Державне регулювання платіжних систем в Україні: організаційні принципи, класифікація, стратегія розвитку

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Державне регулювання платіжних систем в Україні: організаційні принципи, класифікація, стратегія розвитку

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

платіжний державний регулятор

Актуальність теми. В умовах державної незалежності України та набуття ринкових засад господарювання (у контексті цивілізаційного досвіду) сформувалися об'єктивні потреби щодо системних змін у кардинальних напрямках економічної політики. Особливе місце серед них займає проблема державного регулювання платіжними системами, які є ядром внутрішніх та зовнішніх платежів і розрахунків і визначальною мірою забезпечують відтворювальний цикл національної економіки.

Основними вадами державної політики в Україні останніх років відносно регулювання платіжними системами (ПС), є певна ущербність стратегічних рішень та недостатня системність організаційно-управлінських дій. Обвал вітчизняної фінансово-економічної системи об'єктивно обумовлений, не тільки світо господарськими проблемами, а перш за все і головним чином конструктивною недосконалістю вітчизняної системи державного управління ПС, зокрема, надмірним лібералізмом в їх практичному застосуванні, тобто провалом державними регуляторами своєї роботи у здійсненні контрольно-наглядових функцій.

Про актуальність посилення регулюючого впливу держави практично на всі сегменти фінансової сфери заявили країни „великої двадцятки”. Задля цього вони створили Раду з координації та моніторингу передкризового фінансового регулювання. Таким чином практика примусу до ефективних регулюючих впливів на економіку набуває глобального характеру й розповсюдження. У цьому сенсі було б дивно, як би Україна реагувала якимось іншим чином на виклики та загрози фінансово-економічної кризи.

Зрозуміло, що передбачені кроки безпосередньо стосуються такого базового сегменту національної економіки, як платіжні системи. Водночас це не означає „ренесансу” режиму, який у свій час відтворювала адміністративно-командна система. Державне регулювання платіжними системами не варто сприймати в суто „шлагбаумному” варіанті, тобто як систему заборон та обмежень. Це мало місце в планово-директивній економіці СРСР. Однак у ринковій системі природа регулюючих впливів принципово інша.

У наукових публікаціях 90-х рр. ХХ ст. проблематика щодо функціонування платіжних систем в Україні досліджувалась украй недостатньо. І це попри тієї очевидності, що саме в цей час виникла гостра потреба в формуванні концептуально нової моделі платежів і розрахунків. Закритість, а нерідко міждержавна засекреченість інформації щодо режимів функціонування платіжних систем відчутно гальмують наукові пошуки в цій сфері. В останні роки теоретичними розробками державного регулювання платіжно-розрахунковими відносинами, проблемами функціонування та розвитку платіжних систем (хоча переважно похідним чином) зацікавилися такі вітчизняні вчені, як Гайдуцький П.І., Гальчинський А.С., Геєць В.М., Герасимова С.В., Данилишин Б.В., Даниленко А.І., Денисов В. І., Єрмошенко М.М., Журков А.М., Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Кириленко О.П., Кириченко О.А., Ковальчук Т.Т., Кравець В.М., Кравченко В.І., Лапко Н.М., Лютий І.О., Міщенко В.І., Мних М.В., Мороз А.М., Науменкова С.В., Нікіфоров П.О., Опарін В.М., Паливода К.В., Розинка О.М., Савченко А.С., Савлук М.І., Слав'янська Н.Г., Смовженко Т.С., Страхарчук В.П., Федосов В. М., Харазашвілі Ю.М., Черняк В.К., Швайка М.І., В.І., Шегда А.В., Шелудько В.М., Юрій С.В. та ін.

Також великий загін російських вчених демонструє досить вагомі результати в дослідженні сучасних платіжних систем. Серед них - Аксьонов Д.А., Беляєв М.К., Бобильова М.П., Ковальов В.В., Копалов Е.В., Криворучко С.В., Кузьмин А.Л., Логуновська А.В., Обаєва А.С., Образцов М.В., Соколов Ю.А., Спицин С.В., Таранкова Л.Г, Токарев А.Б., Усоскин В.М., Ушанов П.В., Шеремет А.Д., Щербаков Г.Н. та багато інших. У Республіці Білорусь даною проблематикою активно займається Пищик И.А.

Серед дослідників даної проблеми у рамках пан-європейської платіжної системи важливо назвати таких сучасних західноєвропейських авторів, як Ф. Блок, Б.Гранвилль, Н.Гомес, В. Зевель, С.Маллик, А. Меддисон, К.Меркель, А.Миллер, П. Нобель, Л.В. де Суза, А. Эазанов, Ф.Онзорге, Д. Фьортофт, Э.Хюпкес та ін.

