Державне регулювання структурних зрушень в інвестиційній діяльності економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Формування перехідної економічної системи України в якості одного з основних вимагало вирішення питання структурної перебудови економіки нашої країни. Глибокі реформи повинні були торкнутися галузевих, регіональних, соціальних та, особливо, відтворювальних пропорцій в економіці України.

Уповільнення темпів економічного розвитку в останні роки та недостатній рівень якісних характеристик основних макроекономічних показників дозволяють зробити висновок про відсутність принципу оптимальності в структурі економіки України.

Основна роль у формуванні оптимальної та ефективної структури економіки країни належить механізму державного регуляторного впливу. Чітке визначення об'єкту державного регулювання та своєчасне застосування особливих інструментів фінансового, податкового, грошово-кредитного та соціального характеру забезпечує не тільки стабілізацію економічної ситуації в країні, а й виступає потужним чинником стимулювання економічного розвитку.

Серед основних форм державного регуляторного впливу на структурні пропорції в економіці країни, як на теоретичному, так і на практичному рівнях виділяють бюджетно-податкову та грошово-кредитну форми.

Пожвавлення інвестиційної діяльності, як основний чинник досягнення поставленої мети, забезпечується зростанням рівня реальних доходів суб'єктів економічної діяльності в країні, ступенем доступності та вартістю кредитних ресурсів, розвитком фондового ринку, стабільністю ситуації на валютному, грошовому та товарному ринках країни. Необхідність аналізу існуючого інструментарію бюджетно-податкового та грошово-кредитного регулювання динаміки економічного розвитку країни та, на його основі, визначення шляхів та напрямів покращення їх впливу на структуру національної економічної системи й обумовлюють актуальність даної теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка системи комплексного використання інструментів бюджетно-податкового та грошово-кредитного регулювання структурних пропорцій в економіці України, що повинна сприяти стабілізації соціально-економічної ситуації в країні та стимулювати економічне зростання.

Реалізація поставленої мети обумовила такі завдання дослідження:

· визначити особливості економічних категорій “економічна структура” та “структура національної економіки”; дослідити чинники та категорії формування оптимальної та ефективної економічної структури;

· систематизувати й структурувати класифікацію основних видів структури економіки: відтворювальну, галузеву, територіальну, соціальну, секторальну, зовнішньоекономічну, техніко-економічну;

· узагальнити теоретичний досвід стимулювання інвестиційної діяльності як чинника оптимізації структури економіки країни на основі висновків класичної та неокласичної шкіл, кейнсіанської теорії та марксистської інвестиційної доктрини;

· сформувати модель механізму державного регулювання структурної перебудови та структурних зрушень в економіці з виділенням об'єкту, стратегічних і поточних цілей, напрямів та методів регуляторного впливу держави;

· уточнити систематизацію параметрів оцінки ефективності структурних зрушень, впливу структурних зрушень на динаміку обсягів виробництва, аналізу кількісних (вагових) характеристик зміни окремих елементів структури національної економіки, аналізу структурних зрушень за основними агрегатами ВВП;

· оцінити ефективність структурних трансформацій економіки України на основі аналізу структури валового випуску за видами економічної діяльності; аналізу структурних зрушень за основними агрегатами ВВП виробленого, ВВП за категоріями доходів секторів економіки, ВВП за категоріями кінцевого використання; визначити основні негативні моменти розвитку економіки країни, а також можливості їх регулювання шляхом застосування інструментів державного регулювання економіки;

· сформулювати структурно-функціональну модель системи бюджетно-податкового регулювання структурних пропорцій економіки України; виявити закономірності структурних змін у видатках бюджету, обґрунтувати критерії оптимізації структури і рівня бюджетних видатків та шляхи активізації їх ролі; узагальнити етапи та тенденції розвитку податкової системи України, оцінити її структуру та вплив податкової політики держави на економічну й фінансову стабільність;

· оцінити вплив динаміки грошової маси та грошово-кредитних інструментів на забезпечення сталого економічного зростання;

· розробити пропозиції щодо удосконалення каналів трансмісійного механізму грошово-кредитного регулювання економіки України.

