Кейнсіанська теорія і практика макроекономічного регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра макроекономіки

Реферат на тему:

«Кейнсіанська теорія і практика макроекономічного регулювання»

Студентки 2 курсу, 2 групи,

Спеціальності 6601/1 Факультету

економіки та управління Гайдак П. С.

Київ 2014

План

1. Кейнсіанська теорія

2. Базова модель Кейнса: роль споживання та заощадження

3. Методи та пропозиції

1. Кейнсіанська теорія

Кейнсіанство як напрямок економічної думки відіграло важливу роль у розвитку західної економічної теорії. Воно зробило спробу відповісти на ряд важливих питань, що виникли у зв'язку з кризою в 30-х pp.

Саме теорія Кейнса поклала початок широкому втіленню в життя державного регулювання економіки, опрацюванню конкретних методів і способів такого регулювання. В період Великої Депресії, Д. Кейнсу вдалось доказати, що повна зайнятість в нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту і пропозиції, як правило, неспівпадають з повною зайнятістю ресурсів. Однією із причин такого неспівпадання являється неспівпадання планів інвестицій і заощаджень, які являються різними економічними агентами по різним мотивам і визначаються різними факторами.

Ідея макроекономічного моделювання і регулювання виникла тоді, коли стало зрозуміло, що ринкових механізм сам не в змозі подолати наростаючі диспропорції, відновити втрачену економічну рівновагу. Переломним моментом стала найглибша в історії ринкової економіки 1929-33 рр. так звана «велика депресія». У деяких країнах (США, Великобританія, Швеція) під її впливом намагались застосувати нетрадиційні методи стабілізації, адже методи, які застосовувались за неокласичними рецептами - маневрування ставкою процента і рівнем заробітної плати, перестали давати ефект. Держава змушена була більш глибоко втручатися у процеси відтворення. Проте відчувалась нагальна необхідність створення нової економічної теорії, яка б пояснила причини порушень економічної рівноваги і дала рекомендації по її досягненню, тобто створила загальну модель економічного розвитку в нових умовах. Мировая экономическая мысль: Сквозь призму веков.- В 5 т. /Сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов., 2009.

Таку теорію створив Кейнс - видатний англійський економіст. Основні положення даної теорії викладені в його праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей». Кейнс створив нову науку - макроекономіку, виявивши її категорії і закони, економічні фактори, які ніяк не проявляються на мікроекономічному рівні, а тому не були досліджені, адже до Кейнса економічна теорія зосереджувалася на мікроекономічних аспектах.

Але історично макроекономічна наука була започаткована класичною теорією. Найбільш видатними представниками класичної теорії є Адам Сміт, Давид Рікардо, Джеймс Мілль, Жан Батист Сей, Альфред Маршалл, Артур Пігу, Леон Вальрас, Вільфредо Парето. [Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами. Вони визнають, що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як війни, політичні перевороти, засуха, біржові крахи тощо, які тимчасово виводять її зі стану повної зайнятості. Проте здатність ринку до автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час знову відновити в економіці такий рівень виробництва, який відповідає умовам повної зайнятості. Це означає, що можливий відхід економіки від стану повної зайнятості, на думку представників класичної теорії, є не внутрішнім продуктом ринкової економіки, а лише результатом впливу на неї зовнішніх обставин. Макроекономіка. 2-ге видання Навчальний посібник рекомендовано МОН України,2009

Необхідність стимулювання економіки почали визначати, виходячи з фактичного розриву між потенціальним та реальним валовим національним продуктом, а не із загрози можливої економічної кризи. Цю політику навіть назвали «новою економікою». Характерною її особливістю була постановка.

На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів - це не закономірність, а випадковість. Підтвердженням цього положення кейнсіанці висувають кілька аргументів.

Кейнсіанською теорією відкидається положення про те, що процентна ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями, оскільки власники заощаджень та інвестори - це зовсім різні економічні групи, які в процесі прийняття рішень керуються неоднаковими мотивами. При цьому процентна ставка не відіграє ролі єдиною чинника. Крім неї, на рівень заощаджень впливають також інші фактори, які не відображають прагнення людей одержувати доходи від заощаджень.

Досить часто заощадження здійснюються для вирішення інших проблем:

1) з метою накопичення грошей для здійснення великих закупок, вартість яких перевищує розмір поточних доходів;

2) для створення резерву грошових засобів з метою здійснення непередбачених витрат, пов'язаних з лікуванням, безробіттям тощо;

3) з метою нагромадження грошей, щоб задовольнити майбутні потреби, наприклад, для сплати витрат за навчання.

