Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту та міжнародного підприємництва

ІНДИВІДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу: «Економіка зарубіжних країн»

на тему: «Економіка Корейської Народно-Демократичної Республіки

Виконав:

ст. гр. СЕ-42 Керницький Н.В.

Прийняла:

к.е.н., доц.каф. ММП Чернобай Л.І.

Львів-2014



Зміст

Вступ

Характеристика за класифікаційними ознаками

Атрибутивна модель

Ромб Портера

Державне регулювання економіки

Співвідношення в економіці

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

У даній індивідуальній контрольній роботі я прагну як найбільш ширше і глибше вникнути в економіку КНДР. Незважаючи на закритість економіки і відсутність даних попробувати знайти максимальну інформацію для того, щоб зрозуміти в якому економічному становищі тепер перебуває Північна Корея.

Головною метою індивідуального завдання є збір інформації по цій країні, поставити це все у хронологічний порядок від недавніх років до сьогодні.

Я також прагну розкрити питання напевно кожного з нас: ”Чому так все погано і безнадійно?”, “Чи є у цієї держави розумний вихід із даної ситуації?”.

Перш за все потрібно побудувати таблицю основних даних для КНДР, щоб мати початкове наочне уявлення про цю країну. Бачити наочно яка територія та чисельність населення, форма правління та форма державного устрою. Після цих даних ми побачимо уряд який учолює цю країну. Необхідно буде побудувати атрибутивну модель КНДР, щоб краще розуміти їхню філософію і напрямок мислення. Також потрібно провести аналіз за показниками які є у ромбі Портера.

Звернути увагу на державне регулювання економіки. Як впливає держава на процеси в економіці. Чи економіки є на щляху переходу на ринкову економіку. І враховуючи всі дані по цій країні зробити висновок.



Характеристика за класифікаційними ознаками

Характеристика за класифікаційними ознаками відображена у таблиці 1, де також обґрунтовується застосування тих чи інших ознак

Характеристика за класифікаційними ознаками Таблиця 1

Класифікаційна ознака	Притаманно Південій Кореї	Обгрунтування
За площею	Середні країни	120 410 кв. км
За чисельністю населення	Середні країни	24 763 188ос.
За формою правління	Комуністична диктатура	Необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви
За формою державного устрою	Унітарна держава	поділена на 9 провінцій, 2 міста прямого підпорядкування і 3 спеціальних адміністративних регіону.
За ідеологічною орієнтацією	Чучхе	Означає таку ситуацію, коли людина є паном і для себе самого, і для всього оточуючого світу.
За формою державного режиму	Республіка	Фактично - диктатура Кім Чен Іра
За політичною структурою	Однопартійна	В країні вся влада у президента.
За рівнем розвитку науки та технології	Відсталий НТП	В країні не широко розвинутий науково-технічний потенціал, проте відбуваються великі вливання коштів в галузі науки, освіти та на розвиток технологій
За рівнем соціально-економічного розвитку	Країни централізовано керованої економіки	Закрита, індустріально-аграрна держава з централізовано керованим типом економіки
За підходом МВФ	Країни, що розвиваються	Ринок країни формується
За Зіміним	Країни слаборозвинуті	Країни, в яких дохід на душу населення невисокий порівняно з доходом у розвинутих країнах, таких, як Сполучені Штати, Японія, Німеччина тощо. Такі країни в процесі індустріального розвитку. Рівень життя середній, ВВП нижчий ніж у високорозвинених країн
За Максаковським	Країни, які розвивається
За Масляком	Країни, що розвиваються
Класифікація територій та країн, що розвиваються за Болотіним	Нижній	Країна знаходиться у скрутному становищі
За Шаблієм (україноцентрична класифікація)	-	-

Атрибутивна модель

У таблиці 2 представлено застосування атрибутивної модулі щодо Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР).

