Економічне оцінювання та планування ризику нововведень на підприємствах машинобудування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

УДК 330.131.7: 658.589 : 621

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОНОМІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ РИЗИКУ НОВОВВЕДЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАШИНОБУДУВАННЯ

Спеціальність 08.00.04. - економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)

ХАРЧУК ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

ЧЕРНОБАЙ ЛІАНА ІВАНІВНА,

Національний університет “Львівська політехніка”,

доцент кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор

ГРАНАТУРОВ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ,

Одеська національна академія зв'язку ім. О.С. Попова, професор кафедри управління проектами та системного аналізу

кандидат економічних наук, доцент

СУЛИМ МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Львівська комерційна академія,

доцент кафедри економічного прогнозування та ризику

Захист відбудеться “10” березня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, м. Львів, вул. С.Бандери,12, IV н.к. ауд.209-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" (79013, м.Львів, вул.Професорська,1).

Автореферат розісланий “9” лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 35.052.03, к.е.н.Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ризик нововведення картографування оцінювання

Актуальність теми дисертації. Інноваційна діяльність є однією з рушійних сил, що здатна вивести економіку України на рівень розвинутих європейських держав. Проте їй властиве відхилення отриманих результатів від поставлених завдань, що зумовлює виникнення широкого кола ризиків. Саме існування значного переліку ризиків, які притаманні даному виду діяльності, є одним із головних факторів, що стримує поступальний розвиток суб'єктів господарювання. Особливе місце у цій множині ризиків займає ризик нововведень, який справляє значний вплив на процес розроблення наукомісткого продукту.

За умов динамічності явищ та процесів, які супроводжують діяльність машинобудівного підприємства, виникає необхідність у забезпеченні всебічного оцінювання ризику нововведень та формуванні оптимального набору заходів реагування на основі вибору сценарію розвитку ризикового явища. Врахування впливу багатьох ризикоутворюючих факторів та формування набору альтернативних прогнозів щодо майбутніх станів визначальних параметрів досліджуваного явища, зумовили передумови для розроблення методів планування ризику нововведень.

Вагомий внесок у дослідження проблем існування інноваційного ризику та управління ризиками підприємства зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як А. Альгін, І. Алексєєв, І. Балабанов, І. Бланк, В. Буянов, О. Васюренко, П. Верчено, В. Вітлінський, М. Внукова, О. Война, А. Гайдуцький, П. Грабовий, В. Гранатуров, Л. Гохберг, М. Денисенко, С. Ілляшенко, Т. Клебанова, Г. Клейнер, О. Кузьмін, М. Лапуста, Т. Лепейко, Н. Машина, О. Моргенштерн, Ф. Найт, С. Наконечний, Дж. Нейман, К. Редхем, Н. Подольчак, М. Сулим, Б. Райсберг, Л. Тепман, І. Тивончук, Устенко, Е. Уткін, Р. Фатхутдинов, А. Харін, Н. Чухрай, А. Шапкін, О. Ястремський та інші. Ці та інші дослідники у своїх працях дослідили сутність поняття „ризик”, класифікували інноваційні ризики, розробили методи оцінювання та прогнозування рівнів ризику тощо.

Однак недостатньо розробленими залишаються питання кількісного оцінювання та планування ризику нововведень. Зокрема, існує необхідність у розробленні методу оцінювання ризику нововведень, який відмінний від існуючих та ґрунтується на основі багатостороннього оцінювання параметрів даного явища. Потребує подальшого дослідження проблема планування ризику на засадах відображення багатоваріантності розвитку ризикового явища.

Теоретичне та практичне вирішення окреслених проблем з урахуванням особливостей машинобудування обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, вибір мети та завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає науковому напрямку кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету „Львівська політехніка”: „Проблеми корпоративного управління на підприємствах машинобудування та приладобудування” (номер державної реєстрації 0107U009521).

Результати дисертаційного дослідження використані при розробленні держбюджетної теми Національного університету “Львівська політехніка” ДБ/ТЕОР „Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади” (номер державної реєстрації 0107U000837), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 27.10.2006р. № 732, на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва у 2007 - 2008рр. Зокрема, автором розроблено рекомендації щодо удосконалення методики оцінювання ризиків у діяльності підприємств (розділ 2. „Розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств”, 2.1 „Розроблення положень про використання систем індикаторів підприємств в управлінні виробничо-господарською діяльністю”, 2.1.6. „Індикатори оцінювання ризиків діяльності підприємств”) (акт впровадження від 15.12.2009 р).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних положень і прикладних рекомендацій щодо удосконалення методів оцінювання та планування ризику нововведень у діяльності машинобудівних підприємств.

Для досягнення мети у роботі були поставлені такі завдання:

- уточнити сутність поняття „ризик нововведень” та доповнити класифікацію ризику нововведень, який виникає в процесі розроблення нововведень;

- розробити метод відбору ризикоутворюючих факторів, які зумовлюють виникнення ризику нововведень із урахуванням впливу параметрів внутрішнього і зовнішнього середовищ;

- розробити метод оцінювання ризику нововведень, який дозволить виявити „проблемні місця” процесу розроблення нововведень;

- доповнити та удосконалити методичні положення щодо планування ризику нововведень з урахуванням специфіки процесу розроблення наукомісткого продукту;

- доповнити та удосконалити превентивні заходи реагування на ризик нововведень, зокрема, за допомогою їхнього картографування;

- сформувати засади вибору оптимальних заходів реагування, які відповідають розвитку ризикового явища та сприяють удосконаленню планування ризику нововведень.

