Неформальна ("сіра") економіка, як наймасштабніший сектор тіньової економіки
Визначення поняття неформальної економіки, як сукупності видів господарської діяльності, не охоплених правом, фіскальним і статистичним обліком. Характеристика типових схем отримання та легалізації нелегальних доходів. Аналіз витрат тіньового сектора.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | лекция |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.04.2015 |
| Размер файла | 411,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Неформальна («сіра») економіка, як наймасштабніший сектор тіньової економіки
План
1. Сутність явища неформальної економіки
2. Типові схеми отримання та легалізації нелегальних доходів
3. Загрози розростання «сірого» сектору економіки
4. Сучасні тенденції та методи протидії неформальній економіці
1. Сутність явища неформальної економіки
З кінця 1960-х рр., після сенсаційного відкриття англійським соціологом Кейтом Хартом неформального сектора економіки під час роботи в столиці Гани - однієї з відсталих країн Африки, економісти Заходу стали активно вивчати неформальну економіку як важливий елемент економічного життя розвинених і особливо країн, що розвиваються. Однак незважаючи на те, що «сіра» економіка є самим значним сектором тіньової економіки, серед усіх її різновидів саме неформальна залишається найменш вивченою.
Неформальна економіка - сукупність видів господарської діяльності, не охоплених правом, фіскальним і статистичним обліком. Неформальну економіку називають «паралельним господарством», «сірої» економікою. Вона вписується в структуру сучасної ринкової економіки, взаємодіє і переплітається з офіційною економікою.
Під неформaльним сектором економіки зазвичай розуміють сукупність дрібних господарських одиниць, а також економічну діяльність, здійснювану на базі домогосподарств чи індивідуально. Поняття неформального сектора не тотожне поняттю тіньової, або прихованої економіки. До тіньовії економіки належить будь-яка незареєстрована і неоподатковувана економічна діяльність, включаючи кримінальну, а також незареєстрована діяльність в рамках великих або середніх зареєстрованих підприємств; тоді як неформальний сектор не включає зайнятих забороненою діяльністю (контрабанда, виробництво і розповсюдження наркотиків, проституція і т.п.), а також тих, хто працює без реєстрації на великих і середніх підприємствах формального сектору. Однак він може включати як самозайнятих, так і зайнятих за наймом (на підприємствах неформального сектора або у фізичних осіб).
Якщо «білокомірцева» економіка нерозривно пов'язана з «білою» економікою, то «сіра» позалегальна економіка функціонує більш автономно. У цьому секторі економіки виробляються в основному звичайні товари та послуги (як і в «білій» економіці), але виробники ухиляються від офіційного обліку, не бажаючи нести витрат, пов'язаних з отриманням ліцензії, сплатою податків і т.д. Це явище в найбільшою мірою вивчено на матеріалах країн, що розвиваються, де розвиток неформального сектора є головною стратегією виживання найбідніших верств населення. Розрізняються дві основні групи неформальних видів діяльності - 1) легітимна (легальна) і 2) нелегітимна діяльність.
До першої групи належать легальні, але не враховані офіційними органами види діяльності. Прикладом можуть служити ремонтні та будівельні роботи, пошиття одягу і взуття, прибирання приміщень та інші види діяльності, які здійснюються в рамках споріднених, натуральних та інших відносин. Сюди ж входить легітимна господарська діяльність, що використовує недоліки в законодавстві або нечіткості у функціонуванні господарського механізму
До другої групи неформальних відносин відносяться нелегітимні види діяльності. Така тіньова економіка не відповідає чинному законодавству (відхід від податків, прихована зайнятість, приховане підприємництво). У спектрі видів неформальної зайнятості на одному полюсі знаходяться висококваліфіковані послуги, що надаються в індивідуальному порядку професіоналами (лікарями, викладачами, адвокатами та ін), на іншому - малопродуктивна діяльність, спрямована на забезпечення умов простого виживання сімей (наприклад, виробництво продуктів в домашньому господарстві для подальшого продажу на ринку).
Виділення зайнятих у неформальному секторі здійснюється на основі комбінування відповідей на кілька запитань, ключовим з яких є питання про місце роботи. Він передбачає такі варіанти відповідей:
1) на підприємстві, в установі, організації;
2) у фермерському господарстві;
3) підприємницька діяльність без утворення юридичної особи;
4) на індивідуальній основі;
5) за наймом в окремих громадян.
Зайняті в групах 3-5 повністю відносяться до неформальному сектору. У групах 1 і 2 - також відносяться до неформального сек тору в тому випадку, якщо вони працюють «без реєстрації або оформлення документів» «на власному підприємстві або у власній справі для отримання доходу» або «в якості члена виробничого кооперативу (артілі)». До неформального сектор також відносяться зайняті виробництвом продукції або наданням послуг в домашньому господарстві, якщо ця продукція чи послуга реалізуються на ринку.
До неформальної зайнятості слід відносити і ту зайнятість, яку самі громадяни вважають своєю основною роботою, і ту, яка є другою або додатковою. У великій мірі залученість громадян у неформальний сектор проявляється у формі вторинної зайнятості. Частка цього сектора в загальних витратах робочого часу в економіці може при цьому бути значно більше, ніж його частка в чисельності зайнятих. Деякі експерти вважають, що «сірий» ринок допомагав створювати робочі місця для некваліфікованих робітників, знижуючи рівень безробіття в містах, тим самим знімаючи соціальну напруженість.
При визначенні поняття «неформальний сектор» зазвичай використовують три критерії - законність (реєстрація підприємств, сплата податків, дотримання вимог трудового законодавства і т. д.); розміри підприємства (зазвичай до НС відносять підприємства з числом зайнятих не більше 5 - 10 працівників) та рівень капіталоємності виробництва. Як правило, передбачається, що ці характеристики тісно взаємопов'язані, тому не має принципового значення, яка з них є визначальною.
Зростанню неформальної економіки сприяють три чинники:
* нездатність держави примусити компанії виконувати покладені на них законом зобов'язання. Це пояснюється низькою кваліфікацією чиновників і поганою організацією державних відомств, низькими штрафами за порушення законодавства, неефективністю судової системи;
* занадто високі витрати, пов'язані c функціонуванням в рамках формальної економіки. Тяганина, надмірне податкове навантаження, високі витрати, пов'язані c дотриманням стандартів якості та норм охорони праці, - все це змушує компанії йти в тінь;
* існуючі соціальні норми. У багатьох країнах, що розвиваються громадська думка стосовно недотримання законодавства цілком лояльна. Подекуди вважається, що малі підприємства вправі ухилятися від сплати податків і порушувати законодавчі норми, щоб нейтралізувати конкурентні переваги великих сучасних компаній. Тому цілком природно, що частка неформальної економіки в багатьох країнах, і аж ніяк не тільки в країнах, що розвиваються, не тільки не знижується, але й продовжує зростати.
