Амортизаційна політика машинобудівного підприємства в системі антикризового управління

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

УДК 338.409.4:658.121:330.322(621)

АМОРТИЗАЦІЙНА ПОЛІТИКА МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

Спеціальність 08.00.04. Економіка та управління підприємствами

(машинобудування та приладобудування)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Загорська Тетяна Володимирівна

Львів 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Кузьмін Олег Євгенович, Національний університет "Львівська політехніка", директор навчально-наукового Інституту економіки і менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Кизим Микола Олександрович, Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України м. Харків, директор

кандидат економічних наук, професор Козик Василь Васильович, Національний університет "Львівська політехніка", завідувач кафедри економіки підприємства та інвестицій

Захист відбудеться “ 09” квітня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, Львів-13, вул. С. Бандери, 12, ІV н.к., ауд. 209-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий “05” березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, к.е.н. Завербний А.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Амортизація як економічне явище досліджувалась впродовж багатьох століть, проте і донині не вщухають суперечки щодо правомірності окремих положень і показників амортизаційного процесу та сутності цього явища. Існування таких різнобічних позицій можна пояснити тим, що амортизація є таким явищем, яке впливає на багато економічних показників і процесів. Тому виконати комплексне його дослідження надзвичайно важко. Аналіз наявних методів дослідження амортизаційного процесу показав, що їм притаманні такі основні недоліки: амортизацію розглядають як штучно надумане економістами явище, внаслідок цього норму амортизації можна приймати з будь-яким значенням простим голосуванням, а не за теоретично обґрунтованими нормами; амортизаційний процес впливає винятково на прибутковість підприємства, тому його можна використовувати для зменшення податкового тиску, а це найкраще можна реалізувати, застосовуючи прискорені методи амортизаційних відрахувань (прискорене списання основних засобів). Наслідками таких тверджень є те, що приймаються невдалі управлінські рішення з вибору амортизаційної політики, які завдають значної шкоди як підприємствам, так і національній економіці загалом, наявність двох видів обліку: податкового і бухгалтерського.

На сучасному етапі в Україні значну увагу приділяють дослідженню амортизаційного процесу, який відбувається на мікро- і макрорівнях. Усе різноманіття виконаних досліджень можна згрупувати за такими ознаками: амортизація як складовий елемент відтворювального процесу - цю складову досліджували вчені О.І. Амоша, Є.Р Бершеда, В.П. Мікловда, М.П. Педан, Й.М. Петрович, М.О. Кизим; теоретичні методи розрахунку амортизаційних відрахувань В.В. Козик, П. Орлов і С. Орлов, І.Б. Скворцов, Ю.І. Стадницький, А.Е. Фукс; амортизаційні відрахування в системі ціноутворення і ефективності - В.Г. Герасимчук, А.Я. Кузнєцова, В.С.Кравців, Є.В. Крикавський, Л.Г. Ліпич, І.О. Тивончук, Н.І. Чухрай; амортизація в системі інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств - І.В. Алєксєєв, С.Й. Вовканич, А.Г. Загородній, О.Є. Кузьмін, М.В. Римар, В.Г. Федоренко, В.М. Хобта та інші.

Незважаючи на вагомий внесок, який зробили вказані вище вчені, існує певне коло питань, які потребують подальшого дослідження. Найбільш актуальною і водночас найменш дослідженою є проблема моделювання амортизаційного процесу і формування амортизаційної політики підприємств в умовах розвитку кризових явищ. Становлення ринкових відносин в Україні відбувається у складних геополітичних і внутрішньополітичних умовах. Однією із причин цих складностей є те, що Україна практично не існувала як самостійна держава. Тому у більшості державних установ законодавчу і нормативну базу треба було утворювати заново. А копіювання досвіду інших країн переважно давав негативний результат. Це стосується і амортизаційної політики. Необдумане твердження, що прискорені методи розрахунку амортизаційних відрахувань є оптимальними для ринкових умов, не враховує одного, але надзвичайно важливого чинника, вплив зовнішнього середовища на окреме підприємство. Тому, коли спостерігаються кризові явища і принципово змінюється стан зовнішнього середовища, має принципово змінюватись і амортизаційна політика на мікро- та макрорівнях. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, а також зміст завдань для її досягнення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дослідження тісно пов'язане з держбюджетною темою Національного університету „Львівська політехніка” ДБ/Фактор „Полікритеріальна діагностика діяльності підприємств на засадах матриці індикаторів” (номер державної реєстрації 0109U001161, 2009р.), де автором обґрунтовано доцільність формування амортизаційної політики на підприємстві як механізму антикризового управління.

Також дисертаційне дослідження пов'язане з виконанням науково-дослідної роботи у Львівському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України за темою: „Регулювання економічного розвитку на регіональному рівні” (ДР 0108U001507).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методичних засад формування амортизаційної політики машинобудівного підприємства в системі антикризового управління. Для досягнення визначеної мети у дисертаційній роботі поставлено такі основні завдання:

- уточнити зміст поняття “об'єкт амортизації”, яке у традиційних дослідженнях трактується лише стосовно основних засобів, але може мати більш широке застосування;

- розвинути і поглибити теоретико-методичні основи формування нових кількісних показників для аналізування амортизаційного процесу;

- розробити нові методи розрахунку амортизаційних відрахувань (дегресивний і прогресивний) на машинобудівних підприємствах;

- запропонувати методи моделювання амортизаційного процесу у тривимірному просторі;

- обґрунтувати методи розрахунку “постійних” і “змінних витрат” при застосуванні дегресивної амортизації;

- удосконалити методи формування амортизаційної політики в системі антикризового управління;

- розробити методичні положення з визначення ефективності амортизаційної політики.