Об'єктом дослідження є процеси оцінювання та планування ризику нововведень в діяльності підприємств машинобудування.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні засади формування та використання методів оцінювання і планування ризику нововведень на підприємствах машинобудування.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у процесі дисертаційного дослідження було використано такі методи: узагальнення, систематизації, аналізу і синтезу - для обґрунтування й уточнення теоретичних положень досліджуваних категорій та формування класифікацій; порівняння - для визначення відмінностей між поняттями „інновація” та „нововведення”, поняттями „інноваційний ризик” та „ризик нововведень”, а також методами оцінювання ризику (розділ 1, п.1.1); економіко-статистичний - для виявлення особливостей застосування методів оцінювання, планування та відображення специфіки машинобудування та інноваційної активності (розділ 2, п.2.1); кореляційний аналіз та багатовимірний аналіз - для розроблення методу відбору ризикоутворюючих факторів та методу оцінювання ризику нововведень (розділ 2, п.2.2, п.2.3); однофакторна та багатофакторна регресії - для прогнозування показників-активаторів ризику нововведень (розділ 3, п.3.3).

Інформаційною базою дослідження є наукові праці українських та закордонних вчених з питань управління та планування ризиків, закони України, нормативні документи, матеріали державних статистичних органів, статистичні дані міжнародних організацій, матеріали науково-практичних конференцій та дані статистичної звітності низки українських машинобудівних підприємств. У роботі використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються проблем оцінювання та управління ризиком нововведень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- виокремлено показники-активатори ризику нововведень, які відображають його визначальні характеристики. На засадах використанням методу головних компонент обрано найсуттєвіші показники-активатори для кожної зі сфер діяльності підприємства, що покладено в основу оцінювання ризику нововведень;

удосконалено:

- метод відбору ризикоутворюючих факторів, який на відміну від інших аналогічних методів, ґрунтується на засадах врахування параметрів внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства, що мають суттєвий вплив на процес розроблення нововведень. Результатом застосування методу є побудова формалізованого переліку ризикоутворюючих факторів на основі застосування кореляційного аналізу та експертного оцінювання;

- метод вибору заходів реагування, який, на відміну від існуючих, передбачає прогнозування майбутніх значень визначальних показників-активаторів ризику нововведень та дає змогу формувати на цій основі альтернативні сценарії розвитку ризикового явища;

- методичні положення з планування ризику нововведень на засадах врахування багатоваріантності проявів та динамічності даного виду ризику, котрі на відміну від існуючих різняться тим, що дають змогу здійснити багатостороннє оцінювання ризику нововведень та розробити план реагування на можливі прояви досліджуваного явища;

дістали подальшого розвитку:

- тлумачення визначення „ризик нововведень” як економічного поняття, що є наслідком настання непередбачуваної події результати якої можуть бути у вигляді відхилення від мети, додаткових втрат чи додаткових можливостей (шансів) в процесі розроблення нововведень, а також класифікація ризику нововведень за етапами життєвого циклу нововведень;

- методичні рекомендації з розроблення превентивних заходів реагування, які реалізуються за допомогою карти ризику. Дана карта містить не лише формалізований перелік проявів ризику нововведень та відповідні ризикоутворюючі фактори, які їх зумовлюють, а також найпростіші заходи оптимізування впливу ризику із зазначенням центрів відповідальності. Запропоновано виокремлювати сфери, які репрезентують вид діяльності машинобудівного підприємства. Для різнобічного оцінювання ризику нововведень розроблено систему показників-активаторів відповідно для кожної із виокремлених сфер підприємства, які сформовані на основі найістотніших ризикоутворюючих факторів та відображають визначальні характеристики ризику нововведень.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в розробленні методичних положень і рекомендацій щодо оцінювання та планування ризику нововведень, які можуть застосовуватись для формування системи ризик-менеджменту на підприємствах машинобудування. Сформульовані рекомендації складають систему заходів, які спрямовані на підвищення ефективності планування ризику нововведень шляхом вдосконалення методів їх оцінювання.

Основні положення дисертаційного дослідження використані в діяльності корпорації „Енергоресурсінвест”(довідка № 30336-890 від 25.12.2009р.), ВАТ „Львівський автобусний завод”(довідка №1/09 від 18.01.2010р.) та в Головному управлінні промисловості та розвитку інфраструктури Львівської обласної адміністрації (довідка № 1-1/1174-5 від 18.09.2009р.).

Матеріали дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка” при викладанні дисциплін „Управління ризиками в інноваційний діяльності”, “Інноваційний менеджмент” (для студентів спеціальності „Управління інноваційною діяльністю” 8.000014) (довідка про впровадження № 67-01-1266 від 15.12 2009р.)

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є результатом самостійно виконаних наукових досліджень автора. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані й опрацьовані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані та містяться лише ті ідеї, положення і розрахунки, які становлять особистий внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження доповідались на таких всеукраїнських та міжнародних науково-практичних і науково-методичних конференціях: Науково-практичній конференції “Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства” (м. Львів, 2007р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукові концепції та практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та її регіонів» (м. Донецьк, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми економіки 2007” (м. Київ, 2007р.); XV Міжнародній науковій конференції молодих науковців „Стан і проблеми управління підприємствами в умовах ринкової економіки”(м. Запоріжжя, 2007р.); Міжнародна науково-практичній конференція „Индустрия гостеприимства в странах Европы” (м. Сімферополь, 2008р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні” (м. Львів, 2008р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції „Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 2009р.); Міжнародній наукова студентсько-аспірантська конференція „Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні” (м. Львів, 2009р.).

