Хімічна промисловість України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика територіальної структури комплексу

Хімічна промисловість належить до складних галузей. У структурі хімічної та нафтохімічної промисловості виділяють такі підгалузі: гірничо-хімічну; основну хімію; хімію органічного синтезу; галузі з виробництва полімерних матеріалів, хімію тонкого органічного синтезу (лаків, фарб, фотохімічних товарів); побутову хімію. Останнім часом як окремі галузі виділилися мікробіологічна і фармацевтична промисловість, які не належать до хімічної. Основу хімічної промисловості становлять видобуток сировини, виробництво мінеральних добрив і полімерних матеріалів.

В Україні розвинута багатогалузева хімія і нафтохімія. Найкрупнішими підрозділами названої галузі є виробництва основної хімії (49 % всієї товарної продукції галузі), лакофарбова (6 %), промисловість пластмасових виробів, скловолокнистого лиття (5 %), шинна (10 %), гумоазбестова (7 %) та багато ін. На власне хімічну промисловість припадає близько 80 % випуску продукції всієї галузі, на нафтохімічну - 20 %.

Неорганічна хімія переважно виробляє напівфабрикати, що використовуються в інших галузях промисловості. Виняток становлять мінеральні добрива, котрі продукує окрема галузь.

До органічної хімії входять виробництва вуглеводневої сировини, органічних напівфабрикатів, синтетичних матеріалів. Основною сировиною для хімії органічного синтезу є вуглеводні нафти, природний та супутній газ. Використовуються також вуглеводнисті сполуки, що одержуються з вугілля.

Гірничо-хімічна промисловість утворює сировинну базу передусім для неорганічної хімії. Функцією гірничо-хімічної промисловості є видобуток сировини: сірки, фосфатів і калійних солей, кухонної солі, карбонату.

Основна хімія як галузь обіймає кислотну, содову промисловість та виробництво мінеральних добрив. Сірчанокислотна промисловість виробляє продукт, що потрібний у багатьох галузях - сірчану кислоту. Основним джерелом є поклади самородної сірки, сірчаного й залізного колчедану, нафти й природного газу. Сірка міститься також у відходах металургійної промисловості. Промисловість мінеральних добрив виробляє азотні, фосфорні та калійні добрива. На азотні добрива припадає половина усього виробництва, а фосфорні й калійні добрива продукуються приблизно в однаковій кількості. Україна займає значне місце виробництві добрив. Виробництво кальцинованої соди зосереджено в районах залягання солей та вапняків; каустична сода ширше використовується, грунтуючись на виробництві хлору, що застосовується для випуску неорганічних продуктів, отрутохімікатів, полімерів.

Промисловість хімії органічного синтезу використовує як сировину нафту. Це багатогалузеве виробництво. Підприємства тяжіють до районів нафтовидобутку, масового споживання нафтопродуктів та магістральних нафтопроводів.

Значне місце у хімічній промисловості належить фармацевтиці. Фармацевтична промисловість складається з п'яти груп підприємств.

I. Підприємства медичної промисловості (хіміко-фармацевтичні заводи).

II. Мікробіологічна промисловість, заводи якої виготовляють ферментні препарати, кормові добавки і антибіотики.

III. Підприємства з виготовлення продукції медичного призначення: шприців, систем переливання крові, діалізаторів тощо.

IV. Підприємства з виготовлення медичного скла.

V. Різноманітні науково-дослідні і проектні інститути, тобто підприємства і установи галузевої науки.

За особливостями розміщення хімічна і нафтохімічна промисловість є однією з найскладніших. Численні міжгалузеві, внутрішньогалузеві та технологічні зв'язки, широкий асортимент продукції, використання великої кількості палива, енергії та води зумовлюють своєрідність територіальної організації хімічної промисловості. Більшість виробничих потужностей хімічної промисловості створено за останнє десятиріччя. Введено в дію Красноперекопський бромний завод, 2-й содовий завод в Слов'янську, підприємства по виробництву азотних добрив - у Горлівці та Дніпродзержинську, пластмас і виробів з них - у Дніпропетровську, Прилуках, Харкові, хімічного волокна - в Києві, кінофотоматеріалів у Шостці та ін. Розширювалися діючі підприємства, створювалися нові цехи, організовано випуск широкого асортименту хімічних виробів. Збудовано Івано-Франківський завод тонкого органічного синтезу. Сиваський анілінофарбовий завод, Рівненський, Черкаський та Одеський заводи азотних добрив; створено великі комплекси по випуску нових видів хімічної продукції - капролактаму, поліхлорвінілових смол, полістиролу, вінілацетату та ін. Випуск цієї та іншої продукції організовано в Горлівці, Черкасах, Калуші, Первомайську. Переробку пластичних мас зосереджено в Сімферополі, Броварах, Луцьку. Великі заводи по випуску шин введені в дію у Дніпропетровську і Білій Церкві. Найбільшими в країні центрами видобутку сірки стали Новий Роздол і Новояворівське (Львівська область).

