Економічне вчення фізіократів (Ф. Кене, А.Р.Ж. Тюрго). Вчення про чистий продукт та його кругообіг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Кафедра економічної теорії

Реферат з дисципліни

«Історія економіки та економічної думки»

На тему: «Економічне вчення фізіократів (Ф.Кене, А.Р.Ж. Тюрго). Вчення про чистий продукт та його кругообіг»

Виконала студентка 1 курсу

факультету ОФПД

Тацієнко Наталія Вадимівна

Перевірив Гаркавко

Київ 2014

Зміст

Вступ

Фізіократи

Теорія «природного порядку» та вчення про «чистий продукт»

Теорія кругообороту багатства

Основні постулати «Економічної таблиці» Ф.Кене

Висновки

Список використаної літератури

фізіократи кене природний порядок

Вступ

У XVII столітті Франція, незважаючи на значний розвиток промисловості, продовжувала залишатися аграрною країною. Гніт феодальних повинностей підсилювався. Занепад сільського господарства досяг своєї межі. Важке положення селянства викликало великі селянські хвилювання.

Фінанси країни знаходилися в катастрофічному стані. Продуктивні сили прийшли в глибоке протиріччя з феодальними виробничими відносинами. Швидко назрівали передумови буржуазної революції. У боротьбі проти феодального ладу буржуазія усунула своїх ідеологів, перше місце серед яких займало вчення Ф. Кене - основоположника і голови школи фізіократів. Ідеї Ф. Кене підтримували та розвивали: Віктор Рікеті Мірабо (1715--1789), П'єр Самюель Дюпон де Немур (1739--1817), Поль П'єр Мерсье де Ла Рів'ср (1720--1793), Венсан де Гурне (1712--1759), Анн Робер Жак Тюрго (1727--1781) та інші.

Фізіократи

Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної! політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили першу наукову школу економічної думки -- школу фізіократів (буквально -- природовладдя, від гр. physis -- природа, kratoa -- влада). У назві школи відобразилась її центральна ідея -- вивчення основ природного порядку в економіці.

Услід за П. Буагільбером фізіократи виступили з різкою критикою принципів меркантилізму та політики кольберизму, спрямованої на розвиток мануфактурного виробництва при повному ігноруванні інтересів сільськогосподарських виробників, які потерпали від збереження феодальних відносин на селі та протекціонізму.

Термін "фізіократи" з'явився не відразу. Французькі дослідники називали себе економістами і були першими, хто впровадив у широкий вжиток назву нової професії. Поняття "фізіократія" ввів Дюпон де Немур, щоб виразити суть створеної ним теорії. Пізніше саме воно стало назвою нової школи.

Розкіш французького двору і привілеї вищих класів, які зруйнували Францію, демонстрували найгірший бік штучної цивілізації і примушували вдумливих людей прагнути до більш природного стану суспільства. Юристи, серед яких знаходилась більша частина кращих моральних та інтелектуальних сил країни, були сповнені поваги до "природного закону", який розроблявся юристами школи стоїків пізньої Римської імперії, а в міру наближення століття до свого завершення сентиментальне захоплення "природним" життям американських індіанців, розпалене Руссо, стало справляти вплив на економістів. Скоро вони отримали назву "фізіократи", або прихильники, прибічники природного закону; ця назва пішла від назви книги Дюпона де Немура "Фізіократія, або Природна конституція найбільш вигідного управління людським родом", яка була опублікована у 1768 р. Можна зазначити, що їх ентузіазм стосовно сільського господарства, а також природності й простоти сільського життя частково був запозичений у їхніх вчителів із школи стоїків.

Джерелом багатства нації вони вважали не зовнішню торгівлю, а сільське господарство. Спростовуючи погляди меркантилістів на роль держави у забезпеченні активного торговельного балансу, Ф. Кене та його однодумці виступили з ідеєю еквівалентного обміну та обґрунтували концепцію економічного лібералізму, концентрованим вираженням якої став знаменитий принцип[5, с. 93].

