Особливості міграції населення України

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ У СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

1.1.Поняття та сутність міграції

1.2.Види міграції населення

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2.1. Динаміка міграційних процесів

2.2. Спрямованість сучасної міграції населення

РОЗДІЛ 3. ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

3.1. Міграція як соціальне явище, проблеми породжені нею

3.2. Причини та обсяги міграцій населення України у різні історичні періоди

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Важливим чинником, який зумовлює зміну чисельності населення країни, населеними пунктами, перерозподіл між окремими регіонами називається міграцією населення.

Міграція - це переміщення людей із однієї країни в іншу із зміною місця проживання. Міграція має різну інтенсивність, тривалість, спрямованість це все залежить від багатьох причин. Причини міграції бувають соціально-економічні, трудові (із пошуком заробітків), економічні, екологічні (переселення із забруднених територій), політичні, сімейно-побутові (возз'єднання родин, розлучення), етнонаціональні, релігійні.

У всі історичні періоди Україна завжди відзначалася переміщенням людей як по її території так і за межі України.

Актуальність даної теми полягає в глобальності та швидкому зростанні внутрішньо державних та міждержавних переїздів населення і трудових ресурсів у різноманітних формах, зумовлених, насамперед, нерівномірністю соціально - економічного розвитку країн.

Обсяги міжнародної міграції з кожним роком зростають. До неї залучається все більше трудових ресурсів. Цей факт підтверджує важливість вивчення міжнародної міграції, як однієї з основних форм світових господарських зв'язків, та її вплив на світове господарство. Важливість дослідження процесів міграції ресурсів зумовлена швидким зростанням їх обсягів, нарощуванням інтенсивності, значним впливом на соціальний та економічний розвиток держав. Особливостями міграційних процесів на даному етапі розвитку суспільства є їх динамізм, швидке реагування на зміни у суспільстві та економіці. міграція населення україна

Мета курсової роботи - розкрити сутність міграції населення України, та її видів. Завданням курсової роботи є висвітлення наступних питань:

· Визначити поняття та сутність міграції;

· визначити види міграції населення;

· визначити динаміку мігрційних процесів населення України;

· визначити спрямованість сучасної міграції населення;

· визначити міграцію, як соціальне явище, виявити проблеми, породжені міграцією;

· визначити причини та обсяги міграцій населення України у різні історичні періоди;

В даній курсовій роботі об'єктом вивчення виступають мігаційні процеси,іх характеристика. Предметом дослідження є особливості міграції населення України. Методи дослідження, застосовані у курсовій роботі - діалектичний, метод синтезу, системно - структурний, соціологічний, а також статистичний метод. Власне, робота є розрахунково - аналітичною. Інформаційною базою для її розробки послугували навчальні посібники, статті українських та іноземних авторів, закони України щодо міграційних процесів.



РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ У СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

1.1 Поняття та сутність міграції

У вузькому значенні поняття міграції являє собою вид територіального переміщення населення який завершується зміною постійного місця мешкання, що у буквальному розумінні слова означає переселення. У широкому розумінні слова міграції, крім переселень, охоплюють усі види переміщень населення в просторі - сезонні, епізодичні, маятникові. Являючи собою сукупність усіх видів переміщень у просторі, міграції викликають збільшення або скорочення чисельності населення, зміни його статево - вікового, сімейного, шлюбного та етнічного складу, соціальної структури територіальних спільнот як у місцях виходу, так і у місцях поселення мігрантів. Крім економічної демографії, міграцію населення вивчають інші науки, які виробили певні теоретичні уявлення про міграції населення.

Міграція населення - це досить давній процес. Ще на початку існування людства відбувалось переселення народів. Причиною цього явища ставали військові загарбання, виснаження у певному регіоні природних ресурсів тощо. Історичне поняття міграції ввібрало в себе різні види масових переселень людей: колонізацію, работоргівлю, пошук роботи. Міграція (від лат. migratio, migro - переселення) - це переміщення людей, етносів, певної його кількості або окремих представників, пов'язане зі зміною постійного місця проживання або поверненням на нього.

[1, с. 132]. А. Хомра під міграцією населення розуміє «територіальні переміщення населення, пов'язані зі зміною місця проживання» [2, с. 7]. Ю. Римаренко міграцією населення визначає як, "переміщення людей, або як їх називають по-іншому, мігрантів через кордони тих або інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на тривалий час. [3, с. 740].

Широке розуміння предмета демографії передбачає вивчення міграцій населення у різних генераціях, соціальних групах і на різних територіях. Являючи собою сукупність усіх видів переміщень у просторі, міграції призводять до зміни географічного розміщення населення, його густоти та заселеності територій, їх супроводжують збільшення або скорочення чисельності населення, зміни його статево-вікового, сімейного, шлюбного та етнічного складу, соціальної структури територіальних спільнот як у місцях виходу, так і в місцях вселення мігрантів.

1.2 Види міграції населення

У науковій літературі існують різноманітні підходи до виділення типів міграцій.

Класифікуючи міграції стосовно до будь - якої країни, виділяють зовнішню (міждержавну) і внутрішню. До зовнішньої міграції відносять такий рух населення через державні кордони, який пов'язаний зі зміною місця проживання.

