Економічний розвиток підприємств - виробників сої в умовах ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631.11:633.34

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ - ВИРОБНИКІВ СОЇ В УМОВАХ РИНКУ

Спеціальність 08.00.04. - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УСТІК ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

СУМИ-2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент,

Жмайлов Валерій Миколайович,

Сумський національний аграрний університет,

завідувач кафедри статистики, АГД та маркетингу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник,

Калінчик Микола Володимирович,

Національний науковий центр

“Інститут землеробства УААН”,

завідувач відділу економіки

кандидат економічних наук, доцент

Красноруцький Олексій Олександрович,

Харківський національний технічний університет

сільського господарства імені Петра Василенка,

доцент кафедри організації виробництва,

бізнесу та менеджменту

Захист відбудеться “12“ березня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.859.01 в Сумському національному аграрному університеті за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160, зала засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського національного аграрного університету за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160.

Автореферат розісланий “11 “ лютого 2010 р.

Вчений секретарспеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент В.В.Пилипенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливим завданням агропромислових формувань є стабільне та безперебійне забезпечення населення продуктами харчування згідно з рекомендованими нормами та підвищення економічної ефективності галузі тваринництва. За наявності всіх передумов прибутковості цієї галузі, її незадовільний стан є однією з невирішених проблем розвитку агропромислового комплексу. Особлива роль у вирішенні цього питання належить науковим дослідженням, пов'язаним з ефективністю функціонування підприємств-виробників соєвої продукції. Недостатній рівень ефективності та конкурентоспроможності виробництва даного виду продукції стримує розвиток соєво-продуктового підкомплексу України, створює перешкоди до формування повноцінного внутрішнього ринку сої та продуктів її переробки. В умовах усе ще неподоланого кризового стану тваринництва підприємства-виробники соєвих продуктів можуть стати основними інтеграторами виробництва сої і забезпечити ринок збуту цієї культури. Це буде сприяти вирішенню державних завдань із забезпечення збалансованого харчування населення, зміцненню продовольчої безпеки, розвитку наукомістких і високотехнологічних виробництв. Значущість дослідження цих питань полягає у необхідності визначення тенденцій та закономірностей функціонування підприємств-виробників сої та стабілізації їх розвитку з метою підвищення ефективності виробництва.

Проблемам формування та стратегій розвитку підприємств в умовах ринку присвячені роботи багатьох вчених - економістів. До найбільш відомих належать праці В. Андрійчука, В. Амбросова, В. Бойка, П. Гайдуцького, Й. Завадського, Ю. Коваленка, М. Калінчика, О. Красноруцького, П. Саблука, В. Точиліна, Л. Худолій, О. Шпичака та інших. Питання виробництва та використання сої вивчали багато вчених, зокрема - А. Бабич, В. Заверюхін, В. Михайлов та інші. Деяких дослідників цікавили тенденції світового або вітчизняного ринку сої та продуктів її переробки (Ф. Адамень, А. Бабич-Побережна, В. Лазарь, О. Подобєдов, В. Поздняков, В. Тимченко та ін.)

Сучасний стан функціонування галузі та економічний розвиток підприємств-виробників сої в ринкових умовах вимагає комплексного підходу до вирішення даної проблеми, а саме: у взаємозв'язку з визначенням пріоритетних напрямків у формуванні ринків продукції соєво-продуктового підкомплексу, стратегічних планів розвитку підприємства та стану кон'юнктури ринку. Недостатньо вивченими є також окремі питання розвитку тенденцій диверсифікації на територіальних ринках та організації об'єднань підприємств з виробництва і переробки продукції сої.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напряму науково-дослідних робіт Сумського національного аграрного університету. Результати, теоретичні положення, висновки та пропозиції даного дослідження були використані при виконанні науково-дослідних тем: “Теоретичні, методологічні та методичні проблеми ресурсозабезпечення та ресурсовикористання в агропромисловому комплексі України” (номер державної реєстрації 0104U003426, 2004-2006), в межах якої автором надано оцінку ефективності виробництва та функціонування соєвої галузі в Україні, оцінено стан та перспективи розвитку ринку сої та продуктів її переробки; “Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в умовах формування ринку” (номер державної реєстрації 0107U008535, 2007-2010 рр.), у її межах автором обґрунтовано перспективи розвитку товаровиробників у соєво-продуктовому підкомплексі регіону, створення сировинних зон з метою покращення показників економічної ефективності галузі тваринництва.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних та методологічних засад забезпечення стабільного економічного розвитку підприємств-виробників сої в сучасних умовах у контексті удосконалення функціонування ринків соєвої сировини та продуктів її переробки.

Реалізація мети дисертаційної роботи визначила необхідність вирішення наступних завдань:

- систематизувати теоретико-методологічні положення щодо сутності економічного розвитку аграрних підприємств в умовах ринку;

- розкрити методичні засади управління інтеграційним розвитком підприємств-виробників сої;

- обґрунтувати основні тенденції розвитку світового ринку сої та продуктів її переробки;

- визначити економічну оцінку розвитку підприємств соєво-продуктового ринку;

- обґрунтувати шляхи та практичні заходи зі створення умов для інтенсифікації функціонування тваринницької галузі, що ґрунтуються на розвитку виробництва сої як сировини для комбінованих кормів;

- виявити резерви зниження енергетичних і матеріальних витрат за рахунок інтеграційних зв'язків між виробниками та споживачами;

- розробити практичні рекомендації щодо оптимізації природно-економічного потенціалу розвитку підприємств соєвої галузі.

Об'єктом дослідження є процес економічного розвитку вітчизняних підприємств-виробників сої в контексті стабілізації їх фінансового стану та зростання ефективності виробничо-комерційної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні засади забезпечення економічного розвитку підприємств-виробників сої в умовах ринку.

