Сутність, функції та основні види грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Контрольна робота

З дисципліни: Основи економічної науки

Тема: Сутність, функції та основні види грошей

Виконала :Владиченко О.

Група: ПС-14-1

Перевірила :Лимонова Е.Н.

План

Вступ

1. Сутність грошей

2. Функції грошей

3. Основні види грошей

4. Електронні гроші

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У сучасному світі пануючою формою організації суспільного виробництва є товарне виробництво. Його найважливіші базові категорії - це товар і гроші. Вивчення грошей та закономірностей їх функціонування є досить актуальним питанням, адже, гроші - це невід'ємна й істотна частина фінансової системи кожної країни. Чи називаються вони гривнями, рублями, фунтами або франками, гроші служать засобом оплати, засобом збереження вартості і одиницею розрахунку у всіх, окрім початкових, економічних системах.

У даній роботі, ми будемо розглядати гроші, як один з найбільших винаходів людства, бо вони складають найбільш захоплюючий аспект економічної науки. Гроші зачаровують людей, через них вони страждають, для них вони працюють і вигадують наймайстерніші способи витратити їх. Гроші - єдиний товар, який не можна використати інакше, окрім як звільнитися від нього. Вони не нагодують вас, не дадуть притулку і не розважать до тих пір, поки ви не витратите або не інвестуєте їх. Люди зроблять майже все для грошей, і гроші майже все зроблять для людей. Гроші, крім того, один з найважливіших розділів економічної науки, вони забезпечують кругообіг товарів і послуг та виступають суттєвим ричагом регуляції всієї сукупності соціально-економічних процесів сучасного суспільства. Вони є чимось набагато більшим, ніж пасивним компонентом економічної системи, ніж простим інструментом, що сприяє роботі економіки.

Окрім того, що ми розглянемо сутність, функції та основні види грошей, ми зосередимо увагу саме на електронних грошах, адже на даний момент досягнення науково-технічного прогресу дозволяють робити покупки, не покидаючи своєї квартири або робочого місця. Стало це можливим завдяки такому досягненню в області інформаційних технологій як всесвітні комп'ютерні мережі. Зараз, в нашій державі, на відміну від інших розвинених країн, дана сфера знаходиться на ранній стадії розвитку. Електронні платіжні системи дозволяють купувати бажаний товар незалежно від місцезнаходження покупця і продавця. Багато хто вважає, що електронні гроші це пластикові карти (дебетні або кредитні), що дозволяють замість готівки розплачуватися ними в магазинах та інших установах. Проте, пластикові карти на зразок широко відомих Visa, MasterCard, Cirrus не є електронними грошима як такими. Це всього лише засіб доступу до рахунку, відкритого в банку, що емітував дану карту і що є учасником якої-небудь з названих однойменних систем. Не дивлячись на те, що в нашій країні електронні гроші з'явилися досить недавно, у всьому світі цими грошима люди користуються вже протягом багатьох років, оскільки це є найбільш простою і швидкою формою розрахунку, доступною практично в будь-якій країні світу. Проте, багато людей досі не розуміють навіщо використовувати електронні гроші і що це взагалі таке.

1. Сутність грошей

За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші -- це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів. Все це свідчить про те, що гроші є об'єктивною категорією ринкової економіки, яка не може бути скасована чи змінена за згодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і вони не можуть бути введені там, де таких відносин не існує. Дії держави і відповідно її юридичні норми і грошова політика мають бути адекватними цим об'єктивним умовам і утворювати механізм її реалізації. Сучасні окремі західні економісти визначають сутність грошей, виходячи з їхніх функцій. Вони стверджують, що грошима може бути все визначене людьми за гроші, що виконує їхні функції. Так, K.P. Макконнелл і С.Л. Брю вважають, що "гроші -- це те, що вважають грошима" або "все, що виконує функції грошей, і є грошима". Дж. Хікс розуміє гроші як "те, що використовується як гроші". С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі вважають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію: "гроші -- загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін на товари і послуги, а також під час сплати боргів". Р. Барр також вважає, що "гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у цьому платіжному співтоваристві". Сутність грошей виявляється в єдності трьох їхніх властивостей:

- Гроші виконують роль загального еквівалента, своєрідного «економічного метра», за допомогою якого решта товарів вимірюють свою вартість.