Зовнішня міграція за територіальним охопленням включає міжконтинентальні та внутріконтинентальні переміщення. Зовнішня (міждержавна) міграція існує в різних формах: трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній та ін. Міждержавна міграція робочої сили в другій половині ХХ ст. стала важливою частиною процесу інтернаціоналізації міжнародного господарського життя. Трудовий потенціал, будучи важливим фактором виробництва, шукає свого найефективнішого використання не лише в рамках національного господарства, а й у масштабах світової економіки. Зовнішня міграція має два боки: еміграція - виїзд працездатного населення з країни перебування для довгострокового чи постійного проживання в іншу країну та імміграція - в'їзд робочої сили в дану країну з - за кордону (на постійне або тривале проживання для навчання, працевлаштування або з метою втечі від дискримінації, переслідувань тощо).

Внутрішня міграція - це переміщення населення в межах однієї країни. Розрізняють міграції сільського та міського населення, міжміські міграції та міграції у межах сільської місцевості. Розрізняють також і міграції в межах окремих великих територіальних одиниць - області, економічного району, автономної республіки. У цих випадках міграції поділяють на внутріобласні та міжобласні, внутрірайонні та міжрайонні. За тривалістю міграції поділяються на постійні (безповоротні) та тимчасові (зворотні).

Постійна (безповоротна) міграція - це переміщення населення, що супроводжується зміною постійного місця проживання. Масштаби зазначених переміщень, структура населення, яке в них задіяне, обумовлюють зміну кількісних і якісних характеристик населення конкретного населеного пункту, збільшують чи зменшують його трудовий потенціал. Прикладом постійної міграції є переселення сільських жителів до міст, а тимчасової (зворотної) - навчання, робота на іншій території за контрактом тощо. Тимчасові міграції поділяються на маятникові, циклічні, епізодичні.

Маятникова міграція - це щоденні або щотижневі поїздки населення від місць проживання до місць роботи або навчання, що розташовані в різних населених пунктах. У маятникових міграціях бере участь значна частина міського й сільського населення. Радіус маятникової міграції для великих міст дорівнює близько 40--70 км, для середніх -- 25--30 км. Маятникова міграція задовольняє матеріальні та соціальні потреби, але приводить до надмірної втоми, бо пов'язана також з витратами вільного часу мігрантами, що скорочує можливості їх відпочинку і відновлення сил, виховання дітей, підвищення освітнього і культурного рівня тощо. Циклічна (сезонна) міграція - це переміщення працездатного населення, пов'язане з пошуком роботи на певний час з поверненням на попереднє місце проживання (наприклад, сезонні роботи).

Епізодична міграція являє собою ділові, культурно - побутові, рекреаційні та інші поїздки, що здійснюються нерегулярно у часі.

Вимушена міграція - це переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону, у зв'язку з учиненням щодо неї або членів її сім'ї насилля чи переслідування в будь - якій формі або реальною можливістю піддатися насиллю чи переслідуванню, а також вимушене переміщення громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, які проживають чи перебувають в Україні, що супроводжується перетинанням меж адміністративно - територіальних одиниць України у зв'язку з екологічними, техногенними та іншими обставинами надзвичайного характеру. За правовою ознакою мігрантів поділяють на легальних, напівлегальних, нелегальних[4]. Легальні мігранти перетинають міжнародні кордони на законних підставах, тобто мають візу на в'їзд на певний термін або, перебуваючи в інших країнах, продовжили термін її дії. Напівлегальні мігранти, маючи візу, прибувають до країни на законних підставах, але через певний час з різних причин відмовляються виїхати до своєї батьківщини і залишаються у країні перебування. Нелегальні мігранти покидають країни постійного проживання, перетинають кордони держав без офіційного дозволу, тобто без візи на в'їзд. За способом реалізації міграції поділяються на організовані та неорганізовані, індивідуальні. Перша здійснюється за допомогою й за участі державних та громадських органів, другі ж -- силами й коштом самих мігрантів без матеріальної та організованої підтримки з боку будь - яких установ.

За формою міграція поділяється на трудову,сімейну, рекреаційну, тристичну[5]. Трудова міграція - це пересування працездатного населення з метою отримання тимчасового або постійного місця роботи. Сімейна міграція - має в основному моральний і етичний характер та пов'язана зі з'єднанням сімей. Рекреаційна (ще називають заможна) пов'язана з відпочинком або з приводу стажування, науково - дослідної роботи, роботи, пов'язаної з переданням досвіду тощо. Туристична міграція перш за все характеризується задоволенням певних інтересів людей, подекуди з можливим відпочинком, обміном туристичними групами тощо. Це, зазвичай, короткострокове переміщення окремих верств населення. Освітня міграція - тимчасове переселення, що триває від кількох місяців до кількох років та має на меті навчання за межами адміністративно - територіальної одиниці постійного проживання.

Структуру загальних міграційних потоків, їх питому вагу, з якої наочно можна уявити її кількісний і якісний характер(рис 1.2) Крім демографії, міграції населення вивчають соціологія, географія, економіка, історія, статистика, етнографія, соціальна психологія, соціальна гігієна, популяційна генетика, антропологія та низка інших наук. Вони виробили певні теоретичні уявлення про міграції населення, які істотно розширюють предметні царини як самих цих наукових дисциплін, так і системи знань про народонаселення. Соціально - економічна суть міграції населення полягає у забезпеченні кількісної та якісної відповідності між потребою у робочій силі та наявністю її у різних регіонах держави, а також у реалізації прагнень працівників задовольнити особисті потреби соціального, професійно - кваліфікаційного та духовного характеру. Міграція значною мірою впливає на формування, функціонування й розвиток ринку праці.

