Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

УДК 338.43:633.521

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ВІДРОДЖЕННЯ ЛЬОНАРСТВА В ПІДПРИЄМСТВАХ АПК

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Головня Оксана Мілентіївна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки агропромислових формувань ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Нелеп Віталій Миколайович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри економіки агропромислових формувань

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Коденська Марія Юхимівна, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» НААН України, головний науковий співробітник відділу інвестицій

кандидат економічних наук, доцент Ткачук Василь Іванович, Житомирський національний агроекологічний університет, декан факультету аграрного менеджменту

Захист відбудеться «04» листопада 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, к. 601.

Автореферат розіслано «04» жовтня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сприятливі природно-кліматичні умови України дозволяють розвивати багатогалузеве аграрне виробництво. Серед галузей можна виділити групу тих, основне призначення яких є забезпечення промислових (текстильних, хімічних, целюлозно-паперових та ін.) підприємств сировиною. Значення таких галузей, зокрема, льонарства, для економіки досить важливе, так як вони забезпечують сировинну незалежність у відновних природних ресурсах, сприяють зниженню соціальної напруги в регіонах шляхом збільшення зайнятості і доходів населення, задовольняють попит на природні, екологічно чисті продукти (одяг, засоби для облаштування житлових приміщень тощо).

Сучасний стан льонарства в занепаді. Так, площі під льоном-довгунцем зменшилися з 200 тис. га (в середньому за 1986-1990 рр.) до 2,4 тис. га у 2009 р. Знизилася врожайність - при потенційній 10-15 ц/га в перерахунку на волокно вона склала лише 3-5 ц/га. Зменшується кількість підприємств, які вирощували льон, з 1000 у 1990 р. до 30 - у 2009 р.

Дослідженню причин кризи та напрямів її подолання в сільському господарстві, пошуку шляхів підвищення ефективності функціонування агропромислових формувань в Україні присвячені наукові праці вітчизняних економістів-аграрників: В. Г. Андрійчука, М. В. Гладія, С. І. Дем'яненка, М. Ю. Коденської, М. Й. Маліка, А. С. Малиновського, Л. В. Молдаван, В. М. Нелепа, О. М. Онищенка, Б. Й. Пасхавера, П. Т. Саблука, М. П. Сахацького, М. Й. Хорунжого, А. М. Шпичака, В. В. Юрчишина та ін.

Пропозиції щодо відродження конкурентоспроможного льонарства та підвищення його ефективності викладені в працях вітчизняних та зарубіжних вчених: Н. Н. Батової, Н. О. Бєлякової, Л. Н. Гінзбурга, П. А. Голобородька, І. А. Голуба, О. В. Гури, В. В. Живєтина, Т.П. Єсипчук, З. М. Ільїної, І. П. Карпця, К. Клєвцова, Н. І. Кравчук, Ю. В. Ліпського, О. Ю. Локотя, В.І. Макаєва, В. А. Москаленко, А. В. Назарової, О. М. Ольшанської, А. Ф. Скорченка, Л. А. Тінякової, В. І. Ткачука, Г. А. Хайліса, Л. А. Чурсіної та ін.

Однак у теоретичному і практичному аспектах залишаються недостатньо дослідженими проблемні питання розробки та впровадження організаційно-економічного механізму відродження галузі в аграрних підприємствах і в льонопереробній промисловості, що зумовлює актуальність обраної теми, визначає мету, завдання та логіко-структурну побудову дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі економіки агропромислових формувань ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана» згідно з планом науково-дослідних робіт в межах комплексної теми «Розробка напрямків розвитку та підвищення ефективності сільського господарства України в умовах світових інтеграційних процесів» (державний реєстраційний номер №0107V007381). Особисто автором в рамках теми підготовлено підрозділ «Дослідження кризового стану галузі льонарства України та розробка заходів з його подолання» розділу «Агропромислові формування: напрями підвищення ефективності господарювання».

