Організаційно-економічне відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.313:631.452

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Організаційно-економічне відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарських підприємств

Голданов

Вадим Вікторович

Дніпропетровськ

2010



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НААН України

Макаренко Петро Миколайович

Дніпропетровський державний

аграрний університет, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор

Борисова Вікторія Анатоліївна

Сумський національний аграрний університет,

професор кафедри фінансів. кандидат економічних наук, доцент

Жиленко Катерина Миколаївна

Дніпропетровський національний

Університет імені Олеся Гончара,

доцент кафедри менеджменту

Захист відбудеться "10" червня 2010року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий „ " травня 2010р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.М Миронова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринковий розвиток земельних відносин, що відбуваються в процесі аграрної реформи в Україні спрямований не лише на зміну форм власності і господарювання на землі, а й на більш раціональне використання земельних ресурсів, збереження родючості ґрунтів і забезпечення належної хорони земель.

Важливість відтворення гумусу в ґрунтах щорічні втрати якого за даними ННЦ "Інституту землеробства" НААН України в середньому складають 600-700 кг/га обумовлюється специфічністю землі, яка з одного боку є природним ресурсом і середовищем існування людського суспільства, а з іншого - основним засобом виробництва у сільському господарстві, центральним стрижнем у побудові соціально-економічних відносин на селі, а також основою для забезпечення продовольчої безпеки держави.

Крім того надмірна розораність сільськогосподарських угідь нашої держави - 78,5 %, а в деяких адміністративних областях понад 85 % (для порівняння в Польщі - 40 %, Чехії - 37,2 %, у США - 20,0 %) та значні території які дефляційно небезпечні (19,1 млн.га), зазнають водної ерозії (13,1 млн.га), мають підвищену кислотність (10,7 млн.га) радіаційно забруднені Чорнобильською аварією (8,4 млн.га) засолені і солонцюваті та інше обумовлюють необхідність дбайливого ставлення до землі - збереження її природних властивостей. Саме тому розвиток комплексної системи організаційно-економічного відтворення родючості ґрунтів, поліпшення їх екологічного стану слід розглядати як одну із фундаментальних проблем вирішення якої сприятиме ефективному функціонуванню сільськогосподарських підприємств.

Землевикористання та економіку відтворення родючості земель досліджували багато вчених економістів. Серед класиків значну увагу вивченню даної проблеми приділяли К.Маркс, Д.Рікардо, П.А. Столипін, М.І. Туган-Барановський, О.В. Чаянов, О.М. Енгельгардт, В.В. Докучаєв; вчені радянської епохи М.М. Сібірцев, В.Р. Вільямс, П.Ф. Ведєнічев, М.Ф. Реймерс, О.Ф. Балацький, Т.С. Мальцев, Ф.Т. Моргун та ін. Серед сучасних вчених слід виділити П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка, М.М. Федорова, О.В. Крисального, І.І. Лукінова, В.М. Трегобчука, Л.Я. Новаковського, В.А. Борисову, Д.С. Добряка, І.А. Розумного, А.М. Третяка, А.С. Даниленка, Д.І. Бабміндру та інших.

Однак, незважаючи на значні теоретичні і практичні напрацювання та велику кількість досліджень раціонального використання земельних угідь у сільському господарстві проблема збереження родючості ґрунтів і забезпечення належної охорони земель потребує більш ґрунтовного розкриття. Зокрема існує нагальна потреба розвитку національної аграрної економічної науки і практики ринкових земельних відносин через опрацювання концепції землі як основного засобу аграрного виробництва, узагальнення методологічних засад збереження родючості ґрунтів, відпрацювання економічної оцінки втраченої вигоди від нераціонального землекористування, охорони якості землі та екології землекористування.

Вагомість окреслених наукових проблем зумовили актуальність досліджень, вибір об'єкта і предмета досліджень та логіко-структурну побудову дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри менеджменту організації Дніпропетровського державного аграрного університету "Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємства в умовах ринкових перетворень" (номер державної реєстрації 0102U005022). Особисто автором виконувався розділ підприємницька діяльність у використанні і відновленні сільськогосподарських земель.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-теоретичних положень, розробка практичних пропозицій і рекомендацій більш раціонального використання земельних ресурсів, відтворення і збереження родючості ґрунтів та забезпечення належної екологічної охорони земель сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення мети в процесі дослідження були поставлені і вирішувались наступні завдання:

- узагальнити економічні дослідження про відтворення родючості ґрунтів та раціональне використання земельних ресурсів в сільському господарстві;

- проаналізувати нормативну і експертну грошову оцінку земельної ділянки на предмет виконання ними функцій раціонального використання та введення вартості землі в економічний оборот;

- здійснити еколого-економічний аналіз якості ґрунтів, фактори її зниження та еколого-безпечного використання;

- розробити організаційно-економічні заходи щодо охорони якості та підвищення родючості ґрунтів суб'єктів аграрного господарювання;

- визначити оцінку економічних збитків від нераціонального сільськогосподарського землевикористання в умовах забруднення середовища та ефективність використання орних земель;

- обґрунтувати організаційні напрями поліпшення екологічного стану ґрунтів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, організаційних, методологічних і практичних аспектів розвитку сільськогосподарського землекористування та відтворення родючості ґрунтів.

