Основні фактори виникнення та розвитку інфляції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Реферат

Вступ

Розділ 1. Інфляція: сутність, види, показники

1.1 Зміст інфляції та її теоретичне пояснення

1.2 Суть та види інфляції

1.3 Показники інфляції

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Головні причини виникнення та наслідки інфляції

2.1 Причини виникнення інфляції

2.2 Основні фактори виникнення та розвитку інфляції в Україні

2.3 Наслідки інфляційних процесів

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Аналітична оцінка показників інфляції в Україні

3.1 Індекси інфляції, ВВП

3.2 Грошова маса: обсяг і структура, грошові агрегати

3.3 Демографічні показники

3.4 Динаміка валютного курсу

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаної літератури



Реферат

Об'єкт дослідження: Інфляція, як процес

Мета роботи: аналіз сучасних інфляційних процесів в Україні.

Методи, застосовані в роботі: порівняльний аналіз та ін.

У роботі виконано огляд літературних джерел з питань суті інфляції та причин її виникнення, впливу її на сучасний стан економіки України.

В аналітичній частині курсової роботи проаналізовано такі показники: індекси інфляції, ВВП, грошові агрегати, демографічні показники, динаміка валютного курсу.

Ключові слова: грошова маса, грошові агрегати, ВВП, інфляція, ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН.



Вступ

інфляція демографічний валютний грошовий

Інфляція є одним із найтяжчих проявів макроекономічної нестабільності. У світі немає країни, яка б у другій половині XX ст. тією чи іншою мірою не зазнала б втрат від інфляції. Особливо негативно відбивається інфляція на всіх сторонах соціально-економічного життя в Україні.

Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань на сторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується.

Інфляція є порушенням процесу суспільного відтворення внаслідок перенасичення сфери обігу грошовими знаками понад реальні потреби господарського комплексу та їх знецінення. Розрізняють інфляцію попиту та інфляцію пропозиції (витрат виробництва). Інфляційні процеси викликають стрімке зростання цін, зниження життєвого рівня населення, позбавлення підприємців стимулів, викривлення економічних орієнтирів, загострення економічних і соціальних суперечностей.

Історично склалося так, що найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабілізувати економіку, тобто допомагати ій забезпечувати повну зайнятість ресурсів і стабільний рівень цін. Перед вченими-економістами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища і тенденції у розвитку світової економіки. Одне з перших місць посідає аналіз інфляції та факторів, що ії обумовлюють.

Висока вартість аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють виробіток правильної грошової політики. Раніше інфляція виникала, як правило, в надзвичайних обставинах. Так, під час війн держави часто випускали велику кількість незабезпечених паперових грошей для покриття військових видатків. В останні двадцять - тридцять років інфляція стала хронічним захворюванням економік багатьох країн світу.

Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній. Якраз через ці наслідки інфляція постійно перебуває в центрі суспільної уваги, викликає занепокоєння в підприємців, політиків, усієї громадськості.

У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами.

Жодна з відомих нині ринкових економічних систем не функціонує стихійно. Всі вони являються об'єктами державного регулювання. При цьому напрямок й форми державного втручання змінюються відповідно до ситуації, що склалася у економічній системі.

Маніпулювання податками й розмірами видатків бюджету, контроль за цінами є одним з головних інструментів, за допомогою яких уряд може сприяти подоланню безробіття та інфляції.

Метою роботи є висвітлення економічної природи інфляції, причини її виникнення, форми та типи в яких вона існує, та наслідки, які вона спричиняє. Простежити її вплив на інші сфери економічного життя та дослідження динаміки інфляційних процесів в Україні за роки незалежності.



Розділ 1. Інфляція: сутність,види, причини та наслідки

1.1Зміст інфляції та її теоретичне пояснення

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається, що при переході до системи паперових грошей, величина фактичної грошової маси в обігу набуває випереджуючого зростання у порівнянні із об`єктивно необхідною масою, тому порушення закону грошового обігу стає хронічним, а у обігу постійно знаходяться зайві гроші, купівельна сила яких падає.

Інфляція (від лат. Inflatіo - надування) - це знецінення паперових грошей, яке проявляється як процес зростання загального рівня цін на споживчі товари і послуги.

Ознаки інфляції почали виявлятися із широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками як стрімке зростання заробітної плати і цін є підстави стверджувати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н. е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301р. до н. е.), коли Е. Діоклетіан встановив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів.

Як правило, інфляційні процеси були безпосередньо пов'язані з війнами або такими лихами, як епідемії, тривалі неврожаї, іншими стихійними лихами, що зумовлювало шокові зміни в чисельності населення.

Термін „Інфляція вперше почав вживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861 - 1865 рр. і означав процес збільшення паперово - грошового обігу. В ХІХ столітті цей термін вживається також в Англії і в Франції. Широкого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало в ХХ столітті відразу після закінчення Першої світової війни. Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошових систем та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб'єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції став лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю.

Відповідно до зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошової одиниці порівняно з її номінальним золотим вмістом, який називається дизажіо.

У сучасних умовах, коли в обігу немає золота і розірваний видимий зв'язок грошових знаків з ним, лаж і дизажіо як показники інфляційного процесу втратили своє значення.

Після загальної демонетизації золота інфляція зі спорадичного явища перетворилася в хронічне, властиве, по суті, всім країнам. Відмінності спостерігаються лише в рівнях інфляції, її причинах та наслідках. В одних країнах вона має незначний рівень, її перебіг керований і має позитивний вплив на економіку, а в інших цей перебіг некерований, досягає гіпервисоких рівнів і призводить до тяжких руйнувань в економіці та соціальній сфері.

