Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
Сутність законодавчого регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства, види та принципи її здійснення, формування відповідної стратегії. Розрахунок показників виробничої програми підприємства машинобудівної галузі. Калькуляція собівартості.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.04.2015 |
| Размер файла | 254,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Курсова робота
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
Вступ
собівартість зовнішньоекономічний виробничий калькуляція
Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що зовнішньоекономічна діяльність у сучасній Україні є сьогодні пріоритетним напрямом політики держави, що створює основи для розвитку підприємництва, вигідної торгівлі та сприятливого інвестиційного клімату. Економічні перетворення, які відбуваються в Україні, мають на меті поступову інтеграцію українських підприємств до системи міжнародних економічних зв'язків, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні - з другого. Значимість таких зв'язків у розвитку країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний розвиток ряду країн підтверджує позитивний вплив і вигідність розширення участі кожної з них у міжнародному поділі праці та у різноманітних формах міжнародних зв'язків.
Зовнішньоекономічна діяльність, яку здійснюють в Україні суб'єкти підприємництва, характеризується значною видовою різноманітністю. Ефективне виконання кожного з видів діяльності на рівні країни безпосередньо впливає на результативність підприємства, оскільки в економіці всі процеси взаємопов'язані та взаємозалежні. Для досягнення бажаного успіху підприємствам необхідно розширювати свою діяльність, тобто не обмежувати її державним кордоном. Постійне налагодження ділових зв'язків з іноземними підприємствами, укладення договорів про співпрацю, надання послуг, спільна науково-технічна діяльність, все це тільки пришвидшить процес інтеграції України до світової спільноти.
Метою даної роботи є поглиблене вивчення та розкриття теоретичних засад зовнішньоекономічної діяльності підприємства в Україні. Згідно завдання в роботі ми розглянули сутність ЗЕД, її види, принципи та стратегію здійснення.
Об'єктом нашої роботи є власне підприємство, а предметом дослідження є діяльність підприємства, як процеси, які відбуваються всередині підприємства, так і його зовнішньоекономічна діяльність.
1. Теоретичні засади зовнішньоекономічної діяльності підприємства в Україні
1.1 Сутність законодавчого регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Для кращого розуміння сутності законодавчого регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємства, перш за все проаналізуємо сутність самої ЗЕД. У ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. зазначено, що зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [1]. Більш точне визначення цього виду діяльності наведено в Господарському кодексі України у ст. 377: «Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою» [2].
ЗЕД підприємства за своєю сутністю є господарською діяльністю, тобто «діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність» (ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України). Ця діяльність побудована на відносинах між суб'єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав і може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.
Правовою формою реалізації ЗЕД є зовнішньоекономічний договір (контракт). У міжнародних договорах, як єдиний критерій для визначення міжнародного характеру договору використовують критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав. Це є доказом того, що перетин митного кордону є не обов'язковою умовою зовнішньоекономічного договору.
ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; діяльність здійснюється на професійних засадах; отримання прибутку). Належність зовнішньоекономічних відносин до господарських визначає і методологію регулювання цих відносин. За своєю суттю ЗЕД підприємтсва являє собою діяльність з укладення різного роду господарських правочинів однією з сторін яких, поряд з вітчизняним господарюючим суб'єктом, виступає іноземний суб'єкт господарської діяльності.
Щодо відносин, які виникають у ході взаємодії зазначених суб'єктів із органами податкових служб, митного контролю, іншими уповноваженими на контрольні функції в даній сфері органами державної влади (у тому числі правоохоронними) та місцевого самоврядування, слід зазначити, що в юридичній літературі висловлюються думки, що такі відносини є супровідними та такими, що здебільшого мають характер адміністративних правовідносин і не становлять безпосередньо предмета зовнішньоекономічної діяльності. Та незважаючи на відсутність нормативного віднесення цих відносин до предмета зовнішньоекономічної діяльності, безперечним залишається факт: для успішного ведення зовнішньоекономічного бізнесу, суб'єктам господарювання треба додержуватися норм, правил та процедур, встановлених чинним законодавством, у тому числі й адміністративних.
Отже, зовнішньоекономічну діяльність необхідно визначити як врегульовані правом економічні відносини між вітчизняними та іноземними суб'єктами господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і торгівля ними, а також пов'язані із зовнішньоекономічними зв'язками їхні відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єктів ЗЕД можна розділити на два рівні: державний і міждержавний (додаток А). Об'єктами ЗЕД відповідно можна визначити майно або робочу силу.
Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання не обмежується їхніми економічними (господарськими) взаємовідносинами, або, як їх ще називають, зовнішньоекономічними відносинами. Для реалізації останніх вони зобов'язані отримати ліцензії, виконувати валютні операції, проходити митні процедури, сплачувати податки тощо, тобто вступати у відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Ці внутрішньодержавні відносини регулюються нормами валютного, митного та іншого законодавства і є необхідним елементом зовнішньоекономічної діяльності. Учасниками зазначених відносин є державні органи управління й контролю.
Законодавче регулювання ЗЕД підприємства здійснюється з метою (ст. 7 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»):
1) забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;
2) стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
3) створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн [1].
На рисунку 1.1 зображено систему суб'єктів законодавчого регулювання ЗЕД підприємства.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.1. Система суб'єктів законодавчого регулювання ЗЕД підприємства
Органи державного регулювання ЗЕД підприємства представляють Україну як державу в даному процесі. Перерахуємо основні функції зазначених держаних установ у розрізі регулювання ЗЕД підприємства.
1. Верховна Рада України:
а) прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;
б) затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
в) розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
г) укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами.
2. Кабінет Міністрів України:
а) вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;
б) здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;
в) приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;
г) проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України;
д) відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств-органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;
е) забезпечує складання платіжного балансу, зведеного Зведеного валютного плану країни.