Періодичні загрози щодо можливих збоїв у круговороті грошово-фінансових потоків чи дезорганізації фінансово-кредитної сфери, як правило, започатковуються саме в платіжних системах. Найменший їх розлад досить загрозливо відгукується в національному господарстві. Тому дане наукове звернення саме до макроекономічних та організаційно-управлінських аспектів розвитку платіжних систем в Україні, концептуально-системний аналіз режимів їх функціонування - відкриває додаткові можливості для удосконалення державного регулювання цієї важливої сфери. Зазначені та інші чинники зумовлюють актуальність заявленої теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з тематикою науково-дослідних робіт Інституту законодавства Верховної Ради України як складова комплексної науково-дослідної теми "Економічні пріоритети законотворчої діяльності Верховної Ради України, № державної реєстрації - 0104U006963.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення наукових положень щодо органічного поєднання ринкової сутності і державних актуалітетів (у першу чергу, організаційно-регулятивних засад) стратегії розвитку платіжних систем в Україні. Відповідно до поставленої мети були визначені та вирішені такі завдання:

1) Науково обґрунтувати державні засади організації та функціонування державно значимих платіжних систем в Україні. Виходячи з цього передбачено: а) з'ясувати базові принципи організації Внутрішньодержавної платіжної системи; б) сформулювати закономірності функціонування Національної платіжної системи; в) визначити специфіку Національної системи масових електронних платежів, зокрема політику НБУ щодо її формування; в) показати місце і роль Міжбанківської платіжної системи; д) окреслити сферу впливу Міждержавної (міжнародної) платіжної системи.

2) Визначити пріоритети державної політики щодо формування на українських теренах Універсальної платіжної системи. На цій основі сформулювати концептуальні засади та організаційні передумови формування єдиного національного платіжного простору в Україні.

3) Поглибити розуміння базових стратегій передбачення та уникнення системних ризиків, які загрожують стабільному функціонуванню державно значимих платіжних систем. У даному контексті досліджуються: а) ризики, що загрожують безперебійному функціонуванню платіжних систем на теренах України.

4) Проаналізувати вплив глобалізаційних тенденцій та світової фінансово-економічної кризи на стратегію платіжних систем в Україні.

Об'єктом дослідження є комплекс організаційно управлінських відносин та державної регуляторної політики щодо формування, функціонування та розвитку платіжних систем в Україні.

Предметом дослідження є державне регулювання платіжними системами в Україні: організаційні принципи, класифікація, стратегія розвитку.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні теорії управління та державного регулювання платіжними системами в ринкових умовах.

Застосування в дослідженні цивілізаційного (еволюціоністського) підходу дозволило проаналізувати поняття, різновиди, базові принципи організації державно-ринкового регулювання державно значимих (внутрішньодержавної, національної, НСМЕП, міжнародної) платіжних систем (розд.1); системний підхід забезпечив можливість використати в роботі Концептуальні засади формування єдиного національного платіжного простору в Україні, організаційно-управлінські механізми розвитку міжбанківських (безготівкових) платежів та розрахунків (розд.ІІ); використання в роботі порівняльно-функціонального методу дозволило прослідкувати глобалізаційні тенденції та їх вплив на стратегію платіжних систем в умовах світової фінансово-економічної кризи (розд. ІІІ).

Емпіричною та інформаційною базою дослідження є офіційні матеріали та нормативні документи Кабінету Міністрів України, Національного банку України, інформаційно-аналітичні матеріали Міністерства економіки та Міністерства фінансів України, державного казначейства, доповідні записки та моніторингові узагальнення, підготовлені в Інституті законодавства Верховної Ради України, окремі розробки науково-дослідних інститутів НАН України, вітчизняні та зарубіжні публікації по даній тематиці, ресурси мережі Інтернет тощо.

Наукова новизна дослідження полягає в отриманні наукових результатів, які в сукупності сприяють розв'язанню важливої проблеми, що має вагоме народногосподарське значення. Наукова новизна дисертації та особистий внесок автора полягають у наступному:

Уперше:

1) науково обґрунтована класифікація наявних платіжних систем у національній економіці України, інтегральним алгоритмом для яких є терміно-поняття - "Державно значимі платіжні системи". Державно значимі платіжні системи слід розглядати в кількох найважливіших вимірах: онтологічному, економіко-правовому, інформаційно-технологічному та організаційно-управлінському рівні. У більш конкретному вимірі йдеться про: а) Внутрішньодержавну платіжну систему; б) Національну платіжну систему; в) Національну систему масових електронних платежів; г) Міжбанківську платіжну систему; д) Міждержавну (міжнародну) платіжну систему Найбільш відмітною ознакою останньої є та, що в ній платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом, а платіжно-розрахункові операції здійснюються на території двох і більше країн. ;

2) запропоновано застосовувати однакові стандарти та принципи для організації та державного регулювання державно значимих платіжних систем і платіжних систем „нижчого рівня”, що відкриває реальні перспективи для формування на українських теренах Універсальної платіжної системи. (УПС). Таким чином, УПС, демонструючи (так має бути) раціональну організацію платежів і розрахунків як по вертикалі, так і горизонталі єдиного загальногосподарського комплексу, виступає в якості ключової запоруки економічної стабільності національного господарства. забезпечує стабільні і своєчасні платіжно-розрахункові відносини по всьому відтворювальному циклу економічної системи в цілому;