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є обґрунтування напрямів подолання кризи льонарства в підприємствах льонопродуктового підкомплексу АПК шляхом розробки організаційно-економічного механізму його відродження. Відповідно до мети у роботі поставлено та вирішено такі науково-практичні завдання:

? визначено причини та наслідки кризи льонарства;

? обґрунтовано науково-методичні засади формування та впровадження організаційно-економічного механізму відродження льонарства;

? надано характеристику стану льоновиробництва і виявлено резерви підвищення його ефективності;

? визначена кон'юнктура внутрішнього й зовнішнього ринків льонопродукції та виявлено потенційні напрями розвитку льоновиробництва;

? оцінено можливості та перспективи відродження льонарства;

? запропоновано шляхи вдосконалення економічних взаємовідносин між складовими ланками льонопродуктового підкомплексу;

? здійснено оптимізацію галузевої структури інтегрованого формування з виробництва та переробки льону;

? обґрунтовано напрями формування сприятливого інституціонального середовища розвитку льонарства в аграрних підприємствах.

Об'єктом дослідження є процеси забезпечення ефективної діяльності та розвитку підприємств в сучасних умовах господарювання.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних і прикладних засад формування та використання організаційно-економічного механізму відродження льонарства в підприємствах АПК.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний підхід до пізнання економічних явищ, використання загальнонаукових і спеціальних методів, які дозволили системно оцінити причини та наслідки кризи льонарства в підприємствах та обґрунтовувати механізм його відродження. Для уточнення понять «відродження галузі», «організаційно-економічний механізм відродження льонарства», а також формулювання висновків застосовано методи наукового узагальнення, аналогії, абстрагування, індукції та дедукції. Аналіз сучасних наукових поглядів щодо кризи та відродження аграрного виробництва загалом і льоновиробництва зокрема базується на системному методі наукового пізнання, якісного аналізу і синтезу. Для аналізу стану галузі льонарства в Україні та у світі, оцінки його ефективності було використано економіко-статистичний метод (зокрема прийоми групування, порівняння, графічний). За допомогою оптимізаційних моделей спроектована галузева структура інтегрованого формування та здійснене обґрунтування рівня цін на лляну сировину, що слід вважати основою економічних взаємовідносин між підприємствами льонопродуктового підкомплексу. Дослідження базується також на методі формалізації для складання моделі технологічного процесу і врахування її при моделюванні взаємовідносин в льонопродуктовому підкомплексі України.

Інформаційною базою дослідження слугували наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем кризових явищ в економіці та напрямів розвитку льоновиробництва, законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють діяльність підприємств і визначають механізм державної підтримки галузей рослинництва (і льонарства зокрема) та підприємств легкої промисловості, офіційні дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики, Асоціації льонарів України, інформаційно-аналітичні збірники ІАЕ НААН, річні звіти сільськогосподарських і переробних підприємств та інформація з комп'ютерної мережі «Internet».

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є системне вирішення проблемних питань відродження льонарства в підприємствах АПК. Найсуттєвішими результатами дослідження, що формують наукову новизну, є:

вперше: льонарство кон'юнктура ринок льонопродукція

? розроблено модель організаційно-економічного механізму відродження льонарства в підприємствах АПК на основі системного підходу до аналізу причин кризового стану галузі, що дозволяє відновити цілісність льонопродуктового підкомплексу і підвищити ефективність функціонування підприємств-виробників льонопродукції;

удосконалено:

? поняття «кризи», під яким слід розуміти порушення рівноваги економічної системи під впливом ендогенних та екзогенних чинників, що свідчить про переломний етап її розвитку і необхідність нових підходів до управління системою. Таке трактування лягло в основу обґрунтування шляхів подолання кризового стану льонарства в окремих підприємствах, їх об'єднаннях, в льонопродуктовому підкомплексі АПК та на національному рівні;

? методичний підхід до формування організаційно-економічного механізму відродження льонарства, який передбачає сукупну дію державного та ринкового впливів через використання економічних важелів і адміністративно-правового регулювання з метою забезпечення сталого розвитку льоновиробництва, скорочення імпортозалежності вітчизняних текстильних й швейних підприємств і сприяння розширенню експорту готових до вживання кінцевих виробів з льону;

набули подальшого розвитку:

? обґрунтування напрямів розвитку льоновиробництва через вдосконалення технології вирощування та переробки лляної сировини, розширення асортименту продукції з льону, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності та відновленню позицій на внутрішньому ринку;