Згідно з класифікацією міжнародної міграції ООН, визначається п'ять її основних різновидів:

· іноземці, що приїжджають у країну для навчання;

· мігранти, що приїжджають на роботу;

· мігранти, що приїжджають для об'єднання або створення нових сімей;

· мігранти, що приїжджають для постійного поселення;

· іноземці, яких допускають у країну з гуманітарних міркувань (біженці, особи, що шукають притулку тощо) [6, с. 38].



Рис 1.2 Класифікація видів міграції населення



РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2.1 Динаміка міграційних процесів

Протягом усієї своєї історії Україна була постійною учасницею глобальних міграційних процесів, обумовлених війнами, зміною політичних режимів, здобуттям незалежності й переходом на нову суспільно -економічну модель державного устрою. Це підтверджується, наприклад, чисельністю української діаспори, яка займає 5 місце серед світових діаспор (до 10 млн. чоловік). Найбільші групи українців проживають у Росії , США, Канаді,Молдові,Бразилії,Аргентині,Казахстані.(рис.2.1.). Станом на 2010 рік за межами України мешкало до 10 млн українців.

2.1. Українська діаспора станом на 2010 р.,тисяч осіб

За даними ООН, станом на 2010 році чисельність мігрантів становила 5258 тис. осіб, що становить 11,6% від загальної чисельності населення. Середньорічна чиста міграція за 2005 - 2010 роки склала - 16,0 тис. осіб. При цьому чиста міграція серед іноземців за той же період склав 181, 7 тис. осіб. Згідно з даними Держкомстату України в 2005 -2010 роках, міграційний приріст був позитивним(рис.2.2) [8].

Рис.2.2 Зовнішня міграція України, чоловік

Включення України в глобальну систему міграційних зв'язків стимулювало різну географічну спрямованість міграційних потоків. За даними Держкомстату, більшість осіб в'їжджає в Україну із країн Європи, головним чином із країн СНД(Молдова, Білорусь і Росія), і Азії, що обумовлене географічним розташуванням і історичними передумовами(табл. 2.1.). [9]



Таблиця 2.1.

Розподіл міжнародних мігрантів, що прибули в Україну, за регіонами світу в 2005,2008 і 2011 роках, осіб

	2005	2008	2011
Усього	42473	39580	37323
Країни Европи	29352	26080	24171
Білорусь	1292	1100	1101
Молдова	3585	3665	4471
Німеччина	306	519	416
Росія	23365	200071	17079
Країни Америки	535	599	953
Канада	56	93	117
США	405	451	777
Країни Азії	12088	12642	11532
Ізраїль	1003	1281	1205
Туреччина	110	320	549
Країни Африки	506	249	654
Країни Австрії й Океанії	19	10	13

Одним з найбільш значущих центрів притягання українських емігрантів є ЄС. За оцінками емігрантів, найбільш привабливими залишаються серед країн ЄС вважаються Португалія, Іспанія й Великобританія.

Щодо країн виїзду, то міграційні потоки з України поширюються на всі регіони світу. Переважають країни Європи, у тому числі країни СНД, досить масштабними є потоки в країни Північної Америки й Азії.(рис. 2.2.) [9]

Таблиця 2.2.

Поділ міжнародних мігрантів, що вибули з України, за регіонами світу в 2005, 2008 і 2011 роках,осіб

	2005	2008	2011
Усього	7624	34997	22402
Країни Европи	61141	27194	17407
Білорусь	2886	1810	1305
Молдова	734	617	566
Німеччина	10715	4007	1434
Росія	45008	18969	12439
Країни Америки	7311	3869	1824
Канада	1139	310	148
США	6129	3538	1645
Країни Азії	7473	3715	2856
Ізраїль	5268	2088	1077
Туреччина	42	167	60
Країни Африки	255	166	299
Країни Автрі й Океанії	84	53	16

2.2 Спрямованість сучасної міграції населення

Так як основною причиною міграції є швидке зростання населення нашої планети взагалом, то звідси логічно випливає що з збільшенням населення виникає проблема нових робочих місць. Через політичну ситуацію а також через незадовільні умови життя працездатного населення в Україні відбувається не зростання кількості робочих мість, а навпаки - зменшення. Таким чином виникає безробіття. Станом на 1999 рік в Україні було зареєстровано 1174,5 тис. осіб безробітніх, з них 216,3 тис. осіб були звільнені через скорочення. До 2007 року кількість безробітніх поступово зменшувалась, так як розбудовувалися нові виробничі фабрики та цехи. А вже у 2008 році рівень безробітніх значно підвищився і складав 844,9 тис. осіб безробітніх порівняно з 2007 роком коли кількість незайнятих становила 642,3 тис. осіб (Додаток Б). Потім безробіття зменшувалося, у 2011 становило 482,8 тис.осіб,але вже на початку 2012 року знову почало збільшуватися. 506,6 тис. осіб. (рис 2.3)



Рис. 2.3 Кількість зареєстрованих безробітних за статтю у 1999,2007,2011 та 2012 роках, тис.осіб

Таким чином, через безробіття та нестабільну економіку люди змушені емігрувати у інші країни в пошуках роботи та кращого рівня життя. За 2001-2009 рік кількість емігрантів становила понад 2,1 млн. осіб.(рис.2.4)

Рис. 2.2.2 Основні країни призначення Український мігрантів (2005-2009 р.)

Більщість із емігрантів виїжджають з України до Російської Федерації, але їх кількість поступово зменшується. Збільшуеться кількість людей, які виїжджають у високорозвинені країни світу, такі я к Ізраїль, США, Німеччина (Додаток A).

