Забезпечення економічної безпеки країни в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 338.242: 338.124.4

Забезпечення економічної безпеки країни в умовах глобалізації

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Єдинак Володимир Юрійович

Запоріжжя 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Академії митної служби України Державної митної служби України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Петруня Юрій Євгенович,

Академія митної служби України

Державної митної служби України (м. Дніпропетровськ),

проректор з науково-педагогічної роботи та

інноваційної діяльності, завідувач кафедри

менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кириленко Володимир Іванович,

Державний вищий навчальний заклад

“Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”,

професор кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу;

кандидат економічних наук

Покотиленко Руслан Вікторович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк),

старший науковий співробітник відділу економічних проблем соціальної політики.

Захист відбудеться “05” жовтня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.06 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий “04” вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г. М. Кульнєва

економічний безпека глобалізація

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історично однією з первинних економічних потреб виступає потреба в захисті функціональної життєздатності всіх складових частин суспільного виробництва. В основі підвищеної уваги до проблеми економічної безпеки лежать об'єктивні процеси і явища, які відбуваються в національній економіці та суспільстві, а також у глобальній економіці, в міжнародних економічних відносинах, зокрема, інтеграційні тенденції, їх суперечливість придають особливе значення проблемі економічної безпеки країни як основи забезпечення її суверенітету, конкурентоспроможності, обороноздатності, органічного входження країни в систему світової економіки.

Актуальність дослідження питань забезпечення економічної безпеки України зумовлена цілим рядом об'єктивних чинників: системною трансформацією економіки України і визначенням її ролі та місця в сучасній світовій економіці; необхідністю пошуку оптимального співвідношення між відкритістю економіки та захистом національних інтересів; зростанням внутрішніх та зовнішніх загроз економічній безпеці: втратою традиційних ринків, ускладненням процесів відтворення науково-технічного потенціалу, проблемами інвестиційної діяльності, масштабами тіньової економіки; впливом глобалізаційних процесів на економіку окремих країн, особливо країн з перехідною економікою; узгодженням інтересів господарюючих суб'єктів і громадян у контексті забезпечення економічної безпеки.

Окремі підходи до визначення ролі, складових, форм економічної безпеки представлені в наукових працях А. Сміта, Д. Рікардо, Т. Мальтуса, Д.-C. Мілля, А. Маршалла, А. Пігу, Дж. М. Кейнса, Е. Ласло, А. Маслоу, Р. МакЕлвейна, Р. Міллера, П. Самуельсона та ін. Можна відзначити роботи таких вітчизняних науковців як В. Амітан, О. Амоша, О. Барановський, О. Білорус, І. Бінько, З. Варналій, О. Власюк, В. Геєць, Б. Губський, О. Ємельянов, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, Б. Кваснюк, В. Кириленко, Т. Ковальчук, Д. Лук'яненко, В. Мандибура, В. Мунтіян, І. Недін, О. Новікова, М. Павловський, Г. Пастернак-Таранушенко, Ю. Петруня, С. Пірожков, П. Пашко, Р. Покотиленко, А. Сменковський, А. Соляник, А. Сухоруков, М. Чумаченко, В. Шлемко. Серед російських вчених, які займаються розробкою питань економічної безпеки та її забезпечення, можна відзначити Л. Абалкіна, С. Глазьєва, В. Єрмашкевича, О. Кукліна, Г. Кулакова, В. Лисова, А. Мизіна, П. Никитенка, В. Сєнчагова, А. Татаркіна.

Беручи до уваги, що проблема економічної безпеки країни є досить складною, а процеси, що відбуваються у сфері її забезпечення, є настільки суперечливими та непередбаченими, необхідними стають більш глибокі та цілісні дослідження всього комплексу пов'язаних з цим питань. При цьому, одним із найважливіших таких питань є розвиток глобалізаційних процесів та їх динамічний вплив на економічну безпеку країни. Таким чином, зростаюча теоретична та практична значимість проблеми, невирішеність цілого ряду актуальних питань, таких як: дослідження сутності економічної безпеки та її змісту, системних характеристик, управління параметрами економічної безпеки в умовах глобалізації, формування ефективних інститутів та ін., зумовили вибір теми, мету та основні задачі дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Академії митної служби України в рамках теми “Оптимізація системи управління в умовах розвитку міжнародної економічної інтеграції” (номер державної реєстрації 0106U008034). Автором, зокрема, досліджено вплив глобалізаційних факторів на стан національної економіки, надано систему показників економічної безпеки та здійснено діагностику рівня забезпечення економічної безпеки України.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота має за мету виявлення сутнісних характеристик економічної безпеки країни та впливу на неї глобалізаційних факторів, а також розробку науково-практичних рекомендацій щодо напрямків удосконалення механізму забезпечення економічної безпеки України.

