Організаційно-економічне обґрунтування розвитку кадрового потенціалу наукової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва

УДК 001.891

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Організаційно-економічне обгрунтування розвитку кадрового потенціалу наукової системи

Вашуленко Олександра Сергіївна

Київ - 2010

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Кавуненко Лідія Пилипівна, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, провідний науковий співробітник відділу системних досліджень науково-технологічного потенціалу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук Кияк Богдан Романович, Державний фонд фундаментальних досліджень, директор кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Жукович Інна Анатоліївна, НТК статистичних досліджень Державного комітету статистики України, завідувач відділу теорії та методології статистики науки та інновацій.

Захист відбудеться « 28 » квітня 2010 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, Київ-32, бульвар Т.Шевченка, 60, к. 909.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України.

Автореферат розісланий 26 березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 кандидат економічних наук,старший науковий співробітник Л.С.Лобанова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-економічні умови, які склалися в Україні в період реформування суспільства в останні два десятиріччя, негативно вплинули на розвиток науки, що, зокрема, знайшло своє відображення у зменшенні обсягів фінансування наукової сфери і, як наслідок, у скороченні чисельності кадрового потенціалу, старінні наукових кадрів, зниженні творчої активності науковців та скороченні тематичного фронту наукових досліджень. Попри чисельні декларації з боку представників влади, наука не входить до пріоритетних напрямів розвитку держави. Це позначилося на залученні талановитої молоді до науково-технологічної сфери.

Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що в сучасних умовах інноваційний розвиток економіки вирішальним чином залежить від висококваліфікованого персоналу, активного використання нових знань та інновацій, а також тісних взаємозв'язків між наукою, економікою та освітою. Стратегія інноваційного розвитку України передбачає більш активну позицію держави у розвитку науково-технологічної сфери, в якій головну роль відіграють наукові кадри. Від їх творчої діяльності в значній мірі залежить рівень наукових досліджень, масштаби та темпи впровадження в практику досягнень науки, що, в свою чергу, впливатиме на процеси соціально-економічних перетворень у країні. Це зумовлює необхідність істотного підвищення ролі кадрового потенціалу наукової системи в інноваційному та економічному розвитку.

Теоретичні та практичні проблеми розвитку науково-технічного потенціалу досліджувалися в працях як українських так і зарубіжних вчених і спеціалістів.

Вагомий внесок у розробку проблеми кадрового потенціалу наукової системи зробили вчені України: Г.М. Добров, В.П. Александрова, С.Г. Бублик, В.Г. Кремень, Б.Р. Кияк, А.В. Гриньов, М.З. Згуровський, В.Д. Походенко, І.А. Жукович, В.Ю. Тонкаль, Д.М. Черваньов, А.А. Чухно, Я.С. Яцків. Серед них помітне місце належить представникам заснованої Г.М.Добровим Київської школи наукознавства: Б.А. Маліцькому, І.Ю., В.П. Соловйову, Єгорову, О.С. Поповичу, А.О. Савельєву, Ю.М. Канигіну, В.М. Кліменюку, Л.П. Кавуненко, Л.С. Лобановій, І.О. Булкіну, Н.Б. Ісаковій, Л.П. Смірнову, В.І. Онопрієнку та іншим.

Окремі аспекти даної проблеми досліджують і російські вчені: О.Г. Аллахвердян, О.Є. Варшавський, Л.Є. Варшавський Ю.М. Воронін, І.Г. Дежина, М.Г. Дубініна, С.Г. Кара-Мурза, В.Ж. Келле, С.А. Кугель, О.Б. Ленчук, О.З. Мирська, Є.В. Семенов, А.І. Терехов, Ю.С. Єрмолаєв та інші. Також у процесі роботи широко використовувалась зарубіжна література, а саме праці таких вчених: Дж. Бернала, В. Оствальда, С.С. Лосєва, В. Меске, Н.С. Притицької, П. Становника, С. Радошевича, С. Санду, Я. Козловского, Г. Несвєтайлова, Н. Мартинського, Д. Кутлача, К. Мюллера, І. Лудіна, А.-М. Інзельт, П. Тамаша, Л. Ауріоля та інших.

Проте слід зазначити, що проблеми розвитку науково-кадрового потенціалу потребують постійного моніторингу з метою його адаптації до умов ринкової економіки. Тому існує необхідність у розробці комплексних підходів до дослідження кадрового потенціалу України на основі використання різноманітних методів, що дозволить провести поглиблений аналіз стану та тенденцій його розвитку в останні роки, оцінити взаємозв'язок кадрового потенціалу з фінансовими ресурсами та результативністю наукової діяльності, а також розробити сценарії розвитку науково-кадрового потенціалу України на середньострокову перспективу та відповідні рекомендації щодо удосконалення системи науково-кадрового забезпечення. Це обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у рамках тематики науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії наук ім. Г.М. Доброва НАН України, зокрема: планової теми відділу системних досліджень науково-технологічного потенціалу «Обґрунтування модельних характеристик науково-технічного потенціалу України, що відповідає умовам знаннєвого суспільства» (0107U003220), де участь автора полягала в підготовці розділу «Аналіз науково-технічного співробітництва українських вчених і перспективи інтеграції України в світовий науковий простір». В рамках цієї теми автором проведено дослідження науково-технічного потенціалу України, а саме: детальний аналіз основних тенденцій розвитку наукового кадрового потенціалу за 1995 - 2008 рр. на основі статистичних даних та соціологічних досліджень; здійснено розрахунок фонду заробітної плати для науковців НАН України різних вікових категорій на основі узагальнення і обробки зібраних даних; розроблено сценарії розвитку наукових кадрів України.

