Вплив консалтингу на розвиток національної інноваційної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Центр досліджень науково-технічного потенціалу

та історії науки ім. Г. М. Доброва

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 338.242+658.014

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ВПЛИВ КОНСАЛТИНГУ НА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Жаліло Борис Анатолійович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Попович Олександр Сергійович.

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва Національної академії наук України, завідувач міжгалузевої (МОН та НАН України) лабораторії проблем формування та реалізації науково-технологічної політики.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Терехов Віктор Іванович, Університет економіки та права «Крок», завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та логістики;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Галиця Ігор Олександрович. Державна установа „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, провідний науковий співробітник відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики.

Захист відбудеться 28 квітня 2010 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України за адресою: 01032, м.Київ, бул. Т.Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України за адресою: 01032, м.Київ, бул. Т.Шевченка, 60.

Автореферат розісланий « » 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01

к.е.н., с.н.с. Л.С.Лобанова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інноваційний консалтинг національний

Актуальність теми. Актуальність теми дослідження зумовлена ключовим значенням формування ефективно діючої національної інноваційної системи (НІС) як обов'язкової умови реалізації інноваційного шляху розвитку економіки України. Без цього у нашої держави практично немає шансів забезпечити як свою політичну незалежність у сучасному світі, так і достойний рівень життя її громадян. В той же час саме належним чином функціонуюча НІС забезпечує нарощування масштабів інноваційної діяльності та її впливу на економічне зростання.

Дослідження проблем впливу інновацій на економічну динаміку та формування НІС проводилось багатьма відомими зарубіжними вченими, в тому числі Й. Шумпетером, С. Глазьєвим, П. Демінгом, П. Друкером, Ф. Котлером, Р. Нельсоном, М. Портером, П. Самуельсоном, Б. Санто, Р. Солоу, К. Фріменом, Ф. Хайєком та ін. І особливо активізувались після того, як створення національної інноваційної системи було визнано Національною академією наук США найбільшим досягненням науки Сполучених Штатів.

Цим питанням, а також дослідженню причин, вочевидь, недостатньої результативності інноваційної діяльності в Україні присвячено також цілий ряд робіт вітчизняних вчених, зокрема О.І. Амоші, Ю.М. Бажала, А.С.Гальчинського, В.М. Гейця, І.Ю. Єгорова, С.А. Єрохіна, Б.Є. Кваснюка, І.І. Лукінова, А.А. Мазура, І.П. Макаренка, Б.А. Маліцького, Є.Г. Панченка, О.С. Поповича, В.П. Семиноженка, В.П. Соловйова, Д.М. Черваньова, С.М. Ямпольського та ін.

Одним із принципово-важливих результатів цих досліджень є висновок, що існує великий розрив між складовими національної інноваційної системи України, в результаті якого вони діють не скоординовано, часом навіть всупереч один одному. Це заважає повною мірою використати для забезпечення інноваційного розвитку економіки все ще достатньо потужний науково-технологічний потенціал країни, її матеріальні та інтелектуальні ресурси.

Разом з тим, шляхи подолання цього розриву у вітчизняній науковій літературі розглядалися в основному з позицій формування централізованих заходів та діяльності управлінських структур, вдосконалення законодавства та коригування діяльності органів державного управління. Виходячи з цього, особливий інтерес являє дослідження можливостей активізації шляхів подолання розриву між елементами НІС на рівні її низових ланок - виробничих підприємств і науково-дослідних інститутів. Як свідчить практичний досвід, одним із дієвих механізмів налагодження їх взаємодії може бути професійний управлінський консалтинг. На дослідження саме цього питання та пошук шляхів більш повного використання його потенціалу в інтересах якнайшвидшої розбудови ефективно діючої вітчизняної національної інноваційної системи спрямована дана дисертація.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Тематика дисертаційного дослідження була безпосередньо пов'язана з практичною діяльністю автора як тренера-консультанта міжнародної консалтинговій організації «Business Solutions» і виконувалась у руслі науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України, зокрема, присвячених аналізу ефективності НІС України та проблем формування та реалізації науково-технічної політики української держави. Вона цілком відповідає завданням, які сформульовані у Державній цільовій програмі «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 рр.

Мета і завдання дослідження. Дослідити можливості консалтингу як фактору інноваційної діяльності, теоретично обґрунтувати та розробити конкретні пропозиції щодо використання його потенціалу як елементу НІС.

Для досягнення окресленої мети поставлено такі конкретні завдання:

· узагальнити результати виконаних автором консалтингових проектів на підприємствах різних форм власності, дослідити їх вплив на інноваційний розвиток, виявити особливості і принципи використання консалтингу як засобу реалізації інновацій та формування попиту на інноваційну продукцію;

· виявити місце і роль консалтингу в розгортанні інноваційних процесів в Україні, його потенційні можливості у розбудові національної інноваційної системи, налагодженні взаємодії між її складовими;

· узагальнити наявний досвід та розробити пропозиції щодо оптимальних моделей консультування, спрямованих на модернізацію знань персоналу і підвищення рівня корпоративної інноваційної культури та інноваційної ідеології.

Об'єктом дослідження є процеси інноваційної трансформації економіки в Україні. Предметом дослідження є механізми впливу консалтингу на розвиток національної інноваційної системи.

Джерельною базою дослідження були законодавчі акти України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення Президії НАН України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали звітності виконаних автором консалтингових проектів та договорів. Дослідження також здійснювалося на матеріалах окремих підприємств і організацій, список яких наведено в Додатках, з урахуванням додержання етичних норм проведення консалтингу.

Методи дослідження. Для поглибленого вивчення досліджуваних категорій було використано такі методи: теоретичний аналіз, системний підхід при дослідженні інноваційного розвитку економіки та принципів формування його в Україні, а також методологічного узагальнення.