Атрибутивна модель Таблиця 2

Атрибути	Саудівська Аравія	Обгрунтування
Загальна філософія	Гуманізм	Коли людина є паном і для себе самого, і для всього оточуючого світу
Подібна філософія	Історизм	Керуються історичним опитом і ціностями
Основний фокус	Родинні зв'язки	Управління на всіх рівнях здійснюється родинами, члени сім'ї розподіляються по різним керівним посадам організації. Країною керує президент, і вся його родина возглавляють основні посади у державі.
Перспектива розвитку бізнесу	Системність	Країна створює тільки державні підприємства які системно функціонують
Орієнтація управління	Еволюційна	Притаманні для країн Сходу, що розвиваються
Психологічний тип	Орієнтований на аналіз	В країні вирішувати проблему до моменту її загострення, стараються не допускати дефіциту
Позитивні аспекти	Гармонія в суспільстві	В країні існує порядок, досягнутий не зовсім демократичним способом, але чітко розподіленні функції та позиція громадян
Негативні аспекти	Тоталітаризм та кумовство	Влада зосередженна в одних руках. На всіх керівних посадах стоїть одна родина і єдина партія. Підприємства створюються тільки державні тому їх директорами стають провірені люди держави.



Ромб Портера

ь людські ресурси;

ь природні ресурси (включаючи клімат і географічне положення країни);

ь капітал (з урахуванням різноманітності національних ринків капіталу);

ь науково-інформаційний потенціал;

ь інфраструктура (всі, що впливає на якість життя в країні).

корея економіка населення державний

Демографія: Населення країни 24713000 - 2012 рік. У 2000 році у КНДР проживало 22800000 людей.

З моменту першого перепису у 1960 чисельність населення зросло більш ніж у 2 рази і яке тоді становило 11200000 людей. Тривалість життя населення становить приблизно 63 роки, у чоловіків 61 рік а у жінок 66 років. Рівень народжуваності становить 2,1 новонароджених на одну жінку.

У віковому відношенні 24% становлять діти до 14 років, 68% становлять дорослі люди, і всього 8% люди старше 65 років. Чоловіків і жінок по гендерній структурі фактично однаково. Еміграція відсутня у цій країні. 99% це є корейці і вього лиш 1% це є невеликі китайська і японська меншини. [1]

Шари населення КНДР: Відповідно до системи «сон'бун» все населення КНДР поділено на три шари: «основний», «коливний» і «ворожий». Належність до того чи іншого шару визначається за соціальним походженням і родом діяльності в період японського панування і Корейської війни і успадковується по чоловічій лінії. Члени ТПК автоматично відносяться до «основного» прошарку, а особи, виключені з політичної партії,- до «ворожого». Репатріанти з Китаю та Японії належать також до «ворожого» прошарку.

Люди, що відносяться до «ворожого» прошарку, не можуть служити в армії, вступити до ТПК і вступити до більшості Вищих навчальних закладів. В цей же час, до 1990-х років приналежність до того чи іншому шару (за винятком номенклатури) не мала впливу на розмір продовольчого пайка.

Відповідно до постанови «Про подальше посилення роботи з різними верствами і групами населення», прийнятим восьмим пленумом ЦК ТПК четвертого скликання, у кінці лютого 1964 року була проведена істотна деталізація категорій населення, відповідно до якої в кожному шарі було виділено окремі групи (усього 51). Робота ця проводилась у 1964-1969 роках силами так званих «груп 620», спеціально сформованих для цієї мети. Ця діяльність супроводжувалася висилками, арештами і стратами ворогів режиму (як реальних, так і потенційних або просто вигаданих).

Оцінити хоча б приблизну чисельність навіть шарів, не кажучи про окремі групи, практично неможливо. [6]

Природні умови та ресурси: Складний гірський рельєф зумовлює різноманітність географічних умов КНДР, затрудняю також освоєння природних ресурсів, ведення капітального будівництва, особливо в галузі інфраструктури. Загальна площа низин - це 25% території, що значно погіршує розвиток аграрного сектора економіки.

