Основні проблеми сталого розвитку фінансових установ на території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І.МЕЧНІКОВА

ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНОЇ ТА ПІСЛІДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА МОДЕЛЮВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ»

Виконала: студентка 2 курсу

Станкової Валентини Вікторівни

Керівник: Дем'янчук М.А.

Одеса 2015



Вступ

Актуальність теми. Об'єктивний процес формування ринкового середовища висуває на перший план проблему забезпечення ефективного функціонування фінансових установ і їх швидкої адаптації до нових умов. У зв'язку зі стрімкими змінами у всіх галузях нашої держави постає питання про недостатній, тобто, сталий розвиток фінансових установ в України та економіки загалом. В цих умовах виникає гостра необхідність в розвитку основних фінансових установ, що призведе до безпосереднього підняття рівня економіки.

Метою роботи є виявлення проблем сталого розвитку фінансових установ України.

Об'єктом роботи є вивчення сталого розвитку фінансових установ на території України.

Предметом роботи є вивчення розвитку окремих фінансових установ, дослідження соціальних та економічних проблем їх сталого розвитку.

Методи дослідження. Теоретичні, методичні, економіко-організаційні питання оцінювання сталого розвитку фінансових установ стали провідними темами досліджень відомих іноземних та вітчизняних вчених-економістів, таких як: Фурман М., Гуцал І., Чайковський Я., Івасів Б., Калинець К., Коробова Г., Зайчук Б., Нікітєнко С., Семендяєва В., Самолов Г.,Семенюта О., Криволапов А., Орел М., Печера С., Шалаєва Л. та інші.

В курсовій роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема: аналіз, узагальнення, графічний, статичний, методологічний, дедукція, ототожнення, логічний метод.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Загальний, обсяг курсової роботи становить сторінок, у тому числі:.. сторінок основного тексту,.. сторінки- список використаних джерел, із яких ..найменувань, ..рисунків та.. таблиць.

1. Основні проблеми сталого розвитку фінансових установ на території країни

1.1 Аналіз комерційного апарату. Сталий розвиток

Дуже важливим є існування та розвиток комерційного апарату, тому основною проблемою є використання політики сталого розвитку.

На сьогоднішній день відомо, що сталий розвиток - це розвиток, що задовольняє потреби нинішнього покоління і не шкодить можливостям майбутніх поколінь задовольнити їхні потреби за рахунок забезпечення взаємодії економічної, соціальної та екологічної сфер[3, c. 124].

Теоретичні, методичні, економіко-організаційні питання оцінювання сталого розвитку фінансових установ стали провідними темами досліджень відомих іноземних та вітчизняних вчених-економістів, таких як: Фурман М., Гуцал І., Чайковський Я., Івасів Б., Калинець К., Коробова Г., Зайчук Б., Нікітєнко С., Семендяєва В.,Самолов Г.,Семенюта О., Криволапов А., Орел М., Печера С., Шалаєва Л. та інші.

Об'єктом сталого розвитку є система "людина-суспільство-природа", яка є складною, інтегрованою з якісно різних компонентів [1, c. 57].

Наприклад, концепція сталого розвитку була підтримана Генеральною Асамблеєю ООН в 1979 році. Пізніше всі учасники ООН зобов'язувалися створювати разом та індивідуально необхідні умови для реалізації права на розвиток. Право на розвиток є результатом забезпечення всіх прав людини [3, c. 25].

Проблеми переходу до сталого розвитку потребують докорінної перебудови всієї технології господарювання, широкої екологізації виробництва та запровадження режиму економії усіх видів ресурсів. На вирішення цієї комплексної проблеми направлені зусилля багатьох вчених та практиків, урядів різних країн світу.

Обставинами, які обумовили сталий розвиток є:

· нераціональна структура природокористування, яка є наслідком функціонування переважно сировинних галузей промисловості та ресурсоємних технологій;

· низька економічна та екологічна ефективність;

· висока ресурсе- та енергоємність економіки України, що призводить до надмірного забруднення території країни;

· властива недосконала модель розвитку сільського господарства, характерними ознаками якої є надмірна освоєність земельних ресурсів.

Завдяки масштабним суспільно-політичним змінам, які відбуваються в Україні, прийняття концепції сталого розвитку може стати необхідною і адекватною відповіддю на виклики часу.

В умовах сталого розвитку є установлені фінансові установи України, які підпорядковуються фінансовим інститутам.

Фінансові інститути -- це посередники, що забезпечують зустріч позичальника та кредитора, емітента й інвестора, тобто безпосередніх учасників фінансових операцій на фінансовому ринку [14, c. 145].

Фінансові інститути можна умовно поділити на установи, організації, на які покладено роль фінансових посередників при виконанні певних функцій фінансової системи і ті, на які покладено роль регуляторів [14, c. 147].

