Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Метод статистики

1.1. Методологічні аспекти статистичних групувань

1.2 Види та завдання статистичних групувань

2. Принцип вибору групувальної ознаки та утворення груп

2.1 Значення інтервалу

2.2 Статистичні ряди розподілу

2.3 Статистичні таблиці

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

На початку 90-х років в Україні розпочалися глибинні соціальні й економічні зміни, внаслідок яких, зросла потреба підготовки економістів, які б на сучасному рівні володіли фундаментальними і спеціальними знаннями. Оволодіння методами статистичного вимірювання та аналізу складних суспільно-економічних явищ і процесів є невід'ємним елементом підготовки висококваліфікованих підприємців, менеджерів, економістів для народного господарства України.

Життєдіяльність людських індивідуумів, груп чи спілок, робота підприємців, комерсантів, менеджерів, економістів в умовах формування ринкових відносин сьогодні наповнюється новим змістом. Це, в свою чергу, не може не позначитися на дедалі зростаючій ролі статистичної науки, оволодіння методологією якої є неодмінною умовою вивчення тенденцій попиту і пропозицій, наслідків підприємницької діяльності, прийнятті рішень на всіх її рівнях.

Термін «статистика» у практичній і науковій сферах застосовують у різних значеннях.

· Під статистикою розуміють галузь практичної діяльності, спрямованої на збирання, обробку та аналіз масових суспільно-економічних явищ і процесів.

· Статистику розглядають як галузь знань, тобто як спеціальну наукову дисципліну (статистичну науку) й, відповідно, як навчальну дисципліну у вищих закладах освіти всіх рівнів. Статистика є важливою частиною навчального плану підготовки підприємців, менеджерів, комерсантів, економістів найвищої кваліфікації.

· Статистика - це сукупність зведених підсумкових цифрових показників, зібраних для кількісної характеристики будь-якої галузі суспільних явищ чи окремого питання.

Слово «статистика» походить від латинського «статус» (status), що означає стан, становище. У науковий обіг термін «статистика» увійшов уже в ХVIII ст. у застосовувався спочатку в розумінні «державознавство».

Однак, як наука статистика почала розвиватися ще з середини ХVII ст. у вигляді так званої «політичної арифметики». ЇЇ засновниками були вчені Джон Граунт (1620-1674) і Вільям Петті (1623-1687).

Значний внесок у розробку теорії стійкості статистичних показників належить бельгійському вченому - статистику А. Кетлє (1796-1874). Він уперше здійснив спробу надати статистиці новий напрям - вивчення закономірностей суспільних явищ.

Отже, історія статистики вказує на те, що статистична наука сформувалася внаслідок теоретичних узагальнень накопиченого людством досвіду обліково - статистичних робіт, зумовлених потребами управління виробництвом і життям суспільства.

Сучасна статистична наука є складною, багатогалузевою системою наукових дисциплін.

Статистика як суспільна наука вивчає явища суспільного життя. Однак суспільство є об'єктом вивчення не лише статистики, а й багатьох інших суспільних наук, кожна з яких має свою специфіку, предмет вивчення, досліджує певні особливості суспільних явищ і відносин.

У чому ж полягає специфіка предмета статистики? Статистика - це наука, яка вивчає розміри й кількісні співвідношення масових суспільно-економічних я явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їхнім змістом; вона кількісно досліджує закономірності розвитку суспільних явищ за конкретних умов місця й часу.

Отже, статистика вивчає кількісні характеристики підприємницької діяльності в єдності продуктивних сил і виробничих відносин та явища культурного і політичного життя суспільства. Вона вивчає також вплив природних і технічних факторів на кількісні характеристики суспільного життя та вплив суспільного виробництва на природні умови життя суспільства.

У наведеному означенні можна виділити три основні елементи предмета статистики.

· Статистика вивчає суспільні явища. Це зумовлено їх особливостями, законами їх розвитку і методами пізнання. Суспільні явища складні, різноманітні, динамічні і мають незворотний характер. На їх розмір і динаміку впливають різні фактори, які полягають у матеріальних умовах життя суспільства, в способі виробництва, проте й вони перебувають під дією інших факторів.