- Гроші набувають загальної споживчої вартості, яка полягає у їхній здатності обмінюватися на всі інші товари, тобто вони мають абсолютну ліквідність.

- Гроші виражають певні економічні відносини, які виникають між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок.

2. Функції грошей

Функції грошей - це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.

Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей:

1. Міра вартості;

2. Засіб обігу;

3. Засіб платежу;

4. Засіб накопичення.

5. Світові гроші.

Гроші як міра вартості - це перша і головна функція грошей. Її сутність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх товарів. Розвиток функцій грошей породжується зростанням товарного господарства і його суперечностей. Тому ступінь розвитку тієї або іншої функції грошей відображає собою різні етапи еволюції самого товарного виробництва. Перш ніж товар потрапляє в обіг, його вартість вже повинна бути виміряна Оскільки вартість всіх товарів вимірюється грошима, то перша функція грошей є функція міри вартості.

У функції засобу обігу - гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. У процесі обігу товарів гроші обов'язково повинні бути в наявності, бо при купівлі-продажу товарів їх ідеальні ціни повинні перетворитися на реальні гроші. У цьому процесі гроші виконують функцію засобу обігу. Перетворення товару в гроші означає суспільне визнання того факту, що праця, витрачена товаровиробником на виготовлення товару, дійсно потрібна суспільству.

Гроші як засіб утворення скарбів. Через різні обставини процес обігу може урватися, внаслідок чого гроші перестають обертатися і осідають. Гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються в скарб. В цьому випадку вони починають виконувати нову функцію - функцію засобу утворення скарбу. Стихійний розвиток товарного виробництва викликає об'єктивну необхідність накопичення грошей.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу, при продажу товару в кредит, і погашенні боргу, так і поза ним при погашенні різноманітних зобов'язань (заробітна плата, сплата податків тощо). На основі цієї функції виникли кредитні гроші - вексель, банкнота, чек.

Світові гроші - це гроші, що є засобом руху товарів та послуг, які вийшли за межі окремої країни. Усередині даної країни, як вже мовилося, грошовий товар у виконанні ним певних функцій може бути замінений знаками вартості. Природі ж міжнародного платіжного обороту відповідає функціонування грошей в їх натуральній формі, у формі злитків благородного металу. Світовими грошима є золото. Золото використовується на світовому ринку як загальний засіб платежу. У світовій торгівлі розрахунки здійснюються переважно шляхом заліку боргових зобов'язань через банки. Коли розлад економічних відносин або яке-небудь економічне потрясіння приводить до порушення нормального ходу платежів, виникає необхідність в оплаті кожної товарної операції готівкою. Тоді світові гроші виконують роль загального купівельного засобу.