3. Національний банк України:
а) здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;
б) представляє інтереси України у відносинах з центральними банкам інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;
в) регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;
г) здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;
д) виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України.
4. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:
а) забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;
б) здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;
в) проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;
г) виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.
5. Державна митна служба України: здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.
6. Антимонопольний комітет України: здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.
7. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:
а) здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;
б) приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів [1].
До недержавних органів управління економікою можна віднести товарні, фондові, валютні біржі, торгівельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу, що діють на підставі їх статутних документів. Також регулювання також можуть здійснювати і самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.
Нормативно-правове регулювання ЗЕД здійснюється низкою актів господарського законодавства загальної сфери дії та спеціального законодавства про ЗЕД. У ст. 7 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено перелік таких документів:
1) закони України;
2) акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
3) економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;
4) рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;
5) угоди, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.
В Україні заборонено регулювання зовнішньоекономічної діяльності актами державних і недержавних органів, які прямо не передбачені у цій статті.
Спеціальне законодавство про ЗЕД складається з актів законодавства різної юридичної сили, присвячених регулюванню цієї діяльності (в тому числі окремих її аспектів) та окремих норм, що містяться в нормативно-правових актах загальної сфери дії чи присвячених регулюванню інших видів діяльності, що може поєднуватися із зовнішньоекономічною (банківська діяльність, страхування, спільне інвестування та ін.). Відтак, систему актів законодавства про ЗЕД можна поділити на загальну частину (включає нормативно-правові акти, що містять загальні положення щодо ЗЕД) та спеціальну частину, до якої входять акти законодавства чи норми, що визначають специфіку здійснення ЗЕД в окремих сферах економіки, на окремих територіях, за участю окремих суб'єктів тощо (рис. 1.2).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.2. Система нормативно-правових актів про ЗЕД підприємства
Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність підприємства є господарською діяльністю, що пов'язана з перетином митного кордону України майном та робочою силою. Виділяють два рівні суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності: макрорівень та міждержавний. Зовнішньоекономічна діяльність є неможливою без законодавчого регулювання, котре може здійснюватись на глобальному (міжнародні угоди), макро - (державний рівень) та мікрорівні (окремі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності). На рівні окремої держави законодавче регулювання ЗЕД підприємства може здійснюватись державними органами (наприклад, КМУ, ВРУ, НБУ і т.д.), недержавними органами регулювання (наприклад, товарні, валютні, фондові біржі), а також самими суб'єктами ЗЕД на основі координаційних угод між ними. Регулювання здійснюється на основі ряду законодавчих документів, які умовно розділяють на загальну та спеціальну частину. Загальна частина у свою чергу складається із актів вищої юридичної сили (Конституція України, кодекси, закони); законів, що регулюють договірні відносини у сфері ЗЕД; указів Президента України; актів КМУ; відомчих нормативно-правових актів.
Враховуючи юридичну силу нормативно-правових актів, система законодавства про ЗЕД може бути представлена таким чином (Додаток А)
1.2 Види та принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Для кращого розуміння сутності ЗЕД підприємства проаналізуємо види та принципи її здійснення. У ст. 4 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріплено перелік видів зовнішньоекономічної діяльності. Під видом зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти діяльність, при здійсненні якої виникають зовнішньоекономічні відносини, що перебувають в одному правовому режимі і тому регулюються одними й тими самими правовими нормами. Так, до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти підприємництва незалежно від форми власності та їхньої організаційно-правової форми належать:
1) експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
2) надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
3) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
4) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
5) кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
6) спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
7) підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
8) організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;
9) товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
10) орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
11) операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
12) роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;
13) інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України [1].
У науковій літературі зустрічається класифікація видів ЗЕД за різними напрямками, зокрема за напрямком товарного потоку, за структурними ознаками тощо. На основі джерел [40, 41] представимо узагальнену класифікацію видів ЗЕД підприємства (рис. 1.3).
Рисунок 1.3. Види зовнішньоекономічних операцій підприємства
Перейдемо до аналізу принципів ЗЕД підприємства. У науковій літературі зазначено, що у найбільш загальному вигляді такі принципи можна згрупувати наступним чином: загальні, специфічні і національні.
Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.
Принцип науковості ЗЕД означає, що розвиток цієї діяльності здійснюється відповідно до об'єктивних економічних законів; принцип системності ЗЕД - що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки; принцип взаємовигідності ЗЕД означає, що кожний партнер, який бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток.
Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД багато специфічних принципів, яких також слід дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин відображає Хартія економічних прав і обов'язків держав - документ, прийнятий IV Спеціальною Сесією Генеральної Асамблеї ООН (1974), отже, зазначені вище принципи такі:
– суверенітет;
– територіальна цілісність і політична незалежність держав;
– суверенна рівність усіх держав;
– ненапад і невтручання у внутрішні справи;
– взаємна і справедлива вигода;
– мирне співіснування;
– рівноправність і самовизначення народів;
– мирне регулювання спорів;
– усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили і позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;
– сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;
– повага до прав людини та основних свобод;
– відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;
– сприяння міжнародній соціальній справедливості;
– міжнародне співробітництво з метою розвитку;
– вільний доступ до морів для країн, що їх не мають [42].
Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Європейському Союзі, які містяться в так званій Білій книзі (1985) і включають:
- контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони;
- свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання в будь-якій країні;
- уніфікацію технічних норм і стандартів;
- відкриття споживчих ринків;
- лібералізацію фінансових послуг;
- поступове відкриття ринку інформаційних послуг;
- лібералізацію транспортних послуг;
- створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову власність;
- усунення фіскальних бар'єрів [43].
Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій. На рисунку 1.4 зображено систему принципів ЗЕД підприємства.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.4. Система принципів здійснення ЗЕД підприємством
1.3 Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємства
За результатами двох попередніх підпунктів можна зробити висновок, що ЗЕД підприємства - це, перш за все, сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, експортом та імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.
Проаналізувавши наукові джерела, можемо зазначити, що є декілька мотивів здійснення ЗЕД підприємством:
а) розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою збільшення прибутку;
б) закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання;
в) залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, вищої якості і нижчих цін порівняно з внутрішнім ринком;
г) залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках;
д) участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки [44].
Залежно від установленого терміну одержання результату розрізняють цілі короткострокові (результат можна очікувати в найближчому майбутньому), середньострокові і довгострокові (результат можна очікувати в перспективі через п'ять і більше років).
Цілей у фірми може бути багато, тому необхідно їх ранжувати, тобто виділяти головну мету і цілі, що визначаються нею. Для досягнення головної мети визначаються цілі другого рівня, для їхнього досягнення - цілі третього рівня; можуть бути також проміжні цілі, підцілі. Врешті виходить дерево цілей фірми. При побудові дерева цілей керуються трьома принципами.
1. Побудова за часовими інтервалами, коли головною є глобальна довгострокова мета, що визначає інші довгострокові цілі, які, у свою чергу, називаються середньострокові цілі, а потім визначають і короткострокові цілі.
2. Побудова за функціональною ознакою. У цьому випадку головною є мета усієї фірми, на підставі якої визначають цілі окремих функціональних підрозділів фірми.
3. Побудова за функціонально-часовим принципом, що поєднує два викладених вище принципи.
Зважаючи на це можна виділити декілька напрямків ЗЕД фірми, серед яких: вихід на зовнішній ринок; експортно-імпортні постачання товарів, послуг та капіталу; валютно-фінансові та кредитні операції; створення й участь у діяльності спільних підприємств; міжнародний маркетинг; моніторинг національної економічної політики й економіки міжнародних господарських зв'язків [45].
На рисунку 1.5 відображено процес розроблення ринкової стратегії фірми при здійсненні ЗЕД.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.5. Процес розроблення ринкової стратегії фірми при здійсненні ЗЕД
На початковому етапі необхідно аналізувати етап фірми на ринку з тими товарами та послугами, які фірма випускає в даний момент. Крім того вивчати діяльність фірми з позицій споживача товарів і послуг фірми та проаналізувати діяльність фірми з позицій ринку. Важливо визначити, яким буде ринок у найближчому майбутньому, у якому напрямку цей ринок буде розвиватися і чого очікують споживачі від фірми в майбутньому. При цьому необхідно проаналізувати співвідношення між станом фірми та місткість майбутнього ринку та коливання кон'юнктури ринку. Аналіз можливостей фірми необхідно проводити з точки зору очікуваного збільшення обсягу зовнішньоекономічної діяльності. Також необхідно здійснити аналіз переміщення фірми на інші ринки, аналіз діяльності в новому середовищі та припинення діяльності в старій сфері.
Аналіз бюджетно-податкової політики проводиться на рівні країни розташування та за кордоном, визначається вплив її на підприємство. Вплив тенденцій у світовій економіці досліджується у напрямках світового ринку позичкового капіталу та аналізу зовнішньоторговельної політики різних країн.
Розробка довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності фірми передбачає:
- формулювання глобальної довгострокової мети зовнішньоекономічної діяльності;
- формулювання варіантів досягнення цілей зовнішньоекономічної діяльності;
- декомпозиція глобальної мети на зростання;
- порівняння варіантів досягнення цілей зовнішньоекономічної діяльності [41].
Прагнення дістати прибуток більший, ніж усередині країни, спонукає фірми виходити на міжнародний ринок. Незважаючи на присутність фактора невизначеності в новому середовищі (нові конкуренти, непостійна ринкова кон'юнктура, коливання валютних курсів, політична нестабільність тощо), підприємство прагне нарощувати свою присутність на світовому ринку.
Планування ринкової стратегії здійснюється фірмою на трьох різних рівнях:
1. Глобальний рівень. Планування тут здійснюється в найбільш довгостроковому аспекті, визначаються важливі для підприємства цілі, що сприймаються як єдине ціле.
2. Стратегічний рівень. Планування здійснюється на рівні керівництва підприємства і дає уявлення про довго - і середньострокові варіанти розвитку.
3. Фактичний рівень. У цьому випадку планування зосереджується на визначенні конкретних заходів, необхідних для розв'язання питань ефективного використання наявних ресурсів при реалізації глобальних цілей на тих ринках, де діє фірма.
Планування стратегії фірми має на меті, насамперед, попередити несприятливий вплив зовнішніх факторів. Найважливішою його функцією є прогнозування майбутнього. Визначаючи бажані й можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку, фірма зменшує можливість непередбаченої дії основних факторів, які діють на світовому ринку.
Чітке визначення цілей являє собою важливу передумову успішного виходу на зовнішні ринки, так само як і точна оцінка наявних ресурсів. Дуже часто можливості, що з'являються на зовнішніх ринках, не узгоджуються ні з цілями, ні з ресурсами. Ринок може обіцяти привабливі прибутки в короткостроковому періоді, але мати хисткі перспективи в довгостроковому. Таким чином, дуже важливо чітко визначити мету, щоб не допустити збитковості діяльності [45].
Перейдемо до видів стратегій ЗЕД підприємства.