Центральне місце в економічному вченні фізіократів займають такі положення:

· джерелом багатства нації є сільське господарство як сфера матеріального виробництва, а не зовнішня торгівля, як вважали меркантилісти. Тільки у сільському господарстві створюється "чистий продукт" (новий продукт, за сучасною термінологією, - національний дохід), який є фізичним даром природи, відбувається його збільшення, оскільки його створюють природа, земля. Промисловість - це безплідна сфера, яка не створює, а лише переробляє "чистий продукт";

· принцип "природного порядку", що є філософською платформою економічного світогляду фізіократів. Відповідно до цього принципу суспільство має розвиватися вільно на основі об'єктивних природних економічних законів, котрі е універсальними і незаперечними, єдиними, вічними, незмінними, встановленими Богом для щастя людей. "Природний порядок" слід пізнавати, пристосовуватися до нього і діяти згідно з його вимогами, бо він най ви гідніший для людей. Основою "природного порядку" є право приватної власності та повага до влади, визначені норми і правила поведінки людей;

· праця людини має бути вільною, її плоди недоторканними, а власність - священною. Праця поділяється на продуктивну і непродуктивну.

Значну увагу фізіократи приділяли аналізу поняття "капітал" (застосовувався термін "аванс"). Головним критерієм капіталу вважався обіг вартості витрат, які авансуються і повертаються до виробника. Також досліджували пропорції суспільного відтворення та кругообороту суспільного продукту за вартістю і в натуральній формі. У питаннях економічної політики обґрунтовували обмеження втручання держави в господарську діяльність, зменшення торговельного мита. Завданням держави, на їхню думку, є збирання податків, забезпечення захисту країни, прав і свобод людей, проведення політики фритредерства.

А. Сміт вважав, що доктрина фізіократів більш наближена до істини, ніж будь-яка інша теорія політичної економії з опублікованих. Завдяки фізіократам економіка стала трактуватися як наука про матеріальну сферу господарства. їх діяльність сприяла утвердженню принципів лібералізму. Фізіократів уперше в історії економічної думки почали називати економістами[3, с.362-364].

Економічні ідеї фізіократів, засновані на спробах охопити всю систему економічних закономірностей суспільного життя, були плідними для багатьох поколінь дослідників.

Непрямий вплив фізіократів на сучасний стан у галузі економічної теорії був дуже великим. По-перше, чіткість і логічна переконливість їх доказів привели до того, що вони значним чином вплинули на подальше мислення. І, по-друге, основним мотивом їх дослідження не було, як це відбувалося з більшістю їх попередників, збільшення багатства купців і поповнення скарбниці королів: вони прагнули зменшити страждання і приниження, які несла крайня злиденність. Таким чином, вони надали економічній теорії її сучасну мету пошуку таких знань, які можуть підвищити якість людського життя.

Значний вплив на подальшу еволюцію економічної думки справили сформульовані у рамках фізіократизму положення стосовно:

Ш природної закономірності суспільного життя, розвитку економіки за об'єктивними законами;

Ш необхідності переміщення дослідження природи багатства зі сфери обігу у сферу виробництва;

Ш розмежування продуктивної та непродуктивної праці;

Ш дослідження капіталу, його структури та ролі у суспільному виробництві та відтворенні;

Ш аналізу кругообігу суспільного продукту, виявлення головних передумов та пропорцій суспільного відтворення;

Ш необхідності утвердження принципів економічного лібералізму та фритредерства.

Ідеї фізіократів знайшли продовження у теорії загальної ринкової рівноваги, макроекономіці, дослідженнях міжгалузевого балансу, теорії граничної корисності та інших напрямках економічної науки XIX та XX століть[5, с.113-114].

Теорія «природного порядку» та вчення про «чистий продукт»

Теорія "природного порядку", пов'язана з визнанням об'єктивного та закономірного характеру розвитку ринкової економіки. Фізіократи вважали, що економічні закони мають природний характер, божественне походження і є зрозумілими для усіх. Основу природного порядку вони вбачали в економічній свободі та недоторканності приватної власності. У зв'язку з цим французькі дослідники стверджували, що будь-яке втручання у природний хід речей порушує "природний порядок", завдаючи шкоди суспільному відтворенню.

