Ціни на кукурудзу можуть зрости

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Ціни на кукурудзу можуть зрости

У найближчі декілька місяців суттєвих цінових сплесків на світовому ринку кукурудзи не передбачається. Проте експерти сходяться на думці, що до березня 2008 року ціна цієї фуражної культури може піднятися в цілому на $20, після чого надійде період стабілізації.

Як повідомила ЛігаБізнесІнформ аналітик центру маркетингових досліджень «Украгроконсалт» Єлизавета Малишко, ціни на кукурудзу будуть рости приблизно до лютого, моменту появи на ринку аргентинської кукурудзи. Розділяє цю думку і начальник аналітичного відділу консалтингового агентства «ААА» Марія Колесник. Вона переконана, що ціна на кукурудзу зросте орієнтовно на $10-20, оскільки спостерігається тенденція до зростання на всі зернові культури.

Надалі, відзначає експерт, ситуація залежатиме від збиральної кампанії ранніх зернових у країнах південної півкулі. «На ситуацію впливатимуть повідомлення з країн південної півкулі про якість зерна. Якщо будуть сприятливі зведення, ціна на кукурудзу може зупинитися, інакше - може вирости різкіше, але це відчутніше може відбутися в лютому», - вважає Колесник.

Разом з тим, експерт повідомила, що зараз не спостерігається значного зростання цін на кукурудзу на світовому ринку. За її словами, з початку листопада вартість американської кукурудзи становила $180 за тонну на умовах FOB, через місяць вона підвищилася до $195.

Оцінюючи ситуацію, яка склалася для України, експерт відзначає дешевизну цієї зернової культури на внутрішньому ринку країни, що, на її думку, пов'язано з надлишком урожаю цього року. Сьогодні вартість кукурудзи становить порядка 950-1000 грн. за тонну. «У нас є куди їй (кукурудзі - ред.) рости, якщо порівнювати зі світовими цінами. Навіть якщо вона трохи подорожчає, то я не бачу проблем, на тлі продовольчої пшениці, яка коштує 1400 грн. за тонну», - підсумувала Колесник.

Як повідомлялося раніше, за останні три роки Україна з експорту кукурудзи займала 4-6 місця. Сьогодні Україна експортує від 1 до 2 млн тонн кукурудзи на рік. Деякі оператори ринку зерна вважають, що перспективи експорту української кукурудзи невтішні. Рішення Аргентини про відкриття квоти на експорт 3 млн. тонн кукурудзи, може, на їх думку, істотно вплинути на конкурентоспроможність українського зерна на зовнішніх ринках.

Оптимістичніші прогнози дають експерти, які вважають, що Україна найближчим часом може завойовувати нові перспективні ринки з реалізації кукурудзи за рахунок поліпшення її якості, а також завдяки своєму вигідному географічному розташуванню.

Нагадаємо, цього року світові запаси зернових, особливо пшениці, досягли найнижчих показників за останні 25 років.

Як повідомили «ЛIГАБiзнесIнформ» у центрі маркетингових досліджень "УкрАгроКонсалт", ринок кукурудзи залишається досить стабільним. Дефіцит кукурудзи в західних регіонах викликав ріст цін за тиждень на 10-20 грн. до 890 і навіть 900 грн. за тонну EXW. Ціни покупців кукурудзи в портах перебувають на рівні 950-960 грн. за тонну СРТ-порт.

Кукурудзяні пристрасті

Станом на 20 жовтня, згідно з оперативними даними, кукурудзи на зерно зібрано з площі 1 млн га (55% плану). Намолот зерна кукурудзи (у початково оприбуткованій вазі) становить 3,548 млн тонн, середня врожайність на зазначену дату -- 35,5 ц/га.

Посівні площі під цьогорічний урожай кукурудзи на зерно, за даними Держкомстату, у господарствах усіх категорій розширено на 10,8% -- до 1,9 млн га. Сільгосппідприємства кукурудзою на зерно засіяли 1,24 млн га, з них сортами, які не включено в Реєстр сортів рослин, та іншим несортовим насіннєвим матеріалом -- 214,1 тис. га, або 17,3% площ.

Валовий збір передбачають нижчим, ніж торік, через несприятливі погодні умови влітку, особливо на півдні й сході країни.

