Освіта як чинник поліпшення демографічної ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

УДК 314.18.001.76

ОСВІТА ЯК ЧИННИК ПОЛІПШЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ

Спеціальність 08.00.07 - Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Думанська Віта Петрівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі управління персоналом та економіки праці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник:	доктор економічних наук, професор Грішнова Олена Антонівна, ДВНЗ «Київський національний економічний Університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри управління персоналом та економіки праці
Офіційні опоненти:	доктор економічних наук, старший науковий співробітник Курило Ірина Олексіївна, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, завідувач відділу проблем якості демографічних процесів кандидат економічних наук, доцент Мельни-чук Дмитро Петрович, Житомирський державний технологічний університет, завідувач кафедри управління персоналом та економіки праці

Захист відбудеться «_4_» листопада 2010р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.

Автореферат розіслано «_4_» жовтня 2010р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.е.н., професор Федонін О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Особливої гостроти для України сьогодні набуває демографічна криза, проявом якої є низькі показники народжуваності та тривалості життя населення, високий рівень смертності, особливо серед чоловіків працездатного віку, міграційний відплив висококваліфікованих працівників, передусім молоді, погіршення стану здоров'я громадян. Поряд з цим відбувається підвищення освітнього рівня населення, що, залишаючись безумовним пріоритетом розвитку суспільства, неоднозначно впливає на демографічну ситуацію, змінюючи її кількісні та якісні параметри.

Актуальність дослідження визначається відсутністю концептуально цілісних підходів до вивчення впливу підвищення освіченості населення на демографічні показники, методологічно обґрунтованих рекомендацій стосовно вимірювання та оцінки внеску цього чинника у динаміку демографічних процесів, а також незавершеністю розробки методологічної і методичної бази створення принципово нової концепції розвитку системи освіти в умовах демографічної кризи. Виважена демографічно орієнтована освітня політика може стати визначальною передумовою поліпшення демографічної ситуації і збалансування демографічного розвитку.

Проблеми впливу освіченості населення на різноманітні сфери суспільного життя, а також ролі освіти у забезпеченні людського розвитку постійно перебувають у полі зору як іноземних, так і вітчизняних дослідників. Підґрунтям для дослідження впливу освіченості на основні демографічні показники стали праці Дж. Гуральника, Е. Кітагави, О. Кравдала, Є. Меари, Р. Райта, П. Хаусера, Дж. Хоема. Вагомий внесок у розробку проблеми взаємодії освітніх та демографічних процесів зроблено російськими вченими Є. І. Андрєєвим, А.Я. Квашею, Т.Л. Харьковою, В.М. Школьніковим. У вітчизняній науці дослідженням цих проблем активно займаються О.М. Балакірєва, Н.Я. Жилка, І.О. Курило, Н.М. Левчук, Е.М. Лібанова, О.В. Макарова, Д.П. Мельничук, З.О. Пальян, Н.О. Рингач, В.С. Стешенко та ін.. Доробки В.П. Андрущенка, О.А. Грішнової, І.В. Іванюк, І.С. Каленюк, О.І. Локшиної та ін. стали теоретичним підґрунтям модернізації освітньої політики відповідно до нових суспільних потреб.

Однак проблема впливу освіченості населення на основні демографічні процеси залишається недостатньо розробленою. Потребують більш глибокого наукового дослідження питання оцінки впливу соціально-економічних чинників на показники дітності, здоров'я та тривалості життя населення, формування організаційно-економічного механізму поліпшення демографічної ситуації за допомогою інструментів освітньої політики, ефективності та доцільності матеріального стимулювання дітонародження та ряд інших.

Відсутність цілісних системних досліджень впливу освіченості населення на основні демографічні процеси та потреба в науковому обґрунтуванні заходів поліпшення демографічної ситуації зумовили вибір теми дисертації, її мету, завдання і логіку викладення матеріалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом наукових досліджень кафедри управління персоналом та економіки праці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках держбюджетної теми «Розвиток відносин у сфері праці та соціально-трудової інфраструктури» (номер державної реєстрації 0106U001807). У межах цієї теми особисто автором визначено функції освіти в системі інститутів людського розвитку, а також досліджено демографічні наслідки їх реалізації.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні впливу освіченості населення на демографічну ситуацію, а також у розробці практичних рекомендацій щодо поліпшення демографічної ситуації в Україні інструментами освітньої політики.

Для досягнення поставленої мети сформульовано та вирішено такі наукові і практичні завдання:

· поглиблено теоретичні підходи до визначення місця інституту освіти в системі інститутів людського розвитку;

· обґрунтовано демографічне значення основних функцій інституту освіти та вектори їх впливу на демографічну поведінку населення;

· досліджено напрями впливу підвищення освіченості населення на основні демографічні процеси;

· розроблено методику оцінювання впливу освіченості населення на демографічну ситуацію;

· визначено сучасні тенденції у дітонародженні та основні соціально-економічні чинники зниження дітності українських сімей;

· виявлено резерви покращення здоров'я та підвищення тривалості життя населення, які лежать в площині освіти;

· окреслено орієнтири та запропоновано концептуальні підходи до розвитку системи освіти в умовах демографічної кризи;

· розроблено практичні рекомендації щодо напрямів реформування системи освіти задля поліпшення демографічної ситуації.

Об`єктом дослідження є вплив освіченості населення на основні демографічні процеси.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні засади поліпшення демографічної ситуації інструментами освітньої політики.