Вважається, що принцип економічного лібералізму, пов'язаний з ідеєю повної економічної свободи "laissez faire, laissez passer" ("лесе фер, лесе пасе", буквально: "хай все іде як іде"), першим сформулював представник школи фізіократів Венсан де Гурне, який у 1758 р. виступив з закликом до свободи підприємницької діяльності, невтручання держави в економічне життя та забезпечення недоторканності приватної власності. Гурне -- автор кількох доповідних записок уряду Франції. Він ніколи не публікувався. Про його ідеї та роль у розвитку вчення фізіократів стало відомо після смерті французького дослідника, коли його друг А. Тюрго опублікував статтю "Похвальне слово Венсануде Гурне"(1759)[5, с.175].

В теорії природного порядку Ф. Кене виклав філософську платформу економічного світогляду фізіократів. Згідно “природного порядку” суспільство має розвиватися вільно на основі об'єктивних природних економічних законів, які є універсальними і незаперечними, єдиними, вічними, незмінними, встановленими Богом для щастя людей. Право власності і повага до влади і до розроблених нєю вихідних норм і правил поведінки людей визнається основою природного порядку. Його слід пізнавати, пристосуватися до нього і діяти згідно його вимог, бо він найвигідніший для людей. Розглядаючи суспільство як живий організм, Ф. Кене розрізняв у ньому здоров'я (норму) і хворобу (патологію). Вважав, що здорове суспільство знаходиться у рівноважному стані, хворе ж - у нерівноважному. У своїх дослідженнях Ф. Кене приділяв велику увагу створенню умов для досягнення економічної рівноваги.У вченні про чистий продукт досліджується економічна сутність цього продукту. Чистий продукт - це надлишок вартості продукту, створеного у землеробстві, над витратами виробництва. Ф. Кене стверджував, що „надлишок продукту землі, який залишається після відрахування витрат, зумовлених працею, використаною на певну культуру, і тих витрат, які необхідні для застосування цієї культури, є чистий продукт, що створює дохід держави і землевласників, які придбали чи купили власність” [4, с.522].

Вчення про чистий продукт ґрунтується на тому, що:

- примноження багатства відбувається лише у сільському господарстві, єдиній галузі, де вироблене багатство перевищує споживання. У жодній іншій галузі економіки нічого не створюється, сировинні матеріали сільського господарства лише переміщуються або переробляються;

- землеробська праця є єдиною продуктивною працею. Усі інши види праці є корисними, однак - „безплідні”, непродуктивні. Але створює чистий продукт не сама по собі праця, а земля, природа, які допомагають праці створювати багатство;

- чистий продукт є даром природи, єдиною формою якого є рента, яку отримують власники землі. У цьому дослідженні фізіократи змішували поняття продукту як фізичної субстанції з категорією прибутку.

Отже, "чистий продукт" у Кене має натуральну форму, він є даром природи. Це означав, що Кене, як і усі фізіократи, не розумів суті вартості і зводив її до споживної вартості. Помилка фізіократів полягала в тім, що смороду плутали процес зростання матеріальних благ, який найбільш наочно проявляється в сільському господарстві, зі збільшенням вартості.

Водночас у Кене спостерігаємо й інший підхід до визначення "чистого продукту". Оцінюючи величину "чистого продукту", він стверджує, що вона є точно визначеною і залежить від витрат виробництва, тобто витрат на сировину, матеріали й заробітну плату. Заробітну плату теж визначено -- це мінімум засобів існування. Витрати на сировину і матеріали також відомі -- це витрати капіталу. Відтак "чистий продукт" -- це не дарунок природи, а результат додаткової праці землероба.

"Чистий продукт" у фізіократів ототожнюється із земельною рентою, яку одержують землевласники. Саме тому фізіократи виступали за проведення податкової реформи з наміром усі види податків замінити одним -- поземельним[7, с.212-213].

Теорія кругообороту багатства

Узявши за вихідний пункт відтворення кінець сільськогосподарського року, Ф. Кене виходив з того, що капітал фермерів складається із двох частин:

v "первинних авансів" у 10 млрд. ліврів, які слугують протягом 10 років. Відтак щорічно одна десята частина їх вартості (1 млрд. ліврів) входить до складу річного продукту;

v "щорічні аванси" у сумі 2 млрд. ліврів, за рахунок яких покриваються витрати на сировину, заробітна плата найманих робітників тощо. Ця частина капіталу служить один рік і її вартість повністю відшкодовується.