Відповідно до мети дослідження автором поставлено і вирішено наступні завдання:

- теоретично обґрунтовано сутність категорії “економічна безпека країни” та визначено місце економічної безпеки в системі національної безпеки, її співвідношення з іншими складовими національної безпеки;

- визначено місце, роль та вплив процесу глобалізації на рівень забезпечення економічної безпеки країни;

- узагальнено міжнародний досвід забезпечення економічної безпеки та визначено можливі напрями його імплементації до умов України;

- визначено сутність зовнішньоекономічної, інвестиційної, фінансової та продовольчої безпеки як основних елементів економічної безпеки країни в умовах глобалізації та досліджено рівень їх забезпечення;

- виявлено основні причини негативних тенденцій та здійснено аналіз основних загроз економічній безпеці Україні в умовах глобалізації;

- розроблено методологічні основи аналізу рівня забезпечення економічної безпеки країни, виходячи з позицій системного підходу;

- здійснено діагностику сучасного рівня забезпечення економічної безпеки України;

- узагальнено сутнісні риси, зміст і напрями вдосконалення механізму забезпечення економічної безпеки країни в умовах глобалізації.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення економічної безпеки країни в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування механізму забезпечення економічної безпеки країни в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Залежно від наукових завдань застосовувався комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, а саме: аналізу та синтезу, абстракції, системного підходу, синергетики, порівняння, систематизації, факторного аналізу, узагальнення, графічний та інші, що дало можливість на базі логічної аргументації комплексно дослідити економічну безпеку країни як економічну категорію. Зокрема, історичний метод застосовувався для дослідження еволюції поглядів, змісту та основних підходів до економічної безпеки (підрозділи 1.1, 1.2); системний підхід - при дослідженні сутності економічної безпеки (підрозділ 1.2); порівняльний та критичний аналіз, методи класифікації та узагальнення - при вивченні теоретичних підходів, що склалися в науці до трактування понять “економічна безпека країни” та “економічна безпека держави” (підрозділ 1.2), а також у дослідженні питання визначення порогових показників економічної безпеки (підрозділ 2.1). За допомогою узагальнення, аналізу і синтезу виокремлено основні тенденції розвитку світової економіки та виявлено вплив глобалізації на стан економічної безпеки України (підрозділ 1.3). Шляхом статистичного й факторного аналізу досліджено стан забезпечення економічної безпеки країни в цілому та окремих її складових (підрозділ 3.2).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, якими регулюється питання забезпечення економічної безпеки країни, матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Державної митної служби України, Світового банку та інших міжнародних організацій, праці вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування сутності економічної безпеки країни, розглянуто механізм її забезпечення та вплив фактору глобалізації на її стан, що дозволило отримати результати, які характеризують новизну та особистий внесок автора:

вперше:

- розмежовано поняття “економічна безпека країни” та “економічна безпека держави”; економічна безпека країни визначена як сукупність відносин, що виникають у процесі виявлення та протидії загрозам щодо реалізації економічних інтересів усіх членів суспільства; економічна безпека держави - як сукупність відносин, пов'язаних з виявленням та протидією загрозам відтворення держави та здатності держави виконувати свої функції;

удосконалено:

- класифікацію видів економічної безпеки за рахунок обґрунтування введення таких класифікаційних ознак, як тип економічної системи, оцінка рівня економічної безпеки, часовий вимір економічної безпеки, що дає можливість більш адекватно визначити пріоритети та інструменти забезпечення економічної безпеки, стратегічні підходи, часові характеристики тощо;

- обґрунтування еволюції внутрішньої структури та співвідношення складових економічної безпеки України; доведено формування тенденції набуття пріоритетного значення таких складових економічної безпеки як зовнішньоекономічна, інвестиційна, фінансова та продовольча безпека; доведено зростаючий вплив цих компонентів на інші складові економічної безпеки країни в умовах поширення глобалізаційних процесів;

- нормативно-правове забезпечення економічної безпеки шляхом обґрунтування необхідності прийняття ряду законодавчих та нормативно-правових актів, які дадуть змогу вибудувати цілісну систему забезпечення економічної безпеки, серед яких: Концепція економічної безпеки, Стратегія економічної безпеки та Закон України про економічну безпеку, що, на відміну до існуючих підходів, орієнтовані, насамперед, на суттєве підвищення рівня системності в забезпеченні економічної безпеки країни, на більш повне врахування масштабів, значення та особливостей дії глобалізаційних факторів у сучасних економічних умовах;

дістало подальший розвиток:

- теоретико-методологічні основи дослідження економічної безпеки країни за рахунок уточнення тих економічних явищ та процесів, відображення яких формує основний категоріальний апарат економічної безпеки країни (суспільні економічні інтереси, суперечності, конфлікти, ризики, загрози), а також систематизації та уточнення причинно-наслідкових зв'язків, які відображаються через використання зазначених базових категорій;

- методичні підходи до діагностики рівня забезпечення економічної безпеки країни: вдосконалено базу даних, необхідних для проведення діагностики; в якості основного запропоновано використовувати індикативний метод аналізу рівня забезпечення економічної безпеки країни; запропоновано систему індикаторів та порогові значення індикаторів рівня зовнішньоекономічної, інвестиційної, фінансової та продовольчої безпеки, які, на відміну від існуючих підходів, дають можливість здійснювати більш системне та ефективне управління процесами забезпечення економічної безпеки країни;

- підходи до оцінки існуючого механізму забезпечення економічної безпеки України за рахунок обґрунтування таких його особливостей як: первинність інституційної, а не економічної складової; недостатність рівня розвиненості інституційної складової відповідно до сучасних умов, що створює суттєву внутрішню суперечність цього механізму та потребує відповідного коригування підходів до його вдосконалення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані теоретичні положення та висновки, розроблені рекомендації дають змогу підвищити рівень забезпечення економічної безпеки країни та вдосконалити існуючий механізм її забезпечення.

Пропозиції автора щодо розробки комплексної нормативно-правової бази забезпечення економічної безпеки країни отримали позитивну оцінку та прийняті до врахування Міністерством економіки України (довідка № 2904-24/315 від 28.12.2009 р.).

Результати роботи використані Головним управлінням економіки Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці програми соціально-економічного розвитку регіону, оцінці міжрегіональних розбіжностей та при підготовці пропозицій до комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області до 2015 року, підготовці проекту регіонального розвитку між Дніпропетровською областю та Урядом України, та сприяли розширенню методологічних рамок щодо ідентифікації стратегічних напрямків розвитку регіону і були враховані при розробці прогнозних показників на період до 2015 року (довідка № 1481/0/31-09 від 28.12.2009 р.).

Окремі результати дисертаційного дослідження в частині продовольчої складової економічної безпеки та методики визначення її рівня отримали позитивний відгук Міністерства агропромислової політики України та можуть бути використані в подальшому при розробці та реалізації окремих напрямків аграрної політики (довідка № 37-13-2-14/3107 від 02.03.2010 р.).

Основні результати дослідження впроваджені в навчальний процес при викладанні нормативних дисциплін на економічному факультеті Академії митної служби України (м. Дніпропетровськ), зокрема: “Державне регулювання економіки”, “Основи зовнішньоекономічної діяльності”, “Основи економічної теорії” (довідка № 92 від 27.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати, які викладені в дисертаційній роботі та виносяться на захист, отримані автором самостійно та розкривають авторський підхід до теоретичного осмислення та практичного обґрунтування питання забезпечення економічної безпеки країни в умовах глобалізації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції “Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та перспективи” (Дніпропетровськ, 2003 р.); науково-практичній конференції курсантів, студентів та молодих науковців “Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції” (Дніпропетровськ, 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” (Дніпропетровськ, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції курсантів, студентів та молодих науковців “Митна політика України в умовах інтеграції до світової спільноти” (Дніпропетровськ, 2006 р.); третій регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2006 р.); науково-практичній конференції курсантів, студентів та молодих науковців “Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі” (Дніпропетровськ, 2007 р.); IV міжнародній науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 2007 р.); XV міжнародній науковій конференції молодих науковців “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2007 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Спецпроект: аналіз наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2007 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми економічної безпеки та митної політики” (Дніпропетровськ, 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародний бізнес та менеджмент: проблеми та перспективи в умовах глобалізації” (Тернопіль, 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Виклики та потреби бізнесу ХХІ століття” (Київ, 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік” (Ірпінь, 2009 р.); ІV всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна конкурентоспроможна: інноваційні ідеї та рішення” (Донецьк, 2009 р.); міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку України” (Сімферополь, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Наука - 2009: теоретичні та прикладні дослідження” (Черкаси, 2009 р.); міжнародній науковій конференції молодих вчених “Формування нового світового економічного порядку” (Тернопіль, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Економічна безпека і проблеми господарсько-політичної трансформації соціально-економічних систем” (Полтава, 2009 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі” (Дніпропетровськ, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи висвітлені у 26 наукових роботах загальним обсягом 6,6 друк. арк. (з яких здобувачеві належить 5,5 друк. арк.), у тому числі 1 монографія у співавторстві, 7 статей у наукових фахових виданнях, 4 з яких - одноосібні, 3 - у співавторстві, 18 публікацій у матеріалах наукових конференцій (2 - у співавторстві).

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 180 найменувань на 20 сторінках, 4 додатків на 4 сторінках, 13 таблиць (3 з яких на 3 повних сторінках), 12 рисунків (3 з яких на 3 повних сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні засади забезпечення економічної безпеки країни в умовах глобалізації” - досліджується генезис категорії “економічна безпека країни”, визначено місце економічної безпеки країни в системі економічних відносин, досліджено вплив фактору глобалізації на стан забезпечення економічної безпеки країни.

Проблематика економічної безпеки вже давно активно розробляється як у нашій, так і в зарубіжних країнах, створений серйозний базис для її подальшого теоретичного осмислення, однак, на наш погляд, весь цей доробок носить більшою мірою аналітичний характер, предмет досліджено по частинах і виникла необхідність дослідити економічну безпеку як цілісне, яке являє собою взаємопов'язану множину цих частин.

У результаті дослідження з'ясовано, що економічна безпека є категорією як загально-історичною, так і конкретною, зважаючи на те, що в різних умовах вона виступає в різних формах організації, а її забезпечення досягається різними шляхами. У той же час, економічна безпека є особливою соціально-економічною категорією, яка відображає, перш за все, можливість ефективної реалізації суспільних економічних відносин, що обумовлюють економічні інтереси та потреби усіх суб'єктів формування економічних відносин.

Зважаючи на те, що економічна система є надскладною, відкритою, нелінійною суспільною системою, яка знаходиться в постійному обміні економічним потенціалом та інформацією із зовнішнім середовищем і постійно утворює нові економічні відносини, виникає необхідність застосування синергетичних парадигм. Застосування синергії дає змогу використати міждисциплінарні нелінійні підходи до дослідження економічної безпеки. Сьогодні економічна наука досліджує економічні системи в рамках неокласичної парадигми - боротьба з хаосом, прагнення побудови лінійних систем та рівноважних станів, проте поява проблематики забезпечення економічної безпеки диктує необхідність застосування новітніх ідей синергетики життя в хаосі та пристосування до його законів. Таким чином, зміна наукової парадигми стала однією з базових передумов дослідження безпеки соціально-економічних систем.

