Державний механізм регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

УДК 351.82:621

Державний механізм регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Балабанова Наталя Василівна

Донецьк 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Поважний Олександр Станіславович,

Донецький державний університет управління

Міністерства освіти і науки України

(м. Донецьк), ректор.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Воротін Валерій Євгенович, Національний інститут стратегічних досліджень (м. Київ), заступник директора;

кандидат економічних наук Хаджинова Олена Вікторівна, Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Маріуполь), доцент кафедри фінансів і банківської справи.

Захист відбудеться 26 травня 2010 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 22 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

суспільство машинобудування технологічний

АНОТАЦІЯ

Балабанова Н.В. Державний механізм регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - Механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

Дисертацію присвячено розробці державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні. У роботі проведено аналіз ролі машинобудування в розвитку суспільства. Розглянуто галузеву структуру економіки України та її динаміку, проаналізовано існуючі диспропорції у розвитку промислового сектора.

Виявлено особливості державного регулювання розвитку машинобудівної галузі в умовах кризи.

Проаналізовано машинобудування як базову галузь розвинених економік світу на основі порівняльного аналізу. Сформовано методологічний аспект державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні із застосуванням системного аналізу та концепції технологічних укладів.

Виявлено тенденції розвитку глобальної і національної економічних систем, проведено історичний аналіз і прогноз розвитку машинобудівної галузі в Україні, проаналізовано напрямки її державного регулювання. Розроблено концептуальну модель і сформовано методи переходу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу. Сформульовано рекомендації щодо розвитку стратегічних напрямків машинобудування в Донецькій області.

Ключові слова: машинобудування, стратегія, механізм державного регулювання, технологічний уклад, національна економічна система, глобальна економічна система.

АННОТАЦИЯ

Балабанова Н.В. Государственный механизм регулирования стратегического развития машиностроения в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - Механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2010.

Диссертация посвящена разработке государственного механизма регулирования стратегического развития машиностроения в Украине. В работе проведен анализ роли машиностроения в развитии общества; рассмотрена отраслевая структура экономики Украины и ее динамика на настоящем этапе развития, проанализированы существующие диспропорции в развитии промышленного сектора. Выявлены особенности государственного регулирования развития машиностроительной отрасли в условиях кризиса. Проанализировано машиностроение как базовая отрасль развитых экономик мира с применением сравнительного анализа.

Сформирован методологический аспект государственного механизма регулирования стратегического развития машиностроения, выявлены тенденции развития глобальной и национальной экономических систем, проведен исторический анализ и прогноз развития машиностроительной отрасли в Украине. Проанализированы направления государственного регулирования машиностроительной отрасли в Украине.

В процессе формирования методологического аспекта государственного механизма регулирования стратегического развития машиностроения определено, что теоретические, концептуальные основы данного подхода базируются на положениях стратегического управления и закономерностях развития сложных открытых систем. Так как при системном исследовании описание элементов анализируемого объекта проводится не само по себе, а лишь в связи и с учетом их «места» в целом, то для отрасли экономики (в данном случае - для машиностроения) большое значение имеет анализ и прогноз развития национальной и глобальной экономических систем, а также подсистем их регулирования.

Разработана концептуальная модель и сформированы методы перехода машиностроительных предприятий как производственных систем в режим функционирования, соответствующий пятому технологическому укладу, которая предполагает поэлементную трансформацию их структуры и функций. Переход каждого стратегического ресурса эталонной производственной системы в 5 технологический уклад сопровождается внедрением технологий более высокого уровня для управления и функционирования рассматриваемого стратегического ресурса, а именно:

для ресурса «менеджмент» переход состоит во внедрении процессного управления на основе CALS-технологий и перепроектировании организационной структуры;

ресурс «производство» требует оптимизации по критериям энергоемкости, экологичности и оптимизации использования материалов. Кроме того, обеспечивается индивидуализация производства и потребления, повышение гибкости производства;

ресурс «маркетинг» развивается в направлении внедрения концепции интерактивного маркетинга, которая отличается индивидуальным подходом к потребностям потребителей и сопровождением потребителя в процессе потребления товара;

ресурс «финансы» при переходе производственной системы в пятый технологический уклад испытывает на себе воздействие двух основных тенденций: автоматизации на основе развития сложных систем связи, а также формирования процессной организационной структуры. В итоге возникает потребность в автоматизированных системах, отличающихся высокой скоростью передачи данных, повышаются требования к аналитической составляющей управления финансами, что выражается в становлении систем контроллинга;

ресурс «персонал» испытывает на себе воздействие трансформации ресурсов «менеджмент» и «производство». В результате изменяется уровень квалификации персонала, возникает потребность во внедрении непрерывного обучения, изменении системы мотивации персонала, развитии индивидуальных способностей и обеспечении высокого уровня вовлеченности персонала в процесс достижения поставленных целей;

ресурс «инновации» трансформируется путем формирования автономных рабочих групп, реализующих унифицированные бизнес-процессы, что осуществляется также с помощью CALS-технологий.

Сформулированы рекомендации по развитию стратегических направлений машиностроения в Донецкой области. Рекомендации по развитию стратегических направлений машиностроения в Донецкой области основаны на классификации машиностроительных предприятий на: 1) конкурентоспособные предприятия, функционирующие на глобальном рынке; 2) предприятия регионального уровня. Задачей органов регионального регулирования экономикой является содействие трансформации деятельности предприятий, относящихся к малому и среднему бизнесу. Для этого рекомендуется использовать технологии управленческого консалтинга и финансового обеспечения с последующей интеграцией заданных предприятий в кластерные региональные структуры.

