Організаційно-економічні засади формування стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Швидке зростання кількості екологічних проблем останніми роками привело до усвідомлення взаємозв'язку господарської діяльності та її екологічних наслідків. Існуюча система ухвалення управлінських рішень не дозволяє повною мірою вирішувати екологічні проблеми країни в рамках Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року і міжнародної парадигми сталого розвитку.

Стає все більш зрозумілим, що успіх заходів, що здійснюються в сфері екологічної політики і реалізації державних програм, з метою досягнення сталого розвитку в державі, залежатиме від можливості та здатності окремих підприємств ухвалювати збалансовані господарські рішення, перш за все, що враховують пріоритети раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки.

Значний внесок у розробку цих питань зробили відомі наукові школи економіко-екологічного напрямку: Національної академії наук України - Інститут економіки промисловості, Рада по вивченню продуктивних сил України, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, Інститут регіональних досліджень; вузівського сектору - Національний лісотехнічний університет, Національна академія природоохоронного та курортного будівництва, Національний університет водного господарства та природокористування, Дніпропетровський державний гірничий університет, Одеський державний екологічний університет, Сумський державний університет та інші. Але слід зазначити, що у більшості ці розробки стосуються загальних питань впровадження концепції сталого розвитку та формування концептуального базису екологічного менеджменту вітчизняних підприємств. Існуючі дослідження організаційно-економічних засад стратегічного екологічного менеджменту мають епізодичний характер. Зокрема, фактично відсутніми є дослідження, що стосуються теоретико-прикладних засад, які спрямовані на формування стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами (ТТС).

Необхідність, актуальність та складність вирішення цих питань обумовили вибір теми наукової роботи, а також визначили мету і завдання дисертації.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування та розробка теоретико-прикладних засад формування стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами, зокрема трубопровідним (магістральним) транспортом, як системи принципів, прийомів, методів та інструментів прийняття економіко-екологічних рішень, спрямованих на досягнення пріоритетів сталого розвитку.

Для досягнення цієї мети в дисертації сформульовано такі завдання:

- обґрунтувати системне бачення, сутність та удосконалити систему принципів формування стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами на прикладі трубопровідного магістрального транспорту;

- удосконалити типологію ознак екологічної стратегії транспортно-технологічної системи;

- розвинути теоретичні положення щодо використання екологічно орієнтованої маркетингової стратегії та інноваційної стратегії зростання в механізмі стратегічного екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами;

- розробити організаційно-економічні засади системного і взаємопов'язаного використання методів функціонально-вартісного аналізу та оцінки життєвого циклу транспортування продукції на підґрунті використання поетапно-структурованого підходу щодо сумісного їх використання стосовно стратегічного екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами;

- визначити практичну сутність системного використання методів маркетингового аналізу та сформувати організаційно-економічну схему (процедуру) комплексної оцінки внутрішніх та зовнішніх факторів з метою подальшої розробки стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами на корпоративному та операційному рівнях управління;

- дослідити та розвинути теоретичний підхід до включення екологічної складової в систему управління фізичним розподілом товарів трубопровідним магістральним транспортом.

1. Екологічно орієнтоване стратегічне управління транспортно-технологічною системою в умовах сталого розвитку

Проаналізовано підходи до формування концепції сталого розвитку в Україні, розглянуто існуючі теоретичні засади стратегічного екологічно орієнтованого управління сучасними підприємствами, сформовано теоретичний базис формування стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічною системою (на прикладі трубопровідного магістрального транспорту).

Аналізуючи місце України у світовій системі координат переходу до сталого розвитку на основі аналізу міжнародних рейтингів досягнення економічної, екологічної та соціальної сталості, можна зробити висновок, що у сьогоденні сталий розвиток України залишається декларацією про наміри, тому для переходу до сталого розвитку нашої країни необхідні радикальні реформи економіки та відповідно послідовна державна політика, результативність якої засвідчуватиме майбутній високий рейтинговий статус України. В роботі визначено концептуальне бачення стратегічного екологічно орієнтованого управління підприємством в умовах сталого розвитку. Як базові принципи стратегічного екологічно орієнтованого управління підприємством у дослідженні зазначено: екологізація підприємства, вибір та обґрунтування базової та екологічної стратегії, цільовий та функціональний підхід до вирішення локальних екологічних проблем, логічна послідовність здійснення та використання спеціальних методів.

Під стратегією екологічно орієнтованого управління підприємством у дослідженні розуміється встановлення довгострокових екологічних та економічних цілей і напрямів діяльності підприємства, вибір оптимальних методів і засобів їх досягнення для підвищення конкурентоспроможності підприємства і досягнення позитивних екологічних результатів його діяльності в умовах ринку та забезпечення ресурсно-екологічної безпеки. Стратегія екологічно орієнтованого управління підприємством має носити інтегративний характер, вимагає наявність специфічних знань про взаємозв'язок між складовими її елементами для підтримки певного балансу між ними. Особливо це стосується функціонування транспортно-технологічних систем.

У дослідженні під транспортно-технологічною системою розуміється організаційно-економічна структура управління підприємствами, пов'язана з досягненням потрібного рівня інтеграції транспортно-логістичних та технологічних функцій, а також забезпечення екологічної безпеки при їх реалізації за рахунок організаційних перетворень з метою оптимізації елементів структури управління та впровадження спеціально розроблених управлінських процедур.

Головним завданням екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічною системою є підвищення економіко-екологічної результативності господарської діяльності. Тому саме екологічно орієнтоване управління транспортно-технологічною системою має забезпечувати екологічну безпеку та збалансованість процесу транспортування. В роботі розглянуто недоліки та переваги різних видів транспорту та відзначається, що вибір того чи іншого виду транспорту залежить від господарчих вимог та цілей, що ставить перед собою транспортно-технологічна система. Перевагами трубопровідного транспорту є можливість прокладення трубопроводів та перекачування вантажів в масових обсягах повсюди, низька собівартість, герметизація транспортування, автоматизація операцій наливу, перекачки, зливання. Все це робить трубопровідний магістральний транспорт привабливим для транспортування небезпечних речовин, зокрема аміаку та нафтопродуктів, з точки зору екологічної безпеки, що підтверджується даними щодо низької аварійності даного виду транспорту у порівнянні з іншими.

Територія України вкрита досить густою і розгалуженою мережею трубопроводів (загальна довжина магістральних газопроводів становить понад 37,6 тис. км, магістральних нафтопроводів - 4,7 тис. км і продуктопроводів - 3,3 тис. км). Зношеність трубопроводів, побудованих 15-30 років тому, їх повільна модернізація з постійним відставанням від потреби, залишатиме магістральні трубопровідні системи найнебезпечнішим джерелом надзвичайних ситуацій. Підвищену екологічну небезпеку становлять трубопроводи, резервуарні парки, зливно-наливні естакади, компресорні станції тощо. Незадовільний стан трубопроводів призводить до їх розгерметизації і супроводжується розливом і потраплянням речовин у ґрунт, забрудненням поверхневих та ґрунтових вод, становлять загрозу здоров'ю населення.

Сучасний арсенал інструментів стратегічного екологічно орієнтованого управління транспортних підприємств досить різноманітний і ефективний, але залишається актуальною необхідність його подальшого дослідження та вдосконалення стосовно трубопровідного магістрального транспорту. Характерним прикладом є практика організації системи стратегічного екологічно орієнтованого управління УДП «Укрхімтрансаміак», де пріоритетним є екологічно орієнтоване інноваційне управління, де максимальна увага приділяється впровадженню технічних інновацій в практичну діяльність. У дослідженні пропонується поряд з технічними інноваціями ширше використовувати організаційно-управлінські інновації, що обумовлює використання нових теоретичних та методичних підходів до стратегічного екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами.

2. Організаційно-економічне забезпечення стратегічного екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами

Викладено сутність та удосконалено типологію ознак екологічної стратегії ТТС, запропоновано комплекс фізичного розподілу товарів трубопровідним магістральним транспортом розглядати з обов'язковим врахуванням фактору екологічної безпеки, а також визначено взаємозв'язок екологічно орієнтованих функціональних стратегій з базовою стратегією ТТС.

Концептуальне бачення стратегії екологічно орієнтованого управління, процедура формування та впровадження якої представлено на рис.1, випливає з концепції сталого розвитку й передбачає досягнення максимального економічного ефекту при мінімальних витратах ресурсів, при мінімальному негативному впливі на навколишнє середовище й мінімальному опосередкованому впливі на людину. В роботі зазначається, що, на відміну від широко розглянутого поняття «стратегія», поняття «екологічна стратегія» знаходиться на стадії формування.

У дисертації представлено авторське розуміння сутності поняття екологічної стратегії транспортно-технологічної системи, під яким розуміється комплекс управлінських рішень і методів, що розроблені і вживаються транспортно-технологічною системою в цілому і всіма його структурними підрозділами для досягнення екологічних цілей і вирішення задач у рамках цілісної концепції розвитку підприємства.

Проблемою методології формування екологічної стратегії транспортно-технологічної системи є недостатня пропрацьованність питання класифікаційних ознак типів екологічної стратегії. В дисертації пропонується узагальнена класифікація типів екологічної стратегії підприємства за 11 ознаками, серед яких поряд з традиційними ознаками - рівень управління (на базі класифікації стратегій І.Ансоффа); ступінь досягнення конкурентних переваг (згідно М. Портеру); ступінь активності в рішенні проблем ресурсозбереження й охорони довкілля; за формою організації (згідно Н.Пахомової та К.Ріхтера); фактори зниження негативного впливу на навколишнє середовище та ресурсозбереження (згідно Р.Фатхутдинова), введені нові ознаки - ступінь дотримання законодавчих вимог охорони довкілля; лідируюча позиція в галузі за показниками ресурсозбереження та впливу на довкілля; динаміка в часі показників ресурсозбереження та впливу на довкілля; ступінь залучення зацікавлених осіб; автономність проведення; напрям впровадження екологічної стратегії.

У дослідженні розглянуто взаємозв'язок базової стратегії ТТС з функціональними стратегіями. Для транспортно-технологічної системи досить важливим є поряд з екологічною розгляд виробничої, інноваційної та маркетингової стратегій, що тісно взаємопов'язані для даного виду господарської діяльності. Особливістю функціонування транспортно-технологічної системи є те, що виробнича стратегія в даному випадку також є з одного боку стратегією, що формує напрями технологічного розвитку транспортного процесу, а з іншого боку - стратегію фізичного розподілу. Фізичний розподіл згідно загально визначеного розуміння автор розглядає як вантажопереробку і транспортування товарів від місця виробництва до місця споживання.

В дисертації (на прикладі трубопровідного транспорту) розглянуто особливості застосування екологічно орієнтованих маркетингової та інноваційної стратегій транспортно-технологічної системи, а саме стратегій інтенсивного зростання, інтегративного зростання та диверсифікації, з позиції необхідності забезпечення екологічної безпеки при транспортуванні небезпечних вантажів.

Гармонізація інтересів постачальника та споживача відбувається за рахунок комплексу фізичного розподілу. В той же час, процес транспортування таких небезпечних речовин як аміак, газ, нафтопродукти вимагає досягнення певного рівня екологічної безпеки. В дисертації запропоновано для трубопровідного магістрального транспорту 7 складових комплексу фізичного розділу (вантаж, кількість, час, місце, витрати, якість, споживач) доповнити восьмою складовою - екологічна безпека. Тобто цілі логістичної діяльності транспортно-технологічної системи будуть досягнуті не лише за умови транспортування певного товару певному споживачу з збереженням певної його якості у необхідній кількості у потрібний час у потрібне місце з мінімальними витратами, а саме тоді, коли це буде здійснено з дотриманням певного рівня екологічної безпеки.

В дисертації пропонується розглядати дані інструменти системно та комплексно, оскільки у сукупності результати використання даних інструментів дозволяють сформувати базис для прийняття управлінських екологічно спрямованих рішень.

3. Напрями удосконалення стратегічного екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами

Розроблено та обґрунтовано теоретико-методичні підходи до формування екологічної стратегії на корпоративному та операційному рівнях управління транспортно-технологічною системою, удосконалено системне бачення використання методів стратегічного маркетингу, а також запропоноване комплексне використання функціонально-вартісного аналізу та оцінки життєвого циклу транспортування продукції в стратегічному екологічно орієнтованому управлінні транспортними підприємствами.

В роботі розглянуто особливості застосування різних методів і інструментів стратегічного маркетингу та менеджменту: PEST-аналіз - аналіз політичних (political), економічних (еconomic), соціальних (social) та технологічних (technological) умов; GAP-аналіз (з англ. «gap» - розрив), SWOT-аналіз - аналіз сильних (strengths), слабких (weaknesses) сторін, можливостей (opportunities) та загроз (threats); «екологічний ланцюжок цінностей»; метод «7-S» (система цінностей/екологічна етика(Shared values), стратегія (Strategy), структура(Structure), система (Systems), стиль (Style), персонал (Staff,) кваліфікація (Skill)), які можуть бути використані для формування екологічної стратегії транспортно-технологічної системи на різних ієрархічних рівнях управління.

У дослідженні запропоновано процедуру проведення комплексної оцінки зовнішніх та внутрішніх факторів транспортно-технологічної системи, яка включає 5 етапів: аналіз виконання державних нормативів, GAP-аналіз, оцінка наявності екологічних стратегій, аналіз ключових стратегічних факторів, SWOT-аналіз.

В роботі проаналізовано та обґрунтовано доцільність системного та взаємопов'язаного використання методів функціонально-вартісного аналізу та оцінки життєвого циклу транспортування продукції ТТС в межах стратегічного екологічного менеджменту. На засадах запропонованого підходу сформовано поетапно-структурований підхід функціонального еколого-економічного аналізу (ФЕЕА) ТТС.

Інтеграція методів функціонально-вартісного аналізу та оцінки життєвого циклу процесу транспортування продукції за допомогою встановлення показників економіко-екологічної результативності, аналізу кожної технологічної операції дозволить, перш за все, деталізувати екологічну стратегію корпоративного рівня транспортно-технологічної системи на операційний рівень управління з метою визначення конкретних функцій, цілей, напрямів діяльності для кожного продукту і процесу транспортування.

Розроблено теоретико-методичний підхід до формування екологічної стратегії транспортно-технологічної системи на операційному рівні управління, що складається з 6 етапів: підготовчий, інформаційний, аналітичний, творчий, рекомендаційний, впровадження.

Практична апробація запропонованих організаційно-управлінських та економічних рішень проілюстровано у дослідженні на прикладі їх впровадження та можливого використання в стратегічному екологічно орієнтованому управлінні при транспортуванні аміаку (УДП «Укрхімтрансаміак») та нафтопродуктів (ВАТ «Укртранснафта»).

Висновки

екологічний вартісний економічний транспортний

Дослідження сутності й організаційно-економічного змісту, сучасного стану впровадження механізму стратегічного екологічно орієнтованого управління в інтересах сталого розвитку країни, розробка й обґрунтування перспективних рішень в сфері формування і використання стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами визначили мету, задачі та зміст даної дисертаційної роботи.

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення науково-практичного завдання щодо розробки теоретико-прикладних засад формування стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічною системою.

Інтегральний науковий результат дисертаційної роботи знайшов свою реалізацію в комплексі теоретичних, практичних та методичних положень:

1. Автором доведено, що одним з рішень існуючих економіко-екологічних проблем і забезпечення сталого розвитку України стають процеси стратегічного екологічного управління сучасними підприємствами, що передбачають формування стратегії екологічно орієнтованого розвитку на подальшу перспективу. В результаті проведених досліджень науково обґрунтовано сутність та системне бачення понять «екологічна стратегія транспортно-технологічної системи» та «стратегія екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічною системою». В дисертації через аналіз загальних сучасних концептуальних підходів до стратегічного екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами теоретично обґрунтовано та вдосконалено систему принципів формування екологічної стратегії ТТС, яка носить загальний та специфічний характер, а саме принципи довгостроковості; спрямованості на майбутнє; чутливості до зовнішніх змін; комплексності; інноваційності; інтегрованості, цільового характеру доповнено принципами системності економіко-екологічного розвитку та орієнтації на економіко-екологічну результативність;

2. Виходячи з дослідження особливостей формування екологічної стратегії транспортно-технологічної системи, в роботі удосконалено класифікацію типів екологічної стратегії підприємства, а саме за 11 ознаками: 1) рівень управління; 2) ступінь досягнення конкурентних переваг; 3) ступінь активності при вирішенні проблем ресурсозбереження й охорони довкілля; 4) форма організації; 5) фактори зниження негативного впливу на навколишнє середовище та ресурсозбереження; 6) ступінь дотримання законодавчих вимог охорони довкілля; 7) лідируюча позиція в галузі за показниками ресурсозбереження та впливу на довкілля; 8) динаміка в часі показників ресурсозбереження та впливу на довкілля; 9) ступінь охоплення зацікавлених осіб; 10) автономність проведення; 11) напрям впровадження екологічної стратегії;

3. В дисертації визначено та дістало подальший розвиток дослідження особливостей використання екологічно спрямованих маркетингової стратегії зростання та інноваційної стратегій в механізмі стратегічного екологічного управління транспортно-технологічною системою. У дослідженні теоретично висвітлено синтезовані складові понять: «екологічно орієнтована маркетингова стратегія», «екологічно орієнтована інноваційна стратегія», розглянуто їх класифікаційні ознаки та особливості зв'язку цих стратегій з екологічною та базовою стратегіями розвитку ТТС.

4. У роботі вперше науково обґрунтовано та запропоновано взаємопов'язане використання методів функціонально-вартісного аналізу та оцінки життєвого циклу транспортування продукції, що дозволяє забезпечити системне та комплексне його використання як методичного базису формування стратегій екологічно орієнтованого управління ТТС;

5. Автором запропоновано теоретико-методичний підхід до формування екологічної стратегії транспортно-технологічної системи на корпоративному та операційному рівнях, в результаті яких сформована 6-етапна процедура формування екологічної стратегії ТТС на операційному рівні, а також організаційно-економічна схема проведення комплексної оцінки внутрішніх та зовнішніх факторів екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічною системою на корпоративному рівні;

6. У дисертації запропоновано доповнити комплекс складових фізичного розподілу товарів трубопровідним транспортом, що вимагає доставку певного товару певної якості певної кількості в необхідний час у потрібне місце з мінімальними витратами певному споживачеві, специфічною компонентою - дотримання необхідного рівня екологічної безпеки.

Визначення концептуально-методологічної бази й особливостей формування стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічною системою, обґрунтування пропозицій щодо адаптації його до реальних економіко-екологічних умов сьогодення, теоретичні й організаційно-методичні засади яких розкриті у дисертаційній роботі, становлять реальний внесок у розвиток та поглиблення сучасної економічної теорії природокористування і охорону навколишнього середовища, реалізацію її практичної функції в інтересах забезпечення сталого розвитку України.

Література

1. Андрєєва О.М. Розробка критеріїв і процедур екологічної оцінки інвестиційних проектів в рамках екологізації інвестиційної сфери України // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць / Н.М. Андрєєва, О.М. Андрєєва. - Дніпропетровськ, 2006. - Вип. 215. - С. 424-430.

2. Андреева Е.Н. Финансовые механизмы обеспечения ресурсно-экологической безопасности химических предприятий Украины // Вісник ОНУ / Н.Н. Андреева, Е.Н. Андреева. - Одеса, 2006. - Т.11, Вип. 8. - С.5-15.

3. Андреева Е.Н. Особенности трансформации рынка экологических страховых услуг в Украине в рамках экологизации международной экономики / Н.Н. Андреева, Е.Н. Андреева // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. ? 2006. ? №3. ? С.27 - 39.

4. Андреева Е.Н. Развитие системы финансово-экономических инструментов экологизации экономики Украины // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: наукові праці економіко-правового факультету ОНУ / С.К. Харичков, Н.Н. Андреева, Е.Н. Андреева .- 2006. - Т.9, Вип. 13. - С. 200-215.

5. Андрєєва О.М. Розвиток процедури екологічного аудиту територій при обгрунтуванні залучення інвестицій в Україну: міжнародній контекст / Н.М. Андрєєва, О.М. Андрєєва // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2007.? №2 (14). - C.80-88.

6. Андрєєва О.М. Напрямки трансформації системи ресурсно-екологічного оподаткування в Україні // Вісник соціально-економічних досліджень: зб.наук.праць / О.М. Андрєєва. - Одеса, 2007. ? Вип.25.? С. 7-13.

Размещено на Allbest.ru