Державне регулювання і контроль якості банківських послуг

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Становлення конкурентноздатної економіки в сучасних умовах неможливо без забезпечення високого рівня стійкості банківської системи, що сприяє прискоренню руху капіталу, стимулюванню інвестиційної діяльності, задоволенню фінансових потреб населення. При цьому в умовах збільшення нестабільності економічних процесів привертає увагу категорія якості банківських послуг в контексті збереження контрольних параметрів, що визначають стійкість як банківської системи, так і національної економіки в цілому.

Якість банківських послуг є об'єктом державного регулювання і контролю, актуальним на сучасному етапі розвитку економіки України з ряду причин: з одного боку, відбувається становлення банківської системи, що передбачає збільшення кількості потенційних споживачів банківських послуг, у першу чергу, за рахунок сегменту фізичних осіб; з іншого боку, відзначається збільшення ризиків банківської діяльності, обумовлене як станом світової економіки, охопленої іпотечною кризою і складно прогнозованими коливаннями валютних курсів, так і особливостями економіки України, залежної від споживання енергоресурсів. Збільшення рівня нестабільності умов, в яких змушені функціонувати українські банки, зумовлює необхідність вибору між тактичним прибутком і мінімізацією ризиків, яка визначає стійкість банків у довгостроковій перспективі. Сам факт наявності цього вибору актуалізує роль держави як регулятора банківської діяльності, покликаного забезпечити стійкість банківської системи в цілому, а також захистити інтереси громадян - споживачів банківських послуг. Для цього необхідна розробка методичних підходів з державного регулювання і контролю якості банківських послуг у країні як способу досягнення поставленої мети на основі урахування впливу особливостей зовнішніх та внутрішніх чинників на аналізоване економічне явище на засаді розвитку як загальнонаукових, так і спеціальних методів дослідження напрямків регулювання банківської системи України. Сформовані напрямки регулювання повинні враховувати динаміку економічних процесів в Україні, а також потенційно можливі ризики, актуальні для успішного функціонування національної банківської системи.

Вирішення завдання забезпечення державного регулювання і контролю якості банківських послуг, адекватного викликам світової і стану національної економік, можливо на основі розгляду вже існуючих вчень, теорій і концепцій, які у тому чи іншому ступені відображують визначені проблеми.

Вищевказані дослідження, результати теоретичних і практичних розробок у широкому ряді наукових областей дозволять сформувати напрямки державного регулювання і контролю якості банківських послуг з урахуванням стану зовнішнього середовища - світової і національної економічних систем.

Вищевикладене обумовило вибір теми, мети, завдань і структури цього дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка методичних підходів та науково-прикладних рекомендацій з державного регулювання і контролю якості банківських послуг в Україні на основі урахування впливу динаміки економічного циклу національної економічної системи.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначено такий комплекс завдань:

- виявити сутність і способи оцінки якості банківських послуг, провести дослідження поняття «стійкості» банку як системи;

- провести аналіз механізмів державного регулювання якості послуг, що надаються банками споживачам;

- сформувати методичний підхід до аналізу якості банківських послуг, що базується на дослідженні їх значимих елементів;

- провести аналіз циклів економічної динаміки як економічних передумов регулювання якості банківських послуг;

- розробити метод визначення напрямків державного регулювання якості банківських послуг, заснований на результатах аналізу чинників, що впливають на динаміку економічного циклу, та на використанні класичної моделі кругообігу грошових потоків і продуктів;

- виявити поточні економічні умови, що визначають вибір напрямків регулювання якості банківських послуг для України;

- визначити особливості державного регулювання якості банківських послуг в період економічної нестабільності, розробити варіанти страхування депозитів;

- розробити рекомендації щодо технологічних і правових аспектів регулювання якості банківських послуг;

- визначити поточні характеристики українських банків і розробити рекомендації щодо вибору оптимального варіанту страхування депозитів.

