Інноваційна діяльність сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.43:330.341.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Могильна Людмила Миколаївна

Cуми - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Дубовик Світлана Григорівна Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри менеджменту в галузях АПК

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Тєлєтов Олександр Сергійович, Сумський державний університет, професор кафедри маркетингу, м. Суми

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Кісіль Микола Іванович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” НААН України, завідувач відділу інвестицій, м. Київ

Захист відбудеться 16 грудня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.859.01 в Сумському національному аграрному університеті за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Сумського національного аграрного університету за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160.

Автореферат розісланий “15” листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, доцент М. М. Геєнко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні аграрні підприємства не відрізняються високим рівнем інноваційної активності, втім стабільне та конкурентоспроможне функціонування сільськогосподарського підприємства неможливе без здійснення ним інноваційної діяльності. Найбільш результативною ця діяльність стає при орієнтації, в основному, на регіональні потреби в інноваціях, які визначаються їх природно-кліматичними умовами, структурою виробництва та державною інноваційною політикою. Головними досягненнями інноваційної діяльності в сільськогосподарському виробництві є механізація та автоматизація виробництва, використання нових технологій та раціональних форм організації праці, створення нових високоврожайних сортів і гібридів рослин, продуктивних порід тварин та кросів птиці та ін. При здійсненні інноваційної діяльності керівники сільськогосподарських підприємств мають враховувати не тільки економічні закони, але й закони природи, бо, приміром, упущення в селекції неможливо компенсувати внесенням добрив.

Слід наголосити, що необхідність наукового обґрунтування розвитку інноваційної діяльності призвела до активізації досліджень у даному напрямку. Вперше проблеми інноватики були розглянуті М. Туган-Барановським та австрійським вченим Й. Шумпетером, продовжені Б. Санто та Б. Твісом. Теоретичні та практичні аспекти в сфері інновацій були висвітлені у працях їх послідовників: Ю. Атаманової, С. Валдайцева, В. Василенко, О. Волкова, C. Володіна, В. Гейця, В. Гусєва, О. Дація, М. Денисенка, П. Завліна, М. Зубця, С. Ілляшенка, М. Йохна, М. Кісіля, В. Кондрашова-Діденко, М. Корецького, Н. Краснокутської, Е. Крилатих, Л. Михайлової, А. Музиченка, П. Саблука, М. Садикова, В. Семиноженка, В. Стадника, О. Тєлєтова, С. Турчіної, І. Ушачова, В. Федоренка, Л. Федулової, Д. Черваньова, В. Чижової, В. Шматька та ін. Незважаючи на чисельні наукові дослідження, залишається ще багато дискусійних та невирішених питань. Зокрема проблему трактування базових понять інноватики не можна вважати повністю вирішеною; потребують уточнення організаційно-методичні аспекти інноваційного менеджменту та система активізації інноваційного процесу в аграрному секторі.

Конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств залежить від якісної інноваційної політики. Наведені чинники зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, сформували його мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в Сумському національному аграрному університеті та є складовою науково-дослідних робіт кафедри менеджменту в галузях АПК за темою: “Формування ефективного антикризового менеджменту в сфері АПК України”, в рамках якої визначені особливості інноваційно-інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств у системі антикризового менеджменту, а також кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та євроінтеграції за темою: “Вдосконалення національного менеджменту організацій в умовах розширення світогосподарських зв'язків України” (номер державної реєстрації 0104U009102, термін виконання: 2004 - 2007 рр.), при виконанні якої автором обґрунтовані чинники ефективності інноваційної діяльності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення інноваційної діяльності аграрних підприємств в умовах ринкової економіки.

Мета дисертаційного дослідження обумовила необхідність у визначенні та вирішенні таких основних завдань:

- узагальнити теоретико-методичні підходи до визначення сутності основних понять, пов'язаних з інноваційною діяльністю сільськогосподарських підприємств;

- здійснити оцінку основних тенденцій розвитку наукової інноваційної діяльності підприємствами області;

- визначити основні можливості регіону в контексті перспектив інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва;

- виявити чинники впливу на інноваційну діяльність сільськогосподарських підприємств;

- обґрунтувати методичний підхід до оцінки інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств;

- розробити оптимальну стратегію підвищення інноваційної активності сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є процес розвитку інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Поглиблені дослідження здійснено на матеріалах сільськогосподарських підприємств Сумської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах ринку.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до визначення економічних процесів, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Для здійснення поставлених завдань у процесі наукового дослідження були використані наступні методи економічних досліджень: індукції та дедукції (при дослідженні теоретичних аспектів сутності інноваційної діяльності); аналізу та синтезу (при поглибленому обґрунтуванні терміну “агроінновації”); економіко-статистичний метод (при дослідженні сучасного стану розвитку інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств, формуванні переліку основних показників, рейтингової оцінки); метод економіко-математичного моделювання (для побудови оптимальної структури посівних площ сільськогосподарських підприємств); метод кореляційно-регресійного аналізу (для визначення зв'язку між показником виручки від реалізованої продукції та капітальними інвестиціями, державною підтримкою, приведеними витратами, а також між показником виручки від реалізованої продукції та чистим працюючим капіталом, власним капіталом, приведеними витратами, капітальними інвестиціями); метод соціологічного дослідження (при визначенні стану обізнаності громадян щодо ефективності здійснення інноваційних процесів в сільськогосподарських підприємствах); графічний метод. Інформаційною базою для виконання роботи стали законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України та Головного управління агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації, первинна документація сільськогосподарських підприємств, наукова література з теми дослідження, особисті дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних та практичних рекомендацій щодо здійснення інноваційної діяльності сільськогосподарськими підприємствами.

