Структура й обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок, у тому числі 16 таблиць і 16 рисунків, які наведено на 18 сторінках, список використаних джерел із 155 найменувань (приведений на 13 сторінках), два додатки (2 сторінки).

Основний зміст дисертації

У розділі 1 "Теоретичні підходи і закономірності державного стимулювання інноваційного розвитку економіки" проведено аналіз основних понять державного стимулювання інноваційного розвитку, виявлено еволюційні закономірності державного стимулювання інноваційного розвитку економіки, засновані на циклічній природі динаміки економічних систем, сформульовано галузеві особливості державного стимулювання інноваційного розвитку, що враховують значимість галузі для економіки країни і фазу її життєвого циклу.

Визначено, що державна інноваційна політика - сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємозалежних механізмів інституціонального, ресурсного забезпечення підтримки і розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних чинників активізації інноваційних процесів (рис. 1). Відповідно до діючого законодавства України, під інноваційною політикою розуміється комплекс принципів і взаємопідтримуючих економічних, правових, організаційних і соціальних методів планування, стимулювання, регулювання і контролю процесів інноваційної діяльності в науково-технічній сфері. Метою державної інноваційної політики є формування в країні таких умов для діяльності суб'єктів господарювання, при яких вони були б зацікавлені і здатні розробляти і виготовляти нові види продукції, впроваджувати сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології і розширювати на цій основі свої ринки збуту.

В процесі дослідження доведено, що інноваційна діяльність в економіці обумовлена еволюційними (циклічними, структурними) і галузевими закономірностями, які в значній мірі визначають рівень і характер втручання держави в регулювання інноваційної складової розвитку національної економічної системи. З огляду на це, закономірності державного стимулювання інноваційного розвитку економіки засновані на циклічності економічного розвитку і мають еволюційну природу: періоди кризи і зародження економічного циклу потребують прямої участі держави в стимулюванні інноваційного розвитку, періоди зростання і рецесії обумовлюють непряму участь держави, спрямовану на формування інфраструктури для здійснення інноваційної діяльності. Указане обумовило створення концептуального підходу до формування механізму державного стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі.

Рис. 1. Державне регулювання інноваційної діяльності в економіці: взаємозв'язок основних понять

Галузеві особливості державного стимулювання інноваційного розвитку враховують значимість галузі для економіки країни, що характеризується її роллю для виживання суспільства, часткою у виробництві ВВП, в структурі експорту й обсязі бюджетних надходжень, а також диференційовані в залежності від фази життєвого циклу галузі.

Інноваційний розвиток окремої галузі економіки у довгостроковій перспективі має бути спрямований на підвищення рівня технологічного укладу (ТУ) виробництва. Технологічне зростання передових країн на початку 90-х років ХХ ст. призвело до становлення виробництв V-го технологічного укладу, який тепер є домінуючим у технологічній структурі розвинених економік (більше Ѕ ВВП). Одночасно у країнах - світових лідерах технологічного прогресу нині розвиваються галузі VІ-го технологічного укладу - біотехнології, зокрема клітинна біологія; аерокосмічна промисловість; нанотехнології; нові матеріали; оптоелектроніка; системи штучного інтелекту; програмне забезпечення і засоби імітації; молекулярна електроніка. Технологічні зміни мають велике значення для розвитку хімічної галузі, в якій інновації потрібні на всіх стадіях виводу нового товару на ринок - від зародження ідеї до насичення ринку. З погляду концепції технологічних укладів, рівень розвитку хімічного виробництва має класифікуватися як показано рис. 2.

Рис. 2. Виробничі технології хімічної галузі в системі технологічних укладів

Отже, в хімічній галузі України, зосередженої на виробництві продукції третього та четвертого укладів, пріоритетним є напрямок у розвитку п'ятого ТУ, спрямованого на виробництво високомолекулярних сполук, розвиток малотоннажної хімії.

