Ефективність використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКИХ ЦЕГЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність: Економіка сільського господарства та АПК

Коваленко Ольга Володимирівна

Київ, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективна діяльність підприємств в ринкових умовах зумовлюється рівнем використання ресурсів. У зв'язку з цим значення має об'єктивна оцінка ефективності використання виробничого потенціалу підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності, визначення енергоємності технологій виробництва, зниження собівартості одиниці продукції та антропогенного навантаження на навколишнє середовище об'єктів інфраструктури сільських територій. "Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року" передбачено інтенсивний розвиток об'єктів соціального та житлового призначення, будівництво доріг, інженерної інфраструктури та ін.

Виконання цих завдань неможливе без забезпечення випереджаючого розвитку та ефективного функціонування підприємств виробничої інфраструктури сільських територій, зокрема, підприємств з виробництва цегли. В умовах економічної кризи, обмеженості первинних енергетичних ресурсів економічний підхід до оцінювання ефективності витрачання виробничого потенціалу підприємств доцільно доповнити вивченням чинників, які мотивують поведінку суб'єктів господарювання у виборі конкретних видів ресурсів для виробництва продукції.

Оцінка ефективності використання виробничого потенціалу підприємств потребує комплексності і повинна ґрунтуватись на об'єктивних показниках, незалежних від коливання ринкових цін. Недостатня теоретична та методологічна обґрунтованість основних аспектів економічної й енергетичної оцінки ефективності використання виробничого потенціалу та технологій виробництва цегли на сільських підприємствах зумовила необхідність проведення комплексного дослідження даної проблеми, її практичну значимість та актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Протягом 2006-2008 рр. дисертаційне дослідження виконувалося у межах планової наукової тематики Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу за підпрограмою 05 “Наукове дослідження і розроблення науково-методичного забезпечення системи норм і нормативів для підвищення продуктивності агропромислового будівництва та будіндустрії” (номер державної реєстрації 0104U006069), де автором запропоновано методику паспортизації сільських цегельних підприємств, на основі якої зібрано вихідні дані для виконання дослідження. З 2009 р. і по даний час дисертаційне дослідження є складовою плану науково-дослідних робіт Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" УААН. Зокрема, наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були одержані у межах теми "Опрацювати науково-методичні засади забезпечення розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва в господарських формуваннях ринкового типу" (номер державної реєстрації 0106U006645), де автором розроблено методики і здійснено комплексну економіко-енергетичну оцінку використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств.

Мета й завдання дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних і практичних підходів економічної та енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу сільських підприємств з виробництва керамічної цегли. Для досягнення мети дисертаційної роботи були визначені та вирішувалися такі завдання:

- узагальнити теоретичні положення економічного змісту "виробничого" та "ресурсного" потенціалів, "ресурсозбереження", методичні засади економіко-енергетичної оцінки виробничих ресурсів і технологій в галузях агропромислового виробництва;

- обґрунтувати сутність понять "виробнича інфраструктура" сільської території та "енергетична ефективність";

- удосконалити методику паспортизації й економічної оцінки підприємств з виробництва керамічної цегли;

- на основі розробленого методичного інструментарію оцінити сучасний стан використання виробничого потенціалу сільськими підприємствами з виробництва керамічної цегли;

- розрахувати нормативну собівартість одиниці продукції для різних типів технологій, визначити резерви зниження витрат виробничого потенціалу цегельних підприємств, здійснити прогноз необхідного обсягу виробництва керамічної цегли до 2015 року;

- визначити узагальнюючі показники ефективності та найбільш конкурентоспроможні підприємства в кожній групі;

- удосконалити методику енергетичної оцінки відповідно до специфіки та особливостей виробництва керамічної цегли;

- виконати економіко-енергетичну оцінку використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств, визначити раціональний варіант виробництва та ресурсозберігаючу технологію, порівняти грошову й енергетичну вартість структуроутворюючих елементів виробничого потенціалу;

- розробити пропозиції щодо ефективного використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств.

Об'єктом дослідження є процес використання виробничого потенціалу на сільських підприємствах з виробництва керамічної цегли.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти економічної й енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств.

Методи дослідження.

Теоретичною і методологічною основою досліджень є системний підхід щодо економічної та енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу, основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем теорії і практики використання виробничого потенціалу підприємств, закон збереження і перетворення енергії. У процесі дослідження застосовувалися такі методи: абстрактно-логічний - для обґрунтування необхідності енергетичної й економічної оцінок використання виробничого потенціалу, статистико-економічний - для аналізу стану використання виробничого потенціалу, монографічний - для дослідження методів економіко-енергетичної оцінки технологій, моделювання - для комплексного вивчення процесу використання виробничого потенціалу підприємств та його оцінки стосовно різних типів технологій, індексний, порівняння, факторний, графічний - для аналізу динаміки чинників виробництва, матричний - для оцінки конкурентоспроможності та ін.

