Роль домогосподарства в ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки, менеджменту і права

Кафедра економіки

Курсова робота

з дисципліни: Політекономія

на тему:

Роль домогосподарства в ринковій економіці

Виконала:

Гордовська О.Л.

Науковий керівник:

Заплітна Т.В.

Київ

2012

Зміст

Вступ

1. Домашнє господарство як суб'єкт економічних відносин

1.1 Економічна роль домогосподарства. Функції сімейних господарств

1.2 Домашнє господарство у ринковій системі

1.3 Фінанси домогосподарств, їх формування та розподіл

2. Стан соціально-економічного становища домогосподарств в Україні

2.1 Порівняльна характеристика соціально-економічного становища домогосподарств України в 2010-2011 роках

2.2 Динаміка доходів та витрат домогосподарств на прикладі сільського господарства в окремих групах населення

3. Проблеми та перспективи розвитку домогосподарств

3.1 Проблеми розвитку домогосподарства

3.2 Рекомендації щодо покращення умов розвитку домогосподарств України

Висновки

Список використаних джерел

фінансовий домогосподарство економіка

Вступ

Актуальність проблеми. Домогосподарству як одному з суб'єктів мікроекономіки належить надзвичайно важлива роль у системі економічних відносин. В Україні з розвитком ринкових відносин домогосподарство опинилося в нових умовах функціонування. По-перше, задоволення потреб домогосподарства у матеріальних та нематеріальних благах виступає природною метою виробництва. Попит домогосподарств є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту на кінцеві блага. По-друге, домогосподарства як власники виробничих факторів передають їх діловим одиницям (підприємствам), які мають здійснювати їхнє ефективне поєднання. По-третє, частина доходу, що не використовується домогосподарством впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни. Можна констатувати, що домогосподарство виконує в економіці три основні функції: споживання, постачання факторів виробництва та заощадження. Отже, домогосподарство - це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Проте з погляду мікроекономічного рівня господарювання провідною виступає, безумовно, функція споживання.

Для того щоб проаналізувати, як домогосподарство здійснює цю функцію, економічна наука вдається до ряду абстракцій, що дають можливість вивчити поведінку об'єкта аналізу в чистому вигляді. По-перше, вважається, що домогосподарство виступає єдиним економічним суб'єктом і реалізує свої потреби як єдине ціле; тобто не береться до уваги його внутрішня структура, воно ототожнюється з поняттям "індивід". По-друге, допускається, що домогосподарство отримує доходи за рахунок продажу факторів виробництва, точніше, їхніх послуг, за використання або перерозподіл між членами суспільства і витрачає їх повністю на споживання, не роблячи заощаджень. По-третє, вважається, що воно може споживати всі споживчі блага, які виробляються на цей момент виробничим сектором, і ці блага вважаються при цьому безкінечно подільними; наявна повна інформація про споживчі властивості благ. По-четверте, не беруться до уваги такі дії домогосподарства, які можуть вплинути на його поточне споживання, а саме: збільшення або зменшення майна, взяття кредиту, вкладання частини доходів у запаси споживчого призначення.

За таких обставин домогосподарство ставиться в умови вибору: йому треба розподілити наявні грошові доходи між різними благами, що задовольняють його потреби. Саме цей процес насамперед і цікавить економістів, тобто, як домогосподарство приймає рішення щодо певної структури споживання.

Упродовж останніх десяти років після здобуття незалежності й початку ринкових реформ економічна ситуація в Україні радикально змінилася. Ці зміни відчуваються не лише на макроекономічному рівні, у масштабі всієї країни, а й на мікроекономічному рівні, в окремих домогосподарствах. На тлі певних позитивних зрушень, посилюються негативні тенденції функціонування фінансів вітчизняних домогосподарств, такі, як низька ділова і інвестиційна активність, зниження реальних доходів, зміни в структурі витрат (за даними Державного комітету статистики України у I кварталі 2011 року частка витрат на продукти харчування (включаючи харчування поза домом) склала 52,9%). Відтак, особливої актуальності та практичної значущості набуває визначення проблематики фінансів домогосподарств в умовах подолання наслідків системної кризи, а також окреслення комплексу перспективних напрямків і механізмів розвитку домогосподарств. Не піддаючи сумніву важливість аналізу динаміки макропоказників, я вважаю, втім, що про справжній успіх економічних і політичних реформ можна говорити лише тоді, коли позитивні зміни є відчутними на рівні окремої сім'ї, на рівні окремого домогосподарства.

Різні аспекти функціонування фінансів домогосподарств стали предметом дослідження таких вітчизняних вчених, як Т. Кізима, С. Юрій, Ю. Станкевич, Н. Можайкіна, С. Скібіна. Однак зміни у фінансовій системі і фінансових відносинах ініціюють дослідження специфіки фінансів домашніх господарств у сучасних умовах та обґрунтування концепції їх функціонування для визначення перспектив сталого розвитку.