Публікації. З теми дисертації опубліковано 18 наукових робіт загальним обсягом 3,92 друкованих аркушів, з них особисто автору належить 3,2 друкованих аркушів. У фахових виданнях опубліковано 11 наукових робіт.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 200 найменувань на 20 сторінках та 10 додатків на 24 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 236 сторінок. Основний її зміст викладено на 192 сторінках та містить 33 аналітичні таблиці та 16 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність розроблення теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій щодо удосконалення економічного оцінювання і планування ризику нововведень на підприємствах машинобудування шляхом виділення існуючих проблем, встановлення рівня їх розв'язання вченими-економістами, а також питань, які досі не знайшли достатнього висвітлення в економічній науці.

У першому розділі „Теоретичні та прикладні засади економічного оцінювання та планування ризику нововведень на підприємствах” дістало подальшого розвитку трактування понять „нововведення”, „ризик нововведень”, встановлено його відмінність від поняття „інноваційний ризик”, розроблено класифікацію ризику нововведень, проаналізовано стан машинобудування та інноваційної активності, та на цій основі окреслено основні проблеми оцінювання ризику. Виділено фактори, які зумовлюють існування та розвиток ризику нововведень.

Забезпечення розвитку підприємств машинобудування та отримання додаткових конкурентних переваг значною мірою обумовлюється здійсненням ефективної інноваційної діяльності. Оскільки інноваційна активність є особливим видом підприємницької діяльності, то їй властиві специфічні види ризику. Відповідно до зазначеного, обґрунтовано необхідність зосередження уваги на ризику, який виникає у процесі розроблення нововведень.

Огляд літературних джерел показав, що поняття „інновація” та „нововведення” є спорідненими поняттями, однак чітко не виокремлені межі даних категорій. Розроблення нововведень є складовим елементом інноваційної діяльності, яке завершується юридичним оформленням отриманих результатів. Ризик інноваційної діяльності торкається всього інноваційного процесу - від формування інноваційного проекту до поширення нововведення на ринку, а ризик нововведень виникає лише у процесі розроблення нововведення та його юридичного оформлення. Звідси ризик нововведень є складовим елементом ризику інноваційної діяльності.

На основі дослідження різноманітних властивостей та функцій ризику, характерних машинобудівним підприємствам Львівської області, встановлено, що ризик нововведень є багатогранним явищем, якому властиві різноманітні прояви та динамічний характер розвитку. З огляду на зазначене, у дисертаційному дослідженні уточнено визначення „ризик нововведень” як економічного поняття, який є наслідком настання непередбачуваної події та результатом якого є відхилення від мети, понесення втрат чи отримання додаткових можливостей в процесі розроблення нововведень.

Оскільки ризик нововведень впливає на процес розроблення наукомісткого продукту, запропоновано здійснювати класифікацію даного ризику за етапами життєвого циклу нововведень, яка включає: маркетингові ризики - ризик необґрунтованого вибору цілей розроблення нововведень, ризик цільового сегменту, інформаційний ризик, ризик постачальників; ризики фундаментальних досліджень - ризик невідповідності наукових досліджень поставленим цілям, ризик незабезпечення досліджень, ризик трудових ресурсів; ризики прикладних досліджень - ризик зміни цілей проекту нововведення, ризик вибору, ризик невідповідності; дослідно-конструкторський ризик - технологічний ризик, ризик невиконання умов договорів, ризик недотримання термінів розробки нововведення, ризик споживачів, екологічний ризик. Запропонована класифікація дозволяє більш повно оцінити прояви ризику нововведень, що є істотним при плануванні.

У результаті аналізування літературних джерел ідентифіковано та систематизовано фактори внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства, які призводять до появи ризику нововведень.

Зниження рівня невизначеності та підвищення якості управління на прояви ризику нововведень можливе при забезпеченні ефективного планування заходів реагування на такий ризик. Вирішення даного завдання вимагає забезпечення об'єктивного оцінювання досліджуваного явища.

На основі аналізування статистичної інформації основних показників діяльності машинобудівних підприємств та їх інноваційної активності виявлено, що підприємства даної галузі постійно перебувають в умовах мінливості оточуючого середовища, швидкозмінюваності засад ведення господарювання, складності передбачення появи нових загроз тощо. Про існування зазначених проблем переконливо свідчить динаміка кількості інноваційно-активних підприємств машинобудування, яка в останній аналізований період набула негативної тенденції (табл.1).

Таблиця 1. Динаміка кількості інноваційно-активних підприємств Львівщини

Показники	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.
Промисловість	58	44	62	127	101
Темп зміни кількості промислових підприємств, %	-	24.14%	40.91%	104.83%	-20.47%
Машинобудування, ремонт та монтаж машин та устаткування	18	12	14	23	16
Темп зміни кількості підприємств машинобудування, ремонту, монтажу машин та устаткування, %	-	-33.33%	16.67%	64.28%	-30.43%
Виробництво машин та устаткування	8	5	6	7	5
Темп зміни кількості підприємств машин та устаткування, %	-	-37.50%	20.00%	16.66%	-28.57%
Виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування	7	4	5	12	16
Темп зміни кількості підприємств, які виробляють електричне, електронне та оптичне устаткування, %	-	-42.86%	25.00%	140%	33.33%
Виробництво транспортних засобів устаткування	3	3	3	4	5
Темп зміни кількості транспортних підприємств, %	-	0.00%	0.00%	66.66%	25%
Інші галузі промисловості	4	5	6	10	7
Темп зміни кількості інших галузей промисловості, %	-	25.00%	20.00%	66.66%	-30%

Примітка:Розраховано дисертантом за статистичними даними.

Ці та інші обставини не лише зумовлюють скорочення кількості підприємств машинобудування, що здійснюють розроблення та впровадження нововведень, а й створюють додаткові труднощі при оцінюванні ризику нововведень.

У другому розділі „Економічне оцінювання та аналізування ризику нововведень у діяльності підприємств машинобудування” наведено характеристику інструментарію оцінювання ризику нововведень на підприємствах машинобудування, удосконалено метод відбору ризикоутворюючих факторів, розроблено метод оцінювання ризику нововведень.

