Власність в механізмі управління аграрними підприємствами

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Власність в механізмі управління аграрними підприємствами

Малік Лариса Миколаївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік УААН

Лупенко Юрій Олексійович,

Державне агентство України

з інновацій та інвестицій,

директор департаменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

МАКАРЕНКО Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний

університет Міністерства аграрної

політики України,

проректор з наукової роботи

кандидат економічних наук, доцент

БАЮРА Дмитро Олександрович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки

Захист відбудеться “20” квітня 2010 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 212.

Автореферат розісланий “18 ” березня 2010 року

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук М.М. Федоров

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові трансформації суспільно-виробничих відносин зумовили розвиток різних форм власності в аграрній сфері економіки. Це обумовлює необхідність розробки і впровадження дієвого, ефективного механізму управління власністю, що стане важливим кроком на шляху подальшого економічного розвитку аграрних підприємств, сприятиме зростанню їх інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності та підвищенню економічної ефективності використання капіталу.

Питання управління власністю є особливо актуальним для новостворених агро формувань, у яких відбулось розмежування функцій власності та управління, що зазвичай має місце у випадках, коли одні особи володіють аграрними підприємствами, а інші ними управляють.

Це вимагає запровадження ефективних систем управління власністю та постійного їх вдосконалення з урахуванням розвитку законодавства, суспільних відносин, національних особливостей та узгодження економічних інтересів.

Теоретичні засади відносин власності, окремі аспекти управління власністю як капіталом відображені в роботах російських і вітчизняних вчених Л. Абалкіна, В. Андрійчука, Д. Баюри, М. Беседіна, М. Бердяєва, Я. Білоусько, П. Гайдуцького, О. Гудзинського, М. Дем'яненка, В. Дієсперова, Й. Завадського, Ю. Коваленка, М. Коденської, М. Кропивка, І. Лазні, Ю. Лупенка, М. Маліка, П. Макаренка, В. Месель-Веселяка, Л. Михайлової, О. Могильного, О. Олійника, Б. Пасхавера, Г. Підлісецького, В. Рябоконя, П. Саблука, В. Ситника, О. Ульянченка, А. Третяка, М. Федорова, М. Хвесика, Г. Чорного, А. Чупіса, О. Шпичака, О. Шпикуляка, В. Юрчишина, К. Якуби.

Незважаючи на широкий спектр питань, охоплених дослідженнями, недостатньо опрацьованими як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі залишаються питання комплексного підходу до розроблення механізму управління формуванням, збереженням і використанням власності як майна, капіталу і ресурсного потенціалу аграрних підприємств.

Дискусійний характер пропонованих в економічній літературі підходів до управління аграрними підприємствами за умов існування різних форм власності та недостатній рівень розробки питань збереження й ефективного її використання визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в контексті науково-дослідних робіт Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за темами: “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади функціонування підприємницьких структур на основі кооперації та інтеграції агропромислового виробництва на 2001-2005 роки” (номер державної реєстрації 0102U000257), та “Розробити теоретико-методологічні засади інституціональних та структурних трансформацій агропромислового виробництва на основі кооперації та вертикальної інтеграції на 2006-2010 роки” (номер державної реєстрації 0106U006636). В межах цих тем безпосередньо автором розроблено пропозиції із удосконалення функціонування інституту власності, використання приватної власності у різних організаційно-правових структурах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методичних засад і концептуальних підходів щодо реалізації власності як капіталу в управлінні аграрними підприємствами.

Для реалізації поставленої мети в роботі ставилися такі завдання:

- уточнити економічну сутність, зміст і особливості трансформації відносин власності в аграрній сфері економіки;

- визначити кількісні і якісні зміни відносин власності в процесі становлення організаційно-правових форм господарювання;

- оцінити вплив внутрішньогосподарських відносин власності на процес управління підприємствами;

- сформувати методичні підходи та механізми в управлінні виробничою діяльністю аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання; власність управління аграрний господарювання

- обґрунтувати вплив матеріального стимулювання працівників на ефективність управління підприємством;

- розробити концептуальні засади та методичні підходи до управління майном на основі застосування системного підходу до організації збереження і раціонального використання орендованого майна;

- обґрунтувати напрями регулювання орендних відносин в підприємницьких структурах аграрного профілю;

- оцінити вплив управління власністю на ефективність виробництва в аграрних кооперативних підприємствах.

Об'єктом дослідження є економічні процеси розвитку і трансформації відносин власності в аграрних підприємствах.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти управління власністю в аграрних підприємствах.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені методологічні та теоретичні засади щодо трансформації відносин власності мають вплив на прийняття управлінських рішень і на економічні результати діяльності аграрних підприємств.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є діалектичний, логічний та комплексний підходи до розгляду економічних процесів і явищ. Для досягнення поставленої мети дисертаційної роботи використовувалися в комплексі загальнонаукові і спеціальні методи: діалектичний - з метою розкриття теоретичних основ функціонування інститутів та інституцій власності, її ролі в розвитку економіки підприємницьких структур; системний - дослідження інституційної та функціональної структури власності й особливостей управління підприємствами за її основними ознаками; історико-логічний - при дослідженні сутності інститутів власності та управління виробництвом у контексті історичної еволюції; аналітичний - при дослідженні фактору управління для різних виробничих організаційно-правових структур; метод економіко-статистичного аналізу - для оцінки чинників становлення інституту власності, її структури та впливу на розвиток економіки підприємств; статистичний метод - для накопичення, обробки та кількісного аналізу інформаційного масиву, що характеризує процеси зміни власності (майна, капіталу); графічний метод - для наочного відображення основних закономірностей аналізу управління та стану майнових відносин, дохідності аграрного виробництва; програмно-цільовий метод - для обґрунтування науково-практичних рекомендацій щодо окремих складових систем управління активами.

