Організаційно-економічні засади формування інноваційної стратегії розвитку підприємств в економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет імені Івана Франка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

МАКСИМІВ БОГДАН МАР'ЯНОВИЧ

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, Юринець Зорина Володимирівна, Львівський національний університет ім. І. Франка, доцент кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Фаріон Іван Дем'янович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри економіки, обліку та економічного аналізу у сфері соціальної інфраструктури (м. Тернопіль);

кандидат економічних наук, Князь Святослав Володимирович, Національний університет ”Львівська політехніка”, доцент кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва (м. Львів).

Захист відбудеться “24” березня 2010 р. о 13³⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університету імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, просп. Свободи, 18, аудиторія 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “19” лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доц. Стасишин А. В.

АНОТАЦІЯ

Максимів Б.М. Організаційно-економічні засади формування інноваційної стратегії розвитку підприємств в економіці України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством / Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2010.

Дисертація присвячена проблемам удосконалення організаційно-економічних засад формування інноваційної стратегії розвитку агропромислового сектору економіки України та розробленню теоретико-методологічних засад і рекомендацій щодо активізації інноваційних процесів підприємств на підставі формування інноваційної стратегії.

У праці здійснено аналіз структури механізму формування інноваційної стратегії розвитку підприємств, досліджено процес формування ринку як об'єкта інноваційного управління, обґрунтовано роль маркетингового забезпечення у процесі формування інноваційної стратегії, застосовано системний підхід до управління інноваційними стратегіями, розроблено ефективну програму інвестування інноваційних проектів.

Обґрунтовано необхідність підвищення ефективності формування інноваційної стратегії розвитку промислових підприємств шляхом застосування системного підходу та положень стратегічного управління до оцінки інвестиційного ризику у процесі впровадженні інноваційних стратегій.

Ключові слова: інноваційна стратегія, інновація, інноваційна політика, інноваційне управління, інноваційний проект, економічна ефективність, маркетинг, організаційно-економічний механізм.

інноваційний стратегія економіка агропромисловий

АННОТАЦИЯ

Максымив Б. М. Организационно-экономические принципы формирования инновационной стратегии развития предприятий в экономике Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управления национальным хозяйством / Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2010.

В диссертации произведен поиск путей усовершенствования организационно-экономических принципов формирования инновационной стратегии развития промышленного сектора экономики Украины.

В первом разделе ”Теоретическо-методологичные принципы исследования процесса формирования инновационной стратегии развития субъектов ведения хозяйства в Украине” раскрыты содержание понятия инновации и определено его место в системе экономических категорий, отражена сущность инновационной стратегии и разработана классификация, проанализирован процесс формирования инновационной стратегии как специфическая структуризирующая управленческая деятельность, охарактеризованы роль и значение инновационной политики предприятий в национальной модели инновационного развития, рассмотренные нормативно-правовые предпосылки осуществления эффективной инновационной деятельности в Украине.

Во втором разделе ”Организационно-экономические основы формирования инновационной стратегии развития промышленных предприятий (за материалами предприятий Украины)” анализируется состояние и тенденции развития инновационной деятельности в Украине, исследуются источники финансирования этой деятельности, раскрывается роль и значение маркетингово-аналитического обеспечения в процессе формирования и реализации инновационной стратегии на предприятиях пищевой промышленности.

В третьем разделе ”Основные пути повышения эффективности формирования инновационной стратегии развития промышленных предприятий” определено важные направления повышения эффективности формирования инновационной стратегии развития предприятий. В частности, указывается на необходимость применения методологии системного подхода к управлению инновационной стратегией на предприятиях пищевой промышленности, раскрывается алгоритм разработки программы инвестирования инновационных проектов.

Значительное место в заключительной части диссертационного исследования отводится анализу процесса разработки инновационной стратегии как определяющей доминанты стратегического выбора будущей деятельности предприятий пищевой промышленности.

Ключевые слова: инновационная стратегия, инновация, инновационная политика, инновационное управление, инновационный проект, экономическая эффективность, маркетинг, организационно-экономический механизм.

SUMMARY

Maksymiv Bogdan. Economic-organizing principles of forming of innovative strategy of development of enterprises in the economy of Ukraine. - Manuscript.

The thesis on achieving the scientific degree of the candidate of economic sciences in speciality 08.00.03 - economics and management of the national economy. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2010.

The dissertation research is devoted to the problems of improvement of economic-organizing principles of forming of innovative strategy of development industrial to the sector of economy of Ukraine and development of theoretic-methodological principles and recommendations in relation to activation of innovative processes of enterprises on the basis of forming of innovative strategy.

The analysis of constituents of mechanism of forming of innovative strategy of development of enterprises is in-process carried out, investigational process of forming of market as an object of innovative management, the constituents of the marketing providing of forming of strategy are grounded, approach of the systems is used to the management innovative strategies, the effective program of investing of innovative projects is developed.