Найвагоміші результати досліджень автором викладені в наступних положеннях:

вперше:

- обґрунтовано методичний підхід до рейтингової оцінки інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств району, що ґрунтується на врахуванні рентабельності кожного виду виробленої продукції рослинництва і тваринництва та обсягу її реалізації;

удосконалено:

- понятійний апарат інноватики шляхом доповнення дефініції “агроінновація”, яка, на відміну від існуючих, відображає розуміння цього поняття у найширшому значенні як впровадження в аграрну сферу технологічних, технічних, організаційних, економічних, екологічних, селекційно-генетичних та інших видів інновацій з метою отримання економічного ефекту, що забезпечить зміни в якості життя та компоненті живої природи (тварини чи рослини);

- організаційно-економічний інструмент аналізу підвищення ефективності інноваційної діяльності сільськогосподарського підприємства, який, на відміну від існуючих, враховує внутрішній потенціал підприємства шляхом розв'язання множинної регресійної моделі та застосування якого дозволить ґрунтовніше оцінити його інноваційні можливості;

дістали подальшого розвитку::

- підходи до узагальнення чинників впливу на інноваційну діяльність, що доповнені запропонованими заходами її активізації в сільському господарстві;

- обґрунтування доцільності об'єднання різних за розмірами та інноваційною активністю сільськогосподарських підприємств в кластер з виробництва та реалізації зерна, що, на відміну від існуючих заходів, забезпечує підвищення фінансових можливостей підприємств до активізації їх інноваційної діяльності;

- питання наукового обґрунтування ведення сівозмін сільськогосподарськими підприємствами, що базуються на використанні результатів розв'язання економіко-математичної моделі оптимізації посівних площ, як одному із шляхів збільшення фінансування інноваційної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів обумовлено актуальністю досліджуваної проблеми. Отримані наукові висновки є вагомим підґрунтям для подальших наукових досліджень.

Результати дисертаційного дослідження, що мають прикладний характер, знайшли практичне застосування, а саме: пропозиції щодо впливу розміру сільськогосподарських підприємств на показники інноваційно-інвестиційної діяльності шляхом розв'язання множинної регресійної моделі при розробці Головним управлінням агропромислового комплексу в Сумській області “Програми розвитку сільських територій Сумської області на 2008-2011 роки” (довідка № 01-01/274 від 19.02.10 р.); методика дослідження впливу чинників на розвиток інноваційної діяльності сільськогосподарського підприємства та модель оптимізації посівних площ сільськогосподарських культур на основі максимізації прибутку від реалізації продукції підприємством ТОВ Агрофірма “Псьол” (довідка № 147 від 08.10.09 р.). Основні теоретичні узагальнення, що містяться в дисертаційному дослідженні, використовуються в навчальному процесі Сумського національного аграрного університету при викладанні дисциплін “Інноваційний менеджмент” та “Менеджмент інноваційних проектів” (акт від 02.03.10 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід щодо поглиблення теоретичних і методичних засад інноваційної діяльності в сільському господарстві, пропозицій щодо покращення інноваційно-інвестиційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах.

Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Більшість публікацій за темою дисертації індивідуальні. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власних досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідались та отримали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, основними з яких є: Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми управління” (м. Київ, 2001 р.); Всеукраїнська наукова конференція студентів, магістрів та аспірантів “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (м. Суми, 2003 р.); науково-практична конференція викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (м. Суми, 2003, 2004, 2009 рр.); друга Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Економічний та соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2005 р.); VІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); четверта Міжнародна науково-практична конференція “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції (ЕП-2005)” (м. Суми, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Аграрний форум - 2008” (м. Суми, 2008 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Наука и ее роль в современном мире” (Казахстан, м. Караганда, 2010 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Ринкова трансформація національної економіки: досягнення теорії та проблеми практики” (м. Полтава, 2010 р.), ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Стратегії інноваційного розвитку економіки: бізнес, наука, освіта” (2010 р., м. Харків), Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційні та інвестиційні процеси підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах глобалізації економіки” (2010 р., м. Луганськ).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 24 наукових працях (22 із них належать особисто автору), у тому числі: 2 розділи у монографіях (у тому числі 1 у співавторстві), 9 статей у наукових фахових виданнях (у тому числі 1 у співавторстві), 13 публікацій у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій з теми дисертації становить 5,91 друк. арк., з них особисто автору належить 5,46 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 226 найменувань на 26 сторінках і 19 додатків на 57 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 283 сторінки, обсяг її основного тексту становить 200 сторінок, вона містить 45 таблиць, 25 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані завдання дослідження, визначені його предмет, об'єкт, методологічна основа і методи, розкриті наукова новизна та практична цінність дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методичні основи інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств” досліджено сутність поняття “інновацій” та “агроінновації” як економічних категорій, визначено чинники, що впливають на інноваційну діяльність сільськогосподарських підприємств, узагальнено методику вивчення інновацій в аграрній сфері. Встановлено, що поняття “інновації” розглядається багатоаспектно як система, зміна, процес чи результат впровадження. З метою однозначного його розуміння запропоновано уточнити зміст категорій “новації”, “нововведення” та “інновація”. Новації створюються в результаті наукової та науково-технічної діяльності наукових, проектних, науково-дослідних та інших організацій. Новація з моменту впровадження у будь-яку сферу діяльності стає нововведенням. Якщо виробник вкладе свої заощадження у розробку нововведень це тільки половина справи. Головною ознакою впровадження нововведення є перетворенння його на форму інновацій. Нововведення є елементом інновації, але не тотожними поняттями.