Хімічна промисловість зосереджена у Донбасі, Придніпров'ї та Прикарпатті. З інших районів виділяються Сумщина, Причорномор'я, Черкащина, Волинь. Але тільки у Донбасі зосереджена майже третина виробництва всієї галузі. На Луганщину припадає 17% випуску хімічної та нафтохімічної продукції. В області сформувався Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол хімічної спеціалізації. На Донеччині створено потужний Горлівсько-Слов'янський промисловий вузол, на Дніпропетровщині - Дніпропетровсько-Дніпродзержинський вузол, на Львівщині - Дрогобицько-Бориславський, Львівський та інші промислові центри. Великі промислові центри є також в Івано-Франківській, Сумській областях, у Причорномор'ї. Важливими регіонами хімічного виробництва стали Київ, Чернігів, Рівне.

Україна займає одне з провідних місць у світі і має великі експортні можливості щодо мінеральних добрив. Це визначається сировинним фактором - наявністю багатих родовищ калійних солей і фосфоритів. Калійні солі є в Прикарпатті (Калуш, Стебник), а фосфорити - у Донбасі та Придністров'ї. Наявність сировини дозволила Україні створити розвинену технологічну базу для виробництва мінеральних добрив на експорт. Більше 90% експорту мінеральних добрив становлять азотні добрива, а їх головними покупцями є Китай, Індія, Бразилія, Туреччина, Молдова, Туркменистан. Заводи по випуску азотних добрив на основі переробки природного газу споруджені у Рівному, Черкасах, Лисичанську.

Продукцією гірничо-хімічної промисловості є калійні солі Калуша і Стебника, сірка Роздолу та Яворова, кам'яна сіль Артемівська і Слов'янська, вапняки Донецької області та Автономної Республіки Крим. Галузь в основному сконцентрована у Карпатському. Донецькому і Придніпровському економічних районах.

Розміщення коксохімічної промисловості зорієнтоване на сировину - кам'яне вугілля та споживача - виробництво чорних металів. Протягом багатьох десятиріч Україна експортувала кокс у Росію (1,5-2,0 млн. т щорічно), країни східної Європи (біля 4 млн. т щорічно). В останні роки виробництво коксу скоротилось. Обсяг його експорту становить не більше 0,6 млн. т на рік. Коксохімічне виробництво зосереджене на 16 підприємствах в Донбасі та Придніпров'ї.

У хімічній промисловості широко використовуються кислоти. Найбільш масово застосовується сірчана кислота, сировиною для виробництва якої є самородна сірка, що видобувається в західній частині республіки (близько 2 млн т у рік), сірчані колчедани, які привозяться з Уралу, сірчані домішки в газах тощо. У зв'язку з низькою транспортабельністю сірчаної кислоти її виробляють переважно в місцях споживання. Оскільки найкрупнішими споживачами цього хімічного продукту є підприємства по виробництву фосфатних добрив, основні центри випуску цих добрив є одночасно центрами виробництва сірчаної кислоти (Суми, Вінниця, Одеса, Костянтинівка). Сірчану кислоту виробляють також коксохімічні заводи, розташовані у Придніпров'ї і Донбасі. Нафтопереробна промисловість зосереджена в районах видобування нафти, в портових містах України, у Донбасі. Придніпров'ї. Прикарпатті та центральній частині України. Це нафтопереробні підприємства Одеси, Херсону, Бердянська. Кременчука, Лисичанську, Запоріжжя, Вінниці, Дрогобича. Борислава, Надвірної та Львова. На базі нафтопереробки, виробництва сажі, переробки довізного синтетичного і натурального каучуку розвивається нафтохімічна промисловість.

Україна - раніше основний регіон виробництва соди (центрами випуску цієї продукції є також Білорусія і Урал). Підприємства содового виробництва у своєму розміщенні тяжіють до сировини - вапняків та кухонної солі. Напрочуд сприятливі умови для розташування содового виробництва є у Донбасі (Слов'янську та Лисичанську) та в Криму (Красноперекопськ). Відмітною особливістю содового виробництва є висока питома вага випуску кальцинованої соди.

В Україні організовано виробництво лакофарбових матеріалів, їх випуск налагоджено в багатьох містах усіх регіонів (Дніпропетровськ, Маріуполь, Донецьк, Харків, Кривий Ріг, Київ, Ніжин, Львів, Борислав, Одеса та ін.).

