Державна стратегія формування ринку економічної інформації у національному господарстві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Державна стратегія формування ринку економічної інформації у національному господарстві України

Марко Євген Іванович

УДК : 338.242.4.004 (477)

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті законодавства Верховної Ради України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Ковальчук Трохим Тихонович,

Інститут законодавства Верховної Ради України,

головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Єрмошенко Микола Миколайович,

проректор з наукової роботи ВНЗ

"Національна академія управління",

Президент Української академії інформатики

кандидат економічних наук, доцент

Михайловська Оксана Володимирівна,

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Київського національного університету, доцент

Захист відбудеться 29 жовтня 2010 р. о 16.00 година на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.867.02 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4

Автореферат розісланий 25 вересня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.В.Березянко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

державний стратегія економічний інформаційний

Актуальність теми дослідження. Перше десятиліття ХХІ ст. ознаменовано бурхливим становленням у ряді країн нової економіки, основаної на інноваційній моделі розвитку та прогресивних інформаційно-телекомунікаційних технологіях, що утверджуються як визначальний компонент синергетики суспільства. На Всесвітньому саміті з питань інформаційного суспільства (WSIS), що відбувся в Женеві в грудні 2003 р., містився заклик до держав і міжнародних організацій розробити ефективну методологію та відповідні стратегії, виділивши необхідні ресурси для забезпечення назрілих позитивних зрушень щодо формування та розвитку інформаційного суспільства. Задля цього задіються державні стратегії, що передбачають інноваційні засади формування інформаційного ринку, - закладають основи для унеможливлення небезпек "нової великої депресії ХХІ ст.",передвісником якої стала світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр.

Інформація (як і капітал) - наднаціональне явище. Завдячуючи інформаційному ринку, ми розуміємо, що живемо в одному глобальному світі, де не тільки економічна вигода, диктує політику кожної держави. Ринок економічної інформації - апріорі системне явище, яке формуючись і застосовуючись у режимі державно-регулятивної організації, виконує виключно важливі функції. По-перше, забезпечує відтворювальний процес базових сегментів і сфер національного господарства. По-друге, підтримує сталий взаємозв'язок і взаємодію національної економіки з управлінськими системами. По-третє, обслуговує міжнародні економічні відносини. Таким чином, ринок економічної інформації в сучасних умовах максимально обмежує економічну невизначеність та мінімізує макроситуативні ризики і завдяки цьому стає визначальною домінантою цивілізаційного розвитку.

Ринок економічної інформації являє собою сукупність усталених принципів та правил, які визначають загальну атмосферу та розширене нарощування різнобічної інформації, а також підтверджує свою перспективну дієздатність шляхом застосування найбільш сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій (ІКТ). При їх активному використанні виникають додаткові можливості для інтенсифікації макроекономічної інтеграції як по вертикалі, так і по горизонталі національного господарства. Отже, господарська практика диктує потребу в теоретичних розробках ринку економічної інформації. Це відкриває додатковий шанс категорію "ринок економічної інформації" (яка поки що знаходиться на периферії наукових досліджень), врешті-решт, імплементувати в провідний корпус макроекономічного аналізу. Звідси випливає закономірна потреба в науковій розробці стратегії розвитку ринку економічної інформації, як визначальної передумови формування інформаційного суспільства.

Концептуальну сутність та організаційно-управлінські проблеми, пов'язані із формуванням інформаційного суспільства в Україні, і зокрема ринку економічної інформації (безпосередньо чи похідним чином) аналізують такі вітчизняні вчені: Алішов Н.І., Бузак Н.І., Височан О.С., Гальчинський А.С., Ганущак-Єфіменко Л.М., Гарбарчук В.І., Гриценко А.А., Єрмошенко М.М., Єрьоміна Н.В., Живко В.В., Жиляєв І.Б., Загородній А.Г., Заяць В.М., Згуровський М.З., Іванова В.В., Кавуненко Г.П., Кириченко О.А., Коновалюк В.І., Костіна В.М., Кравчук Г.Т., Лігум Ю.С., Любіч О.О., Лютий І.О., Маргасова В.Г., Маслов А.О., Мастяниця Й.У., Мельник Л.Г., Михайловська О.В., Москаленко А.З., Мунтіян В.І., Олійник О.В., Пенькова І.В., Петришин Л.Б., Почепцов Г., Примак М.В., Рогач І.Ф., Скубенко В.П., Скулиш Є.Д., Соснін О.В., Талан М.В., Харазішвілі Ю.М., Хромуляк І.Я., Черняк О.І., Чубукова О.Ю.,Чумаков А.Г., Чухно А.А., Шиманський Л.Є., Шквір В.Д., Яловий Г.К.

Значний внесок у розробку теорії формування інформаційного ринку в економічному аспекті належить також російським науковцям: Андрееву И.А., Астафьеву А.Л., Барсукову С.Ю., Бобильовій М.П., Виханському О.С., Гиляревському Р.С., Залаеву Г.З., Лопатину В.Н., Майорову С.И., Наумову О.Н., Неклесі О.І., Полякову Л.А., Поспелову А.Л., Родионову И.И., Смирновій А.И., Стрелец Т.А., Урсул А.Д., Цветкову В.А., Черняку Л, Ю., Якубайтису Э.Я., Якушину С.Б. та ін.

Відомі вчені-представники далекого зарубіжжя вносять великий науковий вклад у розробку проблем, механізмів та напрямків використання ІКТ для формування інформаційного суспільства. Серед них - К.Дальман, Х.Демсец, П.Друкер, У.Эшби, Дж. Лорш, П.Лоуренс, П.Милгром, Х.Нистром, Дж. Робертс, Дж. Стігліц, О.Тоффлер, О.Уильмсон, Дж.Ходжсон та багато ін.