Більша частина емігрантів - це люди працездатного віку-понад 60%, але вже на сьогоднішній день йде збільшення кількості мігрантів не працездатного віку. Старіння є неминучою демографічною тенденцією, і в Україні прогнозується збільшення частки українців пенсійного віку від 65 років і старше[10]. Ця тенденція буде мати великі наслідки для працездатного населення, що буде змушене забезпечувати підтримку пенсіонерам.(рис.2.2.3)

(Рис2.2.3) Частка населення у віці 65+ (2000 та 2025р.)

Серед тих хто виїжджає з України, висока частка людей з вищою освітою, особливо серед тих хто емігрує в розвинені країни світу. Багато з них має науковий ступінь, що свідчить про відтік високопрофесійних кадрів, тобто «міграцію умів». Однак найбільша кількість емігрантів має закінчену середню освіту.(рис.2.2.4)



(Рис. 2.2.4) Рівень освіти мігрантів України 2009 р.

Так як основною причиною міграції населення є нереалізованість у працевлаштування, то у інших країнах в першу чергу вони шукають хорошу та високооплачувану роботу. Згідно діаграми ми бачимо,що найбільше наше населення задіяне у будівництві- 54%, найпоширеніше серед чоловіків, та домашньому догляді- 17%, найпоширеніше серед жінок.(рис.2.2.5)

(Рис.2.2.5) Основні сфери працевлаштування українських мігрантів 2009 р.



РОЗДІЛ 3. ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

3.1 Міграція як соціальне явище, проблеми породжені нею

Міграційні процеси, якщо вони крупно масштабні, мають істотні наслідки для держави, а тому завжди знаходяться в центрі уваги не тільки міграційних служб, але і соціальних працівників. Недавнє історичне минуле нашої країни підтвердило вплив міграційних процесів на розселення народів і культурно - господарське освоєння територій. Ріст промислових центрів, урбанізація, підняття цілини та освоєння Сибіру (де вихідці з України внесли значний вклад), загальний підйом рівня освіти, науки і культури, зміцнення міжнаціональних зв'язків - усе це наслідок міграційних процесів. Але були й інші види міграції - депортація народів, висилка - наслідки репресивної державної політики 30 - 40-х років, негативні наслідки якої доводиться ліквідовувати і по цей день. Наслідки реформ 90-х років, розвал радянського Союзу породили нову небувалу хвилю вимушеної міграції, викликаної міжнаціональними конфліктами, та кризовими явищами в економіці.

Наслідки міжнародної міграції можуть бути досить різноманітні. Вони проявляються як у країнах, що експортують, так і в країнах, що імпортують, приносячи певні вигоди та втрати обом сторонам. Світ у цілому виграє, оскільки свобода міграції дає людям змогу переміщуватись до країн, де вони можуть внести більший чистий доход у світове виробництво[11]. У кожній країні з встановлення ринкової системи господарювання і розвитком процесів міжнародної глобалізації, розвивається міграція висококваліфікованого населення. Це негативно впливає на економіку країни, з якої масово емігрують потенційні працівники.

Саме для нашої країни це є особливою загрозою, що можна пояснити нестабільністю економічної і політичної ситуацій, стрімким підвищенням рівня безробіття, етнічними, релігійними особливостями, низьким рівнем охороно здоро'я, реформуванням культури, освіти та рядом інших факторів.

Загалом, виділяють наступні негативні наслідки міграції:

1. Виїжджає частина трудового потенціалу, в тому числі висококваліфіковані працівники, які згодом втрачають свої професійні навики, оскільки за кордоном виконувана ними робота часто носить примітивний та непрестижний характер;

2. Морально-психологічний аспект має різносторонній вплив: з одного боку - розпадаються сім'ї, часто залишаються бездоглядними діти та люди похилого віку, з іншого - працюючи на чужині, заробітчани втрачають власне здоров'я, не отримуючи при цьому кваліфіковану медичну допомогу, зазнають впливу важкої фізичної і часто ненормованої праці, насильства з боку роботодавців, в тому числі й сексуального, важких побутових умов, а крім цього, вони не мають гарантії щодо отримання зароблених грошей та правового захисту від злочинних елементів;

3. Зниження народжуваності у молодих сім'ях. Поряд з цим відомі факти, коли молоді жінки-заробітчанки незаконно народжують дітей для сімей за кордоном нібито "на замовлення", а в подальшому не можуть забрати їх додому як власних;

4. Зростання цін на товари і послуги на внутрішньому ринку, зокрема на житло, при існуючій низькій купівельній спроможності основної маси населення. Це, в свою чергу, призводить до нерівномірного розподілу коштів та ще більшого розшарування суспільства, оскільки найбідніші верстви не мають змога виїхати за кордон на заробітки;

5. Загальна зневіра, втрата національної самосвідомості, набуття чужих звичаїв та невластивого менталітету [12,45c]

Для України характерна велика кількість емігрантів, що має тенденцію до збільшення. Високий рівень освіти емігрантів, спричиняє в свою чергу втрату високваліфікованої робочої сили.

Заробітки працівників-мігрантів перетворилися на важливий чинник соціально-економічного розвитку України. За даними Національного банку, країна отримує понад 5 млрд доларів США приватних переказів з-за кордону щорічно, що співставне з 4-5 % ВВП. Зароблені мігрантами за кордоном кошти витрачаються передовсім на споживання. Вони мають велике значення для добробуту домогосподарств, проте інвестиційне їх використання незначне. За даними різних опитувань, до відкриття чи розширення бізнесу за рахунок зароблених за кордоном коштів вдаються лише 7-8 % мігрантів. Причина - в недостатніх для серйозних інвестицій сумах заробітків, недоступності дешевих кредитів, несприятливому для малого бізнесу інвестиційному кліматі в країні [13].

