Засоби подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економіко-правових досліджень

УДК 332.13 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Засоби подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Медвідь Вікторія Юріївна

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Донбаській національній академії будівництва і архітектури МОН України (м.Макіївка, Донецька область).

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Савельєва Тетяна Михайлівна, Донбаська національна академія будівництва і архітектури МОН України, доцент кафедри економіки підприємств (м. Макіївка, Донецька область). економічний емпіричний тенденція

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Подсолонко Володимир Андрійович, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського МОН України, декан факультету управління (м. Сімферополь);

доктор економічних наук, доцент Ковальська Любов Леонідівна, Луцький державний технічний університет МОН України, завідувач кафедри економіки підприємств (м. Луцьк).

Захист відбудеться “ 4 ” березня 2010 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

Автореферат розісланий “ 3 ” лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.Г. Слоква

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасні проблеми міжрегіональних взаємодій викликані до життя наявними територіальними розбіжностями як в існуванні, так і в умовах залучення і використання в реальному секторі економіки окремих елементів продуктивних сил. Основу таких розбіжностей сформували і далі формують об'єктивні результати територіального і галузевого розподілу праці, що виявляються в особливостях територіальної організації і перебігу відтворювальних процесів. У таких умовах кожен регіон набуває саме таких характеристик, які найбільшою мірою відповідають його можливостям, що виявляються в конкретних параметрах економічного розвитку. Саме параметри економічного розвитку визначають появу міжрегіональних розбіжностей і приводять до закріплення економічних нерівномірностей між окремими регіонами.

Нерівномірність економічного розвитку регіонів призводить до того, що одні з них стають лідерами, авангардом національної економіки, інші - перетворюються в ар'єргард, треті - переходять у депресивний стан (в аутсайдери). Таким чином, відбувається своєрідна їх стратифікація.

Відмічені процеси властиві практично всім індустріально розвиненим країнам, кожна з яких по-своєму намагається вирішувати проблему подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів. Одні країни цю проблему вирішують за допомогою механізму вирівнювання (з використанням міжбюджетних трансфертів, що виділяються для покриття різниці у вартості соціальних послуг, що надаються); інші - за допомогою механізму стимулювання економічної діяльності (із застосуванням дієвих пільг і преференцій в спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, в полюсах зростання та ін.).

Механізм вирівнювання економічного розвитку регіонів передбачає перерозподіл вилучених фінансових ресурсів у сильних регіонів на користь слабких (примусове вилучення певної частини вже отриманих результатів), а механізм стимулювання - застосування різних методів (економічних, організаційних і правових) активізації господарської діяльності на будь-якій території, збільшення масштабів суспільного виробництва і підвищення можливих результатів його функціонування.

Сучасна практика розв'язання проблеми подолання міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку України відзначається непостійністю при використанні відповідних способів і методів. Проте домінуючою останніми роками стала практика міжбюджетних трансфертів, яка, на жаль, не приносить бажаних результатів. У цих умовах актуалізується пошук досконаліших способів розв'язання цієї проблеми, одним з яких якраз і є стимулювання економічного розвитку регіонів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Донбаської національної академії будівництва і архітектури МОН України за 2005-2009 рр. у рамках тем: “Стратегія соціально-економічного розвитку м. Макіївка до 2015 року” (ДР № 0105U001956), де здобувачем розроблено конкурентний підхід до подолання існуючих розбіжностей в економічному розвитку регіонів, що припускає необхідність ефективного використання наявних природних, трудових і матеріальних ресурсів, дозволяє не вирівнювати, а стимулювати їх економічний розвиток; “Розвиток економіки будівництва та міського господарства Донецької області в контексті трансформаційних перетворень в Україні” (ДР № 0107U000089), де автором узагальнено питання теорії і практики сучасного розвитку регіонів і запропоновано способи подолання міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку; “Створення нових науково-технічних та економічних засад для підвищення ефективності функціонування житлово-комунального комплексу і капітального будівництва” (ДР № 0106U002951), де дисертантом запропоновано схему методичного забезпечення механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є підвищення рівня економічного розвитку регіонів на основі теоретичного узагальнення, емпіричної перевірки і методичного обґрунтування засобів подолання наявних міжрегіональних розбіжностей.

Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовано й розв'язано такі завдання:

- розглянуто сутність економічного розвитку регіонів;

- визначено чинники та наслідки їх прояву в економічному розвитку регіонів;

- показано особливості подолання міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку;

- виявлено тенденції в зосередженні суспільного виробництва в регіонах;

- визначено ступінь освоєності території окремих регіонів;

- оцінено міцність зв'язків в економічному розвитку регіонів;

- здійснено вибір детермінант для визначення пріоритетів в економічному розвитку регіону;

- визначено основні імперативи формування стратегії стимулювання економічного розвитку регіону;

- показано особливості розробки механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону.

Об'єктом дослідження виступають прояви міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку.

Предметом дослідження є методи, засоби подолання наявних розбіжностей в економічному розвитку регіонів.

Методи дослідження. Під час дослідження використані такі методи: метод логічної абстракції, системний підхід, метод аналізу і синтезу, метод аналогії (для уточнення визначення економічного розвитку регіону, синтезу типологічних рис регіону, визначення поняття “регіон”); статистичні методи - індексний метод, метод відносних і середніх величин, показники динаміки (для аналізу структурно динамічних показників стану економіки регіону); метод логічної абстракції (для аналізу відтворних процесів і характеристики існуючої моделі економіки регіону); метод економіко-математичного моделювання (для емпіричної перевірки тенденцій економічного розвитку регіонів і наукового обґрунтування механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону).

