Інноваційна діяльність: інституційний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ: ІНСТИТУЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Федотов Олександр Олександрович

УДК 001.895: 330.341.2

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Чаусовський Олександр Михайлович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії (м. Донецьк).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Дементьєв Вячеслав Валентинович, Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної теорії (м. Донецьк);

кандидат економічних наук, доцент Кравченко Михайло Ілліч, Державний університет інформатики і штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки (м. Донецьк).

Захист дисертації відбудеться 29 вересня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано «27» серпня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.С. Овечко

інноваційний інституційний економічний

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Необхідність успішного завершення ринкової інституціональної трансформації України і формування умов до побудови постіндустріального суспільства вимагає особливої уваги до дослідження проблем інноваційної діяльності. У цьому контексті важливими є питання, пов'язані з взаємодією інновацій та існуючих економічних інститутів суспільства.

Прагнення гармонійно перенести в економіку України ринкові механізми, властиві західній економіці, продемонструвало негативний результат даних перетворень. У результаті цього інноваційна система України має ряд особливостей, до яких можна віднести неефективну взаємодію традиційних патерналістських інститутів, нових норм і квазіринкових інститутів; превалювання інженерного підходу і лінійної організації інноваційної діяльності; великої кількості наукових установ і недостатній обсяг їхнього фінансування і т.д.

Таким чином, в Україні, усупереч численним декларативним заявам, розвиток науки й інновацій ніколи не відносився до пріоритетів державної політики. Протягом дев'ятнадцяти років ринкової трансформації економіки України питома вага витрат державного бюджету на дані цілі зменшилась з 0,82% до 0,4% ВВП, досягши рівня низькорозвинених країн. Стає зрозумілим, що моделі і методи, застосовувані урядом для активізації інноваційної діяльності, не можуть надати очікуваних результатів. Адже при спробі стимулювання державою інноваційної діяльності, враховуються лише тільки економічні і виробничі характеристики.

Однак не менш важливими для інноваційного розвитку є такі параметри, як історичні традиції, духовний склад населення, система ціннісних установок, рівень правосвідомості, словом усе те, що виступає у якості інституціональних складових соціально-економічної системи.

У зв'язку з цим важливо помітити, що при національній специфіці стратегічна генеральна лінія суспільного прогресу проходить вповз розвиток і удосконалювання ринкових інститутів.

Вивченню інституціональних факторів економічного та інноваційного розвитку економіки присвячено багато робіт закордонних економістів: Й.А.Шумпетера, К.Фрімена,Т.Веблена, Р.Коуза, Д.Норта, Р.Нельсона,С.Вінтера,О.Вільямсона, Д.Ходжсона, російських та українських економістів: А.Чухно, В. Гейця, Н.Йохна, Л.Федулової, І.Шовкун, О.Яковлева, О.Чаусовського, Л.Дмитриченко, А.Семенова, Ю.Лисенка, В.Дементьєва, В.Тамбовцева, А.Олійника, Р.Нуреєва, Р.Капелюшникова, А.Шаститка, О.Яременка, В.Полтеровича, О.Сухарева.

Таким чином, існує значна кількість наукових досліджень теоретичного та емпіричного характеру, але велика частина робіт переважно висвітлює лише проблеми практики фінансування і реалізації інноваційного продукту чи приділяє увагу інституціональній структурі економіки без обліку інноваційної специфіки. Але без уваги залишається системне дослідження інституціонального розвитку інноваційної сфери економіки України, а також недостатньо висвітлюються проблеми формування і функціонування інституційного середовища інноваційної діяльності, взаємозв'язку її елементів і ролі держави в процесі її розвитку.

Усе це обумовлює актуальність теми дослідження, її мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України "Соціальні проблеми країн перехідної економіки і шляхи їхнього рішення" (державний реєстраційний номер 0198U005511), у якій автор брав участь у якості виконавця.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концепції інституціонального розвитку інноваційної діяльності України. Відповідно до мети в дисертації ставляться і вирішуються наступні задачі:

дослідити сутність інновації та її форми організації;

дослідити методологію неокласицизму та інституціональної економічної теорії в аналізі інноваційної діяльності;

розкрити сутність, зміст і основні функції економічних інститутів;

розробити концепцію інституціонального розвитку інноваційної діяльності;

дослідити структуру інституціонального середовища інноваційної діяльності та визначити механізми її формування та функціонування;

проаналізувати взаємозалежність і взаємовплив формальних і неформальних інститутів в інноваційній діяльності;

обґрунтувати комплекс заходів для підвищення ефективності економічного механізму взаємодії формальних і неформальних інститутів;

проаналізувати сучасний стан розвитку інноваційної системи України і дослідити сучасну роль держави в активізації інноваційної діяльності;

розробити механізм інституціонального забезпечення інноваційної діяльності економіки України.

Об'єктом дослідження є процес розвитку інноваційної діяльності в системі функціонування національної економіки.

Предметом дослідження є процес формування нового інституційного середовища інноваційної діяльності, що відповідає принципам ринкової економіки, історичним і національним традиціям українського народу.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є праці вітчизняних і закордонних вчених в області економічної теорії, закони і постанови Уряду України з питань економічної і соціальної політики, удосконалення керування розвитком економіки, прискорення науково-технічного прогресу і розвитку інноваційної діяльності.

