Міжгалузевий комплекс України

Підвиди міжгалузевого комплексу та його територіальна організація. Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. Нафтова промисловість як галузь та її особливості. Вугільні родовища Донбасу. Специфіка електроенергетики.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 19.06.2015
Размер файла 26,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність міжгалузевого комплексу

1.2 Підвиди міжгалузевого комплексу та його територіальна організація

1.3 Умови формування міжгалузевого комплексу

2. Промисловий комплекс України

2.1 Паливно-енергетичний комплекс

2.2 Металургійний комплекс

2.3 Машинобудівний комплекс

2.4 Агропромисловий комплекс

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У процесі становлення постіндустріального суспільства поряд з галузевою класифікацією народного господарства виділяють і досліджують міжгалузеві комплекси, які утворюють своєрідний напрям вертикалі галузевої (надгалузевої) системи продуктивних сил регіону.

У процесі дослідження проблем регіональної економіки широкого вжитку набула категорія "міжгалузевий територіальний комплекс". Вчення про міжгалузеві комплекси стало особливо актуальним після того, як у наукових дослідженнях почали застосовувати системний підхід, а в практичній діяльності - метод міжгалузевих балансів.

Вивчення конкретних міжгалузевих комплексів у межах окремих держав, економічних районів, адміністративних областей набуває все більшої актуальності. Значний внесок у цей напрямок зробили вчені України.

У працях українських вчених економіко-географів А.Т. Ващенко та О.І. Шаблій міжгалузевий комплекс розглядається як система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої і невиробничої сфери. Кожен міжгалузевий комплекс формується в конкретних соціально-економічних умовах внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ і галузей.

Виділення міжгалузевих комплексів базується в основному на економічних факторах, в результаті дії яких взаємопов'язуються різні галузі. До них належать насамперед виробничі зв'язки, що виникають при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств.

1. Сутність міжгалузевого комплексу

Міжгалузеві комплекси - це поєднання економічно взаємопов'язаних галузей на основі міжвідомчих зв'язків, у яких підприємства різних відомств мають певну самостійність. Такі виробничі утворення формуються навколо головної галузі і разом з нею беруть участь у територіальному поділі праці.

На основі виробничих зв'язків у межах кожного макроекономічного району функціонують такі міжгалузеві комплекси як паливно-енергетичний, машинобудівний, агропромисловий, транспортно-економічний та інші, що характеризуються широкою спеціалізацією, мають великий набір взаємопов'язаних ланок виробництв. Крім цих провідних комплексів широкої спеціалізації, виділяють і вузькоспеціалізовані (будівельний, лісопромисловий, рибопромисловий та ін.). Всі міжгалузеві комплекси функціонують у межах TBK району як органічно взаємопов'язані елементи складного структурного утворення. Комплекс району при цьому розглядається як органічна єдність всіх структурних елементів на його території, а міжгалузеві комплекси виступають підсистемами TBK економічного району і його територіальних структурних частин.

Міжгалузеві територіальні комплекси виділяються як реально існуючі явища. У більшості випадків такі комплекси називають підсистемами макрорайонів. Однак досить складно, як виявляється, визначити характер взаємодіючих внутрішніх частин (підсистем). В одних випадках виділяють взаємодіючі галузі і виробництва, в інших - взаємодіючі підприємства, а також взаємодіючі первинні форми комплексного зосередження виробництва (елементарні комплекси). Не менш складним завданням є чітке розмежування характеру комплексоутворюючих зв'язків. Тут думки розділились: одні автори акцентують увагу на економічних зв'язках, інші - на виробничих (техніко-економічних) або технологічних.

Необхідно зазначити, що міжгалузеві комплекси в економіко-географічній і в економічній науці вивчались переважно як підсистеми сфери матеріального виробництва. При цьому, зрозуміло, акцентувалась вся увага науки і практики на вивченні сукупностей взаємодіючих галузей і виробництв промисловості, сільського господарства, транспорту і зв'язку, що забезпечують виробничі потреби, матеріально-технічне постачання підприємств і т. ін. Об'єкти, що належать до невиробничої сфери, часто при цьому не бралися до уваги або включались до складу міжгалузевих комплексів на правах обслуговуючих основні виробничі ланки.