У серпні, за свідченнями українських агрометеорологів, на стан посівів впливали гострий дефіцит вологи й високі температури повітря. У східних областях зафіксовано локальне вилягання посівів через зливи.

Як зазначають фахівці Інституту зернового господарства, до початку серпня умови були сприятливими для посівів кукурудзи, тож були всі підстави сподіватися досить високого врожаю зерна кукурудзи -- на рівні минулого року або дещо нижче. Однак гострий дефіцит вологи й високі температури повітря (32...36°C, або на 4...6°C вищі за середньодобову норму) практично повністю призупинили розвиток рослин.

Валовий збір кукурудзи на зерно цього року очікується на рівні 6 млн тонн. Нагадаємо, в 2005/06 МР, за офіційними даними, валовий збір кукурудзи на зерно становив 7,15 млн т, в 2004/05 МР -- 8,79 млн т (у вазі після доробки).

Найбільші валові збори кукурудзи в Україні, як водиться, дають Полтавська, Черкаська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Київська, Чернігівська, Вінницька та Одеська області. Непогані врожаї мають також Донецька, Чернівецька й Харківська області.

Левова частка внутрішнього споживання зерна кукурудзи припадає на кормове -- майже 4 млн т за рік. На продовольчі цілі спрямовують близько 300 тис. т, на технічні -- 200. Отже, попри відновлення виробництва кукурудзи, внутрішнє споживання зерна цієї культури в Україні залишається значно нижчим, ніж наприкінці 80-х (майже вдвічі нижче й використання на корми).

Подальші перспективи щодо внутрішнього споживання кукурудзи залежать насамперед від стану вітчизняної тваринницької галузі (нарощуватиметься поголів'я -- зростатимуть потреби в кормах), від розвитку біоетанольної галузі та іншого промислового використання зерна кукурудзи. Проте незатребуваною українська кукурудза не залишатиметься в жодному разі.

До середини 90-х Україна була переважно нетто-імпортером зерна кукурудзи. Останніми роками наявні надлишки (в тому числі за рахунок низького внутрішнього споживання), тож і зерно кукурудзи успішно експортуємо. Україна закріпилася в п'ятірці найпотужніших світових експортерів. Звісно, із великим відривом від таких потужних постачальників кукурудзи на зовнішні ринки, як США та Аргентина.

Беручи до уваги такий аспект, як логістика, найбільш привабливими, з погляду здійснення постачань української кукурудзи, є такі імпортозалежні ринки, як країни Близького Сходу, Північної Африки, Південної Європи та СНД (переважно Росія й Білорусь).

Зауважимо, що в країнах ЄС-25 увезення кукурудзи обмежене ввізним митом (загальний митний тариф змінюється залежно від співвідношення репрезентативної світової та внутрішньої інтервенційної ціни, в разі торгівлі з деякими країнами діють пільгові режими). Та, як свідчить досвід двох останніх сезонів, за досить високих цін на південноамериканську кукурудзу, українську зможуть постачати доволі значними обсягами.

У 2004/05 МР з України експортовано 2,34 млн т кукурудзи, у 2005/06 МР, за попередніми даними, -- 2,46. У новому сезоні можна впевнено прогнозувати зниження обсягу експорту. По-перше, через зниження експортного потенціалу -- адже очікуємо на зниження врожаю. По-друге, через митну політику -- урядовим рішенням запроваджено обмеження на вивіз деяких зернових, які діятимуть щонайменше до нового року. Щодо кукурудзи, то з 17 жовтня й до 31 грудня включно передбачено квоту на експорт 600 тис. т кукурудзи. Спочатку мова йшла про насіннєву кукурудзу, проте 25 жовтня в урядове рішення було внесено корективи: квотуванню підлягатиме ненасіннєва кукурудза.

Динаміка та географія експорту тісно пов'язана з ціновою кон'юнктурою. Так, що вищі внутрішні ціни на кукурудзу (або що нижчі ціни у інших країнах-постачальниках), то важче конкурувати на зовнішніх ринках. Що нижчі внутрішні ціни в країнах-імпортерах, то важче пробитися на їхній ринок. кукурудза ціна експорт

Останніми роками ціни на внутрішньому ринку кукурудзи, зазвичай, різнилися залежно від регіону та якісних показників (експортно-орієнтовані компанії, відповідно до зовнішньоторговельних контрактів, висувають до якості товарної кукурудзи додаткові вимоги).