Суть поняття “інновація в сільському господарстві” чи “агроінновація” недостатньо досліджене. Слід розглядати ці поняття як тотожні та тлумачити зміст даної категорії як впровадження в аграрну сферу технологічних, технічних, організаційних, економічних, екологічних, селекційно-генетичних та інших видів інновацій з метою отримання економічного ефекту, що забезпечить зміни в якості життя та компоненті живої природи (тварини чи рослини). У сільському господарстві необхідно вирізняти специфічний вид інновацій - селекційно-генетичний, завдяки якому створюються умови для підвищення врожайності сільськогосподарських культур в декілька разів та продуктивності всього сільськогосподарського виробництва.

Інноваційний процес чітко спрямований на кінцевий результат - певний технічний, екологічний чи соціально-економічний ефекти. Ефективність інноваційного процесу визначається після впровадження інновації (рис.1). Ефективність інноваційних процесів визначається за методологією оцінок інвестиційних проектів.

Інноваційний процес у сільському господарстві має особливості, зумовлені наявністю землі, сільськогосподарське виробництво має сезонний характер, існує висока залежність від природної зони і клімату, здійснюється взаємодія людини з живою природою у вигляді тварин та рослин.

На інноваційну діяльність сільськогосподарського підприємства можуть вплинути технологічні, науково-технічні, організаційно-управлінські, інформаційно-комунікативні, політичні та правові чинники. Цей вплив може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Невдачі - це одна із невід'ємних частин інноваційного процесу. Тим більше, що сільськогосподарські інновації більш ризикові.

У другому розділі “Оцінка інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств” проаналізовано умови інноваційної діяльності досліджуваних підприємств, здійснено оцінку сучасного інноваційного потенціалу, виявлено особливості інноваційно-інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

З метою з'ясування основних організаційно-економічних аспектів інноваційних процесів у досліджуваних підприємствах проведено опитування 306 науковців, потенційних та практичних керівників сільськогосподарських підприємств. Більшість опитаних, а саме 66,1 %, вважають, що нині інновації в сільськогосподарських підприємствах Сумської області мало застосовуються. Стосовно основних стримуючих факторів інноваційної діяльності, 25,7 % опитуваних відмітили нестачу власних коштів, а 30,1 % їх наголосили на недостатній фінансовій підтримці держави.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема інноваційного процесу в сільському господарстві

інноваційний сільськогосподарський виробництво інвестиційний

Головним інноваційним пріоритетом 24,2 % опитаних вважають придбання нових матеріалів, нових сортів та порід тварин, а 20,6 % придбання нової сільськогосподарської техніки. Основним видом інноваційно-інвестиційного напряму є вкладення коштів сільськогосподарських підприємств у техніко-технологічний розвиток. Ця особливість інноваційних процесів у сільськогосподарських підприємствах обумовлена потребами оновлення їх матеріально-технічної бази.

Ступінь зносу основних засобів у сільському, лісовому господарствах та мисливстві в Сумській області підвищився з 43,6 % у 2000 р. до 62,3 % в 2008 р. Все це призводить до зниження ефективності сільськогосподарського виробництва. За таких умов визначається основний напрям інтенсифікації виробництва інвестиції в основний капітал. Найбільш активно освоювались капіталовкладення в сільськогосподарських підприємствах Лебединського, Липоводолинського та Сумського районів.

За результатами оцінок впливу рівня капітальних інвестицій на інноваційну діяльність досліджуваних підприємств встановлено, що інвестиції у придбання основних засобів та використання новітніх технологій дозволяють зменшити витрати виробництва. Прибуткові сільськогосподарські підприємства здійснюють найбільші обсяги капітальних інвестицій. Найбільший рівень інвестиційної активності виявляють підприємства Білопільського, Великописарівського, Глухівського, Краснопільського, Недригайлівського та Охтирського районів.

За сучасних обставин 69,1 % підприємств області відмовилися від ресурсомісткої тваринницької галузі. Пропозиції інновацій формують наукові та науково-дослідні організації, а попит на них створюють підприємства. В області існує розвинена мережа насіннєвих господарств, яка включає в себе 14 елітних і 29 паспортизованих господарств. Мережа племпідприємств в області налічує 44 господарства, що мають 75 статусів суб'єктів племінної справи. Племінна база області по молочному скотарству представлена породами: українська чорно-ряба молочна порода, українська бура молочна, українська червоно-ряба молочна, лебединська, швіцька, симентальська. Розведенням м'ясної худоби займається 21 сільськогосподарське підприємство, з них один племінний завод ТОВ АФ “Україна” Шосткинського району по розведенню української м'ясної породи, чотири племрепродуктори по симентальській м'ясній, світло-аквітанській, абердин-ангуській та лімузинській породах. Основу генофонду свиней в області складає велика біла порода 95 %, миргородська 3 %, інші 2 %. Перекос є основною породою вівчарства в області, що займає близько 50% у загальній структурі.

Для визначення рівня інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств використано запропоновану методику рейтингових оцінок (табл. 1). Визначення лідерів у інноваційній діяльності сільськогосподарських підприємств адміністративного району здійснювалось на основі рейтингових оцінок за умови знаходження їх в одній агрокліматичній зоні, порівняно однаковому бонітету ґрунтів. Розрахунки виконано з використанням методичного підходу, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України “Про запровадження комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя” від 20 червня 2007 року № 833 та

Таблиця 1 Рейтинг інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств у Краснопільському районі, 2008 р.