Завдання. Загальновідомо, що розвиток цивілізації був і залишається розвитком людини та її потреб. Тільки на початку XXI сторіччя у вітчизняній фінансовій науці обґрунтовано необхідність й доцільність виокремлення фінансів домогосподарств в окрему ланку у складі фінансової системи країни. Фінанси домогосподарств є найменш досліджуваною вітчизняними і зарубіжними вченими-економістами сферою фінансових відносин.

Мета даного дослідження полягає в тому, щоб, виходячи з аналізу особливостей і проблематики фінансів домогосподарств, розробити аргументовану концепцію механізму фінансів домогосподарств у сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки, яка сприятиме найповнішій реалізації та поступовому підвищенню фінансового потенціалу домогосподарства і, як наслідок, оптимізації фінансових відносин у державі в цілому

1. Домашнє господарствояк суб'єкт економічних відносин

1.1 Економічна роль домогосподарства. Функції сімейних господарств

Серед різноманітних визначень поняття «домогосподарство» у сучасній економічній літературі більш повним і коректним серед інших, на мій погляд, є визначення С.І. Юрія та Т.О. Кізими, на думку яких домогосподарство -- це «господарство, яке складається з однієї або кількох осіб, що проживають в одному житловому приміщенні, ділять спільний побут, постачають на відповідні ринки різноманітні ресурси (працю, капітал, землю, підприємницький хист) та спільно приймають економічні рішення стосовно формування своїх доходів і здійснення витрат з метою задоволення власних духовних та матеріальних потреб».

Економічна роль сім'ї у ринковій економіці досить важлива і складна. Сім'я вирішує різноманітні проблеми ведення домашнього господарства, сімейного бізнесу, відтворення робочої сили, забезпечення необхідного рівня споживчого попиту, формування споживчого потенціалу. Вирішення проблем сім'ї, яка веде домашнє господарство та займається підприємницькою діяльністю в умовах ринкової економіки, слід шукати у:

формуванні нових потреб і можливостей сім'ї;

створенні умов розвитку і реалізації економічних функцій сім'ї;

забезпеченні нормальних побутових умов сім'ї;

підвищенні її соціально-економічного статусу.

Соціально-економічний статус сім'ї -- це інтегральний показник, який відображає в сімейних відносинах особливості соціально-політичного устрою держави, її правові основи, рівень розвитку економіки, культури та суспільної самосвідо-мості.

В узагальненому вигляді домашнє господарство виконує подвійну роль в сучасній економіці. З одного боку, воно є активним суб'єктом ринкових відносин, а з іншого -- важливою ланкою в економічному кругообігу ресурсів, товарів (послуг), доходів.(Рис. 1.1)

Рис. 1.1. Спрощена модель включення домогосподарств у виробничо-розподільчий кругообіг і місце сім'ї у сучасній економіці.

Функції сімейних господарств досить різноманітні. Вони стосуються всіх важливих секторів функціонування суспільства і багато в чому визначають соціально-економічні процеси, що відбуваються в ньому.

За ринкової економіки сім'я є основним осередком формування і нагромадження людського капіталу. В ній створюється фізіологічна основа даного капіталу, що постійно розвивається, одночасно адаптуючись до існуючої соціально-економічної системи життєдіяльності. Це пов'язано з соціальною та виховною функціями сім'ї.

Для появи і розвитку людського капіталу необхідні такі фактори: самі продуценти -- члени сім'ї, а також -- споживчі блага (товари, послуги). Зниження дітонароджувальної функції сім'ї зменшує не лише трудовий, а й соціально-економічний потенціал суспільства в цілому. З економічної точки зору діти є не лише суб'єктом споживання, а й об'єктом інвестицій.

Наступною важливою функцією домогосподарств є споживча. Суть її полягає в тому, що саме сімейні господарства виступають основним споживачем товарів і послуг, які обертаються на відповідному ринку. Адресний платоспроможний попит домогосподарств на ринку товарів і послуг визначає обсяги та асортимент внутрішнього виробництва й імпорту. Такий попит є однією з рушійних сил функціонування та розвитку всієї економіки. При цьому важливо, щоб адресне грошове забезпечення домогосподарств як сукупного споживача дорівнювало адресному виробництву товарів і наданню послуг, тобто їх пропозиції. Зрозуміло, що це -- ідеальна формула (мета), чого досягнути на практиці неможливо, але потрібно намагатися наблизитися до цього.

1.2 Домашнє господарство у ринковій системі

У ринковій економіці домашні господарства не тільки отримують і витрачають доходи, а й виступають постачальниками всіх ресурсів, необхідних підприємствам і установам для виробництва товарів і надання послуг, --праці (робочої сили), капіталу, землі та підприємницьких здібностей, та одержують за це доходи в грошовій або натуральній формі. Ці ресурси потрапляють до підприємств, які, поєднавши їх певним чином, створюють товари і послуги. Останні, опинившись на відповідному ринку, купуються домогосподарствами. Як бачимо, в умовах ринку домогосподарства і підприємства одночасно діють як покупці і продавці.

Такий подвійний зв'язок домогосподарств і підприємництва здійснюється через ринок споживчих товарів і послуг та через ринок ресурсів, узгодженість їх дій. Адже домогосподарства не можуть придбавати на споживчому ринку більше благ, ніж це дозволять їм отримані від продажу ресурсів доходи. А підприємці не можуть купити більше ресурсів, ніж це дозволяє їх виручка, яку вони отримали від продажу товарів і послуг.