Інформаційною базою дослідження є: Закони України, Укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, законодавчі та нормативні документи з питань розвитку відносин власності (майнових, земельних), управління виробництвом, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України; інформаційні дані Міністерства аграрної політики України, дані обліку та статистичної звітності сільськогосподарських підприємств, результати наукових досліджень опубліковані в спеціальній літературі, особисті дослідження автора, спостереження та аналітичні розрахунки. Хронологія даних охоплює період з 1990 по 2008 роки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному узагальненні й обґрунтуванні місця власності в управлінні господарюючими суб'єктами аграрного сектору економіки в ринкових умовах. Елементи наукової новизни та найбільш вагомі наукові результати полягають в наступному:

вперше

- визначено економічну сутність власності в механізмі управління аграрними підприємствами з виділенням її критеріїв, які характеризують рівень стійкості, доходності та керованості підприємствами при збереженні майна;

- розроблено концептуальні засади управління майном, сутність яких полягає в застосуванні системного підходу до організації збереження і раціонального використання орендованого майна через створення спеціального фонду його відтворення;

удосконалено:

- методологічне забезпечення системи управління використанням і збереженням майна, з обґрунтуванням показників управління корпоративними правами і підвищення корпоративної культури управління капіталом;

- рейтингова оцінка діяльності сільськогосподарських підприємств;

- організаційно-економічний механізм регулювання орендних відносин через використання оперативної і фінансової оренди;

- обґрунтування принципів управління власністю сільськогосподарських підприємств на основі гармонізації економічних інтересів власників, серед яких принципи раціональності, відповідності, мотивації, компенсації, превентивності;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні положення щодо сутності відносин власності як економічної категорії, класифікації форм власності та проблем їх збереження і використання в різних організаційних структурах;

- відносини власності в контексті управління підприємствами різних організаційно-правових структур через відчуження-привласнення майна і результатів господарської діяльності. Належність власності конкретному суб'єкту є результатом впливу зовнішніх і внутрішніх чинників;

- підходи до управління сільськогосподарськими підприємствами на основі узгодження економічних інтересів суб'єктів виробничої діяльності через систему матеріального стимулювання праці;

- формування функцій механізму управління сільськогосподарськими підприємствами в умовах трансформації відносин власності, через фактори формування і реалізації економічних інтересів.

Практичне значення одержаних результатів визначається обґрунтованими рекомендаціями та пропозиціями щодо вдосконалення методичних засад управління сільськогосподарськими підприємствами в умовах трансформації відносин власності. Пропозиції з вирішення питань раціонального використання та збереження власності (орендоване майно) в сільськогосподарських підприємствах прийняті до впровадження Міністерством аграрної політики України (довідка № 19-1/47 від 11.02.2010 р.). Основні положення щодо реформування майнових відносин схвалено Головним управлінням агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації (довідка № 02.01/385 від 23.02.2009 р.), Управлінням агропромислового розвитку Недригайлівської райдержадміністрації (довідка № 189/01-09 від 23.03.2009 р.) та Білопільської райдержадміністрації (довідка № 177/01-08 від 18.03.2009 р.) Сумської області.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові положення та результати виконаної дисертаційної роботи отримані автором самостійно. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані тільки ті ідеї та положення, що є результатом власних досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи розглядалися й обговорювалися на Міжнародному економічному форумі “Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації” (м. Київ, 27-28 травня 2004 р.), Другій Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК” (м. Мелітополь, 13-15 червня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стратегія розвитку підприємництва: теорія, організація, практика” (м. Тернопіль - Чортків, 12-13 березня, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та шляхи вдосконалення ринкових відносин в умовах глобалізації економіки” (м. Ужгород, ДВНЗ “Ужгородський національний аграрний університет”, 5-9 жовтня 2009 р.), Науково-практичній конференції молодих вчених “Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи” (м. Київ, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток АПК в сучасних умовах” (м. Київ - Ялта 15-20 вересня 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано у 21 науковій праці, загальним обсягом 4,8 друк. арк., з них 10 - у фахових виданнях, обсягом 2,3 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Робота викладена на 168 сторінках основного тексту. Дисертація містить 27 таблиць, 15 рисунків. Список використаних літературних джерел налічує 216 найменувань на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні засади власності в управлінні аграрними підприємствами” узагальнено основні теоретичні положення власності та теоретико-методологічні зсади управління нею, розкрито сутність економічного змісту поняття “власність” та “управління”, досліджено, проаналізовано методичні підходи до управління виробничою діяльністю сільськогосподарськими підприємствами.