Основна ідея написання дисертації - підвищення рівня виробництва та використання сої є суттєвим чинником покращення показників ефективності всіх галузей сільського господарства як наслідок створення сприятливих умов для землеробства, кормовиробництва, підвищення продуктивності тварин, та є підвалиною досягнення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України у світовому розподілі праці.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, сучасна економічна теорія та її складові, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіки АПК. Викладені в роботі методологічні положення, висновки і пропозиції базуються на діалектичному взаємозв'язку розвитку процесів виробництва та формування ринку сої. З метою реалізації поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувалися різноманітні методи дослідження: монографічний (при вивченні тенденцій розвитку галузі у досліджуваних підприємствах України); абстрактно-логічний (для теоретичного узагальнення та формування висновків); економіко-статистичний (для оцінки сучасного стану та тенденцій розвитку соєвої галузі, комплексного аналізу ефективності виробництва і реалізації соєвої продукції); розрахунково-конструктивний, експертних оцінок (при вивченні існуючих ознак функціонування підприємств на соєво-продуктовому ринку та обґрунтуванні напрямів підвищення їх ефективності ) та інші.

Інформаційною базою при виконанні дослідження були законодавчі та правові акти України з питань реформування аграрного сектора економіки, офіційні дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Головних управлінь агропромислового розвитку Полтавської та Сумської обласних державних адміністрацій, Української асоціації виробників та переробників сої, фінансова звітність підприємств-виробників сої, наукові публікації з теми дослідження, результати власних спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в систематизації теоретичних, методичних та практичних засад економічного розвитку підприємств-виробників сої в умовах ринкового середовища. Найбільш важливими результатами, що характеризуються новизною і розкривають повноту і зміст дисертаційного дослідження, є:

вперше:

- обґрунтовано доцільність формування інтегрованої структури з виробництва, реалізації, переробки і використання сої з метою створення соєвої сировинної зони на регіональному рівні та гармонізації виробничих, маркетингово-комерційних зв'язків, що підвищить максимальну ефективність землеробства, кормовиробництва, тваринництва та економічний ефект від конкурентно-кооперативної співпраці всіх учасників ринку.

удосконалено:

- методичні підходи до побудови багатофакторної моделі економічного розвитку підприємств-виробників сої, яка, на відміну від існуючих, відображає оптимізацію критеріальних показників економічної стабільності та стійкості діяльності підприємств;

- методику визначення рейтингу підприємств-лідерів виробників сої з розкриттям основних факторів впливу на рівень фінансової стійкості підприємств цієї групи за рахунок регіональних особливостей господарювання;

- методичні положення щодо проведення кількісної оцінки залежності результативних показників ефективності соєвої галузі від різних факторів впливу за допомогою методу множинного регресійного аналізу для прибуткових та збиткових підприємств;

дістали подальшого розвитку :

- визначення сутності поняття “економічний розвиток”, в якості якого розглянуто інтегрований комплекс взаємовідносин щодо якісних перетворень системи функціонування; взаємовідносини передбачають постійну в часі і безперервну зміну й оновлення системи, що призводить до покращення її внутрішнього рівня організованості, пристосованості до зовнішнього середовища та рівня виживання підприємства в цілому;

- обґрунтування доцільності та опрацювання комплексу заходів з використання сої в раціонах сільськогосподарських тварин та їх впливу на підвищення показників економічної ефективності тваринницьких галузей;

- адаптована методика оцінки показників агроенергетичної забезпеченості підприємства, які характеризують потенційну можливість підприємства виробляти та використовувати електроенергію за допомогою біоконверсного комплексу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування рекомендацій при розробленні системи заходів по підвищенню ефективності виробництва сої та удосконаленню економічного розвитку підприємств в умовах ринку, а також використанні запропонованих методичних підходів щодо комплексної оцінки ефективності виробництва сої з урахуванням регіональних особливостей підприємств-виробників сої.

Впровадження результатів дослідження відбувалося шляхом підготовки рекомендацій, методичних розробок, наукових доповідей-аналізів та інших матеріалів з питань ефективності виробництва соєвої продукції з урахуванням регіональних особливостей підприємств-виробників сої. Запропонований методичний підхід щодо розміщення посівних площ під соєю з урахуванням природно-економічних умов виробництва, створення сировинних зон з метою покращення показників тваринницької галузі може бути рекомендований до застосування при опрацюванні галузевої Програми “Соя України 2008-2015” та використання в діяльності Української Асоціації виробників та переробників сої (довідка №142-01-139/01 від 26.11.2009р.), ПП “Верес” Сумського району (довідка №121 від 12.06.2009р.) і ТОВ „СК-Агро” Липово-Долинського району Сумської області (довідка №128 від 15.07.2009р.). Методичні рекомендації щодо економічного розвитку підприємств-виробників сої прийняті для використання у ТОВ “Приват-Альянс” Машівського району Полтавської області (довідка №117 від 03.07.2009р.), Головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 01-24/125 від 27.08.2009р.), Головним управлінням агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації (довідка № 01-01/327 від 20.03.2009р.).

Теоретичні та методичні розробки, запропоновані в дисертаційному дослідженні, використовуються в навчальному процесі у Сумському національному аграрному університеті при викладанні дисциплін “Маркетинг”, “Інфраструктура товарного ринку”, “Аналіз виробничої і комерційної діяльності”, “Економіка підприємства” (довідка № 1147/1 від 27.04.2009р.)

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, які містяться в дисертаційній роботі і виносяться на захист, є самостійними розробками і пропозиціями автора. Дослідження проблеми щодо економічного розвитку підприємств соєво-продуктового підкомплексу, відображене у наукових працях, відповідає темі дисертаційної роботи. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві використовувалися лише власні розробки.

Апробація результатів дослідження. У процесі виконання роботи автором були використані різні форми апробації отриманих результатів. Основні положення дослідження доповідалися на наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Роль інформаційних технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств” (м. Полтава, 2006р.), Міжнародна науково-практична конференція “Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації” (м. Полтава, 2007 р.), Друга Всеукраїнська науково-практична конференція “Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю” (м. Кривий Ріг, 2008 р.), VI Міжнародна науково-теоретична конференція студентів, аспірантів, молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Формування конкурентоспроможності підприємств АПК (м. Полтава, 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Аграрний форум-2008” (м. Суми, 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінанcово-економічної кризи” (м. Київ, 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених, аспірантів та студентів “Актуальні проблеми науки та освіти молоді: теорія, практика, сучасні рішення“ (м. Харків, ХНЕУ, 2009 р.), а також науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Сумського національного аграрного університету в 2005-2009 рр.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень самостійно та у співавторстві були опубліковані у 20 наукових працях (18 одноосібно, 2 - у співавторстві) в т.ч. 9 статей - у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 5,4 друк. арк. ( особисто автору належить 5,15 друк. арк.).

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 205 найменувань. Вона викладена на 238 сторінках комп'ютерного тексту, із них 187 сторінок основного тексту, містить 54 таблиці, 24 рисунки, 10 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання, предмет і об'єкт роботи, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та їх публікацію.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи економічного розвитку підприємств-виробників аграрної продукції“ вивчено загальні тенденції економічного розвитку підприємств, досліджено основні тенденції розвитку світового ринку сої, у тому числі, визначено місце України на ньому; висвітлено напрямки покращення економічних показників соєвого підкомплексу з урахуванням інтеграційного розвитку підприємств-виробників сої.

На основі проведених досліджень трактувань поняття “розвиток“ автором запропоновано визначення даної категорії як інтегрований комплекс взаємовідносин щодо якісних перетворень системи функціонування, які передбачають постійну в часі та безперервну зміну й оновлення системи, що призводить до покращення її внутрішнього рівня організованості, пристосованості до зовнішнього середовища та рівня виживання підприємства в цілому. Економічний розвиток представляє собою багатоплановий процес, що включає глибокі зміни в технічній, соціальній та політичній сферах. На економічному розвитку аграрних підприємств позначилися трансформаційні процеси при переході від адміністративно-планової до ринкової економіки. Особливостями цього періоду стали суттєві перетворення суспільного та економічного устрою країни. Економічне середовище повністю змінилося, а, отже, змінилися й умови господарювання. Значна кількість сільськогосподарських підприємств, так і не пристосувавшись до вільного ринку з його жорсткими законами, змушена була припинити свою господарську діяльність.

Процеси ринкових трансформацій не оминули і виробників сої. Підприємства успішно увійшли в ринок та зуміли знайти свою нішу в ньому. Соєва галузь та ринок відповідної продукції характеризується своєю організованістю. Практично вся продукція виробляється сільськогосподарськими підприємствами та виходить на ринок збуту або ж залишається в господарствах для трансформації її в продукцію тваринництва через згодовування худобі та птиці.

Вивчення проблеми за результатами функціонування цього сегменту ринку показало, що тенденції в напрямку організованого розвитку ринку сої триватимуть і в майбутньому. Підтвердженням цьому є розроблена та затверджена галузева Програма “Соя України 2008 - 2015“, метою якої є доведення посівних площ під сою за період 2008 - 2015 років до 1,0 - 1,3 млн. гектарів та виробництва сої щорічно на рівні 1,5 - 3,0 млн. т. з вирішенням наступних завдань: підвищення продуктивності тваринництва, птахівництва, на основі використання сої в кормовиробництві; забезпечення родючості ґрунтів; вирішення проблеми харчового білка; збільшення використання сої на технічні цілі та збільшення валютних надходжень в Україну. З урахуванням високої ефективності збільшення в межах одного суб'єкта господарювання глибини переробки виробленої сировини наразі необхідно акцентувати увагу на розвитку процесів вертикальної виробничої інтеграції від виробництва насіння сої до її переробки, реалізації та споживання у власному виробництві, передусім, у вигляді кормів. Вказані процеси мають відбуватися на фоні інтенсифікації ресурсного потенціалу соєво-продуктового підкомплексу.

Дослідження динаміки посівних площ сої дозволило встановити різноспрямовані тенденції в різні періоди (рис.1).

Так, протягом 1980-1993 рр. значних коливань не виявлено. За період 1994-2000 рр. спостерігалося скорочення площі посіву культури. З 2001 р. відбулося стрімке збільшення показника - з 81,9 тис. га до 558,5 тис. га в 2008 р. при одночасному зменшенні виробництва молока за період, який досліджується.

Наукою доведено, що підвищити якість кормів та збалансувати їх за вмістом перетравного протеїну можливо за рахунок збільшення виробництва високопротеїнових культур, особливе місце серед яких належить сої, яка є основним джерелом збалансованого за амінокислотним складом білком. Використання в раціоні корів екструдату сої, як свідчать дослідження окремих вчених, дозволило підвищити добовий надій молока стандартної жирності на 28,6%, а кількість білка - на 22,4%. Це підтверджує доцільність виробництва сої та використання її в кормовому раціоні худоби.

Значення та роль цієї високобілкової культури та продуктів її переробки визнані у всьому світі. Світовий ринок сої характеризується динамічним розвитком, зростанням попиту на цю культуру та продукти її переробки. Але Україна поки що не є вагомим гравцем на цьому ринку. Її питома вага в структурі світового виробництва сої становить лише 0,3%, тоді як США, Бразилія та Аргентина займають відповідно 32,7%, 26,9% та 21,0%.

У другому розділі - “Економічна оцінка розвитку підприємств соєво-продуктового ринку” досліджено основні тенденції функціонування соєвої галузі в Україні і проведено аналіз регіональних особливостей підприємств- виробників сої, визначено перспективність використання продуктів переробки сої.

В останні роки в Україні спостерігається збільшення обсягів виробництва сої. Аналіз діяльності підприємств-виробників сої показав, що понад 80% продукції виробляється сільськогосподарськими підприємствами, частка яких в загальній структурі категорій господарств щорічно збільшується. Це є свідченням організованого ринку сої, адже виробництво в сільськогосподарських підприємствах в сучасних ринкових умовах значною мірою забезпечує подальше надходження сировини на переробку та знижує споживання продукції для власних потреб в межах господарства.