Об'єктом дослідження є амортизаційний процес машинобудівного підприємства. амортизаційний дегресивний витрати антикризовий

Предметом дослідження є теоретичні та методичні засади формування амортизаційної політики машинобудівного підприємства в системі антикризового управління.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої у дисертаційній роботі мети застосовувалися переважно такі методичні засоби і прийоми: причинно-наслідкових зв'язків та узагальнення (для дослідження суті та змісту поняття амортизація розділ 1, підр. 1.1); системного підходу (для встановлення методів державного регулювання амортизаційної політики в Україні і економічно розвинених країнах розділ 1, підр. 1.2 і 1.3); систематизації та узагальнення (для узагальнення підходів до розрахунку амортизаційних відрахувань - розділ 2, підр. 2.1); статистичного та порівняльного аналізу (для аналізування основних методів і величини амортизаційних відрахувань - розділ 2, підр. 2.2 і 2.3); факторного аналізу та економіко-математичного моделювання (для встановлення функцій амортизаційного циклу та основних його показників - розділ 3, підр. 3.1 і 3.2); системного підходу і порівняння (для розроблення та обґрунтування системи критеріїв і моделей для оцінки ефективності різних способів формування амортизаційної політики - розділ 3, підр. 3.3).

Інформаційну базу дослідження становлять закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, аналітичні документи, доповіді, економічні огляди, статистичні публікації міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані у періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розроблені науково-обґрунтованих теоретичних аспектів та практичних рекомендацій щодо формування амортизаційної політики в системі антикризового управління. Наукова новизна результатів виконаного дослідження полягає у тому, що:

вперше:

- запропоновано цілісну модель формування амортизаційної політики в системі антикризового управління, яка базується на застосуванні прогресивного (сповільненого) методу розрахунку амортизаційних відрахувань;

удосконалено:

- методичні рекомендації з розрахунку амортизаційних відрахувань за дегресивним (прискореним) і прогресивним (сповільненим) методами, які на відміну від існуючих, базуються не на застосуванні арифметичної і геометричної прогресій (простих і складних процентів), а на моделюванні амортизаційного процесу із застосуванням аналітичних методів і тривимірного економічного простору;

- методичні положення з визначення ефективності амортизаційної політики, які відрізняються від наявних тим, що враховують два види ефекту: з позицій підприємства відсутність недоотриманих амортизаційних коштів, які виникають при податковому методі розрахунку амортизаційних відрахувань у період кризи; з позицій національної економіки - додаткові надходження в бюджет від прибуткового податку, оскільки внаслідок правильного вибору амортизаційної політики значна кількість збиткових підприємств перетворюється у прибуткові;

набули подальшого розвитку:

- застосування і обґрунтування запропонованого терміна “амортизаційна місткість”, який, на відміну від подібного існуючого “норма амортизації” у відсотках, показує, яка сума амортизаційних відрахувань припадає на одну гривню основних засобів;

- методи моделювання амортизаційного процесу, які на відміну від наявних, розглядають його у двовимірній площині, комплексно досліджується у тривимірному просторі, що дає змогу переходити від дослідження складових елементів обсягів виробництва до моделювання амортизаційного процесу в часовому просторі;

- застосування категорій “постійних” і “змінних” витрат у системі антикризового управління, які відрізняються тим, що в традиційних методах амортизаційні відрахування входять до складу постійних витрат як стала величина, а в запропонованих методах - як змінна, хоча амортизаційні відрахування у такому разі також не залежать від обсягу виготовленої продукції, а залежать від тенденцій розвитку кризових явищ (і відповідно методу розрахунку амортизаційних відрахувань);

- обґрунтування терміну “об'єкт амортизації”, який у традиційних дослідженнях трактується тільки стосовно основних засобів та нематеріальних активів, а в запропонованих методах “об'єкт амортизації” - це будь-який ресурс підприємства, який функціонує на ньому тривалий період часу (більше року), коли він розглядається з позицій амортизаційної (відтворювальної) діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає у розробленні методів кількісного аналізу амортизаційного процесу з метою формування амортизаційної політики машинобудівних підприємств в системі антикризового управління. Це має важливе значення, оскільки правильно вибрана амортизаційна політика усуває можливість виникнення втрат амортизаційних коштів на підприємстві і сприяє перетворенню збиткових підприємств у прибуткові, внаслідок цього зростають надходження у бюджет країни від прибуткового податку, що також сприяє подоланню кризових явищ.

Методи обґрунтування амортизаційної політики в системі антикризового управління впроваджено на таких машинобудівних підприємствах: ТОВ “Львівські автобусні заводи” (довідка № 015/01 від 26.01.2010 р.), ТОВ “Галицький автозавод” (довідка № 009/01 від 22.01.2010 р.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес у Львівському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України при підготовці фахівців у галузь знань 0305 „Економіка і підприємництво” при викладанні дисциплін „Фінанси підприємств” та „Економічний аналіз” (акт впровадження від 20.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний в переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідались і обговорювались на таких міжнародних та всеукраїнських науково-практичних і науково-методичних конференціях: “Управління у сфері фінансів, страхування та кредит” (Львів, 2007 р.); „Элиты и будущее России: взгляд из регионов”(Ростов-на-Дону, Россия, 2007 г.); „Підвищення ефективності реформування економіки регіону на засадах сталого розвитку в умовах конкуренції” (Львів, 2009 р.); „Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики” (Харків, 2009 р.); „Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы хозяйствования ” (Донецк, 2009 г.); „Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 12 наукових праць у наукових виданнях, зокрема у 1 монографії, 9 статтях та 2 тезах конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел літератури. Обсяг основного тексту становить 166 сторінок. Дисертаційна робота містить 31 таблицю, 50 рисунків. Список використаних джерел складається із 182 найменувань і займає 16 сторінок. Загальний обсяг роботи 182 сторінки.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета і завдання дослідження, наукова та практична цінність результатів, які отримано під час дослідження, описано форми їхньої апробації та використання.