Об'єктом дослідження є організаційні і економічні процеси підвищення родючості ґрунтів у сільськогосподарських землекористувачів різної форми власності та організаційно-правової форми.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення суспільних явищ у їх взаємозв'язку та основні положення економічної теорії. Це дало змогу комплексно дослідити питання організаційно-економічного відтворення родючості ґрунтів та раціонального їх використання у сільському господарстві. Для вирішення поставлених у роботі завдань були використанні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Зокрема, при узагальненні теоретичних основ відтворення родючості земельних ресурсів у сільському господарстві та сутності раціонального сільськогосподарського землекористування використовувались прийоми абстрактно-логічного методу, а саме: абстрагування, індукція та дедукція, аналіз і синтез, аналогія та співставлення. При розгляді питання розвитку земельних відносин у різних суспільно-економічних формаціях використовувався історичний метод. При аналізі якісного стану ґрунтового покриву, структури та ефективності використання земель сільськогосподарського призначення використовувались прийоми статистико-економічного методу, а саме: порівняння, групування, графічного зображення та табличного подання результатів дослідження. Для визначення перспектив розвитку раціонального землекористування та обґрунтування напрямів щодо охорони земель використано монографічний метод та метод прогнозування. ресурсозберігаючий землеохоронний господарювання плата

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, багаторічна статистична звітність сільськогосподарських підприємств, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених аграрного напряму, класиків економічної теорії, матеріали наукових конференцій та семінарів, тощо. При підготовці дисертації використовувалися положення чинного законодавства України, зокрема: Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України та Накази Держкомзему України, інші нормативні матеріали міністерств і відомств України у галузі регулювання земельних відносин, раціонального використання й охорони земель.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних і практичних положень, а також розробці прикладних рекомендацій і пропозицій стосовно ефективного відтворення родючості ґрунтів та її збереженню сільськогосподарськими підприємствами. Найважливіші результати наукового дослідження, що розкривають його зміст та визначають новизну полягають у наступному:

вперше:

- обґрунтовано комплексну систему організаційних, економічних і екологічних заходів та пропозицій які включають планові, моніторингові і попереджувальні процедури, нормативи, стандарти та стимулюючі дії раціонального використання, охорони і відтворення сільськогосподарських земель;

- запропоновано сільськогосподарським виробникам формувати "фонд охорони і підвищення родючості землі" та акумулювати в ньому кошти для проведення відтворювальних заходів за принципом земельного та використовувати їх тільки за цільовим призначенням;

набули подальшого розвитку:

- пропозиції щодо удосконалення земельного законодавства в напрямі розробки і застосування Закону України "Про раціональне землекористування ", який регламентуватиме використання і відтворення земельних ресурсів та створюватиме стимули економічної зацікавленості сільськогосподарських землекористувачів у веденні ресурсозберігаючого господарювання;

- сутність поняття "землекористування" не тільки як поєднання слів "земля" і "користування", але і врахування його правової і економічної природи. Воно має відповідати об'єктивним чинникам системи державного і господарського використання з метою одержання найвищої користі чи економічного ефекту при умові раціонального природокористування, охорони і відновлення родючості;

- визначення втраченої вигоди від нераціонального землекористування з огляду на ефективність використання господарюючим суб'єктом земельної ділянки через застосування методу "технічна ефективність";

- елементи раціонального використання орних земель через підбір системи сівозмін, економічну оцінку та принцип їх платності, нормативи і стандарти з охорони навколишнього середовища та земельний аудит;

- положення щодо раціонального ведення землеробства за ґрунтозахисними технологіями через більш широке застосування безвідвального обробітку ґрунту, біологічне землеробство та використання сапропелі в якості добрив.

Практичне значення одержаних результатів полягає у виробничій спрямованості теоретичних і методичних розробок, можливості організаційно-економічного підвищення родючості ґрунтів в сільському господарстві. Висновки та пропозиції отримані в процесі дослідження, сприятимуть впровадженню більш раціонального землекористування. Отримані теоретичні результати щодо методологічних засад збереження родючості ґрунтів та регулювання земельних відносин сільськогосподарських підприємств використовуються в навчальному процесі Херсонського економічно-правового інституту (довідка №18/6 від 09.02.2010р.) та Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка № 9-11-831 від 19.11.2009р.) при викладанні дисциплін "Економіка сільського господарства", "Економіка і організація інноваційної діяльності", "Економіка природокористування". Розроблені пропозиції, щодо оцінки ефективності використання наявних сільськогосподарських угідь на основі запропонованої методики технічної ефективності запропоновано до використання Головним управлінням сільського господарства та продовольства ОДА Дніпропетровської області (довідка № 15-74 від 22.02.2010р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно завершеною роботою здобувача, її теоретико-методологічне й практичне обґрунтування, висновки й пропозиції є авторським баченням вирішення питання раціонального сільськогосподарського землекористування. Наукові положення, розробки та пропозиції, що містяться в роботі, одержано автором самостійно. Всі опубліковані праці підготовлені без співавторів особисто здобувачем.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на наукових конференціях за підсумками наукової роботи професорсько-викладацьких складів Дніпропетровського державного аграрного університету (м. Дніпропетровськ, 2006-2008рр) та Херсонського економіко-правового інституту (м. Херсон 2008-2010рр.). Автор прийняв участь в роботі міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Актуальні проблеми управління розвитком об'єктів і процесів ринкової економіки (м. Запоріжжя, ГУ "ЗІДМУ", 2006р.); Актуальні проблеми розвитку кооперації в ринкових умовах (м. Херсон, ХДАУ, 2007). На Інтернет конференції Наука: теорія і практика - 2009 (Пшемишль, секція "Економіка підприємств", 2009), Наукова індустрія європейського континенту - 2009 (Прага, секція "Економічні науки", 2009).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 8 наукових праць, у тому числі 6, у фахових виданнях загальним обсягом 1,4 ум.друк.арк., що належить особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Робота містить 27 таблиць, 17 рисунків та додатків, що займають 36 сторінок. Список літературних джерел налічує 213 найменувань. Загальний обсяг дисертації ? 227 сторінок комп'ютерного набору, у тому числі 200 сторінок основного тексту.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано її мету, завдання, об'єкт, предмет, методологію та методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію та особистий внесок здобувача.

