Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Підвищення ефективності інновацій

у безпеці ВУГІЛЬНОГО виробництва

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (добувна промисловість)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Драчук Юрій Захарович

УДК 338.242.003.13 : 330.341.1 + 504.05

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий консультант - доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Кабанов Анатолій Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідувач

відділу проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Лапко Олена Олександрівна,

Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ), завідувач кафедри фінансів;

доктор економічних наук, професор

Петенко Ірина Валентинівна,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри управління персоналом і економіки праці;

доктор економічних наук, професор

Вагонова Олександра Григорівна,

Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), завідувач кафедри бухгалтерського обліку та аудиту.

Захист відбудеться « 27 » жовтня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий «24» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Інноваційна діяльність у вугільній промисловості традиційно спрямована на створення та впровадження у виробництво прогресивних технологій вуглевидобутку, нових, більш високого рівня засобів для всіх процесів виймання, транспортування і переробки вугілля, що в остаточному підсумку забезпечує підвищення ефективності та безпеки виробництва, захист навколишнього середовища, зниження затрат ручної праці, використання сучасних сировини і матеріалів тощо. Ефективність таких інновацій вимірюється розрахунками, що передбачають відповідну економічну віддачу. Вступ України до Світової організації торгівлі, її подальша інтеграція у світову економіку ще більше актуалізують проблеми ефективного інноваційного розвитку вугільних підприємств.

В умовах дефіциту фінансових ресурсів важливо, щоб усі інновації, які потребують інвестицій, давали економічний ефект, який би покривав затрати й забезпечував подальший розвиток виробництва. У сфері безпеки праці та захисту навколишнього середовища відповідні науково-технічні інновації доцільно зводити в окремі програми технічного, економічного і соціального напрямів.

В економічній науці існують різні підходи до визначення ефективності інноваційних проектів у промисловості, розроблено галузеві методичні рекомендації щодо оцінки ефективності інноваційних заходів. Питання, пов'язані з розвитком і оцінкою інноваційної діяльності промислових підприємств, а також із побудовою інноваційних моделей, привертали увагу багатьох дослідників, серед яких слід відзначити А.І. Акмаєва, І.О. Александрова, О.М. Алимова, О.І. Амошу, І. Ансоффа, О.С. Астахова, І.П. Булєєва, О.Г. Вагонову, М.А. Віленського, П.Л. Віленського, О.С. Галушко, Л.М. Гатовського, А.Ф. Гойка, Г.К. Губерну, Ф.І. Євдокимова, М.І. Іванова, А.І. Кабанова, О.О. Лапко, В.Є. Нейєнбурга, І.В. Петенко, М.М. Протодьяконова, В.І. Саллі, П. Самуельсона, Б. Санто, В.А. Сисоєву, М.С. Сургая, А.М. Федорищеву, Р. Фостера, Т.С. Хачатурова, В.М. Хобту, М.Г. Чумаченка, І.А. Шумпетера, Ю.П. Ященка.

Разом з тим теоретико-методичні та практичні проблеми впровадження інноваційних проектів на вугледобувних підприємствах залишаються недостатньо висвітленими як у світовій, так і у вітчизняній науковій літературі. А саме - потребують подальшого дослідження питання щодо інновацій у безпеці виробництва, які передбачають використання нетрадиційних форм оцінки ефективності, у тому числі врахування запобіжного збитку, який може значною мірою компенсувати матеріальні та соціальні затрати.

Розглядаючи проблеми інноваційного розвитку вугільних підприємств, слід підкреслити, що основна (вугілля) і супутня продукція цих підприємств не може кваліфікуватися як інноваційна. Однак вугільні підприємства в сучасних умовах мають стати більш дієвим реципієнтом (споживачем) наукомісткої продукції інноваційних галузей.