Поточний сезон навряд чи стане винятком у цьому плані, проте під час формування внутрішньої ціни ймовірно збільшуватиметься вплив вітчизняних переробників (через держрегулювання). Це стримуватиме ціни. Щоправда, ціни не повинні бути низькими через очікуване зниження пропозиції кукурудзи. До того ж, досить напружена ситуація на ринку пшениці (навіть в умовах обмежень на вивезення, бо пшеницю надактивно експортували на початку сезону).

Найбільшими світовими виробниками кукурудзи є США та Китаї. За ними (із значним відривом) ідуть ЄС-25, Бразилія, Мексика та Аргентина. У новому сезоні відчутне зниження валового збору кукурудзи на зерно прогнозують для ЄС, підвищення -- для Аргентини.

Міжнародна зернова рада (ІGC) прогнозує світове виробництво кукурудзи в 2006/07 МР на рівні 698 млн т проти 692,8 млн т торік. Прогнози та оцінки Мінсільгоспу США (USDA) дещо різняться -- 690,8 проти 692,4 млн т.

Зокрема, виробництво кукурудзи на зерно в США в поточному сезоні ІGC прогнозується в обсязі 282,0 млн, в країнах ЄС -- 45,8, тоді як, за прогнозом USDA, -- 282,3 та 44,3 млн тонн, відповідно.

На високому рівні залишатиметься експорт із США (57,2 млн т -- прогноз ІGC; 57,2 -- прогноз USDA), що є найвищим показником з 1989/90 МР.

Що стосується світового обсягу кінцевих запасів кукурудзи, то ІGC прогнозує їх на рівні 100 млн т (найнижчий рівень, починаючи з 1983/84 МР) проти 125 у 2005/06 МР, Мінсільгосп США -- 92 проти 126 млн т.

Щодо світової торгівлі зерном кукурудзи, то обсяг річного експорту-імпорту останніми роками становить 75-80 млн т, з яких понад 60% (у поточному сезоні може перевищити 70%) поставляють на зовнішні ринки США. Другим за обсягами експортером є Аргентина (10-14 млн т). Далі -- Китай, Україна та Бразилія.

Зазначимо, що в 2004/05 та 2005/06 МР експорт кукурудзи з України перевищував 2 млн т. За підсумками 2005/06 МР, Україна вийшла на четверту за обсягами експорту позицію серед провідних країн-постачальників кукурудзи на зовнішні ринки.

Головними імпортерами кукурудзи є Японія (річний імпорт на рівні 16,5 млн т) та Південна Корея (8,4-8,7 млн т). Імпортні закупки в межах 4-7 млн т здійснюють Мексика, Єгипет і Тайвань. Структуру світової торгівлі кукурудзою в розрізі країн у 2005/06 МР (жовтень-вересень) та прогноз на 2006/07 МР .

Зауважимо, що в зазначених умовах (зниження перехідних запасів, зростаюче споживання, стійкий попит з боку імпортерів) слід очікувати на підвищення рівня світових цін на кукурудзу. Однак чи скористаються українські експортери з цієї ситуації невідомо, а про сільгоспвиробників -- годі й казати. Передусім через невизначеність із зовнішньоторговельною політикою. Як зазначено вище, уже встановлено квоту на вивіз кукурудзи до 1 січня 2007 р. Проте чи обмежуватиметься експорт фуражної та продовольчої кукурудзи після цієї дати, а якщо так, то як саме -- наразі не знаємо. Внутрішні ціни станом на середину жовтня на таку ситуацію відреагували стабілізацією: ціни не зменшуються, проте й не зростають (у вересні стрімко підскочили).

Приблизно третина світового виробництва всіх зернових -- це кукурудза. Єдина зернова культура, сумірна з “царицею полів” за обсягами світового виробництва, -- пшениця. При цьому пшеницю використовують переважно на продовольчі цілі, а кукурудзу -- переважно на фуражні (кормові) та технічні. Як засвідчує світова практика, кукурудза дає більшу, ніж інші зернові культури, середню врожайність, у тому числі більшу, ніж м'яка пшениця.