На початок 90-х років ХХ сторіччя не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. У класичній економічній теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Дж.М. Кейнс вперше проаналізував інфляцію, як елемент макроекономічної теорії.

Мілітаризм, який прийшов на зміну кейнсіанській теорії у 80-х роках, вже не просто включає проблеми інфляції в макроекономічну теорію. Проблеми інфляції стають найважливішою складовою частиною останньої. Під інфляцією, - пише М. Фрідмен, - я розумію стійке та безперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції. Це положення переконує в тому, що причини інфляції - у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.

На противагу цьому в кейнсіанських теоріях під інфляцією розуміється надмірний попит, причини якого - як на стороні пропозиції, так і попиту: В разі якщо пропозиція грошей у порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшилася, має місце інфляція.

Проте, інфляцію не правомірно ототожнювати з простим підвищенням цін, це складніше соціально-економічне явище. Досить сказати, що інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту при фіксованих державою цінах. У цьому разі знецінюються в цілому грошові доходи економічних суб'єктів через так звані «примусові» заощадження, оскільки вони не мають можливості витратити їх на купівлю дефіцитних товарів. Коли такі заощадження набувають великих розмірів, виникає так званий інфляційний навіс», під тиском якого держава планово підвищує ціни, як це неодноразово було в СРСР. Найрадикальнішим заходом проти «інфляційного навісу» є лібералізація цін без індексації заощаджень, унаслідок чого вони просто «згоряють» від інфляції, як це сталося в Україні в період гіперінфляції 1992-1994 рр.

Розглядаючи сутність інфляції, необхідно також зрозуміти чи за всяких причин зростання цін можлива інфляція. Одні економісти вважають, що тільки те зростання цін може розглядатися як інфляційне, яке спричинене надмірним випуском неповноцінних грошей. Визначаючи сутність інфляції, вони роблять наголос на переповненні каналів обігу паперовими грошима, на його розбуханні, а зростання цін розглядають як наслідок і прояв інфляції.

Де б не розпочалася дія інфляційних факторів - чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи у грошово-кредитній сфері - інфляційне зростання цін супроводжується збільшенням грошової маси. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді.



1.2 Суть та види інфляції

Інфляція властива більшості економічно розвинутих країн світу і є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються.

Iнфляція виникає в разі, якщо суспільство намагатиметься витрачати більше, ніж дозволяють виробничі потужності економіки. Коли сукупні витрати перевищують обсяг продукту при повній зайнятості, відбувається підвищення рівня цін. Отже, надмірний обсяг сукупних витрат носить інфляційний характер. У цьому разі уряд зобов'язаний ліквідувати надлишкові витрати. Він може цього досягнути головним чином через скорочення власних видатків, а також підвищенням податків з метою скорочення доходів приватного сектору.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце тоді, коли загальний рівень цін падає. Дефляція траплялася вкрай рідко. В кінці ХХ ст. підтримувана дефляція, коли ціни постійно падають протягом декількох років, як правило, асоціюється з періодами глибокої депресії.

В економічній науці розрізняють інфляцію попиту й інфляцію витрат. У першому випадку інфляцію викликає надлишок грошей, доходів й попиту, в другому-зростання витрат на виробництво товарів та послуг. Інфляція попиту спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, підносячи ціни, щоб зрівноважити пропозицію і попит. Покупці конкурують за обмежену пропозицію товарів, що призводить до зростання цін.

Для з'ясування процесу нарощування інфляції попиту розглянемо криву сукупної пропозиції, що мас три відрізки (рис.1.).

На першому відрізку сукупні витрати недостатні і обсяг валового національного продукту (сукупної пропозиції) значно відстає від свого потенційного рівня за умови повної зайнятості. У разі збільшення сукупного попиту рівень цін не зміниться, бо буде відповідно зростати й обсяг виробництва, тобто інфляція поки що буде відсутня. Це пояснюється тим, що існує велика кількість не залучених у виробництво трудових і матеріальних ресурсів, які ще можна залучити за існуючих на них цін.

Поступово зростання попиту підштовхус розвиток сукупної пропозиції до другого відрізку, зображенного на рис.1. Для цього стану економіки притаманне повніше використання ресурсів, а тому іх запаси поступово скорочуються і вони стають дорожчими. Починасться зростання цін, тобто інфляція. Iнфляцію, що виникас на другому відрізку кривої сукупної пропозиції, називають передчасною, тому що вона починасться до появи повноі зайнятості і повного використання виробничих потужностей у краіні.

Подальше зростання сукупного попиту підштовхус сукупну пропозицію до потенційно можливого обсягу виробництва, зображеного на мал.1 третім відрізком. На цьому відрізку реальний валовий національний продукт досягає свого максимуму, і тому подальше збільшення сукупного попиту зумовлює інфляцію, яку називають вже чистою на відміну від передчасної.

Слід зазначити, що покриття дефіциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошової емісії с одним з найважливіших чинників інфляції попиту, оскільки зростання пропозиції грошей збільшує сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, підвищує рівень цін.

Інфляція витрат, або інфляція пропозиції, спостерігається в тому випадку, коли збільшуються витрати на одиницю продукції, тобто середні витрати за даного обсягу виробництва. Збільшення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки й обсяг продукції, який може бути запропонований за існуючого рівня цін. Внаслідок цього зменшується сукупна пропозиція товарів та послуг, що, в свою чергу, підвищує рівень цін.