Гумова промисловість виробляє тисячі найменувань різноманітної продукції. Вона представлена Дніпропетровським шинним, Білоцерківським комбінатом шин та гумоазбестових виробів, Київським АТ “Київ-Гума”. Київським і Сумським регенераторними заводами, підприємствами у Бердянську, Запоріжжі. Харкові, Одесі, Ніжині та інших містах. Сажу виробляють у Дашаві, Стаханові та Кременчуці.

Виробництво хімічних волокон та ниток зосереджено в Києві, Черкасах, Житомирі, Чернігові. Виробничий процес на підприємствах цієї галузі в значній мірі залежить від імпортної сировини. Так, для виробництва віскозних ниток необхідна целюлоза, яку в Україні виготовляють в обмеженій кількості, до того ж незадовільної для цього виробництва якості.

Підприємства з виробництва смол і пластмас розміщені в районах видобутку кам'яного вугілля, нафти, газу (Донбас, Придніпров'я).

Значне місце у хімічній промисловості належить фармацевтиці. Перше промислове підприємство хіміко-фармацевтичного профілю в Україні виникло в 80-х роках XIX ст. в Одесі. В 1881 р. почало працювати спеціалізоване підприємство в Києві. Хіміко-фармацевтичні підприємства були споруджені в Миколаєві, Харкові, Кременчуці, Львові та інших містах. У повоєнні роки збудовано Київський завод медичних препаратів; центрами виробництва вітамінів є Київ, Умань, Одеса. Взагалі в Україні функціонує близько 80 хіміко-фармацевтичних заводів і фабрик.

Найбільшими центрами фармацевтичної промисловості в Україні є: Київ, Львів, Одеса, Луганськ, Лубни, Горлівка та ін.

Проблеми та перспективи розвитку та розміщення хімічної промисловості України

Серед проблем можна виділити наступні:

1. Недостатньо використовуються експортні можливості виробництва калійних добрив. Значну кількість цих добрив Україна імпортує. В той же час в Україні є калійна галузь, потужності якої можуть задовольнити багатьох зарубіжних споживачів.

2. За рахунок власного виробництва потреби ринку ліків задовольняються лише на 1/5, через що Україна знаходиться в критичній залежності від імпорту лікарняних препаратів. На українському ринку діє безліч зарубіжних фірм. Тільки в Києві зареєстровано більш як 100 західних фармацевтичних фірм, що успішно реалізують свою продукцію. Виробництва фармацевтичної промисловості за технічною оснащеністю поступаються зарубіжним підприємствам. За останні 20 років в Україні не споруджено жодного нового фармацевтичного підприємства.

3. Загальна криза економіки відбилася і на хімічній промисловості. З року в рік спостерігається падіння виробництва продукції хімічної промисловості, хоча вже намітилася тенденція до зростання. Виробництво основних видів продукції хімічної промисловості у 1989-1995 рр. подано у табл. Основні перспективи розвитку хімічної промисловості України:

1. Хімізація народного господарства України сприяє широкому використанню мінеральних добрив у різних галузях та сферах народного господарства, впровадженню хімічних технологій у промисловості й сільському господарстві, інтенсифікації виробничих процесів, економії витрат суспільної праці.

2. Україна має потужну сировинну базу для розвитку хімічної промисловості: унікальні родовища самородної сірки у Прикарпатті (Роздол, Язів, Яворів), значні родовища калійних солей (Калуш-Голинська і Стебницька групи), практично необмежені поклади кам'яної солі в Донбасі (Артемівськ, Слов'янськ), Закарпатті (Солотвин) і Прикарпатті (Болехів. Дрогобич). Невичерпні запаси самосадної солі в озерах і лиманах Причорномор'я та Криму. Особливо багате на хлоридні солі натрію, магнію і брому озеро Сиваш. Сировинну базу хімічної промисловості України становлять також вугілля, продукти коксового виробництва, горючі гази і нафта. Завдяки розгалуженій системі трубопроводів підприємства органічної хімії наближаються до районів масового споживання її продукції.

3. Непогані перспективи для розвитку має фармацевтика. Останнім часом в галузі йде процес запровадження сучасних технологій, модернізація заводів, що виробляють найнеобхідніші ліки. Деякі зарубіжні фірми почали виробництво запатентованих препаратів на українських заводах. Фармацевтична промисловість України має у своєму складі близько 90 підприємств. В Україні ведеться будівництво потужного заводу “Фармація”, який належить концерну “Стирол”. Цей завод буде виготовляти біля 950 млн. таблеток і капсул на рік. Розміщується він у м. Горлівка.

4. У хімічній промисловості використовуються різні види енергії: електричну, теплову, механічну, світлову, штучний холод. Енергоносіями є електричний струм, пара. гаряча вода, паливо, охолоджена вода. повітря, інертні гази. Хімічна промисловість наложить до енергомістких. За енергомісткістю її продукції можна виділити три групи підгалузей. Однією із перспектив розвитку хімічної промисловості є зменшення енергомісткості виробництва за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу.