У результаті опитування керівників машинобудівних підприємств виявлено, що найчастіше вітчизняні підприємства на практиці застосовують такі інструменти оцінювання ризику нововведень: експертний метод, нормативний метод, аналіз доцільності витрат, рейтинговий, статистичний метод тощо (рис. 1). Однак зазначені інструменти, зазвичай, є неефективними, оскільки не враховують специфіки ризику нововведень, різноманітність його проявів та динамічний характер його розвитку.

Рис.1. Результати опитування керівників машинобудівних підприємств на предмет застосування методів оцінювання ризику у практичній діяльності

Примітка: розраховано дисертантом.

Розрахунок найбільш поширених статистичних показників оцінювання ризику, а саме: середньоквадратичного відхилення, дисперсії, коефіцієнта варіації, дозволив зробити висновок про те, що ризик нововведень на досліджуваних машинобудівних підприємствах (ВАТ „Дрогобицький завод автомобільних кранів”, ВАТ „Київський інститут автоматики”) є істотним (коефіцієнт варіації є більшим, ніж 33%).

Оскільки ризик нововведень є істотним, то виникає об'єктивна необхідність у розробленні методу оцінювання такого ризику. Означений метод оцінювання повинен забезпечувати віддзеркалення всіх аспектів даного явища та динаміку його розвитку.

Підготовчим етапом пропонованого методу оцінювання ризику нововведень є вибір суттєвих ризикоутворюючих факторів (рис. 2).

На основі аналізування практичної діяльності машинобудівних підприємств (опитування керівників підприємств ВАТ „Дрогобицький завод автомобільних кранів”, ВАТ „Дрогобицький долотний завод”, ВАТ НТК „Електронприлад”, НВК „Київський інститут автоматики”, ВАТ „Київський мотоциклетний завод”, ЗАТ „Автонавантажувач” та ін.) виявлено, що внутрішньому і зовнішньому середовищу підприємства властива велика кількість ризикоутворюючих факторів, частина з яких може призвести до появи ризику нововведень. З метою ідентифікації найбільш важливих для підприємства ризикоутворюючих факторів розроблено метод їх відбору. Він полягає у розрахунку часткових коефіцієнтів кореляції між запропонованими параметрами машинобудівної галузі, параметрами інноваційної активності та виокремленими експертами специфічними ризикоутворюючими факторами, які безпосередньо виникають у процесі розроблення нововведень. Саме така комбінація забезпечує найбільш ефективне дослідження взаємозв'язків між параметрами внутрішнього і зовнішнього середовищ. Відбір ризикоутворюючих факторів здійснювався на підставі існування істотного кореляційного зв'язку між аналізованими параметрами.

Отриманий перелік ризикоутворюючих факторів сприяє відображенню багатоваріантності проявів ризику нововведень та розроблення на їх основі показників-активаторів даного явища. Саме за допомогою таких показників-активаторів проводитиметься оцінювання ризику нововведень.

З цією метою нами сформовано комплексну систему показників-активаторів ризику нововведень, яка ґрунтується на узагальненні інформації про перелік ризикоутворюючих факторів. Активатори - це показники-симптоми, котрі відображають найсуттєвіші характеристики досліджуваного явища та зростання яких неминуче призводить до розвитку ризикової події.

Для забезпечення наскрізності відображення всіх явищ та процесів на підприємстві, адекватного врахування змін впливів оточуючого середовища, а також репрезентативності результатів в якості критеріальних напрямів дослідження характеристик ризику нововведень пропонується виокремлення сфери підприємства, а саме: сфера НДДКР, сфера постачання, сфера виробництва, сфера збуту та соціально-економічна сфера. Кожна з виокремлених сфер підприємства є середовищем існування невизначеності та чисельної групи ризикоутворюючих факторів, що в підсумку призводять до появи ризику нововведень. Таким чином, кожна із запропонованих сфер репрезентує специфічні чинники ризику нововведень машинобудівних підприємств та сприяє відображенню сутнісних характеристик досліджуваного явища.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Послідовність оцінювання ризику нововведень

Примітка: розроблено дисертантом.

Оцінювання ризику нововведень вимагає опрацювання широкого масиву різновекторних числових даних, тому доцільно обрати один з методів багатовимірного статистичного аналізу, а саме метод головних компонент, суть якого зводиться до виділення латентних факторів та обрання найістотніших показників-активаторів ризику нововведень. Латентні фактори - це фактори, які не підлягають безпосередньому обчисленню за допомогою одного показника. Розроблений метод оцінювання ризику нововведень застосовано на ВАТ „Дрогобицький завод автомобільних кранів” (ВАТ „ДЗАК”). Критерій Кайзера (рис. 3) підтвердив існування п'яти латентних факторів, яким у дисертаційному дослідженні відповідають виокремлені сфери діяльності машинобудівного підприємства.

Рис. 3. Діаграма власних чисел за результатами аналізу підприємства ВАТ „Дрогобицький завод автомобільних кранів”

Примітка: розраховано дисертантом за даними ВАТ „ДЗАК”.

Застосування методу головних компонент дозволило також виділити визначальні показники-активатори ризику нововведень, які репрезентують кожну із сфер підприємства ВАТ „Дрогобицький завод автомобільних кранів”.

Вибір показників-активаторів ризику нововведень здійснювався на основі порівняння коефіцієнтів кореляції окремого показника із генеральною сукупністю та рекомендованого у літературних джерелах значення коефіцієнта кореляції. Визначальними показниками-активаторами ризику нововведень є ті значення коефіцієнтів кореляції, які є більшими, ніж 0.4 (табл. 2). Таким чином, результатом застосування розробленого методу стало формування комплексної метрики ризику нововведень. Запропонована метрика складається з набору показників-активаторів, що репрезентують визначальні характеристики досліджуваного виду ризику і за її допомогою здійснюється оцінювання досліджуваного явища (табл. 2).

