Діагностика якості систем управління підприємствами

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Суттєві зміни в розвитку економічних відносин України, пов'язані з наслідками світової фінансової кризи, інтеграційними процесами, посиленням конкуренції та соціальної відповідальності бізнесу, спонукають вітчизняні підприємства до пошуку ключових факторів забезпечення їх життєздатності, сталого розвитку, інвестиційної привабливості. Вирішальна роль у цьому процесі, безсумнівно, належить системі управління, криза якої розглядається як першопричина кризи підприємства, а її якісний стан, навпаки, асоціюється з успішністю, стабільністю та результативністю функціонування. Особливо це стосується хлібопекарної галузі, яка становить базис продовольчого комплексу країни, але знаходиться у досить складних умовах (за перше півріччя 2009 року рентабельність операційної діяльності виробництва хліба та хлібобулочних виробів в галузі складала 0,54%, частка збиточних підприємств досягла 43%). Актуальність вирішення питання об'єктивної ідентифікації рівня якості систем управління підприємствами посилюється на фоні інтернаціоналізації бізнесу, інвестиційних процесів, багатьох деструктивних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

Віддаючи належне наявним науковим здобуткам у цій області, слід зазначити, що практично відсутні дослідження, присвячені методології діагностики якості систем управління підприємствами в рамках єдиної аналітичної концепції, існує цілий спектр наукових проблем діагностики якості апарата управління, організаційної структури, організаційної культури, організаційних комунікацій, процесу прийняття управлінських рішень. Недостатньо дослідженими залишаються важливі питання, пов'язані з організаційно-інформаційним забезпеченням діагностики якості системи управління та її складових елементів.

Актуальність проблем якості функціонування систем управління підприємствами, фрагментарність теоретичної бази, недостатня методологічна і практична розробленість обумовили вибір теми дослідження, її мету і завдання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень, науково-методичних і практичних рекомендацій щодо діагностики якості систем управління на підприємствах харчової промисловості.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі завдання:

- дослідження генезису системного підходу для експлікації його методології в управлінні;

- визначення принципів формування й розвитку систем управління;

- обґрунтування критеріїв функціонування сучасних систем управління;

- створення концепції діагностики якості систем управління підприємствами;

- розробка концептуальних напрямів діагностики елементів систем управління;

- формування концепції організації аналізу систем управління;

- дослідження технології процесу діагностики;

- обґрунтування інформаційного забезпечення діагностики елементів системи управління;

- проведення оцінки стану організаційно-інформаційного забезпечення діагностики систем управління підприємств харчової промисловості;

- діагностика якості основних елементів систем управління підприємств хлібопекарної галузі;

- розробка методичного підходу до визначення узагальненої оцінки якості систем управління;

- обґрунтування інструментарію та технології оцінки систем управління на основі кваліметрії;

- розробка методики комплексної оцінки якості систем управління;

- формування управлінських рішень щодо забезпечення якості систем управління підприємствами хлібопекарної галузі.

1. Теоретико-методологічні основи дослідження систем управління підприємствами

Досліджено генезис та еволюцію системного підходу, уточнено понятійний апарат теорії систем, визначено склад структурних елементів системи управління підприємствами та розроблено концепцію діагностики її якості.

Теоретичний аналіз розвитку методології системного підходу за епістемологічними рівнями пізнання дозволив виокремити онтологічний та гносеологічний аспекти когнітивного наповнення понятійного апарату системних досліджень у розрізі історичних періодів і філософських напрямків. Це дозволило систематизувати етапи еволюції розвитку системної концепції й окреслити період її активного використання як підґрунтя сучасного розуміння часової стабільності системи з позиції ймовірності її наближення до стадії біфуркації. Сучасні системні теорії створюють основу для визначення системи управління як організованого комплексу елементів та їхніх відносин, що складають єдине ціле для досягнення загальної мети функціонування підприємства.

У роботі на основі дослідження понятійного апарату системного підходу, встановлення ієрархії формування принципів системи управління (принципи пізнання, загальносистемні, універсальні, спеціальні принципи) та їх композиційності (структурні, функціональні, організаційно-комунікативної спрямованості), визначено перелік принципів, який відповідає сучасному стану розвитку організацій, економічних теорій і системних досліджень та дозволяє по-новому охарактеризувати елементи системи управління, визначити міжелементні зв'язки й закономірності їх розвитку. При формуванні комплексу принципів системи управління було реалізовано універсальний критерій діалектичності її розвитку (етапи формування, функціонування, розвитку) у синтезі з розумінням еволюційного шляху в ієрархії системних досліджень.