Зі всіх складових природно-географічних умов найбільше значення для формування структури економіки мають корисні копалини. Для КНДР характерний досить високий ступінь забезпеченості корисними копалинами. Загальні енергетичні ресурси країни в переведенні на умовне паливо (7000 ккал/кг) оцінюються в 6762 млн. т, у тому числі 6617 млн. т. припадає на вугілля, 120 млн. т. - на торф, а 9 млн. т. - на гідроенергію.

Розвиткові чорної металургії сприяють запаси (майже 2 млрд т) залізної руди, відомо ще чимало таких родовищ. КНДР має достатню мінеральну базу для розвитку чорної металургії.

В республіці є значні запаси руд кольорових металів, порівняно багато видобувають поліметалічних та свинцево-цинкових руд, родовища яких залягають на північному сході й заході країни. На північну частину припадає 4/5 покладів руд вольфраму та молібдену. Є також значні запаси кобальту, кадмію, барію, нікелю, золота, срібла, сировини для алюмінієвої промисловості тощо.

У формуванні галузевої структури економіки певну роль відіграли запаси сировини для промисловості будівельних матеріалів.

Безпосередній вплив на розвиток народного господарства має демографічний фактор. Підвищена густота населення на рівнинах та узбережжях морів - 250-400 чол. на 1 км2. Характерний також досить високий природний приріст населення: приблизно 2% на рік.

На початок 90-х років населення КНДР у працездатному віці складало 54% загальної чисельності, а зайнятих у народному господарстві - 46%. Значні зміни в структурі зайнятості викликані структурними змінами в економіці КНДР, зростанням освітнього та кваліфікаційного рівня населення. Курс на прискорену індустріалізацію привів до збільшення числа зайнятих у промисловості за рахунок відтоку робочої сили із сільського господарства. Проте частка зайнятих в аграрному виробництві залишається досить високою, а у невиробничій сфері низька порівняно з колишніми країнами соціалізму. [2]

Капітал: У 20010 Кім Чен Ір заявив, що «гроші повинні забезпечувати вартість товарів споживання», після чого були проведені деякі невеликі ринкові перетворення, створений промисловий регіон Кесон , проведені перші експерименти з введення на підприємствах госпрозрахунку. Китайські інвестиції в північнокорейську економіку зросли з 1 млн доларів в 2003 до 200 млн в 2012 .

До середини 1990-х рр.. приватна ринкова торгівля була вкрай слабо розвинена в КНДР, почасти через історичних традицій (торговці в конфуціанстві розглядалися як найменш престижна група населення), почасти через добре функционировавшей системи постачання за картками .

Однак у зв'язку з економічною кризою середини 1990-х, коли неврожаї збіглися з зупинкою багатьох промислових підприємств, почала зростати напівлегальна ринкова торгівля.

Спроби влади згорнути її не увінчалися успіхом через зростаючу корупції. З кінця 1990-х рр.. зростає торгівля в прикордонних з Китаєм районах, через які в КНДР потрапляє чимало південнокорейської продукції, офіційно досі забороненої . Покарання приватним торговцям, в порівнянні з періодом 10-річної давності, істотно пом'якшилися. Зараз широко розвинений нелегальний ринок , заснований на реалізації контрабанди з Китаю.

Грошова реформа 2009 року було покликана зміцнити планову економічну систему і зменшити вплив ринку. Однак, за деякими даними, реформа призвела до різкого зростання інфляції і дефіциту товарів першої необхідності.

На початку 2010 року відповідальний за цю реформу голова державного планового комітету КНДР Пак Нам Кі був звільнений, а в середині березня, за твердженням низки ЗМІ - розстріляний.