Таким чином, витрати, а не попит збільшують ціни. Зростання собівартості, що призводить до інфляції витрат, може бути викликано різними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матеріалів, палива, праці.

Одним із джерел інфляції витрат c різкі порушення (шоки) пропозиції. Під різким порушенням (шоком) пропозиції розуміється подія, зовнішня по відношенню до функціонування вітчизняної економічної системи (скажімо, підвищення цін на імпорт або несприятливі погодні умови), що збільшує очікуваний фірмами середній рівень цін на фактори виробництва.

Залежно від причин, що викликають інфляцію, розрізняють такі її види:

-відкриту, або цінову, яка виявляється в системному підвищенні загального рівня цін;

-придушену, або приховану, яка виявляється в зростаючому дефіциті товарів при формальній стабільності цін, забезпеченій централізованим характером їх встановлення.

Можливе комбінування обох типів інфляції, тобто поєднання сполучення дефіциту держбюджету і товарного дефіциту зі швидким зростанням цін і зниженням реальних доходів населення.

З погляду макроекономічного аналізу розрізняють:

-очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду.

-неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що оказує негативний ефект на системі оподаткування і грошового обігу. В разі наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогнозуванні тенденцій в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть підбурювати зростання цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін діється в економіці не зараженої інфляційними очікуваннями, то виникає так званий "ефект Пігу" - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник стає вимушений знижувати ціну і все вертається в стан рівноваги.

Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її стані - тобто при відносно вільному ринку. Також слід розрізняти:

Латентна (подавлена) інфляція - вид інфляції закритого типу, коли вона проявляється не у відкритому зростанні цін, а у вигляді постійного дефіциту товарної маси, або падіння якісних характеристик продукції (властива адміністративній економіці); або проявляється у відсутності платоспроможного попиту в зв'язку з затримкою виплат заробітної плати, пенсій, стипендій тощо (властива перехідній економіці).

Інфляція витрат або інфляція пропозиції, відбувається внаслідок порушення рівноваги товарного обміну MV = PY, тобто перевищення пропозиції над попитом, що генерує процес зростання витрат виробництва і в результаті через підвищення цін на товари викликає збільшення грошової маси. Масштаби накручування цін залежать від грошового покриття, яке визначає межі того середовища, в рамках якого економічні агенти можуть здійснювати свої витрати. Відбувається нагнітання попиту на гроші з боку витрат виробництва. У даному випадку збільшення грошової маси виступає вже не як причина зростання цін, а як похідна від цін. Важливим чинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальних ресурсів.

Інфляція попиту генерується надмірним зростанням попиту порівняно з пропозицією. Якщо у відповідь не відбудеться підвищення пропозиції, зростання попиту компенсується підвищенням цін і рівень інфляції зросте. Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з дією монетарних чинників. Мова йде про невиражену грошову емісію, що призводить до перевищення попиту на гроші порівняно з наявною пропозицією товарів і послуг.

Фіскальна інфляція. Причиною ланцюгу, який з'єднує, з одного боку, приріст грошової маси, а з другого зростання рівня цін стає хронічний та колосальний за розміром дефіцит державного бюджету, який покривається переважно за рахунок кредитної емісії грошей. За такої ситуації жоден уряд, як підкреслював Дж. Кейнс, не погодиться проголосити себе банкрутом, не вдаючись до послуг емісійного механізму, що знаходиться в його розпорядженні. Держава вдається до такої крайньої міри як емісія грошей у тому випадку, коли вона не в змозі розв'язати проблему бюджетного дефіциту шляхом податкової політики або випуску цінних паперів. Отже, основна причина фіскальної інфляції дефіцит бюджету та його покриття за рахунок емісійних кредитів центрального банку. Досвід багатьох країн показує, що лише ті країни, в яких були створені інституційні та економічні умови для відмови від фінансування державного бюджету за рахунок кредитів центрального банку, спромоглися приборкати інфляцію.

Стагфляція - це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

1.3Показники інфляції

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є:

-індекс споживчих цін (ІСЦ);

-індекс цін виробників (ІЦВ);

-дефлятор ВВП.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Цей показник найчастіше використовується для характеристики інфляції, оскільки він досить точно виражає не тільки економічні, а й соціальні аспекти інфляції, зокрема її вплив на рівень життя населення, а тому його називають ще індексом вартості життя.

Індекс цін виробників (ІЦВ); характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва. які купують юридичні особи для виробничого споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін, темпи якого не завжди збігаються з темпами зростання роздрібних цін, за якими визначається ІСЦ. Індекс цін виробника чутливіший до зміни витрат на виробництво, ніж до зміни попиту. Тому його часто використовують при характеристиці інфляції витрат, особливо коли зростання оптових цін відбувається в часі попереду зростання роздрібних цін. Цей індекс застосовується більш обмежено, ніж ІСЦ.

Дефлятор ВВП характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Тому дефлятор ВВП може помітно відхилятися від ІСЦ та ІЦВ, оскільки він точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередні індекси.

Найчастіше використовується для характеристики інфляції ІСЦ. Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики (ДКС) України використовує споживчий кошик з 296 компонентів та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, однак розраховується лише щоквартально.

Індекс цін (I) - це відношення рівня цін в період t (Pt) до рівня цін базового періоду (Pb)

Індекс цін можна використовувати для визначення зміни купівельної спроможності грошової одиниці

Темп зростання цін визначається як відношення індексу цін поточного періоду до індексу цін попереднього періоду у відсотках за вирахуванням бази індексу (1 або 100%).

