Організаційно-економічний механізм управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Системні трансформаційні перетворення аграрного сектора економіки в умовах нестабільності й невизначеності зумовлюють необхідність адаптації сільськогосподарських підприємств до ринкового середовища. Однією з найбільш гострих є проблема ресурсного забезпечення підприємств, передусім, фінансового. Несприятливі умови зовнішнього фінансування, скорочення обсягів бюджетних асигнувань, брак власних коштів спонукають суб'єктів господарювання до підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами. Розробка дієвого організаційно-економічного механізму фінансового менеджменту аграрних підприємств передбачає пріоритетність власних фінансових ресурсів (залучення, прирощення, ефективний розподіл тощо) та створення необхідних умов для селективної державної підтримки.

Ефективне управління процесами формування, розподілу та використання фінансових ресурсів забезпечує можливість вчасного фінансування операційної діяльності підприємств, дотримання строків виконання ними зобов'язань, страхування капіталу, економічного та соціального розвитку й зростання їх ділової активності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств. Поставлена мета обумовила вирішення таких завдань:

· доповнити, конкретизувати та поглибити теоретичні підходи щодо визначення сутності економічної категорії «фінансові ресурси підприємств» з позицій сучасної економічної науки;

· розширити методичний інструментарій для аналізу тенденцій формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і ефективності їх використання;

· розробити практичні рекомендації стосовно активізації окремих інструментів управлінського впливу на фінансові ресурси підприємств;

· адаптувати прийоми стратегічного та оперативного планування до використання у практиці управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств;

· обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення механізму державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств;

· запропонувати методологічний підхід до формування організаційно-економічного механізму управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

1. Теоретико-методологічні аспекти управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств

Узагальнено теоретичні і методологічні положення, що конкретизують сутність фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і процес управління їх формуванням та використанням.

Узагальнення існуючих дефініцій поняття «фінансові ресурси підприємств» дозволило поглибити його зміст і сформулювати авторське визначення: фінансові ресурси підприємства ? це економічна категорія, що відображає сукупність усіх грошових коштів або прирівняних до них високоліквідних активів (грошового капіталу), які були чи можуть бути вкладені у фізичний продуктивний капітал. Цей капітал в процесі господарської діяльності відновлюється і капіталізується через нерозподілений прибуток, який знову авансується в активи підприємства. При цьому фізичним продуктивним капіталом є необоротні та оборотні активи підприємства, джерела фінансування яких відображаються у пасиві. На відміну від існуючих трактувань, це визначення акцентує на високій мобільності фінансових ресурсів і конкретизує форми їх прояву.

В результаті теоретичного узагальнення розкрито логіку формування та використання фінансових ресурсів підприємств у контексті економічних законів граничної корисності, вартості, нагромадження та ідентифіковано ознаки, властиві економічним категоріям: особливості, функції, складові та межі функціонування.

З огляду на інтенсивний розвиток ринкового середовища, широту сфери застосування фінансових ресурсів конкретизовано їх цільову функцію та виділено її елементи. Зміст цільової функції полягає у створенні умов фінансування підприємств у обсягах, що забезпечують максимальний економічний та соціальний ефект. Його досягненню сприяють захисна, страхова та заощаджувальна функції фінансових ресурсів. Це дозволяє виявити межі дії важелів управління на ефективне використання фінансових ресурсів.

В залежності від трансформаційних властивостей фінансових ресурсів і фактора часу вперше ідентифіковано та обґрунтовано доцільність виокремлення фінансових ресурсів загальних (усі активи підприємства), вкладених (загальна сума авансованого капіталу за певний період часу) і поточних (високоліквідні активи). Доведено, що це дає змогу предметніше аналізувати формування та рух фінансових ресурсів, а також конкретизувати інструменти та важелі управлінського впливу на їх окремі складові і джерела формування.