Економіст Эрнандо де Сото основною причиною розростання міського неформального сектора вважає бюрократичну заорганізованість, що перешкоджає вільному розвитку конкурентних відносин. До його робіт вважалося, що легальний сектор є носієм сучасної економічної культури, в той час як неформальний - потворний пережиток традиційної економіки. Де Сото довів, що насправді легальна економіка країн, що розвиваються обплутана бюрократичними узами, в той час як саме тіньовики встановлюють істинно демократичний економічний порядок, організовуючи своє приватне господарство на принципах вільної конкуренції.
На основі досліджень К. Харта у 1972 р. Міжнародна організація праці (МОП) опублікувала колективне дослідження про зайнятість в Кенії, де концепція неформальної економічної діяльності використовувалася вже як основна наукова парадигма. Підготовлений МОП звіт наступним чином пояснював відмінності між неформальним та формальним секторами.
Для неформальної діяльності характерні:
а) легкість вступу [у виробництво];
б) опора на власні ресурси;
в) сімейна власність на підприємства;
г) малі масштаби діяльності;
д) трудоінтенсивних і гнучкі технології;
е) навички, що здобуваються поза офіційною школь-
ної системи;
ж) нерегульованість і конкурентність ринків.
Діяльність неформального сектора зазвичай урядом ігнорується, рідко підтримується, часто регулюється і іноді активно придушується.
Характеристики діяльності у формальному секторі протилежні:
а) вступ [в неї] утруднене;
б) постійна опора на зовнішні ресурси
в) корпоративна власність;
г) великі масштаби функціонування;
д) капіталоінтенсивними, часто імпортні технології;
е) формально отримані навички;
ж) ринки перебувають під протекціоністської захистом (за допомогою тарифів, квот, торгових ліцензій).
Неформальний дохід - джерело «сірої» тіньової економіки.
Спираючись на протиставлення «формального - неформального» і «законного - незаконного» всередині неформального сектора, K. Харт виділив три групи доходів городян:
* формaльние доходи - заробітна платана державному та приватному секторах, трансфертні платежі (пенсії, допомоги по безробіттю);
* законні неформальні доходи - від зайнятості в первинному (сільське господарство), вторинному (працюючі за контрактами або самостійно ремісники, шевці, кравці, виробники пива і т.д.) і третинному (cстроітельство, транспорт, крупна і дрібна торгівля) секторах, від виробництва послуг (праця музикантів, перукарів; медичні, магічні й ритуальні послуги) і від приватних трансфертних платежів (подарунків, позик, жебрацтва);
* незаконні неформальні доходи - від послуг (праця нелегальних лихварів, скупників краденого, збувачів наркотиків, повій, сутенерів, контрабандистів, рекетирів і т.д.) і трансфертів (крадіжок, злодійства, розтрат).
Роблячи вибір на користь нелегальної організації, підприємець позбавляється від «ціни підпорядкування закону, але зате змушений оплачувати« ціну поза легальних операцій ». У цю другу групу трансакційних витрат входять «ціна ухилення від покарань» (ризик упіймання і покарання частково знижується хабарами як особливою формою страхування), підвищені ставки на тіньовому ринку капіталів, неможливість брати участь у техноємних (капіталомістких) областях виробництва, відносно слабка захищеність прав власності, «ціна неможливості використовувати контрактну систему» (небезпека порушення ділових зобов'язань) і недостатня ефективність внеконтрактного права.
Особливості неформального сектора у різних сучасних економічних системах
|
Економічні системи |
Суб'єкти неформальної економіки |
Причини деформалізації |
Форми неформальної діяльності |
|
|
Розвинені країни |
Індивідууми: маргінальні робочі |
Щоб збільшити прибуток та попасти на жорсткий ринок праці |
В якості прихованої робочої сили, найчастіше у сфері обслуговування |
|
|
Фірми: приватні та дуже дрібні компанії |
Для зменшення експлуатаційних витрат шляхом значного зниження податків |
Низькосортна бартерна торгівля, що вводить в оману методи бухгалтерського обліку |
||
|
Країни, що розвиваються |
Індивідууми: особи низьким рівнем освіти, в основному надзвичайно бідні, та сільські робітники, що переміщаються у місто |
Для забезпечення єдиного джерела прибутку |
В якості прихованої робочої сили у всіх сферах економіки |
|
|
Фірми: дрібні компанії в трудоємких галузях |
Зниження затрат на робочу силу та інших виробничих затрат |
Бартерна торгівля, прихована робоча сила, неврегульовані дії приватних осіб |
||
|
Країни з перехідною економікою |
Індивідууми: всі верстви населення - різного віку, майже всіх професій |
Деякі повністю покладаються на неофіційну економіку, інші використовують її лише як додаткове джерело прибутку |
Слабкість обліку робочої сили сприяє її вільному входу в неофіційний сектор; велика кількість бартерних угод та човникової торгівлі |
|
|
Фірми: невелика їх кількість діє лише у формальній економіці, більшість фірм діє як в формальному, так і в неформальному секторах економіки |
Велика кількість фірм працює неофіційно, інші використовують неофіційну економіку для скорочення затрат. Система заплутаних та непомірних податків змушує ухилятися від їх сплати |
Недостатність ревізій, корупція, великий розмах бартерної торгівлі |
2. Типові схеми отримання та легалізації нелегальних доходів
Користуючись загальноприйнятими в макроеко- номічній науці підходами до поділу макроекономічних суб'єктів на сектор домашніх господарств, підприємницький, державний та зовнішньоекономічний, приходимо до висновку про необхідність аналізу каналів отримання нелегальних доходів за ознакою відношення до суб'єктів національного господарства.
Кругообіг доходів та витрат тіньового сектора: 1 - продаж ресурсів які пов'язані з нелегальним працевлаштуванням, позиками поза межами банківської системи і отримання відсотків, не- легальним отримання орендної плати; 2 - купівля ресурсів у резуль- таті правопорушення, оплата в «конвертах»; 3 - купівля товарів і по- слуг за рахунок готівкових розрахунків, хабаря; 4 - сплата податків, які пов'язані з приховуванням доходів; 5 - заощадження; 6 - позики підприємства; 7 - продаж товарів і послуг, які офіційно не існують; 8 - отримання доходу в наслідок відхилення від офіційної реєстрації комерційних договорів; 9 - сплата податків, які пов'язані з незаконним поверненням податку на додану вартість, приховування доходів; 10 - державні позики (при дефіциті бюджету); 11 - державні закупівлі, які спричинені корупцією; 12 - закупівля товарів на зовнішньому ринку, які пов'язані з контрабандою, неофіційними платежами; 13 - оплата експортних поставок в наслідок оформлення подвійних митних документів, зниження митної вартості товару, здійснення митного оформлення неіснуючих вантажів.