Методи дослідження. Дисертація ґрунтується на системному загальнотеоретичному осмисленні досягнень вітчизняних і зарубіжних науковців з дослідження соціально-демографічних проблем, проблем у сфері освіти, охорони здоров'я тощо. Для досягнення мети роботи використано низку загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, взаємопов'язаних та послідовно застосованих у дисертації: історико-логічний метод використано при дослідженні становлення концепції людського розвитку, формування інституту освіти в системі інститутів людського розвитку; класифікаційно-аналітичний метод - при визначенні функцій інституту освіти в системі інститутів людського розвитку; економіко-математичні методи - для дослідження соціально-економічних детермінант зниження дітонародження в Україні та виявлення ретроспективних тенденцій у процесах народжуваності; графічно-аналітичний метод - для наочної ілюстрації досліджуваних соціально-демографічних явищ і процесів; методи статистичного аналізу застосовувались у ході дослідження впливу освіченості на показники дітності, для вивчення чинників, які спричинюють погіршення стану здоров'я населення.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти України з питань розвитку освіти, охорони здоров'я і демографічного розвитку, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, результати медико-демографічних обстежень та національних вибіркових опитувань, наукові праці зарубіжних і вітчизняних авторів, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що виносяться на захист, полягають у розробці теоретико-методичних засад дослідження впливу освіченості населення на основні демографічні процеси та обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо поліпшення демографічної ситуації за допомогою інструментів освітньої політики. Отримані результати представлено такими науковими положеннями:

вперше:

· розроблено методичні підходи до оцінювання впливу освіченості населення на демографічні процеси на основі поєднання аналітичних індикаторів та економетричного моделювання. Використання об'єктивних та суб'єктивних показників у запропонованій методиці дало змогу визначити загальні тенденції у народжуваності, захворюваності, тривалості життя, поширенні шкідливих звичок серед груп населення з різними освітніми рівнями, а також ставлення громадян до соціально-демографічної політики держави та рівень обізнаності щодо основних небезпечних інфекцій (СНІДу і туберкульозу) залежно від рівня освіти;

удосконалено:

· систему соціально-демографічних індикаторів для оцінювання ефективності освітньої політики в умовах демографічної кризи. Зокрема, запропоновано соціально-демографічні індикатори для основних орієнтирів розвитку системи освіти, серед яких: забезпечення доступності освіти (у напрямі забезпечення рівних можливостей у здобутті освіти, підвищення її фізичної та економічної доступності та ін.), поліпшення якості освітніх послуг (у напрямі досягнення високих стандартів якості викладання і навчання, забезпечення мобільності професійної освіти та ін.) та раціональна організація системи освіти (у напрямі розвитку регіональної спеціалізації навчальних закладів, забезпечення ефективності фінансування освіти, розвитку експорту освітніх послуг та ін.);

· процедури та інструментарій дослідження причин зниження народжуваності на основі комплексного аналізу соціальних (трансформація інституту шлюбу, відповідальне ставлення до батьківства, підвищення рівня освіченості) та економічних (поліпшення матеріального становища, активізація урбанізаційних процесів) чинників, що дало можливість визначити основні резерви активізації дітонародження в Україні;

дістали подальшого розвитку:

· обґрунтування ролі інституту освіти в системі забезпечення ключових можливостей людського розвитку, яка, на відміну від інших досліджень, трактується через актуалізацію демографічного значення основних функцій освіти (соціалізуючої, комунікативної, селективної, стратифікаційної, розвиваючої, інтеграційної, продуктивної). Це дало можливість визначити пріоритетні напрями реформування системи освіти для утвердження позитивної вітальної та репродуктивної поведінки населення;

· систематизація основних напрямів впливу освіченості населення на демографічну ситуацію, у якій, на відміну від існуючих, враховано вплив сучасних характеристик системи освіти (збільшення тривалості навчання, зниження рівня гендерної сегрегації, невисока гнучкість системи освіти, зростання вартості освітніх послуг та ін.) на демографічну поведінку молоді (відкладання створення сім'ї та народження дітей). Це дало змогу визначити демографічні вектори освітніх реформ;

· обґрунтування значення освіченості як однієї з визначальних передумов поліпшення здоров'я та підвищення тривалості життя населення, що проявляється у відповідальнішому ставленні високоосвічених людей до свого здоров'я та здоров'я своїх дітей, свідченням чого є: менше поширення шкідливих звичок, нижчі показники захворюваності та наявність більш ґрунтовних знань про небезпечні інфекції серед освіченого населення; додаткові конкурентні переваги на ринку праці, результатом чого є вищі доходи, кращі та безпечніші умови праці; раціональніше використання послуг охорони здоров'я та ін. На основі цього доведено, що підвищення освітнього рівня може стати вагомим резервом збільшення тривалості життя населення;

· обґрунтування першочергових заходів, пріоритетних завдань і напрямів удосконалення організаційно-економічного механізму поліпшення демографічної ситуації за допомогою інструментів освітньої політики, в рамках чого визначено ключові напрями розвитку системи освіти в контексті пом'якшення демографічної кризи; розроблено систему заходів щодо удосконалення освітньої політики на всіх рівнях, основними з яких є: підвищення доступності дошкільної освіти за рахунок розвитку її нових форм, виховання сімейних цінностей у загальноосвітній та вищій школі, інноваційний розвиток позашкільних навчальних закладів, репродуктивно орієнтоване освітнє кредитування та ін.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені автором у дисертації, доведено до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій, які створюють підґрунтя для подальших досліджень освіченості населення як передумови людського розвитку та важливого чинника поліпшення демографічної ситуації, забезпечують методичну основу для комплексної оцінки змін в основних демографічних процесах внаслідок підвищення рівня освіти населення, відіграють важливу роль у формуванні засад вдосконалення системи освіти в умовах демографічної кризи.

Наукові розробки автора щодо організаційно-економічного механізму забезпечення високого рівня освіченості населення використані Федерацією Професійних Спілок України при підготовці законопроекту «Про соціальний діалог в Україні» (довідка №52/01-24/1595 від 18.09.2008 р.).