Мета і задачі дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є обґрунтування організаційно-економічних заходів щодо розвитку кадрового потенціалу наукової системи України та його можливостей вирішувати нові завдання інноваційної економіки.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційному дослідженні окреслено такі наступні основні завдання:

· розглянути та узагальнити теоретико-методологічні підходи до вивчення науково-кадрового потенціалу;

· проаналізувати законодавче забезпечення кадрового потенціалу наукової системи України;

· розробити методичний підхід до здійснення системного аналізу науково-кадрового потенціалу України з врахуванням впливу сучасних факторів, обумовлених ринковими змінами;

· на основі розробленого методичного підходу дослідити тенденції та особливості розвитку кадрового потенціалу наукової системи України у взаємозв'язку з фінансовими ресурсами та результативністю наукової діяльності;

· провести порівняльний аналіз стану оплати праці наукових працівників з працівниками інших галузей економіки і визначити вплив матеріального фактору на престижність наукової праці та її результативність;

· на основі економіко-математичного моделювання розробити можливі і бажані сценарії розвитку наукових кадрів України;

· розробити рекомендації щодо перспектив розвитку кадрового потенціалу наукової системи України.

Об'єктом дослідження є кадровий потенціал наукової системи України в умовах переходу на інноваційну модель розвитку економіки.

Предметом дослідження є сучасні процеси, пов'язані з фінансовим, кадровим та організаційним забезпеченням наукової діяльності у зв'язку із розвитком ринкової економіки в Україні.

Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження склали праці провідних вітчизняних і закордонних вчених у сфері інноваційного розвитку економіки. У процесі написання дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, серед яких: статистичний та порівняльний аналіз - при дослідженні тенденцій розвитку наукового кадрового потенціалу, вікової структури наукових кадрів, фінансування та результативності, а також при порівнянні рівня заробітної плати науковців з іншими галузями економіки; методи соціологічних досліджень - при дослідженні нормативного забезпечення кадрового потенціалу наукової системи України, вивченні стану та перспектив розвитку наукових кадрів України та розробці рекомендацій щодо розвитку кадрового потенціалу, шляхом анкетування та інтерв'ювання експертів; метод моделювання - при розробці можливих і бажаних сценаріїв розвитку наукових кадрів України; метод кореляційно-регресійного аналізу - при побудові регресійної багатофакторної моделі кадрової динаміки наукової сфери України.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, постанови, підзаконні акти, програми, положення та ін.; офіційні статистичні дані України та зарубіжна статистика (ОЕСР та Світового банку); матеріали соціологічних досліджень; результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених; матеріали публікацій в офіційних та періодичних виданнях; результати анкетування експертів.

Наукова новизна дослідження полягає в комплексному вивченні проблем кадрового потенціалу наукової системи України на основі розробленого методичного підходу та в обгрунтуванні перспектив його розвитку в умовах переходу до інноваційної моделі розвитку економіки України. Найбільш значними науковими результатами дисертаційного дослідження є наступні:

вперше: кадровий потенціал наука розвиток

· розроблено методичний підхід до комплексного аналізу наукового кадрового потенціалу України, який поєднує в собі статистичні та соціологічні методи, що дозволяє оцінити взаємозв'язок між складовими науково-технічного потенціалу та визначити його відповідність новим завданням суспільства в умовах інноваційного розвитку;

· запропоновано економіко-математичну модель та проведено відповідні розрахунки щодо виявлення найбільш суттєвих факторів, які впливають на процес розвитку науково-кадрового потенціалу в сучасних умовах, що дало змогу розробити можливі і бажані сценарії подальшого розвитку науково-кадрового потенціалу України.

удосконалено:

· методичний інструментарій до проведення соціологічних досліджень, спрямованих на виявлення проблем удосконалення науково-кадрового забезпечення щодо перспектив його розвитку в ринковій економіці.

дістали подальшого розвитку:

· аналіз кадрового потенціалу у взаємозв'язку з фінансовими ресурсами та результативністю наукової діяльності на рівні країни, за секторами науки та в розрізі дисциплін, який дозволив визначити тенденції та особливості їх розвитку, виявити диспропорції у структурі науково-кадрового потенціалу та розробити рекомендації щодо його розвитку;

· порівняльний аналіз рівнів фінансового забезпечення працівників науки та інших галузей економіки, а також розрахунки їх співвідношень, що стали основою для моделювання динаміки зайнятості в науково-технічній сфері;

· обґрунтування та конкретизація рекомендацій щодо формування та розвитку кадрового потенціалу наукової системи України.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів визначається розробленими рекомендаціями, які направлені на удосконалення системи науково-кадрового забезпечення України в умовах переходу на інноваційну модель розвитку економіки.

Розроблений в роботі методичний підхід до проведення комплексного дослідження кадрового потенціалу наукової системи України може бути використаний для проведення дослідження в наукових організаціях та установах, а запропоновані рекомендації, сформульовані у вигляді конкретних пропозицій з вирішення окремих проблем, можуть бути корисними для органів управління науково-технічною та інноваційною діяльністю.

Результати наукових досліджень та концептуальні пропозиції дисертанта з проблем розвитку науково-технічного потенціалу були використані в діяльності Української федерації з інформатики і системного аналізу в ході виконання міжнародного науково-технічного проекту «Порівняльний аналіз Росії та України за методологією Європейського інноваційного барометра» (акт від 11.01.2010 р.) та в діяльності Державного агентства України з інвестицій та інновацій при розробці концепції перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності (довідка від 15.12.2009 р.).