1. Теоретико-методологічні підходи до формування оптимальної структури ринкової економіки

Розкривається економічна сутність, основні завдання та типи структури національної економіки; досліджуються теоретичні та практичні аспекти стимулювання інвестиційної діяльності, як чинника оптимізації структури економіки країни; визначено основні елементи механізму державного регуляторного впливу на структурні зрушення в економіці та узагальнюється світовий досвід державного регулювання структурної перебудови та структурних зрушень.

В реферованому розділі визначено, що економічна структура - це спосіб формування економічних зв'язків між окремим частинами економічної системи. В той же час, структура національної економіки - це взаєморозташування, порядок складових частин національної економіки. З цього в розділі зроблено висновок, що поняття “економічна структура” є більш широким ніж “структура національної економіки”. Якщо останнє лише констатує наявну ситуацію в країні, то економічна структура визначає взаємозв'язок та взаємозалежності між окремими компонентами (елементами) структури національної економіки.

Подальші дослідження дозволили розширити зміст поняття економічної структури, з визначенням “оптимального” та “ефективного” його типів. В результаті аналізу та синтезу окремих понять в дисертації визначено, що “ефективна економічна структура” - це порядок формування системи відносин між економічними суб'єктами на основі максимального задоволення потреб суспільства за умови досягнення виробничої та розподільчої ефективності використання обмежених економічних ресурсів країни. Серед основних показників, що визначають ефективність економічної структури виділено наступні: ступінь задоволення індивідуальних і суспільних потреб; зростання обсягів валового внутрішнього продукту; збільшення прибутковості та рентабельності суб'єктів економічної активності. Зміст “оптимальної економічної структури” визначено в роботі як найкращий варіант формування системи відносин між елементами (складовими частинами) економіки країни, що пов'язані з використанням обмежених економічних ресурсів з метою найбільш повного задоволення потреб суспільства.

В подальшому в розділі аналізуються основні види структури національної економіки: відтворювальна, галузева, територіальна, соціальна, секторальна, зовнішньоекономічна та техніко-економічна. Для кожного виду структури наведено характеристику основних структурних пропорцій.

Значна увага в роботі приділяється обґрунтуванню стимулюючої ролі інвестиційної діяльності, як чинника оптимізації структури національної економіки. Проведено дослідження впливу активізації інвестиційної діяльності на формування ефективної структури економіки.

В дисертації проведено дослідження еволюції теорії формування інвестиційних ресурсів на рівні національної економіки. Визначено, що сучасний багатоканальний варіант (власні фінансові ресурси інвесторів; залучені ресурси, бюджетні інвестиційні асигнування; позикові фінансові ресурси) є четвертим етапом розвитку теорії інвестиційної діяльності, як основи структурних зрушень.

В дисертації запропонована модель механізму державного регулювання структурної перебудови та структурних зрушень (рис. 1).

Рис. 1. Модель механізму державного структурного регулювання

Пропонується стратегічну мету державного регулювання сформувати як: підвищення економічної та соціальної ефективності функціонування ринкового механізму та усунення негативних наслідків структурних криз в країні. Наведено характеристику основних груп методів регуляторного впливу держави: правових, економічних, адміністративних.

У дисертації запропоновано комплексну методику оцінки ефективності структурних зрушень в економіці. Вона здійснюється в наступній послідовності: аналіз динаміки кількісних характеристик окремих елементів структури національної економіки (з визначенням абсолютних та відносних величин змін частки і-го елементу структури; індексу структурних змін); порівняльного аналізу динаміки окремих індивідуальних часток та групових змін вартісних характеристик елементів структури національної економіки; динаміки змін величини та структури економічних ресурсів, що споживаються і-тим елементом структури національної економіки; факторного аналізу структурних зрушень за основними агрегатами ВВП виробленого, ВВП за категоріями доходів та ВВП використаного.