Вихідними провідними категоріями дисертаційної роботи є категорії “власність” і “управління”. Однією з форм реалізації загального поняття “право” є право власності. Як основа всіх прав і обов'язків, що склалися в сучасному суспільстві, та важлива економічна категорія, виходячи з розуміння якої суспільство формує систему виробничих відносин. Власність породжується економічним буттям і тому є всі підстави вважати цю категорію економічною, хоча її функціонування зумовлює певні соціальні наслідки й потребує правового закріплення. Від того, в який спосіб вона пов'язується із соціологією або юриспруденцією, її економічна суть не змінюється. На нашу думку, вбачати зміст категорії власності у володінні, розпорядженні чи використанні ресурсів виробництва та його результатів означало б звужене розуміння мети і механізмів виробничих відносин. Рушійною силою суспільного виробництва є економічний інтерес, зокрема, особистий матеріальний інтерес кожної людини. Він проявляється не безпосередньо, а через численні мотиваційні механізми. Залежно від форми участі або ролі конкретної людини в суспільному виробництві мотиваційні механізми відповідно змінюються. Зокрема, роль підприємця якісно відмінна від ролі найманого працівника. Проте інтерес кожного з них зводиться до того, щоб отримати якомога більший зиск від результатів виробництва. Як підприємець, так і найманий працівник з цією метою можуть використовувати відповідні можливості збільшення своєї частки у засобах виробництва. В обох випадках щодо частки у продукції та засобах виробництва це означає мотивацію до збільшення власності. Тому її правомірно розглядати як мотиватор або засіб задоволення особистого матеріального інтересу. Володіння, розпорядження, використання є технічними інструментами економічної та господарської реалізації категорії власності. На поверхні економічних явищ і процесів вона проявляє себе як приналежність засобів виробництва та його результатів окремій людині, колективу чи державі. В системі виробничих відносин матеріального виробництва, у тому числі й аграрного, власність відіграє фундаментальну роль першооснови. Особистий матеріальний інтерес є стимулятором до використання можливостей, що їх відкриває власність. Тому в науковому апараті аграрної економіки категорії власності правомірно відвести роль системоутворюючого елемента механізмів підприємницької та трудової мотивації.

Запропоновано удосконалення визначення власності: власність є економічною категорією, яка: 1) відображає об'єктивну приналежність засобів виробництва та його результатів певним власникам (особі, колективу, державі); 2) є мотиватором задоволення особистого матеріального інтересу учасників виробництва; 3) відіграє роль системоутворюючого елемента механізмів підприємницької та трудової мотивації.

У теоретичному плані персоніфікація форм реалізації власності за організаційно-управлінськими рівнями може впливати на дієвість управління сільськогосподарським підприємством та його ефективність, але прояв впливу персоніфікації на ефективність здійснюється по-різному в конкретних організаційно-правових формах підприємства.

Трансформація відносин власності в аграрній сфері економіки істотно вплинула на всі сторони діяльності суб'єктів господарювання. Найбільш суттєвих змін у цих умовах зазнала сфера управління. Виникли нові суб'єкти управління, що призвело до появи різних форм підприємницької діяльності. Управляти означає керувати, направляти діяльність кого-небудь і чого-небудь. Управління - це процес спрямований на прийняття рішень стосовно управляючих суб'єктів, та об'єктів управління які можна розглянути як певну сукупність, зовнішнього і внутрішнього впливу на діяльність підприємства з метою стабілізації або зміни його стану в бажаних параметрах.

Економічні механізми управління нами розглядаються як система, що включає в себе певні принципи, методи, прийоми та інструменти (рис. 1).

Отже економічний механізм управління - це система, за допомогою якої здійснюється управління діяльністю підприємств, а її складовими елементами є планування діяльності, організація, координація, мотивація, фінансове забезпечення, ризик-менеджмент, діагностика та контроль за ходом виконання програми. Основною складовою виробничої діяльності виступає капітал. У діяльності підприємств управління впливає на капітал з метою отримання прибутку, примноження капіталу як власності.

У другому розділі - “Організаційно-економічні умови управління власністю в аграрних підприємствах” здійснено аналітичну оцінку стану економічного розвитку різних організаційно-правових форм господарювання визначено фактори формування механізму управління в підприємствах та проаналізовано орендні відносини.

Рис. 1. Організаційно-економічна структура реалізації механізму управління капіталом аграрних підприємств.

Зміни у вітчизняному сільськогосподарському виробництві здійснювалися відповідно до змін відносин власності виходячи з ретроспективи перебігу подій, їх кількісних та якісних трансформацій.

Дослідження показали, що процес реформування галузі зіткнувся з новими закономірностями і тенденціями, що обумовило специфіку ситуації і - відповідно - корекцію функціонального змісту управління підприємствами.

Створене ринкове середовище не сприяло формуванню стійких позитивних тенденцій розвитку аграрного сектору. З точки зору обсягів виробництва валової продукції сільського господарства в аграрних підприємствах цей попередній висновок підтвердився на практиці (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка валової продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах, %.

Важливим узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва є рівень норми прибутку власного капіталу, як високоінформативний для власників майна та інвесторів. Цінність його як індикатора ефективності використання власного капіталу зростає, оскільки засвідчує рівень управління власним майном.

У сільському господарстві працюють різні виробники - приватні та державні підприємства, фермерські й особисті селянські господарства, інтереси яких не узгоджені. На нашу думку, найбільш перспективною формою великотоварного виробництва на селі сьогодні є сільськогосподарська кооперація як добровільне господарське об'єднання вільних суверенних і рівноправних громадян - власників майна і землі. Така форма господарювання здатна забезпечити високомеханізоване, науково забезпечене, ефективне сільськогосподарське виробництво і зберегти майно власників.

Результати роботи сільськогосподарських підприємств свідчать про переваги приватних форм господарювання, у яких власність і управління поєднані. В них більше прибуткових підприємств, ніж збиткових, вони мають найвищий серед усіх форм господарювання рівень рентабельності. Найгірші показники мають сільськогосподарські кооперативи і державні підприємства (табл. 1). Така ситуація спостерігається протягом останніх 5 років.

