Державне управління науково-технічним прогресом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

УДК 338.242.2.025.2:620.9

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИМ

ПРОГРЕСОМ

Спеціальність 08.00.03 - економіка і управління національним

господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ван Бін

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Антоненко Леонід Анисимович,

Харківський національний університет імені

В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економіки та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Галуза Станіслав Григорович,

Харківський національний університет імені

В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління

кандидат економічних наук, доцент Коюда Віра Олексіївна,

Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту

Захист відбудеться 11 червня 2010 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61002. м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. II-12.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий 11 травня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк

інфраструктура інноваційний україна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах прогресуючої світової економічної кризи питання про використання останніх досягнень науково-технічного прогресу в базових галузях національного господарства кожної країни стає вирішальним фактором збереження міжнародних позицій на світовому ринку наукомісткої продукції.

Наприкінці ХХ століття в процесі глобалізації в усіх розвинутих країнах світу стали дуже чітко виявлятися тенденції бюджетної підтримки своїх транснаціональних компаній, що виступають багатомірними базовими центрами НТП. У цих умовах з різних причин національне господарство України, як і багатьох країн, що розвиваються, знаходиться в стані пошуку оптимального поєднання державного регулювання процесів використання досягнень НТП із вільним приватним інвестуванням у ключові галузі науки і техніки. Практична необхідність у науковій обґрунтованості найбільш коротких за часом і маловитратних по інвестуванню форм використання досягнень НТП визначили тему, мету і задачі даної роботи.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Протягом всієї еволюції людського суспільства науково-технічний прогрес визначав вектор і інтенсивність розвитку продуктивних сил. Піонерами вивчення цих складних проблем визнані класики світової економічної науки, такі як Дж. Бернал, К. Маркс, А. Маршалл, М. Кондратьєв, Т. Кун, С. Кузнець, А. Сміт, М. Туган-Барановський, Ф. Хайек, Й. Шумпетер та ін.

Питання державного регулювання макроекономічних процесів у ринковій економіці, у тому числі під впливом НТП, висвітлені в роботах багатьох провідних українських і закордонних учених. Серед них значне місце займають праці Л. Абалкіна, А. Анчішкіна, В. Бабича, А. Гальчинського, С. Галузи, В. Гейця, С. Глазьєва, Б. Данилишина, Б. Малицького, І. Михасюка, С. Мочерного, С. Пирожкова, А. Чухно, Ю. Яківця, Лін Іфу, Лі Жунгей, Ніннін Діна й ін.

Окремі питання державного регулювання інноваційної сфери як заключної фази НТП, висвітлені в роботах Л. Антоненка, Л. Антонюка, Т. Близнюка, Л. Гохберга, Л. Дмитренка, В. Клавдієнка, В. Коюди, Б. Кузика, Р. Нижегородцева, Г. Попова й ін.

Однак, складність і тривалість впливу НТП на прогресивні і негативні зміни в соціально-економічній і екологічній сферах людської діяльності потребує подальшого поглиблення і розширення наукових досліджень цієї проблематики. Актуальність підсилюється новою світовою економічною кризою 2008-2010 р., ускладненням і непередбачуваністю наслідків суперечливого впливу окремих складових НТП на результативну економічну ефективність виробництва, зростання безробіття і наростання глобальних екологічних загроз.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт кафедри економіки і менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна "Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного і виробничого потенціалу України", номер державної реєстрації 0104U000676 і "Розробка методологічних підходів трансформації системи соціально-економічних відносин в Україні", номер державної реєстрації 0109U004423.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування і розробка концептуальних засад удосконалювання державного регулювання використання досягнень науково-технічного прогресу в умовах глобалізації світового економічного простору.

Задачі, що випливають з цієї мети, поставлені і вирішені в процесі дослідження, полягали у наступному:

- виявити загальні і специфічні форми державного регулювання інноваційних процесів у розвинутих і країнах, що розвиваються;

- уточнити фактори й умови, що обумовлюють сутність економічного протиріччя між проголошеними цілями ринкового реформування в Україні й одержаними негативними результатами розвитку у формі руйнування науково-технічного потенціалу;

- розробити класифікацію факторів, що стримують і стимулюють створення сучасної інноваційної інфраструктури в Україні до 2013 р.;

- обґрунтувати концептуальні підходи удосконалювання системи державного регулювання інноваційних процесів - заключної фази НТП із використанням комплексного підходу до оцінки особливостей економіки XXI століття;

- обґрунтувати пропозиції по диференціації прямої державної підтримки наукомістких галузей і виробництв у формі вертикальної і горизонтальної інтеграції усередині країни й у рамках міжнародного співробітництва.

Об'єктом дослідження виступають економічні процеси в сфері регулювання науково-технічної діяльності в Україні, що складають основу економічного інноваційного росту національного господарства в умовах глобалізації світового економічного простору.

Предметом дослідження є форми, методи і механізми державного регулювання науково-технічної діяльності, у тому числі інноваційної сфери, як заключної фази НТП з врахуванням особливостей розвитку наукомістких виробництв.

Методи дослідження. З метою забезпечення вірогідності й обґрунтованості результатів дослідження був використаний широкий спектр загальнонаукових методів:

- теоретичних узагальнень і порівнянь - для розкриття змісту понятійного апарата державного регулювання економічними процесами з метою підвищення ефективності національного господарства України;

- порівняльний аналіз - при виявленні загальних і специфічних складових у моделях державного регулювання НТП в Україні на тлі розвинутих країн і країн, що розвиваються;

- системний підхід - для розкриття взаємозв'язку між зовнішнім економічним середовищем, що управляється державою, і функціями транснаціональних компаній, що виступають центрами освоєння нових технологічних укладів у XXI ст.;

- метод логічного моделювання і конструювання при класифікації стримуючих і стимулюючих факторів, що визначають динаміку створення інноваційної інфраструктури в Україні;

- аналіз і синтез для уточнення сутності механізмів державного регулювання науково-технічного прогресу;

- діалектичний для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між цілями ринкових перетворень і соціально-економічних наслідків;

- статистичний для розрахунку динаміки основних економічних показників, що характеризують досліджувані процеси.