3. Основні види грошей

гроші товар борговий електронний

В своєму розвитку гроші виступали в двох видах: повноцінні гроші і знаки вартості (замінники повноцінних грошей або неповноцінні гроші). Повноцінні гроші - гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них) відповідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені. До таких грошей відносять металеві гроші (мідні, срібні, золоті монети), які мали різні форми: спочатку штучні, потім - вагові. Перші монети з'явилися майже двадцять шість століть тому в Стародавньому Китаї і Лідійській державі. В Київській Русі перші карбовані монети датуються ІХ-Х століттям. Спочатку в обігу знаходилися водночас і златники (монети з золота), і срібники (монети з срібла). До золотого обігу країни перейшли в другій половині XIX ст. Лідером серед них була Великобританія, яка разом із своїми колоніями і домініонами посідала перше місце по видобутку золота. Причинами переходу до металевого обігу і передусім до золотого стали властивості благородного металу, що робить його найбільш придатним для виконання функцій грошей. Для повноцінних грошей характерна тривалість знаходження в обігу, що забезпечувалася вільним розміном знаків вартості на золоті монети, вільним карбуванням золотих монет при певному і незмінному золотому вмісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між країнами. Завдяки своїм якостям повноцінні гроші безперешкодно виконували всі свої функції. Поява знаків вартості при золотому обігу була викликана об'єктивною необхідністю: по-перше, золотовидобування не встигало за виробництвом товарів і не забезпечувало повну потребу в грошах; по-друге, золоті гроші високої портативності не могли обслуговувати дрібний за вартістю оборот; по-третє, золотий обіг не володів властивістю об'єктивної економічної еластичності, тобто не міг швидко розширюватися і звужуватися; по-четверте, золотий стандарт, в цілому, не стимулював виробництво і товарообіг. Золотий обіг проіснував відносно недовго - до Першої світової війни, коли країни-учасниці для покриття своїх видатків здійснювали емісію знаків вартості. Поступово золото зникло з обігу. Знаки вартості (замінники повноцінних грошей) - гроші, номінальна вартість яких вище реальної, тобто витраченої на їх виробництво суспільної праці. До них належать:

1) металеві знаки вартості - золота монета, що стерлася;

білонна монета, тобто дрібна монета, виготовлена з дешевих металів, наприклад міді, алюмінію;

2) паперові знаки вартості, зроблені, як правило, з паперу (розрізняють паперові і кредитні гроші).

Паперові гроші - це представники неповноцінних грошей, які з'явилися як замінники золотих монет. Об'єктивна можливість обігу цих грошей зумовлена особливостями функції грошей як засобу обігу, коли гроші є моментальним посередником в русі товарів. Отже, сутність паперових грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для покриття бюджетного дефіциту. Зазвичай вони не розмінні на золото і наділені державою примусовим курсом.Кредитні гроші - це знаки вартості, які виникають і функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Першочергове економічне значення цих грошей - зробити грошовий обіг еластичним, здатним відображати потреби товарообігу в готівкових грошах, економити повноцінні гроші, сприяти розвитку безготівкового обігу. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки. Вексель- це письмове боргове зобов'язання суворо встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника вимагати від боржника сплати боргу при настанні встановленого строку. Розрізняють простий вексель, виданий боржником, і переказний (трату), виписаний кредитором і направлений боржнику на підпис з поверненням кредитору. Розрізняють також комерційний вексель (видається під заставу товару) і банківський вексель, видається банком-емітентом за наявності певної суми клієнта на депозиті. Банкнота - це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель. Не відміну від векселя, банкнота являє собою безстрокові боргові зобов'язання продавця і забезпечується гарантією центрального банку, який в більшості країн став державним. Сучасна банкнота втратила, по суті, обидві гарантії: не всі векселі, що переобліковуються центральним банком, забезпечені товаром, а також відсутній обмін банкнот на золото. На даному етапі банкнота надходить в обіг шляхом банківського кредитування держави, банківського кредитування господарства через комерційні банки, обміну іноземної валюти на банкноти даної країни. В теперішній час центральні банки випускають банкноти суворо певної вартості. По суті, вони є національними грошима на всій території держави. Чек - вид кредитних грошей, який виступає як грошовий документ встановленої форми, і який містить безумовний наказ власника рахунку в кредитній установі виплатити держателю чека зазначену суму. Чековому обігу передує договір між клієнтом кредитної установи і цією установою про відкриття рахунку на суму внесених коштів або надання кредиту. Клієнт на цю суму виписує чеки, а кредитна установа їх оплачує. Кредитна картка - це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунку в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою. Проте, дедалі більшого поширення набувають депозитні та електронні гроші. Депозитні гроші - це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового вираження і використовуються для платежів у безготівковій формі. Сучасним різновидом депозитних грошей є електронні гроші.

