Економіко-прогностична модель природокористування урбанізованого регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

Кандидата економічних наук

08.00.06 - Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Економіко-прогностична модель природокористування урбанізованого регіону

Рачинський Олексій Сергійович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в національному університеті біоресурсів і природокористування України кабінету міністрів України

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Лоїк Григорій Карлович, національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри земельного кадастру

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Будзяк Василь Миронович, рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, провідний науковий співробітник відділу економічних проблем водокористування та рекреації

кандидат економічних наук, доцент Тібілова Людмила Михайлівна, львівський національний аграрний університет, доцент кафедри управління земельними ресурсами

Захист відбудеться 08 червня 2010 р. О 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради к 26.004.17 у національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41,

Вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, кім. 28

Автореферат розісланий «7» травня 2010р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради л.в. паламарчук

1. Загальна характеристика роботи

природокористування агросфера екологічний кластер

Актуальність теми. Проблеми у досягненні гармонійного розвитку суспільства набули актуальності як у науковій сфері, так і в державних та галузевих програмах. У цьому аспекті представляє інтерес урбанізація як процес концентрації та інтеграції людської діяльності. У світі майже 2% поверхні суші урбанізовано, близько 25% ? використовується у сільському господарстві, через діяльність людини вилучено 40% первинної біотичної продукції землі. Запровадження приватної власності на природні ресурси загострило проблему.

Ці та інші обставини вимагають обґрунтування нових стратегій використання природних ресурсів, їх відтворення та охорони. Однак, вирішити ці надскладні проблеми неможливо без поглибленого їх вивчення, без побудови економіко-прогностичних моделей розвитку системи «суспільство-природа» та її регіональних підсистем, концепції сталого розвитку, які послужили б створенню відповідних національних програм оптимізації природокористування та охорони навколишнього середовища. Вирішенню саме цих проблем і присвячена дисертаційна робота, яка базується на теоретичних і практичних засадах розвитку природокористування, зокрема землекористування та охорони земельних ресурсів, які висвітлено у наукових працях.

Враховуючи нові явища і процеси, їх динамічність та багатогранність, дисертаційне дослідження сконцентровано на проблемах природокористування та охорони навколишнього природного середовища в адміністративних районах урбанізованого регіону київської області.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з напрямом наукових досліджень кафедри земельного кадастру національного університету біоресурсів і природокористування україни у 2007-2009 рр. За темою «розробити наукові засади та методику визначення втрат при використанні деградованих та малопродуктивних земель у сільському господарстві (номер державної реєстрації 0107u062464). Здобувач є її співвиконавцем. Він обґрунтував шляхи удосконалення механізмів природокористування та охорони навколишнього середовища в агросфері урбанізованого регіону київської області.

Мета і завдання дослідження. Метою цього дослідження є побудова економіко-прогностичної моделі раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища адміністративних районів урбанізованого регіону, обґрунтування оптимальної структури земельних угідь на регіональному та місцевому рівнях.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження вирішувались прикладні завдання, проводились теоретико-методичні дослідження, щоб:

Виявити сутність і дати змістовне наповнення поняття територіально-просторовий економіко-екологічний кластер (тпеек), за допомогою якого забезпечується оптимальна взаємодія елементів господарської системи адміністративних районів з обмеженими природними ресурсами в ринкових умовах;

Дослідити генезис поглядів сучасної економічної науки на просторовий розвиток продуктивних сил та формування теорії економіки природокористування;

Обґрунтувати модель просторового економіко-екологічного розвитку кластерів господарських систем, що забезпечить вирішення завдання оптимального використання природних ресурсів, залучених в економічний оборот і тих, що об'єктивно мають інше призначення й функцію у житті суспільства;

Розробити концепцію оптимального економіко-екологічного інституціонального забезпечення розвитку господарських систем районів на принципах розмежування території, що залучена в економічний оборот господарської системи і простору, який виконує неринкову функцію збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, захисту життєвого середовища;