Найвищих показників урожайності (на рівні 90-100 ц/га) останні роками досягали в Чилі, Новій Зеландії та США. Найбільші площі під кукурудзу відводять у США, Китаї та Бразилії, а найвищі показники виробництва кукурудзи в середньому за останні п'ять сезонів зафіксовано в США, Китаї та ЄС-25.

Головні виробники кукурудзи є й найбільшими світовими споживачами зерна цієї культури. Зокрема, в США в 2005/06 МР під кукурудзу відведено близько 33 млн га (на всі цілі), як очікується, кукурудзу на зерно буде зібрано з 30 млн га, за врожайності на рівні 93 ц/га виробництво становитиме близько 280 тис. т (чиста вага), споживання -- 224-225 тис. т. США є також найпотужнішим світовим експортером кукурудзи (щороку з країни вивозять 45-50 млн т кукурудзи).

У ЄС-25 кукурудзою засівають трохи більше 6 млн га, середня врожайність цієї культури становить близько 80 ц/га. В 2005/06 МР виробництво зерна кукурудзи в ЄС очікується на рівні 47 млн тонн за споживання 50 млн т (в 2004/05 МР споживання оцінюють на рівні 52 млн т). Євросоюз -- нетто-імпортер кукурудзи.

На глобальному рівні минулі чотири сезони (жовтень-вересень) спостерігалося зростання виробництва кукурудзи: за цей період світове виробництво зросло більше ніж на 100 тис. т і в 2004/05 МР, за оцінкою Мінсільгоспу США (USDA), становило 708,6 тис. т (динаміку світового виробництва кукурудзи відображено на рис. 3; загальної збиральної площі в світі -- на рис. 4.). Приріст світового споживання кукурудзи за той самий період становив 60 тис т. Однак слід зазначити, що загальна тенденція до зростання споживання кукурудзи спостерігається вже не одне десятиліття, й за останні 30 років споживання зерна цієї культури на глобальному рівні виросло більше ніж удвічі (в тому числі це стосується споживання на корми).

У новому сезоні, незважаючи на прогнозоване збільшення збиральної площі, очікується деяке зниження світового виробництва кукурудзи -- до рівня 680 тис. т. Зниження врожайності, зокрема, прогнозується для таких великих країн -- виробників кукурудзи, як США і ЄС-25.

В Україні та Росії, за оцінками фахівців, навпаки, врожайність вища, ніж торік. Однак дещо знизилася площа культивування кукурудзи в Росії (під цю культуру відведено менше 1 млн га) та значно скоротилися площі під кукурудзою в Україні. Так, в Україні загальна збиральна площа, за оцінками Мінагрополітики, в поточному сезоні повинна становити 1,71 млн га -- проти 2,34 млн га торік, унаслідок чого і в Росії, і в Україні очікується зниження валового збору кукурудзи на зерно.

При тому, що зниження виробництва кукурудзи в 2005/06 МР в світі очікується на 30 тис. т, світове споживання, як прогнозують фахівці Мінсільгоспу США, знизиться приблизно на 5 тис. тонн.

Щодо світової торгівлі зерном кукурудзи, то обсяг річного експорту-імпорту останніми роками становить близько 75 млн т, з яких близько 60% поставляють на зовнішні ринки Сполучені Штати (структуру світового експорту в розрізі країн у жовтні 2004 р. -- вересні 2005 р. та прогноз на 2005/06 МР (жовтень-вересень) подано на рис. 1). Другим за обсягами експортером є Аргентина (10-14 млн т), третім -- Китай (7,5 млн т, але в 2005/06 очікується зниження до 3 млн т). Далі, за показниками останніх трьох сезонів, -- Бразилія, Україна та Південно-Африканська Республіка. Зазначимо, що в 2004/05 МР експорт кукурудзи з України перевищив 2 млн т, і, за підсумками зазначеного сезону, Україна стала п'ятим за обсягами поставок експортером, обігнавши Бразилію, де останні два сезони ситуація з експортом складається не кращим чином (зокрема, в 2004/05 МР із Бразилії було вивезено трохи більше 1,4 млн т, у новому сезоні, як очікується, буде вивезено менше 1 млн т). За обсягами експорту в минулому сезоні Бразилія поступилася також Північній Африці, в новому сезоні ця африканська країна планує ще збільшити відвантаження кукурудзи на зовнішні ринки. Як очікується, Україна в 2005/06 МР, як і минулого сезону, експортує понад 2 млн тонн.