Проведеними дослідженнями встановлено яскраво виражений регіональний характер виробництва сої в Україні. Так, до найбільших виробників сої в 2008 р. віднесено три регіони: Херсонська, Полтавська та Київська області, виробництво сої в яких досягло близько 50% від загального її обсягу виробництва в Україні. Достатньо високим потенціалом володіють сільськогосподарські підприємства Кіровоградської області, проте за 2007-2008 рр. вони скоротили валові збори сої, поступившись у лідерстві господарствам Київської області. Враховуючи зональні особливості регіонів доведено, що більш сприятливі умови для вирощування сої мають сільськогосподарські підприємства зони Степу, але із виведенням сортів, які за своєю біологічною здатністю є скоростиглими, поширення цієї культури перемістилося далеко на північ. Так, в 2008 р. 64,6% зібраних площ сої знаходилось у зоні Лісостепу, у Степу - 28,1% та 7,2% у зоні Полісся. За результатами діяльності сільськогосподарських підприємств у розрізі районів визначено галузеві рейтинги підприємств-виробників сої на ринку ( табл.1)

Таблиця 1Лідери підприємства-виробники сої на ринку в розрізі районів, 2008 р.

Область	Район, місто	Кіль-кість господ-дарств	Площа посіву , га	Уро-жай-ність, ц/г	Вироб-нитцво, ц	Реалізо-вано, ц	Собівар-тість 1 ц, грн	Ціна 1 ц, грн	Рента-бель-ність, %
Теpнопiльська	Бучацький	2	759	17,2	13036	6601	91,11	299,61	228,8
Полтавська	Чутiвський	5	1203	21,6	26007	18295	142,35	334,44	134,9
Кipовогpадська	м.Кiровоград	8	2478	16,4	40637	41613	136,93	305,88	123,4
Хаpкiвська	Красноградський	6	1210	18,6	22529	18651	114,54	232,03	102,6
Полтавська	Миргородський	11	4402	20,3	89267	66474	116,00	219,96	89,6
Хмельницька	Шепетiвський	1	2082	17,3	35986	35986	161,00	289,33	79,7
Кipовогpадська	Новомиргородський	11	2452	16,5	40408	33779	100,36	172,13	71,5
Полтавська	Пирятинський	2	348	18,6	6476	6715	95,96	163,69	70,6
Хеpсонська	м.Херсон	12	11420	31,8	362716	223938	141,85	227,31	60,2
Полтавська	Машiвський	7	8050	18,2	146907	139209	167,26	245,57	46,8
Хеpсонська	Каховський	30	14728	28,9	426095	232357	138,35	197,22	42,6
Київська	Володарський	14	2482	17,6	43695	26782	162,14	218,26	34,6
	Разом по групі лідерів	248	95841	23,5	2251083	1623223	139,17	204,76	47,1
	по інших гос-вах	1493	335098	12,8	4284145	2973039	197,29	163,06	- 17,3
	по всіх гос-вах	1741	430939	15,2	6535228	4596262	176,76	177,79	0,6
	Питома вага лідерів	14,2	22,2	х	34,4	35,3	х	х	х
	Питома вага інших	85,8	77,8	х	65,6	64,7	х	х	х

Для відбору складу галузевих районів-лідерів використали показник прибутку від реалізації сої (головний показник, коефіцієнт коригування - (1,0)), а також додаткові показники з такими коефіцієнтами коригування рангів: обсяг реалізованої продукції (1,05), рівень рентабельності (1,1), повну собівартість одиниці реалізованої продукції (1,15), урожайність (1,2). Результати розрахунків рейтингів дозволяють зробити висновки, що господарства - лідери 11 районів України є більш стійкими до змін зовнішнього ринкового середовища, що свідчить про високий рівень економічної стабільності їх функціонування.

Дослідження узагальнених показників ефективності виробництва та реалізації сої сільськогосподарськими підприємствами окремих зон і регіонів, їх порівняння, дозволяє стверджувати про можливість ефективного функціонування підприємств-виробників сої кожного окремого регіону за умови врахування ними природно-кліматичних та економічних особливостей галузі, а також розробки правильної стратегії розвитку підприємств Лісостепової зони як лідера виробництва сої 2008 р. (табл. 2).

Таблиця 2

Економічна ефективність реалізації сої в сільськогосподарських підприємствах зони Лісостепу України, 2008 р.

Область	Кіль-кість госпо-дарств у групі	Виробни-цтво сої на 1 госпо-дарство, ц	Урожай-ність, ц/га	Реалізовано сої на 1 госпо-дарство, ц	Собівар-тість 1 ц реалізо-ваної продукції, грн	Ціна реалі-зації, грн. за 1 ц	Рівень рента-бель-ності, %
Вiнницька	182	2548	12,9	1819	171,97	141,51	-17,7
Киiвська	222	2454	12,9	1636	166,34	155,73	-6,4
Полтавська	211	4896	16,1	3947	181,21	196,49	8,4
Сумська	81	4118	13,0	2856	210,87	143,92	-31,8
Теpнопiльська	47	3302	13,2	1679	185,26	153,28	-17,3
Хаpкiвська	99	2454	10,6	2487	207,90	200,06	-3,8
Хмельницька	99	2548	10,7	1826	238,61	172,55	-27,7
Чеpкаська	188	2426	12,5	1745	178,38	150,54	-15,6
Чеpнiвецька	63	3389	15,0	2064	138,83	197,05	41,9
Підпорядковані Києву	17	9558	15,6	5640	226,42	237,15	4,7

Прибутково в 2008 р. працювали господарства Чернівецької області. Це пояснюється значно нижчими витратами на виробництво сої, ніж в інших лісостепових регіонах. В цілому, більша частина регіонів показали низькі показники економічної ефективності, а найгірше торгували соєю підприємства Сумської області.

При виконанні дослідження нами була побудована економіко-математична модель залежності рентабельності виробництва та реалізації сої (Y) від таких, найбільш значимих за результатами аналізу, факторів, як: урожайність (Х1), виробничі витрати на одиницю площі посіву (Х2), ціна реалізації одиниці продукції (Х3), питома вага виручки від реалізації сої в загальній виручці від реалізації сільськогосподарської продукції (Х4). Побудова моделі ґрунтувалася на використанні методів кореляційно-регресійного аналізу та статистичних групувань та була виконана за даними 2008 року.