Теоретичною основою дисертаційної роботи стали праці вітчизняних вчених-регіоналістів, які в своїх роботах приділяли велику увагу вирішенню проблем ефективного розвитку регіонів, а саме: Б.І. Адамова, С.В. Богачова, В.М. Василенка, З.В. Герасимчук, П.В. Гудзя, І.В. Заблодської, Б.Т. Кліяненка, Л.Л. Ковальської, В.В. Максимова, В.А. Подсолонка, М.Д. Стеченка, І.З. Сторонянської, В.В. Третяк, Т.В. Уманець, В.І. Пили, О.С. Чмир та ін. Серед зарубіжних фахівців можна назвати Е.Б. Алаєва, К.Л. Астапова, С.А. Аханова, О.Г. Гранберга, В.М. Лєксіна, П.А. Минакира, К.В. Павлова, С.А. Суспіцина, О.І. Татаркіна, О.М. Швецова та ін., що дослідили причини появи міжрегіональних розбіжностей і різні способи їх подолання.

Нормативною базою наукового дослідження є Конституція України, Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України. Інформаційну й емпіричну базу дослідження склали офіційні дані Державного комітету статистики України, Головного управління статистики в Донецькій області, матеріали монографічних досліджень вітчизняних і зарубіжних учених. Для виконання економіко-математичних обчислень використовувався програмний продукт MS Excel.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в узагальненні теоретичних, аналізі практичних і розробці методичних положень, що забезпечують стимулюючу дію і сприяють подоланню міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку.

Окремі положення, які визначають наукову новизну виконаного дослідження, полягають у такому:

вперше:

запропоновано модель подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів, засновану на виборі детермінант (цілей розвитку, критеріїв пріоритетності, методів забезпечення, можливих обмежень й організаційних форм) для визначення пріоритетних видів економічної діяльності, що дозволяє, з одного боку, формувати матриці основних товаровиробників (виділяючи серед них лідерів, середняків й аутсайдерів), а з іншого, встановлювати сучасні територіально-організаційні форми економіки, покликані забезпечувати таке подолання;

удосконалено:

прийоми вибору показників, що характеризують рівень зосередженості суспільного виробництва, засновані на оцінках його концентрації або диференціації, які дозволяють виявляти суперечності між виробництвом і накопиченням капіталу, між накопиченням капіталу і використанням робочої сили, між виробництвом капіталу і використанням робочої сили;

підходи до визначення ступеня освоєності територій регіонів, засновані на оцінках конвергенції й дивергенції умов економічного розвитку, що дозволяє виявляти характер залучення до суспільного виробництва населення, яке проживає на даній території;

методи оцінки міцності економічних зв'язків, засновані на відстежуванні тенденцій інтеграції або дезінтеграції міжрегіональних відносин (внутрішньодержавних і міждержавних), що дозволяють виділяти опорні точки (види економічної діяльності), спроможні стати локомотивом розвитку регіону;

дістало подальшого розвитку:

визначення економічного розвитку території як фази, етапу руху її в часі й просторі, коли відбуваються якісні зрушення у використанні основних елементів продуктивних сил, коли не порушується цілісність в характері їх використання, коли має місце не хижацьке використання непоновлюваних природних і сировинних ресурсів, коли навколишнє середовище залишається придатним для життєдіяльності майбутніх поколінь, що дозволяє чіткіше відстежувати можливі міжрегіональні розбіжності;

науковий підхід до теоретичного аналізу наявних причин і наслідків виникнення розбіжностей в економічному розвитку регіонів, заснований на використанні критерію схожості окремих властивостей, а саме, належності до певної території, що дозволяє виділяти основні групи чинників, які обумовлюють диференціацію, дивергенцію і дезінтеграцію процесів суспільного виробництва;

підхід до подолання наявних розбіжностей в економічному розвитку регіонів, який передбачає необхідність ефективного використання наявних природних, трудових і матеріальних ресурсів, що дозволяє не вирівнювати, а стимулювати їх економічний розвиток;

парадигма стимулювання економічного розвитку регіонів, заснована на виділенні основних імперативів формування відповідної стратегії (з опорою на власні ресурси і можливості їх використання), що забезпечує не тільки узгодження можливих цілей й інтересів за різними рівнями економіки регіону, але й нейтралізацію можливих причин появи суперечностей між учасниками цих процесів;

рекомендації щодо розробки механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону, засновані на дотриманні схеми методичного забезпечення, що дозволяє підсилити результативність функціонування економіки регіону, а відповідно, і його розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропоновані методичні підходи, висновки і рекомендації, які захищаються в дисертаційній роботі, доведені до рівня конкретних практичних пропозицій і можуть бути використані органами виконавчої влади центрального і регіонального рівня, органами місцевого самоврядування, науково-дослідними установами за профілем наукової роботи у сфері регіональних досліджень.

До результатів, що мають практичну значущість, можна віднести:

прийоми вибору показників, що характеризують рівень зосередженості суспільного виробництва, які дозволяють виявляти суперечності між виробництвом і накопиченням капіталу, а також робочою силою, і можуть використовуватися органами державної влади різного рівня;

підходи до визначення ступеня освоєності території регіонів, які дають можливість виявляти характер залучення до суспільного виробництва населення, що проживає на даній території, і можуть використовуватися різними органами регіонального і місцевого управління;

методи оцінки міцності зв'язків в економічному розвитку регіонів, що дозволяє виділяти опорні точки (види економічної діяльності), спроможні стати локомотивом розвитку регіону, і можуть застосовуватися в роботі регіональних органів влади й органів місцевого самоврядування.