У розділі 2 "Механізм державного стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі" проведено аналіз розвитку хімічної галузі України, виявлено стратегічні пріоритети розвитку галузі, обґрунтовано роль держави в реалізації стратегії розвитку хімічної галузі, розроблено складові механізму стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі, що включають: концептуальні положення механізму, засновані на природі змін і адаптації; і організаційно-методологічний аспект, який передбачає "зустрічний" розвиток підприємств і органів державного регулювання.

В процесі аналізу галузі визначено, що хімічна галузь України нараховує близько 200 підприємств і об'єднань, у яких зайнято понад 350 тис. чоловік. У 2007 р., який відображує докризові тенденції розвитку, в структурі промислового виробництва України хімічна галузь зайняла 6,4% (шосте місце), у структурі ВВП - 2,7%. За даними Держкомстату, частка хімічної продукції в структурі експорту в 2007 р. склала 8,2%. Таким чином, з огляду на структурні показники, хімічну галузь України можна назвати експортно-орієнтованою. Основу хімічного комплексу України складають виробники мінеральних добрив, на які приходиться понад 60% усієї виробленої в країні хімічної продукції. Потужності по виробництву мінеральних добрив дозволяють виготовляти 8 млн. т продукції на рік, вони зосереджені на десятьох хімічних підприємствах. Проте, стратегічний розвиток хімічної галузі неможливо назвати чітко визначеним і заданим.

Так, "Стратегія розвитку хімічного комплексу України в 2007-2015 роках" указує, що щорічний обсяг коштів, необхідних для відновлення виробничих фондів, повинний бути збільшений з 2,4 млрд. грн. до 3,3-4,5 млрд. грн. Необхідність значних вкладень викликана зношеністю виробничих потужностей галузі (55-60%), а також різким подорожчанням природного газу. Що стосується циклічної динаміки, то хімічну галузь України по показниках діяльності можна назвати зрілою з великою ймовірністю переходу до стану спаду, що обумовлено збільшенням вартості сировини, глобальною конкуренцією та істотним зниженням конкурентоспроможності продукції за ціною (табл. 1).

Таблиця 1. Індекси промислового виробництва по промисловості в цілому, хімічній та нафтохімічній промисловості України, у % до попереднього року

Серед найбільш важливих ризиків та невирішених проблем галузі визначено наступні: залежність галузі від кон'юнктури зовнішніх ринків і слабка конкурентоспроможність, особливо в зв'язку з різким підвищенням цін на газ; слабке використання інновацій і застарілі основні фонди, що істотно обмежує можливість підвищення конкурентоспроможності галузі; низька капіталізація підприємств і слабкий фінансовий менеджмент, проблема залучення необхідних позикових коштів та інвестицій; низька продуктивність праці і мотивація, обумовлені не тільки проблемою низької заробітної платні виробничого і допоміжного персоналу, а й невирішеними проблемами соціальної сфери; проблема браку кваліфікованих інженерних кадрів, технологів; державний контроль і проблема власників, виражена в непрозорій чи повільній приватизації, у наростанні корпоративних конфліктів, неефективному державному управлінні.

З огляду на визначені тенденції та існуючі проблеми, можна констатувати високу вірогідність переходу хімічної галузі України у фазу спаду, стратегічний розвиток в якій має свої особливості. Зокрема, перехід у фазу спаду означає період стійкого зниження обсягу ринку, якщо можливості залучення нових клієнтів і нових способів застосування товару цілком вичерпані, якщо нові товари-замінники довели свою повну перевагу перед попередниками чи при зміні потреб споживачів. Для хімічної галузі України таким чинником стало суттєве зниження попиту на продукцію, спричинене спадом активності на глобальних ринках товарів. Так, у хімічній і нафтохімічній промисловості індекс виробництва продукції в січні-квітні 2009 р. складав 63,6%. Основними статтями українського експорту є продукти неорганічної хімії і добрива. При цьому імпорт продукції хімічної галузі складають фармацевтична продукція, ефірні олії, косметичні препарати, а також органічні хімічні сполуки. Таким чином, хімічна галузь України експортує продукцію переважно третього технологічного укладу, а імпортує - четвертого і п'ятого.

