Зовнішньоекономічний договір та розрахунки за акредитивами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Структура зовнішньоекономічного договору (контракту)

2. Документальне оформлення відрядження за кордон

3. Розрахунки за акредитивами

Тестові завдання

Практичні завдання

Список використаних джерел

1. Структура зовнішньоекономічного договору (контракту)

Основною правовою формою, що опосередковує відносини між продавцем (експортером) і покупцем (імпортером), є зовнішньоекономічний договір (контракт).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та його іноземним контрагентом, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Ознаками зовнішньоекономічного договору (контракту) є різновид господарського договору та місцезнаходження контрагентів в різних країнах.

Сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відповідної країни та їх іноземні контрагенти, які знаходяться в різних країнах.

Предметом регулювання зовнішньоекономічного договору (контракту) є:

* зобов'язання продавця передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (роботи, послуги);

* зобов'язання покупця прийняти замовлений товар (роботи, послуги) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі. У зв'язку з тим, що в зовнішньоекономічній сфері продавець і покупець товару знаходяться в різних державах, де сформовані і діють притаманні лише цим країнам суспільні, економічні та правові системи, які часто бувають діаметрально протилежними, процес передачі товару від продавця до покупця потребує застосування уніфікованих норм і правил щодо змісту зовнішньоекономічного договору (контракту).

В Україні структура зовнішньоекономічного договору (контракту) визначена Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (2001 p.).

Умови зовнішньоекономічного договору (контракту) поділяються на обов'язкові та додаткові.

Обов'язковими (condition) умови зовнішньоекономічного договору (контракту) називаються тому, що якщо одна із сторін не виконує їх, то інша сторона має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків.

Додаткові (warranty) умови зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачають, що при порушенні їх однією із сторін інша не має права розірвати угоду, проте може вимагати виконання контрактних зобов'язань і застосувати штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом.

Обов'язкові складові елементи зовнішньоекономічного контракту:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула.

3. Предмет договору (контракту).

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

5. Базисні умови поставки товарів (здавання-приймання виконаних робіт або послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

7. Умови платежів.

8. Умови приймання здавання товару (робіт, послуг).

9. Упаковка та маркування.

10. Форс-мажорні обставини.

11. Санкції та рекламації.

12. Врегулювання спорів у судовому порядку.

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

14. Підписи сторін, печатки.

Преамбула договору. Зазначається повне офіційне найменування сторін - учасників договору із зазначенням країни; скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець"; "Замовник", "Постачальник" тощо); особа, від імені якої укладається договір, та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (установчі документи, положення тощо).

Предмет договору. Вказується, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому. При цьому зазначається точне найменування, марка, сорт продукції або кінцевий результат роботи, що виконується. Якщо товар (робота, послуга) потребує детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) велика, все фіксується у додатку (специфікації), який є невід'ємною частиною договору, про що робиться відмітка в тексті договору.

Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). Визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду; його загальна кількість та якісні характеристики. У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

Визначення одиниці вимірювання кількості товару в зовнішньоекономічному договорі (контракті) здійснюється у відповідності до Митного тарифу України, яким встановлено основну та додаткові одиниці вимірювання (основна одиниця -- кілограм; додаткові одиниці - метричні тони (вантажопідйомність); грам; квадратний метр; кубічний метр; кюрі; літр; метр; пара (2 шт.); штука тощо).

Визначення кількості товару в договорі є обов'язковим і має свої особливості, які полягають в наступному:

* кількість товару встановлюється твердо фіксованою цифрою, у встановлених межах, шляхом вказівки на порядок її визначення (наприклад, згідно з графіком відвантаження);

* у випадках великої кількості масових товарів, кількість яких вимірюється ваговими одиницями, складно витримати вагу фактично поставленого товару з точністю до десятків, а інколи і сотень тон. Наприклад, при поставці руди, її фактична вага може відрізнятися від зафіксованої у договорі в результаті зміни вологості. В таких випадках вказуються допустимі відхилення у відсотках від номінальної ваги.