№ п/п	Назва підприємства	Рентабельність підприємства, %	Рейтинг с.-г. виробництва
1.	СТОВ “Вікторія”	55,7	1
2.	ТОВ “Ряснянське”	82,1	2
3.	ТОВ АФ “АПК Угроїди”	84,6	3
4.	ТОВ “Промінь”	6,6	4
5.	ТОВ “Грабовське”	20,7	5
6.	ПП “Оберіг”	48,0	6
7.	ТОВ “Чернеччинське”	17,0	7
8.	ТОВ АФ “Псьол”	41,8	8
9.	ПП “Вікторія В Плюс”	4,2	9
10.	ТОВ АФ “Сіннівське”	43,2	10
11.	ТОВ “Думівське”	8,9	11
12.	ТОВ “Славгород”	-10,5	12
13.	ТОВ “Новодмитрівське”	0,8	13
14.	ТОВ АФ “Хвиля”	0,2	14
15.	ТОВ “Родина”	0,2	15
16.	ПП “Мезенівка”	-325,0	16
17.	ТОВ “Тур'янівське”	-24,0	17

адаптованого автором для оцінки інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств району. При визначенні рейтингу враховано не лише рентабельність кожного виду продукції (рослинництва і тваринництва), а й обсяг їх реалізації.

З метою визначення інноваційного потенціалу с.-г. підприємств Краснопільського району застосовано методику І. В. Курцева (табл. 2).

Таблиця 2 Групування сільськогосподарських підприємств Краснопільського району за сумою матеріальних витрат та амортизації машин на 1 працівника, 2008 р.

Показники	Групи сільськогосподарських підприємств за сумою матеріальних витрат та амортизації машин з розрахунку на 1 працівника, тис. грн	Відхилення (+,-) ІІІ групи до І
	І	ІІ	ІІІ
	до 30	30-60	60 та ›
Кількість господарств	4	7	6	2
Середній рівень рентабельності, %	-74,97	29,37	24,8	99,77
Середня площа с.-г. угідь, га	1738,65	1772	3168,27	1429,62
Припадає в середньому на одне підприємство:
- середньорічна кількість працівників, чол.	86	86	47	-39
- виручка від реалізації, тис. грн	1 507,25	4 319,71	4 943,5	3436,25
- виручка від реалізації на 1 працівника, тис. грн	17,58	49,90	104,82	87,24

У результаті виявлено, що більші матеріальні витрати сприяють технологічному вдосконаленню сільськогосподарського виробництва. Зниження кількості працівників у третій групі найбільш інноваційно-інвестиційно активних підприємств у відсотках до першої на 45,35 % є закономірним явищем, тому що завжди відбувається зменшення кількості зайнятих у процесі інноваційного розвитку та використання сучасних технологій. Чим вища інноваційна активність підприємства, тим більша його виручка від реалізації продукції та площа сільськогосподарських угідь у використанні.

У третьому розділі “Основні напрямки активізації інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств” обґрунтовано необхідність дотримання сільськогосподарськими підприємствами сівозмін та оптимальних розмірів посівів сільськогосподарських культур, проаналізовано основні передумови та шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств на основі кластеризації, зроблено спробу обґрунтування пропозицій щодо удосконалення державного регулювання інноваційної діяльності підприємств.

Важливим напрямом активізації інноваційної діяльності мають бути заходи щодо збереження та підвищення родючості ґрунтів, організації ефективних сівозмін. За результатом рішення економіко-математичної моделі запропоновано оптимальну структуру посівних площ у ТОВ АФ “Псьол”, що забезпечить обсяг виручки від реалізації на суму 17,5 млн. грн. За умови дотримання агротехнічних заходів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах” № 164 від 11.02.2010 р., додатковий чистий дохід від реалізації продукції рослинництва склав 4,7 млн. грн. До 80 % цих коштів можна щорічно спрямовувати на інвестування інноваційних проектів. Науково обґрунтоване ведення сівозмін сільськогосподарськими підприємствами на основі використання економіко-математичних моделей оптимізації посівних площ є організаційно-економічною інновацією, яка може бути одним із важливих заходів щодо збільшення фінансування інноваційної діяльності. Під впливом багатьох чинників здійснюється розвиток інноваційної діяльності сільськогосподарського підприємства. На прикладі типового за розмірами та одного із інноваційно активних господарств визначено тенденції в сфері капітальних інвестицій за допомогою кореляційно-регресійного аналізу. Для аналізу було взято чотири основні факторні ознаки: х₁ - поточний капітал (різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями), тис. грн; х₂ - власний капітал, тис. грн; х₃ - приведені витрати, тис. грн; х₄ - капітальні інвестиції, тис. грн. Результативною ознакою було визначено виручку від реалізованої продукції, тис. грн.

Отримане рівняння має вигляд:

y = 1261,098 + 0,0986 x₁ + 0,6296 x₂ + 0,0155 x₃ - 0,3421 x₄ (1)

Слід наголосити на тому, що показник х₄ має від'ємне значення. Це зумовлено тим, що в 2008 році було взято кредит на будівництво елеватора, тому сума капітальних інвестицій дорівнювала 16997 тис. грн, що в 2,9 раза більше, ніж в 2007 р.

Результати розв'язання рівняння засвідчили, що для підприємства економічно вигідно збільшувати рівень власного капіталу, який доречно вкладати в інноваційні проекти. Рішення також свідчить про значний вплив власного капіталу на обсяги виручки від реалізованої продукції, який можна направити в фонд накопичення для придбання основних засобів, здійснення інноваційної діяльності.