Україна стала одним із основних трудових донорів для країн Західної Європи. Вона інвестує живий людський капітал в економіку майже всіх розвинутих країн світу на шкоду собі, тоді як ринок праці самої держави потребує фахівців практично у всіх галузях економіки.

Отже, міграція закордон має для України, як правило, негативні наслідки, до яких належать:

1. втрата країною найбільш конкурентоздатної частини власних трудових ресурсів;

2. уповільнення темпів розвитку науково-технічного прогресу в зв'язку з чисельною інтелектуальною еміграцією українських вчених за кордон;

3. поширення випадків зловживань та обман громадян приватними агентствами з працевлаштування;

4. виникнення політичних та економічних претензій до нашої країни в зв'язку із збільшенням нелегальної трудової еміграції українців;

5.--використання наших громадян за кордоном на низькокваліфікованих, важких роботах зі шкідливими умовами праці, наявність випадків їх дискримінації та експлуатації з боку місцевих роботодавців;

6. реадаптація робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя. Повертаючись на Україну, громадяни користуються гарантованими державою правами на соціальний, медичний та пенсійний захист. Весь час, перебуваючи за межами держави, ці громадяни створювали додану вартість в економіці іншої країни і не сплачували страхових внесків. То ж є серйозною проблемою створення соціального та пенсійного забезпечення наших заробітчан. Громадяни України, які виїхали в пошуках роботи за межі держави та перебували там досить довгий період, фактично позбавлені права на пенсійні виплати.

7. втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться іммігрантами як власні заощадження;

8. зростання злочинності та соціальної напруженості у суспільстві через міжнаціональні конфлікти.

Проте, вплив міграційних процесів може і позитивно впливати на різні сфери господарювання:

1. Підвищення рівня кваліфікації, освоєння нових технологій, професій, систем організації виробництва трудових мігрантів. Останнім часом поширюється думка, що міграція сприяє розвитку економіки України. Проте це можливо при веденні ефективної політики щодо спрямування праці українців за кордоном на користь України.

2. Надходження в Україну додаткової іноземної валюти шляхом грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками.

3. Значно знижує рівень безробіття на українському ринку праці.

4. Сприяння інтеграції України до міжнародного ринку праці через міждержавний обмін робочою силою тощо.

5. Надання працеспроможному населенню можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, поліпшити матеріальне становище;

6. Забезпечення за рахунок іноземної робочої сили покриття дефіциту фахівців рідкісних професій та кваліфікацій в Україні;

7. Спонукання продуктивнішої діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями.

Наявність іммігрантів в Україні також має свої позитивні та негативні наслідки.

Позитивні наслідки:

1. Прискорення розвитку НТП.

2. Отримання готових спеціалістів.

3. Отримання дешевої,молодої робочої сили.

4. Притік фінансового капіталу.

Негативні наслідки:

1. Підвищення соціальної напруги.

2. Підвищення густоти населення в певних регіонах, що викличе труднощі працевлаштування корінного населення, а також влаштування у школах та дитсадках.

3. Втрата вивчених дешевих спеціалістів-імігрантів, при їх поверненні на батьківщину.

4. Відтік національної валюти у формі вивозу чи переказу [14].

3.2 Причини та обсяги міграцій населення України у різні історичні періоди

Україна - багатонаціональна держава, де поряд з українцями проживає більш ніж 110 інших національностей, а саме: росіяни, євреї, білоруси, молдавани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки,гагаузи, кримські татари та німці [15].

Територія України у всі часи була ареною активних міграційних процесів. В історії України міграції ніколи не припинялися [16]. У часи Київської Русі мігрували переважно ремісники, купці та воїни, але вже після її розпаду посилились як внутрішні, так і зовнішні міграції. Вони були зумовлені як політичними причинами, втікачі від татаро - монгольської навали, бранці, так і соціально-економічними причинами, переселення ремісників та будівничих на землі Московії. Особливо вони посилились у XVII - XVIII ст., коли українських козаків та селян примусово вивозили у північні регіони Росії для розбудови міст, військових та господарських об'єктів. Перебування України у складі різних імперій (Російської, Австро - Угорської, Османської), Польщі зумовило в різні часи міграцію населення з України у різні кінці цих імперій. Українське населення було джерелом дешевої робочої сили і складником війська цих імперій. Це вплинуло на основні напрями міграційних потоків населення з різних частин України. Міграції населення значно посилилися у XIX ст., особливо після знищення панщини в Австро - Угорщині (1848 р.) та кріпосного права в Росії (1861 р.) [17]. Саме наприкінці дев'ятнадцятого століття переселенці з України становили 36% всіх внутрішніх мігрантів, а вже на передодні Першої Світової Війни ця цифра складала приблизно 60%. За період з 1896 по 1914 рік з 9 - ти українських губерній за Урал переселилися 1,6 млн. осіб. З них 23% виїхали з Полтавщини, 17% з Чернігівщини, 12% з Київщини, 9% з Херсонщини, 7% з Таврії, 4, 5% з Поділля, 4% з Волині. У цей самий час почалася активна еміграція населення із західноукраїнських земель за океан, яка становила, з 1895 до 1913 року виїхало 413 тис. осіб. Особливо значних розмірів набула українська міграція у радянський період. Насильницька колективізація 1929 - 1930 років супроводжувалася виселенням за межі України близько мільйона осіб; майже два мільйони людей були евакуйовані у роки війни у східні регіони СРСР. У повоєнний період великого розмаху набули переселення людей з України до Середньої Азії та Сибіру. Обмін населенням між Україною та іншими республіками колишнього СРСР, за винятком кількох останніх років, характеризувався усталеністю міграційних потоків і постійністю географії міграційних зв'язків. Головним партнером України щодо міграційного обміну всі ці роки була Росія, у першу чергу - Уральський, Центрально Чорноземний, Північнокавказький, Північно-Західний та Східносибірський регіони. Українська молодь брала активну участь в освоєнні цілини в Казахстані, виїжджала за комсомольськими закликами на гідроенергетичні будови в Сибіру, на спорудження Байкало-Амурської магістралі, промислові новобудови в країнах Балтії. Водночас Україна приймала переселенців з інших республік СРСР: частка міжреспубліканської міграції в прирості її населення впродовж трьох десятиріч становила близько 25% [18, с.244].