Таблиця 2. Показники-активатори ризику нововведень, вибрані за методом головних компонент для ВАТ „ДЗАК”

Найменування показників за сферами	Коеф. кореляції
1. Сфера НДДКР (фактор 5): 1.1. Частка виявлених дефектів та конструкторських недоліків у загальному обсязі робіт після здійснення ДКР(k2); 1.2. Частка нововведень, що володіють незадовільними фізико-механічними властивостями в результаті здійснення НДДКР(k3); 1.3. Показник техніко-економічного старіння наукомісткого продукту (k6).	0,632 0,768 0,589
2. Сфера постачання (фактор 3): 2.1. Показник ресурсної залежності від зовнішніх постачальників (k19); 2.2. Показник енергетичної залежності (k20); 2.3. Показник сировинної залежності (k21).	0,465 0,438 0,629
3. Сфера виробництва(фактор 4): 3.1. Показник вибуття основних фондів (k25); 3.2. Частка недіючого обладнання, машин, устаткування (k26); 3.3. Показник технічної залежності (k29); 3.4. Показник виробничої неефективності (k32); 3.5. Показник аварійності (k34).	0,931 0,483 0,638 0,725 0,983
4. Сфера збуту (фактор 1): 4.1. Показник неповного використання результатів науково-дослідної роботи (k36); 4.2. Показник невчасного виконання зобов'язань (k38); 4.3. Показник трансферу технологій (k40); 4.4. Показник „втрачених клієнтів” (k43); 4.5.Частка повернень оформлених результатів інтелектуальної діяльності (k44).	0,90 0,99 0,96 0,98 0,99
5.Соціально-економічна сфера (фактор 2): 5.1. Показник фінансового незабезпечення НДДКР (k46); 5.2. Відхилення „план - факт” за бюджетом надходжень на НДДКР (k47); 5.3. Показник екстенсивного використання робочого часу (k51); 5.4. Показник старіння ключового персоналу (k52); 5.5. Показник патентної чистоти (k55).	0,745 0,946 0,827 0,952 0,90

Примітка: розраховано за звітними даними ВАТ „ДЗАК”.

Результати оцінювання ризику нововведень є інформаційною базою для його планування.

У третьому розділі „Планування ризику нововведень на машинобудівних підприємствах” - удосконалено організаційну структуру машинобудівного підприємства з урахуванням фактору ризику, виділено концептуальні положення планування ризику нововведень, на основі яких модифіковано модель його планування, удосконалено методичний підхід до картографування ризиків і запропоновано метод вибору заходів реагування на ризик нововведень.

Для забезпечення ефективності планування ризику нововведень та підвищення раціонального використання наявних ресурсів проведено оптимізування організаційної структури управління інноваційно-активного підприємства машинобудування. Для цього використано матричну організаційну структуру управління підприємством. Удосконалення організаційної структури управління підприємства машинобудування проводилась в напрямку забезпечення мобільності персоналу для реалізації конкретних дій щодо планування ризику нововведень, що забезпечує своєчасну імплементацію обраних заходів реагування.

Здійснення такої оптимізації сприяє не лише безперебійній виробничо-господарській діяльності та раціональному використанню ресурсів, а й моніторингу всього процесу проектування та розроблення нововведень на предмет появи ризику нововведень.

Проведене аналізування практичної діяльності інноваційно-активних підприємств машинобудування свідчить, що забезпечення своєчасної адаптації до непередбачуваних змін та появи ризику нововведень можливо за умови вдосконалення планування даного явища. З метою підвищення якості планування запропоновано концептуальні положення, які є вихідним пунктом моделі планування ризику нововведень на підприємствах машинобудування (рис. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Модель планування ризику нововведень на підприємствах машинобудування

Примітка: розроблено дисертантом.

На основі дослідження господарської діяльності вітчизняних підприємств машинобудування (ВАТ „Дрогобицький завод автомобільних кранів”, ВАТ „Дрогобицький долотний завод”, ВАТ НТК „Електронприлад”, НВК „Київський інститут автоматики”, ВАТ „Київський мотоциклетний завод”, ЗАТ „Автонавантажувач”, ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів”, ВАТ „Конвеєр” тощо), а також напрацювань науковців, присвячених формуванню заходів реагування на ризик, встановлено, що існуючі заходи носять фрагментарний та вибірковий характер.

Вибір оптимального набору заходів реагування та підвищення ефективності планування ризику нововведень здійснюється на тактичному рівні планування.

У результаті аналізування виявлено, що в умовах динамічного розвитку ризикового явища та складності передбачення всіх його проявів доцільним є застосування не лише превентивних заходів реагування, а й заходів спрямованих на подолання наслідків ризику. Превентивні заходи забезпечують своєчасне окреслення середовища невизначеності, виявлення та описання можливих різноманітних проявів ризику нововведень та джерел їх появи. Заходи реагування на прояви ризику нововведень формуються з урахуванням можливих напрямів розвитку ризикового явища та стану умов господарювання підприємств машинобудування в майбутньому.

В якості превентивного заходу розроблено карту ризику нововведень, яка полягає у відображенні існуючих загроз підприємства. Елементами означеної карти є найбільш вагомі ризикоутворюючі фактори, ідентифіковані прояви ризику нововведень, супутні ризики та можливі шляхи раннього реагування на них. Запропонований інструмент превентивного реагування сприяє частковому зниженню невизначеності, окресленню можливих загроз та удосконаленню процесу реагування на виявлені прояви ризику нововведень.