Keywords: innovative strategy, innovation, innovative policy, innovative management, innovative project, economic efficiency, marketing, economic-organizing mechanism.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах формування конкурентного ринкового середовища одним з важливих способів вирішення соціальних та економічних проблем є впровадження новітніх досягнень науки і техніки у вітчизняну практику господарювання, де кожна ділова одиниця прагне бути прибутковою не лише у поточному періоді, а і в майбутньому. Це можливо тільки у випадку, коли використовуватимуть досконаліші чинники виробництва й технології. Дослідження вітчизняних та зарубіжних учених свідчать про те, що відновлення економічного зростання в умовах циклічного спаду значною мірою залежить не тільки від обсягів та структури нововведень, а й від правильності вибору та обґрунтування інноваційної стратегії як специфічного напряму в процесі інтенсифікації суспільного виробництва. Проте вагомими перешкодами у подоланні економічного спаду є низька інноваційна активність українських суб'єктів господарювання, яка зумовлена як постійним дефіцитом власних матеріальних та фінансових ресурсів, так і недосконалістю організаційно-економічного та правового механізмів формування сприятливого інноваційного ринкового середовища. Саме тому сучасний розвиток ринкових умов господарювання постійно потребує розроблення і застосування методології системного підходу до вирішення теоретичних і практичних проблем стратегічного управління інноваційною діяльністю.

Вагомий науковий внесок у дослідження проблем використання інновацій за сучасних умов розвитку економіки України, а також у розроблення і реалізацію інноваційних стратегій внесли: В. Н. Амітан, Ю. М. Бажал, Л. В. Балабанова, В. О. Бараннік, В. І. Вернадський, А. М. Власова, М. С. Герасимчук, Л. С. Гринів, Ю. О. Гохберг, М. Г. Земляний, Ю. М. Кіклевич, С. В. Князь, Н. Д. Кондратьєв, С. І. Кравченко, Н. В. Краснокутська, М. І. Крупка, О. Є. Кузьмін, В. І. Ландик, М. М. Леп, А. Мазур, Ю. В. Макогон, І. Р. Михасюк, А. А. Пересада, Й. М. Петрович, П. Т. Савлук, В. П. Сич, Д. Є. Філатов, І. Д. Фаріон, Д. М. Черваньов, А. І. Шевцов, В. В. Яцура та інші вчені. Варто наголосити на працях зарубіжних учених, які досліджують проблеми інновацій, зокрема, В. П. Воробйова, Л. М. Гохберга, П. Н. Завліна, С. Д. Ільєнкової, С. В. Ільдеменова, В. Г. Мединського, Л. Е. Мінделі, І. Ф. Мухаря, А. А. Тріфілової, Р. В. Фаттахова, Р. А. Фатхутдінов, М. Альберт, І. Ансоф, К. Боуен, А. Вайсман, А. Дж. Стрікленд, М. Додгсон, П. Квінтас, Б. Карлоф, Ф. Котлер, Е. Менсфілд, Д. Мессі, Ф. Ніксон, Б. Санто, Б. Твіс, М. Портер, Д. Тейлор, А. Томпсон, Р. Фостер, К. Релі, Ф. Хедоурі, Й. Шумпетер та інших.

Незважаючи на значні досягнення в теорії і практиці інноваційної діяльності, і надалі виникають питання, які залишаються об'єктом наукових дискусій і полеміки. Зокрема, недостатньо досліджені проблеми застосування системного підходу до управління інноваційних стратегій, немає єдиних науково-методичних підходів до розроблення програм інвестування інноваційних проектів, які б враховували вплив ризиків під час їхнього впровадження тощо. До того ж, як засвідчує світова практика, без впровадження інновацій неможливо вивести національну економіку на якісно новий ефективний рівень і забезпечити водночас високу конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку. Розвинуті країни світу вирішують економічні проблеми саме завдяки нововведенням. Однак недостатній розвиток національного ринку інновацій, відсутність умов для використання сучасного інноваційного інструментарію, нестабільність політичної економічної ситуації в Україні, перманентний дефіцит коштів, необхідних для впровадження нововведень, і є тими чинниками, які не дають змоги ефективно використовувати в українській практиці позитивний іноземний досвід проведення інноваційної політики.

В умовах фінансово-економічної кризи особливо актуалізуються проблеми розроблення такого організаційно-економічного механізму формування інноваційної стратегії розвитку підприємств, який би забезпечив необхідні умови для стабільного та поступового економічного зростання.

Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Результати дослідження спрямовані на виконання завдань, визначених постановою КМУ № 447 про Державну цільову програму ”Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 роки”, проекту ВРУ ”Стратегії інноваційного розвитку України на 2009-2018 роки та на період до 2039 р.” та Законів України ”Про інноваційну діяльність”, ”Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, ”Про інвестиційну діяльність”, ”Про державне регулювання в сфері трансферу технологій”, ”Про наукову і науково-технічну діяльність”, ”Про власність”, Указів Президента України ”Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій”, ”Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України”, Постанов Верховної Ради України ”Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технологічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні”, ”Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України” та Державною Програмою розвитку промисловості на 2003-2011 рр. Дисертація виконана як складова частина науково-дослідної теми кафедри менеджменту ”Інституційне забезпечення стратегічного розвитку регіону”. У праці наголошено на питаннях аналізу ринку як об'єкта інноваційного управління.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення й визначення теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності організації процесу формування інноваційної стратегії розвитку підприємств. Реалізація зазначеної мети зумовила постановку і вирішення таких завдань:

- з'ясування теоретичного аспекту процесу формування інноваційної стратегії;

- аналіз структури організаційно-економічного механізму формування інноваційної стратегії розвитку підприємств в Україні і розроблення на цих засадах практичних пропозицій щодо формування оптимальної стратегії розвитку інноваційного ринку за сучасних умов розвитку економіки;

- визначення передумов і чинників, за яких регулятивна функція держави безпосередньо сприяє формуванню ефективної інноваційної стратегії;

- дослідження потенційних джерел фінансування інноваційної діяльності, які б інтенсифікували процес управління стратегічного нововведення;

- удосконалення науково-методичних підходів до інвестування інноваційних проектів.

Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність вітчизняних підприємств.

Предметом дослідження є теоретично-методологічні та організаційно-методичні засади формування інноваційної стратегії розвитку підприємств України.

Теоретичною і методологічною базою дисертації є наукові концепції й теоретичні розроблення українських та іноземних учених з питань теоретичного та практичного забезпечення ефективності інноваційної діяльності як в Україні, так і за кордоном. У процесі дослідження використано сучасні підходи і методи з основ управління, маркетингу, економічної теорії та фінансів, статистики.

У праці використано такі методи наукового дослідження, як аналіз, синтез, системний підхід, економіко-статистичні та економічні методи. Це дало змогу визначити стан і тенденції сучасного інноваційного розвитку, розкрити основні напрями підвищення ефективності формування інноваційних стратегій у процесі управління фінансово-господарською діяльністю підприємств.

Інформаційно-аналітичне забезпечення виконання дисертації здійснено на підставі використання нормативно-правових документів, які стосуються об'єкта дослідження, а також матеріалів Державного агентства з інвестицій та інновацій, Державного управління статистики у Львівській області та Української державної інноваційної компанії, конкретні аналітично-довідкові матеріали, у яких розкрито питання інноваційної діяльності низки підприємств Львівщини.

Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні та новому підході до вирішення проблеми формування інноваційної стратегії розвитку підприємств. При цьому основні наукові та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:

вперше:

запропоновано алгоритм розроблення програми інвестування інноваційної стратегії, що забезпечує послідовність і логічність взаємозв'язку всіх її елементів у процесі формування, з дотриманням необхідності кількісного визначення домінантної і підпорядкованих цілей, яких бажає досягти підприємство;

сформульовано організаційно-управлінську схему розроблення і впровадження інвестиційної програми з урахуванням обмежень щодо ухвалення інвестиційних рішень та рекомендованого порядку вибору інноваційних проектів;

удосконалено:

методику формування інноваційної стратегії підприємства як структуризованого процесу, у якій цілі інвестування інноваційних проектів узгоджуються із загальними цілями стратегічного розвитку підприємства;

теоретичну модель організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку підприємств молочної галузі України, у якому закладено оцінку тенденцій, які відбуваються в сучасних інвестиційно-інноваційних процесах;

набули подальшого розвитку:

обґрунтування шляхів використання програмно-цільового підходу під час інвестування інноваційних проектів, які дають змогу оптимізувати процес стратегічного управління інноваціями на українських підприємствах;

положення щодо необхідності узагальнення та узгодження окремих норм інноваційного законодавства відповідно до вимог стратегічного інноваційного управління за умов євроінтеграційних процесів;

трактування змісту поняття ”інноваційна стратегія” та його інфраструктури з погляду наукової проблематики стратегічного інноваційного управління.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розроблені методичних рекомендацій, які допомагають підвищити ефективність формування інноваційної стратегії розвитку підприємств харчової промисловості на підставі прийняття оптимальних стратегічних управлінських рішень. Їхня реалізація безпосередньо дає змогу активізувати інтеграційно-відтворювальні процеси на підприємствах і забезпечити приріст інноваційного потенціалу. Окремі положення дисертації використовують у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка під час викладання дисциплін ”Організація і планування діяльності підприємств”, ”Інвестиційно-інноваційний менеджмент”, ”Маркетинг”.

Отримані результати дослідження проблеми формування інноваційної стратегії розвитку підприємств знайшли практичне застосування, зокрема, у діяльності підприємницьких структур: філія ”Львівський молочний комбінат” ППКФ ”Прометей” (акт про впровадження № 912 від 08.10.2009 р.), ВАТ ”Городоцька молочна компанія ”Біла Роса””(акт про впровадження № 1046 від 20.10.2009 р.), ТОВ ”Укрмолпродукт” (акт про впровадження № 457 від 10.12.2009 р.), а також у роботі Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 01-16/7 від 12.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримав автор особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано тільки ті ідеї, положення і розрахунки, які є результатом індивідуальної роботи дисертанта і становлять особистий внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження відображені в публікаціях автора, матеріалах науково-практичних конференцій, навчально-методичних виданнях кафедри.

Рекомендації з питань підвищення ефективності формування інноваційної стратегії розвитку промислових підприємств одержали позитивну оцінку на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема, на таких: Міжнародній студентсько-аспірантській конференції ”Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (Львів, 13-14 травня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 21-22 жовтня 2005 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській конференції ”Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (Львів, 5-6 травня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку” (Київ, 7-8 лютого 2007 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції ”Нові обрії економічної науки” (м. Львів, 11-12 травня 2007 р.); І міжнародній науково-практичній конференції ”Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (Дніпропетровськ 17-19 грудня 2008 р.); V міжнародній інтернет-конференції ”Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми”, (Тернопіль, 30 жовтня 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць, з них шість - у фахових наукових виданнях, один навчальний посібник. Загальний обсяг публікацій становить 5,57 друк. арк., з них 5,51 друк. арк. належать особисто автору, з них у фахових виданнях - 4,58 друк. арк.

