Економічна криза

*

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності.

В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява нових видів власності, що буде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.

Тема економічної кризи на сьогодні є дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання.

Розділ 1. Кон'юнктурні коливання економіки та ділові цикли

1.1 Поняття циклічних коливань в економіці

Циклічність як об'єктивна закономірність економічного розвитку за своїм змістом багатоструктурна. Якщо в основу критерію класифікації покласти довготривалість, то вона буде мати: малі цикли (короткострокові коливання ділової активності, які продовжуються 3-4 роки); середні цикли (строком 7-11 років); великі цикли (періодичність яких становить 40-60 років); вікові циклічні коливання.

У структурі циклічного економічного розвитку найрельєфніше виражаються середні промислові цикли. Вони найближче взаємодіють з малими циклами і найдієвіше впливають на розвиток економічних процесів. Саме тому середні цикли визначаються як базові.

Усі кризи різняться між собою, оскільки кожна з них історично неповторна та індивідуальна. Пояснити їхню суть за допомогою лише якоїсь однієї групи факторів неможливо. Проте можна виділити ряд загальних закономірностей, які властиві усім їм.

1. Економічні цикли середньої тривалості мають чотири послідовні фази: кризу, депресію, пожвавлення, піднесення. Визначальними моментами серед цих фаз є криза і піднесення. Перехід від однієї фази циклу до іншої здійснюється автоматично - на основі ринкових саморегуляторів.

2. Середні цикли за своїм змістом відображають циклічність розвитку не лише виробництва, а й обміну, розподілу і споживання. Це зумовлює багатогранність циклічних коливань, показниками яких є: загальні масштаби виробництва, динаміка національного доходу і валового національного продукту, завантаженість виробничих потужностей, зайнятість, реальні доходи населення.

3. Матеріальною основою середніх циклів є фізичне оновлення основних засобів виробництва, насамперед їхньої найактивнішої частини - знарядь праці.

4. Циклічність, що викликана оновленням основних виробничих фондів, не обов'язково призводить до спаду виробництва. Старіння і фізична заміна зношених засобів виробництва не є безпосередньою причиною кризи. Довгострокові циклічні коливання в економіці були виявлені вченими-економістами ще у другій половині XIX ст.

Найважливішою в теорії довгих хвиль є проблема наукового обґрунтування їхньої матеріальної основи. Матеріальну основу довгих хвиль становить структурне оновлення технологічного способу виробництва.

1.2 Криза як один з факторів циклічного розвитку

Криза є найскладнішою та найсуперечливішою фазою економічного циклу. З нею, з одного боку, пов'язані руйнівні сили: скорочення виробництва, масові банкрутства, безробіття, зниження життєвого рівня, наступ на соціальні завоювання трудящих і демократію, політична напруга, а з другого - криза виконує творчу функцію: циклічні коливання ділової активності є однією з умов економічного зростання, а сама криза - активною складовою частиною творчого процесу.

Основною фазою, що формує і визначає характер і тривалість економічного циклу, найвідчутнішою за своїми соціально-економічними наслідками, є криза (рецесія), стискання, падіння (рис.1.1).

Вона характеризується:

- порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур;

- перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі;

- падінням товарних цін;

- зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей;

- падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення;

- зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі;

- наростанням системи взаємних неплатежів;

- кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка;

- нестачею грошової маси, високими темпами інфляції;

- масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів;

- падінням курсу акцій, біржовою панікою;

- масовим банкрутством підприємств;

- зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо.

Рис. 1.1 Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв'язку

Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макроекономічної рівноваги на її найнижчих рівнях (коли процес падіння припиняється і розпочинається фаза депресії, відрізок В- В,). Депресія (застій, стагнація) може бути досить довготривалою, вона характеризується після шоковою ситуацією. Основними її ознаками є:

- стабільність виробництва, але на найнижчому рівні;

- призупиняється падіння цін, вгамовуються інфляційні процеси;

- зберігається високий рівень безробіття, кількість робочих місць не збільшується, рух капіталу нежвавий, відсутні нові інвестиції, норма позикового відсотка висока;

- починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси.