1. Теоретико-методологічні основи державного регулювання якості банківських послуг

Визначено сутність і способи оцінки якості банківських послуг, досліджено поняття «стійкості» банку як системи, проведено аналіз механізмів державного регулювання якості банківських послуг, розглянуто особливості регулювання якості послуг, що надаються банками в Україні.

З метою виділення сфери відповідальності держави в процесі регулювання якості банківських послуг, запропоновано методичний підхід до аналізу й оцінки їх якості, спрямований на виділення складових елементів послуги, які є об'єктом зовнішнього і внутрішнього регулювання. Відповідно до цього підходу, процес надання банківської послуги було розділено на основні елементи, оцінка яких є значимою при визначенні її якості. Ці елементи включають 2 об'єкти і 2 основних процеси.

Об'єкт №1 «Банк». Перший елемент, що оцінюється споживачами при виборі послуги, є безпосередньо банк. Банк аналізується з погляду його стійкості, безпеки, зручності використання його послуг для клієнта.

Об'єкт №2 «Послуга». Другим елементом є послуга. Клієнтом оцінюється привабливість даної конкретної послуги, що включає її доступність, здатність послуги вирішити конкретну проблему потенційного споживача, адаптивність послуги до стану зовнішнього середовища.

Процес №1 «Процес придбання послуги». Перший етап, що проходить клієнт при придбанні послуги, є безпосередньо її покупка. На цьому етапі клієнт може відмовитися від придбання послуги, вибравши як іншу послугу, так і інший банк. Вибір клієнта залежить від професіоналізму персоналу при обслуговуванні клієнта, чесності і ввічливості, а також швидкості обслуговування.

Процес №2 «Процес використання послуги». Другий етап обслуговування полягає у використанні послуги. У цьому процесі важливі частота і якість інтерактивного контакту споживача з банком, зручність у проведенні поточних фінансових операцій та їх безпека. На цьому етапі клієнт приймає рішення про подальше співробітництво з визначеним банком. Він може як стати постійним клієнтом, так і змінити свої переваги.

Поелементний концептуальний підхід до оцінки якості банківських послуг дозволив виділити критерії, значимі для споживача по відношенню до кожного з елементів.

Ця схема, за аналогією з методикою SERVQUAL, дозволяє оцінити рівень присутності кожного критерію в заданій банківській послузі. Зазначений підхід може також бути методологічною основою для конкурентного позиціонування банків за критерієм «ціни - якості» послуг, що надаються. Інтегральний показник якості послуги визначається, як правило, у вигляді зваженої оцінки значимості кожного з перерахованих критеріїв для споживачів і присутності цих критеріїв у конкретному виді банківських послуг.

Деталізовані у розділі критерії дозволили оцінити якість банківських послуг шляхом порівняння очікуваного і реального сервісу. Методика оцінки і позиціонування може включати як експертну оцінку, так і опитування споживачів. При цьому результати отриманої оцінки є як інформацією для управлінського персоналу банку, що дозволяє коригувати параметри якості банківських послуг, так і основою для формування рішень по державному регулюванню.

Розмежування сфери відповідальності банків і органів державного регулювання в забезпеченні якості банківських послуг може бути проведено на основі аналізу сутності їх основних елементів (табл. 1).

Далі у розділі сформульовано напрямки державного регулювання з урахуванням поелементного підходу до аналізу та оцінки якості банківських послуг, на основі домінуючої сфери відповідальності. В цілому, цілі держави в процесі регулювання якості банківських послуг, включають: 1) забезпечення стійкості банківської системи країни в цілому; і 2) захист інтересів громадян - споживачів банківських послуг.