? прикладні засади щодо формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств Полісся, які вирощують і переробляють льон на основі розробленої оптимізаційної моделі, що дозволяє підвищити ефективність використання ресурсів і грошові надходження від здійснення виробничої діяльності;

? механізм удосконалення міжгалузевих взаємовідносин в льонопродуктовому підкомплексі України, зокрема шляхом розподілу між аграрним та переробним підприємствами виручки від реалізації льоноволокна пропорційно до нормативних витрат на виробництво та переробку льоносировини. Це дає можливість забезпечити рівні права учасників єдиного технологічного процесу і стимулювати виробництво продукції вищої якості.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості застосування їх щодо формування та реалізації державної політики у сфері підтримки виробництва льону, відродження функціонування підприємств легкої промисловості з використанням вітчизняної сировини. Отримані результати дослідження та пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічного механізму відродження льонарства в підприємствах АПК використані при розробці напрямів державного регулювання і підтримки розвитку льонарства в Україні Міністерством аграрної політики України (довідка № 37-13-1-15/20571 від 03.12.08 р.), Асоціацією льонарів України (довідка від 20.04.10 р.), а також враховані ТОВ «Українська лляна компанія плюс» (м. Київ) для розробки середньострокових планів економічного розвитку (довідка № 10/12 від 10.12.2009 р.).

Загальні науково-методичні положення та результати дослідження використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні курсів «Економіка підприємства» та «Економіка виробництва та переробки сільськогосподарської продукції» (довідка від 15.04.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною науковою працею. Наукові положення, висновки та рекомендації, що викладено в дисертаційній роботі та наведено в опублікованих працях, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і наукові результати дослідження пройшли апробацію на: Міжнародній науково-практичній конференції «Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності» (м. Київ, 2004); Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м. Умань, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Облік і контроль на підприємствах АПК: стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 2007), V міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, 2007), Міжнародній науково-технічній конференції молодих учених «Інноваційні напрямки в селекції, генетиці, технології вирощування, збирання, переробки і стандартизації технічних культур» (м. Глухів, 2008), 2-ій міжнародній науково-практичній конференції «Современные технологии управления социально-экономическими процессами» (Мінськ, 2009).

Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 3,39 друк. арк. (з них 2,81 друк. арк. належать особисто автору), з яких 7 статей у наукових фахових виданнях обсягом 2,32 друк. арк., 6 тез доповідей на науково-практичних конференціях загальним обсягом 1,07 друк. арк.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 177 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 29 рисунків на 12 сторінках, 48 таблиці на 29 сторінках, 14 додатків на 17 сторінках, список використаних джерел налічує 232 найменувань на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо їхньої апробації.

У розділі 1 «Криза аграрних підприємств та організаційно-економічні аспекти відродження льонарства в підприємствах АПК» висвітлено особливості рецесних процесів аграрних підприємств Полісся України у взаємозв'язку з кризою виробництва та реалізації продукції ряду провідних галузей, а також причини кризи (на прикладі льонарства) та методичні основи формування механізму відродження підприємств АПК.

Досліджуючи прояви кризових явищ на аграрних підприємствах, виявлено різні підходи до визначення їхньої сутності, аналізу причин виникнення та різновидів кризи. Остання найчастіше пов'язується з розвитком сільського господарства в цілому. Зроблено висновок, що ефективне функціонування аграрних підприємств Полісся є залежним від розвитку традиційних для цього регіону сільськогосподарських виробництв - льону-довгунця, картоплі, скотарства, хмелярства. Разом з тим, зазначені виробництва є складовими відповідних продуктових підкомплексів АПК, без злагодженої роботи яких подолання кризи є неможливим.