Розпочинається фаза пожвавлення. Серед її основних виявів слід назвати:

- початок оновлення основного капіталу, модернізації виробництва;

- відновлення інвестиційного процесу; активізацію сукупного попиту;

- підвищення рівня виробництва, скорочення безробіття;

- зростання позикового відсотка, товарних цін.

Застій змінюється економічним зростанням, пожвавлення охоплює все більшу кількість підприємств, галузей, сфер економіки, зростають доходи населення, прибутки підприємців. Відновлюється докризовий стан економіки.

Економіка входить у фазу піднесення (експансії, ажіотажного буму) і досягає своєї найвищої точки, піку розвитку (точка А1), параметри якого значно перевищують попередній. Піднесення характеризується масовим оновленням і розширенням основного капіталу, реконструкцією старих виробничих потужностей і новим будівництвом;

Розмежування криз досить відносне. Воно потрібне з точки зору виявлення змістовних характеристик кожної з них.

За змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредиту. Оскільки грошовий обіг у значній своїй частині функціонує у вигляді кредитних засобів обігу, то грошові кризи фактично є кризами кредитно-грошової системи. Вони частіше зароджуються у фазах пожвавлення і піднесення промислового циклу. Під час масового оновлення виробничих фондів різко зростає попит на кредитно-грошові ресурси. Це викликає розбухання кредитної заборгованості підприємств, призводить до зростання банківського відсотка, збільшення масштабів фіктивного капіталу, посилює інфляцію та спричинює біржові потрясіння. Розпочинається грошова криза. Конкретними формами вияву її є кризи платіжних засобів, позикового капіталу та грошового обігу.

1.3 Регулювання циклічного розвитку або антикризова політика держави

Сучасна ринкова економіка функціонує в умовах активного впливу на неї держави. Державний вплив на економіку здатний істотно вплинути на хід економічного циклу, змінюючи характер економічної динаміки: глибину і частоту криз, тривалість фаз циклу і співвідношення між ними. Найважливішими методами, за допомогою яких держава впливає на економічний цикл, виступають кредитно-грошові і бюджетно-податкові важелі.

Розділ 2. Аналіз та проблеми вирішення економічної кризи в Україні

2.1 Причини та основні фактори виникнення економічної кризи в Україні

Україна останнім часом докладає значних зусиль, щоб подолати кризу, яка має системний характер, позбутися наслідків колоніального минулого і сформувати соціально-економічну модель, засновану на інституті приватної власності. Для цього їй доводиться повністю вибудовувати нову ринкову інфраструктуру.

Україна перебуває під негативним впливом зовнішніх факторів, насамперед економічних процесів, які відбуваються в Росії, через тісну прив'язку до енергопостачання з цієї країни. По суті, в Україні склалася ненормальна, однобока структура постачання енергоносіїв, яку, на жаль, за роки незалежності нам не вдалося змінити.

Економічна криза в Україні спричиняється також повільним та непослідовним проведенням економічних трансформацій

Низка несприятливих зовнішніх чинників призвели до знецінення основного капіталу та зростання цін на нафту, бензин, інші енергопродукти.

Подальше зволікання з реформами та зростання економічної нестабільності можуть призвести до різкого падіння валютного курсу гривні, значної інфляції та швидкого зниження життєвого рівня вже наприкінці цього року [4].

2.2 Динаміка економічних показників в період розвитку ринкових відносин

У січні-серпні 2014 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року реальний ВВП зріс на 2,8% (торік - на 13,6%), за орієнтовною оцінкою номінальний обсяг ВВП за січень-серпень склав 252562 млн. грн.