Головними імпортерами кукурудзи є Японія (річний імпорт -- на рівні 16,5 млн т) та Південна Корея (8,6 млн т). Великі імпортні закупки, попри власне виробництво в межах 20-22 млн т, здійснює Мексика (в 2003/04-2004/05 МР кукурудзу імпортовано в обсязі 5,7-6,0 млн т, в 2005/06 через зниження валового збору очікується збільшення імпорту до 6,5-7,0 млн т).

Однак названі вище країни-імпортери не є традиційними ринками збуту української кукурудзи. Ці ринки досить віддалені (а від способу доставки й відстані залежить вартість транспортування), тому конкурентоспроможність кукурудзи із країн Чорноморського регіону там нижча, ніж кукурудзи з Північної або Південної Америки.

З урахуванням географічного розміщення України, пріоритетними в плані зовнішньої торгівлі є ринки країн Близького Сходу, Північної Африки, ЄС і СНД.

Серед зацікавлених в імпорті країн Північної Африки відзначимо Єгипет (імпортує 4,9-5,3 млн т), Алжир (1,8-2,0 млн т) та Марокко (1,1-1,4 млн т). Найбільші обсяги із числа країн Близького Сходу завозять Іран (1,9-2,6 млн т), Саудівська Аравія (1,2-1,6 млн т), Сирія (0,9-1,6 млн т) та Ізраїль (0,8-1,4 млн т).

До основних ринків збуту української кукурудзи та показників зовнішньої торгівлі ми ще повернемося. Поки що сфокусуємо увагу на виробництві та споживанні в Україні.

Історія

Наприкінці 80-х років минулого століття внутрішнє споживання зерна кукурудзи в Україні становило 8-9 млн т за рік. На початку 90-х виробництво кукурудзи почало стрімко скорочуватись, і в 1995/96 МР валовий збір кукурудзи на зерно впав до рівня 1,5 млн т. За винятком врожайного 1997 року, показники виробництва зерна кукурудзи залишались низькими до кінця 90-х, потім стали поступово відновлюватися. Найнижчі показники внутрішнього поживання кукурудзи, в тому числі споживання на корми, було зафіксовано в другій половині 90-х.

Виробництво кукурудзи на силос теж значно скоротилося і, на відміну від виробництва на зерно, відновлення в цьому секторі поки що не помічено: в 1990 р. на силосний клин припадало близько 80% загальної площі під кукурудзою, в 2005 р. -- на рівні 30%. Причина -- ситуація в тваринництві. З 1991 р. поголів'я ВРХ та виробництво яловичини зменшилось у 3,5 раза, поголів'я стада свиней та виробництво свинини -- приблизно в 3 рази. За 14 років Україна з нетто-експортера м'яса (вивозили переважно яловичину) перетворилася на нетто-імпортера (завозимо переважно свинину), але й це не втримало рівня споживання свинини та яловичини в країні (споживання яловичини зменшилось в 3,5 раза, свинини -- в 2,6). Споживання м'яса і м'ясопродуктів в Україні на душу населення, за даними Мінагрополітики, зменшилося з 68,2 кг у 1990 році до 38,5 кг у 2004 році (у 1,8 раза), молока і молокопродуктів -- з 373 до 228 кг (на 39%).

Упродовж кількох останніх років виробництво зерна кукурудзи в Україні нарощувалось, і в 2004/05 МР, за офіційними даними, становило 8,79 млн т. Станом на кінець листопада кукурудзу на зерно зібрали з 1,65 тис. га, отримали 7,2 млн т зерна (у початково-оприбуткованій вазі). Слід зауважити, що основний урожай на цей час було зібрано, а кукурудзу на зерно можна збирати й “під снігом”(не у всіх господарств є пристосована для цього техніка, але навіть ті з них, що не мають потрібної механізації, прихитряються збирати певні обсяги взимку) -- фактично до кінця лютого. Динаміку виробництва кукурудзи, а також показники щодо збиральних площ та врожайності подано на рис. 5 та 6.