2. Механізм державного регулювання структурних зрушень в інвестиційній діяльності та оптимізації структури національної економіки

На основі аналізу статистичного матеріалу, досліджуються особливості застосування бюджетно-податкових та грошово-кредитних інструментів регулювання та оптимізації структурних зрушень в інвестиційній діяльності та національній економіці.

В першому параграфі проведено аналіз ефективності використання основних інструментів існуючого механізму бюджетно-податкового регулювання економіки України.

Визначено, що бюджетно-податкове регулювання структури ринкової економіки визначається як сукупність заходів та інструментів з боку органів державного управління та виконавців заходів державної регуляторної політики, що спрямовані на створення сприятливого фінансового середовища в країні, формування оптимальних відтворювальних, міжгалузевих, регіональних та соціальних пропорцій.

Система бюджетно-податкового регулювання як одна з складових системи державного регулювання структурних пропорцій національної економіки може бути теоретично відтворена структурно-функціональною моделлю, яка характеризує взаємозв'язок між елементами податкового регулювання, дохідною та витратною частинами бюджету країни та динамікою соціально-економічних процесів в країні (рис.2).

В розділі доведено, що структура та розмір видаткової частини бюджету країни є одним з основних інструментів в досягненні цілей державного регулювання пропорцій структурної перебудови економіки України.

Аналіз динаміки змін основних компонентів державних видатків доводить, що на фоні зростаючого приросту доходів населення, темп зростання капітальних витрат (особливо інвестицій в основний капітал) і, як ймовірний наслідок, реального ВВП уповільнюється. Це потребує перегляду позицій щодо визначення пріоритетності між соціальною та регуляторною (стимулюючою) функцією держави на користь останньої.

Зіставлення темпів зміни ВВП і податкового навантаження у % до ВВП дозволило визначити, що необґрунтовано високий розмір податків стримує економічне зростання настільки, наскільки зменшує нагромадження основного капіталу. Існування оберненої залежності між величиною податкових надходжень та кількісними (якісними) характеристиками ВВП пояснюється гальмуванням ділової активності та зменшенням можливостей підприємницького сектору здійснювати прогресивні структурні зміни в економіці країни. На цій основі у роботі зроблено висновок, що держава повинна обирати пріоритети - або покращення якісних та кількісних характеристик економічного зростання, або покращення соціальних гарантій суспільства. Одночасне вирішення проблеми бідності та стимулювання стійкої динаміки економічного зростання в умовах обмежених фінансових можливостей держави є неможливим.

У другому параграфі дисертантом досліджуються особливості механізму монетарного регулювання економіки України, який повинен формуватися шляхом визначення цілей, засобів та інструментів, що є преференційними для досягнення стратегічної цілі державного регулювання економіки України.

В якості пріоритетного об'єкту монетарного регулювання, запропоновано визначати стабільність національної грошової одиниці на основі досягнення одночасно її внутрішньої та зовнішньої стабільності.

В роботі зазначається, що основна стратегія, визначена Національним банком України як пріоритетна - це стратегія таргетування обмінного курсу. Причини полягають в особливостях економічного та фінансового розвитку України в останні роки: вибір експортно-розширювального варіанту економічного розвитку; здійснення емісії головним чином через валютний ринок. Проте, проведені дослідження статистичних даних дозволили дисертанту зробити висновок, що з 2004 року нестабільність національної грошової одиниці в більшому ступені зумовлена різкими коливаннями рівня інфляції

Практичний міжнародний досвід доводить, що найбільш успішною з точки зору організації та забезпечення контролю над цінами є стратегія таргетування інфляції, метою застосування якої є не сам факт стабілізації рівня цін у країні, а вплив на темпи реального економічного зростання шляхом регулювання негативних внутрішніх економічних факторів. Важливим питанням постає обґрунтоване визначення саме цільового показника інфляції. На думку дисертанта, в умовах структурних та інституційних перетворень інфляція повинна виконувати певне коло додаткових завдань: повинна виступати чинником підвищення виробничої ефективності; забезпечити додаткові стимули щодо акумулювання інвестиційних ресурсів в умовах недостатнього фінансування через ринок цінних паперів та банківську систему. На основі проведених розрахунків автором зроблено висновки про доцільність визначення середньострокового інфляційного орієнтиру на рівні 7-9%.