Теоретичні положення та практичні рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, використовуються у викладацькій діяльності Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана» в курсах лекцій «Менеджмент персоналу» та «Економіка праці та соціально-трудові відносини» (довідка від 26.12.2010 р.) та у викладанні курсів «Управління персоналом», «Основи наукових досліджень» та «Економіка підприємства» в процесі підготовки бакалаврів та магістрів Київського славістичного університету (довідка від 23.11.2009 р.)., а також використовуються в навчальному процесі при підготовці навчально-методичних матеріалів лекцій та семінарських занять, при написанні дипломних робіт, кваліфікаційних робіт бакалаврів та магістрів з дисципліни «Державне регулювання економіки» Нікопольського економічного університету (довідка від 14.10.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації наукові положення є результатом особистих досліджень автора. Наукові положення, розробки, моделі, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі викладені тільки ті ідеї та розробки, що є результатом самостійної роботи здобувача. Конкретний внесок автора вказано в авторефераті в переліку основних публікації за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися та отримали схвальну оцінку на наукових конференціях: щорічних Добровських конференціях з наукознавства та історії науки, що проводилися ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України в 2007 - 2010 рр. (м. Київ, березень 2007 - 2010 рр.); міжнародному симпозіумі «Інтеграція науки та освіти - ключовий фактор побудови знаннєвого суспільства» (м. Київ, 25-27 жовтня 2007 р.); XII міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності» (м. Алушта, 12-16 травня 2008 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Міжнародне науково-технічне співробітництво» (м. Київ, 12-13 березня 2009 р.); ювілейній міжнародній науковій конференції «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 20 березня 2009 р.); ІІ міжнародній практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України в ХХІ столітті: проблеми, пріоритети і перспективи» (м. Кам'янець-Подільський, 23-24 квітня 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 12 наукових працях загальним обсягом 4,13 друк. арк., з яких особисто автору належить 3,67 друк. арк., у тому числі 8 статей у фахових виданнях (з них 2 - у співавторстві), 4 публікації у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 230 сторінках, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та 10 додатків. Основна частина дисертації містить 38 таблиць та 45 рисунків. Список джерел включає 175 найменувань і займає 14 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано відомості щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі роботи - «Теоретико-методичні основи вивчення кадрового потенціалу науки» - розглянуто основні методичні підходи до вивчення науково-технічного потенціалу, проаналізовано сутність понять «науково-технічний потенціал» та «кадровий потенціал», досліджено законодавче забезпечення розвитку науково-кадрового потенціалу та запропоновано авторський підхід до його поглибленого дослідження в контексті переходу до інноваційної моделі розвитку національної економіки.

Аналіз літератури з питань розвитку науково-технічного потенціалу засвідчив, що найбільш важливою його характеристикою є здатність генерувати наукові результати та ефективно впроваджувати їх у різні сфери економіки. Розглянувши основні підходи до вивчення науково-технічного потенціалу, автор дійшов висновку про необхідність виявити взаємозв'язок складових науково-технічного потенціалу та їх відповідність сучасним завданням соціально-економічного та інноваційного розвитку країни.

За результатами проведених соціологічних досліджень 1960 - 2010 рр. виявлено, що за часів СРСР спостерігався екстенсивний розвиток науки, який супроводжувався зростанням наукових та виробничих підрозділів науки, ростом чисельності зайнятих в науці, збільшенням фінансової підтримки наукових досліджень. Після проголошення Україною незалежності розпочався період трансформації, що супроводжувався складною економічною кризою, внаслідок якої значно загострилися проблеми кадрового потенціалу і продовжилися тенденцією скорочення чисельності наукових співробітників.

Розробка законодавчої бази науково-технічного розвитку є одним з головних завдань будь-якої держави. Аналіз законів, які регулюють наукову діяльність свідчить, що Україна є однією з перших пострадянських держав, яка активно почала створювати законодавчу базу в сфері науково-технологічної діяльності і першою прийняла Закон «Про наукову та наукову технічну діяльність». На сьогодні в Україні сформована законодавча база, яка охоплює всі аспекти науково-технологічної діяльності і визначає основні механізми її формування та реалізації, проте важливим напрямком для України на шляху до переходу на інноваційну модель розвитку економіки є беззаперечне виконання законів науково-технологічної сфери та дотриманням їх норм. Тому питання створення більш дієздатної законодавчої і нормативної бази регулювання науково-технологічного розвитку залишається актуальним і тепер.

Таблиця 1 Основні елементи методичного підходу

№	Напрями дослідження	Показники	Рівень	Методи
1	Аналіз кадрового потенціалу	§ чисельність працівників основної діяльності; § чисельність дослідників; § чисельність докторів та кандидатів наук; § темпи росту чисельності працівників наукової сфери; § чисельність аспірантів та докторантів; § темпи росту аспірантів та докторантів; § чисельність дослідників за віком; § чисельність докторів та кандидатів наук за віком; § частка дослідників за віком в загальній їх кількості; § частка докторів та кандидатів наук за віком в загальній їх кількості; § насиченість продуктивних сил дослідниками	рівень країни; сектори науки; галузі наук	статистичний та порівняльний аналіз; метод соціологічних досліджень
2	Аналіз фінансового забезпечення	§ загальне фінансування; § джерела фінансування; § фінансування на 1 дослідника	рівень країни; сектори науки; галузі наук	статистичний та порівняльний аналіз
3	Аналіз оплати праці працівників різних галузей економіки	§ середньомісячна номінальна заробітна плата; § індекси інфляції	рівень країни; сектори науки	статистичний та порівняльний аналіз
4	Аналіз результативності	§ кількість друкованих робіт; § кількість виконаних наукових та науково-технічних робіт; § результативність на 1 дослідника	рівень країни; сектори науки; галузі наук	статистичний та порівняльний аналіз
5	Проведення експертного опитування та поглиблених інтерв'ю	§ анкета експерта; § програма інтерв'ю	рівень країни	метод соціологічних досліджень
6	Розробка сценаріїв розвитку науково-технічного потенціалу України	§ чисельність зайнятих у науково-технічній сфері; § частка ВВП, що виділяється на НДДКР; § співвідношення заробітної плати у сфері науки до середньої заробітної плати за видами економічної діяльності; § розрахункові показники	рівень країни	метод моделювання

На основі досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених автором розроблено методичний підхід до здійснення поглибленого вивчення науково-кадрового потенціалу України, який дозволяє системно проаналізувати наявний кадровий потенціал у взаємозв'язку з фінансуванням та результативністю, виявити їх взаємообумовленість, дослідити тенденції розвитку, здійснити моделювання динаміки зайнятості в науково-технічній сфері в контексті вивчення можливої трансформації моделі соціально-економічного розвитку країни та розробити рекомендації щодо удосконалення системи науково-кадрового забезпечення України. Основні положення методичного підходу представлено в табл. 1.