4. Електронні гроші

Активний розвиток сучасних телекомунікаційних та комп'ютерних технологій привів до розвитку нових суспільних відносин. Перш за все, це надання послуг за допомогою мережі Інтернет. Поряд з наданням послуг виникла необхідність і в оплаті цих послуг. Глобальність самої мережі, відсутність кордонів у спілкуванні дещо змінили встановлені правила ведення бізнесу, замовлення послуг та товарів, отримання та оплату. Глобальна мережа надала можливість проводити операції купівлі - продажу не виходячи з дому. Швидкість обробки та передачі замовлень відповідно повинні бути підтверджені й оплатою коштами. Виникла необхідність у швидких розрахунках. Готівковий обіг передбачає матеріальне переміщення відповідних купюр чи монет, безготівковий переказ-звернення до відповідного банку, який здійснюватиме переказ, внаслідок цього втрачається оперативність розрахунків. Тому було запропоновано електронний варіант грошей, який можна було б легко і швидко, навіть поза банківською установою, переказати на відповідний рахунок свого контрагента.

Сьогодні питання, пов'язані з емісією та поширенням електронних грошей, турбують багатьох вчених-економістів, а також міжнародні фінансові установи та центральні банки всього світу. У 1990-х роках, коли спостерігалося масове виникнення нових систем електронних грошей, немало аналітиків передрікало їм «велике» майбутнє як замінника готівкових грошей. З того часу виникло ряд публікацій, присвячених аналізу суті електронних грошей та можливостей їх впливу на грошову систему та «могутність» центральних банків. Погляди науковців розділилися. Так, одна група вчених, наприклад, Б.Елі та Е.Келлі, вважають, що вплив електронних грошей на грошово-кредитну політику є настільки незначним, що його не потрібно брати до уваги. Інші економісти, такі як М.Крюгер та М.Вудфорд, вважають, що електронні гроші здатні вплинути на грошову систему, проте цей вплив неважко контролювати за допомогою стандартних механізмів грошово-кредитного регулювання. Третя група науковців (до прикладу, Г.Селджин, А.Берентсен, Е.Стівенс) переконують, що вплив електронних грошей на грошову систему може стати настільки значним та непідконтрольним, що навіть спричинятиме загрозу існуванню центробанківської системи взагалі. На їх думку, сучасна економіка знову повертається до панування приватних грошових форм у вигляді електронних грошей.