Обґрунтувати економіко-екологічні принципи взаємодії факторів розвитку і розміщення продуктивних сил з факторами нпс досліджуваних районів та здійснити оцінку сучасних ринкових процесів з урахуванням еколого-економічних обмежень на залучення природних ресурсів у господарську практику для районів, що зазнають деструкції, інтоксикації та загальної пейоризації;

Виявити особливості формування інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку адміністративних районів та розробити концептуальні положення удосконалення системи економіко-екологічного інституціонального забезпечення державного регулювання використання земельних ресурсів;

Визначити пріоритети сучасної взаємодії господарської та біотичної систем в умовах еколого-орієнтованого розвитку.

Об'єктом дослідження - економіко-екологічні процеси і моделі структурної трансформації господарської системи адміністративних районів урбанізованого регіону і її впливу на стан природного середовища.

Предмет цього дослідження - сукупність теоретико-методологічних засад еколого-економічного регулювання й управління господарськими системами адміністративних районів урбанізованого регіону, чинники оптимізації природокористування, критерії охорони природних ресурсів.

Методологія і методика дослідження. У процесі дослідження застосовувався багатофакторний аналіз, методи оцінювання та прогнозування розвитку природно-господарських систем. Інструментами реалізації поставлених завдань були економіко-математичне моделювання і комп'ютерні технології створення схем районного планування території адміністративних районів. Важливим інструментом упорядкування земельних відносин послужив картографічний метод досліджень, який дав можливість на рівні адміністративних районів пов'язувати природно-ресурсний потенціал з необхідними інвестиціями.

Для оцінювання економічного та екологічного стану природокористувань застосовувались економіко-статистичні методи досліджень. Інформаційною базою послужили праці вітчизняних та зарубіжних науковців у сфері економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, законодавчі та нормативні акти, дані державного комітету статистики України, державного комітету України із земельних ресурсів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Найважливіші результати дисертаційного дослідження, які характеризуються науковою новизною, такі:

Вперше:

Розкрито сутність та змістовне наповнення поняття територіально-просторовий економіко-екологічний кластер (тпеек), яке забезпечує науково обґрунтовану взаємодію елементів господарської системи і природно-ресурсного потенціалу адміністративних районів урбанізованого регіону;

Удосконалено:

Модель вирішення проблеми капіталізації природних ресурсів в системі економіко-екологічного регулювання земельних відносин на рівні адміністративних районів урбанізованого регіону;

Схему оптимізації взаємодії адміністративних районів з екологічної, економічної та соціальної складових збалансованого землекористування;

Поглиблено:

Економіко-екологічні принципи взаємодії факторів розвитку й розміщення продуктивних сил з факторами захисту навколишнього природного середовища адміністративних районів;

Концептуальні положення вдосконалення системи економіко-екологічного інституціонального забезпечення державного регулювання користування природними ресурсами;

Засади оцінювання ринкових процесів в агросфері урбанізованого регіону з урахуванням еколого-економічних обмежень на залучення навколишнього середовища у господарські комплекси адміністративних районів, що зазнають деструкції, контамінації, інтоксикації та загальної пейоризації;

набули подальшого розвитку:

Програми і моделі оптимізації взаємодії адміністративних районів з питань екологічної, економічної та соціальної складових збалансованого природокористування.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здобувачем на основі обґрунтованих принципів і стратегії розвитку системи природокористування в агросфері урбанізованого регіону запропоновано скоротити площу орних земель, збільшити площі багаторічних насаджень та кормових угідь, вивільнити під заліснення близько 100 тисяч га деградованих і малопродуктивних земель та перевести до земель природоохоронного призначення земельні ділянки, що розташовані у прибережних смугах водосховищ та в заплавах річок.

Результати дисертаційного дослідження запроваджені у дп “київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” при розробці “схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень” в урбанізованих районах київської області (довідка від 28.04.2010 року №01/02-04/584).

Одержані наукові результати також використовуються дп “український державний науково-дослідний та проектний інститут цивільного сільського будівництва” при розробці схем планування території сільських рад адміністративних районів приміської зони м. Києва (довідка від 30.04.2010 року №575).