Найбільші валові збори кукурудзи в Україні зазвичай дають Полтавська, Черкаська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Вінницька, Одеська, Київська та Чернігівська області. Непогані врожаї мають також Донецька, Чернівецька й Харківська області.

Хоча виробництво кукурудзи в Україні й підтягнулося до показників 1988-1989 рр., внутрішнє споживання зерна цієї культури ще значно нижче, ніж наприкінці вісімдесятих, а кормове -- майже вдвічі поступається показникам згаданого періоду. Так, на цей час річне споживання на кормові цілі становить близько 4 млн тонн, на продовольчі -- 300 тис. т, на технічні -- 200 тис. тонн.

До середини 90-х Україна більше була нетто-імпортером кукурудзи, на сьогодні (в тому числі за рахунок низького внутрішнього споживання) маємо надлишки, хоч і відносно невеликі (якщо порівнювати із США чи Аргентиною), про що вже йшлося вище, і країна потрапила в п'ятірку найпотужніших експортерів. Найбільш вірогідно, що доки суттєво не покращиться стан тваринництва, кукурудза залишатиметься експортною культурою.

Беручи до уваги географічне розміщення України, а також такий аспект, як митна політика країн, що імпортують, найбільш привабливими з погляду експорту кукурудзи є близькосхідні ринки, а також країни СНД (переважно Росія й Білорусь). Причому, що стосується поставок у Білорусь, то через специфіку місцевого законодавства щодо валютних платежів, поставки української кукурудзи в цьому напрямку, як водиться, здійснюють за посередництвом російських компаній, а безпосередньо на російському напрямку (коли товар продають Росії) є потужний оператор -- компанія “Каргілл”. На цей час поставки кукурудзи в Росію стримуються достатньою пропозицією зерна кукурудзи власного виробництва нового врожаю. Але в міру сезонного зниження пропозиції кукурудзи на російському ринку зростатиме інтерес російських покупців до кукурудзи з України. У цьому сезоні на заваді експорту української кукурудзи до деяких найближчих сусідів може стати пташиний грип, зокрема Білорусь уже ввела заборону на ввіз підконтрольної ветслужбі сільгосп-продукції з усіх регіонів України (спочатку -- тільки з АРК).

Доступ на імпортний ринок країн ЄС-25 (там дефіцит кукурудзи звичайно мають країни Південної Європи) обмежено ввізними митами (митний тариф змінюється залежно від різниці між репрезентативною світовою ціною та 155% внутрішньої інтервенційної ціни), а пільгові схеми, під які, наприклад, підпадають Болгарія й Румунія, відносно України не застосовують. Проте за досить високих цін на ринках провідних країн-експортерів (від чого в т. ч. залежить ставка імпортного мита в ЄС) на ринки країн Південної Європи, як це засвідчив і минулий сезон, може бути відвантажено доволі великий обсяг кукурудзи українського походження.

Досить перспективним напрямком є Північна Африка. У цьому регіоні найуспішніше освоюються ринки Тунісу, Алжиру та Лівії. Єгипет, що є найбільшим імпортером північноафриканского регіону, закуповує в Україні досить скромні обсяги (на рівні 1% загального обсягу імпорту кукурудзи), не розвивається експорт у Марокко.

Експорт кукурудзи з України в 2004/05 МР (в усіх напрямках) оцінюється в 2,33 млн тонн. Із зазначеного обсягу понад півмільйона тонн було поставлено в Іран, майже 300 тис. т -- в Ізраїль і понад 100 тис. т -- у Сирію (всього на близькосхідні ринки за сезон відвантажено понад 800 тис. т). На південь Європи було поставлено близько 350 тис. т кукурудзи, з них 330 тис. т -- в Іспанію. Близько 250 та 200 тис. т експортовано в Білорусь та Росію, відповідно. На ринки країн Північної Африки з України в 2004/05 МР поставлено в цілому близько 425 тис. т кукурудзи.

Провідними експортерами кукурудзи з України, за результатами 2004/05 МР (за обсягами відвантажень), є сільськогосподарське підприємство “Нібулон”(Миколаїв), ПП “Віталмар Агро”(Київ), ЗАТ “АТ Каргілл”(Київ), ПП “Рамбурс”(Київ) та “Альфред С.Топфер Інтернешенал Україна”(Київ).