Основні положення дисертаційної роботи були використані в діяльності: Голов-ного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації при визначенні напрямів стимулювання економічного розвитку регіону (довідка № 29/167-3 від 20.08.2009 р.); Управління економіки Макіївської міської ради при розробці Стратегії соціально-економічного розвитку м. Макіївка до 2015 р. (довідка № 396 від 04.09.2009 р.); ТОВ “Фабрика меблів “Ерготехнології” при вдосконаленні проведення експортно-імпортних операцій (довідка № 01-621 від 21.06.2009 р.). Теоретичні, методичні та емпіричні результати дослідження знайшли застосування у навчальному процесі Донбаської національної академії будівництва і архітектури МОН України (довідка № 11-08/15-17 від 03.09.2009 р.) та економічного факультету Макіївського економіко-гуманітарного інституту (довідка № 01/510-1 від 03.06.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням, в якому подано авторський підхід до розробки теоретичних, практичних і методичних положень і рекомендацій з подолання міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку. Основні наукові положення, висновки і рекомендації здобуті автором самостійно. Внесок здобувача в наукові роботи, опубліковані в співавторстві, конкретизований у списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні результати дисертації доповідалися автором і одержали схвалення на: V Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Будинки і конструкції з використанням нових матеріалів” (м. Макіївка, 2006 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування житлово-комунального господарства в Україні” (м. Макіївка, 2009 р.); I Міжнародній науково-практичній конференції “Економіка та фінанси в умовах глобалізації: досвід, тенденції та перспективи розвитку” (м. Макіївка, 2009 р.); IV науково-практичній конференції “Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи (м. Сімферополь, 2009 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції “Научно-техническое творчество молодежи - путь к обществу, основанному на знаниях” (м. Москва, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи” (м. Чернівці, 2009 р.).

Публікації. Основні результати виконаного дослідження опубліковані в 10 наукових роботах, з них 5 - у наукових фахових виданнях, 1 - в інших виданнях, 4 - за матеріалами конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 4,52 друк. арк., з яких особисто автору належить 4,4 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 205 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі робота містить 37 таблиць, та 10 рисунків, 5 додатків на 6 сторінках, список використаних джерел із 150 найменувань на 15 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі розкрито актуальність теми, показано об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і задачі дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження економічного розвитку регіонів. У розділі уточнено сутність економічного розвитку регіонів, визначено чинники економічного розвитку регіону, встановлені особливості подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів.

Визначено, що поняття “регіон” у даний час розуміється: як територія, як система і як простір. Проте переважною формою регіону виступає територія: як об'єкт, який реально існує незалежно від бажання й уявлення людей. У той час, коли і система, і простір відзначається наявністю великої міри абстрагування і в явному вигляді в природі не присутні. Виходячи з цього у дисертації значну увагу приділено уточненню сутності, природи та чинникам саме розвитку території, як рушійної сили суспільного буття.

Встановлено, що з позиції уточнювальної характеристики “економічний розвиток території” можна розуміти як досягнення якісно нового рівня життя населення, яке можливе за рахунок використання наявних чинників виробництва і залучення з-за його меж додаткових ресурсів (матеріальних, фінансових, інформаційних тощо).

Результати теоретичного аналізу наукових положень, що стосуються розчленування (виявлення і класифікації) основних чинників економічного розвитку територій, дозволили звернути увагу на декілька існуючих підходів до їх виділення по групах відповідно до певних ознак. По-перше, це, так звані, природні і штучні чинники; по-друге, екзогенні (зовнішні) і ендогенні (внутрішні) чинники розвитку територій; по-третє, економічні чинники; і, по-четверте, системні чинники. Даний перелік груп чинників сформований, ґрунтуючись на такому науковому підході, як концептуальна категоризація (рис. 1).

Показано, що проявом впливу природних і штучних чинників економічного розвитку територій стає, з одного боку, посилення протиріч між регіонами за право використання отриманих переваг, а з іншого, дотримання вимог закону циклічного розвитку економіки; проявом впливу зовнішніх і внутрішніх чинників виявляється реальна можливість появи диспропорцій в економічному розвитку окремих регіонів; проявом дії економічних чинників є посилення конкурентних начал у взаєминах між регіонами й збереження та посилення асиметрії в отриманні і витрачанні доходів.

Уточнено, що неоднорідність процесів суспільного виробництва, нерівномірність розміщення продуктивних сил і нестійкість господарських зв'язків на територіях окремих регіонів і між ними значною мірою залежать від характеру використання основних чинників виробництва, економічних процесів, тісноти господарських зв'язків на конкретній території (рис. 1).

Установлено, що розв'язання найважливішої проблеми - зламу негативних пропорцій в економічному розвитку регіонів - лежить у площині забезпечення доцентрових тенденцій. Це стає можливим за рахунок, з одного боку, розширення міжрегіональної співпраці (основу якої має складати пошук компромісів або формування полюсів зростання), а з іншого, посилення державного втручання у розв'язання суперечностей, що виникають між регіонами (основу якого мають складати не лише селективна державна допомога, а й посилення горизонтальних інтеграційних зв'язків). Вирішальною при цьому стає державна підтримка економічного розвитку регіонів.

З'ясовано, що механізм реалізації державної підтримки економічного розвитку регіонів має забезпечувати як справедливе досягнення необхідного рівня добробуту населення в межах окремого регіону, так і ефективне використання економічного потенціалу кожного регіону в цілях забезпечення необхідного рівня загальнонаціонального добробуту. Досягатися це може, незважаючи на передбачену альтернативність вказаних цілей, за рахунок взаємовигідного міжрегіонального співробітництва.

Рис. 1. Чинники та їх прояви в економічному розвитку регіонів

Розділ 2. Виявлення розбіжностей в економічному розвитку регіонів. У розділі виявлено тенденції в зосередженні суспільного виробництва в регіонах, визначено ступінь освоєності території окремих регіонів, встановлено оцінку міцності зв'язків в економічному розвитку регіонів.