Обсяг і структура праці. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи містить - 178 сторінок основного тексту, 22 таблиці, 31 рисунок, 6 додатків - на 15 сторінках. Список використаних джерел налічує 259 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, об'єкт і предмет, визначено методи дисертаційного дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про зв'язок з науковими програмами, матеріалами та про апробацію основних положень праці. Описано загальну структуру та обсяг дисертації, подано відомості про публікації за темою роботи.

У першому розділі ”Теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування інноваційної стратегії розвитку суб'єктів господарювання в Україні” розкрито зміст поняття інновації та визначено його місце у системі економічних категорій, висвітлено сутність інноваційної стратегії та розроблено класифікацію, проаналізовано процес формування інноваційної стратегії як специфічну структуризовану управлінську діяльність, схарактеризовано роль і значення інноваційної політики підприємств в національній моделі інноваційного розвитку, розглянуто нормативно-правові передумови здійснення ефективної інноваційної діяльності в Україні.

Вихідним положенням змісту дисертації є те, що необхідним підґрунтям здійснення радикальних економічних реформ та побудови якісно нової економічної системи в Україні є реструктуризація виробництва на базі використання досягнень науково-технічного прогресу. Пояснюють це тим, що за умов командної системи та монополізму державної власності економічні мотиви і стимули щодо підвищення ефективності виробництва і впровадження інновацій були надто слабкими. Приватизаційні процеси та процеси роздержавлення посприяли та безпосередньо вплинули на формування ринкового середовища, у якому суб'єкти господарювання набувають значно більшої самостійності й відповідальності. Оскільки їхня діяльність ґрунтується на комерційних засадах, то ця обставина спонукає їх до активного впровадження нововведень як визначального чинника підвищення конкуренто-спроможності товарів і послуг вітчизняних виробників. Таке розуміння значення інновацій для суб'єктів господарювання дало змогу дисертантові здійснити структуризацію інноваційних стратегій, визначити основні шляхи їхнього формування та, відповідно, схарактеризувати теоретичні та економіко-правові засади стратегічного інноваційного управління.

Автор акцентує на тому, що виконання інноваційної функції відбувається в країні за умов, коли її параметри визначають такі чинники, як зміщення акценту на неокласичну парадигму інноваційного розвитку; необхідність переосмислення ролі НТП як фактичної інтенсифікації суспільного виробництва; потреба в проведенні стабільної державної політики щодо створення привабливого інвестиційного клімату; відсутність ефективного законодавчого інноваційного поля; слабкий розвиток інноваційної інфраструктури та наявність неефективної системи захисту інтелектуальної власності. Тому автор пропонує означені проблеми управління інноваційною діяльністю згрупувати так: по-перше, потрібно визначити основні шляхи використання та інтенсивного нарощування наявного інноваційного потенціалу; по-друге, треба здійснити оптимальний вибір і визначення найперспективніших напрямів науково-дослідної роботи; і, по-третє, здійснити аналіз проблеми проведення ефективної маркетингової інноваційно-асортиментної політики.

Дисертант виходить з того, що інноваційна стратегія - це, насамперед, сукупність стратегічних цілей і завдань організації, які реалізуються у структурованому процесі інноваційної діяльності та перерозподілу інноваційних ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей. Тоді формування і реалізація інноваційної стратегії підприємства охоплює як цілі його інноваційної діяльності, так і вибір засобів щодо досягнення цих цілей на засадах обґрунтування джерел залучення необхідних ресурсів (рис.1).

У праці наголошено на тому, що сам процес управління інноваційною діяльністю охоплює такі етапи: постійне вдосконалення організації виробництва за рахунок пошуку, відбору, розроблення та впровадження інноваційних пропозицій; створення інформаційно-аналітичної бази інноваційних ідей та варіантів їхніх рішень; організацію процесу виявлення проблем інноваційного розвитку та шляхів їхнього вирішення; формування на підприємстві сприятливого клімату для новаторства, пошук нових креативних ідей та пропозицій.

Зазначено, що на сучасному етапі розвитку світового господарства принципово важливим чинником економічного зростання є проведення ефективної інноваційної політики. Саме тому інноваційний чинник набуває особливого значення як вагомого політико-економічного інструментарію у конкурентній боротьбі національних економік.

На думку автора, архітектоніка законодавчого інноваційного механізму має відмінності не лише в різних країнах світу, а й по-різному проявляється в окремих регіонах будь-якої країни. Передусім це пояснюють конкретною циклічною фазою розвитку, яка детермінує як стан, так ступінь ефективності функціонування законодавчого інноваційного механізму тієї чи іншої територіальної суспільно-виробничої підсистеми. У дисертації наголошено на необхідності розроблення та прийняття інноваційного кодексу, який би регламентував діяльність інноваційних інститутів у державі та визначав правові засади інноваційної діяльності суб'єктів господарювання.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема стратегічного управління процесом розроблення і реалізації інноваційної стратегії

У цьому ж розділі проведено методологічне обґрунтування та здійснено розроблення концептуальних основ та методичних рекомендацій щодо формування інноваційної стратегії підприємства як підстави для ухвалення оптимальних стратегічних управлінських рішень.

Проведений теоретико-методологічний аналіз економіко-правового, інституційного та інформаційно-нормативного забезпечення процесу стратегічної інноваційної діяльності суб'єктів господарювання дав змогу автору визначити та зафіксувати низку концептуальних положень щодо формування та розроблення інноваційних стратегій з урахуванням при цьому як наявних тенденцій розвитку сучасного інформаційного суспільства, так і особливостей розвитку господарської системи України.

