Індекс людського розвитку, економічної свободи та рівень глобалізації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Індекс людського розвитку

2. Індекс економічної свободи

3. Рівень глобалізації

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Перехід України на ринкові відносини потребує докорінної перебудови обліку та статистики. Але зробити це миттєво просто неможливо. Цей процес має тривалий еволюційний характер. Для того щоб прискорити його, не порушуючи внутрішньої сутності, необхідно засвоїти практичний досвід, накопичений країнами з розвинутою економікою, та запровадити міжнародні стандарти обліку і статистики, з урахуванням позитивного національного досвіду. Центральне місце з-поміж міжнародних стандартів обліку та статистики належить новітнім макроекономічним показникам. Із нових макроекономічних показників ми розглянемо індекс людського розвитку, індекс економічної свободи та рівень глобалізації.

1. Індекс людського розвитку

Людський розвиток -- це безперервний процес розширення можливостей вибору, які постійно змінюються. Серед різних можливостей вибору визначальними вважаються довге і здорове життя, здобуття освіти, доступ до засобів, що забезпечують гідний життєвий рівень. Ці три можливості є провідними для людського розвитку, всі інші підпорядковуються їм, є другорядними відносно них. Отже, рівень доходу виявляється важливою, але не єдиною складовою людського розвитку, і метою останнього є не лише постійне зростання доходів, а також збалансування зростаючих можливостей людини з використанням цих можливостей у різних сферах діяльності.

«Індекс людського розвитку (англ. Human Development Index, HDI) -- індекс для порівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя та інших показників різних країн світу» [14]. Індекс був розроблений в 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком і використовується з 1993 року ООН в щорічному звіті з розвитку людського потенціалу.

«Індекс людського розвитку (ІЛР) - інтегральний показник, який акумулює в собі такі показники:

1) середня тривалість життя при народженні -- оцінює довголіття;

2) рівень освіти як сукупність двох величин - рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу) і сукупна частка учнів та студентів (1/3 індексу);

3) рівень життя, що оцінюється через ВВП на одну особу за паритетами валют, співвідношенням цін на „споживчий кошик”, що складається з декількох сотень товарів та послуг»[3,44ст.].

Індекс людського розвитку є середнім від індексів цих показників.

.

ІЛР вимірюється у відносних величинах: 0<ІЛР<1. У 2009р. «ІЛР в Україні становив 0,796 і вона займала 78 місце за цим показником» [16].

Під час розрахунків індексу людського розвитку визначається також тендерний показник, який враховує соціально-економічну нерівність у становищі чоловіків і жінок у країні. Це так звані гендерні відмінності. Якщо така нерівність має місце, то розрахунки зазначених вище індексів здійснюються окремо для чоловіків і жінок, що приводить до зниження індексу тендерного розвитку (ІГР) порівняно з індексом людського розвитку (ІГР < ІЛР). Якщо ж відмічається тендерна рівність, то ці індекси майже однакові.

Розглянемо детальніше складові ІЛР:

1) тривалість життя. Цей показник визначається як очікуваний при народженні. Він вимірюється кількістю років, які може прожити новонароджений, якщо впродовж його життя рівень смертності залишатиметься таким самим, яким він був при народженні.

Індекс тривалості життя обчислюється за формулою:

де Х -- очікувана тривалість життя при народженні населення ; Хmax -- максимальне значення показника (прийняте на рівні 85 років); Хmin -- мінімальне значення показника (прийняте на рівні 25 років).

2) Рівень освіти. Цей вимір людського розвитку відображає можливості людей набувати знання і здібності для повноправної та багатогранної участі в житті сучасного суспільства та значимого особистого внеску в це життя. У сучасних умовах цінність освіченості є особливо високою і дедалі зростає у міру розвитку науково-технічної революції та інтелектуалізації праці. Особливістю цього показника є те, що він складається з двох компонентів: досягнутого рівня грамотності дорослого населення та сукупної частки учнів у загальній чисельності населення відповідного віку. Грамотність - показник, що застосовується до населення віком від 15 років і старше і передбачає уміння читати й писати нескладні тексти. Цей показник дуже важливий для країн, що розвиваються, де в середньому більше 27 % населення старше 15 років безграмотне. «В середньому в світі неграмотних 20,8 %»[15]. Охоплення навчанням - показник, який характеризує відношення кількості тих, хто навчається (незалежно від віку) в навчальних закладах І-ІІІ рівнів освіти (початкової, середньої та вищої) до чисельності тих вікових груп, які мали бути охоплені цією освітою.