З реформуванням відносин власності фактично ліквідовано протиприродну для господарської практики залежність управлінських відносин від трудових, їх чітко розмежовано. Єдиною формою землекористування сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм, крім державних, виступає оренда землі. Частка орендованих сільськогосподарських угідь у 2008 р. в зоні Степу становила 91,7 %, Лісостепу - 92,5 %, Полісся - 91,5%, в середньому по Україні - 92,0 %. Це дає підстави вважати всі наявні організаційно-правові форми аграрних підприємств (крім державних) приватно-орендними.

Таблиця 1.

Ефективність діяльності різних типів підприємств*

Показники	Всього	Держа-вні	Недержавні
			това-риства	прива-тні	коопе-ративи	інші	разом недер-жавних
Кількість підприємств:	8268	211	4715	2348	739	254	8057
прибуткових	5018	79	2911	1578	308	141	4933
збиткових	3250	132	1804	770	431	113	3118
Отримано одним підприємством тис. грн.:
прибутку	1154	487	1328	913	585	1951	1165
збитку	-484,4	-459,4	-535,4	-237,2	-230,1	-2065,4	-485,4
Прибуток, збиток (-) з розрахунку на:
га угідь, грн.	252	-43	285	1648	64	36	262
працівника, грн.	6849	-884	7726	58713	1335	836	7192
Рівень рентабельності (збитковість), всього %	15,0	-3,3	15,2	23,1	5,1	1,9	15,5
рослинництва	32,7	15,9	31,3	37,2	31,2	28,8	33,1
тваринництва	-13,4	-26,0	-10,8	-8,5	-22,3	-21,8	-13,0

*Розраховано автором за даними Держкомстату

Процес зміни відносин власності не може вирішити всіх проблем підвищення ефективності виробництва. До факторів, що забезпечують вищі результати господарювання належать матеріальне стимулювання і управління.

Кожний з учасників процесу відтворення виступає носієм своїх специфічних інтересів, які реалізуються для підприємства-орендаря у формі - прибутку; для найманих працівників - заробітної плати; для власників земельних і майнових паїв (орендодавців) - орендної плати та дивідендів.

Орендна плата визначає інтереси власників земельних і майнових паїв. Результати досліджень свідчать, що орендний механізм є ефективним мотиваційним чинником, який забезпечує стабільний прибуток орендодавцю і спонукає орендаря до підвищення ефективності використання землі і майна.

Слід констатувати факт зменшення загального розміру орендної плати за використання майна у 2,5 рази (табл. 2), що свідчить про втрату орендованого майна. Амортизаційні відрахування здебільшого не нараховуються, оскільки засновники прагнуть використати орендовані засоби, а за рахунок одержаного прибутку сформувати власний капітал. Їм не вигідно відновлювати орендоване майно. Орендна плата чисто символічна, договірні зобов'язання не виконуються в повному обсязі, розрахунок здійснюється в основному зерном та іншою продукцією, а також послугами (близько 70%).

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва може бути приводом до збільшення розміру орендної плати, що є необхідним при наявності конкуруючих суб'єктів. Крім того, в умовах оренди важливе значення має забезпечення постійного контролю за використанням майна з боку пайовиків-співвласників. Передусім це стосується відновлення переданого в оренду майна, яке у процесі господарського використання втрачає вартість і повинне постійно поповнюватися за рахунок амортизації та надходжень від реалізації частини майна, яке не використовується або не придатне до використання. Для збереження майна важливо забезпечити належний контроль за списанням орендованих засобів.

Таблиця 2

Орендно-майнові відносини в аграрній сфері*

Показник	Роки
	2002	2003	2005	2006	2007	2008
Сума орендної плати, яка належить до виплати згідно з договорами оренди, млн. грн.	131,87	117,63	83,3	74,0	61,6	52,1
Фактично виплачено, млн. грн.	93,5	79,76	62,10	52,8	47,1	40,6
Рівень виконання договірних зобов'язань, %	71	68	75	71	76	78
Частка розрахунків за оренду майна в грошовій формі, %	14	12	19	25	25	33
Частка розрахунків за оренду майна зерном, %	40	36	37	29	28	26
Частка розрахунків за оренду майна іншою продукцією, %	26	27	29	25	26	23
Частка розрахунків за оренду майна послугами, %	23	26	23	21	21	18
Частка орендної плати від грошової вартості орендованого майна згідно з договорами, %	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0

*Розраховано автором за даними Міністерства аграрної політики України

За таких обставин більш перспективна фінансова оренда яка спрощує взаємовідносини між орендодавцями й орендарями. При такій оренді майно знаходиться на балансі орендаря, що є мотивом до його збереження і ефективного використання. Відповідно саме орендар бере на себе зобов'язання з відновлення майна та компенсації орендодавцю його вартості, а також виплати власнику майна доходу за користування майном.

Демократизація управління підприємствами пов'язана з участю найманих працівників у діяльності господарського суб'єкта, яка може здійснюватися в двох напрямах: участь в капіталі і в прибутках. Участь працівників в капіталі підприємств може бути шляхом придбання акцій свого підприємства в індивідуальному порядку, або за ініціативою роботодавця за власні кошти.

Однією із причин втрати власності в процесі господарської діяльності підприємств є відсутність належного корпоративного контролю за дією керівників підприємств, господарських товариств і кооперативів. Поява такої проблеми пов'язана з тим, що існують різні інтереси у власників (акціонерів, членів виробничих кооперативів, пайовиків) і менеджерів. Сюди можна віднести й розподіл прав власності серед пайовиків.