Інформаційною базою дослідження були чинні законодавчі та нормативні акти, матеріали Державного комітету статистики України, дані паспортів цегельних підприємств, наукові праці з досліджуваного питання. Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному дослідженні теоретичних і методичних підходів щодо комплексної економічної й енергетичної оцінки ефективності використання виробничого потенціалу сільських підприємств з виробництва керамічної цегли, а саме:

Вперше:

- розроблено методику і здійснено економіко-енергетичну оцінку використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств, визначено нормативну собівартість продукції, сукупні енергетичні витрати, витрати на одиницю кінцевої продукції та енергетичну ефективність чотирьох типів технологій, енергоємність технологічних операцій та окремих видів ресурсів, ресурсозберігаючу технологію виробництва;

- відповідно до потреби у будівлях і спорудах, передбачених Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, здійснено прогноз необхідного обсягу виробництва керамічної цегли на підприємствах сільських територій.

Удосконалено:

- теоретичні та методичні засади економічної й енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу і паспортизації підприємств з виробництва керамічної цегли, що поглиблюють економічну оцінку за рахунок розширення складу аналітичних показників і дають змогу здійснювати збір вихідних даних, які інтегрують економічні та техніко-технологічні особливості кожного етапу виробництва;

- методи моделювання раціональних варіантів використання виробничого потенціалу підприємств: запропоновано багатокритеріальну модель комплексної економіко-енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу підприємств з виробництва керамічної цегли, що надає нові можливості об'єктивно аналізувати й достовірно оцінювати використання підприємствами виробничого потенціалу.

Набули подальшого розвитку:

- зміст категорії "ресурсний потенціал", яку вважаємо синергетичним поєднанням продуктивних сил і виробничих відносин, що збалансовує кількісні (технологічні) та якісні співвідношення всіх можливих видів ресурсів і цим визначає технологію виробництва, форму господарювання та економічні параметри підприємства;

- зміст поняття "виробнича інфраструктура" сільської території, яку слід розуміти як сукупність галузей та підгалузей виробництва, що створюють складний, збалансований передавальний механізм забезпечення безперервного функціонування процесу аграрного виробництва, де кожна наступна стадія реалізує результати попередньої.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисертації методичні підходи до комплексної економіко-енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств запроваджені у практиці оцінювання потенціалу 48 підприємств.

Виконані дослідження, зокрема, алгоритм здійснення економічної та енергетичної оцінки стану використання виробничого потенціалу у виробництві керамічної цегли можуть бути реалізовані на інших підприємствах різних форм власності для здійснення заходів щодо раціонального його використання, визначення нормативної собівартості продукції та резервів зниження витрат ресурсів.

Довідки про впровадження запропонованих розробок отримано від цегельних заводів: ТзОВ "Буський Райагробуд" та ТОВ "Сокальський райагробуд" Львівської області (довідки №48 від 10.12.2007 р. та від 18.12.2008 р.), ПП "Буданівський цегельний завод" та ТОВ "Домобудівник" Тернопільської області (довідки від 19.11.2008 р. та 13.11.2008 р.), ТОВ "Богуслав керамік" Київської області (довідка №27 від 21.10.2008 р.), ТОВ "Первомайський райагробуд" Миколаївської області (довідка №12 від 28.01.2009 р.). Методичні розробки щодо економіко-енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу підприємств використовуються в навчальному процесі Житомирського національного агроекологічного університету (акт впровадження від 11.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Автором особисто виконана економіко-енергетична оцінка ефективності використання виробничого потенціалу 48 підприємств з виробництва керамічної цегли.

У наукових працях, опублікованих у співавторстві (номери 4, 5, 8, 12, 13 за списком публікацій в авторефераті), автору належать: постановка проблеми, аналіз літературних джерел, виклад результатів досліджень, формулювання понять та висновків, розробка схем.