Складність дослідження економічної безпеки полягає у виявленні зв'язків між елементами системи та у формалізації процесів, які відбуваються в політичній, економічній, військовій, правовій та інших сферах відносин як всередині країни, так і на міждержавному рівні, що обумовило застосування саме системного підходу до розв'язання проблеми забезпечення економічної безпеки країни.

Ключовою методологічною проблемою в питанні дослідження економічної безпеки є визначення її об'єкта - держави чи країни. У науковій літературі “економічна безпека держави” та “економічна безпека країни” вживаються як синоніми, тобто практично не диференціюються. На нашу думку, треба виходити з того, що самі поняття “країна” та “держава” є різними за своїм змістовним наповненням, оскільки, країна розглядається як географічна територія, яка має певні кордони (межі), користується державним суверенітетом або знаходиться під владою іншої держави, в якій проживає населення, а під поняттям “держава”, в першу чергу, розуміють певну політико-економічну систему влади. Таким чином, поняття “країна” більше відноситься до соціально-культурних, економічних, загально-географічних та інших факторів, а держава виступає основним суб'єктом економічної безпеки.

Економічна безпека - не лише центральний структурний компонент у системі національної безпеки будь-якої країни. Вона має власну структуру взаємопов'язаних підвидів, що виділяються в цілях науково-теоретичного пізнання та практичного використання при реалізації заходів економічної політики. Зважаючи на численну предметність і суб'єктність категорії безпеки, яка має своїм наслідком наявність розгалуженої горизонтальної і вертикальної структури рівнів безпеки, сучасна економічна наука має можливість класифікувати її за просторово-географічними, суб'єктними, функціональними та іншими критеріями. Виділення окремих рівнів та видів економічної безпеки дає змогу розширити інформацію про економічну безпеку, проте не дає можливості отримати комплексне уявлення про дане явище. Тому, на наш погляд, базову систему класифікаційних ознак для виокремлення видів економічної безпеки доцільно представити таким чином: тип економічної системи; рівень (суб'єкт господарювання); напрям (сфера, вид) економічної діяльності; рівень забезпечення економічної безпеки; часовий вимір економічної безпеки. Очевидно, що економічна безпека для трансформаційної економіки та сталої ринкової системи буде певним чином відрізнятися - ступенем небезпеки, механізмами реагування, інструментами забезпечення тощо. Оцінка рівня забезпечення економічної безпеки (досягнутий, допустимий, безпечний) надає можливість точніше визначити стан справ, стратегічні підходи тощо. Використання ознаки часового простору (статична і динамічна економічна безпека) надає можливість оцінити ситуацію з прив'язкою до конкретного періоду.

Забезпечення економічної безпеки являє собою процес створення та збереження суб'єктом умов свого існування, за яких можливою є реалізація інтересів та досягнення своєї мети, а також створення можливостей для виходу на новий, якісно більш високий рівень розвитку. Таким чином, вирішення проблеми забезпечення безпеки полягає в знаходженні балансу інтересів як по вертикалі, тобто між країною, регіонами, окремими суб'єктами, так і по горизонталі, тобто у відтворювальному аспекті.

Процес глобалізації посилює взаємозалежність національних економік, що призводить до виникнення певних проблем. Так, зростання рівня цін в одних країнах супроводжується їх зростанням у державах-сусідах, економічна криза однієї країни поступово розповсюджується і на економіку інших країн. Іншим аспектом глобалізації економічних відносин є посилення розриву між рівнями розвитку країн світу, результатом чого є отримання більш вагомих переваг високо розвинутими країнами в порівнянні з країнами, що розвиваються, що ще більш поглиблює диспропорції розвитку світової економіки. Попри те, що глобалізація є об'єктивною та безповоротною, вона повинна бути контрольованою з боку держави з метою уникнення або мінімізації тих негативів, які вона може із собою принести. Розвиток глобалізаційних процесів вимагає нових підходів у здійсненні державою своєї економічної політики, яка повинна базуватися, перш за все, на можливості реалізації власних національних економічних інтересів.

У другому розділі - “Механізм забезпечення економічної безпеки країни в умовах глобалізації” - розглянуто основні моделі забезпечення економічної безпеки країни, розроблено систему критеріїв та показників економічної безпеки країни, визначено місце та роль держави в забезпеченні економічної безпеки країни.

Механізм забезпечення економічної безпеки являє собою взаємопов'язану та взаємообумовлену систему форм, методів, законодавчих актів, а також державних та недержавних органів і організацій, які повинні створювати умови для ефективного господарювання, тобто сприяти стабільному відтворювальному процесу як на мікро-, так і на макро- та мегарівні. З'ясовано, що сутність механізму забезпечення економічної безпеки країни полягає в попередженні, мінімізації, нейтралізації або ліквідації негативного або деструктивного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, небезпек і загроз з метою захисту та реалізації соціально-економічних інтересів та забезпечення економічного розвитку країни.