Відтак, виникає необхідність виділяти окремий термін «фінанси домогосподарств» та досліджувати його сутність.

1.3 Фінанси домогосподарств, їх формування та розподіл

Фінанси домогосподарств є складною економічною категорією, тому доцільно враховувати низку аспектів їх функціонування в фінансовій системі держави. За сутністю фінанси домогосподарств є сукупністю економічних відносин, у які вступають домогосподарства та їх окремі учасники, щодо формування, розподілу й використання фондів грошових коштів для підвищення їх добробуту. Як економічне явище фінанси домогосподарств відбивають рух коштів -- внутрішні та зовнішні грошові потоки домогосподарств. За змістом фінанси домогосподарств представляють загальний обсяг фінансових ресурсів, що є в їх розпорядженні. За формою фінанси домогосподарств у найзагальнішому вигляді -- це доходи і витрати як матеріальне вираження фінансових відносин, у які вступають домогосподарства в процесі економічної діяльності. Між сутністю, явищем, формою та змістом фінансів домогосподарств існує тісний взаємозв'язок та певні суперечності, які дають можливість забезпечити ефективне використання фінансів домашніх господарств для створення відповідного рівня соціально-економічного розвитку суспільства.

Отже, фінанси домогосподарства як економічна категорія є сукупністю втілених у грошових потоках економічних відносин, в які вступають домашні господарства в процесі формування, розподілу і використання фондів грошових коштів з метою задоволення потреб своїх членів, відтворення та розвитку людського капіталу.

2. Стан соціально-економічного становища домогосподарств в Україні

2.1 Порівняльна характеристика соціально-економічного становища домогосподарств України в 2010-2011 роках

Фінанси домогосподарств відіграють важливу роль в економіці, яка полягає в тому, що:

а) шляхом розвитку фінансового стану домогосподарств і поліпшення їх фінансових зв'язків з різними елементами фінансової системи відкривається не тільки перспектива економічної стабільності країни, але й прискорення переходу до ринкової економіки;

б) частина доходу, що залишається невикористаною домогосподарствами при здійсненні витрат на поточне споживання, накопичується і може стати потужним джерелом формування фінансових ресурсів держави;

в) за наявності порушень функціонування фінансів домогосподарств є ризик порушення функціонування не лише системи фінансових інститутів, але й економіки в цілому, адже домогосподарства є незамінною сполучною ланкою між усіма елементами цієї системи;

г) розвиток суспільства в цілому підпорядкований передусім забезпеченню інтересів громадян та їх об'єднань;

д) формування й використання фінансових ресурсів населення безпосередньо пов'язане з розвитком інших складових фінансової системи, зокрема державних фінансів, фінансів суб'єктів господарювання, а також з розвитком страхування, кредитної та банківської систем;

є) фінанси домогосподарств забезпечують стабільність споживання в межах суспільства, а також допомагають зберегти належність домогосподарства до певного суспільного класу за умов зміни його доходів.

Останнім часом у фінансовій системі України, зокрема у сфері фінансів домогосподарств, відбулися суттєві зміни, які спричинили значний вплив на всі верстви населення. Необхідно виділити та проаналізувати характерні особливості цієї сфери фінансових відносин у сучасних економічних умовах.

Хоча за останні роки добробут населення України дещо покращився, все ж таки значною залишається кількість бідних громадян. Так, частка осіб з грошовими доходами, нижчими за прожитковий мінімум склала 25% від загальної кількості населення в І кварталі 2011 року, проти 30% у І кварталі 2010 року. Треба зазначити, що цей показник значно зменшився порівняно з 2006 роком, коли він складав 49,7%.

Високим в Україні залишається рівень концентрації доходів населення, який вимірюється за допомогою індексу Джині (відображає ступінь відхилення фактичного розподілу доходів за чисельно рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу). Значення коефіцієнта Джині та децильного коефіцієнта фондів представлені у таблиці 2.1. Слід зазначити, що простежується певна залежність між економічним розвитком (показником ВВП, рівнем розвитку людського потенціалу -- HDI) та диференціацією доходів (індексом Джині): спостерігається зниження індексів ВВП і HDI при збільшенні розшарування населення по доходах.

Таблиця 2.1. Показники диференціації та концентрації доходів населення України в 2010-2011 рр.

В Україні існує значний ступінь соціальної стратифікації суспільства.

Соціальна стратифікація (лат. stratum -- шар) -- поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо. Це явище є наслідком значної нерівності в розподілі ресурсів домогосподарств. Початок цього процесу припадає на 90-ті роки, як реакція на нові економічні умови.

Подальше посилення диференціації доходів домогосподарств зумовлено, перш за все, політикою стримування реального росту реальної заробітної плати найманих працівників, особливо в державному секторі економіки, перерозподілом коштів Пенсійного фонду України на користь пільгових категорій пенсіонерів, диференціацією в оплаті кваліфікованої та некваліфікованої праці, демографічними особливостями та мобільністю громадян, нерівністю в оплаті праці за галузями та регіонами.