Еволюція методології системних досліджень зумовила зміну критеріїв оцінки функціонування системи управління: якщо на початку розвитку системного підходу ними були зв'язки, цілісність та стійкість, то у сучасних умовах життєздатність системи управління характеризується «принциповою нестійкістю» і «стохастичністю», «стійкою нерівновагою» і невизначеністю інформації, що проявляється в зв'язку стійкості та нестійкості, взаємозалежністю властивостей і флуктуацією параметрів. Встановлено, що основу цих критеріїв складає поняття «якість», як сукупність властивостей та характеристик основних елементів системи управління, рівень яких формується сучасними вимогами до функціонування підприємства в зовнішньому середовищі з метою забезпечення його стійкого та динамічного розвитку. Розкриття змісту філософської категорії «якість», дослідження основних «моментів» якості (визначеність, межа, закінченість, заперечення, властивості, елементи та структура, безперервність і дискретність, стійкість і змінність), реалізація принципу спадкоємності дозволила констатувати правомірність та коректність визначення якості системи управління через оцінку якості її складових елементів.

Використання базових положень синергетики, теорій змін і катастроф дозволило встановити, що у сучасних умовах рух систем управління відбувається за біфуркаційною діаграмою через стабільні ділянки та точки біфуркації, які призводять систему управління або до кризи, або до нового еволюційного етапу. Обґрунтовано переважний вплив на якісне становище систем управління внутрішніх флуктуацій на відміну від зовнішніх факторів. Встановлено і систематизовано основні причини втрати стійкості систем управління, які при-водять до появи та розвитку внутрішньоорганізаційного конфлікту. Оцінка умов виникнення проблемних ситуацій, притаманних системі управління, дозволила виокремити її ключові компоненти: апарат управління, організаційна структура управління, організаційні комунікації, організаційна культура, процес управління, діагностика якості яких сприятиме своєчасному виявленню та усуненню явних та латентних патологічних змін.

Результатом проведеного дослідження стала розробка концептуальної схеми діагностики якості систем управління підприємствами (рис. 1), яка спрямована на вирішення комплексу завдань інформаційного, регламентного та методичного характеру. Запропонована концептуальна схема розглядається як інтегративна взаємопов'язана система, що містить основні принципи, мету, суб'єкти, процес діагностики, об'єкти, аналітичний інструментарій, ресурсне забезпечення.

2. Концептуальні напрями діагностики якості елементів систем управління підприємствами

Розглянуто складові системи управління, запропоновано визначення поняття якості відносно кожного елементу, обґрунтовано об'єкти і параметри їх діагностування.

Встановлено, що головним завданням оцінки управлінського персоналу є надання інформації відносно якості виконання функціональних обов'язків та відповідності особи вимогам займаної посади. Обґрунтовано правомірність оцінки фундаментальних якостей особистості управлінця, а не конкретних результатів його діяльності у зв'язку з неможливістю їх кількісного виміру. Критична оцінка існуючих методів оцінки персоналу (понад 40) довела неможливість їх застосування для оцінки якості управлінського персоналу оскільки: окремі методи мають переважно суб'єктивний характер, інші - не дають можливості провести всебічну оцінку працівників апарату управління, певні методи (орієнтовані на оцінку продуктивності та ефективності праці) взагалі не можуть застосовуватися до цієї категорії працівників. Із метою подальшого удосконалення теоретичних основ оцінки персоналу підприємства запропоновано власну класифікацію методів за наступними ознаками: кількість суб'єктів оцінювання; оцінювані параметри; оцінювані характеристики; етап трудової діяльності персоналу; застосовувана шкали оцінок.

Реалізація психометричного підходу висвітлила низку особливостей, які слід врахувати при оцінці якості управлінського персоналу, а саме: найбільш об'єктивну характеристику оцінюваної особи можна отримати колективними методами; основну увагу слід акцентувати на методах оцінки якісних (суб'єктивних) характеристик працівника. Визначено поняття якості кожного із складових елементів системи управління, як сукупності їх важливіших властивостей, що забезпечують ефективність функціонування і розвиток системи управління як одного цілого відповідно до сучасного стану розвитку підприємства. Основний акцент зроблено на об'єктивний та нейтральний характер категорії «якість», що відповідає її філософській основі та дозволяє відрізняти її від понять «рівень якості», «корисність» та «придатність».

На підставі системного підходу виокремлено чотири аспекти оцінки якості організаційної структури управління (конструктивний, функціональний, організаційний, результативний), що дозволяє провести комплексну діагностику параметрів якості відповідно елементів та рівнів (ступенів) управління, виконання функцій, організаційних зв'язків і результату діяльності системи управління. Організаційні комунікації визначено як процес і результат обміну інформацією між елементами структури управління, що забезпечує координацію дій окремих елементів системи управління, взаємоузгоджене функціонування її частин. Доведено, що ключовим елементом організаційних комунікацій є саме система організації передачі повідомлення та реакція на нього в структурі управління. Вони вужче ніж комунікації підприємства, оскільки останні можуть мати різний характер залежно від типології бізнес-комунікацій (внутрішні і зовнішні, вербальні й невербальні, галузеві, функціонально-управлінські комунікації тощо).