Окремі результати дисертаційного дослідження використано у навчальному процесі на факультеті землевпорядкування при викладанні дисциплін “планування сільських населених пунктів”, “кадастр населених пунктів”, “земельний кадастр” (довідка від 28.12.2009 року №50).

Особистий внесок здобувача. Усі результати наукових досліджень дисертаційної роботи одержані здобувачем особисто. Зокрема запропоновано методику розрахунку інтегрального показника ресурсної ємкості просторової (господарської) системи. Ключовим об'єктом простору є господарська система, що використовує природні ресурси як основний засіб виробництва. З окремих об'єктів простору формується просторовий кластер: наприклад, господарство, а з господарств - економічний або адміністративний район, з районів - область. Здобувач обґрунтовує принципи і стратегію розвитку систем природокористування в агросфері урбанізованого регіону київської області на базі кластерного підходу.

Апробація результатів дисертації. Науковий зміст основних результатів дослідження здобувача та їх практичне застосування апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях: «розвиток земельних відносин в Україні: здобутки, стан та перспективи» (м. Київ, 28-30 вересня 2006 р.), «управління використанням та охороною земельних ресурсів на засадах сталого землекористування та євроінтеграційних процесів України» (м. Київ, 30-31 жовтня 2008) та на спільному засіданні землевпорядних факультетів нау і лдау «круглий стіл-2005» на тему «управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку (м. Київ, 25-26 листопад 2005).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в семи наукових працях, опублікованих у наукових фахових виданнях, з них чотири - одноосібно. Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок. Дисертація містить 16 таблиць, 35 рисунків. Список використаних джерел включає 207 найменувань.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі «теоретико-медотологічні засади розвитку природокористування та охорони природного середовища в агросфері урбанізованого регіону» розкрито гносеологічні засади досліджень природних ресурсів досліджуваного регіону, описано класифікаційні ознаки природних ресурсів, проведена їх економічна класифікація, визначено агроекологічні складові дослідження урбанізованого регіону.

Ключовим поняттям визначено «ємність» природних ресурсів, яке диференційовано за ознаками екосистеми, середовища, території, ландшафту, сільськогосподарських угідь.

Ємність території - ознака, що вимірює інтенсивність господарської діяльності людини на певній площі без додаткових витрат на її впорядкування через комплексне використання ресурсів, що залучені в економічний оборот.

Ємність ландшафту - здатність забезпечувати нормальну життєдіяльність певної кількості організмів без негативних наслідків для природи.

Ємність сільськогосподарських угідь - ознака кількості людей і тварин у сільськогосподарському та лісовому просторі, які можуть задовольняти свої життєві потреби з території, не порушуючи її екологічний стан і спроможність до самовідновлення.

Важливим для визначення предмету дослідження є поділ антропогенного тиску за джерелами ? видами діяльності людей (суспільства) ? промисловими, транспортними, сільськогосподарськими, лісогосподарськими, результатами урбанізації, використанням ядерної енергії тощо. Ключовим поняттям можна вважати також масштаб впливу людського суспільства на природу: від планетарного до одиничного і від одиничного до глобального.

Територіальна комплексна схема охорони навколишнього середовища в ієрархічній структурі від загального до конкретного на рівні адміністративного району розробляється у певній послідовності й містить у собі аналітичні, прогнозні й проектні етапи, а саме:

1) характеристику сучасного стану компонентів навколишнього природного середовища;

2) виявлення наявних диспропорцій й недоліків у стані навколишнього природного середовища району в цілому й окремих компонентів, а також при залученні природних ресурсів в економічний оборот;

3) прогноз стану навколишнього природного середовища та його компонентів відповідно до намічених перспектив соціально-економічного розвитку району;

4) розробку схеми містобудівного та екологічного зонування території району і виявлення проблемних ситуацій, що виникають у тій або іншій його частині;

5) розробку системи конкретних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, визначення термінів проведення й орієнтовних капітальних вкладень на їх реалізацію, а також галузей і відомств, відповідальних за їх здійснення;

6) остаточне узгодження проектних рішень комплексної схеми охорони навколишнього природного середовища з іншими заходами проекту районного планування.