Основними фінансовими установами є:

· страхові компанії (основна діяльність - управління ризиками, формування заощаджень, інвестування) [5, c. 15];

· ломбарди (надання фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів) [19, c. 76];

· недержавні пенсійні фонди (формування заощаджень, інвестування) [12, c. 145];

· фондові біржі (забезпечення подрібнення капіталу підприємств серед значної кількості власників, фінансове інформування, об'єднання фінансових ресурсів через торгівлю цінними паперами) [10, c. 23]

Всі зазначені інститути покликані забезпечувати ліквідність фінансових активів, з якими вони працюють, а також функцію можливості накопичення багатства.

Існує складний взаємозв'язок органів управління, фінансових інститутів з окремими сферами і ланками фінансової системи. Основна увага зосереджена на сфері державних фінансів і її головної ланки - бюджеті. Тому, що саме у цій сфері концентруються фінансові потоки та зв'язки. Крім того, слід відмітити, що окремі сфери і ланки фінансової системи України не мають відповідних фінансових органів чи інститутів управління (державний кредит, фінансовий ринок).

Розвиток фінансових установ безпосередньо пов'язані з економікою України, що безпосередньо сприяє розвитку фінансових установ.

Таблиця

Обсяг реалізованої промислової продукції за видами діяльності за січень-березень 2015 року

	Код за КВЕД-2010	Обсяг реалізованої промислової продукції (товарів, послуг) без ПДВ та акцизу	З нього обсяг продукції, реалізованої за межі України
		млн.грн.	у % до всієї реалізованої продукції	млн.грн.	у % до обсягу реалізованої промислової продукції за видом діяльності
Промисловість	B+C+D+Е	334662,9	100	100294,1	30,0
Добувна та переробна промисловість; постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; забір, очищення та постачання води	B+C+D+Е36	332353,6	99,3	100191,0	30,1
Добувна та переробна промисловість; постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря	B+C+D	330748,3	98,8	100190,8	30,3
Добувна та переробна промисловість	B+C	254799,8	76,1	100189,5	39,3
Добувна промисловість і розроблення кар'єрів	B	38332,5	11,4	13075,5	34,1

В заключення можна стверджувати про ймовірність уповільнення розвитку всіх галузей на території України, тому можливість сталого розвитку в них є актуальною проблемою. Це можна буде прослідити у інших підпунктах.

1.2 Фінансова система України: стан та перспективи її розвитку. Найбільш перспективні фінансові установи України

Отож, розглянемо причини сталого розвитку окремо страхових компаній, які на даний момент є одними з найперспективніших фінансових установ.

Фінансова система - це сукупність взаємопов'язаних між собою сфер та ланок фінансових відносин, що відображають особливості мобілізації та використання фінансових ресурсів для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства, мають відповідний апарат управління та правове забезпечення [8].

Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України, яка складається з:

· державних фінансів;

· фінансів підприємницьких структур;

· державного кредиту;

· страхових та резервних фондів;

· фінансового ринку;

· фінансів домогосподарств.

Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різних форм власності. Страхові фонди й резерви -- об'єктивне явище в економіці держави, що пов'язане з наявністю ризиків у господарській діяльності та суспільному житті [2, с. 11].

Отже, одним з найперспективніших структурних елементів фінансової системи є страховий ринок, що підтверджується далі.

Страховий ринок - це особливі соціально-економічне середовище і сфера економічних відношень, де об'єктом купівлі-продажу (товаром) є страхова послуга, формуються попит і пропозиція на неї. Основна мета даного ринку - забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення через продаж специфічної фінансової послуги (страхової гарантії), що здійснює матеріальну компенсацію шкоди (збитку), яка заподіяна майновим інтересам страхувальників у результаті настання подій, що називаються страховими випадками [2, с. 13].

Страховий ринок можна розглядати і як особливу систему організації грошових відносин із формування і розподілу страхового фонду, щоб забезпечити страховий захист суспільства за допомогою створення структури страхових організацій, які беруть участь у продажу відповідних страхових послуг.

Наявність досконалого страхового ринку сприяє підвищенню стійкості фінансової і економічної систем і забезпечує сталий розвиток людства. Але слід констатувати, що вітчизняний страховий ринок ще тільки формується, що поки не дозволяє застосовувати його як дієвий інструмент реалізації концепції сталого розвитку. Враховуючи, що сталий розвиток та страхування як підсистеми загального економічного простору є взаємопов'язаними, відсутність теоретико-методологічного обґрунтування стратегії розвитку страхового ринку негативно впливає на цілісність, логічність та послідовність сталого розвитку суспільства. Саме це вказує на високу актуальність теми дослідження [2, c. 16].

Найбільше із всіх видів страхування від кризи у минулому році постраждав ринок автострахування, скорочення обсягів якого досягло 30% [5, с. 43].

Аналітики вважають, що вітчизняні страхові компанії вийдуть з фінансової кризи з меншими втратами, ніж банки та інші фінансові установи [4, с. 57].

Однак їм доведеться відновлювати свій капітал, переглянути систему управління ризиками, адаптувати страховий бізнес до змін та агресивно використовувати можливості зростання. За таких умов страховий ринок уже до кінця поточного року буде здатний продемонструвати ознаки свого росту [4, с. 60].

Отже, необхідно відмітити те, що аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї системи страхування.