У функціонуванні льонарства протягом 1990-2009 рр. виділено декілька кризових періодів (якщо оцінювати динаміку обсягів виробництва). Перший спад льонарства є наслідком перехідного періоду в економіці країни. Глибина його припадає на 1999-2000 роки, коли площа під льоном-довгунцем зменшилася з 195 до 19 тис. га, а валовий збір - з 110 тис. т до 8 тис. т льону (в перерахунку на волокно) (рис. 1). З 2000 року спостерігалося певне зростання обсягів виробництва льонопродукції до 2004 року включно. За цей період посилилася концентрація льоновиробництва в підприємствах, зменшувалася збитковість галузі. Стимулами до відродження стали очікування покращення економіко-правового середовища (формування послідовної системи державної підтримки галузі) і позитивні тенденції на зовнішньому ринку, на який надходить переважна маса виробленого льоноволокна. Другий період спаду почався у 2005 році і триває досі: обсяги виробництва льону скоротилися у 2009 р. до 1,2 тис. т з 1,8 тис. га зібраної площі.

Визначення причин кризи льонарства в підприємствах льонопродуктового підкомплексу АПК дало підстави для висновку, що першопричиною практичного знищення льоновиробництва в Україні є інституціональні прорахунки, до яких ми відносимо впровадження давальницьких схем роботи швейних підприємств, неконтрольований імпорт товарів легкої промисловості, продукції «секонд-хенд», недостатня, порівняно з розвиненими країнами, державна підтримка вирощування та переробки льону-довгунця. Низький платоспроможний попит населення на текстильні та швейні вироби став однією з причин знищення попиту на вітчизняну лляну продукцію, чим було порушено цілісність льонопродуктового підкомплексу. Це призвело до занепаду внутрішнього ринку льоноволокна, поглиблення кризи як в аграрних підприємствах, так і в сфері первинної та вторинної переробки льону.

Рис. 1 Динаміка посівної площі, валового збору і врожайності льону-довгунця (в перерахунку на волокно) в аграрних підприємствах України

Кризовий стан льонарства визначено як порушення рівноваги економічної системи (льонопродуктового підкомплексу АПК) під дією ендогенних і екзогенних чинників, що свідчить про переломний етап розвитку системи та необхідність нових підходів до управління нею. Організаційно-економічний механізм відродження як системна взаємодія державного та ринкового впливів через використання економічних важелів та адміністративно-правового регулювання, передбачає забезпечення сталого розвитку льоновиробництва в Україні, скорочення імпортозалежності вітчизняних текстильних, швейних підприємств і сприяння розширенню експорту готових до вживання кінцевих виробів з льону. Розробка такого механізму має на меті створення такого середовища функціонування підприємств, яке б спонукало їх до відновлення виробництва конкурентоспроможної продукції.

На основі узагальнень різних теоретичних і практичних поглядів щодо сутності організаційно-економічного механізму та виявлення особливостей функціонування льонопродуктового підкомплексу розроблено структурно-логічну модель такого механізму відродження льонарства, головними елементами якого визначено філософію економіки споживання, інституціональні заходи, економічні важелі та стимули, міжгалузеві взаємовідносини (рис 2.).

Відродження льонарства залежить від впливу держави та ринку на функціонування підприємств льонопродуктового підкомплексу АПК. При цьому держава є визначальним суб'єктом, адже саме економічними, правовими та адміністративними методами формуються елементи механізму, що здатні активізувати внутрішній ринок і стимулювати роботу підприємств підкомплексу.

У Розділі 2 «Аналіз сучасного стану та оцінка можливостей розвитку льонарства в підприємствах АПК» визначено тенденції та виявлено закономірності розвитку галузі в Україні та у світі, резерви та критичні точки, обґрунтовано напрями стимулювання подальшого відродження льонопродуктового підкомплексу.

Оцінка розвитку світового ринку льонопродукції дозволила виявити наступні тенденції: збільшення попиту на продукцію із вмістом волокна льону, головним

Рис. 2 Схема організаційно-економічного механізму відродження льонарства в підприємствах АПК*

чином завдяки зростанню нетекстильного використання луб'яних волокон; посилення ролі країн Азії (зокрема Китаю) у виробництві та торгівлі волокном і продуктами його переробки; значну державну підтримку галузі в країнах Західної Європи, що дозволяє удосконалювати технологію вирощування й переробки льону-довгунця і конкурувати за якість з продукцією країн Східної Європи та Азії; поглиблення сировинної спрямованості льонопродукції в країнах колишнього СРСР. Україна втратила свої позиції на цьому ринку і у 2009 р. займала тільки 0,5% площ і 0,2% обсягів світового виробництва льоноволокна, хоча на ринку лляного насіння частка обсягів залишалася відносно стабільною і коливалася в межах 1-2%. Для вітчизняного ринку льонопродукції характерним є його розбалансування, відсутність внутрішнього попиту на льоноволокно з боку лляних комбінатів і, відповідно, вимушений його експорт, скорочення вирощування льону-довгунця та виробництва льоноволокна, реалізація товару невеликими партіями окремими виробниками, залежність активності ринку і формування цін на льоносировину від кон'юнктури світового ринку.