В умовах значного тіньового сектору, розвинутої корупції певна частина доходів вітчизняних домогосподарств формується за рахунок незаконних надходжень (зокрема хабарів, подарунків різного роду), а також прихованої оплати праці та підприємницького доходу, які іноді у декілька разів перевищують офіційні доходи окремих домогосподарств. Причинами даного явища є недостатній розвиток інституційних основ ринкової економіки в Україні (у тому числі системи ефективного контролю за доходами на всіх стадіях їх формування), а також відмова від дієвої державної політики доходів, яка спрямована на забезпечення справедливої оцінки робочої сили.

За дослідженнями фахівців, прихована оплата праці, які отримують члени домогосподарств, використовуються більшою мірою для споживання та заощадження на території України, в той час як прихований підприємницький дохід вивозиться за кордон для здійснення споживчих витрат та інвестування на території інших держав.

Досить значною є диференціація трудових доходів домогосподарств в територіальному вимірі. За результатами обстеження умов життя домогосподарств у 2010 році загальні доходи домогосподарств у Тернопільській та Кіровоградській областях становили 2528,59 грн. та 2409,22 грн. відповідно, в той час як даний показник в місті Києві склав 5171,03 грн. Таке становище зумовлює ситуацію, коли значна частина населення (більшою мірою молодь та особи середнього віку) намагається переїхати на постійне місце проживання до Києва, де існують реальні можливості для зростання заробітної плати, створення власного бізнесу, виїзду закордон, більш швидкого кар'єрного зростання.

Розрахувавши різницю між рівнем загальних доходів та сукупних витрат за результатами обстеження умов життя домогосподарств за регіонами України, треба зазначити, що найбільша додатна різниця спостерігається в м. Києві (680,9 грн.) Донецькій (418,98 грн.) та Одеській областях (318,96 грн.). Від'ємним цей показник є у п'яти областей, зокрема, в Черкаській обл. сукупні витрати домогосподарств у 2010 році перевищували за- гальні доходи на 546,74 грн.

2.2 Динаміка доходів та витрат домогосподарств на прикладі сільського господарства в окремих групах населення

Значною в Україні залишається диференціація витрат окремих груп населення. Переважна більшість населення спрямовує їх на поточне споживання, причому доволі великою у структурі сукупних витрат є частка витрат на продукти харчування та безалкогольні напої -- у І кварталі 2011 року цей показник в Україні склав 52,9%.(Рис. 2.1)



Рис. 2.1. Структура сукупних витрат домогосподарств України в I кварталі 2011р.

За класифікацією ООН, 60% витрат сімейного бюджету на харчування свідчать про злиденність домогосподарства, тому означена тенденція є небезпечною. Структура споживання одноманітна та значною мірою зміщена в бік товарів першої необхідності та обов'язкових послуг (оплата житла та комунальних послуг, одяг, взуття), спостерігається надмірне заниження споживання соціально-значущих послуг, спрощення структури споживання неминуче перешкоджає соціально-економічному розвитку суспільства.

Частки комунальних платежів, оплати транспорту і послуг зв'язку, освіти, відпочинку, культури у сільських домогосподарствах значно менші порівняно зі споживчими витратами міських домашніх господарств. Неспоживчі сукупні витрати (витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного домогосподарства, грошову допомогу родичам, витрати на купівлю нерухомості, будівництво та капітальний ремонт житла, на придбання акцій, валюти, приріст вкладів до банківських установ, на сплату аліментів, податків та інших обов'язкових платежів, суми використаних заощаджень, позик та повернених домогосподарством боргів) є значно більшими у сільських домогосподарствах порівняно з міськими.

Специфіка фінансів сільських домогосподарств обумовлена відмінностями виробництва, специфічного функціонування ринкового механізму в різних галузях, розвитком інфраструктури, доходів і витрат населення. Частина виробленої продукції в особистих селянських домогосподарствах реалізується виробниками самостійно на ринках. В даній сфері існують певні проблеми, серед яких цінова нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти, відносна іммобільність сільськогосподарських ресурсів, зміна попиту та пропозиції продуктів через технічні зрушення.

Останніми роками в Україні дещо зростає частка видатків домогосподарств, що припадає на оплату послуг. Однак більшою мірою це пов'язано не з поліпшенням якості чи асортименту наданих послуг, а з підвищенням цін і тарифів на них. Також характерною тенденцією останніх років є збільшення питомої ваги товарів тривалого користування, що свідчить про незначне, проте поступове підвищення добробуту населення.

Водночас останніми роками можна спостерігати відносне покращання структури витрат домогосподарств України: знизилася частка витрат на харчування на оплату житлово-комунальних послуг, натомість дещо зросли витрати на охорону здоров'я і транспорт.

Споживчі витрати домогосподарств свідчать про диференціацію в споживанні низькоприбуткових і високоприбуткових групах домогосподарств і про їх нераціональну структуру витрат. Попит низькодоходних домогосподарств відстає від виробництва, а вимоги високоприбуткових домогосподарств на порядок випереджають уявлення вітчизняних виробників про якість своєї продукції. Тому попит високоприбуткових груп домогосподарств існує переважно на імпортну продукцію, що сприяє збереженню небезпечної частини імпорту в товарообігу. Ці явища спотворюють структуру споживання домогосподарств.