В процесі вивчення впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на формування управлінського потенціалу досліджуваних організацій використовувалися методи комплексності, наукової дедукції та індукції, а також описово-аналітичний метод та метод експертних оцінок.

Методи кількісного і якісного порівняння, елементи математичного моделювання, гіпотези застосовувалися при дослідженні інфраструктури інноваційної національної системи і її складової - консалтингу, тренінгу. Табличний та графічний методи використовувались для компактного та наочного представлення різних аспектів досліджуваних процесів.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження одержані наступні найбільш вагомі наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми, характеризують новизну роботи та виносяться на захист:

вперше:

- здійснено системне дослідження консалтингу як інтегруючого інструменту діяльності суб'єктів інноваційної діяльності, обґрунтовано необхідність використання методів консалтингу як системоутворюючої складової інфраструктури національної інноваційної системи;

- проаналізовано та узагальнено результати виконаних автором консалтингових проектів на підприємствах різної форми власності в сфері промисловості та надання послуг, що дало можливість виокремити характеристики інноваційного консалтингу та визначити його провідні трансінформаційні, трансакційні, адаптуючі та відновні функції;

- на основі аналізу економічних характеристик виконаних проектів доведено високу економічну ефективність консалтингу не тільки на мікрорівні як однієї із сфер економічної діяльності, але й на макрорівні - як механізму інтенсифікації економічної діяльності в країні;

- обґрунтовано економічну доцільність для держави стимулювати застосування професійного консалтингу шляхом виключення витрат виробничих підприємств на його послуги з бази оподаткування;

удосконалено:

- методологічні підходи до дослідження консалтингу як інструменту реалізації положень концепції інноваційного розвитку економіки в Україні та методів консалтингу в формуванні попиту на інновації серед суб'єктів практичної економічної діяльності;

- засади використання консалтингу в формуванні підрозділів трансферу технологій та організації консалтингових послуг як процесу комерціалізації інноваційних знань в науково-дослідних організаціях;

- характеристику взаємозв'язків і взаємозалежності консалтингу і тренінгу як складових інноваційної інфраструктури;

- класифікацію детермінант формування ринку консалтингових послуг;

набуло подальшого розвитку:

- вивчення особливостей розвитку національної системи консультаційних послуг;

- розробка принципів впровадження елементів інноваційної інфраструктури в ринковій економіці України;

- обґрунтування диференціації позитивних та негативних рис консалтингу в Україні;

- трактування поняття і змісту різновиду консалтингу - коучингу в процесі його впровадження в Україні та інших країнах СНД;

запропоновано:

- розширені і уточнені моделі взаємодії суб'єктів різної форми власності в процесі застосування консалтингу як приватної структури в національній інноваційній діяльності;

- авторизовані методичні прийоми і способи практичної організації інноваційного консалтингу, що були розроблені і випробувані автором в процесі його діяльності як професійного консультанта, і захищені авторськими свідоцтвами України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертаційної роботи використані в консультуванні та бізнес-тренінгах значної кількості організацій України та інших країн СНД. Практичне значення мають рекомендації щодо здійснення інноваційної бізнес-діяльності на ринку України та щодо державного стимулювання використання підприємствами послуг професійного консалтингу.

Результати дисертаційного дослідження використані в роботі консалтингового ТОВ «Business Solution International» (Довідка від 18.08.2009 р. та Довідка від 10.09.2009 року). Автором отримано авторські свідоцтва на інновації в тренінгово-консалтинговій діяльності (Авт. свід-во № 26395 від 06.11.2008 р.; авт. свід-во № 18756 від 28.11.2006 р.; авт. свід-во № 15471 від 26.01.2006 р.; авт. свід-во № 17927 від 13.09.2006 р.), видані Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України. Вони сприяли розширенню ринку консалтингових послуг.

Наукові результати та висновки дисертаційного дослідження були використані в навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка» (Довідка про впровадження № 67-01-209 від 16.01.2010 р.), при написанні навчальних посібників в Національному економічному університеті ім. В. Гетьмана (в співавторстві, надано гриф МОН України № 14/18.2-19 від 19.01.2001) та Міжнародному інституті бізнесу ( м. Київ) (в співавторстві), які застосовувались при навчанні, а також при написанні навчальної літератури з консалтингу («Управління філіалами», - К: препринт «Бізнес Солюшнз», 2005; «Настольная книга директора по сбыту». - СПб: Питер, 2008).

Результати наукових досліджень автора використано Національним інститутом стратегічних досліджень при підготовці аналітичних записок, що направлені до Секретаріату Президента України (Акт про впровадження від 26.11.2009 року № 293/655).

Результати наукового дослідження автора щодо розвитку процесів трансферу технологій використані в організаційній роботі Центру інтелектуальної власності і передачі технологій при Президії НАН України (Довідка № 58/189-8 від 04.02.2010 р.) та в Інституті проблем математичних машин і систем НАН України (Довідка № 48/6-16 від 15.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, усі наукові результати, що викладені в дисертації й виносяться на захист, отримані автором особисто. Особистий внесок автора, який має більш ніж десятирічний досвід практичної діяльності в сфері консалтингу в Україні та п'ятирічний в Росії і інших країнах СНД, полягає у визначенні принципів і закономірностей застосування консалтингу як одного із інструментів інноваційних змін в економіці України. У наукових роботах, опублікованих у співавторстві, конкретний внесок автора вказаний в переліку основних публікацій за темою дисертації, і використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися, обговорювалися і були схвалені на міжнародних та національних наукових конференціях з питань розвитку інформаційної інфраструктури, інноваційного управління та управління підприємствами за період 1998-2009 рр. А саме, на: IV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» ( м. Алушта, 28-30 вересня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку» ( м. Київ, 7-8 лютого 2007 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України» (м.Дніпропетровськ, 14-19 вересня 2008 р.); ХVШ Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис інституційної системи транзитивних економік» (м.Чернівці, 7-8 травня 2008 р. ); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми управління виробництвом» (м. Донецьк, 22-23 жовтня 2009 р.); Міжнародному науково-практичному бізнес-форумі «Бізнес і наука: вектори співробітництва» ( 18-22 травня 2009 р., смт Партеніт, Велика Алушта, Крим); XIV Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки в контексті подолання світової фінансової кризи» ( Крим, м. Алушта, 14-19 вересня 2009 р.);