Тіньова економіка починає створюватись у секторі домогосподарств. Домашні господарства виробляють товари та послуги і їх споживають для власних потреб, формуючи тим самим неформальну економіку. Реалізовуючи залишок продукції (роботи і послуги) на ринку ресурсів, домогосподарства отримують певний дохід, за рахунок якого вони сплачують податки державі, купують товари і послуги на ринку товарів і послуг, а частину заощаджують на фінансовому ринку. Ухиляючись від сплати податків домогосподарство створює тіньовий оборот коштів на ринку. Не дивлячись на те, що законодавством заборонена виплата заробітної плати менше законодавчо встановленої мінімальної, за даними Держстату із 9754,0 тис. працівників, які відпрацювали 50% і більше робочого часу встановленого на березень 2013 року, 0,54 млн. осіб (5,5%) мали нарахування менше мінімальної заробітної плати (1147 грн. у березні 2013 р.). Внаслідок таких тенденцій формується сектор нелегальної економіки, отримання заробітної плати «в конвертах» за спільною згодою між робітником та роботодавцем. Така заробітна плата ще називається «чорною», яка отримується від неврахованої готівки, і «сірою», яка виплачується не у вигляді заробітної плати, а через премії, виплати за відрядження, страхові виплати тощо. А оскільки ці виплати не йдуть через фонд заробітної плати, то вони більш вигідніші роботодавцеві через їх незначне оподаткування. Слід також враховувати, що значна кількість послуг надається фізичними особами, які не зареєстровані, а тому не підпадають під офіційний облік. У першу чергу, це транспортні послуги, послуги у сфері відпочинку та ін. У цих сферах доволі значна частина виконаних робіт сплачується готівкою, яка не обліковується, що сприяє тіньовому обороту. В таких галузях, як будівництво, сільське господарство та торгівля рівень зарплат «у конверті» перевищує 30%. У цих секторах домінує високий рівень готівкових розрахунків (особливо у сільському господарстві та будівництві), сезонність робіт, а також значна кількість дрібних підприємств, які слабо контролюються відповідними органами на предмет дотримання законності при розрахунках із працівниками. Крім того, велика частина послуг у соціальній сфері (охорона здоров'я, освіта) надається з корупційною складовою (хабарі в лікарнях, школах, вищих учбових закладах тощо).
Підприємницький сектор, купуючи ресурси, виготовляє готову продукцію і продає її на ринок товарів і послуг, отримуючи за це дохід. На фінансовому ринку підприємство користується інвестиційними коштами. В результаті надмірного податкового навантаження суб'єкти господарювання ведуть подвійну бухгалтерію, приховують частину доходів, створюючи тіньовий оборот коштів. Деякі експерти вважають, що 25-50% обороту приватних підприємств не відображені в документах бухгалтерського обліку (тіньовий оборот), а за оцінкою німецького вченого Шнайдера, саме через прямі і непрямі податки 55% підприємств переходять в тіньовий сектор. До існуючих видів тіньової діяльності підприємств відносяться також незаконне повернення податку на додану вартість, зарплати «в конвертах». Узагальнюючи різні оцінки експертів-науковців та практиків, можна стверджувати, що тіньовий оборот підприємницького сектору в Україні становить близько 40%.
Типові схеми махінацій зі сплатою ПДВ:
1. Декларування експортованої продукції (товарів) за ціною, що значно перевищує її реальний рівень (шляхом включення до митної вартості неіснуючих витрат, збільшення понесених під час експорту витрат в декілька разів тощо). економіка витрати нелегальний тіньовий
2. Останнім часом усе частіше трапляються випадки, коли експортери розраховуються зі своїми постачальниками частково, за винятком сум ПДВ. Потім вони продають товари за кордон за ціною, яка не набагато перевищує суму, сплачену постачальнику таких товарів (на 2-3 % більше). Але, враховуючи те, що на такій операції підприємство одержує величезні суми експортного відшкодування, стає питання про економічний сенс таких операцій: підприємство одержує свій прибуток прямо з бюджету у вигляді мільйонів експортного відшкодування.
3. Окремі суб'єкти ЗЕД зазначають у вантажній митній декларації назву товару, що експортується, на кшталт “Мембрани іоноселективного електрода для визначення високорозрядних фосфатіонів”. Звичайно, перевірити відповідність функціонального призначення товару його назві за короткий термін практично неможливо. Як правило, заявлена митна вартість таких товарів сягає мільйонів гривень.
Та з розвитком національної економіки шахрайства й махінації в економічній сфері стають усе складнішими, а слабкі місця в нормативно-законодавчій базі дають можливість суб'єктам господарювання використовувати їх, завдаючи величезної шкоди фінансово-економічним інтересам України.
Нині серед зовнішньоекономічних операцій поряд з імпортними та експортними все більшого поширення набувають операції з давальницькою сировиною.
4. Проте, незважаючи на достатньо прості та прозорі схеми надходження і переробки давальницької сировини іноземного замовника на митній території України, останніми роками під час таких операцій усе більшого поширення набуває схема махінацій, коли український постачальник товарів (він же виробник товару “давальницька сировина”) здійснює експорт товару-сировини з метою отримання права на відшкодування ПДВ з державного бюджету, а потім уже іноземний замовник (як правило, він же покупець експортованого товару) ввозить таку сировину для переробки на митній території України.
У підтвердження того, що ввезена давальницька сировина українського походження, часто виступає той факт, що окремі експортні й імпортні поставки мають, як правило, ідентичні дані щодо заявленого вантажу: назву, артикул, вагу, вартість. Транспортний засіб, яким спочатку експортується товар, а потім ввозиться в Україну під виглядом давальницької сировини, у переважній більшості випадків також не змінюється.
5. Застосування послуг різноманітних посередників фінансових установ. Що беруть на себе забов'язаня по сплаті ПДВ. Найчастіше ці фірми являються фіктивними, діяльність яких спрямована на безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ для реальних підприємств шляхом проведення низки безтоварних операцій, так званні фірми - податкові ями. «Податкова яма» - це суб'єкти господарської діяльності, які використовують інші платники для одержання «податкової вигоди» у вигляді ухилення від сплати податків, незаконного відшкодування ПДВ з бюджету.