Загалом бурхлива інформатизація суспільних відносин у глобальному масштабі актуалізує наукові розвідки щодо стратегії формування ринку економічної інформації у національному господарстві України. Злободенність дослідження теоретико-методологічних та прикладних аспектів даної проблеми зумовили вибір теми, об'єкт, предмет та основні завдання дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Відділу комплексних проблем державотворення Інституту законодавства Верховної Ради України за темою "Економічні пріоритети в законотворчій діяльності" (номер державної реєстрації 0104U006963), а також проблематики, що розробляється у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Особистий внесок дисертанта полягає в дослідженні державної стратегії формування ринку економічної інформації в національному господарстві.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження державної стратегії формування ринку економічної інформації в національному господарстві України. Для реалізації даної мети вирішувалися такі завдання:

- здійснити комплексний аналіз тематичних досліджень та наукових публікацій, які стосуються предмету даного дослідження;

- компаративно, використовуючи науково-теоретичні підходи, дослідити категоріальні характеристики та класифікаційні ознаки терміно-поняття "ринок економічної інформації", його синергічний потенціал, креативність та дієвість;

- визначити концептуальні засади формування ринку економічної інформації в національному господарстві;

- виявити та охарактеризувати державні (організаційно-управлінські) механізми ефективного застосування економічної інформації в сучасних умовах;

- проаналізувати наявні прогнозно-діагностичні моделі формування інформаційного ринку в національному господарстві;

- поглибити розуміння глобалізаційних впливів на стратегію формування єдиного інформаційного простору в економіці України;

- розробити пропозиції щодо розвитку інноваційних перспектив утвердження в Україні інформаційного суспільства;

- сформулювати теоретичні узагальнення, висновки і рекомендації, що концентровано виражають зміст та результати дисертаційного дослідження.

Об'єктом дослідження є комплекс організаційно-управлінських відносин та державної регуляторної політики щодо формування та розвитку ринку економічної інформації на українських теренах.

Предметом дослідження є державна стратегія формування ринку економічної інформації в національному господарстві України.

Методи дослідження. У дисертації застосовані методи конкретного і абстрактного, логічного та історичного - при дослідженні сутності категоріальних характеристик та еволюції класифікаційних ознак ринку економічної інформації (розд.І); системний підхід забезпечив аналіз взаємозв'язку між складовими елементами ринку економічної інформації, зокрема організаційно-управлінських впливів та державних механізмів на формування та розвиток даного макроявища (розд. 2); використання в роботі порівняльно-функціонального методу дозволило охарактеризувати глобалізаційні тенденції та державні стратегії формування єдиного інформаційного простору в економіці України, також інноваційні перспективи утвердження в Україні інформаційного суспільства (розд. 3).

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчо-нормативні акти Верховної ради України, постанови Кабінету Міністрів України, Держкомінформатизації України, нормативні документи міністерств та відомств, які впливають на формування ринку економічної інформації в національному господарстві, енциклопедичні та довідкові видання. У процесі дослідження використовувалися дані міжнародних організацій, які ведуть статистичні дослідження щодо еволюції інформаційного суспільства на світових теренах (Міжнародний Союз Електрозв'язку та телекомунікацій, Євростат, Цільова Група з ІКТ при ООН), а також інформаційні узагальнення національних Інтернет-порталів.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв'язують важливу макроекономічну проблему - формування ринку економічної інформації в національному господарстві України, базові сегменти якого розвиваються не лише завдяки об'єктивним й універсальним законам глобального розвитку, а і через вироблення концептуальних засад та застосування науково-обгрунтованої державної стратегії. Особистий внесок здобувача полягає в таких конкретних результатах:

уперше:

- запропоновано категоріальне визначення дефініції "ринок економічної інформації", як складне макроекономічне явище і водночас універсальний сигнальний механізм, що виражає собою інформаційне середовище, стан ІКТ та широкий комплекс відносин, націлених допомагати суб'єктам господарювання, підприємництва та бізнесу: а) планувати свою діяльність відповідно до назрілих економічних реалій; б) обирати найбільш адекватну лінію поведінки і, таким чином, узгоджувати свої потреби й інтереси у рамках певних ринкових ніш; в) забезпечувати стратегію виживання в умовах жорсткої конкурентної боротьби, шляхом формування мережевої системи конкурентних зв'язків; г) виступати важливим інтеграційним комунікатором для національного господарства, який сприяє утвердженню рівноправних міждержавних (глобалізаційних) стосунків;

- здійснено класифікацію впливів інформаційних ресурсів у рамках національного господарства, важливе місце серед яких займають: по-перше, інформаційне тяжіння (атракція) організаційно-управлінських механізмів, які консолідують масиви економічної інформації та зменшують "інформаційні розриви" на всіх рівнях економічної системи; по-друге, "перспективна інформація" (очищена від побічних та штучно спровокованих інформаційних шумів й нашарувань), максимально широке застосування якої зменшує питому вагу та негативний вплив макроекономічних асиметрій; по-третє, кореляція та стохастичний зв'язок спеціалізованих ринкових трансакцій, якість і ступінь практичного використання яких впливає на перспективи розвитку мережевої інфраструктури;

- вжито терміно-поняття "інформаційний режим" як своєрідної матриці, що найбільш органічно і повно віддзеркалює функціональні впливи ринку економічної інформації; аргументовано висновок про те, що ринок економічної інформації, виконуючи пізнавально-освітню, мобілізаційно-консолідуючу, інноваційно-інвестиційну, інструментально-прикладну та системоутворюючу функції, передбачає формування інформаційного режиму, що являє собою ексклюзивний організаційно-управлінський ресурс, завдяки якому стає можливою цивілізаційна перспектива переходу до інформаційного суспільства;

удосконалено:

- аргументацію, що ринкові максими глобалізаційного розвитку зумовлюють гостру потребу у практичному застосуванні національної державної стратегії невідкладного вирішення на суто інноваційних засадах проблем інформаційного наповнення, перш за все і головним чином, економічної сфери та здійсненні державної стратегії по формуванню єдиного національного інформаційного поля на теренах України;