Проведено аналіз сутності поняття стійкості комерційного банку. Визначено, що з існуючих визначень стійкості банку випливає, що, з одного боку, банк є стійким у стабільному зовнішньому середовищі, а, з іншого боку, стійкість банку - це здатність виконувати свої функції в ситуації, коли зовнішнє середовище: а) змінюється; б) стає хитливим. Обидва ці підходи є вірними за умови, що існують такі стани зовнішнього середовища (глобальної і національної економіки), коли банки втрачають здатність виконувати свої основні функції через свою принципову нестійкість. У всіх інших станах зовнішнього середовища, що не приводять до банкрутства банків, банки можуть виконувати свої функції, адаптуючись до чинників зовнішнього впливу. При цьому ступінь адаптації для певного банку може бути різною, в залежності від здатності змінювати свою структуру і функції, асортимент послуг та їх вартість, сегмент своїх потенційних клієнтів, - тобто в залежності від якості процесів управління.

Таблиця 1. Сфера відповідальності банку й органів державного регулювання в процесі забезпечення якості банківських послуг

Отже, для банків існує стан динамічної рівноваги, що характеризується здатністю банку як системи адаптуватися до змін зовнішнього середовища, змінюючи структуру і функції своїх елементів, коригуючи процеси власного функціонування, таким чином, щоб забезпечити самозбереження системи. Банк як система переслідує цілі: 1) збереження свого статусу (здатність відповідати вимогам фінансової стійкості) і 2) одержання прибутку (як фінансового результату власної діяльності).

У самому загальному виді, стійкість - це характеристика показника системи, що залишається незмінним в динаміці - з урахуванням зовнішніх і внутрішніх впливів. Тому є сенс говорити про динамічну стійкість. При оцінці стійкості банку проблема полягає в тому, який показник чи комплекс показників обрати.

Національний банк України (НБУ) для оцінки діяльності і надійності комерційних банків використовує американську систему CAMELS, що являє собою стандартизовану рейтингову систему. Спостереження і контроль діяльності банків, засновані на оцінці ризиків, рейтингова система CAMELS полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, що охоплюють усі сторони його діяльності. Проте, система не передбачає введення вагових коефіцієнтів, які мають коригувати значення того чи іншого параметру в окремий період часу. Так, один стан економіки може переводити в статус «стійких», наприклад, ті банки, які мають найбільшу ліквідність; інший стан - сприяє стійкості банків з високою якістю активів. Загалом, система CAMELS намагається враховувати зміни зовнішнього середовища, що відображується у появі нових критеріїв, зокрема, критерію S - (sensіtіvіty) чутливість до ризику. Проте, введення вагових коефіцієнтів значно збільшило би гнучкість системи оцінки стабільності комерційних банків.

2. Регулювання і контроль якості банківських послуг

проаналізовано цикли економічної динаміки як економічні передумови формування заходів щодо державного регулювання якості банківських послуг, виявлено поточні економічні умови, які визначають вибір напрямків регулювання якості банківських послуг для України, визначено особливості державного регулювання якості банківських послуг в період економічної нестабільності, розроблено варіанти страхування депозитів.

В результаті аналізу циклів економічної динаміки як економічних передумов формування заходів щодо державного регулювання якості банківських послуг виділено три групи чинників, що потребують оцінки при визначенні динаміки економічного циклу в кожному конкретному випадку.

Перша група чинників, що визначає економічну динаміку, характеризується організацією і поточним станом реального сектора національної економіки: його галузевою структурою, станом підприємств провідних галузей економіки (рівнем технологій виробництва і конкурентноздатністю товарів і послуг), темпами економічного зростання.

Друга група чинників «грошово-кредитна і фінансова система» визначається як сукупність заходів в області грошового обігу і кредиту, що здійснюються безпосередньо фінансовими організаціями і впливають на динаміку економічного циклу. Більш детально ці фактори включають вартість і наявність фінансових ресурсів, відповідність їх змісту динаміці економічного циклу.

Державне регулювання економіки як третя група чинників, що визначають динаміку економічного циклу, передбачає як антициклічні заходи, так і економічну політику уряду, що впливає на реальний сектор економіки, а також регулюючі грошово-кредитні відносини.