Дослідженнями доведено, що найбільший вплив на розвиток інноваційної діяльності має рівень державної підтримки. Для побудови багатофакторної кореляційно-регресійної моделі, нами було взято три основні факторні ознаки: х₁ - капітальні інвестиції, тис. грн, х₂ - державна підтримка, тис. грн, х₃ - приведені витрати, тис. грн, розв'язання якої було здійснено на базі даних сільськогосподарських підприємств Білопільського та Краснопільського районів. Для оцінки параметрів рівняння множинної регресії застосовували метод найменших квадратів.

(2)

Отримане рівняння регресії має вигляд:

(3)

Коефіцієнт множинної регресії b₁ = 0,2306 показує, що при середньому рівні інших факторів підвищення рівня капітальних інвестицій на 1 тис. грн. сприяє зростанню виручки від реалізованої продукції на 230,6 грн. Збільшення державної підтримки на 1 тис. грн при середньому рівні інших показників забезпечує приріст виручки від реалізованої продукції на 1975,39 грн. Найкращий рівень фінансування державних цільових програм розвитку сільського господарства області був у 2007 р. Коефіцієнт b₃ = 0,8665 свідчить, що при середньому рівні інших факторів поліпшення рівня приведених витрат на 1 тис грн сприяє зростанню виручки від реалізованої продукції на 866,5 грн.

Інноваційній діяльності сільськогосподарських підприємств будуть сприяти заходи з оптимізації їх розмірів. Досягнення оптимальних розмірів це організаційно-економічна інновація. Підприємствам, що мають менші за оптимальні розміри, доцільніше було б об'єднуватись в кластери.

Для забезпечення розширеного відтворення необхідно не менше третини прибутку підприємств спрямовувати на накопичення. Важливо встановити раціональне співвідношення між фондом накопичення та споживання. Нині в більшості випадків це співвідношення йде на користь фонду споживання. В цьому випадку керівник господарства має в активі менші кошти, які можна направити на розвиток інноваційної діяльності.

Для визначення ефекту масштабності на розвиток інноваційної діяльності досліджувані сільськогосподарські підприємства, за показником загальної посівної площі розподілено на 3 групи: до 1500 га (15 господарств); 1501-3000 (12 господарств); більше 3001 (8 господарств).

Для побудови багатофакторної кореляційно-регресійної моделі, нами було взято ті ж три основні факторні ознаки як і в попередній моделі. Слід зазначити, що зв'язок між факторами (х₁, х₂, х₃) та ознакою (у) в двох перших групуваннях має середнє значення. Тому не вважаємо за доцільне наводити ці розрахунки. Отримане рівняння регресії для третьої групи господарств має вигляд:

(4)

Два перші фактори в рівнянні (4) вище показників, які отримали в попередньому рівнянні. Третій фактор менше розрахованого в рівнянні (3) на 237,1 грн. Значення коефіцієнта множинної кореляції дорівнює 0,9728, що свідчить про сильний зв'язок між ознакою (у) та факторами (х₁, х₂, х₃). Коефіцієнт детермінації становить 0,9463, що пояснює 94,63 % всієї дисперсії у. Критерій Фішера (Fтабл = 5,78 при рівні значущості 0,05) свідчить про істотний зв'язок між результативним і факторними показниками.

Фінансово-економічний рівень підприємств покращується від першої до третьої групи. Виявлено, що підприємства менших розмірів майже не здійснюють інвестиції у інноваційні проекти. Керівники цих підприємств вважають за доцільне використовувати стару техніку або залучати фірми, що зберуть урожай за певні кошти своєю сільськогосподарською технікою. У аграрних формуваннях, посівні площі яких мають розміри від 1501 до 3000 га, показники дещо кращі, але кошти вкладаються ними в найнеобхідніше. Тільки підприємства третьої групи є лідерами за рівнем інноваційного розвитку, бо саме вони реалізують інноваційні проекти. Тому потрібно об'єднуватись сільськогосподарським підприємствам на контрактній основі за регіональним принципом.

Слід зазначити, що в більших підприємствах інтенсивнішим є й використання сільськогосподарської техніки. Кластерна модель може органічно об'єднати як великі, так і малі підприємства. Це реальний вихід для малих підприємств по подоланню соціальної та економічної кризи. За допомогою множинної регресії встановлено залежність між рівнем фінансово-економічних показників та розмірами підприємств.

Формування зернового кластера сільськогосподарських підприємств включає ряд програм: формування ядра кластера, мотивацію її учасників, економію на трансакційних витратах та ін. В рамках сільськогосподарського кластера підприємства можуть мати наступні програми співпраці: налагодження співпраці з постачальниками запчастин, мінеральних добрив, насіння та інше; налагодження зв'язків з науково-дослідними установами; здійснення спільної діяльності; оптимізація складання прогнозів; фінансова підтримка між учасниками кластера тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень було вирішено важливе науково-практичне завдання щодо здійснення інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств, що є особливо актуальним для агроформувань, які характеризуються недостатньою інноваційною активністю.

За результатами проведеного дослідження зроблені такі висновки.

1. Інновації є найважливішим чинником розвитку сільськогосподарських підприємств. У наукових дослідженнях і на практиці доцільно використовувати визначення поняття “агроінновація” як впровадження в аграрну сферу технологічних, технічних, організаційних, економічних, екологічних, селекційно-генетичних та інших видів інновацій з метою отримання економічного ефекту, що забезпечить зміни в якості життя та компоненті живої природи (тварини чи рослини).