У ході дослідження були використані наступні методи пізнання: системний підхід до визначення об'єкту і предмету дослідження; метод структурно-функціонального аналізу для розкриття функціонування механізму інституційного середовища інноваційної діяльності і механізму інституціонального забезпечення; метод аналізу і наукової абстракції при обґрунтуванні категоріального апарату, у т.ч. поняття інституту та інновації, інституціонального середовища інноваційної діяльності й інституціонального забезпечення; статистичні методи обробки економічної інформації при аналізі структури і динаміки інноваційної діяльності; методи теоретичного порівняння й узагальнення - для розкриття особливостей методології неокласицизму й неоінституціоналізму та їхнє застосування в дослідженні інноваційної діяльності.

Використано також графічний метод і методи економічного прогнозування, що забезпечило вірогідність отриманих результатів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в удосконаленні існуючих теоретичних і методологічних положень, методичних підходів до розробки науково-практичних заходів, що стосуються побудови механізму інституціонального розвитку інноваційної діяльності з метою ефективного функціонування української економіки. При цьому отримано такі наукові результати:

вперше:

розроблено концепцію інституціонального розвитку інноваційної сфери сучасної економіки України, що розглядає інституціональне середовище інноваційної діяльності як механізм адаптивного розвитку економічної системи та ефективного перерозподілу економічних ресурсів, яка дозволяє забезпечити стійке економічне зростання;

розроблено механізм інституціонального забезпечення інноваційної діяльності, що базується на методології сучасного неоінституционализму й інституціональному проектуванні з метою подолання "інституціональних пасток" і забезпечення ефективного розвитку інноваційної сфери економіки;

удосконалено:

поняття "інновація" як систему відносин із приводу трансформації нововведень у товар, його впровадження і поширення, що дозволяє прискорити інтенсифікацію відтворювальних процесів і індукує економічний, соціальний, політичний і технологічний ефект;

структуру інституціонального середовища інноваційної діяльності представлену генетичними, базисними й економічними інститутами, які утворюють стійку інституціональну рівновагу, що дозволяє сформувати стимули до здійснення інновацій;

одержано подальшого розвитку:

обґрунтування ролі держави в процесі формування інноваційної системи, а також його інституціонального й інформаційного забезпечення, на підставі якого стала можливою розробка комплексу економічних заходів щодо подолання протиріч між окремими елементами інституціонального середовища інноваційної діяльності економіки України;

дослідження рефлексивних форм і парних взаємозв'язків базисних інститутів і їхня взаємодія з процесом впровадження і поширення інновацій, результатом чого є обґрунтування висновку про те, що зазначені інститути утворять "каркас" інституціональної системи економіки.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення дисертації полягає в розробці рекомендацій, що можуть сприяти раціоналізації процесів становлення, функціонування і розвитку ринкових економічних інститутів інноваційної сфери економіки України.

Рекомендації щодо подальшого розвитку інституціонального забезпечення інноваційної діяльності використовуються Центром законодавчих ініціатив Донецької обласної ради при розробці пропозицій до формування нормативно-правових актів і програм розвитку інноваційної сфери економіки України (довідка №1/35 від 12.01.2010).

Концепція інституціонального розвитку інноваційної діяльності використовується Регіональною інформаційно-аналітичною центром-філією Національного інституту стратегічних досліджень у Донецькій області (довідка № 1/04 від 14.01.2010.). Структура інституціонального середовища використовується Донецькою торгівельно-промисловою палатою для формування рекомендацій з розвитку підприємств малого і середнього бізнесу (довідка №1128/02 від 24.10.2009).

Положення дисертації були використані при розробці концепцій соціально-економічного розвитку підприємств ВАТ "Красногоровський вогнетривкий завод" (довідка № 90 від 29.01.2010) і ЗАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" (акт № 01-44/3 від 25.12.2009).

Положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються в Донецькому національному університеті при вивченні студентами окремих тем курсів: "Політична економія", "Економічна теорія", "Історія економіки та економічної думки" (акт впровадження № 1025, від 25.11.09), а також у науково-дослідній роботі (акт впровадження №1115, від 26.12.09).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації отримані автором самостійно. У них висловлений авторський підхід до визначення структури інституціонального середовища інноваційної діяльності і системи факторів, що впливають на підвищення інноваційної активності суб'єктів господарювання в умовах транзитивної економіки. Теоретичні висновки і практичні результати обговорювалися на 4 конференціях і семінарах різних рівнів. З публікацій, що написані в співавторстві, використані тільки результати, що отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися й одержали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри економічної теорії Донецького національного університету (м. Донецьк), на двох Міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах, присвячених проблемам розвитку України і її регіонів: "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект" (Святогірськ, 2007 р.); на ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми і перспективи співробітництва між державами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва і ГУАМ" (м. Свіштов, Болгарія, 2006 р.) на I і ІІ Всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Економічна теорія в умовах глобалізації економіки" (м. Донецьк, 2009, 2010 р.).

Публікації. Основні результати досліджень по темі дисертації опубліковані в 10 наукових роботах загальним обсягом 4,18 д.а., з яких особисто автору належить 3,7 д.а., з них у наукових спеціалізованих виданнях - 8 робіт загальним обсягом 4,0 д.а., з них автору належить 3,6 д.а.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Основний обсяг дисертації становить 191 сторінки. Робота містить 20 таблиць, 32 рисунків. Список використаної літератури складається із 203 найменувань. До складу дисертації входять 7 додатків на 35 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, яка обумовлена науково-практичним значенням обраної проблеми та її недостатньою розробленістю в запропонованому автором аспекті; сформульовано мету та завдання, об'єкт та предмет дослідження; розкрито елементи наукової новизни одержаних результатів, теоретичне та практичне значення і зв'язок роботи з науковими програмами; наведена апробація результатів дослідження.