Після штучного голодомору (1932 - 1933 рр.) в Україну було переселено значну частину селян у Росії, передусім із Поволжя та Центрального Чорнозем'я, вони оселялись у вимерлих селах і займалися сільськогосподарським виробництвом. Їх кількість, звичайно, не могла замінити вимерлий український люд (таких понад 10 млн. осіб), але значно вплинула на етнічний склад населення центральних та південних регіонів України. Після Другої світової війні потік мігрантів знову став збільшуватись. По - перше, утворився усталений потік висококваліфікованих фахівців до США і Канади. По - друге, потоки біженців з Угорщини після повстання 1956 p., В'єтнаму 1975 р. та Куби 1980 p. По - третє, еміграція з колишніх соцкраїн після розпаду колишнього СРСР і припинення дії Варшавського договору. По - четверте, із створенням ЄС та інших економічних об'єднань вільне пересування робочої сили між країнами стало необхідною умовою нормального функціонування світового господарства [ 19].

У роки останнього десятиліття ХХ ст. значно змінились обсяги і напрями міграційних потоків. Велика частина населення почала повертатися на Україну. Тільки за 1989 - 1997 рр. на територію України повернулося 243 тис. кримських татар і 12 тис. депортованих вірмен, болгар, греків, німців. Внаслідок цього сальдо міграції було додатнім, в 1992 р., наприклад, воно становило понад 282 тис. осіб. Однак, вже з 1993 р. припинився потік репатріантів, посилилися кризові процеси в економіці, що зумовлювали скорочення працівників у різних галузях господарства, зниження рівня і погіршення якості життя людей Але вже із 1994 р. сальдо міграції стає від'ємним, його обсяги збільшуються, поступово все більше людей бере участь у міждержавних міграціях. Багато людей не мають можливості реалізувати свої здібності у власній країні і вимушені її залишати. Виїжджають переважно люди з високими якісними характеристиками робочої сили та інтелектуального потенціалу. Дослідженнями встановлено, що міграційна активність є набагато вищою серед міського населення, ніж серед сільського, що місцями вибуття мігрантів є, передусім, малі та середні міста, а прибуття - великі міста. Тільки у 1998 р. зі зміною місця проживання в Україні перемістилось понад 129.5 тис. осіб, що набагато менше, ніж у попередні роки. Характерною рисою сучасних міграцій населення України є поступове зменшення обсягів внутрішньодержавних потоків і збільшення міждержавних. До 1993 р. Україна мала додатне сальдо міграції (імміграція не переважала еміграцію), а пізніше - від'ємне. У 1999 р. кількість вибулих на 45 тис. осіб перевищила кількість прибулих. Найбільша імміграція в Україну була у 1991 - 1992 рр., після проголошення її незалежною державою, тоді прибуло майже 1.3 млн. осіб. А вже у 1999 р. чисельність іммігрантів становила 66 тис.осіб (у 8 разів менше, ніж у 1992 р.). Серед них багато сезонних мігрантів, які виїжджають на певний термін (до 3 років) в пошуках заробітків. Така міграція певною мірою пом'якшує ситуацію з безробіттям в Україні, є джерелом прибутків для багатьох родин. Якщо раніше основні потоки мігрантів формувалися з прикордонних областей, то зараз за кордоном на тимчасових, сезонних роботах зайняті люди з усіх регіонів України. Серед них у країнах СНД у 1998 р. працювало 8.3% мігрантів, а решта - у інших країнах. Більша частина мігрантів працювали у Греції, Італії, Іспанії, Німеччині, Великобританії, Чехії, Польщі, Росії, Ізраїлі, Ліберії, Багамах, Кіпрі, США та ін. Переважна більшість мігрантів - чоловіки (понад 70%). Найбільше офіційно зареєстрованих мігрантів, які тимчасово працювали за кордоном, було в Одеській, Закарпатській, Львівській, Харківській, Тернопільській, Донецькій та Івано-Франківській областях.

За 1991-1999 рр. чисельність емігрантів становила понад 2.1 млн. осіб.