У другому розділі роботи - «Основні тенденції розвитку кадрового потенціалу наукової системи України» - на основі розробленого методичного підходу з використанням офіційних статистичних даних, статистики ОЕСР та результатів проведеного соціологічного дослідження виявлено тенденції та особливості розвитку наукового кадрового потенціалу України, а також проаналізовано його вікову структуру. Розглянуто особливості фінансового забезпечення наукової сфери та проведено аналіз результативності досліджень та розробок в Україні.

Проведений аналіз даних Держкомстату України свідчить, що загальна чисельність працівників наукових організацій за період 1995 - 2008 рр. скоротилася майже в 2 рази. Найбільші темпи скорочення чисельності працівників наукових організацій спостерігалися в галузевому та заводському секторах науки. Найбільше скорочення чисельності працівників наукових організацій за галузями наук відбулося в технічних науках - майже в 3 рази. Спостерігається скорочення і в чисельності кандидатів наук - на 25%. Проте, при загальній тенденції скорочення чисельності працівників наукової сфери відбувається зростання кількості аспірантів майже в 2 рази, що особливо помітно у вищих навчальних закладах, де їх зростання відбулося в 2,1 рази (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка змін в чисельності кандидатів наук та аспірантів за період 1995 - 2008 рр., осіб

Джерело: дані Статистичних збірників Держкомстату України

У чисельності докторів наук збереглася тенденція збільшення їх кількості (майже на 9%), що однозначно можна інтерпретувати як позитивний факт, оскільки затребуваними є досвідчені наукові співробітники з високою кваліфікацією.

На основі проведеного аналізу вікової структури науково-кадрового потенціалу України виявлено тенденцію зростання наукових кадрів вікової категорії після 70 років майже в 3 рази і зменшення дослідників середнього віку від 41 до 60 років на 25%, а також майже незмінною залишається чисельність молодшого покоління, яка складає приблизно 15% в загальній структурі чисельності дослідників (рис.2).

Рис. 2. Структура чисельності дослідників за віком за період 2002 - 2008 рр., %

Джерело: дані Статистичних збірників Держкомстату України

Тенденції постаріння наукових кадрів спостерігаються і в динаміці змін докторів та кандидатів наук як за секторами, так і за галузями науки. Згідно розробленої теорії фазової динаміки розвитку наукової діяльності, що пов'язана з віковими етапами, всі вікові категорії наукових кадрів мають свою значимість для формування та ефективного функціонування кадрового потенціалу науки. Проте збереження і розвиток наукової галузі на сьогоднішній день відбувається завдяки зусиллям саме старшого покоління, діяльність якого характеризується в цілому зниженням наукової результативності. Тому питання оптимізації вікової структури наукових кадрів залишається актуальним, оскільки тільки збалансована вікова структура може забезпечити спадкоємність у науці і відтворенні наукових кадрів.

Проведене автором соціологічне дослідження щодо удосконалення системи науково-кадрового забезпечення України шляхом анкетування експертів та проведення поглиблених інтерв'ю дало можливість виявити проблеми та перспективи розвитку науково-кадрового потенціалу України, а також більш детально здійснити аналіз досліджуваної проблеми.

В анкетуванні взяли участь працівники органів управління наукою, організатори наукової діяльності державного рівня, представники галузевої, вузівської та академічної науки України, а також вчені різних рівнів кваліфікації, стажу роботи, віку та статі. За рівнем наукової кваліфікації розподіл експертів є досить рівномірним: половину становлять кандидати наук, близько 40% - доктори наук та 10% - співробітники без наукового ступеню. За віковим чинником більшу половину експертів становлять працівники старшого віку, приблизно третину - працівники середнього віку та приблизно 15% - молоді науковці. Вибір експертів обумовлений обізнаністю ними стану науково-технологічної сфери та досвідом роботи в різних сферах науки. Автор дослідження намагався охопити всю широту поглядів на проблему, що існують у різних категорій науковців України.

В результаті проведеного соціологічного дослідження виявлено проблеми, які впливають на зменшення інтересу молоді до науки і досить активну зміну нею діяльності. На думку більшості опитаних експертів, основною причиною незацікавленості молоді в науково-технічній роботі та в проведенні наукових досліджень є відсутність сьогодні в Україні належних умов для професійно-статусного росту молодого науковця з відповідною оплатою праці.

Розглянуті зміни в розвитку фінансового забезпечення наукової сфери за проаналізований період засвідчили, що, незважаючи на зростання загального номінального фінансування наукових та науково-технічних робіт, реального збільшення фінансування, враховуючи інфляційні процеси, не відбувається, а в деяких роках навіть спостерігається зменшення обсягів фінансування.