Результати контент-аналізу існуючих визначень організаційної культури надають змогу стверджувати, що організаційна культура - це сукупність морально-етичних цінностей, переконань, правил, що організують поведінку працівників із метою забезпечення ефективного функціонування підприємства в межах даної організаційної структури. Ключовим є саме організаційний аспект, що має за мету підвищення ступеня організованості відносин між працівниками та досягнення максимальних результатів через подолання проблем зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції. Визначено фактори, що впливають на якість: організаційної структури управління (зовнішні фактори опосередкованого впливу; зовнішні фактори прямого впливу; внутрішні фактори); організаційних комунікацій (викривлення повідомлень; інформаційні перевантаження; неефективна структура організації; некомпетентність персоналу; неефективний спосіб організації робіт та розподілу завдань; конфлікти як між підрозділами, так і між особами); організаційної культури (культура поведінки оточуючого підприємство середовища; погляди, світогляди, цінності та переконання засновників і перших керівників підприємства; особисті якості більшості членів групи або меншої, але більш активної; життєвий досвід більшості членів групи; стратегічна і тактична політики підприємства); процесу прийняття управлінського рішення (етапи розробки рішення).

Запропоновано основні концептуальні напрями діагностики елементів системи управління: апарат управління - професійні характеристики, ділові здібності, особисті якості; організаційна структура - оптимальність бізнес-процесів, ієрархічність і функціональність структур апарату управління, оптимальність делегування повноважень, прав і відповідальності; організаційні комунікації - оптимальність організації комунікаційних потоків, ефективність зворотного зв'язку, якість інформаційного забезпечення; організаційна культура - ефективність системи мотивації і розвитку персоналу, належність умов праці, дієвість трудової дисципліни, ступінь інтеграції структурних підрозділів; процес прийняття управлінських рішень - повнота та достовірність вхідної інформації, якість аналізу вхідної інформації, якість розробки та оцінки альтернатив управлінських рішень, якість вибору рішення, якість надання рішень до виконання, якість контролю та внесення змін у виконання рішення. Загальним напрямом діагностики організаційної структури управління, організаційних комунікації та організаційної культури підприємства є їхня відповідність місії, стратегії та сучасному стану розвитку підприємства.

3. Організаційно-інформаційне забезпечення діагностики якості елементів систем управління

Присвячено дослідженню питань організації аналізу систем управління на підприємствах харчової промисловості, визначенню технології їх діагностики та формуванню необхідного інформаційного забезпечення.

Сформульовано визначення організації аналізу системи управління як синтез статичного елементу (сукупності відповідних забезпечень), необхідного для створення оптимальних умов діяльності працівників, і динамічної складової (процесу) щодо формування аналітичної інформації про стан і результати діяльності апарата управління з метою підвищення якості управлінських рішень та досягнення цілей підрозділу і підприємства. Розроблено концепцію організації аналізу системи управління, яка дозволяє систематизувати принципи, основні елементи (структурні, процесні, ергономічні) та забезпечення (ресурсне, регламентне, методичне). Визначено основні складові етапів організації аналізу системи управління, надано характеристику робіт на кожному з етапів.

Встановлено, що аналітичні процедури є основним інструментарієм діагностики стану системи управління. Виокремлено три етапи процесу діагностування системи управління: збір та систематизація інформації; виконання аналітичних розрахунків; формування аналітичної інформації. Запропоновано певну послідовність кроків на кожному етапі, що забезпечить повний охват аналітичними процедурами та створить умови для належної організації діагностики системи управління на підприємстві.

Проведено розподіл функціональних обов'язків між структурними підрозділами підприємства з виокремленням основних об'єктів та параметрів діагностики системи управління. Це сформувало підставу для визначення в якості суб'єктів аналізу спеціалістів аналітичного відділу та експерта-аналітика служби внутрішнього аудита.

Визначено та угруповано основні проблеми інформаційного забезпечення діагностики системи управління: організаційно-правові, методичні, технічні. Запропоновано модель інформаційних потоків діагностики системи управління в єдиній системі інформаційних потоків підприємства; визначено джерела формування інформації, її структуру і склад, що дозволило побудувати концепцію інформаційного за6езпечення діагностики систем управління підприємства. В основу розробки покладено схему перетворення даних в процесі формування результативної інформації. На вході поступає інформація зі структурних підрозділів підприємства відповідно інформаційних потреб суб'єктів діагностики, на виході формується інформаційний продукт, як основа прийняття управлінських рішень, спрямованих на вдосконалення системи управління.