Список літератури

1. Господарський кодекс України №436-ІУ від 16.01.2003. - К.: Атіка, 2003. - 208 с.

2. Кодекс законів про працю від 10.12.1971 р. №322-VIII. зі змінами і доповненнями.

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку - К.: Атіка. 2002. - 124 с.

4. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; Закон України, зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1992.-№31.

5. Про інвестиційну діяльність: Закон України, зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР) -1991. - №47.

6. Про оплату праці / Закон України від 24.03.1995 р. №108/ 95-ВР: в редакції Закону України від0б.02.І997 №50/97-ВР, зі змінами і доповненнями.

7. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України в редакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями.

8. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2003 р.№ 433-IV.

9. Абрамов В.М., Нормування праці. / Данюк В.М., ГриненкоАЖ., Колот А.М,, Чернов В.Ї. -- К.: Інститут системних досліджень освіти, 1995.

10. Абрамов В.М., Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. / Данюк В.М., Колот А.М. -- О.: ОКФА, 1995.

11. Авдеенко В.Н., Производственный потенциал промышленного предприятия. / Котлов ВА. -- М.: Зкономика, 1989.

12. Войчик І.М,, Економіка підприємств. / Харів П.С, Хопчак М.І. -- Л.: Спо-лом,1998.

13. Вихрущ В.П. Основи бізнесу: Підручник. -- Т.: Збруч, 1998. -- Том 1.

14. Вихрущ В.П. Економіка нових форм господарювання. / Тирпак І.В. -- Бучач: ТАНГ, 1994.

15. Волков О. Экономика предприятия. -- М.: ИНФРА, 1997.

16. Грузинов В.П. Экономика предприятий. -- М.: Финансы и статистика, 1998.

17. Економіка виробничого підприємства. -- Л.: Оксарт, 1996.

18. Економіка підприємств./ Заред. В.П. Вихруща, П.С. Харіва. -- Т.: ТАНГ, 1995.

19. Економіка підприємств: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. -- К.: Хвиля-Прес, 2001.

20. Економіка підприємств: В 2 т.: Підручник / Заред. С.Ф. Покропивного. -- К.: Хвиля-Прес, 1995.

21. Економічний аналіз діяльності промислових підприємств / За ред. С.І. Шкарабана, М.І. Сапагова. -- Т.: ТАНГ, 1995.

22. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия. -- М.: ИНФРА-М, 1999.

23. Котлер Ф. Основы маркетинга. -- М,: Прогресс, 1990.

24. Курс рыночной зкономики / Под ред. Г.И. Рузавина. -- М.: Банки и биржи, 1994.

25. Мендрул О.Г. Фондовий ринок: операції з цінними паперами. / Павленко І А. -- К.: КНЕУ, 2000.

26. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. -- К.: Віра-Р, 1998.

27. Олейніков Е.А. Основи економічної безпеки. -- М.: ЗАО "Бізнес-школа" Интел-Синтез, 1997.

28. Организация, планирование и управление деятельностью предприятия / Под ред. С.М. Бухало. -- К.: Выща школа, 1989.

29. Пересада А А. Інвестиційний процес в Україні. -- К.: Лібра, 1998.

30. Покропивний С.Ф., Підприємство: стратегія, організація, ефективність: Навч. посіб. / Колот В.М. -- К.: КНЕУ, 1998.

31. Процедура признання предприятия банкротом: порядок выявления, санация и реорганизация, продажа обанкротившегося предприятия. -- М.: Приоритєт, 1998.

32. Экономика предприятия: учеб. для вузов / В.Я. Горфинкель. Е.М. Купряков, В.П. Просолова и др.-М.:Банки и биржи; ЮНИТИ, 2002-520с.

33. Экономика предприятия:учебник для вузов/под ред проф. В.А. Швандера-3 изд., перераб и доп.-М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2001-718с.

34. Экономика предприятия:учебник для вузов/под ред проф. В.Я. Горфинкеля-3 изд., перераб и доп.-М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2002-718с.



