Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський національний аграрний університет

УДК 631.11 ( 043.5 )

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент Жмайлов Валерій Миколайович, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри статистики, АГД та маркетингу

Офіційні опоненти агробізнес сільськогосподарський ефективний

доктор економічних наук, профессор Олійник Олександр Васильович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Россоха Володимир Васильович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, заступник завідувача відділу проблем галузевого і територіального управління

Захист відбудеться “23” лютого о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.859.01 в Сумському національному аграрному університеті за адресою 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160, зал засідань вченої ради

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського національного аграрного університету за адресою 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160.

Автореферат розісланий “22 ” січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.е.н., доцент Пилипенко В.В.

Проблеми ефективності сільськогосподарського виробництва в Україні досліджуються такими вченими, як В.Г. Андрійчук, В.Я. Амбросов, В.В. Вітвицький, В.В. Галушко, Г.І. Дідур, В.П. Курган, Т.Г. Маренич, В.Я. Месель-Веселяк, О.В. Олійник, В.В. Прядко, В.В. Россоха, І.В. Рябчик, Р.К. Шмідт та інші. Серед іноземних вчених питання ефективності досліджували В. Грін, С. Гроскопф, Т. Коеллі, К. Ловелл, У. Паретто, М. Фаррел, Р. Фере та інші.

Разом з тим, недостатньо дослідженими залишаються концепції ефективності в системі нових ринкових виробничих відносин, потребують систематизації критерії економічної ефективності для агропідприємств. Необхідність успішного розв'язання цих проблем обумовили мету, завдання та структурну побудову дисертаційної роботи, її наукове та практичне значення.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напрямків науково-дослідних робіт Сумського національного аграрного університету. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження є складовою науково-дослідних тем: “Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в умовах формування ринку” (№ держ. реєстр. 0107U008535, 2007-2010 рр.), в рамках якої автором здійснено аналіз ефективності сільськогосподарських підприємств Сумської області; “Розвиток форм господарювання в аграрному секторі в умовах ринку” (№ держ. реєстр. 0107U008536, 2007-2010 рр.) при виконанні якої оцінено стан та перспективи розвитку сільського господарства Сумської області.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних принципів підвищення ефективності агробізнесу на основі комплексної оцінки основних факторів впливу на рівень ефективності, а також проведення аналізу ефективності сільськогосподарських підприємств та розробка методів ефективного їх функціонування.

Для досягнення даної мети були визначені наступні наукові завдання:

- систематизувати теоретико-методологічні підходи щодо визначення сутності понять ефективність та продуктивність сільськогосподарського виробництва;

- за допомогою моделювання проаналізувати сільськогосподарські підприємства Сумської області за показниками ефективності розподілу ресурсів та визначити фактори, які найбільше впливають на неефективність сільськогосподарських підприємств;

- розробити оптимальну організаційну модель функціонування сільськогосподарських підприємств, яка забезпечить ефективність їх діяльності;

- визначити фактори ефективності сільськогосподарських підприємств, які б забезпечували максимальну продуктивність та відповідали сучасним тенденціям і можливостям виробництва;

- дослідити методи ефективного функціонування аграрних підприємств в умовах глобалізації аграрних ринків та скорочення ринкових можливостей в світлі сучасних кризових явищ;

- розробити комплекс заходів державної підтримки, який сприятиме створенню умов для потенційного розвитку вітчизняних сільськогосподарських виробників.

Об'єктом дослідження є процеси підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств, а також середовище та умови, в яких можлива їх ефективна діяльність, зокрема, організаційна та виробнича структура сільськогосподарських підприємств, фактори, як мають найбільший вплив на ефективність, вплив державного фінансування.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних підходів та економіко-організаційних заходів щодо забезпечення ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств, зокрема основні теоретичні гіпотези щодо ефективності сільськогосподарських підприємств, а також моделювання ефективності сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні методи наукового пізнання економічних процесів, зокрема - діалектичний метод, системний аналіз, фундаментальні положення економічної теорії. Для вирішення поставлених завдань використовувалися наступні методи: системно-структурний, абстрактно-логічний - при дослідженні сутності категорій “економічна ефективність”, “продуктивність сільськогосподарського виробництва”, визначенні факторів ефективності; метод статистичних групувань - при аналізі показників використання земель великими сільськогосподарськими підприємствами в Україні, при визначенні частки агрохолдингів у загальній структурі виробництва сільськогосподарської продукції; економіко-математичний - при аналізі ефективності сільськогосподарських підприємств Сумської області та формуванні переліку факторів виробництва, які використовуються найменш ефективно; порівняльний та групувань - при порівнянні показників ефективності для різних груп підприємств, ранжованих за розміром, а також при дослідженні характеру інвесторів, які інвестують в сільськогосподарські угіддя; кореляційного та регресійного аналізу - під час встановлення залежності між показниками ефективності.