В результаті дисертаційного дослідження визначено, що під управлінням фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств слід розуміти систематичний і безперервний цілеспрямований вплив суб'єктів управління на фінансові ресурси з метою раціонального їх формування, розподілу та ефективного використання. На основі виявлених особливостей управління сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм ідентифіковано три види управління фінансовими ресурсами: корпоративне, партнерське та одноосібне (індивідуальне). Кожен з них обумовлює специфіку формування початкового капіталу підприємства, здійснення процедури його використання та прирощення.

У авторському трактуванні організаційно-економічний механізм управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств ? це сукупність методів і організаційних та економічних важелів управлінського впливу, спрямована на раціональне формування фінансових ресурсів та ефективне їх використання. У цьому аспекті ідентифіковано чинники впливу на формування та використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Виділені чинники організаційно-економічного механізму є взаємопов'язаними і справляють істотний вплив на вибір суб'єктом господарювання організаційно-правової форми організації бізнесу, джерел формування власного та позиченого капіталу, напрямів використання фінансових ресурсів, методів розподілу прибутку. У своїй сукупності і взаємовпливі ці чинники здатні забезпечити раціональне формування та ефективне використання фінансових ресурсів.

2. Стан формування та використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств

Здійснено аналіз стану забезпеченості сільськогосподарських підприємств Житомирської області фінансовими ресурсами: загальними, поточними та витраченими протягом певного періоду; оцінено джерела формування фінансових ресурсів; виявлено тенденції та чинники впливу на ефективне використання фінансових ресурсів і охарактеризовано стан управління ними.

Встановлено, що у чисельності сільськогосподарських підприємств області та обсягах їх фінансових ресурсів у період 2004?2008 рр. відбувались динамічні зміни. Починаючи з 2006 р., у Житомирській області спостерігалося скорочення чисельності сільськогосподарських підприємств (крім фермерських господарств) у середньому на 11 % щорічно. Це пояснюється укрупненням деяких підприємств шляхом поглинання менш економічно стійких і нерентабельних, а також згортанням діяльності ряду господарств. При цьому, вартість капіталу цих підприємств, хоча і мала тенденцію до скорочення, проте значно меншими темпами, ніж їх чисельність, а у 2008 р. зросла на 20,8 % порівняно з 2007 р. здебільшого за рахунок масового залучення банківських кредитів. Так, одне сільськогосподарське підприємство області у 2008 р. розпоряджалося в середньому близько 5 млн. грн. загальних фінансових ресурсів, що на 1,5 млн. грн. більше ніж у 2004 р.

Складові загальних фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств Житомирської області, представлені поточними фінансовими ресурсами і необоротними та іншими активами, впродовж досліджуваного періоду змінювали свою вартість неоднаковими темпами (рис. 2). Спостерігалася тенденція до скорочення частки необоротних активів з 71 % до 51 % переважно на користь поточних фінансових ресурсів, частка яких у 2008 р. досягла 25 %.

Встановлено, що зростання обсягу поточних фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств Житомирської області на 77,4 % спричинене збільшенням дебіторської заборгованості, на 17,3 % ? підвищенням вартості готової продукції і на 5,3 % ? збільшенням залишків грошових коштів та їх еквівалентів, переважно в частині грошових коштів у національній валюті.

Структура джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств характеризується переважанням власного капіталу над залученими і позиченими коштами: у Житомирській області ? 50,7 % проти 18,5 % та 30,8 % відповідно, а в Україні ? 47,9 % проти 17,6 % та 34,4 % відповідно. При цьому виявлено, що у структурі джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств Житомирської області частка короткострокової заборгованості нижча, ніж у середньому по Україні, проте активніше використовувались довгострокові позики.

З метою ідентифікації впливу структури джерел формування фінансових ресурсів на ефективність їх використання застосовано показник загального ефекту фінансового лівериджу. В результаті встановлено, що структура джерел формування фінансових ресурсів знаходиться у тісному взаємозв'язку із прибутковістю підприємства та рентабельністю його активів.