Методика оцінки стану та динаміки навколишнього середовища ґрунтується на аналізі його компонентів, що утворюють систему. Зазначимо доцільність аналізу: природних умов, ресурсів, господарської системи й системи розселення. Оцінка має містити у собі визначення інженерно-екологічних та економічних характеристик, аналіз найважливіших компонентів природного навколишнього середовища, а також виявлення наявних диспропорцій і недоліків у відносинах між природною й антропогенною складовими району. Результати аналізу служать вихідною базою для визначення основних напрямів поліпшення навколишнього середовища району.

На основі дослідження процесів урбанізації та визначення поняття «урбоекологія» побудовано теорію опорного каркаса території.

Фактично опорний каркас формує систему розселення, посилюючи його контрасність у результаті стягування виробництва у центри при одночасному "вимиванні" населення з сільських районів.

Опорний каркас території визначається як мережа центрів господарського, соціального і культурного життя країни, з'єднаних між собою соціально-економічними зв'язками, що відображають транспортні коридори (магістралі). Каркас зв'язує функціонально різні (спеціалізовані) частини території, а через те відображає систему господарських зв'язків.

Після проведення функціонального зонування території здійснюється аналіз та економічна оцінка її ресурсно-економічного потенціалу, який поділяється на три блоки: аналіз природних умов та ресурсів, аналіз демографічного потенціалу, економічний аналіз.

Модель оптимального функціонування регіональної і місцевої економіки вимагає точного врахування специфіки умов господарювання, ресурсних можливостей та ринкових зв'язків на макро-, мезо- і мікроекономічному рівні аби забезпечити інтенсивний економічний і регіональний розвиток.

Для розробки моделі оптимального функціонування регіональної і місцевої економіки потрібно застосувати сучасні методи якісного системного аналізу, які широко використовуються для технологічного передбачення (делфи, сааті, звіцкі, бейєса тощо). Основним шляхом реалізації цієї моделі має стати інноваційний розвиток з використанням високих технологій. Враховуючи багатофакторність процесів, що відбуваються в агросфері, на першому етапі доцільно побудувати системну модель з урахуванням ключових факторів. На цій основі можна здійснювати прогнозування на рівні окремих агроекосистем і господарств.

Успіх у вирішенні цих проблем залежить від усвідомлення, що сучасна агросфера - це не тільки одна з галузей економіки, а й частина біосфери з притаманними їй закономірностями кругообігу енергії і речовин.

Проектний етап розробки питань охорони навколишнього середовища містить у собі містобудівне та екологічне зонування, виявлення проблемних ситуацій і ареалів, обґрунтування комплексу конкретних заходів (гігієнічних, технологічних, інженерних, біологічних, планувальних і організаційних) з охорони навколишнього середовища, складання комплексної схеми охорони навколишнього середовища у взаємодії з іншими елементами схеми районного планування.

Загальний стан навколишнього середовища перебуває під впливом системи господарства, що історично склалася у районі, зокрема обсягу залучених у виробництво природних ресурсів. Система розселення створює антропогенні навантаження на навколишнє середовище, стан якого знаходиться під впливом екологічно небезпечних об'єктів у цьому регіоні.

Важливим важелем розвитку аграрного виробництва як основи сталої агросфери є інформатизація. Щоб досягти високого і стабільного рівня випуску конкурентоспроможної продукції, забезпечити збереження природних ресурсів, необхідно мати можливість приймати як довгострокові, так і оперативні рішення на підставі інформації про ті процеси, що відбуваються на регіональних і світових ринках продукції, і, крім того, здійснювати постійну корекцію технологій на основі даних про атмосферні процеси, поширення шкідників і хвороб, про ефективні засоби захисту від них та взагалі про все, що має значення для успішного аграрного виробництва. Нині дуже актуальним є завдання створення у державі за порівняно короткий період розгалуженої інформаційної системи як безпосередньо для виробників, так і для менеджерів. У світі швидкими темпами розвиваються інформаційні технології, в тому числі інтернет, і якщо україна зуміє оперативно «вписатися» у ці глобальні процеси, за відповідної підтримки з боку держави, то агросфера може вийти на нові, сучасні рубежі за рівнем інформатизації.