Проведено оцінку стану організації економічної діагностики на 27 підприємствах харчової промисловості Донецького регіону у грудні 2008 р., визначено основні проблеми щодо організації аналізу взагалі та системи управління зокрема.

Встановлено задовільний стан організації аналізу на підприємствах харчової промисловості (3,2 бала) при незадовільній оцінці рівня організаційної культури (79,4% опитуваних). Визначено, що основною причиною неефективної організації аналізу є недостатнє розуміння керівниками більшості підприємств важливості аналітичної функції для забезпечення їх стабільного та стійкого розвитку. Внаслідок цього лише на третині обстежених підприємств є підрозділ або особа, що займається економічним аналізом, а діагностика стану системи управління на підприємствах не проводиться взагалі.

Роль організації діагностики систем управління в її якісному проведенні, відсутність нормативного регулювання цієї діяльності як вельми ефективної форми впровадження прогресивних організаційних технологій, надало можливість запропонувати основні напрями стандартизації аналітичної роботи. Для формування внутрішньокорпоративних стандартів було реалізовано системний підхід, який дозволяє не тільки виявити значущість кожного стандарту в забезпеченні ефективної організації діагностування системи управління, але й простежити взаємозв'язки між організаційними стандартами.

Виокремлені шість напрямків стандартизації охоплюють ключові позиції стосовно загальних положень аналітичної діяльності, рівня кваліфікації спеціалістів-аналітиків, організації та методики проведення діагностики, її інформаційного забезпечення, формування вихідного документа за результатами аналізу та забезпечують високу якість реалізації аналітичних процедур. У роботі розроблено відповідні внутрішньокорпоративні стандарти, запропоновано наступні проекти організаційних регламентів: професіограма та посадова інструкція аналітика (спеціаліста з управлінського аналізу); універсальний бланк оцінки професійно-кваліфікаційних параметрів аналітика; загальний план, програма, методика розрахунку окремих кількісних показників та орієнтовний перелік напрямків діагностики системи управління.

4. Діагностика якості структурних елементів систем управління підприємств харчової промисловості

Проведено аналіз якісних характеристик управлінського персоналу ВАТ «Донбасхліб», виокремлених властивостей (параметрів) організаційної структури управління, організаційних комунікацій, організаційної культури, етапів процесу прийняття управлінських рішень.

У роботі на основі застосування експертних технологій було проранжовано основні якісні характеристики управлінського персоналу в розрізі лінійних та функціональних керівників, а також фахівців асоціації «Донбасхліб». Встановлено, що найбільш значущими якісними характеристиками для всіх груп працівників апарату управління є ділові здібності, тоді як особистісні якості мають найменшу вагу у складі якісних характеристик персоналу. Для оцінки якісних характеристик управлінського персоналу було розроблено універсальний бланк оцінки управлінського персоналу (УБОУП), що: використовує вербальну оцінку, яка при подальшій обробці інформації надається у кількісному виразі; містить питання, сформульовані таким чином, щоби мати односпрямовану відповідь та позитивний психологічний настрій; не перевантажений великою кількістю показників. Отримані результати є вхідною інформацією для процесу управління трудовими ресурсами; вони виступають основою для прийняття мотиваційних або адміністративних управлінських рішень.

Побудовано моделі та розраховано узагальнюючий показник якості управлінського персоналу за допомогою анкетування експертів за бланком УБОУП. Значення узагальнюючого показника в цілому по ВАТ «Донбасхліб» складає 3,9 бала. Найбільш ефективно в групі фахівців працюють спеціалісти відділу маркетингу (4,07 бала); найменш ефективно - фахівці відділу постачання (3,68 бала). Серед функціональних керівників на першому місці головний бухгалтер (4,3 бала), на останньому - керівник планово-економічного відділу (3,91 бал). Лінійні керівники мають достатньо високі оцінки: комерційний директор - 4,4 бала; головний технолог - 4,35 бала; фінансовий директор - 4,05 бала. Жоден із фахівців та керівників не отримав мінімальну та максимальну кількість балів. За результатами аналізу якості управлінського персоналу асоціації «Донбасхліб» розроблено рейтинг за групами персоналу і в цілому за апаратом управління підприємства. Результати статистичного розподілу результатів роботи управлінського персоналу ВАТ «Донбасхліб» надають аналітичну інформацію щодо якісного рівня праці фахівців, які зайняли останні місця для прийняття термінових кадрових змін у відділі (відділах) підприємства.