Державний сектор економіки виконує ряд важливих функцій. Держава здійснює підприємницьку діяльність: виробляє товари та надає послуги на ринок товарів і послуг, отримуючи дохід. Однією з найважливіших функцій держави є регулювання економічних відноси між виробником і споживачем. Через систему оподаткування держава суттєво впливає на сектори домогосподарств і підприємства, які сплачують державі податок, а отримують пенсії, гарантований прожитковий мінімум, дотації, субсидії. У випадку дефіциту бюджету держава може отримати позику з фінансового ринку. Внаслідок приховування реальних доходів суб'єктів господарювання і громадян від оподаткування та незаконне повернення ПДВ держава має певні трансфертні видатки, що формують тіньовий сектор. Корупція є однією з причин важкого економічного стану держави, а сфера державних закупівель - найбільш корумпованою. За даними СБУ від 50 до 75% бюджетних асигнувань під час проведення процедур держзакупівель, як правило, здійснюється з порушеннями, а втрати від корупційних оборудок становлять 10-15% (35-52,5 млрд. грн.) видаткової частини Державного бюджету щорічно]. Виходячи з цього, можна стверджувати, що тінізація еконо-міки в державному секторі становить близько 15%. Найтиповіші схеми тінізації держзакупівель:
1. За попередньою домовленістю між представником замовника торгів та учасника, цінова пропозиція, що подається останнім на розкриття, зачитується наприкінці, що дає гарантію виграшу “потрібному учасникові” («відкат») та отримання неправомірної вигоди представникові замовника. Навіть у разі неможливості скористатися цією схемою, використовується інший підхід, що полягає у застосуванні замовником торгів свого права, передбаченого законодавством на виправлення арифметичної помилки у ціновій пропозиції учасника, що також призводить до вказаного вище результату.
2. У разі проведення економічно “непривабливих” для підприємців торгів, що виявляється у значних фінансових, часових та людсь- ких ресурсах, застосовується така схема, як запрошення до участі в торгах підприємства з обов'язковою умовою залучення іншого учас- ника на виконання законодавчої норми про обов'язковість подання двох або більше тендерних пропозицій. У результаті такої ситуації ціни, які пропонуються лише двома учасниками, не є об'єктивними, конкурентними, що призводить до за- вищення ціни закупівлі предмету тендеру.
3. Замовники тендерів піддаються “атакам” когорти компаній, які подають свої тендерні пропозиції, без цілей виграшу в торгах. Пакет із тендерними пропозиціями складається лише із 3-4-х сторінок Статуту підприємства, копії довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та запиту на протокол розкриття тендерних (цінових) пропозицій. Такі компанії ставили перед собою декілька цілей: по-перше, вивчення ринку товарів, робіт та послуг, що є предметом закупівлі, з метою подальшого продажу цієї інформації та платної підготовки відповідних документів для потен- ційних учасників аналогічних торгів; по-друге, блокування проведення безпосереднього виконання договорів про закупівлю на підставі оскарження процедур та пропозиції переможцям торгів домовитися за по- мірну плату відізвати скаргу та ін.
4. Найскладніша корупційна схема, проте чи не найпопулярніша у сфері державних закупівель, полягає у “зрощенні” приватного бізнесу та державного сектору економіки. Це виявляється в лобіюванні інтере- сів, в умисному приведенні у відповідність документів до єдиного ре- зультату: виграшу “потрібного” учасника тендерів та отримання непра- вомірної вигоди чиновників та державних службовців.
Головним завданням зовнішнього сектору є взаємообмін ресурсів, товарів і послуг. З ринку економічних ресурсів та ринку товарів і послуг суб'єкти господарювання експортують на зовнішній ринок ресурси, товари і послуги, отримуючи відповідний дохід. Внаслідок незаконного звільнення вантажів від митного огляду оформлення подвійних митних документів, заниження митної вартості товару, здійснення митного оформлення неіснуючих або з навмисно завищеною вартістю вантажів, наявність недостатньо контрольованого кордону, поширення прихованої зайнятості тощо формується тіньовий сектор економіки.
Варіанти схем легалізації злочинних коштів із проведенням експортно-імпортних операцій:
1. Експорт по занижених цінах.
Реалізація продукції по занижених цінах здійснюється, як правило, компаніям, зареєстрованим у офшорних зонах, які реально контролюються українськими підприємствами або фізичними особами. Потім офшорна компанія перепродає продукцію уже по світових цінах, що дозволяє залишати увесь прибуток на її рахунках.
Варіантом заниження експортних цін є експорт кінцевої продукції під виглядом сировини і взагалі пересортиці. Один із способів - надання металобрухту форм найпростіших виробів. На їх виготовлення витрачається мінімум матеріальних ресурсів, з оформленням відповідної документації на них.
2. Псевдоекспорт, псевдоімпорт
Найбільш характерним видом протиправної діяльності юридичних осіб, що спеціалізуються на організації фіктивних експортно-імпортних операцій, є так званий "помилковий" транзит певних видів товарів.
Більш складними є схеми з імітацією зовнішньоекономічної діяльності, використанням фінансових інструментів комерційних банків, послуг комісіонерів та необгрунтованим завищенням цін на експортовані товари. Реалізація таких схем відбувається шляхом використання послуг підконтрольних або зацікавлених банківських установ. Ними обслуговуються всі основні розрахунки по схемі, виділяються кредитні ресурси, емітуються цінні папери (операції по видачі і погашенню кредитів, операції з банківськими цінними паперами є невід'ємною частиною фінансового механізму), забезпечуються валютні розрахунки.
Здійснення псевдоекспортних операцій припускає можливу участь у даному виді злочину співробітників прикордонних і внутрішніх митниць, а також співробітників банків. Організатори й розроблювачі злочинних схем часто мають кримінальні зв'язки в інших регіонах, де здійснюється процес переведення коштів в готівку. Також, при здійсненні зовнішньоекономічних операцій використовуються підставні фірми, зареєстровані в сусідніх державах. Крім того, безтоварні (псевдоекспортні) операції мають на меті незаконне відшкодування ПДВ і легалізацію отриманих коштів, а у випадках з підакцизними товарами - ухилення від сплати акцизного збору.
Найпростіша схема полягає в оформленні придбання товарно-матеріальних цінностей у фіктивних фірм та їх експорту до віддалених від України країн і територій (Азія, Африка тощо). Фактично рух товарно-матеріальних цінностей, транспортування і перетин ними кордону не відбувається, договірні та імпортні взаємовідносини з резидентами України відсутні. Розрахунки імітуються за допомогою комерційних банків, що спеціалізуються на послугах "конвертування" (з використанням вексельних схем тощо). Роль посередників відводиться підприємствам з третіх країн, наприклад, з регіону Балтії.
Зазначеними механізмами користуються передусім великі "відмивачі" (особливо ті, які постійно здійснюють імпорт товарів (частіше - сировину). Адже проведення таких операцій дозволяє погашати зобов'язання по сплаті "імпортного" ПДВ фіктивно створеним податковим кредитом.
Контрабандні операції.
Як свідчить практика, найбільш розповсюдженою схемою перетину кордону контрабандними товарами є оформлення легальним платником (нерезидентом або резидентом) документації на транзит цих товарів через митну територію України. Після проходження товару на територію України попередні документи знешкоджуються та переоформлюються як такі, що регулюються договором між резидентами України, що придає контрабандним товарам нібито законний статус.