По ряду товарів абсолютно точне дотримання кількості не представляється можливим не тільки за умов навантаження-розвантаження та перевезення, але і з ряду інших причин, у тому числі з-за кон'юнктури ринку. В цих випадках в договорі застосовується поняття "опціон по кількості", яке допускає відступ від кількості, обумовленої в контракті. Для визначення межі допустимого відхилення звертаються до практики, що склалася у відносинах між сторонами, або до звичаїв у відповідній сфері торгівлі;

* договір може містити вказівку на те, хто (продавець чи покупець) має право скористатися можливістю відступу від зазначеної у ньому кількості;

* залежно від того, чи входить тара та упаковка до складу товару, що поставляється, розрізняють масу брутто (масу товару разом з внутрішньою та зовнішньою упаковками) та масу нетто (масу товару без упаковки). У випадках, коли маса тари становить не більше 1-2% від маси товару, і коли ціна тари незначна, сторони нехтують масою тари. В цьому випадку у контракті робиться застереження "маса брутто за нетто".

Визначення якості товару за договором є обов'язковим і означає встановлення придатності товару для використання його за призначенням. Відомі такі способи визначення якості товару: за стандартом, за технічними умовами, за специфікацією, за зразком, за описом, за попереднім оглядом, за вмістом окремих речовин у товарі, за виходом готової продукції, за натурною вагою, спосіб "тель-кель" (такий, який є) та інші.

За відсутності у договорі умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцю товар, придатний для цілей, для яких товар такого ж опису звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору був повідомлений покупцем про конкретні цілі придбання товару, він зобов'язаний передати товар, придатний для використання у відповідності з цими цілями.

Якщо до товару законом передбачені обов'язкові вимоги щодо його якості, то на продавця покладається обов'язок дотримувати цих вимог.

До моменту відвантаження товару продавець зобов'язаний здійснити перевірку якості товару, відповідності товару вимогам контракту. Результати такої перевірки продавець має оформити передбаченим контрактом документом (сертифікатом якості, сертифікатом відповідності). Передача покупцеві такого документу покладається на продавця.

Гарантія якості являє собою поруку продавця, що переданий товар відповідає вимогам договору та має властивості, які відповідають призначенню товару. Продавець гарантує, що ці властивості зберігатимуться протягом гарантійного строку при дотриманні покупцем встановлених правил експлуатації, використання і зберігання.

Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). Зазначається вид транспорту та базисні умови поставки, які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару, а також конкретний строк поставки товару або окремих партій. У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються умови та строки виконання робіт (послуг).

Поставка товару з однієї країни в іншу пов'язана з витратами, ризиком і здійсненням ряду технічних та адміністративних функцій. Ці питання торгові партнери погоджують в зовнішньоекономічному договорі (контракті) шляхом застосування "базисних умов" за Інкотермс. Під базисними умовами розуміється встановлення в договорі обов'язків партнерів, які зводять до мінімуму непорозуміння та спори по відношенню до таких трьох аспектів угоди:

* хто, від якого і до якого пункту доставки здійснює поставку товару та несе витрати, відповідає за можливі ризики;

* в який момент поставки ризик втрати товару переходить від продавця до покупця;

* хто здійснює митне оформлення (митну чистку) товару. Таким чином, базисні умови визначають обсяг послуг по поставці товару та вартість транспортних і митних витрат, які враховуються у ціні товару. Зупиняючись на тій чи іншій умові поставки, необхідно визначити співвідношення між витратами на підготовку товару до транспортування, навантаження митну частку, перевезення, оплата транспорту тощо та використати ці розрахунки при визначені ціни товару.

2. Документальне оформлення відрядження за кордон

На підставі наказу керівника підприємства про відрядження підзвітної особи за кордон розробляють завдання і калькуляцію запланованих витрат.

У завданні зазначається мета поїздки, її тривалість, умови перебування за кордоном. Якщо є запрошення іноземного суб'єкта, до завдання додається його ксерокопія. ДПАУ має право зажадати переклад запрошення за рахунок коштів підприємства. Тривалість відрядження не повинна перевищувати 60 календарних днів (Інструкція, р. ІІ, п. 1.1)2. Термін може бути продовжений ще на 60 календарних днів лише з дозволу керівника через об'єктивні причини, які повинні бути підтверджені довідкою посольства або консульства України в державі, куди відряджений працівник. Якщо під час відрядження працівник захворів, після його повернення документ про тимчасову непрацездатність необхідно обміняти на листок непрацездатності встановленого в Україні зразка. У разі затримки без поважних причин працівнику не виплачується зарплата, не компенсуються добові, витрати на наймання житла й інші витрати (Інструкція, р. ІІ, п. 1.10).