Найбільш значущими джерелами фінансування науки України є кошти з державного бюджету та кошти замовників, номінальні обсяги яких зростають з кожним роком. Як показує світовий досвід, переважно державне фінансування свідчить про неможливість науки істотно впливати на розвиток економіки, тому виникає нагальна необхідність у залученні також і інших джерел фінансування наукової діяльності, що в кінцевому результаті має забезпечити перехід до інноваційної моделі розвитку національної економіки. Крім того, в Україні відбувається постійне зниження рівня попиту на результати наукових досліджень з боку замовників, що свідчить про проблему їхнього впровадження в практичну діяльність.

Експертами було зазначено, що першопричиною багатьох проблем науки в Україні є відсутність загальнодержавної стратегії з визначеними соціально-економічними пріоритетами та визнання науки та інновацій в Україні пріоритетними сферами. Також експерти наголошують на проблемі недостатнього фінансування наукової сфери та неефективної системи оплати праці, яка, на думку більшості опитаних експертів, повинна залежати від творчої роботи кожного науковця та від результатів їх досліджень.

Порівняльний аналіз показників кількості друкованих робіт та показників виконаних наукових та науково-технічних робіт за період 2000 - 2008 рр. показав, що, не зважаючи на загальні тенденції скорочення наукових працівників, формально обсяги результатів їх досліджень істотно зростають. Так, кількість друкованих робіт за проаналізований період зросла в 1,9 рази, а кількість виконаних наукових та науково-технічних робіт - в 1,6 рази. Проте кількість робіт, впроваджених у виробництво, а саме, спрямованих на створення нових видів виробів, технологій, матеріалів, сортів рослин та порід тварин, а також нових видів методів і теорій, складає лише 42% серед загальної кількості виконаних наукових та науково-технічних робіт. Таким чином, українська наука сьогодні більше направлена на публікаційну продукцію, ніж на впровадження або розробку технологій, приладів, устаткування, оскільки розробки не знаходять підтримки у виробництві, а промисловість не ставить завдань та замовлень на нові технології.

При цьому, вузівський сектор науки є найбільшим за кількістю друкованих робіт, частка яких сягає приблизно 76% від їх загальної кількості, а найбільша частка кількості виконаних розробок належить галузевому сектору науки, яка складає приблизно 60%, що пов'язано з характером його діяльності.

Аналіз результативності за галузями наук показав, що найбільша частка кількості друкованих робіт спостерігалася в галузі природничих наук - 28% та в багатогалузевих установах - 33% при загальній чисельності дослідників в них 37% та 9% відповідно.

Найбільша кількість виконаних наукових та науково-технічних робіт зосереджена в сфері технічних наук, частка яких сягає 70% при загальній чисельності дослідників 45% в структурі галузей наук.

Особливу увагу більшість експертів приділило проблемі відсутності умов для формування попиту на результати науково-технічної діяльності, їх впровадження і використання на практиці та забезпечення зв'язку «наука - виробництво», оскільки, на думку експертів, економічний ефект від наукових результатів з'являється лише тоді, коли вони використовуються в практичній діяльності.

У структурі секторів науки були виявлені диспропорції, що склалися між обсягами фінансування наукових робіт, результативністю наукової діяльності та чисельністю дослідників наукової сфери (табл. 2).

Вони свідчить про тісну залежність науково-кадрового потенціалу та його результатів від фінансування наукової сфери, зменшення обсягів якого негативно впливає на проведення науково-дослідної роботи науковими фахівцями.

Таблиця 2 Розподіл дослідників, фінансування наукових та науково-технічних робіт та результатів досліджень за секторами науки за 2008 рік, %

	Академічний	Галузевий	Вузівський	Заводський
Чисельність дослідників	42	42	11	5
Обсяг фінансування	33	53	7	7
Кількість друкованих робіт	18	6	76	…
Кількість розробок	21	60	17	2

Джерело: розраховано автором на основі даних Держкомстату України

Цікавими є показники вузівського сектору науки, в якому при найменшій чисельності дослідників, зайнятих науково-дослідними роботами в якості основної діяльності (11% в загальній структурі секторів науки), виконується 93% всієї кількості друкованих робіт та розробок.

У третьому розділі роботи - «Обґрунтування основних засад щодо перспектив розвитку кадрів наукової системи України» - проведено аналіз сучасного стану оплати праці наукових працівників у порівнянні з працівниками інших галузей економіки. Розроблено сценарії перспектив розвитку наукових кадрів України, а також за результатами соціологічного дослідження визначено перелік проблем у розвитку кадрового потенціалу наукової системи України та підготовлено рекомендації щодо їх вирішення.

Аналіз динаміки рівня номінальної середньомісячної заробітної плати працівників науки свідчить, що її щорічне зростання не супроводжувалося збільшенням реальної заробітної плати. Проведений порівняльний аналіз рівнів номінальної середньомісячної заробітної плати за галузями економіки показав, що найвища заробітна плата спостерігається в галузі фінансової діяльності та державного управління, а найнижча у вищих навчальних закладах та науці. Така ситуація впливає на перерозподіл висококваліфікованих фахівців, перехід їх з інших галузей, насамперед, із науки до фінансово-привабливих галузей економіки, що не сприяє інноваційному розвитку економіки. Проаналізувавши вплив інфляційних процесів на оплату праці за секторами науки України, можна зробити висновок, що щорічне зростання номінальної заробітної плати не завжди супроводжується збільшенням реальної заробітної плати.

Зокрема, експерти відзначили, що вдосконалення системи оплати праці в науковій сфері (диференціація, встановлення співвідношень за різними секторами діяльності та індексація в залежності від інфляційних процесів) є необхідним заходом для України на шляху переходу на інноваційну модель розвитку економіки.

Проведений в роботі аналіз науково-кадрового потенціалу та рівнів номінальної середньомісячної заробітної плати за галузями економіки став основою для економіко-математичного моделювання динаміки наукових кадрів України.