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 18 наукових працях загальним обсягом 4,53 др. арк., з них 7 наукових статей - у фахових виданнях ВАК України (з них 5 - без співавторів), 11 - в матеріалах міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій (9 - без співавторів). Також результати дослідження представлені в окремих розділах 4 навчальних посібників з інноваційних засад управління в економіці, загалом 24,6 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (10 підрозділів), висновків, що разом викладені на 216 сторінках комп'ютерного тексту. Матеріали містять 36 таблиць та 23 рисунки, які наведені на 45 сторінках. Список використаних джерел із 209 найменувань вітчизняних та зарубіжних авторів, викладені на 20 сторінках. Додатки містять інформацію щодо фірм і організацій, в яких автором застосовувались консалтингові методи трансформації знань в дію і запровадження інновацій в виробничий процес.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і поставлених завдань дослідження, показаний зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами й темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення одержаних автором результатів. Дана загальна характеристика змісту і обсягів дисертації, її відображення в надрукованих матеріалах.

У першому розділі - «Теоретико-методологічне обґрунтування консалтингу як складової національної інноваційної системи і інструменту сприяння інноваційному розвитку економіки в Україні» узагальнені і систематизовані теоретичні уявлення щодо формування і розвитку консалтингу як складової економічної інфраструктури в умовах побудови інноваційної домінанти розвитку економіки в Україні; визначені особливості та недоліки розвитку в Україні ринку консалтингових послуг, акцентована увага на пріоритетних діях та ефективних підходах щодо інноваційного консалтингу.

Розділ включає три підрозділи: 1.1. Передумови формування інноваційної системи в Україні. 1.2. Формування національної інноваційної структури як інфраструктури інноваційної економіки. 1.3. Структурно-функціональні засади консалтингу як складової національної інноваційної системи і інструменту сприяння побудові інноваційної економіки.

Проведений аналіз представлених в працях вітчизняних економістів основних особливостей розвитку в Україні інноваційної моделі економіки дозволяє зробити висновок, що складності розвитку національної економіки ускладнюють передумови формування її інноваційної домінанти. Порівняння показників цільових витрат на науку (як частки від ВВП або наукоємності ВВП) показало, що країни у 2007 році витрачали: Японія - 3,20 %; в середньому по ЄС - 2,27 %; Швеція - 3,73 %, РФ - 0,91 %, Україна - 0,85 %.

Особливості передумов розвитку інституційного середовища, орієнтованого на інноваційний розвиток, становлять окрім низької наукоємності ВВП, нестабільність суспільно-політичних умов в країні, недостатність фінансового потенціалу підприємств, недостатність компетентності управлінського персоналу, що в цілому не сприяє актуалізації потреби суб'єктів економіки в інноваціях. З іншого боку, продукування інновацій відірване від потреб суспільства, що знижує суспільну оцінку наукових досліджень і призводить до зменшення їх фінансування, а також відтоку молодих вчених за кордон. Найбільшим недоліком розвитку інституційного середовища щодо інноваційної економіки автор вважає відірваність науковців (утворювачів інновацій ) від споживачів ( виробничників, як державних, так і приватних підприємств). Разом з тим, в ринковій економіці саме участь у фінансуванні інноваційної діяльності бізнесу або підприємницьких структур (у 2004 р. становила в Японії - 60 %; США - 74 % від загального фінансування) забезпечує успішний її розвиток. Взаємозв'язок між бізнесом і наукою неможливий без посередництва. Відсутність системи посередництва унеможливлює необхідний розподіл інноваційно-інвестиційного ризику між державою та бізнесом.

В інноваційно спрямованій економіці також підвищується роль нематеріальних ресурсів і враховується людський потенціал як носій знань. Утворення інтелектуального і інформаційного продукту потребує законодавчого захисту і нормування, які в Україні ще не набули системного характеру.

Розроблена і прийнята в Україні концепція інноваційного розвитку закладає основу системного підходу до економічних трансформацій в державі, але інструменти, що є засобами інноваційних змін в різних галузях життєдіяльності суспільства, визначені нечітко в теорії і не сформовані на практиці. Зокрема, прийнята в Україні програма розвитку інноваційної системи не набула інфраструктурного та інструментального наповнення.

На даний момент в Україні інноваційна система структурно і функціонально є невизначеною та «розмитою» і потребує інтеграції як дій, так і управління. Автором були проаналізовані інфраструктурні складові і функції національної інноваційної системи. Для співставлення вивчені характеристики інноваційних систем країн СНД, в яких співпрацював автор (Україна, Російська Федерація, Білорусь, Казахстан). Крім того, наведено дані щодо досягнень інноваційних систем прогресивних країн Європи і світу. В роботі акцентується увага на можливості використання їх досвіду в діяльності консалтингової складової національної інноваційної системи.