Ключевые слова: машиностроение, стратегия, механизм государственного регулирования, технологический уклад, национальная экономическая система, глобальная экономическая система.

SUMMARY

Balabanova N.V. State mechanism of regulation of mechanical engineering strategic development in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for the Candidate's Degree in State management on speciality 25.00.02. - Mechanisms of state management. - Donetsk State University of Management of the Ministry of education and science of Ukraine, Donetsk, 2010.

The thesis is devoted to working out the state mechanism of regulation of mechanical engineering strategic development in Ukraine. In work the analysis of mechanical engineering role in society development is carried out. The branch structure of economy of Ukraine and its dynamics are considered, existing disproportions in development of industrial sector are analyzed. There are revealed the features of state regulation of mechanical engineering development in the conditions of crisis. The mechanical engineering as base branch of the developed economies of the world with application of the comparative analysis are analyzed. The methodological aspect of a state mechanism of development of mechanical engineering strategic regulation with application of the system analysis and the concept of technological ways is generated. Tendencies of development of global and national economic systems are revealed, the historical analysis and the forecast of machine-building branch development in Ukraine are carried out, directions of its state regulation are analyzed. The conceptual model is developed and methods of transition of the machine-building enterprises as industrial systems in the mode of functioning answering to the fifth technological way are generated. Recommendations about development of strategic directions of mechanical engineering in Donetsk region are formulated

Key words: mechanical engineering, strategy, the state regulation mechanism, technological way, national economic system, global economic system.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стан машинобудівної галузі промисловості є значимим індикатором прогресивного розвитку національної економіки в цілому і показником ефективності державного економічного регулювання на стратегічному рівні. Машинобудування не закінчується використанням існуючих базових ресурсів, а вимагає погоджених зусиль приватного бізнесу і держави у формуванні чинників факторів виробництва. У складній та інноваційно-орієнтованої галузі досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності неможливо без попереднього стратегічного аналізу, без системного підходу до розвитку національної економіки, що є невід'ємною функцією держави і потребує застосування науково обґрунтованих методів і підходів.

В Україні протягом останніх років спостерігався розвиток машинобудування, у тому числі за рахунок застосування інноваційних технологій, розробки і впровадження нових видів машин і устаткування. Ця тенденція актуалізувала доцільність державного регулювання машинобудівного сектора не тільки з метою прямого стимулювання розвитку підприємств галузі, але, що більш важливо, - з метою узгодження розвитку машинобудування з галузями-споживачами його продукції. Це завдання може бути вирішене на основі застосування методів стратегічного аналізу і прогнозування, стратегічного планування розвитку національної економіки. В результаті, системний підхід до економіки країни як до об'єкта державного регулювання дасть можливість сформулювати пріоритетні стратегічні напрямки розвитку машинобудування та у такий спосіб істотно збільшити її конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі.

Формування напрямків стратегічного розвитку машинобудування вимагає застосування концептуальних положень, сформульованих у процесі досліджень складних відкритих систем, представлених у роботах Л.Берталанфі, О.Богданова, В.Вернадського, А.Уйомова, В.Садовського, М.Моісеєва, І.Блауберга, Е.Мирського. Крім того, інструментарій стратегічного менеджменту, розроблений Б.Карлофом, Р.Акоффом, І.Ансоффом, М.Портером, А.Томпсоном, А.Стріклендом, є необхідним для вирішення поставленого завдання в методологічному аспекті.

Проблема ж стратегічного розвитку економіки України, у тому числі її окремих секторів і галузей, детально вивчена вітчизняними економістами М.Жуком, Т.Бауліною, А.Филипенко, З.Варналієм, Я.Жалілом, В.Воротіним, Г.Губерною, О.Поважним, В. Дорофієнком, Я.Белинською. Приведені напрямки досліджень у цілому є концептуальною і методологічною основою для формування державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Вищевикладене обумовило вибір теми, мети і завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми «Фінансовий механізм державного управління економікою України» (2006 р., номер державної реєстрації 0104U008798) підтеми 02 «Державне управління національною економікою в умовах інтеграції і глобалізації». Матеріали дисертаційної роботи є частиною розробок теоретичних і методичних положень комплексного підходу до вирішення завдання управління економікою України в сучасних умовах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначено такий комплекс завдань:

провести аналіз ролі машинобудування у розвитку суспільства;

розглянути галузеву структуру економіки України і її динаміку на сучасному етапі розвитку, проаналізувати існуючі диспропорції в розвитку промислового сектора;

виявити особливості державного регулювання розвитку машинобудівної галузі в умовах кризи;

проаналізувати машинобудування як базову галузь розвинених економік світу із застосуванням порівняльного аналізу;

сформувати методологічний аспект державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні;

виявити тенденції розвитку глобальної і національної економічних систем, провести історичний аналіз і прогноз розвитку машинобудівної галузі в Україні;

проаналізувати пріоритетні напрямки державного регулювання машинобудівної галузі України;

розробити концептуальну модель і сформувати методи переходу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу;

сформулювати рекомендації щодо розвитку стратегічних напрямків машинобудування в Донецькій області.