За результатами кореляційно-регресійного аналізу виявлено основні причинно-наслідкові зв'язки між ефективністю використання фінансових ресурсів та якістю управління ними. При цьому результативним показником стала рентабельність авансованого капіталу (у), а факторними ознаками було обрано коефіцієнт автономії (х1), розмір державної підтримки (х2) та обсяг кредитування (х3), розраховані на 1 грн. авансованого капіталу, оборотність авансованого капіталу (х4) та чистий прибуток на 1 грн. чистого доходу (х5). Отримано дескриптивну модель:

У = -0,0755 + 0,0731х1 + 0,0657х2 + 0,3016х3 + 0,0974х4 + 0,1845х5 ,

яка дала змогу зробити висновок, що найбільші резерви приросту рентабельності фінансових ресурсів закладено у чистому прибутку підприємства (в5 = 0,5409), дещо меншою мірою у оборотності авансованого капіталу (в4 = 0,3381), обсягах кредитування (в3 = 0,1770), обсягах власного капіталу (в1 = 0,1498) та розмірі державних асигнувань (в2 = 0,0483).

Чотирьохфакторний мультиплікативний показник рентабельності загальних фінансових ресурсів, розрахований як добуток рентабельності продажу, фондовіддачі, коефіцієнта співвідношення необоротних і власних засобів та коефіцієнта автономії, дав змогу виявити резерви підвищення рентабельності загальних фінансових ресурсів за умови активізації операційної діяльності сільськогосподарських підприємств та істотного покращення їх фінансового стану.

Анкетне опитування керівників та головних спеціалістів 100 сільськогосподарських підприємств дало змогу виявити основні тенденції, проблеми та перспективи удосконалення управління фінансовими ресурсами. Більшість респондентів серед факторів зовнішнього управлінського впливу на фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств надає перевагу бюджетній та податковій політиці держави.

За допомогою swot-аналізу здійснено оцінку найважливіших факторів впливу на управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств. Зважена бальна оцінка виділених факторів засвідчила, що слабкі сторони управління кількісно переважають над сильними (11,85 балів проти 10,36), насамперед внаслідок відсутності стратегічного планування та низького рівня управління (їх частка у загальному впливі слабких сторін становить 31 % та 25 % відповідно). У цілому, отримані результати дають змогу зробити висновок про помірно збалансовані умови фінансування сільськогосподарських підприємств, що при їх раціональному поєднанні може забезпечити успішний розвиток процесів розширеного відтворення.

З цією метою необхідно акцентувати увагу на удосконаленні кадрового забезпечення та підвищенні фахової підготовки спеціалістів, перегляді існуючих підходів до управління дебіторською і кредиторською заборгованістю з метою посилення розрахункової дисципліни та активізації маркетингової діяльності, що у сукупності сприятиме збільшенню чистого доходу та покращенню фінансового стану підприємства. Удосконалення управління власним капіталом та активізація банківського кредитування дадуть змогу сільськогосподарським підприємствам уникнути загроз погіршення ситуації, зокрема, зростання дебіторської та кредиторської заборгованості.

Отже, здійснений аналіз дав змогу довести, що якість фінансового менеджменту залежить від оперативності використання усіх можливих управлінських інструментів, які забезпечують позитивний вплив на процеси формування і використання цих ресурсів.

3. Формування організаційно-економічного механізму управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств

Розроблено пропозиції щодо удосконалення управління окремими елементами фінансових ресурсів та джерелами їх формування, запропоновано селективний підхід до розподілу бюджетних асигнувань сільськогосподарським підприємствам, обґрунтовано необхідність і удосконалено методику стратегічного та оперативного планування фінансових ресурсів, обґрунтовано вибір стратегії управління фінансовими ресурсами, розкрито методологічний аспект формування організаційно-економічного механізму управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Ефективне відтворення і максимальне примноження фінансових ресурсів можливе за умови скоординованого, передусім, внутрішнього управління. В цьому контексті запропоновано спрямовувати грошові кошти, отримані з різних джерел фінансування, у певні конкретні категорії активів. Так, доходи від використання власного капіталу спрямовувати у формування матеріально-технічної бази підприємства; позичені кошти довгострокового характеру і прибуток від їх використання - в капітальне будівництво та інноваційні вкладення, а короткострокового - в оборотні засоби; залучений капітал доцільно використовувати на фінансування дебіторської заборгованості та поточних фінансових інвестицій.

