Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

УДК 351.82:332.14

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ

спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ПОПОВА ЮЛІЯ МИКОЛАЇВНА

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Ларіна Рена Рінатівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідувач кафедри логістики.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Сьомкіна Тетяна Віталіївна, Макіївський економіко-гуманітарний інститут (м. Макіївка), завідувач кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент Благодарний Олександр Іванович, Інститут економіко-правових досліджень Національної академії наук України (м. Донецьк), заступник завідуючого відділом проблем територій зі спеціальним режимом господарювання.

Захист дисертації відбудеться 16 червня 2010 р. об 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.128.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 14 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Шкрабак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційний період, у якому сьогодні перебуває Україна, значною мірою відображається на соціально-економічному розвитку як держави загалом, так і її окремих територій. Проблеми територіального розвитку складні і багатопланові. Внаслідок дії багатьох чинників (історичних, природно-географічних, економічних тощо), змін у системі господарювання, різного ставлення до проведення реформ, перетворень у структурі власності в регіонах України все більш помітною стає диференціація рівня їх соціально-економічного розвитку.

Певною мірою така ситуація пов'язана з відсутністю дієвого механізму державного прогнозування, стимулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і населення щодо прискорення соціально-економічного розвитку регіонів на основі повнішого використання їх потенціалу.

Важливість питання підкреслюється й тим фактом, що соціально-економічний розвиток територій є одним із основних результатів державної регіональної політики, яка має формуватися з урахуванням не тільки територіальних переваг й особливостей, але й на основі інституціональних засад. При цьому даний процес неможливий без належного державного прогнозування, що потребує відповідного інституціонального забезпечення.

Вітчизняні і зарубіжні науковці розглядають різні аспекти цієї проблематики. Так, серед вітчизняних вчених широко відомі роботи, присвячені загальноекономічним процесам, серед яких праці О.Азарян, В.Амітана, О.Амоші, Я.Базилюка, Л.Батченко, О.Благодарного, З.Ватаманюка, В.Гейця, М.Долішнього, Р.Ларіної, С.Мочерного, О.Поважного, Т.Сьомкіної, Г.Черніченка. Базові категорії, концепції, проблеми основних напрямів інституціоналізму розкрито в роботах зарубіжних науковців: Т.Веблена, Р.Коуза, Д.Норта, Р.Ріхтера, О.Уільямсона, Е.Фуруботна, Д.Ходжсона. Серед сучасних російських вчених, які досліджують питання інституціоналізму, виділяються роботи А.Аузана, Є.Брєндєлєвої, О.Іншакова, Р.Капелюшнікова, С.Кірдіної, Ю.Латова, Н.Лєбєдєвої, Р.Нурєєва, А.Олєйніка, В.Радаєва, В.Тамбовцева, А.Тарушкіна, А.Шастітка. Серед вітчизняних вчених, які зробили суттєвий внесок у розвиток інституціональної теорії: І.Булєєв, Т.Голікова, А.Гриценко, В.Дємєнтьєв, Л.Кутидзе, Н.Луцишин, Ю.Павленко, Р.Пустовійт, А.Ткач, І.Шовкун, В.Якубенко, О.Яременко.

Щодо питань інституціонального забезпечення державного прогнозування соціально-економічного розвитку територій, то вони ще не знайшли належного відображення в наукових працях. Зазначене зумовило вибір теми дослідження, визначило мету, завдання, зміст дисертації, її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до науково-дослідної теми кафедри логістики Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України “Теоретичні та практичні засади впровадження логістики у діяльність організаційно-економічних систем” (номер державної реєстрації 0105U006624).

У межах цієї теми автором проаналізовано потенціал розвитку інституціональних одиниць національної економіки, розроблено науково-практичні рекомендації щодо використання інституціональних засад соціально-економічного розвитку території.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо впровадження інституціональних засад державного прогнозування в контексті соціально-економічного розвитку територій. Для реалізації мети визначено розв'язання таких завдань:

дослідити теоретичні основи інституціонального розвитку сучасної української економіки, сутність інституціоналізму, роль і місце інституцій у розвитку національної економіки;

визначити сучасні напрямки розвитку інституціональної інфраструктури регіону й еволюційного трансформування інституту місцевого самоврядування;

проаналізувати основні нормативно-законодавчі документи щодо державного регулювання регіонального розвитку;

удосконалити процес державного прогнозування соціально-економічного розвитку інституціональної одиниці за рахунок впровадження комплексної моделі визначення її конкурентоспроможності;

обґрунтувати необхідність удосконалення механізмів державного прогнозування соціально-економічного розвитку території через впровадження інституту соціального партнерства;

розробити динамічну модель прогнозування соціально-економічного розвитку регіону.

Об'єктом дослідження є процеси державного прогнозування соціально-економічного розвитку територій.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і прикладні положення щодо вдосконалення державного прогнозування соціально-економічного розвитку регіону.

Методи дослідження. Пропоноване дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах проведення комплексних досліджень, основах економічної теорії, роботах провідних вітчизняних і закордонних вчених-економістів з питань економіки та управління національним господарством.

Зокрема, для встановлення закономірностей соціально-економічного розвитку регіонів використано методи логіки, діалектики, системний підхід; під час дослідження питань розвитку інституту місцевого самоврядування - історичний метод; для аналізу соціально-економічного розвитку інституціональних одиниць - методи статистичного й економічного аналізу і синтезу; для з'ясування особливостей розвитку окремих міст Донецької області й світового досвіду щодо форм і методів ефективної роботи органів місцевого самоврядування - порівняльний і системно-структурний аналіз. Аналізуючи інституціональні механізми управління розвитком територій, оцінюючи конкурентоспроможність їх соціально-економічного розвитку, використовували економіко-статистичні методи прогнозування, SWOT-аналіз.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі й нормативні документи, що регулюють питання управління регіональним розвитком, статистичні дані про соціально-економічне становище окремих інституціональних одиниць.