Інші питання дисертації вивчалися з використанням традиційних для економічної науки методів дослідження.

Методологією дисертаційного дослідження являються теоретичні положення сучасної економічної науки, фундаментальні розробки провідних українських і закордонних вчених в області державного регулювання науково-технічного прогресу, засновані на теорії еволюційного розвитку Дж. Бернала, Т. Куна й інших класиків світової економічної думки.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження складають законодавчі і нормативні акти з питань державного регулювання науково-технічної й інноваційної діяльності в Україні, фундаментальні роботи з еволюції науки, як особливої сфери людської діяльності і її впливу на науково-технічний прогрес і інноваційний розвиток у розвинутих і країнах, що розвиваються, у тому числі в умовах світових економічних криз і глобалізації інноваційного простору в XXI ст. Окремі питання досліджувалися з використанням робіт провідних українських і закордонних учених по ключових питаннях теми дослідження.

Логіка і структура дисертаційного дослідження полягає в русі від загального до часткового в трьох взаємозалежних і взаємообумовлених рівнях державного управляння НТП.

У першому глобальному аспекті загальним виступає світовий науково-технологічний простір, у рамках якого загострилася конкурентна боротьба за кожен сегмент світового ринку. Частковим в цьому аспекті виступає національне господарство кожної, окремо узятої країни, де базові галузі і виробництва виконують роль рушійних сил науково-технічного прогресу.

В другому макроекономічному аспекті загальним виступає науково-технічний прогрес, що визначив технологічні уклади й об'єктивні закономірності еволюційного переходу на наступний. Частковим виступають базисні інновації XXI століття в українській економіці на тлі порівняння з розвинутими і країнами, що розвиваються.

У третьому мікроекономічному аспекті загальним виступає собівартість, як базова економічна категорія ринкової економіки, і сформований на її основі внутрішній валовий продукт країни. Частковим - наукоємність продукції, через яку формується технологічна оцінка галузей і ВВП країни в цілому, як показник, що характеризує ступінь використання досягнень НТП під впливом широкого спектра економічних механізмів впливу держави на цю сферу.

Особливість авторської логіки дослідження виявляється в цій триєдності, що зорієнтована на паспорт наукової спеціальності 08.00.03 - економіка і управління національним господарством. Відмітною рисою логіки даного дослідження є використання методології дослідження Дж. Бернала і Т. Куна по зміні наукових парадигм протягом історичного розвитку людства.

Наукова новизна отриманих результатів. Показано відносність поняття "прогрес" стосовно до технологічних, економічних, соціальних і духовних інновацій. Так, наприклад, двигун внутрішнього згоряння, винайдений у XIX ст., був епохальною інновацією, тому що прийшов на зміну енергії пари в парових машинах. Останні свого часу замінили енергію вітру і падаючої води, однак уже наприкінці ХХ ст. для усіх став очевидним украй руйнівний кумулятивний (накопичувальний) вплив, як пально-мастильних матеріалів на стадії виробництва і споживання, так і продуктів використання рідких вуглеводнів у двигунах внутрішнього згоряння.

Наукова новизна полягає в наступному.

уперше:

- висунута й обґрунтована наукова гіпотеза, що пояснює феномен китайських короткострокових циклів на тлі США, Франції, Англії, Японії й ін. Наукова новизна полягає в тому, що вперше триразове подовження китайських циклів у порівнянні з Японією і чотириразове в порівнянні з Францією, Англією і США в якості однієї з ключових прихованих складових має історичну консервативність китайського суспільства, що виявляється в збереженні власної самоідентичності, як носія специфічної китайської цивілізації протягом 5 тисяч років;

Сукупність відзначених особливостей потребує виділення аналогічних ознак в українській економіці для відновлення науково-технологічного потенціалу і формування ефективної розвинутої національної інноваційної системи - заключної фази НТП.

удосконалено:

- виконана класифікація стримуючих факторів реалізації державної цільової програми по створенню інноваційної інфраструктури;

- обґрунтована необхідність диференціації підтримки державою базисних інновацій в Україні з урахуванням рівня світової конкурентноздатності наукомістких галузей і виробництв на глобальному інноваційному ринку з метою збільшення одержання технологічної ренти державою;

- обґрунтована доцільність прямої і непрямої державної підтримки власних транснаціональних компаній за типом ряду країн, що розвиваються, з меншим науковим потенціалом, тому що саме вони виконують роль локомотивів науково-технічного прогресу в умовах глобалізації;

дістало подальшого розвитку:

- розширено поняття "науково-технічний прогрес" стосовно до нових трактувань еколого-енергетичних процесів у світі до 2050 р., зокрема, з урахуванням еколого-енергетичних наслідків;

- поєднання прямих і непрямих методів державної підтримки епохальних інновацій ХXI століття, зокрема, в області використання поновлюваних джерел енергії і водневої енергетики.

Практичне значення отриманих результатів полягає у виявленні особливостей стійкого характеру розвитку економіки Китаю по шляху науково-технічної модернізації на тлі низьких темпів і стагнації в розвинутих і країнах, що розвиваються, у тому числі в Україні. Зокрема, автором показано, що на різних етапах розвитку і фазах циклічної динаміки в китайській моделі державного регулювання науково-технічного прогресу використовувалися якісно неоднакові підходи і критерії. Саме тому в Україні доцільно розширити вплив держави в системі антикризового управління.