Розвиток страхового ринку стримує дія наступних факторів, як відсутність державної політики розвитку як економіки в цілому, так і програми розвитку ринків фінансових послуг, неузгодженість господарського і страхового законодавства, недосконалість податкового законодавства, нестабільність фінансового середовища господарюючих суб'єктів і населення, слабкість стимулів у розвитку страхування.

При визначенні перспектив розвитку вітчизняного страхового ринку обов'язково треба враховувати, що страхування не розвивається саме собою, а супроводжує економічне зростання у державі в цілому. Його успіхи і невдачі багато в чому залежать від макроекономічної ситуації.

Тому умовами й передумовами розвитку страхового бізнесу є:

· економічне зростання і підвищення добробуту населення й доходів суб'єктів господарювання;

· наявність платоспроможного попиту на страхові послуги і відповідного йому попиту продуктового ряду;

· формування сприятливих страхуванню податкового режиму зокрема й інвестиційного клімату загалом;

· удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує здійснення страхової діяльності;

· укорінення страхової культури і звички до страхування, усвідомлення економічної доцільності й необхідності страхування з боку фізичних і юридичних осіб [11, c. 24].

Ще одним прогресуючим в розвитку компонентом фінансового ринку України є така фінансова установа, як ломбард.

Діяльність ломбардів із надання кредитів є одним із найстаріших видів кредитування населення. Перший ломбард в Україні з'явився в кінці ХVІІІ століття і видавав позики під золоті та срібні речі.

Ломбард -- це небанківська кредитно-фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток, зберігання речей та надання супутніх послуг, пов'язаних з діяльністю ломбарду[20, c. 64].

Дослідженням теоретико-практичних основ діяльності ломбардів в останні роки приділялася велика увага. Серед робіт вітчизняних економістів слід відзначити роботи С.В. Науменка, О.В. Абакуменка, К.М. Бутенка, С.В. Даниловича, О. М. Обушної, та багато інших.

Ломбард визнано бізнесом із доволі високим рівнем рентабельності - 30-40%. Інвестиції в даний бізнес окуповуються, як правило, за два-чотири роки. Ризик неповернення кредитних коштів зведений до мінімуму, адже гроші видаються тільки під заставу і на суму від 50% до 90% її оціночної вартості. Отже, ломбарди були і залишаються одним з найбільш стабільних фінансових інститутів для фізичних осіб: вони орієнтовані на видачу дрібних та короткострокових кредитів, виконують функцію соціально-економічних стабілізаторів в умовах будь-яких економічних змін [20, c. 24].

Таким чином, ринок ломбардів, ще як мінімум кілька років залишиться основним джерелом кредитування для населення та малого бізнесу.

Прийняття Закону України «Про ломбарди та ломбардну діяльність» дозволить створити ефективну державну систему регулювання ломбардної діяльності, необхідні правові механізми реалізації ломбардами своїх функцій та забезпечить захист споживачів ломбардних послуг. Також відзначається посилення конкуренції за останній рік, що вплине на перегляд відсоткових ставок за кредитами або пошук нових, ще не використовуваних предметів застави [21, c. 124].

Ломбарди мають ряд переваг, а саме:

- швидкість отримання кредиту, порівняно з банками;

- спроможність швидко реагувати на потреби клієнтів;

- простота та доступність кредитів для фізичних осіб.

Кризові явища, які негативно позначилися на банківській сфері та на ринку кредитних спілок, натомість створили сприятливі умови для розвитку ломбардного бізнесу: в минулі роки, коли банки зазнавали збитків, а кредитні спілки поступово згортали свою діяльність, цей сегмент фінансового ринку набирав обертів. Хоча кількість ломбардів та наданих ними кредитів має тенденцію до збільшення, вони не здатні повністю витіснити банківські установи із даного сегмента банківських послуг. Тому доволі актуальним є прийняття Закону України «Про ломбарди і ломбардну діяльність», що створить надійну законодавчу базу для функціонування ломбардів, підвищить прозорість діяльності цих установ та певним чином окреслить попит на кредити ломбардів, тим самим не зменшуючи попит на банківські кредити [21, c. 78].

Проводячи аналіз ломбардів та страхових компаній, можна стверджувати про достатньо високий рівень їх розвитку, що загалом допомагає підтримувати достатній рівень економіки в цілому.

1.3 Причини сталого розвитку недостатньо розвинених фінансових установ України. Оцінка та аналіз їхньої діяльності

Попередні дослідження виявили, що фінансові установи піддаються значному впливу з боку держави. Тому, необхідним є виокремлення основних проблем розвитку фондових бірж, як складової фінансової системи України.

Фондовий ринок в Україні поступово розвивається, про що свідчать позитивні тенденції збільшення обсягів біржових контрактів на організаторах торгівлі. Темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази [8].

За даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), станом на листопад 2013 року в Україні зареєстровано 10 організаторів торгів на фондовому ринку [9]. У світі не так багато країн, яким притаманна така кількість фондових бірж. Проте кількість аж ніяк не впливає на якість послуг, навпаки, призводить до децентралізації попиту та пропозиції на цінні папери, провокує процес маніпулювання цінами на ринку, призводить до встановлення різних правил укладення та виконання біржових договорів [10].