Оскільки інноваційній діяльності суб'єктів машинобудування іманентно властива невизначеність, а ризик, що супроводжує процес розроблення нововведень, розвивається ще більш динамічно, ускладнюється можливість здійснення ефективного планування та передбачення наслідків появи ризику. За таких умов зменшується резерв часу на опрацювання інформації та адекватне аналізування існуючої ситуації. Як наслідок, виникає складність у прийнятті своєчасних управлінських рішень, оскільки заходи доводиться здійснювати у реальному масштабі часу та з урахуванням усіх ресурсних обмежень. Відповідно, вкрай важливим є формування цілісної картини майбутнього розвитку ризику нововведень на основі достовірних прогнозів значень його показників-активаторів. З цією метою розроблено метод вибору заходів реагування на ризик нововведень. Даний метод реалізується при послідовному виконанні таких етапів: визначення ключового показника для кожної зі сфер, формування набору прогнозних значень показників-активаторів за трьома підходами, визначення очікуваних сценаріїв розвитку ризикового явища, поточний контроль значень показників активаторів, вибір сценарію та застосування заходів реагування. Цей метод дає можливість здійснювати планування заходів реагування на ризик нововведень відповідно для кожного з альтернативних варіантів розвитку ризикового явища. Особливістю пропонованого методу є прогнозування значень найістотніших показників-активаторів ризику нововведень за трьома найбільш поширеними у науковій літературі підходами для кожної із виокремлених сфер підприємства. Ключовий показник-активатор визначався експертним методом для кожної із виокремлених сфер діяльності машинобудівного підприємства.

Перший підхід до прогнозування базується на припущенні, що тенденції розвитку допоміжних показників-активаторів залишаються незмінними. Такий підхід передбачає здійснення прогнозування допоміжних показників-активаторів на основі тренду рядів динаміки з подальшим прогнозуванням ключового показника-активатора (табл. 3).

Таблиця 3. Моделі прогнозування показників-активаторів ризику нововведень для підприємства ВАТ „ДЗАК”

№ п/п	Сфери Підприємства	Трендові моделі для прогнозування допоміжних показників-активаторів та коефіцієнти кореляції	Багатофакторні регресійні моделі для прогнозування ключових показників-активаторів та коефіцієнти кореляції
1	Сфера НДВКР	k2=12,5+0,1t*, R=0,979, k6=61,37-0,23 t, R=0,611,	k3 =5,1+0,82k2-0,19k6, R=0,883,
2	Сфера постачання	k19=83,24-0,30t, R=0,941, k20=34,29-0,77t , R=0,913,	k21 =55,83-0,232k19+0,25k20, R=0,583,
3	Сфера виробництва	k26=14,35+1,11t, R=0,928, k29=26,06-0,58t, R=0,660, k32=49,45-0,49t, R=0,935, k34=14,8-0,07t , R=0,824,	k25=-4018,8-14,4k26-73,96k29+59,6k32+499,28k34, R=0,660,
4	Сфера збуту	k36=21,22-0,33t, R=0,940, k38=24,17-0,37t, R=0,967, k40=25,19-0,54t, R=0,887, k43=16,29-0,56t, R=0,939,	k44= -8,98+0,21k36+0,52k38-0,04k40+0,43k43, R=0,934,
5	Соціально-економічна сфера	k46=0,15+0,002t, R=0,935, k47=573,87-7,51t, R=0,415, k51=26,82+0,49t, R=0,970, y(k55)=0,11+0,02t, R=0,961.	k52 =54,72+24,20k46-0,02k47-0,03k51+6,34k55, R=0,961.

Примітки: t - фактор часу.

Розраховано дисертантом за звітними даними ВАТ „ДЗАК”.

Прогнозування ключового показника-активатора, який вказує на напрям розвитку ризикового явища в межах певної сфери, здійснюється на основі підставлення прогнозних значень допоміжних показників-активаторів у багатофакторну регресію.

Другий підхід передбачає застосування naiv-прогнозу, за яким прогнозні значення показників будуть такими ж, як в останньому аналізованому періоді. Застосування naiv-прогнозу дає змогу продемонструвати ситуацію при якій ризик нововведень залишається незмінним.

Третій підхід до прогнозування ключового та допоміжних показників-активаторів ґрунтується на припущенні, що тенденція, яка існувала в останньому аналізованому році, буде зберігатись і впливатиме на наступний період. Відповідно розраховуються середні значення ключових та допоміжних показників-активаторів ризику нововведень за останній рік та отримані значення підставляються у моделі багатофакторної регресії, які наведено у табл. 3, для кожної із сфер машинобудівного підприємства. Зауважимо, що поєднання кількох підходів до прогнозування забезпечує різнобічний погляд на розвиток ризикового явища. Результати проведених обчислень для ВАТ „ДЗАК” за трьома вищенаведеними підходами представлені у табл. 4.

Таблиця 4. Матриця прогнозних значень показників-активаторів для підприємства ВАТ „ДЗАК”