Більшість із емігрантів виїжджають з України до Російської Федерації, але їх кількість поступово зменшується (у 1998 р. в 2.4 менше, ніж у 1993 р.). Збільшується кількість людей, які виїжджають у високорозвинені країни світу (США, Ізраїль, Німеччина та ін.). Більшість серед мігрантів - понад 60% - люди працездатного віку, що свідчить про переважно трудову міграцію (Додаток А). Серед тих, хто виїжджає з України, висока частка людей з вищою освітою, особливо серед тих, хто емігрує в розвинені країни світу (в 1995 р. - 24%). В їх числі багато людей, які мають науковий ступінь, що свідчить про відтік з України високопрофесійних кадрів, тобто “міграцію умів”. Серед 1000 емігрантів у країни колишнього СРСР є 7 докторів наук, а в інші країни - 17.

В останні роки змінюються як напрями міграцій, так і склад мігрантів. У середині останнього десятиліття ХХ ст. значну частку серед мігрантів (понад 47%) становили євреї, які повертались на свою історичну батьківщину - до Ізраїлю. В кінці цього десятиліття їх частка серед емігрантів зменшилася, водночас збільшилася частка українців, посилилась їх еміграція у розвинені капіталістичні країни [20].

Що ж стосується причин міграційних процесів, то їх багато, в різних регіонах вони мають свої особливості, та накладаються одна на одну. В основному це соціально-економічні причини, в першу чергу низький рівень життя на батьківщині, неможливість знайти роботу, і т.п. Велику роль грають також політичні, національні, релігійні, екологічні і військові причини. Так, основною причиною яка породжує міграцію біженців є військові та етнічні конфлікти..

Мігранти - це люди, які у більшій чи меншій мірі попадають у ситуацію маргіналізації в силу втрати своїх «територіальних коренів». Звичка, прихильність до визначеного місцеперебування впливає на соматичне і психічне здоров'я людини, її етику, почуття господаря, сприйняття природи, а також внутрішнього простору. Ці впливи знаходять вихід на проблеми етносу, продовження роду, родини.

Людина має багато життєвих потреб. Серед основних право на житло, визначення етнічної приналежності, право на «такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний відхід і соціальне обслуговування, що необхідні для підтримки здоров'я і добробуту його самого і його родини, право забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, удівства, настання старості чи іншого випадку втрати засобів до існування з незалежних від його обставин». Приведена цитата з Загальної Декларації прав людини саме і характеризує природно - антропологічні, чи, як їх частіше недостатньо точно називають, соціальні права. І усі вони в значній мірі реалізуються завдяки наявності такої біотичної (природно-антропологічної) умови, як територіальність, тобто можливість осілого проживання у визначеному місці, у колі близьких людей, визначеному житлі. [21].

Одним з критеріїв класифікації, як ми відзначили, виступають причини міграції. Обставини, що зумовили переселення, можуть мати як об'єктивний характер (військові дії, екологічна катастрофа), так і суб'єктивний (незадоволеність індивідом своїм становищем у суспільстві).
З іншого боку, фактори міграції (сукупність рушійних сил, що впливають на міграційні процеси) і її причини (те, що безпосередньо пояснює процес переселення) поділяються на позитивні (притягують) і негативні (відразливі), однак виявити їх верховенство в конкретному випадку досить складно. Автори вважають, що якщо у прийнятті рішення про переселення переважає вплив другої групи факторів («поїду куди завгодно, лише б не залишатися тут»), то превалюють виштовхуючі фактори. Якщо ж переважає потреба переселитися саме в конкретний регіон, то вирішальними виявляються фактори тяжіння [22, с.244].

С.К. Бондирева виділяє цілий ряд груп потребностний мотивів міграції - прагнення до «кращої долі», міграція з заздрості до жителів більш благополучних місць, міграція через комплекс неповноцінності і т. д. [23,с.48-50]. Вона ж наголошує, що головним мотивом міграції є пошук благополучного життя, а добробут має два базових аспекти - матеріальне благополуччя і безпеку.

Отже, серед основних причин міграції населення України, можна виділити наступні:

1. Високий рівень безробіття

2. Низький рівень заробітної плати

3. Непотрібність фаху на батьківщині

4. Зникнення деяких галузей виробництва або значне їх скорочення

5. Економічна нерозвиненість окремих регіонів або не повна їх переорієнтація на ринкову економіку (це стосується особливо Західної України, де майже відсутні великі промислові підприємства, а статус «загальносоюзного курорту» цей регіон втратив, через що було вивільнено значну частину трудових ресурсів, яка переміщується у Східну Україну або до сусідніх держав).

6. З міркувань безпеки - міграції у зв'язку з розпадом СРСР з колишніх союзних республік російського населення - рееміграція, народів інших національностей у зв'язку із загостренням міжетнічних відносин, військових конфліктів і зіткнень, переслідувань, обмеження в правах; також через екологічних лих і техногенних катастроф, торкнулися густонаселені райони країни і загрожують здоров'ю населення;

7. З соціально-економічних міркувань - прагнення до більш повної реалізації свого творчого потенціалу («відплив умів», переїзд молоді в міста з сільської місцевості), пошук роботи в нових регіонах у зв'язку з негативними наслідками становлення ринкової економіки - спаду виробництва і закриття ряду галузей промисловості, скорочення чисельності збройних сил і т. д.
Рушійні сили міграції, об'єктивно зумовлені диспропорціями між частинами країни, між поселеннями, розбалансованістю окремих сфер усередині міст і регіонів. У сучасних умовах найбільш важливими рушійними силами-факторами міграції вважаються територіальна диференціація рівня і якості життя, зайнятості населення, демографічних структур, соціально-політичної обстановки, безпеки людського життя, в деяких випадках екологічної ситуації [24, с.11-12]. Так як основною причиною міграції є швидке зростання населення нашої планети взагалом, то звідси логічно випливає що з збільшенням населення виникає проблема нових робочих місць. Через політичну ситуацію а також через незадовільні умови життя працездатного населення в Україні відбувається не зростання кількості робочих мість, а навпаки - зменшення. Таким чином виникає безробіття.