У цілому ситуація з фінансовими інструментами фондового ринку характеризується такими негативними моментами:

· надто вузький спектр доступних для роботи фінансових інструментів, що ускладнює диверсифікацію портфелів і можливостей для інвестування;

· низька якість цінних паперів, що перебувають в обігу;

· низька ліквідність та висока волатильність цін лістингових цінних паперів;

· низький рівень розвитку ринку дериватів;

· відсутність в обігу на біржах цінних паперів іноземних емітентів, активи яких розташовані в Україні.

Вважаємо, що такий стан пов'язаний з наступними обставинами:

· самі емітенти - акціонерні товариства, що з'явилися після приватизації, не надто прагнуть до вільного обігу власних акцій на ринку;

· вся наявна інфраструктура та система регулювання орієнтовані на великих емітентів, масштаби яких дозволяють працювати з ними іноземним інвесторам; відсутність ефективного захисту прав інвесторів у цінні папери, незацікавленість потенційних інвесторів придбавати цінні папери через низький рівень корпоративного управління [11];

· проведення українськими компаніями ІРО та SРО на зарубіжних біржових площадках [12, c. 345].

Дослідження стану біржового товарного та фондового ринків продемонструвало, що, в цілому, ці ринки мають потужний потенціал розвитку. Однак на даний час він не може бути реалізований повністю, що є результатом впливу чисельних негативних чинників. Напрями вдосконалення українського біржового ринку повинні бути засновані на вирішенні виявлених проблем розвитку і можуть бути об'єднані в чотири основні групи: удосконалення законодавчої бази; розвиток біржової інфраструктури; розширення участі в торгах і гармонізація його структури; вдосконалення інструментарію й нарощення капіталізації ринку в цілому [13, c. 32].

Недержавні пенсійні фонди на сьогоднішній час також піддаються впливу зі сторони держави. Отож, розглянемо причини сталого розвитку недержавних пенсійних фондів та методи їхнього вдосконалення.

Недержавний пенсійний фонд-це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ - це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до фонду, а вкладники - це особи, які здійснюють такі внески (сам учасник, його роботодавець, професійне об'єднання або члени сім'ї) [14, с. 34].

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками [15, с. 78].

Пенсійні внески стають власністю учасника фонду одразу після їх зарахування на рахунок в НПФ, незалежно від того, хто їх платив - сам учасник, його роботодавець або родичі. Пенсійні кошти не можуть бути вилучені з фонду іншими особами або перерозподілені між іншими учасниками фонду. Учасник НПФ має право розпоряджатися своїми пенсійними коштами згідно з законодавством, тобто протягом періоду накопичення - переводити до іншого НПФ, а за певних підстав - отримувати у вигляді пенсійних виплат. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями [16, с. 124].

НПФ на початку їх розвитку перебувають у досить складних умовах і внаслідок цього можуть не набути здатності суттєвого впливу на ефективність функціонування економічної системи.

Підкреслюючи недосконалість фондових бірж та НПФ, можна обґрунтувати це недостатньою підтримкою зі сторони держави, зокрема: неналагодженість фінансового ринку, недостатня нормативно-правова база, слабка конкуренція та інші, що і призводить до уповільнення їх розвитку.



2. Практична частина: Рівненська область

2.1 Загальні відомості про Рівненську область

Рівненська область розташована в північно-західній частині України і займає площу 20,1 тис. кв. км, що становить 3,3% від загальної території України. Регіон межує з Брестською і Гомельською областями Республіки Білорусь, Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською, Львівською і Волинською областями України.

За адміністративно-територіальним поділом Рівненщину складають 16 районів, 4 міста обласного та 6 районного підпорядкування.

Населення області - 1,2 млн. осіб, або 2,3% населення України.

Вдале географічне розташування зумовило розвиток мережі автомобільних і залізничних магістралей, природно-ресурсного потенціалу краю.

Через область проходять автомагістралі Київ-Варшава, Київ-Брест, Київ-Львів, Київ-Чернівці. Рівненський аеропорт здатний приймати всі класи авіатранспорту. На території області розвідано понад 615 родовищ різноманітних корисних копалин, з них лише 80 експлуатується. З надр Рівненщини видобувається /від загального видобутку в Україні/ близько третини польово-шпатової сировини, 20% крейди, більше 10% каоліну, 5-8% лицювального та будівельного каменю, базальту, цементної сировини, мінеральних вод тощо. В останній період визначені перспективи промислових родовищ фосфатної родовини та самородної міді, позитивні ознаки алмазів, дорогоцінного каміння. Пріоритетне значення мають проекти розширення раціонального використання понад 100 родовищ будівельного та лицювального каміння, базальтів, бурштину та фосфатів. З 35 детально розвіданих родовищ будівельного каменю в даний час розробляється 19. На сході області розвідані 8 родовищ лицювального каменю на доступній для відкритої розробки глибині рожевих та блакитно-сірих гранітів. Можливе збільшення видобутку декоративного каменю - діоритів, діабазів та габроїдів.