Отже,електронні гроші - це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші грошові документи у безготівкових розрахунках між клієнтами і банками за допомогою електронно-інформаційних систем. Це електронний аналог готівкових грошей, які існують у вигляді електронних записів, наприклад, у віртуальних гаманцях в Інтернеті. По суті, це умовні знаки, які прив'язані до курсу певної валюти (гривні, долара, рубля та інших), існують тільки в Мережі і ніде більше. Віртуальний гаманець -- аналог рахунку в банку, який використовується на спеціальному сайті для операцій з електронними грошима, а також для їх обліку. Система електронних грошей -- це сукупність віртуальних гаманців, в яких для здійснення платежів використовуються електронні гроші. Найбільш відомі: PayPal, Webmoney, «Яндекс. Деньги»та інші. Хоча віртуальна готівка досить зручна, в Україні електронні гроші більше популярні як «дрібний» засіб платежу, наприклад, для поповнення мобільного телефону або оплати послуг інтернет-провайдерів. На жаль, вітчизняні інтернет-магазини все ще віддають перевагу банківським картками або розрахунками готівкою з кур`єром. Як серйозний платіжний інструмент електронні гроші використовуються переважно зарубіжними магазинами чи продавцями (наприклад, на аукціоні eBay). Головна особливість віртуальних грошей полягає в тому, що на їх введення та виведення з системи доведеться витратитися. Комісія за саму можливість використання електронних грошей в Інтернеті складає в середньому від 1,5% до 10% суми операції. Як відомо, платежі банківською картою проводяться без комісій, та й виведення коштів деколи безкоштовне, якщо знімати гроші в банкоматах свого банку. З іншого боку, банківські картки іноді менш безпечні. Наприклад, з втраченої картки досвідчений зловмисник може витратити гроші дуже швидко, і банк навіть не встигне її заблокувати. Електронний ж гаманець втратити взагалі неможливо, хіба що зламати, а це зможе зробити тільки досвідчений хакер. Гроші в електронний гаманець можна «закидати»з тієї ж платіжної карти, через платіжні термінали або придбавши спеціальний ваучер поповнення. Провівши невелике дослідження, я визначила, що дешевше всього працювати з електронним гаманцем у LiqPay -- «кишенькова» система ПриватБанку. Витрат на введення грошей в систему немає, операції в її межах безкоштовні, а виведення коштів з системи обходиться до 1,5% суми. Серйозний недолік LiqPay -- її локальність і прихильність до одного банку. LiqPay «розпізнає» користувача за номером мобільного телефону, що й служить логіном. При кожному вході в систему на телефон приходить SMS з паролем, після введення якого відкривається доступ до гаманця. Досить дешево обходяться і українські Webmoney. Система не бере плату за підключення, обслуговування та виведення грошей, а лише комісію за переказ -- 0,8% суми. Щоправда, досить великі витрати за введення коштів в систему, вони можуть становити 7% суми при поповненні через спеціальні термінали. Але все одно це дешевше, ніж у багатьох інших. За раз можна перевести хоч мільйон, обмежень як таких немає. Для оформлення віртуального гаманця в Webmoney необхідно зареєструватися в системі, отримати номер і цифрові ключі, що гарантують безпеку. Доступ до гаманця здійснюється або через сайт системи, або через програму WM Keeper, яку можна встановити на комп'ютер, ноутбук або навіть смартфон. Всі платежі в системі Webmoney безвідкличні, що, по суті, зводить до нуля шанси повернути свої гроші, якщо вони були відправлені не за адресою. Щодо PayPal, то українцям відправляти кошти за кордон через PayPal ще можна, а от виводити гроші -- ні. У процесі реєстрації PayPal просить іноземців погодитися з умовами угоди і з тим, що гаманець зможе лише приймати кошти. Отже, операції з електронними грошима не так вже і дешеві. При зарубіжних розрахунках є труднощі не тільки з введенням коштів у систему, але і з виведенням. Зокрема, українці позбавлені повноцінного доступу, наприклад до E-Gold або PayPal. Як «завести» собі електронні гроші?

1. Вибираємо систему і реєструємо гаманець.

2. Вводимо гроші:

-- Безпосередньо -- з банківської картки, через систему переказів або через платіжні термінали;

-- Через обмінний пункт (з урахуванням його комісії) -- з гаманця Webmoney або банківської картки.

3. Виводимо гроші:

-- Безпосередньо -- на банківську картку, через систему переказів, в офісі оператора системи;

-- Через обмінний пункт (з урахуванням його комісії) -- на гаманець Webmoney, на банківську картку або готівкою.

Стимули для використання електронних грошей з точки зору учасників грошового ринку

Як вже зазначалося, численні міжнародні та національні фінансові інститути присвятили свої дослідження проблемам, пов'язаним з електронними грошима. Головним юридичним документом з цього питання у Європейському Союзі є Директива 2000/46/ЕС «Про діяльність у сфері електронних грошей і пруденційний нагляд над інститутами, що займаються цією діяльністю», прийнята 18 вересня 2000 p. У цьому документі міститься загальновизнане на даний час визначення електронних грошей як «грошової вартості, яку представлено у вимозі до емітента, які:

1) зберігаються на електронному пристрої;

2) випускаються для одержання коштів на суму, не меншу за вартість у грошовому вираженні;

3) приймаються як засоби платежу за зобов'язаннями іншими, ніж зобов'язання емітента».

Загалом, розширення чи звуження пропозиції електронних грошей на ринку залежить від певних стимулів, які матимуть споживачі, торговці, емітенти та посередники при їх використанні.

Так, на прагнення споживачів використовувати електронні гроші впливатимуть наступні фактори (у порівнянні з іншими платіжними методами):

- більша зручність (легкість використання пристроїв, на яких зберігаються ЕГ) та менші витрати (комісії та платежі, утримувані емітентами та торговцями);

- відчутні безпека та конфіденційність розрахунків.