Витрати на зарубіжні відрядження відносять до складу валових витрат лише за таких умов (3акон №283, пп. 5.4.8):

за наявності трудового контракту з підзвітною особою або документа, який підтверджує, що він є членом керівних органів підприємства;

у межах законодавчих норм (добові включають в межах норм, встановлених у гривнях, без додаткового перерахунку інвалюти);

при наданні оригіналів виправдувальних документів з понесених витрат за наявності документів, які підтверджують зв'язок відрядження з основною діяльністю підприємства (запрошення сторони, діяльність якої збігається з діяльністю підприємства; укладеного договору, інших документів, що підтверджують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що відображають участь у переговорах, конференціях, симпозіумах, тематика яких відповідає основній діяльності підприємства).

Згрупування витрат на відрядження залежно від його мети

При визначенні групи витрат потрібно насамперед керуватися метою відрядження. У таблиці 1 наведено згрупування витрат на закордонне відрядження залежно від його мети.

Таблиця 1

Порядок визначення виду витрат на відрядження

№ з/п	Мета відрядження	Нормативно- правовий акт, що регулює облік	Група витрат	Відображаються за дебетом рахунків
1.	Доставка запасів (заготівля, охорона в дорозі, виконання вантажно- розвантажувальних робіт, транспортування до місця використання запасів)	П(С)БО 9, п. 9	Первісна вартість запасів	20, 22, 25, 28
2.	Доставка основних засобів	П(С)БО 7, п. 8	Первісна вартість основних засобів	15
3.	Вирішення завдань з управління й обслуговування діяльності виробничого підрозділу (цеху, філії) працівниками, що перебувають у їх штаті	П(С)БО 16, п. 15	Загально виробничі	91
4.	Вирішення завдань з управління й обслуговування діяльності апаратом управління підприємства й іншого загальногосподарського персоналу	П(С)БО 16, п. 18	Адмініст ративні	92
5.	Реалізація запасів (робіт, послуг)	П(С)БО 16, п. 19	Витрати зі збуту	93
6.	Реалізація необоротних активів	П(С)БО 16, п. 29	Витрати інвестиційної діяльності	97

Складання калькуляції витрат на відрядження

Необхідність складання калькуляції витрат на відрядження зумовлена тим, що підприємство повинно забезпечити підзвітну особу авансом грошових коштів країни, куди вона прямує, або вільно конвертованою валютою. Розмір авансу повинен враховувати реальні потреби працівника в країні перебування і водночас обмежуватися законодавчими нормами. Однак, якщо на те є важливі причини, аванс працівнику на відрядження може й не видаватися (Інструкція, р. ІІ, п. 1.15 та 1.16). У такому разі витрати на відрядження повинні компенсуватися лише в гривнях за курсом НБУ, що діяв на день погашення заборгованості, але не пізніше трьох робочих днів від дня повернення. На схемі 1 показано перелік витрат на відрядження.

Схема 1

Перелік витрат на відрядження за кордон

Витрати, що компенсуються на відрядження за кордон (Інструкція, р. II, п. 1.4)
добові	на проїзд	на житло	інші

У розпорядженні керівника підприємства можуть обумовлюватися додаткові умови, наприклад, вид транспорту, клас готелю. Їх також необхідно врахувати при складанні калькуляції.

Розмір добових визначається як добуток кількості днів відрядження на встановлену норму відшкодування добових (див. схему 2).

Схема 2

Розрахунок добових

Добові (Інструкція р.II, п.1.7)	=	Кількість днів відрядження	х	Норма відшкодування

Норма відшкодування добових не залежить від країни перебування і з 23 травня 2001 р. становить 252 грн на добу (Постанова №663, п. 1а).

Розрахунок кількості днів відрядження здійснюється з урахуванням дня вибуття і дня прибуття як двох днів (Інструкція, загальні положення). День вибуття - день відправлення транспортного засобу з населеного пункту, в якому знаходиться місце роботи підзвітної особи. День прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу в початковий населений пункт. При відрядженні працівника на один день або в місцевість, звідки він може щодня повертатися в населений пункт, в якому розміщене місце роботи, день вибуття і день прибуття вважається як один день (Інструкція, р. ІІ,п. 1.6). Якщо станція, пристань, аеропорт розміщені за межами населеного пункту, в якому працює особа, що відряджається, в термін відрядження включають час проїзду до них. Якщо час від'їзду і приїзду припадає на одну добу, їх зараховують як одну добу.

Розмір добових не залежить від статусу населеного пункту.