Оцінка впливу трьох зазначених груп чинників на економічну динаміку дає можливість визначити стан національної економіки і на цій основі сформувати адекватний управлінський вплив.

Спираючись на одержані результати аналізу чинників, які характеризують економічну динаміку, та використовуючи метод урахування поточних економічних умов, визначено, що в період розгортання кризових тенденцій в економіці:

- фінансові інститути, у тому числі - банки, повинні забезпечувати баланс грошових потоків, що визначає стійкість банківської системи в рамках національної економіки;

- банки повинні діяти узгоджено з динамікою економічного циклу, сформованою реальним сектором економіки, що обумовлює їх стимулюючий вплив на динаміку економічного циклу і попередження кризових тенденцій;

- держава як регулятор повинна забезпечити: стимулювання розвитку реального сектору економіки; стійкість банківської системи; попередження спекулятивних тенденцій у банківській системі, які негативно впливають на динаміку розвитку реального сектору економіки.

Проаналізовано способи страхування банківських депозитів, що використовуються банками різних країн в період нестабільності фінансової системи, обумовленої як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. Проведено порівняльний аналіз індексованих депозитів, депозитів в дорогоцінних металах, мультивалютних депозитів, авансових депозитів та міжбанківської диверсифікації депозитів.

Доведено, що міжбанківська диверсифікація депозитів є найбільш вдалою в період економічної нестабільності, тому що дозволяє розподілити суму внеску з урахуванням гарантії повернення вкладів фізичних осіб. У свою чергу, мультивалютний депозит потребує багато уваги споживача і прийняття рішень в режимі реального часу. Індексовані ж депозити в найменшому ступені сприяють схоронності вкладів, тому що, по суті, є ризиковими вкладеннями.

В якості прикладу визначено, що все більше вкладників США проводять перерозподіл депозитів серед різних банків, щоб у випадку дефолту фінансової установи кошти в повному обсязі були відшкодовані Федеральною корпорацією страхування депозитів. Відповідно до законодавства, максимальна сума відшкодування по внескам фізичних осіб установлена на рівні 100 тис. дол. Гарантія поширюється не на банківський рахунок, а на конкретну особу. Для бажаючих перерозподілити свої заощадження в США створені спеціалізовані компанії.

Враховуючи результати проведеного аналізу, запропоновано три варіанти організації банківських послуг, що сприяють диверсифікації депозитів в умовах: високої залежності банківської системи від кон'юнктури глобальних фінансових ринків; збільшення нестабільності зовнішнього середовища для національної економічної системи; хитливого зростання ВВП, що також залежить від стану попиту на зовнішніх ринках.

Типи формування міжбанківських депозитів полягають в наступному:

1 варіант: організація диверсифікації депозитів реалізується шляхом формування фінансової організації - депозитного центру. Депозитний центр може мати мережну структуру і бути максимально близьким до споживача в процесі обслуговування. Центр дозволяє клієнту розподілити депозит по різних банках у пропорції, прийнятної для клієнта, з максимізацією вигоди і мінімізацією ризику вкладень. При цьому, сума депозиту в кожний з банків, з метою мінімізації ризику, не повинна перевищувати суму, яка гарантується у випадку банкрутства банку (згідно з поточним законодавством 150000 грн.) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

2 варіант: організація депозитного центра передбачає можливість формування групою банків асоціації, представленої депозитними центрами, які у рівних частках перерозподіляють депозити між банками. В цьому випадку існує можливість зниження вартості послуги у порівнянні з першим варіантом, але, з іншого боку, перелік банків, що входять у цю асоціацію, може бути обмежений. Особливістю надання послуги по цьому типу є також неможливість вибору клієнтом як банків, так і сум депозитів, які розміщуються у кожному з них;

3 варіант: організація депозитних центрів не як самостійних організацій, а як структурних підрозділів банків, що надають послуги своїм клієнтам по диверсифікації депозитів. Цей варіант є найбільш легким стосовно організації і впровадження в практику банківської діяльності, однак в якості його недоліку слід зазначити слабку мотивацію персоналу певного банку в перерозподілі депозитів клієнтів у банки-конкуренти.