Аналіз ефективності виробництва продукції льонарства в аграрних підприємствах дозволив зробити наступні висновки: а) існуючий рівень урожайності льону-довгунця унеможливлює виробництво волокна високої якості та одержання відповідної винагороди виробниками; б) зниження рівня затрат праці на вирощування льону з розрахунку на 1 ц льонотрести пояснюється тим, що за загального зменшення кількості підприємств, що вирощують льон, цією культурою продовжують займатися підприємства, забезпечені необхідними технічними засобами для його вирощування та збирання; в) при помітній тенденції зростання загальних витрат на вирощування льонотрести (табл. 1) темпи зростання цін на неї значно нижчі, розрив між ними коливається від 100 грн. до 600 грн. (у 2007 р.), наслідком чого є хронічна збитковість галузі; г) дотування вирощування льону-довгунця не стимулює збільшення обсягів виробництва, що, найчастіше викликане пізніми строками прийняття відповідних законодавчих актів (у 2009 р. - 24 червня) та неефективною системою дотування (на гектар посіву), без контролю якості зібраної продукції та підтримки первинної переробки льону-довгунця; д) у вітчизняному льонарстві частина аграрних підприємств відмовляється від виробництва трести, обмежуючись збиранням насіння, що потребує менших затрат часу, не вимагає спеціалізованої техніки, має стабільний попит на внутрішньому і зовнішньому ринках. За період 2005-2008 рр. ціна реалізації 1 т насіння зросла в 3,6 раза, в той же час ціна реалізації 1 т трести залишилась практично незмінною. У 2009 р. високий рівень рентабельності реалізації трести обумовлений високою ціною її продажу підприємством Ємільчинського району Житомирської області, на яке припало 50% обсягів реалізації трести підприємствами України.

Для поглибленого дослідження ефективності виробництва льону-довгунця в окремих підприємствах їх згруповано в три групи: І - промислово-аграрні (в них інтегратором є льонозавод), які на орендованих землях вирощують льон і переробляють його на власних переробних потужностях (у 2008 р.: ТОВ «Українська лляна компанія плюс» - 700 га, ТОВ «Ємільчино-льон» - 1100 га.

Таблиця 1

Економічна ефективність льонарства в підприємствах АПК**

* вартісні показники за 1990 р. наведено в карб./т

** офіційна статистична інформація Держкомстату України

льону); ІІ - агропромислові підприємства (аграрні підприємства, що мають власні переробні лінії), що вирощують льон і переробляють його (у 2007 р.: ТОВ «Брусилів-льон» - 390 га, СТОВ «Можарівське» - 100 га льону); ІІІ - традиційні аграрні підприємства, що вирощують льон і реалізують його переробним підприємствам (табл. 2).

Виявлено, що найефективніше галузь розвивається в промислово-аграрних підприємствах, де вища концентрація посівів льону й рівень його врожайності. За рахунок більших обсягів виробництва та реалізації підприємства групи одержують вищі ціни на свою продукцію. Хоча перевагою господарств ІІ та ІІІ груп є збереження традиційної для Полісся галузевої структури, однак у них розвиток тваринництва є визначальним (частка продукції молочного скотарства в структурі виручки займає від 25 до 60 %).

Окремо слід виділити підприємство другої групи - ТОВ «Брусилів-льон», яке до 2008 р. успішно розвивало традиційну для господарств Полісся галузеву структуру (льонарство, картоплярство, зерновиробництво, молочне скотарство, які в структурі товарної продукції займали 75%). З 2008 р. підприємства другої групи вже не виробляли льон. У 2009 р. продовжували свою діяльність промислово-аграрні підприємства, при цьому ТОВ «Ємільчино-льон» переробляло вирощену тресту не на власному, а на Новоград-Волинському льонозаводі. Це дозволяє зробити висновок, що для відродження галузі варто стимулювати вирощування і переробку льону в підприємствах першої групи.