3) здійснено системний та поглиблений аналіз макроекономічних передумов та державних (організаційно-управлінських) засад щодо формування на теренах України єдиного національного платіжного простору. Доведено, що єдиний національний платіжний простір - це державно-ринковий контент, обумовлений ефективною взаємодією наявних платіжних систем, а загальнодержавними пріоритетами, сукупністю принципів, організаційних форм, методів і правил, які забезпечують необхідні умови для розвитку територіально цілісної платіжно-розрахункової сфери, де в загальнодержавних масштабах своєчасно та з необхідною якістю здійснюється уся гама заявлених переказів та платіжно-розрахункових операцій.

Удосконалено:

1) концептуальну позицію, що передбачає органічне й оптимальне поєднання державного регулювання та ринкових максим (принципів, тенденцій, закономірностей і правил) щодо державно значимих платіжних систем. Відповідно до цього отримала наукове обґрунтування система платіжно-розрахункових відносин в економіці України, яка, з одного боку, базується на закономірному витісненні абсолютизму державного впливу, а з іншого, заперечує крайній ринковий лібералізм у платіжно-розрахункових операціях;

2) аргументи, що визначальними ознаками державно значимої платіжної системи є, по-перше, наявність платіжної організації і, по-друге, функціонування в режимі вимог центрального банку України, який виконує функції оператора платіжної системи. Платіжна організація виступає в якості резидента платіжної систем і здійснює діяльність по забезпеченню платіжно-розрахункових операцій, зокрема, проведення переказу коштів, виключно в межах України.

Дістали подальшого розвитку:

1) аргументація про те, що окрім ризиків у платіжно-розрахункових відносинах, що мають велику ймовірність моделювання та передбачення, виникають ситуації невизначеності або "безпрецедентні ризики", які проявляються в глобальному режимі та супроводжуються форс-мажорними обставинами (як, приклад,- світова фінансова криза). Таким чином, важливо розділяти поняття "платіжний ризик" і "платіжно-розрахункова невизначеність". Виходячи з останнього, суб'єкти та учасники платіжно-розрахункових відносин використовують такий затратний ринковий інструмент, як страхування запланованих результатів від непередбачуваних подій.

2) обґрунтування доцільності поглиблено вивчити українськими фахівцями модель "Трансєвропейської концепції розрахунків" (T2S). Науково-теоретичні узагальнення взаємодії державно-регулятивних впливів і ринкової саморегуляції даної пан-європейської моделі дозволили сформулювати системні переваги, до яких, зокрема, можна віднести те, що композиційна система T2S виходить за межі двосторонньої взаємодії і передбачає можливість охопити найширше коло учасників платіжно-розрахункових відносин і тим самим забезпечити уніфікацію розрахунково-платіжних процедур та високоякісну організацію міжнародних грошових (валютних) потоків на всьому Європейському просторі.

Практичне значення одержаних результатів. Упровадження результатів дисертаційного дослідження в рамках фінансово-кредитної, банківської та платіжно-розрахункової систем здатне відчутно покращити макроекономічну ситуацію в країні, відчутно посилити регулюючу протидію держави викликам та загрозам фінансово-економічної кризи. Конкретні пропозиції автора використані Комітетом Верховної Ради з питань європейської інтеграції (довідка № 04-18|16-43 від 29 січня 2010 р.), в Інституті законодавства Верховної ради України при підготовці експертно-аналітичних доповідей - "Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи" та "Бюджет-2010" (довідка №22/289 від 11 грудня 2009 р.). Окремі рекомендації автора щодо удосконалення платіжно-розрахункових відносин взяті до уваги Наглядовою Радою ПАТ АКБ "Аркада". Теоретичні узагальнення та наукові положення й методологія дисертаційного дослідження пропонується використовувати у навчальних курсах: "Державне регулювання економіки", "Макроекономіка", а також при викладанні спецкурсу "Платіжні системи України", зокрема, в Київському університеті ринкових відносин та Феодосійській фінансово-економічній академії (довідка № 387 від 23.12.2009).

Особистий внесок здобувача. Визначені та обґрунтовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції, одержані практичні результати є особистим внеском здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися на теоретичних конференціях, науково-практичних семінарах, "круглих столах", зокрема: на ХІХ Міжнародній науково-практичнівй конференції "Інституційна природа ринкових трансформацій" (м. Чернівці, 15-16 жовтня 2009 р.); УІ Міжнародній науково-практичній конференції "Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України в умовах світової економічної кризи" (м, Київ, 22-23 жовтня 2009 р.); УІІ фінансовому форумі "Державне регулювання на фінансовому ринку України 2009" (м. Київ, 16 грудня 2009 р.); засіданні круглого столу в Інституті законодавства Верховної Ради України, присвяченому "Економіко-правові засади та шляхи протидії новому етапу фінансово-економічній кризи в Україні" (м. Київ, 19.ХІ.2009 р.)