Процентна ставка не є єдиним чинником і при вирішенні питання про необхідність інвестування. На думку кейнсіанців, важливим фактором, який визначає величину інвестицій, є також норма чистого прибутку, очікуваного від інвестування.

Кейнсіанці вважають уявлення класиків про роль поточних заощаджень як джерела інвестицій надмірно спрощеними, оскільки вони не враховують інші джерела.

На їхню думку, крім поточних заощаджень на грошовому ринку існують два інші джерела інвестицій:

1) готівкові заощадження, тобто населення зберігає гроші не лише в банківській системі, а й у готівковій формі на руках;

2) кредитні установи, які здатні мультиплікативно примножувати заощаджені гроші, внаслідок чого величина інвестицій може перевищити заощадження.

Кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту. Це пояснюється двома обставинами. По-перше, наявність монополій, які стримують зниження цін, і профспілок, які стримують зменшення заробітної плати, що перешкоджає адекватному зниженню цін і заробітної плати в короткостроковому періоді і протидіє відновленню сукупної пропозиції на рівні потенційного ВВП. По-друге, якщо навіть припустити можливість зниження заробітної плати внаслідок падіння сукупною попиту і попиту на ринку праці, то це не викличе зростання сукупного доходу працюючих і тому не забезпечить відновлення їхнього попиту на рівні потенційного ВВП.

При визначенні об'єктів державного впливу на економіку кейнсіанці виходять із того, що головною причиною падіння виробництва є недостатність сукупного попиту. На їхню думку, відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції породжують два головних фактори:

· психологія споживачів, тобто домашніх господарств. Зі збільшенням їхнього доходу зменшується та його частка, яка йде на споживання, і збільшується та, яка спрямовується на заощадження. Така тенденція в розподілі зростаючого доходу дістала назву“основний психологічний закон” Кейнса, згідно з яким зі збільшенням доходу домашніх господарств їхня гранична схильність до споживання зменшується, а гранична схильність до заощаджень збільшується. Внаслідок цього споживання відстає від виробництва, що викликає падіння виробництва; зниження ефективності капіталу.

· Зі збільшенням обсягів нагромадження капіталу норма прибутку падає відповідно до закону спадної продуктивності капіталу. Ця тенденція обумовлюється зниженням можливостей реалізувати вироблені продукти за достатньо високими цінами внаслідок зменшення граничної схильності до споживання. Отже, зменшення граничної схильності до споживання знижує інвестиційний попит як компонент сукупного попиту.

Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, не пропозиція створює попит, а навпаки, попит створює власну пропозицію. Тому головним об'єктом державного втручання в економіку повинен бути сукупний попит, який в кейнсіанській теорії дістав назву “ефективний попит”.

2. Базова модель Кейнса: роль споживання та заощадження

Споживання розглядається кейнсіанською теорією у зв'язку з національним доходом, а точніше - з кінцевим доходом суспільства, або доходом після сплати податків. Заощадження - це та частина кінцевого доходу суспільства, яка не споживається. Звідси випливає, що кінцевий доход суспільства (національний доход) дорівнює сумі споживання і заощадження: Y=C+S. Споживання(C) і заощадження(S) тісно пов'язані, їх не можна розглядати ізольовано.

Крім того кейнсіанська модель товарного ринку будується на певних припущеннях. Вони дають можливість абстрагуватися від окремих процесів і зосередитися на тому, що є суттєвим саме для цього пояснення. Зокрема:

· ціни розглядаються як незмінні;

· приймається, що рівень процента є величина стала;

· об'єктом дослідження виступає закрита економіка, тобто не

· враховується зовнішня торгівля.

Кейнсіанський хрест( кейнсіанська модель рівноваги, або “45-градусна модель”, або “модель доходи-витрати”) передбачає, що сукупний попит (АD) представлено плановими витратами - сумою, яку домашні господарства, фірми і держава мають намір витратити на купівлю товарів та послуг:

С + І + G.

Сукупна пропозиція (АS) представлена фактичними витратами, Y. Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні продажів, тобто:

Факт. Інвестиції = План. Інвестиції + Незаплановані Інвестиції в ТМЗ.

Планові і фактичні інвестиції в моделі є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим. В наведеному графіку лінія планових витрат перетинає лінію фактичних витрат в точці А, де реальні та планові витрати дорівнюють одне одному(С + І + G) = Y. Наведений графік отримав назву кейнсіанського хреста.