- систематизацію причин та чинників поглиблення "інформаційної нерівності" між окремими регіонами, галузями економіки та суб'єктами господарювання; виходячи з цього, запропоновано авторське бачення базових напрямків державної стратегії щодо ліквідації відчутної асиметрії в інформаційному забезпеченні розвитку галузей та сфер національного господарства;

- розуміння ієрархії інформаційних стратегій на ринку економічної інформації, практичне застосування яких сприяє формуванню кластерних та фрактальних утворень в національному господарстві України

дістали подальшого розвитку:

- узагальнення, що впровадження та застосування нових сучасних ІКТ в національному господарстві має значні резерви, оскільки: інформаційна представленість України в Інтернет-просторі є низькою; нинішній рівень комп'ютерної та інформаційної грамотності населення є недостатнім; а дії держави щодо назрілих інноваційних змін на вітчизняному інформаційному полі є повільними;

- теоретичні аргументи щодо більш послідовного застосування адекватної системи прогнозно-діагностичних моделей та розширення на цій основі функціональної ролі ринку економічної інформації, доцільності його структурної класифікації, що в свою чергу, відкриває додаткові можливості розвитку "електронного підприємництва" та "електронної комерції";

- визначення критеріїв раціонального розповсюдження інформаційно-комп'ютерних комунікацій на регіональних теренах та методологічні рекомендації щодо їх більш ефективного застосування в інфраструктурі національного господарства, орієнтуючись на Індекс інформаційного суспільства, що враховує 15 індикаторів, які, в свою чергу, віднесені до чотирьох категорій - соціальна, комп'ютерна, телекомунікаційна та Інтернет-інфраструктура.

Практичне значення одержаних результатів. Низка теоретичних узагальнень, висновків та рекомендацій автора мають практичне значення, що підтверджується довідками: Міністерства економіки України (№2801-25/275 від 06.08.2010 р.), Міністерства фінансів України (№31-01020-01-25/20965 від 11.08.2010р.), Міністерства оборони України (№ 248/14/68 від 11.08.2010 р.), Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка (№18/1557 від 11 серпня 2010 р.), а також Інститутом законодавства Верховної Ради України.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Визначені та обґрунтовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції, а також одержані практичні результати є особистим внеском дисертанта.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження пройшли апробацію на: ХІХ Міжнародній науково-практичній конференції "Інституційна природа ринкових трансформацій"(15-16 жовтня 2009 р. м. Чернівці); УІ Міжнародній науково-практичній конференції "Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України в умовах світової економічної кризи" (22-23 жовтня 2009 р. м. Київ); УІІІ фінансовому форумі „Новації державного регулювання на фінансовому ринку України” (12-14 вересня 2010 р. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції "Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі" (25 лютого 2010 р. м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми теорії та практики міжнародної економіки за умов глобальної трансформації" (28 жовтня 2010 р. м. Київ) та ін., а також на засіданнях "круглого столу" в Інституті законодавства ВРУ: "Імовірність другого етапу світової фінансово-економічної кризи в Україні: оцінки та прогнози" (30.ХІ-2009р.); “Правове забезпечення домінантних стратегій соціально-економічного розвитку України” (19.08.2010).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в 12 наукових публікаціях, у тому числі - 9 у фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованих наукових праць - 9,05 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків та списку використаних джерел (262 найменувань). Основний зміст викладено на 194 стор. список використаних джерел. Додаток містить: рис. 15, табл. 10.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено зв'язок роботи з науковими програмами й темами, а також мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет, наукову новизну одержаних результатів і особистий внесок автора; наведено дані про публікації, структуру та обсяг дисертації. У розділі І - "Ринок економічної інформації: науково-теоретичні підходи та класифікаційні ознаки" на основі системного аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел проаналізовано теоретичну розробленість ключових проблем, які досліджуються в роботі. Розділ складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. "Теоретико-методологічні засади інформаційного ринку: аналіз тематичних досліджень та наукових публікацій" показано, що передбачення та усунення наявних огріхів у системі національних економік можливо, перш за все, через перспективи формування інформаційного ринку. Водночас тих зусиль, які демонструють вітчизняні науковці у даному напрямку, сьогодні явно недостатньо. У радянські часи активно розробляли тематику інформаційно-комп'ютерних технологій (які хоча й похідним чином, але плідно використовувалися в макроекономічних процесах) такі видатні українські вчені, як Лебедєв С.О., Глушков В.М., Барабанов О.О., Калініченко Л.О., Міхневський С.Д., Цейтлін Г.Й., Ющенко Й.Л., М.Моисєєв та ін. Саме ці вчені-подвижники та колективи їх однодумців півстоліття назад наблизили суспільне розуміння неминучості появи нового феномену - "інформаційного ринку", як визначальної ознаки цивілізаційного розвитку людства у ХХІ ст. На нинішньому етапі ступінь і глибина розуміння потреб й цивілізаційних викликів, нових тенденцій та чинників, які на них впливають, посилюють вагу та значення концептуальних досліджень економістів-теоретиків у галузі економічної інформатики. Важливим кроком у цьому напрямку можна вважати докторські дисертації В.М.Геєця, М.М.Єрмошенка, О.В.Михайловської, І.В.Пенькової, В.Л.Плескач, Л.М.Сергеевої, Ю.М.Харазішвілі, О.І.Черняка, О.Ю.Чубукової та ін. Усе більша увага авторитетних науковців до інформаційних засад моделювання національної економіки у контексті глобалізаційних тенденцій, прискорює назрілі зміни в макроекономічній архітектурі посткризового світу, розкриває шляхи модернізації національного господарства та пом'якшення наростаючої турбулентності глобальних процесів. Дослідження дає підстави вважати, що ринок економічної інформації, як багатоаспектна, макроекономічна категорія, поки що не займає вагомого місця в наукових дослідженнях вітчизняних учених. Найчастіше зустрічаються узагальнення та подання інформації (її сприйняття та розуміння) в суто журналістсько-полемічному варіанті. Натомість поза належною увагою серйозних дослідників все ще залишається його сутність, прямі та опосередковані зв'язки, цільові функції, класифікаційні ознаки і саме категоріальне визначення.