Темпи інфляції (або ж для кращого вирізнення їх в окремий показник - рівень інфляції) відображають зміну цін за триваліший термін, зазвичай рік (досить часто використовують поняття «плинного року», тобто дані щодо показника за останні 12 місяців). Річний рівень інфляції використовується для відображення реальної процентної ставки. Цей вираз отримав назву формули Фішера



Висновки до розділу 1

Інфляція - процес знецінення грошей унаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Інфляція призводить до стихійного перерозподілу доходів та багатства між соціальними групами населення, зниження матеріального стимулювання праці, до спаду виробництва, скорочення інвестицій, гальмування науково-технічного прогресу, послаблення зовнішньоекономічних позицій країни, зменшення конкурентних можливостей на світовому ринку.

Інфляція негативно впливає на якість активів. Вона принципово змінює розподіл доходів і майна. Ті, хто має тверді заробітки, відчувають зменшення їхньої купівельної спроможності. Ті, хто має заощадження, також відчувають вплив інфляції - їхні заощадження постійно знецінюються.

Інфляція "роз'їдає" реальну вартість активів, бо знецінюються не тільки гроші, а й цінні папери, страхові поліси, депозити тощо. За інфляції відбувається перерозподіл доходів між кредиторами і дебіторами. Програють кредитори, а виграють позичальники (дебітори) передовсім держава, оскільки інфляція значно зменшує реальну величину державного боргу. Усе це дестабілізує суспільство, знижуючи реальні доходи широких верств населення. Інфляція також звужує внутрішній ринок, спотворює структуру попиту, посилює спекуляцію, породжує "тіньовий бізнес".



Розділ 2. Головні причини виникнення та наслідки інфляції

2.1 Причини виникнення інфляції

Інфляція - це одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу, що негативно впливає на всі сторони життя суспільства.

Є різні погляди на природу і причини інфляції, але переважають два напрями: перший розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу; другий - як макроекономічне явище, спричинене порушенням пропорцій суспільного відтворення, і насамперед між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.

Тим часом інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого - у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу.

Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги.

Проте це лише форма прояву, а не глибинна сутність і причина інфляції. Звичайно інфляція має свій зовнішній прояв у підвищенні цін. Але не кожне підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в результаті поліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів, змінюватися під впливом циклічних і сезонних коливань виробництва, стихійних лих і т. ін. Але це будуть, як правило, не інфляційні, а певною мірою природні періодичні зміни цін на окремі товари і послуги.

Насправді ж інфляція є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин

Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом! пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит;

збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці.

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою та ін.).

Інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на кілька стадій. Відрізняються ці стадії співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення.

На першій стадії темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, причому це випереджання поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання. Таке співвідношення і його тенденції зумовлюються кількома причинами.

Одна з них полягає в тому, що надмірна пропозиція грошей поглинається оборотом за рахунок уповільнення їх обігу. Суб'єкти ринку певний час не відчувають надмірності в обігу грошей і використовують їх для нагромадження чи збереження. Це тимчасово відволікає зайві гроші з обігу, послаблює інфляційний тиск на товарні ціни, і вони деякий час залишаються незмінними чи підвищуються повільніше, ніж зростає маса грошей.

На другій стадії інфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції. Це зумовлюється наступними чинниками:

власники грошових нагромаджень починають розуміти їх надмірність і пред'являють на ринок для купівлі товарів. Це прискорює швидкість руху та збільшує платоспроможний попит порівняно з поточною емісією;

одночасно зменшується відплив у нагромадження нових пропозицій грошей, унаслідок чого ще більше зростає швидкість обігу грошової маси;

виникають і швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обігу;

знецінення грошей призводить до відпливу робочої сили зі сфери виробництва у сферу спекулятивного обміну, що зумовлює падіння виробництва і товарообороту, через що зменшується попит на гроші.

Унаслідок дії зазначених чинників з'являються так звані інфляційні очікування, коли економічні суб'єкти починають усвідомлювати неминучість майбутнього підвищення цін. Щоб уникнути пов'язаних з ним майбутніх втрат, вони починають негайно купувати товари не тільки для поточного споживання, а й для майбутнього. Для цього на ринок «викидаються» не тільки всі поточні доходи, а й заощадження попередніх періодів. Неминучим наслідком стає випереджаюче зростання рівня цін порівняно зі зростанням, грошової маси і падіння рівня монетизації валового внутрішнього продукту.

2.2 Основні причини інфляції в Україні

Інфляція в нашій державі, як і в інших країнах СНД, має свої специфічні причини, основними з яких є:

) глибока деформація основних пропорцій народного господарства, насамперед співвідношення між групами "А" (виробництво засобів виробництва) і "Б" (виробництво засобів споживання). Так, якщо в СРСР у 1928 р. частка предметів споживання у загальному обсязі промислової продукції становила 60,5 %, то у 1989 р. - лише 30 %. В Україні з 1990 по 2001 рік частка групи "Б" скоротилася з 30 до 24 %. Це означає, що в галузях групи "А" виробляють переважно лише засоби виробництва (верстати, устаткування), а не товари широкого вжитку для населення, що свідчить про затратний характер економіки. Працівники групи "А" отримують заробітну плату, що збільшує грошову масу в обігу і, як наслідок, незадоволений платоспроможний попит населення. Така інфляція отримала назву структурної;