У першому розділі „Відтворення родючості ґрунтів як об'єкт економічних досліджень у сільському господарстві" розглянуто питання методологічних основ збереження родючості ґрунтів в аграрному секторі економіки, нормативно правове регулювання земельних відносин в сільському господарстві.

З набуттям ділянок землі статусу товару важливого значення в системі ринкової економіки набувають відносини людей до природи, зокрема з приводу залучення землі, як специфічного природного ресурсу до суспільного виробництва, формування їх реального власника, з його відповідальністю за ефективне використання земельних ділянок.

З початком свого розвитку людство використовувало наявні земельні угіддя для задоволення власних потреб. В історії цьому питанню приділено значної уваги і навіть набуло специфічного терміну - земельне питання. Проаналізувавши в історичному аспекті, можна зробити висновок, що земля з розвитком суспільства поступово перетворилась з виключно природного ресурсу (природного дару) до економічної категорії у вигляді основного засобу і предмету праці у сільському господарстві.

Економічне наповнення земля почала набувати з виникненням приватної власності. Суттю економічної форми реалізації власності на землю є земельна рента - частина додаткового продукту, створюваного землекористувачами в процесі підприємницької діяльності на землі, що передається землевласнику.

З рентними відносинами тісно пов'язана ціна землі, оскільки остання може не лише здаватися в оренду, а й бути проданою. Такий зв'язок пов'язаний з тим, що на відміну від інших товарів, земля є специфічним товаром, на який не затрачується праця, тому ціна землі ґрунтується на тому доході, який вона приносить власнику у вигляді ренти.

Щодо поняття „землекористування", за нашими дослідженнями, вчені часто обмежуються тільки одним підходом у його тлумаченні - як поєднання слів „земля" і „користування" з відповідним смисловим навантаженням. В такому випадку маємо термінологічну базу в якій юридичне наповнення превалює над економічним. Проте, землекористування є надзвичайно складним соціально-економічним явищем, тому і його тлумачення вимагає комплексного підходу, в якому поєднувалася б правова та економічна природа. Виходячи з таких міркувань під землекористуванням пропонується розуміти комплексну систему господарського та іншого використання землі що склалась у країні під дією об'єктивних чинників або запроваджена державою з метою отримання найвищої користі, найвищого економічного ефекту від землі при умові дотримання вимог її раціонального використання, охорони й поліпшення.

Крім того зроблено розмежування у тлумаченні змістової сутності „землекористування" і „землеволодіння". Останнє означає фактичне володіння землею на певних юридичних правах власності, що зумовлюють відповідні права та обов'язки її власників або просто певна площа землі, що перебуває у чиємусь володінні.

Актуальною проблемою підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування є методологія оцінки земельних ресурсів. У процесі узагальнення методичних підходів, при здійсненні оцінки землі простежується чіткий системний підхід, який включає послідові етапи: оцінка якості землі (бонітет), економічна оцінка, грошова оцінка. Остання є тим показником, на основі якого будуються всі відносини, що виникають з приводу залучення землі до господарського обороту.

Грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, введення вартості землі в економічний оборот. Експертна оцінка проводиться при здійсненні цивільно-правових угод та переоцінки основних фондів для бухгалтерського обліку. Таким чином можна простежити наступне, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок виконує економічну функцію, тоді як експертна - більше юридичну.

Визначено, що існування земельної ренти як економічної форми реалізації власності на землю, її функціонування як об'єкта купівлі-продажу, все ще є свідченням того, що природне тіло землі виконує суспільну функцію. При побудові державою земельних відносин особливу актуальність набувають соціально-економічні фактори які б змогли забезпечити раціональне землекористування і охорону земель.

Проаналізувавши етапи формування нормативно-правової бази у галузі земельних відносин можна зробити висновок, що формування законодавства пройшло етапи від демонополізації державної власності на землю і її перерозподіл з метою забезпечення умов для розвитку різних форм власності, до створення реального землевласника та ринку землі. Щоб підвищити ефективність використання і відтворення земельних ресурсів нами пропонується прийняття Закону України „Про раціональне землекористування". Крім визначення правових та соціальних основ раціонального використання земельних угідь він повинен містити чіткий економічних механізм, який включатиме нормативи плати за використання земель, механізми стимулювання підприємств до ведення ресурсозберігаючого господарювання, пільгове кредитування господарств що впроваджують землеохоронні і природовідтворювальні заходи; надання державних субсидій на освоєння новітніх екологобезпечних технологій; застосування штрафних санкцій за погіршення довкілля. На нашу думку, це сприятиме розвитку ефективного землекористувача, який зможе повністю реалізувати як власні підприємницькі можливості так і потенціал землі.

У другому розділі „Організаційно-економічні засади раціонального землекористування сільськогосподарських підприємств" проведено еколого-економічний аналіз якості ґрунтів, встановлено рівень землекористування сільськогосподарських підприємств, визначено основні фактори родючості і екологічно безпечне використання земель різними категоріями господарств в аграрній сфері.