У 2011 р. платіжний баланс КНДР вийшов в плюс і склав $ 250 млн. У 2012 р. збереглося позитивне сальдо платіжного балансу. [6]

Попит: У колоніальний період корейська економіка майже повністю залежала від Японії, підприємства не мали завершеного технологічного циклу, що спричиняло ввіз значної частини готових виробів з Японії. За рахунок імпорту задовольнялись потреби в товарах народного споживання, особливо в тканинах, одязі. Однобічна орієнтація промислового розвитку спричинила відповідну структуру зовнішньої торгівлі. На частку промислової сировини та напівфабрикатів припадало 42% корейського експорту.

У структурі імпорту готові вироби становили 60%. Після звільнення Кореї ТПК прийняла курс на прискорений розвиток народного господарства.

В результаті подолання техніко-економічної відсталості докорінно змінилися зовнішньоекономічні зв'язки країни.

Розвиток економічних та науково-технічних зв'язків з СРСР та іншими соціалістичними країнами став основою зовнішньоекономічної політики Кореї в післяколоніальний період. У цей час було реконструйовано та побудовано майже 50 підприємств та інших об'єктів, що стали основою національної економіки.

Наприкінці 70-х років почався істотний поворот у розвитку зовнішньої торгівлі. Прийнято комплекс заходів з активізації зовнішньоторговельної діяльності: реорганізовано зовнішньоторговий, зовнішньоекономічний апарат країни, створено нові експортні підприємства в різних галузях індустрії, ведуться активні пошуки нових можливостей участі в МПП.

Сучасний етап економічного розвитку ставить нові, більш складні завдання, які потребують подальшого вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності.

Машинобудування та хімічна промисловість працюють в основному на задоволення внутрішніх потреб, хоча значна частина електротехнічної продукції має експортне значення. Частка продукції хімічної промисловості в експорті незначна.

Відчутно зросла частка продукції харчової, легкої промисловості та продукції промисловості будівельних матеріалів. Значний відсоток в експорті належить продукції гірничорудної та металургійної промисловості . [5]

Робоча сила за секторами економіки, 2012 р.:

сільське господарство - 23,3%

промисловість - 42,9%%

сфера послуг - 33,8%.

Дані про безробіття недоступні.

Характеризується наявністю трудових таборів . Практикуються т. н. «Трудові битви» - протягом цього часу скасовуються відпустки, вихідні, робочі живуть на підприємствах, всі виробництва працюють цілодобово. Остання трудова битва почалася в 2009 році і мала тривати 150 днів.

За словами біженців, більшість працездатного населення КНДР неофіційно заробляє в приватному секторі через низьку оплату праці на державних підприємствах

Очевидним є те, що зовнішньоторговий оборот КНДР з 1961 р. зростав. Нині співвідношення експорту й імпорту приблизно однакове.

Значна частка зовнішньоторгового обороту КНДР припадає на колишні соціалістичні країни, зокрема СНД - понад 30%, понад 30% припадає на країни з розвинутою ринковою економікою. Після певного спаду зросла також частка товарообороту з Японією, США.

На українському ринкові знайшла місце продукція легкої промисловості та деякі види продукції машинобудування КНДР. Продукція машинобудування України, харчової промисловості, хімічної займе ннайближчим часом певне місце на ринку КНДР.

Основою зовнішньоекономічної діяльності КНДР є врівноважений підхід до розширення участі країни на зовнішніх ринках, інтернаціоналізація і лібералізація національної економіки, диференціація торгівлі, активна багатостороння кооперація. [4]

Випадок: У серпні 2012 року стало відомо, що влада КНДР вирішила відмовитися від планової економіки. З 6 серпня на підприємствах, в робочих організаціях і в партосередках стали проводитися лекції про перехід до нової економічної системи. Цю політику в країні називають «Новою системою економічного управління 28 червня».

Можливо, саме 28 червня лідер КНДР Кім Чен Ин віддав секретне розпорядження про розробку такої програми реформ. Відповідно до нової політики, підприємства зможуть працювати самостійно, без жорсткого державного регулювання, і будуть самі встановлювати ціни на свої товари.