Теоретичною основою дослідження стали розробки вітчизняних і зарубіжних вчених щодо інституціоналізму й прогнозування соціально-економічного розвитку територій, результати проведених автором наукових досліджень, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних положень і розробці практичних рекомендацій щодо впровадження комплексного інституціонального забезпечення державного прогнозування соціально-економічного розвитку територій.

Наукові результати, що характеризують новизну проведеного дослідження, полягають у таких положеннях:

вперше:

запропоновано динамічну модель державного прогнозування соціально-економічного розвитку території, що включає блоки показників, визначені певними інститутами, на основі яких здійснюється максимально точне короткострокове прогнозування, що є підґрунтям для розробки дієвих державних програм соціально-економічного розвитку окремих територій;

удосконалено:

термінологічний апарат інституціоналізму шляхом впровадження поняття “комплексне інституціональне забезпечення”, під яким розуміється сукупність і взаємодія інституціональних засад, чинників і зв'язків, що в свою чергу формують соціально-правове поле суб'єктів господарювання національної економіки;

інституціональну інфраструктуру регіонального розвитку через структурування інститутів за сферою і рівнями їх діяльності, що сприятиме розробці більш ефективних державних програм регіонального розвитку;

процес державного прогнозування соціально-економічного розвитку території шляхом впровадження моделі її конкурентоспроможності, що дає можливість визначити конкурентне місце певної території;

дістали подальшого розвитку:

підходи до формування державних програм регіонального розвитку через впровадження принципу інституціоналізму;

механізм державного прогнозування соціально-економічного розвитку територій за рахунок включення в цей процес інституту соціального партнерства, що дозволяє на певному етапі прогнозування не тільки контролювати стан соціально-економічного розвитку окремої території, але й надавати дієві пропозиції під час формування державних програм регіонального розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Пропоновані в дисертації підходи, засоби й отримані результати являють собою методичну базу формування комплексного інституціонального забезпечення державного прогнозування соціально-економічного розвитку регіону.

До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо: формування системи соціально-економічних показників для здійснення прогнозування; впровадження в практику державних органів управління автоматизованої моделі прогнозування; включення інституту соціального партнерства до процесу державного прогнозування.

Впровадження принципу інституціоналізму в діяльність органів державного управління та інституту соціального партнерства сприяло розробці більш дієвих державних програм соціально-економічного розвитку територій, що підтверджується довідкою Головного управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Донецької обласної державної адміністрації №136-13/2 від 08.07.2009 р.

Методичні підходи та рекомендації, щодо обробки показників соціально-економічного розвитку територій під час прогнозування їх стану, використані Дзержинською міською радою (довідка №06-15/161 від 14.05.2009 р.), Авдіївською міською радою (довідка №26/121 від 09.04.2009 р.), Докучаєвською міською радою (довідка №158/2 від 20.08.2009 р.).

Результати дослідження впроваджено до навчального процесу Донецького державного університету управління при викладанні дисциплін “Регіональна економіка” і “Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка” (довідка №05-12/548 від 15.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача відображено у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й практичні результати дослідження доповідались і отримали схвалення на науково-практичних конференціях і семінарах: Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (м. Київ, 31 травня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми муніципального управління” (м. Київ, 15 грудня 2006 р.), щорічній науково-практичній конференції “Стан та перспективи економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституціональної структури суспільства” (м. Одеса, 25 травня 2007 р.); XVIII Міжнародній науково-практичній конференції “Генезис інституційної системи транзитивних економік” (м. Чернівці, 7-8 травня 2008 р.); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська наука XXI століття” (м. Київ, 25-27 червня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми сталого розвитку: економічне зростання та соціалізація” (м. Донецьк, 30-31 жовтня 2008 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Освіта та наука в XXI віці” (м. Софія, 17-25 жовтня 2008 р.), щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління у 2005-2009 рр.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 15 наукових праць, з яких 8 - у фахових виданнях (3 - у наукових журналах, 5 - у збірниках наукових праць), 1- у інших виданнях, 6 тез доповідей на науково-практичних конференціях різного рівня. Загальний обсяг публікацій становить 4,2 д.а., у тому числі особисто автору належить 3,7 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 199 сторінках друкованого тексту, у тому числі 39 таблиць, 28 рисунків на 76 сторінках. Список використаних джерел із 235 найменувань приведено на 24 сторінках і 18 додатків - на 48 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. “Теорія інституціоналізму в забезпеченні сталого розвитку національної економіки” присвячено дослідженню теоретичних аспектів теорії інституціоналізму, яке довело його важливу роль в забезпеченні сталого розвитку національної економіки. В роботі доведено, що в Україні створені передумови для розвитку національної економіки: поглиблення суспільного поділу праці, що сприяє виникненню якісно нових галузей спеціалізації; формування системи державного регулювання економікою, яка повинна забезпечити пропорційність розвитку, а також підтримку підприємницьких структур; інституціональна структура держави. При цьому розвиток національної економіки є неможливим без наявності й ефективної взаємодії певних інститутів: влади, місцевого самоврядування, соціального партнерства тощо.