Особистий внесок автора полягає у виявленні загальних тенденцій і закономірностей по впливу НТП на зміну економічних відносин у суспільстві. Зокрема, автором обґрунтована наукова гіпотеза, що пояснює особливості короткострокових економічних циклів в економіці Китаю, що у своїй основі мають цивілізаційні, демографічні і встановлені державою складові. Автором обґрунтована і запропонована класифікація стримуючих факторів формування інноваційної інфраструктури в Україні до 2013 р.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на наукових і науково-практичних конференціях різного рівня:

- Всеукраїнській науково-практичній конференції "Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародної співпраці: проблеми та шляхи вирішення" (Харків, 2008 р.);

- науково-практичній конференції "Стратегія і динаміка відтворення основних фондів: тенденції, аспекти моделі економічного розвитку (Харків, 2009 р.);

- XIV Всеукраїнській науково-методичній конференції "Проблеми економічної кібернетики" (Харків, 2009 р.);

- VIII Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми планування виробництва в ринкових умовах" (Алушта, 2009 р.);

- ІХ Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній школі-конференції "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління" (Харків, 2009 р.).

Публікації. Одержані в процесі дослідження основні наукові результати опубліковані в 6 наукових роботах, з них 5 опубліковано в наукових фахових виданнях України, з яких 3 одноосібні. Загальний обсяг публікацій - 1,8 друк. с., з них автору належить 1,3 друк. с.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Роботу викладено на 210 с. комп'ютерного тексту. Текст дисертації містить 33 таблиці, 12 рисунків і 5 додатків. Список використаних джерел включає 239 найменувань на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ "Теоретична сутність науково-технічного прогресу і форми державної підтримки його освоєння" присвячено дослідженню сутності ключових понять "наука", "техніка" в еволюційному вимірі.

Основну увагу в цьому розділі сконцентровано на поглибленні сутності вихідних понять державне регулювання НТП у контексті удосконалювання механізмів прямої і непрямої підтримки державою технологічних змін.

За прогнозними оцінками провідних російських і європейських учених сировинний характер експорту постсоціалістичних країн, у тому числі й України, може бути поступово знижений при посиленні інтеграційних внутрішньодержавних і міждержавних технологічних процесів. Виконане автором дослідження в цьому контексті показало суперечливість між цілями ринкової трансформації в Україні і її результатами. Досліджено результати державного регулювання в інноваційній сфері за період ринкової трансформації. Показано форми і ступінь руйнування створеного раніше науково-технічного потенціалу. Запропоновано деякі шляхи його відновлення.

В другому розділі "Дослідження результатів державного регулювання науково-технічного прогресу в Україні й інших країнах" представлені результати дослідження державної підтримки ключових ланок усього ланцюга науково-технічного прогресу на матеріалах Харківської області. Особливістю авторського підходу в цьому питанні є виділення епохальних і базисних інновацій за концепцією лауреата Нобелівської премії по економіці С. Кузнеця в історичній еволюції економічного розвитку.

Історія науково-технічних революцій і історія науки в житті суспільства, як показало дослідження, базується на поєднанні прямої державної підтримки базисних інновацій, що визначають наступний технологічний уклад, і ресурсних можливостей кожного окремо узятого національного господарства для швидкого нарощування продукції нового укладу.

Стосовно до ситуації, що склалася в Україні в 2009 р. у зв'язку зі світовою економічною кризою, авторські пропозиції зводяться до наступного. Держава повинна взяти на себе повну пряму фінансову підтримку базисних інновацій у тих галузях національного господарства, які вже мають світовий технологічний рівень (ядерна енергетика, аерокосмічна галузь, окремі види енергомашинобудування, точне приладобудування подвійного призначення, біотехнології й ін.). У сировинних галузях, що забезпечують основну частку бюджетних валютних надходжень (чорна

Таблиця 1.Епохальні і базисні нововведення по історичних епохах і інноваційних полях у XV - XXII ст.

Історична епоха	Технологічні інновації	Екологічні інновації	Економічні інновації	Соціально-політичні інновації	Інновації в духовній сфері
Раньоіндустріальна цивілізація (XV - середина XVIII ст.)	Домни, кам'яне вугілля. Спеціалізація знарядь праці в мануфактурах. Вогнепальна зброя.	Великі географічні відкриття.	Мануфактурне виробництво. Наймана праця. Біржі. Паперові гроші.	Наймана праця і капітал. Парламент. Буржуазні революції. Вільні міста.	Велика наукова революція. Мистецтво Ренесансу. Світська освіта.
Індустріальна цивілізація (остання третина XVIII - кінець XX ст.)	Машини. Паровий двигун. Залізниці. Електрика, двигуни внутрішнього згоряння. Атомна енергія. Комп'ютери. Інтернет.	Освоєння сили пару, електрики, атомної енергії. Початок освоєння космосу. Генна інженерія. Початок екології.	Промислова революція. Фабрики, заводи. Акціонерні товариства. Монополії. Капіталізм. Соціалізм. Планування. економіки	Буржуазна демократія. Розподіл влади. Пролетарські революції. Тоталітарні держави. Світові війни. Світова система соціалізму.	Піднесення науки. Секуляризація суспільства. Загальна початкова і вища освіта. Кіно. Телебачення. Масова антикультура.
Постіндустріальна, інтегральна цивілізація (XXI - XXII ст.) (прогноз)	Постіндустріальний технологічний спосіб виробництва. Шостий і сьомий технологічні уклади. Екологізація технологій.	Становлення ноосфери. Реалізація концепції стійкого розвитку. Поновлювані джерела енергії.	Інтегральний економічний спосіб виробництва. Багатоукладна економіка. Регулювання ринку. Глобалізація.	Демократизація державного устрою. Пріоритет громадянського суспільства. Багатополюсний світ. Діалог.	Інтегральний соціокультурний устрій. Нова наукова парадигма. Безперервна освіта. Відродження релігій.

