Аналіз показників рентабельності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

рентабельність фінансовий господарювання

У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників рентабельності діяльності підприємства з метою запобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами виходу на міжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави.

Виходячи з цього питання аналіз рентабельності ПАТ «Крюківського вагонобудівного заводу» є важливим для забезпечення здійснення роботи в умовах фінансової стабільності, яка розглядається як основа нормального існування і процвітання підприємства.

Функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку. Отримання прибутку визначено головною метою діяльності господарюючих суб'єктів.

Прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом формування державного бюджету. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров'я тощо. У збільшені прибутку зацікавлені підприємство і держава.

Враховуючи, що діяльність господарюючого суб'єкта може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися за дією факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, в обліку й аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників.

Абсолютними показниками є суми прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання.

Відносні показники фінансових результатів - значення рентабельності, які характеризують відносний (у відсотках) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу.

Фінансові результати діяльності підприємства отримали новий зміст в умовах сучасної ринкової економіки.Вони сприяють формуванню реальної самостійності суб'єктів господарювання. Тому однією з актуальних задач сучасного етапу є оволодіння керівниками сучасними методами ефективного формування та керування прибутку та рентабельності в процесі діяльності підприємств.

Ефективне керування формуванням прибутку передбачає побудову на підприємствах відповідних організаційно-методичних систем забезпечення цього керування, знання основних механізмів формування прибутку та правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку, використання сучасних методів його аналізу рентабельності і планування.

Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства знаходиться у функціональному зв'язку з доходами і витратами, які є чинниками першого ряду по відношенню до прибутку. В умовах ринкових економічних відносин отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідною умовою існування будь-якого суб'єкту господарювання.

Актуальність теми полягає у тому, що в сучасних умовах оцінка стану рентабельності підприємства дозволяє визначити найбільш раціональні способи використання ресурсів і сформувати структуру коштів підприємства, а також дозволяє керівнику забезпечити прийняття ефективних рішень у правлінні та оперативно реагувати на фактори зовнішнього середовища, які впливають на рентабельність підприємства. Комплексне використання всіх наявних ресурсів, економічного потенціалу сприятиме підвищенню ефективності й рентабельності підприємств різних галузей економіки України.

Сьогодні, в ринкових умовах господарювання, головним завданням має бути ефективність і підвищення рентабельності всього народного господарства і, зокрема, кожної галузі, які мають розвиватися пропорційно, гармонійно, забезпечуючи потреби держави і всього населення України.

Рентабельність - це одна із економічних умов функціонування підприємства на ринку.

Метою даної курсової роботи є аналіз показників рентабельності підприємства за декілька періодів і з'ясування факторів впливу на їх зміну і які наслідки це мало для підприємства.

Дослідження проводилися на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації приватного акціонерного товариства «Крюківського вагонобудівного заводу».

Об'єктом дослідження роботи є фінансова робота підприємства, а саме показники рентабельності у динаміці за 2011-2013 роки.

Предметом дослідження є аналіз показників рентабельності підприємства за 2011-2013 р. на матеріалах ПАТ «Крюківського вагонобудівного заводу».

Відповідно до мети дослідження вирішувалися такі задачі:

* оцінка ролі рентабельності, як провідного фінансового важеля в сучасному механізмі господарювання;

* обґрунтування пріоритетності ефективного використання ресурсів у формуванні прибутковості підприємств в сучасних умовах;

* кількісна й якісна оцінка впливу окремих факторів на рівень рентабельності промислового виробництва;

* удосконалення механізму господарювання з його орієнтацією на досягнення.



Розділ 1. Теоретико-методичні аспекти аналізу рентабельності підприємства

1.1 Суть рентабельності підприємства та її показники

Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки. Безпосередньо термін "рентабельність" не визиває різних тлумачень, оскільки під ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або доходність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; доходність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. [2].

Рентабельність безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у коефіцієнтах або відсотках. Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. У порівнянні з абсолютними показниками прибутку, показникам рентабельності властиві наступні переваги:

- вони мають більш широкі можливості порівняння: спів-ставлення абсолютних показників прибутку підприємств з різними обсягами діяльності, кількістю персоналу, тощо не дає можливості проводити об'єктивну оцінку;

- ці показники меншою мірою знаходяться під впливом інфляційних процесів[1].

Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної); вони більш повно, чим прибуток, характеризують узагальнюючі результати господарювання.

Рентабельність є показником, що комплексно характеризує ефективність діяльності підприємства. На його підставі можна оцінити ефективність управління підприємством, оскільки отримання високого прибутку і достатнього рівня прибутковості багато в чому залежить від правильності і оперативності управлінських рішень, які приймаються. Тому рентабельність можна розглядати як один із критеріїв якості управління суб'єктом господарювання.