У першому розділі “Теоретичні та прикладні аспекти формування амортизаційної політики на підприємствах” проаналізовано підходи до визначення понять “амортизація” як економічного явища, “амортизаційний процес”, “об'єкт амортизації”, “амортизаційні відрахування”, що дало змогу встановити сутнісні зв'язки, які існують між цими категоріями, та визначити основні підходи для формування амортизаційної політики підприємств в системі антикризового управління.

У 20 - 30-ті рр. ХХ ст. В. О. Васильєв і А. І. Буянов запропонували графічні методи розрахунку оптимального терміну експлуатації основних фондів. У подальшому на підставі цих моделей в Радянському Союзі розраховували всі норми амортизаційних відрахувань за критерієм оптимальності „мінімум витрат виробництва”. Математик, економіст і військовий інженер М.М. Філоненко-Бородич у 1925 р. запропонував надзвичайно цікаву стохастичну (імовірнісну) модель розвитку амортизаційного процесу на окремому підприємстві. На жаль, цей метод моделювання і дослідження амортизаційного процесу не набув подальшого розвитку. Пізніше (у 50 - 80-ті рр.) Я. Б. Кваша, С. Є. Канторер розробили методи визначення термінів експлуатації основних фондів для різних галузей. Польський економіст О. Ланге і радянські економісти А.О. Лур'є, В.Н. Лівшиць, А.Б. Залєський та багато інших запропонували так звану актуаріальну норму амортизації. Польський економіст М. Калецький досліджував вплив амортизаційного процесу на ефективність інвестицій. Німецькі вчені К. Маттерн і З. Танхойзер досліджували можливість застосування арифметичної та геометричної прогресій для дегресивних і прогресивних методів розрахунку амортизаційних відрахувань. На сучасному етапі амортизацію значною мірою розглядають не як об'єктивне економічне явище, а штучно придуманий економістами механізм перерозподілу прибутку. Негативними наслідками такого підходу є утворення двох видів обліку: бухгалтерського і податкового.

Запропонований підхід до пояснення цього терміна і розгляду амортизації як економічного явища складається із двох частин - перша відтворює її “сутність”, а друга “форму” цього явища (рис. 1).

Основним елементом об'єктивної частини, яка розкриває “сутність” розглянутого явища, є амортизаційний процес, що здійснюється під час реалізації довготривалого циклу праці. Особливість цього підходу до розгляду амортизаційного процесу полягає в тому, що ми його розглядаємо як процес здійснення роботи, під час якої машина чи людина втрачає свій енергоінформаційний потенціал (зношується), але ця робота не спрямована безпосередньо на виготовлення продукції вона підтримує процес здійснення короткотривалого циклу праці.

Амортизаційні відрахування відтворюють “форму” цього явища суб'єктивну його частину. Сутність амортизаційних відрахувань - накопичення коштів для відтворення і підтримки “об'єкта амортизації” у робочому стані.

Наступним недоліком традиційних досліджень амортизаційних відрахувань є те, що економісти звужено трактують це поняття - розглядають його лише стосовно основних засобів і нематеріальних активів. А це явище спостерігається у будь-якому ресурсі підприємства, який функціонує на ньому тривалий період часу.

Об'єкт амортизації - це будь-який ресурс підприємства, який функціонує на ньому тривалий час (більше одного року), коли він розглядається з позицій амортизаційної (відтворювальної) діяльності (рис. 2).

Із рис. 2 видно, що амортизацію не можна розглядати тільки відносно основних засобів і нематеріальних активів (як тепер прийнято), оскільки вона спостерігається практично у всіх видах ресурсів - навіть у предметах праці (матеріалах), коли вони функціонують у виробничому процесі тривалий час (наприклад, виготовлення автомобілів, кранів тощо).

Особливо важливо урахувати амортизацію робочої сили, оскільки це вирішує низку важливих питань. Серед найбільш важливих можна назвати такі: по-перше, спростить розрахунок заміщення живої праці уречевленою і навпаки, оскільки в них будуть ідентичні групи витрат; по-друге, підвищить справедливість функціонування економіки в суспільстві, оскільки власники підприємства (капіталу) сплачують податок від поточної діяльності тільки від отриманого прибутку (амортизація не оподатковується), а працівник, який володіє капіталом (своїми працею, навичками і вміннями), сплачує податок від всієї суми отриманого поточного доходу - заробітної плати, оскільки амортизація (частина, яка спрямовується на відтворення) в ній не виділяється, що не створює однакові умови для функціонування і відтворення різних капіталів (існують і інші причини).

Амортизація впливає на всі види діяльності підприємства - операційну, фінансову та інвестиційну. Цей вплив різноманітний. Основний механізм впливу амортизації можна згрупувати за такими чинниками: як ціноутворювальний елемент впливає на ціну продукції, основних засобів (існуючих і нових), нематеріальні активи, заробітну плату, вартість кредиту; як вартісний потік впливає на витрати, залишкову вартість основних засобів (далі - ОЗ) і нематеріальних активів (далі - НА); як грошовий потік - на фінансові показники підприємства, на реальні і уявні грошові потоки, джерела фінансування проектів, показники ефективності інвестиційних проектів; як часовий показник - на життєвий цикл товару, термін експлуатації основних засобів і нематеріальних активів, показники ефективності інвестиційних проектів.