Площа лісового фонду області складає 853 тис. га. в тому числі вкрита лісом - 794 тис. га. загальний запас деревини становить 672,1 тис. га. загальної площі лісового фонду.

Провідні галузі економіки краю - промислове і сільське господарство. В загальноукраїнському контексті область відзначається виробництвом волокнистих плит, фанери, мінеральних добрив, цементу, бурштину, підприємствами переробки м'ясо-молочної і сільськогосподарської продукції.

Основними напрямами розвитку сільського господарства є вирощування зерна, картоплі, переробка цукросировини, льону-довгунця, продукції тваринництва. Загальна площа сільськогосподарських угідь складає 916,2 тис. га.

Розвиток зовнішньоекономічної активності є одним із дієвих важелів розв'язання економічних і соціальних завдань та сприяння структурній перебудові і зміцнення економіки області її регіонів і міст, відносно швидкого насичення ринку товарами та послугами, підняття рівня платоспроможності населення, впровадження нових технологій, зайнятості населення.

Зовнішньоторговельні операції з товарами область здійснюються з партнерами 80 країн світу, з них: 10 - країни СНД, 70 - інші країни світу.

Найбільші обсяги експортних поставок здійснюються у Польщу, Російську Федерацію, Італію, Угорщина, Туреччина, Німеччину, Білорусь.

В структурі експорту найбільша питома вага припадає на деревину і вироби з неї, добрива, органічні хімічні з'єднання, продукти неорганічної хімії, цукор і кондвироби з цукру.

Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації, Німеччини, Польщі, Сполучених Штатів Америки, Бразилії, Колумбії, Угорщини, Нідерландів.

Основу імпортних надходжень складають інші хімічні продукти, цукор і кондвироби з цукру, папір та картон, машини та устаткування, органічні хімічні сполуки.

Слід відмітити, що за останній період в області відслідковується тенденція збільшення виробництва продукції з високим ступенем переробки та з використанням новітніх технологій і програм, а також значне зменшення випуску товарів з давальницької сировини.

Товарна структура експорту регіону вийшла із стадії сировинного придатку зовнішньоекономічної діяльності та в певній мірі на рівень високоліквідних товарів і поглибленої обробки.

Ефективність зовнішньоторговельних зв'язків значною мірою визначається структурою експортно-імпортних поставок, яка свідчить про високий рівень розвитку економіки, технічного прогресу виробництва та експортних можливостей, відбувається підвищення ресурсного потенціалу регіону.

Обсяги експорту та імпорту по бартерним операціям помітно зменшилися, що свідчить про покращення розвитку економіки та вдосконалення українського законодавства, транспортно-складської, фінансово-банківської складових інфраструктури зовнішніх економічних відносин.

В економіку області вкладено іноземних інвестицій на суму 52 млн. дол. Найбільші обсяги надійшли від нерезидентів із Сполученого Королівства - 31 млн. дол., Російської Федерації - 11 млн. дол., Німеччини - 1,4 млн. дол.

З метою покращення інвестиційної привабливості регіону на території п'яти північних районів області заплановано запровадити спеціальний режим інвестиційної діяльності з гнучкою системою митних, податкових та інших пільг.

Область зацікавлена в поглибленні співпраці і ділового партнерства з потенційними інвесторами в галузях дорожнього та цивільного будівництва, створення мережі спільних підприємств з розвитку сучасних засобів зв'язку, спільного вирощування сільгосппродукції за європейськими технологіями і її асортиментної переробки, спільного виробництва малогабаритної землеобробної техніки, випуску товарів легкої промисловості, розвитку інфраструктури міст.

2.2 Розвиток підприємств на території України

Пропонуємо вашій увазі невеликий огляд підприємств та фірм Рівненської області, які, на нашу думку, можуть слугувати взірцем ефективної діяльності в складних умовах ринкової економіки.

СП “АД-Зоря”

Це нове підприємство з сучасною технологією виготовлення склотари різної конфігурації та ємності за євростандартами для лікеро-горілчаних виробів та інших напоїв. В 1998 році розпочало випуск продукції, яку експортують в Росію, Молдову, країни Прибалтики, а також постачають на внутрішній ринок.

ТОВ “Агропереробка”

Підприємство працює з березня 1995 року і виробляє різноманітну високоякісну молочну продукцію: молоко, сири, йогурти, сметану на сучасних європейських технологічних лініях.

В жовтні 1997 року було введено в дію стаціонарний міні-молокозавод.

В 1998 році почав роботу консервний завод, який випускає: наповнювачі для морозива та кисломолочних продуктів, повидла, джеми, соуси, кетчупи, а також плодово-ягідні пасти з 30-45% сухих речовин.