Для підвищення ефективності управління окремими елементами фінансових ресурсів та джерелами їх формування рекомендовано використовувати такі інструменти фінансового управління, як факторинг та хеджування кредитних ризиків. Зокрема, обґрунтовано привабливість факторингу, якому властиві переваги у порівнянні з іншими формами фінансування: простий і швидкий процес фінансування, тривалий період і відсутність обмежень у розмірах фінансування, можливість закупівлі сировини, матеріалів, запчастин у фінансово сприятливий період (серпень ? жовтень), підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства тощо.

Мінімізувати або уникати кредитного ризику вбачається за доцільне за допомогою використання форвардних процентних контрактів, механізм яких адаптовано для сільськогосподарських підприємств. Використання форвардних контрактів дасть змогу сільськогосподарським підприємствам зафіксувати розмір кредитної плати за майбутнім кредитом, що дозволяє спрогнозувати майбутні грошові потоки, спланувати витрати та доходи підприємства, максимально збалансувати його розвиток.

Для обґрунтування доцільності здійснення бюджетних асигнувань запропоновано аналізувати ефективність господарювання кожного окремого підприємства за системою показників: темпом зміни чистого доходу (х1), оборотністю оборотних активів (х2), капіталовіддачею (х3), окупністю витрат операційної діяльності (х4), прибутковістю активів (х5). Оцінка їх рейтингу за інтегральним показником:

Z = 228,17 + 306,55 x1 + 30,87 x2 + 27,96 x3 + 282,57 x4 ? 3100,09 x5.

може бути підставою для отримання державної фінансової підтримки.

Розрахований у такий спосіб інтегральний показник відображає здатність підприємства відтворювати вкладені ресурси і перспективність його економічного зростання. Побудована економетрична модель дозволяє застосувати її до будь-яких суб'єктів господарювання, а її дані є підставою для прийняття рішень щодо доцільності вкладання державних коштів у їх розвиток. На основі дослідження сукупності сільськогосподарських підприємств із різним фінансовим станом (незадовільним, нестабільним і стійким) та поєднання у моделі критичних значень усіх показників зроблено висновок щодо шкалування інтегрального показника:

Z 200 ? підприємство вважається неперспективним і бюджетне фінансування його розвитку не має сенсу;

200 < Z < 1200 підприємству необхідна державна фінансова підтримка;

Z 1200 ? підприємство вважається самодостатнім і державна фінансова підтримка може обмежуватись інноваційними інвестиціями та консультативною підтримкою.

Перспективними напрямами розвитку сільськогосподарських підприємств, за результатами соціологічного опитування, визначено розширення обсягів виробництва, урізноманітнення видів продукції, участь у оптових регіональних ринках, участь у інтеграційних процесах та ін. (рис. 3). У цьому контексті обґрунтовано значимість здійснення стратегічного та оперативного планування необхідних обсягів фінансових ресурсів і показників ефективного їх використання.

Враховуючи, що діяльність сільськогосподарських підприємств є досить ризиковою і її результати залежать від цілого ряду зовнішніх нерегульованих чинників, запропоновано здійснювати планування показників формування та використання фінансових ресурсів і їх прибутковості методом імітаційного моделювання.

З метою раціонального поєднання джерел фінансових ресурсів для покриття господарських потреб підприємств застосовано транспортну задачу, яка дозволила обрати оптимальний варіант фінансування усіх видів діяльності, при якому загальна вартість вкладених фінансових ресурсів буде мінімальною:

min,

з умовою обмежень на змінні:

; ; xij (i=1…m, j=1…n),

де i ? джерела фінансових ресурсів; j ? види діяльності сільськогосподарського підприємства; сij ? вартість залучення одиниці i-го джерела фінансового ресурсу в одиницю j-го виду виробництва; xij ? обсяг фінансування j-го виду виробництва в одиницю j-го виду виробництва.