3. Проблеми та перспективи розвитку домогосподарств

3.1 Проблеми розвитку домогосподарства

Значною перешкодою на шляху розвитку українського домогосподарства стала економічна криза. Головними її наслідками, що позначилися на діяльності домогосподарства, стало зменшення рівня оплати праці й одночасне зростання кількості офіційно зареєстрованих безробітних, став майже неможливим процес отримання кредиту не тільки на виробничі, але й споживчі цілі. Нестабільна ситуація значно стримує процес інвестування, що негативно позначається не тільки на подальшому розвитку домогосподарства, але й національній економіці в цілому.

В умовах, що склалися, переважна більшість населення України усвідомила, що власний добробут залежить передусім від самостійності та власної активності, тобто здатність людини створювати власний добробут, не сподіваючись на допомогу держави. Це й стало одним із факторів масової трудової міграції наших громадян за межі України.

До проблем формування фінансів домогосподарств в Україні можна віднести те, що не чітко не сформувалася державна політики в цій сфері фінансових відносин. Взагалі ця сфера найменше регламентована державою. Так, процес створення та використання централізованих грошових фондів знаходиться під жорстким контролем держави, процес формування грошових фондів держави також у певній мірі визначається державою. Натомість домашнє господарство самостійно приймає рішення щодо необхідності та способів формування грошових фондів, їх обсягу, часу та цілі використанні. За умов ринкової економіки держава не має інструментів прямого впливу на процес розподілу наявного доходу домогосподарства.

Розподіл та перерозподіл національного доходу завершується формуванням бюджету домогосподарства (сім'ї). Як було вище зазначено, домогосподарство становить собою економічну одиницю, що складається з одного чи більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені кошти для поточного споживання товарів і послуг та заощадження з метою задоволення своїх потреб.

Отже можна зробити висновок, що домогосподарство виконує в економіці три основні функції:

1. функцію споживання, оскільки є споживачем кінцевих матеріальних та нематеріальних благ, а саме задоволення його потреб виступає природною метою виробництва;

2. функцію постачання факторів виробництва (робочої сили, а інколи і засобів виробництва) підприємствам, які здійснюють їх поєднання з метою створення матеріальних та нематеріальних благ;

3. функцію заощадження, оскільки частина доходу домогосподарства, яка не використовується впродовж поточного періоду на споживаній, за певних обставин може стати джерелом фінансування розвитку економіки.

Проте провідною виступає функція споживання. На обсяги споживання домогосподарства роблять вплив розміри його бюджету і рівень цін на матеріальні та нематеріальні блага. Бюджет домогосподарства - це всі грошові надходження, що їх отримують з різних джерел усі члени сім'ї. Для переважної частини домогосподарств основним джерелом формування бюджету є заробітна плата. В структурі бюджету домогосподарств нашої країни вона становить майже 80%.

Важливим джерелом формування доходів домогосподарства є особисте допоміжне господарство. Джерелом доходу домогосподарства можуть бути надходження від індивідуальної трудової діяльності, виплати за паєм членам кооперативів та дивіденди, якщо в сім'ї є члени акціонерних товариств. Основним джерелом доходів власників промислового, торгового, позичкового і земельного капіталу є відповідно промисловий прибуток, торговий прибуток, позичковий процент і земельна рента.

Важливим джерелом доходів домогосподарства є виплати і пільги суспільних фондів споживання, про що говорилося вище. В даному випадку лише уточнимо, що грошові виплати із суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, дотації, допомоги і т.п.) використовуються населенням так само, як і заробітна плата. В той час, як пільги, що їх одержує населення за рахунок суспільних фондів споживання, не мають грошової форми. їх одержують у вигляді безплатного медичного обслуговування, безплатної освіти, дотування витрат на житло і т.п. В структурі доходів домогосподарств нашої країни виплати і пільги із суспільних фондів споживання становлять 10-15 процентів.

Бюджет домогосподарства є засобом задоволення потреб населення. По мірі його зростання не тільки більш повно задовольняються потреби сім'ї, але й істотно змінюється сама система потреб. Відповідно змінюється й структура витрат бюджету домогосподарства. Як свідчить досвід індустріально розвинутих країн, у зміні структури витрат бюджету домогосподарства спостерігаються такі основні тенденції: скорочення частки коштів, що використовуються на харчування; зростання питомої ваги витрат на купівлю промислових товарів, оплату соціально-культурних і побутових послуг;зростання питомої ваги коштів, що їх заощаджує населення;істотне збільшення частки доходів, що використовуються на сплату податків та платежів.