Проте керівництво підприємств буде як і раніше призначатися і зніматися державою, а приватним особам не дозволять відкривати свій бізнес. Реформи проведуть і в сільському господарстві.

Держава буде залишати селянам 30% виробленої ними продукції (в даний час вилучається вся продукція).

Реформи подаються в країні як власний соціалістичний план, а не результат зовнішнього впливу. Згідно з оцінкою південнокорейського міністерства з об'єднання двох країн, мова, можливо, йде про експеримент, який буде проведений в деяких частинах КНДР. [2]

Державне регулювання економіки

Стратегія створення матеріально-технічної бази соціалізму в КНДР мала національну специфіку. Партія виходила із необхідності комплексного розвитку економіки при максимальній мобілізації вітчизняних ресурсів в історично короткі строки.

Народне господарство країни - це різносторонній господарський комплекс, покликаний щонайбільше задовольняти потреби суспільного відтворення та населення на основі раціональної утилізації ресурсів у поєднанні з розвитком зовнішньоекономічного співробітництва на принципах "взаємодоповнюючого обміну".

В економічній теорії КНДР для характеристики такого господарства використовується термін "самостійна національна економіка".

Практичним результатом з принципової стратегічної установки на максимальне використання внутрішніх факторів розвитку є економічна політика, спрямована на "добудову" в складі національного господарства потрібних галузей та виробництв, що використовують доступні ресурси та відповідають певним умовам суспільства, які ставить економічний та науково-технічний прогрес. В результаті втілення в життя економічної стратегії в КНДР не тільки значно виріс економічний потенціал, а й докорінно змінилась його структура.

Найбільш очевидними для характеристики продуктивних сил в країні є зрушення в макроструктурі господарства, що відображають зміни суспільного поділу праці.

Макроструктурні зрушення у виробничій сфері мають своїм результатом зміну структури суспільного продукту та національного доходу, аналіз яких дає змогу говорити про основні напрямки формування народногосподарського комплексу.

З метою динамічного розвитку народного господарства важливо підтримувати правильні пропорції між виробництвом засобів виробництва та предметів споживання, особливо збалансованості розвитку галузей груп "А" і "Б" у промисловості. У КНДР при вирішенні даного питання виходили з марксистського положення про необхідність випереджаючого розвитку засобів виробництва.

Удосконалення структури господарства КНДР вимагало поряд з ліквідацією напруги у видобувних та обробних галузях більш повно забезпечити енергетичні потреби.

Зростання питомої ваги енергомістких виробництв у промисловості при недостатньому збільшенні потужностей електроенергетики загострило проблему в 70-ті роки.

Вирішення зводилося до нарощування потужностей ТЕЦ за рахунок будівництва середніх та малих електростанцій.

Створення гармонійної структури народного господарства, ліквідація напруги в народногосподарському комплексі потребували вирішення паливно-сировинної проблеми передусім за рахунок більш раціонального використання вітчизняних ресурсів, зниження фондо- і енергомісткості виробництв, відмови від створення потужностей, які вимагають витрати значної кількості дефіцитної сировини та енергії. [3]

Співвідношення в економіці

КНДР - аграрно-промислова країна. Економіка Північної Кореї один із найбільш центрально-управляемих і ізольованих у світі. Економічні перекручування та небажання уряду публікувати звіти скорочують кількість доступною достовірною інформацією. Майже вся промисловість є власністю держави.

Режим продовжує наголошувати важку й військової промисловості на шкоду легкої й іншим необхідним галузям.

Основна галузь промисловості: військова промисловість.

Мілітаризація суспільства неминуче призводить до контролю з усіх які працюють у політичної та економічної системах. Мілітаризація передбачає використання людських і матеріальних ресурсів суспільства для воєнних цілей. Це можна оцінити, порівнюючи кількість військових і чисельність від населення, як і рівень військових витрат у НВП та Харківський державний бюджет.