металургія, хімічне виробництво, виробництво зерна й ін.), держава повинна створити таку нормативну базу, яка б зобов'язувала нових власників великих підприємств і холдингів вкладати необхідну частину одержуваного прибутку в технологічне відновлення виробництва. Це може забезпечити зниження собівартості в майбутньому і, відповідно, на цій основі конкурентноздатність продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Ті галузі машинобудування, що не мають світового технологічного рівня, доцільно розвивати на основі запозичення закордонних ліцензій, технологій із залученням як закордонних інвесторів, що вже володіють освоєним технологічним виробництвом, так і представників малого і середнього бізнесу своєї країни для включення в кооперативні технологічні зв'язки. Без такого диференційованого підходу з боку держави до різних галузей, що мають дуже різний технологічний рівень виробництва, що відбиває ступінь освоєння останніх досягнень НТП, неможливо стабілізувати після кризового положення в національному господарстві України.

Третій розділ "Обґрунтування основних напрямків державної підтримки науково-технічного прогресу в умовах глобалізації XXI століття" присвячений дослідженню впливу фаз циклічної динаміки на особливості прояву НТП і вибір форм державної підтримки його заключної фази - базисних інновацій. Великі шістдесятирічні Кондратьєвські цикли економічного розвитку, як показано в роботах провідних українських і закордонних учених, виявили ряд тенденцій у державному регулюванні базисних інновацій. Науково-технічний прогрес у розвинутих країнах Європи і світу (Німеччини, Англії, США, Японії, Франції й ін.), має різні форми диференціації державного регулювання досягнень науково-технічного прогресу.

Таблиця 2

Основні ознаки, тривалість і рушійні сили економічних циклів

Назва циклів	Кондратьєва	Кузнеця	Джаглера	Китчіна	Окремі господарські цикли
Тривалість	40-60 лет	20 лет	7-11 лет	3-5 лет	1-12 лет
Рушійні сили	Радикальні зміни в технологічній базі спеціального виробництва, його структурна перебудова	Зрушення в відтворювальній структурі виробництва	Взаємодія комплексу грошово-кредитних факторів	Динаміка відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах	Коливання інвестиційної діяльності

Поряд з цим, як показало узагальнення широкого кола публікацій різних країн за останні 30 років, в економічній динаміці мають місце короткі цикли. Так, амплітуда економічних циклів у Китаї з 1953 по 1997 рр. мала довжину від 4 до 9 років. Причому тривалість 8-ми китайських циклів у середньому складала 5,5 років і за останні 20 років спостерігається стійка тенденція скорочення довжини циклів. Це здійснюється під впливом прямої, цілеспрямованої підтримки державою як фундаментальних досліджень у державних наукових центрах, так і розширенням спектра закуповуваних ліцензій і технологій у багатьох країнах світу. Особливістю державного регулювання НТП у Китаї виступає наявність перспективних (на 10-20 років) і 5-літніх планів розвитку, що передбачають стабільне збільшення бюджетних коштів на розвиток як фундаментальної, так і прикладної науки при невисокому рівні оплати праці як вчених і інженерів, так і робітників у високотехнологічних галузях.

У процесі дослідження виявлено, що амплітуда циклу розвитку в Китаї майже в чотири рази довша, ніж у США, Франції й Англії і майже в три рази довша, ніж у сусідній Японії. Автором висунуто й обґрунтовано гіпотезу, яка пояснює цей маловивчений феномен економічного життя, що пояснюється рядом взаємозалежних особливостей. На думку автора, це вказує на те, що в рамках теорії нелінійної економіки з виділенням різних циклів, що носять ім'я своїх авторів - відкривачів, існують більш короткі цикли, включаючи окремі господарські, тривалість яких у різних країнах істотно відрізняється. В кожній країні є свій набір відмінностей, що потребує окремих досліджень, оскільки вони мають глибоке історичне коріння. Як гіпотезу, що пояснює цей китайський феномен, укажемо наступні особливості китайської економіки.

Першою особливістю, на наш погляд, є висока історична консервативність китайського суспільства, як носія специфічної китайської цивілізації. За 5 тисяч років вона зберігає свою специфіку і здатність у всіляких історичних умовах до самовідновлення і динамічного сприйняття основних інноваційних факторів ХХ і ХХI ст.

Другою особливістю являється самодостатність китайської економіки, включаючи оборонні галузі і високотехнологічне ракетно-космічне виробництво при значному загальному відставанні за рівнем душового ВВП від розвинутих країн світу.

Третьою особливістю китайської економіки є висока щільність населення, надлишок низькокваліфікованої робочої сили, прагнення китайців формувати свої національні діаспори у світі, не втрачаючи інформаційних і культурно-історичних контактів зі своєю батьківщиною.

Ці особливості формують цивілізаційні відмітні ознаки китайської конфуціанської цивілізації, що зберігають тільки їй притаманні особливості економічної поведінки на всьому протязі 5-тисячолітнього розвитку.

Дослідження різних форм державного регулювання науково-технічного прогресу показало, що в умовах глобалізації основна частина європейських країн, що розвиваються, пряму підтримку надають, насамперед, своїм транснаціональним компаніям. Невивченість в Україні самого феномена транснаціональних компаній в сучасних умовах, особливо щодо прихованих форм державної підтримки ключових галузей національної економіки стримує розвиток. Саме за цих умов філії провідних закордонних ТНК звужують сектор продукції національного виробництва, значно розширюючи частку некритичного імпорту.

Сучасне економічне зростання характеризується провідним значенням науково-технічного прогресу й інтелектуалізацією основних факторів виробництва. На частку нових знань, втілюваних у технологіях, устаткуванні, освіті кадрів, організації виробництва, в розвинутих країн приходиться від 70 до 85% приросту ВВП. Швидко росте внесок інноваційної складової в приріст ВВП розвинутих країн, який у США, наприклад, збільшився з 31,0% у 1980-і роки до 34,6% на початку нового сторіччя; у Японії відповідно з 30,6 до 42,3%; у Європі з 45,5 до 50,0%. Упровадження нововведень стало ключовим фактором ринкової конкуренції, дозволяючи передовим фірмам добиватися надприбутків за рахунок присвоєння інтелектуальної ренти, що утворюється при монопольному використанні більш ефективних продуктів і технологій.