Апробація результатів дослідження. Найважливіші положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: "Розвиток будівельної індустрії на селі - основа відродження сільських територій та створення умов продовольчого забезпечення" (м. Полтава, 2006 р.), "Фінансово-кредитний механізм функціонування аграрного комплексу" (м. Харків, ХНАУ ім. Докучаєва, 2007 р.), "Резерви продуктивності в АПК" (м. Київ, НДІ "Украгропромпродуктивність", 2007 р.), "Нормативне витрачання ресурсів - шлях до підвищення ефективності виробництва" (м. Житомир, НДЦ "Поліськагропромпродуктивність", 2008 р.), міжнародних науково-практичних конференціях: "Сучасні проблеми інформатики в управлінні, економіці, освіті" (м. Шацьк, 2006 р.), "Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи" (м. Харків, ХНТУСГ ім. Василенка, 2007 р.) та ін.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 19 наукових публікаціях, з яких 15 - у наукових фахових виданнях, з них п'ять у співавторстві. Загальний обсяг наукових праць становить 19,5 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки, з них 35 таблиць, 17 рисунків, 4 додатки (на 49 сторінках). Список використаних джерел включає 222 найменування, що містяться на 19 сторінках. Основний обсяг дисертації - 175 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - "Теоретичні основи ефективності використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств" досліджено сутність економічної категорії "ресурсний потенціал" та похідних і взаємопов'язаних з ним понять "економічний", "виробничий" потенціали, "ресурсозбереження". Виявлено, що нині повнота уявлення про ресурсний потенціал ускладнюється не тільки відсутністю чіткого визначення, а й чисельністю термінів, що використовуються в економічній літературі для відображення зв'язку між ресурсами виробництва і його результатами. Оскільки визначення поняття "ресурсний потенціал" охоплює дуже широкі межі застосування і є узагальнюючим поняттям, доведено доцільність оцінки у даній роботі тих ресурсів, які безпосередньо беруть участь у досліджуваному виробництві, тобто "виробничого потенціалу" підприємства. Тому економічний зміст поняття "ресурсний потенціал" запропоновано визначати як синергетичне поєднання продуктивних сил і виробничих відносин, що збалансовує кількісні та якісні співвідношення всіх можливих видів ресурсів і тим самим визначає технологію виробництва, організаційно-правову форму господарювання й економічні параметри підприємства. Поняття "виробничий потенціал" запропоновано визначати як систему технологічно взаємоузгоджених ресурсів, призначених для виробництва визначеного обсягу продукції, яка формується з урахуванням особливостей використання його стосовно підприємств даної галузі.

Встановлено, що в сучасній економічній літературі сформувалися кілька концепцій щодо змісту поняття "ресурсозбереження". Перша - це коли за основу аналізу беруть енергоресурси, друга - дбайливе відношення до природних ресурсів, тобто передбачає діяльність з охорони навколишнього середовища, третя - економію не тільки природних, а й будь-яких інших видів ресурсів, що більше відповідає сучасному стану розвитку виробничих сил суспільства. Система стандартизації і нормування в будівництві пропонує Державний стандарт ДСТУ Б А.1.1-43-94 "Ресурсозбереження", який регламентує визначення багатьох понять, пов'язаних з даним видом діяльності, але чіткого визначення поняття "ресурсозбереження" не наводить, залишаючи можливість його розвивати і доповнювати.

У роботі узагальнено існуючі поняття "ресурсозбереження" і запропоновано визначати як наукову, виробничу, організаційну, комерційну й інформаційну діяльність, спрямовану на раціональне, комплексне використання та економне споживання всіх видів ресурсів, що відповідає рівню розвитку техніки і технології, індивідуальним можливостям підприємства за одночасного зниження техногенної дії на навколишнє середовище. Розкрито сутність поняття "виробнича інфраструктура" сільських територій, до якої ми відносимо підприємства з виробництва керамічної цегли і яку розуміємо як сукупність галузей і підгалузей виробництва, що створюють складний, збалансований передавальний механізм забезпечення безперервного функціонування процесу аграрного виробництва, де кожна наступна стадія реалізує результати попередньої. Обґрунтовано схему матеріально-енергетичних потоків в економіко-організаційній системі сільської території та здійснено аналіз взаємозв'язків і взаємозалежності галузей аграрного виробництва і галузей його інфраструктури. Кожний окремий вид продукції, виробленої в межах території, є проміжним і, в той же час продуктивним ресурсом на шляху до створення сукупного суспільного продукту даної території. Це доводить тісний енергетичний зв'язок сільських цегельних підприємств з усіма галузями агропромислового виробництва та доцільність вивчення проблем раціонального витрачання їх виробничого потенціалу з точки зору енергетичної оцінки.

Пропонована енергетична концепція підвищення ефективності виробництва керамічної цегли полягає в тому, що на кінцеву продукцію переноситься не лише пряма, а й раніше витрачена (уречевлена) енергія, тобто є можливість зіставляти кінцевий результат (в енергетичних одиницях) і енергетичні витрати. За сучасного рівня розвитку НТП у розв'язанні проблеми оптимізації ресурсоспоживання важливого значення набуває економічна категорія "енергетична ефективність".

Це поняття відображає виробничі відносини стосовно раціонального використання всіх видів ресурсів у виробництві продукції, виражені в енергетичних одиницях.