Ряд положень і результатів дисертаційної роботи було враховано при розробці програми з утвердження гендерної рівності на період до 2010 р. Черкаської обласної державної адміністрації (довідка № 250/01-36 від 02.03.2010 р.). Наукові напрацювання автора застосовано у ході реалізації спільного проекту Київського економічного інституту та Глобальної мережі розвитку, пов'язаного з дослідженням здоров'я матерів та дітей в Україні (довідка № 0351-03-01 від 11.01.2010 р.), а також впроваджено в навчальний процес ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні навчальних дисциплін: «Людський розвиток» та «Економіка праці та соціально-трудові відносини» (довідка від 18.05.2010р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до ролі освіченості населення у поліпшенні демографічної ситуації. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи доповідалися на міжнародних і вітчизняних науково-практичних та науково-теоретичних конференціях і семінарах, зокрема: «Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» (м. Полтава, 2007 р.); «Людський капітал України: стан, проблеми, перспективи відтворення» (м. Київ, 2007 р.); «Людський розвиток в Україні: регіональні аспекти, сучасні проблеми, пріоритетні напрями» (м. Івано-Франківськ, 2008 р.); «Глобалізація освіти в сучасному світі» (м. Бельц (Молдавія), 2009р.); «Інституційні аспекти функціонування трудового потенціалу» (м. Луганськ-Євпаторія, 2009 р.), «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (м. Чернігів, 2009р.); 26 Annual Economics Education and Research Consortium Workshop (м. Київ, 2009), «Соціально-економічні та демографічні проблеми збереження і розвитку трудового потенціалу регіонів» (м. Тернопіль, 2009 р.), «Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи» (м. Київ, 2009), «Народжуваність в Україні на початку XXI сторіччя: структурні особливості, перспективи, нові соціальні виклики» (м. Київ, 2009), «Міграційні процеси в Україні: сучасні виклики та регіональна специфіка» (м. Львів, 2009), «Economics: current affairs and development prospects» (м. Київ, 2010), «Соціально-трудові відносини: теорія та практика» (м. Київ, 2010).

Публікації. Автором опубліковано безпосередньо за темою дисертації 13 статей, у тому числі 8 у наукових фахових виданнях, 5 у збірниках матеріалів наукових конференцій загальним обсягом 4,62 друк. арк., з них автору особисто належить 3,9 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг дисертації 188 сторінок друкованого тексту, в тому числі 13 таблиць на 8 сторінках, 23 рисунки на 7 сторінках. Список використаних джерел містить 200 найменувань на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об'єкт, предмет і завдання дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення здобутих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади дослідження впливу освіти на демографічну ситуацію» подано результати наукового опрацювання питань щодо місця та значення інституту освіти в системі інститутів людського розвитку, розглянуто основні напрями впливу освіченості населення на демографічну ситуацію, запропоновано методику дослідження впливу рівня освіти на дітонародження та здоров'я населення.

Інститут освіти можна визначити як самостійний соціальний інститут з огляду на наявність у його структурі усталених правил і зразків поведінки, специфічних культурних елементів та ознак. Інституційна єдність освіти досягається збалансованим поєднанням системи освіти, яка відображає нормативні характеристики освіти, та процесу освіти, що розкриває її неперервність та динамічність.

У системі інститутів людського розвитку інститут освіти займає чільне місце, адже освіченість є вагомим чинником поліпшення здоров'я, підвищення матеріального добробуту і покращення якості життя. У ході дослідження встановлено, що з позиції забезпечення оптимальних можливостей людського розвитку інститут освіти виконує соціалізуючу, комунікативну, селективну, стратифікаційну, розвиваючу, продуктивну, інтеграційну та прогностичну функції. Зазначені функції відображають роль освіти у соціальному формуванні особистості та її ціннісних орієнтацій, максимальному забезпеченні особистісного розвитку та соціально-культурної інтеграції, а також місце освіти у суспільному розвитку.

У роботі доведено, що значення функцій освіти не обмежується лише соціально-культурним простором, їх реалізація вносить вагомі корективи і в основні демографічні процеси. Освітній процес сприяє утвердженню ціннісних орієнтацій особистості, які в майбутньому визначають репродуктивну й вітальну поведінку населення. Переорієнтація сучасної системи освіти на цінності індивідуальності та неповторності особистості поступово призводить до втрати молоддю відчуття колективізму, відмови від колективних цінностей, найбільше у даному випадку страждає інститут сім'ї. У процесі навчальної соціалізації також формується суспільне бачення майбутнього покоління, якщо ж молодь не відчуває, що вона потрібна суспільству, що суспільство має потребу в її дітях, то активізації народжуваності досягнути не вдасться.

При переході до постіндустріальної економіки роль і значення освіти у суспільстві зростає. Вітчизняними та іноземними дослідниками відзначено, що освіченість населення сьогодні значною мірою визначає основні напрями демографічного розвитку, тобто існує зв'язок між рівнем освіти та основними складовими демографічного відтворення - смертністю і народжуваністю.

Очікувану тривалість життя як похідну від смертності - одного з найважливіших демографічних показників - можна вважати найбільш інформативним критерієм людського розвитку. У даному показникові акумулюється вплив різноманітних соціально-економічних, екологічних, медико-генетичних факторів і проявів поведінки людей на стан їх здоров'я. Сучасні показники смертності населення переконливо доводять чутливість цього медико-демографічного індикатора до змін умов проживання та способу життя населення, його освітнього рівня.