У другому розділі ”Організаційно-економічні основи формування інноваційної стратегії розвитку промислових підприємств” проаналізовано стан і тенденції розвитку інноваційної діяльності в Україні, досліджено джерела фінансування цієї діяльності, розкрито роль і значення маркетингово-аналітичного забезпечення у процесі формування і реалізації інноваційної стратегії на підприємствах харчової промисловості.

Автор дійшов висновку, що сучасний ринок продукції молока України характеризується значною диспропорцією між попитом та пропозицією, досить низьким, за світовими мірками, рівнем внутрішнього споживання, а також недостатньо розвинутою ринковою інфраструктурою. Актуальною проблемою розвитку сучасного ринку молочної продукції є насамперед відсутність прямого доступу до нього сільських товаровиробників. Щоб удосконалити систему постачання і збуту на ринку молочної продукції, запропоновано специфічний організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності, який можуть реалізовувати суб'єкти молочної харчової промисловості.

Проведений аналіз стану та тенденцій розвитку інноваційної діяльності на підприємствах харчової промисловості дав підстави дисертанту стверджувати про те, що поетапне та систематичне впровадження заходів з модернізації і технологічного оновлення виробничого комплексу й ефективне використання наявних потужностей є тією рушійною силою, яка зможе забезпечити зростання обсягів виробництва молочної продукції, формування ефективного експортного потенціалу, безпосередньо впливатиме на розширення внутрішнього й зовнішнього ринків, а отже, - і відповідного збільшення надходжень до бюджету держави. Як показано у праці, динаміка витрат на технологічні інновації загалом в Україні у виробництві молокопродукції не зовсім піддається визначенню функціональної залежності. Негативним є те, що витрати коштів на дослідження та розроблення зменшились майже до нуля, а придбання нових технологій до максимально низького рівня за останні роки. Це закономірно свідчить про те, що уповільнення процесу науково-технічної діяльності у виробництві молокопродукції в Україні може спричинити негативні наслідки у майбутньому. Зрозуміло, що це знизить конкурентоспроможність, зменшить ефективність та уповільнить темпи оновлення номенклатури цієї молочнотоварної продукції, а також модернізацію основного капіталу галузі.

У реферованому розділі визначено основні якісні показники, які характеризують стан інноваційного розвитку підприємств молокопереробної галузі України, рівень прогресивності реалізованої інноваційної продукції та коефіцієнт експортоспроможності. Саме ці показники формують своєрідний ланцюг інноваційної цінності ”продукція, що зазнала суттєвих технологічних змін - удосконалена продукція - інша інноваційна продукція - експортоспроможність продукції”.

Варто зазначити, що результативними показниками впровадження технологічних інновацій у виробництво є випуск і відвантаження інноваційної продукції споживачам. Узагальнення даних щодо тенденцій розвитку харчової промисловості України за останні роки засвідчує суперечливий характер цих процесів (тобто, простежується збільшення обсягів випуску і відвантаження інноваційної продукції та спад і поступове нарощування її виробництва). Для прикладу, стан інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості України у 2008 році характеризується такими даними (табл. 1). До того ж, цей процес поєднується із значним скороченням кількості підприємств, які реалізовують інноваційну діяльність.

Проведений у роботі аналіз структури організаційно-економічного механізму формування інноваційної стратегії розвитку підприємств харчової промисловості показав, що важливими показниками ефективної інноваційної діяльності суб'єктів господарювання є розширення асортименту продукції та поліпшення її якості, рівень фінансового забезпечення інноваційної діяльності, ринків збуту, зростання обсягів виробничих потужностей, скорочення матеріальних та енергетичних витрат. Водночас у молочній галузі визначено низку проблем, які стримують інноваційний розвиток цього агропромислового підкомплексу.

Таблиця 1 Структура підприємств харчової промисловості України, що реалізували інноваційну продукцію, та її обсяги за видами економічної діяльності, 2008 рік*

Вид економічної діяльності	Кількість підприємств (всього)	У тому числі ті, в яких частка інноваційної продукції, % в загальному обсягу реалізованої промислової продукції становить (%):	Реалізовано інноваційної продукції
		до 1	1.1-10	10.1-25	25,1-50	50.1-70	70 і більше	Всього тис. грн	В загальному обсягу промислової продукції, реалізованої галуззю (%)	В реалізо- ваній продукції харчової промисло-вості (%)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів (у цілому) У тому числі:	309	63	137	39	31	12	27	4536328,9	4,1	100
1. М'ясна промисловість	23	6	13	-	1	1	2	2449617,6	25	54
2. Промислове виробництво рибної продукції	14	5	3	1	2	3	-	54435,9	4,2	1,2
3. Промислове виробництво овочів і фруктів	17	7	8	-	2	-	-	31754,3	0,3	0,7
4. Виробництво жирів	18	2	5	3	4	2	2	213207,5	5,6	4,7
5. Молочна промисловість	21	6	9	2	2	1	1	653231,4	4,7	14,4

* - складено і розраховано за даними Держкомстату України

Суттєвим гальмом інноваційного розвитку цієї галузі є відсутність молочнопродуктового виробництва, організаційного поєднання харчової промисловості з наукою. Крім того, поки що не сформована цілісна інноваційно-технологічна інфраструктура, а внутрішній молочний ринок є обмеженим. Майже недоступними є вигідні для виробників кредити. В умовах фінансово-економічної кризи для підприємств недостатнім є дотування об'єктів господарювання галузі. Інституційне забезпечення інноваційної діяльності характеризується малою кількістю венчурних фірм, лізингових компаній, промислово-фінансових груп, науково-технічних центрів та інших утворень, які відіграють винятково важливу роль у процесі взаємодії харчової промисловості із суміжними секторами національної економіки.