У підрозділі 1.2. - "Інформаційний ринок як макроекономічне явище: категоріальні визначення та класифікаційні ознаки" - досліджено сутнісні характеристики категорії "ринок економічної інформації" та низку супутніх даному явищу терміно-понять. Ми виходимо з того, що ринок економічної інформації не є жорстко структуроване явище. Як макроекономічна категорія - це складний, інтегративний сигнальний механізм, який, по-перше, допомагає суб'єктам розмаїтих економічних відносин визначити й узгодити ключові потреби й інтереси та вибрати і підлаштувати їх під певні ринкові ніші; по-друге, наявність та функціонування даної категорії відчутно зменшує загрозу макроекономічних ризиків; по-третє, дана система ринкових відносин зумовлює певний рівень оптимізації мотивів, напрямів та стратегічних цілей ведення економічної діяльності; по-четверте, виступає важливим інтеграційним комунікатором, що прориває національні кордони, змушує поєднувати міждержавні зусилля і таким чином адекватно реагувати на глобальні тренди. Отже, ринок економічної інформації, з одного боку, мобілізує назрілі дії та організаційно-управлінські маневри, а з іншого,- є інтегруючим (зв'язуючим) фактором, що окреслює найбільш оптимальні режими та механізми, завдяки практичному застосуванню яких держава здатна продукувати найбільш оптимальні стратегії макроекономічного розвитку.

Класифікаційними ознаками, які визначають категоріальну сутність ринку економічної інформації є: а) дихотомія невідчутності, невагомості, перманентності, нескінченності й невичерпності інформації; б) багатомірність та обов'язкова фіксація в системі макроекономічних потреб, а звідси можливість перманентного наповнення (збагачення) і водночас оновлення економічної інформації; в) не суб'єктивована фіксація систематизованих інформаційних потоків, які є основою хеджування макроекономічних ризиків; г) мережева композиційність, яка реалізує себе як специфічна "нервова система" національного господарства, здатна до самоконтролю та самозахисту; д) активна віртуалізація фінансової інфраструктури та її похідних інструментів тощо. Класифікаційною ознакою також виступає та очевидність, що ринок економічної інформації є цивілізаційним здобутком, який постійно генерує інтеграційні посили в умовах, коли світ породжує нові виклики, ризики й загрози, що випливають із "зіткнення регіональних локальностей" та їх інтересів. Зазначені класифікаційні ознаки переконливо демонструють важливу функціональну роль ринку економічної інформації, замінити яку не в стані жоден з макроекономічних інструментів. Отже, інституційно оформлений ринок економічної інформації - є ключовою категорією для вироблення стратегічних парадигм розвитку національного господарства.

У підрозділі 1.3. - "Концептуальні засади формування ринку економічної інформації в національному господарстві" процеси та тенденції, активне застосування яких реально сприятиме прискореному й рівномірному розвитку інформаційного суспільства в Україні. Водночас дисертант полемізує з науковцями, які заперечують однозначно позитивну роль ІКТ в національній економіці. Нами відстоюється важливість позиції, що ефективне застосування ринку економічної інформації передбачає обов'язкове дотримання таких умов: а) актуальність, повноту, вчасність та вірогідність інформації, що використовується; б) недопущення несанкціонованого розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації; в) виключення негативних наслідків практичного застосування інформаційних технологій у відповідних галузях та сферах національного господарства.

Доцільність і неминучість активного використання та наукового вживання даного цивілізаційного утворення обумовлюється такими концептуальними чинниками. По-перше, сучасний розвиток зумовив потребу в пошуку терміну, здатного адекватно відображати і характеризувати ті якісні й системні зміни, що інтенсивно відбуваються в його базовій складовій - економіці. По-друге, вступ ринково розвинутих країн в інформаційну епоху означає не просто активний розвиток комп'ютерних технологій та Інтернет-комунікацій, а і застосування таких інтелектуальних здобутків, які висувають на чільне місце глобалізаційні пріоритети економічних прагнень й устремлінь. По-третє, виходячи з наростаючої тенденції збільшення кількості інформаційно-насичених продуктів та послуг, що ретранслюються електронним способом, активно формується нова парадигма відносин в економічній системі, що актуалізує суто інноваційні джерела оновлення мікро- і макроекономічних процесів. По-четверте, визначальну роль у сучасних товарно-грошових відносинах відіграє не стільки право розпоряджатися чи скористатися відповідним набором економічної інформації, скільки здатність своєчасно ("на випередження") її отримати. По-п'яте, ринок економічної інформації першочергово відіграє практично-прикладну роль, тобто виступає найбільш суттєвим підґрунтям при виробленні й прийнятті регулятивно-управлінських рішень практично в усіх галузях та сферах національної економіки. Ці ж обставини актуалізують потребу у розробці та практичному здійсненні державної стратегії щодо формування дієвої інституційної системи, яка матиме на меті створення високопродуктивного інформаційного середовища, у тому числі першочергово здійснюватиме реальну підтримку ринку економічної інформації. У кінцевому підсумку, ринок економічної інформації націлений першочергово (так має бути) виконувати інструментально-прикладні завдання заради ефективного розвитку національного господарства, які усе більшою мірою вписуються в цивілізаційні критерії та стандарти.