Для того щоб відкрити закони суспільного розвитку, треба зібрати й узагальнити численні факти суспільного життя та науково виявити й дослідити їхню сутність. І саме тут у пригоді стає наука - статистика, що збирає дані про масові явища і процеси, відповідно опрацьовує їх та робить належні висновки. Без широкого залучення масових науково-опрацьованих статистичних даних не можна глибоко вивчати стан і розвиток суспільства. Саме за цих обставин статистика відокремилась як наука.

· Статистика вивчає суспільні явища за допомогою кількісних характеристик, якими можуть бути обсяги, рівні, кількісні співвідношення і пропорції, темпи розвитку, що виражені в певних числах-показниках. Вивчаючи кількісні характеристики явищ, не можна не розкрити водночас їх кількісного складу, оскільки якісний склад, сутність суспільних явищ визначають притаманні їм кількісні характеристики.

При порівнянні роботи підприємств виділяють ті з них, які мають найвищі кількісні характеристики, і вважають їх передовими, тобто характеризують ці підприємства якісно. Отже, статистика спрямована на пізнання масових суспільних явищ у єдності їх якісних і кількісних сторін. Саме тому в означенні

статистики вказано на те, що ця наука вивчає кількісні характеристики суспільних явищ і процесів, аби на цій основі пізнати їх якісний зміст.

Кількісні характеристики суспільних явищ відрізняються в просторі і змінюються в часі. Кількість промислових підприємств та їх галузевий склад у різних містах неоднакові, змінюються їхня кількість і склад у часі та обсяг виробленої продукції і кількість перевезених вантажів. Звідси характерна особливість статистичних даних - конкретність з огляду на час, місце і обсяг сукупності фактів досліджуваних масових суспільних явищ.

В означенні предмета міститься, що статистика вивчає масові суспільні явища, тобто такі, що складаються з достатньо великої сукупності одиниць чи фактів. Статистика вивчає закономірності зміни кількісних характеристик на підставі масового узагальнення фактів.

1. Метод статистики

Виявити та охарактеризувати розміри, зміни і кількісні співвідношення певних масових суспільних явищ можна, здійснюючи послідовно три основні стадії економіко-статистичного дослідження:

· Статистичне спостереження;

· Статистичне зведення і групування первинних даних;

· Аналіз статистичної інформації.

На цих стадіях статистичного дослідження застосовують комплекс специфічних, властивих лише статистиці методів, який утворює статистичну метологію і зумовлений специфікою предмета статистики.

Зупинимось на статистичному зведенні та групуванні первинних даних. Ця стадія має завдання всебічно систематизувати матеріали статистичного спостереження. Суть її зводиться до перевірки даних, їх групування за певними ознаками, підбиття групових і загальних підсумків, розрахунку різних показників, проектування таблиць і внесення в них даних. Результати зведеної обробки статистичних матеріалів, що становлять сукупність взаємопов'язаних цифрових характеристик суспільних явищ і процесів, зображують у вигляді системи таблиць та графічних ілюстрацій. Метод групувань дає змогу виділити в досліджуваній сукупності соціально-економічні типи явищ, охарактеризувати їхню структуру, виявити взаємозв'язки і взаємозалежності між показниками.

Всі три етапи економіко-статистичного дослідження, як правило, відокремлені між собою в часі і реалізуються різним колом виконавців. Водночас вони щільно зв'язані між собою. Ще на стадії підготовки і проведення статистичного спостереження враховують завдання аналізу досліджуваного об'єкта, цьому підпорядкована обробка первинних даних, під час якої певним чином здійснюється їх аналіз.

Під час вивчення соціально-економічних явищ статистика спирається на положення матеріалістичної діалектики про перехід кількісних змін в якісні. Це має важливе значення при вивченні кількісних змін у масових соціально-економічних явищах для пізнання глибоких якісних змін. Положення статистики виходять з діалектичних категорій випадкового й необхідного, одиничного і масового, індивідуального й загального.

1.1 Методологічні аспекти статистичних групувань

Серед методів, які перетворюють статистику на одне з наймогутніших знарядь соціального пізнання, групування є одним з найефективніших. Його значення і роль у статистичному дослідженні випливає з характеру об'єкта статистики. Всі явища суспільного життя, що вивчає статистика, вирізняються багатогранністю форм і стадій розвитку, складаються з відмінних частин, які мають специфічні властивості.