Промислове виробництво по окремих видах діяльності

Машинобудування. Приріст обсягів виробництва промислової продукції у січні-серпні 2014 р. порівняно з відповідним періодом 2013 р. склав 6,6% (торік - 33,4%). Зростання обсягів машинобудування обумовлюється в першу чергу приростом продукції у виробництві машин для металургії (на 30,5%), автомобільного транспорту (на 25,4%), побутових приладів (на 21,5%), канцелярських та електронно-обчислювальних машин (на 21,3%). Перевищено обсяги січня-серпня 2004 року у виробництві сільськогосподарських машин (на 14,4%), верстатів (на 7,7%), машин для перероблення сільгосппродуктів (на 7,6%), устаткування для радіо, телебачення та зв'язку (на 5,3%), у залізничному машинобудуванні (на 0,4%). Разом з тим спостерігалося зменшення обсягів виробництва контрольно-вимірювальної апаратури (на 21,2%), електричних машин і апаратури (на 12,9%), машин для добувної промисловості і будівництва (на 11,9%). За січень-липень 2014 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 59,2% (торік - 60,0%).

Металургія та оброблення металу. За січень-серпень 2014 р. скорочення виробництва порівняно з відповідним періодом попереднього року становило 3,2% (торік збільшення на 14,8%). Скорочення відбулося на підприємствах з виробництва кольорових металів (на 31,9%), металевого лиття (на 16,7%), інших видів первинного оброблення чавуну та сталі (на 7,0%), чавуну, сталі та феросплавів (на 1,3%). Разом з тим було зафіксоване зростання обсягів виробництва труб (на 14,4%). Залишається позитивна динаміка випуску продукції на підприємствах з оброблення металів ( приріст на 12,5%). За січень-липень 2014 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 64,2% (торік - 63,6%).

Хімічна і нафтохімічна. Обсяги виробництва у січні-серпні 2014 р. порівняно з відповідним періодом 2013 р. зросли на 11,4% (торік - 15,9%). Нарощування обсягів продукції спостерігалось у хімічному виробництві (на 9,9%), що зумовлено зростанням виробництва базової хімічної продукції (на 7,4%), лаків та фарб (на 14,8%), фармацевтичному виробництві (на 16,2%), виробництві мила, парфумерної продукції, очищувальних і полірувальних препаратів (на 29,8%). Збільшились обсяги випуску продукції ґумових (на 8,0%) та пластмасових (на 22,3%) виробів. За січень-липень 2014 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 68,3% (торік - 62,7%).

Харчова. На підприємствах харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів за січень-серпень 2014 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги виробництва продукції зросли на 14,0% (торік - 13,6%). Зокрема, відбулось нарощування обсягів виробництва на підприємствах з перероблення овочів та фруктів (на 33,7%), виробництва напоїв (на 22,7%), тютюнової продукції (на 19,9%), макаронних виробів (на 18,9%), молочної, кондитерської та м'ясної продукції (відповідно на 15,5%, 13,8%, 12,3%). Водночас скоротився випуск продукції на підприємствах з виробництва круп та борошна (на 3,2%), жирів (на 2,3%). За січень-липень 2014 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 61,8% (торік - 59,4%).

Легка. У січні-серпні 2014 р. порівняно з відповідним періодом 2013 року досягнуто приросту 3,1% (торік - 13,6%).За січень-липень 2014 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 58,3% (торік - 64,1%).

Оптова й роздрібна торгівля. Фізичний обсяг оптового товарообороту за січень-серпень 2014 р. порівняно з відповідним періодом 2013 р. зменшився на 9,9% (торік - збільшення на 21,8%).

Оборот роздрібної торгівлі за січень-серпень 2014 р. проти відповідного періоду 2013 р. зріс на 21,7% (торік - на 19,2%).

Обсяг роздрібного товарообороту за січень-серпень 2014 р. збільшився у порівнянних цінах на 23,0% проти відповідного періоду 2013 р. (торік - на 20,6%).

За січень-липень 2014 р. дебіторська заборгованість збільшилась на 13,2 млрд. грн., або на 4,2% (торік - на 26,3 млрд. грн.), кредиторська - на 26,2 млрд. грн., або на 6,6% (торік - на 34,9 млрд. грн.).