У ході дослідження виявлено, що в узагальненому вигляді механізм забезпечення економічної безпеки включає дві взаємопов'язані підсистеми: економічну та інституційну. Економічний механізм забезпечення економічної безпеки проявляється на практиці в дії об'єктивних економічних законів, характерних для даної стадії розвитку суспільства через систему соціально-економічних відносин, які залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Інституційний механізм являє собою сукупність органів і організацій, законодавчих і нормативних актів, методів управління економікою, що застосовуються державою з метою забезпечення економічної безпеки. Оскільки економічний механізм є первинним, а інституційний - його прямим продовженням і законодавчим закріпленням, то в умовах трансформації економіки інституційний механізм повинен стати рушієм створення економічного механізму.

Пропонується вирішувати задачу забезпечення економічної безпеки країни на трьох рівнях: стратегічному, тактичному, оперативному. Стратегічний рівень забезпечення економічної безпеки передбачає ліквідацію суперечностей або, як мінімум, їх локалізацію й ослаблення. Тактичний рівень передбачає вирішення задач, пов'язаних із ліквідацією самих загроз або запобіганням їх дії на економічну сферу. На оперативному рівні економічна безпека забезпечується шляхом ліквідації наслідків загроз. При цьому, слід зауважити, що забезпечення економічної безпеки не здійснюється в автономному режимі, а досягається завдяки розробці та реалізації певної моделі економічної політики, яка відповідає умовам конкретного історичного етапу розвитку суспільства.

З точки зору забезпечення економічної безпеки можна розглядати дві якісно протилежні системи забезпечення економічної безпеки: ринкового саморегулювання та державного регулювання. За умов функціонування моделі ринкової економіки, забезпечення економічної безпеки зводиться до встановлення стану рівноваги економічної системи, як рівність сукупного попиту і сукупної пропозиції за кожного можливого рівня цін, яка досягається автоматично завдяки дії внутрішніх стабілізаторів. Однак історичний розвиток економічних систем показав, що ринкова економіка внутрішньо нестабільна, а рівновага, якщо і досягається, - то є нестійкою та короткостроковою, а тому виникає необхідність дії не внутрішніх стабілізаторів, а зовнішніх - через активну політику держави як чинника рівноваги. Необхідність державної участі в процесах забезпечення економічної безпеки зумовлена і нестабільністю економічного розвитку, яка проявляється в зростанні інфляції, рівня безробіття, циклічності, що ускладнює механізм узгодження інтересів. У процесі дослідження виявлено певну обмеженість у функціонуванні економічного механізму, що зумовлено існуванням невеликого набору засобів і методів державного регулювання в умовах функціонування ринкової системи. Відхід від прямого директивного втручання в економічні процеси залишає у використанні переважно інструментарій фіскальної та кредитно-грошової політики, тому більш ефективним з точки зору забезпечення економічної безпеки є саме інституційний механізм.

Формування системи забезпечення національної економічної безпеки повинне здійснюватися шляхом розробки необхідних правових норм, створення відповідних органів державної влади й управління (рис. 1).

Забезпечення економічної безпеки особи, суспільства, держави здійснюється на основі розмежування повноважень між суб'єктами системи, в якій провідну роль відіграють: Верховна Рада України - як єдиний орган законодавчої влади, покликаний сформувати належну законодавчу базу економічної безпеки; Президент України - як гарант Конституції, прав і свобод громадян; Кабінет Міністрів України - як вищий орган у системі органів виконавчої влади; Міністерство економіки - як провідний центральний орган виконавчої влади, що здійснює державну політику в даній сфері; Рада національної безпеки та оборони України - як головний координаційний орган з питань національної (в тому числі й економічної) безпеки; Національний банк - як незалежна інституція, яка здійснює грошово-кредитну та валютну політику в країні; Державна митна служба України та Державна податкова адміністрація - як органи, на які покладені функції із захисту економічних інтересів; Міністерство внутрішніх справ - як орган боротьби зі злочинами у сфері економічної діяльності; регіональні органи влади.

З'ясовано, що у зв'язку з фактичною відсутністю системності в розбудові механізму забезпечення економічної безпеки, система національної економічної безпеки в Україні є в значній мірі формальною. Рада Національної безпеки та оборони, проголошена керівним органом у вирішенні цих питань, у принципі не може виконувати функції управління державною системою безпеки, оскільки в її управлінському арсеналі відсутній механізм здійснення ухвалених рішень - немає бюджету, відповідної організаційної структури, яка б виконувала або контролювала хід роботи, відсутній спеціальний регламент взаємодії з органами влади (різних гілок і рівнів), відомствами, територіями. Тому ми дійшли висновку, що органи державного управління в даний час все ще нездатні системно вирішувати питання забезпечення національної економічної безпеки. Також відсутній організаційний зв'язок між гілками влади над вирішенням проблеми забезпечення економічної безпеки. Найголовніше - на законодавчому рівні не визначено коло національних інтересів, захист яких повинен бути функціональним обов'язком держави, в зв'язку з чим не може бути організована ефективна управлінська діяльність по забезпеченню економічної безпеки країни.

На сучасному етапі розвитку, який характеризується посиленням процесів глобалізації, що зумовлює появу високого рівня нестабільності та незвичності впливу окремих факторів, пропонується здійснювати забезпечення економічної безпеки країни, базуючись на методі адаптації за типом резистентності (рис. 2).

Адаптація економічної системи, як і її захист, супроводжується використанням та затратами певної кількості ресурсів. При цьому, сума затрат на адаптацію повинна бути адекватною тій ситуації, яка складається, оскільки необмежене використання ресурсів на формування адаптивної реакції може призвести до дезадаптації, в умовах якої стійкість до факторів-загроз та стійкість самої економічної системи може знижуватися, що спричинить формування низького рівня економічної безпеки.