До складу витрат на проїзд до місця відрядження і назад включають витрати на попереднє замовлення квитків, їх вартість, оренду постелі в поїздах, оплату зборів в аеропорту, провезення багажу. При використанні службового автотранспорту, крім легкового, витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються згідно з їх нормативною витратою на затверджений кілометраж. Під час такої поїздки відшкодовують й інші витрати, викликані технічним обслуговуванням, стоянкою, паркуванням, зборами за проїзд грунтовими, шосейними дорогами та водними переправами. Витрати на стоянку, паркування, придбання пально-мастильних матеріалів для легкового автотранспорту не враховуються в складі витрат на зарубіжне відрядження (Лист №10/6/15) і не включаються до складу валових витрат (Закон №283, пп. 5.4.10). Якщо під час відрядження службовий автотранспорт не використовувався, у валові витрати включаються тільки витрати на проїзд транспортом загального користування (Лист №10/6/15). зовнішньоекономічний контракт відрядження акредитив

Нормативно-допустимі витрати на житло, що підлягають відшкодуванню, - оплата готельних господарств (інших житлових приміщень), у т. ч. харчування, побутові вигоди, використання холодильника, телевізора (крім додаткових каналів), кондиціонера. Не компенсуються витрати на алкогольні й тютюнові вироби, видовищні заходи, а також суми "чайових", крім тих, що включені в рахунок, згідно із законодавством країни перебування.

До інших витрат на відрядження належать:

оплата телефонних рахунків;

оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз);

комісійні на придбання іноземної валюти;

витрати на обов'язкове страхування;

інші витрати, понесені при дотриманні правил в'їзду і перебування в місці відрядження.

Усі нормативно-допустимі витрати на відрядження за кордон необхідно класифікувати за двома групами:

оплачувані безпосередньо підприємством, які не відшкодовуються підзвітній особі;

які відшкодовуються підзвітній особі.

Використання прогнозованого обмінного курсу валют - особливість застосування при відрядженнях за кордон

При складанні калькуляції авансових витрат на відрядження за кордон перерахунок норм, встановлених у гривнях, у долари США здійснюється за офіційним прогнозованим обмінним курсом, розмір якого визначено в Постанові Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон" (Постанова №663). Прогнозований курс не відповідає фактичному курсу НБУ на певну дату і є величиною відносно стабільною. У 2000 р. прогнозований курс становив 5,78 гривні за $1, з 23.05.2001 р. (дня публікації в "Урядовому кур'єрі" Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №423) він встановлений у розмірі 6,3 гривні за $1.

3. Розрахунки за акредитивами

Акредитив - це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між юридичною особою, на користь якої виставлено акредитив (бенефіціаром), і платником, який звернувся в банк, що його обслуговує, для відкриття акредитива (заявником акредитива).

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

- покриті або непокриті (гарантовані);

- відкличні і безвідкличні.

Покритими називаються акредитиви, при відкритті яких банк (банк-емітент, який відкриває акредитив) перераховує власні кошти платника або наданий йому кредит у розпорядження виконуючого банку. Ці кошти зараховуються на окремий особовий рахунок балансового рахунку № 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» на весь строк дії акредитива.

Непокритим називається акредитив, оплата за яким гарантована банком без попереднього депонування коштів платника. Такий акредитив ще називається гарантованим. Непокриті акредитиви застосовуються найчастіше між банками, які мають кореспондентські відносини. Банк одержувача зараховує суму підтвердженого непокритого безвідкличного акредитива за дебетом позабалансового рахунку № 9001 «Підтверджені акредитиви». Банк бенефіціара зараховує зобов'язання безвідкличного акредитива на рахунок № 9122 «Непокриті акредитиви».

Відкличним вважається акредитив, що може бути змінений або анульований банком-емітентом без попередньої згоди постачальника товарів та послуг. Безвідкличний акредитив не може бути змінений чи анульований без згоди постачальника (бенефіціара).

Для зменшення ризику порушень постачальником умов договору акредитив може бути виставлений з оплатою документів після акцепту заявника акредитива.

У договорі про акредитив між одержувачем і платником вказуються:

- назва банку-емітента;

- вид акредитива і спосіб його виконання;

- повний перелік і точна характеристика документів, які повинен подати постачальник для одержання коштів за акредитивом;

- строк пред'явлення документів після відвантаження товарів і вимоги до їх оформлення.

Документи, які підтверджують виплату за акредитивом, повинні подаватися в банк бенефіціара (або виконуючий) до закінчення строку дії акредитива і підтверджувати виконання всіх умов. При порушенні хоча б однієї з цих умов виплата за акредитивом не здійснюється.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований (Рис. 1).

