Класифікація ринкових структур

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Про важливість такого явища, як конкуренція, та її ідентифікування каже наступне визначення.

Конкуренція -- це об'єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати тощо.

Знання конкуренції допомагає зрозуміти фундаментальні засади на яких функціонує ринок. Ці знання є важливим елементом свідомості як економіста, підприємця, так і звичайного пересічного споживача.

1. Параметри, що визначають тип ринкової структури

Чисельність продавців на кожному ринку важливою в сенсі визначення їх спроможності впливати на ринкову рівновагу. При великій кількості продавців на ринку, за інших рівних умов, попит на продукцію кожного з них буде таким еластичним, що зміна будь-яким з виробників ціни або обсягу випуску не спричинить за собою змін у ринковій рівновазі, навпаки, при малій кількості продавців вплив кожного з них буде достатнім, щоб привести до виникнення ринкової влади. До того ж, декільком фірмам легко вступити у змову.

Ринкові частки фірм (розмір фірм) обумовлюють можливості фірм впливати на ринкову ціну. Невелика фірма не здатна змінити ринкові умови і змушена пристосовуватися до них, а ринкова структура характеризується присутністю безлічі фірм, що мають незначні потужності. Ринки, де діють фірми великого розміру, будуть менш конкурентними внаслідок значного впливу окремих фірм на ринкову пропозицію.

Ступінь диференціації продукту відображає наявність в, призначених для задоволення однієї потреби, продуктах -- фірмових особливостей, від чого продукти різних фірм не є досконалими замінниками одне одного. Незалежно від параметрів, що заснували диференціацію продукту - технічних даних, якості, набору послуг або якихось інших, вона має те істотне значення, що визначає рівень конкуренції на ринку. Чим вище ступінь диференціації продукту, тим менш конкурентною буде поведінка продавців, а їх ринкова влада більше. Навпаки, чим більш стандартизованою є галузева продукція, тим вище еластичність попиту продукт на кожного окремого виробника і тим більш конкурентним є ринок. У даному випадку можна сказати, що еластичність попиту - функція від числа конкурентів і ступеня диференціації їхньої продукції.

Умови вступу в галузь і виходу з неї пов'язані з наявністю або відсутністю галузевих бар'єрів, до яких можуть бути віднесені: значний позитивний ефект масштабу, патенти та ліцензії, велика капіталомісткість виробництва, норма прибутку, узгоджена поведінка галузевих фірм. Чим вище галузеві бар'єри, тим складніше стороннім фірмам проникати на галузевий ринок та тим більше можливостей для діючих фірм реалізувати ринкову владу. Якщо галузь є капіталомісткою і вихід з неї пов'язаний зі значними витратами безповоротними, фірми схильні до проведення узгодженої цінової політики. І те, і інше перешкоджає розвитку галузевої конкуренції.

Ступінь контролю виробників над цінами є найбільш очевидним показником ступеня конкурентності ринку. Чим більше контроль виробників над ціни, тим менш конкурентним є ринок. Ступінь контролю виробника над ціною не є статичною величиною. З одного боку, вона детермінована споживчими перевагами і може змінюватися незалежно від виробника. З іншого - стійкість контролю над ціною залежить від характеру причин, що породжують його. Контроль над ціною є наслідком ринкової частки фірми або диференціації продукту, яка забезпечує більшу його стійкість.

Характер поведінки фірм може бути нестратегічним, коли фірми приймають рішення, не враховуючи реакції конкурентів, і стратегічним, коли вони беруть до уваги можливість відповідної дії з боку суперників, а їх ринкова поведінка координується з поведінкою інших фірм галузевого ринку.

2. Типи ринкових структур

Існує декілька типів ринкових структур: досконала конкуренція, монополія, олігополія і монополістична конкуренція. Коротка характеристика цих ринкових структур наведена в таблиці 1.

Таблиця 1. Характеристика типів ринкових структур

Досконала конкуренція.

Досконала конкуренція - такий тип ринкової структури, для якого характерні:

1. Велика кількість дрібних фірм, частка кожної з яких у загальному обсязі попиту і пропозиції незначна;

2. Абсолютна однорідність продукції фірми;

3. Можливість вільно входити на ринок і залишати його;

4. Відсутність взаємодії постачальників і споживачів між собою, поведінка учасників на ринку не є стратегічною;

5. Повна проінформованість всіх учасників ринку.

Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з недосконалою конкуренцією.

Варто зазначити, що реальних ринків, де одночасно і в повному обсязі виконуються всі ці умови, не існує. Мова йде про ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть призвести до певних суспільних втрат.

Серед існуючих ринків до умов ринкової конкуренції наближаються деякі сільськогосподарські ринки, валютні ринки, фондові біржі.

Основна відмінність недосконало конкурентних ринків від досконало конкурентних ринків полягає у можливості учасників неконкурентних ринків в тій чи іншій мірі впливати на ринкові ціни, в той час як учасники повністю конкурентного ринку приймають ціну як задану (price-takers).

Монополія.

Монополія - це такий тип ринкової структури, де:

1. Весь галузевий випуск постачає одна фірма, а частка кожного споживача в загальному ринковому обсязі незначна;

2. Наявність бар'єрів для входження на ринок нових фірм;

3. Споживачі не взаємодіють між собою;

4. Продукція фірми унікальна, не має близьких замінників;

5. Немає доступу до інформації.

Наявність на монопольному ринку вхідних бар'єрів унеможливлює дію конкурентного механізму на цьому ринку. Такими бар'єрами можуть виступати: абсолютна перевага в вартості продукції, економія від масштабу, потреба більшого початкового капіталу, диференціація продукції, високі транспортні витрати, монопольне володіння всім обсягом пропозиції певного ресурсу.