Виробничо-комерційна науково-технічна інноваційна фірма “ Реноме”

Основні напрямки діяльності фірми:

Комп'ютерна техніка. Розробка, продаж та супроводження програмного забезпечення. У 1990 році розпочалося створення, постачання, ремонт та технічне обслуговування програмно-технічних комплексів, автоматизованих робочих місць, оргтехніки, а також розробка, адаптація та впровадження програмних засобів для всіх типів ЕОМ. У 1993 році фірмою “Реноме” розроблене програмне забезпечення для служб Управління паспортно-реєстраційної та міграційної роботи МВС України і для Консульського Управління МЗС України, яке нині використовують в 19-ти областях України та більш, ніж у 75-ти країнах світу. Фірма “Реноме” стала авторизованим партнером німецької фірми Fujitsu Siemens-найпотужнішого виробника комп'ютерної техніки в Європі.

Комплексні проекти для банків на базі техніки фірми та створення програмно-апаратних комплексів для банківських систем самообслуговування населення. 1995 рік - фірма “Реноме” стає офіційним партнером фірми Siemens Nixdorf - найбільшого в Європі виробника банківської техніки самообслуговування. Фірма надає послуги по постачанню, інсталяції, підключенню до локальних та міжнародних платіжних систем банківських апаратів самообслуговування. Відкривається спеціалізований сервісний центр для гарантійного та післягарантійного супроводження банківських апаратів самообслуговування в центральному та західному регіонах.

Будівництво

В 1996 році впроваджується новий напрямок діяльності-енергозберігаючі технології у будівництві, а саме-утеплювання та оздоблення зовнішніх стін споруд за системою Dryvit.

Фірма “Реноме” є авторизованим дистриб'ютором концерну Dryvit з правом діяльності в Україні та формуванням дилерської мережі. Угоди для реалізації вже укладені з фірмами у Запоріжжі, Донецьку, Тернополі, Харкові, Полтаві, Києві, Луцьку та Херсоні.

У липні 2000 року підписана дилерська угода з німецькою фірмою Caparol, виконуються роботи по зовнішньому та внутрішньому опорядженню будівель.

Торгівля фототоварами, аудіо-, відео-, побутовою технікою, будівельними матеріалами.

З 1994 року діє фотоцентр “Реноме”. З 1996 - “Техно-торговий центр” (ТНЦ), в якому організовано торгівлю аудіо-, відео-, побутовою технікою світових виробників. У серпні 2000 року відкрито два нових магазини “Реноме” для продажу аудіо-, відео-, та побутової техніки, торгівлі фототоварами та мобільними телефонами.

ТОВ “ ОДЕК” Україна

ТОВ “ОДЕК” Україна - найбільший виробник сортової та ламінованої фанери на Україні. Історія товариства бере початок з 80-х років 19 століття, коли в Оржеві було створене “Товариство механічної обробки деревини”. Нині на підприємстві встановлене сучасне обладнання фінської фірми RAUTE потужністю 50 000 м3 в рік. Російська береза, яка використовується у виробництві, є найкращою сировиною для фанери.

Серед клієнтів фірми - добре відомі компанії з Німеччини, Італії, Голландії, Бельгії, Австрії, Данії, США, деякі країни Північної Африки та Близького Сходу.

“ОДЕК” пропонує своїм клієнтам фанеру двох видів: березову шліфовану та ламіновану. Технічні умови на фанеру виробництва “ОДЕК” розроблені з урахуванням норм міжнародних стандартів. Продукція підприємства пройшла сертифікацію в Інституті перевірки матеріалів землі Бранденбург, Німеччина.

Найпоширеніші сфери використання продукції “ОДЕК”:

-будівництво;

-облаштування бетонних опалубок;

-будівництво стандартних будинків;

-машинобудування; автобусобудування; вагонобудування;

-тарна промисловість;

- виробництво меблів.

Пакування забезпечує зберігання продукції за будь-якого способу транспортування.

“ОДЕК” спільно з голландською фірмою “Кара Енерджі Системз Б.В.” для реалізації затвердженого урядами України та Голландії проекту “Енергозбереження та зниження рівня викидів СО2 у деревообробній промисловості України” побудував котельню з одним котлом потужністю 5Мвт, яка працює на відходах фанерного виробництва. Котельня дозволяє щорічно заощаджувати 3,6 млн. м3 природного газу, спалюючи в котлі 22 896 т. відходів.

Товариство зацікавлене в розширенні кількості своїх партнерів як на ринку України, так і на зовнішньому ринку.

Пріоритетним напрямком діяльності місцевих органів влади є всебічна підтримка розвитку малого підприємництва, створення та розвиток інфраструктури малого бізнесу. Питаннями в даному напрямку займається ряд організацій, таких як: Рівненський регіональний бізнес центр, Центр регіонального розвитку, Рівненська торгово-промислова палата, Центр науково-технічної і економічної інформації, Рівненське відділення Українського вседержавного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, 29 громадських об'єднань підприємств.

Кредитування малого та середнього бізнесу здійснюється державними, комерційними банками області та за рахунок коштів іноземних фондів. Рівненським регіональним бізнес центром спільно з облдержадміністрацією, представництвом Держпідприємництва України в Рівненській області за фінансової підтримки проекту “Бізпро” в Костопільському, Гощанському, Радивилівському районах та м. Рівному проведено семінари-тренінги з питань організації власної справи для безробітних громадян, що бажають займатись підприємницькою діяльністю.