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 7 статтях, у тому числі 6 - в наукових фахових виданнях згідно з переліком, затвердженим ВАК України (загальний обсяг 3,4 др. арк.).

Обсяг і структура роботи зумовлена метою, основними завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділено на 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 168 сторінках. Список використаних джерел складає 212 найменувань.

ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі автор обґрунтовує актуальність теми дослідження, аналізує ступінь наукової розробки проблеми, обумовлює зв'язок роботи з науковими програмами й темами, визначає мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет методологічну основу. У вступі сформульовано також наукову новизну роботи, її наукове та практичне значення, викладено дані щодо апробації дисертаційного дослідження, впровадження його результатів та публікації в наукових фахових виданнях.

У розділі І - "Державні засади та принципи організації й функціонування платіжних систем в Україні" - на основі системного аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел досліджено теоретичну розробленість ключових проблем, зумовлених контекстом даної роботи, висвітлено ступінь їх наукового опрацювання. Особлива увага приділена різновидам та базовим принципам організації державно значимих платіжних систем в Україні. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Державно значимі платіжні системи: поняття, різновиди та базові принципи організації" здійснена понятійна градація наявних ПС. На теренах незалежної України сформовані й функціонують такі різновиди платіжних систем: 1) Внутрішньодержавна платіжна система; 2) Національна платіжна система; 3) Національна система масових електронних платежів; 4) Міжбанківська платіжна система; 5) Міждержавна (міжнародна) платіжна система. Інтегральною (полісистемною) категорією для них є терміно-поняття - "Державно значимі платіжні системи". Визначальним критерієм цих останніх є, те, що найбільш об'ємні і стратегічно важливі фінансові перекази та платежі мають знаходитися під безпосереднім керівництвом центрального банку України, який виступає оператором і провайдером платіжних послуг, реєструє усі програми емісії платіжних карток. Доказано, що конкретним вирішенням завдання щодо дотримання мінімальних міжнародних стандартів і Ключових принципів розвитку державно значимої платіжної системи, займаються Платіжні організації. Платіжна організація - це юридична особа, яка є власником або одержала право на використання товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших розрахункових інструментів до конкретно даної ПС. Платіжна організація визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності ПС та несе юридичну відповідальність відповідно до чинного законодавства.

У підрозділі 1.2. "Організаційно-регулятивні впливи на функціонування Національної платіжної системи" розкриваються механізми державного впливу на базовий сегмент платіжно-розрахункових відносин. НПС - це система, що включає всю сукупність розрахунків, переказів і платежів, що здійснюються на території України. До систем "нижчого рівня", ніж державно значимі платіжні системи, відносяться: а) внутрібанківська (міжфіліальна) платіжні системи; б) одноемітентна платіжна система; в) небанківська платіжна система; г) систма "клієнт-Інтернет-банк", яка є новітньою формою платіжно-розрахункових відносин; д) платіжні системи по обслуговуванню домашніх господарств та ін. Тому поєднання зазначених різновидів платіжних систем з Внутрішньодержавною платіжною системою являє собою Національну платіжну систему.

З метою проведення регулярних взаємозаліків та взаєморозрахунків Національний банк засновує Національний Кліринговий Центр (НКЦ), який формує платіжно-розрахункові вимоги та надає інформаційні послуги, а також запускає в дію механізм щодо включення, збирання, класифікації, реконсиляції та проведення взаємозаліку зустрічних вимог суб'єктів платіжно-розрахункових відносин. Також НКЦ на регулярній основі маршрутизує авторизаційні запити банків-еквайрів до банків-емітентів, обчислює та надає до Національного банку необхідну інформацію.

У підрозділі 1.3. "Національна система масових електронних платежів: політика НБУ щодо її формування" досліджені проблеми оптимізації обслуговування міжбанківського безготівкового платіжного обороту в сучасних умовах. Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) усе більш переконливо демонструє, що в цілому відповідає Ключовим принципам для системно важливих платіжних систем, розроблених (як зазначалось вище) Комітетом з платіжних і розрахункових систем (CPSS) Банку міжнародних розрахунків (BIS). НСМЕП - це новітня державна система міжбанківських розрахунків, яка з моменту промислової експлуатації і упродовж всього часу демонструє високу ефективність, технологічну завершеність і надійність. Виходячи з цього задіяні аргументи на користь активного здійснення інноваційних проектів, які стимулюють розвиток та розширення впливу національної системи масових електронних платежів. Важливу роль у цьому сенсі може відіграти Універсальна платіжна система (УПП), яка в змозі значно посилити адаптованість рішень для операторів фіксованого зв'язку та кабельних мереж, а також для радіо-і телепередавачів, а також несе в собі колосальні можливості для конвергенції платіжно-розрахункових відносин.