У першому розділі дисертації «Теоретичні основи дослідження інноваційної діяльності: методологія інституціоналізму» розкрито методологію аналізу сутності інновації, визначено її місце та роль у структурі сучасної економічної системи, проведено історичний аналіз тенденцій розвитку теорій інноваційного розвитку суспільства та побудована сучасна концепція інституційного розвитку інноваційної діяльності.

За результатами проведеного дослідження у дисертації узагальнено наявні в науковій економічній літературі теоретичні положення щодо сутності таких понять як інновація та економічний інститут.

Зроблено висновок про те що, дослідження проблеми інституціонального розвитку інноваційної діяльності представляється доцільніше розпочати з характеристики змісту поняття «інновація», оскільки в сучасній літературі воно розкривається неоднозначно, що багато в чому пояснюється відмінністю підходів до визначення цієї складної та багатогранної економічної категорії, що спонукає дати визначення інновації.

Інновація - це система відносин із приводу трансформації нововведення в товар, його впровадження і поширення, що дозволяє прискорити інтенсифікацію відтворювальних процесів і індукує економічний, соціальний, політичний і технологічний ефект.

Таке визначення інновації має декілька переваг в розкритті економічної сутності поняття «інновація», а саме обумовлює наступне: інновація являє собою зміну, що торкає безлічі елементів суспільного пристрою, створює додану вартість і дозволяє одержати її при впровадженні і поширенні нововведень; інновація є формою виробничих відносин із приводу нововведення на стадіях суспільного виробництва, а також формою науково-технічного прогресу, дозволяючи тим самим інтенсифікувати відтворювальні процеси; інновація являє собою результат нововведення і постійний процес трансформації нововведення в товар.

Досліджено, що поява інновації є результатом інноваційного процесу, який за своєю економічною сутністю є складовою частиною інноваційної діяльності. В свою чергу, інноваційна діяльність здійснюється завдяки визначеним формам її організації, які обумовлюються комплексом взаємозалежних систем: науково-технічної, виробничо-технологічної і фінансової, а також спеціальними організаціями з підтримки інноваційної діяльності та здійснення інноваційного процесу.

Слід зазначити, що інновації з'являються в економічній системі нерівномірно, а у вигляді одночасно освоюваних поєднаних новацій, під якими розуміють сукупність нових базисних нововведень, що з'явилися в одному місці та які визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу. Технологічний устрій економіки обумовлює певний рівень розвитку виробничих відносин, формою реалізації яких є економічні інститути.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що методологія визначає предмет і об'єкт аналізу, мету і спосіб побудови теорії, інтерпретацію її висновків і критерії, відповідно до яких теорія оцінюється, було визначено методологію інституціонального аналізу інноваційної діяльності.

Визначено, що інституціоналізм як напрям розвитку економічної думки з'явився як альтернатива переважаючому напряму економічної теорії - неокласичній економічній теорії.

Характерною рисою неокласичної економічної теорії є струнка система економічних категорій та ефективний аналітичний апарат дослідження проблем економічного розвитку, який відкрив шлях застосуванню в економічній теорії математичних методів. Тим самим, у центр аналізу неокласичної економічної теорії був поставлений індивід, що визначає цінність благ, що здійснює вибір і бере участь у господарській діяльності. Принципи поведінки людини стають «стрижнем» неокласичної економічної теорії, відбиваються в її поняттях і формальному апараті. У противагу чіткості і аналітичності неокласицизму, інституціоналізм оперує більш неекономічними факторами економічного розвитку.

Зростання інтересу до інституціоналізму пов'язаний, по-перше, зі спробою перебороти обмеженість ряду передумов, характерних для неокласицизму (аксіоми повної раціональності, абсолютної інформованості, вільної конкуренції, формування рівноваги лише за допомогою цінового механізму й ін.), і розглянути сучасні економічні, соціальні і політичні процеси більш комплексно і всебічно; по-друге, - зі спробою проаналізувати явища, що виникли в епоху науково-технічної революції, застосування до яких традиційних методів дослідження не давало бажаного результату.

Таким чином на сучасному етапі під впливом науково-технічного прогресу економічні системи є відкритими, головними їх рисами є нерівномірність і нелінійність, а також невизначеність подальшого розвитку. На відміну від закритих економічних систем, де існує лінійність й упорядкованість, а також незалежність елементів одне від іншого, відкриті системи піддаються процесу самоорганізації шляхом створення "дисипативної структури".

Статичний підхід неокласики до аналізу економічних процесів, не здатний пояснити поведінку індивідів у відкритих економічних системах, що припускає перехід до нових парадигм економічного мислення зокрема до теорій еволюційної економіки й економічної синергетики, які існують у рамках інституціонального напрямку економічної думки.

Методологічною основою інституціоналізму виступають наступні найважливіші принципи. По-перше, міждисциплінарний підхід, тобто розширення меж економічної теорії й включення до аналізу неекономічних явищ й установ. По-друге, принцип історизму, що виражається в прагненні виявити рушійні сили й фактори розвитку, основні тенденції суспільної еволюції. По-третє, критична спрямованість в оцінці економічного лібералізму і його відірваності від реальної дійсності. Інституціоналізм виступає як емпірична течія, що протистоїть абстрактно-теоретичному напрямку неокласичної економічної доктрини. По-четверте, методологічному індивідуалізму, аналізу індивідуальних дій економічних агентів інституційний напрямок протиставив методологічний холізм, відповідно до якого вихідним пунктом в аналізі стають не індивіди, а інститути. По-п'яте, у силу неповноти поширення інформації в економічному середовищі поведінка індивіда є лише частково раціональною (принцип "обмеженої раціональності").