В роботі доведено, що одним із важливих суб'єктів національної економіки є економіко-правові інститути розвитку територій. Аналіз соціально-економічних показників певних територій підтвердив, що країна підійшла до такої фази, коли подальший економічний розвиток значною мірою визначається станом інститутів державної влади. Стале функціонування національної економіки неможливе без ефективної системи взаємодії інститутів національної економіки. Для кращого розуміння впливу інститутів на розвиток національної економіки в дослідженні прийнято як основну економічну категорію, на якій базується класична інституціональна теорія, - “інститут”.

Історичний розвиток інституціоналізму показав, що на це поняття спираються фахівці різних країн: від економічно розвинутих до країн з перехідною й трансформаційною економікою. В своєму розвитку інституціональна теорія пройшла кілька етапів, що характеризуються певною специфікою (табл. 1).

Таблиця 1 Історичні етапи розвитку інституціональної теорії

“Старий” інституціоналізм	Етапи розвитку інституціоналізму	Представники теорії	Коротка характеристика етапу
	Приблизно 20-30-ті рр. XX ст. Інституціоналісти першої хвилі	Т.Веблен, Дж. Р. Коммонс, У. Мітчелл, У. Гамільтон, Р. Тагуел	Аналізуються інститути. Застосовується індуктивний метод. Даний етап - ключовий момент у розвитку інституціоналізму. Дж. Р. Коммонс запропонував теорію трансакцій
	Друга половина 50-60 -ті рр. Інституціоналісти другої хвилі	Дж. К. Гелбрейт, Р. Хайлбронер, Ф. Перру, Г. Мюрдаль	Активно використовуються досягнення інших наук: психології, соціології, антропології для глибшого аналізу інститутів та поведінки людини. З'являються теорії трансформації капіталізму, одержав розвиток соціологічний напрямок
	70-80-ті рр. Третя хвиля “старого” (сучасного) інституціоналізму	Дж. Ходжсон, Р.Коуз, Д. Норт, О. Уільямсон, Е. Скрепанті, А. Стінчком	Продовжує відстоювати вплив інститутів на особу. Інституціональна теорія допомагає вивченню довгострокового економічного розвитку, проблем країн, що розвиваються та трансформуються
“Новий” інституціоналізм	“Нова” інституціональна школа	Р.Познер, М.Олсон, Ф.Хайек	Аналізуються інститути. Спирається на інструментарії неокласичної економічної теорії, вивчають політологічні й правові проблеми, використовується апарат сучасної мікроекономіки
	Середина 80-х рр. Нова інституціональна економіка	Дж. Фон Нейман, О.Моргенштерн, Дж. Неш, Г.Саймон, Л.Тевено, О.Фавро	Продовжується аналіз інститутів. Досліджуються теорії ігор й неповноцінної раціональності, а також зв'язок між “новим” інституціоналізмом та неоінституціоналізмом
	Неоінституціональна теорія	Р. Нурєєв, А.Шаститко, С.Кірдіна	Аналізуються інститути. Застосовується дедуктивний метод. Неоінституціоналізм висуває на перший план індивіда, розвивається принцип “індивіди на першому місті, інститути на другому”

Під “комплексним інституціональним забезпеченням” розуміється сукупність і взаємодія інституціональних засад, чинників і зв'язків, що в свою чергу формують соціально-правове поле суб'єктів господарювання національної економіки. Створена в Україні нормативно-законодавча база щодо підтримки розвитку територій (рис. 1) надає можливості як стимулювати й підтримувати підвищення їх конкурентоспроможності, так і вирівнювати відмінності в рівні розвитку окремих територій країни, а також підвищує шанси громадян незалежно від місця проживання, зменшувати відсталість слаборозвинутих територій з найменш вигідними умовами розвитку.

В Україні інституціональний напрямок став одним із лідерів економічної науки, що сприятиме винаходу ефективних рішень щодо нагальних проблем трансформації, регіоналізації й глобалізації в українській економічній думці. Дослідження показало, що створення чітких і зрозумілих "правил гри" для всіх учасників соціально-економічного життя є загальною базою для досягнення цілей соціально-економічного розвитку національної економіки та вдосконалення її інституціональної системи. Розвинута інституціональна структура суспільства сприяє врегулюванню соціально-економічних відносин і є одним із ключових аспектів соціально-економічного розвитку території.

Враховуючи, що території (міста і регіони) створюють конкурентне середовище, слід визначити важливим роль місцевих органів управління в підтримці й формуванні їх конкурентних переваг. Органи місцевого самоуправління безпосередньо впливають на інституціональне середовище, що підтверджує аналіз розвитку Донецької області та її малих міст (Авдіївка, Вугледар, Докучаєвськ).

У розділі 2 “Моделі і методи державного прогнозування соціально-економічного розвитку територій” розглянуті питання стану соціально-економічного розвитку територій, досліджено сучасні моделі і методи державного прогнозування їх соціально-економічного розвитку, проведена оцінка конкурентоспроможності окремих територій. Одним із механізмів реалізації Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 року є інституціональне забезпечення в напрямку вдосконалення порядку регламентації загальнодержавного й регіонального прогнозування соціально-економічного розвитку. На основі принципу інституціоналізму органи управління як на державному, так і на регіональному й місцевому рівнях, забезпечуються державними нормативно-законодавчими актами і відповідними європейськими стандартами.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Інституціональне забезпечення соціально-економічного розвитку національної економіки

При проведенні аналізу декількох міст за їх соціально-економічним розвитком, виникає проблема, пов'язана з неоднорідністю показників, які необхідно одночасно враховувати (одні показники надаються в абсолютних величинах, інші - у відносних). Для місцевих органів управління пріоритетним напрямком є інституціональне забезпечення ефективного використання й збільшення всіх видів потенціалу регіонального розвитку (виробничо-фінансовий, платоспроможність населення, показники рівня життя і розвитку соціальної сфери, житлово-соціальний потенціал і природоохоронна діяльність). Тому постає питання про переведення усіх показників до одного виду - відносних, за допомогою яких розраховуються інтегральні показники, що відображають тенденції соціально-економічного розвитку територій.