ВИСНОВКИ

Ситуація з міграцією населення України є критичною. Досить велика частка українців виїжджає за кордон щоб жити у безпеці, бути впевненим у наступному дні, мати можливість забезпечити своїм дітям гідне майбутнє, не останнім у цьому переліку є і пошук високооплачуваної роботи, кращого рівня життя та соціального забезпечення.

Тож на основі дослідження міграційних процесів населення України можна зробити наступні висновки:

1) Міграція населення - це переміщення населення з однієї країни у іншу задля кращого задоволення своїх потреб.

2) Існують різні види міграції, але на мою думку найбільш важливими є постійна та тимчасова міграція. Постійна міграція - це виїзд за межи країни з подальшим постійним проживанням у тій країні та набуттям громадянства. В той час як тимчасова міграція - це виїзд населення у іншу країну, частіше за все на заробітки з подальшим поверненням на батьківщину. Причин міграції населення з України є безліч, насамперед це економічна нестабільність, зменшення кількості робочих місць, низька заробітна плата. Також це зумовлено демографічними, етнічними соціальними та політичними факторами. Проаналізувавши міграційні процеси в Україні можна зробити висновок, що міграція з початку нашої незалежності починала збільшуватися та збільшується й досі. За прогнозами дослідників міграція буде збільшуватися ще й за рахунок людей пенсійного віку.

3) Авжеж міграція населення тягне за собою наслідки. Існують позитивні наслідки, але для України все ж таки міграція приносить більше негативних.

Тож якщо покращиться рівень та якість життя в майбутньому, то зникне у людей потреба мігрувати у інші розвинені країни

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бреева, Е.Б. Основы демографии: уч. пособие / Е.Б. Бреева. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и КО», 2004. - 352 с.

2. Хомра А.У. Миграция населения: вопросы теории, методики иследования/ А.У. Хомра.-К.: Наукова думка,1979 г. - 148 с.

3. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія / Упоряд. Ю.І. Римаренко; За ред. Ю. Римаренка.-- К.: Довіра, 1998. -- 912 с.

4. Солонінко К.С. Міжнародна економіка. Навчальний посібник Міжнародна трудова міграція-Сутність міжнародної міграції робочої сили та її основні види [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://books.br.com.ua/7480

5. Міжнародна міграція трудових ресурсів [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://cybportal.univ.kiev.ua/wiki

6. Ичдуйгу А. Региональные и локальные перспективы. Политика международных мигрирующих режимов: транзитные миграционные потоки в Турции // Международный журнал социальных наук. -- 2001. -- № 032. -- С. 142.

7. Лавринович О. В. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року: досвід визначальних рішень вітчизняного державотворення [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/33411

8. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

9. Лиман Д.Ю. Вплив міграційних процесів на економіку України [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_ ENXXI_2010/Economics/65385.doc.htm

10. Міграція в Україні факти і цифри [Електронний ресурс.] - Режим доступу : http://iom.org.ua/ua/pdf/Facts&Figures_b5_ua_f.pdf

11. Світова економіка [Електронний ресурс.] - Режим доступу : http://pulib.if.ua/part/1658

12. Позняк О. Групові міграції в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи / О. Позняк // Економічний часопис. - 2004. - № 2. - С. 34 - 48.

13. "Наслідки міжнародної міграції населення України та політико-управлінські дії щодо їх врегулювання". Аналітична записка [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/ articles/562/

14. Лиман Д.Ю. Вплив міграційних процесів на економіку України [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_ ENXXI_2010/Economics/65385.doc.htm

15. Лавринович О. В. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року: досвід визначальних рішень вітчизняного державотворення [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/33411

16. Твердохліб В. «Миграционные процессы в Украине: состояние и перспективы» [Електронний ресурс.] - Режим доступу : http://h.ua/story/27 5534/

17. Малиновська О. "Щодо нагальних проблем удосконалення міграційної політики держави" [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://kh.niss.gov.ua/articles/357/

18. Прибиткова І.М. Основи демографії: Посібник для студ. ВНЗ. - К.: АртЕК, 1997. - C. 256.

19. Козак Ю.Г. Міжнародна економіка. Основні етапи міжнародної міграції робочої сили [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/18210712/ekonomika/osnovni_etapi_ mizhnarodnoyi_migratsiyi_robochoyi_sili

20. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія / Упоряд. Ю.І. Римаренко; За ред. Ю. Римаренка.-- К.: Довіра, 1998. -- 912 с.

21. Міграції населення України [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.ukr-tur.narod.ru/geonas/naselukr/migration/migratukr.htm

22. Лиман Д.Ю. Вплив міграційних процесів на економіку України [Електронний ресурс.] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_ ENXXI_2010/Economics/65385.doc.htm

23. Бондирева, С. К. Міграція (сутність і явище) / С. К. Бондирева. - М.: Изд-во Московського психолого-соціального інституту; Воронеж: Изд-во НВО МОДЕК, 2004. - 296 с.

24. Воробйов, Н.В. Регіональна організація міграції населення в сибірських умовах [Текст] / Н. В. Воробйов. - К.: Наука, 2001. - 158 с.

Размещено на Allbest.ru

...