Сфери	Прогнозні значення показ.-активаторів
	Прогнозні значення за 1-м підходом	Прогнозні значення за 2-м підходом	Прогнозні значення за 3-м підход.
Сфера НДДКР: 1.Ключовий показник - частка нововведень, що володіють неналежними властивостями (k3). 2. Частка дефектів після ДКР (k2). 3.Показник техніко-економічного старіння (k6).	6,36 14,6 56,57	5 11 55	4,6 12,25 56,25
Сфера постачання: 1.Ключовий показник - показник сировинної залежності (k21). 2.Показник ресурсної залежності від зовнішніх постачальників (k19). 3.Показник енергетичної залежності (k20).	60,42 76,96 18,16	45 75,2 20	43,2 76,50 20,25
Сфера виробництва: 1.Ключовий показник - показник вибуття основних фондів (k25). 2.Частка недіючого обладнання (k26). 3.Показник технічної залежності (k29). 4.Показник виробничої неефективності (k32). 5.Показник аварійності (k34).	3465,74 37,65 13,73 39,25 13,43	3200 52 15 40 13,6	3383,374 46,38 16,38 41,38 13,65
Сфера збуту: 1.Ключовий показник - частка повернень оформлених результатів інтелектуальної діяльності (k44). 2.Показник неповного використання результатів науково-дослідної роботи (k36). 3.Показник невчасно виконаних зобов'язань (k38). 4.Показник трансферу технологій (k40). 5.Показник втрачених клієнтів (k43).	3,94 14,26 16,33 13,79 4,49	7,88 15 22 15 7	6,09 15,4 18,25 15,63 6,75
Соціально-економічна сфера: 1.Ключовий показник - показник старіння ключового персоналу (k52). 2.Показник фінансового незабезпечення НДДКР (k46). 3.Показник відхилення „план - факт” за бюджетом надходження на НДДКР (k47). 4.Показник екстенсивного використання робочого часу (k51). 5.Показник патентної частоти (k55).	47 0,21 731,67 37,11 0,60	52,2 0,2 450 50 0,5	52,15 0,2 447,7 43,25 0,55

Примітка: розраховано за звітними даними ВАТ „ДЗАК”.

Перевагами запропонованого методу вибору заходів реагування на ризик нововведень є, по-перше, окреслення майбутнього розвитку ризику нововведень не лише на підставі логічно виведених найтиповіших напрямів його розвитку, а й конкретних прогнозованих значень показників-активаторів; по-друге, формування набору сценаріїв, які відповідають виявленим тенденціям і враховують особливість кожної із сфер підприємства; по-третє, обрання чітко визначених заходів реагування на ризик нововведень, що відповідає реальним умовам розвитку ризику нововведень у кожній з п'яти сфер машинобудівного підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичні та методичні узагальнення, а також запропоновано нове рішення окресленого наукового завдання, що виявляється у розробленні теоретичних положень семантики категорій „нововведення”, „ризик нововведень”, „сфера підприємства”; методичних засад оцінювання та планування ризику нововведень на основі врахування багатоваріантності та динамічності його проявів та обрання відповідних заходів реагування.

Основні висновки та результати дисертаційного дослідження полягають в такому:

1. Ризик нововведень запропоновано трактувати як економічне поняття, яке виникає внаслідок настання непередбачуваної події та результатом якої є відхилення від мети, отримання додаткових втрат чи додаткових можливостей в процесі розроблення нововведень. Таке трактування формує теоретичні засади управління ризиком нововведень. Розроблено класифікацію ризику за етапами життєвого циклу нововведень. З метою агрегування властивостей явища, що досліджується, запропоновано виокремлювати сферу НДДКР, сфери постачання, виробництва, збуту та соціально-економічну сферу інноваційно-активних підприємств машинобудування та класифікацію проявів ризику нововведень відповідно для кожної із зазначених сфер.

2. Систематизовано фактори, які сприяють появі та розвитку ризику нововведень. За допомогою експертного опитування виділено ті, які мають найбільший вплив на розвиток досліджуваного явища. Працівникам планово-економічного відділу підприємства доцільно враховувати сформовану класифікацію під час аналізування внутрішнього і зовнішнього середовищ у процесі планування розроблення нововведень.

3. З метою окреслення головних параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, які є джерелами виникнення ризику нововведень, проведено аналізування статистичної інформації стосовно стану та інноваційної активності машинобудівних підприємств. В результаті чого встановлено, що суб'єкти господарювання функціонують в умовах мінливості та невизначеності оточуючого середовища.

4. Забезпечення ефективного оцінювання та планування ризику нововведень на машинобудівних підприємствах можливе за першочергового фокусування уваги на ризикоутворюючих факторах. З цією метою розроблено метод відбору ризикоутворюючих факторів досліджуваного виду ризику. Даний метод має ряд переваг, а саме: вказує на причинно-наслідкові зв'язки середовища невизначеності, забезпечує окреслення середовища невизначеності та формування набору ризикоутворюючих факторів, служить надійним підґрунтям для формування вимірних характеристик ризику нововведень та здійснення його наскрізного оцінювання, окреслює „проблемні” місця, які сигналізують про необхідність застосування належних інструментів реагування. Метод відбору ризикоутворюючих факторів рекомендований для застосування ризик-менеджерам підприємства.

5. Розроблено та запропоновано метод оцінювання ризику нововведень, в межах якого визначено необхідність агрегування характеристик ризику нововведень. Сформовано комплексну систему показників-активаторів ризику нововведень, яка ґрунтується на узагальненні інформації про ризикоутворюючі фактори відповідно до виокремлених сфер підприємства. При цьому оцінювання ризику здійснюється на основі його вимірних характеристик. З метою забезпечення вибору найістотніших показників-активаторів застосовано метод головних компонент. Результатом застосування розробленого методу є формування комплексної метрики ризику нововведень, яка представлена у вигляді шкали з набору показників-активаторів, що репрезентують декомпозицію визначальних характеристик досліджуваного виду ризику. Даний метод оцінювання рекомендований для застосування працівниками технологічного та конструкторського підрозділів для удосконалення процесу розроблення нововведення, а також менеджерам-економістам для розроблення програм управління ризиками. Перевагами даного методу є: одночасне забезпечення скорочення розмірності простору вхідних перемінних та збереження сутнісних характеристик досліджуваного явища, отримання комплексної оцінки ризику нововведень не лише на певний момент часу, а й відстежування динаміки розвитку об'єкту оцінювання, формування надійної бази для розроблення адекватних заходів реагування на появу та розвиток ризику нововведень.