Рис. 1

На лінії Y=Y завжди дотримується рівність фактичних інвестицій та заощаджень. У точці A, де доход дорівнює плановим витратам, досягається рівність між плановими та фактичними інвестиціями і заощадженнями, тобто встановлюється макроекономічна рівновага.

Якщо фактичний обсяг виробництва Y₁, перевищує рівноважний Y, то це означає, що покупці купують товарів менше, ніж фірми виробляють, Нереалізована продукція набирає форми товарно-матеріальних запасів (ТМЗ), які зростають. Таке збільшення запасів примушує фірми скорочувати виробництво і зайнятість, що в результаті зменшує ВВП. Поступово Y₁, зменшується до рівня Y, тобто доход і планові витрати вирівнюються. Таким чином, досягається рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Навпаки, якщо фактичний випуск Y₂, менший за рівноважний рівень Y, то це означає, що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати, тобто AD>AS. Підвищений попит задовольняється за рахунок незапланованого скорочення запасів фірм, що створює стимули до збільшення зайнятості і випуску. В результаті ВВП поступово зростає від рівня Y₂ до рівня Y, і знову досягається рівновага: AD=AS.

При будь-якому рівні ЧНП нижче рівноважного сукупні витрати будуть перевищувати обсяг виробництва, викликаючи тим самим непередбачені скорочення інвестицій в товарно-матеріальні запаси, загальний ріст прибутку і, врешті-решт, - ріст ЧНП.

Саме сукупний попит є центральною ланкою макроекономічної кейнсіанської моделі (на відміну від класичної, де в центрі уваги була пропозиція).З ефективним попитом Кейнс пов'язував суть своєї теорії. Економічні проблеми ХХІ століття: Міжнародний та український виміри, 2011р

Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від рівня цін. Подібна залежність уже розглядалась в законі попиту

На поведінку сукупного попиту впливають інші фактори:

1) ефект процентної ставки;

2) ефект багатства;

3) ефект імпортних закупівель.

Крім того кейнсіанська модель товарного ринку будується на певних припущеннях. Вони дають можливість абстрагуватися від окремих процесів і зосередитися на тому,що є суттєвим саме для цього пояснення. Зокрема:

ѕ ціни розглядаються як незмінні;

ѕ приймається, що рівень процента є величина стала;

ѕ об'єктом дослідження виступає закрита економіка, тобто не

ѕ враховується зовнішня торгівля.

Наголосимо ще раз на наступному: сукупний попит у замкненій економіці складається з двох компонентів - споживання C і інвестиції I, які створюються заощадженнями S, тобто S=I; визначальним є сукупний попит. Позначимо його як AD. Він репрезентує всю сукупність товарів, на придбання яких домогосподарства, підприємства і держава здійснюють свої витрати. Особливістю кейнсіанської моделі є й те, що в ній розрізняються заплановані й фактичні витрати.

Заплановані витрати відрізняються від фактичних на величину непередбаченого перевищення створеної продукції над реалізованою або, навпаки, реалізованої над створеною в межах певного періоду. Перший варіант невідповідності може мати місце тоді, коли підприємства створили більше продукції, ніж здатні реалізувати, і тому змушені її частину перетворити на запаси. Другий варіант характерний для умов, коли відбувається реалізація не лише створеної у певний період продукції, а й тієї, що була в запасах.

Щодо споживання приймається, що воно залежить від граничної схильності до споживання та сукупних доходів.

Кейнс вводить ще один показник: MPS - гранична схильність дозаощадження.

Сума MPC і MPS для будь-якої зміни в доході повинна завжди дорівнювати одиниці:

MPC + MPS = 1, адже приріст Y = приріст С + приріст S

Y = C + S

В короткостроковій перспективі по мірі росту поточного доходу АРС (середня схильність до споживання) зменшується, АРS (середня схильність до заощадження) зростає, тобто з ростом доходу сім'ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величину споживчих видатків не тільки розмір поточного доходу сім'ї, але і розмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійного доходу.

Фактори, визначаючі динаміку споживання і заощаджень:

ѕ дохід домашніх господарств;

ѕ багатство, накопичене в домашньому господарстві;

ѕ рівень цін;

ѕ економічне очікування;

ѕ величина споживної заборгованості;

ѕ рівень оподаткування.

3. Методи та пропозиції

кейнс економічний теорія політика

Кейнсіанці пропонують два методи активізації і стимулювання сукупного попиту:

· за рахунок збільшення державних закупок або зниження податків;

· за рахунок зниження процентних ставок за кредит, що підніме “граничну ефективність капіталу” і збільшить інвестиції приватного сектора економіки.