Розділ ІІ - "Державна політика щодо формування єдиного національного платіжного простору" акцентує увагу на проблемі, яка не досліджується в Україні навіть у постановочному аспекті. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. - "Концептуальні засади та організаційні передумови формування єдиного національного платіжного простору в Україні" - здобувач виходить з того, що розробка та запровадження концепції єдиного національного платіжного простору в Україні є проблемою, що має загальнодержавне значення. Головними передумовами створення єдиного національного платіжного простору (ЄНПП) є пріоритетність застосування комплексу цивілізаційних засад та організаційних принципів і правил. Дисертант дійшов висновку, що державно значимі платіжні системи повинні: по-перше, базуватися на сучасній законодавчо-нормативній базі, яка визначає чіткі й зрозумілі правила для суб'єктів і учасників платіжної системи; по-друге, передбачати можливість виникнення ризиків і виходячи з цього мати системно визначені процедури своєчасного й ефективного дезавуювання платіжних ризиків; по-третє, базуватися на сучасному програмному забезпеченні та оптимальному інформаційному супроводженні, яке максимально влаштовує користувачів; по-четверте, демонструвати й забезпечувати високий рівень безпеки та операційної надійності, обов'язково включати резервні механізми своєчасного завершення обробки платежів і здійснення розрахунків упродовж операційного дня; по-п'яте, забезпечувати концентрацію на платіжних потребах усіх учасників та користувачів, гарантуючи таким чином загальноекономічний відтворювальний процес.

Здійснене дослідження у підрозділі 2.2. - "Ризики державно значимих платіжних систем: класифікація та управлінсько-регулятивні засоби попередження",- дає підстави вважати, що наявні ризики, як правило, провокують такі чинники: недостатньо ефективний нагляд та контроль уповноваженого державою органу; суперечливість інтересів учасників та вимог щодо їх узгодження; альтернативність цілей та спроби їх одночасного вирішення; слабка інформаційна визначеність управлінсько-регулятивної стратегії; поява нових загроз, масштаб і регресивний потенціал яких не ясний і науково не визначений та ін. Виходячи з цього, сформульовані управлінсько-регулятивні засоби їх попередження. Одним з таких інструментів попередження та пом'якшення негативних наслідків є так звані "парадигми нагляду і спостереження". Також пропонується підхід, що базується на вивченні типології платіжних потоків, аналізі системно значимих кореспондентських рахунків. Недопущення збоїв чи блокування даної групи рахунків гарантує стабільне функціонування державно значимих платіжних систем. Своєрідною платою за можливість мінімізувати платіжно-розрахункові ризики стає більш дієвий контроль з боку Уповноважених органів держави - Національного банку та Міністерства фінансів України.

Підрозділ 2.3. - "Глобалізаційно-інтеграційні тенденції та їх вплив на стратегію державно значимих платіжних систем в Україні" присвячено аналізу чотирьох модульних схем організації карткових платіжних систем. Національні чотирьохмодульні системи, що обслуговують національні ринки платежів, як правило, безпосередньо чи похідним чином належать системним банкам, а емітовані ними національні платіжні картки можуть застосуватися лише на території даної країни. Як правило, зазначені платіжні системи впливають на динаміку показників (сальдо) платіжного балансу (див.графік 1). Квінтесенцію глобалізаційно-інтеграційних тенденцій складають, безумовно, інформаційні індустрії, завдяки яким отримали безпрецедентне прискорення можливості щодо оптимізації показників платіжного балансу.

Графік 1. Динаміка показників платіжного балансу, 12-місячні кумулятивні дані, млрд. дол. США

Загальна стратегія державно значимих платіжних систем здійснюється через: по-перше, дотримання загальних правил і норм взаємовідносин учасників; по-друге, визначення банками-емітентами принципових умов та мінімальних обмежень у платіжно-розрахункових угодах з організаціями торгівлі та утримувачами платіжних карток; по-третє, надання емітентом або еквайєром якісних послуг усім без винятку клієнтам; по-четверте, дотримання банками без змін терміналів та заявленого програмного забезпечення; по-п'яте, чітке дотримання умов договору щодо ставок за міжбанківськими послугами. Зазначені позиції є визначальними, оскільки напряму впливають на можливі грошово-фінансові набутки емітента, з одного боку, та інтереси учасників, з іншого.