Запропонований підхід до визначення сутності амортизаційної політики базується на таких засадах: амортизаційна політика є складовою частиною економічної політики, тому вона має узгоджуватись з іншими стратегічними рішеннями (політиками); ця політика може вироблятись як на макрорівні (держави), так і на мікрорівні (окремому підприємстві) - на макрорівні це узагальнюючі стратегічні рішення, які базуються на теоретико-методологічних положеннях, кінцевим результатом яких є створення відповідної законодавчої бази, а на мікрорівні - це конкретні стратегічні рішення, які приймаються на окремому підприємстві, відповідно до ситуації, яка склалась на зовнішньому і внутрішньому середовищі; амортизаційна політика може бути спрямована як на об'єкти амортизації (нематеріальні активи, основні засоби, робоча сила, кошти тощо), так і на окремі процеси і показники - ціноутворення, оподаткування, оплату праці, постійні витрати тощо. Тобто, амортизаційна політика це довготермінове управління відтворювального процесу всіх основних ресурсів, які використовуються на підприємстві впродовж тривалого часу, і вплив на супутні економічні процеси та показники з метою покращення фінансово-економічного стану підприємства.

У другому розділі “Аналізування сучасного стану амортизаційної політики на машинобудівних підприємствах” виконано узагальнення підходів до розрахунку амортизаційних відрахувань; здійснено аналізування основних методів розрахунку амортизаційних відрахувань на підприємствах; проаналізовано величини амортизаційних відрахувань на підприємствах.

Існує багато методів нарахування амортизаційних відрахувань. Найбільш принципово відрізняються методи нарахування, засновані на вживанні часу і обсягу виробництва. Методи, які базуються на врахуванні чинника часу, здійснюють розподіл всієї маси амортизації на весь встановлений термін служби без урахування обсягу виробництва. При цьому розрізняються пропорційний (прямолінійний), дегресивний (прискорений) і прогресивний (сповільнений) методи нарахування амортизації.

Як відомо, бухгалтерська амортизація основних засобів (окрім інших необоротних матеріальних активів) тепер в Україні нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на термін корисного використання об'єкта основних засобів; 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється; 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Якщо проаналізувати ці методи з позицій теоретичного підходу, то можна відзначити, що перший і п'ятий методи відповідають класичним. Другий метод відповідає дегресивному, у якому застосовується геометрична прогресія. Третій і четвертий методи (прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний) не є теоретично обґрунтованим, а тому в ньому виникають постійні розбіжності (помилки), які необхідно штучно корегувати. Але найбільшою проблемою амортизаційного процесу на підприємствах є те, що існують значні розбіжності між вимогами “податкової” і “бухгалтерської” амортизації. Існування таких розбіжностей призводить до того, що виникає необхідність вести два види обліку - бухгалтерський і податковий, які значно відрізняються один від другого.

При дослідженні амортизаційного процесу більшість дослідників звертають увагу на такі елементи: пришвидшене списання вартості основних засобів; зменшення прибутку, а відповідно податкового тиску; зростання сум нарахованих амортизаційних відрахувань. Без сумніву ці елементи є важливими чинниками для дослідження амортизаційного процесу, який відбувається на конкретному підприємстві. Але це тільки однобічний погляд на цю проблему - погляд з позиції підприємства без врахування зовнішніх чинників (загальний стан економіки, рівень інфляції, стан попиту і пропозиції тощо). Тому без виконання такого комплексного аналізу неможливо отримати узагальнюючу картину стану розвитку амортизаційного процесу на машинобудівних підприємствах.

Очевидно, що норми амортизаційних відрахувань за останній час постійно зростають. Таке зростання цих норм має покращувати фінансово-економічний стан підприємства. Але це поверхневий погляд, оскільки дослідження, проведені на таких підприємствах, як ВАТ “Дрогобицький долотний завод”, ВАТ “Ковельсільмаш”, ВАТ “Стрий ? Авто”, ВАТ “Городоцький механічний завод” довели, що на практиці такого покращення не спостерігається.

Для удосконалення методів аналізування амортизаційного процесу, який відбувається на підприємствах, ми пропонуємо показник “амортизаційна місткість” (А_м), який визначатиметься за формулою:

, (1)

де К_а - обсяг амортизаційних відрахувань, який наводиться у звіті про фінансові результати діяльності підприємства (в складі річних операційних витрат), грн.;

К₀ - первісна вартість основних засобів, грн.

Економічна сутність цього показника полягає в тому, що він встановлює, яка величина амортизаційних відрахувань (у гривнях або копійках) припадає на одну гривню основних засобів.

Величина показника “амортизаційна місткість” для машинобудівних підприємств західного регіону України наведена в табл. 1.

Таблиця 1

Значення показника “амортизаційна місткість”, грн. (складено дисертантом за даними звітних матеріалів підприємств)

Підприємства	Роки	Середнє значення
	2004	2005	2006	2007	2008
ВАТ “Дрогобицький долотний завод”	3,8	5,4	4,7	4,4	4,3	4,5
ВАТ “Завод „Львівсільмаш”	0,5	0,5	1,0	1,8	1,7	1,1
ВАТ “Ковельсільмаш”	2,1	2,5	2,0	2,0	2,1	2,1
ЗАТ “Завод комунального транспорту”	5,3	5,3	6,1	4,5	5,2	5,3
ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”	2,9	4,7	3,8	2,9	3,4	3,5
ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів”	2,3	2,7	3,2	4,2	5,3	3,5
ВАТ “Конвеєр”	1,3	1,7	1,8	1,7	2,8	1,9
ВАТ “Городоцький механічний завод”	2,3	1,0	1,1	1,1	1,4	1,4
ВАТ “Стрий ? Авто”	2,5	5,7	4,4	4,2	3,2	4,0
Середнє значення	2,6	3,3	3,1	3,0	3,3	3,0

Аналізуючи зміну середніх значень цього показника, можна встановити, що вони періодично коливаються. Хоча загальна тенденція така, що з кожним роком усереднені значення цього показника зростають, що свідчить про позитивну тенденцію.