У роботі виокремлено загальні фактори неякісних організаційних структур управління та прояв їхньої дії, врахування яких забезпечує комплексність діагностування організаційних структур управління. Анкетування керівників підприємств досліджуваної асоціації показало, що факторами внутрішнього середовища, які найбільше впливають на якість оргструктури підприємства, є: місія, стратегія компанії (92,3% опитуваних), характер і специфіка бізнес-процесів (82,7% респондентів), ресурсне забезпечення (73,1% респондентів). Важливість впливу таких факторів як регламентація повноважень, прав і відповідальності, організаційні зв'язки і культура зазначили від 60 до 69% опитуваних. Оцінку якості організаційної структури управління здійснено на підставі анкетування експертів асоціації «Донбасхліб» у розрізі об'єктів аналізу та як комплексну діагностику в розрізі аспектів якості. Її результати свідчать про те, що в цілому думки зовнішніх і внутрішніх експертів щодо оцінки оргструктури управління ВАТ «Донбасхліб» збігаються. Результативність та реальність оцінки підтверджено загальними показниками якості (за першим способом - 3,96, за другим - 3,92), коефіцієнтами конкордації, кореляції рангів К. Спірмена.

У роботі виокремлено та проаналізовано бар'єри на шляху організаційних комунікацій асоціації «Донбасхліб». Основними причинами фактів неякісного виконання управлінських рішень визначено: неефективний спосіб організації робіт та розподілу задач (40%, основна питома вага яких припадає на управлінський персонал середньої і нижчої ланки), викривлення повідомлень (27%), неефективна структура організації (17%).

Представлено моделі та розраховано узагальнюючий показник якості організаційних комунікацій за допомогою анкетування експертів (4,1бала) та кількісний інтегральний показник на підставі дерева показників якості оргкомунікацій, що підвищить об'єктивність аналітичної оцінки. Для погодженості показників якості організаційних комунікацій, розрахованих на підставі анкетування, а також кількісних моделей, автором експертним шляхом було розроблено відповідну шкалу узгодженості. Формування узагальнюючого показника якості організаційної культури здійснювалось відповідно виокремлених об'єктів за 22 напрямками, які найповніше характеризують організаційні складові культури.

Розраховані коефіцієнти конкордації та значення критерію Пірсона підтвердили високу ступінь довіри оцінкам із боку фахівців підприємства. Узагальнюючий показник якості організаційної культури, розрахований шляхом декомпозиції його на окремі складові, з урахуванням значення коефіцієнтів вагомості, становить по підприємству 2,0 бала (з п'яти максимальних).

Аналіз якості процесу прийняття управлінських рішень здійснено на підставі експертних технологій у розрізі трьох етапів. Жоден із етапів процесу прийняття рішення не отримав максимальну кількість балів за п'ятибальною шкалою; найвище значення у першого етапу «Збір та аналіз вхідної інформації» -3,96 бали. Це надає підставу стверджувати про достатній рівень якості вхідної інформації в системі управління асоціації. Результативність та об'єктивність оцінки підтверджено загальним показником якості - 3,9 бала, коефіцієнтами конкордації, критерієм Пірсона ч.

У роботі виокремлено загальні фактори прийняття неякісних управлінських рішень та прояв їх дії, врахування яких дає можливість комплексного і системного уявлення проблемної ситуації. Анкетування керівників досліджуваних підприємств асоціації «Донбасхліб» показало, що факторами, які найбільше впливають на якість процесу прийняття управлінських рішень, є (за ступенем вагомості): якість інформаційного забезпечення; професійна компетентність осіб, що приймають рішення; індивідуальні особливості суб'єктів прийняття рішення; організаційні зв'язки; організаційна структура управління; соціально-психологічний клімат у колективі.

5. Науково-практичні рекомендації щодо діагностики якості систем управління підприємствами харчової промисловості

Обґрунтовано методичний підхід до узагальненої оцінки якості систем управління, визначено інструментарій і технологію оцінки системи управління на основі кваліметрії, сформовано комплексна методика оцінки якості систем управління та запропоновано управлінські рішення щодо забезпечення якості систем управління підприємств харчової промисловості.

Аналітичний огляд існуючих методик оцінки якості управління, в основу яких покладено філософію загального управління якістю (TQM) в різних сферах діяльності (реальний сектор економіки, фінансово-кредитна сфера) показав, що вони або призначені для комплексної, узагальненої оцінки виробничо-фінансової та управлінської діяльності підприємства, або орієнтовані на оцінку лише одного з напрямків аналізу. Доведено, що ці методики не дозволяють розкрити та оцінити якість основних складових системи управління, виявити її «критичні точки», вузькі місця, встановити причинно-наслідкові зв'язки стану системи управління та факторів, які на нею впливають, тому для глибокого, детального аналізу якості системи управління світові та національні моделі якості використовувати недоцільно.