У розділі ІІ "Державні засади формування ринку економічної інформації в Україні" обґрунтовано організаційні механізми, необхідність, основні напрямки та значення державної стратегії формування ринку економічної інформації. Розділ містить три підрозділи. У підрозділі 2.1. "Організаційно-управлінські засади формування інформаційного ринку в національному господарстві" проаналізовано варіантні підходи щодо формування ринку економічної інформації. Блок ІКТ охоплює: по-перше, матеріальний продукт (виготовлення обладнання, розробку програм, відбір інформаційних й комунікаційних та безпекових технологій); по-друге, нематеріальний продукт (інфраструктурне обслуговування, зокрема, апробованих програмних продуктів, дистрибуція та поставка обладнання в рамках інтеграційних проектів, консалтингові послуги); по-третє, системну (мережеву) взаємодію, зокрема, установка та підтримка в робочому стані доступу до Інтернету; по-четверте, розробка веб-сайтів, хостинг, створення внутрішньої мережі (інтранет); по-п'яте, електронне посередництво, у тому числі забезпечення інформаційної безпеки при виході у віртуальні зовнішні мережі тощо

Особлива увага приділена обґрунтуванню доцільності практичного застосування уже розроблених вітчизняними вченими прогнозно-діагностичних моделей. У більш конкретному вимірі йдеться про: 1) Модель системно-ситуаційного управління, яка націлює: по-перше, на чітке орієнтування у просторі граничних ресурсів (час та знання); по-друге, на передбачення та мінімізацію можливих ризиків (межа досконалості та межа безпеки); по-третє, на розвиток строкових станів (поточний, минулий, майбутній), що в свою чергу передбачає систему сталих комунікаційних зв'язків; 2) Модель концептуально-інформаційного моніторингу дозволяє шляхом випереджаючого визначення можливої динаміки економічних параметрів і показників розвитку об'єкта моделювання обґрунтувати закономірності, тенденції, пріоритети процесів, що стають основою посилення організаційно-управлінського впливу і таким чином запобігання критичним ситуаціям та небезпекам у національному господарстві; 3) Модель багатофакторних розрахунків відкриває додаткові можливості для передбачення найбільш ймовірних амплітуд базових макроекономічних показників, що забезпечує своєчасну діагностику найбільш ймовірних тенденцій в економіці країни. Отже, прогнозно-діагностичне моделювання формування ринку економічної інформації, у кінцевому підсумку, зумовлює: по-перше, оптимізацію консолідації та розподілу інформації, що має першочергово використовуватися при розробці державних програм соціально-економічного розвитку; по-друге, розширення номенклатури та асортименту інформаційних послуг не лише для обслуговуючої (інфраструктурної), а і продукуючої сфери; по-третє, застосування широкої мережі інформаційних засобів для розробки конструктивних пропозицій щодо покращення економічної ситуації на регіональному та міжрегіональному рівнях.

У підрозділі 2.2. - "Стандартизація в ІКТ, як важливий засіб утвердження в Україні ринку економічної інформації" доказано, що ринок генерує конкуренцію стандартів, які, в свою чергу, забезпечують "конкуренцію інноваційних платформ" ("інноваційну гонку"). Дисертант констатує закономірність, за якою у сучасних умовах помітно посилюється суспільна значимість процесів стандартизації ІКТ, завдяки чому відчутно зростають організаційно-управлінські можливості і, як наслідок, економіко-господарські результати діяльності. Організаційно-управлінські можливості можуть бути реалізовані, зокрема, у таких напрямках: стандартизація та оптимізація організаційно-управлінських структур у мережі національного господарства та удосконалення технології прийняття управлінських рішень; стандартизація підприємницьких проектів та бізнес-процесів організації, включаючи можливість їх реінжинірингу; оптимізація управління інформаційними потоками й ресурсами та новаційні підходи до розвитку та застосування інформаційного менеджменту. Зростаюча потреба у інформованості суб'єктів господарювання, підприємницької діяльності і бізнесу щодо пануючих тенденцій та можливих перспектив розвитку макроекономічної ситуації зумовлює усвідомлену необхідність варіантної фільтрації запланованих раніше маневрів. Завдяки останній реалізується стратегія мережевої навігації за стандартом: "усе, усім, завжди, всюди". Такий принцип формування та застосування економічних рекомендацій називається "колаборативною фільтрацією" і є важливою ознакою дієвості інформаційного ринку.

Таким чином, ринок економічної інформації містить високий потенціал мережевого ефекту. У процесі ринкової конкуренції кожна фірма - розробник мережевого продукту рано чи пізно стикається з дилемою: обрати сумісний стандарт (що відкриває поле для залучення нових клієнтів-користувачів, і водночас змушує розділити ринок з конкурентами) чи зорієнтуватися на мережеву несумісність, монополізувавши на певний час ринок, зберігаючи таким чином домінуюче положення в опанованому новому стандарті, але звузивши при цьому зовнішній ефект. У цьому сенсі зростаючу вагу набувають міжнародні стандарти щодо розкриття інформації про важливі фінансові операції та функціонування стратегічних сегментів економічної системи. Єдині і зрозумілі стандарти, гнучка та вигідна покупцям цінова політика, до яких звикає покупець, прив'язують відвідувача та учасника інформаційної мережі до даного ринку. Дане явище отримало назву "ефект захоплення". Зрозуміло, що зазначені вище заходи стануть економічною та господарською реальністю за умови активного підключення до здійснення вищеозначених процесів державної волі, яка може знайти своє підтвердження у стратегії та механізмах формування інфраструктури ринку економічної інформації.

У підрозділі 2.3. - "Державні механізми формування інфраструктури ринку економічної інформації в сучасних умовах" досліджено наростаюче запровадження та застосування інформаційних технологій у національному господарстві та використання ринкових засад при застосуванні економічної інформації. У дисертації здійснено аналіз державної підтримки розвитку інформаційної інфраструктури ІКТ, що зумовило таке нове інфраструктурне явище, як "ринки мережевих благ". Їх появу зарубіжні фахівці оцінили як "базову форму інфраструктури", необхідну передумову формування "мережевої економіки", тобто системи виробничих та інфраструктурних відносин, де поліфонічно співіснують дуже розмаїті цінності й інтереси, що зумовлюють продукування та розподіл мережевих благ. Для "мережевої економіки" характерні такі властивості та ознаки: по-перше, комплементарність, сумісність і стандартність; по-друге, суттєва економія на масштабах виробництва; по-третє, мережеві зовнішні ефекти (результати), тобто галузі, зайняті виробництвом мережевих благ, отримують реально великі можливості для отримання "ефекта масштабу"; по-четверте, можливість уникнення "ефекту пастки" (lock-in effects), яка пов'язана з формуванням певних стереотипів споживання, що гальмують або унеможливлюють перехід споживачів до інших мережевих систем.