У розділі визначено, що життєздатність хімічних підприємств у цілому залежить від швидкості адаптації підприємств до викликів зовнішнього середовища, від їх здатності генерувати і впроваджувати інновації в умовах жорсткої конкуренції і фінансових обмежень. При цьому збереження позицій галузі як базової в структурі економіки країни може бути досягнуто лише на основі переходу до нового технологічного укладу, що забезпечується не тільки підвищенням якості продукції та ступеня її новизни, а й якісною трансформацією технологій виробництва.

В цілому можна виділити декілька напрямків вибору стратегії розвитку хімічних підприємств України в кризових умовах: 1) модернізація і підвищення ефективності існуючих виробництв; 2) збільшення продукції, орієнтованої на внутрішній ринок, у тому числі заміщення імпортної продукції; 3) збільшення частки продукції, орієнтованої на кінцевого споживача; 4) переорієнтація виробництва на технологічний уклад більш високого рівня - четвертий, п'ятий.

З огляду на вищевикладене, запропоновано концепцію механізму стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі, яка заснована на сутності стратегічного планування і управління як орієнтира для інноваційної діяльності підприємств. Теоретичні положення, що відображені у роботах І. Адізеса, Е. Тофлера, Р. Нельсона і С. Уінтера, покладено в основу для формування концептуальної складової механізму державного стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі. Концептуальна складова зазначеного механізму базується на дотриманні наступних принципів та положень:

1. Виживання підприємств у динамічному зовнішньому середовищі можливо на основі своєчасного формування нових адаптаційних механізмів, для чого доцільно створення відповідного структурного підрозділу у вигляді "інноваційного модуля".

2. Кризові періоди розвитку світової, національної економіки або кризові явища в галузі визначають необхідність державного стимулювання інноваційного розвитку шляхом створення умов для формування нових адаптаційних механізмів.

3. Державне стимулювання інноваційного розвитку галузі потребує посилення інформаційно-аналітичної функції економічного регулювання.

Втілення визначених принципів здійснюється за допомогою моделі "зустрічного розвитку", що визначає можливість держави як суб'єкта управління заздалегідь, проактивно виявити оптимальні алгоритми поводження підприємств галузі. Ці алгоритми можуть стосуватися модернізації виробництв, диференціації продукції, розвитку нових технологій, навчання робочої сили і т.ін. Після виявлення оптимальних алгоритмів ця інформація, в залежності від її значимості, може перетворюватися у: рекомендації з актуальних напрямків адаптації підприємств галузі до зовнішнього середовища; галузеві стандарти для національних ринків; регулюючі, у тому числі - заборонні та обмежуючі законодавчі заходи. Згідно з представленими вище принципами, на центральному рівні управління і на рівні кожного окремого підприємства доцільно створити "інноваційний модуль", відповідальний за розробку нових механізмів адаптації до стану зовнішнього середовища з урахуванням актуальної і прогнозної складових. У загальному вигляді цей механізм представлений на рис. 3.

Рис. 3. Концепція механізму державного стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі: загальний вигляд

Цей потік інформації дозволить заздалегідь уникнути проблем, пов'язаних з турбулентністю зовнішнього середовища для більшості галузей України, що функціонують на міжнародних ринках. Зокрема, в Україні існує практика у разі посилення "слабкого сигналу" вирішувати проблеми експортно-орієнтованих галузей (хімічної, металургійної) при обмежених ресурсах за рахунок платників податків і бюджетних коштів, що не завжди можливо і часто неефективно, тому що усуває не проблему, а її очевидні наслідки. Заходи непрямого стимулювання інноваційної діяльності, що стосуються податкових пільг, зниження тарифів і т.ін. мають наслідки як для бюджету країни, так і для інших суб'єктів господарської діяльності, включаючи державні монополії. Розширення аналітичної функції галузевого розвитку на центральному рівні державного управління дозволить розділити відповідальність між виконавчою владою і власниками, менеджерами великих підприємств базових галузей промисловості за результати соціально-економічного розвитку галузі та її впливів на економіку в цілому.