З метою легалізації товару, який має кримінальне походження або з яким здійснювались кримінальні дії (наприклад, контрабандне ввезення), використовуються, як правило, фіктивно утворені суб'єкти підприємницької діяльності. Документи на відпуск товару оформлюються від фіктивної фірми і розрахунки за товар відбуваються безпосередньо з нею. У подальшому кошти нелегальним способом конвертуються в іноземну валюту і перераховуються іноземному постачальнику товару.
Загальний обсяг тіньової економіки включає, зокрема, доходи, здобуті злочинним шляхом, та легалізовані. Для України це значний кількісний показник, який спричиняє масштабний вплив на криміналізацію суспільства та поширення практично на всі сфери діяльності. "Відмивання" - це отримання грошей від злочинних дій з подальшим фальсифікуванням їх легального походження. А податковий злочин в Україні не є предикатним для відмивання брудних грошей. Насправді відбілювання відбувається шляхом надання злочинним капіталам легального вигляду, з чого зазвичай сплачуються всі податки.
Операції з конвертації коштів у готівку
Дуже приваблює зловмисників розробка схем, за якими здійснюється протиправна конвертація коштів у готівку. Окрім грошей, у тіньовому обороті перебуває значна частка різноманітної продукції, інші об'єкти власності, кошти від реалізації яких теж акумулюються в тіньовому секторі й поповнюють нелегальну грошову масу.
Проведенням операцій з налагодження позаоблікового руху коштів займаються, як правило, так звані конвертаційні центри, що представляють собою своєрідні фінансовізалученням окремих співробітників банківських установ, мають мережу фіктивних підприємств та обмінні пункти валют.
Через підпільні банки проходять практично всі тіньові фінансові потоки, інформацію про які правоохоронним органам неможливо одержати у зв'язку з наявністю певних законодавчих обмежень. Свою протиправну діяльність учасники таких центрів маскують легальним бізнесом.
Конвертаційні операції, як правило, є невід'ємною ланкою етапу легалізації злочинних доходів. Безпосередніми цілями залучення злочинцями послуг конвертаційних центрів є обмін безготівкової національної валюти в готівку або у валюту економічно розвинених іноземних держав.
Операції добре організованого конвертаційного центру, як правило, мають достатню захищеність від впливу правоохоронних органів. У випадку виникнення уваги останніх до рахунків фірм-учасників конвертаційного центру, кошти переводяться на рахунки заздалегідь підготовлених резервних фірм. Резервних фірм може бути кілька. Це дозволяє виграти час і остаточно сховати гроші.
Інструментами конвертації злочинних коштів можуть бути наступні:
1. Використання фіктивних фірм.
Підприємства - клієнти "конвертаційних" центрів перераховують безготівкові кошти на рахунки численних фіктивних фірм, зареєстрованих таким центром. При цьому імітуються ділові відносини, фальсифікуються угоди, документи для проведення грошей у звітності і підтвердження витрат за бухгалтерськими обліками та, відповідно, предмет перерахування коштів (товарні поставки, надання послуг).
2. Використання рахунків у закордонних банках.
Злочинними угрупованнями активно надаються послуги з відкриття рахунків в закордонних банках, що теж можуть використовуватись як для конвертації, так і для проведення інших протиправних фінансових операцій, пов'язаних з приховуванням валютної виручки, легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом тощо. Місцем перебування таких банків і адресою для представництв компаній часто є країни Балтії.
3. Фальсифікація зовнішньоекономічної діяльності.
Серед методів незаконної конвертації набули поширення схеми з використанням фіктивної зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва, які спеціально створюються для таких цілей. Часто такі фірми реєструються в офшорних зонах.
4. Використання підставних фізичних осіб (в т. ч. їх розрахункових рахунків).
Використовуючи систему "клієнт-банк" при оперуванні рахунками, кошти можуть переводитися на рахунки фізичних осіб за нібито здану продукцію (надані послуги, виконані роботи тощо). Розрахункові рахунки на підставних фізичних осіб відкриваються з використанням фальсифікованих документів при допомозікримінальним минулим, наркозалежні громадяни. Ці ж категорії осіб та інформація по втрачених паспортах використовуються для реєстрації фірм, які також є учасниками таких схем. Також для операцій з готівкою широко застосовуються пластикові платіжні картки і банкомати.
Характерною рисою таких схем є переказ коштів на рахунки фізичних осіб з їх подальшим переведенням в готівку або зняттям готівки юридичними особами під виглядом оплати угоди з купівлі-продажу (часто закупівлі сільськогосподарської продукції). Загалом, для забезпечення функціонування подібних схем залучається велика кількість учасників: від кількох десятків до кількох сотень.
3. Загрози розростання «сірого» сектору економіки
Неформальний сектор економіки бере на себе ті функції, які держава з тих чи інших причин не здатна виконувати в повному обсязі самостійно. Але своїм існуванням цей сектор применшує вагу держави для індивіда, чим руйнує свій імідж в очах громадян. У людей виникає відчуття незахищеності і забуття з боку держави, яка стає менш потрібною індивіду і на певному етапі починає виступати навіть як ворог, що заважає існувати в неформальному секторі економіки.
За даними Світового банку, тіньова економіка створює проблеми на трьох рівнях. По перше, на побутовому рівні - працівники та їх сім`ї не в змозі належним чином управляти ризиками, пов'язаними зі своїми доходами, тому що вони не мають офіційного доступу до соціального забезпечення. По-друге, підприємства, які працюють за межами регулювання також не мають доступу до прав на власність. По-третє, на рівні суспільства - великий неформальний сектор підриває фінансування суспільних благ і послуг, тим самим перешкоджаючи здатності уряду забезпечити належну освіту і послуги охорони здоров'я і добре функціонування інфраструктури.
Неформальність гальмує зростання продуктивності праці і економіки в цілому з кількох причин. По-перше, неформальним компаніям часто невигідно зростати: чим крупніше вони стають, тим більше y них шансів привернути увагу влади.
Неформальні компанії потрапляють в замкнуте коло: вони не можуть рости і прирікають себе на неефективність і низьку продуктивність праці. За даними дослідження MGI, продуктивність праці в неформальних компаніях всього світу в 2 рази нижче, ніж в середньому y формальних компаній в тих же галузях, і у багато разів нижче, ніж y компаній-лідерів.
Компанії, що вирішили діяти неформально, позбавляються можливості інвестувати у розвиток бізнесу і підвищення власної ефективності. Вони дуже рідко користуються послугами формальних кредитних інститутів і замість цього звертаються до підпільних лихварів, які дають лише невеликі позики під захмарні відсотки. У неформальних компаній немає легальних механізмів для забезпечення умов контрактів, захисту своєї власності або врегулювання суперечок, тому для них ризиковано вести бізнес c контрагентами, що не мають відношення до їх безпосередньому оточенню.