Об'єкт дослідження - машинобудування як галузь національної економіки.

Предмет дослідження - державне регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Методи дослідження. У дисертації використано загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволили розробити державний механізм регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Більш детально, у дослідженні використано: системний аналіз - як основа методологічного аспекту державного механізму стратегічного розвитку машинобудування в Україні; аналіз даних економічної статистики - для виявлення тенденцій розвитку машинобудування в Україні з урахуванням галузевої структури промисловості країни і її динаміки; порівняльний аналіз показників розвитку машинобудування в країнах світу; історичний аналіз і прогноз розвитку машинобудівної галузі України; аналіз конкурентних переваг країни за методикою М.Портера.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні і зарубіжні публікації, відображені в них результати теоретичних і методологічних розробок; законодавство України, що регулює діяльність підприємств машинобудівної галузі; результати досліджень, проведених провідними науковими організаціями України, а також безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні.

Цей результат розкривається в наступних положеннях:

уперше:

розроблено методологічний аспект державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні із застосуванням системного аналізу та концепції технологічних укладів;

сформовано концептуальну модель і методи переводу машинобудівного підприємства як виробничої системи в режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу з урахуванням поелементної трансформації його стратегічних ресурсів: менеджменту, виробництва, маркетингу, фінансів, персоналу й інновацій;

визначено роль держави у переводі машинобудівних підприємств у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу;

удосконалено:

методи обґрунтування стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Україні на основі виявлених закономірностей розвитку глобальної і національної економічних систем, а також з урахуванням історичного аналізу і прогнозу розвитку машинобудівної галузі України;

наукові підходи до державного регулювання машинобудівної галузі в період глобальної економічної кризи з урахуванням наслідків його системного впливу;

дістали подальшого розвитку:

рекомендації щодо визначення стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Донецькій області;

методи і способи застосування CALS-технологій (Computer Acquisition and Life-cycle Support - безперервної інформаційної підтримки життєвого циклу продукції) у підвищенні ефективності функціонування машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження мають рекомендації з переводу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу, а також пропозиції щодо визначення стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Донецькій області.

Розроблені рекомендації були впроваджені на базі Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 1-037 від 03.03.2009 р.). Прийняті до уваги положення про роль держави в процесі переводу машинобудівних підприємств у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу: удосконалення підготовки кадрів, сприяння розвитку режимів кредитування з метою модернізації виробництв, стимулювання впровадження CALS-технологій.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням. У ньому автору належать аналіз теоретичних підходів до державного регулювання машинобудування, формування методологічного аспекту державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні, розробка концептуальної моделі переходу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу, рекомендації щодо визначення стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Донецькій області.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у вигляді доповідей на V міжнародній науково-практичній конференції «Наукова індустрія європейського континенту - 2009» (м.Прага, Чехія, 27 листопада - 05 грудня 2009 р.), на V міжнародній науково-практичній конференції «Ключові аспекти наукової діяльності - 2010» (м.Перемишль, Польща, 07-15 січня 2010 р.), а також на щорічних наукових конференціях Донецького державного університету управління (м. Донецьк, 2008-2009 рр.).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження автором опубліковано 7 робіт, з них: 5 статей у збірниках наукових праць, а також 2 статті в збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 2,6 д.а., з них 2,6 д.а. належать особисто автору.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок, у тому числі 17 таблиць і 18 рисунків, які наведено на 20 сторінках, список використаних джерел із 140 найменувань (приведений на 12 сторінках), один додаток (одна сторінка).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У розділі 1 «Теоретичні підходи до державного регулювання машинобудування» наведено результати аналізу ролі машинобудування в розвитку суспільства, розглянуто галузеву структуру економіки України та її динаміку, проаналізовано існуючі диспропорції в розвитку промислового сектору, виявлено особливості державного регулювання розвитку машинобудівної галузі в умовах кризи, проаналізовано машинобудування як базову галузь розвинених економік світу із застосуванням порівняльного аналізу.

Визначено, що машинобудування є інноваційним, наукомістким комплексом галузей, які характеризують суспільний розвиток як прогресивний процес. Розвиток машинобудування потребує високого рівня становлення культури виробництва і якості робочої сили. Стан розвитку машинобудівної галузі країни впливає на рівень її конкурентоспроможності на світовому ринку. Конкурентоспроможність економіки України може бути оцінена за допомогою інтегральних порівняльних індексів, що складаються міжнародними інститутами. В дослідженні наведено дані звіту Світового економічного форуму, що відображують індекси конкурентоспроможності країн світу, сформовані по 12 основних індикаторах.

Для України, яка, відповідно до розрахунків, знаходиться на другому рівні розвитку (економіки, що розвиваються за рахунок збільшення ефективності), значення індексу і його складових представлене на рис.1. В цілому, за рангом з 134 країн світу Україна зайняла 72 місце в 2008-2009 рр. При розгляді ж галузей промисловості в цілому, і машинобудування, зокрема, важливими показниками, на які варто звернути увагу, є низька технологічна готовність і інновації (по 3,4 бали з 7 можливих), а також удосконалення бізнесу (3,9 бали). Стан чинників виробництва, відображений в індексі конкурентоспроможності, визначає причини формування існуючої галузевої структури економіки України. Так, недостатній рівень розвитку інфраструктури стримує становлення малого і середнього бізнесу, а низька технологічна готовність - не дає можливості виробляти конкурентоздатну продукцію у промисловості.