На основі системного підходу розрізняють родові, видові та підвидові міжгалузеві комплекси (системи). Міжгалузеві територіальні системи, у яких компонентами виступають лише великі сфери людської діяльності без поглибленого їх галузевого членування, утворюють окремий клас родових систем. Це переважно системи, що виділяються на основі попарного поєднання великих сфер господарської діяльності. Прикладом можуть бути науково-виробничі міжгалузеві комплекси у формі поєднання науки з виробництвом у межах держави або певних її регіонів. Другу групу міжгалузевих територіальних систем утворюють певні сукупності галузей однієї сфери господарства (виробничої або невиробничої), але різних його секторів. їх можна назвати видовими системами. Так, агропромисловий комплекс України об'єднує такі сектори: виробництво сільськогосподарської продукції, її промислову переробку та реалізацію.

1.2 Підвиди міжгалузевого комплексу та його територіальна організація

У кожному виді системи виділяють підвиди. Вони представлені кількома галузями певного сектору економіки - промисловості, сільського господарства чи транспорту. Прикладом підвидової системи може бути виноградарсько-виноробний, цукробуряковий, плодоовочеконсервний, молокопереробний та інші міжгалузеві утворення в системі АПК.

У територіальній організації виробництва спостерігаються найрізноманітніші комбінації системоутворюючих відношень в одній множині галузей. Так, досить поширеними є територіальні сукупності підприємств і галузей, що розвиваються на основі спільності їх походження (генетична ознака). Вони пов'язані послідовною і паралельною переробкою певного типу сировини, включаючи і її видобування (вирощування). До них належать агропромислові, рибопромислові, лісопромислові комплекси з найрізноманітнішими комбінаціями виробничих процесів. Ці комплекси утворюються на основі взаємозв'язків тих галузей (підгалузей) виробничої і невиробничої сфер, які мають загальну вихідну вершину розвитку.

Міжгалузеві комплекси виділяють також на основі сукупності кількох галузей. Діяльність підприємств цих галузей спрямована на розв'язання певної народногосподарської або регіональної проблеми. Одним з таких міжгалузевих комплексів може бути продовольчий комплекс держави чи її окремих регіонів. Останній є частиною агропромислового комплексу і охоплює такі основні ланки: 1) виробництво сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження; 2) виробництво засобів виробництва для всіх галузей продовольчого комплексу; 3) харчову промисловість, яка переробляє сільськогосподарську сировину; 4) рибне господарство; 5) обслуговуючі виробництва (виробнича інфраструктура, роздрібна торгівля продовольчими товарами, громадське харчування, підготовка кадрів для усіх сфер комплексу, науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектні і проектно-технологічні організації, дослідні станції).

У практиці територіальної організації виробництва увагу дослідників привертають програмні міжгалузеві комплекси. До них входять галузі, що пов'язані між собою з метою досягнення певної цілі, заданої їм економічною, соціальною, екологічною або науково-технічною програмами. Це можуть бути різні програми - енергетична, продовольча та ін., що розробляються науковими закладами і впроваджуються (реалізуються) в процесі управління господарством країни.

1.3 Умови формування міжгалузевого комплексу

Міжгалузеві комплекси формуються на основі галузей, що виступають як комплексоутворюючі і здійснюють головні економічні та соціальні функції. У комплексоутворені беруть участь галузі виробничого і невиробничого призначення, тобто ті, що виготовляють безпосередньо певний продукт, і ті, які обслуговують головні виробничі процеси.

Найважливішими ознаками формування міжгалузевих територіальних комплексів більшість дослідників вважають виробничу (економічну) і територіальну (географічну). Під виробничою ознакою розуміють спеціалізацію (функцію) і структуру міжгалузевих комплексів, під територіальною - територіальну організацію їх господарських елементів.

Головна ознака - виробнича. Вона дає можливість визначити функції міжгалузевих комплексів, їх роль у географічному поділі і кооперуванні праці, характер взаємозв'язків підприємств і виробництв.