Результати аналізу тенденцій в зосередженні суспільного виробництва по регіонах, отримані на основі використання показників, що характеризують основні суспільні відносини (щільність економічної діяльності, щільність зайнятого населення, щільність основних засобів, щільність інвестицій в основний капітал), дозволили встановити, що останніми роками чітко простежуються два основні вектори: один, пов'язаний з наявністю різних швидкостей в підвищенні обсягів використання матеріальних чинників суспільного виробництва (основних засобів, інвестицій), та, інший, пов'язаний з наявністю різних швидкостей у падінні обсягів використання трудових ресурсів, наслідком чого стає посилення диференціації умов розвитку між регіонами.

Різні швидкості споживання матеріальних факторів суспільного виробництва викликані наявністю і використанням в кожному регіоні його економічного потенціалу. Різні швидкості використання трудових ресурсів викликані не тільки розбіжностями у масштабах залучення їх в суспільне виробництво (за межами працездатного віку), але й значними змінами в демографічній ситуації (падінням народжуваності і збільшенням смертності населення) у всіх регіонах (табл. 1).

Таблиця 1 Показники інтенсивності суспільного виробництва та використання трудових ресурсів у регіонах України

№ п\п	Область	Зміни щільності економічної діяльності, %	Зміни щільності зайнятого населення, %
		2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
1.	Україна	119,65	168,89	216,04	266,30	99,73	100,00	100,27	100,00
2.	АРК	121,15	164,11	212,96	265,94	97,43	95,12	94,34	94,34
3.	Вінницька	115,94	152,72	191,89	233,38	100,31	90,52	89,60	89,30
4.	Волинська	112,65	160,48	210,57	247,01	94,78	87,69	87,31	87,31
5.	Дніпропетровська	118,00	166,34	228,29	289,87	99,81	96,83	97,21	97,39
6.	Донецька	119,90	180,41	229,56	286,18	99,77	98,36	100,23	100,00
7.	Житомирська	118,37	167,57	209,34	247,50	98,97	100,51	108,72	107,18
8.	Закарпатська	125,07	164,96	208,66	254,90	106,44	160,92	106,44	105,06
9.	Запорізька	117,94	176,79	231,41	287,26	95,59	61,76	98,24	98,24
10.	Івано-Франківська	122,71	161,82	212,97	250.46	92,58	143,54	98,56	98,09
11.	Київська	118,36	173,02	223,68	279,39	100,69	61,38	103,79	103,45
12.	Кіровоградська	118,36	164,58	202,32	240,86	97,62	217,14	97,14	96,67
13.	Луганська	116,15	171,20	230,06	281,90	97,35	106,02	103,13	102,65
14.	Львівська	122,95	163,11	200,42	250,48	100,00	50,27	97,81	97,81
15.	Миколаївська	113,50	168,73	203,17	252,57	98,74	189,96	101,26	101,26
16.	Одеська	118,58	157,85	192,46	230,80	99,70	64,78	97,31	98,21
17.	Полтавська	113,34	179,01	231,71	283,94	108,19	75,00	111,64	111,64
18.	Рівненська	116,90	161,49	209,48	257,39	104,35	129,13	110,43	110,87
19.	Сумська	109,99	143,14	183,05	218,20	105,58	73,71	98,80	98,41
20.	Тернопільська	117,75	150,06	195,25	245,23	98,42	98,42	106,94	103,79
21.	Харківська	123,00	173,92	217,08	271,36	97,03	36,02	93,64	93,86
22.	Херсонська	116,36	159,27	198,13	231,70	97,85	121,51	103,76	104,30
23.	Хмельницька	119,12	160,85	201,77	243,48	95,57	97,47	98,73	98,42
24.	Черкаська	118,51	171,93	234,00	284,44	97,64	65,20	103,72	103,04
25.	Чернівецька	118,92	153,49	198,32	240,09	108,56	168,95	121,03	121,03
26.	Чернігівська	119,29	161,13	198,83	233,31	103,39	98,87	99,44	97,18

Результати аналізу інтенсивності суспільного виробництва свідчать, що серед регіонів України чітко простежуються дві групи: одна, де темпи зростання даного показника вищі за середні по країні (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Полтавська, Харківська і Черкаська області); й інша, де ці темпи нижчі за середній (решта всіх областей). При цьому, незважаючи на те, що загальний тренд зміни даного показника на всіх територіях відрізняється позитивною динамікою, але наявність різниці (між максимальним і мінімальним значеннями щільності економічної діяльності), що збільшується, по окремих регіонах (в 2002 р. - 8,33 рази, в 2006 р. - 10,29 раз) свідчить про збереження різних швидкостей і наростання тенденцій в диференціації економічного розвитку.

У цей же час інтенсивність використання трудових ресурсів у регіонах України (або швидкість зміни щільності зайнятого населення) свідчить про те, що на даний час в країні відбулося так зване екстремальне, або позамежне залучення до суспільного виробництва значної чисельності економічно активного населення (у віці 15-70 років). Темпи зростання залучення його по окремих областях у 2006 р. у порівнянні з 2002 р. мали значний вимір: у Чернівецькій області - 121,03%, Полтавській - 111,64%, Рівненській - 110,87%, Житомирській - 107,18% і в Закарпатській області - 105,06%.

У цей же час спостерігається подальша диференціація показника щільності зайнятого населення по території України: від 4,82 раз у 2002 р. до 4,96 раз у 2006 р. Що на тлі неухильного зменшення чисельності як наявного, так і зайнятого населення є серйозною перешкодою у забезпеченні суспільного виробництва трудовими ресурсами.

На рівні окремого регіону (Донецької області) основними чинниками, що забезпечують збереження вказаних тенденцій, виступають структурні перетворення у використанні окремих елементів продуктивних сил.