Зважаючи на соціально-економічне значення льоновиробництва для життєдіяльності людей (через природні властивості льоноволокна), для економіки аграрних і промислових підприємств та забезпечення сировинної незалежності України, обґрунтовано необхідність відродження льонарства, а також оцінено.

Таблиця 2

Економічна ефективність вирощування льону-довгунця в підприємствах виділених груп**

* - без врахування реалізації продукції переробки льону-довгунця

**- розраховано автором

перспективи і можливості реанімації галузі. В Україні льонарство буде перспективним за умови технічного та технологічного оновлення льонопереробних підприємств, розширення асортименту виробництва кінцевої продукції (котоніну, сумішевої пряжі із вмістом волокна льону, целюлози, волокнистих плит та ізоляційних панелей, композитних матеріалів тощо), тобто за умови створення попиту та наявності конкуренції на внутрішньому ринку.

Можливості відродження льонарства посилюються сприятливими природно-економічними умовами Полісся для розвитку галузі, науковим її забезпеченням (всіх ланок льонопродуктового підкомплексу АПК), наявністю працюючих і законсервованих льонопереробних потужностей та досвіду вирощування льону-довгунця. Разом з тим, ці можливості обмежені фінансовими проблемами окремих підприємств Полісся, в яких головні галузі є хронічно збитковими або знищеними, а також відсутністю ефективного механізму міжгалузевих взаємовідносин та комплексної програми державної підтримки підприємств льонопродуктового підкомплексу АПК.

Розроблений прогноз розвитку льонарства (рис. 3) показує, що до 2020 р. можливе зростання площ під льоном до 60 тис. га і збільшення виробництва до близько 50 тис. т льону в перерахунку на волокно. Передумовою його успішної реалізації є пом'якшення наслідків інституціональних прорахунків, допущених при регулюванні та підтримці швейних підприємств, відновлення внутрішнього ринку, зростання урожайності, використання науково-обґрунтованих норм споживання та досвіду країн з розвинутою економікою.

Рис. 3 Прогноз розвитку льоновиробництва в Україні

У Розділі 3 «Формування організаційно-економічного механізму відродження льонарства в підприємствах АПК» розкриваються складові елементи організаційно-економічного механізму відродження льонарства на трьох рівнях: 1) на аграрних підприємствах - пошук і утвердження конкурентних переваг виробників; 2) на міжгалузевому рівні - налагодження партнерських відносин усередині льонопродуктового підкомплексу; 3) на державному рівні - вдосконалення державного регулювання та підтримка галузі.

На основі використання системного підходу запропоновано наступні елементи механізму: нова політика споживання (привернення уваги громадськості до екологічності виробів з льону, визначення національних інтересів і пріоритетів, стимулювання попиту); інституціональні заходи (впровадження комплексної програми розвитку лляного підкомплексу України); система економічних важелів і стимулів (створення сприятливих економічних умов); регулювання міжгалузевих взаємовідносин.

Враховуючи тотальне зменшення кількості виробників льоносировини та відсутність вторинної переробки, обґрунтовано доцільність посилення взаємовідносин на рівні аграрні підприємства-підприємства первинної переробки луб'яних культур. Цей рівень представлений промислово-аграрними інтегрованими формуваннями, для яких залишається актуальним підвищення ефективності шляхом оптимізації їхньої галузевої структури.

Визначення оптимального поєднання галузей за критерієм максимуму валового прибутку від реалізації продукції товарних галузей полягає у знаходженні максимуму функції:

де: і - сорт льону, r - вид сільськогосподарської культури (r є R), k - вид худоби (k є K); - площа посіву льону i-го сорту; - площа посіву r-ї культури; - кількість структурних голів худоби k-го виду; , , , - відповідно ціна одиниці льоноволокна і насіння, продукції рослинництва та тваринництва; , , , - відповідно собівартість одиниці льоноволокна і насіння, рослинництва та тваринницької продукції; , - урожайність трести і насіння льону i-го сорту відповідно; - частка виходу волокна з одиниці трести i-го сорту; - вихід продукції з 1 гектара r-ї сільськогосподарської культури, - приріст живої маси тварин k-ї галузі з розрахунку на 1 структурну голову.