Україна володіє унікальними за якісними характеристиками земельними ресурсами, які є основою забезпечення не тільки продовольчої безпеки, а й фундаментом сталого розвитку держави. За загальною територією Україна є однією з найбільших держав в Європі, її земельний фонд становить 60354,8 тис. га., або 0,12% поверхні Земної кулі.

В структурі земельної площі України рілля становить 53,8%, а загальна питома вага сільськогосподарських земель -71,0%. Це свідчить про високе освоєння земель та їх інтенсивне використання.

Накопичення гумусу в ґрунті є обов'язковою умовою відтворення та підвищення родючості ґрунтів. Для забезпечення високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур необхідно, щоб ґрунт мав оптимальний вміст гумусу. За даними ННЦ „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.. О.Н. Соколовського" оптимальний вміст гумусу в ґрунтах України повинен складати 4%, а фактичний - складає 3,1%.

Загострилася проблема і з балансом поживних речовин (азоту, фосфору, калію). Щорічні витрати поживних речовин з ґрунту на формування урожаю значно більші за їх надходження в ґрунт. Навіть при низьких урожаях сільськогосподарських культур у землеробстві спостерігається від'ємний баланс елементів живлення.

Одна з причин зниження родючості ґрунтів полягає у різкому скороченні обсягів застосування органічних та мінеральних добрив.

Використання органічних добрив у землеробстві знизилося з 257,1 млн. т або 8,6 т/га у 1990 р. до 16,3 млн. т або 0,6 т/га у 2008 р. Зниження 15,8 раз.

За останні сімнадцять років внесення мінеральних добрив скоротилося майже у 2,5 рази і становило у 2008 році 57,0 кг проти 141 кг поживних речовин у 1990 році на 1 га посівної площі. Різке скорочення обсягів застосування мінеральних добрив при відчутно від'ємному балансі поживних речовин загострює проблема деградації ґрунтів. Необхідну кількість поживних речовин для формування врожаю рослини беруть із запасів поживних речовин у ґрунтах, тим самим виснажуючи їх.

Зниження застосування органічних добрив пов'язано із різким скороченням худоби в суспільному секторі, а мінеральних добрив - тим, що ціни на них зросли у 2008 році порівняно з 1996 роком більше чим у 7 разів. Водночас паритет цін на продукцію сільгоспвиробників не забезпечується при їх обміні. Так, індекс цін на промислову продукцію спожиту сільськогосподарськими підприємствами (мінеральні добрива та хімічні засоби захисту рослин) з грудня 2008 року до грудня 2007 року склав - 144,2%, а індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції за всіма напрямами збуту - 95,2%.

Низька платоспроможність сільськогосподарських підприємств та зростання цін на мінеральні добрива не дозволяють їх вносити в достатньому обсязі при вирощуванні сільськогосподарських культур.

В той же час експорт мінеральних добрив щороку збільшується. У 2008 році проти 2000 року обсяг експорту продукції хімічної та пов'язаних із нею галузей промисловості зріс майже у 3,3 рази.

В Україні до 30% площі орних земель мають підвищену кислотність. Особливо багато кислих ґрунтів у зонах Полісся, Лісостепу, а також передгірних та гірських районах Карпат. У таких областях як Закарпатська та Івано - Франківська, питома вага кислих ґрунтів становить 70%, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Сумська і Черкаська понад 50%.

В останні роки через складну фінансову ситуацію обсяги хімічної меліорації значно скоротилися. У 2008 році площі провапнованих ґрунтів скоротилися порівняно з 1990 роком у 23,6 рази, а внесення вапна - у 20,7 рази.

Скорочення масштабів хімічної меліорації ґрунтів веде до негативних економічних і екологічних наслідків. Вже нині із непровапнованих площ (за даними економічних досліджень) щорічний недобір продукції рослинництва з розрахунку на зерно становить понад 2,0 млн.т вартістю 1600 млн.грн. За результатами агрохімічних обстежень спостерігається тенденція збільшення площ кислих ґрунтів. Площі сильнокислих ґрунтів збільшилися на 0,8%, середньокислих - на 1,0, слабокислих - на 1,7, а нейтральних і близьких до нейтральних зменшилися на 1,6%. Фактичне забезпечення меліорантами у 2008 році склало - 334,1 тис.т.

Найбільшої шкоди якісному складу ґрунтового покриву завдають ерозійні процеси. Ерозія ґрунтів - це процес руйнування найбільш родючих верхніх шарів ґрунту. В Україні водній і вітровій ерозіям піддається понад 14,9 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 10,6 млн. га орних земель (32% загальної площі цих земель). З продуктами ерозії виноситься значна частина поживних речовин та органіки. Сумарні втрати гумусу через мінералізацію (окислювальна деструкція) й ерозію ґрунтів щорічно становлять 32-33 млн. тонн, що еквівалентно 320-330 млн. тонн органічних добрив, а еколого-економічні збитки внаслідок ерозії ґрунтів за даними Г.О. Волошина перевищують 9,1 млрд. грн.

Здійснення будь-якої господарської діяльності на землі призводить до зміни її якісних характеристик. В результаті незадовільного меліоративного стану, втрати води для зрошення, руйнування зрошувальної мережі та інших причин з 1990 року по 2008 рік площа зрошувальних земель зменшилась більш, ніж на 400 тис га.

Значні площі осушених земель перебувають у занедбаному еколого-меліоративному стані. Площа осушених земель скоротилась майже на 700 тис га. На меліорованих землях різко зменшилось внесення добрив, практично призупинені роботи з хімічної меліорації земель. Все це привело до скорочення обсягів виробництва продукції рослинництва на меліорованих землях.