Ступінь освоєності території окремих регіонів визначено через порівняння показників, що характеризують рівень відповідного явища, а саме чисельності наявного населення, що проживає на цій території. Встановлено, що посилення розбіжностей (збільшення діапазону в економічних умовах життєдіяльності) відбувається на тлі реалізації державної доктрини вирівнювання можливостей для економічного розвитку, яка не сприяє підвищенню зацікавленості регіонів в зростанні кінцевих результатів суспільного виробництва. Особливо це помітно на прикладі показників: валової доданої вартості на душу населення, середніх доходів на душу населення і середнього роздрібного товарообігу на душу населення.

Результати аналізу вказаних показників засвідчили про те, що за вказаний період часу відбулося певне віддалення в умовах суспільного виробництва. Якщо в 2002 р. загальний діапазон у співвідношенні максимального і мінімального розмірів душового виробництва валової доданої вартості складав 2,27 рази, то до 2006 р. він зріс до 2,54 рази. За цей же період часу в масштабах держави відбулося підвищення питомої ваги середніх доходів на душу населення майже в 2,7 рази. При цьому відбулося зближення в діапазоні рівнів середніх доходів на душу населення: з 1,59 раз в 2002 р. до 1,47 раз в 2006 р. Згідно з наведеними даними обсяги роздрібного товарообігу на душу населення в середньому по країні виросли більш, ніж у 3,37 раз. При цьому, найвищі темпи зростання цього показника спостерігалися: в Одеській області (у 4,13 рази), у Донецькій (у 3,49 раз), у Дніпропетровській (у 3,43 рази); а мінімальні - в Сумській області (у 2,47 раз), у Рівненській (у 2,61 рази), у Чернігівській (у 2,67 рази). У той же час відбулося збільшення загального діапазону рівнів середнього товарообігу на душу населення з 2,03 у 2002 р. і до 2,14 у 2006 р. Тим самим зберігаються передумови до дивергенції економічних умов розвитку регіонів.

На рівні окремого регіону основними чинниками, що забезпечують збереження тенденцій в його економічному розвитку і освоєності, виступають тренди, а також інтенсивність або швидкість протікання суспільних процесів по окремих видах економічної діяльності.

На основі використання удосконалених методів оцінки міцності економічних зв'язків, заснованих на відстежуванні тенденцій інтеграції дезінтеграції міжрегіональних відносин, встановлено, що домінуючими до останнього часу залишалися процеси переміщення за межі країни основних факторів виробництва і в першу чергу матеріальних ресурсів і робочої сили. Якщо виїздом за кордон населення переслідувало своєю метою продуктивну зайнятість і завдяки цьому зростання добробуту деякої частини населення, то експортні постачання товарів, вироблюваних на окремій території, дозволяли забезпечувати підвищення добробуту всьому населенню. Крім того, експорт сприяв не тільки поповненню обсягів валютної виручки для підприємств-експортерів, комерційних банків, але й поповненню державного бюджету. Визначено, що останніми роками відбулася різка зміна у векторі зовнішньоекономічних зв'язків: домінуючим стає імпорт продукції. Так, за вказаний період часу загальні обсяги імпорту товарів у масштабах держави виросли в 2,65 раз, причому, якщо в 2002 р. частка імпорту по відношенню до експорту складала 0,95, то в 2006 р. вона перевищила 1,17 рази. Найбільше обсяги імпорту виросли в таких областях: Волинська - в 4,44 рази, Запорізька - в 4,34 рази, Київська - в 4,27 раз. Найменше обсяги імпорту виросли в: Житомирській області - в 1,46 раз, Чернігівській - в 1,62 рази, Миколаївській області - в 1,78 раз. Якщо раніше основним каналом імпорту виступали тільки прямі іноземні інвестиції, то останніми роками пріоритетом стає товарна маса.

На рівні Донецької області поки що обсяги експорту товарів перевищують обсяги імпорту, не дивлячись на те, що за останні роки обсяги експорту виросли майже в 2,5 рази, а зростання імпорту склало майже 3,0 рази. При цьому перевищення обсягів експорту над обсягами імпорту складає більш ніж 3,0 рази. Обсяги експорту більше всього забезпечуються за рахунок результатів роботи металургійного комплексу регіону, на частку якого припадає майже 2/3 його загального обсягу. В даний час економіка області залишається однією з небагатьох експортно орієнтованих економік. Найбільш тісні зв'язки підприємств області склалися з Російською Федерацією, Туреччиною і Італією, що дозволяє забезпечувати певну диверсифікацію експортних потоків.

Отримана кількісна і якісна оцінка економічного розвитку регіонів є базою для визначення міри ефективності розвитку території. Але, оскільки і перша складова (нарощування і поліпшення якості економічного потенціалу конкретної місцевості), а тим більше, друга (певні економічні і соціальні стандарти, гарантовані всім незалежно від місця мешкання) поки що не можуть бути забезпечені рівною мірою для будь-якої території (у тому числі і регіону), існує нагальна потреба пошуку таких шляхів їх розвитку, які б забезпечували подолання наявних міжрегіональних розбіжностей і сприяли універсалізації такої міри.

Розділ 3. Обґрунтування засобів подолання міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку. У розділі здійснено вибір детермінант для визначення пріоритетів в економічному розвитку регіонів, визначено основні імперативи формування стратегії стимулювання економічного розвитку регіону, розроблено механізм реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіонів.