Індекс рівня освіченості обчислюється за формулою:

I_осв = 2/3 ALI +1/3 GEI

індекс людський розвиток глобалізація

де ALI - індекс грамотності дорослого населення; GEI - індекс сукупної частки тих хто навчається, охоплений усіма трьома ступенями освіти (початкової, середньої та вищої).

ALI=ALR/100 GEI=CGER/100

де ALR - грамотність дорослого населення у %, CGER - сукупна частка тих, хто навчається.

3) Рівень життя. ВВП на одну особу - найслабша ланка в структурі ІЛР для України. «За цим показником наша країна займала 96 місце серед 162 країн світу в 2008р. Цей показник становить менше половини світового рівня (49.5 %) і в грошовому доларовому виражені за паритетом купівельної спроможності в кінці ХХ ст. дорівнював 3458 дол. США»[16].

Індекс рівня життя визначається:

Де GDP_pc - ВВП на одного жителя при паритеті купівельної спроможності в доларах США.

Місце країни в загальносвітовому рейтингу визначається в порядку зменшення названих вище зведених показників. «Для України ІЛР почали визначати з 1993 р. В 1993 та 1994 рр. Україна за цим показником займала 45-те місце, в 1995 р. - 54-те, 1996 р. - 80-те, 1998 р. - 102-ге, 1999 р. - 91-ше, 2000 р. - 78-ме місце» [2,119ст.].

За значенням ІЛР виділяють такі види людського розвитку:

Ш Дуже високий індекс людського розвитку (ІЛР>0,9). «В 2007р. він був характерним для Австралії (0,97;2місце), Канади(0,966;4місце), Франції(0,961; 8 місце), Італії (0,951;18 місце)»[16].

Ш Високий індекс людського розвитку (0,8<ІЛР<0,9). «В 2007р. був характерним для Польщі (0,88; 41місце), Панами(0,84; 60місце ), Перу(0,806; 79місце), Російської Федерації (0,817; 72місце)»[16].

Ш Середній індекс людського розвитку (0,5<ІЛР<0,8). «В 2007р. був характерним для України (0,796; 85 місце), Ірану (0,782;88місце), Китаю(0,772;92місце), Єгипту(0,703; 123місце) »[16].

Ш Низький індекс людського розвитку (ІЛР<0,5). «В 2007р. був характерним для Ліберії(0,442; 169 місце), Чаду (0,392;175місце), Нігерії(0,34;182місце) »[16].

«У 2007 році - в порівнянні з 2006 роком - 50 країн, включно з Україною, втратили один чи два місця в рейтингу, а ще 50 країн відповідно піднялися на один-два місця в загальному рейтингу. Отже в 2006р. Україна посідала 84місце, а порівнянні з 2005р. вона втратила 7 місць» [15]. Проте, не можна в нинішніх умовах брати показнии 2007р. для порівняння, так як вони не відображають наслідків світової фінансової кризи, яка, як очікується, матиме значний вплив на досягнення в галузі людського розвитку багатьох країн світу.

Фахівці Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ та Державного комітету статистики запропонували національну методику визначення ІЛР. За цією методикою ІЛР охоплює дев'ять показників, які характеризують:

1) демографічну ситуацію в країні та в регіонах:кількість населення; міське, сільське населення;природний щорічний приріст (скорочення) населення;

очікувану тривалість життя при народженні;індекс очікуваної тривалості життя;демографічне навантаження населення працездатного віку (%) -- це відношення кількості населення у віці 0--15 років та пенсійного віку до населення у працездатному віці;інше;

2) стан ринку праці:рівень зайнятості та безробіття;жіночу робочу силу;

частку безробітних жінок;середню заробітну плату жінок у відсотках до зарплати чоловіків (у держсекторі);інше;

3) рівень життя населення:ВВП на душу населення;індекс споживчих цін;

децильний коефіцієнт диференціації доходів;кількість куплених радіоприймачів, телевізорів на 1000 жителів;кількість телефонів на 100 помешкань; інше;