На рішення торговців приймати електронні гроші будуть впливати такі фактори:

- можливе збільшення обсягів реалізації;

- можливе скорочення витрат;

- вигідні умови договорів.

Ключовим фактором і для споживачів, і для торговців буде їх готовність прийняти нові технології. Тому багато дослідників вважають, що поширення електронних грошей буде незначним у коротко- та середньостроковій перспективах, але значно зросте у довгостроковій перспективі.

Можна виділити такі фактори, які можуть вплинути на рішення комерційних банків здійснювати операції з електронними грошима:

- збереження своєї частки на фінансовому ринку;

- довгострокове збільшення прибутків.

Банки насамперед бояться, що якщо вони не пропонуватимуть електронні платіжні послуги, то це зроблять інші інститути, а самі банки стануть маргінальними установами з високою собівартістю операцій та низькою прибутковістю. Крім того, банки мають всі можливості для того, щоб здійснювати операції з новими електронними платіжними інструментами.

Однак емісія та обслуговування електронних грошей комерційними банками сама по собі ще не гарантує отримання прибутку. Пошук правильної структури витрат та доходів може зайняти певний час уже після того, як електронні гроші будуть введені в обіг.

Як і банки, фінансові посередники (електронні фінансові мережі) прагнуть отримати частку на ринку (або розширити її) за рахунок трансакцій, які зараз здійснюються з використанням готівки. Для фінансових посередників, як і для інших учасників електронних розрахунків, важливими є також питання безпеки платежів та їх конфіденційності.

Чинники, що можуть стримувати поширення електронних грошей

Крім вищезгаданих чинників, існує також ряд факторів, які можуть гальмувати сьогодні розвиток систем електронних грошей у світі. Їх можна умовно поділити на такі дві групи:

1. Перша група факторів пов'язана з психологічним моментом, тобто мова йде про невисокий рівень довіри споживачів та торговців до нового виду грошей, причинами якого є:

- необхідність здійснення початкових інвестицій;

- відносно низький рівень відповідності електронних грошей бажаним грошовим властивостям;

- стійкість людських звичок у використанні традиційних платіжних засобів (конкурентна боротьба між електронними та традиційними грошима);

- велика різноманітність існуючих схем електронних грошей (конкуренція між різними системами електронних грошей) та ін.

2. Друга група факторів пов'язана з недоліками самих систем електронних грошей:

- відсутність розвинутої мережі прийому та використання електронних грошей;

- у більшості випадків недосягнення критичної маси емісії електронних грошей;

- закритий характер та відсутність інтероперабельності більшості систем електронних грошей;

- відсутність загальноприйнятих стандартів у сфері електронних грошей та несумісність більшості електронних систем та ін.

Важливою перешкодою на шляху широкого впровадження електронних грошей є відносно низький рівень їх відповідності бажаним грошовим властивостям. На нашу думку, це - один з найважливіших чинників, що впливають на поширення електронних грошей, який лежить в основі всіх інших факторів, бо випливає, в свою чергу, із самої суті електронних грошей. Тому зупинимося на ньому більш детально.

Еволюція грошей показала, що вони повинні володіти рядом властивостей, які б робили їх найбільш придатними серед інших благ для використання у якості грошей. Властивості електронних грошей базуються на традиційних властивостях грошей, розвиваючи та ускладнюючи їх. Можна виділити принаймні дванадцять бажаних властивостей електронних грошей:

- зручність - гроші повинні бути зручними при використанні в обох напрямках - як при їх отриманні, так і при розрахунках ними. Простота використання електронних грошей повинна привести до їх масовості, а далі - і до широкого прийому;

- безпека - повинен бути забезпечений як захист цілісності інформації, так і захист від її несанкціонованого відтворення;

- анонімність (приватність) - платник та отримувач грошей повинні мати право залишатися повністю невидимими при безпосередньому здійсненні платежу (хоча останнє, безперечно, буде викликати критику з боку правоохоронних органів). Ця властивість електронних грошей може зробити використання поточного законного засобу платежу (готівки ЦБ) у значній мірі недоцільним;