Недоліком показника “амортизаційна місткість” є те, що його неможливо порівняти ні з нормативними (оскільки поки що немає таких нормативів), ні з іншими галузями і роками. Для усунення цього недоліку виконано розрахунок цього показника для промисловості, яким він був раніше і тепер (табл. 2), а також для інших галузей національної економіки з метою порівняння та встановлення відхилень.

Таблиця 2

Порівняння середніх значень загальної амортизаційної місткості, коп. (складено дисертантом)

Види діяльності	Періоди	Відхилення
	1980-1990 рр.	2000-2007 рр.
Промисловість (у т. ч. машинобудування)	7,42	3,64	-3,78
Сільське господарство	3,82	5,84	2,02
Будівництво	10,25	5,44	-4,81
Транспорт і зв'язок	5,31	4,27	-1,04

Із табл. 2 видно, що у 1980 - 1990 рр. у двох провідних галузях промисловість і будівництво суми амортизаційних відрахувань, які припадали на одиницю вартості основних фондів були у два рази більшими, ніж тепер. Це, на нашу думку, є найбільш важливою причиною того, що відтворювальний і інноваційний процеси тепер в Україні відбуваються надто повільно.

У третьому розділі “Формування амортизаційної політики машинобудівних підприємств та її реалізація в умовах антикризового управління” удосконалено методичні положення з формування амортизаційної політики на підприємствах; обґрунтовано особливості амортизаційної політики в умовах антикризового управління підприємствами; запропоновано методи розрахунку ефективності амортизаційної політики на підприємствах.

Застосування управлінського обліку і розширення можливостей самостійно приймати рішення про вибір різних методів нарахування амортизації на підприємстві ставить перед економічною наукою і практикою нові завдання - як і коли треба застосовувати той чи інший метод розрахунку амортизаційних відрахувань, які переваги і недоліки мають різні методи.

Метою застосування дегресивного методу розрахунку амортизаційних відрахувань ми бачимо в тому, щоб створити таку модель функціонування підприємства, у якій би величина прибутку залежала тільки від об'єктивних чинників, тобто від обсягів виготовленої і реалізованої продукції. Це найбільш важливо для підприємств з акціонерною формою власності, оскільки це створює об'єктивні умови формування дивідендної політики, яка не залежатиме від циклічних коливань відтворення основних засобів і відповідних коливань значень отримуваного прибутку.

Модель розрахунку амортизаційних відрахувань за дегресивним методом показано на рис. 3, з якого видно, що маргінальний прибуток (сума амортизаційних відрахувань (А) і прибутку (Пр)) змінюється від початкового значення П_мп0 рівномірно і пропорційно до термінів експлуатації. Якщо амортизаційні відрахування розраховувати за такою схемою, то величина прибутку для інерційної економічної системи, у якій випуск продукції постійний, буде сталою величиною. Доцільно запропонувати методику розрахунку значень амортизаційних відрахувань за цією схемою.

Базові показники цього методу можна визначити за такими формулами:

- початкове (граничне) значення амортизаційних відрахувань:

; (2)

- амортизаційний період для цього дегресивного методу:

, (3)

де К_о - первісна вартість основних засобів;

П_о - річна величина граничного (початкового) прибутку;

Т_р - розрахунковий період експлуатації.

Застосування такого методу розрахунку амортизаційних відрахувань дає змогу елімінувати (усунути) дію другорядних чинників на величину річного прибутку для інерційної економічної системи. Тобто, коли випуск і реалізація продукції є сталою величиною, прибуток також буде сталою величиною майже до завершення розрахункового періоду. Це єдина методика, яка дає змогу отримувати такий результат.

Спеціальні методи амортизаційної політики мають бути створені в період розвитку кризових явищ, тобто має бути сформована спеціальна система антикризового управління. Це зумовлено тим, що на діяльність підприємств у такому разі значний вплив мають зовнішні (екзогенні) чинники, нехтувати якими неможливо. До найбільш важливих чинників можна віднести такі: значний спад попиту на виготовлену продукцію (особливо на продукцію машинобудівних підприємств); зменшення рівня цін (як наслідок спаду попиту); можливий розвиток інфляційних і інших негативних процесів.

Виконане дослідження показує, що після кризи, коли економіка країни починає розвиватися, а на підприємствах обсяги виготовленої продукції зростають щорічно, можна застосовувати два методи розрахунку амортизаційних відрахувань: рівномірний і сповільнений. Застосування прискореної амортизації в такий період є теоретично можливим, але з практичних міркувань є грубою помилкою, оскільки значно погіршить фінансовий стан підприємства у довготерміновому плані.

Основною методологічними особливістю запропонованого методу визначення показників для сповільненого (прогресивного) способу розрахунку амортизаційних відрахувань є: по-перше, розглядається тривимірний простір з осями координат; П - обсяг продукції в натуральних одиницях виміру; П - теж саме, тільки у грошових одиницях; Т - час; значення більшості розглянутих показників визначаються в площині (П, П) тривимірного простору, а застосовуються і досліджуються в іншій (П, Т), що дає змогу моделювати амортизаційний процес за часом (рис. 4).