Аналіз соціально-економічних показників активно використовується в процесі прийняття управлінських рішень регіональними й місцевими органами управління та для визначення пріоритетів розвитку регіонів на наступні роки.

Слід зазначити, що методи прогнозування конкурентоспроможності суб'єктів національної економіки недостатньо досліджені. Це пов'язано з такими аспектами: неоднозначність визначення конкурентоспроможності в законодавчому плані; відсутність або ненадійність необхідних даних для прогнозу; відсутність нормативів конкурентоспроможності; неможливість визначити який-небудь один критерій конкурентоспроможності й необхідність комплексної оцінки суб'єкту національної економіки; наявність критеріїв, які не піддаються однозначній формалізації (тіньова економіка, інфляція тощо); закритість інформації про майбутні показники конкурентів, наявність таємної інформації; відсутність статистики про показники конкурентоспроможності аналогічних об'єктів і тенденцій їх поведінки в минулому.

На практиці не завжди вдається відразу побудувати достатньо ефективну й доступну модель прогнозування, тому етапи побудови трендових моделей економічної динаміки виконуються неодноразово. Це потребує розробки і впровадження більш дієвих і придатних механізмів забезпечення державного прогнозування розвитку територій.

У розділі 3 “Комплексне інституціональне забезпечення державного прогнозування регіонального розвитку” обґрунтовано можливість побудови моделі визначення конкурентоспроможності на основі ранжування конкурентоспроможного потенціалу досліджуваних об'єктів, що дозволило отримані результати використовувати в процесі прийняття управлінських рішень регіональними й місцевими органами управління і визначати пріоритетні напрямки розвитку територій на наступні роки. На базі таких висновків в подальшому формуються ефективні національні стратегії соціально-економічного розвитку країни.

Порядок оцінки конкурентоспроможності включає: визначення основних параметрів відповідно до програми соціального й економічного розвитку міста; формування одиничних показників згідно з вибраними видами потенціалів розвитку об'єкта дослідження; розрахунок одиничних показників; визначення коефіцієнтів вагомості одиничних показників; розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності досліджуваного об'єкта. Одержаний таким чином комплексний показник дозоляє цілеспрямовано розподілити інвестиційні ресурси конкретної території за пріоритетними напрямками її розвитку. Крім того, даний показник відображає рівень соціально-економічного розвитку певної території (якщо показник KSPR прагне до одиниці, то говоримо про високий рівень розвитку).

Одним із напрямків вдосконалення системи прогнозування соціально-економічного розвитку інституціональної одиниці є забезпечення інформаційних технологій, автоматизованих економіко-математичних методів і моделей, що допомагають виявити певні зв'язки між показниками соціально-економічного розвитку. У сучасних літературних джерелах пропонується безліч показників і критеріїв, які при цьому часто ототожнюються, що вносить плутанину у вирішення питання. Запропонована система систематизації соціально-економічних показників досліджуваного об'єкта є адаптованою для використання в умовах специфічності й конфедиційності статистичної інформації. Найбільш об'єктивну оцінку можна одержати за допомогою запропонованого в роботі комплексного показника конкурентоспроможності об'єкта дослідження, що включає інтегральні й одиничні показники (табл.2).

Таблиця 2 Розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності об'єкта дослідження (на прикладі м. Авдіївки Донецької області)

Показник за блоком	Одиничний показник
1. Виробничо-фінансовий потенціал (EPD): EPD=0,2552*Z+0,2463*F+0,2482*R+0,2505*P	1.1. Коефіцієнт темпу росту (зниження) обсягу виробленої промислової продукції (Z) 1.2. Коефіцієнт обсягу реалізованої промислової продукції (F) 1.3. Коефіцієнт доходів бюджету міста, всього (без трансфертів) (R) 1.4.Коефіцієнт видатків бюджету міста (P)
2. Платоспроможність населення (FPP): FPP=0,2488*KA+0,2465*KP+0,2505*KTL+0,2544*KO	2.1. Коефіцієнт роздрібного товарообігу (KA) 2.2. Коефіцієнт обсягу реалізованих послуг (KP) 2.3. Коефіцієнт створених нових робочих місць за рахунок усіх джерел фінансування (KTL) 2.4. Коефіцієнт чисельності зареєстрованих безробітних (KO)
3. Показники рівня життя і розвитку соціальної сфери (EOS):EOS =0,2514*RP+0,2488*KZ+0,2504*KOGP+0,2496*KZM	3.1. Коефіцієнт середньомісячної заробітної плати (RP) 3.2. Коефіцієнт середньомісячної заробітної плати працівників малих підприємств (KZ) 3.3. Коефіцієнт власних доходів Пенсійного фонду України (KOGP) 3.4. Коефіцієнт видатків Пенсійного фонду України (KZM)
4. Житлово-соціальний потенціал і природоохоронна діяльність (KSP): KSP=0,2534*UK+0,2392*C+0,2534*UP+0,2542*SP	4.1. Коефіцієнт забезпеченості житлом одного мешканця (UK) 4.2. Коефіцієнт загального обсягу фінансування природоохоронних заходів (C) 4.3. Коефіцієнт рівня відшкодування тарифами собівартості житлово-комунальних послуг (UP) 4.4. Коефіцієнт рівня оплати житлово-комунальних послуг населенням (SP)
Комплексний показник конкурентоспроможності об'єкта (KSPR): KSPR=0,196*EPD1+0,217*FPP1+0,129* EOS1+0,137*KSP1

Система критеріїв інтегральної оцінки соціально-економічного стану об'єкта має узагальнений, уніфікований вигляд і визначає підґрунтя для формування іншої систематизації для будь-якого суб'єкта господарювання, тобто інституціональної одиниці національної економіки. До чинників, які використовуються в даному процесі, пред'являються такі вимоги: вони повинні характеризувати різні сторони досліджуваного об'єкта; мають бути ретельно відібрані й теоретично обґрунтовані; мати достатній вплив на подальші зміни результуючого показника; бути за кількістю невеликими; не дублювати один одного, тобто, не виявляти мультиплікативний характер.