На прикладі ТОВ «Українська лляна компанія плюс» Семенівського району Чернігівської області встановлено, що промислово-аграрним інтегрованим формуванням для дотримання науково-обґрунтованих сівозмін необхідно розширити виробництво зернових культур, ввести в структуру підприємства такі галузі, як картоплярство, м'ясне або молочне скотарство і для цього збільшити площу орендованих земель. Розрахунки підтверджують, що найефективнішою на сьогодні є диверсифікація аграрного виробництва, яка здатна забезпечити додатково близько 1 млн. грн. прибутку (табл. 3), підвищити соціальну та екологічну ефективність виробництва.

Таблиця 3

Ефективність обраних варіантів галузевої структури інтегрованого формування з виробництва і переробки льону - ТОВ «Українська лляна компанія плюс» Семенівського району Чернігівської області

Перспективним напрямом вдосконалення розвитку льонарства є створення сільськогосподарських кооперативів з переробки та реалізації льонопродукції. Це сприятиме відродженню галузі льонарства в аграрних підприємствах, відновленню ефективної галузевої структури та налагодженню взаємовигідних партнерських відносин між виробниками і переробниками. Із врахуванням вітчизняного та європейського досвіду запропоновано модель такого кооперативу і механізм взаєморозрахунків між його членами.

В льонопродуктовому підкомплексі доцільне впровадження механізму розподілу виручки від реалізації кінцевої продукції відповідно до частки витрат певної ланки у загальних витратах на виробництво, переробку і реалізацію льонопродукції. Базою розподілу мають слугували визначені на кожній стадії технологічного циклу нормативні витрати. Завдяки запровадженню вказаного механізму підприємства зможуть запобігти диспропорціям в розмірі одержуваного доходу між виробниками і переробниками, підвищити зацікавленість аграрної та переробної ланок, якість виробленої продукції, збільшити обсяг виробництва льонопродукції.

У взаєминах виробників і переробників льоносировини може бути використаний модифікований третій варіант розрахунків, за яким аграрний виробник залишається власником льоносировини, що надійшла на переробку, контролює переробний процес і розраховується за оренду обладнання для переробки за встановленими льонозаводом тарифами або ж частиною виробленої продукції. Тобто кожен виробник трести самостійно контролює процес переробки та одержання волокна тої якості, яку виростили на полі. Це є головною перевагою цього методу - зацікавлення аграріїв вирощувати тресту високої якості сучасних сортів з метою підвищення виходу довгого волокна.

Відродженню льонарства сприятиме також реалізація внутрішньогосподарських резервів підвищення ефективності галузі. На прикладі ТОВ «Українська лляна компанія плюс» Семенівського району Чернігівської обл. обґрунтовано ефективність запровадження прогресивної технології вирощування та збирання льону-довгунця з урахуванням рекомендацій аграрної науки. Зокрема, запровадження збирання трести рулонними прес-підбирачами на площі 700 га вимагає додатково 2,4 млн. грн. інвестицій, строк окупності яких складає 2,9 роки.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання з обґрунтування теоретико-методичних і прикладних аспектів відродження підприємств льонопродуктового підкомплексу АПК. В результаті дослідження встановлено:

1. Криза галузі - це переломний етап в її розвитку, що свідчить про необхідність визначення і ліквідації наслідків, причин кризи та створення нових умов для ефективного управління виробництвом.

2. В оцінці розвитку льонарства необхідно виокремити два кризових періоди - глибина першого припадає на 1999-2000 рр., другого - 2007-2009 рр. Системний підхід до аналізу стану льоновиробництва показав, що головною причиною практичного знищення галузі льонарства в аграрних підприємствах і підприємствах, що займаються переробкою льоносировини, були інституціональні прорахунки, допущені під час формування державної економічної політики, і скорочення внутрішнього попиту на лляну сировину і лляні вироби.