Рис. 1 Адаптаційний метод забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації за типом резистентності

Процеси глобалізації призвели до зміни не тільки масштабів загроз економічній безпеці всіх об'єктів, але й самої структури внутрішніх і зовнішніх чинників впливу на об'єкти економічної безпеки, тому для вирішення проблеми забезпечення економічної безпеки вже недостатньо вдосконалення окремих напрямів економічної політики, а потрібна розробка і впровадження стійкого (резистентного) механізму економічної безпеки національного господарства.

Одним із важливих елементів забезпечення економічної безпеки країни є розробка порогових показників рівня економічної безпеки, які являють собою кількісні параметри, що окреслюють межу між безпечними та небезпечними зонами в різних сферах економіки. Узагальнення та впровадження в практику управління цих показників ускладнюється численністю підходів до їх визначення та вагомості. В умовах постійного розвитку економіки й, як наслідок, зміни внутрішніх та зовнішніх загроз для реалізації національних економічних інтересів, виникає необхідність у перегляді порогових значень індикаторів для кожної зі складових економічної безпеки. Застосування індикаторів економічної безпеки повинне мати моніторинговий характер, адже при аналізі ситуації виникає потреба в адаптації економічних суб'єктів до конкретних умов функціонування економічної системи. Моніторинг інтегрального показника відіграє важливу роль у питанні забезпечення економічної безпеки країни, оскільки вчасна реакція на його зміну дозволяє попереджати негативні явища в цій сфері.

На сьогодні в Україні немає законодавчо встановленої системи показників та індикаторів економічної безпеки країни в якості єдиної основи для прийняття управлінських рішень на усіх рівнях, що зумовлює об'єктивну необхідність у формуванні єдиної системи показників економічної безпеки, яка б була прийнятною та застосовувалася усіма органами влади й суб'єктами господарювання. Автором пропонуються наступні індикатори та їх порогові значення для визначення рівня зовнішньоекономічної, інвестиційної, фінансової та продовольчої безпеки (табл. 1).

Таблиця 1 Система індикаторів та їх порогових значень стану економічної безпеки

На основі визначених показників зовнішньоекономічної, інвестиційної, фінансової та продовольчої безпеки розраховується інтегральний показник економічної безпеки, який є загальним індикатором економічної безпеки країни та визначається ієрархічно: на нижньому рівні - індекси окремих сфер економіки; на верхньому - узагальнений індекс. Особливість інтегрального показника економічної безпеки полягає в тому, що він є не адитивною величиною, а взаємодія різних складових має нелінійний характер, що негативно впливає на проведення процедури оцінки. Тому, визначаючи інтегральний показник, необхідно враховувати, що рівень економічної безпеки збільшується не за рахунок зростання її окремих складових, а на основі їх взаємодії та синергетичних ефектів. Найвищий ступінь безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників знаходиться в допустимих межах порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не за рахунок інших.

У третьому розділі - “Основні напрямки забезпечення економічної безпеки України в умовах глобалізації” - визначено основні загрози економічній безпеці України, здійснено діагностику економічної безпеки України та її основних складових, розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізму забезпечення економічної безпеки України.

Входження в глобалізаційний процес кожної окремої країни повинне бути контрольованим з боку держави з метою уникнення тих негативів, які може спричинити глобалізація, а також з метою забезпечення належного рівня економічної безпеки країни. До числа загроз, поява яких пов'язана з процесом глобалізації, можна віднести: недосконалість функціонування системи міжнародної торгівлі, яка поглиблюється протекціоністськими заходами та використанням таких торгівельних заходів як блокада та ембарго у політичних цілях; нестабільність цін на сировину та енергоресурси; швидкий технічний прогрес та зміна технологій, які призводять до швидкої зміни порівняльних переваг окремих країн; нерівноправність доступу до технологій; недосконалість світової фінансової системи; недосконалість світової валютної системи, яка полягає в її базуванні на групи національних валют, що призводить до сильної залежності від економіки цих країн; часті валютні коливання.

За Індексом глобалізації, який є індикатором відкритості економіки, Україна зайняла 39-те місце серед 62 досліджуваних країн. Необхідність міжнародного кооперування супроводжується підвищенням рівня відкритості національної економіки, що зумовлює появу додаткової небезпеки експортно-імпортної залежності (табл. 2).

Таблиця 2 Показники відкритості економіки України

Основним напрямом забезпечення економічної безпеки України в умовах відкритої економіки має стати формування конкурентоспроможної, збалансованої національної економіки з міцним фінансовим сектором. У середньостроковій перспективі головного пріоритету набувають національні інтереси, які полягають у підвищенні конкурентоспроможності всіх економічних суб'єктів та формування соціально-орієнтованої національної економіки, в основі якої має бути реалізація та використання національних конкурентних переваг шляхом розроблення та запровадження інноваційної моделі структурної перебудови економіки, а у подальшому - стратегії переходу до економіки знань.