) надмірна мілітаризація економіки. За оцінками західних експертів, в СРСР на воєнні цілі витрачалося наприкінці 80-х років XX ст. не 70 (як зазначалось в офіційних джерелах), а до 300 млрд крб. Така різниця зумовлена тим, що до обсягу військових витрат раніше не включали витрати на виробництво устаткування для воєнних заводів, на метал, енергію, комплектуючі вироби, а також витрати у суміжних галузях (наприклад, для видобування руди, яка йшла на виплавлення металу для військових потреб). Після здобуття незалежності на території України залишилось приблизно 80 % військово-промислового комплексу колишнього Союзу, щодо якого здійснювалась поспішна, необґрунтована політика конверсії. Така політика і надмірні витрати на військові цілі (як це було в першій половині 90-х років XX ст.) призводять до дефіциту державного бюджету, який, у свою чергу, зумовлює зростання внутрішнього боргу і випуск в обіг зайвої маси грошей;

) значна монополізація економіки України. В Україні у 2002 р. частка монополізованої продукції у ВВП становила 40 %;

) популістські, недостатньо обґрунтовані економічно постанови Верховної Ради у 1992-1994 рр., які збільшували дефіцит державного бюджету. Нічим не забезпечена емісія грошей становила у 1992 р. 1 трлн 325 млрд крб., що дорівнювало приблизно 35 % ВНП (при тому, що дієздатною фінансово-кредитна система вважається тоді, коли цей показник не перевищує 5%). Головною причиною інфляції в Україні у 1991-1993 рр. була не виважена грошова емісія;

) численні посередники між виробниками і споживачами. В Україні може бути до п'яти посередників, внаслідок чого ціна товару зростає у кілька разів. У 2003 р. перепродаж товарів в оптовій торгівлі монополістичними структурами (їх налічувалось 350) становив дві третини оптового товарообігу, внаслідок чого "розкручувались" ціни всього торговельного ланцюга;

) швидке руйнування старої грошово-кредитної і фінансової системи, запізніле формування нової, до того ж малоефективної, розпад системи безготівкових розрахунків, надмірний податковий прес та ін.

Крім внутрішніх причин інфляції, існують і зовнішні фактори. Це насамперед зростання цін на імпортні товари та послуги. Згідно з оцінками спеціалістів подорожчання нафтогазової групи енергоносіїв на 1 % зумовлює зростання оптових цін у промисловості на 0,23 %, у всій економіці - на 0,22 %. Зовнішніми причинами інфляції в Україні є необґрунтоване встановлення валютного курсу при конвертації валют, доларизація української економіки. Вступ в ЄС вимагає обмеження річного рівня інфляції до 2 %.

В Україні ціни у 1992 р. зростали щомісячно у середньому на 170 %, що свідчить про супергіперінфляцію. У 1993 р. - приблизно на 3 % щоденно. Наприкінці XX - на початку XXI ст. інфляція в Україні була здебільшого "повзучою", у 2003 р. - стала "галопуючою" за офіційними даними (8,2 %). Проте ці дані е сумнівними, оскільки ціни продажу продукції сільгосппідприємствами зросли на 20 %, рослинництва - на 33 %, а вартість комунальних послуг - на більше ніж ЗО %. Крім того, значно збільшились деякі ціни на промислову продукцію (прокат - на 48 %).

Інфляція посилює диспропорції в економіці, дезорганізовує господарські зв'язки, призводить до кризи фінансів, активізує спекуляцію та тіньову економіку, корупцію, злочинність. Одним із негативних наслідків інфляції є зниження життєвого рівня трудящих, знецінення трудових заощаджень. В Україні в 1992-1993 рр. ціни зростали майже у 5 разів швидше, ніж грошові доходи населення.

За високих темпів інфляції впродовж тривалого проміжку часу (що свідчило про нестабільність існуючої грошової системи) уряди багатьох країн проводили грошові реформи.

Десять причин, які привели до зростання інфляції в 2009 році.

Перша причина випливає із даних Держкомстату - протягом 2006-2007 років в Україні чітко простежувалось зростання цін виробників. Таке зростання з певним часовим лагом нині виявляється на споживчих цінах. На кінець 2007 року ріст цін виробників становив майже 15%. Це дало «вхідні» відсотки інфляції на споживчому ринку в 2008 році.

Другою причиною є «інфляція росту». В Україні у 2005-2008 роках відбувалося економічне зростання. У таких умовах значно зростає попит на метал, деревину, цемент, енергоресурси, землю, і на гроші (високі ставки за кредитами). Зростання цін на «ресурси зростання» є часто не у відсотках, а кількаразовими.

Третя причина - зростання доходів населення у 2007 році і поступове пожвавлення споживчого попиту.

Четвертою причиною стало значне пожвавлення споживчого кредитування у попередні роки, яке привело до «розігрівання» платоспроможного попиту, тим самим банки підштовхнули споживчі настої населення.

П'ятою причиною є зростання надходжень від «гастарбайтерів» з-за кордону, незважаючи на усі труднощі з міграцією робочої сили.

Шостою причиною є деяке сповільнення операцій на вторинному ринку житла. В Україні зростає кількість низько ліквідного житла. При цьому до цієї категорії потрапляє житло, яке ще три роки тому було високоліквідним. Такі процеси призводять до зростання заощаджень у потенційних покупців житла.

Також суттєво на інфляцію в Україні впливає запас овочів і фруктів. Цих запасів менше, ніж у минулому році. Тому сьомою причиною є імпорт і відповідні на ці товари ціни.