По значенню рівня рентабельності можна оцінити довгострокове благополуччя підприємства, тобто здатність підприємства одержувати достатній прибуток на здійснені інвестиції. Для власників капіталу підприємства даний показник є більш привабливим індикатором, ніж показники фінансової стійкості і ліквідності, які визначаються на основі співвідношення окремих статей балансу.

У зв'язку з тим, що показники рентабельності визначають зв'язок між сумою прибутку та величиною вкладеного капіталу, вони можуть бути використані в процесі прогнозування прибутку підприємства. Оцінка передбачуваного прибутку базується на рівні прибутковості за попередні періоди з урахуванням прогнозованих змін.

Крім того, велике значення рентабельність має для ухвалення рішень у області інвестування, планування, при складанні кошторисів, координуванні, оцінці і контролі діяльності підприємства.

Узагальнюючи викладене вище, необхідно підкреслити, що значення аналізу рентабельності полягає в оптимізації процесу управління основною діяльністю підприємства шляхом наукового обґрунтування резервів підвищення її ефективності.

Задачі аналізу рентабельності підприємства:

- оцінка виконання визначених параметрів рентабельності підприємства (плану, прогнозу тощо);

- вивчення динаміки показників рентабельності;

- виявлення і кількісний вимір впливу факторів на показники рентабельності підприємства;

- пошук резервів зростання рентабельності роботи підприємства;

- обґрунтування та розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Основним джерелом інформації щодо оцінки рентабельності роботи суб'єктів господарювання є форми 1 та 2 фінансової звітності підприємства. У формі 2 "Звіт про фінансові результати"(Б) міститься інформація щодо чистого прибутку підприємства та витрат (за видами діяльності та елементами), які були здійсненні для отримання доходу та відповідного прибутку. Форма № 1 "Баланс" (В) містить дані щодо ресурсів підприємства, які використовуються для отримання доходу та прибутку. Співвідношення прибутку з витратами та ресурсами характеризує ефективність їх використання, тобто саме рентабельність.

1.2 Показники аналізу рентабельності підприємства

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції. Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність підприємства можна оцінити тільки через характеристику системи показників.

За даними сукупності показників рентабельності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складових: операційної, інвестиційної та фінансової і відповідність завданням фінансової політики.

Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового стану. Тому в складі фінансового аналізу обов'язковим є проведення порівняльного їх аналізу.

Дана група показників формується залежно від фокуса дослідження ефективності. Експерта можуть цікавити ефективність використання оборотних коштів, основних активів, власного капіталу й т.д. Виходячи з їхніх цілей аналізу, формуються компоненти показника: величина прибутку (чистий, операційний, прибуток до виплати податку) і величина активу або капіталу, які породжують цей прибуток.

Оскільки на рентабельність підприємства впливає сукупність різних чинників, таких як: рівень організації виробництва й управління, структура капіталу та його джерела формування, ступінь використання виробничих ресурсів, обсяг, якість і структура продукції, витрати на виробництво виробів, прибуток за видами діяльності та спрямування його використання, то рентабельність розраховують за різними алгоритмами, що дає змогу врахувати вплив цих чинників та рівень і динаміку, а також оцінити рівень ефективності управління і розробити необхідні управлінські рішення.

Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за системою показників, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності діяльності підприємства. Від поставленої мети аналізу залежить вибір оціночного показника (прибутку), що використовується у розрахунках. Найчастіше використовують чотири таких показники: валовий прибуток (рядок 060 ф. № 2), операційний прибуток (рядок 100 ф. № 2), прибуток до оподаткування (рядок 170 ф. № 2), чистий прибуток (рядок 220 ф. № 2).

У фінансовому аналізі діяльності підприємства використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Усі показники рентабельності можна поділити на чотири основні групи:

показники рентабельності щодо реалізації;

показники рентабельності щодо активів;

показники рентабельності щодо власного капіталу та зобов'язань;

показники рентабельності витрат і продукції.

Перша група включає такі показники:

1. Рентабельність за валовим прибутком (R_ВП) (маржинальним доходом). Визначається як (відношення валового прибутку (маржинального доходу) до (чистого доходу) і розраховується за формулою:

Показує, скільки гривень (копійок) валового прибутку при падає на 1 грн. чистої виручки. Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

2. Рентабельність за операційним прибутком (R_Q^ОП). Визначається як відношення суми операційного прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації . Показує, скільки гривень (копійок) операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу (виручки). Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

Даний показник характеризує ефективність виробничої й збутової діяльності: скільки прибутку має підприємство із гривні продажів. Іншими словами, скільки засобів залишається в підприємства після покриття собівартості продукції. Він розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції. Цей показник за рівнем агрегування факторів є більш комплексним і повніше, чим витратні показники рентабельності, характеризує результати діяльності підприємства.