Розроблено динамічну модель прогнозування соціально-економічного розвитку території на основі застосування регресійно-кореляційного аналізу, а виконання розрахунків для моделі прогнозування соціально-економічних показників певної інституціональної одиниці проводяться за етапами, які наведені на рис.2. на прикладі коефіцієнту темпу росту (зниження) обсягу виробленої промислової продукції (Z) м. Авдіївки Донецької області.

Ранги показників суб'єктів відображені у розрізі прогнозних показників за блочним і комплексним підходами. Експертам пропонується обрати той чи інший підхід для прогнозних розрахунків, виходячи з наступного критерію: якщо ранги відповідного показника за блоковим і комплексним регресійним підходом збігаються, то слід вибрати блоковий регресійний підхід; в іншому випадку - комплексний регресійний підхід. У разі невеликої розбіжності точніший прогноз дає комплексний підхід.

інститут соціальний партнерство економіка



Рис. 2. Етапи виконання розрахунків за моделлю прогнозування соціально-економічних показників (коефіцієнт темпу росту (зниження) обсягу виробленої промислової продукції (Z) м. Авдіївки)

При наявності істотної розбіжності слід проаналізувати динаміку тих показників-чинників, які, на погляд експерта, найістотніше вплинули на результат прогнозу й ухвалити відповідне рішення - прийняти результат комплексного підходу або прийняти результат блокового підходу (табл. 3).

Таблиця 3Результати прогнозування соціально-економічного розвитку об'єктів дослідження на перший квартал 2008 року на основі кореляційно-регресійного аналізу

Показники	Блочний підхід	Комплексний підхід	РАНГ
			За блочним підходом	За комплексним підходом
	Вугледар	Авдіївка	Докучаєвськ	Вугледар	Авдіївка	Докучаєвськ	Вугледар	Авдіївка	Докучаєвськ	Вугледар	Авдіївка	Докучаєвськ
(Z)	0,0239	0,1715	0,1144	0,0517	0,2532	0,1323	3	1	2	3	1	2
(F)	0,0820	0,2659	0,2105	0,3879	0,4313	0,9605	3	1	2	3	2	1
(R)	0,1921	0,2322	0,1261	0,3328	-0,1190	0,1398	2	1	3	1	3	2
(P)	0,3583	0,2431	0,1839	0,6008	0,1669	1,5742	1	2	3	2	3	1
(KA)	-0,8320	0,1850	0,5337	-0,2590	0,2483	0,2531	3	2	1	3	2	1
(KP)	0,1857	0,1907	0,1629	0,5719	0,0954	-0,2530	2	1	3	1	2	3
(KTL)	-0,0410	0,0635	0,1834	0,3304	0,6493	-0,2490	3	2	1	2	1	3
(KO)	0,2560	0,2105	0,1887	0,3086	1,3619	1,0841	1	2	3	3	1	2
(RP)	-1,9040	0,1902	0,2470	0,7925	3,8713	1,0032	3	2	1	3	1	2
(KZ)	0,1672	0,2900	0,1130	0,0016	-0,6800	-0,5000	2	1	3	1	3	2
(KOGP	0,3178	0,2270	0,2007	-0,5500	-1,0970	2,2310	1	2	3	2	3	1
(KZM)	0,3464	0,2573	0,2163	0,2197	2,5406	-0,9820	1	2	3	2	1	3
(UK)	0,1210	0,1219	0,1237	0,1210	0,1219	0,1237	3	2	1	3	2	1
(C)	0,7111	-0,2450	0,7507	0,7111	-0,2450	0,7507	2	3	1	2	3	1
(UP)	0,0783	0,1649	0,1011	0,0783	0,1649	0,1011	3	1	2	3	1	2
(SP)	0,1620	0,2349	0,1666	0,1620	0,2349	0,1666	3	1	2	3	1	2

Для розрахунків використовувався програмний пакет аналізу MS EXCEL, де відносні показники було проаналізовано на повноту й достовірність.

Запропонована інституціональна модель характеризується використанням блочного й комплексного підходів для отримання регрессійно-кореляційних рівнянь. Відзначимо, що блочні регресійні моделі відрізняються від комплексних тим, що в них показник залежить від свого окремого блоку показників, а в комплексних - кожний показник від усіх одразу.

Наведені результати ранжування прогнозних показників досліджуваних об'єктів відображають можливість автоматичного отримання результатів за різними моделями блокового і комплексного характеру. Таким чином, запропонований підхід до моделювання зв'язків інституціональних параметрів для прогнозних розрахунків соціально-економічного розвитку території дає можливість отримувати прогнозні показники для різних інститутів, дія яких спрямована на територіальний розвиток.