3. Технологічні і правові аспекти регулювання якості банківських послуг

Розроблено рекомендації, що включають технологічні і правові аспекти регулювання якості банківських послуг, визначено поточні характеристики українських банків і розроблено рекомендації щодо вибору оптимального варіанту страхування депозитів.

Визначено, що правові аспекти державного регулювання якості банківських послуг можуть бути врегульовані відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», який передбачає право банків створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Крім того, банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України. Обґрунтовано положення про те, що для цілей страхування депозитів, найбільш придатними є такі об'єднання як фінансові холдингові групи, а також банківські корпорації.

Фінансова холдингова група може складатися переважно чи винятково з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них повинний бути щонайменше один банк, і материнська компанія повинна бути фінансовою установою. У свою чергу, банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками й акціонерами якої можуть бути винятково банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності і платоспроможності, а також забезпечення координації і нагляду за їх діяльністю. Таким чином, саме створення банківських корпорації є актуальним в період збільшення економічної нестабільності, тому що дозволяє оптимізувати їх ліквідність як базовий показник фінансових установ в кризових умовах.

На основі аналізу структури банківської системи України доведено, що вона передбачає можливість впровадження всіх приведених організаційних варіантів страхування депозитів. Зокрема, банківська система України включає 10 банків, активи яких складають близько 50% усіх її активів. Виходячи з цього, ці банки можуть самостійно формувати систему страхування депозитів (табл. 2).

Для інших банків, частка активів яких невелика запропоновано формування об'єднань, що дозволить знизити ризики депозитів населення, по вищенаведеним варіантам. Зокрема, фахівці вважають, що деякі дрібні українські банки не виживуть, якщо НБУ продовжить стримувати кредитування, наприклад, посилювати норми резервування коштів під кредити й адекватності капіталу. У таких умовах невеликі фінустанови будуть продані місцевим чи зарубіжним гравцям.

Таблиця 2. Рейтинг найбільших банків України (станом на 1.07.2008 р.)

Таким чином, запропоновані заходи щодо страхування депозитів дозволять дрібним банкам уникнути банкрутства, а населенню - втрати фінансових коштів у сумі, більшої максимальної виплати з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Висновки

банківський економічний грошовий

У дисертації здійснено теоретичне та методологічне обґрунтування і вирішення комплексного наукового завдання з державного регулювання і контролю якості банківських послуг в Україні за допомогою розробки методичних підходів та науково-практичних рекомендацій на засаді узагальнення теоретичних положень із державного управління банківськими послугами та вітчизняного і зарубіжного досвіду в цьому напрямку, а також урахування результатів аналізу впливу динаміки економічного циклу національної економічної системи на діяльність банківських установ.

Проведене дослідження дозволило сформувати такі висновки:

1. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю державного регулювання та контролю якості банківських послуг в умовах зміни стану національної та глобальної економічних систем. Фінансовий сектор економіки, який в найбільшому ступені постраждав внаслідок кризових процесів глобального рівня, потребує особливої уваги держави в частині забезпечення страхування банківських депозитів, контролю стійкості банківських установ та банківської системи країни в цілому. Визначений комплекс проблем обумовлює доцільність формування науково-обґрунтованих підходів їх вирішення.

2. Доведено за допомогою результатів аналізу теоретико-методологічних основ державного регулювання і контролю якості банківських послуг необхідність узагальнення сутності понять: «банківський продукт», «банківська операція», «банківська послуга». Визначено, що під банківською послугою доцільно розуміти одну чи декілька операцій банку, що задовольняють визначену потребу клієнта, а оцінку якості цих послуг - як сукупність оптимальних співвідношень двох основних категорій - їх ціни та якості, які визначаються певними критеріями в залежності від мети дослідження.