Загалом вплив освітнього рівня на здоров'я населення можна окреслити наступними основними напрямами. По-перше, згідно логіки концепції людського капіталу, люди, які мають схильність до інвестування в освіту, схильні й до інших дій стратегічного характеру, серед яких визначальне місце належить турботі про своє здоров'я та здоров'я власних дітей, високоосвіченим людям притаманний раціональніший тип санітарно-гігієнічної поведінки. По-друге, освітній рівень визначальним чином впливає на професію, характер і умови праці. По-третє, рівень освіти та тісно пов'язані з ним можливості зайнятості визначають рівень доходів працездатного населення, що, в свою чергу, виступає передумовою задоволення потреби в якісному харчуванні, медичному обслуговуванні, належному житлі тощо.

Народжуваність є одним із найбільш значущих компонентів демографічного розвитку країни. У ході дослідження доведено, що основними напрямами впливу сучасних змін у системі освіти на народжуваність є наступні: зростання альтернативних витрат (додаткові можливості зайнятості, що з'являються на ринку праці при підвищенні рівня освіти, призводять до збільшення альтернативних витрат, пов'язаних з народженням і вихованням дітей); підвищення вартості освітніх послуг і зменшення можливості здобути вищу освіту безкоштовно стимулюють у молодих пар прагнення отримати хорошу роботу до народження дитини. Значення цих факторів актуалізується на фоні зростання вартості утримання дитини та зниження суспільних переваг від батьківства; підвищення вартості навчання дітей також змушує подружні пари контролювати свою репродуктивну поведінку.

Встановлено, що інституційна перебудова системи освіти також суттєво вплинула на репродуктивну поведінку населення. Зокрема, негативні демографічні наслідки реформування освітньої системи (утвердження орієнтованої на кар'єру системи цінностей, збільшення тривалості навчання, зниження рівня гендерної сегрегації, відносно невисока гнучкість системи освіти) виявляються у відкладанні вступу до шлюбу та народження першої дитини, частій відмові від народження другої дитини.

З огляду на складність проблеми взаємозв'язку освіченості населення та основних демографічних процесів для аналізу впливу рівня освіти на показники народжуваності, здоров'я і тривалості життя застосовано дворівневий підхід. Перший рівень передбачає дослідження аналітичних індикаторів, на основі яких можна побудувати загальну картину основних показників народжуваності та здоров'я населення, другий - побудову економетричної моделі, за допомогою якої можна виявити визначальні детермінанти народжуваності та міру впливу кожного з них на загальний показник дітності (рис.1).

Рис.1. Методика дослідження впливу освіченості населення на демографічну ситуацію.

Використання об'єктивних показників дає змогу вивчити зміни у тривалості життя населення, захворюваності, шлюбності та народжуваності залежно від рівня освіти. Доповнити аналіз цих тенденцій можна за допомогою суб'єктивних показників, які відображають ставлення населення з різним освітнім рівнем до свого здоров'я, до дітонародження та державної політики стимулювання народжуваності, масштаби поширення шкідливих звичок тощо.

У розділі 2 «Оцінка впливу освіченості населення на демографічну ситуацію в Україні» досліджено основні тенденції демографічного розвитку, проаналізовано зміну показників народжуваності під впливом підвищення освітнього рівня жінок, визначено відмінності у показниках здоров'я населення залежно від освітнього рівня, а також ефективність заходів пронаталістської політики держави, що базується на матеріальному стимулюванні дітонародження.

Здоров'я є одним із найважливіших компонентів, що визначають демографічну ситуацію. Високоосвічені люди в силу більшого обсягу знань, вищого рівня матеріального забезпечення, переважної зайнятості розумовою працею більше уваги приділяють власному здоров'ю і здоров'ю своїх дітей.

У ході аналізу встановлено, що стан здоров'я людей з вищою освітою є значно кращим, ніж у людей з іншими освітніми рівнями (табл.1).

Таблиця 1

Показники, що характеризують стан здоров'я населення

та народжуваність в Україні в 2007р.

Показник	Жінки	Чоловіки
	Рівень освіти
	Середня або нижче	Вища освіта	Середня або нижче	Вища освіта
Самооцінка стану здоров'я населення, (%)
- дуже добрий	0,70	2,6	2,2	4,4
- добрий	16,0	26,6	27,6	41,7
- посередній	55,2	54,8	51,2	45,7
- поганий	28,1	16,0	19,0	8,2
Частка осіб (%), які страждають на:
- захворювання серця	25,0	16,0	12,5	7,8
- захворювання легень	5,0	5,0	7,1	4,2
- захворювання печінки	13,0	9,0	5,6	4,1
- діабет	2,3	0,8	1,3	1,1
- високий артеріальний тиск	25,4	14,2	10,1	10,0
Частка осіб, які палять, (%)	15,6	14,9	58,0	45,4
Частка осіб, які вживають алкоголь,(%):
- майже кожен день	1,2	1,3	6,3	3,3
- 1-2 рази на тиждень	8,9	8,6	31,1	27,6
Частка осіб, обізнаних щодо:
- Туберкульозу	97,8	98,7	97,8	99,0
- ВІЛ/СНІДу	97,7	99,1	97,8	99,3
Частка осіб, які тестувались на ВІЛ, (%)	46,0	56,5	23,0	32,3
Сумарний коефіцієнт народжуваності	1,4	1,0	-	-
Середня кількість дітей, народжених за все життя жінками у віці 40-49 років	1,9	1,6	-	-
Середня тривалість інтервалів між пологами, міс.	62,5	75,7	-	-
Медіанний вік матері при перших пологах, років	21,4	22,8	-	-
Медіанний вік на момент першого шлюбу, років	19,9	21,1	22,8	23,3
Рівень абортів, кількість абортів на 1000 жінок	0,5	0,4	-	-
Примітка: розраховано автором за даними ULMS та МДО, 2007

На основі дослідження взаємозв'язку рівня освіченості та тривалості життя встановлено, що високоосвічені чоловіки можуть прожити приблизно на п'ять років довше, а жінки - на два роки довше порівняно з тими, що не здобули середньої освіти. Виявлено, що підвищення освітнього рівня населення може стати вагомим резервом збільшення тривалості життя, особливо чоловіків, адже з підвищенням рівня освіти відбувається зменшення статевих відмінностей у показниках смертності.