Важливим показником, що характеризує енергетичну ефективність технології, є "коефіцієнт енергетичної ефективності", який визначається як відношення корисної енергії до сукупної, витрачених на виробництво продукції. Всі види витрат у виробництві можуть бути досить точно визначені в енергетичних одиницях за допомогою енергетичних еквівалентів, які наведені в економічній літературі. Енергетичні еквіваленти витрат праці, які нині застосовують в аграрному виробництві України, мають значну розбіжність і потребують уточнення, виходячи із соціально-економічних умов, забезпеченості виробництв матеріальними ресурсами, кліматичних та технологічних особливостей, рівня розвитку науки і техніки. Встановлено, що залежно від професії робітників різко змінюються витрати енергії в процесі праці, а значить більше енергії необхідно на відтворення даної робочої сили. В роботі обґрунтовано енергетичний еквівалент для робітників, зайнятих на виробництві керамічної цегли, який становить 76,87 МДж/год. Цей показник доцільно застосувати при енергетичній оцінці технологій подібних виробництв.

Обґрунтовано системний підхід і запропоновано багатокритеріальну модель комплексної економіко-енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу, яка складається з трьох комплексів і ґрунтується на використанні адаптованих до специфіки і умов виробництва традиційних методів економічного аналізу, спеціальних та нетрадиційного для даної галузі методу енергетичної оцінки, що забезпечує виявлення невикористаних резервів потенціалу, сприяє його раціональному використанню, визначенню ресурсозберігаючої технології. Удосконалено методичний інструментарій: методику паспортизації цегельних підприємств й методику економічної оцінки виробничого потенціалу, що дозволило отримати вихідні дані, виявити резерви зниження сукупних витрат ресурсів, визначити найбільш впливові чинники на кінцеві результати роботи підприємств. На основі даних паспортів досліджувані підприємства були згруповані за типами технологій в чотири групи: І - підприємства потужністю від 1 до 3 млн. шт. цегли на рік, ІІ - від 3 до 8, ІІІ - від 8 до 15, ІV - понад 15 млн. шт. цегли на рік. У другому розділі - "Стан та економічна оцінка ефективності використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств" досліджено сучасний стан використання виробничого потенціалу підприємств з виробництва керамічної цегли як складової виробничої інфраструктури сільських територій. Наведено результати дослідження: обсяги і структура виробництва керамічної цегли, види форм власності підприємств, вплив інвестиційних та інфляційних процесів на розвиток підприємств, їх техніко-технологічний стан, специфіка формування виробничої собівартості, частка елементів витрат в її структурі по варіантах технологій.

Рис. - Багатокритеріальна модель комплексної економіко-енергетичної оцінки ефективності використання виробничого потенціалу цегельних підприємств:

Розглядаються тенденції впливу окремих чинників на сукупні витрати виробництва (табл.).

На початок 2008 року на сільських територіях функціонувало 255 підприємств з виробництва керамічної цегли, проти 726 у 1988 році. Після тривалого занепаду галузі (1996-2002 рр.), реструктуризації підприємств, 40% з нині діючих почали відновлювати діяльність тільки у 2006-2008 роках. У приватній власності в даний час знаходиться 81% всіх підприємств, у комунальній - 14,5%, у державній - 4,5%. Встановлено, що частка підприємств з виробництва керамічної цегли, що функціонують на сільських територіях, від загальної кількості всіх підприємств України становить 64%. В структурі будівельних матеріалів частка керамічної цегли сягає 72-76%. Протягом 1995-2007 рр. спостерігалося падіння обсягів виробництва від 10 до 30%, рентабельності операційної діяльності - від 15,4% до 5% та щорічне зростання цін продукції на 20%. Розвиток виробництва керамічної цегли в теперішній час характеризується зменшенням запасів якісної сировини та дефіцитом паливно-енергетичних ресурсів. За цих умов для організації випуску цегли важливо вибрати раціональну технологію, яка повинна залучати у виробництво будь-яку глиняну сировину і забезпечувати отримання якісних, мало-витратних і дешевих виробів.

В результаті досліджень встановлено, що фактичний обсяг виробництва продукції 2007 року відносно 2003 року у досліджуваних підприємствах зріс в 1,9 рази (від 157 до 296 млн. шт. цегли на рік), валовий дохід підвищився у 3,9 рази (від 41 до 160 млн. грн.). Сукупні витрати на виробництво продукції зросли у 4,1 рази (з 32 до 132 млн. грн.). Прибуток у розрахунку на 1 тис. шт. цегли збільшився у 2 рази (від 44 до 88 тис. грн.). Рентабельність виробництва в середньому зросла на 6%. Собівартість і ціна 1 тис. шт. цегли за 2003-2007 рр. зросли в середньому більше ніж у 2 рази. Середня чисельність основного персоналу підприємств зросла майже в три рази, що збільшило сукупну трудомісткість виробництва на 80%, а витрати на оплату праці зросли в 3,9 рази, продуктивність праці підвищилась на 10%. Непередбачуваний ріст поточних цін на паливно-енергетичні ресурси призвів до збільшення витрат на їх придбання: за вугілля на 50%, за газ - на 180%, за пально-мастильні матеріали - на 100%, за електроенергію - від 119 до 148% на 1 тис. шт. цегли. Витрати коштів на придбання сировинних ресурсів збільшились по всіх групах підприємств у середньому на 70% (від 52,31 грн. у 2003 р. до 88,27 грн. на 1 тис. шт. цегли у 2007 р.). Рівень амортизаційних відрахувань у перерахунку на 1 тис. шт. цегли за 2003-2007 рр. на підприємствах зріс у 2,7 рази.