- універсальність (широке приймання) - гроші повинні бути добре відомими та прийматися у широкій комерційній зоні. Ця характеристика передбачає впізнавання емітента та довіру до нього з боку покупців та продавців;

- оффлайнова сумісність - обмін між двома сторонами електронними грошима повинен передбачати можливість роботи в режимі офф-лайн. Тобто держателю електронних грошей не потрібно прямого підключення до лінії зв'язку для здійснення платежу. А платник повинен мати можливість вільно переказувати грошову вартість отримувачу в будь-який час без аутентифікації третьою стороною;

- підтримка мікроплатежів - електронна платіжна система повинна не тільки технічно підтримувати можливість проведення платежів низького номіналу, але й забезпечувати рентабельність здійснення таких операцій;

- двосторонність - повинна існувати можливість передачі електронних грошей іншим користувачам без участі при цьому третьої сторони, яка повинна була б авторизувати операцію, як це відбувається у випадку з системами розрахунків за допомогою пластикових карток;

- портативність - використання електронних грошей не повинно залежати від фізичного місця розташування їх держателів. Вони повинні переміщуватися не тільки комп'ютерними мережами, але й із комп'ютерних мереж в інші пристрої зберігання грошової вартості (наприклад, електронний гаманець). Держателі електронних грошей повинні мати можливість носити їх із собою, а в разі необхідності використовувати в інших мережах та з використанням інших засобів доступу;

- подільність - держателі електронних грошей повинні мати можливість звертатися до емітента чи електронного розмінного бюро для обміну електронних грошей більш високого номіналу на електронні гроші дрібніших номіналів;

- довговічність - електронні гроші повинні зберігати свою вартість незмінною протягом максимального періоду часу (бажано - назавжди) та бути захищеними від знецінення чи знищення (повинна бути певна гарантія, що емітент не знизить їх номінальну вартість і не виведе їх з обігу);

- розмінність - на початковій стадії розвитку електронних грошей обов'язково повинна бути забезпечена можливість їх конвертації у законні засоби платежу, емітовані Центральним банком;

- вільна одиниця вартості - повинна бути передбачена можливість деномінування електронних грошей у будь-якій новій недержавній грошовій одиниці, яка б конкурувала з електронними грошима, емітованими державою.

Необхідно зазначити, що жодні існуюча сьогодні система електронних грошей не володіє всіма названими вище грошовими властивостями. Проте у багатьох системах вже присутні деякі важливі характеристики електронних грошей, такі як можливість забезпечення анонімності, можливість здійснення платежів малими сумами та низька вартість трансакції.

Серед важливих причин, які стримують використання електронних грошей, є глибоко вкорінені звички до використання готівки та чеків у роздрібних платежах. Змінити такі звички нелегко. Більшість людей обирають тактику «очікування» та «спостереження» щодо розвитку таких інновацій як електронні гроші, оскільки вони хочуть мати більше впевненості та довіри до нових платіжних засобів до того, як самим почати їх використовувати.

Для того, щоб розпочати використання електронних грошей, всі учасники системи електронних грошей повинні здійснити певні початкові інвестиції: торговець - у вигляді придбання спеціального програмного забезпечення та/або терміналу, а також підключення до відповідних мереж для забезпечення зв'язку з емітентом або агентом; споживач - у вигляді придбання смарт-картки чи програмного забезпечення, у деяких випадках - підключення до мережі Інтернет, а також іноді здобуття додаткових знань та навичок. Необхідність здійснення таких інвестицій та їх вартість може значно скоротити число користувачів електронних грошей та торгових точок, які їх прийматимуть.

Однією з головних перешкод у розвитку систем електронних грошей вчені вважають так званий мережевий ефект. Електронні гроші є типовим мережевим благом. Мережевий ефект полягає у збільшенні корисності мережі для її членів внаслідок збільшення кількості користувачів цієї мережі.