Самі ж підприємства, зі свого боку, аналізуючи інформацію про середовище ближнього впливу, про внутрішнє середовище та їх динаміку, направляють зустрічний потік аналітичної інформації, що обґрунтовує оптимальні стимулюючі заходи з боку держави: митної і податкової політики, антимонопольного регулювання, регулювання пов'язаних галузей в заданому виробничому циклі (рис. 4).

Рис. 4. Зустрічний розвиток: потоки інформації і вплив у часі

У цьому випадку процес інноваційного розвитку підприємств галузі перетворюється на своєчасну адаптацію до зовнішнього середовища шляхом формування нових адаптаційних механізмів. Для підприємств і для органів державного управління завдяки застосуванню запропонованого механізму знижуються ризики, які виникають від неузгодженого поводження різних агентів системи "підсистема управління - об'єкт управління - зовнішнє середовище". Запропонований механізм відповідає концепції керованого економічного розвитку й визначається як "зустрічний" інноваційний розвиток. Основним способом державного регулювання в рамках цієї концепції є стимулюючі заходи. І тільки тоді, коли стимули перестають діяти, можуть застосовуватися обмежуючі, заборонні заходи.

Таким чином, концептуальні положення механізму стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі засновані на природі змін і адаптації.

У розділі 3 "Державне стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі України на прикладі ВАТ "Концерн Стирол" розроблені рекомендації щодо державного стимулювання інноваційного розвитку хімічного підприємства на основі оцінки його інноваційного потенціалу, сформульовано рекомендації щодо державного стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі України (з урахуванням положень PEST-аналізу).

В процесі дослідження проведено аналіз інноваційного потенціалу ВАТ "Концерн Стирол". Визначено, що основні параметри, які знижують інноваційний потенціал підприємства, стосуються системи управління підприємством саме в тій частині, що забезпечує високий рівень цілісності цієї структури і її здатності до адаптації. Зокрема, структура підприємства не використовує потенціал матричних організацій, а система інформування персоналу й орієнтири роботи є локальними, що не дає можливості залучення потенціалу кожного працівника до вироблення адекватних реакцій на впливи зовнішнього середовища. Таким чином, підприємство може генерувати інновації (випускати нові види продукції, впроваджувати нові технології) у стабільних умовах зовнішнього середовища. Проте, воно не здатне зберігати стійкість, адаптуватися в кризових умовах, тому що не використовується адаптаційний потенціал кожного працівника, а також не застосовуються адаптивні форми організації структури (матричні, у тому числі - проектні структури). інновація стимулювання хімічний державний

З огляду на стадію (фазу) життєвого циклу хімічної галузі України і приймаючи до уваги середній рівень інноваційного потенціалу підприємства, визначено оптимальний підхід до реалізації державного стимулювання його інноваційного розвитку (табл. 2).

Таблиця 2. Тип державного стимулювання інноваційного розвитку в залежності від життєвого циклу хімічної галузі України й інноваційного потенціалу підприємства (на прикладі ВАТ "Концерн Стирол")

Для повноцінної інтеграції підприємства в національну інноваційну систему, для його включення в замкнуті виробничі цикли необхідне збільшення інноваційного потенціалу за рахунок підвищення емерджентності організації, її реакції на зовнішні впливи як адаптивного цілого. Зокрема, підхід, що використовується підприємством при організації роботи кружків якості, дозволяє кожному з них у рамках власного структурного підрозділу здійснювати удосконалення своєї діяльності. У підсумку, кожен кружок якості орієнтований на вузький відрізок роботи - частину власного виробничого процесу, або функціонального відрізка діяльності. Подібний підхід дозволяє робити постійне удосконалення діяльності організації, але не дозволяє їй адаптуватися до впливів зовнішнього середовища, тому що "на вхід" аналітичної діяльності кружків якості надходить інформація про поточний стан окремого виробничого процесу чи його частини, або інформація про вже існуючі проблеми. В результаті удосконалення діяльності організації відбувається як сума локальних удосконалень окремих ділянок робіт.