Результати дослідження засвідчили вражаючі масштаби поширення шкідливих звичок серед населення: показники тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотичних речовин в Україні є одними з найвищих у Європі. Особливе занепокоєння викликає поширення шкідливих звичок серед молоді та жінок. У ході аналізу не виявлено суттєвих відмінностей в інтенсивності паління залежно від освітнього рівня курця, проте інтенсивність вживання алкоголю серед високоосвічених людей є значно нижчою.

Високоосвічені особи мають глибші знання про небезпеку інфекційних захворювань. Крім інформації про абстрактне існування таких захворювань, вони знають про шляхи їх передачі, як вберегтися від них, а також можуть реально оцінити небезпеку цих недуг. Загалом у ході аналізу встановлено, що освіченіші люди більше уваги приділяють своєму здоров'ю, більш зацікавлені у його поліпшенні - вони більше знають про СНІД і туберкульоз, критичніше ставляться до шкідливих звичок та розсудливіші у своїй поведінці.

Зміни у репродуктивній поведінці населення визначальним чином впливають на сучасну демографічну ситуацію, вони також мають важливе значення для демографічного майбутнього України. У ході аналізу встановлено, що зниження показників народжуваності зумовлено відкладанням таких важливих подій, як створення сім'ї та народження дитини, орієнтацією на однодітну сім'ю тощо.

Представниці молодого покоління в середньому на 1,2 роки пізніше створюють сім'ї, ніж це робили їх матері. На фоні загальної тенденції відкладання вступу в шлюб диференціація за цим показником серед жінок різних освітніх рівнів поглиблюється. Поряд із відкладанням вступу в шлюб відбувається й відкладання народження дітей (табл.1). Негативні наслідки для демографічної ситуації має не стільки відкладання народження першої дитини, як часта відмова від другої та наступних дітей. Встановлено, що зниження показників дітності характерне для усіх жінок, а не лише для високоосвічених. Зменшення кількості дітей в сім'ї відбувається для кожного наступного покоління - саме це явище виступає передумовою депопуляції в Україні.

Оцінка соціально-економічних чинників дітності дозволила виділити ті, які сприяють збільшенню кількості дітей у сім'ях. Авторські розрахунки засвідчили, що визначальним чином дітність українських жінок залежить від перебування у шлюбі - цей факт майже у 9 разів підвищує ймовірність народження дитини. Чинник освіченості негативно корелює з дітністю, тобто в сім'ях високоосвічених людей здебільшого менше дітей. Розрахунки засвідчили зниження ймовірності народження дитини внаслідок підвищення освітнього рівня. Поряд з цим встановлено, що діти високоосвічених батьків також виявляють схильність до обмеження дітонародження.

Розрахунки показали, що у заможніших сім'ях зазвичай менше дітей. Проте чинник матеріального добробуту є найменш статистично важливим. Результати дослідження засвідчили посилення орієнтації на однодітну сім'ю поряд із збільшенням розміру поселення, у якому проживає сім'я: імовірність народження дитини жителями великих міст на 13 % нижча, ніж серед жителів сіл.

Таким чином розрахунки показали, що зниження народжуваності в Україні зумовлене поєднанням таких чинників: трансформацією інституту шлюбу та сім'ї, підвищенням рівня освіти населення, активізацією урбанізаційних процесів та зростанням доходів громадян. Зменшення кількості дітей у сім'ях відбулося під дією усіх перелічених чинників, причому роль освітнього чинника у даному процесі не можна вважати визначальною.

Разом з тим, активна державна політика, яка базується на матеріальному стимулюванні дітонародження, призвела до підвищення показників народжуваності в Україні у 2005-2009 роках. Проте у ході аналізу встановлено, що активізація народжуваності відбулася не лише внаслідок запровадження вагомої одноразової допомоги при народженні дитини, але й за рахунок реалізації раніше відкладених народжень, поліпшення соціально-економічних умов життя населення. Державна допомога покриває лише витрати на утримання дитини протягом першого року життя, проте не створює достатніх передумов для подальшого утримання, навчання та виховання дитини, тобто такий захід державної політики спрямований на поліпшення матеріальних умов сімей з дітьми лише у короткостроковій перспективі, його вплив на громадян, які дбають про майбутнє своїх дітей, є незначним.

У розділі 3 «Освітня політика в умовах демографічної кризи» визначено цільові орієнтири розвитку системи освіти, запропоновано концептуальні підходи до розвитку освіти з урахуванням демографічної ситуації, а також обґрунтовано організаційно-економічний механізм поліпшення демографічної ситуації за допомогою інструментів освітньої політики (рис. 2).

Доведено, що основними орієнтирами розвитку освіти в контексті поліпшення демографічної ситуації та нарощування інтелектуального потенціалу нації мають стати забезпечення максимальної доступності, висока якість та раціональна організація системи освіти. Для кожного з цих ключових орієнтирів обґрунтовано напрями розвитку освіти, розроблено низку заходів, спрямованих на поліпшення ситуації в освітній сфері, а також запропоновано систему соціально-демографічних індикаторів, які відображають ефективність реалізації обраних орієнтирів. Визначено такі індикатори: підвищення рівня охоплення навчанням на всіх рівнях системи освіти, поліпшення показників здоров'я учнів та студентів за даними медичних обстежень, підвищення результатів ЗНО та зменшення їх диференціації залежно від місця проживання учнів, збільшення частки ВНЗ, що пройшли міжнародну акредитацію, збільшення частки молодих викладачів і викладачів з вченим ступенем та ін.