В ході моделювання було виявлено фактори, які впливають на процес розвитку науково-кадрового потенціалу в контексті вивчення можливої трансформації моделі соціально-економічного розвитку країни. Для цього використано багатофакторну регресійну модель, яка пов'язує між собою такі фактори, як частка ВВП, що виділяється на НДДКР та співвідношення заробітної плати в сфері наукових досліджень і розробок до середньої заробітної плати в промисловості, сфері державного управління, сфері фінансової діяльності та до середньої заробітної плати загалом по видах економічної діяльності.

На основі моделі розроблено три сценарії розвитку кадрового потенціалу наукової системи України: песимістичний, помірний та оптимістичний.

В якості прогнозного періоду обрано три найближчі роки (2010-2012), що обгрунтовується нестабільністю економічної та політичної ситуації в країні, оскільки за таких умов неможливо розробляти довгострокові сценарії розвитку наукової системи.

Основними вихідними положеннями песимістичного сценарію є продовження економічної та політичної кризи і, як наслідки, - домінування негативних тенденцій у розвитку економіки, відсутність економічного зростання країни та збереження низько-технологічних виробництв.

Основними вихідними положеннями помірного сценарію є поступовий вихід з фінансово-економічної кризи і, як наслідок, - помірне економічне зростання та державна підтримка наукової сфери заради забезпечення структурної перебудови економіки.

Основними вихідними положеннями оптимістичного сценарію є інтенсивне економічне зростання, при якому процеси економічного зростання набувають стійкого та динамічного характеру через активізацію діяльності всіх галузей економіки. При цьому темпи зростання економіки та структурні зміни в народному господарстві викликають гостру необхідність у збільшенні обсягів досліджень і розробок, а держава і приватний сектор отримають можливість спрямовувати більш значну частку власних ресурсів на дослідження і розробки.

За результатами моделювання розвиток наукових кадрів на наступні три роки графічно має вигляд (рис. 4).

Останні два сценарії відображають деяке збільшення чисельності зайнятих в науці, що забезпечить покращання насиченості науковими кадрами економіки України, що, в свою чергу, може мати позитивний вплив на економічний розвиток країни завдяки збільшенню обсягів наукових результатів, а це сприятиме інноваційному розвитку нашої країни. Натомість перший сценарій характеризується скороченням чисельності наукових кадрів та може призвести до руйнування наукової системи України, оскільки саме кадровий потенціал науки є одним з основних ресурсів розвитку економіки.



Рис. 4. Сценарії розвитку кадрового потенціалу наукової системи України, осіб

За результатами моделювання можна зробити висновок, що за сприятливих умов в Україні можна очікувати збільшення кількості науковців, яке буде відбуватися за рахунок залучення нових працівників до наукової сфери, але таке збільшення можливе лише за рахунок створення відповідних умов для наукової роботи та підвищення рівня заробітної плати в порівнянні з заробітною платою в інших секторах економіки - „конкурентах” сектору досліджень і розробок. Такий розвиток має забезпечити зростання попиту на нові наукові результати з боку промисловості, а також сприятиме покращанню зв'язків між наукою та виробництвом.

Проведене соціологічне дослідження дозволило поглибити дослідження науково-технічного потенціалу взагалі та науково-кадрового потенціалу зокрема. Експерти відзначають, що без кардинальних змін у всіх ланках державної політики неможливо забезпечити інноваційний розвиток економіки України. Тільки при наявності державного стратегічного планування економічного розвитку, в якому головну роль будуть відігравати використання нових знань, розвиток науки та інновацій, продукування науково-технічного потенціалу можлива розбудова сучасної України.

Узагальнюючи думки експертів, в роботі розроблено комплекс рекомендацій, які стосуються удосконалення системи науково-кадрового забезпечення України в умовах переходу на інноваційну модель розвитку економіки.

Рекомендації можуть бути корисними для Національної академії наук України, Міністерства освіти і науки, Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради України, інших державних органів управління. Основними рекомендаціями є наступні:

реалізація єдиної політики держави щодо розвитку наукового потенціалу в цілому і кадрового потенціалу зокрема; створення окремого органу виконавчої влади з питань науки та інновацій; координація діяльності всіх органів управління щодо збереження та відтворення кадрового потенціалу наукової системи;

створення цільової програми підтримки кадрового потенціалу наукової системи України; створення комплексної державної програми підтримки молодих учених та різних фондів підтримки науки; створення державної програми щодо поліпшення пенсійного забезпечення науковців; формування інноваційної політики, спрямованої на широке впровадження наукових розробок; створення механізмів реалізації і впровадження результатів наукової діяльності;

поліпшення системи оплати праці шляхом диференціювання заробітної плати за ефективністю реального внеску кожного науковця в науково-технічний прогрес; удосконалення системи оплати праці шляхом індексації заробітної плати в залежності від інфляційних процесів; збільшення бюджетних витрат на науку;

підвищення престижу праці науковців; повернення фахівців на батьківщину та залучення до роботи в Україні наукових кадрів інших країн шляхом створення належних умов проведення наукових досліджень; реалізація заходів, спрямованих на популяризацію науки серед молоді та пропаганду соціальної значущості професії вченого; організація стажувань в міжнародних наукових центрах;

створення довідкового банку даних про молодих вчених, які працюють закордоном; розробка ефективної системи взаємозв'язку між наукою, освітою та промисловістю; скорочення розриву спадкоємності поколінь; розробка шляхів вирішення житлового питання.