Установлено, що подолання міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку можливо на основі визначення пріоритетних видів економічної діяльності. При цьому необхідне дотримання, двох критеріїв: пріоритетності вибору проблеми і фінансової забезпеченості або достатності, що дозволить вибрати також засоби подолання міжрегіональних розбіжностей - вирівнювання або стимулювання умов економічної діяльності. Запропоновано для подолання і скорочення міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку регіонів використовувати відповідну модель (рис. 2). Модель подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів передбачає ефективне використання саме тих елементів продуктивних сил, які найменшою мірою схильні до непоновлюваності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Модель подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів

При цьому запропоновано використовувати сучасні організаційні форми економіки регіону, відповідні нинішньому розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. З одного боку, на прикладі моделі регіонального венчурного кластера показані можливості організації, фінансування технічних нововведень, наукових розробок, впровадження винаходів і відкриттів. З іншого боку, на прикладі організації аутсорсинга показані можливості надання окремих суспільних функцій населенню з боку органів місцевого самоврядування, коли шляхом передачі цих функцій стороннім організаціям забезпечується їх реальна реалізація.

У роботі визначено, що існує реальна необхідність у зміні основної парадигми економічного розвитку регіонів, що передбачає вирівнювання відповідних умов, на парадигму стимулювання економічного розвитку, що передбачає орієнтацію на використання власних ресурсів і можливостей. Такий перехід стає можливим в результаті розробки відповідної стратегії стимулювання економічного розвитку. У загальному вигляді цикл розробки стратегії стимулювання економічного розвитку може бути поданий за такою схемою (рис. 3).

Стратегія стимулювання економічного розвитку регіону дозволяє не тільки визначити загальні і секторальні пріоритети і орієнтири внутрішнього розвитку, врахувати інтереси суб'єктів господарювання, органів влади і населення, але й ув'язати та задіяти ресурсний, інфраструктурний потенціал, що є в наявності, забезпечуючи, таким чином, масштабний, синергетичний або мультиплікативний ефекти на тривалий період часу.

Встановлено, що реалізація стратегії стимулювання економічного розвитку регіону відображає суспільні відносини, пов'язані з пошуком такого механізму, за допомогою якого з'являються реальні можливості подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів. По своїй формі такий механізм повинен відповідати рівню техніко-економічного та організаційно-економічного розвитку продуктивних сил. Як основні методи стимулювання виділено організаційні, економічні та правові методи.



Рис. 3. Повний цикл формування стратегії стимулювання економічного розвитку регіону

Запропоновано для забезпечення механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону використовувати певну структуру послідовних дій, направлених на посилення взаємодії його елементів. Як основну мету механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону визначено створення ефективної регіональної економічної системи, здатної забезпечувати необхідні умови для життєдіяльності не тільки суб'єктам господарювання, але й окремим громадянам, з їх прагненням до свободи, справедливості і високих стандартів життя (рис. 4).

У роботі виділено основні функції, за допомогою яких механізм реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону буде сприяти безпосередньому або опосередкованому подоланню міжрегіональних розбіжностей. Вказані функції можуть різними способами розподілятися між окремими структурними підрозділами, зайнятими процесом управління відповідними економічними процесами на даній території.

Методичне забезпечення механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону дозволяє замкнути єдиний контур пошуку і розв'язання проблем, пов'язаних з визначенням можливих способів подолання міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.4. Методичне забезпечення механізму реалізацій стратегії стимулювання економічного розвитку регіону

Конструктивно це забезпечує не тільки пряму або непряму дію на процеси концентрації або диференціації, конвергенції або дивергенції, інтеграції або дезінтеграції умов господарювання, економічної діяльності тощо, й через контрольні функції заздалегідь визначених управлінських дій - зворотній зв'язок між ухваленням і реалізацією відповідних рішень.

Висновки

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення актуальної наукової задачі по подоланню наявних міжрегіональних розбіжностей на основі теоретичного узагальнення, емпіричної перевірки і методичного обґрунтування засобів стимулювання економічного розвитку регіонів.

Висновки і результати, отримані в ході виконання наукових досліджень, можуть бути зведені до таких моментів.

1. Розширено розуміння щодо того, що чіткіше відстежування можливих міжрегіональних розбіжностей може досягатися за допомогою визначення приросту результатів функціонування економіки, яке дозволяє забезпечувати оцінку відтворенню матеріальних і трудових чинників виробництва, масштабам і щільності економічних зв'язків, що виникають з приводу їх залучення до суспільного виробництва. Уточнено визначення економічного розвитку території як фази, або етапу, руху її в часі і просторі, коли відбуваються якісні зрушення у використанні основних елементів продуктивних сил, коли не порушується цілісність у характері їх використання, коли має місце не хижацьке використання непоновлюваних природних і сировинних ресурсів, коли навколишнє середовище залишається придатним для життєдіяльності майбутніх поколінь.

2. Результати теоретичного аналізу засвідчили, що виділення основних груп чинників, які викликають диференціацію, дивергенцію і дезінтеграцію процесів суспільного виробництва в регіонах, є можливим на основі використання критерію схожості окремих властивостей, а саме належності до певної території. Тим самим набув подальшого розвитку науковий підхід до теоретичного аналізу наявних причин і наслідків виникнення розбіжностей в економічному розвитку регіонів, заснований саме на використанні даного критерію. Результати семантичного аналізу терміна “регіон” дозволили встановити основні відмінності при вживанні його в широкому і вузькому значенні слова, що стосуються, по-перше, його як території, по-друге, як штучної системи і, по-третє, як простору.

3. Розкрито зміст стимулювання економічного розвитку регіону, що дозволяє перейти від широко використовуваної на практиці парадигми вирівнювання міжрегіональних розбіжностей до парадигми стимулювання економічної діяльності на конкретній території. Показано, що стимулювання економічної діяльності в регіоні припускає використання так званого конкурентного підходу до подолання наявних розбіжностей в економічному розвитку регіонів, що передбачає необхідність ефективного використання наявних природних, трудових і матеріальних ресурсів. Перехід до нової парадигми дозволяє зняти наявні суперечності між регіонами-донорами і регіонами-реципієнтами і забезпечити певний компроміс у виборі стратегії їх економічного розвитку.