Інформаційною базою для виконання роботи стали закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, офіційні дані Державного комітету статистики України, оперативні дані Головного управління статистики та Головного управління сільського господарства Сумської облдержадміністрації, наукова література з теми дослідження, особисті дослідження та спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєві результати дослідження, які містять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

- запропонована організаційна модель функціонування сільськогосподарських підприємств, яка узгоджує вплив організаційної структури підприємства на дієвість кожного з запропонованих факторів ефективності та забезпечує ефективне функціонування сільськогосподарських підприємств, зокрема за рахунок розширення масштабу, диверсифікації ризиків, адаптації до змін та можливості впливу на кон'юнктуру ринку;

удосконалено:

- зміст поняття ефективності та продуктивності сільськогосподарських підприємств, акцентується увага на тому, що дані поняття є принципово різними: продуктивність агропідприємства визначається як співвідношення кінцевих результатів і витрачених факторів виробництва, тоді як під ефективністю розуміють співвідношення фактичної продуктивності підприємства і максимально можливої продуктивності;

- матрицю ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств, яка враховує як фактори, які необхідні для досягнення ефективності, так і сучасні тенденції виробництва та методи їх удосконалення;

набули подальшого розвитку:

- алгоритм ефективного функціонування аграрних підприємств в умовах глобалізації аграрних ринків та скорочення ринкових можливостей в світлі сучасних кризових явищ, який полягає в удосконаленні організаційної структури та структури менеджменту, посиленні спеціалізації, незалежності від сировинних постачальників тощо;

- методика моделювання ефективності сільськогосподарських підприємств за критерієм оптимальності розподілу ресурсів, яка, на відміну від існуючих, дозволяє визначати фактори, що найбільше спричиняють неефективне функціонування підприємств аграрного сектору Сумської області, а також виділити, на яких саме етапах виробництва зосереджений найбільший резерв можливостей для підвищення ефективності;

- комплекс заходів державної підтримки, який передбачає створення умов для потенційного розвитку вітчизняних сільськогосподарських виробників та обмежуватиме негативний вплив стратегії державного управління для кінцевих споживачів агропродукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що впровадження розроблених рекомендацій в практику сільськогосподарських підприємств буде сприяти розвитку і конкретизації теоретичних узагальнень, розробки ефективної стратегії управління підприємствами.

Результати дисертаційного дослідження схвалені і прийняті до використання Головним управлінням агропромислового комплексу Сумської обласної державної адміністрації (довідка № 01-01/1624 від 06.10.2008), підприємствами ТОВ АФ “Псьол” (довідка № 68 від 28.01.2009), ВАТ племзаводом “Михайлівське” (довідка № 73/1 від 2.04.2009 ), Управлінням агропромислового розвитку Лебединської районної державної адміністрації (довідка № 38а від 7.04.2009), Управлінням агропромислового розвитку Краснопільської районної державної адміністрації (довідка № 86 від 06.04.2009), а також Сумським національним аграрним університетом при викладанні дисциплін “Аналіз економічної та господарської діяльності”, “Фінансовий аналіз”, “Інфраструктура товарного ринку”, “Комерційна діяльність посередницьких підприємств”, “Аналіз господарської та комерційної діяльності” (довідка № 1274/1 від 12.05.2009).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Окремі теоретичні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 8 науково-практичних конференціях: науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ, ( м.Суми, 6-22 квітня 2004 р.), Х міжнародній науково-практичній конференції: „Проблеми сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі та шляхи їх вирішення” (м. Бєлгород, Росія, 15-19 травня 2006 р.), третя міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток україни в ХХІ ст.”, (м. Тернопіль, 17-19 вересня 2006 р.), міжнародній науково-практичної конференції „Аграрний форум 2006” (м. Суми, 25-26 вересня 2006 р.), міжнародній науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченої 30-й річниці заснування СНАУ (м. Суми., 12-15 червня 2007 р.), міжнародній науково-практичної конференції „Сучасні технології менеджменту: проблеми теорії та практики” (м. Харків, 23-24 жовтня 2008р.), міжнародній науково-практичної конференції „Аграрний форум 2008” (м. Суми, 15-18 жовтня 2008 р.). Також результати дослідження відображені на науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів, що проходили на базі Сумського національного аграрного університету (м. Суми, 2006, 2008 рр.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 2,4 ум. др. арк., з яких 4 статті у фахових виданнях, із них 4 статті - одноосібно, а також 7 статей за матеріалами конференції.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел із 195-ти найменувань. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 247 сторінки комп'ютерного тексту, із них 172 сторінок основного тексту. Основна частина дисертації містить 11 таблиць та 62 рисунки. Із загальної кількості таблиць і рисунків 6 займають усю площу сторінки. Робота містить 3 додатки.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані завдання дослідження, визначені його об'єкт, предмет, методологічна основа і методи, розкриті наукова новизна та практична цінність дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи визначення ефективності сільськогосподарського виробництва” розглянуто та узагальнено теоретико-методологічні підходи до визначення сутності ефективності та продуктивності сільськогосподарського виробництва, обґрунтована методика визначення ефективності сільськогосподарського виробництва, здійснений аналіз факторів продуктивності в зарубіжних дослідженнях.