Однак, інституційний напрямок не є однорідним, він включає в себе класичний інституціоналізм, який вивчав насамперед поводження людини в умовах не ресурсних, а інституціональних обмежень, не сприймаючи «жорстке» ядро неокласичної теорії; неоінституціоналізм - який приймає економічну модель раціональної людини неокласичної теорії як базову, однак звільняє її від деяких найбільш одіозних передумов, підкреслюючи, що економічні агенти діють у світі великих трансакційних витрат, або недостатньо визначених прав власності, у світі інституціональних реальностей, повному ризику, невизначеності і можливої опортуністичної поведінки.

Так як ключовим принципом інституціональної теорії є принцип технологічного детермінізму, який припускає безпосередню обумовленість сутності і напрямки еволюції суспільних інститутів розвитком техніки і технології (тобто технологічних інновацій).

Ті протиріччя, існування яких відзначає й аналізує інституціоналізм, виводяться з недостатнього розвитку техніки і породжуються існуючим її рівнем.

Таким чином, методологічний апарат інституціональної економічної теорії найбільше комплексно підходить до дослідження інноваційної діяльності завдяки тому, що: методологія інституціоналізму дозволяє дослідити економічні процеси, що перебувають у динамічному стані; реалістичні передумови про поводження людини дозволяють більш комплексно дослідити процес зародження інновації; пояснює, чому існує процес відторгнення ринком інновацій; міждисциплінарний підхід дозволяє розглядати інновацію як соціальне явище

Таким чином, для інституційного розвитку інноваційної діяльності необхідно належне інституційне середовище, яке б акумулювало надходження до підприємців - інноваторів вільних фінансових коштів, а також формувало продуктивні стимули до інноваційної діяльності.



Рис. 1. Концепція інституційного розвитку інноваційної діяльності

Отже саме інституціональні чинники формують сучасну інноваційну систему та вирішують напрями її розвитку.

Дослідження сучасного стану та перспектив розвитку інноваційної діяльності в Україні визначило сутність концепції інституційного розвитку інноваційної сфери економіки України (рис.1).

У другому розділі «Інституційна трансформація економіки: інноваційний аспект» - досліджено сутність інституційного середовища інноваційної діяльності, механізм його формування та функціонування, проаналізовано якість економічних інститутів, їх сумісність і проблеми взаємодії формальних та неформальних інститутів в інноваційному процесі.

Проведене дослідження сутності поняття «інституційне середовище» дає змогу визначити його структуру, яка є сукупністю генетичних, базисних та економічних інститутів (рис.2).

Рис. 2. Структура інституціонального середовища інноваційної діяльності

До генетичних інститутів слід віднести релігію, культуру та менталітет народу, ці інститути являють собою етнічний компонент, що відбиває укорінені звички, традиції і культуру, специфічні для даного етносу, що формувалися з часів виникнення, і зачатків мислення. Ці інститути визначають довгострокові тенденції еволюції соціального порядку.

Базисні інститути являють собою загальнолюдський компонент соціопсихологічних та соціокультурних відносин. Це загальні властивості людської натури, генетично наслідувані основи загальнолюдської психології, складна система інстинктів вироблених за сотні тисяч і навіть мільйони років передісторії людства, виражена у визначених соціально-економічних відносинах із приводу відносин власності, відносин у процесі праці, відносин підпорядкування і влади, відносин у процесі управління.

Економічні інститути визначаються фундаментальними політичними та юридичними правилами, у межах яких здійснюються процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання; правилами, які регулюють відносини в публічній сфері (предмет вивчення теорії суспільного вибору), та приватному секторі (предмет вивчення теорії прав власності), правилами поведінки економічних агентів, що працюють на контрактній основі (предмет вивчення теорії контрактів). Саме даний рівень має високу динаміку і безпосередньо впливає на господарську поведінку економічних агентів суспільства.

Зазначено, що інституційне середовище інноваційної діяльності відіграє дуже важливу роль у розвитку інноваційного підприємництва, оскільки формує «обмежувальні рамки» у діях суб'єктів підприємницької діяльності і водночас надає їм додаткових можливостей; впливає на структуру стимулів, на ступені раціональності поведінки та реалізації особистих інтересів підприємців; знижує ступінь невизначеності у господарській діяльності; формує уподобання і впливає на ступінь залежності їх від обмежень, що у подальшому виливається у масовий розвиток, впровадження та поширення інновацій. Автор доходить висновку, що рівень розвитку інноваційної діяльності в країні залежить від якості інституційного середовища.

Особливе місце в інституційному середовищі інноваційної діяльності належить фірмам та індивідам, тому причину інституціонального розвитку варто шукати у взаємодії індивідів і фірм.

Формування інституційного середовища відбувається під впливом стимулів до інституційних змін, які породжуються ціновими сигналами ринку і змінами економічних інтересів (еволюційної інфляції) фірм і індивідів, що в свою чергу, формують попит на інновації та їх пропозицію. Саме інновації виступають тією причиною, з якої відбувається зміна інститутів та формування нового інституційного середовища. Тим самим, спостерігається описаний Т.Вебленом ефект "кумулятивної причинності", що припускає зміну інститутів під впливом технологічних інновацій і навпаки, зміни технологій під впливом інституціональних інновацій.

Визначено, що механізм функціонування інституціонального середовища інноваційної діяльності припускає визначену систему взаємозв'язків між генетичними, базисними та економічними інститутами, які у сукупності утворюють стійку інституціональну рівновагу, що сприяє, виконанню інституціональним середовищем адаптаційній функції та функції ефективного перерозподілу ресурсів. Виконання даних функцій згодом приводить економічну систему до стійкого економічного зростання на основі впровадження і поширення інновацій.