4) житлові умови:загальну площу житлового фонду;житлову площу на душу населення;рівень та динаміка оплати житлово-комунальних послуг;інше;

5) охорону здоров'я та рівень здоров'я населення:державні витрати на охорону здоров'я у відсотках до ВВП;кількість населення в розрахунку на одного лікаря;материнську смертність на 1000 живонароджених;

споживання алкогольних та тютюнових виробів на душу населення;інше;

6) рівень освіти:державні витрати на освіту у відсотках до ВВП;рівень грамотності дорослого населення; індекс досягнутого рівня освіти -- середньої, неповної вищої, вищої; сукупну частку учнів -- частку осіб, які навчаються у закладах освіти серед населення відповідної вікової групи;

приймання до вищої школи (у т. ч. на стаціонар) -- частка осіб, які вступили до вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації (І--IV) серед населення віком 15--18 років; інше;

7) соціальне середовище: щорічне відвідування закладів культури та мистецтва на одного жителя;разовий тираж газет на 100 жителів; видання книжок (одиниць на 100 тис. населення); криміногенну ситуацію: кількість осіб, які загинули внаслідок злочинів; частка підлітків серед злочинців; злочинність, пов'язана з наркотичними засобами (на 100 тис. населення); самогубства на 100 тис. населення; інше;

8) екологічну ситуацію: викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище; інше.

9) фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток;

Продумана, виважена та зрозуміла методика обрахування ІЛР та його складових, крім ранжування і поділу країн на групи, дозволяє оцінити відповідність поточної ситуації певним орієнтирам, що виражаються оптимальними значеннями показників людського розвитку, а також зміну її за певний період. Порівняння індексів тривалості життя, освіченості та рівня життя дає можливість, за інших рівних умов, уточнити пріоритетність відповідних програм людського розвитку і необхідні розміри фінансування їх. Водночас ІЛР не враховує багато параметрів, що забезпечують можливості вибору, і є цінними для людей. У зв'язку з цим триває постійна робота з удосконалення методики його розрахунку та доповнення його іншими синтетичними показниками. Проте жодні зміни у методиці розрахунку ІЛР не можуть зменшити його значення як принципово нового інструмента вивчення суспільного прогресу. Разом з тим методика розрахунку ІЛР ООН має бути розширена та вдосконалена для використання всередині країни.

2. Індекс економічної свободи

Індекс економічної свободи (ІЕС) - агрегований показник, що включає десять факторів, які, в свою чергу, мають складну структуру і засвідчують рівень втручання уряду в економіку»[2,120ст.]. Чим сильніший урядовий вплив на економіку, тим менший рівень економічної свободи, отже, чим вищий показник з будь-якого фактора, тим нижчий рівень свободи, і навпаки. Вперше цей індекс був розроблений в 1995 року, який демонструє, наскільки економіка тієї чи іншої держави відповідає ліберальним принципам. Автори рейтингу стверджували: ступінь економічної свободи більш-менш збігається із рівнем добробуту нації

Фактори, що визначають ІЕС:

1) торговельна політика, про ступінь свободи якої засвідчують такі показники:

* середній рівень тарифів;

* наявність нетарифних бар'єрів;

* корупція митних служб;

2) політика оподаткування, яка характеризується:

* величиною податкової ставки на найвищі доходи;

* величиною податкової ставки на середні доходи;

* максимальною податковою ставкою на доходи корпорацій;

3) втручання уряду в економіку, про ступінь якого свідчать показники: * процент відрахувань від ВВП на утримання уряду;

* частка власності уряду в бізнесі та індустрії;

* економічний результат діяльності уряду;

4) грошова політика, де втручання уряду проявляється насамперед у середньому рівні інфляції за визначений період;

5) потоки капіталів та іноземних інвестицій. Цей фактор вміщує у собі інформацію:

* про закон про іноземні інвестиції;

* наявність бар'єрів для іноземної власності в бізнесі;

* наявність бар'єрів для промислових компаній, відкритих для іноземних інвесторів;

* наявність перешкод (бар'єрів) для іноземних компаній;

* наявність чи відсутність дозволу на земельну власність для іноземців;

* наявність бар'єрів для повернення інвестицій іноземцями;