В роботі на основі дослідження існуючих підходів зроблено висновок, що теоретично ринкова спрямованість і сільськогосподарська реформа мали призвести до підвищення ефективності та продуктивності в сільському господарстві і, як результат, до збільшення обсягів виробництва. Проте, обсяги сільськогосподарського виробництва поступово скорочувалися. Таким чином, ринковий механізм не дав очікуваних результатів, а тому виникає питання стосовно того, чи був перехід до приватної власності результатом функціонування ринкового механізму, що сприяв виходу з ринку неефективних підприємств і розвитку більш ефективних суб'єктів господарювання, або цей перехід був просто наслідком ряду указів про необхідність переходу від державної до приватної форми власності. Сьогодні принциповою умовою вивчення ефективності є дослідження концепції ефективності в системі ринкових виробничих відносин.

- обсяг виробництва будь-якого продукту не може зростати без збільшення кількості одного або декількох факторів виробництва або зменшення обсягу виробництва інших видів продукції;

- обсяг жодного з факторів виробництва не може зменшуватися без зниження обсягу виробництва одного або декількох продуктів або збільшення кількості інших факторів.

Для того, щоб бути ефективним в економічному плані, підприємство спочатку має бути ефективним у технічному плані. Максимізація прибутку вимагає від фірми виробництва максимального обсягу продукції за наявності певного використовуваного рівня ресурсів (тобто, слід бути ефективним у технічному плані), використання оптимальної комбінації ресурсів в світлі відносної ціни кожного ресурсу (тобто бути аллокативно ефективним за ресурсами) і виробництва оптимальної комбінації продуктів за існуючих цін (тобто бути аллокативно ефективним за продуктами). Таким чином, ефективність можна розглядати в рамках оптимальної комбінації ресурсів для досягнення певного рівня виробництва (орієнтація на ресурси), або оптимального обсягу виробництва, якого можна досягти за наявності певного набору ресурсів (орієнтація на обсяг виробництва).

У науковій літературі існують різні точки зору щодо вибору показників, які є критеріями ефективності сільськогосподарського виробництва. Труднощі пов'язані, перш за все, з великою кількістю та відмінністю показників, які використовуються різними авторами. Розглядаючи цю проблему, слід враховувати, що ефективність сільськогосподарського виробництва є більш широким поняттям порівняно з окремими економічними показниками, а тому неможливо оцінити її одним показником. Саме тому в роботі розроблено інтегровану систему показників ефективності, яка відповідає багатофункціональному характеру сільського господарства та задовольняє принцип розмежування показників ефективності та продуктивності.

У другому розділі “Аналіз організаційно-економічного забезпечення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств” здійснено аналіз ефективності сільськогосподарських підприємств Сумської області за допомогою моделювання за методом DEA, а також проаналізовано оптимальність розподілу ресурсів в сільськогосподарському секторі. Дослідження передбачало оцінку ефективності сільськогосподарських підприємств Сумської області за допомогою методу DEA (економіко-математичного моделювання щодо позиціонування підприємств за критерієм ефективності розподілу ресурсів).

В основі даного методу лежить побудова кривої виробничих можливостей, що формують найкращі підприємства вибірки.

Це досягається шляхом вирішення лінійної задачі оптимізації для кожного підприємства вибірки, її математичний вигляд наведений нижче:

при наступних обмеженнях:

де - технічна ефективність k-того підприємства, - змінні, що показують інтенсивність, з якою кожне підприємство використовується для побудови кривої виробничих можливостей, - n-й ресурс, який використовується у виробництві k-тим підприємством, - m-й вид виробленої продукції, (k=1, …, К) - кількість підприємств, - анонімна функція, яка містить вирази та оператори та може використовуватися для створення делегатів або типів дерев виразів.

При побудові даної моделі були проаналізовані результати діяльності 377 сільськогосподарських підприємств з усіх 18 районів Сумської області. При розрахунку технічної ефективності використано дані щодо виробництва 12 видів продукції. В моделі оцінено ефективність використання таких видів ресурсів як площа сільськогосподарських угідь, середньооблікова чисельність працівників, вартість насіння та посадкового матеріалу, кормів, мінеральних добрив тощо. В якості результату виробництва було використано виручку від реалізації продукції.

В результаті моделювання було визначено, що рівень ефективності більшості сільськогосподарських підприємств Сумської області коливається в межах від 30 до 60 відсотків від максимально можливої ефективності.

При цьому частка ефективних підприємств становить 19 відсотків в моделі із змінною віддачею від масштабу, тобто лише п'ята частина сільськогосподарських підприємств Сумської області є ефективними в плані розподілу ресурсів. Наше дослідження показало також, що рівень ефективності може частково пояснюватись впливом такого фактора як масштаб підприємства.