У другому розділі «сучасний стан природокористування в урбанізованих районах київської області» проведено логістичний аналіз території та процесів урбанізації в контексті екологічної безпеки, а також біотичних процесів в умовах урбанізації природного середовища, визначено оцінку функціонування системи сільського, лісового і водного господарств та проаналізовано стан використання земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Останнім часом значно зросли звернення сільських рад урбанізованого регіону з потребою розширити межі сільських населених пунктів, хоч чисельність корінних мешканців цих сіл не зростає. Існують інші причини, які спонукають до зміни їх меж, а саме: значна урбанізація міста києва; великі ціни на міське житло; надання переваги проживанню у власному маєтку; різке зменшення державного житлового будівництва; відсутність цілісної резервної території міста у своїх історичних межах; спекулятивні ціни.

Настає складна критична ситуація, коли київ, розвинувшись як компактна територія, досягнув такого стану, що його територіальний розвиток можливий лише з виходом за історичні межі, аби не ущільнювати забудовані мікрорайони і не знищувати сформовані зелені зони міста.

Все це призвело до того, що довколо києва в сільських населених пунктах надзвичайно швидкими темпами відбувається відведення земель під садибну індивідуальну забудову та ще й за максимальною нормою 0,25 га, що значно підвищує вартість інженерної інфраструктури і впливає на рівень благоустрою приміських сіл. Тому назріла потреба в оптимізації взаємодії між міською й приміською аграрною підсистемами та в гармонізації зв'язків міста і навколишньої приміської зони, забезпечуючи їх раціональне співіснування.

Територіальною одиницею простору є адміністративні райони області як носії двох функцій: 1) підтримання життя й розвитку урбанізованого простору міст (ядро біосфери - людина); 2) функції продуцента біотичних ресурсів для споживання (агросфера) з урахуванням потенціалу лісових і водних ресурсів. Точка-район відображає просторові ознаки зв'язків між цими сферами.

Аналіз динаміки хімічної інтоксикації атмосферного повітря викидами стаціонарних об'єктів промисловості та рухомого складу автомобільного транспорту показує суперечливі тенденції

Тренд 1 ? лінійний спадаючий ? показує зменшення викидів від стаціонарних об'єктів забруднення на 1,57 тис. Т щорічно, але з невпливовим коефіцієнтом детермінації (r2 = 0,0478), що свідчить про хаотичний характер варіації. Лінійний тренд 2 стосується динаміки процесів викидів свинцевих сполук автомобільним транспортом і відображає їх зростання на території урбанізованих районів київської області. Тут тіснота зв'язку між обсягами викидів і числом років є несуттєвою (r2 = 0,4638), хоча обсяг є більшим (6,6 тис. Т) ніж у першому тренді. З цього можна зробити висновок про негативну динаміку процесів забруднення повітря, що відбивається не тільки безпосередньо на якості життя мешканців урбанізованого регіону, а й опосередковано через забруднення сільськогосподарської продукції, ґрунтового й водного покриву, лісовкритих територій.

Характерними для кожного району є декілька просторових ознак, з яких обрано для аналізу відносні показники структури землекористування, зокрема сільськогосподарськими товаровиробниками (дві ознаки ? рілля, природні кормові угіддя). У центрі зображення території району ? частка урбанізованої території, що має певну доцентрову силу. Урбанізована територія є умовним центром агроекосистеми, яка збуджує мотивацію до підприємництва, а тому формує антропогенний тиск і отримує його від викидів з центру. Далі йдеться про землі лісогосподарського призначення і водного фонду, які несуть функцію оздоровлення місць урбанізації й екосистем рослинництва й тваринництва. Якщо ми так поділили важливі для нас компоненти вектору природокористування, то на наступному етапі треба довідатися про фактори формування біологічних ресурсів на території, а тому звернемося, перш за все, до якості ґрунтів, що розмежовує певним чином сектори сільського й лісового господарств.