Бар'єри може створювати і державна влада у вигляді патентів, ліцензій, авторського права, привілегій на здійснення певного виду діяльності лише однією фірмою. Іноді сама державна влада виступає монополістом.

Типи монополій:

1. Закрита монополія - монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень, патентів, інституту авторського права.

2. Природня монополія - галузь, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму лише тоді, коли одна фірма обслуговує повністю весь ринок. В такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва продукції близький до того обсягу, на який ринок предявляє попит за будь-якої ціни, достатньої для покриття витрат виробництва. В даній ситуації розподіл випуску між двома і більше фірмами призведе до того, що масштабі виробництва кожної з фірм будуть неефективно малими. З природними монополіями, а основі яких лежить економія від масштабу виробництва, тісно пов'язані монополії, що базуються на володінні унікальними природними ресурсами.

3. Відкрита монополія - фірма на певний час стає єдиним постачальником якого-небудь товару, не володіючи спеціальним захистом від конкуренції. В ситуації відкритої монополії часто опиняються фірми, які першими вийшли на ринок з новою продукцією.

Така класифікація монополій є умовною. Деякі фірми можуть належати одразу до декількох видів монополії. Це, наприклад, фірми телефонного зв'язку, електричні і газові компанії, які можуть бути віднесені як до природної монополії( присутній ефект економії від масштабу), так і до закритої монополії ( існують бар'єри для конкуренції).

Можна також класифікувати монополії з урахуванням часового періоду. Так, наприклад, патентне свідоцтво перетворює фірму в закриту монополію у короткостроковому періоді, але така монополія може бути відкритою на довгостроковому часовому інтервалі. Останнє пояснюється не тільки обмеженим строком дії патента, а й можливістю конкурентів придбати нові продукти.

Фактично, всі монополії можуть вважатися відкритими. Законні бар'єри можуть бути скасовані в судовому порядку. Переваги в витратах природних монополій можна звести нанівець змінами в технології. Всі монополії піддані ударам конкуренції з боку товарів-замінників (субститутів).

Олігополія.

Олігополія - це тип ринкової структури, де:

1. На ринку функціонує від 2 до 10 продавців;

2. Продукція фірм може бути як однорідною, так і диференційованою;

3. Існують певні бар'єри, що ускладнюють вхід нових фірм на ринок;

4. Виробники повинні враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно;

5. Існують певні перепони на шляху отримання інформації.

Олігополія - ринок, на якому декілька великих конкуруючих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції в галузі. Це ринкова структура, за якої на ринку домінує незначна кількість продавців, а поява нових фірм ускладнена чи неможлива. Природна монополія має місце тоді, коли декілька фірм можуть постачати продукцію для всього ринку при більш низьких середніх витратах, ніж тих, що були б у великої кількості фірм ( переробка нафти, виплавка сталі, пивоваріння).

Головна риса, притаманна олігополії, _ це стратегічна поведінка виробників: фірма-олігополіст повинна обирати стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій конкурентів.

Типи олігополій:

Розрізняють Олігополію І типу, коли декілька фірм виробляють майже ідентичні товари.

Олігополію ІІ типу, коли декілька великих фірм виробляють диференційовані товари.

Монополістична конкуренція.

Монополістична конкуренція - тип ринкової структури, де:

1. На ринку функціонує багато продавців і покупців, частка кожного з яких в обсягах ринкових продаж незначна;

2. Продукція виробників неоднорідна, диференційована;

3. Вільний вхід і вихід на ринок;

4. Виробники не взаємодіють між собою;

5. Існує повна поінформованість з приводу ринкових цін, обсягів, попиту.

Монополістична конкуренція має місце тоді, коли велика кількість виробників продають диференційований товар, який є недосконалим замінником товару інших фірм.

Важливою ознакою монополістичної конкуренції є диференціація продукції при досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях входження в галузь нових фірм.

Попит на продукцію окремої фірми вже не абсолютно еластичний, хоча й залишається високо еластичним. Це означає, що фірми мають певну ринкову владу і можуть змінювати ціни без ризику втрати всіх споживачів.

Теоретично, концепція досконалої конкуренції сприяє найбільш ефективному для суспільства розподілу обмежених ресурсів. На практиці, ділове життя суспільства в більшості випадків відповідає умовам недосконалої конкуренції.

Висновок

ринковий конкуренція попит

Отже, класифікація ринкових структур допомагає найповніше проаналізувати ринок, закони його функціонування, вступу до нього. Інформація такого характеру допомагає збудувати деяку стратегію своєї поведінки в умовах того чи іншого ринку. Кожна ринкова структура має свої відмінні риси, за якими її можна віднести до конкретного типу.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що еталонним типом конкуренції є досконала конкуренція, яка дозволяє у гармонії співіснувати і споживачам, і виробникам. Але нажаль такий тип не має місця у реальному економічному житті країн, тому ми зустрічаємо більш чи менш видозмінені типи, які відрізняються одне від одного жорсткістю тих, чи інших параметрів, що описані вище.

Список використаної літератури

1. Андреев Б.Ф. Системный курс экономической теории: микроэкономика, макроэкономика. -- Л.: Лениздат, 1998. -- 574с.

2. Бартенев С.А. Экономические теории и школы (история и современность). -- М.: БЕК, 1996. -- 352с.

3. Беляев О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 328с.

4. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. -- М.: Юристь, 1999. -- 568с.

5. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: вопросы -- ответы. -- М.: Инфра-М, 2000. -- 196с.

6. Бутук А.И. Экономическая теория. -- К.: Вікар, 2000. -- 301с.

7. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. -- М.: Мысль, 1987.

Размещено на Allbest.ru