Також були суттєві втрати під час страйку польських митники Наслідком цього страйку є зменшення і навіть зникнення окремих товарів з ринку під час стояння вантажів на кордоні, що призвело до значного їх подорожчання. Збитки ж під час страйку митників українські підприємці переклали на плечі споживача.

Девята причина - боротьба з контрабандою. Зменшення контрабандних постачань в Україну, як не парадоксально, але завжди дає приріст інфляції на кілька відсотків.

Десятою причиною є суттєвий вплив тіньової економіки.

2.3 Наслідки інфляційних процесів

Головними наслідками інфляції є: перерозподіл доходів, прихована державна конфіскація грошей у населення через податки, прискорена матеріалізація грошей, падіння реальної процентної ставки на капітал, падіння рівня життя народу.

Основний розподільчий вплив інфляції виникає через відмінності у активах (все, що має грошову вартість) і пасивах (борги), якими володіють люди. Для індивіда, що отримав позику і має вносити по ній щорічний (або щомісячний) платіж згідно зі ставкою проценту, інфляція фактично є моментом позитивним. Наприклад, позичено 100 000 грн. для купівлі будинку, і щорічні платежі по закладній становлять 10 000 грн. У разі підвищення цін у 2 рази, тобто наявності інфляції, платежі по закладній ніяк не зміняться і будуть становити ті ж самі 10 000 грн. за рік, хоча кількість благ, що можна придбати на цю суму зменшиться вдвічі. Боржник при цьому тільки виграє, оскільки реальний процент за використання капіталу зменшився наполовину.

В цілому непередбачена інфляція перерозподіляє багатство від кредиторів до боржників, а непередбачене зниження темпів інфляції дає протилежний ефект. Інфляція є головним чинником, що впливає на відсоткові ставки, оскільки під ії дією змінюється купівельна спроможність грошових одиниць і зменшується реальна прибутковість інвестицій.

Окрім перерозподілу доходів, інфляція впливає на економіку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рівень обсягу виробництва в цілому. Тут слід зауважити, що безпосереднього зв'язку між цінами і обсягом виробництва немає. Збільшення сукупного попиту збільшує і ціни, і обсяг виробництва.

Загальні негативні наслідки інфляційних процесів є:

1. Посилення диспропорцій в економіці, дезорганізація господарських зв'язків, виникнення кризи фінансів, значна активізація спекуляцій, посилення злочинності;

2. Зниження життєвого рівня трудящих, знецінення трудових заощаджень, поглиблення майнової нерівності. У США, наприклад, монополісти внаслідок інфляції щорічно привласнюють до 70 млрд. долл., а в Україні лише в 1992-1993рр. ціни зросли в 2569 разів, а грошові доходи населення - тільки в 559 разів. У 610 разів знецінилися вклади громадян в ощадбанку;

3. Зниження стимулів до продуктивної діяльності, гальмування науково- технічного процесу;

4. Відкрита інфляція призводить до зростання витрат на одиницю продукції; скорочення прибутків; зменшення випуску товарів, що кінець-кінцем спричиняє зростання цін.

5. Притамована інфляція супроводжується розривом між адміністративно встановленими цінами і ринковими (як правило, вищими); відпливом товарів у тіньову економіку, посиленням її; зростанням дефіциту, збільшенням черг; збагаченням ділків тіньової економіки.

Серйозні загрози для національної економіки, що створює інфляція, мають як внутрішній, так і зовнішній прояв. У разі інфляції витрат, країни, економіка яких залежить в основному від зовнішньої торгівлі промисловими, легкозамінюваними товарами, можуть втратити експортні ринки, якщо ціни та витрати в цих країнах зростають швидше, ніж в інших країнах. Таким чином, проблема стабілізації цін тісно пов'язана з питаннями збереження конкурентоспроможності держави на зовнішніх ринках.

Висновки до розділу 2

Основні чинники інфляції концентруються всередині національної економіки, але є й такі, що перебувають за її межами. Мається на увазі перенесення інфляції каналами світової торгівлі, коли, наприклад, зростання цін на сировину або енергоносії стимулює механізм інфляції витрат. Немалу інфляційну загрозу несуть з собою потоки короткострокових спекулятивних капіталів, що переміщуються через кордони в пошуках найвищої ставки процента. Все це стосується сучасної України. Адже підвищення в тисячі разів цін на енергоносії, які Україна імпортує з Російської Федерації і Туркменистану, також спричинило вагомий вплив на посилення інфляційного процесу в Україні.



Розділ 3. Аналітична оцінка показників інфляції

3.1 Індекс інфляції, ВВП

Базова інфляція в Україні у жовтні 2012 року знаходилася на низькому рівні (0.1%), що стримувало розвиток інфляційних процесів у країні. Низькі темпи зростання базового ІСЦ у звітному місяці були обумовлені як ефектом від здешевлення сирих продуктів харчування, так і зниженням інфляційного тиску в країнах - основних торговельних партнерах України, що зменшило імпортовану інфляцію. У річному обчисленні базовий ІСЦ продовжив своє зниження і становив у жовтні 1.1%.

Економічна активність у жовтні 2012 року підтримувалася високим внутрішнім споживчим попитом. Зростання реальної заробітної плати населення високими темпами(на 14.8% у січні - жовтні 2012 року до відповідного періоду минулого року) мало позитивний вплив на зростання обсягів роздрібної торгівлі, оборот якої у січні - жовтні 2012 року збільшився на 15.7% порівняно з відповідним періодом попереднього року.