Результати моделювання дозволили встановити, що для групи збиткових господарств (рівняння регресії: Yз= -57,8147 + 2,3756 X1 -0,0124 X2 + 0,1449 X3 + 0,1145 X4 ) із збільшенням урожайності сої на 1 ц/га, рівень рентабельності підвищується на 2,4%, при зменшенні виробничих витрат на 1 га посівів сої на 1 грн. підвищення відсотка рівня рентабельності склало 0,01%, при збільшенні реалізаційної ціни 1 ц сої на 1 грн. спостерігається збільшення рівня рентабельності на 0,15%, збільшення частки виручки від реалізації сої у загальній виручці від реалізації сільськогосподарської продукції на 1% підвищує рівень рентабельності на 0,11% по відношенню до середнього його значення по всіх збиткових підприємствах. Зазначимо, що в групі прибуткових господарств (рівняння регресії: Yп= -31,5757 + 2,9988 X1 - 0,0305 X2 + 0,5347X3) у 2008р. середня урожайність сої становила 15,7ц/га, реалізаційна ціна - 197,7 грн., це забезпечило рівень рентабельності виробництва сої на рівні 66,73%. В цілому для двох досліджуваних груп підприємств (збиткових та прибуткових) можна зазначити, що вища залежність між досліджуваними факторами спостерігалась у господарств з прибутковим виробництвом сої. Розрахунки регресійної моделі свідчать про залежність рівня рентабельності від обраних факторів, на що вказує високий коефіцієнт кореляції R=0,6375 та статистична значимість рівняння за критерієм Фішера.

Узагальнені результати виконаних в дослідженні розрахунків для Сумської, Полтавської, Харківської, Вінницької, Кіровоградської та Херсонської областей та виражені рівнянням регресії для збиткових і прибуткових підприємств мають наступний вигляд:

Харківська область Yз = -68,92 + 3,6233 X1 -0,0132 X2 + 0,1634 X3,

Yп = -57,6053 + 4,8459 X1 - 0,0435 X2 + 0,6681 X3

Херсонська область Yз= -67,0991 + 1,6466 X1 -0,0115 X2 + 0,3195 X3 + 0,1274 X4,

Yп= -14,0728 + 1,5942 X1 - 0,0204 X2 + 0,4380 X3

Вінницька область Yз= -49,3903 + 2,6437 X1 -0,0175 X2 + 0,1329 X3 + 0,1906 X4

Yп= -28,4216 + 7,0734 X1 - 0,0757 X2 + 0,5660 X3

Полтавська область Yз= -59,8648 + 2,3243 X1 - 0,0104 X2 + 0,1281 X3

Yп= -53,0373 + 6,768 X1 - 0,07 X2 + 0,6987 X3

Сумська область Yз= -60,7847 + 2,4691 X1 - 0,0176 X2 + 0,2196 X3

Yп= -17,9246 + 4,331 X1- 0,0335 X2 +0,369 X3

Кіровоградська область Yз= -60,1319 + 3,2123 X1 -0,0208 X2 + 0,2323 X3

Yп= -70,6922 + 6,8501 X1 - 0,0853 X2 + 0,8345 X3

Для оцінки впливу кожного окремого фактора (урожайності, ціни, виробничих витрат на одиницю площі посіву) на рівень рентабельність сої були обчислені часткові коефіцієнти кореляції, які показали, що найбільш вагомими факторами впливу для групи збиткових господарств є витрати на 1 га та урожайність сої, а для прибуткових підприємств - ціна реалізації одиниці продукції.

У третьому розділі - “Шляхи вдосконалення економічного розвитку підприємств-виробників сої в умовах ринку” встановлено вплив виробництва та використання сої та продуктів її переробки на підвищення ефективності молочного скотарства, визначено особливості розвитку соєвої сировинної зони в сучасних умовах ринку, обґрунтовано доцільність створення інтегрованої структури та доведено економічний ефект від кооперативної співпраці всіх учасників ринку.

Важливими завданнями економіки на сучасному етапі є призупинення спаду агропромислового виробництва, невід'ємною складовою якого є тваринницька галузь, характерними особливостями нинішнього стану цієї галузі є: збитковість виробництва, яка зумовлена катастрофічним скороченням поголів'я корів, їх низькою продуктивністю, незбалансованістю раціонів годівлі. Для підтвердження необхідності введення сої в раціони нами здійснено групування сільськогосподарських підприємств, які виробляють сою, за обсягами виробництва сої та рівнем її товарності в Україні. Розрахунки свідчать, що господарства, які використовують сою в раціонах молочної худоби, отримують вищі результативні показники і, в першу чергу, продуктивність корів. Так, у всіх групах господарств з товарністю менше 30% надої на корову є найвищими та зростають в залежності від концентрації виробництва - в першій групі 3362 кг, в другій - 4120 кг та в третій - 5094 кг. Аналіз інших показників дає також підстави для позитивного висновку, зокрема, виробництво молока в розрахунку на 1 господарство у всіх низькотоварних групах вище, ніж в середньому по всіх господарствах, обсяги реалізації значно перевищують середній показник в групах господарств, які виробляють понад 500 ц сої на господарство. В цих групах спостерігається і нижчі витрати кормів, собівартість виробництва молока, та вища його ціна, а відповідно і вищий, порівняно із середнім, рівень рентабельності.

Оскільки від насиченості внутрішнього ринку продовольчими товарами, сировинною продукції для переробних галузей залежить продовольча безпека країни, то на сучасному етапі розвитку суспільства особливої актуальності набувають дослідження розвитку інтегрованих структур в агропромисловому комплексі, які можуть бути здатними виправити скрутне становище як тваринницької галузі, так і в цілому сільського господарства. До таких інтегрованих структур відносяться сировинні зони. Схематично структура соєвої сировинної зони нами зображена на рис. 2.