Додатки

Додаток А. Ресурси підприємства

Загальні економічні показники роботи підприємства

№ варіанта	Обсяг виробництва продукції за рік, тис. т	Ціна одиниці продукції, грн./т	Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	Середньорічна вартість обігових коштів, тис. грн.
1	240	1200	160920	15920



Додаток Б. Основні фонди підприємства

Вихідні дані для розрахунку показників використання основних виробничих фондів підприємства

№ варіанта	Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн., в тому числі:	1. Будинки, спорудження і передавальні пристрої	2. Автотранспорт, прилади, інструменти.	3.Силове та робоче обладнання	4. ЕОМ та інші машини автоматичної обробки інформації	Час роботи обладнання, годин/рік	Середня годинна продуктивність одиниці обладнання, т/год
						ефективний	фактичний	планова	фактична
1	160920	72414	9655,2	64368	14482,8	18100	17300	25	21,4

Розрахунок показників з таблиці 1:

- коефіцієнт екстенсивного використання обладнання:

= = 0,956(1)

де - фактичний час роботи обладнання, годин;

- ефективний час роботи обладнання, годин;

- коефіцієнт інтенсивної роботи обладнання:

= = 0,856(2)

деП_ф - фактична продуктивність обладнання;

П_пасп - паспортна продуктивність обладнання;

- коефіцієнт інтегральної роботи обладнання:



==0,818(3)

- резерв потужності:

= 1-0,818 =0,182(4)

- фондовіддача:

=1,79(5)

Де ТП - вартість основної продукції, тис. грн.;

F - вартість основних фондів, тис. грн.;

- фондоємність:

==0,56(6)

- фондоозброєність:

=(7)

Де F - вартість основних фондів, тис. грн.;

- чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.;

- сума амортизації основних виробничих фондів:

(8)



де - норма амортизації відповідно до діючого законодавства, %;

По 1 групі ОВФ норма амортизації становить 8%, по 2 групі ОВФ - 40%, по 3 групі ОВФ - 24%, по 4 групі ОВФ - 60%;

група 1: =5792,12

група 2: =3862,08

група 3: =15448,32

група 4: =8689,68

Річна сума амортизації дорівнює сумі амортизації всіх груп основних виробничих фондів.

=5792,12+3862,08+15448,32+8689,68=33792,2

Таблиця 1 - Показники ефективності використання основних фондів підприємства

Показники	Од. вим.	Абс. знач.
1. Коефіцієнт екстенсивної роботи обладнання	-	0,956
2. Коефіцієнт інтенсивної роботи обладнання	-	0,856
3. Коефіцієнт інтегральної роботи обладнання	-	0,818
4. Резерв потужності (Rп)	-	0,182
5. Фондовіддача (Фв)	грн./грн..	1,79
6. Фондоємність (Фє)	грн./грн.	0,56
7. Фондоозброєність (Фозб)	грн./чол.	202,16
9. Річна сума амортизації, в тому числі:	тис. грн.	33792,2
- група 1	тис. грн.	5792,12
- група 2	тис. грн.	3862,08
- група 3	тис. грн.	15448,32
- група 4	тис. грн.	8689,68

Оборотні кошти підприємства. Поряд з основними фондами для роботи підприємства має велике значення наявність оптимальної величини оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів вимірюється показниками їх обертання. Під обертанням оборотних коштів мається на увазі тривалість послідовного проходження окремих стадій виробництва і обертання.

Виділяють такі показники обертання оборотних коштів:

- коефіцієнт оборотності:

= = 18,09(9)

Де РП - обсяг реалізованої продукції, тис. грн.;

ВП - випуск продукції в натуральному вимірі, т/рік;

Ц_ОД - ціна одиниці продукції;

О - норматив оборотних коштів, тис. грн.;

- тривалість одного обороту:

= = 19,9(10)

деt - кількість днів за аналізований період. Приймаємо 360 днів (умовно за рік тільки для оборотних коштів).

- коефіцієнт завантаження оборотних коштів:

= = 0,055(11)

Таблиця 2 - Показники ефективності використання обігових коштів підприємства

Показники	Од. вим.	Абс. знач.
Коефіцієнт оборотності	разів/рік	18,09
Тривалість одного обороту	днів	19,9
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів	-	0,055

Кадри та оплата праці. Кадри або трудові ресурси підприємства - це сукупність робітників різних професійних кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві, які складають його обліковий склад.

В цьому розділі розраховані такі групи промислово-виробничого персоналу: робітники, керівники, фахівці, службовці.

На підприємстві встановлено режим роботи у три зміни по 8 годин.

Для виконання розрахунку чисельності використані дані балансу робочого часу одного середньооблікового робітника і занесені дані до таблиці 3. Вихідні дані для складання балансу вміщено в додатку В.



Додаток В

Вихідні дані для розрахунку чисельності основних та допоміжних робітників, керівників, фахівців та службовців

№ варіанта	неявки за хворобою	чергові та додаткові відпустки	виконання державних обов'язків	Необхідна чисельність у зміну, чол.
				Основні робітники виробництва	Робітники по утриманню та обслуговуванню обладнання (чергова група)	Робітники з ремонту обладнання (ремонтна група)	Допоміжні робітники (загальноцехові)	Фахівці	Службовці
1	8	24	2	108	18	18	20	4	6

Таблиця 3 - Баланс робочого часу

Показник	Безперервне виробництво, 4 бригади, зміна 8 годин
	дні	години
1.Календарний фонд часу,	365	2920
- відпочинкові	91	728
- світкові	0	0
2.Номінальний фонд часу	274	2192
Невиходи, разом	34	272
- неявки за хворобою	8	64
- чергові та додаткові відпустки	24	192
- виконання державних обов'язків	2	16
3.Ефективний фонд часу	240	1920

Ефективний фонд часу був визначений як різниця номінального часу і невиходів на роботу за всіма причинами.