Основними напрямами реформування освіти задля підвищення її доступності мають стати зниження дискримінації в освітній сфері за будь-якою ознакою та досягнення рівності можливостей здобуття освіти, також забезпечення фізичної та економічної доступності освіти для всіх категорій населення. Поліпшення якості освіти може відбуватися шляхом інтеграції вітчизняної освіти у глобальний освітній простір, підвищення якості знань вихованців системи освіти, підвищення

гнучкості професійної освіти тощо. Забезпечення орієнтації навчальних програм на суспільні цінності та ведення здорового способу життя, розвиток регіональної спеціалізації вищих навчальних закладів, підвищення ефективності фінансування освіти, оновлення і якісне вдосконалення кадрового складу системи освіти, а також розвиток експорту освітніх послуг сприятимуть більш раціональній організації системи освіти.

Механізм поліпшення демографічної ситуації інструментами освітньої політики включає визначення пріоритетних напрямів розвитку системи освіти, розробку практичних заходів удосконалення освітньої політики на кожному з рівнів системи освіти, оцінку можливих наслідків реалізації цих заходів для поліпшення демографічної ситуації, а також передбачення основних демографічних змін під впливом загального підвищення освіченості населення.

З огляду на те, що погіршення демографічних показників в Україні, в першу чергу, зумовлене дією психологічних чинників, для поліпшення демографічної ситуації інструментами освітньої політики визначального значення набуває зміна ціннісних орієнтацій вихованців освітніх закладів.

Оптимізація мережі навчальних закладів як територіально, так і на основі раціональної спеціалізації також є вагомим напрямом пом'якшення демографічної кризи за рахунок зменшення регіонального демографічного дисбалансу. Для демографічно проблемних регіонів перспективним є розвиток комплексів «дитячий садок - школа», збереження невеликих сільських шкіл, створення регіональних навчальних осередків для обмеження відтоку молоді до великих міст та столиці у зв'язку зі здобуттям освіти тощо.

Активізація народжуваності серед високоосвічених людей можлива за рахунок підтримки студентських сімей, розвитку репродуктивно орієнтованого освітнього та житлового кредитування, надання молодим сім'ям кімнат у гуртожитках, підвищення гнучкості системи освіти, що дало б змогу поєднувати батьківство й материнство з навчанням.

Загального поліпшення демографічної ситуації можна досягнути також шляхом поліпшення стану здоров'я вихованців навчальних закладів кожного рівня системи освіти внаслідок розвитку фізкультурно-спортивного руху, запровадження дисциплін, які надавали б вихованцям знання про основи гігієни, санітарії та дієтології, а також репродуктології, культури статевої поведінки, валеології.

Розвиток освітньої політики відповідно до демографічних потреб вирішуватиме не лише основні демографічні проблеми. Освітня політика завжди була й нині залишається вагомою складовою соціальної політики, саме тому реалізація запропонованих заходів не тільки сприятиме пом'якшенню демографічної кризи, вона також сприятиме соціально-економічному розвитку за рахунок зростання освіченості, поліпшення стану здоров'я, підвищення рівня життя населення.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі теоретичних узагальнень і проведених досліджень здійснено вирішення важливого науково-прикладного завдання, що полягає у подальшому розвитку теоретико-методичних засад дослідження освіченості населення як чинника поліпшення демографічної ситуації, і на цій основі обґрунтування пріоритетних напрямів державної політики розвитку системи освіти в контексті подолання демографічної кризи.

За результатами дослідження сформульовано теоретичні й практичні висновки щодо вирішення завдань відповідно до поставленої мети:

1. У тріаді основних компонентів людського розвитку провідне місце належить інституту освіти, адже крім того, що освіченість активізує особистісний та суспільний розвиток, вона також є однією з основних передумов поліпшення здоров'я та покращення матеріального добробуту й якості життя населення.

2. Функціональне поле інституту освіти не обмежується лише соціально-культурним простором - практична реалізація функцій інституту освіти вносить вагомі корективи у демографічну поведінку населення через утвердження нових цінностей, правил і зразків поведінки. У ході навчально-виховного процесу формуються суспільні погляди майбутнього покоління, репродуктивні та вітальні установки, відбувається ретрансляція репродуктивних орієнтацій поколінь, ротація суспільних цінностей, а також гармонійний інтелектуальний та фізичний розвиток особистості.

3. У результаті дослідження концептуально визначено основні напрями впливу освіченості населення на демографічну ситуацію. Доведено, що підвищення освітнього рівня впливає на здоров'я, тривалість життя населення та на народжуваність. Вплив освіченості на здоров'я та тривалість життя населення виявляється через статусну належність і відмінності у характері праці, а також через ставлення до здоров'я та наявність знань про здоровий спосіб життя. Інституційні трансформації в освітній сфері, активізація глобалізаційних освітніх процесів, зниження рівня гендерної сегрегації, збільшення тривалості навчання, відносно невисока гнучкість системи освіти, утвердження нової системи ціннісних орієнтацій суттєво впливають на репродуктивну поведінку українців. Підвищення альтернативних витрат, пов'язаних з народженням та вихованням дітей, зростання вартості освітніх послуг також є вагомими передумовами зниження показників народжуваності.

4. Уперше запропоновано методику оцінювання впливу освіченості населення на демографічні показники. З метою всебічного аналізу змін, що відбуваються у показниках народжуваності, здоров'я та тривалості життя населення, застосовано поєднання аналітичних індикаторів та економіко-математичного моделювання. Застосування аналітичного підходу дає можливість виявити базові взаємозв'язки, основні напрями взаємодії та встановити наявність залежності між рівнем освіти населення та основними демографічними показниками, тоді як використання економетричних методів дозволило поглибити аналіз причин зниження народжуваності шляхом виявлення чинників, які призводять до зменшення кількості дітей у сім'ї, а також кількісного розрахунку їх впливу на загальний показник дітності.