Визначено фактичні співвідношення ресурсних складових виробничого потенціалу за групами підприємств та структура собівартості одиниці готової продукції на досліджуваних підприємствах у 2007 році. Так, висока частка матеріальних витрат у структурі собівартості продукції, що становлять 52,3-62,3%, вимагає пошуку резервів їх зниження, застосування матеріало- та енергозберігаючих технологій. Велика ж частка витрат на оплату праці (23-27%) свідчить, що управління доцільно спрямовувати на раціоналізацію організації виробництва і праці, механізацію й автоматизацію найбільш трудомістких робіт. В зв'язку з цим виникає необхідність удосконалення методичних підходів до аналізу і практики вартісної оцінки ресурсів, доповнивши економічну оцінку енергетичною, яка позбавлена впливу інфляційних процесів.

У третьому розділі - "Напрями підвищення ефективності використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств" наведено удосконалений підхід до оцінки виробничого потенціалу підприємств виробничої інфраструктури сільських територій. На прикладі конкретних підприємств з виробництва керамічної цегли здійснено комплексну економіко-енергетичну оцінку використання виробничого потенціалу.

Встановлено, що сукупні витрати виробництва цегли (Y) за типами технологій корелюються з витратами паливно-енергетичних ресурсів (Х1), трудових ресурсів (Х2), обсягом виробництва продукції (Х3) та інтегральним коефіцієнтом використання технологічного устаткування (Х4). Одержано багатофакторні оптимізаційні моделі сукупних витрат виробничого потенціалу для чотирьох типів технологій:

За допомогою розроблених моделей виявлено резерви зниження сукупних витрат та розраховано нормативну собівартість продукції. Результати розрахунків свідчать, що загальна сума резервів зниження сукупних витрат за 2003-2007 роки становить 144,8 млн. грн., з них за рахунок перевитрат паливно-енергетичних ресурсів - 51,7 млн. грн., трудових ресурсів - 31,1 млн. грн., зниження обсягів виготовлення продукції - 17,6 млн. грн., порушення регламентів використання устаткування - 44,4 млн. грн.

Рівень нормативної собівартості 1 тис. шт. цегли, в порядку її зростання, розміщується так: на першому місці тип технології IV (354 грн.), на другому - ІІ (398 грн., на третьому - І (492 грн.), на четвертому - тип технології ІІІ (627 грн.).

У кожній групі підприємств методом матриць-координат визначено узагальнюючі показники ефективності, на основі яких відібрані підприємства-еталони, що характеризують рівень використання виробничого потенціалу, конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. Запропонований метод відрізняється від раніше застосовуваних тим, що обґрунтування узагальнюючого показника ефективності здійснюється із застосуванням коефіцієнтів вагомості показників системи, які визначені відповідно до специфіки даного виробництва.

Відповідно до потреби в цегельній продукції, визначеній Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, здійснено прогноз необхідних обсягів її виробництва сільськими цегельними підприємствами. Обсяг виробництва цегли має зрости до 2015 року на 96-97% або до 51-67 млрд. шт. цегли на рік.

Враховуючи досвід вчених-економістів, які працювали над проблемами енергетичної оцінки технологій в різних галузях аграрного виробництва, відповідно до специфіки підприємств, у роботі розроблено алгоритм енергетичної оцінки ефективності використання виробничого потенціалу цегельних підприємств для чотирьох типів технологій.

Основними показниками, що обґрунтовують енергетичну ефективність технологій, характеризують рівень використання виробничого потенціалу, сприяють виявленню резервів економії енергоресурсів та визначенню ресурсозберігаючої технології прийнято коефіцієнт енергетичної ефективності, сукупну енергоємність виробництва продукції та енергоємність одиниці продукції.

Відповідно до закону збереження енергії в основу енергетичної оцінки покладено енергетичний баланс, що характеризує рівень використання сукупної енергії ресурсів у виробництві продукції. Для цегельного виробництва енергетичний баланс має вигляд:

Ес = Eк + Eн МДж

Де:

Ес - сукупна енергоємність ресурсів, використаних у виробничому процесі;

Eк - корисно спожита енергія ресурсів. У виробництві цегли корисною вважають енергію, що витрачається на хімічні перетворення в структурі глиняної маси для набуття цеглою міцності каменя;

Eн - сума непродуктивних втрат енергії застосованих ресурсів, які створюють енергетичне навантаження на навколишнє середовище.