Авторська позиція по цьому питанню зводиться до наступного:

- у постсоціалістичних країнах, що розвиваються (Росії, Україні, Казахстані й ін.), національні інноваційні системи (НІС) знаходяться в стадії формування, тому що традиційна система планової економіки, включаючи академічну і галузеву науки, зруйнована, а великі компанії і фірми високорентабельних приватних господарських структур не вкладають достатніх засобів у власні НДДКР;

- інноваційна інфраструктура, що створюється в Україні, до 2013 р. зможе якоюсь мірою сприяти створенню НІС, однак на це буде потрібно чималий відрізок часу (5-7 років);

- зусилля держави в цих умовах доцільно сконцентрувати на прямій бюджетній підтримці системних інтеграторів у високотехнологічних виробництвах (авіабудування, ядерна енергетика, ракетно-космічний комплекс і ін.). Це припускає вибір змішаного типу інноваційної моделі розвитку, у якій потенціал системних інтеграторів буде формуватися як науковим заділом у фундаментальній і прикладній науці в самій Україні, так і за рахунок закордонних патентів, що купуються державою, і технологій. Цей тип інтеграції вітчизняних і закордонних науково-технічних досягнень уже давно зарекомендував себе позитивно, як в нових індустріальних країнах (Сінгапур, Малайзія, Південна Корея й ін.), так і в Китаї, Росії, Фінляндії, Норвегії й ін.

Для активізації розширення використання досягнень НТП у короткочасному періоді, тобто в оперативному вимірі ефективності, досить, як нам представляється, трьох форм державної політики:

- визначення пріоритетів для прямої бюджетної підтримки;

- створення податкових і інших переваг приватним підприємцям у малому і середньому бізнесі, де реалізується частина незначних для держави, але цікавих для ринку нововведень;

- визначення груп товарів некритичного імпорту, щоб вітчизняні товаровиробники одержали сигнал про готовність держави створити їм сприятливе ринкове середовище.

Однак, у довгостроковому (10-15 років) аспекті таких заходів явно недостатньо. Викладене нами вище дозволяє представити наступний набір механізмів дій держави в системі активізації інноваційної діяльності. Перше коло державної підтримки лежить в області фундаментальних досліджень, що лише через кілька років можуть дати очікувані ринкові результати.

Друга область державної підтримки лежить у сфері інтеграції з провідними закордонними країнами Європи, СНД і інших регіонів світу, у тому числі Японії, Китаю, Південної Кореї й ін.

Третя область державної підтримки лежить у сфері придбання ліцензій, патентів, технологій, а при доцільності і запрошення провідних спеціалістів з-за кордону.

Усі ці короткострокові і довгострокові заходи знаходяться в тісному переплетенні і нами лише умовно в рамках дослідження розділені. Те, що ми проаналізували, за даними статистичної звітності України 10-20 і більш років було предметом державної підтримки і розглядалося як частина стратегії освоєння НТП.

Країни-світові лідери, які мають динамічний розвиток, як відомо, фундаментальні дослідження розвивають у вузах в основному за рахунок держави, прикладні розробки - за рахунок приватного фінансування у великих виробничих структурах. Останні складають ядро майбутніх технологій усіх ТНК. У США на частку фундаментальних досліджень у зазначений час у вузах приходилося 48%, на розробки - 52%. За останні два десятиліття ХХ в. у всіх розвинутих країнах витрати недержавного сектора на науку сконцентрувалися у великих транснаціональних компаніях базових галузей.

"Відплив умів" з України є неминучим наслідком відсутності попиту на нові технології, що, на наш погляд, підвищує актуальність створення ТНК у даний час у контексті антикризових мір.

Висока прибутковість наукомістких виробництв, у яких сконцентровані всі досягнення НТП, підсилюють увагу держав до ТНК. Так, реалізація 1 кг нафти приносить приблизно 20% прибутку, 1 кг побутової техніки - 50 дол. США, 1 кг авіаційної техніки - 1000 дол., а 1 кг електронної й інформаційної техніки - 5000 дол.

У 2009 р. стала очевидної неефективність державного курсу на підтримку власних ключових центрів НТП в Україні, що підтверджується ростом імпорту наукомісткої продукції. Положення може бути виправлене при поверненні органам державного управління всіх рівнів функцій індикативного стратегічного планування.

Вивчена нами література по функціонуванню державного інноваційного фонду України, а також оцінки українських учених існуючих проблем, на наш погляд, дає підставу для викладу наступних авторських пропозицій. Стримування реалізації програми по створенню інноваційної інфраструктури, на думку автора, може виявлятися в двох формах. Насамперед, за умов дефіциту бюджетних коштів наукоємні власні виробництва можуть зберігати світову конкурентну спроможність лише за умов підтримки всього кластеру споріднених галузей та виробництв. Крім цього, паралельно необхідно визначитись з тими галузями, де недоцільна державна підтримка НТП, а більш ефективною є закупівля державою ліцензій, патентів, технологій у світових лідерів. Тому немає підстав для оптимістичного прогнозу реалізації даної Програми із вказаної причини, оскільки зазначених дій державної підтримки НТП в Україні, нажаль, поки що не видно. Поряд з цим, на наш погляд, будуть протидіяти створенню інноваційної інфраструктури ті фінансово-промислові групи (через своїх представників на всіх рівнях управління економікою), що мають стійкі високі особисті доходи від імпорту широкої номенклатури товарів, заміна якої з активізацією інноваційного сектора неминуче скоротиться, а по багатьом позиціям буде припинена цілком. Мова йде про оцінку державою сформованого імпорту по товарних групах і обсягах, що може замінити вітчизняна продукція при активізації інноваційного сектора. Для практичної реалізації цього спробуємо представити авторську класифікацію основних стримуючих факторів реалізації державної цільової економічної програми (табл. 3).