Територіально просторовий еколого-економічний кластер - це виокремлена сукупність господарських одиниць території, що мають спільні ознаки та проблеми економічного розвитку, пов'язані з захистом навколишнього природного середовища, мету і стратегію протидії процесам деструкції, деградації та пейоризації середовища.

Порівняємо природно-ресурсний потенціал з наявним інтегральним потенціалом адміністративних районів київської області за сукупністю екосистем сільського, лісового і водного господарств

Як видно з даного рисунка найбільш екологічностійкими районами є іванківський та вишгородський. В структурі земельних угідь даних районів найвищий відсоток земель лісового та водного фондів.

Структурно-динамічний аналіз показує, що виділення екосистем й групування їх у кластери економічно ефективного природокористування стало можливим завдяки обґрунтованій концепції платного природокористування. Лише з урахуванням достатньо високої плати за оренду землі можливою є ефективна економіка відтворення природного середовища.

Під найбільшою загрозою у зв'язку з перевищенням рівня допустимого навантаження в урбанізованому регіоні київської області є землі оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Вони мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську та історико-культурну цінність. А тому вони належать до об'єктів комплексної охорони.

Зокрема, аналіз стану правової та нормативної бази стосовно категорії земель історико-культурного призначення дає можливість визначити актуальні проблеми, пов'язані з охороною та використанням таких земель. До них належать:

1. Недостатнє термінологічне та змістовне узгодження відповідних положень як всередині базових у цій сфері правових актів - закону "про охорону культурної спадщини" та земельного кодексу, - так і положень цих актів з причетними положеннями інших актів законодавства різних рівнів, включаючи місцевий. Наслідками цього є неоднозначне тлумачення окремих норм або навіть їх ігнорування, що негативно позначається на практиці охорони та використання земель історико-культурного призначення.

2. Відсутність інтегрального підзаконного акта у вигляді положення чи інструкції про охорону і використання земель історико-культурного призначення.

3. У випадках, коли норми закону "про охорону культурної спадщини" та земельного кодексу не збігаються (наприклад, охоронна зона навколо заповідників законом не передбачена, проте передбачена кодексом), потрібно керуватися принципом доцільності, враховуючи особливості конкретної ситуації (характер навколишнього середовища, умови візуального сприйняття елементів заповідника, техногенні впливи тощо).

Складання реєстру земель історико-культурного призначення м, Києва, позначивши їх на генеральному плані міста.

5. Організація дієвого моніторингу стану охорони та використання земель історико-культурного призначення, опрацювати заходи для посилення контролю за виконанням відповідних норм законодавства та додержанням встановлених відповідно до законодавства режимів використання цих земель.

Частково зазначену проблему можна вирішити шляхом збільшення площ земель природно-заповідного, природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення, що сприятиме збереженню природних екосистем і разом з тим позитивно вплине на зміни структури земельного фонду регіону.

У третьому розділі «удосконалення механізмів природокористування та охорони навколишнього середовища в урбанізованих районах» визначено критерії, показники та методи ефективного природокористування в агросфері адміністративних районів, розроблено принципи й механізми економічного регулювання природокористування на державному рівні, проведено формування екологічно безпечного середовища життєдіяльності людей та правові механізми його реалізації, складено прогноз і стратегію розвитку систем природокористування урбанізованих районів.

Багатовимірність системи ознак є причиною існування множини критеріїв районування. В основу побудови “дерева” критеріїв розвитку адміністративних районів покладається множина функцій економічного і соціального, зокрема сільськогосподарського, простору.

Механізм економічного регулювання природокористування та охорони навколишнього природного середовища містить ряд заходів впливу на економічні інтереси об'єктів господарської діяльності.