Застосування запропонованого прогресивного (сповільненого) методу розрахунку амортизаційних відрахувань у період долання кризових явищ дає змогу покращити такі показники: підприємство із збиткового перетворюється у прибуткове; у процесі долання кризових явищ, коли обсяги виготовленої продукції зростають, а відповідно зростає і прибуток, амортизаційні відрахування також зростають, що зменшує прибутковий податок (податковий тиск). І, навпаки, застосування “розрекламованих” методів прискореної амортизації в період долання кризових явищ є найгіршим варіантом.

Існує дві причини, через які амортизаційний процес не відносять до причинноутворювальних в теорії ефективності: амортизаційний процес не ототожнюють з прибутковістю підприємства; ефективність розглядають винятково з позиції підприємства (власника).

В радянський період існувало два види ефективності: народногосподарська і для окремого підприємства. Народногосподарська ефективність ототожнювалась з тим, що ці додаткові надходження коштів отримуватиме власник підприємства, тобто держава. Тепер, коли більшість виробничих підприємств знаходиться у приватній власності, говорити про “народногосподарську ефективність” некоректно. Однак, у будь-якій економічній системі має бути два види ефектів - для окремого підприємства (окремого власника і колективу людей, які на ньому працюють) і для держави загалом, яку називатимемо “ефективність з позицій національної економіки”. На жаль, цей другий вид ефективності в існуючій економічній літературі майже не досліджується.

Більшість існуючих досліджень, які стосуються методів розрахунку амортизаційних відрахувань і амортизаційної політики, розглядають ці процеси однобічно - виключно як економію податкових витрат (податкову пільгу), що виникає внаслідок перерозподілу величини отриманого прибутку в амортизаційні відрахування. Виникає наступне логічне питання: економія П, П - вартісна і натуральна продуктивність; П_р0, П_рі річна величина реалізованої продукції початкове значення та і-те; П_с0, П_сі - то саме, тільки собівартості виготовленої продукції; П_п0, П_пі то саме, тільки виготовленої продукції у натуральних одиницях виміру; П_б, Т_б - координати точки беззбитковості; Т_і - тривалість планового періоду; Ц_узв - умовно змінні витрати в складі ціни продукції; Ц_упв - умовно постійні витрати в складі ціни продукції; Ц_р - ціна реалізованої продукції; Пр - прибуток; А - амортизація; УЗВ, УПВ - умовно змінні та постійні витрати.

податкових коштів це є позитивне чи негативне явище. З позиції окремого власника це очевидно - він зацікавлений щоб взагалі нічого і нікому не платити. Але з позицій держави (національної економіки) все інакше, і особливо в період кризи. Кошти з бюджету витрачаються на сплату пенсій, зарплати державним службовцям, вчителям, медикам, військовим, стипендії студентам тощо. Виходить, що існуючі методи обґрунтування амортизаційної політики розраховані головним чином на те, щоб “обслуговувати” власників підприємств, а про державу загалом ані слова. Взагалі те, що існують дослідження і даються рекомендації з підтримки власників підприємств також немає нічого поганого (особливо малого підприємництва). Проте недопустимо забувати і про загальнонаціональні інтереси держави. У світі найтяжчим економічним злочином вважається несплата податків. Причина цього зрозуміла, оскільки тим самим неплатник податку “краде” гроші у найменш захищених верств населення. Тому наша концепція обґрунтування ефективності амортизаційної політики складається із двох частин: перша є традиційною - в період сталого розвитку економіки слід вибирати критерієм оптимальності амортизаційної політики мінімізацію податкових витрат; друга - в період кризи, коли спостерігається значний спад попиту і обсягів виготовленої продукції, а відповідно незначні надходження податкових коштів у бюджет, слід вибирати таку амортизаційну політику, яка б мінімізувала наявність збиткових підприємств, а тим самим збільшувала базу оподаткування і надходження коштів у бюджет.

Ефективність амортизаційної політики розглядається нами з двох позицій:

- з позицій окремого підприємства - як ефективність його амортизаційного процесу;

- з позицій національної економіки (загальнонаціональних інтересів) як надходження додаткових коштів у бюджет держави в найбільш складний для неї період - під час криз.

Ефективність з позицій окремого підприємства пропонується нами визначати за показником “норма ефективності амортизаційного процесу”.

Норма ефективності амортизаційного процесу визначається за формулою:

, (5)

де Н_ЕА - норма ефективності амортизаційного процесу;

К_аф - амортизаційні кошти, які фактично отримуватимуть на підприємстві, грн.;

К_ан - нарахована сума амортизаційних відрахувань, грн.

Сутність цього показника полягає у тому, що значення нарахованих сум амортизаційних відрахувань в період розвитку кризових явищ, як правило, не збігається із величиною фактично отриманих амортизаційних коштів. Виконане дослідження показало, що пік кризи за кількістю збиткових підприємств припадає на 2003 р., тому антикризове регулювання слід було би розпочати саме з цього року.

Розрахунок економічного ефекту, який можна було би отримати на рівні національної економіки від застосування прогресивного методу амортизаційних відрахувань у період кризи, наведено у табл. 3, з якої видно, що при переході до прогресивних методів розрахунку амортизаційних відрахувань можна було би отримати економічний ефект у вигляді сплати додаткових сум податку за прибуток на 2182 млн. грн. За аналогічний період підприємства недоотримають амортизаційних коштів приблизно 40% від нарахованої амортизації, тобто 6714 млн. грн. • 0,4 = 2685 млн. грн. Загальні втрати бюджету і підприємств становитимуть 2182 млн. грн. + 2685 млн. грн. = 4867 млн. грн.