До структури соєвої сировинної зони входять структурні одиниці, які будуть надавати сервісні та інші види послуг виробникам сої, до яких відносяться базове насінницьке господарство для формування елітного насінницького фонду, машинно-технологічна станція для забезпечення посіву-збирання сої, пункти тимчасового зберігання врожаю сої, вважаємо доцільним запровадження біоконверсного (біогазового) обладнання, яке буде не тільки забезпечувати утилізацію продукції переробки сої, відходів від продукції тваринництва та відходів від виробництва сої, а також забезпечувати у достатній кількості рідкими та твердими органічними добривами підприємства.

Визначення ефективності інтегрованої структури “соєва сировинна зона“ передбачає відбір підприємств-учасників цієї структури: 3 підприємства Липоводолинського району Сумської області - ТОВ “Беєво“ (с. Беєве) - виробник молока, і ТОВ “СК-Агро“ (с. Калінінське) та ТОВ “Лан-123“ (с. Капустинці) - як виробники сої, ці підприємства відповідають поставленому критерію відбору.

Для забезпечення виробників сої елітним насінням пропонується налагодження взаємозв'язків з виробниками елітної насінницької продукції, які розміщені найближче до споживачів такої продукції - ТОВ “СК-Агро“ та ТОВ “Лан-123“. В якості постачальників елітної насінницької продукції сої визначені ДГ АФ “Надія“ Роменського району (сорт “Устя“) та ВАТ “Гадяцьке бурякогосподарство“ Гадяцького району Полтавської області (сорт “Романтика“).

На рис. 3. зображена картограма розміщення на місцевості всіх учасників інтегрованої структури “соєва сировинна зона“, а також відображене місце оптимального розміщення біоконверсного обладнання для переробки побічної продукції тваринництва, відходів продукції рослинництва.

Проведені розрахунки економічного ефекту від діяльності інтегрованої структури “соєва сировинна зона“ за існуючою методикою, яка враховує збільшення натуральних показників виробництва та зменшення собівартості одиниці продукції, засвідчили, що загальний фінансовий результат розрахований як сума фінансових результатів від господарської діяльності кожного з учасників інтегрованої структури - ТОВ “Беєво“, ТОВ “Лан-123“ і ТОВ “СК-Агро“ становитиме 429,6 тис.грн. Але слід зауважити, що в цей показник не врахований економічний ефект від запровадження біоконверсного обладнання.

У роботі запропоновано використання сільськогосподарськими підприємствами розробленого автором показника агроенергетичної забезпеченості підприємства, який розраховується за формулою (1) і буде показувати потенційну можливість підприємства виробляти та використовувати електроенергію за допомогою біоконверсного комплексу:

(1)

де - показник агроенергетичної забезпеченості підприємства (окремої галузі), %, - вихід електроенергії від біоконверсного комплексу, кВт-год, - потреба електроенергії для роботи біоконверсного комплексу, кВт-год, - потреба кВт-год енергії для -ї галузі виробництва у господарстві, кВт-год, - множина видів галузей виробництва в господарстві.

Зважаючи на високі потенційні можливості сої як високорентабельної сільськогосподарської культури, можна стверджувати, що розширення її виробництва в Сумській області сприятиме ефективному розвитку як рослинницької, так і тваринницької галузей аграрного сектора. У цьому зв'язку актуальними стають проблеми обґрунтування оптимальних параметрів розвитку виробництва сої у зоні лісостепу України. В якості об'єкта дослідження в порядку випадкової без повторної вибірки досліджувалося 62 підприємства Сумської і Полтавської областей. В результаті проведених обчислень була отримана модель ефективності виробництва сої для підприємств Лісостепу України, яка показує ступінь впливу кожного з відібраних чинників:

У = -220,962 + 2,355х1 + 3,682х2 + 0,387х3 + 9,257х4 + 0,590х5 + 6,824х6

де У - рівень рентабельності, % ;

Х1 - якісна оцінка землі в балах бонітету; Х2 - фондозабезпеченість, грн.;

Х3 - земельна навантаженість на 1 працівника, га; Х4 - обіговість оборотних активів, обороти; Х5 - рівень фінансової незалежності (автономії), %; Х6 - віддача капіталу, грн.

Величина коефіцієнтів регресії свідчить про те, що підвищення бонітету землі на 1 бал викликає підвищення рівня рентабельності сої на 2,4%; підвищення фондозабезпеченості на 1000 грн. в розрахунку на 1 га забезпечує підвищення рівня рентабельності на 3,7%; збільшення земельної завантаженості на 1 працівника на один га забезпечує підвищення рівня рентабельності на 0,4%; прискорення обіговості оборотних активів на 1 оборот підвищує рівень рентабельність сої на 9,3%; підвищення рівня фінансової автономії на 1% забезпечує підвищення рівня рентабельності сої на 0,6%; з ростом віддачі вкладеного капіталу на 1 грн. рівень рентабельності виробництва сої зростає на 6,8%. Застосування запропонованої регресійної моделі ефективності виробництва сої для лісостепової сільськогосподарської зони дозволить не тільки прогнозувати результати її виробництва, а й виявити невикористані чи приховані резерви.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є вирішення науково- прикладного завдання щодо розробки теоретико-методичних основ економічного розвитку підприємств-виробників сої за рахунок створення інтегрованої структури функціонування аграрних підприємств, визначення лідерів підприємств-виробників сої. Це дало змогу зробити такі висновки:

1. Розуміння категорії економічного розвитку поступово змінюється уже протягом сторіччя, що пов'язано з поглибленням розуміння ринкової економіки. Набуває нового трактування і категорія “розвитку“, яка характеризується взаємопов'язаним комплексом перетворення системи в процесі організаційних змін. Історія суспільства і розвиток науки підтверджує складний, неоднозначний характер процесу розвитку і його механізмів. Автором обґрунтовано визначення поняття “економічний розвиток“» як інтегрований комплекс взаємовідносин щодо якісних перетворень системи функціонування; взаємовідносини передбачають постійну в часі та безперервну зміну й оновлення системи, що призводить до покращення її внутрішнього рівня організованості, пристосованості до зовнішнього середовища та рівня виживання підприємства в цілому. Економічний розвиток являє собою багатоплановий процес, що включає глибокі зміни в технічній, соціальній та політичній сферах суспільства.