3. Доведено, що «стійкість банку» як системи є поняттям відносним, яке характеризує такий ступінь нестійкості цієї фінансової установи, що дозволяє їй виконувати свої функції при заданих параметрах зовнішнього середовища - глобальної і національної економіки.

4. Обґрунтовано методичний підхід до аналізу й оцінки якості банківських послуг, метою якого є виділення складових елементів послуги, що є об'єктом зовнішнього та внутрішнього регулювання (банк, безпосередньо послуга, процес придбання послуги, процес використання послуги). Такий підхід є методологічною основою для конкурентного позиціонування банків по критерію «ціни-якості» послуг, що надаються. Для цього запропоновано використовувати інтегральний показник якості послуги, який визначається у вигляді зваженої оцінки значимості кожного з визначених критеріїв для споживачів і присутності цих критеріїв у конкретному виді банківських послуг.

5. Сформульовано напрямки державного регулювання, які визначають якість банківських послуг на основі використання обґрунтованого концептуального підходу: елемент «банк» (контроль і регулювання стійкості комерційних банків; контроль безпеки клієнтів у процесі використання банківських послуг); елемент «послуга» (стимулювання еластичності (адаптивності) банківських послуг до зміни зовнішнього середовища, що здійснюється в рамках заходів анти-циклічного регулювання економіки); процес придбання послуги (контроль і регулювання стандартів навчання персоналу, що впливає на критерій професіоналізму при наданні послуг; контроль критерію чесності обслуговування клієнтів, що здійснюється шляхом аналізу відповідності рекламної діяльності банку і реального змісту послуг, що надаються); процес споживання (контроль і регулювання критерію безпеки проведених поточних фінансових операцій, особливо електронного банкинга).

6. Запропоновано метод визначення напрямків регулювання банківської діяльності в цілому і банківських послуг зокрема на основі аналізу чинників, що впливають на динаміку економічного циклу. Визначено три групи чинників: організація і поточний стан реального сектора національної економіки, грошово-кредитної системи і державного регулювання економіки. Оцінка впливу трьох зазначених груп чинників на економічну динаміку дає можливість визначити стан національної економіки, фазу її розвитку, і на цій основі сформулювати напрямки державного регулювання якості банківських послуг.

7. Аналіз чинників, що визначають динаміку економічного циклу дозволив встановити наступне:

Група чинників, що представляє реальний сектор економіки, характеризувалася експортно-орієнтованою, сировинною галузевою структурою економіки, нерозвиненістю внутрішнього споживчого ринку, низькою продуктивністю праці, уповільненням темпів зростання через збільшення вартості сировинних ресурсів.

Друга група чинників, що представляє собою вплив грошово-кредитної системи на динаміку економічного циклу, характеризувалася залученням закордонних кредитних ресурсів, зростанням обсягів кредитування - споживчих кредитів фізичних осіб, довгострокової іпотеки; стимулюванням споживчого попиту.

Третя група чинників - державне регулювання полягало у спробах таргетування інфляції, проведення політики «дорогих» грошей. При цьому вплив державного регулювання на реальний сектор економіки як базову складову економічної динаміки був недостатнім. Зокрема, відзначено недостатню кількість ефективних державних програм розвитку реального сектора економіки на момент аналізу.

В цілому, станом на 2008 р. спостерігалася межа розвитку економіки України при існуючій галузевій структурі і технологічному укладі; банківська система, орієнтована на зовнішні кредитні ресурси, також вичерпала межу своєї міцності. Визначене обумовило доцільність розробки та впровадження державних регулюючих заходів для подолання потенційно можливих кризових явищ в економіці.