2. Сільськогосподарське виробництво характеризується високим ступенем невизначеності через ряд ризиків (кліматичних, цінових, управлінських, економічних та ін.). На інноваційну активність сільськогосподарського підприємства можуть вплинути технологічні, науково-технічні, економічні, організаційно-управлінські, інформаційно-комунікативні, соціальні, екологічні, політичні та правові чинники, які по-різному впливають на неї. Нами запропоновані заходи щодо активізації інноваційної діяльності в сільському господарстві, бо цей вплив може мати позитивні, негативні або стримуючі наслідки.

3. З метою визначення реального рівня інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств доцільно застосовувати запропонований у дослідженнях методичний підхід рейтингової оцінки, що враховує рентабельність кожного виду виробленої продукції рослинництва і тваринництва та обсяг її реалізації. Завдяки рейтингу відкривається більш повна картина щодо оцінки та прогнозу визначення ступеня економічного розвитку та інноваційного потенціалу сільськогосподарських підприємств. 4. З метою активізації інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств необхідно застосовувати організаційно-економічні заходи, зокрема через науково обґрунтоване ведення сівозмін. Сівозміна максимально виконує основну біологічну функцію фітосанітарну і позбавляє посіви сільськогосподарських культур від зайвого застосування хімічних засобів захисту врожаю.

Застосування економіко-математичної моделі оптимізації посівних площ дозволить сільськогосподарському підприємству знайти резерви збільшення прибутку за рахунок більш раціонального використання виробничих ресурсів. Додатковий чистий дохід ТОВ АФ “Псьол” від реалізації продукції рослинництва, за умови дотримання агротехнічних умов згідно з вимогами законодавства, склав 4,7 млн. грн. До 80 % цих коштів можна щорічно спрямовувати на інвестування інноваційних проектів.

5. Встановлено, що на здійснення інноваційної діяльності визначальний вплив мають оптимальні розміри сільськогосподарських підприємств. Інноваційну діяльність за рахунок власних джерел фінансують тільки великі підприємства. Чим більші розміри має сільськогосподарське підприємство (від 3001 га), тим воно інноваційно активніше. Для більшої гармонізації інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності, серед малих та великих сільськогосподарських підприємств запропоновано створення зернового кластера на контрактній основі співробітництва. Перевага кластера в тому, що всі види виробництв сільськогосподарських підприємств спрямовуються на надання спільної підтримки.

6. Визначено, що на інноваційну діяльність сільськогосподарських підприємств найбільше впливає рівень державної підтримки. Збільшення державної підтримки на 1 тис. грн, при середньому рівні інших показників (капітальних інвестицій, приведених витрат) забезпечує приріст виручки від реалізованої продукції на 1975,39 грн. Проведений багатофакторний аналіз економічних показників сільськогосподарського підприємства ще раз підтверджує, що без розширеного відтворення неможливе створення фонду накопичення, резервного фонду та, як наслідок, здійснення інноваційної діяльності. В фонд накопичення потрібно спрямовувати не менше третини прибутку сільськогосподарського підприємства.

7. В результаті дослідження дійшли до висновку, що сільськогосподарські підприємства створюють попит на наукові досягнення, а науково-дослідні та дослідно-конструкторські організації формують пропозицію. Виявлено, що більшість наукових розробок не знаходять кінцевого споживача, а тому відсутній тісний зв'язок між науково-дослідними та дослідно-конструкторськими установами, освітніми закладами та сільськогосподарськими підприємствами. Потреба сільськогосподарських підприємств в інноваційних ресурсах незмінно зростає. Для деяких підприємств обмеженість власних коштів змушує сподіватися не тільки на державну підтримку, але й на власні сили.

На прикладі типового за розмірами та одного із інноваційно активних сільськогосподарських підприємств проведено багатофакторний аналіз його економічних показників. Дослідженнями доведено значний вплив власного капіталу на показник виручки від реалізованої продукції (коефіцієнт множинної кореляції становить 0,99). Для підприємства економічно вигідно збільшувати рівень власного капіталу, який доречно вкладати в інноваційні проекти.

8. Запропоновані рекомендації та основні положення щодо визначення ступеня економічного розвитку сільськогосподарських підприємств та шляхи активізації їх інноваційної діяльності за рахунок створення кластерного об'єднання, збільшення фінансування інноваційної діяльності за рахунок оптимального ведення сівозмін, спрямовані на використання державними органами управління агропромислового розвитку, аграрними підприємствами Сумської та інших областей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Фарафонова Л. М. Перспективи розвитку виробництва екологічно чистих видів продукції / Селезень О. М., Фарафонова Л. М. // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Економіка та менеджмент. - Суми : ВАТ “СОД”, видавництво “Козацький вал”. - 2001. - Вип. 2. - С. 274-277 (0,35 д.а.) (автором розглянуто питання екологічно чистих соєвих продуктів).

2. Фарафонова Л.М. Проблеми інноваційного процесу в Україні та шляхи їх вирішення / Фарафонова Л. М. // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. Випуск 31. - Х.: ХНТУСГ, 2004. - С. 72-75 (0,23 д.а.).

3. Фарафонова Л. М. Сучасні проблеми інноваційного розвитку в сільському господарстві / Фарафонова Л. М. // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. Серія: Економічні науки / за ред. В. Г. Ткаченко. - Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2004. - № 37(49). - С. 152-156 (0,27 д.а.).

4. Могильна Л. М. Теоретичні аспекти інноваційного менеджменту в агропромисловому комплексі / Могильна Л. М. // Управління розвитком : зб. наук. статей : Міжнародна науково-практ. конф. “Сучасні технології менеджменту: проблеми теорії та практики”, Секція 3 : “Стратегічний розвиток підприємств” (23-24 жовтня 2008 р.) / Харківський національний економічний університет. - Х. : ХНЕУ, 2008. - С. 127-130 (0,33 д.а.).