Створення стійкої інституційної рівноваги визначається рівнем трансакційних витрат та завдяки механізму стабілізації, який припускає такі варіанти стабілізації: механізм инфорсемента, механізм координації, механізм спорядження та культурна інерція. Однак ефективне функціонування інституціонального середовища інноваційної діяльності буде спостерігатися за двох умов: соціальної і макроекономічної стабілізації; поліпшення якості економічних інститутів.

Слід зазначити, що з наведених умов визначальною є якість соціально-економічних інститутів. За даними Світового Банку, підвищення якості інститутів національної економічної системи на 1% дозволить збільшити темпи економічного зростання на 1,4%.

На основі проведеного дослідження виявлено, що позитивна взаємозалежність спостерігається і між якістю економічних інститутів і інноваційним розвитком економіки (рис.3).

Примітка: РУМ - Румунія; БОЛ - Болгарія; ІТ - Італія; ПОЛ- Польща; ГР - Греція; ЛАТ - Латвія; ЛИТ - Литва; ВЕНГ - Угорщина; СЛОВ - Словаччина; МЛТ- Мальта; ІСП - Іспанія; ЕСТ - Естонія; ЧЕХ - Чехія; КІП- Кіпр; БЕЛ- Бельгія; ІСЛ - Ісландія; ЛЮК - Люксембург; НІД - Нідерланди; ВЕЛ - Великобританія; НІМ - Німеччина; ДАН- Данія; ШВЕ- Швеція; ШВЦ - Швейцарія; ФІН - Фінляндія.

Рис.3 Рівень інноваційного розвитку країн ЄС та якість економічних інститутів

Результати аналізу якості економічних інститутів України свідчать про низку якість економічних інститутів, та негативну динаміку їх розвитку ( табл.1).

Таблиця 1

Індикатори якості економічних інститутів економіки України

1996-2008 рр.

№ п/п	Показник	1996	1998	2000	2002	2004	2006	2008
1.	Підзвітність державних органів	38.8	39.4	31.3	31.7	28.8	45.2	47.1
2.	Політична стабільність і відсутність насильства	37.5	35.1	33.7	38.5	34.6	45.2	44.0
3.	Ефективність роботи уряду	24.6	22.3	28.0	26.1	32.2	38.4	32.7
4.	Якість законодавства	26.8	21.0	26.3	25.9	37.1	34.1	39.1
5.	Верховенство закону	35.7	18.6	16.7	22.4	26.2	24.8	31.1
6.	Захист від корупції	24.8	9.7	12.1	18.0	19.9	33.5	28.0

Таким чином, формується модель поведінки індивіда, яка обумовлена низьким ступенем раціональності, великим ступенем слідуванню особистому інтересу і поведінковій несамостійності, що зустрічається в економічній літературі як "homo post-sovetіcus". У результаті, рішення, що приймаються типовим "homo post-sovetіcus", призводять на мікрорівні до неефективного розміщення ресурсів, а на макрорівні - до низьких чи зменшеним інвестицій в основний і людський капітал, а також до технологічного застою (чи технологічної деградації).

У третьому розділі дисертації «Механізм формування інституційного середовища України в умовах її інноваційного розвитку» досліджено специфіку умов функціонування інноваційної діяльності в Україні; виявлено механізм інституційного забезпечення інноваційної діяльності; проаналізовано сучасну роль та функції держави в активізації інноваційної діяльності; обґрунтовано практичні заходи відносно підвищення ефективності політики держави щодо формування ефективного інституційного середовища інноваційної діяльності України.

Визначено, що в умовах формування нового інституційного середовища інноваційної діяльності у країнах з транзитивною економікою важливого значення набуває системотворча роль держави як головного суб'єкта інституційних змін, що пов'язана з виконанням наступних цільових функцій. По-перше, перебудова відносин власності, їхня специфікація і захист. По-друге, створення і зміна правил і норм, за якими діють економічні агенти. По-третє, формування конкурентного середовища. По-четверте, сприяння у формуванні інфраструктури інноваційної діяльності. По-п'яте забезпечення стабільності «правил гри». Дослідження виявило, що формування нових елементів інституційного середовища відбувалось на більш якісному рівні у країнах, в яких держава створювала інституційні передумови для ринкових перетворень.

Аналіз довів, що в Україні держава не приділяє значної уваги розвитку інноваційної діяльності. Про це свідчить рейтинг індексу глобальної конкурентоспроможності України, що постійно зменшується та зниження питомої ваги витрат держави на інноваційну діяльність від загального об'єму витрат, яка складає 3% в порівнянні 20-60% у розвинених країнах. Важливим показником, який об'єктивно характеризує стан інноваційної діяльності, є витрати на дослідження і розробки в процентному відношенні до ВВП, які в України становлять 1,3% , коли питома вага витрат на науку в розвинутих країнах складає: в Японії - 3%; Німеччині -2,8%; США-2,7%, Швеції-2,6%, Франції-2,4%. Загальновизнана точка зору полягає в тому, що 1% є нижнім припустимим порогом, за яким починається втрата якості розвитку. Виходячи зі структури фінансування інноваційної діяльності, слід зазначити, що за розрахунками вчених, майже 70% коштів на науково-технічні розробки в Україні приходиться на четвертий і тільки 23% на п'ятий технологічний уклад, 60% інноваційних витрат направляється на четвертий технологічний уклад, 30% - на третій, а на п'ятий - лише 8,6%.

Інші показники розвитку інноваційної діяльності в Україні (табл.2) мають теж низькі показники та негативну динаміку розвитку на протязі 2000-2008 рр.