Питома вага простроченої заборгованості залишається значною. Станом на 1 серпня 2014 р. частка простроченої дебіторської заборгованості в загальній сумі заборгованості склала 23,8% проти 25,5% на 1 серпня 2013 р., а кредиторської - 23,5% проти 25,8%.

Дебіторська заборгованість між підприємствами України у січні-липні 2014 р. збільшилась на 4,2% (торік - на 9,8%) і складає у структурі дебіторської заборгованості 94,7%. Кредиторська заборгованість між підприємствами України збільшилась за цей же період на 5,4% (торік - на 10,5%) і складає у структурі кредиторської заборгованості 88,2% [7].

Ціни споживчого ринку

У серпні 2014 р. індекс споживчих цін залишився на рівні минулого місяця, а з початку року склав 106,7% (торік - 104,3%).

У серпні 2014 р. на продовольчі товари ціни знизились на 0,6%. Найбільш суттєво подешевшала картопля, овочі та фрукти (на 20,1 - 12,4%). На 6,2- 0,1% знизились ціни на цукор, пшеничне борошно, мед, тваринні жири, макаронні вироби, соняшникову олію, сир і бринзу. Водночас (на 5,2 - 1,1%) зросли ціни на крупи і бобові, сіль, м'ясо і птицю, кондитерські вироби, молоко і молочну продукцію, м'ясні консерви, ковбасні вироби і копченості.

Ціни на непродовольчі товари у серпні 2014 р. в цілому зросли на 0,7%. Найбільше (на 11,8%) підвищилися ціни на паливо-мастильні матеріали. Водночас (на 0,6 - 0,1%) подешевшали обчислювальна техніка, телерадіотовари та фототовари, медикаменти та перев'язувальні матеріали.

Ціни (тарифи) на послуги у серпні 2014 р. зросли на 1,7%. Найбільше (на 6,0 - 1,8%) подорожчала квартирна плата, вартість авіаквитків, ремонту житла, плата за каналізацію, вартість проїзду у міському та автодорожньому транспорті.

Ціни виробників промислової продукції

У серпні 2014 р. індекс цін виробників промислової продукції склав 100,7%, а з початку року - 107,3% (торік - 116,2%).

У серпні 2014 р. продукція добувної промисловості подешевшала (на 1,2%). При цьому у видобуванні неенергетичних матеріалів зниження цін становило 5,8%, енергетичних - зростання на 2,3%. В обробній промисловості зростання цін становило 1,1%. Найбільше подорожчала продукція у виробництві коксу та продуктів нафто перероблення (на 7,6%). Підвищилися ціни у виробництві гумових та пластмасових виробів, машин та устаткування, деревини та виробів з неї, харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів (на 1,4 - 0,4%). Водночас на 0,8% подешевшала продукція целюлозно-паперової промисловості, видавничої справи та на 0,7% металургії та оброблення металу. У виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води продукція подешевшала на 0,8%.

Реальні доходи Зведеного бюджету в січні-серпні 2014 р. зросли на 30,9% проти відповідного періоду 2013 р., а Державного - на 36,3%.

Профіцит Зведеного бюджету за січень-серпень 2014 р. склав 6906,7 млн. грн., або 2,7% від ВВП (торік - 1122,9 млн. грн.), профіцит Державного бюджету - 5230,5 млн. грн., або 2,1% від ВВП (торік дефіцит 328,7 млн. грн.).

Доходи Зведеного бюджету за січень-серпень 2014 р. склали 84032,9 млн. грн. (торік - 56143,7 млн. грн.) з рівнем виконання 62,3% від плану.

У структурі доходів Зведеного бюджету найбільшу частку складають податкові надходження, у січні-серпні 2014 р. вони становили 73,5% від загального обсягу доходів (торік - 68,3%). Питома вага податку на додану вартість у структурі доходів становить 25,5% (торік - 19,6%), податку на прибуток підприємств - 17,5% (торік - 16,1%), податку з доходів фізичних осіб - 12,5% (торік - 14,5%), податку на міжнародну торгівлю та зовнішні операції - 5,3% (торік - 5,6%) [7].