Таким чином, для створення мережі емітенти електронних грошей повинні переконати і споживачів, і торговців у перевагах емітованих ними грошей перед іншими конкурентними системами електронних грошей, а також порівняно з традиційними роздрібними платіжними інструментами (як правило, готівкою та чеками).

Електронні гроші конкурують з традиційними грошима, які є законним засобом платежу, але крім того, кожна форма електронних грошей конкурує з іншими формами електронних грошей. Конкуренція може обмежувати поширення електронних грошей, оскільки мережі не будуть досягати соціально оптимальних розмірів. Конкуренція між системами електронних грошей виникає тому, що майже всі вони є незалежними та несумісними одна з одною і використання електронних грошей нині обмежене клієнтами однієї системи чи одного банку. Більшість емітентів мають неузгоджені між собою стандарти емісії та обігу електронних грошей. Тобто, споживач не може розрахуватися у торговій точці, якщо він та торгова точка є учасниками двох різних платіжних систем.

Останніми роками спостерігається рух у напрямку до поступової стандартизації різних європейських електронних платіжних систем, що є позитивною тенденцією. Наприклад, вже існує проект зі стандартизації узгодження платежів JEPI (Joint Electronic Payment Initiative), створений World Wide Web Consortium і CommerceNet. Також такі відомі компанії, як American Express, Visa International і австралійська компанія ERG (яка має монопольні права на Proton для Австралії) створили Proton World International (PWI). Ця нова компанія хоче впровадити для Visa технологію CEPS (Common Electronic Purse Specifications - Загальні Електронні Специфікації Гаманця), щоб гарантувати сумісність електронних схем гаманця у всьому світі. Таким чином, очікується, що більш ніж 90 відсотків всесвітніх електронних карт узгоджуватиметься з CEPS.

Отже, ми розглянули головні причини, які гальмують розвиток систем електронних грошей. Вплив всіх факторів є комплексним, тому і розглядати їх слід у сукупності, невідривно один від одного. Тим не менше, електронні гроші мають великий невикористаний потенціал та всі необхідні передумови до розвитку, тому не виключено, що через один-два десятки років вони стануть таким же звичним і поширеним явищем, як і пластикові картки сьогодні.

Висновки

Сучасний рівень розвитку інформаційних технологій та електронної комерції спричинив появу нової форми грошей - електронної. У світлі цих подій всередині 90-х років ХХ століття зарубіжні вчені-економісти почали активно вивчати питання, пов'язані з емісією, обігом та використанням електронних грошей. Проте в Україні досі немає серйозних досліджень цих проблем. Дана робота присвячена висвітленню теми грошей, а саме поширенню електронних грошей, виявленню чинників, які можуть стимулювати розвиток ринку електронних грошей, та факторів, які здатні гальмувати поширення нової форми грошей у світі.

Список використаної літератури

1) Базилевич В. Д. Економічна теорія. Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. - 7-ме вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2008. - 719 с.

2) Иванова В. В. Деньги. Кредит. Банки : учебник / под. ред. В. В. Иванова, И. Соколова. - М.: Проспект, 2003. - 71 с.

3) Климко Г. Н. Основи економічної теорії: політ економічний аспект : підручник для студ. екон. спец. вищ. закл. осв. / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко та ін.; ред. Г. Н. Климка. - 2. вид., перероб. і доп. -- К.: Вища школа, 1999. - 743 с.

4) Ковальчук С. В. Фінанси : навч. посіб. / С. В. Ковальчук, І. В. Форкун. - Львів: "Новий Світ - 2000", 2005. - 568 с.

5) Невіжена В. П. Електронні гроші: накопичення, використання, зберігання, безпека : підручник / за ред. В. П. Невіженої. - М., 1995. - 364 с.

6) Савлук М. І. Вступ до банківської справи : підручник / за ред. М. І. Савлука. - К.: Лібра, 1998. - 344 с.

7) Савлук М. І. Гроші та кредит : підручник / М. І. Савлук. - К.: Лібра, 1992. - 599 с.

Размещено на Allbest.ru