Графічна інтерпретація алгоритму дозволяє простежити взаємозв'язок значення рентабельності продажів з іншими показниками, що дозволяють порівняти: зміну їх у часі; фактичні результати з бюджетом (у рамках план-фактного аналізу); підрозділу підприємства і його бізнес-одиниці між собою; дане підприємство з іншими.

3. Рентабельність за чистим прибутком (R_Q^X). Визначається як відношення суми чистого прибутку (ЧП) до чистого доходу (виручки) від реалізації (Г).

Ці показники називають також показниками рентабельності реалізованої продукції за валовим, операційним і чистим прибутками або показниками рентабельності реалізованої продукції.

Друга група включає такі показники:

1. Рентабельність активів (R_А). Визначають як відношення чистого прибутку до середньої величини активів підприємства. Показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн вкладених активів (інвестицій). Може визначатися у процентах.

Рентабельність активів оцінюється шляхом зіставлення чистого прибутку із загальною сумою активів балансу. Цей показник є одним з найбільш важливих для характеристики рентабельності підприємства. Для його позначення використовується спеціальна англомовна абревіатура ROA від англійської назви “Return on Assets”.

2. Термін окупності активів (інвестицій) (Т_А(І)). Визначається відношенням 100 % до рентабельності активів, вираженої у процентах і розраховується за формулою:

, (1.2)

де R_А% - рентабельність активів виражена у процентах.

Показує, за який період будуть компенсовані чистим прибутком інвестовані в активи кошти, тобто за який термін окупляться всі активи підприємства, враховуючи досягнутий їх рівень рентабельності за аналізований період.

3. Рентабельність необоротних активів (R_НА). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини необоротних активів.

Характеризує величину чистого прибутку, що припадає на кожну гривню необоротних активів. Може розраховуватися у процентах. Зростання є позитивним результатом.

4. Термін окупності необоротних активів (Т_НА). Визначається як відношення 100% до рентабельності необоротних активів у процентах (% R_НА) і розраховується за формулою

(1.3)

Рентабельність оборотного капіталу ілюструє здатність компанії отримувати прибуток від здійснення основної діяльності, тобто своїх звичайних господарських операцій. Оскільки оборотні кошти підприємства - це та частина активів, які безпосередньо й практично щодня використовуються в процесі діяльності підприємства, при оцінці ефективності їхнього використання доцільно зіставити операційний прибуток із середнім значенням оборотних коштів за період. У цьому випадку виключаються з розгляду фінансові витрати й податок на прибуток, що є прерогативою всієї комплексної (а не тільки операційної) діяльності підприємства.

5. Рентабельність оборотних активів (R_ОА). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини оборотних активів (див.табл. 1, дод.).

6. Термін окупності оборотних активів (Т_ОА). Визначається як відношення

100 % до рентабельності оборотних активів у процентах (%R_ОА):

(1.4)

7. Рентабельність виробничих фондів. Визначається як відношення валового або чистого прибутку до середньої величини виробничих фондів.

Показує величину валового (чистого) прибутку, що припадає на кожну гривню виробничих ресурсів (фондів) підприємства.

Третя група включає такі показники:

1. Рентабельність власного капіталу (R_ВК). Визначається як відношення чистого прибутку до вартості власного капіталу (Г).

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання тільки власних джерел фінансування підприємства. Даний показник має загальноприйняту абревіатуру ROE від англійського виразу Return on Equіty. При розрахунку цього показника використовується чистий прибуток підприємства в сполученні з величиною власного капіталу підприємства.

2. Термін окупності власного капіталу (Т_ВК). Визначається як відношення 100 % до рентабельності власного капіталу, виражену у процентах (R_ВК):

(1.5)

3. Рентабельність позикового капіталу (R_ПК). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини позикового капіталу
(див. табл. 1 дод.).

4. Термін окупності позикового капіталу (Т_ПК). Визначається як відношення 100 % до рентабельності позикового капіталу, у процентах (%R_ПК):

(1.6)

5. Рентабельність діяльності підприємства (R_зв. або R_Д). Визначається як відношення прибутку від звичайної діяльності до величини власного та позикового капіталу або суми всіх активів (валюти балансу). Визначає, який прибуток одержало підприємство на 1 грн капіталу, тобто характеризує ефективність використаних ресурсів підприємства.