Рис. 3.15. Документообіг при розрахунках акредитивами з депонуванням суми акредитива в банку бенефіціара

1 - у банк подається заява на відкриття акредитива;

2 - сума акредитива списується з рахунку заявника;

3 - сума акредитива перераховується у виконуючий банк;

4 - акредитив депонується на окремому рахунку;

5 - бенефіціару повідомляється про відкриття на його користь акредитива;

6 - відвантажується продукція (чи надаються послуги);

7 - бенефіцар подає у банк документи про відвантаження продукції і виконання умов акредитива;

8 - кошти зараховуються на рахунок бенефіціара;

9 - банку-емітенту посилається повідомлення про оплату акредитива; 10- банк-емітент проводить відмітку про виконання аккредитива і повідомляє про це заявника.

Для відкриття акредитива заявник подає в банк-емітент заяву, де має вказати:

- назву заявника і бенефіціара та їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

- назву банку-емітента та банку, який виконує акредитив;

- вид акредитива;

- строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива у виконуючому банку);

- суму акредитива;

- умови акредитива (види товарів, які оплачуються, розрахункові документи, порядок оплати цих документів - з акцептом уповноваженої особи платника або без акцепту та інше).

У разі відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, банк-емітент перераховує кошти платника у цей банк та повідомляє бенефіціара про умови акредитива. Прийнята до виконання заява про відкриття акредитива враховується банком-емітентом на позабалансовому рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати», за дебетом якого проводяться суми акредитивів до оплати, а за кредитом - суми оплачених або невикористаних акредитивів.

Сума акредитива в день списання перераховується в банк бенефіціара. Одночасно перераховується плата за виконання акредитива:

Дт Кт

Поточний рахунок заявника акредитива ххх

Коррахунок банку платника ххх

Банк бенефіціара відкриває акредитив і зараховує кошти (депонує) на окремому особовому рахунку балансового рахунку № 2602 «Кошти в розрахунках СГД»:

		Дт	Кт
Коррахунок банку бенефіціара		ххх
Кошти в розрахунках СГД	№ 2602		ххх
Комісійні доходи	№ 6110		ххх

Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів виконуючому банку. Реєстр документів за акредитивом подається в банк у чотирьох примірниках. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива й у разі порушення хоча б однієї з них виплати за акредитивом не проводить, про що інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення банкові-емітенту для отримання згоди на виконання акредитива.

Виплати бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку, здійснюються з рахунку № 2602. Списання коштів з цього рахунку виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів за акредитивом та інших документів, що відповідають умовам акредитива.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий примірник видається бенефіціару з необхідними відмітками банку.

		Дт	Кт
Кошти в розрахунках СГД	№ 2602	ххх
Поточний рахунок бенефіціара			ххх

Банк бенефіціара перевіряє дотримання постачальником усіх умов акредитива та правильність оформлення реєстру рахунків і відповідність підписів та печатки на ньому.

У банк-емітент надсилають спецзв'язком третій та четвертий примірники реєстру разом з документами, передбаченими умовами акредитива. На підставі третього примірника списуються кошти з позабалансового рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати», а четвертий примірник видається заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитивів. Усі претензії до бенефіціарів, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку.

Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється емітентом у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін проходження документів спецзв'язком між банками.

Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжити строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент, у свою чергу, повідомляє про це виконуючий банк, а останній - бенефіціара.

Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом. У день закінчення строку дії акредитива, у кінці операційного дня виконуючий банк списує кошти акредитива з рахунку № 2602, де вони обліковуються, та повертає банку-емітенту.

Після отримання коштів банк-емітент зараховує суму акредитива на поточний рахунок заявника акредитива та списує відповідну суму з позабалансового рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати».

Тести

1. Що відноситься до адміністративних органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

а) оперативне регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

б) затвердження порядку нагромадження і використання валютних коштів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

в) система розрахунків при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Вірна відповідь- а

2. Які функції виконує Міністерство економіки України у сферірегулювання зовнішньоекономічних відносин?

а) забезпечує складання платіжного балансу країни;

б) здійснює митний контроль;

в) забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики.

Вірна відповідь- в.

3. Підприємство, акції якого розподіляються між учасниками, засновниками і не можуть розповсюджуватись через вільний продаж, є...

а) закритим акціонерним товариством;

б) відкритим акціонерним товариством;

в) повним товариством;

г) командитним товариством;

д) асоціацією.

Вірна відповідь- б.

Практичні завдання

ВАТ «Зорі» для придбання іноземної валюти на МВРУ у сумі 15000$ по ринковому курсу 5,24 грн./$ перерахувало 79000 грн. Курс НБУ на дату зарахування іноземної валюти -- 5,20 грн./$.