Стратегія росту фірми. Складається з означення основних напрямків розширення ділової активності. Виділяються такі основні напрямки:
- розширення активності фірми «усередину» - сегментація існуючих ринків з метою охоплення своєю продукцією нових груп споживачів;
- розширення активності фірми «ушир» - диверсифікованість виробництва, тобто поповнення виробничої програми новими видами виробів, як пов'язаними з основним профілем підприємства, так і не пов'язаними з ним;
- розширення активності «через кордони» - інтернаціоналізація виробництва через освоєння нових закордонних ринків.
- кількісне зростання - нарощування обсягу виробництва незмінної номенклатури товарів для старого ринку.
Найбільшу частину маркетингової програми складає опис інструментарію реалізації поставлених цілей, тобто перелік маркетингових заходів чи складових маркетингової політики за кожним товаром, ринком і виробничим підрозділом (відділом):
- товарної політики, що передбачає оптимізацію товарного асортименту та управління інноваційними процесами;
- збутової політики - формування збутової мережі, каналів товарообігу;
- стимулюючої або комунікаційної політики, яка передбачає заходи в сфері реклами, сервісної політики, участі у виставках тощо;
- цінової політики, яка передбачає вибір основних цінових стратегій, їхнє комбінування та співвідношення [40].
У підсумковій частині програми наводиться кошторис витрат па її реалізацію в цілому і за окремими статтями, видами маркетингової діяльності; подається попередня оцінка її ефективності. Передбачаються також заходи контролю за ходом виконання програми.
Залежно від конкретних умов функціонування фірми маркетологи передбачають різні напрямки стратегій підприємницької, виробничо-збутової і науково-технічної діяльності. Зупинимося на основних з них.
Глобальними напрямками маркетингової стратегії є такі три виміри розширення ринкової активності:
- інтернаціоналізація (освоєння нових, закордонних ринків, завдяки використанню не тільки розширення експорту товарів, але й експорту капіталів. У цьому випадку за кордоном, зокрема в колишніх країнах - імпортерах, створюються підприємства, заводи й фабрики, які виробляють товари, минаючи обмежувальні торгові бар'єри і використовуючи переваги дешевої робочої сили і багатої місцевої сировини);
- диверсифікованість (освоєння виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, включаючи не просто диверсифікованість товарних груп, а й поширення підприємницької діяльності на нові і не пов'язані з основними видами діяльності фірми галузі);
- сегментація (поглиблення ступеню насичення пропонованими товарами і послугами всіх груп споживачів, вибір максимальної глибини ринкового попиту, вивчення дрібних його відтінків) [40, 41].
Глобальні напрямки маркетингової стратегії знаходять свій розвиток у короткострокових та довгострокових цілях фірми. Короткострокові цілі:
- поточний прибуток: максимізація поточного прибутку, швидке одержання готівки;
- виживання: забезпечення окупності витрат, збереження існуючого стану.
Довгострокові цілі:
- збут: максимізація збуту, досягнення визначеної частки ринку;
- якість: забезпечення лідерства за показниками якості.
У ринковій практиці існують три основних види стратегії розвитку суб'єкта підприємницької діяльності:
1) стратегія наступу (атакуюча) - це завоювання і розширення ринкової частки;
2) стратегія оборони - це утримання існуючої ринкової частки. ця стратегія приховує у собі небезпеку не побачити конкурента, що непомітно підкрався;
3) стратегія відступу - це скорочення ринкової частки з метою зростання прибутку в результаті поступового відходу з ринку або ліквідації цього бізнесу [44].
Узагальнимо вищезазначене (рис. 1.6).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.6. Види стратегій ЗЕД підприємства
Таким чином, підприємство здійснюючи ЗЕД може мати різні мотиви та цілі, котрі можна класифікувати за різними ознаками (наприклад, довгострокові та короткострокові). Процес розроблення стратегії має декілька етапів, котрих підприємство повинне дотримуватись для прибуткової діяльності. Серед таких зокрема аналіз світових тенденцій, власних ресурсів та можливостей тощо. Планування ринкової стратегії ЗЕД здійснюється підприємством на глобальному, стратегічному та фактичному рівнях. На практиці існує значна кількість стратегій поведінки підприємства при здійсненні ЗЕД: розвитку господарського портфеля, стратегія росту фірми, інтернаціоналізації, диверсифікованості, сегментації, розширення ринкової активності, стратегія наступу, оборони, відступу.
2. Практична частина
2.1 Розрахунок показників виробничої програми підприємства машинобудівної галузі та її виконання
Для кожного виробу визначимо процент виконання планових завдань з виробництва і реалізації продукції в натуральних показниках. Результати розрахунків можна подати у вигляді таблиці:
Таблиця 2.1. Виконання планових завдань з виробництва і реалізації
|
Види продукції |
Обсяг виробництва, тис. шт. |
% виконання |
Обсяг реалізації, тис. шт. |
% виконання |
|||
|
план |
звіт |
план |
звіт |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
|
М |
69,6 |
65,2 |
93,68 |
70,32 |
62,38 |
88,71 |
|
|
Н |
55,2 |
65,8 |
119,2 |
55,92 |
63,36 |
113,31 |
|
|
Ш |
9,4 |
8,96 |
95,32 |
10,62 |
8,65 |
81,45 |
Проведемо розрахунки для виробу М.
За даними табл. 1.1 (додаток Б), маємо річні обсяги виробництва за планом 69,6 тис. шт., і по звіту 65,2 тис. шт. відповідно. Щоб розрахувати% виконання, скористаємося формулою:
Щоб обрахувати обсяг реалізації використаємо таку формулу:
За планом:
По звіту:
За аналогічними формулами знаходимо% виконання та обсяги реалізації для інших двох виробів.
2.2 Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу машинобудівного підприємства
До промислово-виробничого персоналу машинобудівного підприємства належать основні виробничі робітники, підсобні робітники в основному виробництві, робітники, зайняті в допоміжному та обслуговуючому виробництві, робітники, зайняті у підсобному виробництві, управлінський та обслуговуючий персонал виробничих підрозділів, адміністративно-управлінський персонал.