Четверта група включає такі показники:

1. Рентабельність операційних витрат (R_ОВ). Визначається як відношення прибутку від операційної діяльності (П_ОД) до величини операційних витрат (ОВ) і розраховується за формулою:

. (1.7)

Характеризує прибутковість операційних витрат. Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. понесених операційних витрат, тобто вигідність для підприємства виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, понесених інших витрат операційної діяльності та являє собою витратний показник рентабельності.

2. Рентабельність продукції за валовим прибутком (RП_ВП). Визначається як відношення валового прибутку (ВП) до собівартості реалізованої продукції (Сб_РП).

Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. собівартості реалізованої продукції. Характеризує прибутковість (вигідність) виробництва продукції, виконання, надання послуг або продажу товарів.

3. Рентабельність витрат діяльності (R_ВЗД). Визначається як відношення загального прибутку від звичайної діяльності (П_ЗД) до всіх витрат від звичайної діяльності (В_ЗД):

. (1.8)



Характеризує витратну рентабельність, показує, скільки прибутку припадає на кожну гривню всіх понесених за звітний період витрат.

Другорядними показниками виступатимуть:

4. Коефіцієнти адміністративних витрат (К_АВ). Визначається як відношення адміністративних витрат до собівартості реалізованої продукції і визначається за формулою.

.(1.9)

5. Коефіцієнт витрат на збут (К_ВЗБ). Він визначається як відношення витрат на збут до собівартості реалізованої продукції і розраховуються за формулою:

. (1.10)

Ці коефіцієнти застосовуються на підприємстві для ціноутворення.

6. Рентабельність окремих видів продукції (R_ОВП). Визначається як відношення різниці між ціною і собівартістю одиниці реалізованої продукції до собівартості одиниці реалізованої продукції і визначається за формулою

. (1.11)

де Ц - ціна одиниці продукції;

Сб - собівартість одиниці реалізованої продукції.

Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн собівартості реалізованої продукції.

Дані показники дають уяву про ступінь пріоритетів підприємства забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності, яка розраховується на підставі притоку грошової готівки, широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона більш пріоритетна, тому що операції з грошовими потоками є ознакою інтенсивного типа виробництва ознакою „здоров'я” економіки і фінансового стану підприємства[10].

Основні показники рентабельності, наведені в табл. (А), розраховують за вихідними даними фінансової звітності, а саме: за формами № 1 "Баланс"(Б). і № 2 "Звіт про фінансові результати"(В).

На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітика - кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв'язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.



Розділ 2. Дослідження аналізу рентабельності ВАТ «Крюківського вагонобудівного заводу»

2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Крюківського вагонобудівного заводу»

ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» один з найбільших в країні виробників транспортних засобів, у т.ч. рухомого залізничного складу. Сьогодні «Крюківський вагонобудівний завод» - це унікальне високотехнологічне підприємство з повним циклом - від генерованої комерційної і технічної ідеї до постачань готових виробів (А).

Великий виробничий потенціал заводу, а також тісна, багаторічна співпраця з науково-дослідними інститутами України та країн СНД дозволяють йому виготовляти і пропонувати споживачеві високоефективну і просту в експлуатації продукцію. Значне збільшення обсягів випуску товарної продукції, високі темпи та ефективне виробництво, постійне розширення номенклатури виробів, добре налагоджена маркетингова політика дають можливість підприємству не тільки зберігати провідні позиції у вітчизняному машинобудуванні, а й інвестувати прибуток у розвиток виробництва та його модернізацію, створювати нові робочі місця, зміцнювати свій авторитет на світовому ринку і впевнено дивитися в майбутнє.

Завод випускає:

- Вантажне вагонобудування (напіввагони, бункерні і спеціалізовані вагони, вагон-платформи, криті вагони, вагон-цистерни, візки, колісні пари, запасні частини);

- Пасажирське вагонобудування (пасажирські вагони серії 779, пасажирські вагони серії 788, візки, колісні пари, запасні частини);

- Продукція для метрополітенів (вагони метрополітену, візки, колісні пари, рами візків метро, запасні частини, ескалатори (поверхові, тунельні));

- Машинобудування (автогрейдери, спеціальна інженерна техніка: мінний загороджувач, самохідний пором):

- Контейнери роликові, ковшові;

- Металоконструкції за індивідуальним замовленням.

Одна з особливостей нинішнього виробництва підприємства - можливість швидкого переналагодження на випуск нової продукції. Приклад цьому - освоєний у найкоротші терміни промисловий випуск вітчизняних пасажирських вагонів і право стати базовим підприємством з їх виготовлення.