У третьому розділі ”Основні шляхи підвищення ефективності формування інноваційної стратегії розвитку промислових підприємств” визначено важливі напрями підвищення ефективності формування інноваційної стратегії розвитку підприємств. Зокрема, наголошено на необхідності застосування методології системного підходу до управління інноваційною стратегією на підприємствах харчової промисловості, розкрито алгоритм розроблення програми інвестування інноваційних проектів, розглянуто проблеми управління інвестиційним ризиком у процесі формування та впровадження інноваційних стратегій.

Значне місце у заключній частині дисертації відведено аналізу процесу формування інноваційної стратегії як визначальної домінанти стратегічного вибору майбутньої діяльності підприємств харчової промисловості. Структура процесу охоплює постановку цілей інноваційної діяльності, визначення її пріоритетних напрямів і форм, оптимізацію структури сформованих інвестиційних ресурсів і їхнього розподілу, вироблення такої інноваційної політики, яка була б спрямована на підтримку ділових партнерських стосунків із зовнішнім інвестиційним середовищем.

Зазначено, що стратегічні інноваційні заходи на підприємствах харчової промисловості потрібно здійснювати за алгоритмом, який передбачає логічну послідовність кроків у напряму досягнення поставлених стратегічних цілей. Згідно з цим положенням запропоновано систему розроблення інвестування інноваційної стратегії підприємства харчової промисловості (рис. 3).

Першим кроком у цьому алгоритмі є визначення місії підприємства, у якій розкрито сенс його діяльності з урахуванням пріоритетності інтересів та фактичних і потенційних потреб споживачів, попиту.

Важливою є та обставина, що вся процедура оцінки вибраної стратегії полягає у виборі такої, яка безпосередньо приводить до досягнення фірмою своїх цілей. У зв'язку з цим, запропоновано авторську оцінку відповідності вибраної стратегії стану та вимогам ринкового середовища, потенціалу і можливостей підприємства, ступеня ризикованості, який закладений у стратегії. Ця загальна оцінка потребує врахування таких головних моментів:

- узгодження інноваційної стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку і запропонованими змінами зовнішнього інвестиційного середовища та його внутрішнім потенціалом;

- внутрішньої збалансованості стратегії у загальній інноваційній стратегії. Важливо, щоб у процесі реалізації інноваційної стратегії було враховано рівень її ризикованості і передбачено отримання певного соціально-економічного ефекту.

Дисертант наголошує на тому, що в процесі залучення інвестицій необхідно забезпечити тісну співпрацю фахівців різних підрозділів підприємства. Це дасть змогу сконцентрувати спільні зусилля для вирішення проблем інвестування інноваційних проектів.

У праці обґрунтовано положення про те, що цільовим призначенням інвестиційного проекту є здійснення комплексних інноваційних розроблень з орієнтацією на підвищення прибутковості підприємства загалом (рис. 4).

У заключній частині йдеться про доцільність використання програмно-цільового підходу у процесі інвестування інноваційних проектів. Це дасть змогу запропонувати алгоритм розроблення і впровадження інвестиційної програми з урахуванням обмежень ухвалення інвестиційних рішень та рекомендувати процедуру оптимального вибору інвестиційно-інноваційних проектів.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Алгоритм розроблення програми інвестування інноваційних стратегій

Ефективність інноваційної діяльності суб'єктів господарювання значно залежить від правильності та обґрунтованості обраної стратегії підприємницької діяльності, яка має враховувати ймовірність виникнення критичних ситуацій. Тому особливо актуальною є проблема об'єктивного оцінювання впливу чинника ризику в процесі вкладення коштів в інноваційні проекти, оскільки на практиці більшість інвестиційних рішень ухвалюють саме за умов підвищеного ризику.

Автор вважає, що у процесі реалізації конкретного інвестиційно-інноваційного проекту для зменшення впливу непередбачуваних ризиків доцільно використовувати метод експертних оцінок.

Алгоритм оцінки загального ризику можна подати так:

І-й крок. Спочатку визначають середнє значення ризикового показника за згрупованими даними за формулою середньої арифметичної зваженої:

, (1)

де x_і - значення і-го показника ризику; f_i - кількість показників з однаковим значенням; п - кількість оцінюваних показників;

ІІ-й крок. Розраховують дисперсію () - середню з квадратів відхилень варіантів значень показників від їхньої середньої величини, що дає змогу розрахувати середнє квадратичне відхилення (корінь квадратний із дисперсії) ():

, (2)

ІІІ-й крок. На кінцевому етапі встановлюється коефіцієнт варіації ():

, (3)

Потім розраховують ризик інвестиційного проекту на підставі середньозваженої арифметичної.

Результати проведеного дослідження наведені у таблиці 2.