2. Світовий ринок сої є одним із розвинутих, що характеризується динамічним розвитком, зростанням попиту на цю культуру та продукти її переробки, а відповідно збільшенням і обсягів зовнішньої торгівлі. Агроекологічні переваги вирощування сої, відмінні харчові властивості соєвої олії та продуктів її переробки, висока рентабельність виробництва продукції підкомплексу сприятимуть подальшому розвитку світового ринку сої та продукції її переробки, особливо з огляду на підвищення попиту з метою задоволення харчових потреб зростаючого населення на Землі. Україна поки що не є вагомим гравцем на цьому ринку, однак, за результатами функціонування цього сегменту ринку можна стверджувати, що тенденції щодо організованого розвитку ринку сої триватимуть і в майбутньому.

3. Останнім часом в Україні відбувається стрімкий розвиток соєвої галузі. Так, площі посіву під соєю збільшилися за період 2000-2008 рр. з 92,6 тис. га до 558,5 тис. га, валовий збір відповідно від 99,3 тис. тонн до 812,8 тис. тонн. Таке нарощування масштабів галузі зумовлено зростанням попиту на продукцію як з боку вітчизняних споживачів, так і зарубіжних. Популярність сої та продуктів її переробки в Україні постійно зростає. Аналіз діяльності виробників сої свідчить, що основна маса продукції (84,2%) виробляється в сільськогосподарських підприємствах, що є свідченням організованого ринку сої, адже виробництво в сучасних ринкових умовах у значній мірі забезпечує подальше надходження сировини на переробку та знижує ризик споживання продукції для власних потреб в межах господарства. В цілому показники виробничої сфери характеризуються значною строкатістю, що є показником становлення ринку, пошуків оптимальних шляхів його розвитку зі сторони виробників.

4. Порівняльні економічні показники ефективності виробництва та реалізації сої за 2003-2008 рр. свідчать про загальну прибутковість галузі, за винятком 2006 р., який виявився несприятливим щодо цінової ситуації. Аналіз свідчить, що низька концентрація виробництва сої призводить до підвищення виробничих витрат в розрахунку на 1 ц сої, відповідно, до низького рівня рентабельності. Розпорошеність виробництва сої не дає змоги формувати значні партії для переробки на потужних заводах, тому останнім часом її переробляють у комбікормових цехах тваринницьких комплексів і птахофабрик, що призводить до зниження якості продуктів переробки і, відповідно, стримує їх експортну привабливість. Низька якість зерна, невеликі обсяги імпорту й експорту сої та продуктів її переробки зумовлюють зниження рівня цін при експортних і підвищення їх при імпортних поставках товарів, унаслідок чого Україна втрачає значні кошти.

5. Результати проведеного аналізу дозволили дійти наступних висновків: виробництво сої буде рентабельним при урожайності від 9 ц/га, сою доцільно вирощувати на землях, показник бонітету яких становить не менше 68 балів, найбільш рентабельним виробництво сої буде при питомій вазі площі посіву 22-27% в площі ріллі, оптимальна площа посіву сої для зони лісостепу з середнім розміром підприємства 2200 га ріллі - 250 га, виробництво сої буде рентабельним при трудомісткості до 2,5 люд-год. на 1 ц продукції.

6. Характерними особливостями функціонування підприємств на ринку сої є тісний зв'язок із ринком тваринницької продукції від супутнього (у вигляді кормів) до конкуруючого (у вигляді харчових соєвих білків). Розрахунки свідчать, що господарства, які використовують сою в раціонах молочної худоби отримують вищі результативні показники і, в першу чергу, продуктивність корів. Запровадження новітніх інтегрованих структур в агропромислове виробництво слід вважати одним із можливих шляхів виведення сільського господарства із загального кризового стану.

7.За рахунок створення соєвої сировинної зони нами наочно продемонстровано можливий шлях підвищення ефективності галузі молочного скотарства, виконання Наказу Міністерства аграрної політики України Про затвердження галузевої Програми “Соя України 2008-2015“, а також забезпечення підвищення соціальних стандартів життя сільського населення, підвищення економічної ефективності галузі рослинництва, поглиблення спеціалізації, покращення якості ґрунтів та стану навколишнього середовища, а також вирішення проблеми енергетичного забезпечення. Загальний фінансовий результат від діяльності інтегрованої структури “соєва сировинна зона“, розрахований як сума фінансових результатів від господарської діяльності кожного з її підрозділів - ТОВ “Беєво“, ТОВ “Лан-123“, ТОВ “СК-Агро“, становитиме 429,6 тис.грн.

8. Запропоновані рекомендації та положення щодо економічного розвитку підприємств-виробників сої, створення інтегрованої структури на фоні інтенсифікації використання ресурсного потенціалу соєво-продуктового підкомплексу є доцільним у використанні аграрними підприємствами Сумської та інших областей, в діяльності Асоціації виробників та переробників сої України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Устік Т.В. Роль сої у підвищенні ефективності виробництва молока / Т.В.Устік // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 169. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 244-248 ( 0,2 д.а.).

2. Устік Т.В. Аналіз виробництва сої та продуктів її переробки / Т.В.Устік // Вісник Сумського НАУ, Серія “Економіка та менеджмент“. Випуск 3-4 (13-14) -2004. - С.311-315 ( 0,2 д.а.).

3. Устік Т.В. Перспективи розвитку ринку сої в Україні / Т.В.Устік // Агроінком. - 2005. - №5-6. - С.88-91 ( 0,21 д.а.).

4. Устік Т.В. Проблема ціноутворення в галузі виробництва сої / Т.В.Устік // Вісник Сумського НАУ, Серія “Економіка та менеджмент“. Випуск 3-4 (16-17) -2005. - С.376-379 ( 0,2 д.а.).

5. Устік Т.В. Організаційно-економічні аспекти виробництва сої в зоні Лісостепу і можливості прогнозної аналітики / Т.В.Устік // Вісник СНАУ, серія: Фінанси і кредит. - 2006. - №1(20). - С.284-290 (0,3 д.а.).