Більш того, легалізуватися неформальним компаніям заважають і збудовані ними ж ланцюжки постачальників і споживачів: неформальні торговці, наприклад, зазвичай закуповують товар y неформальних постачальників.
Все це спростовує судження, що неформальні компанії можуть вирости і стати частиною формальної економіки. Навпаки, вони навмисно не використовують можливість провести модернізацію і вирватися із замкнутого кола низької продуктивності.
Неформальність заважає економічному зростанню і тим, що не дає крупним, більш продуктивним компаніям збільшити свою частку на ринку. Зниження витрат за рахунок несплати податків та недотримання правових норм часто може становити до 10% кінцевої ціни товарів і послуг. Завдяки такій перевазі неформальні компанії, незважаючи на низьку продуктивність праці, можуть підривати позиції своїх формальних конкурентів. Це спотворює нормальний процес конкурентної боротьби, при якому більш продуктивні компанії витісняють менш продуктивні, збільшуючи свою частку на ринку. У всіх країнах, що розвиваються формальні компанії опиняються в невигідному становищі. Так, неформальні розробники програмного забезпечення в Індії безкоштовно використовують чужі винаходи і технології, тим самим знижуючи прибутковість формальних компаній. Якби масштаби піратства тут скоротилися до рівня США, продуктивність праці і прибутковість в галузі зросли б майже на 90%.
Неформaльность уповільнює темпи економічного зростання також тому, що через зниження податкових надходжень уряду підсилюють податкове навантаження на формальний сектор. Підвищення податків у свою чергу не тільки збільшує переваги неформальних компаній, але і скорочує прибуток після сплати податків формальних компаній, яку вони могли б інвестувати в підвищення продуктивності. B результаті високі податки змушують компанії переходити в неформальний сектор, тим самим підвищується податковий тиск на тих суб'єктів, що залишаються формальними.
Негативні наслідки ненормальності проявляються не тільки в економіці, але і в соціальній сфері.
Більшість країн, що розвиваються пропонують своїм громадянам досить щедрі (враховуючи їх рівень економічного розвитку) програми соціальної підтримки. Але під їх дію, підпадає лише мала частка працюючих-тільки працівники державного сектору і формальних компаній. Зайняті у неформальній економіці, навпаки, виявляються в уразливому положенні: у середньому вони отримують нижчі зарплати, менш якісне медичне обслуговування, вони гірше захищені соціально.
Страждають і споживачі, оскільки в умовах неформальної економіки вибір y них вельми обмежений. B країнах, що розвиваються вони, як правило, можуть придбати тільки або дуже дорогі, високоякісні товари і послуги, такі ж, як у розвинених країнах, або дешеві, низькоякісні - y неформальних компаній. Для середнього класу товарів і послуг на ринку немає.
Однак, неформальна економіка набагато менш небезпечна для суспільства, ніж інші форми тіньової економічної діяльності типу «білокомірцевої» і організованої злочинності, і тому вона повинна розглядатися не стільки як ворог, скільки як потенційний резерв легальної економіки.
4. Сучасні тенденції та методи протидії неформальній економіці
Ключовими передумовами високого рівня тінізації залишаються неефективний інституціональний базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької діяльності.
Традиційно причиною тінізації економіки розглядається надмірний податковий тягар. Проте ця думка, хоч і є пануючою, не повною мірою відображає причини тінізації. Наприклад, в Україні загальне податкове навантаження на підприємство складає 55,5 %. Це досить високий показник. Разом з тим, у Франції він найбільший серед європейських країн і складає 65,8 %, в Австрії дорівнює 55,5 %, Швеції - 54,6 %.
За глобальним індексом конкурентоспроможності Україна у 2011 році посіла 89-е місце серед 139 країн світу. Експертами ВЕФ ситуація з інституційним розвитком України визнана ключовою проблемою. Так за компонентою “Інститути” Україна погіршила свій минулорічний результат (120 місце з 183 країн) ще на 14 позицій. Це пов'язано з надзвичайно низькими оцінками ефективності законодавчих органів в регуляторній сфері (138 місце), захисту прав власності (135 місце), незалежності судової влади (134), тягаря державного регулювання (125), довіри до правоохоронних органів (122), організованої злочинності (116), прозорості державної політики (114) тощо.
За показником легкості здійснення підприємницької діяльності18 у 2011 році Україна посіла 149 рейтингову позицію серед 183 країн світу, що, зокрема, визначалося низькою ефективністю оподаткування (181 місце), складністю процедур одержання дозволу на будівництво (180), реєстрації власності (166) тощо.
Дані станом на 19 серпня 2012
Обсяг тіньового сектора української економіки становить як мінімум 350 млрд гривень на рік із посиланням на оцінку податківців, оприлюднену в ході презентації Концепції реформування податкової системи.
Цей обсяг, за оцінками фіскальних органів, розподіляється наступним чином: 170 млрд гривень становить зарплата в "конвертах", 100 млрд - доходи власників активів - виведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд - неофіційні платежі, 45 млрд гривень - основні кошти, матеріальні ресурси і послуги тіньового сектора.
Такі оптимістичні оцінки тіньового сектора (менше чверті закладеного в бюджеті прогнозного значення номінального ВВП на нинішній рік - близько 1,5 трлн гривень) можуть виявитися значно заниженими, відзначає видання.
Варто лише згадати, що згідно з останніми опублікованими офіційними урядовими даними частка тіньового сектора в 2010 році становила близько 38% офіційного ВВП, збільшившись після настання кризи більш ніж на десять відсоткових пунктів.
А останні оцінки, наприклад, Світового банку були ще менш оптимістичними - за підрахунками його експертів, частка неформальної економіки в Україні становила близько 50%.
У той же час, за попередніми даними Мінекономрозвитку, в 2011 році рівень тіньової економіки в Україні скоротився на 4% в порівнянні з 2010 роком і становив 34% від обсягу офіційного ВВП.
Зниження рівня тінізації національної економіки відбулося в умовах завершення гострої фази кризи і переходу до фази відновлення економічного зростання.
Так, протягом 2010-2011 років спостерігалися зростання рівня реального ВВП (на 4,1 та 5,2% відповідно) і зниження рівня безробіття (до 8,1 і 7,9% відповідно за методологією МОП).
Це супроводжувалося уповільненням інфляційних процесів в економіці, відновленням динаміки зростання депозитів і кредитів у банківській системі, зниженням напруги в бюджетному секторі в зв'язку зі скороченням дефіциту бюджету.