3. Вдосконалення механізму державного регулювання структурних зрушень в інвестиційній діяльності

Запропоновано варіанти вдосконалення бюджетно-податкового та грошово-кредитного механізму регулювання структурних зрушень в інвестиційній діяльності та національній економіці.

В першому параграфі реферованого розділу проведено дослідження ефективності структурних зрушень в Україні по наступним аспектам: аналіз динаміки кількісних характеристик галузевих та секторальних пропорцій структури економіки України; порівняльний аналіз динаміки окремих індивідуальних часток та групових змін вартісних характеристик елементів структури економіки України; факторний аналіз структурних зрушень за основними агрегатами валового внутрішнього продукту країни.

Визначено певні позитивні тенденції в зміні структурних галузевих пропорцій в економіці України: зміну співвідношення між галузями, що пов'язані з видобуванням ресурсів та галузями, що пов'язані з переробкою цих ресурсів на користь останніх.

Розрахунки проведені в роботі характеризують підвищення витратомісткості валового випуску української економіки (на 3% за аналізований період), що призводить до зменшення рівня її результативності та ефективності. Отже, оптимізація виробничих галузевих пропорцій потребує зменшення частки ресурсо- та енергоємних галузей: енергетики, паливної, чорної та кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості на фоні поступального розвитку галузей, що зорієнтовані на випуск кінцевого продукту (машинобудування, металообробки, легкої та харчової промисловості).

Аналіз структурних зрушень за основними агрегатами ВВП виробленого дозволяє зробити висновок про зменшення частки валової доданої вартості та зростання частки чистих податків на продукти та імпорт в структурі ВВП, що характеризує зростання впливу держави на товарний ринок країни.

Важливим чинником розвитку економіки країни є визначення напрямів, меж та засобів формування макроекономічних фінансових ресурсів, або визначення ВВП країни за категоріями доходів секторів економіки. Аналіз впливу таких основних факторних доходів, як первинних доходів учасників виробництва (оплати праці найманих працівників, доходів підприємств і прибутків, податків на продукти, виробництво та імпорт) дозволив визначити участь кожного з макроекономічних агрегатів у створенні ВВП країни. Проведений аналіз доводить певні позитивні тенденції в структурних зрушеннях української економіки. Частка оплати праці найманих працівників в ВВП країни досягла загальносвітового рівня (50-60% до ВВП).

Негативною тенденцією в структурі ВВП за категоріями доходів є зростання частки податків на виробництво та імпорт. За умови підвищення рівня оплати праці найманих працівників можна зробити висновок, що основне податкове навантаження переміщується в сторону підприємницького сектору, тобто проходить процес змішення змісту регуляторної функції податків на користь фіскальної. Проведений аналіз доводить що основні регуляторні заходи державного регулювання економіки повинні бути спрямовані на розвиток підприємницького сектору, на зростання рівня продуктивності та результативності його діяльності.

Аналіз структури ВВП, розрахований за категоріями кінцевого використання, доводить, що структурі ВВП України спостерігається значне перевищення кінцевих споживчих витрат над величиною валового нагромадження.