Вирішення даної проблеми з урахуванням обмеженості фінансових ресурсів для здійснення інноваційних процесів викликає необхідність наукового обґрунтування методології оцінки ефективності інновацій у безпеці вугледобувного виробництва, що обумовило вибір теми, мету і завдання дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Розробка програм реформування паливно-енергетичного комплексу, удосконалення фінансово-економічного механізму його функціонування» (номер держреєстрації 0102U001228, 2001-2003 рр.), де визначено теоретичні підходи до оцінки економічної ефективності інновацій у сфері безпеки виробництва та екології вугільних підприємств, на основі чого розроблено типові та прикладні інструктивно-методичні документи; «Управління інноваційним розвитком вугільної промисловості» (номер держреєстрації 0103U005521, 2004-2006 рр.), у рамках якої запропоновано нові методологічні підходи до оцінки економічної ефективності інновацій у сфері безпеки виробництва та екології на вугільних підприємствах, розроблено окремі розділи до проектів методичних документів «Економічна ефективність заходів науково-технічного прогресу на вугледобувних підприємствах. Методика оцінки», «Концепція регулювання інноваційної діяльності у вугільній промисловості в сучасних умовах господарювання» й «Формування довгострокових інноваційних програм у вугільній промисловості в ринкових умовах господарювання. Методичні рекомендації»; «Ефективність державної підтримки та перспективи інноваційного розвитку і структурних перетворень вугільної промисловості України» (номер держреєстрації 0106U008449, 2006-2009 рр.), у рамках якої обґрунтовано фактори, що впливають на економічну ефективність упровадження інновацій у сфері безпеки праці та екології; визначено методологічні підходи до планування інноваційної діяльності на вугільному підприємстві, у тому числі у сфері безпеки праці та екології; розроблено методичні підходи до вибору способів реалізації інновацій у сфері безпеки виробництва на вугільних підприємствах України; здійснено прогнозування інноваційних ресурсів вугільних підприємств галузі та розроблено теоретичне підґрунтя для організації формування довгострокової програми інноваційного розвитку вугледобувних підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних засад і науково-методологічних положень щодо оцінки ефективності інновацій у безпеці вугільного виробництва, які поєднують загальні проблеми вуглевидобутку й екологічні проблеми вугільних підприємств.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:

висвітлено теоретичні надбання у сфері розвитку інноваційної діяльності в галузях промисловості, що стосуються безпеки виробництва, і визначено можливість їх застосування на вугледобувних підприємствах у сучасних умовах;

узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід оцінки ефективності впровадження інновацій на вугільних підприємствах і визначено напрями її вдосконалення;

проаналізовано стан безпеки виробництва на вугільних підприємствах України й визначено необхідність змін у цій сфері в перспективі;

здійснено аналіз екологічних проблем вугільних підприємств та визначено напрями їх вирішення;

розроблено методологічні підходи до оцінки ефективності інновацій у сфері безпеки виробництва та екології на вугільних підприємствах;

створено механізм визначення госпрозрахункових результатів упровадження інновацій на вугільних підприємствах, у тому числі у сфері безпеки виробництва та екології;

визначено умови ефективної реалізації інновацій на вугільних підприємствах, удосконалення інноваційного менеджменту;

запропоновано методологічні підходи до формування довгострокових інноваційних програм вугледобувного підприємства в сучасних умовах господарювання, включаючи інновації у сфері безпеки виробництва та екології.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, які виникають між суб'єктами інноваційної діяльності у вугільній промисловості й обумовлені необхідністю підвищення ефективності впровадження інновацій у безпеці та екології вугледобувного виробництва.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади і науково-методичне забезпечення підвищення ефективності інновацій у безпеці виробництва на вугільних підприємствах з урахуванням його екологічної складової.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою роботи є положення сучасної економічної науки щодо проблем розвитку інноваційної діяльності, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з питань економічної ефективності науково-технічних заходів та інноваційних проектів.

Методологічним апаратом дослідження є комплексний і системний підходи, на основі яких розглядається інноваційна політика вугледобувного підприємства. Застосовано загальноприйняті в економічній науці методи: системно-логічного аналізу (для визначення впливу характеристик індустріальних та природних чинників на вугільну шахту як складну виробничо-технічну та соціально-економічну систему); статистико-економічного аналізу (для дослідження динаміки змін показників діяльності шахти за факторами безпеки та екології); економіко-математичного моделювання (для вдосконалення методичних підходів до розрахунку економічної ефективності інновацій у вугільному виробництві, в тому числі у безпеці виробництва та екології); експертних оцінок (для вибору пріоритетних напрямів інноваційного розвитку вугледобувного підприємства, в тому числі у безпеці виробництва та екології, а також прогнозуванні інноваційних ресурсів вугільних підприємств); загальна теорія систем і стратегічного менеджменту (для розробки структурно-функціональної схеми організації інноваційного менеджменту на вугільній шахті).

Інформаційну базу дослідження становлять правові та нормативні документи Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, звітні та статистичні дані вугледобувних підприємств, Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Мінвуглепрому України, результати досліджень Інституту економіки промисловості НАН України і власних досліджень автора, на основі яких встановлено необхідність удосконалення методів оцінки економічної ефективності інновацій у безпеці та екології на вугільному підприємстві.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні теоретичних основ та розвитку науково-методологічних положень щодо підвищення ефективності інновацій у безпеці та екології вугільного виробництва, виходячи з їх економічного змісту в сучасних умовах господарювання.