Використання земель в сільському господарстві в значній мірі залежить від структури посівних площ основних сільськогосподарських культур.

Загалом, вся посівна площа сільськогосподарських культур з 1990 року по 2008 рік зменшилась на 16,3% з 32406 до 27133 тис. га. Посівна площа картоплі й овоче-баштанних за цей період зменшилась на 5,2 % (з 2073 до 1967 тис. га), кормових культур - на 77 % (з 11999 до 2752 тис. га), а технічних і зернових та зернобобових культур збільшилась - на 80,7% (з 3751 до 6778 тис. га) та на 7,2 % (з 14583 до 15636 тис. га) відповідно.

У структурі посівних площ провідне місце займають зернові культури, що й визначає їх провідну роль у рослинництві. Головними зерновими культурами, що вирощуються в Україні є озима пшениця (43,5% посівів зернових та зернобобових), ячмінь (21,5%), і кукурудза (16,1%).

На структуру посівних площ сільськогосподарських культур значним чином впливають ринкові умови, що складаються на певних його сегментах. На зростаючий попит щодо окремого виду сільськогосподарської продукції адекватно реагує ціна, яка спонукає товаровиробників до збільшення виробництва цього продукту, а отже і до збільшення посівних площ відповідної культури. Останнім часом така тенденція спостерігається на ринку соняшнику. Його валовий збір з 2001 по 2008 роки збільшився на 4275,6 тис. тонн і становив у 2008 році 6526,2 тис. тонн. Проте таке нарощування відбулось внаслідок збільшення його посівних площ до 4279,5 тис. га або на 78,6%. Ця технічна культура дуже збіднює ґрунт і потребує більш тривалішого періоду (не менше 7 років) для повернення на попереднє місце. Це стосується й деяких інших культур, тому для ефективного використання земельних угідь сільськогосподарські підприємства повинні враховувати цей фактор.

Загалом структура посівних площ характеризує рівень інтенсифікації та спеціалізації сільськогосподарського виробництва. Ефективність структури посівних площ визначається, насамперед, урожайністю сільськогосподарських культур. Динаміка урожайності практично всіх сільськогосподарських культур (у всіх категоріях господарств) має значне коливання, що є свідченням не тільки неефективності існуючої структури посівних площ, а й низького рівня землекористування загалом.

В динаміці зміна форм власності і господарювання, тобто процес реформування, суттєво знизив вихід продукції з одного гектара землі (табл. 1).

Таблиця 1.

Рівень використання сільськогосподарських земель за категоріями господарств в Україні

Показник	1990	2000	2005	2008	2008р. до 1990р.
Валова продукція усього, млрд.грн.	145,87	77,89	92,59	103,98	-41,89
Валова продукція на 1 га с.-г. угідь, грн.	3525	2023	2219	2498	-1027
Сільськогосподарські підприємства
Валова продукція на 1 га с.-г. угідь, грн.	2730	1012	1528	2277	-453
в т.ч. рослинництво	1486	725	983	1529	43
тваринництво	1244	287	545	748	-496
Господарства населення
Валова продукція на 1 га с.-г. угідь, грн.	15064	5637	3939	3600	-11464
в т.ч. рослинництво	5858	2990	2161	2102	-3756
тваринництво	9206	2647	1778	1498	-7708

Але по мірі ринкового розвитку нових форм господарювання інтенсивність виходу продукції на 1 га підвищувалась. В середньому за 2001-2008рр. підвищення рівня валової продукції рослинництва в розрахунку на одиницю ріллі було досягнуто в цілому по всім категоріям господарств. Найвищий - у Черкаській і Київських областях, а найнижчій у Луганській і Житомирській.

Загалом, шляхи щодо удосконалення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення повинні бути спрямовані на:

- поліпшення якісного стану ґрунтового покриву (підтримання фізико-механічного стану ґрунтів, регулювання водного режиму) який зазнає змін в результаті неправильного сільськогосподарського використання;

- запобігання розвитку ерозійних процесів з одночасним підвищенням родючості цих земель (зменшення інтенсивності механічної обробки ґрунтів з використанням важкої техніки, зменшення кількості її проходів по полю);

- здійснення меліоративних заходів на кислих ґрунтах і солончаках; підвищення гумусу в ґрунтах шляхом оптимального внесення органічних і мінеральних добрив;

- запобігання забруднення ґрунтів техногенними факторами й сільськогосподарським використанням;

- запровадження науково-обґрунтованих систем сівозмін різними суб'єктами господарювання в аграрній сфері;

- поліпшення структури посівних площ сільськогосподарських культур.

Тому подальший розвиток сільського господарства можливий лише за умов раціонального землекористування яке можна досягти через економічну зацікавленість товаровиробників у нарощуванні виробництва екологічно чистої продукції з одночасним впровадженням заходів щодо охорони й підвищення родючості ґрунтів.

В третьому розділі „Основні напрями організаційно - економічного відтворення родючості ґрунтів в сільськогосподарських підприємствах" визначені основні організаційно-економічні заходи щодо покращення родючості ґрунтів, охорона їх якості та розроблено напрями удосконалення оцінки втраченої вигоди від забруднення і підвищення ефективності орних сільськогосподарських земель.

При формування принципових підходів щодо створення концептуальних положень перспективного розвитку сільськогосподарського землекористування необхідно базуватися на: збільшенні площ під багаторічними насадженнями і значному зменшенні площ під ріллею; чіткому дотриманні екологообґрунтованих нормативів; диференційованому принципі використання земельних ресурсів, виходячи з їх якісної оцінки та економічної доцільності; веденні екологічного (сталого) землекористування та відповідальності за недотримання та порушення вимог екологічного законодавства; детальному моніторингу земельних; впровадженні систем ґрунтозахисного, біологічного й адаптивного землеробства з використанням альтернативних добрив .