У будь-якій корпоративній структурі виникає конфлікт інтересів власників, основною метою яких є максималізація прибутку на вкладений капітал і менеджерів, які переслідують локальні цілі та максималізація прибутку не є для них головною. Для того щоб зменшити втрати власників від опортуністичної (тобто такої що не відповідає інтересам власників) поведінки менеджерів слід передбачити систему внутрішнього і зовнішнього контролю.

Для визначення результатів управління власністю аграрних підприємств можуть слугувати показники економічної ефективності - це вартість валової, товарної і чистої продукції, прибуток, рентабельність, фондовіддача і норма прибутку. Основним показником на нашу думку може бути норма прибутку з урахуванням вартості землі.

У третьому розділі - “Удосконалення управління як чинника раціонального використання власності” розкрито шляхи раціоналізації організаційної структури управління використанням майна, мотивації праці власників майна і методичні підходи до управління орендованим майном.

Незалежно від форм власності, рівня розвитку виробництва існують основні принципи управління підприємствами, якими керуються при розробці організаційної структури й економічного механізму управління. Система управління власністю спрямована на вирішення головної мети функціонування підприємства, що полягає у поліпшенні добробуту власників на основі підвищення ефективності їх господарювання.

Система принципів включає: формування власності, в обсягах достатніх для функціонування підприємств; забезпечення прибуткової діяльності; зменшення ризику в процесі виробничої діяльності; контроль за збереженням власності та забезпечення відтворення капіталу як власності.

Процес корпоратизації економіки викликав необхідність створення механізму, який би змусив менеджерів керувати підприємством в інтересах акціонерів. Проблема виникла з того, що права власності розподілені серед великої кількості акціонерів. Інтереси менеджерів і акціонерів не збігалися. Теза про переваги приватної власності в умовах корпоратизації економіки підтверджується лише за наявності механізму корпоративного контролю за управлінськими діями менеджерів. Тому в таких умовах ефективність державних підприємств може бути вищою. Альтернативою механізму корпоративного контролю за діями менеджерів може стати інститут економічної відповідальності керівників підприємств за якість управлінських рішень.

Особливі умови виникають у системі управління тоді, коли власник є працівником і бере участь в управлінні підприємством. У цих умовах ефективність управління власністю залежить від різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників. Вони впливають на загальний стан внутрішніх відносин між працівниками та сприяють підвищенню ефективності виробничої діяльності підприємства. Виробничі кооперативи України недостатньо використовують мотиваційні механізми участі своїх членів у процесі господарської діяльності, спрямованої на збереження й ефективне використання власності.

Серед чинників, що визначають ефективність управління у сільськогосподарських виробничих кооперативах, слід виділити як матеріальні, так і нематеріальні. Для досягнення максимального рівня ефективності управління у виробничому кооперативі необхідно забезпечити системну дію чинників, серед яких, крім матеріального стимулювання працівників важливе місце займає корпоративна культура, яку можна віднести до системи нематеріального стимулювання працівників.

Потребують вирішення проблеми управління власністю переданого в оренду майна. Передачу співвласниками майна підприємству не можна оформити договором одного виду (договором оренди). Згідно з цивільним законодавством в оренду можна передати тільки індивідуально-визначені речі, оскільки договір оренди передбачає повернення того самого майна, але не такого ж майна чи майна тієї ж вартості.

Оборотні засоби, незавершене будівництво, матеріали, основне стадо і молодняк тварин та речі визначені родовими ознаками не можуть бути об'єктом оренди, їх передача здійснюється на основі угоди купівлі-продажу або за договором позики.

Рис. 3. Схема відтворення переданого в оренду майна

Складним залишається процес збереження і відтворення майна, переданого в оренду. Орендна плата повинна включати відсоток від вартості майна як винагорода за користування майном, а сума на відтворення має визначатися на рівні амортизаційних відрахувань. На практиці ці виплати не здійснюються, а орендодавці самі не бажають займатися цими питаннями. Для цього слід розробити і прийняти „Положення про фонд відтворення орендованого майна” і зосередити ці кошти у спеціальному фонді, за рахунок якого здійснюватиметься модернізація майна. Орендодавець отримає можливість доручати орендарю за рахунок накопичених у фонді коштів поліпшувати орендовані основні засоби. Схему відтворення переданого в оренду майна подано на рис. 3.

При передачі майна співвласниками в оренду питання щодо відновлення, списання та його повернення, залишається поки що неврегульованими. Це зумовлює непоодинокі конфліктні ситуації, породжує в селян недовіру до аграрної реформи. Тому при укладанні угод, необхідно враховувати положення що забезпечують захист інтересів усіх суб'єктів господарювання.

ВИСНОВКИ

У дисертації визначено засади ринкових трансформацій суспільно-виробничих відносин у розвитку власності в механізмі управління аграрними підприємствами та обґрунтовано напрями удосконалення управління у використанні власності.

1. У процесі дослідження уточнено економічну сутність категорії власності в механізмі управління аграрними підприємствами, яка полягає у забезпеченні збереження майна, необхідного рівня стійкого розвитку та дохідності господарюючого суб'єкта. Проте, власність характеризується економічним буттям, яка полягає в особистому матеріальному інтересі кожної людини, відображає об'єктивну необхідність приналежності засобів виробництва та результатів діяльності певним власникам (особі, колективу, державі) і відіграє роль мотиваційного механізму.

2. За усієї важливості власності як економічної правової категорії, яка суттєво впливає на управління майном, неправомірно ставити ефективність і результативність управління виробництвом у залежність лише від форми власності на засоби виробництва. Досвід аграрних підприємств підтверджує, що лише зміна форми власності не забезпечила підвищення ефективності виробництва.