Ці тенденції, за винятком останньої, є позитивними. Вони свідчать про підвищення життєвого рівня населення. Щоправда, в нашій державі в останні роки намітились деякі відхилення від загальних тенденцій зміни структури використання бюджету домогосподарств. Зокрема, майже удвічі виросла питома вага затрат на харчування та оплату податків та платежів і відповідно зменшилась та частка коштів, що використовується на купівлю промислових товарів, оплату соціально-культурних і побутових послуг. Істотно зменшилась і та частина бюджету домогосподарства, припадає на сімейні заощадження. Поява згаданих тенденцій свідчить про зниження життєвого рівня населення. Адже зростання в структурі бюджету домогосподарства витрат на харчування має місце тоді, коли цей бюджет є недостатнім для задоволення інших потреб.

Бюджет домогосподарства не повинен бути нижчим прожиткового мінімуму. Прийнято розрізняти фізіологічний прожитковий мінімум і соціальний прожитковий мінімум. Соціальний прожитковий мінімум, крім мінімального задоволення фізичних потреб, включає і витрати на мінімальні духовний та соціальні запити. Соціальний прожитковий мінімум є нижньою межею бідності, малозабезпеченості.

Соціальний прожитковий мінімум має враховуватися при встановленні мінімального рівня доходів домогосподарства та мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших виплат і пільг. В більшості країн соціальний прожитковий мінімум гарантується державою шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, пенсії, допомоги тощо. В нашій країні офіційно затверджений рівень мінімальної заробітної плати, пенсії, стипендії та деяких інших виплат і допомагає набагато нижчим не тільки за соціальний, але й за фізіологічний прожитковий мінімум.

Верхньою межею бідності є мінімальний споживчий бюджет. Він виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг споживання життєвих благ, який є мінімально достатнім для фізичного та розумового розвитку людини й забезпечення простого відтворення її життя і працездатності. Він визначається у середньому на душу населення на підставі системи "споживчий кошик". На жаль, затверджений в нашій країні мінімальний споживчий бюджет є меншим не тільки за верхню, але й за нижню межу бідності. Він не забезпечує простого відтворення життя і працездатності людини. І як наслідок, сьогодні в країні мають місце злидні, бідність, вимирання та моральна деградація населення. Встановлення сімейних доходів нижче прожиткового мінімуму суперечить Конституції України, де вказується, що "кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло". Бюджет домогосподарства та його структура зазнають впливу Державного регулювання. Цей вплив здійснюється передусім шляхом регулювання особистих доходів населення, оскільки держава: встановлює мінімальну заробітну плату, пенсію, стипендію та інші допомоги і виплати;здійснює індексацію доходів населення; встановлює ставки податків та платежів, прямо чи опосередковано регулює ціни на предмети споживання.

3.2 Рекомендації щодо покращення умов розвитку домогосподарств України

Дослідивши сутність фінансів домогосподарств, особливості та проблеми їх розвитку в сучасних умовах, доцільним є виявлення основних шляхів подавання негативних явищ та формування пропозицій щодо подальшого розвитку фінансів домогосподарств України.

На мою думку необхідне термінове поліпшення соціального та економічного становища на селі, яке вимагає насамперед здійснення комплексних ринкових перетворень в агропромисловому комплексі країни та заходів щодо підготовки сільгосппідприємств та індивідуальних господарств до діяльності в умовах повноцінного функціонування ринку землі, в тому числі:

-вироблення дієвих економічних та механізмів стимулювання та підтримки розвитку аграрного виробництва у ціновій, кредитній, податковій політиці та відповідного інституційного забезпечення;

-розвитку механізмів залучення в сільське господарство капіталу промислових підприємств, фінансових та сервісних структур шляхом організації крупнотоварного агропромислового виробництва; впровадження ринкових механізмів регулювання цін на аграрних ринках, скорочення числа посередницьких ланок між сільгоспвиробником та кінцевим споживачем його продукції;

-посилення антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії і послуги, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам, з метою оптимізації їхніх витрат;

-заохочення, в тому числі - з використанням змішаного інвестування, розвитку інфраструктурних елементів аграрного ринку: постачально-збутових систем, транспорту сільгосппродукції, засобів нагромадження та зберігання сільгоспсировини;

-заохочення розвитку малого бізнесу у сферах виробництва та переробки сільськогосподарської продукції;

-сприяння розвитку територіальних підприємницьких мереж (регіональних кластерів) в сільських регіонах, орієнтованих на матеріально-технічне постачання сільгоспвиробництва та переробку, зберігання і збут сільгосппродукції.

Поряд з цим, результати проведеного аналізу дозволяють виокремити пріоритетні напрями державної політики, спрямованої безпосередньо на забезпечення стійкого підвищення рівня та якості життя домогосподарств в цілому, завдяки покращенню рівня та якості життя сільського населення. Серед них:

1. Інвентаризація, впорядкування та ефективне впровадження існуючих цільових програм державного стимулювання розвитку сільських територій України з метою гарантування забезпечення їх належного фінансування.

2. Створення системи моніторингу демографічної ситуації в сільських територіях та інформаційного забезпечення досліджень у цій сфері, встановлення конкретних пріоритетів та адресних заходів демографічної політики по кожному з сільських регіонів з урахуванням особливостей демографічних показників у регіональному розрізі.

3. З метою зниження рівня демографічного навантаження - поліпшення стану соціального забезпечення пенсіонерів за віком, розвиток системи сервісних служб та спеціалізованих закладів для літніх людей, створення умов для ефективного використання трудового потенціалу людей пенсійного віку в сільській місцевості.