Найважливішим організаційним елементом раціонального землеко-ристування ми вважаємо систему сівозмін, що розробляється для кожного сільськогосподарського підприємства з урахуванням його спеціалізації, природнокліматичних умов та якісної оцінки ґрунтового покриву. Дотримання сівозміни дозволить підвищити урожайність зернових та цукрового буряку в 1,5-2 рази, картоплі - на 20-50%, кукурудзи - на 10-20%.

Охорона сільськогосподарських земель базується на сукупності організаційних, економічних та екологічних елементів впливу на суб'єкти господарювання з метою дотримання останніми вимог раціонального використання й охорони землі як найважливішого елементу економічної системи, її матеріально-речового носія й універсального засобу виробництва та унікального природного ресурсу (рис.1).

Рис. 1. Система організаційних, економічних та екологічних заходів щодо охорони сільськогосподарських земель

В основу економічних заходів раціонального використання й охорони земель повинна бути покладена їх економічна оцінка та принцип платного використання. Для акумулювання коштів для здійснення заходів по охороні та поліпшенню родючості ґрунтів пропонується створення спеціального резерву на підприємстві - „Фонд охорони та підвищення родючості земель". Фінансові ресурси будуть надходити на окремий рахунок підприємств за принципом сплати земельного податку і використовуватись ним тільки за цільовим призначенням - на підвищення якісного стану земельних угідь.

Для забезпечення фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств доцільно створити селянський банк на кооперативних засадах. Він повинен надавати селянам довгострокові кредити (не менше 5-7 років) під процент що не перевищує 5-7% річних, а погашатися не раніше як на третій рік користування.

Система екологічних заходів повинна ґрунтуватись на дотриманні нормативів та стандартів у галузі охорони земель яка полягає у забезпеченні екологічної безпеки шляхом визначення вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів, граничного навантаження та господарського їх освоєння. У зв'язку з цим є доцільним проведення земельного аудиту який включатиме експертизу й аналіз діяльності суб'єкта господарювання з визначенням його відповідності діючому законодавству в галузі охорони земельних ресурсів, екологічним вимогам і нормативним актам державних органів влади.

В роботі запропоновано визначення втраченої вигоди через розрахунок технічної ефективності використання сільськогосподарських угідь. Його суть полягає в порівнянні фактичного рівня урожайності культур, що вирощуються на конкретній земельній ділянці з її максимально можливим. Отриманий результат відноситься до загальних витрат на виробництво продукції рослинництва. Земельна ділянка буде вважатися такою, що використовується ефективно, якщо в даний момент часу при заданій технології неможливо отримати більшу врожайність певної культури.

Головним інструментом державної стратегії використання землі повинен бути еколого-економічний механізм раціонального землекористування. Для цього пропонується стимулювати підприємства до широкого запровадження ґрунтозахисної технології землеробства на основі мінімального або нульового обробітку ґрунту. Впровадження захисного землеробства має явні економічні переваги, що виражаються за даними ФАО в 30% зростанні урожайності в засушливі роки, збільшення в 3 рази чистого прибутку, додаткової економії в 1,3 млрд, $ в рік на боротьбу з ерозією і засоленістю грунтів в світі. Дослідження свідчать, що при переході на таку технологію, в Україні, досягається економія пального на 30-35%, робочого часу - на 20-30%, приріст урожаю на 2-3 ц корм, од./га, чистий доход становить 4363 грн./га, а чистий еколого-економічний ефект- 109-169 грн./га.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене комплексне дослідження теоретико-методологічних проблем раціонального сільськогосподарського землекористування та економічної ефективності використання земельних ресурсів. Отримані при цьому результати наукового і практичного характеру дозволили сформулювати наступні висновки та пропозиції:

1. Люди завжди використовували земельні ресурси для задоволення власних потреб. З розвитком суспільства земля поступово перетворюється з виключно природного ресурсу (природного дару) до економічної категорії у вигляді основного засобу і предмету праці у сільському господарстві. З виникненням приватної власності важливого значення набуває земельна рента - частина додаткового продукту, створюваного землекористувачами в процесі підприємницької діяльності на землі, що передається землевласнику.

2. Землекористування у сільському господарстві є соціально-економічним явищем, під яким слід розуміти комплексну систему господарського та іншого використання землі, що склалась у країні під дією об'єктивних чинників або запроваджена державою з метою отримання найвищої користі, найвищого економічного ефекту від землі при умові дотримання вимог її раціонального використання, охорони й поліпшення.

3. В основі взаємовідносин між людьми, що виникають з приводу залучення землі до суспільного виробництва лежить її всебічна оцінка яка ґрунтується на системному підході і включає наступні етапи: якісна > економічна > грошова оцінка. Остання може бути нормативною і експертною. Нормативна використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, введення вартості землі в економічний оборот. Експертна оцінка проводиться при здійсненні цивільно-правових угод та переоцінки основних фондів для бухгалтерського обліку. Тобто, нормативна грошова оцінка земельних ділянок виконує економічну функцію, а експертна - більше юридичну.