Впевненому розвитку ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" сприяє постійне прагнення колективу до високої якості виробленої продукції, що підтверджено сертифікатами якості ISO 9001 та AAR, слідування незмінним принципам від прийнятих рішень до кінцевого результату, підтвердження своєї репутації надійного партнера.

Таблиця 1. Основні фактори, що впливають на діяльність підприємства

Група факторів	Опис проблем	Ступінь впливу на діяльність емітента	Які зміни, що прогнозуються, мають вплинути на підприємство
		незначний	середній	значний
Політичні	Нестабiльнiсть полiтичної обстановки		X		Змiни податкового законодавства
Фінансово-економічні	Головною проблемою, що впливає на дiяльнiсть пiдприємства, є податкове законодавство, яке не сприяє розвитку виробництва, у т.ч. не повернення ПДВ			X	Змiни податкового законодавства
Виробничо-технологічні	Застарiле обладнання та технологiї		X		Поступове оновлення основних засобiв
Соціальні	Велика кiлькiсть пенсiонерiв заводу	X			Покращення пенсiйного забезпечення
Екологічні	Екологiя мiста спричиняє росту захворювань		X		Покращення якостi питної води та чистоти повiтря

Щодо конкурентів ВАТ «Крюківського вагонобудівного заводу» дані наведені у (табл. 2).

Таблиця 2. Інформація про найбільш впливових конкурентів з основної продукції

Найменування продукції	Найменування конкурента	Країна походження конкурента	Ступінь конкуренції
			незначний	середній	значний
Бункернi вагони	БМЗ-вагон, Днiпровагонмаш	Росiя, Україна			X

Що стосується зовнішньоекономічної діяльністі підприємства,то компанія експортує товари в наступні країни: Білорусь, Естонія, Франція, Німеччина, Іран, Казахстан, Латвія, Литва, Молдова, Нідерланди, Норвегія, Польща, Росія, Словакія, Швеція.

Компанія імпортує товари з наступних країн: Білорусь, Чехія, Франція, Німеччина, Казахстан, Латвія, Литва, Польща, Росія, США[8].

2.2 Аналіз динаміки показників рентабельності

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат тощо. Вони більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами, їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Проаналізувавши структуру оборотних коштів видно, що в період з 2011 р. по 2013 р. найбільшу частку складали запаси і затрати та дебіторська заборгованість, що відображено згідно розрахунків в табл. (таблиця 3).

Таблиця 3. Структура оборотних активів ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод, %

Назва статті	На 01.01.2012 р.	На 01.01.2013 р.	На 01.01.2014 р.
Запаси і затрати - всього	48,56	50,07	47,54
у т. ч.: запаси	48,56	50,07	47,54
з них: виробничі запаси	28,80	22,77	18,10
незавершене виробництво	8,30	8,38	11,65
готова продукція	11,45	18,91	17,77
товари	0,01	0,01	0,006
поточні біологічні активи	0	0	0
Векселі одержані	0	0	0
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги	4,82	4,25	3,91
Дебіторська заборгованість за розрахунками - всього	27,94	32,06	20,44
у т. ч.: за виданими авансами	6,80	3,54	7,99
з бюджетом	21,01	28,15	12,45
у т. ч. з податку на прибуток	-	-	9,56
з нарахованих доходів	0	0	0
із внутрішніх розрахунків	0,13	0,36	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	0,05	0,04	0,04
Поточні фінансові інвестиції	0	0,75	1,01
Гроші та їх еквіваленти	12,79	12,71	15,38
Витрати майбутніх періодів	5,82	0,02	0,004
Інші оборотні активи	0,02	0,10	11,676
Усього оборотних активів	100	100	100

Запаси і затрати за весь період мали переважну частку оборотних активів: в 2012р. вони становили 50,07%, тобто порівняно з 2011р. збільшились з 48,56%, у 2013р. становили 47,54%.

Дебіторська заборгованість за розрахунками коливається. Так у 2011р. вона становила 27,94%, у 2012р. зменшилась до 32,06%, і у 2013р. збільшилась аж до 20,44%.