Територіальна ознака виступає як доповнювальна і розкриває особливості організації та тяжіння території (периферії) до центрів господарської діяльності, що виступають ядрами у виробничому процесі.

Спираючись на виробничу і територіальну ознаки, всі міжгалузеві комплекси можна згрупувати у такі основні типи: промислові, агропромислові, лісовиробничі, екваторіальні. Кожен тип поділяється на підтипи. Так, промислові міжгалузеві комплекси охоплюють гірничодобувну промисловість, рудно-металургійну, паливно-енергетичну, машинобудівну, хімічну, будівельну, легку і т. ін.; агропромислові - галузі рослинництва і тваринництва разом з підприємствами, що переробляють сільськогосподарську сировину та реалізують її споживачам. Лісовиробничі комплекси функціонують на основі виробничо-економічної і технологічної єдності лісових галузей і відповідних підприємств механічної обробки та хімічної переробки деревини. Акваторіальні комплекси охоплюють заготівлю і переробку рибних ресурсів, видобуток і переробку морських солей, водоростей, а також цикл виробництв на базі видобування та послідовної переробки нафтогазової сировини.

2. Промисловий комплекс України

Промисловість - найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві.

Промисловість як провідна ланка господарства України визначає рівень її економічного розвитку, спеціалізацію економіки, масштаби участі в територіальному поділі праці й інтенсивності територіально-економічних зв'язків.

Виробнича сфера національного господарства України надзвичайно складна. Вона включає: промисловість, будівництво, сільське господарство, лісове господарство, транспорт і зв'язок, торгівлю, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, заготівлю та збут. Кожна з цих великих галузей (секторів) національного господарства однаково важлива для його розвитку, структури та функціонування.

Саме у виробничій сфері продукуються засоби виробництва (сировина, паливо, енергія, машини, будівельні матеріали, споруджуються підприємства, прокладаються шляхи сполучення тощо), на що припадає близько 64% вартості усієї продукції. На предмети споживання (продовольство, одяг, взуття, меблі, легкові автомобілі, побутова радіоапаратура, електроприлади тощо) - 36%. Таким чином, економічна структура виробництва України є дуже однобокою і потребує корінної перебудови, спрямованої на збільшення виробництва предметів споживання.

Чотири перші сектори (промисловість, будівництво, сільське і лісове господарство) безпосередньо виробляють продукцію, а решта - так чи інакше доводять ці продукти до проміжного (виробничого) чи кінцевого (невиробничого) споживача. У виробничій сфері в основному (90%) виробляється національний прибуток держави.

Найбільшим у структурі виробничої сфери України за усіма показниками є промислове виробництво. Тут зайнято близько 50% (разом з будівництвом) усіх працівників сфери, виробляється понад 60% валового суспільного продукту і понад 40% національного прибутку.

Продукція промисловості споживається в усіх галузях народного господарства, іде у фонди нагромадження (у капіталовкладення), на експорт.

Отже, промисловий сектор споживає майже половину власної продукції (46%), що свідчить про велику закомплексованість його на себе, а також про те, що для промисловості характерний повторний рахунок вартості. Цим пояснюється і порівняно менша питома вага цього сектора у виробництві національного прибутку, ніж у створенні валового суспільного продукту.

2.1 Паливно-енергетичний комплекс

Нафтова промисловість як галузь характеризується наступними особливостями:

· Розвідка та видобуток нафти вимагає великих інвестицій;

· Сучасні технології видобутку нафти вкрай недосконалі і це призводить до високих втрат корисно викопного (до 50%);

· Родовище нафти може ефективно розроблятися тільки за єдиним планом;

· Найбільш високу цінність мають нові ще не розкриті родовища.

На території України виділяють три нафтові району:

Карпатський - є найбільш старим і дає близько 25% від загального видобутку нафти. Перспективи зростання видобутку незначні і тому в районі передбачено розвиток гірничо-хімічної промисловості і рекреаційного комплексу; Придніпровський - включає в себе райони Центральної та Південно-східної України. Видобуток становить понад 70%, однак перспективи збільшення видобутку не значні; Південний або Причорноморський район вважається найбільш перспективним, однак вимагає для свого освоєння великих коштів.

Вугільна промисловість

На території України знаходяться три великих вугільних басейни: Донецький, Придніпровський і Львівсько-Волинський.

Вугільна промисловість України має такі особливості і проблеми:

1) на території України зустрічаються практично всі відомі марки вугілля (Б, Д, Г, Ж, К, ОС, Т, А), у тому числі найбільш цінні коксівне вугілля і антрацити.

2) вугільні родовища Донбасу експлуатувалися протягом тривалого часу, причому найбільш інтенсивно розроблялися найцінніші родовища.

3) Інтенсивний видобуток призвела до того, що в даний час видобуток вугілля ведеться у вкрай важких гірничо-геологічних умовах: велика глибина, мала потужність пластів, висока температура, великий вміст метану, висока небезпека викидів та ін

Перелічені вище чинники, а також ряд інших причин призвели до того, що за останні десять років річний видобуток вугілля скоротився з 170 млн. тонн до 90 млн. тонн. Це призвело до того, що більшість вугільних шахт Україні стали збитковими.

Електроенергетика

Електроенергетика як галузь має ряд специфічних особливостей:

1) Виробництво і споживання електроенергії збігаються в часі. Промислове накопичення запасів електроенергії в даний час неможливо.

2) Споживання електроенергії нерівномірно в часі і залежить від пори року, дня тижня і часу доби, тому в електроенергетиці виділяють три основні режими роботи блоків електростанцій: базовий (24 години на добу, найдешевша електроенергія), напівпіковий (від 10 до 18 годин на добу) і піковий (4-6 годин на добу, найдорожча електроенергія).

3) Собівартість електроенергії залежить від прийнятого режиму роботи, а також від виду використовуваного палива, при цьому собівартість електроенергії на різних електростанціях може відрізнятися в 20 разів.

4) Споживач не в змозі встановити всіх постачальників електроенергії

5) Генератори великих електростанцій - це складні і вкрай дорогі механізми, які можуть працювати тільки у вузькому діапазоні частоти.

Всі перераховані вище особливості стали причиною того, що електроенергетика як галузь може ефективно працювати лише в складі єдиних енергетичних мереж. Існування мереж призводить до того, що всі електростанції мають подвійне підпорядкування. З одного боку вони підпорядковуються керівнику або директору станції, а з іншого боку - диспетчеру енергетичних систем.

Ефективність енергетичних мереж підвищується в тих випадках, коли вони охоплюють територіальні райони, що знаходяться в різних часових поясах. Тому в даний час ведеться активна робота з відновлення єдиної енергетичної системи з сусідніми державами.

Атомна (ядерна) енергетика

На території України знаходяться п'ять атомних електростанцій (Чорнобильська, Запорізька, Хмельницька, Рівненська, Південноукраїнська), які виробляють 20-25% всієї електроенергії в Україні. Тривалий час вважалося, що атомна енергетика займе провідне місце в балансі виробництва електроенергії, проте, в даний час даний процес припинений з наступних причин: міжгалузевий промисловість електроенергетика

а) висока небезпека і важкі наслідки на атомних електростанціях.

б) блоки атомних електростанцій можуть безпечно працювати тільки в базовому режимі

в) проведення політики ядерного роззброєння

г) проблеми, які виникають з утилізацією та консервацією відходів АЕС

д) після аварії на Чорнобильській АЕС у населення України та інших країн склалося вкрай негативне ставлення до атомної енергетики, яке отримало назву ядерної фобії.

Теплові електростанції

Теплові електростанції становлять основу електроенергетики України і виробляють понад 70% всієї електроенергії в Україні. ТЕС бувають двох типів: ГРЕС і ТЕЦ.

ГРЕС виробляють тільки електроенергію. Найбільш великими ГРЕС у України є: Зуївська, Слов'янська, Курахівська, Старобешівська, Луганська, Вуглегірська, Бурштинська.

Теплові електроцентралі (ТЕЦ) виробляють електроенергію і тепло. Тому ТЕЦ зазвичай розташовані поблизу від населених пунктів. Найбільш великими є: Київська, Дарницька, Криворізька, Одеська і т.д.

ТЕС України мають наступні особливості і проблеми:

1) 80% всіх великих ТЕС України розташовані в Донецькому і Придніпровських районах;

2) Висока екологічна небезпека ТЕС, відсутність обмежень за якістю вугілля, методика оцінки безпеки не відповідає світовим стандартам, перше місце в світі за висотою труб;

3) Останнім часом таких видів палива як природний газ і мазут різко зросла, тому було прийнято рішення про переведення частини газо-мазутних блоків, які відпрацювали свій ресурс на вугільне паливо.

Гідроелектростанції

Оскільки територія України щодо бідна водними ресурсами, то ГЕС Україні не численні і виробляють не більше 7% всієї електроенергії. Велика частина ГЕС розташована на річці Дніпро: Дніпровська, Запорізька, Київська, Каховська, Канівська, Дніпродзержинська ГЕС і ін

Перевагами ГЕС є:

У зв'язку з відсутністю паливної складової собівартість електроенергії достатньо низька

Відсутність забруднення атмосфери

Ефективна робота в будь-якому режимі

Недоліки ГЕС:

Випадки будівництва ГЕС на рівнинних територіях виводяться з ладу значні земельні угіддя, і порушується природний баланс

Висока небезпека і важкі наслідки аварій на ГРЕС

Робота ГЕС залежить від припливу води, тому такі станції працюють на повну потужність тільки в періоди осіннього і весняного водопілля. У цей час частина блоків ТЕС можуть бути зупинені для профілактики й ремонту.

2.2 Металургійний комплекс

Кольорова металургія

Кольорова металургія як галузь має такі особливості:

Родовища руд кольорових металів зустрічаються досить рідко, і ні одна країна в світі не може повністю забезпечити себе всіма кольоровими металами. Тому світовий ринок кольорових металів значно перевищує ринок чорних металів.

Руди кольорових металів відносяться до бідних і тому, для організації виробництва в галузі, потрібна велика кількість сировини, електроенергії та прісної води. Дані фактори визначають місця розташування підприємств галузі.

Багато руди кольорових металів є комплексними, тому вони потребують комплексної переробки.

У народному господарстві кольорові метали використовуються не тільки в чистому вигляді, а й вигляді різних хімічних сполук, тому вони часто проводяться на підприємствах галузі без виділення чистої речовини.

Тому виробництво в кольоровій металургії призводить до великої кількості відходів, то на базі підприємств галузі створюються інші підприємства, пов'язані з переробкою та використанням цих відходів.

Ці особливості стали причиною того, що основним видом підприємств кольорової металургії вважається комбінат.

Територія України щодо бідна кольоровими металами. 100% імпорт кольорових металів здійснюється за: мідь, олово, цинк, вольфрам, срібло і т.д. Це стало причиною того, що на території України знаходиться велика кількість підприємств з переробки брухту кольорових металів і промислових відходів.

Найбільш розвиненими галузями і підприємствами в Україні є:

Золото. Щорічно близько 300кг золота добувається в Закарпатті; близько 100кг золота виробляється на Дніпропетровському заводі Південмаш; близько 100кг на спеціалізованих підприємствах кольорової металургії (переробка відходів і лому).

Срібло. Щорічно близько 500кг срібла виробляються на Дніпропетровському заводі Південмаш; 300кг на спеціалізованих підприємствах з утилізації брухту і сировини; близько 5 тонн на спеціалізованому заводі м. Шостка.

Алюміній. Запоріжжя, Верхньодніпровськ, Миколаїв.

Подбужскій нікелевий комбінат

Микитівський ртутний комбінат

Артемівський і Костянтинівський заводи кольорових металів - заводи з переробки брухту.

Чорна металургія

Чорна металургія є однією з найбільш розвинутих галузей Україні. Найбільш великі підприємства галузі розташовані в трьох районах:

1) Придніпровський (13 великих підприємств - Дніпропетровськ і Запоріжжя).

2) Донецький (14 великих підприємств - Єнакієве, Краматорськ, Макіївка, Донецьк, Харцизськ і т.д.)

3) Маріупольський (5 великих підприємств)

Чорна металургія України має ряд особливостей і проблем:

· Понад 95% всієї продукції, що випускається виробляється на великих підприємствах повного циклу з потужністю не менше 1 млн. тонн на рік

· До складу підприємств галузі в Україні входять підприємства з видобутку і переробки руди і флюсів, підприємства малої металургії, підприємства з виробництва феросплавів, а також підприємства, що випускають вогнетриви.

· Значна частина продукції галузі проводилася для потреб військово-промислового комплексу, тому в даний час, незважаючи на значні обсяги виробництва, економіка Україна відчуває гострий дефіцит у спеціальних високоякісних марках сталі і особливих видах прокату

· Низька якість продукції галузі призводять до високих втрат від корозії металів - до 5% на рік, у той же час в розвинених країнах той же показник не перевищує 0,5-1%

· Не дивлячись на значні досягнення та передові технологічні розробки темпи їх впровадження у виробництво вкрай низькі.

2.3 Машинобудівний комплекс

Машинобудування вважається однією з провідних галузей будь-якого народного господарства. Україна відноситься до країн з розвиненим машинобудівним комплексом. В даний час на території України діє понад 5 тисяч великих машинобудівних заводів і понад 20 тисяч середніх. До найбільш розвиненим відносяться:

Важке машинобудування

До підприємств важкої металургії належать такі підгалузі:

а) металургійне машинобудування (Краматорськ, Докучаєвськ, Іловайськ, Слов'янськ);

б) гірничо-шахтне машинобудування (Краматорськ, Слов'янськ, Горлівка, Дружківка, Ясинувата, Донецьк, Луганськ, Красний Луч);

в) енергетичне машинобудування (Харків, Токмак).

Транспортне машинобудування

а) автомобілебудування (Запоріжжя, Львів, Кременчук, Мелітополь, Луцьк);

б) тепловозів-та вагонобудування (Харків і Луганськ - тепловози, Маріуполь - залізничні цистерни, Львів, Київ, Іловайськ, Ясинувата);

в) літако-та ракетобудування (Київ, Біла Церква, Харків, Дніпропетровськ).

С/г машинобудування

4. Верстатобудування

5. Приладобудування

6. Інші галузі.

Основними проблемами машинобудівного комплексу є:

Від 20 до 80% продукції підприємств галузі випускалося для потреб військово-промислового комплексу, тому в даний час потрібні значні кошти для реконструкції та перепрофілювання підприємств

Підприємства галузі відчувають гострий дефіцит у високоякісних марках сталі

Машинобудівні підприємства відчувають гострий дефіцит у прецизійної техніки

Значна частина великих підприємств випускала продукцію у великих масштабах, які дозволяли забезпечувати потреби в цілому по колишньому СРСР. Після проголошення незалежності стався розрив значного числа зв'язків, що призвело до різкого зниження обсягів виробництва і збільшення собівартості продукції.

2.4 Агропромисловий комплекс

Україна має унікальні природно-ресурсними можливостями (60% світових запасів чорноземів), що дозволяє їй інтенсивно розвивати сільське господарство. Пріоритетним напрямом розвитку АПК вважається рослинництво.

Найбільш розвиненими галузями АПК є:

Зернове господарство: пшениця, ячмінь, овес, гречка, просо, жито, бобові.

Технічні культури: соняшник, кукурудза, льон, коноплі, мак.

Буряко-цукровий комплекс. Україна займає перше місце в світі по виробництву і експорту бурякового цукру. Щорічно на 182 цукрових заводах проводиться 4-7 млн. тонн цукру.

Основними проблемами сільського господарства України є:

? посівів пшениці припадає на озимі сорти, тому Україна відчуває дефіцит пшениці твердих сортів.

Відсутність у достатній кількості високопродуктивної збиральної техніки і як наслідок - крані низька врожайність

Порушення в даний час сівозміни

Нераціональна структура розміщення та розвитку окремих культур (на території України в недостатніх обсягах вирощуються такі культури як кукурудза, соя, ріпак, мак та ін.)

Висновки

Промисловість - найважливіша структурна ланка господарського комплексу України.

Промисловий комплекс України є пріоритетною галуззю національної економіки. Саме від нього залежать здійснення ключових інтересів країни, її безпека, культурний та соціальний рівень життя нації. Цей сектор створює майже половину ВВП країни та забезпечує чверть усіх зайнятих у сфері економіки робочими місцями. Промисловість є активним агентом зовнішньої торгівлі України.

Нині виділяють такі міжгалузеві генералізовані структурні підрозділи промисловості: паливно-енергетичний комплекс (паливна промисловість і електроенергетика); машинобудівний; комплекс галузей, які виробляють сировину й матеріали (хімічна промисловість, чорна і кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів та лісова промисловість); галузі, які виробляють предмети споживання (легка та харчова промисловість).

Структура промислового комплексу України в цілому є неефективною. Це призводить до перевитрат природних ресурсів і водночас не задовольняє основних потреб економіки.

Промисловість характеризується складною територіальною організацією. Головними компонентами її територіальної структури є промислові райони: Донецький, Придніпровський, Передкарпатський.

Структурну переорієнтацію промисловості України доцільно здійснювати в таких основних напрямах: удосконалення галузевої, внутрішньогалузевої та територіальної структури, забезпечення збалансованості та пропорційності розвитку промислового комплексу; модернізація і перехід на нові прогресивні технології всіх базових галузей промисловості; розвиток наукомістких галузей і виробництв.

Список використаної літератури

1. Бородюк В.М. Структурный фактор в развитии экономики Украины. - К.: Наук. думка, 1991. - 117 с.

2. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів: Світ, 2009. - 360 с.

3. Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування (Методологія, теорія). - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1996. - 244 с.

4. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. - К.: Вища шк., 2007. - 230 с.

5. Поповкін В.Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. - К.: Наук. думка, 1993. - 210 с.

6. Регіональна політика України /Під ред. Н.Г. Курдюкової. - К.: Наук. думка. - 2005.

7. Розміщення продуктивних сил. / За ред. Є.П. Качана. - К.: Вища школа, 1999, 314 с.

8. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / За ред. Філіпенко А.С. - К., 2010.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Значення і місце паливно-енергетичного комплексу в економіці України. Основні етапи і сучасні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу. Особливості і фактори розміщення, сучасна територіальна організація паливно-енергетичного комплексу.

    курсовая работа [158,5 K], добавлен 19.11.2003

  • Характеристика сировинного, екологічного, історичного та споживчого факторів розвитку і розміщення газової промисловості в Україні. Ознайомлення із структурою паливно-енергетичного комплексу країни; основні проблеми та перспективи його розвитку.

    курсовая работа [831,5 K], добавлен 19.02.2012

  • Характеристика, місце і значення паливно-енергетичного комплексу в економіці України. Характеристика галузей паливної промисловості. Сучасний стан електроенергетики України. Проблеми та перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України.

    курсовая работа [422,8 K], добавлен 10.06.2014

  • Основні характеристики паливно-енергетичного комплексу України, концепція його розвитку. Специфіка видобутку і споживання паливних та енергетичних ресурсів. Енергетична політика як центральна складова постсоціалістичних економічних реформ в Україні.

    курсовая работа [32,2 K], добавлен 20.03.2009

  • Особливості сучасного стану агропромислового комплексу (АПК) України. Функції, сфера та основні позиції агропромислового комплексу. Цілі державного регулювання АПК. Механізм антимонопольного регулювання в Україні. Засоби та методи державної підтримки АПК.

    контрольная работа [26,3 K], добавлен 11.07.2010

  • Загальна структура будівельного комплексу. Перелік причин різкого спаду у будівельній галузі України у 2008-2009 рр. Першочергові заходи, які є пріоритетними в ринкових умовах господарювання для ефективного розвитку будівельного комплексу на перспективу.