8. Аналіз фінансового ринку показав, що баланс між попитом та пропозицією фінансових ресурсів може бути забезпечений як за рахунок кредитування економічних суб'єктів (кредити на підвищення технологічного рівня виробництв), так і за рахунок залучення депозитів домогосподарств. Перший напрямок забезпечить розвиток внутрішнього товарного ринку, а другий - дозволить зберегти баланс коштів, що знаходяться в обігу. В даному контексті, діяльність банків повинна бути спрямована на: залучення депозитів і їх страхування; жорсткість системи оцінки кредитних ризиків. У цьому зв'язку державний контроль і регулювання якості банківських послуг передбачає: зі збільшенням обсягів депозитів - впровадження заходів щодо страхування депозитів населення; зі збільшенням ризиків неповернення кредитів і необхідністю реструктуризації економіки - впровадження заходів щодо стимулювання окремих галузей економіки, галузей пріоритетного розвитку.

Зміна акцентів у діяльності фінансових установ, на першому етапі відіб'ється на їх прибутковості, у той же час це дозволить за рахунок поліпшення кредитного портфеля забезпечити стійкість у довгостроковій перспективі. Виходячи з цього, оцінка стійкості банків повинна бути скоригована з урахуванням стану національної і світової економіки.

9. Дослідження варіантів страхування депозитів у закордонних країнах і в Україні дозволило визначити, що найбільш вдалою в період економічної нестабільності є міжбанківська диверсифікація депозитів, тому що вона дозволяє розподілити суму внеску з урахуванням гарантії повернення внесків фізичних осіб. Для реалізації цього принципу запропоновано три варіанти організації банківських послуг, що сприяють диверсифікації депозитів: шляхом формування фінансової організації - депозитного центру. Центр дозволяє клієнту розподілити депозит по різних банках у пропорції, прийнятної для клієнта, з максимізацією вигоди і мінімізацією ризику вкладень; формування групою банків об'єднання, представленого депозитними центрами, які у рівних частках перерозподіляють депозити між банками; організація депозитних центрів як структурних підрозділів банків, що надають послуги своїм клієнтам по диверсифікації депозитів.

Зазначені варіанти організації послуги по диверсифікації банківських депозитів можуть використовуватися паралельно. При цьому, впровадження цих підходів потребує як державного регулювання незалежних фінансових організацій, так і більш сучасних технологій перерахування грошей, що прискорюють процес проведення фінансових трансакцій.

10. Доведено, що правові аспекти регулювання якості банківських послуг, які основані на положеннях Закону України «Про банки і банківську діяльність» дають можливість банкам створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України. Для цілей страхування депозитів, найбільш придатними є такі об'єднання як фінансові холдингові групи, а також банківські корпорації.

11. Визначено, що структура банківської системи України передбачає можливість впровадження всіх приведених організаційних варіантів страхування депозитів. Банківська система України включає 10 банків, активи яких складають близько 50% усіх її активів, які можуть самостійно формувати систему страхування депозитів. Для інших банків, частка активів яких невелика, пропонується формування об'єднань, що дозволяють знизити ризики депозитів населення, по вищенаведеним варіантам.

Література

1. Кушнір К.О. Відповідальність держави в регулюванні якості банківських послуг / К.О.Кушнір // Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2007. - т.VIII, вип. 84, серія «Економіка». - С. 70-79.

2. Кушнір К.О. Поняття стійкості комерційних банків та її динамічні характеристики / К.О. Кушнір // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - №20 (жовтень). - C.38-41.

3. Кушнір К.О. Аналіз стану фінансових ринків України із застосуванням моделі кругообігу потоків і продуктів / К.О. Кушнір, Ф.Ю. Поклонський // Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2008. - т.IX, вип. 103, серія «Економіка». - С. 191-197.

4. Кушнір К.О. Способи страхування банківських депозитів: диверсифікація ризиків / К.О.Кушнір // Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2008. - т. ІХ, вип. 106, серія „Економіка”. - С. 124-131.

5. Кушнір К.О. До питання про детермінанти циклів економічної динаміки / К.О. Кушнір // Менеджер. - 2009. - №2(48). - С.44-50.

Размещено на Allbest.ru