3. Дослідженнями встановлено, що побудова механізму управління з використанням майнових відносин в аграрних підприємствах пов'язана зі змінами економічного середовища. Умови управління різні в підприємствах, де відношення до власності визначається організаційно-правовою структурою та їх розмірами. Фактор власності для підвищення ефективності господарювання може бути суттєвим як в особистих селянських господарствах, так і в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм.

4. Пропоновані підходи до оцінки системи управління власністю аграрних підприємств ґрунтуються на раціоналізації окремих складових: організаційна структура, особистість менеджера, економічна ефективність виробництва, орендні відносини, матеріальне стимулювання праці. Право власності автоматично не забезпечує ефективності господарювання. В основі управління лежать уміння і здібності менеджера, які можна визначити й оцінити через показники ефективності роботи підприємства: прибутковість, рентабельність, норму прибутку від використання капіталу як власності.

5. Власність як економічна і управлінська категорія повинна трактуватися не лише з точки зору приналежності об'єктів власності окремим суб'єктам, а й з точки зору можливостей цих суб'єктів які володіють правами впливати на об'єкти власності у своїх інтересах. Вид власності, визначений за ознакою суб'єкта власності, на практиці називають формою власності - державна, комунальна, приватна (індивідуальна, корпоративна).

6. Приналежність майна, будь-яких інших цінностей державі, групі людей, організації чи окремій людині дозволяє їм впливати на них і розпоряджатися ними. Власник майна управляє ним і тим самим реалізує своє право власності. Таким чином, управління стосовно аграрного підприємства - це зовнішній чи внутрішній вплив на нього з метою стабілізації або зміни його стану в бажаних параметрах.

7. Розвиток оренди як форми реалізації власності сприяв становленню інституту прав володіння. Реалізація прав володіння майном через оренду в кінцевому результаті привела до змін відносин власності. З точки зору управління орендні підприємства мають в собі елементи звичайного підприємства і більш лояльно сприймаються суспільством, ніж приватні підприємства.

8. Управління власністю великих аграрних підприємств потребує врахування юридичних, організаційних і економічних аспектів. Юридична складова передбачає наявність відповідних документів правового і нормативного забезпечення. Чинні законодавчі акти в основному забезпечують регулювання майнових відносин. Організаційний аспект характеризує процес виконання нормативно-правових актів і виступає індикатором ефективності прийнятих документів. В організаційному плані були допущені неузгодженості в обліку, невідповідності між ступенем зношення майна і залишковою його вартістю. Не вирішено питання відновлення майна, переданого в оренду, та інші. Економічний аспект визначає ефективність використання майна, дієвість майнових відносин у господарському механізмі. Відносини між орендарем та орендодавцем набувають антагоністичних відносин, оскільки будь-яка зміна розмірів орендної плати означає збільшення доходів однієї сторони і зменшення - іншої. Вирішення цієї проблеми здійснюється адміністративними методами, хоча регулярно сплачують орендну плату за майно лише третина господарств.

9. Розвиток корпоративних структур (акціонерної власності), розпорошення акціонерного капіталу через розміщення акцій серед великої кількості акціонерів з низьким вмістом вартості та шляхом залучення до участі в розподілі робітників і службовці підтверджує тезу про те, що роль речових засобів виробництва знижується й основний акцент переноситься на організацію виробництва (або справи), інформацію та управління, а питання власності (розпорядження) переходить до управлінських працівників.

10. Встановлено, що на економічну ефективність використання земель сільськогосподарського призначення і майно негативно впливають строки дії договорів оренди, а також велика частка натуроплати в загальному розмірі річної плати за оренду землі та майна. Наявність декількох підприємств на території одного населеного пункту та конкуренція між ними за орендування землі призвела б до підвищення рівня орендної плати. У цілому оренда землі дає змогу збільшити землекористування всім сільськогосподарським підприємствам, а приватні й приватно-корпоративні аграрні підприємства майже повністю здійснюють свою діяльність на орендованій землі.

11. Головною умовою управління у сфері майнових відносин є забезпечення ефективного використання майна. З цією метою слід:

- сформувати і юридично закріпити спілки громадян-співвласників майна з укладенням договорів про спільне володіння, розпорядження та користування майном;

- створити систему реєстрації майна та прав на нього, майново-інформаційного банку даних;

- на базі існуючих майнових об'єктів (будівлі, споруди і механізми, багаторічні насадження, меліоративні системи) ініціювати створення кооперативних структур виробничого і обслуговуючого спрямування;

- для ефективного використання і збереження майнових комплексів розробити механізми викупу господарюючими суб'єктами орендованого майна.

12. Особливе місце серед організаційно-правових форм підприємницьких структур займають виробничі сільськогосподарські кооперативи. Кооператив є підприємством, в якому власність і управління відповідають меті та завданнями самого підприємства. Оскільки мета власників і працівників збігаються, то вони самі вирішують питання виробництва стимулювання праці і збереження території, що забезпечує відчуття своєї цінності на підприємстві, покращує психологічний стан кожного. Недоліком колективних господарств є складності з прийняттям управлінських рішень.

13. У подальшому підвищення ефективності управління аграрними підприємствами залежить від вирішення проблем на принципах:

- забезпечення правової та економічної рівності всіх форм власності;

- створення умов для розвитку конкуренції і ліквідації монополізму агрохолдингів;

- створення інтегрованих формувань на основі поєднання інтересів підприємств;

- на основі поглиблення відносин власності розвивати внутрішньогосподарські економічні відносини.