Таблиця 2 Оцінка інвестиційного ризику проекту

Чинники ризику	Вірогідність
1. Організаційно-управлінський ризик	0,51753
2. Виробничо-збутовий ризик	0,62892
3. Фінансово-економічний ризик	0,63
4. Нормативно-правовий ризик	0,6125
5. Соціально-екологічний ризик	0,2
Комплексна оцінка ризику за проектом	0,517796

Крім того, розкрито суть процесу управління інвестиційно-інноваційним ризиком, у якому враховано оцінку психологічного сприйняття ризикових ситуацій фінансовим менеджером. Цей підхід дав змогу автору запропонувати комплексну методику оцінки інвестиційного ризику інноваційного проекту, яку він апробував у практичній діяльності конкретних молокопереробних підприємств.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Алгоритм розроблення та втілення інвестиційної програми інноваційного проекту

У заключній частині роботи розглянуто проблеми формування інноваційних стратегій через призму визначення інноваційного потенціалу, що відображає такі чинники, як рівень технічного, наукового, економічного, організаційного розвитку підприємства, інноваційну культуру, сприйнятливість персоналу до нововведень. Узагальнення результатів проведеного автором процесу формування інноваційної стратегії показало, що така стратегія за своїм змістом є поліфункціональною, комбінованою стратегією та однією з провідних у системі стратегій розвитку підприємства. Вона є таким генеральним довготерміновим планом дій у сфері інноваційної діяльності підприємства, яка визначає пріоритетні напрями, форми та характер формування інвестиційних ресурсів, а також послідовність етапів реалізацій стратегічних інвестиційних цілей, які загалом забезпечують передбачуваний загальний успішний розвиток підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено науково-теоретичні підходи і запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо вдосконалення організаційно-економічних засад формування інноваційної стратегії розвитку суб'єктів господарювання в економічній системі України. На підставі проведених досліджень зроблено такі висновки і пропозиції теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення головних завдань праці відповідно до поставленої мети.

1. Розв'язання проблеми економічної стабілізації та забезпечення сталого розвитку національної економіки безпосередньо пов'язано з формуванням активної інноваційної політики, розробленням та реалізацією інноваційних стратегій. Важливим теоретичним підґрунтям для формування інноваційної стратегії є концепція випереджувального інноваційно-технологічного розвитку, що інтегрує сучасні досягнення науково-технічного прогресу з інтелектуальним, науковим і виробничо-технологічним потенціалом держави.

2. Необхідною умовою інтенсифікації суспільного виробництва та створення конкурентоспроможної економіки є послідовне і цілеспрямоване здійснення нововведень у господарському механізмі, створення таких організаційних умов, які б забезпечували інноваційну сприйнятливість виробництва та враховували водночас безліч чинників інноваційних процесів та об'єктивні вимоги науково-технічного прогресу.

3. Дослідження структури організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності суб'єктів господарювання у молочнопереробній галузі України дало змогу виявити суть та причини їхньої низької інноваційної активності, що стало підставою для визначення основних показників удосконалення цього механізму на основі маркетингового забезпечення формування інноваційної стратегії.

4. Аналіз стану та тенденцій інноваційного розвитку в Україні, а також по Львівській області, показав певні позитивні зрушення: збільшується кількість виділених коштів на фінансування інновацій, поліпшується якість впроваджуваних інновацій у промисловість, збільшуються обсяги реалізованої інноваційної продукції, здійснюються певні маркетингово-промоційні акції. Проте простежується і низка негативних змін. Помітне недостатнє фінансування з державного бюджету для підтримання та розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності; інновації здебільшого реалізують в обробній промисловості і, по суті, не виконують на підприємствах легкої та харчової промисловості, значно скорочується кількість підприємств, які впроваджують інноваційну діяльність.

5. Важливе значення для інтенсифікації інноваційних процесів має формування та реалізація ефективної інноваційної стратегії, у якій чітко окреслені джерела фінансування інноваційної діяльності як на макро-, так і на мікрорівнях.

Маркетинговий аналіз ринку інновацій показав, що за умов відсутності платоспроможного попиту на нововведення і промислові інновації на внутрішньому ринку держава, як основний суб'єкт національної інноваційної політики, повинна виступати координатором розміщення замовлень на виконання НДДКР та інноваційних проектів, які мають стратегічне значення для країни.

6. Вступ України до СОТ спричинив зниження митних тарифів на технологічне обладнання, тому простежується тенденція до збільшення обсягів його імпорту для оновлення основних фондів вітчизняних підприємств та зростання обсягів імпорту іншої високотехнологічної продукції. Дисертант вважає, що одним з важливих напрямів державного регулювання інноваційної сфери повинен бути захист внутрішнього ринку, стимулювання українських розробників науково-технічної продукції і забезпечення охорони прав інтелектуальної власності. На регіональному рівні важливого значення набуває створення сприятливих організаційно-економічних умов для активізації інноваційної діяльності, налагодження ефективного ділового міжрегіонального та міжнародного співробітництва у науково-технічній сфері.

7. Складна, майже кризова, ситуація в інноваційній сфері вітчизняної економіки здебільшого зумовлена відсутністю стратегічної моделі інноваційного розвитку. Важливою умовою, яка визначає актуальність і нагальну необхідність розроблення інноваційної стратегії, є кардинальна зміна цілей операційної діяльності суб'єктів господарювання, що пов'язана з новими комерційними можливостями у конкурентному ринковому середовищі. Реалізація таких цілей потребує оновлення виробничого асортименту, впровадження нових виробничих технологій, освоєння нових ринків збуту продукції, перебудови системи управління інноваціями. За цих умов оптимізація інноваційної діяльності підприємств і диверсифікація її організаційно-економічних складових мають бути прогнозованими завдяки розробленню інноваційної стратегії.