Найкращі показники серед видів промислової діяльності у жовтні демонстрували галузі, орієнтовані на забезпечення внутрішнього ринку. Покращилася динаміка целюлозно - паперового виробництва; видавничої діяльності, де було зафіксоване зростання обсягів виробництва на 12.4% у річному обчисленні. Сезонне підвищення попиту аграріїв на мінеральні добрива визначило збільшення у жовтні 2012 року обсягів виробництва хімічної промисловості на 7.4% порівняно з відповідним місяцем минулого року. Крім того, нарощення обсягів виробництва у річному обчисленні відбувалося у харчовій промисловості (на 2.2%), обробленні деревини (на 1.6%) та легкій промисловості (на 1.4%). Водночас галузі вітчизняної економіки, орієнтовані на експорт продукції, знизили обсяги виробництва у жовтні - у металургії на 9.4%, а у машинобудуванні на 10.0%. Це зумовило зменшення загального обсягу промислового виробництва на 4.2% у річному обчисленні.

Висока база порівняння минулого року мала негативний вплив на показники будівництва та сільського господарства. На фоні рекордного врожаю зернових в 2011році, обсяги сільськогосподарського виробництва у січні - жовтні 2012 року знизилися на 5.1% порівняно з відповідним періодом минулого року. На ринку праці спостерігалося подальше зниження чисельності безробітних, а рівень зареєстрованого безробіття у жовтні був найнижчим у поточному році (1.4%). Водночас спостерігалося скорочення заборгованості з виплати зарплати до 896.9 млн. грн., що на 3.3% менше, ніж в попередньому місяці та на 23.0% менше, ніж на 1 листопада 2011 року.

3.2 Грошова маса: обсяг і структура, грошові агрегати

Грошові агрегати - зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектору загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, не фінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашнім господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 та М3.

Грошовий агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

Грошовий агрегат М1 - грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті.

Грошовий агрегат М2 - грошовий агрегат М1 і переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити.

Грошовий агрегат М3 (грошова маса) - грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.

Залишки за грошовим агрегатом М3 на кінець жовтня 2012 року становили 729.7 млрд. грн. За місяць грошова маса зменшилася на 2.1 млрд. грн., або на 0.3 % (у вересні спостерігалось її зростання на 0.9%,). Така динаміка грошового агрегату М3 була обумовлена в основному скороченням готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями. Сезонно скоригований грошовий агрегат М3 зріс за місяць на 0.5%. У річному обчисленні темпи приросту грошової маси уповільнилися до 9.5% порівняно з 10.5% у вересні 2012 року.

У жовтні прискорилося скорочення готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями (М0). За місяць залишки за ними зменшилися на 2.4% (у вересні - на 0.5%), або на 4.8 млрд. грн. - до 195.0 млрд. грн. Сезонно скоригований грошовий агрегат М0 за жовтень скоротився на 1.0%. У загальному обсязі грошової маси частка грошового агрегату М0 скоротилася за місяць на 0.6 процентного пункту - до 26.7%. У річному обчисленні темпи приросту готівки поза банками у жовтні становили 3.5% порівняно з 5.2% у вересні.

Зменшення грошового агрегату М1 за жовтень поточного року на 2.6%, або на 8.3 млрд. грн., відбулося як за рахунок зміни грошового агрегату М0, так і через скорочення на відміну від попереднього місяця, переказних депозитів у національній валюті на 2.9%, або на 3.5 млрд. грн. У річному обчисленні темпи приросту зазначеного агрегату уповільнилися до 2.8% порівняно з 5.4% у вересні 2012 року.

Грошовий агрегат М2 зменшився за жовтень на 0.3% порівняно зі зростанням на 0.9% у попередньому місяці. Його динаміка переважно була зумовлена скороченням грошового агрегату М1. Залишки за переказними депозитами в іноземній валюті та іншими коштами на депозитних рахунках резидентів збільшилися за жовтень на 2.9 та 1.3% відповідно. У річному обчисленні темпи приросту коштів за грошовим агрегатом М1 уповільнилися до 9.6% порівняно з 10.7% у вересні.

Грошова база на кінець жовтня 2012 року становила 245.6 млрд. грн. Зменшення її обсягу в обчисленні до попереднього місяця на 0.9%, або на 2.3 млрд. грн. - до 245.6 млрд. грн. було зумовлено скороченням готівкових коштів, випущених в обіг на 1.8%, або на 3.9 млрд. грн. та зростанням зобов'язань Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат М3 на 5.5%, або на 1.6 млрд. грн. У річному обчисленні темпи приросту грошової бази у жовтні становили 4.9% порівняно з 5.8% у вересні. Кошти на коррахунках банків у Національному баку України у жовтні зросли на 6.1% - до 24.1 млрд. грн. Їх середньоденний обсяг у звітному місяці становив 17.8 млрд. грн. і був більшим порівняно з жовтнем 2011 року на 23.6%, або на 3.4 млрд. грн.

3.3 Демографічні показники

Станом на 1 листопада 2012 року чисельність населення України становила 45 млн. 560 тис. мешканців. З початку року чисельність населення скоротилась на 73,4 тис. осіб (-1,9 на 1000) (рис.13).

За січень-жовтень 2012 року в Україні народилось 438,6 тис. дітей (11,5 на 1000), померли 552,1 тис. осіб (14,5 на 1000). Природне скорочення населення становило 113,5 тис. осіб, що на 23,2 тис. менше ніж за аналогічний період 2011 року.