В результаті, отримано динамічну модель в автоматизованому режимі, завдяки якій постійно можна змінювати показники для оперативного аналізу підсумкових результатів і приймати оптимальні управлінські рішення. Це дозволяє: уникнути неодноразового повторювання всіх етапів розрахунків для отримання параметрів моделі регресії; в автоматичному режимі виконувати всі необхідні розрахунки за певними моделями завдяки запрограмованим формулам у програмі MS Excel; не вникати користувачу в математичний апарат, а більше приділити увагу аналізу модельованих показників. При цьому, створюючи коректний динамічний ряд результативних і факторних показників користувач отримує діючу модель і результати розрахунків.

В роботі доведено, що розвиток інституціональної одиниці є можливим за умови впровадження інституту соціального партнерства, що передбачає певну взаємодію між владою, бізнесом і громадськістю й спрямовано на отримання соціального ефекту, який полягає у створенні довіри громади конкретної інституціональної одиниці до діяльності органів регіонального та місцевого самоврядування, а також дозволяє забезпечити ефективність інституціоналізації однієї з функції управління територією - прогнозування.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного автором дослідження у роботі вирішено актуальне наукове завдання щодо обґрунтування теоретико-методичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо інституціонального забезпечення державного прогнозування соціально-економічного розвитку територій.

На основі проведеного дослідження сформульовано такі основні теоретичні висновки і практичні рекомендації:

1. Такі процеси, як глобалізація, регіоналізація та інтеграція, вимагають формування відповідного рівня конкурентноспроможної національної економіки. У зв'язку з цим набуває актуальності вирішення проблеми інституціонального забезпечення соціально-економічного розвитку територій, що визначає тенденції і напрямок загальнодержавного розвитку.

2. Дослідження теоретичних основ інституціональної теорії довело, що основними сучасними напрямками інституціоналізму є розвиток конкурентоспроможності національної економіки й формування інституціонального національного простору в глобальному й євроінтеграційному середовищі з використанням інституціонального інструментарію, врахуванням особливостей інституціонально-орієнтованих інститутів українського суспільства. Сутність інституціоналізму полягає у створенні сталих умов розвитку національної економіки на основі формування ефективних політичних, правових і ринкових інститутів.

Аналіз сутнісних характеристик економічної категорії “інституціональне забезпечення” дозволив сформулювати поняття “комплексне інституціональне забезпечення”, під яким мається на увазі сукупність і взаємодія інституціональних засад, чинників і зв'язків, що в свою чергу формують соціально-правове поле суб'єктів господарювання національної економіки. Для місцевих органів регіонального управління, місцевого самоуправління й територіальних громад пріоритетним напрямком повинно бути інституціональне забезпечення ефективного використання й збільшення усіх видів потенціалу у подальшому на основі проведення якісного і своєчасного проведення державного прогнозування й включення його результатів до програм соціально-економічного розвитку.

3. Визначено сучасні напрямки розвитку інституціональної інфраструктури: соціальна спрямованість розвитку економіки; формування сучасної моделі економіки; зростання ролі всіх видів власності; розвинена кон'юнктура ринку товарів і робочої сили, що сприяє зростанню попиту на інфраструктурні послуги; реалізація принципів регіонального управління в межах єдиного економічного простору країни. Обґрунтовано необхідність удосконалення інституціональної інфраструктури через створення чітких і зрозумілих "правил гри" для всіх учасників соціально-економічного життя у вигляді інституціональних засад, використання яких дає можливість по новому розв'язати питання щодо якості взаємовідносин учасників господарювання в процесі управління окремої території.

4. Аналіз основних нормативно-законодавчих актів щодо формування ефективної програми соціального й економічного розвитку територій показав, що він здатний на сьогодні забезпечити необхідний рівень розвитку інституціональної інфраструктури, насиченість інституціонального середовища певною кількістю інституціонально-орієнтованих агентів і необхідними інституціональними засадами, що в подальшому сприятиме соціально-економічній ефективності інститутів у нашій країні.

5. Доведено необхідність удосконалення процесу державного прогнозування соціально-економічного розвитку інституціональної одиниці за рахунок впровадження комплексної моделі визначення конкурентоспроможності на основі ранжування її потенціалу. Це дозволяє дослідити вплив рівня соціально-економічного розвитку окремої території на розв'язання її соціальних, економічних і загально-громадських проблем, а також надати обґрунтовані висновки щодо формування національної стратегії соціально-економічного розвитку країни.

6. Обґрунтовано необхідність удосконалення механізму державного прогнозування соціально-економічного розвитку регіону шляхом впровадження в практику регіональних органів управління інституту соціального партнерства, що являє собою певну форму взаємодії й розвитку інституціональних відносин між органами місцевого самоврядування і представниками бізнесу, підприємствами різної форми власності й громадськими організаціями. Застосування інституту соціального партнерства дозволяє забезпечити соціальний ефект, який проявляється у виникненні довіри громади конкретної інституціональної одиниці до діяльності органів регіонального й місцевого самоврядування, а також в інституціоналізації однієї з функції управління територією - прогнозування.

7. Запропоновано динамічну модель прогнозування соціально-економічного розвитку регіону, що складається з поетапного процесу короткострокового прогнозування, який базується на застосуванні блокового і комплексного підходів. Особливість впровадження моделі визначається її динамічністю і використанням регресійно-кореляційного аналізу соціально-економічних показників. Застосування даної моделі дозволяє керівникам місцевих адміністрацій, органам регіонального управління й місцевого самоврядування, обґрунтовувати управлінські рішення і своєчасно спрямовувати зусилля на покращення показників соціально-економічного розвитку певної території. Для зручності користування моделлю в MS Excel передбачено можливість комбінування як інтегральних, так і одиничних показників, що дозволяє адекватно відображати конкурентоспроможність об'єкту дослідження у конкретний момент часу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Попова Ю.М. Роль і місце інституту соціального партнерства у розвиткові національної економіки країни / Ю.М. Попова // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Особливості регулювання в державному секторі економіки” : Серія “Економіка”. - Т. VII, вип. 73. - Донецьк, ДонДУУ, 2006. - С.142-149.