Висновки

В дисертаційній роботі викладено теоретичні узагальнення досліджень науково-технічного потенціалу та розроблено методичний підхід до проведення поглибленого аналізу кадрового потенціалу наукової системи України щодо його можливостей вирішувати нові задачі суспільства в умовах переходу до інноваційної моделі розвитку. Основні результати дисертаційної роботи дають змогу дійти наступних висновків:

1. Розглянуто теоретичні основи категорії «науково-технічний потенціал», які показують, що проблемам його розвитку приділяється велика увага науковців, які наводять різні визначення поняття «науково-технічний потенціал» в залежності від мети та завдань дослідження. За найпоширенішою думкою поняття «науково-технічний потенціал» визначається як здатність наукової системи одержувати наукові результати, досягати поставлених цілей та вирішувати проблеми сьогодення, а також майбутні, які постають перед наукою та науковим суспільством. В роботі науково-технічний потенціал розглядався автором у взаємозв'язку його складових, а саме кадрової, фінансової та результативності, для дослідження яких використано набір характеристик, що дозволив визначити залежність та взаємодію зазначених складових.

2. З'ясовано, що законодавство України в науково-технологічній сфері є сформованим, проте прийняті закони швидко змінюються, законодавчі акти, постанови і декрети часто суперечать один одному, що ускладнює їх використання. Тому проблема незадовільної організації виконання законодавчих і нормативних документів науково-технологічної сфери, а також потреба в удосконаленні ряду законодавчих норм та внесенні поправок залишається актуальною для України на шляху до переходу на інноваційну модель розвитку економіки.

3. Розроблено методичний підхід до здійснення поглибленого дослідження науково-кадрового потенціалу України з врахуванням впливу сучасних внутрішніх та зовнішніх факторів, обумовлених ринковими змінами, який включає проведення статистичних досліджень науково-кадрового потенціалу за секторами та галузями науки, а також соціологічного дослідження за розробленою анкетою та програмою інтерв'ю. Запропонований методичний підхід дав можливість з системних позицій дослідити стан та тенденції розвитку кадрового потенціалу наукової системи України, визначити рівень відповідності (релевантності) науково-технічного потенціалу новим завданням суспільства в умовах інноваційного розвитку та розробити сценарії розвитку кадрового потенціалу науки України в контексті вивчення можливої трансформації моделі соціально-економічного розвитку країни.

4. Оцінено стан кадрового потенціалу наукової системи України на державному рівні, за секторами науки та за галузями наук. У зв'язку із загальною економічною кризою в Україні чисельність працівників наукових організацій скоротилася майже в 2 рази в 2008 році порівняно з 1995 роком та в 2,6 рази порівняно з 1991 роком. Виявлено протиріччя в збільшенні числа аспірантів при загальному скороченні кількості кандидатів наук, яке особливо помітне у вузівській системі, де зростання кількості аспірантів відбулося в 2,1 рази. При цьому, в структурі секторів науки частка кількості кандидатів та докторів наук вищих навчальних закладів, зайнятих науково-дослідними роботами в якості основної діяльності, складає лише 15% та 10% відповідно.

5. На основі проведеного аналізу вікової структури науково-технічного потенціалу України виявлено тенденцію зростання кількості наукових кадрів старших вікових категорій. Подібні тенденції спостерігалися і в динаміці змін докторів та кандидатів наук за секторами науки. Зазначені диспропорції сприяють зростанню вікового розриву кадрового потенціалу науки через вибуття найбільш кваліфікованих кадрів продуктивного віку до інших сфер діяльності, а також їхньої еміграції, що спричиняє старіння наукового потенціалу.

6. Встановлено, що запровадження низки державних заходів щодо заохочення молоді до науки, проведення відповідної кадрової політики у наукових організаціях мали позитивний ефект для більшості наукових напрямів, проте не були комплексними та не враховували суспільні інтереси всього загалу науковців. Результати проведених соціологічних досліджень висвітлили проблеми, які впливають на зменшення інтересу молоді до науки і досить активну зміну діяльності нею та свідчать, що лише при створенні відповідних умов, які б відповідали світовим стандартам, можливо зберегти своїх вчених і повернути частину тих, котрі змінили сферу діяльності.

7. Виявлено, що основними джерелами фінансування наукових та науково-технічних робіт є кошти з державного бюджету та кошти замовників. Спостерігається тенденція зростання обсягів державного фінансування та зменшення частки коштів замовників у загальному обсязі фінансування, що свідчить про проблему впровадження наукових результатів в практичну діяльність, вирішення якої потребує залучення інших джерел фінансування, які забезпечать інноваційний розвиток економіки України.

8. З'ясовано, що загальна кількість друкованих робіт зростає більш високими темпами ніж загальна кількість виконаних наукових та науково-технічних робіт. При цьому лише 42% від загальної кількості виконаних наукових та науково-технічних робіт складають нові технології, впроваджені у виробництво, що свідчить про більшу направленість наукової діяльності в Україні на публікаційну продукцію, ніж на впровадження або розробку технологій, приладів, устаткування.

9. Оцінка динаміки рівня номінальної середньомісячної заробітної плати працівників науки свідчить, що щорічне зростання номінальної заробітної плати не супроводжувався збільшенням реальної заробітної плати. Порівняльний аналіз рівня номінальної середньомісячної заробітної плати працівників таких галузей економіки України, як промисловість, освіта, дослідження і розробки, державне управління та фінансування, показав, що економіка України орієнтована на розвиток фінансової сфери та сфери державного управління, в яких спостерігаються тенденції активного збільшення заробітної плати. А привабливість фінансової сфери для працівників науки, в свою чергу, впливає на перерозподіл висококваліфікованих фахівців, що не сприяє інноваційному розвитку економіки країни.

10. На основі кореляційно-регресійного аналізу здійснено відбір факторів, які дозволили оцінити їх вплив на кількість зайнятих в науково-технічній сфері та розробити три сценарії розвитку кадрового потенціалу науки України в умовах переходу на інноваційну модель розвитку економіки та змоделювати подальший розвиток науково-кадрового потенціалу в контексті вивчення можливої трансформації моделі соціально-економічного розвитку країни.