Розділ ІІІ "Стратегія й основні напрямки розвитку міжнародних та національних платіжних систем" охоплює проблеми, що потребують прискіпливого наукового вивчення та системного державного управлінсько-регулятивного упорядкування. Розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Вплив міжнародних платіжно-розрахункових систем на розвиток національних платіжних систем" досліджено діалектику взаємодії національних і міжнародних платіжних систем. Виявлено, що в найближчій перспективі найбільш затребуваними вважатимуться міжнародні системи, що здійснюють платежі та розрахунки між державами. Різновидом таких систем є Європейська система центральних банків (TARGET), а також SEPA, як єдина платіжна зона платежів у євро. Передбачається, зокрема, інтенсивне кореспондування національних значимих платіжних систем з міжнародними. Така перспектива пов'язана та обумовлена тими стратегічними цілями, на базі яких можливе впровадження SEPA Cards Framework - SCF (системи застосування сумісних карток в масштабах усього Євросоюзу). Уже в 2010 році заплановано здійснити такі системно значимі заходи: вилучити з обігу платіжні картки, призначені для використання в одній окремій країні; завершити емітування платіжних карток з чипами (смарт-карток) відповідно до стандартів EMV (Eurocard- Mastercard-VISA); досягнути повної EMV-міграції, що має здійснюватися паралельно - шляхом визнання недійсними карток з магнітною смугою тощо. По завершенні зазначених вище заходів щодо повної адекватності платіжних карток, що запущені в обіг на принципах та стандартах EMV, функції управління в діючих системах відокремлюються від процесингу та інших функцій. Таким чином, фактично країни Євросоюзу першими демонструють прецедент формування єдиного платіжного простору, об'єднавши широку сукупність Національних (системно значимих) платіжних систем з міжнародними платіжними системами.

У підрозділі 3.2. - „Стратегія модернізації платіжно-розрахункових систем в умовах фінансово-економічної кризи” - аналізуються ключові проблеми модернізації державно значимих платіжних систем. Фінансова криза загострила потребу звернути прискіпливу увагу державних регуляторів на забезпеченні транспарентності безготівкових банківських платежів і розрахунків. Наше дослідження вказує на те, що платіжні системи в Україні демонструють неприпустимі явища, коли великі обсяги грошової маси знаходяться в тіньовому готівковому обороті. Нині останній становить близько 50% всього грошового обігу, тоді як в ринково розвинутих країнах цей показник кратно менший. Ситуацію щодо активного використання готівкового обігу в Україні обумовлюють такі чинники: по-перше, превалюючі готівкові розрахунки провокують можливість тіньових угод та операцій; по-друге, при такому режимі розрахунків державний контроль усувається на другий план, тобто уповноважені наглядові органи не завжди можуть забезпечити точковий і дієвий контроль за платіжно-розрахунковим процесом; по-третє, стале зростання дебіторської заборгованості в останні роки (див. графік 2) вказує на погіршення платіжної дисципліни суб'єктів та учасників платіжно-розрахункових відносин, водночас зниження кредиторської заборгованості зумовлено фактичним призупинення видачі кредитів суб'єктам господарювання; по-четверте, використання готівки дає змогу підприємцям та бізнесменам приховувати реальні прибутки і таким чином ухилятися від сплати податків; по-п'яте, власне готівка (а не грошовий оборот як такий) безпосередньо провокує завищену динаміку цін, тобто є реальним інфляційним чинником.

Наші дослідження також дають підстави віднести Україну (незважаючи на законодавчо встановлену обов'язковість здійснення всіх внутрішніх розрахунків виключно в національній валюті) до країн з напівофіційно визнаною доларизацією. Таким чином, дедоларизація державно значимих платіжних систем - це ще один важливий напрямок їх подальшої модернізації.

Графік 2. Стан платіжно-розрахункових процесів в Україні

Високотехнологічна, надійна і безпечна інфраструктура міжнародної платіжної системи стає запорукою безперешкодного функціонування ринку капіталів і, зокрема, надійною системою розрахунків по цінних паперах та фондових (в т.ч. похідних) інструментах. На сьогодні органічне поєднання міжнародної платіжної системи з системою депозитарних розрахунків у відповідному сегменті ринку цінних паперів і фондового ринку має стати основним здобутком ринкової інфраструктури в Україні.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі проведених досліджень зроблено такі наукові і практичні висновки:

1. В Україні сформовані й розвиваються три взаємопов'язані сфери, кожну з яких обслуговує відповідний блок платіжної системи, що містить широку гаму складників. У більш конкретному плані йдеться про: а) державну сферу, суб'єктами і водночас об'єктами платежів і розрахунків у якій є органи та інститути державної влади; б) корпоративну і так звану "муніципальну сферу", в якій роль суб'єктів та учасників платежів та розрахунків виконують суб'єкти приватних бізнес-структур та органи місцевого самоврядування, муніципальні підприємства тощо; в) домашні господарства, а також все платоспроможне населення країни. Головне в ефективній монетарній політиці - всіляка підтримка платоспроможності держави і населення. А це можливо за умови збільшення кінцевого попиту, що пред'являється бюджетом і населенням.

2. На теренах незалежної України сформовані й функціонують такі різновиди платіжних систем: 1) Внутрішньодержавна платіжна система; 2) Національна платіжна система; 3) Національна система масових електронних платежів; 4) Міжбанківська платіжна система; 5) Міждержавна (міжнародна) платіжна система. Інтегральним, узагальнюючим алгоритмом для них є терміно-поняття - "Державно значимі платіжні системи". Державно значимі платіжні системи слід розглядати в кількох найважливіших вимірах: онтологічному, економіко-правовому, інформаційно-технологічному та організаційно-управлінському.