Основні результати, що містять наукову новизну, полягають у такому:

уперше:

запропоновано методологію оцінки ефективності впровадження інновацій у безпеку виробництва на вугледобувному підприємстві, яка базується на послідовному аналізі та врахуванні змін в усіх структурних елементах процесу вуглевидобутку, умов та чинників формування виробничих потужностей, стадій їх відтворення, результатів функціонування та впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства та регіону для реалізації у довгостроковій програмі інноваційного розвитку вугільних підприємств;

розроблено механізм використання результативного показника «вільні кошти підприємства» для визначення господарського результату нововведень у сфері безпеки виробництва, який передбачає врахування капітальних затрат, припливу і відпливу коштів, чистого прибутку від зниження затрат за рахунок підвищення рівня безпеки праці та поліпшення екологічних умов і ризику впровадження та використання нововведень;

обґрунтовано теоретичні засади формування довгострокової програми інноваційного розвитку вугледобувних підприємств, у тому числі програми з безпеки робіт та екології на основі методології оцінки ефективності інновацій у безпеку виробництва на вугледобувному підприємстві та застосування аналізу ретроспективи та вірогідності зміни частоти аварійності й розміру запобіжного збитку, а також здійснення постійного моніторингу досягнутих результатів;

удосконалено:

методологічні підходи до оцінки ефективності інноваційного менеджменту на вугільному підприємстві, які, на відміну від існуючих, базуються на принципах комплексності (врахуванні сукупної ефективності впровадження технічних рішень, природоохоронних та ресурсозберігаючих технологій) та передбачають здійснення експертної оцінки стану основних і допоміжних виробничих процесів;

механізм розрахунку економічної ефективності захисно-управляючої системи з безпеки виробництва з урахуванням розміру відверненого збитку, що супроводжується впровадженням інновацій та використанням економіко-математичної моделі оптимізації параметрів ефективного використання зазначеної системи з урахуванням категорії шахти за газом метаном, виробничої потужності шахти, її технічного рівня, геологічних умов;

організаційно-економічний механізм формування спеціальної інноваційної служби на вугледобувному підприємстві, що полягає у визначенні змісту та результатів робіт за запропонованою принциповою схемою управління служби, передбачених блоками: вибору та обґрунтування елементів програми, формування підпрограм у сфері безпеки та екології та блоком забезпечення;

дістали подальшого розвитку:

методичні підходи до планування інноваційної діяльності у сфері безпеки робіт на вугільному підприємстві, які враховують кількісну оцінку економічних показників інноваційної діяльності підприємства (затрат на важливі нововведення, термін їх окупності тощо) та надають можливість оцінити (в грошовому чи іншому вимірі) ефективність як кожного окремого заходу, так і загального результату від упровадження сукупності нововведень на рівні підприємства;

порядок визначення пріоритетності проблем щодо безпеки праці та екології у сфері гірничих робіт, який ґрунтується на використанні евристичного методу та експертних оцінок;

способи та форми стимулювання інноваційної діяльності у сфері безпеки робіт та екології на основі запропонованої системи обліку і контролю за виконанням рішень у цій сфері.

Практичне значення одержаних результатів. Практичні рекомендації дисертаційної роботи використано у діяльності: Управління вугільної промисловості Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 1-6/09 від 07.02.2008 р.); Донецької обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (довідка № 04/17я-0283 від 06.02.2008 р.); Міністерства вугільної промисловості України (довідка № 05-01/1-90 від 14.04.2010 р.); Донецької вугільної енергетичної компанії (довідка № 1-58 від 14.02.2008 р.); відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (довідка № 3812 від 05.09.2008 р.; до 01.09.2008 р. - вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1»), а також у науковій діяльності Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (довідка № 5538 від 23.07.2008 р.); у навчальному процесі Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України (довідка № 01-12/103 від 07.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертанту належать наукова ідея роботи, теоретичні розробки й узагальнення, результати обробки інформації, вибір методів дослідження, висновки і рекомендації, практичне впровадження результатів наукових досліджень. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дисертації доповідались і були схвалені на 24 науково-практичних конференціях, семінарах, форумах, у тому числі на: Международном енергетическом форуме «МЭФ СНГ» (м. Ялта, 2003 р., 2006 р.); «Научных чтениях «Белые ночи» (м. Санкт-Петербург, м. Владикавказ - Росія, 2004; 2008; 2009 рр.); науково-практичних конференціях: «Донбас - 2020: наука і техніка - виробництву» (м. Донецьк, 2004 р., 2006 р.); «Економічні проблеми промислового розвитку в Україні» (м. Донецьк, 2005 р.); «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (м. Донецьк, 2006 р.); «Геотехнологии и управление производством XXI века» (м. Донецьк, 2007 р.); «Пути повышения безопасности горных работ в угольной отрасли» (м. Макіївка, 2007 р.); «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.; 2009 р.), «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 2008 р.); «Екологічна безпека техногенно перевантажених регіонів. Оцінка і прогноз екологічних ризиків» (с. Гурзуф, 2008 р.); «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (м. Суми, 2008 р., 2009 р.), «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 47 наукових працях, із яких 4 монографії (дві індивідуальні загальним обсягом 40,3 д.а.), 32 статті у фахових журналах і збірниках наукових праць, 8 матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 81,3 д.а., із них особисто автору належить 57,3 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел із 362 найменувань і додатків. Загальний обсяг викладено на 503 сторінках. Робота містить 50 таблиць і 15 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1 «Інноваційна діяльність у базових галузях промисловості». Інноваційна діяльність у базових галузях промисловості спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг. На кожному етапі інноваційної діяльності необхідне залучення відповідних організацій і структур, а також здійснення інвестицій із розрахунком одержання економічної віддачі в кінцевому виробництві або споживанні, що покриває затрати та створює ефект. Найважливішою умовою розвитку виробництва, в тому числі його складових - безпеки праці, екології, є успішна комерціалізація науково-технічних розробок у сучасній економіці.