Основні напрями протидії тінізації глобальної економіки передбачають:
- проведення національних аудитів економік країн з метою оцінки масштабів видів тіньової економічної діяльності та їх впливу на формальну економіку,
- оцінку національних регуляторних систем відносно оподаткування, ліцензування, праці, навколишнього середовища, охорони здоров'я та безпеки, захисту прав споживачів, прав інтелектуальної та промислової власності з метою оцінки можливостей їх спрощення та зменшення вартості їх дотримання,
- дослідження впливу праці мігрантів, зокрема дешевої праці, на національний добробут та дотримання корпоративних стандартів праці,
- запровадження спеціальної допомоги інтеграції для уразливих груп населення (включаючи меншини, біженців, вимушених переселенців тощо),
- посилення електронного моніторингу та нагляд за грошовими потоками банків та інших фінансових інститутів,
- запровадження жорсткіших правил щодо готівкових транзакцій та збільшення штрафів за не задекларовані та не обліковані готівкові рахунки,
- покращення взаємодії, інформаційного обміну, обміну кращою практикою щодо моніторингу, дізнання та кримінального переслідування між регіональними, національними та міжнародними правоохоронними органами,
- посилення контролю за транзакціями за участі офшорних юрисдикцій,
- вдосконалення правил та норм, які регулюють діяльність фінансових ринків, та забезпечення прозорості фінансових інструментів,
- запровадження та/або вдосконалення нормативних актів щодо лобіювання та діяльності професійних асоціацій, управління державним майном, посилення контролю за підробленими товарами тощо,
- забезпечення діяльності з інформування та адекватного захисту свідків.
Однією із складових подолання тіньової економіки є система протидії відмиванню «брудних» грошей, координація якої здійснюється міжурядовою організацією FATF - («Financial Action Task Force on Money Laundering» міжнародна група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів - FATF).
На думку деяких експертів, неформальним компаніям слід дати перепочинок. B якомусь сенсі вони мають рацію: спроба домогтися від таких компаній дотримання податкових та інших зобов'язань привела б тільки до негативних соціальних наслідків. Навіть коли факти корупції у наявності, влади виправдовують свою терпимість до неформальних компаніям необхідністю запобігти безробіттю серед населення, яке працює на застарілих заводах і яким нікуди більше податися. Але в дійсності виявляється, що для економіки в цілому було б доцільніше, a для влади дешевше надати звільненим робітникам вихідні допомоги, допомогти їм переїхати на нове місце і освоїти нову професію.
Подібного роду виправдання говорять o те, що уряди недооцінюють небезпеку неформальної економіки і свої можливості викорінити її джерела - високі податки, складні системи оподаткування та регулювання ринку, слабкість держапарату і недотримання законів. Якщо владні структури досягнуть збільшення числа сумлінних платників, вони зможуть полегшити податковий тягар і зберегти при цьому загальний обсяг податкових надходжень. Щоб підвищити свої шанси на успіх і не допустити різких потрясінь на ринку праці, урядам слід боротися c неформальною економікою поетапно, переходячи від однієї галузі до іншої.
Насправді у жодній з країн, що розвиваються не вдалося посилити контроль над дотриманням законів і норм відразу у всіх галузях економіки. Найвигіднішим виявляється скорочення частки неформальних підприємстві в тих галузях, де вони безпосередньо конкурують c формальними компаніями і отримують несправедливі переваги у витратах чи де більш ретельний контроль над дотриманням законодавства викличе ланцюгову реакцію, торкнувшись суміжних галузей.
Перший можливий крок у боротьбі c неформальною економікою - це посилення ефективності роботи органів податкового контролю. Зазвичай у розвинених країнах персонал, відповідальний за збір податків і боротьбу з порушниками, є набагато числьнішим, ніж у країнах, що розвиваються. Крім того, в розвинених країнах, як правило, збирають податки і контролюють правильність їх сплати різні відомства; часто окремі аудиторські підрозділи спеціалізуються на розслідуванні податкових порушень в компаніях якогось одного типу. Наприклад, в Австрії і Великобританії існують відділи по роботі c великими платниками податків. B країнах, що розвиваються, навпаки, часто немає навіть підрозділів, які займалися б тільки податковим аудитом. Розвинені країни вибирають компанії, що підлягають перевіркам, за допомогою аналітичних методів (наприклад, відслідковуючи доходи минулих років або податкові декларації компаній-постачальників), тоді як у країнах, що розвиваються влади проводять перевірки навмання або лише після надходження скарг. Неефективність судової системи тільки посилює проблему, утруднюючи переслідування вже виявлених порушників.
Парадоксальним чином підвищенню коефіцієнту збираності податків заважають і часті податкові амністії. У багатьох країнах, що розвиваються уряду помилково вважають, що порушень буде менше, якщо компаніям, що «розкаялися» пробачити їх податкові заборгованості. B результаті уряд відмовляється від суттєвої частини належних йому податкових надходжень і, що ще гірше, провокує подальші порушення закону: компанії чекають чергової амністії, щоб списати свої борги по податках. Владі країн, що розвиваються слід не тільки відмовитися від податкових амністій, але і посилити покарання для порушників. B розвинених країнах штрафи зазвичай в 2-3 рази перевищують суму несплачених податків, a в разі повторного порушення або занадто великої заборгованості порушників чекає в'язниця. B країнах, що розвиваються боржники часто відбувається легким осудом, в Туреччині, наприклад, штраф за ухилення від сплати ПДВ не перевищує 20 дол
Проблема адміністративних бар'єрів почала активно обговорюватися в науковому співтоваристві, a також серед працівників державної адміністрації, після того як в 1980-e рр.. перуанський інституціоналіст Е. де Сото оприлюднив сенсаційні результати своїх досліджень.
Керований Е. де Сото Інститут свободи і демократії провів у 1980-e рр.. ряд економічних експериментів для з'ясування «ціни законності» у Лімі, столиці Перу. Мова йде про витрати, які змушені нести особи, щоб мати можливість зайнятися легальним бізнесом. Експериментаторам довелося затратити для реєстрації швейної майстерні з пошиття одягу 289 днів і суму, рівну 32 мінімальним місячним зарплатам (витрати на хабарі, мита, втрачені доходи).
B Єгипті на отримання дозволу на відкриття нової пекарні йде в середньому 549 днів. Такого роду величезні витрати часу та коштів, необхідні для легалізації бізнесу, доводять існування адміністративних бар'єрів - бюрократичної системи, яка перешкоджає розвитку підприємництва. Ця система адміністративних бар'єрів відсікає від участі в легальному бізнесі людей з невисокими доходами, але зате дає великий простір для адресної роздачі привілеїв («блату») та корупції. Втім, корупція є типовим, проте не обов'язковим елементом адміністративних бар'єрів. Якщо чиновники не вимагають хабарів, a «всього лише» змушують підприємця втрачати час і гроші на ходіння по кабінетах, їх деструктивний вплив на господарське життя нітрохи не зменшується.