6) банківська справа. Про рівень урядового впливу у цій сфері свідчать показники:

* наявності державної власності на банки та її частки;

* наявності бар'єрів для відкриття іноземними банками філіалів та дочірніх фірм;

* впливу уряду на розміщення кредитів;

* урядового регулювання у вигляді страхування депозитів;

* свободи у наданні всіх видів фінансових послуг (купівля і продаж нерухомості, безпеки, страхового захисту тощо);

7) контроль за цінами та рівнем заробітної плати як фактор урядового впливу включає:

* закон про мінімальну заробітну плату;

* вільне ціноутворення у приватному порядку незалежно від впливу уряду;

* урядовий контроль та його межі;

* державні субсидії бізнесу які впливають на ціни;

8) права власності визначають рівень економічної свободи за допомогою таких показників:

* комерційних законів, що визначають контракти;

* санкціонування іноземного арбітражу у спірних питаннях контрактів;

* експропріації приватної власності;

* корупції судової влади;

* зволікання у судових рішеннях;

* гарантованої та захищеної законом приватної власності;

9) державне регулювання економіки включає:

* ліцензування необхідності управляти бізнесом;

* полегшення процедури отримання ліцензій для бізнесу;

* корупцію бюрократії;

* регулювання праці (встановлення тривалості робочого тижня, оплачувана відпустка, у зв'язку з доглядом за дитиною та ін.);

* захист споживача;

* регулювання стану здоров'я працівників;

* регулювання оподаткування у бізнесі;

10) чорний ринок - фактор, який є свідченням непомірного впливу уряду на економіку, вміщує такі показники:

* контрабанда;

* крадіжка інтелектуальної власності;

* поставка сільськогосподарських продуктів;

* поставка промислових виробів;

* забезпечення транспортних перевезень;

* поставка робочої сили.

«Кожний із 10 економічних факторів які включають близько 50 змінних, оцінюються в балах від 1 до 5. Потім визначається середньозважена оцінка в балах за десятьма факторами. Цей коефіцієнт і є кількісним показником рівня економічної свободи, яка, як і кожний з факторів, коливається в межах від 1 до 5 балів. Оцінка „1” - показник найбільшої в економіці. Оцінка „5” - сильний урядовий вплив і низький рівень економічної свободи»[2,123ст.].

За рівень економічної всі країни поділяються на чотири групи:

* вільні: 1,99 і нижче;

* в основному вільні: 2,00 - 2,99;

* в основному не вільні 3,00 - 3,99;

* репресивні: 4,00 і вище.

Для виявлення характеру державного регулювання використовується інтегральний показник - індекс економічної свободи. «Опублікований 13 листопада 2002 року список із 156 країн, які досліджувались, зафіксував місце України під номером 131. У 2007 році до списку було включено 161 країну світу. Середній світовий індекс становив 60,6, європейський -- 67,5. Україна отримала 53,3, посівши 125-ту позицію в рейтингу слідом за такими країнами, як Латвія (41-ша), Болгарія (62-га), Румунія (67-ма), Молдова (81-ша), Польща (87-ма), Росія (120-та). Для порівняння: в 2006 році Україна займала 99-у позицію серед 157 країн світу (індекс 55,55). Відповідно наша держава перебуває у категорії країн «переважно невільні». В 2008р. Україна посіла 139-ту позицію серед 178 країн світу, розташувавшись позаду таких країн, як Казахстан (71-ша), Молдова (92-га), Киргизстан (94-та), Ефіопія (102-га), Росія (106-та), Білорусь (110-та), Уганда (118-та), Мозамбік (134-та), Іран ( 135-та), Узбекистан (138-ма). В 2009р. Україна піднялась на 36 позицій порівняно з 2008р., на 103 місце в світі за рівнем економічної свободи»[19].

«Індекс економічної свободи включає певні підвиди економічної свободи (дані наведені за 2008р.):

Ш Свобода започаткування бізнесу. Цей показник оцінює легкість початку нового бізнесу та ліквідації бізнесу збанкрутілого. В середньому в світі новий бізнес можна почати за 43 дні, для цього потрібно виконати 19 процедур, а на отримання дозволів ще треба витратити 234 дні. Процедура банкрутства триває у середньому 3 роки.