Автором відмічено, що незважаючи на різні умови діяльності, загальною функцією інноваційних систем є організаційні і управлінські процеси трансформації нового знання в виробничі потужності. Вирішальним аспектом функціонування інноваційної системи також є комерціалізація знань, надання їм ознак товару. Автором акцентовано увагу на інфраструктурних підрозділах інноваційної системи, які формують нові знання, утилізують або трансформують їх. Узагальнено особливості формування інноваційної системи в умовах України, переважання розвитку інфраструктур національної інноваційної системи, пов'язаних безпосередньо з розвитком високих технологій, - таких, як технопарки, бізнес-інкубатори (на базі Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона; Інституту монокристалів; Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України та ін.) і процеси комерціалізації знань в них. Підрозділи консалтингу в них визначені як внутрішній консалтинг і мають технологічне спрямування. Разом з тим, залишаються проблеми комерціалізації знань, відсутності як методології, так і інфраструктури формування ринку знань. Відмічається потреба в фахівцях з інноваційного менеджменту для підвищення ефективності консалтингу в вирішенні проблем зближення науки і бізнесу.

Таким чином, об'єктивно, національна інноваційна система є інфраструктурою генерації, поширення і впровадження знань, їх реалізації в нових продуктах, технологіях, послугах в усіх соціально-економічних сферах, в тому числі і управлінні. Вона відіграє роль інституціональної системи, яка забезпечує взаємозв'язок окремих інноваційних осередків, суб'єктів і об'єктів інноваційної діяльності в єдину цілісну систему.

Інструментом реалізації об'єднувальної та інтегруючої функції національної інноваційної системи є консалтинг, який є вираженим атрибутом ринкової економіки, що виник саме з потреби узгодження зовнішніх ризиків та внутрішніх можливостей організацій.

З позицій завдань інноваційної економіки і національної інноваційної системи проведено узагальнення та аналіз практичної консалтингової діяльності автора та ролі консалтингу в формуванні інноваційної економіки. Автором виокремлені функції інноваційного консалтингу. Показано, що нові знання в процесі консалтингу можуть перетворюватися в діючий виробничий та управлінський фактор. За визначенням суть консалтингу становить взаємодія носія знань (в інноваційній економіці - нового знання) та носія влади або управління, спроможних прийняти рішення, тобто, здійснити дію, і тим самим перетворити знання в дієвий фактор економічного суб'єкта. Консалтингово-тренінгові послуги в економічній сфері були спрямовані автором на удосконалення якості працівників, поліпшення управління та утворення команди.

Увага автора також акцентувалась на особливостях консалтингу як економічної категорії - інноваційному характері продукту інтелектуальної праці, як ринкового товару, його ролі як інструменту трансформації продуктивних сил, значенні в розвитку людського потенціалу, в становленні інноваційної економіки, що базується на знаннях, врешті, на його ролі в підвищенні конкурентоспроможності організацій.

Зроблено висновок, що актуальність розвитку консалтингово-інформаційної сфери в Україні визначається особливостями розвитку інноваційної економіки, суспільного та інституціонального середовища, особливостями розвитку людського потенціалу в трансформаційному суспільстві.

Разом з тим, проведений аналіз даної проблеми показав, що розвиток сфери консалтингово-інформаційних послуг в Україні відбувається стихійно, іде за попитом, а не формує його, а тому потребує удосконалення науково-методологічної бази.

Автор пропонує виокремити інноваційний консалтинг в окремий вид консалтингу, обґрунтовуючи це особливістю функцій консалтингу в інноваційній діяльності та виокремленням консалтингу як складової інфраструктури національної інноваційної системи.

Таким чином, з позицій впливу консалтингу на формування і розвиток національної інноваційної системи в Україні здійснений аналіз передумов та особливостей інноваційного розвитку економіки в Україні та характерних особливостей консалтингу як сфери економічної діяльності. Все це в сукупності складає теоретико-методологічні засади для дослідження і розвитку консалтингу як ефективної складової інноваційної системи і інструменту запровадження інноваційного шляху розвитку економіки.

Можна прийти до висновку, що успішність інноваційної економіки визначається міцними взаємозв'язками між трьома її суб'єктами: державою, бізнесом і наукою. В Україні ці взаємозв'язки не сформовані і є недостатніми для ефективної інноваційної діяльності. Консалтинг як засіб, що утворює і посилює ці взаємозв'язки є інструментом розвитку інноваційної економіки.

У другому розділі дисертаційної роботи - «Структура і зміст системи інформаційно-консалтингових послуг як інструменту інноваційної економіки» наведені результати аналізу і узагальнення дослідження 647 консалтингових проектів, які були апробовані в роботі 827 суб'єктів економічної діяльності України та інших країн трансформованої економіки. Встановлено найбільш ефективні механізми і методи консалтингу на макро-, мета- та мікроекономічному рівнях, що забезпечують взаємодію розробників інновацій і споживачів в інноваційній сфері, формують попит на інноваційну продукцію та спрямовують пропозиції у відповідності до ринкових потреб, а також сприяють підвищенню інноваційної корпоративної культури.

Другий розділ містить чотири підрозділи: 2.1. Структура і зміст консалтингових послуг в інноваційній економіці: фактори формування і розвитку. 2.2. Аналіз ринку консалтингових послуг як інструменту розвитку інноваційної діяльності на рівні організацій. 2.3. Оцінка економічної ефективності та результативності консультування й обґрунтування доцільності його стимулювання. 2.4. Консалтинг в формуванні інноваційної корпоративної культури.

Шляхом застосовування підходів інноваційного консалтингу співставлено і визначено структурно-функціональну роль консалтингу на різних стадіях життєвого циклу інноваційного продукту та різних рівнях управління інноваційною діяльністю: на національному рівні (макро) - сприяння утворенню інноваційної ідеології та нормативного забезпечення, на рівні галузі (мезо) - сприяння сегментації ринку інновацій, на рівні організації (мікро) - сприяння управлінню інновативним процесом, збільшення попиту на інноваційні ідеї, товари, сприяння продажу інноваційних товарів, а також формування інноваційної корпоративної культури, що в цілому автором визначено як функції інноваційного консалтингу: трансінформаційні, трансмісійні, трансакційні та регенеративні.