Проте, галузева структура економіки України характеризується домінуванням переробної промисловості, у якій машинобудування займає значну частку (14% від всього обсягу реалізованої промислової продукції, робіт, послуг в Україні). Незважаючи на прогнозовані потенційні можливості, в період впливу світової фінансової кризи був відзначений спад реалізації і, як наслідок, припинення виробництва низки машинобудівних підприємств (табл. 1).

Основними причинами спаду промислового виробництва є падіння попиту на більшість видів продукції (це особливо стосується автомобілів, значна частка яких споживалася на основі використання споживчих кредитів) і недостатній рівень конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках.

Автомобілебудування, що є локомотивом економіки багатьох розвинених країн, випробувало на собі повною мірою вплив світової фінансової кризи. У відповідь, уряди багатьох країн сформували заходи щодо державної підтримки галузі - від спеціальних державних програм до прямих дотацій держави великим автомобілебудівникам. Актуальними також, як і завжди в кризових умовах, стали тенденції до злиттів і поглинань, які визначають концентрацію ресурсів і формування найбільш конкурентоспроможних виробничих систем у галузі.



Рис. 1 Складові індексу конкурентоспроможності для України (значення від 0 до 7)

Таблиця 1 Індекси промислової продукції, % до відповідного періоду попереднього року

Найменування галузі	Січень-червень 2009/ 2008	Січень-червень 2008/ 2007	Січень-грудень 2008/ 2007
Промисловість	68,9	107,7	96,9
Машинобудування	47,5	129,5	108,6
виробництво машин і устаткування	52,8	115,7	105,2
виробництво електричного, електронного й оптичного устаткування	66,3	125,2	108,3
виробництво транспортних засобів і устаткування	35,2	140,9	111,1

Державна підтримка була надана в багатьох країнах автомобільній промисловості, обсяг реалізації і виробництва продукції якої істотно знизився в зв'язку з кризою фінансового сектора. Варто помітити, що продаж автомобілів за допомогою споживчих кредитів уже свідчив про зниження конкурентоспроможності продукції більшості відомих автовиробників. Тому падіння в цій галузі машинобудування виявилося особливо помітним не тільки в Україні, але й в інших країнах світу, тому що в основі цього падіння була не тільки світова фінансова криза, але і передкризовий стан галузі.

В цілому, спад виробництва в автомобілебудуванні визначався низкою чинників, серед яких: 1) зниження конкурентоспроможності автомобілів відомих виробників (Німеччина, Японія, США) за критеріями «ціни-якості», що обумовлено високою вартістю робочої сили, податковим навантаженням і фінансовою політикою цих компаній; 2) зростанням автомобілебудування Китаю і стрімким збільшенням експорту китайських автомобілів. При цьому, конкуруючи успішно за ціною, якість китайської продукції залишає бажати кращого.

Галузь потребувала істотних інновацій, які було доцільно впроваджувати більш швидкими темпами, чим відбувалася розробка гібридних двигунів, електромобілів, нових матеріалів у якості комплектуючих. У підсумку, автомобільна галузь розділилася на два основних сегменти:

країн-лідерів, що поступово втрачають свої позиції з ряду причин, основна з яких - уповільнення інноваційного розвитку;

країн-імітаторів (в основному, Китай), які, використовуючи цінові переваги, обумовлені низькою вартістю чинників виробництва (робочої сили - як основних робітників, так і інженерів і розробників), збільшують свою частку на світовому ринку в кризовий період.

У цій ситуації найбільш життєздатною є стратегія інноваційного розвитку в країнах-лідерах, спрямована, у першу чергу, на зниження обсягів споживаного палива, збільшення якості продукції при зниженні витрат на її виробництво. У подібних умовах державна підтримка, спрямована на пряме датування галузі, далеко не завжди сприяє її прогресу.

У розділі 2 «Державний механізм регулювання стратегічного розвитку машинобудування: формування основних аспектів» обґрунтовано методологічний аспект державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування, виявлено тенденції розвитку глобальної і національної економічних систем, проведено історичний аналіз і прогноз розвитку машинобудівної галузі в Україні, проаналізовано напрямки її державного регулювання.

З урахуванням закономірностей реалізації стратегічного цілепокладання економічних систем, а також базуючись на положеннях теорії систем, представлено методологічний аспект державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування (рис. 2).

Згідно з цим підходом, галузь економіки як система характеризується структурою і якістю складових елементів. Значення також мають режими їх функціонування, що повинні бути адекватні стану середовища і поставленим цілям. Галузь економіки як підсистема є частиною більш загальної цілісності - національної економічної системи. У свою чергу, для національної економіки метасистемою є глобальна економіка.

Галузь економіки як сукупність суб'єктів господарювання, об'єднаних по якісній ознаці - продукції, що випускається, не може бути розглянута поза зв'язком з ринком галузі. Ринок галузі може бути охарактеризований по ступеню керованості і рівню монополізації. Конкурентний ринок у цьому випадку розглядається як система, у якій оптимальним поводженням є поліпшення якості продукції, підвищення продуктивності й ефективності. Найбільш адекватне поводження на неконкурентних ринках знаходиться в площині встановлення відносин із суб'єктами ринкового регулювання, незалежно від форми їх представлення. Ринок галузі може бути розділений на два основних сегменти - національний і світовий (глобальний). Ці сегменти якісно відрізняються, виходячи з якісної відмінності систем їх регулювання - національної, або глобальної, представленої міжнародними регулюючими організаціями.

Суб'єктами стратегічного цілепокладання галузі є: а) суб'єкти господарювання б) держава як керуюча підсистема, здатна впливати на розвиток галузі, у тому числі, у довгостроковій перспективі. В цілому, детермінантами стратегічного розвитку заданої галузі економіки є: 1) ринок галузі (його національна і глобальна складові); 2) національна економічна система (її стан з урахуванням регулювання); 3) глобальна економічна система (з урахуванням існуючих норм і стандартів функціонування в ній) (рис. 2).

Проте, якщо суб'єкти господарювання при виборі стратегії розвитку орієнтуються, переважно, на ринок галузі (на його національну і глобальну складові), то держава, регулюючи заданий ринок, має враховувати одночасно стан всієї національної економічної системи, забезпечуючи її цілісність, стійкий розвиток, і зв'язність між її елементами. Крім того, стратегія економічного розвитку держави враховує також і стан світових (глобальних) ринків.

Держава здатна формувати системний вплив, спрямований на створення ефекту мультиплікатора чи замкнутих виробничих циклів всередині країни. Саме такий, системний підхід є найбільш ефективним способом стимулювання галузевого розвитку.

Крім визначеного, застосування системного підходу до стратегічного цілепокладання машинобудівного підприємства передбачає, що узгоджений розвиток системи та надсистеми (чи метасистеми) є необхідною умовою забезпечення її стійкості. На основі цього положення сформульовано принцип адекватності стратегії розвитку машинобудівного підприємства стану національної економіки, згідно з яким кожному часовому періоду відповідає оптимальна стратегія розвитку, яка дозволяє підприємству отримати максимальний результат функціонування у відповідному зовнішньому середовищі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Системний підхід як основа методологічного аспекту державного механізму стимулювання стратегічного розвитку машинобудування

Розвиток економіки України як надсистеми для підприємств машинобудівної галузі проаналізовано на основі виділення чотирьох часових етапів (рис. 3).

Часовий етап №1. Кінець розвитку радянської планової економіки. У період з 1980 по 1990 р. актуальними в машинобудуванні були питання перебудови інвестиційної і структурної політики, комплексного технічного переозброєння підприємств, поглиблення організаційних форм зв'язку науки і виробництва, посилення впливу економічних важелів науково-технічного й організаційного прогресу. Більшість напрямків реформування машинобудівної галузі, що були відзначені на останній стадії розвитку СРСР, відповідають вимогам, актуальним до сьогодення. Вони у переважній більшості стосуються розвитку стратегічного ресурсу машинобудівного підприємства «виробництво». До них варто віднести створення нових високотехнологічних наукомістких галузей і виробництв, забезпечення високої мобільності у відновленні номенклатури виробів, що випускаються, у підвищенні технічного рівня, екологічності й експлуатаційної безпеки; активне енерго- і ресурсозбереження; виробництво технологічно взаємозалежних машинних комплексів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Часові етапи для аналізу і прогнозу стану машинобудування в Україні

Подальша якісна зміна зовнішнього середовища (національної економіки) для підприємств машинобудівної галузі привело до необхідності радикальної перебудови власної діяльності, до розвитку таких стратегічних ресурсів як менеджмент, маркетинг, управління фінансами, застосування нових методів в управлінні персоналом.

Часовий етап №2. Перехідний період: становлення ринкової економіки. При становленні нової економічної системи найбільша увага була звернена до базових галузей економіки, у яких наявність чинників виробництва являлася територіально обумовленою. До таких чинників відносилися сировина і робоча сила. Саме тому основними бюджетоутворюючими галузями економіки стали галузі в ланцюжку «вугілля-кокс-метал», хімічна промисловість і технологічно відстале сільське господарство. На цьому етапі в машинобудівній галузі не було передумов для розвитку таких чинників виробництва як інновації і кваліфікована робоча сила, ослабшав інститут наступництва.

Часовий етап №3. Становлення національної економіки як системи, вихід на світові ринки, вступ у СОТ. Останні роки (2005-2008 рр.) було відзначено бурхливим розвитком машинобудування як інноваційної галузі економіки України. Проте, ця тенденція була призупинена внаслідок впливу глобальної економічної кризи. Враховуючи циклічність економічного розвитку, слід зазначити, що поступове відновлення економіки країни, яке є об'єктивно заданою тенденцією, створить передумови для подальшого розвитку машинобудування. При цьому критерії до якості і конкурентоздатності виробленої продукції істотно зростуть, що обумовлено новими викликами, які постають перед глобальною економікою в цілому, та національними економіками, зокрема, як системами адаптації суспільства до середовища свого існування. Серед таких викликів є економія ресурсів та екологічність, що досягаються без суттєвої втрати ефективності.

Часовий етап №4. Прогноз і вибір стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Україні. В період підвищення необхідності становлення конкурентоздатної економіки, пріоритетні напрямки її розвитку не можуть обиратися на основі інтуїції чи суб'єктивних побажань і рішень законодавчої чи виконавчої влади будь-якого рівня. Досвід останніх 200-300 років показує, що провідні позиції у світовій економіці займали ті країни, які у своєму економічному розвитку ґрунтувалися, насамперед, на власні порівняльні і конкурентні переваги.

Потенційно для України такими є: високотехнологічні галузі (ракетно-космічна техніка, літако- і моторобудування, електрозварювання, порошкова металургія, біотехнологія, деяка продукція ВПК). Другий блок складають галузі АПК, що розвивалися на унікальній природній основі і характеризуються величезним досвідом культивування й експорту різних продуктів харчування. Транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання інших міжнародних послуг у сфері транспорту, зв'язку, комунікацій, складають третю сукупність галузей, що формують структурний каркас економіки. Нарешті, розгалужений рекреаційно-туристичний комплекс при відповідному інфраструктурному забезпеченні може і повинен стати важливим каналом валютних надходжень і розширити межі внутрішнього ринку. Орієнтація машинобудування на підтримку і розвиток цих галузей економіки країни забезпечить системний ефект, що виникає при формуванні замкнутих виробничих циклів.

Таким чином, машинобудівний комплекс країни має створювати ефект синергії, який досягається гармонічним поєднанням його підгалузей з тими галузями економіки, які здатні забезпечити Україні сильні конкуренті позиції у світовій економіці. Відмінна риса цих галузей - у природній наявності чинників виробництва, заданих геоекономічним потенціалом країни. Спрямування розвитку машинобудування на формування замкнутих виробничих циклів дозволить досягти більшого рівня цілісності національної економіки як системи, збільшити її конкурентоздатність та стійкість до впливів глобальних економічних процесів.

У розділі 3 «Рекомендації щодо підвищення технологічного укладу в машинобудуванні України» розроблено концептуальну модель і сформовано методи переходу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу, сформульовано рекомендації щодо розвитку стратегічних напрямків машинобудування в Донецькій області.

Модель переходу машинобудівного підприємства в новий технологічний уклад передбачає поелементну трансформацію його структури і функцій як виробничої системи. У дослідженні під концептуальною моделлю розуміється зразок, що представляє перехід еталонної виробничої системи (машинобудівного підприємства) у новий технологічний уклад. Концептуальна складова моделі полягає в принципі поелементної трансформації стратегічних ресурсів еталонної виробничої системи - менеджменту, виробництва, маркетингу, фінансів, персоналу й інновацій. У рамках запропонованої концептуальної моделі, перехід кожного стратегічного ресурсу еталонної виробничої системи у 5 технологічний уклад супроводжується впровадженням технологій більш високого рівня для його управління і функціонування.

Зокрема, для ресурсу «менеджмент» трансформація полягає в переході на процесне управління шляхом впровадження CALS-технологій і перепроектування організаційної структури. Концепція процесного підходу викладена в стандарті ІSO 9001:2000, що представляє управління як безупинну серію взаємозалежних дій чи функцій. Відповідно до цього стандарту необхідною умовою результативного функціонування організації є визначення і управління численними взаємозалежними і взаємодіючими процесами. CALS-технології (англ. Contіnuous Acquіsіtіon and Lіfe cycle Support - безупинна інформаційна підтримка життєвого циклу) - сучасний підхід до проектування і виробництва високотехнологічної і наукомісткої продукції, що полягає у використанні комп'ютерної техніки і сучасних інформаційних технологій на всіх стадіях життєвого циклу виробу, забезпечує однакові способи управління процесами і взаємодії всіх учасників цього циклу: замовників продукції, постачальників/виробників продукції, експлуатаційного і ремонтного персоналу, реалізована відповідно до вимог системи міжнародних стандартів, які регламентують правила зазначеної взаємодії переважно за допомогою електронного обміну даними.

Ресурс «виробництво» потребує оптимізації за критеріями енергоємності, екологічності й оптимізації використання матеріалів (перехід на композитні матеріали). Крім того, забезпечується індивідуалізація виробництва і споживання, підвищення гнучкості виробництва.

Ресурс «маркетинг» розвивається в напрямку впровадження соціально-відповідальних підходів до проектування та реалізації продукції, актуалізується потреба в інтерактивному маркетингу, що відрізняється індивідуальним підходом до потреб споживачів і супроводом споживача в процесі споживання товару.

Ресурс «фінанси» при переході виробничої системи в п'ятий технологічний уклад випробовує на собі вплив двох основних тенденцій: автоматизації на основі розвитку складних систем зв'язку (Інтернет, супутниковий мобільний зв'язок), а також формування процесної організаційної структури. У підсумку виникає потреба в автоматизованих системах, що відрізняються високою швидкістю передачі даних, і підвищуються вимоги до аналітичної складової управління фінансами, що виражається в становленні систем контролінгу.

Ресурс «персонал» випробовує на собі вплив трансформації ресурсів «менеджмент» і «виробництво». В результаті змінюється рівень кваліфікації персоналу, виникає потреба у впровадженні безперервного навчання. Крім того, ключовим моментом переходу до 5 технологічного укладу є зміна системи мотивації персоналу, розвиток індивідуальних здібностей і забезпечення високого рівня залучення персоналу у процес досягнення поставлених цілей компанії.

Ресурс «інновації» трансформується шляхом формування автономних робочих груп, які реалізують уніфіковані бізнес-процеси, що здійснюється також за допомогою CALS-технологій. Ця система заснована на принципі гнучкого наскрізного управління нововведеннями та передбачає децентралізацію внутрішнього управління у виробничій системі.

Окремо варто зазначити, що роль держави в переході підприємств машинобудівного комплексу в режим функціонування, який відповідає 5 технологічному укладу полягає у: забезпеченні переходу ресурсу «персонал» шляхом становлення системи якісної освіти кадрів для машинобудівної галузі (впровадження нових технологій навчання, забезпечення передачі знань і формування практичних навичок, широке використання міжнародного досвіду підготовки кадрів); у наданні фінансової підтримки (ресурс «фінанси») шляхом розвитку систем кредитування машинобудівних підприємств із метою їх модернізації і комплексної автоматизації; у сприянні трансформації ресурсу «виробництво» шляхом впровадження стандартів процесного управління і CALS-технологій.

Далі у розділі проаналізовано стан розвитку машинобудівної галузі Донецької області. Сформульовано рекомендації щодо її регулювання на основі класифікації підприємств за рівнем ринку продукції, що вони виробляють (глобальний, національний та регіональний). Для підприємств регіонального рівня запропоновано модель інтеграції у кластерні регіональні структури.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання - розробки державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні. Основні наукові та прикладні результати дисертаційної роботи полягають у такому:

1. Виявлено, що в Україні протягом останніх років спостерігався розвиток машинобудування, у тому числі за рахунок застосування інноваційних технологій, розробки і впровадження нових видів машин і устаткування. Ця тенденція актуалізувала доцільність державного регулювання машинобудівного сектора не тільки з метою прямого стимулювання розвитку підприємств галузі, але, що більш важливо, - з метою узгодження розвитку машинобудування з галузями-споживачами його продукції. Це завдання може бути вирішене на основі застосування методів стратегічного аналізу і прогнозування, стратегічного планування розвитку національної економіки, що обумовило актуальність проведеного дослідження.

2. Доведено, що роль машинобудування в розвитку суспільства полягає у забезпеченні можливостей для його прогресивної динаміки. Адаптація суспільства до середовища власного існування, реалізована за рахунок розвитку більш зроблених знарядь праці і більш ефективних технологій використання і переробки ресурсів, підвищує потенціал кожного члена суспільства, створюючи можливості для подальшого розвитку, визначає концентрацію членів суспільства на задоволенні потреб більш високого порядку. При цьому розвиток машинобудування неможливий без погоджених зусиль приватного капіталу і держави у формуванні необхідних чинників виробництва.

3. Виявлено на основі аналізу стану національної економіки України і її галузевої структури, що економіка країни знаходиться на етапі розвитку, обумовленому необхідністю удосконалення чинників виробництва і підвищенням їх ефективності, що неможливо реалізувати без модернізації промисловості і впровадження інноваційних технологій. Крім того, низькі значення показників розвитку державних і ринкових інституцій, а також ринкової інфраструктури є першочерговими проблемами на шляху формування конкурентоздатної економіки.

Визначено, що галузева структура промисловості України характеризується домінуванням переробних галузей, у якій машинобудування займає значну частку (14% від всього обсягу реалізованої промислової продукції, робіт, послуг в Україні). При цьому найбільшу питому вагу в структурі обробної промисловості, як і раніше, займає металургійне виробництво і виробництво готових металевих виробів. В цілому, диспропорційний розвиток сировинних галузей третього і четвертого технологічних укладів не тільки відволікає частину значимих ресурсів національної економіки, але й стримує її розвиток.

4. Розкрито кризові явища, характерні для розвитку економіки як системи різного рівня організації - глобального, національного, регіонального, визначено особливості державного регулювання розвитку машинобудівної галузі в умовах кризи, що були виявлені в результаті історичного аналізу. У кризові періоди розвитку загострюються протиріччя між сировинними галузями й інноваційними, технологічними. Зокрема, актуалізується конфлікт між металургією і машинобудуванням, об'єктивно обумовлений асиметричними відносинами «продавець - покупець», «виробник - споживач». Загострення цього конфлікту в кризові періоди обумовлено обмеженістю ресурсів і можливостей використання державної підтримки. Регулююча функція держави полягає у визначенні вектора розвитку національної економіки в цілому, що задається обраними методами вирішення зазначеного конфлікту.

За результатами оцінки експертних думок встановлено, що найчастіше використовуються такі методи державного стимулювання машинобудування як великі державні проекти (держзамовлення), податкові пільги, концентрація активів (злиття компаній у великі холдинги). Проте, ці методи є локальними і представляються як окремий випадок у порівнянні із системним підходом до розробки стратегії розвитку національної економіки.

5. Аргументовано, на основі аналізу машинобудування як базової галузі розвинених економік світу, що в якості локомотиву на сучасному етапі розвитку виступало транспортне машинобудування. Для пом'якшення впливу світової фінансової кризи більшість розвинених країн застосувала методи прямої державної підтримки автомобілебудування, стимулюючи попит на продукцію, або надаючи фінансові пільги і кредити. Таким чином, державна підтримка машинобудування в період кризи в короткостроковій перспективі може передбачати прямі державні дотації з метою пом'якшення різких перепадів попиту на вироблену продукцію. Проте, вже в середньостроковій перспективі компаніям прийдеться вдатися до стандартного набору процедур, що включає радикальне підвищення ефективності виробництва і збільшення конкурентоспроможності продукції. У такому випадку державна підтримка повинна бути стимулюючою й у більшому ступені інфраструктурною.

6. Обґрунтовано концептуальний підхід до процесу формування методологічного аспекту державного механізму регулювання стратегічного розвитку машинобудування. Визначено, що теоретичні, концептуальні основи цього підходу базуються на положеннях стратегічного управління і закономірностях розвитку складних відкритих систем. Через те, що при системному дослідженні опис елементів аналізованого об'єкта проводиться не сам по собі, а лише в зв'язку і з урахуванням їх «місця» у цілому, для галузі економіки (у цьому випадку - для машинобудування) велике значення має аналіз і прогноз розвитку національної і глобальний економічних систем, а також підсистем їх регулювання.

7. В результаті аналізу тенденцій розвитку глобальної і національної економічних систем виявлено наступне:

національна економічна система України може бути охарактеризована за допомогою концепції технологічних укладів, а також на основі теорії конкурентоспроможності М.Портера. Економіка України відповідає третьому і четвертому технологічним укладам і істотно відстає від розвинених економік світу. Еволюційний розвиток національної економіки визначається об'єктивною необхідністю підвищення технологічного укладу до п'ятого рівня. З іншого боку, застосовуючи теорію конкурентоспроможності М.Портера, слід зазначити, що в складних галузях, до яких відноситься і машинобудування, які створюють основу кожної розвиненої економіки, країна не успадковує, а створює найбільш істотні чинники виробництва - такі як кваліфікована робоча сила чи науково-технічна база виробництва. Більш того, набір чинників, якими володіє держава в деякий визначений момент часу, виявляється менш значимим, чим швидкість і ефективність їх створення і відновлення, а також застосування в конкретних галузях;

прогноз розвитку глобальної економічної системи заснований на експертній думці, відповідно до якої низхідна фаза циклу М.Д.Кондратьєва, що приходиться на 2000-2020 рр., відповідає фазі великих потрясінь в еволюції міжнародного ринку. Отже, відповідно до цього підходу, світовий (глобальний) ринок вступає у фазу великих потрясінь, чи нестійкості. У результаті кінець епохи економічного лібералізму, збільшення регулюючої ролі держави і міжнародних організацій, прагнення розвинених економік до протекціонізму і ведення жорсткої конкурентної політики є причинами зниження тісноти зв'язків між елементами глобальної економічної системи (національними економіками і транснаціональними корпораціями). У цій ситуації актуальною проблемою більшості національних економік буде розвиток внутрішнього ринку, пошук шляхів збільшення ефективності і продуктивності за рахунок впровадження технологій ресурсозбереження і фундаментальних інновацій, що забезпечують конкурентоспроможність на світовому ринку.

8. Історичний аналіз і прогноз розвитку машинобудівної галузі в Україні дав можливість визначити, що базовими галузями машинобудування були сільськогосподарське машинобудування, паровозо- і вагонобудування, промислове (важке) машинобудування. При цьому, при становленні економіки України як цілісної системи, що має конкурентні переваги, важливе значення мають галузі, у яких розвинені чинники виробництва. Для України такими галузями є: високотехнологічні галузі (ракетно-космічна техніка, літако- і моторобудування, електрозварювання, порошкова металургія, біотехнологія, деяка продукція ВПК). Другий блок складають галузі АПК, що розвивалися на унікальній природній основі і характеризуються величезним досвідом культивування й експорту різних продуктів харчування. Транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання інших міжнародних послуг у сфері транспорту, зв'язку, комунікацій, складають третю сукупність галузей, що формують структурний каркас економіки. Нарешті, розгалужений рекреаційно-туристичний комплекс при відповідному інфраструктурному забезпеченні повинні стати важливим каналом валютних надходжень і розширити границі внутрішнього ринку. Орієнтація машинобудування на розвиток цих галузей дозволить збільшити конкурентоздатність національної економіки за рахунок підвищення зв'язності її елементів.

9. Розроблено концептуальну модель переходу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу, яка передбачає поелементну трансформацію їх структури і функцій. Перехід кожного стратегічного ресурсу еталонної виробничої системи в 5 технологічний уклад супроводжується впровадженням технологій більш високого рівня для управління і функціонування певного стратегічного ресурсу, а саме: для ресурсу «менеджмент» - процесне управління шляхом впровадження CALS-технологій і перепроектування організаційної структури; для ресурсу «виробництво» - оптимізація за критеріями енергоємності, екологічності й оптимізації використання матеріалів (перехід на композитні матеріали); індивідуалізація виробництва і споживання, підвищення гнучкості виробництва; для ресурсу «маркетинг» - впровадження соціально-відповідальних підходів до проектування та реалізації продукції, інтерактивний маркетинг; для ресурсу «фінанси» - автоматизовані системи, що відрізняються високою швидкістю передачі даних, і підвищення аналітичної складової управління фінансами, яка виражається в становленні систем контролінгу; для ресурсу «персонал» - підвищення рівня кваліфікації персоналу, впровадження безперервного навчання, зміна системи мотивації персоналу; для ресурсу «інновації» - формування автономних робочих груп, які реалізують уніфіковані бізнес-процеси, що здійснюється за допомогою CALS-технологій.

...