Крім перенесеної капітальної вартості у сумі 3 млрд. ліврів у вартість річного продукту фермерів Ф. Кене включив вартість виробленого за рік "чистого продукту" -- 2 млрд. ліврів. Таким чином, вартість річного сільськогосподарського продукту склала 5 млрд. ліврів. За своєю натуральною формою це насіння і продовольство (4 млрд. ліврів), а також сировина для промисловості (1 млрд. ліврів).

До складу сукупного суспільного продукту вчений включив також вартість продукту, виробленого "безплідним" класом (2 млрд. ліврів). За натуральною формою це промислова продукція. У результаті вартість сукупного суспільного продукту становила 7 млрд. ліврів.

Крім того в "Економічній таблиці" Ф. Кене на початок аналізу землевласники мають 2 млрд. ліврів орендної плати, отриманої від фермерів. Ці гроші вчений не включав до складу сукупного суспільного капіталу, розглядаючи їх як засіб, який опосередковує рух сукупного суспільного продукту.

Аналіз кругообігу річного продукту дав змогу Ф. Кене виділити 5 взаємопов'язаних між собою актів (табл.), які завершуються відшкодуванням використаних фондів та створенням необхідних передумов для відновлення виробництва. Таким чином, учений довів, що дотримання певних пропорцій забезпечує безперервність процесу відтворення та утримує економіку в стійкій рівновазі.

Необхідно взяти до уваги, що теоретичний аналіз процесу відтворення, здійснений Ф. Кене, був спрощеним, оскільки учений:

1. єдиним продуктивним класом уважав клас фермерів, який орендує землю у землевласників, володіє капіталом і здійснює товарне виробництво;

2. абстрагувався від процесу нагромадження, аналізуючи просте відтворення, умови, за яких "культура, багатство і населення залишаються у тому ж стані, не зазнаючи ні зростання, ні скорочення";

3. ігнорував вплив міжнародної торгівлі на відтворення, яке здійснюється у національному масштабі, а також обмін, який відбувається у межах одного класу;

4. досліджував економіку за умов "природного порядку": вільної конкуренції, еквівалентного обміну та стабільності цін[5, с.296-298].

Основні постулати «Економічної таблиці» Кене

Звичайно, дослідження Ф. Кене були помітним внеском у розвиток економічної науки. Однак найбільшу славу принесла йому "Економічна таблиця" (1758 p.), зміст якої не зовсім сприйняли сучасники, але яка досі дивує економістів своєю глибиною і оригінальністю. В "Економічній таблиці" суспільство і прогрес відтворення суспільного продукту з'ясовані в цілісності та безперервному зростанні багатства нації.

“Економічна таблиця” Франсуа Кене - це перший науковий аналіз суспільного відтворення. Ідеї цієї роботи твердять про необхідність додержання певних народногосподарських пропорцій в структурі економіки.

Таблиця являє собою перші елементи макроекономічного дослідження. Існують припущення для побудуви таблиці Франсуа Кене.

Зрозуміло, що методологія "Економічної таблиці" ґрунтується на теоретичних уявленнях Ф. Кене, згідно з якими нація складається з трьох основних суспільних класів, але, передусім, з продуктивного класу, зайнятого землеробством, здійснює затрати на обробіток землі й оплачує доходи власників землі. До цього класу він зарахував усіх селян, фермерів і найманих працівників.

До класу власників Ф. Кене відносив короля, землевласників і духовенство. Він зазначав, що цей клас існує за рахунок чистого продукту від землеробства. До безплідного класу вчений зарахував усіх інших громадян, зайнятих поза землеробством. До цієї групи потрапили промисловці, ремісники, наймані робітники мануфактур, купці, дрібні торгівці, слуги. Процес обміну між цими класами ґрунтується на землеробстві.