Таблиця 2

Показники інноваційного потенціалу України

№ п/п	Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
1.	Кількість наукових співробітників, тис.чол.	120,7	113,3	107,4	104,8	106,6	105,5	100,2	96,8	94,1
2.	Питома вага підприємств, що займаються інноваціями, % від загальної кількості підприємств	18	16,5	18	15,1	13,7	11,9	11,2	14,2	13
3.	Питома вага підприємств, що впроваджує інновації, % від загальної кількості підприємств	14,8	14,3	14,6	11,5	10,0	8,2	10,0	11,5	10,8
4.	Національні витрати на дослідження і розробки, % від ВВП (у фактичних цінах)	1,03	0,97	1,33	1,14	1,31	1,30	1,13	1,51	1,26
5.	Державне фінансування інновацій, % від ВВП (у фактичних цінах)	0,005	0,03	0,02	0,03	0,02	0,01	0,02	0,02	0,04
6.	Питома вага наукових і науково-технічних робіт у ВВП,%	1,16	1,11	1,11	1,24	1,19	1,09	0,98	0,93	0,9
7.	Кількість виданих патентів на винаходи, тис.шт.	5,7	11,6	9,1	10,9	9,9	3,7	3,7	4,06	3,8

Крім того, сучасне неефективне функціонування інноваційної сфери економіки України обумовлюється, на наш погляд, слабким і суперечливим механізмом державного регулювання інноваційної діяльності, яке базується на лінійному баченні інноваційного процесу, та на даний момент запропонувати, щось нове в організації і стимулюванні інноваційної діяльності держава не в змозі. Це визначає функціонування безлічі успадкованих елементів радянської науково-технічної системи, що практично не можливо в нових ринкових реаліях.

Таким, чином, з метою стимулювання розвитку інноваційної діяльності і створення ефективного середовища інноваційної діяльності в цілому запропоновано створити систему інституційного забезпечення розвитку інноваційної сфери економіки України (рис. 4), що складається з двох напрямків: інституційне проектування та створення стимулів до якісних інституційних змін.

Такий розподіл заходів інституційного забезпечення базується на тому, що, по-перше, головним завданням державного регулювання є узгодження суперечливих інтересів всіх суб'єктів ринку шляхом прямого та непрямого втручання у їхню діяльність, а по-друге, розвиток інституційного середовища інноваційної діяльності повинен відбуватися в єдності з розвитком всієї економіки, тобто державна політика повинна враховувати стан усіх складових економічної системи.

Такий розподіл заходів інституційного забезпечення базується на тому, що, по-перше, головним завданням державного регулювання є узгодження суперечливих інтересів всіх суб'єктів ринку шляхом прямого та непрямого втручання у їхню діяльність, а по-друге, розвиток інституційного середовища інноваційної діяльності повинен відбуватися в єдності з розвитком всієї економіки, тобто державна політика повинна враховувати стан усіх складових економічної системи.

Зроблено висновок, що однією з проблем інституційного забезпечення інноваційної діяльності є стратегія імпорту економічного інституту. Проаналізувавши сутність стратегій імпорту економічних інститутів та вплив її на ефективність функціонування інституційного середовища треба зробити висновок про те що адекватною стратегією імпорту економічних інститутів економіки України є стратегія "вирощування" інститутів. Ця стратегія передбачає можливість запозичення інституту "з минулого" країни-донора на будь-якій стадії його розвитку. Передбачається, що спонтанна еволюція трансплантованого інституту буде прямо або побічно сприяти виникненню форми, адекватної умовам країни-реципієнта. Ця стратегія допускає одночасну трансплантацію декількох варіантів інституту і їхнє співіснування (конкуренцію) з аналогічними інститутами реципієнта.

Рис. 4 Механізм інституційного забезпечення інноваційної діяльності

Виявлено, що монетарна політика відіграє важливу роль у процесі інституціонального забезпечення інноваційної діяльності. По-перше, вона формує стимули до створення нових, більш якісних економічних інститутів, по-друге, забезпечує якісний розвиток наявних економічних інститутів, це підтверджується тим, що кожний інститут виступає змішаним суспільним благом, тому має потребу в деякому грошовому забезпеченні, завдяки чому може виконувати властиві йому функції, реалізація яких зв'язане з витратами. Як тільки економічна політика провокує створення нових інститутів, але за своїм характером спрямована на скорочення грошової маси в економіці і гальмування швидкості грошового обігу, - автоматично відбувається погіршення якісних параметрів економічних інститутів, оскільки вони відчувають нестачу монетарного забезпечення.

Податкова політика також формує стимули до створення нових, більш якісних інститутів і формує умови до їх якісного функціонування, оперуючи такими інструментами, як зміна податкової ставки; податкової бази; надання податкових знижок; звільнення від податків на ряд років (податкові канікули); прискорена амортизація основних засобів та ін. Ці засоби призвані інтенсифікувати інституційні зв'язки між генерацією знань, трансформацією знань в товар та формування попиту на цій товар.

Доведено, що створення і функціонування якісних економічних інститутів в неможливе на існуючому рівні монетизації економіки та встановленому рівні облікової ставки, а також за умов існуючої податкової системи та рівня адміністрування податків.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Дисертація містить постановку та теоретичне вирішення нового наукового завдання - розробки концепції інституційного розвитку інноваційної діяльності, яка вирішує комплекс задач формування ефективного інституційного середовища інноваційної діяльності для подолання інституційних пасток і виведення соціально-економічної системи України на траєкторію стійкого інноваційного зростання. В межах цієї проблеми основними висновками, що мають концептуальний характер і науково-практичне значення, є:

1.Сучасний етап економічних відносин визначає завершення епохи індустріалізації і початок ери постіндустріального суспільства, в якому головна рушійна роль належить науково-технічному прогресу і формам його організації - інноваціям. Інновація визначається як система відносин із приводу трансформації нововведення в товар, його впровадження і поширення, що дозволяє прискорити інтенсифікацію відтворювальних процесів і індукує економічний, соціальний, політичний і технологічний ефект.