Для активізації розвитку підприємництва в області визначено пріоритетні напрямки, серед яких:

- введення в дію сучасних технологічних ліній з комплексним використанням місцевих ресурсів;

- впровадження сучасних технологій виробництва, зберігання та переробки сільськогосподарських ресурсів;

- розвиток соціальної інфраструктури;

- розвиток сервісних послуг в сфері туризму (готелі, пансіонати, будинки відпочинку);

- впровадження сучасних систем зв'язку та інформаційних технологій;

- вирішення екологічних проблем регіону;

- підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності.

2.3 Інвестиційна діяльність та перспективи її розвитку в Рівненській області

Серед країн інвесторів найбільші вкладення надійшли від Сполученого Королівства Великобританії - 30,9 млн. дол., Російської Федерації - 11,1 млн. дол., Сполучених Штатів Америки - 2,4 млн. дол., Німеччини - 1,4 млн. дол. США. Доля названих країн в загальному обсязі інвестицій становить 88%. На одного жителя області припадає 44,5 дол. США іноземних інвестицій.

Прикладами ефективного використання іноземних інвестицій останніх років в області є найсучасніший в Україні та країнах СНД склозавод з виробництва тари європейського зразку СП “АД-Зоря”, введений в дію завдяки коштам Європейського банку реконструкції та розвитку і інвестора з Канади. На сьогодні підприємство є найбільшим в Україні виробником склопосуду за європейськими стандартами та найсучаснішою технологією. Підприємство виробляє ексклюзивну продукцію для ряду вітчизняних та іноземних компаній.

Іноземні інвестиції дали можливість налагодити сучасне виробництво товарів та послуг на СП “Райз-Інвест”, в ТзОВ “ОДЕК Україна”, фірмі “Вік-Експо”, Клесівському держлісгоспі.

Завдяки інвестиційним коштам з Республіки Молдова в сумі 1,2 млн. дол. в області працює спеціалізоване підприємство з найсучаснішого виробництва насіння цукрового буряка - ТзОВ “Дубнонасіння”.

Проблемним питанням для області є залучення інвестиційних коштів під реалізацію таких важливих для розвитку Рівненщини інноваційно - інвестиційних проектів, як “Впровадження сучасної технології виробництва мінераловатних теплоізоляційних жорстких плит з базальту” на КТП “Комуненергія”, “Реконструкція діючого виробництва аміаку з впровадженням сучасних енергозберігаючих технологій” на ВАТ “Рівнеазот”, “Впровадження у виробництво енергоекономних ламп Prolux-mini в Україні” на ВАТ “Рівненський завод “Газотрон”.

Для успішного вирішення соціально-економічних проблем область потребує залучення коштів іноземних інвесторів. Згідно з Концепцією інвестиційної програми сталого розвитку Рівненської області на 2001-2010 роки (затверджена розпорядженням голови облдержадміністрації від 21.08.2001 р. за № 543), в яку включено 132 проекти, потреба області в інвестиційних коштах складає 112 млн. дол. Реалізація програми передбачає створення близько 7 тисяч та збереження 13 тисяч робочих місць.

З метою сприяння інвестиційному розвитку в області запроваджено практику проведення презентаційних зустрічей суб'єктів господарювання регіону з представниками вітчизняних та міжнародних інвестиційно-інноваційних, кредитних установ.

Інформація про інвестиційні проекти та бізнес - пропозиції підприємств області постійно поширюється на виставкових заходах, бізнес-форумах, через мережу Інтернет та Торговельно-економічні місії Посольств України в країнах близького та дальнього зарубіжжя.

Основними факторами, що негативно впливають на процес іноземного інвестування в регіоні є нестабільність законодавчої бази в державі, технічна і технологічна відсталість більшості підприємств, що виробляють неконкурентноспроможну продукцію, нерозвиненість регіонального фондового ринку, невідпрацьована система надання гарантій повернення коштів інвестору, відсутність дієвого механізму захисту інтересів іноземних інвесторів.

Вирішення на державному та законодавчому рівні питань щодо стимулювання розвитку ринку капіталу та активізації діяльності небанківських фінансових установ (пенсійних фондів, страхових та лізингових компаній), системи страхування інвестиційних ризиків, забезпечення дієвого захисту прав власності іноземних суб'єктів господарювання забезпечать поліпшення умов підприємницької діяльності та покращання інвестиційного клімату.



Висновки

Курсова робота є частиною вирішення актуального наукового завдання, спрямованого на виявлення проблем сталого розвитку фінансових установ України.