Саме інформаційний ринок визначальною мірою зумовлює стале розширення макроінноваційної сфери, тобто перманентно відтворюваної системи наукоємних знань, інноваційних технологій, наукомісткого виробництва і водночас призводить до високого організаційно-управлінського забезпечення їх прикладного ефекту. Отже, ринок економічної інформації - визначальний сегмент (ядро) інформаційного забезпечення економічної системи, її сфер, сегментів і різновидів господарської, підприємницької діяльності та бізнесу. Напр., така інфраструктурна новація як кластери, виступають мережевою формою організаційного об'єднання підприємств, компаній, бізнесових корпорацій, а також господарюючих суб'єктів. Водночас дана форма є фактором формування якісно нової ступені зрілості інформаційно-поведінкової підсистеми в комплексі організаційно-управлінських відносин. Звідси досить актуальною є державна стратегія щодо типологізації й діагностики кластерних компаній та їх інформаційного забезпечення. Створювана в сучасних умовах інформаційна інфраструктура на основі корпоративних та кластерних об'єднань (і відповідних технологій) дозволяє формувати свого роду органічну "нервову систему", яка сприяє необхідному рівню інформаційної взаємоузгодженої базових сегментів національної економіки.

Розділ 3. "Стратегія формування єдиного інформаційного простору в економіці України" присвячено характеристиці глобалізації та інноваційної інформатизації, які не відміняють принципів та механізмів національного господарювання, але водночас радикально змінюють його цивілізаційні перспективи. У підрозділі 3.1. - "Глобалізаційні впливи на стратегію формування єдиного інформаційного простору в економіці України" досліджено потенційні можливості та резерви сучасних ІКТ, а також цивілізаційні перспективи національного господарства у контексті міжнародних викликів. У сучасних умовах глобальні потоки капіталу та інформації базуються не просто на ринкових максимах і принципах, а на міждержавних стратегіях. Відіграючи пізнавальну, системоутворюючу, системоузгоджувальну (координуючу) роль, даний феномен формує інваріантність національної економіки, обумовлює якісні зміни у межах історично віддалених перспектив. Історичну перспективу вижити мають, перш за все, ті держави, що активно взаємодіють з наднаціональними інститутами, здатними збагачувати національні політико-економічні дії планетарним значенням. Водночас необхідно визнати, що в нинішньому столітті окремі держави зіткнулися з проявами неоколонізації. Дані прояви - зовні більш м'які (аніж в ХІХ - ХХ ст.), але їх експлуататорська сутність є не менш реальною за своєю суттю і формами. Ми консолідуємося з тими дослідниками й авторитетними вченими (О.І.Неклеса, Ю.М.Пахомов), які вважають, що інформаційно слабко озброєні й інноваційно незабезпечені (незахищені) держави сьогодні стикаються з таким явищем, яке умовно можна назвати "інформаційно-інноваційним імперіалізмом". Попри ідеологічного навантаження, дане явище заслуговує саме на таку оцінку у зв'язку із зростанням міждержаної нерівності та безпрецедентної соціальної маргіналізації у планетарному масштабі.

Країни, які упускають можливість або нездатні продукувати й ефективно застосовувати найсучасніші знання та інформаційні технології приречені на постійне й стабільне технологічне та економічне відставання, тобто на геоекономічне відставання кумулятивного характеру й цивілізаційну безперспективність, а з часом - на історичне зникнення. Пролонгація звичної політики залишає нашій державі роль залежного (від іноземних продуцентів) користувача, а не ідеолога і розробника сучасних ІКТ. Тому Україна приречена у найстисліші терміни органічно поєднати два фактори цивілізаційного розвитку - а) інформаційні новації та б) високе організаційно-управлінське забезпечення їх прикладного ефекту. Навіть за явних перепон на українських теренах (певна неорганізованість, відсутність гнучких важелів управління, недостатня інформаційна озброєність керівників вищого рангу) перехід до найбільш інноваційних форм розвитку національної економіки є неминучим.

Виходячи з цього, дисертантом зроблено такі наукові узагальнення. Державно значимі інформаційно-управлінські системи повинні: по-перше, базуватися на сучасній законодавчо-нормативній базі, яка визначає чіткі й зрозумілі правила для всіх суб'єктів і учасників національного господарства; по-друге, передбачати системно визначені процедури своєчасного й ефективного дезавуювання макроекономічних ризиків у ключових сферах та сегментах національного господарства; по-третє, застосовувати найбільш сучасні програмне забезпечення та ІКТ, які гарантуватимуть високий рівень безпеки та операційної надійності, будуть здатні включати резервні механізми своєчасного реагування на макроекономічні загрози; по-четверте, забезпечувати концентрацію необхідних інформаційних потоків на потребах усіх учасників та користувачів ІКТ, гарантуючи таким чином безперервність загальноекономічного відтворювального процесу; по-п'яте, запровадити стратегічні орієнтири й пріоритети (прогарантовані державою), реалізація яких забезпечить орієнтацію й базування всієї інфраструктури національної інформаційної системи на принципі найширшої доступності до широкого спектру інноваційних досягнень. Ми вважаємо, що боротьба за "цивілізаційне виживання" національних економік, які демонструють рівень науково-технічного озброєння найвищого інноваційного штибу, - це домінуюча аура та базовий виклик інформаційної епохи.