Сукупна енергоємність ресурсів (Ес), використаних у процесі виробництва цегли, що включає повну енергоємність основних і обігових засобів виробництва та затрат живої праці, розраховується за формулою:

Ес = еу + ее + ер + ек + есм МДж

Де:

еу - повна енергоємність енергетичного устаткування;

ее - повна енергоємність паливно-енергетичних ресурсів;

ер - повна енергоємність відтворення робочої сили;

ек - повна енергоємність будівельних конструкцій і споруд, що амортизується під час виробництва у собівартість продукції;

есм - повна енергоємність сировини і матеріалів.

Коефіцієнт енергетичної ефективності технологій визначається відношенням корисної енергії, що зосереджується у продукції в процесі виробництва, до сукупної енергії, витраченої на її виробництво і характеризує ступінь відносної енерговіддачі технології: енергетична оцінка здійснювалась на основі авторських електронних моделей, реалізованих у програмі "MS Excel". Виконано енергетичний аналіз та оцінку енергоємності кожної операції технологічного процесу, розраховано їх нормативну енергоємність та визначено технології, в яких мають місце перевитрати. Доповнення економічної оцінки енергетичною дало можливість зробити висновки про раціональність застосування кожної технології з точки зору їх економічної та енергетичної ефективності за різними показниками. У роботі наведено результати рейтингу підприємств за показниками економічної й енергетичної оцінки, які показують, що технологія ІІ за даними обох оцінок посідає перші і другі місця (тобто в чотирьох випадках з шести). Так, за результатами обох оцінок технологія ІІ займає перше місце за часткою паливно-енергетичних ресурсів у структурі собівартості. За результатами економічної оцінки технологія ІІ займає перше місце за рівнем середньорічних технологічних втрат у розрахунку на 1 тис. шт. цегли та друге місце за рівнем нормативної собівартості.

За енергетичною оцінкою встановлено, що коефіцієнт енергетичної ефективності технології ІІ становить 0,12, тобто перевищує на 3% коефіцієнт енергетичної ефективності інтенсивнішої технології IV, що характеризує технологію ІІ як ресурсозберігаючу. Крім того, технологія ІІ має найменші витрати паливно-енергетичних ресурсів і в грошових, і в енергетичних одиницях, тобто є енергозберігаючою.

Результати енергетичної оцінки показали вплив технологій виробництва на довкілля за кількістю непродуктивних втрат енергії, що забруднюють навколишнє середовище. Річні обсяги втрат за варіантами технологій становлять: І тип - 13,2, ІІ - 30,0, ІІІ - 62,2, IV - 488,9 Дж. Втрати енергії за типом технології ІІ (яка займає в рейтингу друге місце) в 16 разів менші, ніж за ІV, що свідчить про менше антропогенне навантаження на навколишнє середовище. Ці дані свідчать про переваги технології ІІ та про необхідність їх врахування при виборі технологій, проектуванні і розміщенні підприємств на сільських територіях. За результатами енергетичної оцінки виконано порівняльний аналіз енергоємності досліджуваних технологій відповідно до зарубіжних стандартів. Визначено перевитрати енергоємності підприємств-еталонів. Встановлено, що сукупна енергоємність технологій перевищує зарубіжні стандарти до 117,5%.

Таким чином, запропонована багатокритеріальна модель комплексної економіко-енергетичної оцінки дала можливість визначити пріоритетність технології ІІ виробництва керамічної цегли для застосування на сільській території за багатьма параметрами. За показниками тільки економічної оцінки тип технології IV виявився найбільш ефективним, оскільки має найнижчий рівень нормативної собівартості (354 грн.).

Однак дуже великі виробничі потужності таких підприємств мають недоліки і тому не прийнятні для впровадження на сільській території.

По-перше, такі технології мають значні сукупні витрати виробництва, зумовлені застосуванням і потребою величезних запасів сировини та паливно-енергетичних ресурсів, що за умов енергетичної кризи і обмеженості ресурсів буде перешкодою для ефективного функціонування підприємств, по-друге, такі потужні виробництва потребують розробки великих родовищ глиняної сировини за рахунок значних площ земельних угідь і родючих ґрунтів, по-третє, великі обсяги продукції, що виробляються такими підприємствами, не зможуть бути повністю реалізовані у межах даної сільської території, а її перевезення по інших регіонах вимагатимуть додаткових транспортних витрат. Отже, результати комплексної економіко-енергетичної оцінки показали, що найбільш прийнятною для впровадження на сільській території є технологія ІІ групи підприємств (від 3 до 8 млн. шт. цегли на рік), яка за більшістю показників зайняла перші місця в рейтингу і здатна в достатній кількості забезпечити потреби однієї окремо взятої території. Отже, напрями ефективного використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств такі: застосування запропонованого комплексу методів економічної й енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу, врахування у розрахунках природної енергії та енергії, уречевленої в засобах виробництв, вибір раціонального варіанта виробництва шляхом зіставлення результатів і витрат в грошових та енергетичних одиницях.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено теоретико-методичні аспекти економічної й енергетичної оцінки ефективності використання виробничого потенціалу сільських цегельних підприємств. Обґрунтовано роль енергетичних чинників у підвищенні ефективності використання їх виробничого потенціалу та необхідність зниження енергоємності продукції за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій. Результати дисертаційного дослідження дають підстави для таких висновків:

1. Для розвитку сільських територій, що пов'язано із збільшенням зайнятості населення, підвищенням його матеріального стану, наповненням місцевого бюджету та відродженням села, - важлива роль належить сільським цегельним підприємствам. Встановлено, що 64% таких підприємств розміщені на сільських територіях, а в структурі будівельних матеріалів, що використовуються у сільському будівництві, частка керамічної цегли сягає 72-76%. За період з 1988 року припинили роботу понад дві третини підприємств, але останніми роками почалося їх відновлення і вже на початок 2008 року функціонувало 255. Із кількості сільських цегельних підприємств у приватній власності знаходиться 81% всіх підприємств, у комунальній - 14,5%, у державній - 4,5%;

2. Україна має достатній сировинний потенціал для виробництва різноманітної номенклатури якісної і конкурентоспроможної керамічної цегли, яка є традиційним і екологічно безпечним будівельним матеріалом для сільського будівництва. Сільські цегельні підприємства з різною виробничою потужністю функціонують на основі чотирьох типів технологій: І - підприємства потужністю від 1 до 3 млн. шт. цегли на рік, ІІ - від 3 до 8, ІІІ - від 8 до 15, ІV - понад 15 млн. шт. цегли на рік. У загальній кількості підприємств найбільша частка (67%) припадає на сезонні підприємства потужністю від 1 до 8 млн. шт. цегли на рік. Більшість підприємств виробничий потенціал використовують лише наполовину, що пов'язано з незадовільним станом устаткування, постійним ростом цін на паливно-енергетичні ресурси, відсутністю державних інвестицій та недостатньою кількістю коштів у власників підприємств для оновлення техніко-технологічного потенціалу і впровадження ресурсозберігаючих технологій;

3. Собівартість і ціна 1 тис. шт. цегли за 2003-2007 рр. зросли в середньому більше ніж у 2 рази: собівартість - від 245 до 498, ціна - від 290 до 586 грн. відповідно. Спостерігалося значне коливання цін від 350 до 1176 грн. в 2007 році. Найвищі ціни на продукцію виявлені на підприємствах степової зони. В цілому по Україні рівень рентабельності за вказаний період змінювався несуттєво і становив у середньому 18-19,2%. Встановлено, що за 2003-2007 рр. вартість матеріально-технічних витрат у структурі собівартості продукції зросла з 52 до 62%, а частка оплати праці знизилась з 23,2 до 21%;

4. На основі розробленої багатокритеріальної моделі комплексної економіко-енергетичної оцінки використання виробничого потенціалу, яка ґрунтується на застосуванні традиційних методів економічного аналізу, спеціальних та нетрадиційної для даної галузі енергетичної оцінки виявлено резерви зниження сукупних витрат, які в сумі за 2003-2007 роки становлять 144,8 млн. грн. та розраховано нормативну собівартість продукції за типами технологій: І - 492 грн. за 1 тис. шт. цегли, ІІ - 398, ІІІ - 627, IV - 354 грн. У кожній групі методом матриць-координат визначено узагальнюючі показники ефективності, на підставі яких відібрані підприємства-еталони, що характеризують рівень використання виробничого потенціалу, конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості;

5. Обґрунтовано потребу обсягів виробництва цегли сільськими підприємствами на перспективу до 2015 року, які становитимуть 56-61 млрд. шт. цегли в рік або на 96-97% більше, у порівнянні з 2007 роком;

6. Енергетичний зв'язок підприємств з виробництва керамічної цегли в енергетичному балансі сільської території вимагає енергетичного оцінювання використання їх виробничого потенціалу. В зв'язку з цим фактом розроблено методичні підходи щодо енергетичної оцінки ефективності використання виробничого потенціалу підприємств з виробництва керамічної цеглини; економічний агропромисловий господарювання

7. Визначено сукупні енергетичні витрати та витрати на одиницю кінцевої продукції для чотирьох типів технологій, енергоємність технологічних операцій та окремих видів ресурсів, коефіцієнти енергетичної ефективності та найбільш ефективну ресурсозберігаючу технологію виробництва. Розраховано і обґрунтовано енергетичний еквівалент для робітників цегельних підприємств у розмірі 76,87 МДж/год;