Ш Середньосвітовий показник - 62,8%;Естонія - 84,5; Вірменія - 81,3; Україна - 44,3; Росія - 49,9; Білорусь - 58,6. На думку експертів реєстрація бізнесу в Україні краща за середньосвітові показники (27 днів), але чисельність процедур, дозволів та їхня вартість значно гірші за середньосвітові.

Ш Свобода торгівлі.Оцінюється зовнішня торгівля, тарифне (тобто митом - у грошовій формі) і нетарифне (тобто квотами і ліцензіями) регулювання. Середньосвітовий тариф (мито плюс інші грошові збори) - 11,1%. За нетарифне регулювання країни отримували зниження рейтингів від 5 до 20%. Середньосвітовий показник - 72%; Естонія - 86; Вірменія - 85; Україна - 82,2; Росія - 52,8;Білорусь - 52,2. Хоч середній тариф в Україні значно менший за світовий (3,9%), але його цілком перекривають складні сертифікаційні процедури, ліцензування, обмежувальний санітарний і фітосанітарний контроль, непрозорі державні закупівлі, нерозвиненість законодавства стосовно захисту авторських прав. Десять пунктів з України зняли за нетарифне регулювання.

Ш Фіскальна свобода. Оцінюються ставки прибуткового податку з приватних осіб (середнє у світі 31%), податок на прибуток підприємств (середньосвітове значення - 26%) і процент податкових зборів від валового внутрішнього продукту (середній показник - 21%). Середньосвітовий показник - 74,9%; Естонія - 86; Вірменія - 89; Україна - 79; Росія - 44,2; Білорусь - 81. В цій сфері експерти визнають, що ставки податків низькі і доля податків у валовому внутрішньому продукті поміркована.

Ш Розмір державного втручання через витрати. Оцінюється рівень державних витрат відносно валового внутрішнього продукту (в середньому 30%) з корекцією (штрафними балами) за витрати поза межами абсолютно необхідних державних витрат. Більший рейтинг - менше втручання держави в економіку. Середньосвітовий показник - 67,7%; Естонія - 62; Вірменія - 86,4; Україна - 43; Росія -79,9; Білорусь - 55,5. Українська держава витрачає 43% від валового внутрішнього продукту. Це дуже великий рівень активності держави. І при тому ми бачимо безліч проблем, які б потребували державного фінансування, але його не отримують.

Ш Монетарна свобода.Оцінюється рівень інфляції (в середньому 10,6%), цінова стабільність з корекцією (штрафи до20%) за державне регулювання цін. Середньосвітовий показник - 74,4%; Естонія - 82; Вірменія - 84,6; Україна - 69,9; Росія - 69,5; Білорусь - 66,2.

Ш Свобода інвестицій. Оцінюється легкість інвестування в країну. Лише 17 країн світу мають високі рейтинги (більше 80%), більше третини країн мають рейтинги нижче за 50%. Середньосвітовий показник - 50,3%; Естонія - 90; Вірменія - 70; Росія - 64,4; Україна - 30;Білорусь - 20. В Україні незрозуміле і складне законодавство, що регулює інвестиційну діяльність. Корупція також є руйнівним фактором.

Ш Фінансова свобода. Переважно оцінюється регулювання банківської сфери. Більше 80 країн мають рейтинги в диапазоні 50-70%. Тобто у більшості країн, незалежно від регіону і культури банківський бізнес зазнає великого регуляторного тиску. Середньосвітовий показник - 50,3%; Естонія - 80; Вірменія - 70;Україна - 50; Росія - 40;Білорусь - 10. В цілому, непогане регулювання банківського сектору, гірше - у сфері страхування, але розвивається у вірному напрямку. Серйозний недолік - дуже слабкий і відверто поганий рівень корпоративного керування, що заважає розвитку публічного фондового ринку.

Ш Свобода від корупції . Лише 18 країн мають рейтинг вищий за 80%. 114 країн - нижчий за 50%. І майже не спостерігається прогресу за останні роки. Середньосвітовий показник - 41,1%; Естонія - 67; Вірменія - 29; Україна - 28; Росія - 25; Білорусь -21» [ 20].