Для сучасних умов такий підхід є явно недостатнім, тому що не дозволяє організації адаптуватися до змін зовнішнього середовища в заданий час. З метою усунення цієї проблеми запропоновано формування адаптивної організації, що навчається, на базі системи функціонування кружків якості. Для цього "на вхід" аналітичної і раціоналізаторської діяльності кружків якості повинна надходити інформація про стан зовнішнього середовища - актуальний (аналітика), майбутній (прогноз). У подібному випадку результат роботи кружків якості буде полягати в адаптації кожного структурного елемента організації до вимог зовнішнього середовища, визначених в аналітичних звітах і прогнозах. Сама організація в цьому випадку зможе реагувати на зовнішні впливи як адаптивне ціле. При збільшенні рівня мінливості, невизначеності зовнішнього середовища, інноваційний модуль підприємства, що представляє собою "кружок якості", сформований по проектному, матричному типу - виробляє новий адаптаційний механізм для підприємства в цілому. Потім, сформована інформація, що представляє собою алгоритм дії, передається іншим структурним підрозділам організації (рис. 5).

Таким чином, нові адаптаційні механізми можуть вироблятися двома способами: 1) шляхом роботи кружків якості в регулярному режимі (у випадку, коли швидкість зміни зовнішнього середовища не потребує миттєвих рішень). Тоді "на вхід" для роботи кружків якості надається інформація аналітичного і прогнозного змісту, що потребує вирішення у вигляді перебудови власної діяльності; 2) шляхом формування кружка (кружків) якості не по структурному, а по проектному типу (з фахівців різних підрозділів і рівня ієрархії - з високим творчим потенціалом і досвідом). Визначений підхід дозволяє в короткий термін виробити необхідний адаптаційний механізм і потім поширити його як алгоритм дії для всієї організації.

У цілому, запропонований підхід дозволить підприємству перейти від функціональних інновацій і удосконалень - до загальносистемних, цілісних і дозволить реагувати на вплив зовнішнього середовища як адаптивне ціле. Для впровадження цього підходу підприємство має також набути статусу організації, що навчається. При цьому процес навчання стосується не тільки удосконалення професійних навичок, але і здібностей у режимі реального часу перебудовувати свою діяльність, оперативно реагуючи на впливи зовнішнього середовища. Крім визначеного, в якості інноваційних напрямків розвитку хімічних підприємств України в кризовий та посткризовий періоди запропоновано впровадження індивідуалізації виробництва мінеральних добрив, а також поступове підвищення рівня технологічного укладу як основні чинники збільшення конкурентоспроможності продукції. Консервативні стратегії розвитку, спрямовані на мінімізацію витрат та пряму державну підтримку, сприятимуть вирішенню лише короткострокових проблем підприємств і в посткризовий період розвитку економіки демонструють свою неефективність та неадекватність зовнішнім викликам.

Рис. 5. Зміна принципу функціонування кружків якості в умовах збільшення невизначеності зовнішнього середовища

Для мінеральних добрив підвищення конкурентоздатності продукції може полягати у збільшенні інтерактивності продукту, в індивідуальній орієнтації добрив, виходячи з хімічного складу ґрунту і сільськогосподарської культури, яку передбачається культивувати. У подібному випадку більш висока ціна добрива, у порівнянні з конкурентами, буде виправдана, а також період економічного спаду може бути використаний для того, щоб зміцнити позиції компанії на внутрішньому ринку. Для впровадження цих удосконалень на рівні підприємства необхідне створення додаткових лабораторій з функцією аналізу ґрунту певної ділянки й індивідуальної розробки складу добрива для кожної сільськогосподарської культури, яку планується вирощувати в заданому періоді.