3. Державно значимі платіжні системи включають: а) валютні операції та відповідні міжнародні розрахунки; б) розрахунки з цінних паперів та похідних фінансових інструментів, що пройшли лістинг на фондових біржах і визнані високоліквідним активом; в) розрахунки пластиковими картками; г) міжбанківські децентралізовані розрахунки; д) розрахунки всередині одного банка. У державно значимих платіжних системах має бути виключена можливість виникнення фінансових пірамід як засобу перерозподілу грошових коштів на користь біржових спекулянтів. Полісистемна категорія - "державно значимі платіжні системи" узагальнює в собі і виражає усталені законодавчі акти, набір нормативно-правових правил, організаційно-технічне забезпечення, та регулятивно-управлінські й платіжні інструменти щодо банківських процедур і систем розрахунків.

4) Розширення функцій, меж та різновидів послуг, фінансово-кредитних і платіжно-розрахункових операцій зумовили адекватний розвиток платіжних систем, що перш за все було започатковано і отримало потужний розвиток у банківській сфері. З початком інтенсивного розвитку банківської системи, появи поряд з державними банками, широкої мережі комерційних і приватних банків (вся діяльність яких здійснюється через рух коштів, платежі та розрахунки), виникла об'єктивна потреба в появі якісно нових платіжних систем. Однак на практиці вітчизняна банківська система не прагне фінансувати інноваційні технології по розробці власних ефективних інструментів по здійсненню платіжно-розрахункових операцій. Через це українські банки зав'язли в фінансовому дисбалансі, що засвідчує той факт, що понад 83 відсотків всіх емітованих в Україні пластикових карток належать зарубіжним платіжним системам - Mastercard та VISA. Замість того, щоб йти по шляху запозичення та використання зарубіжних технологій і програм і на цій базі створювати національний інструментарій платежів та розрахунків, ми орієнтуємося на сліпе використання зарубіжного готового продукту.

5) Практично всі крупні світові системи міжбанківських електронних розрахунків в якості основного механізму здійснення розрахунків використовують традиційний для банківських систем спосіб проведення крупних міжбанківських платежів - нетинг, а також метод DVP (Devilery versus payment), який забезпечує "поставки проти платежу". Завдяки цьому ринково розвинутий платіжно-розрахунковий ринок забезпечений ефективною системою виконання платежів у режимі он-лайн, коли перекази цінних паперів і грошей здійснюються одночасно, що знімає розрахунковий ризик.

6) Міжбанківські платежі та розрахунки у безготівковій формі недостатньо трактувати лише як систему здійснення та регулювання грошових вимог та зобов'язань, які виникають між банками, їх філіями та клієнтами. Звичайно, зазначені функції є базовими, водночас важливо мати на увазі ту очевидність, що фінансово-кредитна та платіжно-розрахункова сфери підтримують і відтворюють розмаїту сукупність взаємопов'язаних економічних відносин у всьому національному господарстві. Виходячи з цього, важливо чітко, чим же платежі відрізняються від розрахунків. Якщо це - поняття синоніми, то нема потреби вживати їх окремо, а достатньо було б застосовувати термін „платежі”. Насправді ж дані категорії взаємопов'язані та взаємозалежні. Якщо „платежі” - це різного роду трансферти, розрахунки за зобов'язаннями, скажімо, податкові платежі, штрафні санкції тощо, то „розрахунки”, як правило, передбачають еквівалентні відносини, являють собою комплексний процес клірингових взаємозаліків та грошових переказів. Завдяки цьому платіжно-розрахункові відносини є невід'ємною і ключовою компонентою державно значимої платіжної системи.

7) Макропозитиви, які, в першу чергу і головним чином, зумовлені суттю та принципами безготівкових розрахунків, полягають і знаходять прояв у тому, що: по-перше, держава отримує реальну можливість здійснювати нагляд і контроль за грошовим оборотом в цілому; по-друге, з'являються реальні важелі для детінізації даного процесу; по-третє, відчутно зменшуються потреби в готівці та витрати на збереження, транспортування грошової маси та на проведення касових операцій; по-четверте, значно прискорюється круговорот коштів; по-п'яте, виникають реальні передумови для масштабної акумуляції тимчасово вільних коштів і наступним використанням в якості інвестиційного ресурсу.

8) У ринкових умовах платіжні системи не можуть уникнути такого феномену, як альтернативність, то зрозуміло, що їх функціонування має своїм безумовним атрибутом платіжні ризики. Платіжний ризик - це можливість виникнення несприятливих ситуацій у процесі функціонування будь-якої динамічної системи. Тобто це явище є неминучим супутником платіжно-розрахункових операцій. Однак, попри це, загальноприйнятого трактування поняття «платіжний ризик» не вироблено. Можна сказати, що ризик у даному контексті - це не що інше, як прояви певних відхилень платіжно-розрахункового процесу від запланованих параметрів.