Динаміка та географія експорту тісно пов'язана із ціновою кон'юнктурою. Зрозуміло: що вищі внутрішні ціни на кукурудзу, то важче конкурувати на близькосхідних, північноафриканських па південноєвропейських ринках. З іншого боку, якщо має місце зростання цін на дефіцитних ринках сусідніх країн, експортні надлишки можуть бути спрямовувані саме туди.

Останніми роками ціни на внутрішньому ринку, зазвичай, різняться залежно не тільки від регіону, а й у межах однієї області. Це зокрема пов'язано з тим, що експортно-орієнтовані компанії, відповідно до зовнішньоторговельних контрактів, висувають до якості товарної кукурудзі додаткові вимоги. Найвищий рівень внутрішніх цін на кукурудзу за останні роки було зафіксовано в 2003/04 МР, що видався вкрай неврожайним на пшеницю та жито і коли було зафіксовано суттєве загальне скорочення виробництва зернових. Загальну цінову картину, зокрема стартові внутрішні ціни в першому кварталі протягом останніх чотирьох сезонів, відображено на рис. 7 та 8.

Зрозуміло що ціновий чинник відіграє не останню роль і в стимулюванні чи, навпаки, стримуванні внутрішнього споживання. Особливо це стосується споживання на корми. Такий вплив може відбуватися шляхом часткового заміщення одних культур іншими. В окремих випадках, це стосується такої споживчої галузі, як тваринництво (особливо якщо подорожчання торкається цілої низки кормових компонентів: фуражне зерно кількох культур, шроти олійних культур тощо, а фінансовий стан споживачів не найкращий і має місце нестача обігових коштів), навіть може спричинити загальне зниження споживання кормів через скорочення поголів'я.

Отже, ринок кукурудзи не живе своїм власним відокремленим від інших ринків (у т. ч. числі пов'язаних із переробкою, споживанням сировини чи готової продукції) життям.

Подальша доля кукурудзи, а саме: перспективи виробництва та споживання -- не в останню чергу залежать від стану вітчизняної тваринницької галузі, бо левова частка внутрішнього споживання кукурудзи в Україні (в т. ч. числі її зерна) -- використання на корми. Нарощуватиметься поголів'я -- зростатимуть потреби в кормах, зростання попиту сприятиме нарощуванню виробництва кукурудзи на силос та зерно.

Кукурудза-2004: диво відбулося

Збирання кукурудзи наближається до свого завершення, і факт одержання чергового рекордного врожаю стає все більш очевидним. Усвідомлення цього дається важко, багато хто дотепер відмовляється оперувати цифрами валового збору, який вимальовується. Дійсно, другий поспіль рекорд у цій справі - велика рідкість у силу цілком зрозумілих економічних, кліматичних та інших закономірностей. Однак, усупереч усім цим закономірностям, маємо те, що маємо, загалом, диво відбулося.

Першим кроком до рекорду стало, безумовно, збільшення посівних площ. За даними Держкомстату, вони склали 2,56 млн. га, що саме по собі також є рекордом. Ця оцінка, щоправда, за існуючою традицією потім напевно буде переглянута вбік зниження з одночасним збільшенням оцінки посівів кукурудзи на силос і зелений корм, але навіть якщо зробити виправлення, оцінка посівної площі кукурудзи на зерно залишиться найбільшою в історії незалежної України. У нас з урахуванням виправлення виходило 2,35-2,45 млн. га, при цьому для розрахунків ми використовували песимістичну оцінку - 2,35 млн. га.

В останні роки в Україні досить чітко проглядалася тенденція скорочення загальних посівних площ кукурудзи. Так, якщо в 1999 р. кукурудзою було засіяно 3,59 млн. га, то в 2002 р. - 2,78 млн. га. У той же час, протягом того ж періоду зростала частка посівів, які призначалися для збирання зерна, зі скороченням частки кукурудзи на силос і зелений корм. Саме завдяки цьому посіви кукурудзи на зерно не скорочувалися, хоча і не зростали, утримуючись на рівні 1,3 млн. га (2000-2002 рр.).