2. Попова Ю.М. Витоки історичного розвитку інституціоналізму та необхідність його застосування місцевими органами самоврядування / Ю.М. Попова // Менеджер. - 2006. - №4 (38). - С.106-112.

3. Ларіна Р.Р. Інституціональні засади формування комплексної стратегії регіонального розвитку / Р.Р. Ларіна, Ю.М. Попова // Економіка і регіон. - 2007. - № 4(15). - С.6-10.

Особистий внесок здобувача: обґрунтовано необхідність формування комплексної стратегії на основі впровадження інституціональних засад, враховуючи розроблені раніше моделі розвитку регіону, міжнародний досвід й існуюче законодавство в Україні.

4. Попова Ю.М. Інституціональні засади формування інформаційно-аналітичної моделі регіонального розвитку / Ю.М. Попова // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління: “Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням економіки”: серія: економіка, Донецьк : ДонДУУ, 2007. - С. 176-182.

5. Попова Ю.М. Прогнозування як основа формування стратегії розвитку території / Ю.М. Попова // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління: “Розвиток та управління економічними системами” : Серія “Економіка”, т. VIII, вип. 93. - Донецьк: ДонДУУ, 2007. - С.68-76.

6. Попова Ю.М. Формування універсальної методики оцінки конкурентоспроможності суб'єктів національної економіки / Ю.М. Попова // Економіка : проблеми теорії та практики : [збірник наукових праць]. - Випуск 239 : В 5 т. - Т.V. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 1223-1238.

7. Попова Ю.М. Інституціональне середовище регіону - основа його соціально-економічного розвитку / Ю.М. Попова // Науковий вісник Чернівецького національного університету : [збірник наукових праць]. - Вип. 368-369, серія : економіка. - Чернівці : Рута, 2008. - С.48- 52.

8. Попова Ю.М. Моделювання та прогнозування соціально-економічного розвитку інституціональної одиниці / Ю.М. Попова // Збірник наукових праць ДонДУУ : “Механізми підвищення ефективності управління функціонування економіки”: серія “Економіка”, т. IX, вип. 106. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - С.157-166.

Статті в інших виданнях:

9. Попова Ю.М. Необхідність державної підтримки розвитку інформаційного середовища України / Ю.М. Попова // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Фінансово-банківські механізми державного управління економікою України”: серія “Державне управління”, т. VI, вип. 48. - Донецьк; Норд-Прес, ДонДУУ, 2005. - С. 249-256.

Тези доповідей і матеріали конференцій:

10. Попова Ю.М. Роль логістики в забезпеченні інформаційних зв'язків регіону / Ю.М. Попова // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення : матеріали міжнар. наук. - практ. конф., присвяченої 10-річчю Академії, Київ, 31 трав. 2005 р. : У 2 т. / [за заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князева]. К.: Вид-во НАДУ, 2005. - Т.2. - С.92-94.

11. Попова Ю.М. Удосконалення інституціональних засад соціально-економічного розвитку міста, спрямованих на його розвиток / Ю.М. Попова // Актуальні проблеми муніципального управління : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (15.12.2006)/ [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової]. - К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2007. - С.315-316.

12. Попова Ю.М. Інституціональна система регіону в період ринкової трансформації / Ю.М. Попова // Стан та перспективи економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституціональної структури суспільства : матеріали щорічної науково-практичної конференції : [25 травня 2007 року]. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - С.73-76.

13. Попова Ю.М. Ретроспективний аналіз розвитку місцевого самоврядування в умовах становлення інституціональної структури національної економіки / Ю.М. Попова // Українська наука XXI століття : [збірка тез доповідей] : матеріали четвертої Всеукр. науково-практичної Інтернет - конф., [Київ, 25-27 червня 2008 р.] / [Інститут наукового прогнозування, Кримський інститут економіки та госп. права, ТОВ “ТК Меганом”]. - Режим доступу : http : // www.intkonf.org. - C.62-64.

14. Попова Ю.М. Сталий національний розвиток - як гарантія становлення інституціонального середовища / Ю.М. Попова // Проблеми сталого розвитку: економічне зростання та соціалізація [Текст] : міжнар. наук.-практ. конф., 2008р., 30-31 жовт., м. Донецьк : [матеріали] / редкол. : О.О. Шубін [та ін.]. - Донецьк : ДонНУЕТ, 2008. - С. 102-105.

15. Попова Ю.М. Концептуальні визначення дефініцій конкурентоспроможності / Ю.М. Попова // Матеріали 4-ї Міжнародної науково-практичної конференції [“Освіта та наука в XXI віці”]. - 17- 25 жовтня 2008р. - Т.2. - Серія : Економіка. - Софія. - “Бял ГРАД-БГ” ООД. - С. 52- 55.