4. Здійснення заходів щодо підвищення ефективності управління соціальною сферою та якості соціальних послуг, зокрема - шляхом реорганізації та впровадження страхових схем в охороні здоров'я, диверсифікації постачальників соціальних послуг тощо.

5. Активізація державної політики на ринку праці в сільській місцевості, що, в першу чергу, вимагає:

- створення загальнодержавного банку даних про ринок праці в сільській місцевості;

- забезпечення ефективного використання трудових ресурсів сільських територій шляхом впровадження дійової програми підвищення рівня зайнятості сільського населення, створення додаткових робочих місць в галузях сільського господарства, агросервісного обслуговування, переробних підприємствах, соціальній сфері тощо;

- відновлення системи державного цільового замовлення на підготовку фахівців відповідно до потреб аграрного сектора, створення гарантій працевлаштування за фахом після одержання освіти (шляхом укладання договорів між випускниками та господарствами);

- стимулювання диверсифікації сільської економіки, що сприятиме зростанню зайнятості населення, включаючи розвиток індивідуальної підприємницької діяльності, малого й середнього бізнесу в несільськогосподарській діяльності;

- впровадження в сільськогосподарське виробництво нових технологій, що вимагають використання кваліфікованої робочої сили, з одночасною адаптацією (програмами перепідготовки) некваліфікованої робочої сили до нових вимог;

- впровадження в сільській місцевості мережі освітніх програм, спрямованих на професійне навчання, підвищення кваліфікації, перекваліфікацію тощо.

6. Розробка засобів заохочення інвесторів сільськогосподарських підприємств в інвестуванні у розвиток комунальної та транспортної інфраструктури, соціальної сфери сільських населених пунктів, зокрема - у вигляді укладання інвестиційних угод з органами місцевої влади та отримання податкових канікул щодо сплати місцевих податків і зборів.

7. Здійснення заходів щодо відновлення та подальшого розвитку соціальної інфраструктури сільських територій, для чого, в першу чергу, необхідно:

- нарощувати обсяги будівництва житла та гуртожитків для сільської інтелігенції та молоді, що сприятиме притоку кваліфікованих молодих кадрів на село;

- сприяти розвитку індивідуального житлового будівництва шляхом збільшення обсягів та розширення можливостей житлового кредитування, передусім пільгового для молодіжного житлового будівництва;

- розширити мережу лікувальних закладів, у тому числі сільських амбулаторій; провести переоснащення сільських закладів охорони здоров'я з можливим залученням не лише державних, регіональних та місцевих бюджетів, але й приватних, благодійних та страхових фондів.

8. Розробка нормативно-правової бази здійснення місцевими органами влади емісії позичкових цінних паперів з метою спрямування отриманих коштів на розвиток об'єктів місцевої інфраструктури.

Також виключно важливим є створення концепції механізму фінансів домогосподарств в сучасних умовах розвитку економіки України, формування цілісного механізму державного регулювання фінансової діяльності домашніх господарств.

Зазначені перетворення сприятимуть зменшенню соціальної напруженості, скороченню диференціації доходів, більш справедливому їх розподілу, послідовному зростанню реальних доходів домогосподарств і в цілому зростанню добробуту українців. Якщо всі ці заходи здійснюються в інтересах домогосподарств, вони становлять собою соціальний захист. Іншими словами, соціальний захист включає в себе комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, місцевих органів влади, спрямованих на захист домогосподарств від безробіття, зростання цін, знецінення трудових заощаджень та інших негативних наслідків ринкової трансформації економіки.

Висновки

Отже можна зробити наступні висновки по-перше, домашнє господарство- історично перша економічна одиниця, яка протягом століть зазнала мінімальних змін. Проте її роль у функціонуванні держави величезна. Домашнє господарство здійснює економічну діяльність, є виробником і споживачем товарів та послуг, здійснює нагромадження, виконує певні соціальні функції. Цікавим є і перерозподіл функцій між домашнім господарством та державою: чим економічно сильнішою є держава, тим менше функцій залишається у домашнього господарства, і навпаки: чим скрутніше становище у державі, тим більше функцій у домашнього господарства.

Особливо добре це видно, якщо саме в такому аспекті провести аналіз ролі домашніх господарств в Україні за останні двадцять років. Коли держава неспроможна виконати задекларовані перед суспільством зобов'язання, весь економічний тягар падає на домашні господарства.

По-друге, роль домашніх господарств в економічному житті країни надзвичайно велика. Особливо це стосується таких галузей, як сільське господарство, будівництво, послуги тощо. Так, частка сектору домогосподарств у випуску продукції (в основних цінах) у сільському господарстві становить 56,4 %, у лісовому господарстві - 36,6 %, у будівництві - 11,3 %, у торгівлі й громадському харчуванні - 24,7 %, у житловому господарстві - 25,8 %, у побутовому обслуговуванні - 26,0 %.

Усього по всіх галузях економіки частка домашніх господарств становить 11,6 %. А частка домогосподарств у кінцевому використанні валового внутрішнього продукту становить 55,8 %.