Так, для 95 відсотків ефективних підприємств середньооблікова кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві не перевищує 165 осіб І лише п'ять відсотків ефективних підприємств використовують у сільськогосподарському виробництві більш, ніж 165 працівників. Дані підприємства позначені точками А, В, С та D (агрофірма "Низи", "Агрокомбінат "Тепличний", ЗАТ "Сад", ПСП "Комишанське" відповідно).

Звичайно, не можна робити висновок, що розмір агропідприємства сам по собі є фактором успіху. Результати моделювання показали, що підприємства Сумської області є найбільш неефективними в плані розподілу трудового потенціалу та проведення ремонтних та будівельних робіт.

Однак низький рівень ефективності серед великих сільськогосподарських підприємств свідчить про те, що зростання ефективності не можна досягти просто через розширення виробництва, обов'язковими мають бути заходи щодо його раціоналізації.

Досить велика кількість сільськогосподарських підприємств неефективно використовують також посадковий матеріал та паливо. Більш ефективно використовуються земля, добрива та електрична енергія. Найефективніше сільськогосподарські підприємства Сумської області використовують корми та нафтопродукти.

На основі результатів моделювання ми розробили коефіцієнт ефективності сільськогосподарського виробництва для певного регіону чи групи підприємств. Даний коефіцієнт дозволяє визначити середньозважений показник ефективності, враховуючи питому вагу вартості кожного ресурсу в структурі загальних витрат підприємств, а також рівень ефективності його використання. Він показує яка частка витрат на ресурси була використана ефективно (від 0 до 100 відсотків) та визначається за формулою:

WAEC = ClfЧElf + CsЧEs + CfЧEf + CfertЧEfert ++ CeЧEe + CоЧEо + CfuelЧEfuel + CrЧEr + ClЧEl

де WAEC - середньозважений показник ефективності (weighed average efficiency coefficient), Clf , Cs, Cf, Cfert, Cе, Cо, Cfuel, Cr, Cl - питома вага затрат в структурі загальних витрат підприємств на трудову силу, насіння та посадковий матеріал, корми, добрива, електроенергію, нафтопродукти, паливо, ремонтні та будівельні роботи, землю (орендна плата) відповідно, Elf, Es, Ef, Efert, Ee, Ео, Еfuel, Er - коефіцієнт ефективності використання трудових ресурсів (частка підприємств, які використовують даний ресурс ефективно), насіння та посадкового матеріалу, кормів, добрив, електроенергії, нафтопродуктів, палива, землі відповідно.

За результатами моделювання була розрахована величина даного показника: WAEC = 2,94Ч0,44 + 13,96Ч0,72 + 29,41Ч0,97 + 11,17Ч0,78+ 3,20Ч0,87+ 21,16Ч0,96+ 1,09Ч0,59 + 10,11Ч0,45 + 6,96Ч0,8 = 82,4

Таким чином, для Сумської області даний показник становить 82,4 відсотки. Тобто, майже 20 відсотків ресурсів сільськогосподарські підприємства Сумської області витрачають неефективно.

У третьому розділі “ Удосконалення механізмів забезпечення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств в умовах ринку ” запропоновано модель ефективного сільськогосподарського підприємства із врахуванням сучасних тенденцій розвитку аграрного сектору, методи забезпечення ефективності сільськогосподарського виробництва шляхом формування оптимальної організаційної структури аграрних підприємств, а також пошук стратегій ефективності сільськогосподарських підприємств в умовах кризових явищ.

Лише такі фактори ефективності, як технологічна дисципліна та чіткий контроль за виробничим процесом іноді легше забезпечити в умовах невеликого масштабу виробництва. Хоча сьогодні дотримання технологічної дисципліни часто вимагає використання досить точного та високотехнологічного обладнання. Виходячи з цього, була проведена оцінка перспектив розвитку дрібних аграрних підприємств, а також проаналізовано, вірогідність їх перетворення з часом на більш великі та ефективні структури.

Базуючись на результатах моделювання та нашого дослідження було розроблено своєрідну матрицю ефективності підприємства, яке працює в сільськогосподарському секторі. Вона враховує як фактори, які необхідні для досягнення ефективності, так і сучасні тенденції виробництва та методи їх удосконалення.

При виборі факторів ефективності також були враховані результати попередніх досліджень та проаналізовано, брак яких саме характеристик вплинув на низьку ефективність сільськогосподарських підприємств в Сумській області.

Очевидно, що використання більшості способів підвищення ефективності можливі лише при наявності достатнього доступу до фінансових та матеріальних ресурсів, а також досить потужної організаційної структури, тобто в рамках великого сільськогосподарського підприємства чи агрохолдингу. У зв'язку з цим була запропонована оптимальна організаційна модель, яка забезпечить ефективне функціонування сільськогосподарських підприємств, зокрема за рахунок розширення масштабу, диверсифікації ризиків та можливості впливу на кон'юнктуру ринку.

Переваги великих сільськогосподарських підприємств є очевидними: сільськогосподарський виробник отримує відносно дешеві кошти (це важливо і для інвестицій, і для управління оборотними коштами) та знижує сировинні ризики. Іншою перевагою великих сільськогосподарських підприємств та холдингів є наявність власної сировинної бази, інфраструктури переробки, зберігання, транспортування, пакування, дистрибуції, а також наявність одного бренду.