Найбільших змін у динаміці оборотних активів підприємства за темпами приросту у 2011р. складали дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, дебіторська заборгованість за внутрішніми розрахунками та витрати майбутніх періодів(табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка оборотних активів підприємства за темпами приросту, %

Назва статті	На 2011 р.	На 2012 р.	На 2013 р.
Запаси і затрати - всього	85,93	22,66	-7,78
у т. ч.: запаси	85,93	22,66	-7,78
з них: виробничі запаси	52,60	6,83	-22,81
незавершене виробництво	24,53	-20,85	35,04
готова продукція	1919,7	112,28	-8,65
товари	-17,84	-21,71	-23,11
поточні біологічні активи	0	0	0
Векселі одержані	0	0	0
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги	117,55	17,75	-10,70
Дебіторська заборгованість за розрахунками - всього	37,25	56,21	-44,25
у т. ч.: за виданими авансами	-4,91	-23,91	119,12
з бюджетом	59,68	78,49	-57,05
у т. ч. з податку на прибуток	-	-	-54,05
з нарахованих доходів	0	0	0
із внутрішніх розрахунків	185,54	283,86	-100
Інша поточна дебіторська заборгованість	80,45	4,11	-7,98
Поточні фінансові інвестиції	0	-48,08	30,55
Гроші та їх еквіваленти	-20,50	32,67	17,53
Витрати майбутніх періодів	201,01	0,21	-74,20
Інші оборотні активи	-97,44	45,64	11673
Усього оборотних активів	48,09	31,39	-2,87



У 2012 р. найбільших змін у динаміці оборотних активів підприємства за темпами приросту склали дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, а також дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, дебіторська заборгованість з бюджетом та розрахунками із внутрішніми розрахунками.

У 2013 р. найбільших змін у динаміці оборотних активів підприємства за темпами приросту в сторону зменшення склали дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками, а також зменшились запаси і затрати. Зробивши розрахунки в (табл. 5) тривалість операційного циклу показує тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти. Так у 2011р. цей період становить 106 днів, у 2012 р. - 116 днів, у 2013р. 269 днів.

Таблиця 5. Оцінювання оборотності оборотних активів та визначення тривалості операційного і фінансового циклів ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод

Назва показника	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2012/2011	2013/2012
Коефіцієнт оборотності запасів	7,32	6,88	2,60	-0,44	-4,28
Час обороту запасів, днів	49,86	53,05	140,38	3,19	87,33
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	9,87	7,91	4,16	-1,96	-3,75
Час обороту дебіторської заборгованості, днів	36,98	46,16	87,74	9,16	41,60
Коефіцієнт оборотності грошових коштів	18,94	21,47	9,04	2,53	-12,43
Час обороту грошових коштів, днів	19,27	17,00	40,38	-2,27	23,38
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	12,51	12,67	5,16	0,16	-7,51
Час обороту кредиторської заборгованості, днів	29,18	28,81	70,74	-0,37	41,93
Тривалість операційного циклу, днів	106,11	116,19	268,5	10,08	152,31
Тривалість фінансового циклу, днів	76,93	87,38	197,76	10,45	110,38



Оскільки тривалості фінансового циклу має додатні значення, що є свідченням нестачі грошових коштів на фінансування поточної діяльності. Можна зробити висновок, що в середньому в продовж 77 днів у 2011р. у 87 днів у 2012р. і 198 днів у 2013р. підприємству не вистачало грошових коштів для фінансування поточної діяльності і їх потрібно було залучати із зовнішніх джерел фінансування. (Рис. 1).

Рис. 1. Зміна тривалість фінансового циклу ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"

Рентабельність оборотних активів (по валовому прибутку) в 2011 р. становив 30,85, у 2012 р. знизився на 27,4 %і становить 3,45%. У 2013 р. даний показник становив 14,02, це означає, що на 1 грн. оборотних активів припадає 1,4 грн. валового прибутку (таб. 6).

Таблиця 6. Ефективність використання оборотного капіталу ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод

Назва показника	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2012/2011	2013/2012
Рентабельність оборотних активів (по валовому прибутку), %	30,85	3,45	14,02	-27,4	10,57
Рентабельність оборотних активів (по операційному прибутку), %	36,17	29,74	8,54	-6,43	-21,2
Рентабельність оборотних активів (по чистому прибутку), %	27,38	22,59	8,24	-4,79	5,65



Рентабельність оборотних активів (по операційному прибутку) у 2011 р. становить 36,17%, у 2012 р. коефіцієнт зменшився на 6,4 в.п. і становить 29,74%, а у 2013 р. - 8,54. (Рис. 2)

Рентабельність оборотних активів (по чистому прибутку) з кожним роком знижується, так у 2011 р. на 1 грн. оборотних активів припадало 2,74 грн. прибутку, у 2012 р. - 2,26 грн. прибутку, а у 2013 р. -0,82 грн. (Рис. 2).

Рис. 2. Зміна рентабельності оборотних активів за видами прибутку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності вказує, скільки припадає прибутку від операційної діяльності на одиницю виручки.