14. В процесі дослідження конкретизовано понятійний апарат механізму управління власністю на основі визначення сутності власності, як економічної категорії, що відображає соціально-економічні внутрішньогосподарські відносини та відносини між суб'єктами й об'єктами власності, підприємствами та державою для досягнення економічного результату. Крім того, конкретизовано сутність принципів механізму управління власністю в аграрних підприємствах, зокрема це - відповідальність, раціональність, превентивність, мотивація, компенсація стосовно відносин власності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Малік Л. М. Відносини власності в системі менеджменту / Л. М. Малік // Вісн. аграр. науки Причорномор'я. - Миколаїв : Миколаїв. держ. аграр. акад. - 2001. - Спец. випуск 3(12). - Т. 2. - С. 537-541.

2. Малік Л. М. Кредитне кооперування: проблеми та наслідки / М. Й. Малік, Л. М. Малік // Вісн. аграр. науки Причорномор'я. -- Миколаїв : Миколаїв. держ. аграр. акад., 2001. - Спец. випуск 4(13). - С. 88-95. (особисто автору належать пропозиції щодо формування кредитних спілок).

3. Малік Л. М. Корпоративне управління капіталом / М. Й. Малік, Л. М. Малік // Наук. вісн. Нац. аграр. ун-ту. - 2002. - № 52. - С. 21-25. (особисто автору належить обґрунтування відносин власників і управління в акціонерних товариствах).

4. Малік Л. М. Відносини власності в післяприватизаційний період / Л. М. Малік // Агроінком. - 2002. - № 1-3. - С. 64-67.

5. Малік Л. М. Власність в макро- та мікроекономічних механізмах управління підприємствами / Л.М. Малік // Агроінком. - 2007. - № 9-10. - С. 104-106.

6. Малік Л. М. Деякі особливості сучасної методології вимірювання витрат і результатів операційної діяльності аграрних підприємств / Ю. С. Коваленко, І. В. Охріменко, О. В. Демченко, О. Ю. Грищенко, Л. М. Малік // Агроінком. - 2007. - № 11-12. - С. 59-65. (особисто автору належить оцінка операційної діяльності аграрних підприємств).

7. Малік Л. М. Економічна суть категорії „власність” / Л. М. Малік // Економіка АПК. - 2007. - № 9. - С. 24-27.

8. Малік Л. М. Підвищення прибутковості рослинництва аграрних підприємств на основі гармонізації механізмів підприємницької та трудової мотивації / Ю. С. Коваленко, І. В. Охріменко, О. В. Демченко, О. Ю. Грищенко, Л. М. Малік // Агроінком. - 2008. - № 5-6. - С. 30-34. (особисто автору належить методика узгодження інтересів власників та найманих працівників в різних організаційно-правових структурах).

9. Малік Л. М. До проблем розвитку підприємництва й кооперації на селі / М. Й. Малік, Л. М. Малік : зб. наук. праць Подільськ. держ. аграр.-техн. ун-ту. - 2009. - Вип. 17, т. 2. - С. 527-529. (особисто автору належать пропозиції щодо формування підприємницьких структур в сільській місцевості).

10. Малік Л. М. Ефективність управління власністю в діяльності сільськогосподарських підприємств / Л. М. Малік // Агросвіт. - 2009. - № 24. - C. 14-18.

Матеріали науково-практичних конференцій

11. Малік Л. М. Управління капіталом і відносини власності в аграрних підприємствах / Л. М. Малік : матеріали Міжнар. екон. форуму [„Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації”], у 2-х ч., ч. 2 - К., 2004. - С. 115-120.

12. Малік Л. М. Управління майном у сільськогосподарських виробничих кооперативах / Л. М. Малік // Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК : міжнар. наук.-практ. конф., 13-15 черв. 2005 р. : тези доп. - Мелітополь, 2005. - С. 141-143.

13. Малік Л. М. Кредитне забезпечення управління майном / М. Й. Малік, Л. М. Малік // Фінансування та кредитування аграрного сектора: проблеми та перспективи : міжнар. наук.-практ. конф. , 4-6 верес. 2006 р. : тези доп. - Мелітополь, 2006. - С. 90-93. (особисто автору належать пропозиції по кредитному забезпеченню підприємств як засобу управління власністю).

14. Малік Л. М. Підприємництво як складова управління розвитком сільських територій / М. Й. Малік, Л. М. Малік : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [„Стратегія розвитку підприємництва : теорія, організація, практика”], (Тернопіль - Чортків, 12-13 берез. 2009 р.). - Ч. 1. - Тернопіль : Вектор, 2009. С. - 89-91. (особисто автору належать пропозиції щодо управління власністю в підприємницьких формуваннях).

15. Малік Л. М. Підвищення рівня корпоративної культури в сільськогосподарських виробничих кооперативах / Л. М. Малік : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених (у заочній формі). [„Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи”] / Редкол. : П. Т. Саблук та ін. - К. : ННЦ ІАЕ, 2009. - С. 229-231.

16. Malik L., Аgricultural cooperation as a component of the agrarian reform / L. Malik, M. Malik // AGRI-FOOD SECTOR in the face of current challenges - Kyiv. - 2009. - Р. 62-64. (особисто автору належать пропозиції з удосконалення управління майном у кооперативах).

17. Малік Л. М. До питання управління власністю аграрних підприємств / Л. М. Малік // Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - Умань : Видавець „Сочінський”, 2009. - С. 29-30.