    контрольная работа [55,2 K], добавлен 10.12.2013

  • Трикотажна промисловість як галузь текстильної промисловості. Структурні зрушення в трикотажній промисловості України, історія її розвитку - від ручного в'язання до високотехнологічного виробництва. Основні напрямки розвитку техніки й технології.

    доклад [15,3 K], добавлен 15.02.2014

  • Основи формування ринку продукції харчової промисловості та особливості його функціонування. Зовнішньоторговельні режими світових експортерів продовольства. Глобалізаційна залученість агропродовольчого комплексу України та захист національних інтересів.

    курсовая работа [112,0 K], добавлен 13.02.2013

  • Структура господарського комплексу і його ознаки. Основні чинники утворення комплексів і їх територіальної організації, основи формування та характеристика. Джерела та фактори економічного зростання в економіці та фінансово-кредитне регулювання.

    реферат [23,7 K], добавлен 18.03.2009

  • Сутність агропромислового комплексу, чинники його розвитку та розміщення в економіці України. Особливості розвитку та розміщення сільського господарства. Аналіз сучасного стану розвитку рослинництва та тваринництва та їх роль у харчовій промисловості.

    курсовая работа [629,6 K], добавлен 14.02.2014

  • Структура газової промисловості України, її сучасний стан та шляхи розвитку. Ринок споживання природного газу, принципові схеми управління господарством. Головні резерви нарощування газовидобутку та розміщення підприємств газової промисловості України.

    курсовая работа [28,0 K], добавлен 04.09.2010

  • Місце промисловості у структурі національного господарства. Головні компоненти структури національного господарства. Співвідношення між сферами народного господарства. Структура промисловості України. Показники та оцінка розвитку економіки України.

    реферат [32,1 K], добавлен 27.01.2009

  • Сутність вугільної промисловості та її місце в господарському комплексі. Територіальна організація вугільної промисловості в Україні. Сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку шахтного фонду. Ринок постачання обладнання та матеріалів.

    курсовая работа [518,1 K], добавлен 16.05.2013

  • Основні галузі лісо-виробничого комплексу України; історія, екологічні проблеми та перспективи розвитку. Структура управління лісопромисловим комплексом; виробничі особливості і розміщення галузей із заготівлі, механічної та хімічної переробки деревини.

    реферат [850,8 K], добавлен 29.03.2013

  • Історія розвинення нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості в Україні. Райони розміщення нафтових родовищ з промисловими запасами. Аналіз сучасного стану, проблем і перспектив розвитку галузі. Зміна структури наповнення ринку нафтопродуктами.

    презентация [1,0 M], добавлен 03.05.2016

  • Специфіка розвитку агропромислового комплексу України. Принципи впровадження кластерного підходу у функціонуванні вітчизняних сільськогосподарських підприємств. Розширення ступеня участі регіонального бюджету в капіталах інтегрованих аграрних корпорацій.

    статья [1,3 M], добавлен 31.08.2017

  • Оцінка рентабельності підприємства. Аналіз основних економічних показників лісопромислового комплексу. Структура управління лісовиробничим комплексом України, проблеми та перспективи розвитку комплексу. Визначення ефективності інвестиційного проекту.

    контрольная работа [679,5 K], добавлен 26.01.2014

  • Підприємство - основний суб'єкт ринкової економіки. Основи складання характеристики підприємства як соціально-економічної системи. Підприємство як первинна ланка суспільного поділу праці і основна структурна ланка народногосподарського комплексу.

    реферат [1,2 M], добавлен 12.02.2011

  • Місце легкої промисловості в структурі промисловості й народного господарства України. Техніко-економічні особливості галузі (матеріаловміскість, технічна складність, екологічна безпечність). Проблеми в підгалузях легкої промисловості, шляхи їх подолання.

    курсовая работа [41,1 K], добавлен 30.08.2014

  • Характеристика особливостей розвитку промисловості України в період 90-х років. Основні чинники та ризики на сучасному етапі. Стан промислового потенціалу країни в процесі післякризового відновлення. Динаміка темпів приросту промислового виробництва.

    реферат [556,6 K], добавлен 10.03.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.