Як висновок в діяльності ПАТ «Крюківського вагонобудівного заводу» можемо визначити наступне: показники валового прибутку зазнавали змін від +12% (у відошенні 2012 до 2011) до -23%( у відношенні 2013 до 2012, або -13% у відношенні 2013 до 2011), чистий прибуток щороку мав негативну динаміку: -36% та -12% (або -43% по відношенню 2013 р до 2011 р). Це свідчить про те, що поняття валового прибутку з чистим прибутком звязане таким показником, як рентабельність(В),(Б).



2.3 Аналіз впливу факторів на показники рентабельності

Функціонування будь-якої соціально-економічної системи (до яких відноситься і діюче підприємство) відбувається в умовах складного взаємодії комплексу внутрішніх і зовнішніх факторів.

Фактор - це причина, рушійна сила будь-якого процесу або явища, що визначає його характер або одну з основних рис.

Виявлення зв'язку між показниками, її напрямки та інтенсивності, а також форми залежності між показниками необхідні для пізнання закономірностей формування результатів діяльності суб'єкта господарювання. Джерелом виникнення може бути причинно-наслідковий зв'язок між показниками, залежність ряду показників від загального фактора, випадковий збіг. Факторний аналіз полягає у виявленні взаємозв'язку між показниками: у вимірі кількісного впливу окремих показників на зміну іншого, сукупного показника.

Методика факторного аналізу - методика комплексного і системного вивчення та вимірювання впливу факторів на величину результативних показників[10].

Основні завдання факторного аналізу:

1. Відбір факторів що визначають досліджувані результативні показники;

2. Класифікація та систематизація факторів з метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їх впливу на результати господарської діяльності;

3. Визначення форми залежності між факторами і результативними показниками;

4. Моделювання взаємозв'язків між чинниками і результативними показниками;

5. Розрахунок впливу факторів і оцінка ролі кожної з них у зміні результативного показника.

Відбір факторів для аналізу того чи іншого показника здійснюється на основі теоретичних і практичних знань в конкретній галузі. При цьому зазвичай виходять з принципу: чим більший комплекс факторів досліджується, тим точніше будуть результати аналізу. Разом з тим необхідно мати на увазі, що якщо цей комплекс факторів розглядається як механічна суму, без врахування їх взаємодії, без виділення головних, визначальних, то висновки можуть бути помилковими. В аналізі господарської діяльності взаємопов'язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що є одним з основних методологічних питань цієї науки.

Важливим методологічним питанням в факторному аналізі є визначення форми залежності між факторами і результативними показниками: функціональна вона чи стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна або криволінійна. Тут використовується теоретичний і практичний досвід, а також способи порівняння паралельних і динамічних рядів, аналітичних угруповань вихідної інформації, графічний та ін.

Моделювання економічних показників також являє собою складну проблему в факторному аналізі, рішення якої вимагає спеціальних знань і навичок.

Розрахунок впливу факторів - головний методологічний аспект. Для визначення впливу факторів на кінцеві показники використовується безліч способів, які будуть детальніше розглянуті нижче.

Останній етап факторного аналізу - практичне використання факторної моделі для підрахунку резервів приросту результативного показника, для планування і прогнозування його величини при зміні ситуації[8].

В залежності від типу факторної моделі розрізняють два основних види факторного аналізу - детермінований і стохастичний.

Детермінований факторний аналіз представляє собою методику дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником носить функціональний характер, тобто коли результативний показник факторної моделі представлений у вигляді твору, приватного або алгебраїчної суми факторів.

Даний вид факторного аналізу найбільш поширений, оскільки, будучи досить простим у застосуванні (за порівнянні зі стохастичним аналізом), дозволяє усвідомити логіку дії основних факторів розвитку підприємства, кількісно оцінити їх вплив, зрозуміти, які чинники і в якій пропорції можливо і доцільно змінити для підвищення ефективності виробництва. Детально детермінований факторний аналіз ми розглянемо в окремому розділі.

Стохастичний аналіз представляє собою методику дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником на відміну від функціональної є неповною, ймовірнісної (кореляційної). Якщо при функціональної (повної) залежності зі зміною аргументу завжди відбувається відповідна зміна функції, то при кореляційного зв'язку зміна аргументу може дати декілька значень приросту функції в залежності від поєднання інших факторів, що визначають даний показник. Наприклад, продуктивність праці при одному і тому ж рівні фондоозброєності може бути неоднаковою на різних підприємствах. Це залежить від оптимальності поєднання інших факторів, що впливають на цей показник[4].