Окремі частини цієї теорії були викладені у згаданих вище працях, але докладне висвітлення здійснено в "Економічній таблиці". Саме тут Ф. Кене, насамперед, виділяє виробничі витрати на землеробство, луки, пасовища, ліси, копальні, рибальство тощо для відтворення багатства. Безплідні витрати, за Ф. Кене, здійснюються на вироби ручної праці (помешкання, одяг, сплату грошового відсотка, торговельні витрати, імпортні товари і т. ін.). За допомогою такого типу розрахунків Ф. Кене розкрив процес виробництва і заміщення відповідних витрат, що здійснюються у суспільстві на базі продуктивності землеробства[6, с.154-155].

У ній знайшли відображення всі сторони економічного вчення Кене: "чистий продукт", капітал, гроші, продуктивна і непродуктивна праця тощо. У "Економічній таблиці" показано, як річний суспільний продукт у процесі обігу розподіляється між трьома класами і як формуються передумови відтворення.

У теоретичному аналізі процесу відтворення Кене виходить з кількох методологічних передумов. Він абстрагується від процесу нагромадження, тобто аналізує просте відтворення, виходить з незмінних цін, не враховує зовнішню торгівлю, абстрагується від обігу, що відбувається в межах одного класу.

За вихідний момент відтворення Кене бере кінець сільськогосподарського долі, закінчення збирання врожаю. Спираючись на статистичні підрахунки, він оцінює вартість річного валового продукту в сільському господарстві Франції в 5 млрд ліврів (4 млрд л. -- продовольство, 1 млрд л. -- сировина). Крім того, фермери мають 2 млрд ліврів, які виплачують землевласникам як орендну плату. Ці 2 млрд ліврів Кене не включає в сукупний суспільний капітал, розглядає його як засіб, що опосередковує процес обігу сукупного продукту.

Вартість річного земельного продукту складається з таких частин:

· "річні аванси" (обіговий капітал) -- 2 млрд ліврів;

· "первинні аванси" (перенесена вартість основного капіталу) -- 1 млрд ліврів;

· "чистий продукт" -- 2 млрд ліврів. Продукт непродуктивного класу не містить додаткової вартості. Обіг складається з рухові товарів і грошів та поділяється на п'ять актів:

· започатковують реалізацію землевласники, які на 1 млрд ліврів купують у фермерів продукти харчування;

· на другий млрд ліврів смороду закуповують промислові товари. Дальший обмін відбувається між фермерами і промисловцями;

· на 1 млрд ліврів, який промисловці одержують від землевласників, смороду купують продукти харчування у фермерів;

· фермери, у свою чергу, на цей 1 млрд ліврів купують засоби виробництва в промисловців;

· промисловці на виручені кошти купують у фермерів сільськогосподарську сировину.

Головна заслуга Кене полягає в тім, що він започаткував науковий метод дослідження суспільного відтворення[7, с.343-345].

"Таблиця" не була бездоганною з нашого сучасного погляду. У ній можна виявити багато недоліків. Помилковим є поділ на класи. Промисловці позбавлені засобів виробництва, смороду повністю про-дають свою продукцію. У центрі дослідження, як це і передбачено теорією фізіократів, стоїть клас фермерів. Проте недоліки "Економічної таблиці" не применшують її величезного значення в опрацюванні проблеми суспільного відтворення.

Таким чином, "Економічна таблиця" Ф. Кене охоплює три класи та їхні щорічні багатства і описує їх обіг":

ь Клас виробничий. Щорічні затрати цього класу, сягаючи Двох мільярдів, виробили п'ять мільярдів, з котрих два мільярди -- чистий продукт, або дохід.

ь Клас власників. Дохід класу становить два мільярди, з котрих один мільярд витрачається на купівлю у продуктивного класу і один мільярд -- на купівлю у безплідного класу.

ь Клас безплідний. Затрати цього класу становлять один мільярд, який витрачає безплідний клас на купівлю сирих матеріалів виробництва у продуктивного класу.

Наведені передумови, на думку Ф. Кене, визначають згідно з постійним законом підсумок відтворення п'яти мільярдів ліврів, що відновлюються щорічно виробничим класом за допомогою двох мільярдів щорічних затрат на визначеній території (йдеться, звичайно, про Францію)[2, c. 117-119].