11. За оцінками експертного опитування визначено, що існуючий науково-кадровий потенціал не в повній мірі відповідає сучасним проблемам інноваційного розвитку України. Тому на даному етапі становлення економіки з ринковими відносинами вкрай важливою є адаптація кадрового потенціалу наукової системи України до сучасних умов переходу економіки на інноваційний шлях розвитку.

12. Розроблено комплекс заходів, спрямованих на удосконалення системи науково-кадрового забезпечення України в умовах переходу на інноваційну модель розвитку економіки, які сприятимуть розвиткові кадрового потенціалу наукової системи України. Даний комплекс включає рекомендації для різних рівнів прийняття управлінських рішень в країні.

Список опублікованих праць за темою дисертаційного дослідження

Публікації в наукових фахових виданнях

1. Вашуленко О.С. Формування законодавчої бази України в науково-технологічній сфері / О. С. Вашуленко // Проблеми науки. - 2007. - № 12. - С. 42 - 47; 0,33 друк. арк.

2. Вашуленко О.С. Огляд законів про науково-технічну діяльність в Україні у порівнянні із законами інших країн світу / О. С. Вашуленко // Наука та наукознавство. - 2007. - № 4. - С. 85 - 91; 0,33 друк. арк.

3. Вашуленко О.С. Тенденції розвитку оплати праці в науковій сфері / О. С. Вашуленко // Проблеми науки. - 2008. - № 8. - С. 18 - 24; 0,42 друк. арк.

4. Вашуленко О.С. Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України / О. С. Вашуленко // Наука та наукознавство. - 2009. - № 3. - С. 31 - 45; 0,66 друк. арк.

5. Вашуленко О.С. Структура кадрового потенціалу наукової системи України: тенденції розвитку / О. С. Вашуленко // Економіка та управління. - 2009. - № 4. - С.13 - 19; 0,38 друк. арк..

6. Вашуленко А. С. Болонский процесс : докторские программы в европейских университетах / Лобанова Л. С., Вашуленко А. С. // Наука та наукознавство. - 2009 - № 4. - С. 22 - 29; 0,46 друк. арк.; особисто автора - 0,23 друк. арк. Особистий внесок: проаналізовані основні проблеми докторської освіти в контексті Болонського процесу.

7. Вашуленко О.С. Особливості розвитку результативності наукових кадрів України / О. С. Вашуленко // Механізми регулювання економіки. - 2010. - № 1. - С. 45 - 53; 0,54 друк. арк.

8. Вашуленко О.С. Побудова сценаріїв розвитку наукових кадрів в Україні на основі використання статистичних моделей / О. С. Вашуленко, В. Ю. Грига, І. Ю. Єгоров / Наука та наукознавство. 2010 - №1. - С. 21 - 33; 0,54 друк. арк.; особисто автора - 0, 31 друк. арк.

Матеріали наукових конференцій, тези доповідей

9. Вашуленко А. С. Законодательная деятельность Украины в научно-технологической и инновационной сфере: этапы формирования / А. С. Вашуленко // Актуальные вопросы развития инновационной деятельности : Материалы XII международной научно-практической конференции (12-16 мая 2008 г.) / Симферополь : ФЛП Бражникова Н. А., 2008. - С. 18-22.; 0,1 друк. арк.

10. Вашуленко О.С. Науковий потенціал України: тенденції розвитку / О. С. Вашуленко // Міжнародне науково-технічне співробітництво : збірник тез доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції (12 - 13 березня 2009 р.) / Національний технічний університет України «КПІ». - Київ, 2009. - С. 35 - 37; 0,08 друк. арк.

11. Вашуленко О.С. Продуктивні сили науки України: динаміка кадрів / О. С. Вашуленко // Розвиток продуктивних сил України : від В. І. Вернадського до сьогодення : Матеріали ювілейної міжнародно-наукової конференції (20 березня 2009 р.) / Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ : РВПС України НАН України, 2009. - С. 30 - 32; 0,12 друк. арк.

12. Вашуленко О.С. Зміни кадрового потенціалу України : вікові аспекти / О. С. Вашуленко // Соціально-економічний розвиток України в ХХІ столітті : проблеми, пріоритети і перспективи : збірник тез доповідей за матеріалами ІІ міжнародно-практичної конференції (23 - 24 квітня 2009 р.) / Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський : ПП. Зволейко Д. Г., 2009. - С. 376 - 381; 0,17 друк. арк.

Анотація

Вашуленко О.С. Організаційно-економічне обґрунтування розвитку кадрового потенціалу наукової системи України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню наукового кадрового потенціалу України. Розглянуто теоретико-методичні основи вивчення кадрового потенціалу наукової системи України. Розроблено методичний підхід до здійснення поглибленого аналізу кадрового потенціалу наукової системи України на основі офіційних статистичних даних, зарубіжної статистики та результатів соціологічних досліджень, проведених в Україні та за кордоном, який дозволив оцінити взаємозв'язок між складовими науково-технічного потенціалу та визначити його відповідність (релевантність) новим завданням суспільства в умовах інноваційного розвитку.

На основі розробленого методичного підходу досліджено тенденції та особливості розвитку кадрового потенціалу наукової системи України, що дозволило розробити сценарії розвитку наукових кадрів України та рекомендації щодо перспектив розвитку кадрового потенціалу наукової системи України в умовах переходу до інноваційної моделі розвитку економіки.

Ключові слова: науково-технічний потенціал, кадровий потенціал наукової системи України, науково-технічна діяльність, фінансування наукової сфери, результативність наукової діяльності, система оплати праці науковців.

Аннотация

Вашуленко А.С. Организационно-экономическое обоснование развития кадрового потенциала научной системы Украины. - Рукопись.

...