В результаті дослідження головних компонентів відомих у світі методик та рейтингів корпоративного управління обґрунтовано, що їх слід використовувати лише для оцінки якості процесу корпоративного управління, як динамічного елемента системи. В роботі на основі екстраполяції моделі досконалості Європейського фонду менеджменту якості (European Foundation for Quality Management) на запропоновану модель оцінки якості системи управління, побудовано «Вертикаль якості» за наступними рівнями: переможець, призер, фіналіст, визнана досконалість, прагнення до досконалості. Такий підхід дозволяє не лише провести комплексне вивчення системи управління з позицій її якості, але й сприяє виявленню факторів, які впливають на стан якості всієї системи. Розроблено теоретико-методичний базис оцінки якості системи управління в контурах кваліметричної теорії, основу якої складає експертна кваліметрія.

Доведено, що при оцінюванні якості систем управління необхідно використовувати середньозважений вид рейтингових методів. Серед існуючих методів кваліметрії найбільше доцільним є використання розрахункових методів та методів експертних оцінок, які складають основу факторно-критеріальної експертно-кваліметричної моделі оцінки якості систем управління.

У роботі виокремлено основні контрольні моменти організації процедури експертного оцінювання, а саме: умови отримання якісної експертної інформації і типові помилки при організації експертного оцінювання. Відсутність будь-якого з наведених умов або ігнорування попереджень щодо можливих помилок ставить під сумнів ефективність і коректність процесу оцінки. Розроблено відповідний алгоритм, основне місце в якому займає побудова дерева властивостей із ієрархічної структурою, як основи для проведення кваліметричного аналізу.

З метою отримання об'єктивних даних та підвищення надійності результатів щодо вагомості основних елементів системи управління були перевірені показники їх значущості за декількома методами: за методикою, заснованою на принципі рівномірної оптимальності; за методом парних порівнянь; аналізу ієрархій; суми місць та середньої арифметичної. Результати показали, що отримані показники вагомості основних елементів, які визначають якість системи управління, є достовірними: вагомість якості апарата управління складає 0,25; процесу прийняття рішень - 0,22; організаційних комунікацій - 0,2; організаційної структури управління - 0,18; організаційної культури - 0,15.

В дисертаційній роботі сформована загальна експертно-кваліметрична факторно-крітеріальна модель якості системи управління. За цією моделлю загальна якість системи управління розраховується за наступною формулою:

, (1)

де ЯСУ - якість системи управління; ЯАУ - якість апарата управління; ЯППР - якість процесу прийняття рішення; ЯОКо - якість організаційних комунікацій; ЯОСУ - якість організаційної структури управління; ЯОК - якість організаційної культури.

Застосування експертно-кваліметричної факторно-критеріальної моделі оцінки якості системи управління в асоціації «Донбасхліб» дозволило отримати загальну оцінку - 3,65 бала, яка відповідно до розробленої вербально-числової шкали ідентифікує рівень якості як вище середнього. Для підтвердження вірності отриманого результату було проведено класичний кваліметричний аналіз, результати якого підтвердили попередні висновки.

Побудовано парні та динамічні регресійні моделі залежності між основними показниками діяльності асоціації «Донбасхліб» і якістю її системи управління.

Ідентифіковані парні регресійні моделі свідчать про наявність достатньо тісної залежності зміни чистого прибутку асоціації від якості системи управління, причому ця залежність досить неоднозначна, тому що формою зв'язку є параболічна регресія наступного виду (2).

(2)

Високі значення множинного коефіцієнта кореляції (= 0,997), детермінації (= 0,995), рівня статистичної вірогідності й статистичної точності () рівняння забезпечують об'єктивність змістовних висновків щодо характеру сформованих залежностей. Для уточнення зміни залежності було розраховано теоретичні коефіцієнти еластичності (табл. 4), значення яких підтверджують об'єктивний зв'язок між аналізованими показниками.

З метою виявлення й оцінки «чистої» залежності між чистим прибутком (збитком) і якістю системи управління було розраховано динамічні регресійні моделі на основі двох алгоритмів:

- із включенням фактору часу (t) у рівняння регресії в якості незалежної змінної:

- із урахуванням зміни параметрів зв'язку з часом:

Визначено, що на інтервалі значень якості системи управління від 3,65 до 4,5 балів збільшення фактору на 0,1 бал супроводжується у середньому зростанням чистого прибутку (зниження збитку) на 336,6 тис. грн. Із урахуванням фактору часу приріст якості системи управління на 0,1 бал супроводжується приростом чистого прибутку (зниженням збитку) на 140,2 тис. грн., при цьому він щорічно збільшується на 27,9 тис. грн.