9) Глобалізаційні процеси і світова фінансова криза загострили проблему розробки та практичного використання загальноприйнятих принципів, правил та стандартів у міждержавних платіжно-розрахункових відносинах. Тому розробка та запровадження концепції єдиного національного платіжного простору (ЄНПП) в Україні є проблемою, що має загальнодержавне значення. Головною метою створення ЄНПП є пріоритетність застосування цивілізаційних принципів і правил та найсучасніших програмних продуктів для формування на цих засадах державно значимих (внутрішньодержавних та міжнародних) платіжно-розрахункових систем, які забезпечують стабільне функціонування всієї фінансово-економічної системи в країні. Реалізація концепції єдиного національного платіжного простору дозволить гармонізувати національний платіжний ринок та побудувати більш ефективну та надійну систему внутрішньодержавних розрахунків, що надасть чималі вигоди усім учасникам державно значимих платіжних систем.

10) Ми дійшли висновку, що реалізація на теренах України концепції єдиного національного платіжного простору забезпечить: а) формування сучасної платіжної та розрахункової інфраструктури та підвищення надійності виконання внутрішньодержавних операцій; б) прийняття зрозумілих та послідовних операційних правил, що зумовлюють транспарентні відносини між банками-учасниками; в) формування єдиного еквайрингового простору, що забезпечуватиме прийом карток по всій торговельній мережі задля прискорення безготівкових розрахунків; г) створення умов для консолідації діючих національних платіжних систем та впровадження єдиного національного карткового бренду, що неминуче збільшить частку та поширить географію обігу вітчизняних карток на платіжному ринку; д) запровадження національних систем модерного клієнтського сервісу та VIР-обслуговування, створення сприятливих умов (шляхом організації контактних каналів з міжнародними платіжними системами), що можуть бути використані спільно усіма банками-учасниками ЄНПП.

11) Це, в свою чергу, призведе до зменшення валютних платежів банків-учасників у міжнародні платіжні системи та скорочення страхових депозитів банків-учасників, розташовуваних на вимогу міжнародних платіжних систем у іноземних банках. Впровадження національної системи моніторингу й оперативного призупинення шахрайських операцій та передбачення контролю за законністю платіжних операцій можливе за умови застосування нових національних платіжних та інформаційних сервісів для покращення переказів з карткових рахунків в одних банках на карткові рахунки в інших банках, автоматизації запитів щодо залишків на карткових рахунків тощо.

12) Глобалізаційні процеси і наявні фінансово-спекулятивні тенденції зумовлюють стрімке нарощування кількості міждержавних угод, які відчутно збільшують обсяги платіжно-розрахункових операцій в рамках реальної економіки. Рух фінансово-спекулятивного капіталу здійснюється не лише в формі валютних переказів, а нерідко в формі високоліквідних цінних паперів та їх похідних (деривативів). Це актуалізує потребу широкої взаємодії національних платіжних систем з міжнародними, що має знаходити своє підтвердження у використанні цивілізаційних принципів, стандартів і правил щодо проведення валютних переказів, платежів та розрахунків.

13) Створення ефективної, гнучкої і швидкодіючої системи платежів передбачає в якості важливої передумови використання оптимальної методології та організації клірингових розрахунків у найбільш сучасних моделях. До них відноситься, зокрема, міжбанківський кліринг, який передбачає ефективних схем розрахунку між банками шляхом зарахування взаємних грошових вимог юридичних осіб у межах державно значимих платіжних систем. Також може використовуватися валютний кліринг, який найбільш прийнятний при розрахунках, які здійснюються у зовнішньо торговельних операціях та міжнародних угодах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лук'янов В.С. Державне регулювання платіжними системами в Україні /В.С. Лук'янов// Економіка і управління. - 2010. - № 1. - С.38-43.

2. Лук'янов В.С. Етапи та шляхи функціонування платіжної системи України / В.С. Лук'янов// Економіка і управління. - 2009. - № 2. - С. 43-48.

3. Лук'янов В.С. Національна платіжна система: поняття, ключові принципи організації, базові функції / В.С. Лук'янов // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 12. - С. 160-168.

4. Лук'янов В.С. Платіжна система України: її складові та принципи формування / В.С. Лук'янов // Банківська справа. - 2009.- № 4.- С. 87-90.

5. Лук'янов В.С. Оптимізація платіжних систем в умовах фінансової кризи / В.С. Лук'янов// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економка. Випуск 115. - 2010. - С. 49-51

6. Лук'янов В.С. Стратегія розвитку платіжних систем у ринкових умовах /В.С. Лук'янов// Економіка ринкових відносин. 2010. № 1. С. 28 -35

7. Лук'янов В.С. Ринкові трансформації платіжних систем в Україні / В.С. Лук'янов / Матеріали ХІХ Міжнародної науково-практичної конференції. 15-16 жовтня 2009 р. (м. Чернівці).- С.134 - 137.

Размещено на Allbest.ru