3. Рівень глобалізації

«Рівень глобалізації - агрегований показник, які включає чотири параметри:

1) рівень економічної інтеграції, який визначається обсягом зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій та „закордонних виплат”, включаючи і заробітну плату;

2) персональні контакти:

* кількість міжнародних поїздок;

* кількість туристичних поїздок;

* кількість користувачів міжнародною поштою та інтенсивність обміну інформацією цим способом;

* міжнародні телефонні зв'язки (кількість користувачів та частота і тривалість контактів);

3) технології:

* загальна кількість Інтернет серверів;

* кількість користувачів Інтернету;

4) ступінь участі країн у міжнародних зв'язках та діяльність міжнародних організацій.

Чим більше зазначені показники, тим вище рівень глобалізації , відповідно, і рівень життя та залучення до світової інфраструктури. У країнах з вищим рівнем глобалізації вищий рівень доходів на одну особу. Але, як стверджують науковці, рівень глобалізації не слід ототожнювати з рівнем задоволення життям. Людське щастя - феномен суб'єктивний. Він не може бути визначений тільки рівнем життя та комфорту» [ 2,124ст.].

Не можна робити однозначного висновку про те, що чим країна глобалізованіша, тим вищою є ймовірність того, що її населення буде цілком задоволене власним життям. Однак населення у таких державах переважно має вищий рівень життя, бо є вищим рівень прибутків на душу населення. Там швидше розвиваються технології, зростають іноземні інвестиції, жителі отримують якісні медпослуги і можливість вільно пересуватися світом.

Індекс Глобалізації слугує індикатором відкритості економіки. «У 2002 році Україна посіла 42-е місце у світі, тоді як Росія змістилася з 40-го на 45-е місце. Найбільш глобалізованою країною світу за 2002р. визнано Ірландію. Можливо 2002р. став найбільш успішним роком для процесу глобалізації. Було досягнуто рекордних показників із багатьох видів міжнародного обміну. Обсяг міжнародної торгівлі, наприклад, зріс на 12%, а міжнародних послуг - більш ніж на 6%» [13].

«У 2004-му році Україна зайняла 39-те місце у світі за рівнем глобалізації. У рейтингу враховувалися дані по 62-м країнам світу, що представляють 88% населення земної кулі та більше 91% світової економіки. Позиції Росії в рейтингу помітно погіршилися: в 2003-му році вона займала 44-е місце, в 2004-му -- 52-е. Позиції України, навпаки, зміцнилися -- рік тому вона перебувала на 42-му місці» [13]. В табл.1 ми можимо побачити рівень глобалізації різних країн за різними показниками. Україна займає 39 позицію за економічною інтеграцією, 41 - за персональними контактами та за залученням у світову політику, 45- за технологією.

Табл. №1. Найбільш глобалізовані країни за різними показниками за 2004р. [13].

"Економічна інтеграція"	"Персональні контакти"	"Технологія"	"Залучення у світову політику"
1. Сінгапур 2. Ірландія 3. Панама 4. Малайзія 5. Нідерланди 6. Угорщина 7. Хорватія 8. Словаччина 9. Швейцарія 10. Австрія 11. . . . 39. Україна 40. . . . 46. Росія 47. . . . 62. (останнє місце) Японія	1. Швейцарія 2. Ірландія 3. Сінгапур 4. Чехія 5. Австрія 6. Хорватія 7. Данія 8. Канада 9. Ізраїль 10. Швеція 11. . . . 41. Україна 42. . . . 53. Росія 54. . . . 62. Іран	1. США 2. Канада 3. Нова Зеландія 4. Австралія 5. Данія 6. Фінляндія 7. Швейцарія 8. Нідерланди 9. Швеція 10. Великобританія 11. . . . 42. Росія 43. . . . 45. Україна 46. . . . 62. Бангладеш	1. Португалія 2. Австрія 3. Франція 4. Нідерланди 5. Великобританія 6. Італія 7. Словаччина 8. Німеччина 9. Греція 10. Канада 11. . . . 36. Росія 37. . . . 41. Україна 42. . . . 62. Тайвань

У 2007 році до рейтингу було включено 72 країни світу, на території яких проживає близько 90% населення планети й економіки яких охоплюють понад 90% світового потенціалу. Україна посіла 43-тє місце, погіршивши свій минулорічний результат на чотири позиції. Результат України в розрізі окремих показників: участь у глобальних політичних процесах -- 55-та позиція; розвиток глобальних технологій -- 53-тя; персональні міжнародні контакти -- 49-та; економічна інтеграція -- 17-та.