При кількісному вивченні масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісними особливостями статистика характеризую суспільність явищ у диференціації, в різноманітності їх типів, розглядає взаємозв'язок і співвідношення між ними.

Спираючись на діалектичну єдність синтезу і аналізу як взаємодоповнюючих один одного способів пізнання та допускаючи певний ступінь абстракції статистика поділяє одиниці досліджуваної сукупності на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, поєднуючи їх у типові групи за певною ознакою. Саме за такого підходу до вивчення соціально-економічних явищ групування стає важливим методом статистичного дослідження, який дає змогу простежити перехід кількісних змін в якісні, виявити закономірності їхнього розвитку.

Методологічна сутність групування:

групування - це процес утворення однорідних груп на підставі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи (частини) за найістотнішими ознаками.

Отже, залежно від змісту і форм досліджуваних ознак статистичне групування здійснюється або за допомогою розподілу сукупності на окремі частини, які характеризуються внутрішньою однорідністю і відрізняються низкою ознак, або завдяки об'єднанню окремих одиниць сукупності в групи за типовими ознаками. Наслідком такого двоєдиного процесу є розподіл об'єкта спостереження на групи.

На підставі даних про сукупність підприємств можна зробити групування за однією або кількома ознаками: за розміром основних фондів, обсягом виробництва, чисельністю працівників тощо.

Ознаки, за якими здійснюється розподіл одиниць сукупності на групи, називаються групувальними ознаками, або основною групування. Групувальну ознаку добирають на підставі наукового аналізу законів розвитку явищ і процесів, за ознаками яких утворюються різні групи.

Особливим видом групувань є класифікації, які широко використовують у статистиці. Потреба в розробці класифікацій зумовлена різноманітністю атрибутивних ознак при вивченні багатьох явищ і процесів (класифікації витрат, основних фондів тощо), які створюють певні труднощі при віднесенні одиниць сукупності до певної групи. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їхніх ознак фіксується в певному системному вигляді. Вона править за своєрідний статистичний стандарт. З багатьох таких номенклатур як приклад можна навести кілька нині діючих класифікацій: виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу, класифікації за професіями тощо.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки сьогодні виникає потреба внесення відповідних змін у нині діючі класифікації та створення нових, які відповідали б завданням підприємницької діяльності. Насамперед до них можна віднести класифікації декларацій доходів окремих осіб чи їх груп, що працюють у різних галузях народного господарства, розширення номенклатури продукції промисловості, класифікації типів покупців за характером попиту, родом занять, розміром і складом сім'ї, сегментації ринку тощо.

В умовах ринку істотно зростає потреба у відповідній систематизації і групуванні інформації для характеристики договірних зв'язків між виробниками товарів і підприємствами торгівлі при вивченні місткості й насиченості ринку окремих регіонів конкретними виробами (швейними та пральними машинами, телевізорами, холодильниками, автомобілями тощо), при вивченні інтенсивності вантажопотоків на транспорті тощо.

Значення статистичних групувань полягає в тому, що вони дають змогу виявити об'єктивний стан речей, властивості досліджуваних явищ, здобути інформацію про розміри окремих груп, їх співвідношення в загальній сукупності та про зв'язки між досліджуваними показниками.

статичний групування інтервал розподіл

статистичний групування економічний

1.2. Види та завдання статистичних групувань

За допомогою методу групувань статистика вирішує різні завдання. Однак у підсумку всі вони мають на меті впорядковувати первинний статистичний матеріал, розподіляти його на окремі групи за істотними варіюючими ознаками. Групування як перша сходинка статистичного аналізу є важливою підготовчою стадією для глибшого аналізу статистичних матеріалів. У цьому - його основне призначення в зведенні первинного статистичного матеріалу.

Найголовніші завдання, які вирішуються за допомогою статистичних групувань:

· Поділ усієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення соціально-економічних типів явищ;

· Вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;

· Дослідження взаємозв'язку і залежності між ознаками суспільних явищ.

Відповідно до цих завдань виділяють такі види групувань:

· Типологічні;

· Структурні;

· Аналітичні.

Слід зауважити, що наведена класифікація статистичних групувань за типами завдань, які вирішуються ними, дещо умовна, оскільки в практиці статистичної роботи їх застосовують в комплексі. Це зумовлене багатогранністю процесів, які відбуваються в суспільному житті.

Типологічне групування призначене виділяти соціально-економічні типи явищ, визначати істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного групування зумовлена насамперед потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та подальшого одержання узагальнюючих статистичних показників. Типологічні групування застосовують при вивченні розподілу підприємств за формами власності та суспільного виробництва за економічним призначенням продукції, групування населення за суспільними групами тощо. Прикладом типологічного групування є поділ держав за рівнем затрат праці на виробництво 1ц сільськогосподарської продукції (таб. I).

Затрати праці на виробництво 1ц сільськогосподарської продукції в Україні та США, людино-годин

Вид продукції	Україна 1999-2007 рр.	США 1995-1999 рр.
Кукурудза (зерно)	1,2	0,12
Картопля	3,1	0,3
Цукрові буряки	0,9	0,11
Молоко	8,5	0,66
Приріст живої ваги
Велика рогата худоба	48,0	2,43
Свині	34,1	0,88
Яйця (100 шт.)	1,0	0,2



Одним з найважливіших і найскладніших питань типологічного групування є вибір групувальної ознаки чи ознак, суттєвих для формування типів. Це мають бути ознаки, що найповніше виражають сутність, якісні характеристики будь-якого типу явищ. Складність у виборі істотних ознак часто пов'язана з тим, що економічні, соціальні, політичні, технічні та інші категорії потрібно перетворити на лічильні. Наприклад, для ефективного управління динамікою виробництва важливе значення має групування підприємств на передові, середні та відсталі. Враховуючи переваги великих підприємств перед малими, прийнято розрізняти підприємства: великі, середні та малі. Але для того щоб так згрупувати, необхідно відібрати такі статистичні ознаки, які достатньо точно відображали б соціально-економічну сутність зазначених та інших подібних категорій і виразити їх статистично.

Слід зауважити, що типологічні групування відрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони цілком збігаються.

Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Цей вид групувань використовують для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, для вивчення складу сукупності та структурних зрушень, а також в разі вивчення підприємств за галузями виробництва, розміром основних виробничих фондів, рівнем механізації виробництва, кількістю працівників, обсягом продукції, для дослідження складу населення - за статтю, віком, національністю, освітою тощо.

Структурні групування, як і типологічні, можна здійснювати за атрибутивними і кількісними ознаками.

Групування за атрибутивною ознакою передбачає, що групи різняться між собою не розміром, а характером ознаки. Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначають кількістю різновидів атрибутивної ознаки. Так, групування працівників за статтю припускає дві групи, а групування працівників за професіями - стільки груп, скільки є професій.

У разі структурних групувань на підставі кількісних ознак потрібно визначити оптимальну кількість груп та простежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища.

Прикладом цього групування може бути розподіл підприємств регіону за кількістю працівників (таб. II).

Структурне групування промислових підприємств

Кількість працівників	Кількість підприємств
	Абсолютна, од.	Частка, %
До 50	662	48,0
51…200	482	34,9
201…5000	180	13,0
501…1000	36	2,6
Понад 1000	20	1,5
Разом	1380	100,0

На підставі проведеного групування можна зробити висновок про те, що майже половина підприємств - малі, з чисельністю працівників до 50 чоловік, дещо більше третини підприємств мають від 51 до 200 чоловік. Питома вага підприємств з чисельністю працівників понад 1000 чоловік становить лише 1,5 відсотка.

Аналітичне групування допомагає виявити і вивчити зв'язок між показниками. Структурні групування є описовими, за їх допомогою не можна пояснити причини закономірностей та їхньої зміни в часі та просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими методами, поміж яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Всі явища суспільного життя ті їхні ознаки щільно пов'язані між собою і залежать одне від одного. У підприємницькій діяльності трапляються різноманітні взаємозв'язки між ознаками, які можуть правити за причину або наслідок явища. З них можна виділити такі:

· Фактор - кількісна ознака, а наслідок - якісна (стаж роботи і кваліфікація робітника, тривалість договірних зв'язків з постачальниками матеріальних ресурсів та їхньою якістю);

· Фактор - якісна ознака, а результат - кількісна (наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);

· Фактор і результат - якісні ознаки (наприклад, категорії працівників та їхня освіта);

· Фактор і результат - кількісні ознаки (наприклад продуктивність праці і середні заробітна плата).

Характерна особливість аналітичних групувань - кожна група факторної ознаки характеризується середнім значенням результативної ознаки.

Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу.

2. Принцип вибору групувальної ознаки та утворення груп

Усі соціально-економічні явища і процеси різняться між собою формами розвитку, тому в разі потреби групування треба вибрати ту ознаку, якій адекватна мета дослідження і характер вихідної інформації. Зважаючи на теоретичні положення економічної науки та враховуючи завдання дослідження, для проведення групування потрібно з багатьох ознак вибрати визначальні, тобто такі, що найбільш повно і точно характеризують досліджуваний об'єкт, дають змогу вибрати його типові риси та властивості. Наприклад, розмір промислового підприємства може характеризуватися різними ознаками, кожна з яких має певне значення. Серед них найістотнішою основною ознакою є вартість виробничих фондів, які виражають потенційні можливості, його потужність.

У разі вибору групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу. Всі ознаки, за якими можна здійснювати статистичні групування, класифікують таким чином:

· За формою вираження:

- атрибутивні, які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта тощо);

- кількісні (варіаційні), які набувають різне кількісне вираження у певних одиницях досліджуваної сукупності (кількість працівників, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів (;

- дискретні (первинні), що описуються цілими числами, без проміжних значень (наприклад, розряд працівників);

- безперервні, які можуть набувати різного значення в певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими (так, рівень оплати праці можна показати не лише в гривнях, а й у гривнях з копійками). Коли групування здійснюють за ознаками, що мають кількісний вираз, потрібно правильно визначити не лише кількість груп, а й інтервал групування;

· За характером коливності:

- альтернативні - коли одним одиницям властиві певні якісні параметри, а іншим - ні (наприклад, випущена продукція може бути якісною або неякісною);

- варіаційні, які мають багато кількісних значень (наприклад, вартість основних виробничих фондів, чисельність працівників);

· За роллю ознаки у взаємозв'язку досліджуваних явищ:

- факторні, що впливають на інші ознаки;

- результативні, розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак.

Залежно від об'єктивних умов і мети дослідження ознаки можуть обмінюватися ролями. Деколи вони можуть бути факторними, деколи - результативними. Так, продуктивність праці, з одного боку, залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого - є основним чинником збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості одиниці продукції. Отже, у першому випадку показник продуктивності праці править за результативну ознаку, в другому - за факторну.

Після визначення групувальної ознаки важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. Для цього треба визначити кількість утворюваних груп та розмір інтервалу. Ці два моменти взаємопов'язані: чим менший інтервал, тим більша кількість груп і навпаки. Важливою вимогою при вирішенні цього питання є вибір такої кількості груп і значення інтервалу, які б давали змогу більш-менш рівномірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп, забезпечили їх представництво і якісну однорідність.

Питання про кількість груп і розмір інтервалу потрібно вирішувати з урахуванням багатьох обставин, насамперед - мети дослідження, значення досліджуваної ознаки, обсягу одиниць сукупності тощо.

Кількість груп здебільшого залежить від того, яку ознаку покладено в основу групування. Часто атрибутивні групувальні ознаки визначають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сімей - за кількістю їх членів).

Інтервал груп використовують лише в разі значної коливності дискретної ознаки, при безперервному зміненні кількісної ознаки (наприклад, розмір середньої заробітної плати, основних виробничих фондів тощо).

Залежно від ступеня коливності групувальної ознаки, характеру розподілу статистичної сукупності застосовують рівні або нерівні інтервали. Коли варіація ознаки проявляється і порівняно вузьких межах і розподіл більш-менш рівномірний, використовують однакові інтервали.

2.1 Значення інтервалу

В разі групування із застосуванням рівних інтервалів значення інтервалу визначають за формулою:

1

де - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки;

n - кількість груп.

Припустимо, що найбільша продуктивність праці робітників цеху становила 180 деталей за зміну, а найменша - 60. Поділивши розмах варіації, тобто різницю між максимальним і мінімальним значеннями ознаки (продуктивності праці) на кількість груп (3), визначимо інтервал - 40 деталей:



2

Унаслідок послідовного додавання значення інтервалу до нижньої границі кожної групи дістанемо таке групування з різними інтервалами:

60…100; 100…140; 140…180.

Кількість груп тісно пов'язана з обсягом сукупності. Орієнтовно кількість груп при рівних інтервалах можна обчислити за формулою, запропонованою американським вченим Стерджесом:

n= 1+3,322 lg N, 3

де N - кількість одиниць сукупності.

Отже, при N = 200 кількість груп

n=1+3,322 lg 200=.

Знаючи розмах варіації досліджуваної ознаки в усій сукупності та кількість груп, які необхідно утворити, можна знайти значення рівного інтервалу:

4

Однак користуватися цією формулою можна лише в тих випадках, коли досліджувана сукупність досить велика і зміна групувальної ознаки має відносно плавний характер. Безпідставне застосування наведеної формули може призвести до незадовільних наслідків.

У практиці економічної роботи здебільшого застосовують групування з нерівними інтервалами, прогресивно зростаючими або спадаючими. Необхідність застосування групування з нерівними інтервалами виникає в тих випадках, коли коливність ознаки має нерівномірний характер і у великих межах. Наприклад, рівнозначний інтервал за обсягом виробництва для малих, середніх і великих підприємств є недоречним, оскільки різниця в обсягах виробництва навіть у невеликих сумах є вирішальною для малих підприємств, тоді як для великих - неістотна. Треба передбачити невеликі інтервали для малих підприємств і більші - для великих.

При обчисленні інтервалу та розподілі одиниць об'єкта спостереження на окремі групи важливо точно визначити межі, які здебільшого позначають «від» і «до» для одиниць, що належать даній групі. Наприклад, групи підприємств за кількістю працівників позначають: від однієї до трьох тисяч чоловік або 4…7, 8…11, 12…15 тис. чоловік. Такий підхід дає змогу чітко визначити межі та правильно розподілити сукупності на групи. Однак у практиці групувань часто (коли безперервно змінюються ознаки) одне й те саме число править за верхню і нижню межу двох сусідніх груп. Наприклад, групи працівників підприємств за рівнем продуктивності праці позначають таким чином: до 100 деталей, 100…120, 120…140, 140…160, понад 160 деталей. За такої побудови інтервалів відносити одиниці об'єкта спостереження до тієї чи іншої групи на практиці можна двояко: за принципом «включно» до першої групи належить робітник, продуктивність праці якого сягає 100 деталей; за принципом «винятково» цей працівник належить уже до наступної групи 100…120. У практиці застосовуються обидва ці методи, однак перевага віддається першому.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (з однією межею - верхньою або нижньою) і закритими (що мають верхню і нижню межі). У наведеному прикладі перший та останній інтервали є відкритими, решта - закритими. Потреба у відкритих інтервалах зумовлена високою коливністю досліджуваної ознаки, розкиданістю її значень.



2.2 Статистичні ряди розподілу

Унаслідок зведення і групування матеріалів статистичного спостереження дістають ряди розподілу, які є впорядкуванням одиниць досліджуваної сукупності по групах за певною ознакою. Вони характеризують склад досліджуваного явища, закономірності його розвитку, дають змогу судити про його однорідність.

Ряди розподілу можна утворювати за кількісною або якісною ознакою. Відповідно розрізняють два їх види - варіаційні та атрибутивні. Наприклад, характеристика статевої структури населення України (таб. III).

Характеристика статевої структури населення України

Рік	Все населення, млн. чол.	У тому числі	Частка, %
		чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
1940	41,3	19,7	21,6	48	52
1959	41,9	18,6	23,3	44	56
1970	47,1	21,3	25,8	45	55
1979	49,8	22,8	27,0	46	54
1989	51,7	24,0	27,7	46	54
1990	51,8	29,0	27,8	46	54

Ряд розподілу одиниці сукупності за кількісною ознакою називають варіаційним рядом. Такий ряд складається з двох елементів: варіантів і частот.

Варіантами називають окремі значення варіюючої ознаки.

Частотами називають числа, які вказують на кількість повторень того чи іншого варіанта. Частоти можна виражати як в абсолютних, так і у відносних величинах (у коефіцієнтній чи відсотковій формі). Сума частот становить обсяг ряду розподілу.

Атрибутивні ряди розподілу вказують на склад сукупності за певними ознаками.

Прикладом атрибутивного ряду розподілу може бути розподіл населення України на жінок та чоловіків (таб. III).

Розглянемо на прикладах способи побудови рядів розподілу за атрибутивною ознакою (таб. IV).

Понад 80% промислово-виробничого персоналу підприємства припадає на робітників, решта - на інші категорії. Якщо таке групування скласти за два періоди по даному підприємству, то можна виявити структурні зміни в складі промислово-виробничого персоналу.

Розподіл на групи працівників підприємства за категоріями

Категорія працівників	Кількість працівників, чол.	Питома вага, %
Робітники	5649	80,7
Учні	91	1,3
Інженерно-технічний персонал	973	13,9
Службовці	252	3,6
Молодший обслуговий персонал	28	0,4
Охоронці	7	0,1
Разом	7000	100

2.3 Статистичні таблиці

Статистичними таблицями називають спосіб раціонального, наочного, систематизованого викладу та аналізу цифрових характеристик суспільних явищ та процесів.

Статистичні таблиці дають змогу найбільш стисло, компактно, без будь-яких зайвих пояснень викласти зведену обробку статистичних матеріалів.

Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони дають змогу охопити матеріали статистичного зведення в цілому та суттєво полегшити їх аналіз, без додаткових розрахунків зіставляти різні показники, виявляти ті чи інші особливості досліджуваних явищ (подібність чи відмінність явищ, взаємозв'язок ознак тощо).

У будь-якій статистичній таблиці можна виділити статистичний підмет і присудок.

Статистичним підметом називають те, про що йдеться в таблиці.

Статистичним присудком називають числові підсумки, які характеризують статистичний підмет.

Складові елементи досліджуваного об'єкта, які утворюють статистичний підмет, розташовують у лівій частині таблиці, а показники, що формують статистичний присудок, - у правій. Однак трапляються випадки, коли статистичний підмет частково або повністю переноситься на місце статистичного присудка.

У підприємницькій діяльності використовують різні таблиці, які, залежно від побудови статистичного підмета, поділяються на прості, групові та комбінаційні.

У простих статистичних таблицях підмет не поділяється на окремі групи, а становить перелік будь-яких об'єктів чи територіальних одиниць.

За характером матеріалу статистичні таблиці поділяються на перелікові, територіальні та хронологічні. У підметі простої статистичної таблиці подається перелік одиниць досліджуваної сукупності, наприклад, як у таб. IX - області.

Розподіл за територією чисельності населення Галичини

Область	Площа, тис. км2	Чисельність населення, тис. чол.	Густота населення, чол./км2
Івано - Франківська	13,9	1442,9	103,8
Львівська	21,8	2764,4	126,8
Тернопільська	13,8	1175,1	85,2
Всього	49,5	5382,4	108,7

Хоча цей вид таблиць є переважно описовим, та роль їх у висвітленні підприємницької діяльності досить значна.

У групових статистичних таблицях підмет поділяється на окремі групи за однією з істотних ознак. До найпростішого виду групових таблиць можна віднести таблицю X.

Національний склад населення України (за даними переписів)

	Кількість (тис. осіб)	У % до підсумку	2001 рік у % до 1989
		2001 рік	1989 рік
українці	37541,7	77,8	72,7	100,3
росіяни	8334,1	17,3	22,1	73,4
білоруси	275,8	0,6	0,9	62,7
молдавани	258,6	0,5	0,6	79,7
кримські татари	248,2	0,5	0,0	у 5,3 р.б
болгари	204,6	0,4	0,5	87,5
угорці	156,6	0,3	0,4	96,0
румуни	151,0	0,3	0,3	112,0
поляки	144,1	0,3	0,4	65,8
євреї	103,6	0,2	0,9	21,3
вірмени	99,9	0,2	0,1	у 1,8 р.б
греки	91,5	0,2	0,2	92,9
татари	73,3	0,2	0,2	84,4
цигани	47,6	0,1	0,1	99,3
азербайджанці	45,2	0,1	0,0	122,2
грузини	34,2	0,1	0,0	145,3
німці	33,3	0,1	0,1	88,0
гагаузи	31,9	0,1	0,1	99,9
інші національності	177,1	0,4	0,4	83,9

У комбінаційних статистичних таблицях статистичний підмет поділяється на окремі групи за двома і більше ознаками, взятими в комбінації.

Наприклад, найпростішою комбінаційною таблицею є така, що містить розподіл населення водночас за місцем проживання і статтю.

Складнішими є таблиці, частина статистичного підмета яких розташовується на місці статистичного присудка. Прикладом такої таблиці є розподіл вантажних автомобілів за тривалістю експлуатації та пробігом.

Якщо прості таблиці здебільшого мають описовий характер досліджуваних явищ, дають інформацію, потрібну для здійснення статистикою контрольно-організаційної функції, то групові і комбінаційні призначені переважно в науково-пізнавальних цілях - для виділення типів та виявлення зв'язків між ознаками явищ.

Для статистичних таблиць найвідповідальнішим моментом є розробка присудка, окреслення його змісту, виявлення зв'язків між групувальними ознаками та показниками, що їх характеризують. Лише такий органічний зв'язок цих двох складових робить таблиці єдиним цілим, що дає змогу виконати цілу низку завдань у статистичному дослідженні. Статистичний присудок, об'єктивно перебуваючи в діалектичному взаємозв'язку зі статистичним підметом таблиці, має бути представлений таким чином, аби за допомогою системи його показників можна було б одержати повну характеристику виділених груп, охарактеризувати їхні істотні особливості.

Показники в присудку розташовують у логічній послідовності. Присудок таблиці має бути не набором випадкових цифр, а певною системою думок, висловлених мовою цифр.

Висновок

Метод групування часто застосовують при аналізі масових соціально-економічних явищ, факторів і показників. У системі аналітичних методів групування займають особливе місце. Це пояснюється тим, що на відміну від інших методів статистичне групування виконує дві функції: по-перше, розподіляє сукупності на однорідні групи, а, по-друге, визначає межі й можливості застосування інших методів (середніх величин, кореляційного та ін.). Використання цих методів потребує однорідності аналізованих сукупностей, що зумовлює статистичне групування як неминучий етап обробки вихідної інформації.

Суть групування полягає в розподілі аналізованої сукупності (житловий фонд, кількість працівників, транспортних маршрутів, комунальних підприємств та ін.) на групи за якісно однорідними для них ознаками.

У практиці аналітичної роботи групування використовують для вирішення трьох основних завдань:

· виявлення соціально-економічних типів досліджуваних явищ;

· вивчення складу і структури аналізованої сукупності за тими чи іншими істотними ознаками;

· дослідження взаємозв'язку і залежності між окремими показниками.

Прийом статистичних групувань застосовують під час аналізу використання ресурсів підприємства, для вивчення впливу різного рівня факторів на кінцеві результати господарської діяльності (обсяг продукції, прибуток) та інші узагальнюючі економічні показники (продуктивність праці, собівартість продукції, рентабельність та ін.), а також для визначення залежності між цими показниками.

Групування можна проводити на різному рівні господарювання (підприємство, район, місто, область, регіон, держава), враховуючи як основний вид виробництва продукції (послуг), так і допоміжні. Це дозволяє виявити наявні й невикористані резерви і вжити заходів щодо їх використання і подолання відставання окремих господарств.



Список використаної літератури

1. Бек В.Л. Теорія статистики: курс лекцій. Навч. посібник/Київ: ЦУЛ, 2003 р.

2. Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П. Теорія статистики. Навч. посібник/Київ: Либідь, 2001 р.

3. Овчарук Р.Ю. Теорія статистики: Навч. посібник/К.: Вікар, 2003 р.

4. Уманець Т.В., Пігарєв Ю.Б. Статистика: книга/К.: Вікар.2003 р.

5. Лугінін О. Є. Статистика: підручник / О. Є. Лугінін - 2-е вид., перероб. та доповн./К.: ЦУЛ, 2007 р.

6. Захожай, В.Б., Єріна В.Б., Гончар І. А., Статистика: Опорний конспект лекцій /. - К.: МАУП, 2006 р.

Размещено на Allbest.ru

...