Розділ 3. Шляхи підвищення рівня рентабельності підприємства

Показники рентабельності і прибутковості мають загальну економічну характеристику, вони відображають кінцеву ефективність роботи підприємства і продукції, що випускається[7].

Існує багато чинників, що визначають величину прибутку і рівень рентабельності. Ці чинники можна підрозділити на внутрішні і зовнішні.

Зовнішні - це чинники не залежні від зусиль даного колективу, наприклад, зміна цін на матеріали продукцію, тарифів перевезення, норм амортизації і т.д. Такі заходи проводяться в загальному масштабі і сильно впливають на узагальнювальні показники виробничо-господарської діяльності підприємств.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Рентабельність є результатом виробничого процесу: вона формується під впливом чинників, пов'язаних з підвищенням ефективності оборотних коштів, зниженням собівартості і підвищенням рентабельності продукції і окремих виробів[5].

Загальну рентабельність підприємства необхідно розглядати як функцію ряду кількісних показників-чинників: структури і фондовіддачі основних виробничих фондів, оборотності нормованих оборотних коштів, рентабельності реалізованої продукції.

Резерви підвищення рівня рентабельності, як правило, групуються по трьох напрямах:

зниження собівартості окремих видів продукції за рахунок зменшення матеріаломісткості, трудомісткості, збільшення фондо-віддачі; скорочення адміністративно-управлінських працівників,

збільшення прибутковості (прибутку від реалізації продукції) підприємства за рахунок зростання об'ємів виробництва і реалізації, поліпшення структури і якості продукції.

збільшення кінцевого балансового прибутку в результаті зниження собівартості реалізованої продукції і усунення втрат від іншої реалізації і нереалізаційних заходів.

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, тому важливим є детальне вивчення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства[6].

Головні внутрішні і зовнішні чинники підвищення ефективності діяльності підприємства:

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності.

Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства[8].

Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві.

9. Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: практична діяльність владних структур; різноманітні види законодавства; фінансові інструменти (заходи, стимули); економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності) тощо.

10. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах, як склад та технічний рівень основних фондів; масштабів виробництва та діяльності; склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації[9]

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва. При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

Резерви зростання прибутку і рентабельності практично невичерпні, оскільки не зупиняється розвиток науки і техніки, постійно удосконалюються форми і методи організації виробництва і праці. У завдання аналітиків входить розширення і вдосконалення методів пошуку резервів, особливо резервів зростання прибутку за рахунок інтенсифікації виробництва[4].



Висновок

Показники рентабельності відображають кінцевий фінансовий результат.Вони є наслідком виробничого процесу, який формується під впливом різних чинників.

В діяльності ПАТ «Крюківського вагонобудівного заводу» можемо визначити наступне: показники валового прибутку зазнавали змін від +12% (у відошенні 2012 до 2011) до -23%( у відношенні 2013 до 2012, або -13% у відношенні 2013 до 2011), чистий прибуток же щороку мав негативну динаміку: -36% та -12% (або -43% по відношенню 2013 р до 2011 р). Це свідчить про те, що поняття валового прибутку з чистим прибутком звязане таким показником, як рентабельність. Рентабельність - це один із найважливіших чинників, маючих кардинальний вплив на життедіяльність підприємства.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, отримуючи за неї грошову виручку. Однак це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг із витратами на виробництво продукції і її реалізацію, тобто з собівартістю продукції. Підприємство отримує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції і прибуток відсутній; якщо витрати перевищують виручку, то підприємство одержує збиток, тобто негативний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове положення, що не виключає банкрутство.

Рентабельність і прибуток тісно пов'язані між собою. Зростання рентабельності об'єктивно свідчить про збільшення одержуваного прибутку. Іншими словами, при зростанні прибутку створюються умови для збільшення рентабельності.



Список використаної літератури

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 4-е изд., доп. и перераб. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 368 с.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.: НИКА-ЦЕНТР, 2003. - 342 с.

3. Васильева Л.С. Финансовый анализ: учебник / Л.С. Васильева, М.В. Петровская. - М.: КНОРУС, 2006. - 544 с.

4. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту: Навчал.посіб. - М-во освіти України та ін. - К., 2005. - 276 с.

5. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -- 3-тє вид., стереотип. -- К.: МАУП, 2003. - 152 с.

6. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - 2-е изд.; - М., 2004. - 241 с.

7. Костирко Р.О. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. - Х.: Фактор, 2011.-784 с.

8. Литвин Б.М., Стельмах М.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: „Хай-Тек Прес”, 2008. - 336 с.

9. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 2005. - 132 с.

10. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 2003 - 159 с.

Размещено на Allbest.ru

...