При розрахунку чисельності робітників за основу врахуємо необхідну нормативну трудомісткість виробничої програми, дані про бюджет (баланс) робочого часу одного робітника та очікуваний середній процент виконання норм виробітку робітниками:
· чисельність основних виробничих робітників визначимо за формулою 2.1 для кожного виду продукції зокрема і на підприємстві в цілому. Результат розрахунків подамо у вигляді табл. 2.3.
де Тсум - трудомісткість виконання робіт, люд-год., (табл. 1.2; табл. 1.1);
tд - бюджет робочого часу одного робітника, год., (табл. 2.2);
kвик - коефіцієнт виконання норм виробітку;
· бюджет робочого часу визначимо на основі даних про кількість робочих днів у розрахунковому році, очікуваний рівень невиходів на роботу та втрат робочого часу (табл. 2.2).
Таблиця 2.2. Річний бюджет (баланс) робочого часу одного робітника та його виконання
|
№ п/ч |
Показники |
Значення показників |
||
|
план |
звіт |
|||
|
1 |
Кількість календарних днів |
365 |
365 |
|
|
2 |
Вихідні і святкові дні |
118 |
116 |
|
|
3 |
Номінальний фонд робочого часу, днів (1-2) |
247 |
249 |
|
|
4 |
Невиходи на роботу, днів |
42 |
43 |
|
|
з них: |
||||
|
відпустки |
24 |
24 |
||
|
лікарняні |
8 |
7 |
||
|
невиходи, що дозволяються законом |
5 |
4 |
||
|
невиходи з дозволу адміністрації |
5 |
4 |
||
|
цілодобові простої |
- |
3 |
||
|
страйки |
- |
1 |
||
|
5 |
Явочний робочий час, днів |
205 |
206 |
|
|
6 |
Середня тривалість робочої зміни, годин |
8 |
8 |
|
|
7 |
Внутрішньозмінні втрати робочого часу та простої, годин |
0,2 |
0,22 |
|
|
8 |
Ефективний фонд робочого часу на рік, год. [5 * (6 - 7)] |
1599 |
1602,68 |
Явочний робочий час визначимо як різницю між номінальним фондом робочого часу та невиходами на роботу.
Ефективний фонд робочого часу на рік визначимо як добуток явочного робочого часу на різницю між середньою тривалістю робочої зміни та внутрішньозмінними втратами робочого часу та простоями
Середній процент виконання норм виробітку робіт відрядниками за планом прийняти на рівні kвик=110 - 0,5* 5,6 = 107,2.
Таблиця 2.3. Розрахунок чисельності основних виробничих робітників
|
Види продукції |
Нормативна трудомісткість виготовлення виробу, люд/год |
Обсяг виробництва, шт. |
Трудомісткість виконання робіт, люд/год |
Процент виконання норм виробітку, % |
Бюджет робочого часу одного робітника, год. |
Чисельність основних виробничих робітників, люд. |
|||||
|
план |
звіт |
план |
звіт |
план |
звіт |
план |
звіт |
||||
|
М |
10 |
69,6 |
65,2 |
696 |
652 |
107,2 |
1599 |
1602,68 |
406 |
380 |
|
|
Н |
12,4 |
55,2 |
65,8 |
684,48 |
815,92 |
107,2 |
1599 |
1602,68 |
399 |
476 |
|
|
Ш |
92 |
9,4 |
8,96 |
864,8 |
824,32 |
107,2 |
1599 |
1602,68 |
505 |
481 |
|
|
Всього |
114,4 |
134,2 |
139,96 |
2518,28 |
2292,24 |
- |
- |
- |
1310 |
1337 |
Трудомісткість виконання робіт визначимо як добуток нормативної трудомісткості виготовлення виробу на обсяг виробництва
Чисельність основних виробничих робітників визначимо як частку від ділення трудомісткості виконання робіт на добуток процента виконання норм виробітку на бюджет робочого часу одного робітника.
Середньоспискова чисельність основних виробничих робітників (Чор с) за звітний період обчислюється як сума середньомісячних чисельностей, поділена на кількість місяців.
Розрахунки середньоспискової чисельності основних виробничих робітників за планом:
Ч2 = 1310 + 8 - 7 = 1311; Ч3 = 1311 +1 - 6 = 1108; Ч4 = 1108 + 2 - 6 = 1104; Ч5 = 1104 + 6 - 9 = 1101; Ч6 = 1101 + 2 - 6 = 1097; Ч7 = 1097 + 6 - 5 = 1096; Ч8 = 1096 + 8 - 4 = 1100; Ч9 = 1100 + 8 - 6 = 1102; Ч10 = 1102 +9 - 10 = 1101; Ч11 = 1101 + 3 - 8 = 1096; Ч12 = 1096 + 7 - 3 = 1100
Розрахунки середньоспискової чисельності основних виробничих робітників по звіту:
Ч1 = (1337 + 4 - 4)/ 2 = 668,5; Ч2 = 1337 + 8 - 6 = 1339; Ч3 = 1339 + 1 - 6 = 1334; Ч4 = 1334 + 2 - 6 = 1330; Ч5 = 1330 + 6 - 9 = 1327; Ч6 = 1327 + 2 - 6 = 1323; Ч7 = 1323 + 6 - 5 = 1324; Ч8 = 1324 + 8 - 4 = 1328; Ч9 = 1328 + 8 - 6 = 1330; Ч10 = 1330 + 9 - 10 = 1329; Ч11 = 1329 + 3 - 8 = 1324; Ч12 = 1324 + 7 - 3 = 1328
2.3 Розрахунок фонду заробітної плати працівників
Таблиця 2.4. Фонд заробітної плати основних виробничих робітників
|
Види продукції |
Обсяг виробництва, тис. шт. |
Відрядна розцінка, грн. |
Тарифний фонд зарплати відрядників, тис. грн. |
Середній розмір премій, % |
Фонд зарплати основних виробничих робітників з урахуванням премій, тис. грн. |
|||||
|
план |
звіт |
план |
звіт |
план |
звіт |
план |
звіт |
|||
|
М |
69,6 |
65,2 |
16 |
1113,6 |
1043,2 |
20 |
15 |
1336,3 |
1199,7 |
|
|
Н |
55,2 |
65,8 |
20,8 |
1108,4 |
1321,3 |
20 |
15 |
1330,1 |
1519,5 |
|
|
Ш |
9,4 |
8,96 |
195,5 |
1837,7 |
1751,68 |
20 |
15 |
2205,24 |
2014,43 |
|
|
Всього |
134,2 |
139,96 |
- |
4059,7 |
4116,18 |
- |
- |
4871,64 |
4733,63 |
Проведемо розрахунки по виробу М.