Спрощення податкового законодавства також сприяє збирання податків. B Іспанії новаторський податковий кодекс для малих і середніх компаній встановлює податки в залежності від галузі та фізичних характеристик підприємстві, a не від їх доходів, які часто важко перевірити. Наприклад, торговці продуктами харчування можуть платити податок залежно від площі торгового залу. Ця міра виявилася досить популярною, і в результаті обсяг податків, що збираються c малих і середніх підприємств, збільшився майже на 75%.
Нарешті, урядам країн, що розвиваються варто подумати прo зниження і перерозподіл податкового тягаря, щоб стримати темпи зростання неформального сектора. У багатьох країнах, що розвиваються основна частина державних витрат припадає на обслуговування державного боргу, утримання великої армії і роздутого бюрократичного апарату.
Було б нереалістично чекати від країн, що розвиваються різкого скорочення державних витрат. Однак високі податки заважають працювати формальним компаніям і підштовхують зростання неформального сектора. Збираючи більше податків за рахунок компаній, що діють зараз в неформальному секторі, уряди зможуть знизити ставки оподаткування. Крім того, податкове навантаження можна знизити, перерозподіливши і підвищивши питому вагу прибуткового та майнового податків.
...Подобные документы
Сутність, причини та види тіньової економіки. Проблеми тіньової економіки в Україні. Напрямки зниження рівня тінізації економіки в Україні. Тіньова економіка - суттєва перешкода забезпеченню сталого розвитку економіки. Функціонування тіньової економіки.
курсовая работа [38,5 K], добавлен 27.05.2007Світові тенденції тінізації економіки, її детермінанти та напрями дії. Розвиток тіньової економіки в Україні. Детінізація економіки у контексті економічних реформ. Пріоритети детінізації економіки (фінансові потоки, ринок праці, земельні відносини).
курсовая работа [863,2 K], добавлен 15.06.2013Аналіз функціонування національної економіки в умовах радикальних трансформацій. Характеристика позитивних функцій у ринковій економіці. Вплив тіньової економіки на сучасне суспільство. Динаміка рівня тіньової економіки України, причини її виникнення.
статья [89,1 K], добавлен 24.04.2018Специфіка сучасного етапу тіньової економіки, взаємозв’язок її розмірів з іншими галузями господарської діяльності. Тінізація фінансових потоків. Рекомендації щодо зменшення розмірів і форм прояву тіньової економіки в Україні. Податкові правопорушення.
курсовая работа [445,1 K], добавлен 04.11.2014Суть, методи обчислення масштабів та причини становлення тіньової економіки, оцінка її масштабів на сучасному етапі. Аналіз розвитку тіньового сектору економіки України, проблеми і перспективи боротьби з нею за допомогою відомих світових досягнень.
курсовая работа [73,6 K], добавлен 14.03.2015Сутнісні характеристики та структура тіньової економіки. Основні чинники тінізації економічної діяльності. Злочинність у паливно-енергетичному комплексі, землекористуванні та користуванні надрами. Детінізація економіки України та перешкоди на її шляху.
курсовая работа [59,6 K], добавлен 23.09.2011Проблема зайнятості молоді в умовах ринкової економіки. Соціально-економічні наслідки молодіжного безробіття. Пошук альтернативних форм заробітку у сфері неформальної економіки і тіньового бізнесу. Формування державного замовлення для вузів України.
статья [15,9 K], добавлен 13.04.2014Теоретичні основи аналізу впливу тіньової економіки на економічну безпеку держави. Порівняльний аналіз феномену "тіньова економіка" в Україні та країнах з розвиненою ринковою економікою. Розробка методів її ліквідації як негативної частки економіки.
дипломная работа [77,2 K], добавлен 03.06.2011Зміст поняття та особливості аграрного сектора ринкової економіки. Визначення основних форм підприємництва в даній галузі. Дослідження тенденцій формування та розвитку підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки України на сучасному етапі.
курсовая работа [121,2 K], добавлен 28.09.2015Передумови трансформації традиційної економіки на інноваційно-орієнтовану. Аналіз дефінітивного спектру поняття інновації як основи "нової економіки". Концептуальні засади формування та становлення інноваційної економіки. Стратегічний розвиток економіки.
контрольная работа [41,0 K], добавлен 14.08.2016Поняття та структура конституційної економіки як напрямку, що вивчає принципи поєднання розвитку конституційним правом через свої норми, пов'язані економічним змістом, для всебічного розгляду та дослідження. Аналіз американського досвіду її побудування.
статья [21,1 K], добавлен 14.08.2017Поняття національної економіки, її сутність і особливості. Елементи національної економіки, характеристика. Поняття валового національного продукту держави, методи його обрахування. Механізм попиту, пропозиції та цін в функціонуванні ринкової економіки.
лекция [15,7 K], добавлен 27.01.2009Обґрунтування теоретико-методологічних основ функціонування підприємства як суб’єкта ринкових відносин та визначення його місця в структурі національної економіки. Аналіз динаміки показників діяльності підприємництва в Україні. Шляхи подолання проблем.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 14.01.2016Тіньова економіка як господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці. Сучасний стан тінізації економіки та її особливості в Україні, його передумови та методи боротьби.
реферат [22,8 K], добавлен 21.04.2012Значення фінансового обліку доходів і витрат. Поняття і облік надзвичайних доходів і витрат. Класифікація витрат в управлінському обліку. Аналіз господарської діяльності на прикладі СВК ім. Котовського. Шляхи підвищення прибутковості підприємства.
курсовая работа [841,1 K], добавлен 20.10.2012Загальна характеристика оптимізаційної динамічної моделі Л. Канторовича, аналіз особливостей застосування її в умовах змішаної економіки. Розгляд методів оцінки деяких вигод та витрат, вартість яких не відображена на ринку, знайомство з особливостями.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 10.12.2013Поняття та об’єкти національної економіки. Її суб’єкти та структура. Національна економіка України. Макроекономіка як наука про функціонування економіки в цілому. Фактори розвитку та функціонування національної економіки. Основні функції підприємства.
реферат [23,0 K], добавлен 13.03.2010Поняття, сутність соціально орієнтованої ринкової економіки, характеристика її основних соціалізуючих складових. Аналіз сучасного стану соціально орієнтованої ринкової економіки різних країн. Шляхи та напрямки перспективної моделі формації України.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 08.12.2015Класична теорія механізму ринкового саморегулювання економіки. Рівновага на ринку товарів та платних послуг в умовах закритої економіки. Суть третього елементу класичної теорії про ринкове саморегулювання. Причини нерівномірності розподілу доходів.
реферат [207,2 K], добавлен 30.08.2010Сутність, структура та види тіньової економіки як системного явища господарювання асоціальної природи. Вивчення проблеми тінізації економічних процесів в України. Правові основи боротьби з нелегальним підприємництвом та "відмиванням брудних грошей".
реферат [73,1 K], добавлен 05.11.2013