У 1997 року чисельність людей, службовців у війську і зайнятих в військово-промисловому комплексі Північної Кореї становила 36 % від кількості населення, військових витрат склали 27 % від НВП і 52 % від бюджетних коштів.

Людські, матеріальні та інші ресурси Північної Кореї, зосереджені у війську і ВПК з головою перекривають Витрати існування в умовах мирного часу. Будь-яке регулювання розподілу ресурсів зажадає змін - у політиці Північної Кореї, спирається на військову стратегію, у напрямку до політиці, яка орієнтована відновлення економіки. [2]

Оборонна промисловість є основою військового комплексу країни й розвивається у відповідність до змінами у військових витратах, тоді як у військових витратах пов'язані регулюванням збройних сил. Скорочення військових витрат призведе до падіння закупівель озброєння, скорочення внутрішнього виробництва та імпорту.

Є різноманітні думки щодо економічного значення військових витрат. Деякі вчені свідчать, що інвестиції в оборонну промисловість створюють додаткову економічну вартість, підтримує зайнятість, розвиває технології, які можна застосовано у приватний сектор економіки. Інші вважають, що вигоди від такого типу інвестицій значно менше, ніж тому разі, коли інвестується безпосередньо приватний сектор.

Нинішній рівень дискусій віддає перевагу останній точки зору. Ця тенденція ігнорує політичну та військову необхідність інвестування на оборонну промисловість.

Система, що як пріоритету висуває воєнних цілей і культурної цінності, наголошує на оборонних витратах, що перевищує ефективність економіки нашої країни.

Основні галузі промисловості: машинобудівна, нафтопереробна, хімічна, чорна та кольорова металургія, гірнича, харчова, текстильна. Транспорт - автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Основні морські порти на східному узбережжі - Наджін, Чхонджін, Хіннам і Вонсан, на західному - Нампхо, Соннім, Хеджу.

ВВП - $ 21 млрд (2010). Темп зростання ВВП - 1,1%. ВВП на душу населення - $ 943 (2010). Імпорт (нафта, машини, апарати, пшениця) г.ч. з Китаю (32%), Японії (17%), Росії (4,7%), Південної Кореї (4,3%). Експорт (мідь, залізні руди, машини, рис, жень-шень, рибопродукти та фрукти, продукція хімічних виробництв, машинобудування і легкої промисловості) до Японії (27%), Південної Кореї (20%), Китаю (5,2%).

Промисловість в Північній Кореї знаходиться в державній власності. Спосіб господарювання - соціалістичний. У країні діє система централізованого державного планування.

Сільське господарство колективізоване. У Північній Кореї розвивається переважно важка індустрія, в яку надходять основні інвестиції. У 1990-х роках структура ВВП (%): промисловість - 46, сільське господарство - 21.

Північна Корея традиційно отримувала продовольство в основному з Півдня або з Китаю, тому після розділу їй довелося самостійно вирішувати продовольчу проблему.

Позитивно позначилися також механізація польових робіт, електрифікація сільської місцевості і вдосконалення організації виробництва. Фінансова система створювалася за радянським і китайським зразками. Банки обслуговують в основному державні підприємства, за рахунок прибутків яких країна отримує більшу частина податків.

У 1990-х роках в країні вироблялося 53-54 млрд кВт·год електроенергії, з них бл. 50% - на ТЕС. [4]

Скорочення військових витрат призведе до падіння закупівель озброєння, скорочення внутрішнього виробництва та імпорту. Є різноманітні думки щодо економічного значення військових витрат.

Деякі вчені свідчать, що інвестиції в оборонну промисловість створюють додаткову економічну вартість, підтримує зайнятість, розвиває технології, які можна застосовано у приватному реальному секторі економіки. Інші вважають, що вигоди від такого типу інвестицій значно менше, ніж тому разі, коли інвестується безпосередньо приватний сектор. Нинішній рівень дискусій віддає перевагу останній точки зору.