Порівняння фактичної оцінки якості системи управління з оптимальною дозволило виявити резерв її покращання на 1,25 бала. Для його освоєння необхідно реалізувати комплекс заходів: провести термінові кадрові зміни у відділі збуту, запровадити комплекс нових регламентних документів (Положення про нову організаційну структуру апарату управління ВАТ «Донбасхліб»; Положення про дирекцію внутрішнього аудиту (ВНТА); матрицю розподілу внутрішніх функцій дирекції ВНТА; посадову інструкцію аналітика (спеціаліста з управлінського аналізу)); покращити якість інформаційного забезпечення та вдосконалити систему зв'язку з віддаленими членами асоціації; підвищити ефективність системи мотивації й розвитку персоналу; використовувати методи оптимізації творчого мислення; встановити індикатори для контролю виконання управлінського рішення тощо.

Висновки

управлінський харчовий персонал

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове розв'язання науково-прикладної проблеми, що виявляється в комплексної розробці методології та організації діагностики якості систем управління підприємствами та практичних рекомендацій щодо їх реалізації в діяльність підприємств харчової промисловості. Результати дослідження полягають у наступному:

1. На основі використання системного підходу сформовано поняття «система управління», сутнісними характеристиками якої у сучасних умовах є тимчасова стабільність як міра ймовірності наближення до стадії біфуркації. Виділено елементи системи управління, розкрито різноманіття зв'язків між ними на основі визначення принципів формування, функціонування та розвитку систем.

2. Доведено, що принципи формування та розвитку системи управління неправомірно ототожнювати з їх властивостями та вимогами до функціонування. Виокремлено вихідні, загальносистемні принципи та принципи системи управління; принципи формування, функціонування та розвитку; структурні, функціональні та принципи організаційно-інформаційної спрямованості. Зміст наведених принципів розкриває особливості життєвого циклу системи та специфічність управлінської діяльності.

3. Встановлено залежність принципів системи управління від умов зовнішнього середовища підприємства, що обумовлює їх діалектичний зв'язок із критеріями оцінки функціонування системи управління, до яких на обмеженому часовому інтервалі в умовах фінансової кризи віднесено: стійкість, адаптивність, надійність. Основу цих критеріїв складає фундаментальна категорія «якість», яка у синтезі з системою управління розглядається як вирішальний фактор довіри до нього з боку потенційних інвесторів та індикатор успішності підприємства в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

4. Доведено виключну роль внутрішніх флуктуацій, порівняно з зовнішніми, у суттєвих якісних змінах, які відбуваються на підприємстві. Виокремлено основні причини виникнення кризового стану системи управління та порушення її гомеостазу. Стадію розвитку в життєвому циклі систем управління визнано як найбільше ймовірну фазу виникнення біфуркації, яка призводить підприємство або до появи нових, позитивних якостей, або до кризи в її негативному прояві.

5. Побудовано на основі системного підходу концепцію діагностики якості систем управління підприємствами. Виокремлено основні складові системи управління: суб'єкти, об'єкти, організаційна структура управління, організаційна культура, процес управління, організаційні комунікації. Доведено, що якість кожного із елементів розглядається підмножиною якості загальної системи управління підприємством. Розроблено підходи до створення організаційно-інформаційного забезпечення, аналітичного інструментарію, методики і технології діагностики системи управління.

6. Обґрунтовано основні загальні і специфічні концептуальні напрями діагностики елементів системи управління. Виявлено основні характеристики забезпечення якості складових із виділенням етапів, об'єктів і параметрів функціонування, факторів, вимог, умов тощо.

7. Проведено оцінку стану економічної діагностики на підприємствах харчової промисловості Донецького регіону, результати якої свідчать про: відсутність на більшості опитуваних підприємств спеціалізованого аналітичного підрозділу або служби внутрішнього аудиту, низьку якість регламентного забезпечення, нерозробленість методичного забезпечення тощо. Найбільш проблемним об'єктом економічної діагностики є система управління, що негативно позначається на її якості.

8. Сформульовано концепцію організації діагностики систем управління підприємствами, в якій з позицій структурного, процесного та ергономічного підходів встановлено відповідні принципи й складові: ресурсне, регламентне та методичне забезпечення. Практична значущість пропозицій полягає в удосконаленні організаційної структури управління, регламентації діяльності спеціалістів-аналітиків, стандартизації процедур і форм вихідних документів.

9. Дослідження технології процесу діагностики дозволило виокремити та обґрунтувати логічну послідовність аналітичних робіт на кожному з етапів. Запропоновано розподіл функціональних обов'язків між структурними підрозділами підприємства у розрізі виокремлених елементів системи управління та їх параметрів. Запропоновано концепцію інформаційного забезпечення, яка містить об'єкти, суб'єкти діагностики стану елементів системи управління, процес інформаційного забезпечення та інформаційні зв'язки, спрямовані на вивчення інформаційних потреб і формування корисного інформаційного продукту в цілях управління.