Для знаходження відрядної розцінки спершу знайдемо середньогодинну тарифну ставку. Для цього звернемося до таблиць 1.2, 1.5 та 1.6 (додаток Б).
Маючи тепер значення середнього динної ставки визначимо значення відрядної розцінки як добуток середнього динної тарифної ставки на трудомісткість:
Розрахунки по виробу Н.
Розрахунки по виробу Ш.
Врахуємо, що для виготовлення даного виробу врахуємо, що 30% робітників-відрядників працюють у важких та шкідливих умовах праці.
Тарифний фонд зарплати відрядників визначимо як добуток обсягу виробництва на відрядну розцінку.
Фонд зарплати основних виробничих робітників з урахуванням премій визначимо як тарифний фонд зарплати відрядників на 1,2 за планом та 1,15 по звіту.
ФОЗП (план) = 4871,64· (1 + 0,122 · 0,7 + 0,244· 0,9 + 0,039 · 0,8 + 0,072·1,2 + 0,089 ·1,5)= 4871,64 · (1 + 0,0854 + 0,2196 + 0,0312 + 0, 0864 + 0,1335) = 7579,29
ФЗП (план) = 7579, 29 ·1,09 = 8261, 43
ФОЗП (звіт) = 4733,63· (1+ 0,112·0,7 + 0,264 · 0,9 + 0,0488 ·0,8 + 0,082 · 1,2 + 0,089 · 1,5) = 4733,63· (1 + 0,0784 + 0,2376 + 0,03904 + 0,0984 + 0,1335) = 7511,98
ФЗП (звіт) = 7511,99 · 1,09 = 8188,07
2.4 Вартісна оцінка основних виробничих фондів підприємства
Таблиця 2.5. Вартісна оцінка основних виробничих фондів, тис. грн.
|
Показник |
План |
Звіт |
|||
|
На початок року |
На кінець року |
На початок року |
На кінець року |
||
|
Вартість основних виробничих фондів: |
|||||
|
- початкова |
10896 |
11308 |
10896 |
11308 |
|
|
- залишкова |
10748,6 |
8638,24 |
10748,6 |
8917,04 |
|
|
- зношення |
147,4 |
2669,76 |
147,4 |
2390,96 |
Користуючись даними табл..1.9 та 1.10 (додаток Б), розрахуємо вартість основних виробничих фондів по плану та по звіту на початок та кінець року (табл. 2.5).
Початкова вартість основних виробничих фондів на початок року буде дорівнювати сумі початкової вартості на початок року власних і орендованих основних виробничих фондів.
Зношення на початок року буде дорівнювати ступеню зношення на початок року власних і орендованих основних виробничих фондів.
Залишкову вартість на початок року розрахуємо як різницю між початковою вартістю та зношенням.
Початкову вартість основних виробничих фондів на кінець року визначимо як суму початкової вартості основних виробничих фондів на початок року та різниці між введення груп основних фондів та вибуттям основних фондів.
Залишкова вартість на кінець року дорівнює балансовій вартості основних фондів по плану (табл. 2.6.1)
Зношення на кінець року визначимо як різницю між початковою вартістю основних виробничих фондів на кінець року та залишковою вартістю на кінець року.
Звітні значення на початок року будуть дорівнювати плановим значенням на початок року.
Аналогічно до розрахунку планових значень на кінець року, проведемо обчислення значень по звіту.
Початкова вартість основних виробничих фондів на кінець року буде дорівнювати сумі початкової вартості основних виробничих фондів на початок року та різниці між введенням груп основних фондів та вибуттям основних фондів. Залишкова вартість на кінець року буде дорівнювати балансовій вартості основних фондів по звіту (табл. 2.6.2). Зношення на кінець року дорівнюватиме різниці між початковою вартістю основних виробничих фондів на кінець року та залишковою вартістю на кінець року.Таблиця 2.6.1. Розрахунок амортизаційних відрахувань за планом, тис. грн.
|
Група основних фондів |
Балансова вартість на початок року |
Норма амортизації, % |
1 квартал |
2 квартал |
3 квартал |
4 квартал |
За рік |
||||||
|
Сума амортизації |
Балансова вартість |
Сума амортизації |
Балансова вартість |
Сума амортизації |
Балансова вартість |
Сума амортизації |
Балансова вартість |
Сума амортизації |
Балансова вартість |
||||
|
1 група |
4291,2 |
2 |
87,14 |
4371,66 |
87,43 |
4284,23 |
85,68 |
4198,55 |
83,97 |
4114,58 |
344,22 |
4114,58 |
|
|
2 група |
1835,6 |
10 |
183,56 |
1655,04 |
173,4 |
1600,04 |
160 |
1440,04 |
144 |
1296,04 |
660,96 |
1296,04 |
|
|
3 група |
3203,4 |
6 |
178,56 |
2683,64 |
161,02 |
2522,62 |
151,36 |
2371,26 |
142,28 |
2228,98 |
633,22 |
2228,98 |
|
|
4 група |
1418,4 |
15 |
259,48 |
1626,12 |
243,92 |
1382,2 |
207,33 |
1174,87 |
176,23 |
998,64 |
886,96 |
998,64 |
|
|
Разом |
2525,36 |
8638,24 |
Таблиця 2.6.2. Розрахунок амортизаційних відрахувань по звіту, тис. грн.