Запропонована авторська класифікація від аналогічних розробок інших авторів відрізняється більш широким діапазоном різноманітних, але важливих чинників, що впливають на формування ефективної системи державного регулювання НТП в сучасних умовах. При цьому автор виходить з того, що перехід до нових технологічних укладів неможливий без сфокусованої ефективної державної підтримки.

Таблиця 3

Класифікація стримуючих факторів реалізації державної цільової програми по створенню інноваційної інфраструктури (авторська розробка)

№ п/п	Стримуючі фактори	Характеристика класифікаційної ознаки
1.	Економічний	Відсутність достатніх бюджетних коштів в умовах світової економічної кризи
2.	Технологічний	Розірваність виробничо-економічної кооперації, що склалася раніше, по основних інноваційних кластерах після приватизації і структурних змін в національному господарстві
3.	Організаційний	Особиста матеріальна зацікавленість частини фахівців з органів управління в розширенні імпорту товарів
4.	Інформаційний	Недостатність достовірної інформації про наявність реальних і потенційних (можливих) центрів інноваційного розвитку на галузевому і регіональному рівнях
5.	Кадровий	Незбалансованість по галузевій і територіальній ознаках наявних виробничих і науково-технічних кадрів для інноваційної сфери з ринковою потребою в інноваційній продукції
7.	Маркетинговий	Недостатній досвід вітчизняних виробників наукомісткої продукції у використанні сучасних телекомунікаційних засобів для цілей реклами в умовах домінування економічних інтересів зарубіжних ТНК в Україні

Ключовими факторами нового технологічного укладу, що домінує в даний час у світі й одержав назву інформаційний, є мікроелектроніка і програмне забезпечення. Виробництво, що формує його ядро, складають електронні компоненти і пристрої; електронно-обчислювальна техніка і сервісні структури, що її обслуговують; радіо- і телекомунікаційне устаткування; лазерне устаткування; послуги по широкому спектрі обслуговуючих функцій обчислювальної й іншої техніки цього укладу.

На початку ХХІ століття в розвинутих країнах світу зберігається провідна роль держави в проведенні наукових досліджень, що визначають НТП. Так, частка державних витрат у фінансуванні НДДКР (насамперед, фундаментального характеру) у розвинутих країнах знаходиться в межах 40-55%, у Японії - 20%. При цьому фінансуються, насамперед, технології, що визначають НТП майбутнього.

На сучасному етапі світової економічної кризи, на наш погляд, країнам, що розвиваються з обмеженими бюджетними ресурсами, але високим рівнем інтелектуального потенціалу і збереженням значного науково-технічного заділу у фундаментальних дослідженнях доцільно:

- на рівні галузевих міністерств, що охоплюють весь інноваційний ланцюжок водневої енергетики, визначити сфери міжгалузевого, міждисциплінарного кооперування усередині своєї країни;

- узяття на галузеві міністерства функції координаторів і розроблювачів стратегічного планування по забезпеченню бюджетними засобами тих проблем, що мають перспективу завершення і є частиною епохальної інновації "воднева енергетика";

- установлення на державному рівні в рамках загальноприйнятих у світовій практиці коопераційних зв'язків між державами СНД, ЄС і іншими країнами з виходом на одержання синергетичного ефекту від процесу кооперування й об'єднання інформаційних, кадрових і фінансових ресурсів;

- без використання механізмів вертикальної і горизонтальної кооперації, що накопичені у світовому співтоваристві за останні два століття, жодній країні світу не удасться зберігати лідируючі позиції у всіх епохальних інноваціях ХХІ в.;

- використовуючи переваги усіх форм кооперації, Україна, як і інші країни, що розвиваються, може не відстати в освоєнні чергових епохальних інновацій і зберегти своє місце серед лідерів в багатьох сферах.

Ці положення мають ознаки часткової авторської новизни і можуть бути використані в процесі удосконалювання національних Програм по НТП.

ВИСНОВОК

1. Сучасне економічне зростання в усіх країнах світу характеризується провідним значенням науково-технічного прогресу й інтелектуалізацією основних факторів виробництва. На частку нових знань, втілюваних у технологіях, устаткуванні, освіті кадрів, організації виробництва, у розвинутих країнах приходиться від 70 до 85% приросту ВВП. Внесок інноваційної складової в приріст ВВП розвинутих країн у ХХІ ст. швидко росте. Так, у США цей показник збільшився з 31,0% у 1980-і роки до 34,6% на початку нового сторіччя; у Японії відповідно з 30,6 до 42,3%; у Європі з 45,5 до 50,0%.

2. Висока прибутковість наукомістких виробництв, у яких сконцентровані всі досягнення НТП, підсилює увагу держав до ТНК. Так, реалізація 1 кг нафти приносить приблизно 20% прибутку, 1 кг побутової техніки - 50 дол. США, 1 кг авіаційної техніки - 1000 дол., а 1 кг електронної й інформаційної техніки - 5000 дол.

3. На початку XXI ст. у розвинутих країнах світу зберігається провідна роль держави в проведенні наукових досліджень, що визначають вектор майбутнього НТП. Так, частка державних витрат у фінансуванні НДДКР (насамперед, фундаментального характеру) у розвинутих країнах знаходиться в межах 40-55%, у Японії - 20%. При цьому фінансуються технології, що визначають НТП майбутнього.

4. У 2009 р. стала очевидною неефективність державного курсу на підтримку власних ключових центрів НТП при дуже обмежених інвестиційних можливостях державного бюджету в Україні, що підтверджується зростанням імпорту наукомісткої продукції. Положення може бути виправлене при поверненні органам державного управління всіх рівнів функцій індикативного стратегічного планування.