Таблиця 3

Розрахунок сум податку на прибуток (економічного ефекту), млн. грн (розроблено дисертантом)

Показники	2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	Разом
Амортизація	12966	14462	17108	19779	24347	886622
Кількість збиткових підприємств	20934	20329	20186	19043	18125	98617
Суми амортизації на збиткових підприємствах	5186	5496	6330	6923	8035	31970
Перераховані суми амортизації (21%)*	1089	1154	1329	1454	1687	6714
Перераховані суми прибутку (27,3%)**	1416	1500	1728	1890	2193	8728
Суми податку на прибуток (25%)	354	375	432	472	548	2182

Примітки: * 21% усереднене значення сум амортизаційних відрахувань при переході від прискорених методів до сповільнених (прогресивних).

** 27,3% те саме, тільки для прибутку.

Виконане дослідження показує, що при переході до прогресивних методів розрахунку амортизаційних відрахувань упродовж 2003-2007 рр. по промисловості можна було би отримати економічний ефект у вигляді сплати додаткових коштів податку на прибуток сумою 2182 млн. грн. За цей самий період підприємства недоотримають амортизаційних коштів приблизно 40% від нарахованої амортизації, тобто 2685 млн. грн. Загальні втрати бюджету і підприємств становитимуть 4867 млн. грн.

У дисертації показано, що моделювання амортизаційного процесу доцільно виконувати із застосуванням відповідних (ускладнених) економіко-математичних методів у тривимірному просторі. Це забезпечить уникнення невиправданих втрат коштів і недоотриманого поступлення їх у бюджет країни.

Висновки

У дисертаційній роботі виконано теоретичне обґрунтування і запропоновано нове практичне вирішення наукової задачі формування амортизаційної політики машинобудівного підприємства в системі антикризового управління. Результати проведеного наукового дослідження дають можливість зробити такі висновки:

1. Уточнено розуміння термінів “амортизація” і “об'єкт амортизації”. Амортизація, як економічне явище, складається із двох частин - перша відтворює його “сутність”, а друга “форму” цього явища. Об'єктивна частина, яка розкриває “сутність” явища, описується амортизаційним процесом, а суб'єктивна частина, яка розкриває “форму” явища, відповідає амортизаційним відрахуванням. Об'єкт амортизації - це будь-який ресурс підприємства, який функціонує на ньому тривалий час, коли він розглядається з позицій амортизаційної (відтворювальної) діяльності. До об'єктів амортизації відносяться практично всі ресурси підприємства, окрім матеріалів (предметів праці). Запропоновано показник “амортизаційна місткість”, який встановлює, яка величина амортизаційних відрахувань (в гривнях або копійках) припадає на одну гривню основних засобів. Цей показник дає змогу керівникам підприємств порівнювати основні наслідки амортизаційної політики для різних галузей національної економіки і за різні планові періоди.

2. Обґрунтовано, що для моделювання такого складного економічного явища як амортизаційний процес необхідно застосовувати відповідний за складністю економіко-математичний апарат. Тільки так можна досягти відповідної адекватності. Тому запропоновано метод моделювання амортизаційного процесу у тривимірному економічному просторі з такими координатами: обсяги продукції у натуральних одиницях вимірювання; то саме, тільки у грошових одиницях вимірювання, і час. Таким чином економісти підприємства зможуть активніше впливати на його амортизаційну політику.

3. Запропонований підхід до визначення сутності амортизаційної політики базується на таких засадах: “амортизаційна політика” є складовою частиною “економічної політики”, тому вона має узгоджуватись з іншими стратегічними рішеннями (політиками). Ця політика може вироблятись як на макрорівні (держави), так і на мікрорівні (окремому підприємстві) - на макрорівні це узагальнюючі стратегічні рішення, які базуються на теоретико-методологічних положеннях, кінцевим результатом яких є створення відповідної законодавчої бази, а на мікрорівні - це конкретні стратегічні рішення, які приймаються на окремому підприємстві, виходячи із ситуації, яка склалась на зовнішньому і внутрішньому середовищі. Амортизаційна політика може бути спрямована як на об'єкти амортизації (нематеріальні активи, основні засоби, робоча сила, кошти тощо), так і на окремі процеси і показники - ціноутворення, оподаткування, оплата праці, постійні витрати тощо.

4. Доведено, що прогресивні (сповільнені) методи визначення амортизаційних відрахувань значною мірою є оберненими до дегресивних (прискорених). Перевагою цих методів є те, що у такому разі залишкова вартість основних фондів у найбільшій мірі збігається із фізичним зношуванням. Проте виконане дослідження показує, що цей метод має і значні недоліки. Серед найголовніших є те, що у такому разі практично неможливо моделювати процес ціноутворення. Цей метод можна застосовувати економістами підприємств тільки у тих випадках, коли функціонування підприємства припадає на період кризи, тобто коли спостерігаються низькі ціни і обсяги виготовленої продукції, а в подальшому, по мірі долання кризових явищ, вони зростатимуть.

5. Обґрунтовано, що між бухгалтерським обліком норм та методів амортизації і податковою амортизацією існують значні відмінності, а саме: в бухгалтерському та податковому обліку існує відмінність у визначенні об'єктів, що підлягають амортизації; існують відмінності у визначенні вартості, що підлягає амортизації; існує відмінність в угрупованні об'єктів основних засобів і основних фондів і в порядку розрахунку амортизації. Все це призводить до того, що виникає необхідність вести два обліки - податковий і бухгалтерський, що є вкрай нераціонально як з теоретичних позицій, так і практичних. Встановлено, що бухгалтерська амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) тепер в Україні нараховується із застосуванням таких п'яти методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого. Усі ці методи відносяться до прямолінійних і дегресивних (прискорених), а прогресивних (сповільнених) методів розрахунку амортизаційних відрахувань, які найкраще застосовувати у період кризи, немає ні в податковому, ні в бухгалтерських методах. У 1980-1990 рр. У провідних галузях національної економіки суми амортизаційних відрахувань, які припадали на одиницю вартості основних фондів, були в два рази більшими, ніж тепер. Це є найважливішою причиною того, що відтворювальний і інноваційний процеси на сьогодні в Україні відбуваються надто повільно.