На підставі даних балансу робочого часу визначають коефіцієнт облікового складу, тобто переходу від штатної чисельності до облікової. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.



= = 1,142(12)

Чисельність персоналу цеху визначається виходячи з особливостей обслуговування техніки, організації праці і виробництва, обраної структури керування.

Дані наявної чисельності основних виробничих робітників у зміну (людей) за конкретними робочими місцями наведено в додатку В.

Наявна чисельність робітників у добу (люд.) визначається виходячи з наявної чисельності у зміну і числа робочих змін протягом доби:

= = 522(13)

де n - чисельність змін протягом доби;

Штатна чисельність складається з наявної чисельності робітників на добу та чисельності робітників підмінної бригади:

(14)

Облікова чисельність (люд.) розраховується за формулою:

(15)

де К_О - коефіцієнт облікового складу.

Результати розрахунків заносяться до таблиці 4.

Чисельність керівників, фахівців і службовців цеху визначаються з додатку та з урахуванням режиму роботи:

- керівники - одна зміна на добу;

- фахівці і службовці - три зміни на добу .

Результати розрахунків занести до таблиці 5.

Таблиця 4 - Розрахунок чисельності робочих цеху.

№ п/п	Назва груп і професій робітників	Наявна кількість людей	Чисельність робітників підмінної бригади, чол.	Штатна чисельність робітників, чол.	Коефіцієнт облікового складу	Облікова чисельність, чол.
		у зміну	на добу
1.	Основні робітники виробництва	108	324	108	432	1,142	493
2.	Робітники по утриманню та обслуговуванню обладнання (чергова група)	18	54	18	72	1,142	82
3.	Робітники з ремонту обладнання (ремонтна група)	18	54	18	72	1,142	82
4.	Допоміжні робітники (загальноцехові)	20	60	20	80	1,142	91
	Разом робітників:	164	492	164	656	-	748

Таблиця 5 - Штатний розклад керівників, фахівців і службовців.

№ п/п	Категорія персоналу і найменування професій (посад)	Необхідна чисельність у зміну, чол.	Режим роботи (змін на добу)	Підмінна бригада, чол.	Облікова чисельність, чол.
1.	Керівники	8	1	-	8
2.	Фахівці	4	3	4	16
3.	Службовці	6	3	6	24
	Всього:	18	-	10	48

Чисельність промислово-виробничого персоналу() складається з чисельності робітників (), керівників, фахівців і службовців():

хімічний промисловість економічний територіальний

= 748 + 48 = 796(16)



Розрахунок річного фонду заробітної плати (грн./рік) здійснюється за професійними групами працівників, виходячи із середньомісячної заробітної плати.

Фонд заробітної плати для окремої професійно-кваліфікаційної групи працівників визначають за формулою:

,(17)

деЗП_СРМІС - середньомісячна заробітна плата конкретної професійно-кваліфікаційної групи працівників, грн./місяць;

Ч_ОБ - облікова чисельність працівників даної професійно-кваліфікаційної групи, чол.;

Т - тривалість періоду, за який працівникам даної професійно-кваліфікаційної групи нараховується заробітна плата, місяці.

Результати розрахунків занесені до таблиці 6 та 7.

Фонд оплати праці на підприємстві складається з фонду заробітної плати робітників(), керівників, фахівців і службовців():

= 21 216 000 + 1 291 200 = 22 507 200(18)

Таблиця 6 - Розрахунок річного фонду заробітної платні робочих.

Групи персоналу і професії	Середньомісячна зарплата, грн./міс	Облікова чисельність, чол.	Місяців за рік	Річний фонд зарплати, грн./рік
Основні робітники виробництва	2500	493	12	14 790 000
Робітники по утриманню та обслуговуванню обладнання (чергова група)	2100	82	12	2 066 400
Робітники з ремонту обладнання (ремонтна група)	2100	82	12	2 066 400
Допоміжні робітники (загальноцехові)	2100	91	12	2 293 200
Всього:	8800	748	-	21 216 000

Таблиця 7 - Розрахунок річного фонду заробітної платні керівників, фахівців та службовців

Групи персоналу і професії	Середньомісячна зарплата, грн./міс	Облікова чисельність, чол.	Місяців за рік	Річний фонд зарплати, грн./рік
Керівники:	3000	8	12	288 000
Фахівці:	2600	16	12	499 200
Службовці:	1750	24	12	504 000
Всього:	7350	48	12	1 291 200

Після розрахунку фонду оплати праці підприємства визначають середню заробітну плату за місяць по формулі:

== 2 356,28(19)

Ефективність використання трудових ресурсів підприємства характеризує продуктивність праці, яка визначається кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції.