|
Група основних фондів |
Балансова вартість на початок року |
Норма амортизації, % |
1 квартал |
2 квартал |
3 квартал |
4 квартал |
За рік |
||||||
|
Сума амортизації |
Балансова вартість |
Сума амортизації |
Балансова вартість |
Сума амортизації |
Балансова вартість |
Сума амортизації |
Балансова вартість |
Сума амортизації |
Балансова вартість |
||||
|
1 група |
4291,2 |
2 |
85,82 |
4205,38 |
87,29 |
4582,69 |
91,65 |
4491,04 |
89,82 |
4401,22 |
354,58 |
4401,22 |
|
|
2 група |
1835,6 |
10 |
183,56 |
1652,04 |
173,1 |
1597,34 |
159,73 |
1437,61 |
143,76 |
1293,85 |
660,15 |
1293,85 |
|
|
3 група |
3203,4 |
6 |
185,38 |
2676,82 |
160,61 |
2516,21 |
150,97 |
2365,24 |
141,91 |
2223,33 |
638,87 |
2223,33 |
|
|
4 група |
1418,4 |
15 |
259,48 |
1626,12 |
243,92 |
1382,2 |
207,33 |
1174,87 |
176,23 |
998,64 |
886,96 |
998,64 |
|
|
Разом |
2540,56 |
8917,04 |
Для розрахунку амортизаційних відрахувань по плановому та звітному періодах також скористаємося даними таблиць 1.9 та 1.10.
Балансову вартість як для планового, так і для звітного періодів визначимо як різницю між сумами початкової вартості на початок року (враховуючи власні та орендовані основні виробничі фонди) та ступенем зношення на початок року (також враховуючи власні та орендовані виробничі фонди) для кожної групи основних виробничих фондів окремо.
Норму амортизації візьмемо у такому відсотковому співвідношенні:
– для 1 групи 2%;
– для 2 групи 10%;
– для 3 групи 6%;
– для 4 групи 15%;
Для розрахунку суми амортизації, користуючись даними про рух основних фондів таблиці 3.10 (додаток Б), слід враховувати місяць введення та виведення основних фондів. Наприклад, якщо основні фонди були введені у 1-му місяці кварталу, то при обрахунку суми амортизації ми маємо домножити вартість введених фондів на 2/3 (оскільки ми не знаємо коли саме чи на початку чи в кінці було введено основні фонди, то будемо вважати, що до кінця періоду використання нам залишилося 2 місяці, тобто 2 з 3-х). Аналогічно якщо в 2-му кварталі - помножаємо на 1/3, і якщо в 3-му місяці, то на 0/3, так як ми не враховуємо місяця введення).
Якщо ж основні фонди були виведені в 1-му місяці кварталу, то при обчисленні суми амортизації домножимо їх вартість на 1/3, оскільки знову ж таки, не знаючи коли саме в кінці чи на початку було виведено основні фонди, будемо вважати, що ми використовували їх 1 місяць з 3-х можливих, тобто в цьому випадку місяць виведення ми враховуємо. Аналогічно, якщо виведення відбулося в 2-му місяці, то вартість основних фондів домножимо на 2/3, і якщо в 3-му, то на 3/3 (на 1).
Отже, для обчислення суми амортизаційних відрахувань скористаємося формулою:
Аі = (БВпоч і + УВвв і * t / n - УВвив і * t / n) * На /100,
де t - кількість місяців, що залишилась до кінця розрахункового періоду після введення в експлуатацію основних виробничих фондів, не враховуючи місяця введення;
t - кількість місяців, протягом яких використовувалися основні фонди, тобто кількість місяців з початку кварталу до моменту виведення, враховуючи місяця виведення;
n - кількість місяців в розрахунковому періоді.
На - норма амортизації для відповідної групи основних фондів, %.
Знаючи суму амортизації, ми можемо обрахувати балансову вартість відповідно для кожного кварталу. Для цього скористаємося формулою:
БВкін і = БВпоч і + Ввв і - Ввив і - Аі,
де БВкін і - балансова вартість основних фондів на кінець і-го періоду, грн;
БВпоч і - балансова вартість основних фондів на початок і-го періоду, грн;
Ввв і - вартість введених в експлуатацію основних виробничих фондів в і-му періоді, грн;
Ввив і - вартість виведених з експлуатації основних виробничих фондів в і-му періоді, грн;
Аі - сума амортизаційних відрахувань в і-му періоді, грн,
і - розрахунковий період (квартал).
Слід також зауважити, що для кожного наступного кварталу (2-го, 3-го, 4-го) початкова балансова вартість буде дорівнювати балансовій вартості попереднього кварталу.
Для прикладу розрахуємо суму амортизації та балансову вартість для першої групи основних фондів по плану.
Дано: введення в 1-му місяці (початок 1-го кварталу), а отже до кінця кварталу залишилося 2 місяці, не враховуючи місяця введення при обчисленні суми амортизації вартість фондів домножатимемо на 2/3; виведення в 3-му місяці (кінець 1-го кварталу), а отже з початку кварталу до моменту виведення пройшло 3 місяці, тому, враховубчи місяць виведення вартість основних фондів домножатимемо на 3/3, тобто на 1.