Запропоновано структурне удосконалення поширеної класифікації консалтингу відповідно розбудові інноваційної економіки. Ця класифікація доповнена поняттям «інноваційного консалтингу», функціями якого є структурно-функціональна участь в інноваційній діяльності. До інноваційного консультування віднесено процеси надання інформаційно-консалтингових послуг в технопарках, бізнес-інкубаторах, науково-ділових центрах, управління інноваціями в організаціях, маркетинг інноваційних товарів тощо. В цьому контексті автором досліджено диференціацію функцій і уточнено визначення внутрішнього і зовнішнього консалтингу. Проведений порівняльний аналіз переваг і недоліків кожного структурно-функціонального різновиду.

На підставі порівняльного аналізу інфраструктури національних інноваційних систем автором розроблено підходи до удосконалення функції консалтингу в забезпеченні перманентної взаємодії між науково-технологічними центрами і виробничими організаціями та бізнес-центрами, що показано на схемах, представлених на рис.1 і рис.2.

Автором запропоновано більш широке за тематикою і формами застосування консалтингу для впровадження інноваційних ідей, інформації, управління інноваціями, супроводження інноваційного продукту від ідеї до продажу.

Разом з тим, в результаті опитування клієнтів, а також відповідно більш запитуваним темам консалтингу, було визначено ключові для впровадження інновацій теми. В результаті була запропонована модифікована схема включення консалтингу в інноваційний процес, в якій консалтинг виконує інтегруючу роль між згаданими суб'єктами і об'єктами інноваційного процесу.

Доведено, що при цьому функції консалтингу можна визначити як моніторувальні, накопичувальні, інформаційні, трансмісійні, трансакційні та раціоналізуючі в процесі забезпечення інноваційної діяльності. Завдяки показаній багатоаспектності впливу консалтингу на інноваційну діяльність зроблено висновок про його інтегруючу роль в інноваційному процесі.

Уточнено функції консалтингу на різних рівнях організації. Визначено, що на національному рівні консалтинг утворює сферу економічної діяльності сприяння інноваційній ідеології суб'єктів економічної діяльності, утворенню ринкового інноваційного клімату в країні/регіоні; інформації про інновації; сприяння інвестиціям в інноваційну сферу. На галузевому рівні: організація підготовки та проведення експертизи інноваційних проектів; сприяння обміну ідеями, технологічними і управлінськими ноу-хау. На рівні організації: сприяння активній взаємодії продавців і покупців інтелектуальної власності (виставки-продажі); сприяння підбору кадрів інноваційного спрямування; надання консалтингових послуг - таких як інформаційні, управлінські, маркетингові тощо.

Сегментація консалтингових послуг, наданих автором в обсязі замовлень фірми “Business Solutions” (м. Київ), свідчить про поширеність їх застосування: в промисловості (36,2 %), агропромисловому комплексі (7,0 %), безпосередня задіяність консалтингу в науково-дослідному впровадженні або організаційній діяльності в цих закладах становить майже 2,5 % впродовж 2004 року. Із них - 15 % стосувались інноваційної діяльності організацій.

У відповідності до результатів опитування клієнтів про потребу в інноваційних консультаційних проектах заявили 70 % опитуваних, але замовленню проектів перешкоджали брак коштів та відсутність чіткого уявлення клієнтів щодо тематики та форми необхідних їм для інноваційного розвитку консультаційних послуг.

Узагальнення економічних показників діяльності консалтингових фірм дозволяє зробити висновок, що витрати на їх послуги окупаються за рахунок прибутку від зростання продаж. Це свідчить і про те, що втрати бюджету від запровадження такої форми стимулювання, як виключення витрат виробничих підприємств на консалтинг з бази оподаткування, багатократно окупляться за рахунок зростання їхніх прибутків.

Розроблені методичні підходи інноваційного консалтингу: показано особливості взаємодії консалтингу з об'єктами економічної діяльності різних форм власності і різного рівня організації; узгодження їх взаємодії, що є істотним і відповідає потребам ефективної кластеризації і корпоратизації в різних галузях господарювання.

За результатами проведеного консультування в організаціях різної форми власності, а також аналізу використання консалтингу в сучасних технопарках, бізнес-інкубаторах, навчально-ділових центрах, показано, що система консалтингу як складова інфраструктури національної інноваційної системи не тільки забезпечує прямий взаємозв'язок виробника інновацій (внутрішнє середовище) і їх споживача (зовнішнє середовище), але й сприяє узгодженню їхніх інтересів, а також накопичує знання, що надають можливість узагальнення, систематизації та виявлення закономірностей розвитку інноваційної економіки в Україні і поширення передового досвіду і знань.

При порівнянні функцій внутрішнього і зовнішнього консалтингу виявлено роз'єднаність їх дій. Консалтингові внутрішні підрозділи сприяють наближенню наукового і освітнього потенціалу до матеріально-технічної бази промисловості або агросфери певного регіону, скороченню тривалості інноваційного циклу товару. Але їх функціональні дії недостатні для ефективної інноваційно-інвестиційної діяльності, про що свідчить зменшення як числа, так і активності бізнес-інкубаторів і технопарків в Україні. Показано, що більш ефективними є дії зовнішнього або професійного консалтингу, який сприяє активізації інноваційних процесів в малому та середньому бізнесі, що має першочергове значення для перетворення національної економіки в інноваційну.