Можна зробити такий висновок , що чим більше глобалізована країна, тим менше в ній корупції. Чим вище рівень глобалізації в країні, тим у ній більше свободи (економічної й політичної). Це пояснюється більшою відкритістю суспільств і державних систем, їхньою більшою прозорістю та більшим впливом, який здобувають у них громадські організації й засоби масової інформації. Отже можна стверджувати, що між рівнем глобалізації та індексом економічної свободи існує прямий зв'язок.

Висновки

Між індексом людського розвитку, рівнем глобалізації та індексом економічної свободи існує прямий зв'язок, проте не пропорційний. Адже чим більшим є рівень глобалізації, тим вищим відповідно є рівень економічної свободи. Відповідно і індекс людського розвитку буде зростати із збільшенням відкритості економіки.

Варто відмітити, що методики розрахунку даних показників є недосконалими, при їх розрахунку необхідно більше враховувати особливості тієї чи іншої країни, характерні риси її розвитку. Це звичайно значно ускладнить розрахунки, проте необхідно покращувати методику визначення цих показників із урахуванням сучасних тенденцій та процесів.

Визначення цих показників є дуже важливим при порівнянні різних країн світу. Вони дають можливість найбільш точно порівняти різні сфери життя тієї чи іншої країни, охарактеризувати рівень добробуту населення, грамотності, освіченості. Україна має переважно середні показники по цих індексах, тому необхідно проводити політику, спрямовану на їх покращення, поліпшення умов життя населення.

Список використаних джерел

1. Айстраханов Д.Д. Результати та перспективи розрахунків оперативних оцінок макроекономічних показників// Статистика України. - 2004. - №1. - С.9-13.

2. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Навч. посібник/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик. - 3-тє вид., випр. - К.: Знання, 2006. - 623 с.

3. Макроекономіка курс лекцій: Навч.пос. для дистанційного навчання/за ред. В.В. Кириленка - Т.: «Економічна думка», 2008. - 292с.

4. Макроекономіка та макроекономічна політика: навч.посіб. / А.Ф. Мельник, Т.Л. Желюк, О.В. Длугопольський, О.В. Панухник; наук. ред. А.Ф. Мельник. - К.:Знання, 2008. - 699с. - (Вища освіта ХХІ століття).

5. Мировая экономика и международные экономические отношения/ Под ред. Р.И. Хасбулатова - Москва: Гардарики,2006. -671с.

6. Міжнародна економіка: підручник/А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча; за ред. А.П. Румянцева. - К.: Знання - Прес, 2003. - 447с.

7. Московкин М. Развития методологи сравнительного анализа глобальной конкурентноспособности стран//Международная экономика. - 2009. - №7. - С.33-43.

8. Моторин Р.М. Система національних рахунків:навч. пос. / Р.М. Моторин, Т.М. Моторига - К.:КНЕУ, 2001. - 336с.

9. Карпінський Б.А. Макроекономіка: зростання і сталий розвиток: Навч.посібник/Б.А. Карпінський, С.М. Божко, О.Б. Карпінська. - Київ: ВД «Професіонал», 2006 - 272с.

10. Филюк Г.М. Конкурентна політика України та напрямки її вдосконалення в умовах глобалізації//Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №4. - С.10-15.

11. Яремко Л.А. Глобальна конкурентоспроможність регіону: джерело конкурентних переваг// Регіональна економіка. - 2009. - №1. - С.51-58.

12. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD_%D0%B7%D0%B0_%D0%86%D0%A0%D0%9B%D0%9F

13. http://postup.brama.com/020201/13_5_1.html

14. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%83

15. http://hdr.undp.org/en/humandev/hdi/

16. www.hdr.undp.org

17. http://www.nationmaster.com/graph/eco_hum_dev_ind-economy-human-development-index

18. http://www.heritage.org/index

19. ://www.compas.ucoz.com/news/2009-09-10-45

20. http://www.narodnapravda.com.ua/discussions/495e13658c892

Размещено на Allbest.ru

...