18. Malik L. The role of agricultural cooperation in the institutional changes in transitional agriculture / L. Malik // Европейските предизвикателства пред кооперативния и семейния бизнес. Сборник научи трудове. Университетско издателство „Сто панство”. - София, 2007. - P. 84-91.

Публікації в інших наукових виданнях

19. Малік Л. М. Економічна відповідальність як об'єктивна спонукальна сила активізації підприємницької діяльності / Основи аграрного підприємництва [Малік М. Й., Зіновчук В. В., Лупенко Ю. О. та ін.]; за ред. М. Й. Маліка. - К. : Ін-т аграр. екон., 2001. - С 140-149.

20. Методичні рекомендації з підвищення економічної ефективності аграрних підприємств / [Коваленко Ю. С., Охріменко І. В., Малік Л. М. та ін.] - К.: ННЦ ІАЕ, 2009. - 62 с. (особисто автору належить типологізація резервів підвищення економічної ефективності та матеріального стимулювання).

21. Методичні рекомендації з удосконалення організаційно-економічного механізму функціонування інфраструктури аграрного ринку / Саблук П. Т., Шпикуляк О. Г., Воскобійник Ю. П., Малік Л. М. та ін. - К. : ННЦ ІАЕ, 2009. - 44 с. (особисто автору належать пропозиції щодо підвищення ефективності інфраструктури аграрного ринку через відносини власності).

АНОТАЦІЯ

Малік Л.М. Власність в механізмі управління аграрними підприємствами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» УААН, Київ, 2010.

В роботі визначено теоретико-методологічні засади й обґрунтовано сутність категорій «власність» і «управління» в аграрних підприємствах. Вперше дано визначення сутності та ролі власності в управлінні підприємствами. Обґрунтовано, що формування системи управління власністю потребує нових підходів у сфері орендних відносин.

Конкретизовано понятійний апарат механізму управління власністю на основі визначення сутності власності як економічної категорії, яка відображає соціально-економічні внутрігосподарські відносини, уточнено сутність принципів механізму управління власністю в аграрних підприємствах, зокрема це - відповідальність, раціональність, превентивність, мотивації, компенсації стосовно відносин власності.

Розкрито шляхи раціоналізації організаційної структури управління використанням майна, мотивації праці власників майна і методичні підходи до управління орендованим майном.

Ключові слова: власність, управління, майно, оренда, підприємство, відносини власності, орендна плата.

АННОТАЦИЯ

Малик Л.Н. Собственность в механизме управления аграрными предприятиями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» УААН, Киев, 2010.

В работе дано определение теоретико-методологических основ и раскрыта сущность категорий «собственность» и «управление» в аграрных предприятиях. Впервые дано определение сущности и роли собственности в управлении предприятиями. Обосновано, что формирование системы управления собственностью требует новых подходов в сфере арендных отношений.

В диссертации показано разнообразие вариантов персонификации форм реализации собственности в предприятиях разных организационно-правовых форм.

Развитие аренды как формы реализации собственности способствовал становлению института прав владения. Реализация прав владения имуществом через аренду в конечном результате привела к изменениям форм собственности. С точки зрения управления арендным предприятием присущи элементы обыкновенного и они более лояльно воспринимаются обществом, чем частные предприятия.

Развитие корпоративных структур (акционерной собственности), распыление акционерного капитала путем приобщения к участию в распределении прибыли рабочих и служащих подтверждает тезис о том, что роль вещественных средств производства снижается и основной акцент переносится на организацию производства (или бизнеса), информацию и управления, связанных с собственностью.

Управление собственностью крупных аграрных предприятий предполагает учитывать юридические, экономические и организационные эффекты. Юридический аспект предполагает наличие соответствующих документов правового и нормативного обеспечения. Действующие законодательные акты обеспечивают регулирование имущественных отношений. Организационный аспект характеризует процесс реализации нормативно-правовых актов. В организационном плане были допущены неточности в учете, несоответствие между степенью износа и остаточной стоимостью имущества. Не решен вопрос восстановления имущества, переданного в аренду. Экономический аспект определяет эффективность использования капитала, действие имущественных отношений в хозяйственном механизме. Отношение между арендаторами и арендодателями ухудшаются вследствие изменения размеров арендной платы, поскольку доходы одной стороны увеличиваются, а другой - уменьшаются. Эту проблему решают административными методами, хотя арендную плату осуществляют лишь треть хозяйств.

При определении экономического механизма управления сосредоточена на следующих основных функциях: планирование, организация, контроль, координация, мотивация, постоянно используемых при принятии управленческих решений. Экономический механизм управления - это система, с помощью которой осуществляется управление деятельностью предприятий. К составляющим элементам экономического механизма следует отнести планирование деятельности, финансовое обеспечение, риск-менеджмент, диагностику и контроль за ходом производства. Основной составляющей производственной деятельности выступает капитал. В деятельности предприятий управление влияет на капитал с целью получения прибыли, приумножения капитала как собственности.

В процессе исследования конкретизирован понятийный аппарат механизма управления собственностью на основе определения сущности собственности как экономической категории, которая отображает социально-экономические внутрихозяйственные отношения и отношения между субъектами и объектами собственности, предприятиями и государством для достижения экономического результата. Кроме того, конкретизирована сущность принципов механизма управления собственностью в аграрных предприятиях, в частности, это - ответственность, рациональность, превентивность, мотивации, компенсации, относительно отношений собственности.

Проведена аналитическая оценка состояния экономического развития организационно-правовых хозяйственных формирований и определены факторы формирования механизма управления.

...