Принаймні п'ять посередників, які існують, як правило, в ланцюгу створення доданої вартості за участю дрібних фермерських господарств, при роботі агрохолдингів зникають.

Якщо ж виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється в дрібному фермерському господарстві, то вона спочатку продається трейдеру, потім трейдер реалізовує її переробнику, переробник передає перевізнику, перевізник тому, хто зберігає, упаковує, маркує, а потім лише продукція потрапляє до дистриб'ютора та кінцевого споживача. Тобто такий ланцюг створення вартості складається з 4-5 посередників, кожен з яких створює додану вартість, бере свій прибуток, і не завжди сплачує податок, бо, як правило, ці посередники є на єдиному податку.

Ланцюг створення доданої вартості в рамках агрохолдингів не містить даних посередників. Велике підприємство контролює від початку до кінця ціну продукції, за рахунок цього має суттєві конкурентні переваги та величезну перспективу капіталізації свого бізнесу. Фермерським господарствам досить важко конкурувати з такими структурами, які можуть диктувати свої ціни на ринку. Однак виникає питання щодо вигоди володіння таким ланцюгом, тобто наскільки ефективним є управління ланцюгом створення вартості в сільськогосподарському виробництві. Оскільки досить імовірною є ситуація, коли в рамках агрохолдингу, прикриваючись диверсифікацією, збиткові ланцюги виробництва будуть існувати за рахунок прибуткових.

Відносини між структурами холдингу повинні бути виключно ринковими, а кожен виробничий цикл повинен мати самостійний прибуток. Ефективність виробництва в рамках холдингу може бути забезпечена виключно за наявності окремої структури управління з потужним агротехнологічним та економічним блоками. Варто також зауважити, що суттєву роль у формуванні організаційних структур в аграрному секторі України відіграє і вступ до СОТ. Якщо проаналізувати ті умови, в яких ми опинились в процесі набуття членства в СОТ, то стає очевидним, що вони стимулюють в першу чергу створення великих агропромислових вертикально інтегрованих комплексів, оскільки членство в СОТ передбачає все ж експортну орієнтацію економіки.

В даній ситуації саме великі агрохолдинги отримують значно більшу перспективу, ніж дрібні господарства, які мають проблеми з контролем якості, концентрації продукції тощо.

Очевидно, що в даній ринковій ситуації холдинги як організаційна форма ведення сільського господарства, мають всі переваги щодо конкурентоздатності на аграрному ринку, фермерські ж господарства сьогодні без дотацій просто не виживуть. Однак, апелюючи до доцільності формування великих вертикально інтегрованих підприємств з точки зору ефективності, не варто забувати і про інтереси внутрішнього ринку, оскільки, як відомо, агрохолдинги в основному працюють на експорт.

В рамках дослідження ми проаналізували можливість перетину інтересів великих холдингів з інтересами внутрішнього ринку, а також вплив даних тенденцій на зміну структури сільськогосподарських виробників. Так, особлива увага звертається на експортну орієнтацію великотоварного сільськогосподарського виробництва, що обмежує доступ вітчизняних споживачів до продукції холдингів. Це питання має ще й соціальний підтекст, оскільки очевидно, що на селі буде посилюватись диференціація доходів населення. Більш того, важко заперечити значення дрібних підсобних господарств в якості соціального та економічного буферу під час кризи. Однак роль аграрних холдингів може бути і досить відчутною на місцевому рівні, оскільки орендуючи велику кількість землі, такі компанії часто беруть на себе і витрати по розвитку місцевої інфраструктури. В ідеальному варіанті агрохолдинг може бути своєрідним локальним центром економічного розвитку, який стимулює відродження територій.

З точки зору економічного розвитку аграрного сектору розвиток агрохолдингів також матиме безперечно позитивний вплив на конкурентоспроможність економіки, сплату податків, збільшення заробітної плати працівникам, зайнятим в сільському господарстві. До того ж, в умовах, що склалися в українському аграрному секторі (агрохолдинги та великі підприємства мають значно більше шансів вижити, ніж дрібнотоварний виробник.

В дослідженні був також розроблений алгоритм ефективного функціонування аграрних підприємств в умовах глобалізації аграрних ринків та скорочення ринкових можливостей в світлі сучасних кризових явищ, які супроводжувались негативними тенденціями в агропромисловому комплексі, та призвели до значного зменшення надходжень сільськогосподарських підприємств та втрат через несприятливу ситуацію на ринку.

Одним із головних наслідків фінансової кризи для розвитку агровиробництва стало те, що більшість банків та фінансових установ стали підвищувати ставки кредитування, а також розмір застави, необхідної для забезпечення кредитних зобов'язань. Банками також проводиться більш ретельна оцінка стійкості підприємств, які бажають отримати кредити. Однак для сільського господарства поширення кризи відкриває і багато нових можливостей, зокрема і щодо підвищення ефективності. Так, важливою перевагою, якою сільське господарство може скористатись в умовах кризи є вирішення кадрового питання, оскільки сьогодні, коли на багатьох промислових підприємствах проводяться скорочення, люди можуть повернутись в сільські регіони, і проблема людського капіталу може бути частково вирішена.