10. Визначено джерела формування інформації, її структуру і склад (в розрізі наступних блоків: організаційно-розпорядчі документи; звітність підприємства; інформація, генерована зовнішніми суб'єктами; коннект-інформація). Запропоновано напрями вирішення проблем інформаційного забезпечення, які угрупованні в організаційно-правові, методичні, технічні. Це дозволило на практиці впровадити інформаційні потоки діагностики системи управління в єдину систему інформаційних потоків підприємства.

11. За допомогою експертних технологій та економетричних методів було проведено діагностику якості основних елементів системи управління (у розрізі 94 показників) асоціації ВАТ «Донбасхліб». Отримані результати узагальнюючих показників свідчать, що якість складає: апарата управління 3,9 бала, організаційної структури - 3,92 бала, організаційних комунікацій - 4,1 бала, організаційної культури - 2,0 бала, процесу прийняття управлінських рішень - 3,9 бала (по п'ятибальній шкалі), тобто показники якості істотно різняться за складовими системи управління.

12. Розроблено методичний підхід до визначення узагальненої оцінки якості системи управління. Удосконалено модель Європейського фонду менеджменту якості, яка дозволяє будувати «Вертикаль якості» за 5 рівнями. Такий підхід дає можливість не лише провести комплексну оцінку системи управління з позицій якості її складових елементів, але й сприяє виявленню факторів, які впливають на стан якості всієї системи.

13. Доведено, що найефективнішим інструментарієм отримання якісної та оперативної інформації щодо стану систем управління є кваліметрічні методи. Цей науковий апарат, основу якого складає технологія побудови дерева властивостей із ієрархічної структурою, було використано для формування факторно-критеріальної експертно-кваліметричної моделі оцінки якості систем управління.

14. На основі розробленої методики комплексної оцінки якості системи управління визначено інтегральний показник якості: його результат для асоціації «Донбасхліб» склав 3,65 балів, що відповідно розробленої вербально-числової шкали ідентифікує рівень якості як вище середнього. При формуванні узагальнюючого результату була враховано значущість показників вагомості, їх надійність було підтверджено декількома методами. Практичне застосування факторно-критеріальної експертно-кваліметричної моделі оцінки на 10 підприємствах ВАТ «Донбасхліб» дозволило ідентифікувати рівень якості їх систем управління.

15. Встановлено, що система управління досліджуваних підприємств має резерв покращання (1,25 бала). Для його використання запропоновано комплекс управлінських рішень, реалізація яких створить умови для підвищення якості діяльності апарата управління, дозволить побудувати оптимальну організаційну структуру, налагодити раціональні комунікації, запровадити прогресивну організаційну культуру та зробить процес прийняття управлінських рішень більш ефективним.

Література

1. Сіменко І.В. Якість систем управління підприємствами: методологія, організація, практика : монографія / І.В. Сіменко. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. - 394с.

2. Сименко И.В. Управленческий анализ: термины и терминология / И.В. Сименко // Зб. наук. пр. Донецької держ. акад. упр. - Донецьк : ДонДАУ, 2002. - Вип. 9.-Т. 3. - С. 129-134.

3. Сіменко І.В. Управлінський облік та управлінський аналіз: термінологія та діалектика взаємозв'язку / І.В. Сіменко, Т.Д. Косова // Торгівля і ринок України. - Донецьк : ДонДУЕТ, 2002. - Вип. 13. -Т. ІІІ. - С. 318-324.

4. Сіменко І.В. Формування системи управлінського аналізу в структурі мультинаціональних корпорацій /І.В. Сіменко, К.Г. Левічева // Торгівля і ринок України.-Донецьк : ДонДУЕТ, 2003.-Вип.-15.-Т.ІІ.- С.138-144.

5. Сименко И.В. Реализация аналитической функции в системе корпоративного управления / И.В. Сименко // Экономические инновации: Сб. науч. раб. - Одесса : Ин-т пробл. рынка и экон.-экол. иссл. НАН Украины. - 2003. - Вып. 15. - С.241-247.

6. Сименко И.В. Методологический аспект анализа систем управления хозяйствующего субъекта / И.В. Сименко // Финансы, учет, банки. - Донецк : ДонНУ, Каштан, 2006. - С. 14-18.

7. Сіменко І.В. Організаційна структура управління суб'єкта господарювання: оцінка впливу на ефективність його діяльності / І.В. Сіменко //Торгівля і ринок України.-Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. - Вип.21. - Т.3. - С.108-115.

Размещено на Allbest.ru