Проведений аналіз динаміки кількісних характеристик галузевих та секторальних пропорцій у структурі економіки України та факторний аналіз структурних зрушень за основними агрегатами ВВП країни дозволив визначити поточні цілі, методи та засоби державного регулювання структури економіки. Основною (стратегічною) метою формування механізму державного регулювання економіки України є стабілізація соціально-економічного становища, яка повинна стати основою для економічного зростання в країні. Для досягнення цієї мети:

- інструменти бюджетно-податкового регулювання повинні спрямовуватися на збалансування видатків та доходів бюджету країни; зростання частки видатків розвитку (державних капітальних вкладень); зменшення податкового навантаження на виробництво та доходи економічних суб'єктів; зменшення податкової складової розвитку інфляційних процесів в країні;

- інструменти грошово-кредитного регулювання - на забезпечення низького та стабільного рівня інфляції; проведення виваженої кредитної політики; підтримку ефективного обмінного курсу національної валюти; зміцнення валютних міжнародних резервів України.

В другому параграфі проведено аналіз трансмісійного механізму грошово-кредитного регулювання економіки України. Шляхом визначення основних сфер дії трансмісійного механізму в українській економіці, в роботі визначено наступні канали монетарної трансмісії: монетарний канал; кредитний канал; процентний канал; канал валютного курсу; інфляційний канал; канал очікувань.

Монетарний канал відображає прямий ефект впливу розширення грошової пропозиції на динаміку сукупного випуску. Аналіз статистичних даних економічного розвитку української економіки та зміни основних параметрів монетарного ринку країни доводить, що зростання грошової маси виступало вагомим чинником прискорення динаміки інфляції до 2000 року. Проте в подальшому перше місце в якості чинників впливу переходить до чинників немонетарного характеру: зовнішніх, адміністративних, політичних, психологічних тощо. В роботі зазначається, що приріст реального ВВП країни корелюється зі зростанням грошової маси (табл. 1), що відображає стимулюючий вплив розширення обсягу грошової маси.

Таблиця 1. Кореляція між величинами, 1996-2008 рр.

Формування двофакторної економетричної моделі дозволило визначити залежність між величинами річних змін реального ВВП (X1), індексу споживчих цін (X2) та грошової маси (Y) України за період 2003-2006 рр.

Модель має вигляд:

Y = 681,3526 - 1,61879 Х1 -3,2983Х2

Коефіцієнт детермінації (R2)=0,85358. Це свідчить про існування залежності між обраними величинами.

Інтерпретація за визначеною моделлю ефекту впливу грошової маси на динаміку реального ВВП та темпи інфляції:

1. При незмінному обсязі реального ВВП (Х1=100%) зростання розміру грошової маси на 10% в рік призводить до прискорення темпів інфляції (темпів зростання індексу споживчих цін) на 1,24% в рік;

2. При незмінному темпі зростання індексу споживчих цін (Х2=100%) зростання розміру грошової маси на 10% в рік призводить до зростання реального обсягу ВВП на 1,49% в рік;

3. За умови збереження визначених тенденцій, для забезпечення зростання обсягу реального ВВП на рівні 10% та одночасному зростанні середнього рівня цін на рівні 7,5% темпи приросту грошової маси в Україні повинні становити 48,7%.

Проведені розрахунки доводять, що для української економіки зростання грошової маси в більшому ступні призводить до прискорення економічного розвитку ніж є чинником зростання середнього рівня цін.

Зростання депозитів комерційних банків та зменшення середнього розрахункового нормативу обов'язкового резервування призвели до посилення впливу кредитного каналу монетарної трансмісії.

Аналіз структури кредитів, що надано в економіку України, за видами економічної діяльності характеризує нерівномірність розподілу кредитних ресурсів банківської системи. Основна їх частка (68% від загального обсягу) спрямовується на кредитування суб'єктів економічної діяльності. Іншими словами це частка додаткових грошових ресурсів, що спрямовується на нагромадження. Менша частка (32%) - кредити, надані фізичним особам.