Іншою позитивною тенденцією для сільського господарства в умовах кризи є зростання цін на продовольство, що теоретично може сприяти підвищенню вигоди для фермерів за інших сприятливих умов. До того ж, серед переваг сільського господарства перед іншими секторами економіки є стійкий попит на продовольство.

Для великих сільськогосподарських підприємств необхідність раціоналізувати власне виробництво може стати стимулом для відмови від неперспективних напрямів виробництва та оптимізації організаційної структури. В умовах кризи великим сільськогосподарським підприємствам потрібно перестати “грати” в організаційну структуру та економічну мотивацію. Два цих компоненти, як мінімум, повинні стати дійсно реальними інструментами управління власника, а не менеджменту.

Перспективною стратегією виживання в умовах кризи може стати створення агрокластерів, тобто об'єднань великого, середнього й малого бізнесу з метою просування конкурентоспроможної продукції. Мова йде про партнерство декількох господарств, великого підприємства, страховиків, постачальників мінеральних добрив, банків. Усередині кластера не може бути конкуренції, натомість відбувається трансфер технологій, до того ж бізнес будується на успішних підприємствах. В умовах кризи однією із можливих стратегій підвищення ефективності для підприємств є відмова від частини земельних активів, які були придбані на правах оренди, що дозволить скоротити необхідність залучати капітал для їх обробки.

Важливо також визначити найбільш перспективні та вигідні галузі сільськогосподарського виробництва, а також найбільш ефективні стратегії виживання для сільськогосподарських підприємств. При виборі найбільш сприятливого напрямку бізнесу важливо враховувати специфіку кожного окремого підприємства. Адже напрямок сільськогосподарської галузі, яка для одного підприємства стає рятувальним колом, іншого може потягнути на дно. Сьогодні у визначенні стійких напрямків сільського господарства думки фахівців кардинально розходяться. Досить поширеною є думка, що більш стабільними виглядають напрямки, орієнтовані на внутрішній ринок через тенденцію до імпортозаміщення, викликаною девальвацією національної валюти.

Можливими шляхами державного регулювання збільшення інвестицій в розвиток сільськогосподарського виробництва на сьогодні є забезпечення адресного використання амортизаційних коштів, відповідно до їх функціонального призначення. Це передбачає включення амортизаційних відрахувань при нецільовому використанні в оподатковувану базу: введення спеціальних амортизаційних рахунків аграрних підприємств у банках, які їх обслуговують, формування за рахунок частини амортизаційних відрахувань регіональних інвестиційних фондів. Важливим є також врегулювання таких питань як оборот земельних ділянок сільськогосподарського призначення, реальна експертна грошова оцінка земельних ділянок, іпотека землі, випуск та обіг цінних іпотечних паперів. Впровадження в Україні добре організованого і контрольованого державою ринку землі буде сприяти підвищенню інвестиційного забезпечення сільськогосподарських підприємств.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та розв'язання наукового завдання щодо розробки теоретико-методологічних принципів підвищення ефективності агробізнесу на основі комплексної оцінки основних факторів впливу на рівень ефективності, а також проведення аналізу ефективності сільськогосподарських підприємств та розробка методів ефективного їх функціонування. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Поняття ефективності та продуктивності сільськогосподарських підприємств необхідно розмежовувати, оскільки вони є принципово різними: продуктивність агропідприємства визначається як співвідношення результату і факторів виробництва, під ефективністю розуміють співвідношення фактичної і максимально можливої продуктивності;

2. В роботі зроблено висновки, що аграрний сектор національної економіки не виведений з кризової ситуації. Низька ефективність сільськогосподарського виробництва не забезпечує навіть його простого відтворення. В Сумській області протягом 1990-2008 рр. кількість сільськогосподарських підприємств зменшилась майже на 30 відсотків. Середньорічна кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві протягом 1990-2008 рр. також зменшилась (на 86 відсотків). Негативною динамікою характеризується і обсяг виробництва продукції сільськогосподарського господарства Сумскої області (зменшення на 46 відсотків).

3. За допомогою економіко-математичного моделювання визначено основні “слабкі місця” діяльності аграрних підприємств Сумської області та запропоновано “резерви розвитку” в плані ефективності. Визначено, що ефективність значної частини сільськогосподарських підприємств Сумської області коливається межах від 30 до 60 відсотків, при цьому дослідження показало також, що рівень ефективності може частково пояснюватись впливом такого фактора як масштаб підприємства. Результати моделювання показали, що підприємства Сумської області є найбільш неефективними в плані розподілу трудових ресурсів та проведення ремонтних та будівельних робіт, а також палива. Трудові ресурси, посадковий матеріал та добрива характеризуються невисокими показниками невикористаного резерву ефективності. Показники невикористаного резерву для земельних ресурсів є одними з найнижчих, однак позитивне значення даного показника характеризує досить велику кількість підприємств. Використання таких ресурсів як корми, електроенергія та нафтопродукти також характеризується невисокими показниками невикористаного резерву ефективності.