За придбання іноземної валюти підприємством була сплачена комісійна винагорода:

банку -- 0,1\% від перерахованої суми;

МВРУ -- 0,2\% від перерахованої суми.

Необхідно:

скласти журнал реєстрації господарських операцій;

вказати первинні документи;

здійснити розрахунки. Реєстр господарських операцій по ВАТ «Зорі»

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунков	Сума, грн.
		дебіт	кредіт
1	2	3	4	5
1.	Перераховані кошти для придбання 15000$ Заява в банк,виписка банку, платіжне доручення	333	311	79000 грн
2.	Перераховано до Пенсійного фонду 1,5% за купівлю іностранної валюти Виписка банку, платіжне доручення	333	311	1179
3.	Перераховано комісійну винагороду: банку -- 0,1\% МВРУ -- 0,2\% Виписка банку, платіжне доручення	333 333	311 311	78,6 157,20
4.	Зараховано іноземну валюту. Курс НБУ валюти -- 5,20 грн./$. Виписка банку	312	333	15000$ 78000грн
5.	Нараховано до Пенсійного фонду 1,5% за купівлю іностранної валюти Розрахунок бухгалтерії	651 92	333 651	1179 1179
6.	Нараховано комісійну винагороду: банку -- 0,1\% МВРУ -- 0,2\% Розрахунок бухгалтерії	92 685 92 685	685 333 685 333	78,60 78,60 157,20 157,20
7.	Відображено витрати, які пов'язані з конвертацією іноземної валюти(різниця між курсами): (5,24-5,20)* 15000$=600 грн. Розрахунок бухгалтерії	949	333	600
8.	Повернуто банком зайво перераховані коши	311	333	400

Список використаних джерел

1. Митний кодекс України // Урядовий кур'єр. -- 2002. -- № 148. -- С.5--23. У

2. Про митний тариф України: Закон України № 2371 від 05.04.01

3. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 05.02.92 // Укр. митниця: Довідник. -- К.: Лібра, 1993. -- 58 с.

4. Про митну справу в Україні: Закон України від 25.06.91 // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- №44. -- 575 с.

5. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 // Укр. митниця: Довідник. -- К.: Лібра, 1993. -- 67 с.

6. Авдокушин Є. Ф. Международные экономические отношения. -- М.: Юристь. -- 1999. -- 368 с.

7. Антидемпінговий кодекс України: практика та проблеми застосування / С. Г. Осика, В. В. Коновалов, О. О. Покрещук, А. С. Осика. -- К.:УАЗТ, 2001.--378с.

8. Артемов Н. М. Финансово-правовое регулирование внешнеторговой деятельности. -- М: ООО МЦУПЛ, 1999. -- 479 с.

9. Бабин Э. П. Основы внешнеэкономической политики. -- М.: Экономика, 1997. -- 86 с.

10. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Внешнеэкономические связи: Учеб. пособие. -- М.: Финансы и статистика, 1998. -- 512с.

11. Бахрамов Ю. М, Глухое В. В. Организация внешнеэкономической деятельности. -- СПб: Лань, 2000. -- 448 с.

12. Беляшов В. А. Таможенный энциклопедический справочник.-- М.: Летописец, 1999. -- 832 с.

13. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. -- 305 с.

14. Борисов К. Г. Международное таможенное право. -- М.: Изд-во РУДН, 1997, --224 с.

15. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. -- К.: Основи, 1996. -- 241 с.

16. Владимиров К. Н., Бардачова В. Ю. Митне регулювання: Навч. посів. -- 2-ге вид. -- Херсон: Олді-плюс, 2002. -- 336 с.

17. Внешнеэкономическая деятельность предприятия / Под ред. А. Е. Стровского. -- М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1996.

18. Внешнеэкономический толковый словарь. -- М.: Инфра-М, 2000. --512 с.

19. Волосович С. В. Мито та митні платежі. -- К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1999. -- 84 с.

20. Гамидулаев С. И., Кулешов А. В. Пособие для декларанта. Таможенные процедуры / Под общ. ред. А. Н. Мячина. -- СПб: Питер, 2003.-- 443с.

21. Горбатовский Н. Таможенное оформление и контроль: Рос. Федерация // Закон. -- 1993. -- 312с.

22. Грачев Ю. И. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеторговых операций. -- М.: Бизнес-школа, Интел-Синтез, 2000. -- 544 с.

Размещено на Allbest.ru

...