5. Авторські пропозиції по цьому питанню зводиться до наступного:

- у постсоціалістичних країнах, що розвиваються (Росії, Україні, Казахстані й ін.), національні інноваційні системи (НІС), як інтегратор і локомотив НТП, знаходяться в стадії формування, тому що традиційна система планової економіки, включаючи академічну і галузеву науки, зруйнована, а великі компанії і фірми високорентабельних приватних господарських структур не вкладають достатніх коштів у власні НДДКР;

- інноваційна інфраструктура, що створюється в Україні, до 2013 р. зможе якоюсь мірою сприяти створенню НІС, однак на це буде потрібно чималий період часу (5-7 років);

- зусилля держави в цих умовах доцільно сконцентрувати на прямій бюджетній підтримці системних інтеграторів у високотехнологічних виробництвах (авіабудуванні, ядерній енергетиці, ракетно-космічному комплексі й ін.).

6. Реалізація цих пропозицій припускає вибір змішаного типу інноваційної моделі розвитку, у якій потенціал системних інтеграторів буде формуватися як уже створеним науковим заділом у фундаментальній і прикладній науці в самій Україні, так і за рахунок закордонних патентів, що купуються державою, і технологій. Такий тип інтеграції вітчизняних і закордонних науково-технічних досягнень уже давно зарекомендував себе позитивно як у нових індустріальних країнах: Сінгапуру, Малайзії, Південній Кореї, Фінляндії й ін., так і в Китаї, Росії, Індії й ін.

7. Для активізації розширення використання досягнень НТП у короткочасному періоді, тобто в оперативному вимірі ефективності, доцільно, як нам представляється, поєднання основних форм державної політики:

- визначення державних науково-технічних пріоритетів на 10-20 років для прямої бюджетної підтримки;

- створення податкових і інших переваг приватним підприємцям у малому і середньому бізнесі, де реалізується частина незначних для держави, але цікавих для національного ринку інновацій;

- визначення груп товарів некритичного імпорту, щоб вітчизняні товаровиробники одержали сигнал про готовність держави створити їм сприятливе ринкове середовище.

Однак, у довгостроковому (10-15 років) аспекті таких заходів явно недостатньо.

8. Викладене нами вище дозволяє представити наступний набір механізмів дій держави в системі активізації не тільки інноваційної діяльності, але і НТП у цілому.

Перша область державної підтримки лежить у сфері фундаментальних досліджень, що лише через кілька років (а іноді десятиліть) можуть дати очікувані ринкові результати.

Друга область державної підтримки лежить у сфері створення нормативної бази для інтеграції з провідними закордонними країнами Європи, СНД і інших регіонів світу, у тому числі Японії, Китаю, Південної Кореї й ін.

Третя область державної підтримки лежить у сфері придбання ліцензій, патентів, технологій, а при необхідності і запрошення провідних спеціалістів з-за кордону.

Усі ці короткострокові і довгострокові заходи знаходяться в тісному переплетенні і мають бути включені до державної стратегії розвитку НТП до 2050 р.

9. На сучасному етапі світової економічної кризи, на наш погляд, Україні, як країні, що розвивається з обмеженими бюджетними ресурсами, але високим рівнем інтелектуального потенціалу і збереженням значного науково-технічного заділу у фундаментальних дослідженнях доцільно:

- на рівні галузевих міністерств, що охоплюють весь інноваційний ланцюжок, необхідно визначити сфери міжгалузевого, міждисциплінарного кооперування усередині своєї країни, що припускає інвентаризацію збереженого потенціалу з виявленням існуючих науково-технічних і особистих контактів учених, фахівців підприємств, вузів і наукових установ усіх типів.;

- прийняття на себе галузевими міністерствами функцій координаторів і розроблювачів стратегічного планування по забезпеченню бюджетними коштами тих проблем і тих напрямків НТП, що мають перспективу завершення і є частиною епохальних базисних інновацій;

- установлення на державному рівні в рамках загальноприйнятих у світовій практиці коопераційних зв'язків між державами СНД, ЄС і іншими країнами з виходом на одержання синергетичного ефекту від процесу кооперування й об'єднання інформаційних, кадрових і фінансових ресурсів.

Використовуючи переваги усіх форм кооперації, Україна, як і інші країни, що розвиваються, може скоротити розрив в освоєнні чергових епохальних інновацій і зберегти своє місце серед лідерів у багатьох сферах НТП. Ці положення мають ознаки часткової авторської новизни і можуть бути використані в процесі удосконалювання національних Програм по НТП і при розробці стратегії розвитку до 2050 р.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях

1. Антоненко Л.А., Нго Чунг Хоа, Ван Бин. Особенности экономических циклов развития Китая: методология сравнительного анализа / Л. А. Антоненко, Нго Чунг Хоа, Ван Бин // Бизнес-Информ. - 2007. - № 8. - С. 27-33 (Особистий внесок : автором досліджено та обґрунтовано особливості економічних циклів розвитку Китаю та підставі співставлення погляду на цю проблему різних авторів і використання мало відомої в Україні інформації).

2. Ван Бин. Использование достижений научно-технического прогресса в реформированной экономике Харьковского региона / Ван Бин // Бизнес-Информ. - 2008. - № 1. - С. 61-65.

3. Антоненко Л.А., Ван Бин, Рабиа А. Абдуллах. Государственная поддержка транснациональных компаний в стратегии антикризисного управления / Л. А. Антоненко, Ван Бин, Рабиа А. Абдуллах // Бизнес-Информ. - 2009. - № 6. - С. 3-10 (Особистий внесок : автором обґрунтована необхідність державної підтримки в Україні власних транснаціональних компаній які, як показано в дослідженні, є ядром й локомотивом науково-технічного прогресу в розвинутих та постсоціалістичних країнах).