У підрозділі 3.2. - "Інноваційні перспективи утвердження в Україні ринку економічної інформації та інформаційного суспільства" системно розглянуто об'єктивні процеси, в основі яких економічна, фінансова, підприємницько-бізнесова, модернізаційна, освітньо-пізнавальна діяльність стає об'єктом і предметом активного інформаційного забезпечення. На державному рівні має не лише визрівати розуміння, а й застосовуватися системна практика формування в Україні нової економіки, що функціонує за критеріями "К-суспільства". Перспективи формування інформаційного суспільства практично невід'ємні від появи принципово "нової продуктивної сили" - людей високого рівня наукового мислення, готовності до постійного освоєння інноваційних здобутків, перманентного освоєння віртуальних комунікацій.

Інноваційні перспективи утвердження в Україні ринку економічної інформації та інформаційного суспільства мають супроводжуватися комплексом таких стимулюючих заходів з боку держави: а) надання податкових пільг підприємствам, які впроваджують інноваційні ІКТ-технології в національному господарстві; б) розвиток українським бізнесом програмного забезпечення з відкритим кодом і його поступового запровадження в базових галузях та сферах національної економіки; в) нормативно-правова та юридична підтримка підприємств, які працюють у сфері розробки та розповсюдження програмного забезпечення; г) створення найбільш сприятливих умов для легального імпорту програмного забезпечення та ІКТ - послуг; д) підвищення рівня підготовки ІКТ-фахівців вищими навчальними закладами; інфраструктурне забезпечення функціонування ринку економічної інформації за рахунок активізації електронного підприємництва (електронної комерції) та діяльності електронних магазинів, бірж і банків тощо; е) проведення заходів щодо детінізації діяльності у сфері розробки програмного забезпечення. Водночас при всій важливості здійснення (чому має передувати наукове супроводження) вище окреслених напрямів і процесів особливої ваги на сучасному етапі цивілізаційного розвитку, безумовно, набувають Інтеркомунікації, як найбільш перспективний напрямок формування єдиного інформаційного простору на теренах України.

Підрозділ 3.3. - "Інтеркомунікації - найбільш перспективний напрямок формування єдиного інформаційного простору" присвячено "Мережі мереж" або "Всесвітній павутині, тобто аналізу місця і ролі Інтернету - найвидатнішого досягнення людства останнього часу. Сьогодні жодна країна поза створенням й ефективним застосуванням Інтернет-комунікацій не в змозі будувати сучасний інформаційний ринок, а отже, реалізовувати економічну стратегію - "розвитку на випередження". Інтернет є універсальним й максимально демократичним комунікаційним простором, у якому поліфонічно співіснують дуже різні цінності й інтереси, завдяки чому кількість учасників, що користуються ним, інтенсивно зростає. Інтернет, розкриваючи двері у віртуальну економіку, водночас зламує технологічні бар'єри, революційним чином посилює інноваційні можливості кожного окремого національного господарства. Однак, упродовж останнього десятиріччя в Україні спостерігається не оптимізований (по регіонах) розвиток Інтернет комунікацій, що відчутно гальмує ефективність та покращення якості застосування ІКТ. Нині спостерігається суттєва регіональна диспропорція у розподілі й використанні Інтернет ресурсів у регіональному розрізі, що відчутно звужує можливості інформаційного ринку в цілому.

Досить важливим і перспективним інструментом "інтернетизації" економічних відносин у національному господарстві є організація обміну трафіком між провайдерами послуг доступу до Інтернету, а також наявність позитивного зовнішнього мережевого ефекту. Так звані "мережеві продукти" і виокремлена серед них корисність отримувана кожним споживачем (U) безпосередньо залежить від числа користувачів (N) даного чи сумісного продукту, що виражається такою формулою: dU/dN>0. Водночас в Україні склалася надзвичайна ситуація щодо управління адресним простором українського сегмента Інтернет, який здійснюється нерезидентами і за межами державного кордону України. На додаток до цього на вітчизняному інформаційному ринку не розповсюджені смарт-картки, які вміщують інтегральну мікросхему, тобто чіп-модулі з мікроконтролером, постійною пам'яттю і з можливістю автоматичного перезапису. Запаяний у картку мікропроцесор, а по суті мікрокомп'ютер, дозволяє застосовувати різні програми і залежить від інноваційного рівня провайдерів та споживачів. Однак вирішення даної проблеми має знайти своє місце у науково обґрунтованій державній стратегії.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичні обґрунтування, завдяки яким знайдено наукове вирішення актуальної проблеми - державного впливу на формування на теренах України ринку економічної інформації. За результатами проведеного дослідження зроблено такі узагальнюючі висновки:

1. Державне прогнозування, передбачення, моделювання та проектування базових напрямків розвитку національних господарських систем, - одне з найбільш актуальних і складних завдань, практична реалізація якого була б неможливою поза формуванням та функціонуванням повноцінного інформаційного ринку. Інформаційний ринок - це “правила поведінки ” у рамках таких концептів, як біфуркації, нелінійність, невизначеність, стохастичність. Ринок економічної інформації у всіх його проявах, - основа креативного потенціалу національної економіки. Однак, там, де провалюється ринок, вступає у дію держава, що в свою чергу передбачає системне інформаційне супроводження. Така даність - елементарна формула буття любої цивілізованої системи. Саме таке розуміння має бути закладене у державній стратегії формування національного ринку економічної інформації.