4. Для узагальнення характеристики ефективності в роботі розроблено коефіцієнт ефективності сільського господарства, який дозволяє визначити середньозважений показник ефективності, враховуючи питому вагу вартості кожного ресурсу в структурі загальних витрат підприємств, а також рівень ефективності його використання. для Сумської області даний показник становить 82,4 відсотки. Тобто, майже 20 відсотків ресурсів сільськогосподарські підприємства витрачають неефективно.

5. Запропоновано оптимальну організаційну модель ефективного сільськогосподарського підприємства, а також доведено доцільність формування великих вертикально інтегрованих підприємств з точки зору ефективності. Якщо проаналізувати ті умови, в яких ми опинились в процесі набуття членства в СОТ, то стає очевидним, що вони стимулюють в першу чергу створення великих агропромислових вертикально інтегрованих комплексів, оскільки членство в СОТ передбачає все ж експортну орієнтацію економіки. В даній ситуації агрохолдинги отримують значно більшу перспективу, ніж дрібні господарства.

6. Визначено фактори, які необхідні для досягнення ефективності, а також проведено порівняння основних методів підвищення ефективності з існуючими практиками на українських сільськогосподарських підприємствах. Було встановлено, що лише такі фактори ефективності, як технологічна дисципліна та чіткий контроль за виробничим процесом іноді легше забезпечити в умовах невеликого масштабу виробництва.

7. Встановлено, що при дрібнотоварному виробництві ланцюг створення вартості складається з 4-5 посередників, в якому домінують, як правило, невиробничі структури. Доведено, що ланцюг створення доданої вартості в рамках агрохолдингів не містить даних посередників. Відносини між структурами холдингу повинні бути виключно ринковими, а кожен виробничий цикл повинен мати самостійний прибуток. Ефективність виробництва в рамках холдингу може бути забезпечена виключно за наявності окремої структури управління з потужним агротехнологічним та економічним блоками.

8. Дослідження умов, які визначають сучасне середовище існування учасників аграрного ринку та впливають на їх ефективність показало, що вони стимулюють в першу чергу створення великих агропромислових вертикально інтегрованих комплексів. Доведено, що саме великі агрохолдинги отримують значно більшу перспективу, ніж дрібні господарства, які мають проблеми з контролем якості, концентрації продукції тощо в умовах членства України в СОТ.

9. Важливим механізмом підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств в умовах глобалізації аграрних ринків та світлі сучасних кризових явищ має бути створення агрокластерів, відмова від використання частини земельних угідь, відмова від неперспективних напрямів виробництва та оптимізація організаційної структури кожного підприємства.

10. Подальше удосконалення механізму державної підтримки має сприяти створенню умов для потенційного розвитку вітчизняних сільськогосподарських виробників, зокрема шляхом забезпечення розвитку матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва до рівня фондозабезпечення провідних країн світу; удосконалення амортизаційної політики держави; розвитку сільської кооперації; створення податкових стимулів для інвестування у впровадження сучасних технологій виробництва; стимулювання перетоку капіталів, у тому числі іноземних інвесторів, у сільськогосподарську галузь через підтримку позитивного для галузі диспаритету цін.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових журналах і збірниках

1. Галенін Р.В. Економічна ефективність діяльності с.-г. підприємств під впливом певних факторів / Галенін Р.В. // Вісник СНАУ. Серія: Економіка та менеджмент. - 2005. - Вип.3-4 (16-17). - С. 384-387(0,2 д.а.).

2. Галенін Р.В. Становлення наукової концепції ефективності виробництва / Галенін Р.В. // Вісник СНАУ. Серія :”Фінанси і кредит”. - 2006. - №2. - С. 300-305 (0,3 д.а.).

3. Галенін Р.В. Методологічні засади вимірювання ефективності агровиробництва / Галенін Р.В. // Вісник СНАУ. Серія: фінанси і кредит. - 2007. - Вип. 1. - С. 337-343 (0,3 д.а.).

4. Галенін Р.В. Підходи до ефективності сільськогосподарських підприємств / Галенін Р.В. // Вісник СНАУ. Серія: Фінанси і кредит. - 2007. - Вип. 2. - С. 361-370 (0,5 д.а.).

Матеріали конференцій

5. Галенін Р.В. Аспекти привабливості інвестицій до аграрного сектору України / Галенін Р.В. // Матеріали науково-практичної конференції СНАУ (6-22 квітня 2004 р.). - Суми: Козацький вал, 2004. - С. 362-363 (0,1 д.а.).

6. Галенін Р.В. Створення власної справи на прикладі підприємств США / Галенін Р.В. // Матеріали науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів CНАУ, (5-21 квітня 2005 р.). - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2005. - С.568 (0,1 д.а.).