6. Доведено, що ефективність діяльності підприємства ототожнюється, як правило, з інвестиційною, оперативною і фінансовою діяльностями. Амортизаційний процес і амортизаційна політика у цих видах діяльності не розглядаються. Іншою причиною, яка перешкоджає об'єктивному дослідженню ефективності амортизаційної політики, є відповідні недоліки, які притаманні теперішній теорії ефективності - відсутність двох видів ефективності на мікро- і макрорівнях. А ефективність амортизаційного процесу має розглядатись тільки комплексно - з позиції мікро- і макроекономіки.

7. Встановлено, що при нарахуванні амортизаційних відрахувань у період кризи на підприємстві отримуватимуть фактичну середню величину амортизаційних коштів (у відсотках до нарахування) за такими значеннями: для рівномірного нарахування - 75%; для прискореного методу - 60%; для сповільненого методу - 100%.

8. Обґрунтовано метод визначення ефективності амортизаційної політики з двох позицій: з позицій окремого підприємства як ефективність його амортизаційного процесу (отримання всіх коштів від нарахованих сум амортизаційних відрахувань); і з позицій національної економіки (загальнонаціональних інтересів) як поступлення додаткових коштів у бюджет держави в найбільш складний для неї період (під час криз) від зменшення кількості збиткових підприємств.

9. Доведено, що при переході до запропонованих прогресивних методів розрахунку амортизаційних відрахувань від 2003 р. до 2007 р. можна було би отримати економічний ефект у вигляді сплати додаткових сум податку на прибуток 2182 млн. грн. За цей самий період підприємства недоотримають амортизаційних коштів приблизно 40% від нарахованої амортизації, тобто 2685 млн. грн. Загальні втрати бюджету і підприємств становитимуть 4867 млн. грн.

10. На підставі дисертаційного дослідження пропонується:

- Міністерству промислової політики України та Міністерству економіки України при розробленні нормативних документів для галузі машинобудування використовувати положення щодо формування амортизаційної політики в системі антикризового управління;

- Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців з економіки і менеджменту використовувати положення щодо прогресивних методів розрахунку амортизаційних відрахувань і формування амортизаційної політики в системі антикризового управління при підготовці фахівців за напрямами “Економіка підприємства” та “Менеджмент”.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографії

1. Загорская Т.В. Амортизационная политика как фактор инновационного развития предприятий в период преодоления кризисных явлений / О.Е. Кузьмин, Т.В. Загорская // Инновационные проблемы науки и практики. Монография. ВД «ІНЖЕК». 2008. С. 199-206. (Особистий внесок автора: узагальнено причини застосування різних методів розрахунку амортизаційних відрахувань).

Публікації у фахових виданнях

2. Загорская Т.В. Критический анализ основных этапов развития амортизационной политики в Украине / Т.В. Загорская // Журнал “Бизнес Информ”. 2007. № 11. С. 3-6.

3. Загорская Т.В. Обоснование амортизационной политики предприятий в период преодоления кризисных явлений / Т.В. Загорская // Журнал “Бизнес Информ”. 2007. № 12. С. 74-78.

4. Загорська Т.В. Регулювання впливу значень амортизаційних відрахувань на величину прибутковості машинобудівельних підприємств / І.Б. Скворцов, Т.В. Загорська, Д.І. Скворцов // Вісник «Львівська політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. 2007. № 606. С. 216-220. (Особистий внесок автора: обґрунтовано методику регулювання значень амортизаційних відрахувань).

5. Загорська Т.В. Основні напрямки реформування амортизаційної політики в Україні / Т.В. Загорська // Вісник „Львівська політехніка” Проблеми економіки та управління. 2008. № 628. С. 108-117.

6. Загорська Т.В. Обґрунтування ліквідаційної вартості основних засобів / Т.В. Загорська // Вісник НУ "Львівська політехніка”. 2008. - №635. С. 68-71.

7. Загорська Т.В. Обґрунтування показників амортизаційного процесу підприємства / Т.В. Загорська //Науковий вісник НЛТУ України. 2009. - №19.2. С. 187-192.

8. Загорська Т.В. Моделювання зв'язків між амортизаційним та інноваційним процесами на підприємстві / Т.В. Загорська // Вісник «Львівська політехніка» Проблеми економіки та управління. Л., 2009. № 640. С. 90-93.

9. Загорська Т.В. Амортизація як економічне явище / О.Є. Кузьмін, І.Б. Скворцов, Т.В. Загорська // Збірник наукових праць ЛІДУ НАДУ. 2009. Вип. 20. С. 265-275. (Особистий внесок автора: досліджено зміст і форма такого економічного явища як амортизація).

10. Загорська Т.В. Дегресивний метод розрахунку амортизаційних відрахувань / Т.В. Загорська // Науковий вісник НЛТУ України. 2009. Вип. 19.12. С. 315-324.

Інші публікації, що додатково відображають результати дисертації

11. Загорська Т.В. Формування внутрішньої ціни продукції за аддитивною схемою цноутворення / І.Б. Скворцов, О.Я. Загорецька, Т.В. Загорська // Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту: всеукр. наук.-практ. конф., Львів, 2007. С. 296. (Особистий внесок автора: досліджено мультиплікативна і адитивна схеми ціноутворення).

...