2003 рік став переломним: загальна площа посівів кукурудзи зросла до 3,49 млн. га, або на 26% у порівнянні з попереднім роком. Різко зросла при цьому частка посівів кукурудзи на зерно, а сама їхня площа досягла 2,17 млн. га (збільшення в порівнянні з 2002 р. на 66%). Таке різке розширення посівів мало свої причини, головною з яких була необхідність пересівати величезні площі загиблих озимих. Крім того, активний експорт кукурудзи в 2002/03 МР із завоюванням нових ринків у далекому зарубіжжі та перспективи зростання внутрішніх цін дозволили кукурудзі залишатися актуальною при ухваленні рішення про посіви, незважаючи на те, що гарні перспективи мали також ячмінь, соняшник та інші ярові культури.

Ціна на кукурудзу підскочила до рекордної через зливи на Середньому Заході США і підвищення цін на нафту. В умовах падіння курсу долара інвестори звертаються до сировини. Тому виросли і ціни на пшеницю, соєві боби та рис, повідомляє Bloomberg.

Тривалі рясні дощі на Середньому Заході викликали побоювання за новий урожай. Через підвищення попиту на продукти харчування і біопаливо ціна кукурудзи підвищується вже 4-й рік підряд і виросла цього року вже на 47%, скоротивши світові перехідні запаси до найнижчого рівня за останні 24 роки. Ціни на пшеницю, рис, соєві боби і пальмову олію також установили рекорди.

Заклопотаність можливими втратами врожаю через погану погоду, зростанням цін на нафту та ослабленням долара підігнала спекулятивний попит на продукцію сільського господарства, пропозиція якої і так відстає від попиту.

Ціна на кукурудзу з поставкою в липні виросла на 20,75 центів або 3,2% до $6,715 на електронних торгах після закриття Чиказької товарної біржі.

Соєві боби з поставкою в липні виросли на цілих 27,75 центів або 1,9% до $14,8525 за бушель.

За даними звіту Мінсільгоспу США 2 червня, в 18 штатах найбільших виробників кукурудзи проростання насіння склало 74% у порівнянні з 92% в 2007 р. І 89% у середньому за останні 5 років.

На 1 червня цього року було посіяно 69% соєвих бобів у порівнянні з 81% у середньому за останні 5 років. Зійшло близько 32% насіння, у порівнянні з 64% торік.

Планується засіяти ще 4 млн. акрів кукурудзою і 23 млн. акрів соєвими бобами. У посіяного у вологий і холодний ґрунт насіння погано розвивається коренева система, що підвищує небезпеку його загибелі в жарку і посушливу погоду в липні та серпні.

Світове виробництво кукурудзи в наступному сільськогосподарському році, що починається 1 жовтня, за прогнозом мінсільгоспу США, може скоротитися на 0,3% до 777,6 млн. метричних тонн.

Ціна пшениці з поставкою в липні виросла на 20,25 центів або 2,5% до $8,3125 за бушель. Минулого тижня ціна виросла через побоювання, що погана погода може знизити врожай у Канзасі. І все-таки ціни на ф'ючерси на пшеницю впали на 38% з рекордного рівня $13,495 27 лютого, оскільки фермери збільшили площі під її посівами.

За прогнозом Мінсільгоспу США, світовий урожай пшениці в цьому сільськогосподарському році, що почався 1 червня, може збільшитися на 8,2% до 656 млн. т. Світові перехідні запаси на кінець року можуть збільшитися на 13% до 124 млн. т.

Ціна на рис із поставкою в липні виросла на 38 центів або на 1,9% до $20,34 за 100 фунтів. 24 квітня ціна на рис підвищилася на 88% за рік і досягла рекордного рівня $25,07 після того, як кілька країн-експортерів скоротили експорт.

Тим часом Мінсільгосп Китаю видав термінову директиву фермерам негайно звозити все зерно в зерносховища, щоб скоротити втрати від тривалих рясних дощів, повідомляє агентство Синьхуа.

За прогнозом метеорологічної служби Китаю, дощі в південних провінціях країни продовжаться ще 10 днів і кількість опадів цього року буде на 30-70% вища, ніж у минулому.

У зв'язку із цим міністерство вимагає вжити захисних заходів для посівів пшениці і рису та терміново приступити до збору врожаю овочів.

У Китаї літній урожай становить близько 23% річного врожаю зернових.

Размещено на Allbest.ru