Розглядаючи роль фіскальних і грошово-кредитних інструментів в стимулюванні сукупного попиту, кейнсіанці віддають перевагу першим. Це пояснюється тим, що під час спаду виробництва інвестиції слабо реагують на зниження процентної ставки. Отже, за цих умов грошово-кредитна політика є неефективною. Тому головну увагу слід приділяти не зниженню процентної ставки, а фіскальній політиці на основі збільшення державних інвестицій, тощо. Журнал «Деньги и Кредит.энциклопедия професионального финансиста, 27, 2008р

Важливу роль в кейнсіанській теорії відіграє мультиплікатор інвестицій. Найбільшу величину він має за умов наявності в економіці невикористаних потужностей і вільної робочої сили. При наявності резервних потужностей досягається “дешеве” нарощування випуску продукції за рахунок незначних додаткових інвестицій. Тому в умовах недостатнього сукупного попиту держава може за рахунок бюджетних витрат забезпечувати значний мультиплікативний ефект.

Кейнсіанської теорії дотримувалися уряди більшості держав після Другої світової війни, що й сприяло виходу їх країн з кризи і розрухи.

Прикладом застосування на практиці кейнсіанської концепції може служити здійснення нового курсу Ф. Рузвельтом у США в результаті прийняття низки законів:

- про введення мінімальної заробітної плати;

- про соціальне забезпечення та виплати з безробіття;

- про державне страхування банківських вкладень та позик;

- про підтримку фермерського господарства і малого бізнесу;

- про регулювання діяльності банків та фондової біржі та інші.

Рівень безробіття в США 1910-60, виділені роки Великої депресії (1929-1939).

Реальний ВНП США 1910-60, виділені роки Великої депресії (1929-1939)

Джон Мейнард Кейнс стверджував у «Загальній теорії зайнятості, проценту та грошей»[7], що зниження сукупних витрат в економіці сприяло масштабному падінню доходів і рівню зайнятості, що був значно нижче середнього. У цій ситуації, економіка досягла рівноваги на низькому рівні економічної активності та високому рівні безробіття.

Основна ідея Кейнса була проста: щоб утримувати повну зайнятість, уряди, в період сповільнення економіки, повинні допускати бюджетний дефіцит, оскільки інвестиції приватного сектора є недостатніми для збереження виробництва на нормальному рівні і виходу економіки з рецесії. Кейнсіанці закликали уряди в часи економічної кризи перебороти слабину за рахунок збільшення державних витрат та/або зниження податків.

Під час депресії Франклін Рузвельт впровадив громадські роботи, сільськогосподарські субсидії та інші стимули щоб перезапустити економіку США, але ніколи повністю не відмовилися від спроб збалансувати бюджет. Кейнсіанці стверджують, що це покращило економіку, але Рузвельт ніколи не видавав достатньо багато, щоб могти вивести економіку з рецесії до початку Другої світової війни.

Ця теорія ефективна в складні періоди розвитку економіки: воєн, відбудов, науково-технічних перетворень, формування ринкового середовища.

Кейнсіанська школа вважає, що економіка розвивається не так просто, як це вважали прихильники класичної школи, а заробітня плата, ціни, процентні ставки не настільки гнучкі інструментами, які були б здатні врівноважити попит і пропозицію на макроекономічному рівні. Зарплата на основі офіційного законодавства і договірної системи може не знизитися, а безробіття може зростати. В період депресії падіння сукупного попиту приведе до падіння обсягів виробництва і скорочення попиту на працю.

Згідно з кейнсіанською теорією при державному невтручанні повна зайнятість скоріше випадковість, ніж закономірність. Капіталізм не є саморегулюючою системою, що спроможна до нескінченного процвітання. Причини безробіття та інфляції криються в значній мірі у відсутності синхронності при прийнятті економічних рішень, а особливо по заощадженнях та інвестиціях.

Список використаної літератури

1.Мировая экономическая мысль: Сквозь призму веков. В 5 т. /Сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов., 2009.

2. «Макроэкономика»,18 видання,Пол Э. Самуэльсон,Вильям Д. Нордхаус.

3.. Будаговська С., Кілієвич О. Мікроекономіка і макроекономіка: Журнал «Деньги и Кредит.энциклопедия професионального финансиста, 27, 2010р.

4. Макроекономіка. 2-ге видання Навчальний посібник рекомендовано МОН України, 2009.

5.Економічні проблеми ХХІ століття: Міжнародний та український виміри, 2011р.

6. Журнал «Деньги и Кредит. энциклопедия професионального финансиста, 27, 2008р.

Размещено на Allbest.ru