4. Результати аналізу й інтерпретації емпіричних даних, що характеризують рівень зосередженості суспільного виробництва, засновані на оцінках його концентрації або диференціації, стали можливими завдяки вдосконаленню прийомів вибору відповідних показників. Установлені основні суперечності між виробництвом і накопиченням капіталу, між накопиченням капіталу і використанням робочої сили, між виробництвом капіталу і використанням робочої сили, що дозволило визначитися з причинами ослаблення щільності відповідних процесів. Ці суперечності обумовлені наявністю різних швидкостей в залученні до суспільного виробництва матеріальних і трудових ресурсів. Зняття виявлених суперечностей стає можливим у результаті цілеспрямованих зусиль всіх учасників суспільного виробництва щодо нейтралізації встановлених суперечностей.

5. Установлено, що характер залучення до суспільного виробництва населення, яке проживає на даній території, визначається наявним економічним потенціалом. При цьому доведено, що засоби визначення ступеня освоєності території регіонів, засновані на оцінках конвергенції і дивергенції умов економічного розвитку, дозволяють установлювати не тільки вектори регіонального розвитку, й акцентувати увагу на тих завданнях, які вимагають до себе пильнішої уваги і своєчасного розв'язання. Забезпечення однорідності умов економічної діяльності досягається рівнем розвитку традиційних для даного регіону видів економічної діяльності, які складають скелет всієї економіки області.

6. Визначено, що виділення опорних точок (пріоритетних видів економічної діяльності), здатних стати локомотивом розвитку регіону, стає можливим в результаті подальшого вдосконалення відповідних методів оцінки міцності зв'язків в економічному розвитку регіонів, заснованого на відстежуванні тенденцій інтеграції або дезінтеграції міжрегіональних відносин (внутрішньодержавних і міждержавних). Виділені найбільш важливі процеси переміщення як за межі, так і усередину регіонів основних ресурсів: матеріальних і трудових. При цьому, наприклад, результати аналізу експорту-імпорту Донецької області показують про деякі переміщення у бік збільшення масштабів імпорту матеріальних ресурсів, а результати міграційних процесів населення, що проживає на її території, свідчать про збереження протилежних несприятливих тенденцій. Тим самим зберігаються всі передумови для ослаблення міцності зв'язків в економічному розвитку регіону.

7. Запропоновано, щоб вибір детермінант (цілей розвитку, критеріїв пріоритетності, методів забезпечення, можливих обмежень і організаційних форм) для визначення пріоритетів в економічному розвитку регіону здійснювався, з одного боку, за допомогою формування матриці основних товаровиробників (виділяючи в них лідерів, середняків і аутсайдерів), а з іншого - з використанням сучасних територіально-організаційних форм економіки, здатних забезпечувати подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів. Для цих цілей обґрунтована відповідна модель, застосування якої дозволяє вибрати найбільш гострі проблеми і запропонувати заходи щодо їх розв'язання. Як інструмент подолання міжрегіональних розбіжностей в економічному розвитку регіону запропоновано використовувати відповідну стратегію стимулювання, яка дозволяє мінімізувати можливі загрози і втрати і максимізувати можливі переваги і вигоди від ефективного використання наявного економічного потенціалу.

8. Сформульовано основні імперативи (безумовні вимоги) формування стратегії стимулювання економічного розвитку регіону, що передбачають наявність загальних і секторальних пріоритетів й орієнтирів внутрішнього розвитку, прямих і непрямих заходів стимулювання, основних і допоміжних цілей розвитку. Визначено, що стимулювання економічної діяльності досягається не тільки узгодженням можливих цілей та інтересів по різних рівнях економіки регіону, а й нейтралізацією можливих причин появи суперечностей між учасниками процесів суспільного виробництва на даній території. Тим самим набула подальшого розвитку парадигма стимулювання економічного розвитку регіонів як амбівалентна складова можливих перспектив подолання міжрегіональних розбіжностей.

9. Показана суть механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону, що розкриває суспільний характер економічної діяльності на даній території. Окреслено домінанти формування такого механізму (форми прояву, чинники впливу, елементи організації, методи дії). Обґрунтовано рекомендації щодо його розробки, засновані на дотриманні схеми методичного забезпечення (організація керованої економічної системи, аналіз економічного стану регіону, прогнозування можливих змін, регулювання бажаних станів, контроль виконання управлінських рішень), що дозволяє підсилити результативність функціонування економіки регіону, а відповідно, й економічного розвитку регіону. Виділено основні функції, за допомогою яких даний механізм сприяє безпосередньому або опосередкованому подоланню міжрегіональних розбіжностей.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Медведь В.Ю. Выявление тенденций в сосредоточении общественного производства в регионах / В.Ю. Медведь // Экономика и управление. - 2008. - №6. - С. 22-28.

Медведь В.Ю. Оценка прочности связей в экономическом развитии регионов / В.Ю. Медведь // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія: економіка. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - Т. Х, вип. 125. - С. 100-111.

Медведь В.Ю. Структурные преобразования в использовании элементов производительных сил в Донецком регионе / В.Ю. Медведь // Прометей: регіон. зб. наук. праць з економіки. - 2008. - №3 (27). - С. 42-47.

Медвідь В.Ю. Термінологічне упорядкування понять “регіон” і “економічний розвиток регіону” / Т.М. Савельєва, В.Ю. Медвідь // Экономика и право. - 2009. - №2(24). - С. 99-104. (Особистий внесок здобувача: уточнено визначення сутності понять “регіон” та “економічний розвиток регіону”).

Медвідь В.Ю. Визначення основних імперативів формування стратегії стимулювання економічного розвитку регіону / В.Ю. Медвідь // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія: економіка. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - Т.Х, вип. 137. - С. 93-106.