Сума видатків Зведеного бюджету склала 77278,2 млн. грн., що складає 30,6% від ВВП, Державного - 61392,4 млн. грн. (24,3% від ВВП). Рівень виконання видатків Зведеного бюджету склав 55,6% від плану, затвердженого ВРУ, Верховною Радою АРК та місцевими радами з урахуванням змін; Державного - 53,0% від річного розпису на 2014 рік з урахуванням змін.

У січні-серпні 2014 р. кредитування Зведеного бюджету здійснювалось лише за рахунок внутрішнього кредитування у розмірі 152,0 млн. грн. (обсяг наданих кредитів склав 749,9 млн. грн., повернених - 901,9 млн. грн.). Кредитування Державного бюджету здійснювалось у розмірі 158,2 млн. грн. (обсяг повернених кредитів склав 877,8 млн. грн., наданих - 719,6 млн. грн.).

Інвестиції в основний капітал

Підприємствами та організаціями усіх форм власності у I півріччі 2014 р. освоєно 35518,6 млн. грн. капітальних інвестицій.

У структурі капітальних інвестицій доля інвестицій в основний капітал складає 86,2%. У I півріччі 2014 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. інвестиції в основний капітал зросли на 8,5% (торік - на 32,2%) і склали 30615,7 млн. грн. Збільшення обсягів інвестицій в основний капітал досягнуто у 14 регіонах (у 2013 р.- 25). Найбільшого приросту досягнуто у Житомирській (на 49,1%), Кіровоградській (на 48,2%), Миколаївській ( на 24,6%) та Сумській (на 20,7%) областях.

У технологічній структурі інвестицій в основний капітал витрати на придбання машин, обладнання та устаткування складають 49,6% (торік - 50,5%) від загального обсягу на будівельні і монтажні роботи 43,8% (торік - 42,5%).

Найбільшу частку інвестицій в основний капітал направлено у розвиток промисловості (на 40,4%). Підприємствами обробної промисловості освоєно 8068,8 млн. грн., що в 1,3 рази більше порівняно з відповідним періодом попереднього року. Значно зросли обсяги інвестицій в основний капітал у підприємства таких видів економічної діяльності, як виробництво шкіри та шкіряного взуття - у 3,3 рази, текстильна промисловість та пошиття одягу - у 2,2 рази, хімічне виробництво - у 2,0 рази, хімічна та нафтохімічна промисловість - у 1,9 рази, виробництво гумових та пластмасових виробів - у 1,8 рази.

У I півріччі 2014 р. зовнішньоторговельний оборот товарами та послугами збільшився порівняно з відповідним періодом 2013 р. на 16,9% і склав 37446,9 млн. дол. США. Обсяги експорту товарів та послуг збільшилися на 9,3% (торік - на 46,0%), імпорту - на 26,5% (торік - на 33,3%). Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу склало 1942,9 млн. дол. США (торік - 3981,0 млн. дол. США).

За січень-липень 2014 р. експорт товарів збільшився на 7,6% порівняно з відповідним періодом 2013 р., імпорт - на 24,3%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 118,4 млн. дол. США (торік - 2545,5 млн. дол. США).

Коефіцієнт покриття імпорту експортом становив 1,01 (торік - 1,16).

Ринок праці

За січень-серпень 2014 р. чисельність громадян, які мали статус безробітних, зменшилась порівняно з початком року на 18,5% і становила на 1 вересня 2014 р. 800,4 тис. осіб.

Рівень зареєстрованого безробіття на 1 вересня 2014 р. склав 2,8% працездатного населення працездатного віку. Найвищий рівень безробіття спостерігався у Тернопільській (5,6%), Рівненській (5,1%), Черкаській (4,5%) та Чернівецькій (4,3%) областях, а найнижчий - у м. Києві (0,4%).