В умовах України, а також інших країн з нестійкою економікою на рівні середнього та малого бізнесу автором виявлено значну поширеність і ефективність консалтингово-тренінгових послуг з питань концесії інновацій у формі франчайзингу. Показано, що такий підхід до впровадження інновацій в малі та середні економічні форми поширений і ефективний як між державними установами і малим бізнесом (малі підприємства при наукових установах), так і між великими корпораціями і малим бізнесом, що входять до кластеру відповідного профілю.

Проаналізовані і узагальнені результати проведеного автором проектного консалтингу в організаціях приватної форми власності (43 організації), що включав теми, які стосувалися формування як корпоративної культури, так і її інноваційної форми.

Таким чином, встановлено, що структурно-функціональні особливості сфери консалтингу дозволяють стабілізувати взаємозв'язок між державним та приватним секторами економіки в інноваційному процесі. За структурними особливостями та функціональними механізмами консалтинг, безумовно, є інструментом прямої взаємодії наукових організацій, безпосередніх розробників інноваційних технологій і проектів, з організаціями, що представляють виробництво, бізнес, сферу споживання інновацій, і є потенційним джерелом фінансування інноваційних технологій, тобто сприяє інноваційно-інвестиційним процесам. Визначено особливості і принципи розвитку консалтингу як засобу підвищення реалізації інновацій, виявлено ефективні методи консалтингу в формуванні попиту на інновації серед суб'єктів практичної економічної діяльності та підвищенні інноваційної корпоративної культури.

У третьому розділі дисертаційної роботи - «Використання консалтингу в системі науково-дослідних організацій» визначені структура і зміст консалтингу в підрозділах з трансферу технологій в науково-дослідних установах (3.1), здійснений порівняльний аналіз сучасних підходів до комерціалізації результатів наукових досліджень в установах Російської академії наук (3.2), а також сформульовано пропозиції та утворена модель удосконалення інформаційного та кадрового забезпечення процесу трансферу технологій застосуванням тренінгово-консалтингових інструментів (3.3).

Дана порівняльна характеристика функцій і діяльності консалтингу в процесах комерціалізації інновацій в науково-дослідних організаціях галузевої, вузівської і академічної науки. Показана необхідність підрозділів трансферу технологій науково-дослідних установ, а саме, консалтингового аспекту, як частки національної інноваційної системи.

Проаналізовані нормативні документи, які визначили запровадження трансферу технологій в науковій сфері: Закон України «Про державне регулювання трансферу технологій в Україні» від 14.09.2006 р. № 143-V та Розпорядження Президії НАН України від 16.01.2008 р. № 15 «Про підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності» зі змінами від 30.10.2008 р. № 622.

При дослідженні участі професійного консалтингу в інноваційній діяльності увага акцентувалась на характері співпраці суб'єктів і об'єктів економічної діяльності різних форм власності: державної (науково-дослідна установа) та приватної (малі, середні та крупні виробники і надавач послуг - консалтинг), які об'єднані спільним процесом трансферу інноваційних технологій.

В Законі враховано, що для забезпечення умов ефективного трансферу технологій необхідні так звані попередні дії, які мають супроводжувати укладання договору, формування ціни і інших умов ринкової економіки. Спираючись на аналіз і узагальнення виконаних на практиці консалтингових проектів автор пропонує наступний перелік попередніх дій: збір інформації, зустрічі та обговорення інформації, яка стосується предмету майбутнього трансферу, дослідження ступеню ризику, маркетингові дослідження, укладання протоколу про наміри. До завдань консалтингу слід також додати інформування персоналу наукової установи з нехарактерної для науково-дослідних організацій теми товарних відносин в зв'язку з продажами інновації, що здійснювалось у формі тренінгів і консультацій.

В дисертаційному дослідженні сформульовані завдання консалтингу відповідно до Закону України та Розпорядження Президії НАН України про трансфер технологій (2008) і показані шляхи їх вирішення, описана структурна модель підрозділу трансферу технологій з включенням елементів професійного консалтингу. Сформульований зміст важливої функції консалтингу - проведення попередніх переговорів про реалізацію продукції (табл.1).

Таблиця 1. Функції підрозділу трансферу технологій, в яких застосовано методи консалтингу.

Функція підрозділу	Метод консалтингу	Проведене автором консультування
Проведення маркетингових досліджень	Проектний консалтинг з аналізу ринку	Проект договору з аналізу ринку руди (Російська Федерація)
Аналіз попиту на продукцію	Проектний консалтинг з аналізу ринку	Проект договору сприяння замовленням в галузі суднобудування (м.Миколаїв)
Організація участі в виставках	Процес презентації продукції	Семінари на виставках-ярмарках (м.Київ, 2006)
Надання консультацій працівникам	Тренінги для науковців з продажу інновацій	Участь у тренінгах МНТЦ для науковців Академії наук України, 2002
Надання методичної допомоги	Розробка проектів	Навчання: Управління проектами
Підвищення кваліфікації з питань трансферу технологій	Тренінги для науковців з питань трансферу технологій	Тренінги для науковців з питань трансферу технологій
Участь у переговорах з продажу інновацій	Проведення попереднього аналізу умов ринку	Проект: проведення успішних переговорів

Проведена диференціація консалтингових функцій трансферу технологій академічної та галузевої науки. Доведено, що найефективнішим шляхом в академічній науці є поглиблення інтеграції науки, освіти і бізнесу, в той час як в галузевій науці стосунки з бізнесом більш прямі і налагоджені.

Дана порівняльна оцінка закладених консалтингових функцій в українському варіанті підрозділу трансферу технологій і існуючих аналогів в установах Російської академії наук та інших наукових системах. Істотну увагу приділено аналізу підходів до інтеграції науки і бізнесу, найбільш перспективні запропоновані для використання в Україні.