Медведь В.Ю. Определение степени освоенности территории регионов Украины / В.Ю. Медведь // Наука й економіка. - 2009. - Вип. 3(15), т. 1. - С. 246-253.

Медведь В.Ю. Анализ и динамика миграционных процессов в регионах Украины / В.Ю. Медведь // Будинки і конструкції з використанням нових матеріалів: зб. наук. праць за матеріалами V Міжнар. наук. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених (Макіївка, 19-21 квіт. 2006 р.). Серія: економіка. - Макіївка: ДонНАБА, 2006. - С. 46-47.

Медведь В.Ю. Комплексная характеристика региональных отличий в экономическом развитии регионов / В.Ю. Медведь // Актуальні питання реформування житлово-комунального господарства в Україні: зб. тез доп. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Слов'янск, 20-22 трав. 2009 р.). - Макіївка: ДонНАБА, 2009. - С. 141-142.

Медведь В.Ю. Теоретический анализ основных факторов влияния на экономическое развитие региона / В.Ю. Медведь // Економіка та фінанси в умовах глобалізації: досвід, тенденції та перспективи розвитку: зб. тез І Міжнар. наук.-практ. конф. (Макіївка, 22-24 квіт. 2009 р.). - Макіївка: МЕГІ, 2009. - Т. ІІІ. - С. 121-124.

Медведь В.Ю. Разработка стратегии стимулирования экономического развития региона / В.Ю. Медведь // Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи: матеріали IV наук.-практ. конф. (Сімферополь, 26 черв. 2009 р.). - Сімферополь: Центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2009. - С. 135-139.

Анотація

Медвідь В.Ю. Засоби подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів. - Рукопис.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил та регіональна економіка. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2010.

Дисертацію присвячено узагальненню теоретичних, аналізу практичних і розробці науково-методичних положень та пропозицій щодо засобів подолання розбіжностей в економічному розвитку. Досліджено загальні характеристики поняття економічний розвиток території, як фази, етапу руху її в часі і просторі, коли відбуваються якісні зрушення у використанні основних елементів продуктивних сил, коли не порушується цілісність у характері їх використання, коли має місце не хижацьке використання непоновлюваних природних і сировинних ресурсів, коли навколишнє середовище залишається придатним для життєдіяльності майбутніх поколінь. Отримав подальшого розвитку науковий підхід до теоретичного аналізу наявних причин і наслідків виникнення розбіжностей в економічному розвитку регіонів, заснований на використанні критерію схожості окремих властивостей. Узагальнено підхід до подолання наявних розбіжностей в економічному розвитку регіонів. Наведено і вдосконалено існуючі методичні прийоми вибору показників, що характеризують рівень зосередженості суспільного виробництва, засновані на оцінках його концентрації або диференціації; підходи до визначення ступеня освоєності територій регіонів, засновані на оцінках конвергенції і дивергенції умов економічного розвитку; методи оцінки міцності зв'язків в економічному розвитку регіонів, засновані на відстежуванні тенденцій інтеграції або дезинтенграції міжрегіональних відносин. Запропоновано модель подолання розбіжностей в економічному розвитку регіонів, заснована на виборі детермінант для визначення пріоритетних видів економічної діяльності. Обґрунтовано парадигму стимулювання економічного розвитку регіонів, заснована на виділенні основних імперативів формування відповідної стратегії (з опорою на власні ресурси і можливості їх використання.) Показано особливості розробки механізму реалізації стратегії стимулювання економічного розвитку регіону, засновані на дотримані схеми методичного забезпечення.

Ключові слова: економічний розвиток регіону, інтеграція, дезинтеграція, конвергенція, дивергенція, концентрація, диференціація, парадигма стимулювання.

Аннотация

Медведь В.Ю. Средства преодоления различий в экономическом развитии регионов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие производительных сил и региональная экономика. - Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2010.

Диссертация посвящена обобщению теоретических, анализу практических и разработке научно-методических положений и предложений по обобщению средств преодоления различий в экономическом развитии.

В первом разделе диссертационной работы раскрыта сущность понятия “экономическое развитие территории”, под которым понимается фаза, этап движения ее во времени и пространстве, когда происходят качественные изменения (сдвиги) в использовании основных элементов производительных сил, когда не нарушается целостность в характере их использования, когда имеет место не хищническое использование невосполняемых природных ресурсов, когда окружающая среда остается пригодной для жизнедеятельности будущих поколений, что позволит более точнее отслеживать возможные межрегиональные различия. На основании анализа современных научных подходов причин и последствий возникновения различий в экономическом развитии регионов, основанных на использовании критерия схожести отдельных свойств, выделены основные группы факторов, которые вызывают дифференциацию, дивергенцию и дезинтеграцию процессов общественного производства. В результате исследования особенностей преодоления различий в экономическом развитии регионов, получил дальнейшее развитие подход по преодолению различий в экономическом развитии, который предусматривает эффективное использование имеющихся природных, трудовых и материальных ресурсов, что позволяет не выравнивать, а стимулировать их экономическое развитие.

Во втором разделе усовершенствованы приемы выбора показателей, характеризующие уровень сосредоточения общественного производства, основанные на оценках его концентрации и дифференциации, которые позволяют выявить противоречия между производством и накоплением капитала, между накоплением капитала и использованием рабочей силы, между производством капитала и использованием рабочей силы. Показаны приемы определения степени освоенности территории регионов, основанные на оценках конвергенции и дивергенции условий экономического развития, которые позволяют выявлять характер привлечения в общественное производство населения, которое проживает на данной территории. Использованы методы оценки прочности связей в экономическом развитии регионов, основанные на отслеживании тенденций интеграции или дезинтеграции межрегиональных отношений (внутригосударственных и межгосударственных), которые позволяют выделять опорные точки (виды экономической деятельности), способные стать локомотивом развития региона.

...