2.Інноваційна діяльність як невід'ємний елемент ринкової економіки розгортається в певному інституційному середовищі. Її розвиток стимулює і спрямовує чинна система формальних та неформальних інститутів. Категоріальна сутність їх полягає в тому, що вони є конкретною формою прояву виробничих відносин, які виникають між суб'єктами господарювання утворюючі між ними формальні та неформальні правила поведінки. Дослідження функціонально тотожних, різних і протилежних інститутів (або інституційних зразків) дозволило виділити протиріччя функціонування інституційного середовища інноваційної діяльності, вирішення яких є базовою умовою його ефективного розвитку.

3. Структура інституційного середовища інноваційної діяльності складається з 3 рівнів інститутів: генетичних, базисних та економічних, серед яких існує певний взаємозв'язок. Функціональне призначення інституційного середовища інноваційної діяльності у структурі економічної системи пов'язане передусім з формуванням адаптивного механізму розвитку економічної системи та перерозподілом вільних коштів на потреби інноваційної сфери економіки.

4.Функціонування інституціонального середовища інноваційної діяльності відбувається як закріплення визначеної стійкої рівноваги між її елементами і дозволяє інституціональному середовищу інноваційної діяльності виконувати властиві їй функції. Причиною формування інституціонального середовища інноваційної діяльності є циклічний характер розвитку економіки. На фазі економічного зростання збільшується чисельність консерваторів, а на фазі рецесії, спостерігається збільшення інноваторів, що і є причиною виходу з кризового стану економіки. Цей факт можна пояснити тим, що на момент спаду в економіці збільшується величина трансакційних витрат, це є головною причиною формування нової інституціональної структури і нового інституціонального середовища, а згодом набуває інноваційного характеру.

5.Реорганізація інституціонального середовища інноваційної діяльності визначається подібним механізмом, що також визначається рівнем трансакційних витрат. По-перше, вплив інновації на перерозподіл влади визначається збільшенням ринкової влади в суб'єкта здійснюючого інновації, і розширення ринкової влади буде відбуватися до того моменту, коли витрати від просування інновації перевищать вигоди від впровадження інновації. По-друге, захист прав власності і її специфікація вимагає також значних витрат, що буде визначати стимули до подальшого здійснення інноваційної діяльності і просування інноваційного продукту на ринок. По-третє, зміна організаційних форм, методів і інструментів керування призведе до збільшення організаційних витрат, а потім до зменшення стимулів до інноваційної діяльності. По - четверте, розподіл праці під впливом інновації зв'язаний з підвищенням ризику опортунізму і, отже неявних трансакційних витрат.

6.Траєкторія розвитку інституціонального середовища інноваційної діяльності буде визначатися якістю економічних інститутів і інституціональною еластичністю існуючих генетичних інститутів. Слід зазначити, що на сучасному етапі постсоціалістичні країни й Україна зокрема , не володіють тим рівнем якості економічних інститутів, які б формували продуктивні стимули до інноваційної діяльності. Генетичні ж інститути України відрізняються великою інституціональною інерцією, що виявляється в стримуванні розвитку ринкових інститутів і їх відторгненні при імпорті, а також у відсутності реформ в інноваційній сфері економіки.

7.В економіці України держава не є ефективним гравцем в інституціональному середовищі та не виконує покладені на нього функції, це визначається показниками розвитку інноваційної сфери економіки, які істотно відстають від світових. В інноваційній сфері економіки України переважає лінійний погляд на інноваційний процес і державні міри, спрямовані на активізацію інноваційної діяльності пов'язані лише з фінансуванням наукових і науково-технічних робіт, які протязі існування української економіки є незначними.

8.Одним з основних напрямів розвитку інституційного середовища інноваційної діяльності є формування ефективної стратегії реформ, яка базується на помірному введенні у господарську діяльність нових економічних інститутів; формуванні оптимальної системи оподаткування інноваційної діяльності з метою стимулювання технологічних та інституційних інновацій, основною визначальною вимогою якої є широке застосування важелів і стимулів насамперед цільового пільгового оподаткування та підвищення рівня насиченості економіки грошима для ефективного забезпечення інституційних змін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Федотов А.А. Классификация инноваций как способ их продуцирования и регулирования/А.А.Федотов//Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 215:В 4т. Том 2.-Дніпропетровськ:ДНУ,2006.-C.481-490.

2. Федотов А.А.Институциональное обеспечение инновационной деятельности в экономике стран участниц ГУАМ/А.А.Федотов// Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. - Сборник научных трудов. - Свиштов-Донецк: ДонНУ-СА «Д.А.Ценов».-2006.-С.527-532.

3. Федотов А.А. Венчурное инвестирование как экономический институт инновационной сферы экономики/А.А.Федотов// Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект.- Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ, 2007.-С.854-860.

4. Федотов А.А. Институты в экономическом анализе:история и логика формирования экономической категории/А.А.Федотов, А.М.Чаусовский// Новое в экономической кибернетике (Сб.научн.ст.)Под общ.ред. Ю.Г.Лысенко; Донецкий нац. ун-т.//Конституционная экономика концепция, методы, модели - Донецк: ДонНУ, 2007.-№4.-С.83-96.

(Особистий внесок здобувача: проведений порівняльний аналіз поглядів представників традиційного інституціоналізму, неоінституціоналізму і нової інституціональної теорії на сутність, структуру і функції економічної категорії інститут.)

5. Федотов А.А. Основные концепции инновационного развития: исторический анализ/А.А.Федотов// Вестник Донецкого университета. Серия В. Экономика и право.- №2.-2008.-с.203-208.