Для населення України характерне старіння населення. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку ХХ ст. століття до 15% на поч. XXI ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах 60% - 62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60% - від 3-4% на початку ХХ ст. до 21% на початку XXI ст.

Демографічне навантаження на працездатне населення вище у сільського населення - 792 на 1000 працездатних проти 592 у міського. Це є наслідком більшої частки населення молодше працездатного віку (312 проти 226 у міського населення) та старше працездатного віку (480 і 366 відповідно).

Найнижче демографічне навантаження на 1 січня 2009 спостерігалось у областях центральної України - Чернігівській (743 на 1000 працездатних), Вінницькій (735), Житомирській (720), що пов'язано з високою часткою осіб старше працездатного віку. Найменше демографічне навантаження спостерігається у Києві, де на 1000 працездатних припадає лише 528 осіб непрацездатного віку.

Найбільше демографічне навантаження особами у віці, молодшому за працездатний, зафіксовано у західних областях - Волинській (334 на 1000), Рівненській (347), Закарпатській (329). Найнижче - у місті Києві (207 на 1000), Севастополі (219), а також у Донецькій (214), Харківській.

3.4 Динаміка валютного курсу

Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи - паритету купівельної спроможності валют - під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, які відображають зв'язок валютного курсу з іншими економічними категоріями - вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін.

Висновки до розділу 3

Отже проаналізувавши офіційні статистичні дані ми дійшли до висновку що інфляційні процеси в Україні були викликані декількома факторами, а саме:; різким зростанням попиту на сировинні матеріали; а також здороженням нафти на світовому ринку. Так як Україна є надзвичайно енерго- і матеріалозеложною країною, то фактор здороження нафти і зростання попиту на сировину не міг позитивно позначитись на економічних показниках нашої країни.

Хоча зростання цін на продовольчі товари з високим ступенем оброблення, що є найбільш вагомою складовою базової інфляції, знизилося до 2.3% у річному вимірі. Основним фактором цього залишалося падіння цін на сирі продукти (на 3.8% за останні 12 місяців). Сукупний попит залишається нижчим, ніж потенційний. Це продовжує стримуючим чином впливати на базову інфляцію.

Базова інфляція в річному вимірі уповільнюється вже 14 місяців поспіль (до 1.1% у жовтні), а річна зміна небазового ІСЦ протягом останніх трьох кварталів становить від'ємне значення (-1.2% за станом на кінець жовтня).

Все це і навіть той факт, що рівень інфляції в Україні був найнижчим серед усіх країн СНД, все ж не дозволяє нам говорити про остаточне одужання нашої економіки. Не слід забувати про те, що даний результат перш за все був досягнутий через фінансову допомогу МВФ, що, в свою чергу, призвело до збільшення державного боргу.



Висновки

Інфляція є макроекономічним явищем, оскільки і причини його виникнення і наслідки пов'язані зі змінами, що стосуються загальної економічної рівноваги. Найпоширенішим є розуміння інфляції як такої ситуації в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси сукупній ціні товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги. Інфляція властива більшості економічно розвинутих країн світу і с основною проблемою в тих країнах, що розвиваються. У стані інфляційної нестабільності орієнтація лише на регулювання з боку співвідношення попит-пропозиція може призвести до затяжних криз з повільним періодом стабілізації і оздоровлення економіки. Незважаючи на дію ринкових законів, держава не відмовляться від впливу на ціни, суттєво посилюючи його в кризові для національної економіки періоди.

Вихід з кризового стану для економіки будь-якої країни містить два основних елементи. По-перше, приборкання інфляції та, по-друге, припинення падіння виробництва. Однак ключовим моментом с саме вирішення питання інфляції, оскільки це - найважливіша умова для поновлення інвестиційної активності, що, в свою чергу, має забезпечити відродження виробництва.

Аналіз економічного стану України показав, що динаміка ВВП характеризувалась нерівномірним розвитком Найбільш значний внесок у збільшення ВВП внесли торгівля і агропромисловий комплекс, питома вага яких у ВВП сукупно складає 10%. Зокрема, приріст сільського господарства за вказаний період склав 24,4%.. Поліпшення зборів податків виступає як ще один позитивний чинник, який дозволив збільшити зростання ВВП. Експорт і імпорт зараз знаходяться на історичному максимумі. Тому і податків збирається більше. Найвищі темпи зростання в Україні демонструють торгівля (11,8%), переробна промисловість (8,4%) і транспорт (8,4%). У той же час найбільше зниження спостерігається в будівництві (-4,8%).

Одним з факторів стримування споживчого попиту було зростання депозитів фізичних осіб у банках в умовах зниження споживчого кредитування, що разом з підвищенням попиту на іноземну валюту сприяло абсорбуванню гривневої ліквідності на готівковому ринку (річні темпи зростання готівки поза банками знизилися до 3.5%).

Незначне пом'якшення бюджетної політики в III кварталі (дефіцит зведеного бюджету за січень - вересень зріс до 21.3 млрд. грн.) створило додатковий інфляційний тиск.

Рухаючись до ринку, наша економіка, на жаль, в першу чергу засвоює його негативні сторони. Зрозуміло, що труднощі звільнення від господарського тоталітаризму і відсутність досвіду державного регулювання в умовах ринку часто викликають невдачі. Навряд чи вдасться швидко скинути з себе тягар інфляції, тим більше за допомогою адміністративних заходів. Завдання стоїть, швидше, у стримуванні процесу і пристосуванні до нього.

...