4. Формування земельного законодавства в Україні пройшло послідовні етапи від демонополізації державної власності на землю і її перерозподіл з метою забезпечення умов для розвитку різних форм власності, до створення реального землевласника та ринку землі. Для підвищення ефективності використання і відтворення земельних ресурсів запропоновано доповнити нормативно-правову базу Законом України "Про раціональне землекористування". Основною змістовною частиною цього Закону повинно бути його економічне наповнення, яке включатиме нормативи плати за використання земель; механізми стимулювання підприємств до ведення ресурсозберігаючого господарювання; пільгове кредитування господарств, що впроваджують землеохоронні і природовідтворювальні заходи; надання державних субсидій на освоєння новітніх екологобезпечних технологій; застосування штрафних санкцій за погіршення довкілля. Це сприятиме розвитку ефективного землекористувача, який зможе повністю реалізувати власні підприємницькі можливості так і потенціал землі.

5. Для досягнення необхідного рівня ефективності використання земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві необхідне всебічне вивчення їх особливостей, як економічних так і природних. Еколого-економічний аналіз ґрунтового покриву є підставою для визначення його якісного стану. Основним критерієм тут є родючість ґрунтів, яка зумовлює рівень продуктивності земель, їх господарську значимість і економічну вартість. Нині в Україні налічується близько 650 видів, а з різновидностями - 4000 таксонометричних ґрунтових одиниць. Запропонована класифікація схожих за основними ознаками ґрунтів потребує перегляду і уточнення.

6. Вирішальну роль бездефіцитного балансу гумусу і поживних речовин відіграють органічні і мінеральні добрива. В Україні за останні вісімнадцять років різко зменшилось використання у землеробстві як органічних так і мінеральних добрив, з'явилась диспропорція у співвідношенні між основними елементами живлення, винос азоту, фосфору і калію із ґрунту урожаєм сільськогосподарських культур на сьогодні суттєво перевищує кількість внесених поживних речовин. Відміна дотацій на мінеральні добрива порушила цінову рівновагу на користь промисловості, що їх виробляє. Все це веде до відхилення від прийнятої технології, а відповідно раціонального землекористування.

7. Процеси реформування власності і форм господарювання в сільському господарстві в 2 рази (2000 рік проти 1990 року) знизили валову продукцію рослинництва сільськогосподарських підприємств. По мірі ринкового розвитку нових господарств інтенсивність виходу продукції з 1 га землі підвищувалась, але у 2008 році досягла тільки 70,9% рівня 1990 року в цілому по всіх категоріях господарств. Особливо значний недобір валової продукції з 1 га землі у господарствах населення. Це викликає занепокоєння і однозначно вказує на низьку інтенсифікацію виробництва, відсутність заходів, що забезпечують збереження і підвищення родючості ґрунтів, недостатність використання їх природних можливостей.

8. В організаційній частині заходів по збереженню земель чільне місце посідають сівозміни. Потрібно використовувати різноротаційні екологічно врівноважені та ґрунтозахисні сівозміни для природно-економічних зон України та різних категорій господарств з огляду на їх землезабезпеченість. На кожному масиві землі має бути сівозміна, яка хронологічно адаптована до типу ґрунту. Дотримання сівозміни дозволить підвищити урожайність зернових та цукрового буряку в 1,5-2 рази, картоплі - на 20-50%, кукурудзи - на 10-20%.

9. Заходи економічного характеру передбачають як державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників щодо здійснення землеохоронних робіт, так і стимулювання самих підприємств до їх проведення. З цією метою пропонується створення на сільськогосподарському підприємстві спеціального "Фонду охорони земель". Накопичення коштів буде здійснюватись на спеціальному рахунку підприємств за принципом сплати земельного податку, відповідно запропонованій методиці, а використовуватись тільки за цільовим призначенням.

10. Дотримання нормативів та стандартів у галузі збереження земель і забезпечення екологічної безпеки шляхом визначення вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів, граничного навантаження та господарського освоєння земель є основою екологічних заходів. Доведена доцільність проведення земельного аудиту, який включає експертизу й аналіз діяльності суб'єкта господарювання з визначенням його відповідності діючому законодавству в галузі охорони земельних ресурсів, екологічним вимогам і нормативним актам державних органів влади.

11. Визначення рівня родючості ґрунту в поточному періоді має бути покладено на використання еколого-економічних паспортів земельних ділянок чи полів та виходити із умов загальної еколого-агрономічної оцінки в балах в порівнянні із її розрахунком на момент одержання цієї ділянки у власність чи користування, або попереднього еколого-агрохімічного обстеження.

12. Втрачена вигода від нераціонального землекористування визначається через технічну ефективність використання сільськогосподарських угідь. Її сутність полягає у порівнянні фактичного рівня урожайності культур, що вирощуються на конкретній земельній ділянці з її максимально можливим. Отриманий результат відноситься до загальних витрат на виробництво продукції рослинництва. Земельна ділянка буде вважатися такою, що використовується ефективно, якщо в даний момент часу при заданій технології неможливо отримати більшу врожайність певної культури. Різниця між фактичними даними діяльності підприємства і максимально можливими і є тим показником, який свідчить про раціональність використання земельної ділянки.

13. Доведена необхідність розробки державної стратегії використання землі, як важливого економічного фактора життєдіяльності суспільства, яка має стати основою концепції перспективного землекористування. У зв'язку з цим запропоновано більш широке використання в Україні ґрунтозахисної технології землеробства на основі мінімального або нульового обробітку ґрунту.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Голданов В.В. До питань еколого-економічної оцінки грунтів / В.В. Голданов // АгроСвіт - К.: РВПС України НАН України, 2009 - №5 - С.23-26.