Ця тенденція ігнорує політичну та військову необхідність інвестування на оборонну промисловість.

Система, що як пріоритету висуває воєнних цілей і їхні коштовності, наголошує на оборонних витратах, що перевищує ефективність економіки нашої країни Уся вироблена продукція є військового контролю. У разі, коли військовому виробництву приділяється першорядне увагу, виникає дефіцит невоєнній продукції. Ті керівники підприємств, котрі відмовляються або виконує план військового замовлення, піддаються покаранню.

У Північної Кореї все промислові підприємства є діючої частиною военно- промислового комплексу. Інші галузі промисловості: машинобудування, електрику, хімічна промисловість, гірничодобувна промисловість (вугілля, залізна руда, магній, графіт, мідь, цинк, свинець, дорогоцінні метали), металургія, текстильна промисловість.

Економіка Північної Кореї нині перебуває у глибокому застої, складність ситуації погіршується недостатньою кількістю енергії, застарілим обладнанням і відсутністю нових інвестицій. Останніми роками поліпшилося стан сільськогосподарського сектора, проте виробництво зерна досі на 1 млн. тонн менше від необхідного кількості. Країну виручає постійний потік продовольчої міжнародної фінансової допомоги. [7]



Висновки

У КНДР залишаються недоліки (циклічність економіки - наступ чергового кризи, лібералізація зовнішньої торгівлі, менше втручання у національну економіку й т. буд.).

Північна Корея дійшла переломному моменту, свідчать такі докази.

Були, втім, у північнокорейців і об'єктивні підстави на те, щоб позитивно ставитися до правлячому режимові.

Рівень життя жінок у КНДР підвищувався остаточно 70-х років - при цьому, самі корейці порівнювали своє становище ні з життям мешканців інших держав, про яку або не мали найменшого уявлення, а зі часом японського колоніального правління і повоєнної розрухи.

Північна Корея початку помітно відставати від Південної лише у сімдесяті, і протягом довгого часу це відставання вдавалося приховувати від населення.[2]

На початку 90-х років до Північної Кореї спіткала економічна катастрофа. Пхеньянска пропаганда десятиліттями повторювала про сповнену економічної самодостатності країни, але насправді КНДР постійно отримувала значну радянську і китайську допомогу (як пряму, і непряму, через незбалансовану торгівлю і постачання стратегічних товарів по явно заниженими цінами).

Саме існування цієї допомоги у Пхеньяні замовчувалося і навіть прямо заперечувалося, але практично її економічне значення було дуже багато.

Найбільш серйозним ударом для північнокорейської економіки стало припинення субсидованих постачання нафти. З 1990 року в КНДР стала швидко погіршуватися.

У 1990-1999 рр. країна відчувала «негативний економічного зростання».

За роки ВНП КНДР скоротився приблизно двічі (точніших даних немає, оскільки все економічна статистика в КНДР засекречена стоїть вже майже півстоліття).

Наслідком став катастрофічний голод 1996-2000 рр., який забрав безліч життів. За оцінками, число жертв голоду становило від 200 тисяч до 2 мільйонів, тобто не від 1% до 10% країни - це, що голод став найбільшим гуманітарної катастрофою у Східній Азії з часів китайського «великого стрибка».

Офіційно в Пхеньяні заявили, що голод була викликана небувалим природним катаклізмом - катастрофічними зливами і повенями 1995 р. Частка правди у тому заяві є, але ж самі зливи не принесли істотної шкоди для сільського господарства. Більш важливою причиною голоду стали експерименти з полями, розпочаті з наполяганню Кім. [6]



Список використаної літератури

1.http://uk.wikipedia.org/wiki/Корейська_Народно-Демократична_Республіка

2. http://knoema.ru/atlas

Размещено на Allbest.ru

...