Висновки

Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці механізму державного стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі.

1. Актуальність теми дослідження обумовлена завданнями посткризового відновлення економіки, які обумовлюють доцільність державного стимулювання інноваційного розвитку економіки в галузевому та регіональному аспектах. Найбільш постраждалі галузі економіки України, серед яких хімічна промисловість, потребують особливої уваги держави з метою скорочення фази спаду циклу галузевого розвитку.

2. Визначено в процесі аналізу основних понять державного стимулювання інноваційного розвитку, що вплив держави на інноваційну складову стратегічного розвитку реалізується шляхом формування національної інноваційної системи. Для цього використовується цикл "від ідеї - до реалізації", який складається з етапів формування інноваційної політики, вибору стратегії інноваційного розвитку, впровадження адекватних поставленим завданням механізмів реалізації обраної стратегії.

3. Доведено, що закономірності державного стимулювання інноваційного розвитку економіки засновані на циклічності економічного розвитку і мають еволюційну природу: періоди кризи і зародження економічного циклу потребують прямої участі держави в стимулюванні інноваційного розвитку, періоди зростання і рецесії обумовлюють непряму участь держави, спрямовану на формування інфраструктури для здійснення інноваційної діяльності.

4. З'ясовано, що галузеві особливості державного стимулювання інноваційного розвитку враховують значимість галузі для економіки країни, яка характеризується роллю галузі у виживанні суспільства, часткою у виробництві ВВП, в структурі експорту й обсязі бюджетних надходжень, а також - диференційовані в залежності від фази життєвого циклу галузі.

5. Виявлено у процесі аналізу розвитку хімічної галузі України, що галузь можна назвати зрілою з великою імовірністю переходу до стану спаду, що обумовлено збільшенням вартості сировини, глобальною конкуренцією й істотним зниженням конкурентоспроможності продукції. Життєздатність хімічних підприємств у цілому залежить від швидкості адаптації підприємств до викликів зовнішнього середовища, від їх здатності генерувати і впроваджувати інновації в умовах жорсткої конкуренції і фінансових обмежень. При цьому збереження позицій галузі як базової в структурі економіки країни може бути досягнуто тільки на основі переходу до нового технологічного укладу, що виявляється не тільки в рівні виробленої продукції, але й у рівні технологій виробництва і менеджменту.

Напрямки вибору стратегії, які рекомендуються в кризових умовах передбачають: модернізацію і збільшення технологічної ефективності існуючих виробництв; збільшення продукції, орієнтованої на внутрішній ринок, у тому числі імпортозаміщуючої продукції; збільшення частки продукції, орієнтованої на кінцевого споживача; переорієнтацію виробництва на технологічний уклад більш високого рівня - четвертий, п'ятий (розвиток малотоннажної хімії).

6. Установлено, що роль держави в реалізації стратегії розвитку хімічної галузі та її інноваційної складової є динамічною і враховує наступні положення: цикли розвитку економіки - фази відхилення національної економіки від рівноваги потребують втручання держави; життєвий цикл галузі - у стані спаду і зародження (нових технологій) галузь потребує державного стимулювання інноваційної активності; вибірковий підхід до підприємств залежно від рівня їх інноваційного потенціалу. Визначено, що станом на перше півріччя 2009 р. для підприємств хімічної галузі України виправданими є заходи щодо прямого стимулювання інноваційного розвитку з високою часткою інформаційно-аналітичної складової, що обумовлено значним рівнем інноваційного й інвестиційного потенціалу підприємств цієї галузі.

7. Розроблено складові механізму державного стимулювання інноваційного розвитку хімічної галузі.

Концептуальні положення, засновані на природі змін і адаптації, які враховують наступне: