Інвестиційно-інноваційне прискорення розвитку аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

УДК 330.322:334.75.001.76:338.43

Інвестиційно-інноваційне прискорення розвитку аграрних підприємств

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидита економічних наук

Буряк Аліна Вікторівна

Дніпропетровськ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній фінансовій академії Міністерства фінансів України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Бабенко Анатолій Григорович

Дніпропетровська державна фінансова академія,

завідувач кафедри управління персоналом та економіки праці

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Сазонець Ігор Леонідович

Дніпропетровський національний

університет імені Олеся Гончара,

декан факультету міжнародної економіки

кандидат економічних наук, доцент

Коваленко Ірина Володимирівна

Херсонський державний

аграрний університет, доцент кафедри обліку і аудиту

Захист відбудеться 29 травня 2010 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд 342.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.Дніпропетровськ, вул.Ворошилова, 25, ауд 342.

Автореферат розісланий 28 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

інвестиційний фінансування аграрний

АНОТАЦІЯ

Буряк А.В. Інвестиційно-інноваційне прискорення розвитку аграрних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2010.

Висвітлено теоретико-методологічні питання сутності інвестиційно-інноваційної діяльності як самозростання капіталу. Розкрито фінансовий механізм прямих і зворотних потоків ресурсів у відтворювальному циклі, як виразу відтворення капіталу-вартості (факторів виробництва) і його примноження.

Розкрито сутність явища «інвестиційно-інноваційний імператив» як іманентну спроможність окремих типів суб'єктів господарювання генерувати в перспективному періоді необхідні ресурси для інвестиційно-інноваційної діяльності. Визначено основні тенденції сучасного стану та виявлені чинники інвестиційно-інноваційного розвитку аграрних підприємств, які втілюються в системі техніко-економічного розвитку шляхом впровадження інноваційних технологій та управління. Структурні елементи цього процесу - стадії і періоди є основою удосконалюючих та істотних інновацій, а їх комплекс - процесових інновацій.

Установлено потенційні переваги аграрного виробництва у впровадженні прогресивних інноваційних технологій та визначено оцінку їх ефективності. Ключові слова: інвестиційно-інноваційна діяльність, інвестиції, інновації, інноваційна модель розвитку, технології, технологічні уклади, удосконалюючі і проривні інновації.

АННОТАЦИЯ

Буряк А.В. Инвестиционно-инновационное ускорение развития аграрных предприятий - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2010.

Освещены теоретико-методологические вопросы сущности инвестиционно-инновационной деятельности предприятий как самовозрастания массы капитала. Раскрыт финансовый механизм прямых и обратных потоков ресурсов в воспроизводственном цикле как выражения воспроизводства стоимости - капитала (факторов производства) и его прироста.

Раскрыта сущность явления «инвестиционный императив» как имманентной способности отдельных таксологических типов сельскохозяйственных субъектов хозяйствования генерировать в перспективном периоде в результате своей хозяйственной деятельности необходимые объемы финансовых ресурсов для осуществления инвестиционно-инновационной деятельности.

Установлено, что устойчивым инвестиционным императивом обладают крупнотоварные аграрные предприятия, а также то, что императив возрастает по мере роста товарности и уровня рентабельности производства.

Определены основные тенденции современного состояния и факторы инвестиционно-инновационного развития аграрных предприятий в Украине в целом и в Днепропетровской области. Этот процесс воплощается в динамике последовательности технологических укладов, которые характеризуют систему технико-технологического развития общественного производства и конкретизируются в производственных и управленческих технологиях. Установлено, что сдерживающим фактором инвестиционно-инновационного развития аграрных предприятий выступает дефицит необходимых для этих целей финансовых ресурсов. Он вызван низкой доходностью аграрных предприятий и низкой инвестиционной привлекательностью их для прямых иностранных инвестиций. В связи с этим основным источником финансовых ресурсов для развития инвестиционно-инновационного процесса выступают собственные ресурсы аграрных предприятий. Прямые иностранные инвестиции составляют лишь 2% от общего объема, полученные кредиты - только для покрытия дефицита оборотных средств на короткий срок.

Сравнительная оценка объема средств, используемых для инвестиционно-инновационной деятельности национальной экономики в целом и в сельскохозяйственном секторе экономики показывают, что в этой отрасли используется относительно меньше средств (против вклада отрасли в формирование ВВП), а экономический эффект здесь выше, чем по стране в целом. Это свидетельствует о необходимости и целесообразности активизации инвестиционно-инновационной деятельности в сельском хозяйстве, где может быть обеспечен существенный прогресс.

Инвестиционно-инновационный прогресс сельского хозяйства (как и всех иных отраслей) обеспечивает инновационно-технологическое развитие, что отражается в динамике последовательности смены технологических укладов производства. Они характеризуют систему технико-технологического развития общественного производства и конкретизируются в производственных и управленческих технологиях.

Вычленение в составе инвестиционно-инновационного процесса структурных стадий и периодов и их дальнейшая детализация позволяет выявлять отдельные составляющие элементы, которые могут выступать объектом инновационной деятельности. В сельском хозяйстве это сорта и гибриды, породы и кроссы (предметная инновация), технологические звенья (отдельные виды работ по обработке почвы, защите растений, кормлении и содержании скота и птицы), которые могут выступать в виде инновационных операций. Общая совокупность предметных и операционных инноваций соединяются в цельный комплекс прогрессивных преобразований, которые воплощаются в целостных процессных (прорывных) инноваций.

Установлены потенциальные преимущества аграрного производства для внедрения инновационных технологий, вытекающие из особенностей отрасли, где пооперационные (улучшающие) инновации, выполняемые в системной последовательности образуют кумулятивный эффект, реализация которого в последующей деятельности приводит к формированию прорывных системных инноваций.

Определено, что развитие процесса инвестиционно-инновационного преобразования может способствовать не только восстановлению объема производства продукции сельского хозяйства на уровне 1990 г. (дает прирост в размере 40 млрд. грн.), но и увеличения его в перспективе в два раза против нынешнего уровня, что даст еще прибавку в размере около 100 млрд. грн. Это возможно при соответствующей аграрной политике содействия развитию аграрного производства.

На основе полученных в процессе диссертационного исследования сделаны аргументированные выводы и внесены предложения по развитию инвестиционно-инновационной деятельности аграрных предприятий, а также - государственного регулирования этого процесса соответствующей аграрной политикой.

Ключевые слова: инвестиционно-инновационная деятельность, инвестиции, инновации, инновационная модель развития, технологии, технологические уклады, совершенствующие и прорывные инновации.

SUMMARY

Buriak A.V. Investment and innovative acceleration of the development of agricultural enterprises - Manuscript.

Candidate's economical scientist thesis, speciality 08.00.04. - Economics and Business Management (by economic activity). Dnipropetrovsk State Agrarian University, Dnipropetrovsk city, 2010.

It's covered the theoretical and methodological questions about the main point of investment and innovation activity as a self-expansion of thecapital.

Disclose the financial mechanism of this process moving forward and return flows of resources in the reproduction cycle.

Investigated and estimated the current state of investment and innovation development of the agricultural enterprises and reserves for its further improvement.

Substantiated conclusions and suggestions for the improving the development and breakthrough innovations, techno-economic development with using the advanced technological structures, suggestions for improving of state regulation of this process as well.

Key words: investment and innovation activity, investment, innovation, innovative model of the development, technology, technological way (structure), improving and breakthrough innovation.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринковий статус національної економіки та стратегічне завдання рівноправного партнерства у Європейському співтоваристві зумовлюють необхідність прискореного завершення індустріального та переходу до постіндустріального типу соціально-економічного розвитку. Ця проблема може вирішуватись шляхом переходу до інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання, що має обєктивний механізм саморозвитку: чинники інвестиційно-інноваційного прогресу зумовлюють збільшення результативності суспільно-економічної системи, а досягнутий більш істотний результат формує більш потужний потенціал рушійних чинників.

Перехід сільськогосподарського виробництва на шлях інвестиційно-інноваційного розвитку має виключно високу актуальність: ця галузь є вирішальним чинником продовольчого забезпечення країни (що є критерієм оцінки життєвого рівня народу і однією із гарантій державного сувернітету).

Концептуальні положення самозростання капіталу як виразу інвестиційної діяльності підприємств знайшли відображення в працях Ф. Кене, А. Сміта, К. Маркса, Дж. М. Кейнса, а сучасний синтез теоретичних положень різних наукових шкіл та узагальнення сучасної інвестиційно-інноваційної теорії здійснено працями Нобелівських лауреатів П. Самуельсона, Г. Марковіца, М. Міллера, Ф. Модільяні, У. Шарпа, Д. Тобіна, Р. Солоу та продовжується іншими дослідниками.

У вирішення теоретико-методологічних питань інвестиційно-інноваційного розвитку економіки вагомий внесок зробили видатні вітчизняні науковці І.Лукінов, О. Амоша, В. Геєць, М. Долішній, П. Саблук, М. Чумаченко, а окремих напрямів проблеми - провідні вчені В. Александрова, Ю. Бажал, М. Беседін, О. Білоус, Л. Безчасний, І. Бланк, А. Гальчинський, А. Гриценко, Б. Данілішин, Б. Кваснюк, О. Мертенс, О. Пасхавер, Ю. Пахомов, А. Пересада, В. Семиноженко, А. Чухно, С. Юрій та інші.

Фінансові аспекти механізму відтворювального процесу та інвестиційно-інноваційної діяльності набули поширення у працях відомих економістів О. Василика, В. Грушко, А. Даниленко, І.Малого, С. Осадця, А. Поддєрьогіна, Д. Полозенка, І. Сазонця, В. Федоренка та інших. У вирішення теоретичних і практичних питань інвестиційно-інноваційного розвитку аграрних підприємств внесли відомі вчені-аграрії В. Більський, П. Гайдуцький, О. Дацій, М. Дем'яненко, А. Заїнчковський, М. Кисіль, М. Кропивко, Д. Крисанов, П. Лайко, Ю. Лупенко, П. Макаренко, М. Малік, О. Онищенко, Б. Панасюк, Б. Пасхавер, В. Перебийніс, Г. Підлісецький, В. Савчук, П. Стецюк, В. Трегобчук, О. Шестопаль, О. Шпичак, В. Юрчишин та інші.

Позитивно оцінюючи результати досліджень з проблеми інвестиційно-інноваційного розвитку аграрних підприємств, слід звернути увагу на ряд невирішенних питань. Зокрема - дослідження механізмів інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств як фактору позитивного динамізму суспільно-економічного розвитку і умов забезпечення її фінансовими ресурсами; змістовності інвестиційного періоду та інвестиційного процесу розширеного відтворення капіталу; визначення інвестиційного потенціалу внутрішніх фінансових джерел підприємства; корпоративного фактору активізації інвестиційної діяльності; природи технологічно-процесових інновацій тощо.

Ці та інші питання визначають актуальність, предмет, мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в Дніпропетровській державній фінансовій академії Міністерства фінансів України в складі держбюджетних тем: «Аналіз стану та розробка рекомендацій з активізації інвестиційно-інноваційного процесу соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області» (номер державної реєстрації 0105U002102); «Удосконалення фінансово-економічного механізму стабілізації і розвитку господарської діяльності підприємств в умовах ринку» (номер державної реєстрації 0103U004042); «Фінансово-економічні і організаційно-правові умови ефективного функціонування малого бізнесу в промисловому регіоні» (номер державної реєстрації 0109U001344). В межах цих тем дисертантом підготовлені підрозділи, що містять відповідні матеріали власних досліджень та пропозиції щодо підвищення дієвості інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо інвестиційно-інноваційного розвитку аграрних підприємств. Домінантною основою при цьому є концепція економічної природи інвестиційно-інноваційного процесу як прояву фукції самозростання капіталу в системі суспільного (індивідуального) розширеного відтворення у формі керованого капіталоутворення.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

узагальнити теоретико-методологічні засади процесу інвестиційно-інноваційного зростання і розвитку економіки та поглибити понятійно-сутнісні аспекти інноваційних інвестицій в ринкових умовах;

з'ясувати рольові функцій інвестиційної діяльності та інноваційного процесу, визначити джерела їх фінансування і чинники розвитку;

оцінити інвестиційно-інноваційну спроможність виробничих укладів на селі, зумовлених організаційно-правовим статусом та ступенем товарності основних типів їх агроформувань;

здійснити порівняльну оцінку динаміки інвестиційної діяльності в сільському господарстві та в національній економіці України;

виявити тенденції розвитку та здійснити оцінку результативності інноваційної діяльності аграрних підприємств;

з'ясувати сутність інноваційно-технологічного імперативу розвитку аграрних підприємств та потенційність його реалізації;

визначити тенденції розвитку операційних, продуктових і процесних інновацій в аграрному виробництві та зумовлюючих їх чинників;

виявити тенденції і здійснити оцінку системи державного регулювання інноваційного розвитку та шляхи його подальшого вдосконалення.

Об'єктом дослідження є інвестиційно-інноваційна діяльність аграрних підприємств та генерація інвестиційних необхідних для неї ресурсів в процесі суспільного (індивідуального) розширеного відтворення.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів проблеми інвестиційно-інноваційного розвитку аграрних підприємств в умовах послідовно ринкових суспільно-економічних відносин.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи становлять наукові методи економічної теорії у сфері суспільного (індивідуального) розширеного відтворення та інвестування.

При аналізі теоретико-методологічних засад інвестиційно-інноваційного зростання і розвитку економіки в першому розділі дослідження використаний діалектичний метод пізнання природи і сутності соціально-економічних явищ, їх еволюції і розвитку. Цей метод дозволив розкрити взаємозв'язки модифікації форм обігу капіталу у відтворювальному циклі зі змінами натурально-речової і вартісної його форми та генерації ресурсів, що виступають основою інвестицій як рекапіталізації доходу. Конкретизацією діалектичного методу став системно-структурний підхід, використання якого в другому і третьому розділах роботи дозволило розкрити економічну природу інвестиційної та інноваційної діяльності як цілісної системи постійно-динамічного руху кількісних і якісних параметрів, генерації умов економічного зростання та розвитку.

В роботі використано також абстрактно-логічний системний підхід в процесі вивчення економічних процесів і явищ, що включає такі методи: наукового узагальнення, класифікації, порівняння, індукції і дедукції, аналізу і синтезу, групування, принципові схеми взаємозв'язків економічних явищ, структурний і системно-історичний аналіз, традиційні статистичні та економетричні методи досліджень, розрахунково-конструктивний та інші методи.

Інформаційною базою дослідження слугували офіційні нормативно-правові акти законодавчого та адміністративного регулювання соціальних і економічних процесів в сфері інвестиційно-інноваційної діяльності; статистичні щорічники Державного комітету статистики України та Головного управління статистики в Дніпропетровській області, звіти аграрних підприємств, рекомендації і матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань, власних досліджень та спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у комплексному узагальненні та подальшому розвитку теоретичних, методологічних і практичних положень інвестиційної та інноваційної діяльності, технолого-економічного розвитку та генерації їх зумовлюючих ресурсів. Найбільш значні результати, які було досягнуто і які складають наукову новизну роботи, полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано економічну природу інвестицій та інновацій і розглядати з позицій органічно-невід'ємної і логічно-заключної ланки «самозростання» капіталу у відтворювальному циклі;

- запропоновано авторське визначення поняття «інвестиційно-інноваційний імператив» як іманентну спроможність окремих таксологічних типів суб'єктів господарювання генерувати в перспективному періоді необхідні ресурси для здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності;

удосконалено :

- положення щодо механізму взаємозв'язку інвестицій і капіталу в процесі трансформаційного руху вартості в розширеному відтворенні: інвестиції в прояві фаз розширеного відтворення уособлюють перемінну величину її потоку (динаміку), а капітал - перемінну величину запасу (статику);

- положення щодо сутності і змісту економічної категорії «інвестиції» як квантифікаційної наукової категорії, тобто такої, що фіксує параметри економічних відносин і величину розмірності цих відносин шляхом відтворюючої і розподільчої функцій, чим надається фінансова змістовність категорії «інвестиції» як грошового виразу економічних відносин руху вартості у відтворювальному процесі;

- положення щодо організаційно-функціональної структури інвестиційно-інноваційної діяльності з поділом її на стадії і періоди, що конкретизують реалізацію окремих проектів. Стадія - частина кругообігу капіталу у відтворювальному циклі (відображає форми метаморфози вартості), а період - самостійний цикл (частина цілісного процесу відтворення), чим надається кожному етапу загального процесу конкретне функціональне призначення етапу (наукові розробки, проектування, втілення проекту в реальність, освоєння проектних потужностей);

- положення щодо економічної змістовності інвестиційно-інноваційної діяльності як загального виразу розвитку, чим поєднуються екстенсивна та інтенсивна форми зростання в єдиний процес;

набули подальшого розвитку:

- визначення сутності інноваційно-технологічного розвитку, що включає операційні, продуктові та процесні нововведення в єдиний процес розвитку;

- комплексний підхід до оцінки інвестиційно-інноваційної спроможності аграрних товаровиробників з позиції генерації ними інвестиційних ресурсів та поетапного розгортання цієї діяльності чим забезпечується еволюційний перехід прогресивних технологій до процесних інновацій виробництва;

- положення щодо концепції та підходів державного регулювання інвестиційно-інноваційного зростання і розвитку аграрного виробництва на макроекономічних засадах як системних заходів аграрної інвестиційно-інноваційної політики в прояві програми соціально-економічного розвитку, чим забезпечується їх поєднання з державною допомогою в частині компенсації втрат від диспаритету цін та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних аграрних товаровиробників в системі СОТ.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи, які розкривають сутність інвестиційно-інноваційного розвитку аграрних підприємств мають практичне значення у процесі економічного зростання сільськогосподарського виробництва та соціально-економічного піднесення суспільсьтва. Основні наукові результати роботи використані Головним управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації при розробці системи заходів щодо послідовного впровадження удосконалюючих, істотних інновацій (операційних і продуктових), а також системних процесових інновацій технологічних процесів в сільському господарстві (довідка №15-616 від 9.02.2010 р.); товариством з обмеженою відповідальністю «Насінницька компанія Гібрид-С» м. Запоріжжя в розробці нового виду діяльності компанії - наданні консалтингових послуг агровиробникам з впровадження операційних, продуктових і процесових інновацій та пакетного маркетингу на агросервісному ринку (довідка №27 від 12.03.2010 р.); сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області з впровадження регіонального моніторингу інвестиційно-інноваційних зрушень в галузі та визначенні спроможності підприємства щодо використання нових видів і форм інновацій у виробничій діяльності (довідка №18 від 28.01.2010 р.); при викладанні дисциплін «Інвестиційний менеджмент», «Інвестиційний аналіз» та «Управління корпоративними фінансами» у Дніпропетровській державній фінансовій академії Міністерства фінансів України (довідка №516/01-27 від 08.01.2010 р.); при викладанні фінансових дисциплін «Інвестування», «Корпоративне управління», «Фінансовий менеджмент» у Національному університеті біоресурсів і природокористування України (довідка від 21.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційній роботі наукові результати і положення, що виносяться на захист, отримані автором особисто і є доробком здобувача. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані в дисертації лише ті ідеї і положення, що є результатом особистих досліджень. Внесок здобувача у статті, опубліковані у співавторстві, відображено в авторефераті у переліку опублікованих праць.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та методологічні положення, результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на 9 науково-практичних конференціях: міжнародних «Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування» (м. Дніпропетровськ, 2002 р.); «Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства» (м. Дніпропетровськ 2007 р.); «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); «Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів» (Дніпропетровськ, 2009 р.); всеукраїнські «Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта» (Дніпропетровськ, 2002 р.); «Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах» (м. Київ, 2006 р.); «Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); регіональних «Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіону» (м. Красноармійськ 2007 р.); та міжвузівській«Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах» (м. Дніпропетровськ, 2000 р.;)

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображені у 19 наукових працях, з них одна монографія (в співавторстві), 10 статтей у наукових фахових виданнях та 9 у збірниках матеріалів і тез доповідей науково-практичних конференцій. Загальний обсяг наукових праць, що особисто належать здобувачу - 5,5 ум. друк.арк.

Обсяг та структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатків.

Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок, основний зміст роботи викладено на 199 сторінках. Дисертація містить 18 таблиць на 14 сторінках, 5 рисунків на 3 сторінках. Список використаних джерел включає 238 найменувань і розміщений на 18 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об'єкт, предмет і завдання дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, апробацію результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади інвестиційно-інноваційного зростання і розвитку економіки» висвітлено суспільно-економічну сутність і об'єктивні основи інвестиційно-інноваційного процесу та еволюцію поглядів на його природу в економічній теорії. Досліджено сутність категорій «інвестиції» та «інновації», їх рольові функції в системі суспільного розширеного відтворення; змістовність інвестиційної діяльності та інноваційного процесу в аграрному виробництві та визначено джерела їх фінансування (власні, залучені і запозичені) і чинники розвитку.

Дослідження теоретико-методологічних засад інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання дало змогу дійти висновку, що увага вчених та практиків зосереджується переважно на окремих аспектах її складових. Аналіз еволюції поглядів на сутність інвестиційно-інноваційного процесу дозволяє виявити чинники динамізму розвитку соціально-економічних систем. Розвиток проявляється в темпах приросту суспільного продукту, вдосконаленні структури виробництва, зміцненні продуктивних сил і адекватнім підвищенні зрілості виробничих відносин, як виразу соціально-економічного прогресу. Прогрес об'єктивно зумовлюється циклічністю відтворювальних процесів і консолідується навколо інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.

Суспільне відтворення забезпечується кругообігом фінансово-грошових потоків, змістовно виражаючи відтворення внутрішнього валового продукту як генерації нової вартості. Складена нами схема кругообігу фінансово-грошових ресурсів у процесі економічного відтворення підприємства, наведена на рис.1.

Із наведеної схеми видно, що кругообіг відображає рух прямих і зворотних потоків ресурсів відносно до функціонуючих факторів виробництва підприємства, які грошовому виразі становлять його сукупний капітал. Прямий фінансовий потік є авансуванням капіталу у виробництво (I фаза відтворення), а зворотний - спрямований на відшкодування і примноження капіталу. В послідуючих фазах (II - обмін, III - розподіл, IV - споживання) відбувається послідовна трансформація капіталу-вартості: через механізм ціноутворення (купівля-продаж) величини вартості в обороті; встановлення пропорцій цільового використання вартості (нагромадження і споживання) як поновлення і примноження фінансової енергії процесу суспільного відтворення у двох частинах його прояву - особистому і виробничому.

Обидві частини споживання споріднені: функціонально вони забезпечують життєдайність сукупного суспільного капіталу в поєднанні фізичного (матеріально-речового і грошового) та людського. Тобто трансформація вкладених в економіку ресурсів у новостворюваний капітал, проявляється як інвестиційна діяльність підприємств (рис.2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Схема трансформації інвестиційних ресурсів у капітал

При розгляді руху вартості як одномоментного (в прояві всіх чотирьох трансформаційних фаз відтворення), інвестиції уособлюють перемінну величину потоку вартості (динаміку), а капітал - перемінну величину запасу вартості (статику).

Інвестиційний процес - прояв прирощення капіталу засобом його генерації у економічній діяльності як відтворення і зростання загальної маси. Джерелом прирощення капіталу є прибуток підприємства та інвестиції партнерів.

Рушійними чинниками, матеріальною основою прогресивного динамізму економіки є інвестиції. Інвестиції є виразом вартості додаткового матеріально-речового, грошового та інтелектуального капіталу, що вводиться в оборот певної економічної системи, з метою створення прибутку (доходу), або досягнення певного соціального ефекту. Економічний динамізм як вираз зростання має два виміри: масштабність і якість. Вони зумовлюються як загальною сумою інвестицій універсального цільового спрямування, так і тією її часткою, яка орієнтована, насамперед, на інноваційний розвиток економічної системи, її якісну досконалість. Інновації - частка загальної суми інвестицій, які спрямовані на нововведення в сфері техніки, технологій, організації, управління. Величина частки інновацій в загальній сумі інвестицій свідчить про співвідношення факторів інтенсивного та екстенсивного розвитку, вираженого через коефіцієнт інноваційності інвестиційної діяльності.

Дослідження економічної природи інвестиційно-інноваційної діяльності дає підстави визначати її як процес нарощування маси капіталу та розвитку кількісних і якісних параметрів виробництва у відтворювальному циклі. Економічні категорії «інвестиції» та «інновації» за сутністю є відтворювальними, за рольовими функціями - капіталоутворюючими і якісно розвиваючими економічну систему. Сутність і зміст цих категорій характеризують їх як квантифікаційні наукові категорії, що фіксують параметри економічних відносин і величину розмірності цих відносин шляхом відтворюючої і розподільчої функцій.

Зростання інвестицій у національній економіці розпочалося лише починаючи з 2000 р. коли воно стало стійкою тенденцією. За 2000-2008 рр. загальний обсяг інвестицій в Україні зріс у 10,1 разів. Зростання інвестицій відбувається за всіма джерелами фінансування, найбільша ж частка інвестицій здійснюється за рахунок власних коштів підприємств.

У другому розділі «Сучасний стан та чинники інвестиційної діяльності в сільськогосподарському виробництві» досліджено фактори та умови розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств, ступінь спроможності окремих типів аграрних підприємств формувати інвестиційні ресурси, встановлено тенденції забезпечення господарської і інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств фінансовими ресурсами та здійснено порівняльну оцінку віддачі від інвестицій в народному господарстві в цілому та в аграрному секторі економіки.

Реалізація завдання прискореного інвестиційно-інноваційного розвитку аграрного сектору національної економіки, коли цей процес здійснюється на власній фінансовій основі, визначається насамперед інвестиційно-інвестиційним імперативом підприємств. Інвестиційно-інноваційний імператив - іманентна спроможність окремих типів суб'єктів господарювання генерувати в перспективному періоді в результаті своєї господарської діяльності необхідні фінансові ресурси для подальшого розвитку, що зумовлюється ступенем їх товарності та рівнем рентабельності виробництва.

Внаслідок ринкової трансформації в аграрному секторі національної економіки виокремились чотири таксологічні групи субєктів господарювання: господарства населення, особисті селянські господарства, фермерські господарства і сільськогосподарські підприємства.

За ступенем товарності перші дві групи - натуральні, орієнтовані насамперед на виробництво продукції для власноговжитку з товарною реалізацією надлишку. Третя група господарств - дрібнотоварні. Їх товарна спроможність обмежена рядом обставин. Лише четверта група господарств (сільськогосподарські підприємства - кооперативи, акціонерні товариства, агрофірми і корпорації) мають необмежений інвестиційно-інноваційний імператив розвитку. За 2000-2008 рр. в товарному секторі аграрного виробництва Дніпропетровської області відбулося зменшення площі землекористування від 82,5 % до 68,1 %, а виробництво продукції зросло від 35,6 % до 58,6 % від загального обсягу, в т.ч. продукції тваринництва від 32,5 % до 69,4 %. Це свідчить про те, що крупнотоварні підприємства виступають основою становлення найбільш адекватного до ринкової економіки укладу на селі.

В роботі встановлено, що фінансове забезпечення господарської і інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств Дніпропетровської області має тенденцію зростання, проте значна кількість підприємств залишаються збитковими: в 2000 р. збитковими були 56,8 %, а в 2008 р. - 20,0% від загальної кількості підприємств. Тенденція капіталоутворення в крупнотоварних аграрних підприємствах полягає у випереджаючому прирості оборотного капіталу за 2000-2008 рр. (291,3 %) в порівнянні із приростом капіталу основного (180,9 %). В цілому ж генерація власних фінансових ресурсів як основного джерела розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності недостатня: власні інвестиційні ресурси, за аналізований період, покривали потреби лише в 2001 і 2002 рр., в інші роки - на рівні 23,7-57,6 %, а в 2004 і 2006 рр. взагалі не вистачало коштів на ці потреби в межах 68,7-72,0 %. Дефіцит інвестиційних ресурсів покривався за рахунок кредиту: в 2000-2008 рр. розмір кредитування становив по окремих роках від 73,8 % до 102,4 % в порівнянні з власним капіталом.

Режим здійснення інвестиційної діяльності (в частині використання інвестиційних ресурсів) в аграрному виробництві майже в 2 рази слабкіший, ніж в цілому по національній економіці, продуктивна ж віддача від інвестицій в сільському господарстві вища, ніж в цілому по країні (табл.1)

Наведені в табл. 1 дані свідчать, що в середньому за 2000-2008 рр. ВВП в Україні зріс в 2,7 рази, а в сільському господарстві лише в 1,6 рази. Зменшилась частка ВВП, продукуємого сільським господарством в загальному обсязі з 14,5 % в 2000 р. до 7,0 % в 2008 р., тобто на 7,5 процентних пункти. Це тривожна тенденція з огляду на те, що сільське господарство формує продовольчу безпеку країни. Вона зумовлена тим, що інвестування у розвиток національної економіки в цілому більший в 1,5 рази: інвестиції по національній економіці становить 9,5 % від загального обсягу ВВП, а в сільському господарстві лише 6,0 % від ВВП галузі. Проте на інвестовану в розвиток національної економіки 1 гривню одержують 10,5 грн. ВВП, а в сільському господарстві - 16,5 грн. або в 1,6 рази більше. Недофінансування інвестиційних ресурсів проявляється в тому, що частка створюваного сільським господарством ВВП у загальному обсязі за аналізований період становить 8,9 %, а частка інвестицій в галузь - лише 5,6 % від загального обсягу.

Таблиця 1 Тенденції змін динаміки одержання ВВП та інвестування в основний капітал в Україні, млрд. грн.

Рік	Валовий внутрішній продукт	Інвестиції в основний капітал	Інвестицій до створюваного ВВП,%
	Економіка країни	Сільське господарство	Економіка країни	Сільське господарство	В економіці країни	В сільському господарстві
		всього	%		всього	%
2000	373,0	54,3	14,54	23,6	0,5	2,1	6,32	0,91
2001	484,2	66,3	13,69	32,6	1,6	4,96	6,72	2,43
2002	528,6	66,4	12,56	37,2	1,9	5,19	7,03	2,90
2003	630,8	66,1	10,48	51,0	2,1	4,19	8,08	3,24
2004	842,1	85,7	10,17	75,7	3,4	4,46	8,99	3,94
2005	1048,5	94,8	9,00	93,1	5,0	5,38	8,88	5,29
2006	1252,2	98,4	7,93	125,3	7,3	5,83	10,00	7,42
2007	1651,0	113,1	6,85	188,5	9,5	5,05	11,41	8,41
2008	2205,3	154,4	7,00	233,1	18,9	7,24	11,41	10,93
В серед	1001,8	88,9	8,86	95,6	5,4	5,61	9,54	6,03

Джерело: Статистичний щорічник України за 2008 р. - с. 31,33,211 та авторські розрахунки.

Інвестиційне капіталоутворення в аграрних підприємствах Дніпропетровської області характеризується позитивними тенденціями: за 2000-2008 рр. їх сукупний капітал зріс у 2 рази (в т.ч. основний в 1,6 разів і оборотний - в 3,0 рази). Якщо в 2000 р. залучений капітал в складі сукупного становив 44,8 %, то в 2008 р. зменшився до 33,7 %. Це свідчить про посилення орієнтації інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств на власні ресурси.

В третьому розділі «Шляхи інноваційного розвитку, підвищення технологічного рівня та ефективності функціонування аграрного виробництва» обгрунтовано основні заходи щодо активізації інноваційної діяльності аграрних підприємств в частині інноваційно-технологічного розвитку виробництва, запровадження продуктових, операційних і процесних інновацій та удосконалення фінансового механізму державного регулювання інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Встановлено, що рушійним чинником досягнення прогресивних змін і розвитку аграрних підприємств виступає передовсім - активізація її інноваційності як критерію успіху. Це втілюється в упровадженні технологій виробництва більш високих технологічних укладів (ТУ). Досконалість ТУ спричиняється зростанням частки наукоємних елементів в існуючих економічних відтворювально-технологічних контурах, що зумовлює прогресивні зміни структури інноваційного інвестування.

Аграрне виробництво має специфічні переваги проти інших галузей в прискореному розгортанні техніко-технологічного розвитку. По-перше, тут менша ніж в промисловості капіталоємність: в промисловості зосереджено 33,5% загального обсягу основних засобів виробництва, а в аграрному секторі лише 4,7 %, або в 7 разів менше, а відтак і потреба коштів менша. По-друге, вища фондовіддача: вихід продукції в розрахунку на 1 млн. грн. інвестицій становить 1,05 млн.грн., а в аграрному секторі 1,25 млн.грн. або на 19,0 % більше. По-третє, краща структура основних засобів виробництва (за амортизаційними групами), що прискорює оборот капіталу. По-четверте, продукція аграрного сектору має гарантовані ринки збуту у зв'язку із посиленням в світі продовольчої напруги. По-п'яте, в аграрному секторі можливе впровадження інноваційних технологій поступово по окремих операціях і ланках технологічного циклу до закінчених процесних технологій.

Встановлено позитивний вплив на розвиток інноваційного процесу підприємств сектору агросервісу, що й здійснюють дифузію операційних і продуктових інновацій (насіння високоврожайних сортів і гібридів рослин, засобів захисту рослин, добрив, високопродуктивних машин і запчастин до них, підготовки кадрів для опанування новітніх виробничих і організаційних технологій).

Стримуючим фактором масового впровадження інноваційних технологій аграрними підприємствами є висока диференціація землекористування, що зменшує можливості концентрації аграрного капіталу і темпів інноваційного розвитку виробництва. Встановлено, що зазначена перепона долається орендою землі і лізингом засобів виробництва та реалізацією правових положень, визначених Законом України «Про акціонерні товариства», що сприяє розвитку корпоратизації в аграрній сфері. Саме крупні корпорації є суб'єктами впровадження процесних і проривних інновацій та формування постіндустріальних технологій.

Дослідження інвестиційно-інноваційної діяльності корпорації «Агро-Союз» Синельниківського району Дніпропетровської області демонструє процес створення новітньої аграрної культури та інтегрованої моделі сільськогосподарського виробництва. Лише впровадження технології No-Till дозволяє зменшити суму інвестицій в 6 разів в порівнянні з традиційною, виробничих витрат в 5 разів, використання технічного ресурсу (мото-години) в 13 разів, довести навантаження на одного працівника оброблюваної площі до 834 га.

Дослідження впливу ступеня концентрації капіталу в аграрних підприємствах на рівень ефективності виробництва дозволило виявити такі тенденції. Комбіноване групування аграрних підприємств Дніпропетровської області з інвестованим капіталом понад 1 млн. грн., що функціонують в сфері землеробства, склало статистичну вибірку із 444 обєкта з розбивкою на групи за рівнем посилення капіталу та підгрупи за співвідношенням в них основного і оборотного капіталу з виділенням всього 16 підгруп. Виявлено чітку закономірність впливу концентрації інвестованого капіталу на інноваційні процеси: коефіцієнт оновлення основних засобів виробництва адекватно зростає від 0,1 до 0,7; нагромадження капіталу початково здійснюється за рахунок власних фінансових джерел (до 6 млн.грн.), а потім швидко зростає залучення довгострокових зовнішніх інвестицій; відбувається зростання рівня рентабельності виробництва (від 12,8 % до 27-29 %) та норми прибутку на капітал, що сягає 30-40 % і забезпечує окупність за 2,5-3,5 роки.

Суспільно-економічна значимість активізації інвестиційно-інноваційного розвитку аграрних господарств спонукає вдосконалення системи державного регулювання цього процесу, для чого використовується як пряме так і не пряме регулювання. Так, за 2000-2008 рр. загальна сума прямої державної підтримки в Дніпропетровській області зросла з 8,3 до 279,4 млн. грн., або більш ніж в 33 рази. Проте ця допомога недостатня навіть для нейтралізації втрат від існуючого диспаритету цін міжгалузевого товарообміну: сума коштів прямої допомоги і податкових та кредитних пільг компенсує (за 2000-2008 рр.) лише 10,3 % від понесених втрат від диспаритету цін.

Позитивно влинути на активізацію інвестиційно-інноваційної діяльності має реалізація державної цільової програми розвитку українського села (якою передбачено використання лише бюджетних коштів понад 120 млрд. грн.); освоєння фінансового механізму, регламентованого системою СОТ для її членів, якою є Україна; введення надійної системи страхового захисту сільськогосподарського виробництва та інші заходи державного впливу.

ВИСНОВКИ

Визначено, що динамізм соціально-економічного розвитку суспільства забезпечується адекватним функціонуванням розширеного суспільного відтворення, об'єктивні і суб'єктивні фактори якого реалізуються в інвестиційно-інноваційній діяльності суб'єктів підприємництва. Ця діяльність є синтезом інвестиційного та інноваційного прогресу як органічного поєднання екстенсивного та інтенсивного розвитку. Інвестування відображає загальне збільшення сукупних активів виробництва, а інноваціалізація - ту частину додаткових вкладень коштів у виробництво, яка забезпечує досягнення якісних зрушень: впровадження досконалих і принципово нових конкурентоспроможних технологій, продуктів і послуг, організаційно-управлінських моделей виробничого, адміністративного, комерційного характеру.

Наукові категорії «інвестиції» та «інновації» виражають економічні відносини процесу суспільного розширеного відтворення, що виникають між окремими підприємствами і державою (суспільством) з приводу створення, розподілу і використання ВВП. У цьому процесі інвестиції та інновації відіграють відтворювальну та розподільчу (фінансову) рольові функції «самозростання» капіталу у відтворювальному циклі.

Загальний потенціал створення ВВП у відтворювальному циклі визначається потужністю інвестиційно-інноваційного імперативу субєктів господарювання як іманентну їх спроможність генерувати у відтворювальному циклі ресурси капіталоутворення. Це дозволяє сприймати категорії «інвестиції» та «інновації» як квантифікаційні наукові категорії, тобто як такі, що фіксують кількісну і якісну розмірність економічних відносин.

Огранізаційно-функціональна структура інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств за своєю періодичністю включає стадії і періоди, що конкретизують реалізацію окремих проектів. Стадія - частина кругообігу капіталу у відтворювальному циклі (відображає форми метаморфози вартості), а період - самостійний цикл (сукупність логічно послідовних операцій певної змістовної цілісності загального процесу відтворення), що відображає функціональне призначення певного етапу реалізації інвестиційно-інноваційного проекту (наукові розробки, проектування, втілення проекту в реальність, освоєння проектних потужностей).

Реалізація завдання прискореного інвестиційно-інноваційного розвитку аграрних підприємств потребує відповідних фінансових ресурсів, формування яких в сучасних умовах (при практичній відсутності в галузі прямих іноземних інвестицій) можливе лише на власній фінансовій основі. Інвестиційно-інноваційний імператив аграрних підприємств визначається спроможністю розвитку ними товарного виробництва. Саме збільшення рівня товарності аграрних підприємств в системі товарно-грошових відносин в операційній діяльності при зростанні конкуренції виробництва зумовлює спроможність формувати ними достатні вхідні грошові потоки, позитивне сальдо яких (в порівнянні з вихідними грошовими потоками) виступає фінансовою основою акумуляції інвестиційних ресурсів.

5. Фінансове забезпечення господарської та інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних товарних підприємств має тенденцію зростання, але воно не стійке: за 2000-2008 рр. виробництво в значній кількості підприємств залишалось збитковим. Кількість збиткових підприємств поступово зменшується: від 56,8% в 2000 р. до 20,0 % в 2008 р.

Формування основного і оборотного капіталу в групі товарних аграрних підприємств Дніпропетровської області за 2000-2008 рр. характеризується випереджаючими темпами приросту оборотного капіталу (в 2,9 разів) в порівнянні з приростом капіталу основного (в 1,8 разів). Переважна частина підприємств продовжує здійснювати поповнення оборотного капіталу за рахунок амортизаційних відрахувань, що виснажує капітал основний без належного його відтворення.

Генерація власних коштів, як основного фінансового джерела інвестування, недостатня: лише в 2001 і 2002 рр. власні інвестиційні ресурси покривали потреби приросту основного і оборотного капіталу, в останні ж роки потреби ресурсів покривались в межах 23,7-57,6 %, а в 2004 і 2006 рр. коштів не вистачало проти потреб на 68,7-72,0 %. Недостача власних фінансових ресурсів певною мірою компенсувалась кредитами. За 2000-2008 рр. розмір кредитів коливався від 73,8 % до 102,4 % в порівнянні з величиною власного капіталу. Відмічається позитивна тенденція збільшення у загальній сумі кредитів частки довгострокових кредитів.

Режим здійснення інвестиційної діяльності (в частині використання інвестиційних ресурсів за загальною сумою) в аграрному виробництві майже в 2 рази слабший, ніж в цілому по національній економіці. Продуктивна ж віддача від використання в аграрній сфері інвестиційних ресурсів набагато вища ніж по національній економіці. Неадекватність надходжень інвестиційних ресурсів в аграрний сектор проявляється в тому, що вклад аграрного сектору у створення національного ВВП набагато більший у процентному відношенні ніж частка інвестицій в цій галузі у порівнянні з загальним рівнем, що склавсь в національній економіці.

Інноваційне інвестування, розвитоку аграрних підприємств, здійснюється шляхомвпровадження досягнень науково-технічного прогресу в технології виробництва. Саме технологічні способи виробництва відображають рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, тобто динаміку епох соціально-економічного поступу людства. В цілому техніко-тенологічний прогрес є інтегральним виразом організаційних, фінансових, економічних і соціальних нововведень високопродуктивної моделі створення і використання матеріального, фінансового та інтелектуального капіталу суспільства.

Поступ науково-технічного прогресу та технологічні зрушення фіксуються технологічними укладами (ТУ). Перехід до більш досконалих ТУ зумовлює зростання економіки, збільшення маси створюваного прибутку, як джерело фінансування нових технологічних інновацій, що надають імпульс подальшому розвитку.

Включення України як суверенної держави у загальну ритміку техніко-економічного розвитку відбулося в кінці ХХ століття, коли провідні країни світу уже здійснили перехід від індустріальної до постіндустріальної епохи розвитку, де домінують ТУ-5 і ТУ-6. В Україні ж нині ще не завершився індустріальний період розвитку домінують застарілі ТУ-3 і ТУ-4: в загальному виробництві частка промислової продукції ТУ-3 становить 57,6 % і ТУ-4 - 38,2 %. Становлення ж інноваційних технологій ТУ-4 і ТУ-5 фінансується в межах менше 5 % від загального обсягу інвестицій. Тому інвестиційно-інноваційний процес в Україні в цілому і в аграрній сфері зокрема, має наздоганяльний характер.

В сучасних умовах сільське господарство має активізувати перехід до більш високих ТУ (зокрема - четвертого і п'ятого). Переваги цієї галузі полягають у швидкому зростанні на світовому ринку попиту на продовольчу продукцію, а відтак гарантує всезростаючий збут вітчизняної продукції та окупність інвестиційно-інноваційних ресурсів. Це підтверджується наступними аргументами:

- фактичний рівень продуктивності сільського господарства в Україні зараз набагато нижчий, ніж був до 1990 р., у зв'язку з чим тільки його відновлення може забезпечити приріст продукції більш ніж на 40 %, або більш ніж на 40 млрд. грн. щорічно;

- впровадження уже апробованих прогресивних технологій може забезпечити збільшення обсягу виробництва продукції в 2,0-2,5 рази, або в межах 100-150 млрд. грн. щорічно;

- специфіка сільськогосподарського виробництва зумовлює поступовий перехід до інтенсивного інноваційного виробництва: від реалізації удосконалюючих і істотних інновацій (операційних і продуктових), до - процесових, проривних.

10. Стримуючим чинником інноваційного розвитку вітчизняного аграрного виробництва є надмірна диференціація площ землекористування підприємств. Суб'єкти малих форм агробізнесу можуть використовувати переважно окремі елементи прогресивних технологій (біологічні, технічні, технологічні, екологічні, соціальні, інформаційні, організаційні, фінансові) інноваційного розвитку лише частково в межах 15-20 %, підприємства середнього розміру - на 40-50 % і лише великотоварні підприємства - в повному обсязі. Концентрація капіталу і земельних ресурсів у цих підприємствах дозволяє реалізовувати конкурентоспроможні технології процесного типу.

11. Підтвердженням зазначеного є досвід модельного агрокультурного підприємства - корпорації «Агро-Союз» базового господарства Міністерства аграрної політики України з впровадження інноваційних технологій в сферах землеробства, молочного скотарства, свинарства і страусівництва, що функціонує в Синельниківському районі в Дніпропетровської області. Проривні інноваційні технології дозволили корпорації різко підвищити економічну ефективність сільськогосподарського виробництва. Лише при використанні в землеробстві процесової технології «No-Till» за період 1997-2008 рр. потребу в основних технічних засобах виробництва зменшено проти традиційної індустріальної технології в 6 разів, виробничих витрат - в 5 разів, а витрати часу на виконання механізованих робіт (мото-години) - в 13 разів при зростанні продуктивності сівозміни.

...