2. Голданов В.В. Еономічна оцінка втраченої вигоди від нераціонального землекористування / В.В. Голданов // АгроСвіт. - К.: РВПС України НАН України, 2009 - №6 - С.15-19.

3. Голданов В.В. Методологічні основи раціонального землекористування / В.В. Голданов // АгроСвіт.- К.: РВПС України НАН України, 2009 - №8 - С.11-16.

4. Голданов В.В. Основні напрями відтворення родючості грунтів / В.В. Голданов // АгроСвіт. - К.: РВПС України НАН України, 2009 - №7 - С.15-19.

5. Голданов В.В. Розвиток та проблема становлення земельних відносин в Україні. / В.В. Голданов // Економіка: проблеми теорії і практики: збірник наукових праць [вип. 249; в 6Т.] - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - Т5. - С.1173-1178.

6. Голданов В.В. Формування раціональної структури земель сільськогосподарського призначення. / В.В. Голданов // АгроСвіт.- К.: РВПС України НАН України, 2009 - №9 - С.28-32.

Матеріали науково-практичних конференцій:

7. Голданов В.В. Земельні ресурси в контексті розвитку суспільства / В.В. Голданов// Materialy V Miedzyna modowej naukowi - praktyeznej konferencji "Wyksztalcenie i nauka bez granic -2009" Volume 8. - Ekonomiczne nauki.: Przemysl. - Nauka i studia, 2009. - C.5-8.

8. Голданов В.В. Правове забезпечення раціонального використання земель / В.В. Голданов// Materialy V mezinarodni vedecko - prakticka konference "Vedecky prumysl evropskeho kontinentu - 2009". - Dil 5. Ekonomicke vedy: Praha. Publishing House "Education and Science" s.r.o; 2009. - C.38-40.



АНОТАЦІЯ

Голданов В.В. Організаційно-економічне відтворення родючості грунтів сільськогосподарських підприємств - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04. - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню науково-методичних засад раціонального землекористування, організаційного і еколого-економічного відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарських підприємств. Зокрема, в роботі узагальнюються методичні підходи збереження родючості ґрунтів, пропонується прийняття Закону України "Про раціональне землекористування", формування механізмів раціонального використання сільськогосподарських земель, нормативи плати за використання земель, стимулювання до ведення ресурсозберігаючого господарювання, розвиток напрямів кредитування господарств що впроваджують землеохоронні і природо відтворювальні заходи, стимулювання державою новітніх екологобезпечних технологій які освоюють суб'єкти аграрного господарювання. Серед організаційних заходів розробки землеустрою, раціонального використання і охорони якості земель значна увага приділена вибору системи ґрунтозахисних сівозмін, моніторингу за станом землі, проведення меліорації ґрунтів, забезпечення бездефіцитного балансу гумусу азоту, фосфору та калію, створення на сільськогосподарських підприємствах спеціального "Фонду охорони земель".

Ключові слова: землекористування; родючість ґрунтів, ресурсозберігаюче господарювання, природо відтворювальні заходи, екологобезпечні технології, ґрунтозахисні сівозміни, моніторинг землі, баланс гумусу, охорона земель, сільськогосподарські землі.



АННОТАЦИЯ

Голданов В.В. Организационно - экономическое воспроизводство плодородия почвы сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (за видами экономической деятельности). - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2010.

Диссертационная работа посвящена исследованию научно-методических основ рационального землепользования, организационного и экономического воспроизводства плодородия почв сельскохозяйственных предприятий. В частности в работе обобщаются методологические и методические аспекты сохранения плодородия почв, предлагается принятие Закона Украины "О рациональном землепользовании". В содержательной части этого закона предусматривается его экономическое наполнение, которое включает нормативную плату за использование земель, стимулирование товаропроизводителей за ведение ресурсосохраняемого хозяйствования, развитие направлений кредитования хозяйств, которые внедряют землеохранные и природовоспроизводительные мероприятия, государственная политика стимулирования новых экологобезопасных технологий, которые осваивают субъекты аграрного хозяйствования.

Содействовать практике новых природоохранных систем ведения земледелия может обновление регулирующих, управленческих и контрольных функций государства, как гаранта, соблюдения природоохранного и земельного законодательства, современных правовых и экономических методов управления. Для этого необходимо создать новый финансово-экономический механизм землепользования, который будет эффективно действовать в рыночных условиях при наличии частной собственности на землю.

Среди организационных мероприятий в процессе разработки землеустройства предложено составлять проекты, которые включают карты и схемы земельной территории с определением угодий, а также организацию системы севооборотов. Внедрение предложенных почвозащитных севооборотов, кроме повышения урожайности сельскохозяйственных культур позволяет оставлять в почве корневые остатки как органические удобрения и уменьшать потери почвы и влаги.

В работе обоснована система мониторинга земель, которая классифицируется по охвату территорий и систематизации наблюдений, а также оценки состояния используемых угодий, полей, делянок и процессов которые связаны с изменением почвенного плодородия (развитием водной и ветровой эрозии, потерями гумуса, ухудшением структуры почв, заболоченностью и засолением), зарастанием сельскохозяйственных угодий, загрязнением земель пестицидами, тяжелыми металлами, радионуклидами и другими токсическими веществами, процессов связанных с образованием балок, оврагов, селевых потоков, карстовыми и другими явлениями.

Определено, что в условиях недостаточного баланса азота, фосфора и калия, помимо существующих вариантов взаимоотношений через посредника или на прямых связях производителя и потребителя минеральных удобрений, средств защиты растений необходимо создавать обслуживающие кооперативы по агрохимическому обеспечению.

...