Подальше дослідження структури кредитів наданих суб'єктам господарювання доводить, що найбільша їх частка припадає на види економічної діяльності, що не відносяться до матеріального виробництва: торгівлю, будівництво, діяльність транспорту та зв'язку, операції з нерухомим майном.

Розвиток сільського господарства та добувної промисловості кредитується банківською системою країни в незначному ступені - 7% та 3% відповідно. Зіставлення обсягів отриманих кредитів та результатів валового випуску за окремими видами економічної діяльності дозволило зробити висновок, що спостерігається чітка залежність між обсягами отриманих кредитів за видами економічної діяльності та результатами виробництва товарів та надання послуг.

Канал процентної ставки традиційно вважається одним з основних каналів трансмісійного механізму. Стимулюючий вплив зменшення процентної ставки за кредитами полягає у стимулювання інвестиційної активності в країні. Визначення залежностей між обсягом інвестицій в основний капітал та величиною процентної ставки доводить існування оберненої залежності між ними.

Визначення математичної залежності між аналізованими показниками дозволило не тільки дослідити залежність, а й спрогнозувати кількісні характеристики стимулюючого впливу від застосування такого інструменту монетарного регулювання, як процентна ставка.

Для оцінки залежності між обсягом інвестицій в основний капітал (Y) та процентної ставки за кредитами в національній валюті (ір) використано статистичні данні за період 1998-2007 рр. (табл. 2).

Таблиця 2. Детермінанти обсягу інвестицій в українську економіку

R-Squared 0,694.

Алгебраїчна форма визначених залежностей має вигляд:

Y = 134 674,9 - 2 495,64 Х ір

Таким чином, при незмінних інших умовах, зменшення величини процентної ставки за кредитами до 14,4% (рівень 2007 р.) призведе до зростання обсягу інвестицій в основний капітал до 98 738 млн. грн.

Висновки

інвестиційний економічний грошовий

1. Механізм державного регулювання структурних перетворень в економіці України визначається як сукупність наступних елементів: стратегічна мета державного регуляторного впливу (забезпечення стабілізації соціально-економічної ситуації в країні та стимулювання темпів економічного зростання); поточні цілі державного регулювання структури національної економіки (формування оптимальних галузевих, територіальних та соціальних пропорцій в економіці країни; покращення відтворювальних пропорцій з метою збільшення інвестиційної їх складової; покращення структури ВВП країни); чіткого переліку об'єктів державного регулювання; підпорядкування основних форм державного впливу (бюджетно-податкового та грошово-кредитного регулювання, регулювання інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, соціального регулювання, регулювання підприємницької діяльності та промислового виробництва тощо) досягненню єдиної мети, одно спрямованість їх векторів.

2. Оцінка ефективності структурних зрушень проведена шляхом аналізу динаміки кількісних характеристик галузевих та секторальних пропорцій доводить зменшення в структурі валового випуску часток сільського господарства та добувної промисловість. Частка обробної промисловості у валовому випуску становить найбільше значення - 38-42 % від загального обсягу.

Зроблені висновки підтверджують певні позитивні тенденції в структурних галузевих пропорцій економіки України: зміну співвідношення між галузями, що пов'язані з видобуванням ресурсів та галузями, що пов'язані з переробкою цих ресурсів на користь останніх.

Проведений факторний аналіз структурних зрушень за основними агрегатами валового внутрішнього продукту країни дозволяє зробити наступні висновки: в структурі агрегатів ВВП виробленого суттєво зменшується частка валової доданої вартості за умови зростання частки чистих податків на продукти та імпорт, що характеризує зростання впливу держави на товарний ринок країни; в структурі ВВП за категоріями доходів секторів економіки спостерігається зростання частки оплати праці найманих працівників та частки податків на виробництво та імпорт на фоні значного зменшення валового прибутку підприємницького сектору країни; в структурі ВВП за категоріями кінцевого використання частка товарів та послуг, які використовуються для задоволення споживання кінцевих споживачів суттєво перевищує частку, яка спрямовується на збільшення національного багатства країни (валове нагромадження основного капіталу).