5. Могильна Л. М. Інноваційно-інвестиційний розвиток сільськогосподарських підприємств Сумської області / Л. М. Могильна // Економіка АПК. - 2010. - № 3. - С. 98-103 (0,42 д.а.).

6. Могильна Л.М. Агроінновації як фактор розвитку сільськогосподарських підприємств / Могильна Л. М. // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства імені Петра Василенка : Економічні науки. Випуск 99. - Х.: ХНТУСГ, 2010. - С. 170-177 (0,72 д.а.).

7. Могильна Л. М. Інновації як фактор підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва / Могильна Л. М. // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Економіка та менеджмент. - Суми : ВАТ “СОД”, видавництво “Козацький вал”. - 2010. - Вип. 5/1 (39). - С. 89-93 (0,3 д.а.).

8. Могильна Л. М. Кластеризація як інструмент розвитку інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств / Могильна Л. М. // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. Серія: Економічні науки. - Луганськ : Вид-во ЕЛТОН-2. - 2010. - № 15. - С. 244-249 (0,33 д.а.).

9. Могильна Л. М. Сучасні проблеми управління інноваційним розвитком в сільськогосподарських підприємствах / Могильна Л. М. // Вісник національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут : Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. Випуск 07. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2010. - С. 128-133 (0,33 д.а.).

В інших виданнях:

10. Фарафонова Л. М. Проблеми впровадження інновацій в сучасних умовах / Фарафонова Л. М. // Сучасні проблеми управління.Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (30 листопада - 1 грудня 2001) / уклад. : Б. В. Новіков, В. А. Гайченко [та ін.]. - К. : ІВЦ “Політехніка”, 2001. - С. 407-409 (0,13 д.а.).

11. Фарафонова Л. М. Розвиток виробництва та переробки зернобобових культур в Сумській області / Селезень О. М., Фарафонова Л. М. //Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання : кол. монографія : у двох томах / за ред. П. Т. Саблука, В. Я. Амбросова, Г. Є. Мазнєва. - К. : ІАЕ, 2001. - Т.1. - С. 460 - 461 (0,1 д.а.) (автором розглянуто питання вирощування зернобобових культур).

12. Фарафонова Л. М. Інноваційні процеси в Україні / Фарафонова Л. М. // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи : мат. Всеукр. наук. конф. студентів, магістрів та аспірантів : у двох томах. - К. : ІАЕ УААН, 2003. - Т.2. - С. 143-145 (0,12 д.а.).

13. Фарафонова Л. М. Розвиток інноваційних процесів в сільському господарстві / Фарафонова Л. М. // Мат. науково-практ. конф. викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (2-18 квітня 2003 р.). - Суми : ВАТ “СОД”, видавництво “Козацький вал”, 2003. - С. 219-220 (0,04 д.а.).

14. Фарафонова Л. М. Сучасні проблеми інноваційного розвитку в сільському господарстві / Фарафонова Л. М. // Мат. Міжнар. наук.-практ. конф. (Суми. 13-16 травня 2003 р.) : в двох частинах / Сумський національний аграрний університет; редкол.: О. М. Царенко, Є. В. Мішенін, В. П. Москаленко [та ін.]. - Суми : СНАУ, 2003. - Ч. 1. - С. 288-293 (0,27 д.а.).

15. Фарафонова Л. М. Актуальні аспекти інноваційно-інвестиційного розвитку України / Фарафонова Л. М. // Мат. науково-практ. конф. викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (6-22 квітня 2004 р.). - Суми : ВАТ “СОД”, видавництво “Козацький вал”, 2004. - С. 284-285 (0,08 д.а.).

16. Фарафонова Л. М. Інноваційна діяльність підприємств України в світових координатах розвитку / Фарафонова Л. М. // Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта` 2005” (7-21 лютого 2005 р.). - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. - Т. 80 : Маркетинг та менеджмент. - С. 36-37. (0,08 д.а.).

17. Фарафонова Л. М. Стан інноваційних процесів в Україні / Фарафонова Л. М. // Економічний та соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації. Друга міжнародна науково-практична конференція молодих вчених. (Тернопіль, 24-25 лютого 2005 р.). Частина 2. - Тернопіль: Економічна думка. - 2005.- С. 315-316 (0,08 д.а.).

18. Фарафонова Л. М. Деякі економічні проблеми виробництва екологічної інноваційної продукції в сільському господарстві / Фарафонова Л. М. // Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції (ЕП-2005) : мат. четвертої Міжнар. наук.-практ. конф. (24-27 травня 2005 р., Суми, Україна) / Сумський національний аграрний університет. - Суми : ВТД “Університетська книга”, 2005. - С. 106-107 (0,06 д.а.).

19. Могильна Л. М. Сучасні тенденції розвитку наукової інноваційної діяльності в Сумській області / Могильна Л. М. // Мат. міжнар. наук.-практ. конф. 23-24 жовтня 2008 р., м. Київ : у трьох частинах. - К. : РВПС України НАН України, 2008. - Ч. 3. - С. 203-207 (0,25 д.а.).

20. Могильна Л. М. Теоретично-методологічні основи інноваційних процесів / Могильна Л. М. // Аграрний форум-2008 : мат. Міжнар. науково-практичної конф. (15-18 жовтня 2008 р., Суми). - Суми : ВТД “Університетська книга”, 2008. - С. 207-209 (0,08 д.а.).

21. Могильна Л. М. Роль науки у формуванні інноваційного потенціалу АПК Сумської області / Могильна Л. М. // Мат. науково-практ. конф. викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (20-29 квітня 2009 р.) : в 3 т. - Суми : Видавництво “Довкілля”, 2009. - Т. 1. - С. 79-80 (0,1 д.а.).