Багато джерел фінансування можна віднайти у регіональних балансах формування й розподілу вартості суспільного продукту. Необхідно забезпечити надійний контроль рентних доходів та механізмів їх усуспільнення для виконання намічених заходів. Тому на наступному етапі вирішення поставленого завдання ми зосередилися на рівні місцевих органів влади при формуванні екополітики й джерел фінансування заходів охорони навколишнього природного середовища.

Для одержання засобів на збереження навколишнього середовища потрібно: збільшити фіскальну роль економічних механізмів в основному за рахунок введення рентних платежів за природокористування та, не збільшуючи загального розміру платежів юридичних і фізичних осіб, скоротити, наприклад, соціальний податок підприємств; частину прибутку від продажу невідновних ресурсів направляти на збереження/відновлення умовно відновних природних ресурсів і навколишнього природного середовища.

Механізм економічного регулювання природокористування та охорони навколишнього середовища має включати як стимулювання раціонального використання природних ресурсів, так і відповідальність за їх неефективне використання і забруднення.

Механізмом стимулювання може бути:

* видання зеленого талону екологічного стану з правом в'їзду до зон обмеження транспортного руху при переведенні механічних транспортних засобів на екологічно чистий альтернативний вид моторних палив та встановлення технічних пристроїв або застосування технічних методів для зменшення викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

* надання можливості отримання природних ресурсів під заставу;

* використання лізингу обладнання і техніки для вирішення екологічних проблем;

* надання різноманітних фінансових пільг.

В той же час необхідно задіяти механізм економічної відповідальності за неефективне використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища:

* відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

* збір за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища та за погіршення якості природних ресурсів в результаті володіння і користування ними юридичними та фізичними особами.

Сталий соціально-економічний розвиток урбанізованих районів київської області можна забезпечити на таких принципах:

Пріоритетності вимог екологічної безпеки, обов'язковості дотримання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

Забезпечення збалансованості екологічного, соціального та економічного факторів соціально-економічного розвитку території на основі реалізації науково обґрунтованої політики екологізації всіх його складових;

Платності природних ресурсів на рівні країн єс в залежно від якісних показників ґрунтового покриву, природно-кліматичних умов господарювання;

Дозвільної системи ефективного природокористування з обмеженнями на перепродаж або суборенду земельних ділянок.

екологізацію промислового виробництва передбачається проводити на основі комплексності рішень щодо розвитку промисловості з питаннями охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій, дотримуючись таких основних принципів, як:

Обов'язковість екологічної експертизи всіх проектів та бізнес-планів промислового спрямування;

Недопущення введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх екологічних вимог, передбачених нормативною та проектною документацією, і виконання заходів екологічного спрямування, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення);

Передбачення засобів для вловлювання, утилізації, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повної їх ліквідації, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

Необхідність обладнання підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов'язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію, відповідними спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їхнього знешкодження, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів та рівня шкідливого впливу на навколишнє середовище. Необхідно забезпечити винесення екологічно небезпечних підприємств, які з об'єктивних причин неможливо закрити, за межі житлових зон населених пунктів.

За рахунок земель, що вивільняться у процесі структуризації землекористування району, треба розширювати площі під багаторічними насадженнями (сади, виноградники, ягідники). Заліснення пропонується проводити на деградованих і малопродуктивних землях, що будуть виявлені у процесі деталізованої інвентаризації сільськогосподарських земель кожного району.

запропоновано залужити, перевести під заліснення та передати у державний резерв землі у прибережних смугах водосховищ та в руслах річок. Скорочення сільськогосподарського землекористування торкнеться також земель, прилеглих до великих міст і промислових центрів, транспортних коридорів тощо. Всього у середньостроковій перспективі може бути вивільнено до 100 тис. Га під заліснення.

Економіко-математичне моделювання ситуації, що проведено у другому розділі цієї роботи та прогнозування цієї системи на середньострокову перспективу, дозволяють стверджувати, що урбанізований регіон є імпортно-залежним. Ємність території (0,34 га угідь на особу) удвічі менша від мінімально необхідного рівня. Вирішення проблеми, очевидно, потрібно шукати у міжрегіональних моделях ринку з удосконаленням управління земельними ресурсами.

Природний потенціал районів області трансформовано й поділено між галузями рослинництва й тваринництва за ознаками наявності природних кормових угідь, зокрема сіножатей й пасовищ.

Модель балансу екосистеми містить в собі галузеві сектори апк, що відображають технологічні коефіцієнти витрат і випусків. Ресурсний блок моделі показує площу залучених у виробництво природних ресурсів. Окремо виділені два вектори соціально-економічної сфери, що відображають кінцеве споживання продовольства у секторах особистих селянських господарств селян і мешканців міст за науковими нормами.

Пошуковими у поставленому завданні є параметри розвитку окремих галузей, необхідних для цього земельних ресурсів. Оптимальним сценарієм розвитку може бути такий розподіл земельних ресурсів, який відповідає політичним та економічним критеріям розвитку регіону. Господарська система представлена змінними, що відображають зв'язки 36 продуктових потоків з земельними ресурсами і науковими нормами споживання. Розглядаючи попит на продовольчі товари, ми оцінюємо необхідні для цього ресурси.

Загальний розв'язок завдання вимагає лише стартових інвестицій, решта коштів програмуються з урахуванням прискореної амортизації капіталу, належно організованого ланцюга просування продукції до ринку. В цілому сгк у першому секторі може пропонувати на ринок до 500 тис. Тонн худоби і птиці у забійній масі на рік. Реалізація такої стратегії розвитку тваринництва вимагає високого менеджменту з боку регіональної влади та надійного господарського механізму розподілу факторних доходів.

Екзогенними ресурсами будемо вважати ресурси аграрної сфери, що залучаються для виробництва сільськогосподарської продукції (табл. 1).

Таблиця 1 Прогноз на середньострокову перспективу земельних угідь київської області, тис. Га

Природно-ресурсний потенціал орних земель прогнозовано, виходячи з наявних ресурсів й потенційної урожайності генофонду.

Таблиця 2 Прогноз на середньострокову перспективу галузевої структури, тис. Га

За результатами аналізу створена модель економічної ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу київської області (табл.3).

Як видно з таблиці найвищим рівнем товарності характеризуються ячмінь озимий, ріпак озимий, картопля, ягоди у рослинництві та виробництво м'яса та яєць - у тваринництві.

Найвищий дохід від продажу овочів і картоплі у рослинництві та від продажу молока

Раціональне розміщення продуктивних сил - один з найважливіших факторів захисту нпс, а економіка природокористування є зворотною стороною економіки окремих секторів господарської системи.

Таблиця 3 Модель економічної ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу у сільськогосподарському землекористуванні київської області

Висновки

У дисертаційній роботі викладено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо розробки економіко-прогностичної моделі раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища адміністративних районів урбанізованого регіону. Проведені дослідження дають можливість зробити такі висновки:

1. На основі дисертаційного дослідження запропоновано схему побудови опорного середовищестабілізаційного каркасу на досліджувану територію, який працює як система, що організовує територію і суттєво впливає на функціонування системи розселення. Екологічний ефект каркаса дає можливість створити деурбанізаційні ареали у промислових зонах, а також забезпечити функціонування природозахисних територій. Завдяки цьому досягається збалансування територіальних і галузевих систем.

2. Враховуючи багатофакторність процесів, що відбуваються в агросфері урбанізованого регіону, запропоновано системну модель природокористування, яка дозволяє прогнозувати стан і функціонування агроекосистем районного рівня, обґрунтувати і реалізувати управлінські рішення.

3. Встановлено, що в урбанізованому регіоні київської області (києво-святошинський, броварський, вишгородський, бориспільський, васильківський та обухівський райони) найвищим ризиком забруднення природного середовища характеризується обухівський район, на території якого функціонує промисловий вузол трипільської тес з ареало...