6. Федотов А.А.К вопросу о применимости методологии неоклассицизма в анализе инновационной деятельности/А.А.Федотов, А.М.Чаусовский// Социальная экономика - Научный журнал.-2008-№3-4.-с.178-186.

(Особистий внесок здобувача: досліджені основні принципи методології неокласицизму.)

7. Федотов А.А. Системообразующая роль государства в институциональном развитии инновационной сферы экономики Украины/А.А.Федотов// Вестник Донецкого университета. Серия В. Экономика и право. -2009. - №2..-с.162-169.

8. Федотов А.А. Механизм институционального проектирования инновационных процессов в экономике Украины/А.А.Федотов//Економіка і організація управління.-2009.-№2 (6).-С.116-129.

за матеріалами конференцій:

9. Федотов А.А. Использование институциональной теории в исследовании проблем инновационного развития экономики/А.А.Федотов, С.А.Федотов// Економічна теорія в умовах глобалізації економіки. Тези доповідей і виступів I всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених (18-19 березня)/ заг.ред.д-ра екон.наук, проф. Семенова А.Г. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2009. - С.69 -71.

(Особистий внесок здобувача: досліджені напрямки розвитку інституціональної теорії в дослідженні проблем інноваційної діяльності.)

10. Федотов А.А. Концепция развития инновационной деятельности: институциональный поход/А.А.Федотов, А.В.Щербина// Економічна теорія в умовах глобалізації економіки. Тези доповідей і виступів II всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених (18-19 березня)/ заг.ред.д-ра екон.наук, проф. Семенова А.Г. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2010. - С.99-102

АНОТАЦІЯ

Федотов О.О. Інноваційна діяльність: інституційний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження проблем формування та розвитку інституціонального середовища інноваційної діяльності в системі економічних відносин. Обґрунтовано категоріальну сутність понять «інновація» та «інституційне середовище інноваційної діяльності». Представлено авторську класифікацію інновацій за місцем в інституційному середовищі. Проаналізовано історичні тенденції розвитку інноваційних теорій.

Досліджено роль та місце інституційного середовища в якості механізму перерозподілу грошових ресурсів на виробничі цілі та механізму підвищення адаптивності економічної системи. Визначено систему зовнішніх та внутрішніх факторів, що обумовили траєкторію інституційного розвитку інноваційної сфери економіки України на сучасному етапі.

Проаналізовано сучасний стан та тенденції розвитку інноваційної сфери економіки України. Виявлено комплекс причин її повільного розвитку. На цій основі пропонується авторська концепція інституційного забезпечення інноваційної діяльності на макро- та мікрорівнях. Визначено систему важелів та стимулів, які сприяють побудові ефективних економічних інститутів інституційного середовища інноваційної діяльності.

Ключові слова: економічний інститут, інновація, інституційне середовище інноваційної діяльності, інституційне забезпечення, траєкторія інституційного розвитку.

АННОТАЦИЯ

Федотов А.А. Инновационная деятельность: институциональный аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2010.

В диссертационной работе осуществлено комплексное исследование проблем формирования и развития институциональной среды инновационной деятельности в системе экономических отношений.

Обоснована категориальная сущность понятий «инновация» и «институциональная среда инновационной деятельности». Предложено определение понятия инновации как системы экономических отношений по поводу трансформации новшества в товар, его внедрения и распространения, что позволяет ускорить интенсификацию воспроизводственных процессов и индуцирует экономический, социальный, политический и технологический эффект.

Представлена авторская классификация инноваций по функциональному признаку и в зависимости от места, которое они занимают в институциональной среде. Проанализированы исторические тенденции развития инновационных теорий, формы и модели организации инновационной деятельности. Обосновано применение методологии институциональной экономической теории в анализе инновационной деятельности, преимуществами которой являются: более полное исследование экономических процессов, находящихся в динамическом состоянии; реалистические предпосылки о поведении человека, которые позволяют более комплексно исследовать процесс зарождения инновации; междисциплинарность исследования, которая позволяет рассматривать инновацию как социальное явление.

Исследован механизм формирования и развития институциональной среды инновационной деятельности в системе экономических отношений. Исследована роль и место институциональной среды в качестве механизма перераспределения денежных ресурсов на производственные цели и механизма повышения адаптивности экономической системы. Сделан вывод о тесной взаимосвязи между генетическими (культура, религия, менталитет), базисными (труд, собственность, управление и власть) и экономическими институтами делового поведения, а также их кумулятивного влияния на инновационную деятельность.

Определена система внешних и внутренних факторов, которые обусловили траекторию институционального развития инновационной сферы экономики Украины на современном этапе. Обоснована роль неформальных генетических институтов (религия, ментальность, культура) в формировании инновационного характера хозяйственной деятельности субъекта экономики и обосновании феномена «homo-post soveticus». Сделан вывод о «сопротивляемости» славянской культуры, религии и менталитета повсеместному внедрению инноваций, как в технологической сфере, так и в институциональной.

Проанализированы современное состояние и динамика показателей инновационной сферы экономики Украины. Выявлен комплекс причин ее медленного развития. Определена роль государства и его основные функции в стимулировании инновационной деятельности. На этой основе предлагается авторская концепция институционального обеспечения инновационной деятельности на макро- и микроуровнях. Определена система рычагов и стимулов, которые оказывают содействие на активизацию инновационной деятельности. Особое внимание уделено при этом налоговому стимулированию институциональных преобразований и денежно-кредитной политики, которая должна обеспечивать высокий уровень монетизации экономики с целью развития качественных экономических институтов.

...