Доведено, що фінансова стратегія забезпечує акумулювання власних коштів та раціональне формування позиченого капіталу з метою ефективного їх використання у господарській діяльності підприємства. На основі систематизації двох основних умов вибору адекватної моделі (кількості та ефективності використання фінансових ресурсів) складено матрицю фінансових стратегій, яка сконцентрувала умови адекватності стратегії розширення, поступового розвитку, стабілізаційної стратегії та виживання, оздоровлення або згортання.

Обґрунтовано та апробовано на прикладі ПСП «Явір» трьохетапну процедуру вибору фінансової стратегії:

1 етап ? детальний аналіз фінансового стану підприємства з оцінкою його ліквідності, платоспроможності, ефективності використання фінансових ресурсів. Такий аналіз поглиблюється swot-аналізом з метою виявлення переваг та недоліків діючої системи управління;

2 етап ? імітування можливого розвитку ситуації (подальшого перебігу подій) з оцінкою ймовірного ризику втрат. На цьому етапі доцільними є застосування екстраполяції, прогнозування, імітаційного моделювання;

3 етап ? вибір оптимальної стратегії і розробка детального плану її імплементації.

На основі розроблених рекомендацій сформовано організаційно-економічний механізм управління фінансовими ресурсами, який передбачає комплексне застосування системи організаційних та економічних інструментів управлінського впливу макро- і мікроекономічного рівнів з метою раціонального формування фінансових ресурсів та ефективного їх використання.

Запропонована модель здатна забезпечити раціональне формування фінансових ресурсів, головним чином, на підставі використання сприятливого зовнішнього впливу. Кваліфіковане внутрішнє управління фінансовими ресурсами за виділеними у моделі елементами дає змогу підвищувати ефективність використання авансованого капіталу підприємства.

Висновки

стратегічний фінансовий сільськогосподарський хеджування

Дисертаційне дослідження дало змогу обґрунтувати науково-теоретичні положення і розробити практичні рекомендації щодо формування організаційно-економічного механізму управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

1. Уточнено дефініцію фінансових ресурсів підприємств як похідну від економічної категорії «капітал», якій властиві відповідні атрибути: особливості, функції (захисна, страхова та заощаджувальна), складові (загальні, поточні і вкладені) та межі функціонування. Розкрито логіку формування та використання фінансових ресурсів підприємств у контексті економічних законів граничної корисності, вартості, нагромадження.

2. Фінансові ресурси підприємств слід розглядати як сукупність усіх грошових коштів і прирівняних до них високоліквідних активів, які були чи можуть бути вкладені у фізичний продуктивний капітал. Таке трактування систематизує фінансові ресурси за складом та відокремлює їх від джерел формування, що сприяє підвищенню ефективності управління ними.

3. Застосування різноманітних традиційних і нових методичних інструментів (факторного мультиплікативного аналізу, бенчмаркінгу, експертних оцінок, swot-аналізу та ін.) дало змогу проаналізувати специфіку і сучасні тенденції формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств та ефективність їх використання. Встановлено, що третину засновницького капіталу становить земля сільськогосподарського призначення, яка нині не є ринковим товаром і тому не впливає на ринкову вартість підприємства. Загальні фінансові ресурси одного сільськогосподарського підприємства області у 2008 р. становили в середньому близько 5 млн. грн., джерелами формування яких був переважно власний капітал. Розрахований загальний ефект фінансового лівериджу засвідчив, що незалежно від розмірів авансованого капіталу та обсягів ресурсозабезпеченості, будь-яке сільськогосподарське підприємство здатне генерувати прибуток і забезпечувати позитивний економічний ефект господарювання за умов системного управління фінансовими ресурсами.

4. Оцінка стану фінансового управління сільськогосподарських підприємств дала змогу ідентифікувати чинники зовнішнього і внутрішнього середовища, які справляють визначний вплив на ефективність використання фінансових ресурсів. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу встановлено пряму залежність між рентабельністю авансованого капіталу та ступенем впливу зовнішніх і внутрішніх факторів (розмірів кредитування, обсягу чистого прибутку, оборотності авансованого капіталу, автономії підприємства та розміру отриманої державної фінансової підтримки).