Основним показником продуктивності праці на рівні підприємства є показники виробітку, які розраховуються за формулами:

- продуктивність праці в натуральному виразі:

= = 301,5(20)

деВП - кількість продукції в натуральному вимірі, т;

- середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

- продуктивність праці у вартісному виразі:

= = 361 809,05(21)

деЦ_ОД - ціна одиниці продукції, грн./т;

Результати розрахунків занести до таблиці 8.

Таблиця 8. Основні показники ефективності праці

Показники	Од. вим.	Абсолютні значення
1. Чисельність ПВП	чол.	796
2. Фонд оплати праці ПВП	грн./рік	22 507 200
3. Середня заробітна плата за місяць	грн./місяць	2356,28
4. Продуктивність праці:
- в натуральному виразі	т/чол.	301,5
- у вартісному виразі	грн./чол.	361809,05

Витрати виробництва. На підставі наведеної в таблиці інформації було доповнено та виконано розрахунок собівартості продукції підприємства на весь випуск та одиницю продукції. Статті 1-7 були розраховані за вихідними даними таблиці 9. Стаття 8 „Заробітна платня основних виробничих робітників” відповідає даним попереднього розрахунку фонді оплати праці основних робітників (таблиця 6).

Стаття 9 „Відрахування від заробітної плати” розраховується як 38,86% від статті 8 „Заробітна платня основних виробничих робітників”.

Стаття 10 „Витрати на утримання і експлуатацію обладнання”:

а) на амортизацію робочих машин і основного технологічного устаткування, засобів КВП, автоматики та обчислюваної техніки;

б) на поточний ремонт приймаємо у розмірі 5% від вартості зазначених вище (у пункті „а” статті 10);

в) на утримання устаткування; приймаємо у розмірі заробітної плати з відрахуваннями (38,86%) ремонтної групи робочих.

Стаття 11 „ Загальновиробничі витрати ” складаються з таких витрат:

а) на утримання цехового персоналу і охорону праці приймаємо у розмірі річного фонду заробітної плати з відрахуваннями (38,86%) керівників, фахівців, службовців та допоміжних робітників, а також витрат на охорону праці як 15% до фонду заробітної платні всього цехового персоналу;

б) на амортизацію будинків, споруджень (сума амортизаційних відрахувань від вартості зазначених груп основних фондів);

в) інші загальнозаводські витрати прийняти як 1% від фонду оплати праці основних робітників.

Сума статей 1-11 складає виробничу собівартість.

Найменування продукції - А

Річний випуск продукції - 240 000 тон/рік

Калькуляційна одиниця - 1 тонна

Таблиця 9 - Калькуляція собівартості продукції.

№ п/п	Найменування статей затрат	Од. вим.	Ціна за одиницю ресурсів, грн	Витрати
				На одиницю продукції	На річний випуск
				В натур. вираженні	Сума, грн	В натур. вираженні	Сума, грн.
1	Сировина та матеріали	тонн	570	0,856	487,92	205 440	117 100 800
2	Допоміжні матеріали	тонн	260	0,144	37,44	34 560	8 985 600
3	Напівфабрикати	тонн	150	0,165	24,75	39 600	5 940 000
4	Електроенергія	кВт•год	0,7	56	39,2	13 440 000	9 408 000
5	Паливо	тонн	630	0,043	27,09	10 320	6 501 600
6	Вода	тис. м3	0,65	15	9,75	3 600 000	2 340 000
7	Пара	гкал	53,6	0,252	13,5072	60 480	3 241 728
8	Заробітна платня основних виробничих робітників	грн.		-	61,63	-	14 790 000
9	Відрахування від заробітної плати	грн.		-	23,95	-	5 747 394
10	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання:
	- амортизація (2, 3, та 4 груп ОВФ)	грн.		-	116,67	-	28 000 080
	- поточний ремонт	грн.		-	5,83	-	1 400 004
	- утримання устаткування	грн.		-	5,25	-	1 263 396,96
11	Загальновиробничі витрати:
	- на утримання персоналу і охорону праці	грн.		-	11,37	-	2 729 162,16
	- амортизація споруд	грн.		-	24,13	-	5 792 120
	-інші загальновиробничі витрати	грн.		-	0,62	-	147 900
	Виробнича собівартість	грн.		-	889,11	-	213 386 400
	Адміністративні витрати	грн.		-	61,63	-	14 790 000
	Витрати на збут	грн.		-	12,33	-	2 958 000
	Інші операційні витрати	грн.		-	15,41	-	3 697 500
	Повна собівартість	грн.		-	978,48	-	234 835 200

Крім вищезазначених визначили такі витрати:

- адміністративні витрати як 100% від фонду заробітної плати основних робітників;

- витрати на збут як 20% від фонду заробітної плати основних робітників;

- інші операційні витрати як 25% від фонду заробітної плати основних робітників.