8. У результаті енергетичної оцінки визначено вплив енергетичних складових (уречевленої енергії, енергії живої праці, невідновлюваної енергії, природної енергії) на сукупну енергоємність виробленої продукції. Встановлено, що витрати невідновлюваної енергії є домінуючими, а темпи їх зростання перевищують темпи підвищення рентабельності виробництва. Одержані коефіцієнти енергетичної ефективності технологій вказують на низький рівень використання засобів виробництва;

9. На основі економіко-енергетичної оцінки встановлено, що тип технології ІІ є найбільш раціональним і прийнятним для сільських територій. Коефіцієнт енергетичної ефективності даної технології становить 0,12, що на 3% перевищує зазначений коефіцієнт технології типу ІV. Непродуктивні втрати енергії, що забруднюють навколишнє середовище за типом технології ІІ в 16 разів менші, ніж за типом ІV. Також визначено, що на вітчизняних підприємствах з виробництва керамічної цегли кількість використаної сукупної енергії в середньому на 70% перевищує зарубіжні стандарти. Розрахунки показали, що за умов раціонально збалансованого використання виробничого потенціалу, а також за рахунок підвищення використання природної енергії резерв економії непоновлюваної енергії при виробництві цегли становитиме 50%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Коваленко О.В. Інформаційне забезпечення ресурсозберігаючих технологій у виробництві будівельних матеріалів для сільського будівництва / О.В. Коваленко // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №10. - С. 8-90.

2. Коваленко О.В. Енергетична оцінка ефективності технологій виробництва будівельних матеріалів / О.В. Коваленко // Вісник ХНАУ. - 2007. - №5. - С. 186-192.

3. Коваленко О.В. Дослідження інформаційних потоків нормативного забезпечення ресурсозбереження в агропромисловому виробництві / О.В. Коваленко // Продуктивність агропромислового виробництва. - 2007. - №6. - С. 59-67.

4. Славов В.П. Економіко-енергетична система сталого розвитку сільських територій / В.П. Славов, О.В. Коваленко // Вісн. аграр. науки. - 2007. - №8. - С. 68-71 (автору належить збір і обробка інформації, виклад результатів досліджень, розробка і описання схеми).

5. Коваленко О.В. Функціонування підприємств по виробництву будівельних матеріалів на сільських територіях в умовах ринкових перетворень / О.В. Коваленко, Ю.Д. Усик // Продуктивність агропромислового виробництва. - 2007. - №7. - С. 97-103 (автору належить постановка проблеми, мета, виклад основного матеріалу, висновки).

6. Коваленко О.В. Роль інформаційних ресурсів в економічному аналізі процесів і технологій у виробничих системах сільських територій / О.В. Коваленко // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №10 (76). - С. 117-126.

7. Коваленко О.В. До методики оцінювання виробничого потенціалу підприємства / О.В. Коваленко // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства ім. П. Василенка. Серія "Економічні науки". - Харків: ХНТУСГ, 2007. - Вип. 64. - С. 176-181.

8. Славов В.П. Сутність поняття "ресурсозбереження" та його значення для галузей виробничої інфраструктури АПК / В.П. Славов, О.В. Коваленко // Вісн. ХНАУ ім. Докучаєва. Серія "Економіка АПК і природокористування". - 2007. - №9. - С. 29-42 (автору належить збір і обробка інформації, аналіз літературних джерел, виклад результатів досліджень, формулювання понять).

9. Коваленко О.В. Енергоощадливі технології - основа розвитку виробничої інфраструктури сільських територій / О.В. Коваленко // Вісник ХНАУ ім. Докучаєва. Серія "Економіка АПК і природокористування". - 2008. - №3. - С. 391-399.

10. Коваленко О.В. Класифікація витрат ресурсів як основа оцінювання собівартості продукції / О.В. Коваленко // Економіка АПК. - 2008. - №4 (162). - С. 90-95.

11. Коваленко О.В. Ефективність використання ресурсного потенціалу підприємств сільських територій / О.В. Коваленко // Вісник аграрної науки. - 2008. - №7. - С. 70-72.

12. Славов В.П. Енергетична ефективність сільської території: сутність, вимірювання, аналіз та система показників / В.П. Славов, О.В. Коваленко // Вісн. Сумського нац. аграр. ун-ту. Серія "Економіка та менеджмент". - 2008. - Випуск 7/2 (30). - С. 102-110 (автору належить аналіз літературних джерел, виклад основного матеріалу, розробка і аналіз схеми, рисунку).

13. Славов В.П. Аспекти розвитку інфраструктури сільської території в ринкових умовах / В.П. Славов, О.В. Коваленко // Агроінком. - 2008. - №7-10. - С. 94-98 (автору належить аналіз літературних джерел, виклад основного матеріалу, розробка та аналіз схеми, формулювання висновків).

14. Коваленко О.В. Оцінювання ефективності управління діяльністю підприємств за критеріями товарно-цінової стратегії / О.В. Коваленко // Економіка АПК. - №3 (173). - 2009. - С. 123-128.

Размещено на Allbest.ru