6. Устік Т.В. Регіональні особливості функціонування соєвої галузі в Україні та можливості підприємств-виробників сої на сучасному ринку/ Т.В.Устік // Вісник СНАУ, серія: Фінанси і кредит. - 2008. -№1(24). - С.305-312 ( 0,3 д.а.).

7. Устік Т.В. Формування соєвих сировинних зон як один із дієвих заходів до підвищення економічної ефективності галузей сільського господарства / Т.В.Устік// Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту, серія: Економіка та менеджмент, Черкаси - 2009. - №2(6). - С.75-85( 0,34 д.а.).

8. Устік Т.В. Методологічні підходи щодо визначення показників агро енергетичної забезпеченості сільськогосподарських підприємств - виробників сої / П.В.Тархов, Т.В.Устік // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 255: в 9т.-т.1., Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - С. 208-218. (0,35 д.а.) (автором запропоновано підходи щодо підвищення показників економічної ефективності підприємств-виробників сої за рахунок їх кооперації та покриття значних об'ємів енергетичних витрат сільськогосподарських підприємств - 0,16 д.а.).

9. Устік Т.В. Визначення рейтингу підприємств виробників сої - запорука успішного функціонування галузі /Т.В.Устік// Вісник СНАУ, серія: Фінанси і кредит. - 2009. - №1(26). - С.398-405 ( 0,26д.а.).

Матеріали конференцій:

10. Устік Т.В. Розвиток соєвої галузі в Україні /Т.В.Устік // Роль інформаційних систем і технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Полтава: ПДАА, 2006. - С.115-117 ( 0,12 д.а.).

11. Устік Т.В. До питання формування українського ринку сої та пошуку можливостей виходу на світовий ринок / Т.В.Устік // Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Полтава: ПДАА, 2007. - С.40-42 (0,11 д.а).

12. Устік Т.В. Ринок продуктів переробки сої в Україні / Т.В.Устік // Аграрний форум - 2008: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (15-18 жовтня 2008 р., Суми, Україна). - Суми: ВТД “Університетська книга“, 2008. - 384с. - С.195-196 ( 0,11 д.а).

13. Устік Т.В. Економічні аспекти підприємств виробників сої в умовах регіонального ринку / Т.В.Устік // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні проблеми фінансового господарського контролю“. - Кривий Ріг, 2008р. - С. 514-517 (0,16 д.а).

14. Устік Т.В. Економічна оцінка сучасного стану ринку сої / Т.В.Устік // Розвиток наукових досліджень 2008: матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції. - Полтава: Вид-во “ІнтерГрафіка”, 2008. - т.15. - С.104-107 ( 0,12 д.а).

15. Устік Т. Перспективи розвитку соєвої галузі в Сумській області /Жмайлов В.М., Устік Т. //Соціально-економічні політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доповідей VI Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених. - Тернопіль, 2008. - С.158-160 (0,12 д.а.) (автором обґрунтовано пропозиції по розвитку соєвої галузі на Сумщині, визначено перспективи розширення посівних площ в регіоні - 0,06 д.а )

16. Устік Т.В. Інтеграція як форма підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та економічних показників соєвої галузі // Формування конкурентоздатності підприємств АПК. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю з дня народження д.е.н., проф. Рабштини В.М. - Полтава, 21-22 травня 2008 року. - С. 148-152 ( 0,12 д.а).

17. Устік Т.В. Шляхи вдосконалення економічного розвитку підприємств-виробників сої в умовах ринку [наукове видання] / Т.В. Устік. - Суми: ВВП «Мрія», 2009 - 48с. (1,69д.а.).

18. Устік Т.В. Ефективність використання сої в молочному скотарстві/ Т.В.Устік //Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи: матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених/ Редкол.: П.Т.Саблука та ін.-К.:ННЦ ІАЕ,2009. - 442с. - С.296-300 ( 0,11 д.а.).

19. Устік Т.В. Перспективні напрямки використання продуктів переробки сої для потреб тваринництва / Т.В.Устік // Матеріали науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ, 20-29 квітня 2009 р. В 3-х т. - Т.2 - Суми: Вид-во “Довкілля“, 2009.- С.16-17 ( 0,11д.а.).

20. Устік Т.В. Оптимізація результативних показників ефективності соєвої галузі за допомогою математичних моделей / Т.В.Устік // Актуальні проблеми науки та освіти молоді: теорія, практика, сучасні рішення: Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених, аспірантів та студентів.16-17 квітня 2009р. Збірник наукових статей. - Харків. Вид. ХНЕУ, 2009. - С.43-44 (0,12д.а).

АНОТАЦІЯ

Устік Т.В. Економічний розвиток підприємств - виробників сої в умовах ринку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності).-Сумський національний аграрний університет, Суми, 2010.

Дисертація присвячена вивченню теоретичних та методологічних засад щодо економічного розвитку підприємств - виробників сої в Україні. Розглянуто теоретичну суть економічного розвитку, виявлено особливості функціонування підприємств виробників сої в ринковому середовищі на регіональному і національному рівнях, досліджено сучасний стан розвитку світового ринку сої та перспективність продуктів її переробки, проведено кількісну оцінку залежності результативних показників ефективності соєвої галузі від різних факторів впливу за допомогою методу множинного регресійного аналізу для прибуткових та збиткових підприємств, визначено рейтинг лідерів підприємств в розрізі регіонів на ринку. Обґрунтовано необхідність використання сої в раціонах сільськогосподарських тварин та встановлено її вплив на підвищення показників економічної ефективності тваринницьких галузей за рахунок створення інтегрованих структур “соєва сировинна зона“, доведено економічний ефект від кооперативної співпраці всіх учасників ринку.

Ключові слова: підприємство, економічний розвиток, виробництво сої, ринок, інтеграційні зв'язки, економічна ефективність, галузь тваринництва, потенціал розвитку.

АННОТАЦИЯ

соя виробник підприємство ринок

Устик Т.В. Экономическое развитие предприятий - производителей сои в условиях рынка. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями ( по видам экономической деятельности). - Сумский национальный аграрный университет, Суми, 2010.

...