На основі результатів дослідження можна зробити висновок про те, що основні заходи державної регуляторної політики повинні бути спрямовані на покращення інвестиційної діяльності підприємницького сектору та зростання частки його прибутків в структурі національного доходу.

3. Бюджетно-податкове регулювання структури ринкової економіки визначається як сукупність заходів та інструментів, що спрямовані на створення сприятливого фінансового середовища в країні, формування оптимальних відтворювальних, галузевих, регіональних та соціальних пропорцій. Дослідження сумарного обсягу державних видатків (величини видаткової частини зведеного бюджету країни та фондів соціального спрямування) дозволяє зробити висновок про те, що значення на рівні 44% до ВВП значно перевищує середнє по більшості країн з перехідною економікою та характеризує активну участь держави у перерозподілі національного доходу країни.

Аналіз динаміки змін основних компонентів державних видатків доводить, що на фоні зростаючого приросту доходів населення, темп зростання капітальних витрат (особливо інвестицій в основний капітал) і, як ймовірний наслідок реального ВВП, уповільнюється.

Формування елементів оптимальної податкової політики виступає одним з основних чинників покращення результатів структурної перебудови української економіки. Критеріями оптимальності виступає акумулювання достатніх фінансових ресурсів, забезпечення зростання доходів суб'єктів економічної діяльності (доходів домогосподарств та розміру прибутків підприємств), укріплення ринкових механізмів саморегуляції та зменшення державного впливу на розвиток економічної системи. Проте, для умов української економіки зростання податкового тягаря не сприяє розвитку приватних ринкових структур та стримує інвестиційну діяльність в країні.

Переважання в загальній структурі податкових надходжень прямих або непрямих податків в значній мірі впливає на модель розподілу податкового навантаження. Для української економіки переважання прямих податків (податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, внесків на соціальне страхування), тобто платежів, збільшення відрахувань за якими тісно пов'язано з розвитком підприємницької діяльності, зміцненням фінансового стану підприємств, підвищенням рівня заробітної плати та реальних доходів населення характеризує негативний вплив елементів податкового регулювання на динаміку якісних та кількісних характеристик економічного зростання.

4. Формування ефективного механізму монетарного регулювання структурних пропорцій економіки України в першу чергу залежить від вибору пріоритетного об'єкту регулювання. Пріоритетним напрямом монетарного регулювання в українській економіці в останні роки є досягнення стабільності на валютному ринку, тобто зменшення негативного впливу різких коливань валютного курсу. Аналіз статистичних даних доводить, що основним чинником порушення загальної стабільності національної грошової одиниці в Україні є відсутність внутрішньої стабільності. На цій основі в роботі визначено, що за умови продовження політики підтримання стабільності обмінного курсу гривні темпи інфляції не зменшаться нижче 11-12% на рік. Натомість, розширення допустимих меж коливань обмінного курсу підвищить шанси на успіх щодо поступового зниження темпів інфляції.

5. Важливим питанням при формуванні механізму монетарного регулювання є обґрунтування короткострокового та довгострокового цільового показника інфляції. На основі проведених розрахунків в роботі обґрунтовується доцільність визначення середньострокового інфляційного орієнтиру на рівні 7-9%, а в якості довгострокового значення рівня, яке є характерним для збалансованих ринкових економік - 3%.

Крім того, проведений аналіз статистичних даних доводить, що прискорення темпів інфляції в останні роки в значному ступені спричинене дією немонетарних чинників. Застосування принципів жорсткого типу монетарного регулювання призводить лише до погіршення динаміки розвитку реального сектору країни та уповільнення динаміки зростання основних макроекономічних показників.

6. На основі аналізу статистичної інформації за період 1996-2007 рр. в роботі визначено позитивний вплив зростання рівня монетаризації ВВП України на зростання номінального ВВП. Зроблено висновок про існування часового лагу в два роки між фактом зростання грошової форми формування ВВП та зростанням його розміру.