Користуючись наведеною вище формулою, маємо:
?А = (4291,2 + ((307,6 ·2/3) - (140 ·3/3))) · 0,02 = (4291,2 + 205,07 - 140) ·0.02 = 4356,27 · 0,02 = 87,12
Обчисливши суму амортизації, скористаємося вище наведеною...
Подобные документы
Сутність операційної діяльності підприємства. Особливості розробки виробничої програми підприємства. Формування операційного прибутку. Характеристика діяльності ТзОВ ВАП "Шаяни". Аналіз показників фінансового стану та ділової активності підприємства.
курсовая работа [61,8 K], добавлен 09.03.2013Виробнича потужність підприємства - максимально можливий річний обсяг випуску продукції. Поняття виробничої програми і калькулювання собівартості. Показники операційної діяльності готелю: його капіталу, трудових показників, операційних витрат і доходів.
курсовая работа [85,0 K], добавлен 01.12.2010Зовнішньоекономічна діяльність як вид підприємництва. Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Показники ефективності та методи оцінки виробничо-господарської діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 02.02.2009Сутність і економічні показники виробничої програми. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства, розрахунок виробничих потужностей на плановий період. Фактори, що впливають на ефективне використання виробничої потужності підприємства.
курсовая работа [71,1 K], добавлен 17.05.2011Сутність, мета та принципи зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Показники ефективності та методи оцінки фінансово-господарської діяльності. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності сучасних підприємств, як важливого фактора підвищення виробництва.
дипломная работа [136,8 K], добавлен 30.01.2012Розрахунок показників виробничої програми підприємства та підсумків її виконання. Чисельність промислово-виробничого персоналу, фонд заробітної плати працівників. Складання кошторису витрат на виробництво продукції. Калькулювання собівартості продукції.
курсовая работа [191,4 K], добавлен 23.08.2014Економічна сутність стратегії у плануванні розвитку підприємства. Механізм здійснення стратегічного аналізу стану підприємства. Реалізація та контроль стратегії підприємства. Формування пропорції щодо поліпшення фінансово-господарського підприємства.
курсовая работа [2,0 M], добавлен 13.11.2010Коротка характеристика галузі машинобудування в сучасній Україні, його місце в галузевій структурі країни. Оцінка виробничої програми підприємства "Океан". Ресурсне обґрунтування його виробничої програми. Моніторинг діяльності та шляхи поліпшення роботи.
курсовая работа [99,6 K], добавлен 21.11.2009Характеристика субєктів господарювання за класифікаційними ознаками. Економічний механізм формування цін на продукцію, роботи, послуги підприємства. Методика обгрунтування діяльності підприємства. Роль бізнес-плану підприємства.
курсовая работа [110,0 K], добавлен 05.08.2007Аналіз показників виробничої програми водопровідного підприємства, факторний аналіз доходу та показників стану, руху і ефективності використання основних фондів. Склад і структура працівників підприємства. Аналіз собівартості за економічними елементами.
курсовая работа [129,3 K], добавлен 07.06.2011Сутність кризи та економічний механізм виникнення кризового стану підприємств. Особливості антикризової політики на підприємстві. Методика формування антикризової програми підприємства. Сутність, види та порядок розробки стратегії підприємства.
дипломная работа [624,2 K], добавлен 10.06.2013Аналіз фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства "Комета". Визначення чисельності промислово-виробничого персоналу, трудомісткості виробничої програми, суми амортизаційних відрахувань, витрат. Калькуляція собівартості виробів.
курсовая работа [63,4 K], добавлен 25.02.2015Визначення показників виконання річної виробничої програми підприємства. Аналіз економічних результатів діяльності підприємства, ефективності використання ресурсного потенціалу. Вартісна оцінка основних виробничих та оборотних фондів підприємства.
курсовая работа [494,3 K], добавлен 14.04.2019Сутність та види виробничої потужності підприємства, методики її розрахунку в умовах потоково-масового та серійного виробництва. Обчислення показників виробничої потужності. Напрямки підвищення ефективності використання технологічного устаткування.
курсовая работа [203,8 K], добавлен 05.11.2013Розрахунок основних показників діяльності підприємства. План виробництва та матеріально-технічного забезпечення. Зведений розрахунок фонду оплати праці. Комплексні витрати підприємства. Розрахунок витрат на виробництво продукції, собівартості і прибутку.
реферат [30,9 K], добавлен 23.12.2008Поняття і сутність зовнішньоекономічної діяльності підприємства; державне регулювання; обґрунтування вибору ринків збуту. Аналіз зовнішнього середовища (РФ) та перспективи розвитку корпорації ДП "Медтехніка-Сервіс"; бізнес-план реалізації стратегії.
курсовая работа [3,4 M], добавлен 14.06.2012Зміст і порядок розроблення виробничої програми підприємства. Сутність та класифікація норм планування. Методика обчислення виробничої потужності у різних видах виробництва. Аналіз основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства на ринку.
курсовая работа [30,7 K], добавлен 15.12.2010Загальна характеристика діяльності міні-пекарні "Viktory". Визначення виробничої програми підприємства, розрахунок потреби в основному капіталі та оборотних фондах. Пошук резервів підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.
курсовая работа [698,6 K], добавлен 09.12.2014Виробнича програма підприємства - план виробництва і реалізації продукції. Етапи формування і розробки виробничої програми. Планування діяльності підприємства на основі виробничої програми. Розробка виробничої програми та її ресурсне забезпечення.
реферат [21,2 K], добавлен 25.03.2008Сутність, формування, структура та складові елементи економічного потенціалу підприємства та його властивості. Основні економічні показники господарської діяльності підприємства. Динаміка показників формування фінансових результатів підприємства.
курсовая работа [467,2 K], добавлен 29.04.2014