Сума виробничої собівартості, адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат складають умовно повну собівартість продукції.

Після виконання розрахунків собівартості визначили критичний обсяг виробництва аналітично та графічно.

Визначення критичного обсягу виробництва виконали за формулою:

= (22)

де У_пост - умовно-постійні витрати у собівартості продукції, грн/рік;

У_зм - змінні витрати у собівартості одиниці продукції, грн/т;

Ц_ОД - оптова ціна підприємства, грн/шт.

Розподілення статей калькуляції на змінні і умовно-постійні виконали згідно додатку С.



Додаток С

Розподілення статей калькуляції на змінні і умовно-постійні

Найменування статей витрат	За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат
Сировина та матеріали	Змінні
Допоміжні матеріали	Змінні
Напівфабрикати	Змінні
Електроенергія	Змінні
Паливо	Змінні
Вода	Змінні
Пара	Змінні
Заробітна платня основних виробничих робітників	Змінні
Відрахування від заробітної плати	Змінні
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання:
- амортизація (2, 3, та 4 груп ОВФ)	Умовно-постійні
- поточний ремонт	Змінні
- утримання устаткування	Змінні
Загальновиробничі витрати	Умовно-постійні
Адміністративні витрати	Умовно-постійні
Витрати на збут	Умовно-постійні
Інші операційні витрати	Умовно-постійні

Таблиця 10 - Дані для побудови графіку беззбитковості

Найменування показників	Од. вим.	Значення
Умовно-постійні витрати у собівартості річного випуску продукції	тис. грн.	58 114,76
Собівартість річного випуску продукції	тис. грн.	234 835,2
Дохід від реалізації ()	тис. грн.	288 000

Фінансові показники. За результатами розрахунків, виконаних в попередніх розділах було розрахувано балансовий прибуток, фактичну рентабельність продукції, рентабельність основних виробничих фондів і рентабельність виробництва. Результати розрахунків занесли до таблиці 11.



Таблиця 11 - Зведені економічні показники

Показники	Од. вим.	Абсолютне значення
1. Випуск продукції
- у натуральному вимірі	тис. т	240 000
- у вартісному вимірі	тис. грн.	234 835,2
2. Вартість ОВФ	тис. грн.	160 920
3. Норматив обігових коштів	тис. грн.	15 920
4. Чисельність ПВП	чол.	796
5. Продуктивність праці	т/чол.	301,5
6. Фондовіддача	грн./грн.	1,79
7. Фондоозброєність	грн./чол.	202,16
8. Коефіцієнт оборотності	Разів/рік	18,09
9. Фонд заробітної плати	тис. грн.	22 507 200
10. Середня заробітна плата (за місяць)	грн./чол.	2356,28
11. Собівартість одиниці продукції	грн.	978,48
12. Балансовий прибуток	тис. грн.	53 164,8
13.Рентабельність:
- основних фондів	%	33,04
- продукції	%	22,64
- виробництва	%	30,06

Прибуток балансовий:

=(1200 - 978,48) 240000 = 53 164 800(23)

деЦ - ціна за одиницю товарної продукції, грн.;

С - собівартість одиниці товарної продукції, грн.;

ВП - річний випуск продукції, т.

Рентабельність продукції:

(24)

Рентабельність основних виробничих фондів



(25)

Рентабельність виробництва:

(26)

На підставі даних таблиці зведених економічних показників (таблиця 11) можна зробити такі висновки, щодо ефективності діяльності підприємства.

Одними з найважливіших показників ефективності є балансовий прибуток , рентабельність, а також показники фондоозброєність, фондовіддача та коефіцієнт оборотності.

Балансовий прибуток підприємства складає 53 164,8 тис. грн. При цьому рентабельність основних фондів складає 33,04%, рентабельність продукції 22,64%, а рентабельність виробництва 30,06%. Усі показники відповідають нормативним значенням. Згідно цих показників можна зробити висновок, що підприємство є рентабельним і ефективним.

Фондовіддача складає 1,79 грн./чол., фондоозброєність 202,16 грн./чол., коефіцієнт оборотності 18,09 разів/рік, що є в межах норми та засвідчує про ефективну діяльність.

Размещено на Allbest.ru

...