АНОТАЦІЇ

Попова Ю.М. Інституціональне забезпечення державного прогнозування соціально-економічного розвитку територій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретико-методичних засад удосконалення державного прогнозування соціально-економічного розвитку територій через інституціональне забезпечення. Досліджено теоретичні основи інституціональної теорії й визначено роль інститутів, їх вплив на розвиток національної економіки. Проведено аналіз соціально-економічних показників розвитку територій. Удосконалено процес державного прогнозування соціально-економічного розвитку інституціональної одиниці за рахунок впровадження комплексної моделі визначення конкурентоспроможності на основі ранжування її потенціалу. Обґрунтовано необхідність застосування інституту соціального партнерства в практику регіональних органів управління. Розроблено динамічну модель прогнозування соціально-економічного розвитку регіону, що складається з поетапного процесу короткострокового прогнозування, яка дозволяє обґрунтовувати управлінські рішення і своєчасно спрямовувати зусилля на покращення показників соціально-економічного розвитку певної території.

Ключові слова: розвиток національної економіки, інституціональне забезпечення, прогнозування, соціально-економічний розвиток, територія, інститут соціального партнерства.

Попова Ю.М. Институциональное обеспечение государственного прогнозирования социально-экономического развития территорий. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2010.

В диссертации проведено исследование теоретических основ институциональной теории, которое показало, что основными современными направлениями институционализма является развитие конкурентоспособности национальной экономики и формирование институционального национального пространства в глобальной и евроинтеграционной среде с использованием институционального инструментария, а также с учетом особенностей институционально-ориентированных институтов украинского общества. Рассмотрены особенности влияния деятельности органов регионального управления и местного самоуправления на институциональную структуру национального социально-экономического пространства в рамках развития отдельного города, что предоставило возможность определить роль институциональных аспектов социально-экономического развития города как одной из составляющей социально-экономического развития национальной экономики.

Анализ характеристик экономической категории “институциональное обеспечение” позволил сформулировать понятие “комплексное институциональное обеспечение”, под которым понимается совокупность и взаимодействие институциональных принципов, факторов и связей, которые в свою очередь формируют социально-правовое поле субъектов ведения хозяйства национальной экономики.

Обоснована необходимость усовершенствования институциональной инфраструктуры на основе создание четких и понятных “правил игры” для всех участников социально-экономической жизни в виде институциональных принципов, использование которых дает возможность по-новому решить проблему относительно качества взаимоотношений участников ведения хозяйства в процессе управления отдельной территорией. Анализ основных нормативно-законодательных актов относительно формирования эффективной программы социального и экономического развития территорий показал, что они способны обеспечить необходимый уровень развития институциональной инфраструктуры, насыщенность институциональной среды определенным количеством институционально-ориентированных агентов и необходимыми институциональными принципами, что будет в дальнейшем способствовать социально-экономической эффективности институтов в Украине.

Доказана необходимость усовершенствования процесса государственного прогнозирования социально-экономического развития институциональной единицы за счет внедрения комплексной модели определения конкурентоспособности на основе ранжирования ее потенциалов. Обосновано, что для органов регионального управления, местного самоуправления и территориальных обществ приоритетным направлением является институциональное обеспечение эффективного использования и увеличения всех видов потенциала в дальнейшем, и именно анализ социально-экономических показателей активно используется в процессе принятия управленческих решений для определения приоритетов развития на последующие годы. На базе таких выводов и решений формируется в дальнейшем государственное прогнозирование социально-экономического развития страны.

Обоснована необходимость усовершенствования механизма государственного прогнозирования социально-экономического развития региона путем внедрения в практику региональных органов управления института социального партнерства, который представляет собой определенную форму взаимодействия и развития институциональных отношений между органами местного самоуправления, представителями бизнеса, предприятиями разной формы собственности и общественными организациями.

Предложена модель прогнозирования социально-экономического развития региона, которая состоит из поэтапного процесса краткосрочного прогнозирования. Особенность данного процесса в том, что он базируется на применении блочного и комплексного подходов. Особенность внедрения модели определяется ее динамикой и использованием регрессионно-корреляционного анализа социально-экономических показателей. Применение данной модели позволяет руководителям местных администраций, органам регионального управления и местного самоуправления обосновать управленческие решения и своевременно направлять усилия на улучшение показателей социально-экономического развития определенной территории.

Основные предложения и рекомендации, сформулированные в процессе диссертационного исследования, предложено взять за основу при формировании программ социально-экономического развития территорий, а также в процессе прогнозирования развития регионов, оценки уровня конкурентоспособности как отдельных территорий, так и всей системы национального хозяйства.

Результаты исследования имеют теоретическое и практическое значение и могут быть использованы в дальнейших научных исследованиях по данной проблеме, а также при разработке стратегии экономического развития национальной экономики Украины.

Ключевые слова: развитие национальной экономики, институциональное обеспечение, прогнозирование, социально-экономическое развитие, территория, институт социального партнерства.

Y.M. Institution enforce of the state forecasting of social-economic development territories. - Manuscript.

Thesis on reception scientific degree for the candidate of economic sciences on profession 08.00.03 - economy and management of the national economy. - Donetsk State University of Management Ministry of education and sciences of Ukraine, Donetsk, 2010.

Thesis is devoted to the development theoretical-methodical principles of the state forecasting social-economic development territory's improvement through institution enforce. It is studied theoretical bases of the institution theories and defined the institutes' role, their influence upon the national economy's development. It is accomplished analysis social-economic factors of the territories' development. It is improved the process of the social-economic development's state forecasting of the institution unit to account of the introduction to complex model of the competitiveness' determination on base of the ranking of its potential. It is motivated need of putting institute of the social partnership into practice the regional management bodies. It is designed dynamic model of the forecasting social-economic development of the region which consists of the short-term forecasting' phased process that allows motivating the management decisions and good time making efforts to improve the factors of the social-economic development determined territory.

Keywords: development of the national economy, institution enforce, forecasting, social-economic development, territory, institute of the social partnership.

Размещено на Allbest.ru

...