5. Дослідження детермінант народжуваності відкриває нові можливості у пізнанні та розумінні механізму формування демографічних установок, прогнозуванні репродуктивної поведінки населення. Передумовами зниження показників народжуваності стали трансформація традиційної моделі шлюбу та сім'ї, поширення відкладання шлюбів і відкладання народження дітей, перехід до однодітної моделі сім'ї. Ці тенденції притаманні для більшості українок незалежно від рівня освіти.

У ході аналізу дітності українських жінок за допомогою економетричних методів встановлено, що перебування у шлюбі є найважливішим чинником народження дитини, тоді як підвищення рівня освіти та матеріального добробуту призводить до зменшення кількості дітей у сім'ї. Також виявлено посилення утвердження орієнтації на однодітну сім'ю поряд із збільшенням розміру поселення, в якому проживає сім'я. Запропонований у роботі підхід до дослідження чинників народжуваності на основі використання економетричної моделі може слугувати підґрунтям для розробки та реалізації ефективної демографічної політики, адже на його основі можна кількісно оцінити вплив основних соціально-економічних характеристик жінок на показники їх дітності, а також відшукати резерви активізації дітонародження.

6. Стан здоров'я населення тісно пов'язаний з рівнем освіти, адже рівень захворюваності осіб з вищою освітою є значно нижчим, ніж серед інших осіб; високоосвічені люди майже у два рази рідше страждають на захворювання серця та цукровий діабет, у них також у півтора рази рідше виявляють захворювання печінки та легень. Тобто, серед високоосвічених людей більш поширене культивування здоров'я як найвищої соціальної цінності, вони краще усвідомлюють значення цього «природного активу» для повноцінного та щасливого життя. Визначальними перевагами освічених людей є свідоме ставлення до здоров'я, можливість вчасно звернутися за медичною допомогою, а також наявність знань та інформації, які дозволяють вести здоровий та активний спосіб життя, захиститися від найбільш небезпечних інфекцій.

Одним із проявів демографічної кризи в Україні є стрімке підвищення показників смертності населення, особливо серед чоловіків працездатного віку. У ході дослідження виявлено, що підвищення освітнього рівня населення може стати суттєвим резервом збільшення тривалості життя, особливо тривалості життя чоловіків, оскільки диференціація у показниках смертності за статтю знижується мірою підвищення освітнього рівня.

7. Характеристики системи освіти та демографічна ситуація тісно пов'язані, тобто зміна чисельності населення, його статево-вікової структури призводять до зміни попиту на освітні послуги, водночас модернізація системи освіти вносить вагомі корективи у репродуктивну та вітальну поведінку населення. Таким чином, реформування системи освіти повинно здійснюватися з врахуванням як короткострокових, так і довготривалих демографічних наслідків таких змін.

З огляду на те, що освіченість є вагомим чинником, який визначає перебіг основних демографічних процесів, часткового поліпшення демографічної ситуації пропонується досягнути шляхом провадження демографічно-орієнтованої освітньої політики. Запропонована система соціально-демографічних індикаторів для ключових орієнтирів розвитку освіти (підвищення доступності, поліпшення якості та забезпечення раціональної організації системи освіти) може слугувати критерієм ефективності освітньої політики держави.

8. У рамках механізму поліпшення демографічної ситуації інструментами освітньої політики автором розроблено систему заходів на кожному з рівнів системи освіти, здатних сприяти пом'якшенню демографічної кризи, передбачено демографічні наслідки від реалізації цих заходів. Найбільш актуальними заходами для поліпшення демографічної ситуації є відновлення мережі дошкільних навчальних закладів, розвиток закладів позашкільної освіти оздоровчо-спортивного спрямування та їх територіальна оптимізація, розвиток системи освітнього кредитування з репродуктивним спрямуванням, створення умов для народження та виховання дітей у студентських сім'ях, раціоналізація територіальної спеціалізації ВНЗ. Впровадження у навчальний процес знань про здоровий спосіб життя, регулярний медичний огляд учнів та студентів, розвиток мережі спортивних комплексів - першочергові заходи для поліпшення здоров'я молоді. Критеріями результативності запропонованого механізму може слугувати досягнення результатів: підвищення народжуваності та розвиток інституту сім'ї, поліпшення здоров'я та збільшення тривалості життя населення, збалансування міграційних процесів, оптимізація демографічного розвитку регіонів

Таким чином, позитивний вплив освіченості на демографічні процеси виявляється у поліпшенні здоров'я, підвищенні тривалості життя населення, покращенні його якісних характеристик, поряд з цим підвищення освітнього рівня є одним із чинників зниження народжуваності. Запропоновані в роботі заходи дозволяють активізувати позитивний вплив освіченості на демографічну ситуацію та зменшити його негативні прояви.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Думанська В.П. Освіта в контексті сталого людського розвитку / В.П. Думанська // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації. - 2007. - №2 (27). - С. 443 - 445 . - Серія: «Економічні науки». - (0,2 д.а.).

2. Думанська В.П. Інтелектуалізація праці - пріоритетний напрям розвитку економіки України / В.П. Думанська // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2007. т. 2 Ч. 1.- С.242 - 249. - (0,5 д.а.).

3. Думанська В.П. Підвищення доступності та якості освіти як один із шляхів пом'якшення демографічної кризи в Україні / О.А. Грішнова, В.П. Думанська // Демографія та соціальна економіка. - 2007. - № 2. - С.80-92. - (0,8 д.а., особисто автору належить 0,5 д.а., визначено шляхи впливу підвищення доступності та якості освіти на кожному з рівнів системи освіти на демографічну ситуацію).