Більшість сучасників Ф. Кене не зрозуміли його "Економічної таблиці", а дехто вважав її знаменитою. Наприклад, Віктор Мірабо (1715--1789) захоплено казав: "Від часу виникнення світу були зроблені три відкриття... Перше з них, це -- винайдення письма... Друге, це -- винайдення грошей... Третє, це --"Економічна таблиця", яка є результатом перших двох винаходів і завершує їх".Насправді це була лише спроба зобразити весь процес виробництва як процес відтворення в одній таблиці, яка фактично складається тільки з п'яти ліній, що зв'язують шість вихідних точок. "Ця спроба, -- на думку К. Маркса, -- зроблена у другій половині XVIII століття, в період дитинства політичної економії, була найвищою мірою, геніальною ідеєю, безперечно, найгеніальнішою з усіх, які тільки висунула до того часу політична економія". Навіть наведених оцінок достатньо, щоб визначити видатне місце "Економічної таблиці" Ф. Кене в історії економічної теорії. Однак учений і після створення "Економічної таблиці" не припиняв своїх економічних досліджень, в яких відстоював свій погляд. Це підтверджується і діалогом "Про торгівлю", в якому доводиться, що джерелом багатства є, передусім, землеробство. Про це йдеться і в іншому діалозі "Про ремісничу працю".

Отже, науково-критичний аналіз економічних поглядів Ф. Кене свідчить про те, що він був глибоким мислителем. Лікар за фахом він проникав у таємниці економічних явищ і процесів, використовував методи природничих наук у пізнанні економічної дійсності, яку розглядав у контексті з іншими суспільними процесами. Ф. Кене створив знамениту "Економічну таблицю", що стала етапом в історії економічної науки. До неї зверталися наступні покоління економістів, зокрема, дослідники економічних циклів, господарської кон'юнктури і процесів відтворення[1, с.432].

Висновки

Теорія фізіократів, за всіх її недоліків, мабуть, найбільше наближається до істини, ніж будь-яка інша теорія політичної економії з опублікованих досі. Через це вона цілком заслуговує на увагу кожного, хто бажає досліджувати принципи цієї дуже важливої науки. Щоправда, зображуючи працю, що витрачається в хліборобстві, як єдину продуктивну працю, вона обстоює, мабуть, занадто вузькі та обмежені погляди, проте, оскільки вона визнає, що багатство народів полягає не в непридатних для споживання грошах, а в предметах споживання, які кожного року відтворює праця суспільства, оскільки вона визнає повну свободу єдиним дійсним засобом для забезпечення якомога більших розмірів цього щорічного відтворення, остільки її вчення, треба думати, з усіх поглядів є так само істинним, як і шляхетним та ліберальним.

Схема відтворення всього сукупного продукту, незважаючи на деяку обмеженість і недосконалість, є значним внеском у розвиток класичної економічної теорії. її використовували подальші покоління економістів, зокрема під час вивчення економічних циклів, господарської кон'юнктури, процесів відтворення (реалізації).

Список використаної літератури

1. Білокрилова ВЛ. Економічна теорія / В.Л. Білокрилова. К.: Кальварія, 2006. 604 с.

2. Злупко С. Історія економічної теорії: Підручник/ Степан Злупко,; ЛНУ ім. І. Франка. 2-е вид., випр. і доп.. К.: Знання, 2005. 719 с.

3. Історія економіки та економічної думки: ХХ - початок ХХІ ст. : навч.посібник / В.В. Козюк та ін. ; ред. : В. В. Козюк, Л. А. Родіонова. К.: Знання, 2011. 582 с.

4. Історія економічних вчень: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ В. В. Кириленко та ін..; ред. В. В. Кириленко.Т.: Економічна думка, 2008. 525 c.

5. Історія економічних учень: підручник: у 2 ч. / В. Д. Базилевич, П. М. Леоненко, Н. І. Гражевська, Т. В. Гайдай; за ред. В. Д. Базилевича. 4.1. 2-ге вид., випр. К.: 3нання, 2005. 567 с.

6. Корнійчук Л. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. К. : КНЕУ, 2002. 284с.

7. Мазурок П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник/ Петро Мазурок,. 2-ге вид., стереотип.. К.: Знання, 2006. 477 с.

Размещено на Allbest.ru