Дуже важливим показником є коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності):

На робочому місці розраховується за формулою [16, 124]:

,

де Т_шті - норма часу на обробку і-ї деталі;

N_i - кількість і-х деталей;

т - кількість видів деталей, що обробляються;

Фд -дійсний фонд роботи обладнання.

На підприємстві [16, 124]:

К_екс = Ф_д / Ф_н,

де Ф_д - дійсний фонд роботи обладнання;

Ф_н - номінальний фонд часу роботи обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності):

На робочому місці (групі робочих місць) [16, 124]:

Де Т_шті - норма часу на обробку і-ї деталі;

Т_мі - час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

N_, - кількість і-х деталей;

m - кількість видів деталей, що обробляються;

По підприємству:

К_І = Е_р / (Вп_вст Ч Ф_д),

де Е_р - спожита за рік електроенергія;

Вп_вст - встановлена потужність усіх струмоприймачів;

Ф_д - дійсний фонд роботи обладнання.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності)

К_інтегр = К_е Ч К_І,

де К_е - коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності);

К_І - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)

Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств та його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного із них. Виробничі потужності підприємств, матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.

Якщо не враховувати впливу об'єктивних факторів на зміну потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції та технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови.

Отже, йдеться про розв'язання такого комплексного завдання, як поліпшення використання виробничих потужностей підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування та формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користуються підвищеним попитом у споживачів.

Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них виробничими потужностями. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування із застосуванням найпрогресивніших пристосувань та інструментів, модернізації обладнання, впровадження нової техніки і технології тощо. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.

Таким чином, для обчислення виробничої потужності підприємства використовується певна кількість відповідних показників.

Висновки

Таким чином, виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи (корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.

Проведені розрахунки наявної виробничої потужності підприємства дозволяють визначити обсяг випуску виробів, який буде забезпечений діючими виробничими потужностями. Максимально можливий випуск продукції може бути досягнутий з урахуваннями змін ряду чинників, наприклад, зменшенням простоїв устаткування, підвищенням коефіцієнта змінності його роботи, удосконаленням організації виробництва, впровадженням технічних заходів тощо. Приріст потужності за рахунок організаційно-технічних заходів, тобто внутрішньовиробничих резервів, не завжди може забезпечити випуск запланованого обсягу продукції. Тому виникає потреба у визначенні та введенні в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння, реконструкції або розширення підприємства.

При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому для оцінки реального стану її використання потрібна система показників.

Література

Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. М.: Финансы и статистика, 2005. 248 с.

Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. Львів: Сполом, 2006. 212 с.

Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование. Учебник. М.: Имфра-М, 2006. 392 с.

Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. Учебник, издание 2-е, стереотипное. М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", Рилант, 2005. 328 с.

Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі; новаторство і підприємництво / Пер. з англ. К.: Україна, 2003.

Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2005. 528 с.

Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: В 2-х ч. Часть 2. Тактическое планирование / Под. Общей ред. А.И. Ильина. Мн.: ООО "Новое знание", 2006. 416 с.

Обеспечение материальными ресурсами и коммерческая деятельность предприятия / Под ред. Весилюнина Ф.П. Минск: Высшая школа, 2005. 270 с.

Организация планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. Под ред. Бухало С.М. Киев, Вища школа, 2006. 472 с.

Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. К.: Скарби, 2002. 336 с.

Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Практикум. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2003. 215 с.

Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Учебник. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2004. 228 с.

Планування діяльності підприємства: Навч. метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Белов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. К.: КНЕУ, 2005. 252 с.

Размещено на Allbest.ru