2. "Ринок економічної інформації" - це складне макроекономічне явище, що не являє собою сукупність багаточисельних структур і організаціий, а перш за все виступає як середовище, стан, універсальний сигнальний механізм і таким чином виражає собою широкий комплекс відносин націлених: а) допомагати суб'єктам господарювання, підприємництва та бізнесу посилити синергетичний потенціал; б) планувати свою діяльність відповідно до назрілих економічних реалій; в) вибирати найбільш адекватну лінію поведінки і, таким чином, узгоджувати свої потреби й інтереси у рамках певних ринкових ніш; г) забезпечувати стратегію виживання в умовах жорсткої конкурентної боротьби, шляхом формування мережевої системи конкурентних зв'язків; д) виступати важливим інтеграційним фактором для національного господарства, який сприяє утвердженню рівноправних міждержавних (глобалізаційних) стосунків і таким чином максимально враховувати міжрегіональну багатомірність;

3. Для практичної реалізації інформаційного потенціалу у рамках національного господарства держава має поставити перед економічним блоком виконавчої влади (а ця остання успішно виконати) такі завдання: по-перше, провести системний аналіз концепцій та програм інформатизації суспільства в цілому; по-друге, систематизувати наявні теоретичні (наукові) здобутки, практична реалізація яких реально сприятиме формуванню виробничих відносин, що будуватимуться на новітній базі - інформаційно-інноваційних технологіях; по-третє, запровадити регулятивні механізми, що дисциплінують "інформаційну турбулентність" і, таким чином, забезпечуватимуть інституціональну гнучкість економічної нової політики, враховуватимуть особливості регіонального розвитку.

4. Переорієнтація стратегічного потенціалу національної економіки з вузькотехнічної, побутової спрямованості на інноваційну інфраструктуру, є найвідмітнішою ознакою утвердження ринку економічної інформації, ефективне застосування якого передбачає такі умови: а) актуальність, повноту, своєчасність та вірогідність інформації, що використовується; б) недопущення несанкціонованого розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації; в) виключення негативних наслідків практичного застосування інформаційних технологій у відповідних галузях та сферах національного господарства г) опора на теоретичні узагальнення та наукові обґрунтування, які реально сприятимуть прискореному й рівномірному розвитку інформаційного суспільства в Україні.

5. Сучасні інформаційно-комунікаційні, а також біо -і нано технології, диктують потребу, перш за все і головним чином, формувати адекватну інформаційно-інноваційну політику, що неминуче призведе до серйозних інституціональних перетворень, які усе більше утверджуватимуть конкурентоспроможну національну економіку. Саме ринок економічної інформації визначальною мірою зумовлює стале розширення макроінноваційної сфери, тобто перманентно відтворюваної системи наукоємних знань, інноваційних технологій, наукомісткого виробництва і водночас призводить до високого організаційно-управлінського забезпечення їх прикладного ефекту.

6. Використання Іnternet (а також Іntranet та Ехtranet) спільно з іншими новітніми інформаційними технологіями роблять віртуальну економіку прибутковою, а отже, і комерційно привабливою. Поза створенням й ефективним застосуванням сучасного інформаційного ринку і, зокрема, Інтернет-технологій, усе більшою мірою жодна країна не в змозі будувати й реалізовувати національну економічну стратегію - "розвитку на випередження". Водночас в Україні склалася надзвичайна ситуація щодо управління адресним простором українського сегмента Інтернет, який понад десятиріччя здійснюється за межами державного кордону нерезидентами. У 2010-2015 роках в рамках Національної програми важливо передбачити: впровадження реєстру національних електронних інформаційних ресурсів; розвиток системи інтегрованого доступу до інформації з мережі Інтернет та створення необхідної інноваційної бази ІКТ.

7. Закономірний перехід сучасних макроекономічних систем в "інтравертну фазу" значно посилює потребу і суспільну вагу Інтернет технологій. Інтернет, розкриваючи двері у віртуальну економіку, водночас зламує технологічні бар'єри, революційним чином посилює інноваційні можливості та "стратегію ІКТ-платформ". Інтернет-технології та інформаційні продукти демонструють високий потенціал мережевого ефекту. Йдеться про те, що позитив, отримуваний від мережевого середовища, напряму кореспондується з числом Інтернет-користувачів інформаційно заявленого продукту. Як тільки число клієнтів досягає критичної маси, спостерігається "ефект ескалації", тобто вибухового зростання. Такий наслідок виникає за умови, якщо інформаційна галузь продукує пакетні продукти, демонструє високу ступінь компліментарності, оскільки на мережевих ринках покупці придбавають не окремі товари чи послуги, а пакетні набори, а також обирають стратегію сумісності та уніфікованих стандартів. Переваги швидкісних Інтернет-комунікацій усе більш активно й широко використовуються (так має бути) практично в усіх сферах та галузях національного господарства.

8. Світові глобалізаційні тренди дають чіткі посили щодо назрілих геоструктурних змін. Виходячи з цього, ринок економічної інформації, виконуючи пізнавально-освітню, мобілізаційно-консолідуючу, організаційно-управлінську, інноваційно-інвестиційну, інструментально-прикладну та системоутворюючу функції, виступає ключем до освоєння інноваційних напрямків та різновидів економічної діяльності. Даний універсальний сигнальний механізм - визначальна спонука та базовий ресурс, що відіграє усе більш значиму і продуктивну роль для перспективного розвитку національної економіки. Країни, неспроможні органічно поєднати два фактори цивілізаційного розвитку - інформаційні новації та високе організаційно-управлінське забезпечення їх прикладного ефекту, - приречені на цивілізаційне, геоекономічне відставання кумулятивного характеру.

9. Дисертаційне дослідження показало, що усе більш вживаними у глобальному вимірі стають поняття "економіка знань", "невагома економіка", "капітал, втілений у знаннях" "мережева (сітьова) економіка", "інформаційна (інформаціальна) економіка", "інформаційна фінасиалізація" і, зокрема, "К-суспільство", засноване на перманентно оновлюваних знаннях, тотальному пануванні інформаційно-комп'ютерних технологій та їх системній модернізації. Державна стратегія, спрямована на формування "К-суспільства", в свою чергу, є наочним і переконливим підтвердженням актуальності і важливості застосування у сучасному національному господарстві такого полісистемного явища, як "ринок економічної інформації". Відіграючи багатогранну функціональну та координуючу роль, даний феномен формує інваріантність національної економіки, обумовлює цивілізаційні зміни у межах історично віддалених перспектив.