8. Наукове дослідження процесу формування інноваційної стратегії розвитку підприємств дало змогу визначити основні елементи та чинники розроблення ефективної програми інвестування інноваційних проектів.

Зокрема, необхідною умовою формування інвестиційної програми є проведення комплексного аналізу реального стану інноваційної діяльності, що забезпечується системним підходом до його оцінки. Методологічна база підходу охоплює в себе комплекс методів та заходів, які спрямовані на виявлення недоліків і слабких сторін інноваційної діяльності, щоб визначити перспективні шляхи її розвитку. Результатом аналізу мають бути кількісні і якісні параметри інноваційної діяльності як вихідна умова її стратегічного моделювання.

9. Важливим напрямом підвищення ефективності формування інноваційної стратегії розвитку підприємств, і зокрема підприємств промисловості України, є оптимізація системи управління інвестиційним ризиком на етапі реалізації інноваційних стратегій у процесі стратегічного управління підприємством.

Об'єктивна і достовірна оцінка цього ризику дає змогу передбачити обсяг можливих збитків і визначити шляхи їхнього запобігання або ж зменшення, а у разі неможливості забезпечити їхнє відшкодування, адже оцінка загроз досягнення стратегічних цілей, поставлених в інноваційно-інвестиційному проекті є власне оцінкою ризику. Тому важливо правильно оцінити надійність кожного етапу впровадження інвестиційного проекту, виявляючи при цьому найменше надійні ланки для розроблення заздалегідь заходів, що спрямовані на зниження ступеня ризику в процесі реалізації інноваційних стратегій. За допомогою методу експертних оцінок було здійснено на підприємстві молочнопереробної промисловості України оцінку таких видів ризиків: організаційно-управлінський, виробничо-збутовий, фінансово-економічний, нормативно-правовий, соціально-екологічний і розраховано комплексну оцінку за проектом, яка становила 0,5178.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях, які включені до переліку ВАК:

1. Максимів Б. М. Екологічні інновації як основа сталого економічного розвитку держави в умовах світової економічної кризи: теоретичні аспекти / Б. М. Максимів // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Львів, 2009. - Вип. 40. - С. 377-381.

2. Максимів Б. М. Ефективність інноваційної діяльності в Україні / Б. М. Максимів // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Львів, 2007. - Вип. 37(2). - С. 52-56.

3. Максимів Б. М., Інноваційна політика як складова розвитку економіки України / З. В. Юринець, Б. М. Максимів, Н. І. Судова-Хом'юк // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Львів, 2005. - Вип. 34. - С. 320-331.

4. Максимів Б. М. Обґрунтування стратегії управління інноваційною діяльністю / Б. М. Максимів // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Львів, 2008. - Вип. 39. - С. 299-305.

5. Максимів Б. М. Формування інноваційних конкурентних переваг національних регіонів в умовах глобалізації економіки України / Б. М. Максимів // Тематичний журнал ”Культура народов Причерноморья” - Севастополь: Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Севастополь, 2009. -С. 96-98.

6. Максимів Б. М. Формування регіональної системи управління інноваціями / Б. М. Максимів // Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. Економічний аналіз. - Тернопіль, 2009. - Вип. 4. - С. 49-53.

У монографіях і навчальних посібниках:

7. Максимів Б. М. Організація і планування діяльності підприємства: [навчальний посібник] / Оробчук М. Г., Максимів Б. М., Марченко О. М. / за ред. д.е.н., проф. І. Р. Михасюка, к.е.н. проф. В. В. Яцури. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. - С. 142-257.

В інших наукових виданнях:

8. Максимів Б. М. Інвестиційна привабливість регіону та обсяг венчурного інвестування у ХХІ ст. / Б. М. Максимів // І міжнародна науково-практична конференція ”Проблеми формування нової економіки ХХІ століття”, (Дніпропетровськ, 17-19 грудня 2008 р.). - Дніпропетровськ, 2008. - С. 60-63.

9. Максимів Б. М. Інноваційна культура / Б. М. Максимів // Міжнародна студентсько-аспірантська конференція ”Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи”, (Львів, 13-14 травня 2005 р.). - Львів, 2005. - С. 217-218.

10. Максимів Б. М. Інноваційні фактори розвитку економіки України / Б. М. Максимів // Міжнародна науково-практична конференція ”Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку” (до 100 річчя від дня народження Бухала Сергія Максимовича), (Київ, 7-8 лютого 2007 р.). - Київ, 2007. - С. 307-309.

11. Максимів Б. М. Проблеми інноваційної політики в Україні / Б. М. Максимів // Міжнародна науково-практична конференція ”Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє”, (Львів, 21-22 жовтня 2005 р.). - Львів, 2005. - С. 213-215.

12. Максимів Б. М. Проблеми малого інноваційного бізнесу / Б. М. Максимів // Міжнародна студентсько-аспірантська конференція ”Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми”, (Львів, 5-6 травня 2006 р.). - Львів, 2006. - С. 125-127.

13. Максимів Б. М. Регіональні чинники вибору інноваційних моделей розвитку економіки України / Б. М. Максимів // Матеріали V міжнародної інтернет-конференції ”Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми”, (Тернопіль, 30 жовтня 2009 р.). - Тернопіль, 2009. - С. 279-281.

Размещено на Allbest.ru

...