Зростання грошової маси спричиняє позитивний вплив на динаміку економічного розвитку лише за умови, що основна частина приросту спрямовується на інвестиційну діяльність, а не на зростання споживчого попиту на товарному ринку країни.

Переважання в структурі грошової маси України частки коштів фізичних осіб та збільшення обсягів заощаджень фізичних осіб дозволяє визначити їх як основне джерело пожвавлення внутрішньої інвестиційної активності. Заходи монетарного регулювання повинні бути спрямовані на активне залучення цієї частки грошової маси до процесу розширеного виробництва.

7. Зміна структури грошової бази, яка пов'язана зі зменшенням частки грошей поза банками та збільшенням резервних коштів банків доводить зростання ролі кредитного каналу монетарної трансмісії.

Дослідження структури кредитів наданих суб'єктам господарювання банківською системою України відображає ситуацію коли основна їх частка припадає на види економічної діяльності, що не відносяться до матеріального виробництва: торгівлю, будівництво, діяльність транспорту та зв'язку, операції з нерухомим майном.

Галузі сільського господарства, добувної, переробної промисловості забезпечують розвиток товарного ринку країни. Зменшення обсягів кредитів на їх розвиток призводить до уповільнення обсягів товарного випуску, що є чинником прискорення динаміки зростання середнього рівня цін.

8. Канал процентної ставки в Україні забезпечує вплив заходів монетарного регулювання на динаміку розвитку реального сектору країни шляхом зменшення величини процентної ставки банків за кредитами у національній валюті.

Визначення математичної залежності між величиною процентної ставки та обсягами інвестицій в основний капітал на основі статистичної звітності за 2001-2007 рр. дозволило не тільки дослідити кількісні характеристики залежності, а й спрогнозувати можливості застосування даного інструменту монетарної політики з метою стимулювання економічного розвитку. Визначено, що при незмінних інших умовах, зменшення величини процентної ставки за кредитами на 1% призводить до зростання обсягу інвестицій в основний капітал на 13,2%.

9. Визначення стабільності обмінного курсу національної грошової одиниці в якості пріоритетного об'єкту монетарного регулювання з боку Національного банку України обмежують дію валютного каналу монетарної трансмісії.

Застосування ефектів валютного каналу дозволить стабілізувати обсяги чистого експорту країни (що є важливим чинником стабілізації економічної ситуації в країні), а також позитивним чином вплинути на інфляційні очікування суб'єктів економічної діяльності та фізичних осіб, обсяг заощаджень населення в іноземній валюті.

Література

1. Скірка Н.Я. Механізм державного регуляторного впливу на структурні зрушення в економіці України // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2006, вип. 16.1. - С. 446-448.

2. Скірка Н.Я. Структурні чинники розвитку інфляційних процесів в транзитних економіках // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Вип. 3. Економічні науки. У 2-х ч. - Чернівці: АНТ Лтд, 2006. - С. 199-204.

3. Скірка Н.Я. Ефективність структурних трансформацій економіки України // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2007, вип. 17.2. - С. 204-208.

4. Скірка Н.Я. Структурні трансформації в економіці України та оптимізація механізму державного регуляторного впливу // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2008, вип. 18.4. - С. 233-242.

5. Скірка Н.Я. Структура економіки: сутність, основні завдання та типи // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2008, вип. 18.5. - С. 205-217.

6. Скірка Н.Я. Бюджетно-податкові інструменти оптимізації структурних пропорцій національної економіки // Економіка: Проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Вип. 238. Т.4. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 928-944.

7. Скірка Н.Я. Стимулювання інвестиційної діяльності як чинник оптимізації структури економіки країни: теоретичні та практичні аспекти // Науковий вісник НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2008, вип. 18.6. - С. 205-214.

Размещено на Allbest.ru