22. Могильна Л. М. Рушійні сили інноваційної діяльності та ефекти від здійснення в умовах глобалізації економіки / Могильна Л. М. // Національний менеджмент організацій : інтеграційний вимір : монографія / за ред. д.е.н. Л. І. Михайлової. - Суми : видавництво “Козацький вал”, ВАТ “Сумська обласна друкарня”, 2009. - С. 142 - 162 (0,97 д.а.) (автором обґрунтовані чинники ефективності інноваційної діяльності).

23. Могильная Л. Н. Государственное регулирование инновационной деятельности АПК Украины / Могильная Л. Н. // Мат. Междунар. научно-практической конф. “Наука и ее роль в современном мире” (29 января 2010 г.). - Караганда : Болашак-Баспа, 2010. - Т. 5. - С. 118-123 (0,44 д.а.).

24. Могильна Л. М. Роль науки в розвитку інноваційної діяльності Сумської області / Могильна Л. М. // “Стратегії інноваційного розвитку економіки: бізнес, наука, освіта” : збірник матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2010. - С. 467-469 (0,13 д.а.).

АНОТАЦІЇ

Могильна Л. М. Інноваційна діяльність сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Сумський національний аграрний університет, Суми, 2010.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних та методичних основ розвитку інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств. В роботі доповнено понятійний апарат “агроінновація”, здійснена оцінка інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств, а також запропоновані заходи щодо її вдосконалення.

В роботі запропоновано методичний підхід до визначення впливу розміру сільськогосподарського підприємства на фінансові показники діяльності та визначено ступінь їх інноваційної активності шляхом проведення рейтингової оцінки. Науково обґрунтовано доцільність ведення сівозмін як одного із шляхів збільшення фінансування інноваційної діяльності, доведено доцільність кластерного об'єднання сільськогосподарських підприємств на договірній основі.

Ключові слова: інновації, агроінновації, інноваційна діяльність в сільському господарстві, сільськогосподарське підприємство, інноваційна активність, кластер.

Могильная Л. Н. Инновационная деятельность сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Сумский национальный аграрный университет, Сумы, 2010. Диссертационная работа посвящена исследованию теоретических и методических основ развития инновационной деятельности сельскохозяйственных предприятий. В работе исследовано сущность понятие “инновации” как экономической категории. Проведенное исследование дает основания сделать вывод о том, что разные ученые трактуют понятие “инновации” в зависимости от своих убеждений, а именно: как систему, изменение, процесс или результат внедрения. Для однозначного понимания используемых понятий уточнено содержание категории “новации”, “нововведения” и “инновации”.

Автором уточнена дифиниция “агроинновация”, которая отождествляется с понятим “инновация в сельском хозяйстве”, и рассматривается нами как внедрение в аграрную сферу технологических, технических, организационных, экономических, экологических, селекционно-генетических и других видов инноваций с целью получения экономического эффекта, что обеспечит изменения в качестве жизни и компоненте живой природы (животного или растения).

Для активизации инновационных процессов необходимо обеспечить условия расширенного воссоздания, а в сфере сельского хозяйства необходимо учитывать специфику этих процессов. Прежде всего, это наличие особенного вида инноваций - селекционно-генетического. Это новые сорта сельскохозяйственных культур и породы животных, а также растения и животные, которые имеют стойкость к болезням и вредителям.

Предложена схема инновационного процеса в сельском хозяйстве, определенные факторы, которые влияют на инновационную деятельность сельскохозяйственных предприятий и способы ее активизации, обобщено методику относительно изучения инноваций в аграрной сфере.

В работе произведена оценка инновационной деятельности сельскохозяйственных предприятий, предложены мероприятия по ее совершенствованию.

Рассмотрены основные тенденции развития научного потенциала области, который представлен научными кадрами, материально-техническим обеспечением научно-исследовательских организаций, трансформацией науки и передовых знаний в агропромышленное производство. Выявлено, что большинство научных разработок не находят конечного потребителя, а поэтому отсутствует тесная связь между научно-исследовательскими учреждениями, высшими учебными заведениями и сельскохозяйственными предприятиями.

Предложен методический подход к определению влияния размера сельскохозяйственного предприятия на финансовые показатели деятельности и определена степень их инновационной активности путем проведения рейтинговой оценки, которая учитывает рентабельность каждого вида произведенной продукции растениеводства и животноводства, а также объем ее реализации.

Установлено, что с целью активизации инновационной деятельности сельскохозяйственных предприятий необходимо применять организационно-экономические мероприятия, в частности через научно обоснованное ведение севооборотов. Севооборот максимально выполняет основную биологическую функцию фитосанитарную и лишает посевы сельскохозяйственных культур лишнего применения химических средств защиты урожая. Применение экономико математической модели оптимизации посевных площадей позволит сельскохозяйственному предприятию изыскать резервы увеличения прибыли за счет более рационального использования производственных ресурсов.

На осуществление инновационной деятельности определяющее влияние имеют оптимальные размеры сельскохозяйственных предприятий. Чем больше размеры имеет сельскохозяйственное предприятие, тем оно инновационно активное. Для большей гармонизации инновационной деятельности, повышения конкурентоспособности среди малых и крупних сельскохозяйственных предприятий предложено создание зернового кластера на контрактной основе сотрудничества. Ключевые слова: инновации, агроинновации, инновационная деятельность в сельском хозяйстве, сельскохозяйственное предприятие, инновационная активность, кластер.

...