Встановлено, що в Україні, особливо у вугільній галузі, простежується значне відставання в організації, підтримці й використанні діяльності спеціалізованих інноваційних структур. Це потребує відповідних організаційних, правових і фінансових заходів щодо активізації інноваційної діяльності.

У загальній теорії ефективності з роками визначилися напрями щодо ефективності суспільного виробництва, капіталовкладень, науково-технічного прогресу, цільових комплексних програм, питань госпрозрахункової ефективності. Усі вони базуються на принципі досягнення найбільших результатів при найменших затратах суспільної праці, однак мають і свої особливості. Специфічним для кожного із цих напрямів є, наприклад, питання про вибір і методологію визначення показників ефективності.

Важливим показником ефективності нововведень на рівні підприємства є госпрозрахунковий економічний ефект, що відображає вплив їх упровадження на результати господарської діяльності. Госпрозрахунковий ефект має враховувати затрати власних коштів і власну економію ресурсів підприємства і виражатися показниками, загальноприйнятими при оцінці господарської діяльності підприємств.

При оцінці ефективності нововведень, крім економії затрат, ураховуються і соціальні фактори: поліпшення умов і безпеки праці, захист навколишнього середовища. При цьому необхідний кількісний облік або дотримання правил тотожності в порівнюваних варіантах.

На відміну від науково-технічного прогресу інноваційний процес має безперервний характер навіть після впровадження, оскільки розповсюдженням (дифузією) новація вдосконалюється, стає більш ефективною, набуває нових споживчих властивостей. Саме тому інновацію слід розуміти як процес наукової, науково-технічної діяльності, що має певний економічний ефект (технічний, матеріальний, соціальний, екологічний), відповідний життєвий цикл та включає разом зі створенням, доведенням до комерційного використання і розповсюдженням належне інвестиційне забезпечення і сферу застосування.

Інновація має чітку орієнтацію на кінцевий результат прикладного характеру, вона завжди розглядається як складний процес, що забезпечує певний технічний і соціально-економічний ефект.

Методичні підходи до оцінки ефективності інновацій принципово відрізняються. У сучасних літературних джерелах розглянута проблема найчастіше йменується як оцінка «ефективності інвестицій» або «ефективності інвестиційних проектів». Зрозуміло, що кожна із вищезазначених інновацій потребує інвестицій із різних джерел, але при цьому не акцентуються особливості інновацій, які безпосередньо впливають на вибір методичних підходів до оцінки ефективності. Щодо інвестиційних затрат, то вони завжди органічно входять до системи розрахунку ефективності з позицій їх доцільності, можливості повернення, окупності тощо.

Таким чином, методологія оцінки ефективності впровадження інновацій у безпеці виробництва на вугледобувному підприємстві розглядається як така, що має базуватися на послідовному аналізі та врахуванні змін в усіх структурних елементах процесу вуглевидобутку, умов та чинників формування виробничих потужностей, стадій їх відтворення, результатів функціонування та впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства та регіону.

У розділі 2 «Стан та перспективи підвищення ефективності безпеки вугільного виробництва» проаналізовано стан безпеки робіт на вугільних підприємствах за даними ретроспективи та прогнозування динамічних величин на близький та середньостроковий періоди. Висвітлено характер сучасних проблем безпеки праці з акцентом на майбутнє галузі - високонавантажені очисні вибої з концентрацією енергоємного обладнання, де збільшується імовірність виникнення аварій. Йдеться про економічну оцінку інновацій у сфері безпеки, де ефективність оцінюється не тільки із соціального боку (скорочення травматизму, втрат працездатності, профзахворювань тощо), але і з економічного, що сприяє загальному економічному зростанню підприємств.

Обґрунтовано, що найпростішим способом прогнозування динамічних величин на близьку і середньострокову перспективу є метод екстраполяції трендів. Для прогнозування динамічних величин використано дані ретроспективи, де до обліку прийнято відомості про аварії на шахтах за період з 2001 по 2007 р. (табл. 1, рис. 1).

Таблиця 1

Показники аварійності на шахтах Донбасу в 2001-2007 рр.