4. Думанська В.П. Функції освіти в системі інститутів людського розвитку / В.П. Думанська // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. - 2009. - № 10 (140). - С. 85-87. - (0,5 д.а.).

5. Думанська В.П. Освіченість та народжуваність: взаємодія у соціодемографічному просторі / В.П. Думанська // Демографія та соціальна економіка. - 2009. - №1(11). - С. 152-160. - (0,5 д.а.).

6. Думанська В.П. Освіта в системі інститутів людського розвитку / В.П. Думанська // Україна: аспекти праці. - 2009. - №5. - С. 25-29. - (0,54 д.а.).

7. Думанська В.П. Збалансування регіонального демографічного розвитку інструментами освітньої політики / В.П. Думанська // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2009. - С.240-243. - (0,16 д.а.).

8. Думанська В.П. Трансформація репродуктивної поведінки під впливом освітніх чинників / О.А. Грішнова, В.П. Думанська // Демографія та соціальна економіка. - 2010. - № 1 (13). - С.72-80. - (0,66 д.а., особисто автору належить 0,43 д.а., визначено новітні тенденції у царині народжуваності, які активізувались під впливом освітніх чинників).

в інших наукових виданнях:

9. Думанська В.П. Інтелектуалізація праці як чинник розвитку людського капіталу / В.П. Думанська // Людський капітал України: стан, проблеми і перспективи відтворення: наук.-теор. конф., 9 лист. 2007 р. : тези доп. - К., 2007. - С.69-70. - (0,05 д.а.).

10. Думанская В.П. Совершенствование образовательной системы Украины в контексте глобализации / Е.А. Гришнова, В.П. Думанская // Глобализация образования в современном мире : междунар. научно-практ. конф., 20-22 мар. 2009 р. : тезисы научн. статей. - Бэльц, 2009. - С. 74-82. - (0,45 д.а., особисто автору належить 0,3 д.а., запропоновано шляхи інтеграції української системи освіти в глобальний освітній простір, визначено основні напрями взаємовпливу глобалізації та освіти).

11. Думанська В.П. Функції освіти в системі інститутів людського розвитку / В.П. Думанська, О.В. Башуцький // Інституціональні аспекти функціонування трудового потенціалу : міжнар. наук.-практ. конф., 4- 6 трав. 2009 р. : тези доп. - Луганськ, 2009. - С.63-65. - (0,08 д.а., особисто автору належить 0,05 д.а., визначено демографічне значення функцій освіти).

12. Думанська В.П. Напрями поліпшення демографічної ситуації інструментами освітньої політики / В.П. Думанська // Соціально-економічні та демографічні проблеми збереження і розвитку трудового потенціалу регіонів: всеукр. наук.-практ. конф., 1-2 жов. 2009 р. : тези доп. - Тернопіль, 2009. - С.301-302. - (0,09 д.а.).

13. Думанська В.П. Основні напрями освітньої політики в умовах демографічної кризи / В.П. Думанська // Болонський процес очима студентів: міжнар. наук.-практ. конф., 11 груд., 2007 р. : тези доп. - К., 2009. - Т.1. - С.87-89. - (0,08 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Думанська В.П. Освіта як чинник поліпшення демографічної ситуації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2010.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичних і прикладних засад дослідження освіти як чинника поліпшення демографічної ситуації та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо пом'якшення демографічної кризи за допомогою інструментів освітньої політики.

Визначено роль інституту освіти в системі забезпечення ключових можливостей людського розвитку, обґрунтовано демографічне значення основних функцій інституту освіти й вектори їх впливу на репродуктивну та вітальну поведінку населення.

Систематизовано основні напрями впливу освіченості населення на демографічну ситуацію. Розроблено та апробовано методику дослідження впливу освіченості населення на основні демографічні процеси, яка базується на використанні аналітичних індикаторів та економіко-математичного моделювання.

Визначено пріоритети державної освітньої політики на кожному з рівнів системи освіти та запропоновано систему соціально-демографічних показників для оцінювання ефективності освітньої політики в умовах демографічної кризи, розроблено організаційно-економічний механізм поліпшення демографічної ситуації за допомогою інструментів освітньої політики

Ключові слова: освіта, демографічна ситуація, демографічна криза, народжуваність, здоров'я, тривалість життя, освітня політика, система освіти.

АННОТАЦИЯ

Думанская В.П. Образование как фактор улучшения демографической ситуации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетмана», Киев, 2010.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методических и прикладных аспектов исследования образования как фактора улучшения демографической ситуации и обоснованию практических рекомендаций относительно смягчения демографического кризиса с помощью инструментов образовательной политики.

Исследованы теоретические подходы к определению роли института образования в системе обеспечения ключевых возможностей человеческого развития путем актуализации демографического значения основных функций образования (социализирующей, коммуникативной, стратификационной, селективной, развивающей, интеграционной, производительной).

Установлено, что функциональное поле института образования не ограничивается социально-культурным пространством - практическая реализация функций института образования вносит весомые коррективы в демографическое поведение населения путем утверждения новых ценностей, правил и образцов поведения.

Разработана методика оценки влияния образованности населения на демографические показатели. С целью всестороннего анализа изменений, которые произошли в показателях рождаемости, здоровья и продолжительности жизни населения, применено сочетание аналитических индикаторов и экономико-математического моделирования. В следствие применение аналитического подхода обнаружены базовые взаимосвязи, основные направления взаимодействия, установлены зависимости между уровнем образования населения и основными демографическими показателями. Путем использования эконометрических методов определены факторы, которые приводят к уменьшению количества детей в семьях, а также рассчитано их влияние на общий показатель детности.

...