Відобразимо динаміку основних макроекономічних показників на протязі 2001-2014 рр. у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Динаміка основних макроекономічних показників на протязі 2010-2014 рр. (у фактичних цінах)

економічний криза антикризовий політика

Інформація представлена за даними Держкомстату України, за винятком даних по експорту-імпорту товарів та послуг, сальдо поточного рахунку платіжного балансу, коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу, валових міжнародних резервів, розрахованих НБУ, та даних з чисельності, безробіттю, соціальних гарантіях, розрахованих Державним центром зайнятості та Мінсоцполітики України [8].

2.3 Принципи формування стабілізаційної політики держави

Розділ 3. Шляхи подолання економічної кризи в Україні

Важливим комплексом заходів щодо подолання економічної кризи є створення в економіці мотиваційного механізму піднесення виробництва.

Його головною метою є, по-перше, створення умов рівновигідності різних сфер економічної діяльності при певному пріоритеті виробничої діяльності на період виходу з кризи.

По-друге, мотиваційний механізм має створювати умови для забезпечення вигідності збільшення маси прибутку (доходу) головним чином не за рахунок підвищення його норми, а в результаті розширення обсягу виробництва і реалізації товарів та послуг. По-третє, сюди слід віднести створення пільгового режиму для прямих вітчизняних та зарубіжних інвестицій безпосередньо у виробничу сферу в поєднанні з фінансово-кредитною політикою та виробничою. Головним чинником мотиваційного механізму має бути вдосконалена система оподаткування з активною стимулюючою та регулюючою функціями. Порівняно з існуючою вона повинна бути спрощеною і включати меншу кількість податків, особливо непрямих.

Для стимулювання нагромадження власного капіталу норма доходу має визначатися не щодо собівартості товару а щодо власного капіталу без урахування обігових коштів. Це стимулюватиме інвестування.

Підвищення сукупного попиту на вітчизняну продукцію має домінуюче значення. До цього комплексу включається широкий спектр заходів.

По-перше, треба чіткіше визначати пріоритети та напрями розв'язання проблеми підвищення сукупного попиту. По-друге, це підвищення купівельної спроможності споживачів кінцевої продукції, тобто населення, що при низькому рівні використання виробничих потужностей набуває найважливішого значення.

По-третє, -- це зниження небезпеки активізації інфляції витрат та інфляції попиту. По-четверте, до цього комплексу входять екстраординарні заходи антикризового характеру щодо формування попиту та стимулювання збуту вітчизняної продукції. До них належать:

- заходи щодо активізації рекламно-інформаційної діяльності та маркетингових досліджень з питань реалізації продукції, - стимулювання і допомога з боку владних структур у справі поширення фірмової торгівлі, - підтримка з боку держави поширення лізингових операцій.

В цілому слід зазначити, що перелічені заходи подолання кризових явищ в економічних видах діяльності безумовно, не охоплюють увесь спектр антикризових чинників, тому що нагромаджений комплекс проблем являє собою надто складну систему.

Висновки

На даному етапі існує нагальна потреба формування надійної та дієвої інституційної системи громадянського суспільства, яка б втілила розуміння провідними суспільними силами -- владою, підприємцями та населенням -- колективної відповідальності за соціально-економічне становище в країні.

Сучасні завдання, пов'язані з реалізацією потенційних конкурентних переваг, стимулюванням інвестиційно орієнтованого та інноваційного розвитку безумовно, вимагають активізації заходів державної економічної політики. Насамперед необхідно сформувати механізми забезпечення здатності держави дієво впливати на суб'єкти господарювання з використанням переважно непрямих важелів економічної політики. завдання держави полягає у сприянні максимально швидкому становленню дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх легальної прозорої ринкової самоорганізації. За умов глобалізації економіки наявність в національній економіці потужних, самостійних, ефективних суб'єктів господарювання стає принципово важливою для збереження економічної незалежності української держави.

Одним із визначальних має бути розвиток альтернативних, мінімально залежних від адміністративного впливу можливостей фінансування підприємств. Найпершим кроком у цьому напрямку має стати відбудова внутрішнього ринку України як головного атрибута ринкової економіки.

Размещено на Allbest.ru