За результатами запропоновані форми залучення бізнесу до сфери інноваційної діяльності (табл. 2).

Таблиця 2. Форми залучення бізнесу до сфери інноваційної діяльності

Форми партнерства	Функції бізнесу	Функції наукових державних установ
Державне управління	Додаткові послуги	Базові послуги (дії)
Контракти	Впровадження інновацій	Утворення інновацій
Спільна діяльність	Фінансова участь в діяльності технопарків, бізнес-інкубаторів тощо	Утворення технопарків, бізнес-інкубаторів тощо, інноваційна діяльність
Приватне фінансування	Інвестування	Сприяння, мотивування
Франчайзинг (концесії, придбання виняткових майнових прав на оренду)	Запозичення інновацій	Регламентація
Лізингові угоди	Співучасть	Законодавче обмеження

Оскільки практично всі суб'єкти основної групи інноваційної інфраструктури, зокрема, науково-дослідні організації відносяться до державної форми власності, а допоміжної, зокрема, консалтингові фірми є приватною формою власності, досліджувалось питання про методи їх взаємодії, що крім правового врегулювання потребують і методичних розробок. Підкреслено, що в інноваційній діяльності формуються принципи державно-приватної форми взаємодії навколо інтелектуальної власності. Це становить основу більшості проблем, що виникають в процесі інноваційної діяльності. Професійний консалтинг як сфера, яка має традиційні напрацювання вирішення цих проблем, є найбільш вірогідним засобом чи інструментом переходу до нової економіки.

В даному розділі також було визначено, що консалтинг є допоміжною сферою узгодження інтересів суб'єктів державної і приватної форм власності в процесі трансферу технологій.

Реалізація інноваційної діяльності всіх її суб'єктів - держави, науково-дослідних установ, бізнесу включає навчання персоналу шляхом сучасних методів тренінгу, які, зазвичай, є однією з завершальних стадій консалтингу.

Проведений аналіз показав ефективність консалтингово-тренінгової форми навчання, доведено, що ця форма є інструментом швидкої адаптації суб'єктів ринкової економіки до перманентних невизначених змін зовнішнього середовища. На даний час в Україні переважають консалтингово-тренінгові фірми, організації і центри невеликого розміру, що пов'язано з недостатньо високим попитом на консалтингові послуги і, відповідно, недостатньо сформованим ринком їх послуг шляхом консалтингово-тренінгових підходів.

Автором розроблено теми і методики консалтингово-тренінгових занять, спрямованих на сприяння інноваційній діяльності організацій, а також опрацьовано методики тренінгів та отримані на них авторські свідоцтва.

Встановлено, що при проведенні консалтингово-тренінгових занять відбувається перетворення неформалізованого знання (індивідуально отриманого в процесі консалтингу) в формалізоване (організаційне). При цьому підвищується корпоративна культура, носіями ознак якої є працівники різних ланок. Шляхом навчання персоналу, оновлення знань і навичок, що є обов'язковим елементом корпоративної культури, постійно оновлюється інтелектуальний капітал компанії, її інформаційна база.

При формуванні нових навичок персоналу переважає підхід, згідно з яким напрацьовуються навички необхідної рольової компетенції працівника, що відповідає європейським стандартам формування компетенцій. Отже, тренінги як форма адаптивного навчання сприяють швидкій модернізації знань персоналу та підвищенню його професійної якості. Можна зробити висновок, що таке навчання персоналу є формою довгострокових інвестицій, що реалізується через застосування отриманих знань в виробничому процесі.

Таким чином, сформульовано функції і завдання підрозділів трансферу технологій науково-дослідних організацій різних сфер підпорядкування з позицій включення професійного консалтингу. Підкреслено їхню роль в формуванні перманентного зв'язку науки і бізнесу. Знайдено шляхи формування постійних зв'язків підрозділів зі споживачами інновацій, стимуляції маркетингових досліджень та продаж, встановлено особливості організації консалтингових послуг як процесу комерціалізації інноваційних знань.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження розв'язано важливе науково-практичне завдання щодо наукового обґрунтування можливості використання консалтингу як сфери економічної діяльності в процесах інноваційної трансформації економіки в Україні. Розроблені пропозиції щодо використання потенціалу консалтингу в якості інтегруючого чинника в стимуляції інноваційної діяльності суб'єктів економіки.

На базі проведеного узагальнення здобутків практичного консультування, виконаного автором ( 647 проектів), удосконалено принципи і методи консалтингу, розроблено рекомендації, спрямовані на оптимізацію використання консалтингових послуг в сфері інноваційної діяльності на об'єктах економічної діяльності всіх форм власності.

Головні наукові і практичні результати роботи полягають у наступному:

1. Узагальнено результати виконаних автором консалтингових проектів на підприємствах різних форм власності, досліджений їх вплив на інноваційний розвиток на різних рівнях - галузевих, міжорганізаційних та на рівні організацій. Виявлено особливості і принципи використання консалтингу як засобу реалізації інновацій та формування попиту на інноваційну продукцію.

2. На основі аналізу економічних характеристик виконаних проектів доведено високу економічну ефективність консалтингу як однієї із сфер економічної діяльності не тільки на мікрорівні, але й на макрорівні - як механізму інтенсифікації економічної діяльності в країні. Обґрунтовано економічну доцільність для держави стимулювати застосування професійного консалтингу шляхом виключення витрат виробничих підприємств на його послуги з бази оподаткування.

3. Досліджено взаємопов'язуючу та узгоджуючу функцію консалтингу в процесі інноваційної діяльності в ринковій економіці, побудовано модель, яка визначає місце і роль консалтингу в інноваційній діяльності та його потенціальні можливості у розвитку національної інноваційної системи, налагодженні взаємодії між її складовими.