Основні положення курсової роботи полягають у наступному:

1. Існує ймовірність уповільнення розвитку всіх галузей на території України, тому можливість сталого розвитку в них є актуальною проблемою;

2. Аналізуючи діяльність ломбардів та страхових компаній, можна стверджувати про достатньо високий рівень їх розвитку, що загалом допомагає підтримувати достатній рівень економіки в цілому;

3. Підкреслюючи недосконалість фондових бірж та НПФ, можна обґрунтувати це недостатньою підтримкою зі сторони держави, зокрема: неналагодженість фінансового ринку, недостатня нормативно-правова база, слабка конкуренція та інші, що і призводить до уповільнення їх розвитку;

4. Рівненська область зацікавлена в поглибленні співпраці і ділового партнерства з потенційними інвесторами в галузях дорожнього та цивільного будівництва, створення мережі спільних підприємств з розвитку сучасних засобів зв'язку, спільного вирощування сільгосппродукції за європейськими технологіями і її асортиментної переробки, спільного виробництва малогабаритної землеобробної техніки, випуску товарів легкої промисловості, розвитку інфраструктури міст;

5. Для активізації розвитку підприємництва в Рівненській області визначено пріоритетні напрямки, серед яких:

- введення в дію сучасних технологічних ліній з комплексним використанням місцевих ресурсів;

- впровадження сучасних технологій виробництва, зберігання та переробки сільськогосподарських ресурсів;

- розвиток соціальної інфраструктури;

- розвиток сервісних послуг в сфері туризму (готелі, пансіонати, будинки відпочинку);

- впровадження сучасних систем зв'язку та інформаційних технологій;

- вирішення екологічних проблем регіону;

- підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;

6. Основними факторами, що негативно впливають на процес іноземного інвестування в регіоні є нестабільність законодавчої бази в державі, технічна і технологічна відсталість більшості підприємств, що виробляють неконкурентноспроможну продукцію, нерозвиненість регіонального фондового ринку, невідпрацьована система надання гарантій повернення коштів інвестору, відсутність дієвого механізму захисту інтересів іноземних інвесторів.

фінансовий сталий розвиток інвестиційний



Список використаних джерел

1. СтаттяДепартаменту статистики, аналізу та прогнозування. 2014.

2. Фурман М.В. Страховий ринок. Проблеми страхового ринку в Україні.К. Державна установа. с. 36.

3. Програмадій “Порядок денний на 21 століття” / Переклад з англійської: ВГО “Україна. Порядок денний на 21 століття”. К.:Інтелсфера, 2010. 360 с.

4. Бродська О. Вітчизняний страховий ринок України у І півріччі 2010 року. //Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку //[електронний ресурс] www.ukfin.com.ua.

5. Гудима Н.В. Страховий ринок України за І півріччя 2010 року// Ліга страхових організацій України. //[електронний ресурс] http://uainsur.com/

6. Т. Андрушків. Банки як суб'єкти фінансових ринків України: роль і перспективи // Банківська справа. 2009.. № 2

7. І. Гуцал, Я. Чайковський. Банківська система України: стан і перспективи // Банківська справа. 2008. № 2.

8. Кому належать російські корпорації // інформаційний ресурс «реальна економіка» [електронний ресурс]. режим доступу: http://real-economy.com.ua/print/23537.html.

9. Калинець К. аналіз світового досвіду організації фондової біржі в контексті можливостей його використання в Україні / к. С. калинець // регіональна економіка. 2009. № 3. С. 182-191.

10. рахункова палата України. офіційний портал [електронний ресурс]. режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/ control/main/uk/index.

11. Закон України «Про депозитарну систему» №5178vIвід 06.07.2012 року [електронний ресурс]. режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5178-17.

12. Школьник і. о., червякова С. в. реформування вітчизняної розрахунково-клірингової системи як передумова забезпечення ефективності функціонування інфраструктури ринку цінних паперів у процесі іро // Проблеми економіки. 2012. № 3. С. 15-19.

13. Самець С. м. місце і значення ринку цінних паперів в економіці України / С. м. Самець, о. в. іконніков // науковий вісник нлтУ України. 2010. № 20. С. 244-252.

14. В.І. Грушко, Н.В. Грушко, О.В. Бевзенко, О.В. Красота, С.М. Лаптєв, О.С. Лубунь, І.І. Рулік, К.В. Павлюк, К.В. Рясна, Т.І. Шпильова, Пенсійна система України, навчальний посібник, за редакціею доктора економічних наук, професора Грушка В.І., Київ, Кондор, 2006.

15. Зайчук Б. О., Никитенко В. С., Семендяєва В. І. Система пенсійного забезпечення: сьогодні і завтра. К.: Формат, 2004.

16. Криволапов А. І., Орел М. О., Печера С. І., Шалаєва Л. Ю. Пенсійному фонду України - 15 років. К.: Спеціалізоване державне підприємство Пенсійного фонду України, 2006.

17. Луговенко Н. Соціальні функції пенсійного забезпечення // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України (укр.). 2005.

18. Надточій Б.О. Платоспроможність Пенсійного фонду // Фінанси України (укр.).. 2005

19. Партин Г.О., Тивончук О.І. Пенсійні фонди як учасники фінансового ринку // Фінанси України. 2005. № 9.

20. Фурман В.М. Страховий ринок в Україні: проблеми становлення та стратегія розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. степеня д-ра екон. наук: / В. М. Фурман. К.: Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАНУ”, 2009. 36 с.

21. Большаков С.В. Основи управління фінансами: навч. посіб. / С.В. Большаков. М.: ІД ФБК - ПРЕС, 2010. 368 с.

Размещено на Allbest.ru

...