Усе це свідчить про особливе значення домогосподарств в економічному житті країни. Тому дослідження ролі й місця домогосподарств в усіх сферах життєдіяльності виключно важливе.

Дослідження фінансів домогосподарств в сучасних умовах розвитку економіки України дозволило виявити такі їх особливості: а) підвищення добробуту окремих прошарків громадян поєднується з значною кількістю бідних громадян, зокрема осіб, чиї доходи менші за прожитковий мінімум;

б) високими є показники диференціації та концентрації доходів населення, що зумовлює значну ступінь соціальної стратифікації; в) значною є диференціація трудових доходів домогосподарств в територіальному вимірі; г) великою є частка витрат на харчування у загальній структурі витрат; д) вплив системної кризи та її наслідків (зокрема на рівень зайнятості, можливість отримання населенням кредитів).

Перехід до ринкових методів господарювання і регулювання без належного науково-методологічного забезпечення призвели до усунення держави із сфери регулювання доходів домогосподарств, зростання поляризації та соціальної напруженості у суспільстві, падіння рівня життя населення. Отже, фінансова політика України має бути спрямована на невідкладне вирішення проблем та задоволення потреб людини, яка є найвищою цінністю суспільства і однією з головних умов прогресу суспільства та розширеного відтворення.

Шляхами вирішення виявлених в результаті аналізу фінансів домогосподарств проблем є підвищення рівня фінансової освіченості населення, вирівнювання структурних диспропорцій у доходах, зниження розриву у рівні доходів різних верств, створення передумов для ефективної зайнятості населення, удосконалення системи оподаткування доходів громадян, активізація інвестиційної функції домогосподарств.

Список використаних джерел

Витрати і доходи домогосподарств України у 2009 році/ Державний комітет статистики України. -К.. -2010.

Дифференциация доходов домохозяйств и ее влияние на степень социальной стратификации общества / С.А. Скибина // Економіка. Фінанси. Право. -- 2009. -- №11.

Домогосподарство в ринковій економічній системі та його відображення у світовій економічній думці ХХ століття: 08.01.01 «Економічна теорія та історія економічної думки» / Ю.Ю. Станкевич. -- Київ, 2010.

Домогосподарства як суб'єкт економіки, яка трансформується: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.01.01 «Економічна теорія та історія економічної думки» / Н.В. Можайкіна. -- Харків, 2009.

Інституціонально-інформаційна економіка: Підручник. Затверджено МОН / Чухно А. А., Юхименко П. І., Леоненко П. М. - К., 2010.

Політична економія: Підручник / Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. За науковою ред. доктора економ. наук проф. В.Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2008.

Прагматика та перспективи трансформації заощаджень домогосподарств у інвестиції / Т.О. Кізима // Еконо- міка. Фінанси. Право. -- 2010. -- №10.

Статистичний щорічник України за 2009 рік // Державний комітет статистики України. Київ. “консультант”, 2010.

Теоретичні основи розвитку економіки домогосподарств / В.А. Шинкар, О.І. Чакій. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка». -- 2008. -- Вип. 26.

Фінанси домогосподарств: сучасна парадигма та домінанти розвитку / Т.О. Кізима: [вст. слово С.І. Юрія]. -- К.: Знання, 2010.

Фінанси домогосподарств: теоретичні підходи до трактування сутності / С.І. Юрій, Т.О. Кізима. // Фінанси України. -- 2008. -- №8.

Формування споживчої поведінки домогосподарств в умовах розвитку нової економіки: інституційний аспект / О.О. Шевченко. // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. -- 2009. -- Вип. 8.

Шляхи вдосконалення державної політики доходів домашніх господарств в Україні / О.С. Цибін // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. -- 2010. -- №4.

Витрати і ресурси домогосподарств України у I кварталі 2011 року (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств). -- Електронний ресурс. -- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2011/gdn/vrd/vytraty1_2011.zip

Диференціація доходів та продовольчого споживання домогосподарств / Л.О. Абсава. -- Електронний ресурс. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Tavnv/2009_66/66_44.pdf

Диференціація життєвого рівня населення. -- Електронний ресурс. -- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/gdvdg_rik/dvdg_u/duferen2006_u.htm

Домогосподарство в системі інститутів ринкової інфраструктури України / Є.В. Болотіна. -- Електронний ресурс. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdnuet/econ/2010_3/Bolot.pdf

Звіти з якості результатів обстеження умов життя домогосподарств за 2010 рік. -- Електронний ресурс. -- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2011/gdn/szzya/ZVIT_GOD_2010.zip

Податкові відносини домогосподарств як специфічного сектору економічної системи держави / М.І. Рудая. -- Електронний ресурс. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evd/2010_3/14.pdf

Роль соціальних трансфертів у формуванні сукупних ресурсів домогосподарств України / Т.О. Кізима. -- Електронний ресурс. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Eir/2008_4/50-54.pdf

Роль фінансів домогосподарств у фінансовій системі України в контексті глобалізації / Д.М. Дмитренко. -- Електронний ресурс. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VUABS/2010_1/28_01_04.pdf

Размещено на Allbest.ru

...