4. Встановлено роль консалтингу як сформованої галузі професійних послуг з економічних питань в сприянні реалізації концепції інноваційного розвитку економіки, стимуляції попиту на інновації суб'єктів економічної діяльності, сприянні зближенню інтересів суб'єктів інноваційної діяльності, спрямовуючи їх на довгострокову стратегію розвитку, впроваджуючи більш ефективні форми їх взаємодії, що визначає роль консалтингу як інфраструктурної складової інноваційної системи.

5. Зміст консалтингових послуг в інноваційній діяльності показано на базі практичної консалтингової діяльності автора та теоретичного аналізу даних щодо функціональних характеристик консалтингу: селективних, моніторингових, накопичувальних, інформаційних, трансмісійних, трансакційних, раціоналізуючих та генеруючих акцій. Обґрунтовані і розроблені підходи до сприяння поширенню концесійного запровадження інновацій у підприємствах малого та середнього бізнесу (франчайзингу).

6. Досліджена ефективність в стимуляції інноваційної діяльності суб'єктів економічного господарювання такої форми консалтингу як формування корпоративної інноваційної культури, шляхом чого консалтинг безпосередньо впливає на економічну поведінку господарюючих суб'єктів, підвищує в їх діяльності частку сприйнятої якості і ціни як в негрошовому вираженні підвищення кваліфікації персоналу, так і в грошовому - в стимуляції продажу інноваційної продукції.

7. Навчальний ефект консалтингової послуги показаний при дослідженні його тренінгової складової. Запропоновані захищені авторськими свідоцтвами тренінгові проекти, що забезпечують здобуття необхідних клієнтам знань, які відповідають їх нагальним потребам, заощаджують кошти й час, підвищують рівень і модернізують знання. Таким чином, консалтинговий продукт має одночасно ознаки інформаційного, освітнього й інноваційного продуктів, що відповідає очікуваній вигоді клієнта від використання результатів консалтингу у господарській практиці.

8. Аналіз механізму внутрішнього консультування надав підстави для визначення його ролі і організаційної форми, яка запропонована для використання в процесі трансферу технологій в установах Національної академії наук України, зокрема, у формі консультаційної служби, консультаційно-аналітичної групи, що забезпечує механізми координації інтересів - ринку, держави та колективу.

9. Сформульовано пропозиції щодо форм і методів взаємодії внутрішнього консалтингу підрозділів трансферу технологій та консалтингу професійної сфери як суб'єктів різних форм власності в процесі інноваційної діяльності, що дозволило розробити рекомендації, спрямовані на оптимізацію використання консалтингових ресурсів в процесах інноваційного економічного розвитку.

10. Представлена узагальнена модель структурно-функціональної позиції консалтингу в інноваційній діяльності, яка розглянута на трьох рівнях - національному (мега-рівень), галузевому (мезо-рівень) і організації (мікро-рівень). Визначені принципи диференціації функцій консалтингу відповідно вказаним рівням та їх взаємоузгодження і взаємодія, що забезпечує інтегруючу та об'єднувальну роль консалтингу як складової національної інноваційної системи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті: у фахових виданнях:

1. Жаліло Б.А. Щодо підвищення ефективності управління підприємствами в Україні / Б.А. Жаліло // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2005. - № 5. - С. 28 - 30 (0,2 др. арк.).

2. Жаліло Б.А. Особливості менеджменту організацій як трансформаційної системи господарювання в Україні / Б.А. Жаліло, З.П. Двуліт // Наукові праці НУХТ № 19. Частина ІІ. - 2006. - С. 94-97 (Автор: 0,23 др. арк., особистий внесок - досліджено особливості інноваційного менеджменту організацій).

3. Жаліло Б.А. Інноваційний підхід до оптимізації і модернізації продуктивних сил в Україні / Б.А. Жаліло // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 12. - С.20-24 (0,32 др. арк.).

4. Жаліло Б.А. Формування ринку інформаційно-консалтингових послуг в Україні / Б.А. Жаліло // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. - № 1. - 2008. - С. 276-282 (0,5 др. арк.).

5. Жаліло Б.А. Інформаційно-консалтингові послуги як інструмент переходу до інноваційної економіки / Б.А. Жаліло // Сб. науч. тр-в.: Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках черноморского экономического струдничества и ГУАМ. - г.г. Одесса-Донецк: ДонНУ, РФ НИСИ в г.Одесса, РФ НИСИ в г. Донецк, 2008. - Т.ІІ. - С. 724-729 (0,45 др. арк.).

6. Жаліло Б.А. Консалтинг як інструмент сприяння інноваційному розвиткові економіки / Б.А. Жаліло //Проблеми науки. - № 2. - 2009. - С. 21-28(0,6 др. арк.).

7. Попович О.С. Роль консалтингу в стимуляції впровадження інновацій/ О.С.Попович, Б.А. Жаліло // Наука та наукознавство. - 2009. - № 4. - С.14-22 (Автор: 0,8 др. арк., особистий внесок - досліджено роль консалтингу в стимуляції впровадження інновацій).

За темою дисертації в інших виданнях:

1. Жаліло Б.А. Інноваційний тип розвитку економіки та його перспективи для України / Б.А. Жаліло // К.-1996.- 17с. - Деп. в ДНТБ України 12.01.96 р. № 339 Ук-96.

2. Жаліло Б.А. Стимулювання інноваційної активності підприємств: особливості сучасного етапу / Б.А. Жаліло // Матер. всеукр. студ. н.-практ. конф.: Проблеми трансформації економічної системи та становлення ринкового господарства в Україні.-м. Київ.- 28-29 листопада 1996 р.-К.: ІЗМН с. 38 (0,1 др. арк.).

...