6. Запропоновано удосконалення організаційної структури управління на засадах використання матричної організаційної структури. Проведення такого удосконалення організаційної структури управління підприємством сприяє ефективному використанню фактору часу та ресурсів підприємства, розподілу відповідальності за ризики нововведень між усіма залученими підрозділами та прискоренню реагування на наслідки ризикових подій. Це дає змогу менеджерам машинобудівних підприємств формувати оптимальну організаційну структуру управління підприємством, яка сприяє полегшенню процесу управління ризиком нововведень.

7. З метою удосконалення планування ризику нововведень у мінливих умовах сьогодення розроблено методичні положення, які полягають у послідовному виконанні запропонованих етапів: формування інформаційної бази для планування такого ризику; визначення цілей та завдань планування ризику нововведень; аналізування сфер підприємства та вибір ризикоутворюючих факторів; формування системи показників-активаторів ризику нововведень та розроблення методу оцінювання даного виду ризику; формування методу вибору заходів попередження та реагування на прояви ризику; імплементація обраних заходів реагування та їх підсумковий моніторинг. Застосування даних положень сприяє врахуванню визначальних параметрів ризику, підвищує об'єктивність отриманої оцінки та достовірність прогнозів. Розроблені методичні положення є надійним підґрунтям для прийняття управлінських рішень керівниками машинобудівних підприємств щодо застосування оптимальних заходів реагування, які враховують багатоаспектність досліджуваного явища та динамізм його розвитку.

8. Розроблено методичний підхід до картографування ризику нововведень, який зводиться до отримання карти досліджуваного виду ризику із наочним представленням виявлених його проявів відповідно для кожної із виокремлених сфер машинобудівного підприємства, комплексної декомпозиції ризикоутворюючих факторів, означення можливих супутніх ризиків, набору первісних заходів реагування із зазначенням центрів відповідальності. Запропонований менеджерам інструмент превентивного реагування сприяє удосконаленню загального процесу планування ризику нововведень.

9. Сформовано метод вибору заходів реагування на ризик нововведень, який полягає у прогнозуванні значень найістотніших його показників-активаторів за трьома підходами, що забезпечує різнобічний погляд на розвиток ризикового явища. На основі розрахунку прогнозованих значень визначальних показників-активаторів ризику нововведень формуються альтернативні сценарії розвитку досліджуваного явища із зазначенням переліку заходів реагування для кожної з п'яти виокремлених сфер підприємства. Методичні рекомендації дозволяють менеджерам усіх рівнів управління встановлювати залежність між показниками-активаторами ризику нововведень та особливостями здійснюваної діяльності.

10. На підставі отриманих результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати:

- Міністерству освіти і науки України для підготовки фахівців у сфері ризикології використовувати розроблені методичні підходи до оцінювання ризику нововведень у діяльності машинобудівних підприємств;

- Міністерству промислової політики України з метою удосконалення управління діяльністю та впровадження ризик-менеджменту на підприємствах використовувати теоретичні та методичні положення дисертації щодо планування ризику нововведень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв'язання [колективна монографія] /За наук. ред. д.е.н., проф. М.М. Єрмошенка. - К.: Видавництво “Національна академія управління”, 2008. - 452с. (Особистий внесок автора: запропоновано виокремлювати поняття „ризик нововведень”).

Публікації у фахових виданнях

2. Харчук В.Ю. Основні підходи до класифікації ризиків аудиторської діяльності/ В.Ю. Харчук// Наукові записки. Серія „Економіка”. Збірник наукових праць. - Острог: Видавництво „Національний університет „Острозька академія”, 2007. Випуск 9. - Ч.3 . - C. 493-501.

3. Харчук В.Ю. Концептуальні підходи до оцінювання ризиків аудиторської діяльності / В.Ю. Харчук // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка” №599. - Львів: Видавництво НУ “ЛП”, - 2007.- C.166-173.

4. Харчук В.Ю. Теоретичні аспекти категорій «інновація» та «нововведення» / В.Ю. Харчук // Прометей. Регіональний збірник наукових праць з економіки. - №2 (23). - Донецьк: ДЕГІ, 2007. -- C.129-133.

5. Харчук В.Ю. Сучасні підходи до визначення категорій „ризик” та „невизначеність” / В.Ю. Харчук // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. - Одеса: ОДЕУ, - №13(69). - 2008. - C.71-77.

6. Харчук В.Ю. Карта ризиків нововведень як інструмент превентивного у правління підприємствами машинобудування / В.Ю. Харчук // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: Видавництво “Наука і освіта”, - Випуск 236. - ТIV.- 2008.- C.765-777.

7. Харчук В.Ю. Методика виявлення ризикоутворюючих факторів інноваційно-активних підприємств машинобудування / В.Ю. Харчук // Вісник економіки транспорту і промисловості Української державної академії залізничного транспорту. Збірник наукових праць. - Харків: УДАЗТ,- Випуск №24. - 2008. - C.140-145.

8. Харчук В.Ю. Економіко-статистичний аналіз середовища функціонування інноваційних підприємств машинобудування/ В.Ю. Харчук // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів: Видавництво НУ “ЛП”, - №635. - 2008. - С.212-224

9. Харчук В.Ю. Cистема стратегічного ризик-планування інноваційно-активних субєктів господарювання / В.Ю. Харчук // Економіка та держава. Міжнародний науково-практичний журнал, №2(74). - 2009. - C.26-28.

10. Харчук В.Ю. Методичний підхід до отримання комплексної оцінки сукупного ризику нововведень / В.Ю. Харчук // Логістика. Вісник Національного університету „Львівська політехніка”. - Львів: Видавництво НУ “ЛП”, - № 633. - 2009р. - C.750-756.

...