На рис. 3 відображено динаміку інтегральних показників основних складових економічної безпеки України, які характеризуються погіршенням значень та зменшенням рівня забезпечення. Так, до основних факторів погіршення рівня інвестиційної безпеки слід віднести: зменшення обсягів іноземного інвестування в Україну (з 42528 млн дол. США у 2008 р. до 40027 млн дол. США у 2009 р.); зміни у структурі інвестування. Спостерігається погіршення структури іноземного інвестування в Україну на користь посередницьких секторів вітчизняної економіки: у 2006 р. частка ПІІ, що надійшли у реальний сектор, становила 46,1%, у 2007 р. вона зменшилася до 33,8%, в 2008 р. - до 28,9%, а в 2009 р. - до 24,4%; частка посередницьких секторів збільшилася з 34,2% у 2006 р. до 58,1% у 2008 р.

Основними загрозами зовнішньоекономічної безпеки, що мають негативний вплив на її рівень, є: висока залежність від міжнародних ринків (металургійного, енергетичного, хімічного) - частка продукції металургійної промисловості в загальному обсязі експорту складає більш ніж 40%, продукції хімічної та пов'язаної з нею галузей - близько 9%; зростання частки окремих країн в обсягах зовнішньої торгівлі - Російська Федерація залишається основним зовнішньоторговельним партнером України, частка якої в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України складає близько 29% при критичному рівні залежності 30%, у той час як частка України у зовнішньоторговельному обороті Російської Федерації складає 6%; енергетична залежність - частка залежності по нафті складає близько 80%, по природному газу - понад 70%; незбалансованість структури експорту та імпорту - домінування імпорту товарів з високою часткою доданої вартості та домінування сировинної складової в експорті.

До основних факторів погіршення стану зовнішньоекономічної безпеки слід віднести випередження темпів зростання імпорту над експортом - сальдо торгівельного балансу “мінус” 13,5 млрд дол. США у 2008 р. проти “мінус” 7,4 млрд дол. США у 2007 р. та “мінус” 2,95 млрд дол. США у 2006 р. Позитивне сальдо зовнішньоекономічної діяльності у 2009 р. не є показовим, оскільки такий результат досягнуто за рахунок експорту послуг, фактичний рівень яких, порівняно з попереднім роком, майже не змінився, та зменшення обсягів імпорту послуг на фоні скорочення майже вдвічі експорту та імпорту товарів. Спостерігається погіршення коефіцієнта покриття імпорту експортом - 0,85 у 2008 р. проти 0,89 у 2007 р. та 0,94 у 2006 р. У 2009 р. величина коефіцієнта перетнула порогову межу та склала 1,09. У той же час, коефіцієнт покриття імпорту експортом за товарами склав 0,87 (менше критичного значення), а за послугами - 7,38 (вдвічі більше за пороговий показник). Збільшення відношення обсягу імпорту до ВВП у 2008 р., порівняно з 2007 р., - на 4,58 відсоткових пунктів до 51,08% та перевищення порогового значення (50%), утворюючи реальну загрозу для зовнішньоекономічної безпеки. Проте, у 2009 р. ситуація кардинально змінилася, внаслідок чого зменшився показник імпортної залежності економіки України до 40,09%, що є найнижчим показником за останні 10 років.

Низький рівень фінансової безпеки України зумовлений: високим рівнем зовнішнього боргу - обсяг валового зовнішнього боргу України за 2008 р. збільшився на 21 млрд дол. США (25,6% ВВП) і на 1 січня 2009 р. становив 103,2 млрд дол. США (56,7% ВВП); відтоком капіталу - станом на 01.01.2010 р. з України було інвестовано в інші економіки світу 6223,3 млн дол. США, при цьому 5778,5 млн дол. США, або 92,9% усіх інвестицій, припадає на Кіпр; високим рівнем доларизації економіки - на кінець 2009 р. рівень доларизації економіки України склав 31,68%, у той час як на кінець 2008 р. він складав 30,62%; високою інфляційною динамікою - у 2008 р. індекс споживчих цін становив 22,3%, протягом 2009 р. спостерігалася тенденція до зниження рівня інфляції з 22,3% на початок року до 12,3% на кінець року; збільшенням обсягу готівки поза банками - у 2008 р., у порівнянні з 2005 р., готівка поза банками в Україні збільшилась у 3,1 рази і складала 186,7 млрд грн, у 2009 р. - збільшилася на 1,5%, або на 2,3 млрд грн, що свідчить про зростання рівня тіньової економіки; неефективною структурою золотовалютних резервів України - Україна зберігає лише 1/30 частину своїх золотовалютних резервів у золоті (26 тонн), тоді як, наприклад, США - близько 4/5 всіх американських резервів.

Основу рівня забезпечення продовольчої безпеки складають споживчий потенціал населення, який знаходиться в прямій залежності від доходів населення, та потенціал агропромислового комплексу України. Зменшення інтегрального показника рівня продовольчої безпеки за останні роки зумовлене, переважно, незначним зростанням реальних доходів населення при незначних змінах обсягів загального виробництва продукції сільського господарства.

Таким чином, основний негативний вплив на рівень інтегрального показника економічної безпеки мала зовнішньоекономічна та фінансова безпека (рис. 4). Іншим основним фактором негативного впливу на загальний рівень є зростання інфляції та погіршення зовнішньоторговельного балансу, як наслідок негативного впливу на економіку України розгортання глобальної фінансової кризи.