5. У результаті соціологічного та експертного дослідження проранжовано елементи фінансового механізму сільськогосподарських підприємств за ступенем нагальності їх удосконалення: система кредитування, механізм державної фінансової підтримки, організація управління власним капіталом, податкова політика, система лізингу.

6. Управління власним капіталом запропоновано здійснювати, дотримуючись спрямування грошових коштів, отриманих з різних джерел фінансування, у конкретні категорії активів. Для управління дебіторською заборгованістю сільськогосподарських підприємств вбачається за доцільне використовувати факторинг, а кредитні ризики хеджувати форвардними контрактами за відсотковими ставками.

Державну фінансову підтримку необхідно здійснювати на підставі інтегральної оцінки відповідності економічного стану підприємства доцільності бюджетних асигнувань. Інтегральна оцінка, здійснена із застосуванням дискримінантної моделі, дала змогу встановити взаємозв'язок ефективності господарювання підприємства із адресністю державної підтримки.

7. Доведено, що першочерговими заходами поліпшення системи фінансового управління на підприємстві має стати стратегічне планування та прогнозування. З огляду на підвищену ризиковість діяльності сільськогосподарських підприємств, результати якої залежать від цілого ряду зовнішніх нерегульованих чинників, методом імітаційного моделювання здійснено прогноз розвитку фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств та ефективності використання фінансових ресурсів.

8. Запропоновано сучасний, адаптований до впливу макро- і мікроекономічних чинників організаційно-економічний механізм управління фінансовими ресурсами, що базується на системній активізації важелів фінансового менеджменту та селективній державній підтримці. Цей механізм передбачає сукупність взаємопов'язаних організаційних та економічних важелів управлінського впливу на раціональне формування та ефективне використання фінансових ресурсів, що справляють взаємопідсилюючий ефект.

Література

1. Масловська Л.Ц. Операції факторингу в управлінні дебіторською заборгованістю сільськогосподарських підприємств / Л.Ц. Масловська, І.В. Абрамова, Л.В. Недільська // Фінанси України. ? 2010. ? № 6. ? С. 100?107.

2. Масловська Л.Ц. Оцінка складу та структури фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств з метою їх оптимізації / Л.Ц. Масловська, Л.В. Недільська // Економіка АПК. ? 2009. ? № 10. ? С. 65?69.

3. Масловська Л.Ц. Хеджування ризиків сільськогосподарських підприємств за допомогою фінансових деривативів / Л.Ц. Масловська, Л.В. Недільська // Вісн. Тернопільського нац. екон. ун-ту. ? 2008. ? № 5. ? С. 293?298.

4. Недільська Л.В. Альтернативні шляхи фінансування сільськогосподарських товаровиробників / Л.В. Недільська // Актуальні проблеми на сучасному етапі та перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму АПК: зб. наук. пр. / Подільський держ. аграрно-технічний ун-т. ? Кам'янець-Подільський, 2007. ? Вип. 15, т. 3. ? С. 49?55.

5. Недільська Л.В. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств та їх використання у процесі розширеного відтворення / Л.В. Недільська // Наука й економіка. ? 2008. - № 1. - С. 233?239.

6. Недільська Л.В. Фінансові ресурси як економічна категорія / Л.В. Недільська // Вісн. ЖНАЕУ. ? 2009. - № 2, т. 2. - С. 261?269.

7. Недільська Л.В. Стан та перспективи поліпшення фінансового обслуговування сільськогосподарських товаровиробників / Л.В. Недільська // Вісн. ЖНАЕУ. ? 2010. ? № 1, т. 2. - С. 294?304.

8. Недільська Л.В. Стан фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств / Л.В. Недільська // Економіка: проблеми теорії та практики. ? 2010. - Вип. 261, т. 3. ? С. 605?615.

Размещено на Allbest.ru