4. Ван Бин. Государственное регулирование освоения эпохальных инноваций в условиях экономического кризиса / Ван Бин // Вісник Харківського національного університету. - 2009. - № 869. - С. 64-70.

5. Ван Бин. Сущность и направления государственного регулирования научно-технического прогресса / Ван Бин // Вісник Харківського національного університету. - 2009. - № 840. - С. 138-141.

Матеріали наукових конференцій

6. Ван Бин. Влияние ВТО на высокотехнологичное производство Южной Кореи / Ван Бин // "Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления" : 9-я междунар. науч.-практ. конф. : тезисы докл. - Х., 2009. - 145 с.

АНОТАЦІЯ

Ван Бін. Державне управління науково-технічним прогресом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка і управління національним господарством. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2010.

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і запропоновано удосконалювання концептуальних основ державного регулювання науково-технічного прогресу, які полягають в дослідженні і розробці наукових і практичних положень по формуванню в Україні інноваційної інфраструктури до 2013 р. з позицій виявлених закономірностей і тенденцій еволюції технологічних укладів.

Використовуючи методологію еволюційного розвитку НТП всесвітньо відомих учених Дж. Бернала і Т. Куна, показаний взаємозв'язок науки і техніки, розкриті форми і методи державного впливу на вектор і швидкість їхнього розвитку. При цьому технологічні уклади виступають організаційною синтетичною формою поєднання наукових, технічних, організаційних і економічних досягнень на кожному з етапів еволюції національного господарства. З цих позицій у роботі досліджені особливості державного регулювання ключових складових НТП, зокрема, його заключної фази - епохальних і базисних інновацій у Японії, Південній Кореї, Китаєві і ряді інших країн. Цей аналіз автором використаний як загальна теоретико-методологічна засада для осмислення складних процесів в Україні.

Автором запропоновані форми концентрації зусиль держави в Україні по формуванню і підтримці власних транснаціональних компаній, тому що саме вони виступають локомотивами технологічного прогресу в XXI столітті в усіх розвитих країнах світу. Розкрито взаємозв'язок фаз циклічної динаміки великих Кондратьєвських циклів і диференціації форм державної підтримки наукомістких галузей і виробництв нових технологічних укладів. На цій основі автором розроблена класифікація стримуючих і стимулюючих факторів формування в Україні інноваційної інфраструктури до 2013 р.

Ключові слова: наука, науково-технічний прогрес, державне регулювання економіки, технологічний уклад, фази циклу, економічні кризи, наукомісткі галузі.

АННОТАЦИЯ

Ван Бин. Государственное управление научно-техническим прогрессом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2010.

В диссертации представлено теоретическое обобщение и предложено совершенствование концептуальных основ государственного регулирования научно-технического прогресса, которое состоит в исследовании и разработке научных и практических положений по формированию в Украине инновационной инфраструктуры до 2013 г. с позиций выявленных закономерностей и тенденций эволюции технологических укладов.

Используя методологию эволюционного развития НТП всемирно известных ученых Дж. Бернала и Т. Куна, показана взаимосвязь науки и техники, раскрыты формы и методы государственного влияния на вектор и скорость их развития. При этом технологические уклады выступают организационной синтетической формой соединения научных, технических, организационных и экономических достижений на каждом из этапов эволюции национального хозяйства. С этих позиций в работе исследованы особенности государственного регулирования ключевых составляющих НТП, в частности, его заключительной фазы - эпохальных и базисных инноваций в Японии, Южной Корее, Китае и ряде других стран. Этот анализ автором использован как общий теоретико-методологический фон для осмысления сложных процессов в Украине.

На основании анализа разнородных источников украинских и зарубежных авторов за последние 30 лет обобщены методологические подходы формирования эффективных организационно-экономических механизмов и инструментов влияния государства на основные составляющие НТП. В частности, поддержку фундаментальной науки, стимулирование частного бизнеса по инвестированию прикладных исследований, развитие вертикальной и горизонтальной интеграции в сфере НИОКР, как формы повышения отдачи уже созданного научно-технического потенциала.

Автором предложены формы концентрации усилий государства в Украине по формированию и поддержке собственных транснациональных компаний, так как именно они выступают локомотивами технологического прогресса в XXI веке во всех развитых странах мира. Раскрыта взаимосвязь фаз циклической динамики больших Кондратьевских циклов и дифференциации форм государственной поддержки наукоемких отраслей и производств новых технологических укладов. На этой основе автором разработана классификация сдерживающих и стимулирующих факторов формирования в Украине инновационной инфрастуктуры до 2013 г.

Ключевые слова: наука, научно-технический прогресс, государственное регулирование экономики, технологический уклад, фазы цикла, экономические кризисы, наукоемкие отрасли.

ANNOTATION

WANG BING. Government Regulation of the Progress in Science and Technology. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate Degree in Economics by the speciality 08.00.03 - Economics and the National Economy Management. - V.N. Karazin Kharkov National University, Kharkov, 2010.

The dissertation presents the theoretical generalization and proposition of the improvement of the conceptual basis of the progress in science and technology government regulation, which consists of investigation and developing of the scientific and practical points on the innovative infrastructure forming in Ukraine till 2013 from the positions of the revealed regularities and tendencies of the technological structures evolution.

With the help of methods of evolutionary development of scientific and technical progress worked out by the world famous scientists J. Bernal and T. Koon, the connection between science and technology is shown and the forms and methods of state influence on the vector and speed of their development are worked out. Moreover, technological levels come forward as an organizational synthetic form of unity of scientific, technical and economic achievement at each of the stages of national economy evolution. According to these point the peculiarities of state regulation of the key components of scientific and technical progress are investigated, in particular, its final phases - epoch-making and basical innovations in Japan, South Korea, China and a number of other countries. This analysis is used by the author as a general theoretical and methodological basis for understanding the complicated processes going on in Ukraine.

...