7. Галенін Р.В. Формування шляхів капіталізації людського потенціалу / Галенін Р.В., Баценко Л.М. // Матеріали третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.” : зб. тез доповідей. - Тернопіль, 2006. - С. 154 (0,1 д.а.). Особистий внесок здобувача: проведено дослідження впливу людського потенціалу на ефективність діяльності підприємств.

8. Галенін Р.В. Основные проблемы сельского хозяйства на современном этапе развития села / Галенін Р.В., Баценко Л.М. //. Х международная научно-производственная конференция “Проблемы с/х производства на современном этапе и пути их решения”. - Белгород, 2006. - С. 201 (0,1 д.а.). Особистий внесок здобувача:обгрунтовано теоретичні і практичні аспекти вирішення проблем сільського господарства.

9. Галенін Р.В. Програма розвитку ринкової інфраструктури в Сумській області / Галенін Р.В. // Матеріали міжн. науково-практ. конференції молодих вчених - Суми.: ВТД “Університетська книга”. - 2007. - ч.2. - С. 478-480 (0,1 д.а.).

10. Галенін Р.В. Підходи до ефективності сільськогосподарських підприємств / Галенін Р.В. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Аграрний форум - 2008” - Суми.: ВТД “Університетська книга”, 2008 (0,2 д.а.)

11. Галенін Р.В. Оцінка ефективності сільськогосподарських підприємств Сумської області / Галенін Р.В. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні технології менеджменту: проблеми теорії та практики”. - Харків, 2008 - С. 35-38 (0,3 д.а.).

Анотація

Галенін Р.В. Організаційно-економічне забезпечення ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Сумський національний аграрний університет. - Суми, 2009.

У роботі розглянуто та узагальнено теоретико-методологічні підходи до визначення сутності ефективності та продуктивності сільськогосподарського виробництва, обґрунтована методика визначення ефективності сільськогосподарського виробництва, здійснений аналіз факторів продуктивності в зарубіжних дослідженнях. В дисертації було також здійснено аналіз ефективності сільськогосподарських підприємств Сумської області за допомогою моделювання за методом DEA, проаналізовано оптимальність розподілу ресурсів в сільськогосподарському секторі.

В роботі вперше запропонована оптимальна організаційна модель, яка забезпечить ефективне функціонування сільськогосподарських підприємств, зокрема за рахунок розширення масштабу, диверсифікації ризиків та можливості впливу на кон'юнктуру ринку, а також розроблено алгоритм ефективного функціонування аграрних підприємств в умовах глобалізації аграрних ринків та скорочення ринкових можливостей в світлі сучасних кризових явищ.

Ключові слова: сільськогосподарське підприємство, економічне забезпечення ефективності, продуктивність, організаційна модель ефективності, метод DEA.

Аннотация

Галенин Р.В. Организационно-экономическое обеспечение эффективного функционирования сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Сумский национальный аграрный университет. - Сумы, 2009.

В работе рассмотрены теоретико-методологические подходы к определению сущности эффективности и продуктивности сельскохозяйственного производства, обоснована методика определения эффективности сельскохозяйственного производства. В диссертации был проведен анализ эффективности сельскохозяйственных предприятий Cумской области с помощью моделирования по методу DEA, проанализирована оптимальность распределения ресурсов в сельскохозяйственном секторе.

Эффективность производства складывается из эффективности всех действующих предприятий. Эффективность предприятия характеризуется производством товара или услуги с наименьшими издержками. Она выражается в его способности производить максимальный объем продукции приемлемого качества с минимальными затратами и продавать эту продукцию с наименьшими издержками. Экономическая эффективность предприятия в отличие от его технической эффективности зависит от того, насколько его продукция соответствует требованиям рынка, запросам потребителей.

При помощи экономико-математического моделирования определены основные «слабые места» деятельности сельскохозяйственных предприятий Сумской области и предложены «резервы развития» в плане эффективности. Определено, что эффективность большинства сельскохозяйственных предприятии Сумской области колеблется в пределах от 30 до 60 процентов, при этом исследование также показало, что уровень эффективности можно частично объяснить воздействием такого фактора, как масштаб предприятия. Результаты моделирования показали, что предприятия Сумской области являются наиболее неэффективными в плане распределения трудовых ресурсов и проведения ремонтных и строительных работ, а также использования топлива. В работе был разработан коэффициент эффективности сельского хозяйства для отдельного региона или группы предприятий. Этот коэффициент позволяет определить средневзвешенный показатель эффективности, учитывая удельный вес каждого ресурса в структуре общих затрат предприятий, а также уровень эффективности его использования. Для Сумской области данный показатель составляет 82 процента. Это означает, что до 20 процентов ресурсов сельскохозяйственные предприятия используют неэффективно, что совпадает с результатами нашего исследования.

В работе предложена оптимальная организационная модель, которая обеспечит эффективное функционирование сельскохозяйственных предприятий, а также разработан алгоритм обеспечения эффективности в условиях глобализации аграрных рынков и сокращения рыночных возможностей в свете современных кризисных явлений.