3. Формування організаційно-економічного механізму відродження галузі льонарства поєднує в собі визначальну роль держави у створенні базових елементів механізму (філософії споживання, інституціональних заходів, економічних важелів й стимулів, міжгалузевих взаємовідносин) і ринкового стимулювання з метою відновлення попиту на продукцію з льону та нарощення обсягів її виробництва. Пропонована в дисертації модель механізму відродження своєю суттю спрямована на відновлення роботи підприємств кожної складової ланки льонопродуктового підкомплексу АПК, та їх об'єднань.

4. Світовий ринок льонопродукції динамічно розвивається, відбувається географічне зміщення ринку в бік Китаю, який є лідером з вирощування льону і виробництва льоноволокна; зростає попит на нетрадиційне використання волокна льону; конкурентоспроможними виробниками є ті країни, які здатні забезпечити або низьку собівартість волокна, або ж його високу якість. Україна без змін у підтримці та регулюванні галузі не зможе виграти в конкурентній боротьбі, що вже помітно у втраті позицій на світовому ринку. Вітчизняного ринку льоноволокна і льонопродукції практично не існує. Все волокно, що виробляється, експортується, тому підприємства є залежними від стану і тенденцій розвитку світового ринку.

5. В Україні один з найнижчих рівнів урожайності, висока собівартість льонотрести, хронічна збитковість галузі, вихід і якість волокна погіршуються. Зменшується кількість підприємств, які продовжують культивувати льон. Негативною тенденцією є зміна мети вирощування льону - одержати насіння, а не трести; це частково вирішує проблему збитковості, оскільки лляне насіння користується попитом і в останні роки є прибутковим, але не сприяє відродженню льонарства та льонопродуктового підкомплексу АПК в цілому. Першочерговими кроками відродження льонарства є стимулювання роботи промислово-аграрних підприємств, які сформувалися на базі працюючих льонозаводів.

6. Зростання попиту в світі на натуральні волокна, збільшення напрямів їхнього використання надає можливість на основі ефективного використання природного і наукового потенціалу та ефективної державної політики підтримки вітчизняному льонарству знайти свою нішу на світовому ринку льонопродукції. Враховуючи наведені можливості, за нашим прогнозом розвитку льонарства на 2020 рр., його площі становитимуть близько 60 тис. га, а валовий збір льоноволокна - 50 тис. т.

7. Одним із шляхів вирішення проблеми взаємовідносин між аграрними та переробними підприємствами льонопродуктового підкомплексу є об'єднання їх у кооперативи із залученням потужностей переробного підприємства як асоційованого члена. Остаточні розрахунки між членами кооперативу можуть здійснюватись пропорційно до їхньої частки у виручці від реалізації волокна, оціненої за нормативними цінами, за мінусом витрат на переробку льоносировини та витрат на зберігання. В об'єднаннях аграрних і переробних підприємств під час здійснення розрахунків між ними слід брати до уваги, що кінцевим видом продукції є волокно і для зрівноваження інтересів виручку від його реалізації варто розподіляти пропорційно до нормативних витрат на виробництво та переробку. За такого розподілу галузь стає ефективною для обох учасників об'єднання.

8. Використання оптимізаційного моделювання галузевої структури агропромислового формування доводить необхідність диверсифікації виробництва, в результаті якої прибуток, наприклад для ТОВ «Українська лляна компанія плюс» виросте в 1,5 раза за умови введення в структуру посівів крім льону, ще зернових та картоплі на площах, які забезпечують раціональне використання земель. Значне зростання прибутку можливе також за розвитку м'ясного скотарства. Все це дозволить підвищити не лише економічну, але і соціальну та екологічну ефективність виробництва.

9. Обґрунтування системи заходів щодо виходу із кризи льонарства в аграрних підприємствах на основі комплексного підходу включає заходи з відродження як в первинній ланці підкомплексу, так і у підприємствах первинної переробки, текстильній та швейній промисловості, тобто в усьому виробничому процесі до реалізації готової продукції кінцевому споживачу. На державному рівні для відродження галузі льонарства необхідно, в першу чергу, звести до мінімуму наслідки інституційних прорахунків, що призвели до різкого падіння в Україні попиту на вітчизняний льон. З цією метою визначено основні положення, які є обов'язковими для розробки й впровадження комплексної програми розвитку льонарства з елементами державної підтримки.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