Глобалізація поставила перед урядами багатьох країн проблему пошуку нових форм і методів адаптації національного економічного та політико-правового середовища до сучасних вимог міжнародних економічних відносин. В останні десятиріччя у світі відбувся перехід до динамічних конкурентних переваг у зовнішній торгівлі, за яких у конкурентній боротьбі здобувають вигідне для себе місце у світовому поділі праці не ті галузі чи компанії, які мають дешевші виробничі ресурси, а ті, для яких створено найбільш сприятливі умови для розвитку. Єдиним засобом досягнення сталого економічного зростання для української, як і для будь-якої іншої економіки, може бути тільки підвищення її продуктивності та конкурентоспроможності.

ВИСНОВКИ

У дисертації, на основі проведених досліджень, вирішено актуальне наукове завдання з розробки теоретичних положень та науково-практичних рекомендацій щодо процесів забезпечення економічної безпеки країни в умовах глобалізації. Основні висновки дослідження полягають у такому:

1. Економічна безпека є головною та визначальною характеристикою економічної системи, сутність якої полягає в наявності можливостей збереження системи в незмінному стані або її розвитку. Економічна безпека є і загальноісторичною, і конкретною категорією, зважаючи на те, що в різних умовах вона виступає в різних формах організації, а її забезпечення досягається різними шляхами. З точки зору системного підходу, найбільш важливою і одночасно найбільш складною є суспільна система, тому в якості основного об'єкта безпеки необхідно розглядати економічну безпеку країни, оскільки вона охоплює весь спектр виробничих відносин, які виникають між членами суспільства, в той час, як економічна безпека держави є дещо вужчим поняттям, яке зводиться до можливості останньої існувати та виконувати свої функції. Економічна безпека є частиною більш складної системи національної безпеки та займає в ній ключове місце. При цьому, між усіма складовими національної безпеки існують як прямі, так і опосередковані зв'язки, а сама національна безпека є синергетичною сукупністю її складових.

Запропоновано доповнити класифікацію економічної безпеки, визначивши в якості її критеріїв тип економічної системи, рівень забезпечення економічної безпеки, часовий вимір економічної безпеки. Таким чином, економічна безпека може бути класифікована як: економічна безпека трансформаційної економіки та економічна безпека сталої ринкової системи; досягнута, допустима, бажана; статична і динамічна економічна безпека.

2. В економічній безпеці, як сукупній характеристиці функціонування і розвитку економічної системи, найбільш рельєфно виявляється весь комплекс зв'язків міжнародних і внутрішніх процесів. Сучасний етап характеризується посиленням процесів глобалізації, що зумовлює появу високого рівня нестабільності та невизначеності впливу окремих факторів і необхідності пошуку ефективних методів забезпечення економічної безпеки країни. Процеси глобалізації призводять до зміни масштабів загроз економічній безпеці всіх суб'єктів і до зміни структури внутрішніх і зовнішніх чинників. Тому, для вирішення проблеми забезпечення економічної безпеки, вже є недостатнім удосконалення окремих напрямів економічної політики держави, а потрібні розробка і впровадження стійкого адаптаційного механізму економічної безпеки національного господарства.

3. Категорії національної економічної безпеки сильно відрізняються, залежно від конкретних характеристик національної економіки - її потенціалу, стійкості, ступеня відкритості. На формування національних концепцій безпеки та конкретне наповнення категорій безпеки впливає вся сукупність умов функціонування економіки у світовому господарстві - державна ідеологія, погляди правлячих груп, наявність військового потенціалу, здатного впливати на ухвалення політичних і економічних рішень суб'єктами світової політики і господарства тощо. У світі існують якісно різні системи національної безпеки: американська - орієнтована на поєднання зовнішньої та внутрішньої безпеки, яку використовують за взірець більшість країн; японська - з акцентом на внутрішню соціальну безпеку; китайська - з найбільш концентрованим вираженням систем безпеки, що здійснюють будівництво соціалістичного суспільства; “трансформаційна” - властива країнам, що нещодавно набули незалежність, а також здійснюють глибинну переорієнтацію свого розвитку. Національні економіки все більше інтегруються в єдину глобальну економіку та не можуть розвиватися в ізоляції, тому кожній країні необхідно вибудовувати власну економічну модель таким чином, щоб мати змогу запобігати та мінімізувати наслідки економічних та фінансових криз.

4. Аналіз основних загроз економічної безпеки дає можливість поділити їх на інституційні та економічні типи. Серед інституційних загроз виділяються тінізація економіки України, яка сягнула більше 30%, та корупція. Серед економічних загроз основними є загрози, що викликані процесами глобалізації та наслідками фінансово-економічної кризи, а саме: відкритість економіки, залежність економіки від зовнішніх ринків, низька інноваційність національної економіки, зниження конкурентоспроможності економіки й рівня доходів громадян та ін.

5. Аналізуючи розробки внутрішньої структури економічної безпеки України, ми можемо зобразити її як сукупність наступних елементів: фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, продовольча, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна. Під фінансовою безпекою слід розуміти такий рівень розвитку бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків країни, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Зовнішньоекономічна безпека - це відповідність зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків країни від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активної участі у світовому поділі праці. Інвестиційна безпека - це такий рівень національного та іноземного інвестування (за умови оптимального їх співвідношення), який здатен забезпечити довгострокову позитивну економічну динаміку при належному рівні фінансування науково-технічної сфери, створення інноваційної інфраструктури та адекватних інноваційних механізмів. Продовольча безпека - це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім'ї, особи, та, відповідно, сталий економічний розвиток країни.